Тема: Новела І.Франка «Сойчине крило»-жіноча доля в новітній
інтерпретації. Образ героя-адресата- уособлення боротьби між «естетикою» і
«живим чоловіком».
Теоретичний
матеріал
Новела Івана Франка “Сойчине крило” віддзеркалює
новаторські проби та шукання письменника. У ній йдеться про жіночу долю. Але
автор описує її не так, як тоді було традиційним. Він вдається до нових
інтерпретацій.
Літературний рід: епос
Жанр: психологічна новела.
Тема: розкриття стосунків між Марією та Хомою.
Ідея: звеличення почуття кохання, яке долає всі перепони.
Головні герої: Хома Массіно, Марія, її батько, чоловіки.
У новелі змальована жіноча доля в новітній інтерпретації.
Головна героїня, Марія, дуже помилилася в своєму виборі, і це призвело до
страшних моральних і фізичних страждань. Тому вона згадує своє перше кохання,
хапається “за нього хоч у листі, як за рятівну соломинку”.Герой-адресат
уособлює боротьбу між байдужим, відстороненим “естетом” до “живого
чоловіка” з почуттями та емоціями.
Головні думки у творі: кохання – це високе,
облагороджуюче почуття, “робота душі” не можна жити лише емоціями на першому
місці в стосунках між людьми повинна бути відповідальність за власні вчинки,
гуманність тільки втрачаючи, людина розуміє цінність втраченого возвеличення
кохання як найвищого почуття засудження помилок, за які доводиться
розплачуватися.
Проблематика: взаємовідносини в суспільстві,
людського буття загалом проблема співіснування двох індивідуальностей, стосунки
між людьми.
Сюжет
В основу новели покладено історію кохання двох споріднених душ, двох
палких сердець, які постраждали через особисту нерозважливість. Дія
відбувається проти Нового року в кімнаті головного персонажа протягом
кількох годин, утім, сюжет охоплює все життя героя і розкриває події трьохрічної давності.
Новела має підзаголовок «Із записок відлюдька». Це щоденник головного
героя, у структуру якого вплетено лист-сповідь молодої жінки про
свою драматичну долю, що надає розповіді ще більшого
психологічного напруження.
Уперше в українській прозі Іван Франко вводить
прийом розлогого листа, який є і жанровим компонентом твору, і
детальною розповіддю про взаємини закоханої пари Хоми – Массіно і
Манюсі, про життєві пригоди героїні у пошуках щастя. Так автор
намічає лінію фатальної жінки.
Сюжет твору як у романтичній мелодрамі. Після
втечі коханої герой-адресат занурився в егоїстичне самозакохане
життя, улаштувавши ніби втечу від самого себе. Так само тікає від себе
і Манюся – від свого справжнього кохання, з тихого лісу у
вир злочинницького світу.
Обидві сюжетні лінії тісно
переплітаються, доповнюючи одна одну. Це ніби діалог двох змучених душ, як
і наприкінці твору повертаються до себе, до людей, до нового життя у «вірі,
надії, любові»
Символіка
І. Франко мав рідкісне уміння в незначній
повсякденній деталі бачити характер або явище.
Образ сойки – символ самої героїні, символ волі, свободи.
Перкальова червона сукня з круглими цятками – символ
вірності.
Подвійне сонце – подвійне життя, одне у побуті, інше – в
душі.
Дзвінок – тривога, очікування чогось.
Практична робота (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
1.Знати короткий зміст новели. Рекомендую сайт https://www.ukrlib.com.ua
2.Відповісти на запитання в презентації (слайд 13), (складові композиції-слайд 10). Друге
завдання (слайд 13) обов’язкове, перше- за бажанням (творче).
Бажаю успіхів! Електронна адреса викладача: cherevkodarina@gmail.com
Теоретичний матеріал
Потім помандрував на південь.
Працював і вантажником, і різноробочим, і слюсарем. 1914 р. був мобілізований
на фронти Першої світової війни: Галичина, Польща, Буковина, Румунія... М.
Хвильовий характеризував цей період як час повного духовного занепаду. У кінці
1917 р., повернувшись після госпіталю додому, брав участь у боротьбі з Білою армією
А. Денікіна.
1921 р. М. Хвильовий оселився в Харкові, одружився з Юлією Уманцевою, яка
мала дочку Любу від першого шлюбу, прийняв її як рідну й з ніжністю називав
Любистком.
Цього ж року з’явилися збірка поезій «Молодість»
і поема «В електричний вік», 1922 р. — збірка «Досвітні симфонії». Ці видання ще не
були художньо до-вершеними, тому й не стали помітним явищем у літературі. З
часом М. Хвильовий дедалі більше захоплюється прозовими жанрами,
1923 р. виходить у світ збірка новел та оповідань «Сині етюди», яка означи-ла якісно новий етап у розвитку тогочасної
української літератури, відкрила для неї нові естетичні горизонти. У новелах М.
Хвильового виражальність відчутно переважала над зображальністю, це була проза
музична, ритмізова-на, з потужним ліричним струменем. Роль сюжету в ранніх
творах була не дуже значною, а композиція — хаотичною, проте вона
врівноважувалася ритмічною організацією тексту, уведенням наскрізних
лейтмотивів, виразних символічних деталей. Письменник був неперевершеним
майстром у відтворенні безпосередніх вражень, миттєвих настроїв че-рез пейзажні
деталі й ланцюг асоціацій. Своїм учителем М. Хвильовий вважав М. Коцюбин
ського. Справді, у прозовій творчості митця потужно відчувається імпресіоністична манера у творенні
художньої дійсності.
|
1925
М. Хвильовий разом з
М. Яловим та Олесем Досвітнім створили літе-ратурну організацію ВАПЛІТЕ. У
цей час була опублікована стаття «Про “сатану в бочці”, або Про графоманів,
спекулянтів та інших просвітян», якою митець започаткував знамениту
літературну дискусію 1925–1928 рр. Талант письменника притягував сучасників:
до нього дослухалися, йому вірили. Під керівництвом М. Хвильового видавали
часописи «Червоний шлях», «Вапліте». У розпалі літературної дискусії виходять
друком цикли памфлетів1 «Камо
грядеши», «Думки проти течії», стаття «Україна чи Малоросія?» та ін. Ці
твори були спрямовані проти
масовізму й «червоної просвіти» у літературі, проти провінційності й за-силля
графоманства. Звичайно ж, влада не могла не відреагувати на таке зухвальство:
Й. Сталіну відкритому листі членам політбюро ЦК КП(б)У засудив позицію М.
Хвильового й діяльність ваплітян. ВАПЛІТЕ була самоліквідована, і 1928 р.
утворено «Пролітфронт». Голод 1932–1933 рр., масові репресії інтелігенції відкрили митцеві справжні
наміри Сталіна та його прислужників. Тому М. Хвильовий висловив свій протест
самогубством. Він зібрав у себе друзів, вийшов до сусідньої кімнати — і
зробив постріл у скроню... Письменник готувався до цього кроку, про що
свідчить його передсмертний лист. М. Хвильовий залишився вірним ідеям
комунізму, але не міг змиритися з арештом свого побратима М. Ялового. |
||
|
Ось зміст листа:
«Арешт ЯЛОВОГО — це розстріл
цілої генерації... За що?
За те, що ми були найщирішими
комуністами? Нічого не розумію.
За генерацію ЯЛОВОГО відповідаю
насамперед я, Микола Хвильовий.
“Отже, — як говорить Семенко, —
ясно...”
Сьогодні прекрасний сонячний день.
Як я люблю життя — ви й не
уявляєте. Сьогодні — 13. Пам’ятаєте,
як я був закоханий у це число?
Страшенно боляче.
Хай живе комунізм!
Хай живе соціалістичне будівництво!
Хай живе комуністична партія!
P. S. Усе, у тому числі й
авторські права, передаю Любові УМАНЦЕВІЙ. Дуже прошу товаришів
допомогти їй та моїй матері».
|
||
|
|
Практичне
завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте
фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище
адресу)
1.
У зручній для вас формі (тексту, плану,
таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Миколи Хвильового.
2. Знати зміст новели «Я (Романтика)». Повний текст ви можете знайти тут: Я (Романтика).
Микола Хвильовий.
Успіхів у роботі!
Електронна адреса викладача: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Образи нових жінок-інтелектуалок: талановитої піаністки Софії, аристократичної Марти, пристрасної і вольової художниці Ганнусі у «Valse melancolique» («Меланхолічний вальс») О.Кобилянської
Теоретичний матеріал
Аналіз
новели «Valse melancolique» («Меланхолічний вальс») О.Кобилянської
Літературний рід –
епос.
Жанр – психологічна
новела (у творі насамперед відтворено думки та переживання
жінок-інтелектуалок).
Деякі
літературознавці відносять «Меланхолійний вальс» за жанром до так званої
«музичної новели». Провідними засобами зображення переживань персонажів, їхньої
емоційної напруги виступають музичні образи та мотиви. Музика передає й
загальний меланхолійний настрій твору.
Тематика: зображення
долі талановитих жінок-інтелігенток, що присвятили своє життя служінню
мистецтву, пошук ними свого життєвого шляху, самовизначення себе як неповторної
особистості.
Провідні ідеї: важливість
ролі мистецтва та його вплив на людину, на її життя та світовідчуття;
важливість захисту жінками власної гідності та права самостійно обирати
майбутнє, необхідність повноцінної реалізації жінкою своїх духовних потреб,
поваги суспільства до жінки як до особистості.
Зауважте! Для
розуміння ідейної спрямованості новели потрібно знати, що Ольга Кобилянська захоплювалась
ідеями фемінізму й емансипації жінок. Ще у вісімнадцятирічному віці Ольга
познайомилась із Софією Окуневською – освіченою дівчиною, що згодом стала
першою на Буковині жінкою-лікарем, і Наталею Кобринською – письменницею та
громадською діячкою, що боролася за емансипацію
жінок, тобто за надання жінкам
усіх тих прав, які мали чоловіки.
Провідна ідея феміністичного
руху полягає в тому, що в суспільстві домінують чоловіки, і це
несправедливо, бо це домінування пов’язане з патріархальними пережитками,
стереотипами та упередженнями (наприклад, твердження, що призначенням жінки є
винятково виконання ролі дружини та народження й виховання дітей). Феміністки
відстоюють рівність із чоловіками в культурному, громадському та приватному
житті.
Історія написання твору:
Новелу О.
Кобилянської «Valse mélancolique» було опубліковано в 1898 р. у
«Літературно-науковому віснику», проте її німецькомовний варіант було написано
чотирма роками раніше.
Безпосереднім
поштовхом до написання новели стали непрості особисті стосунки письменниці з Осипом Маковеєм, нещасливе
кохання до нього. Ольга Кобилянська порівнювала себе з героїнею твору Софією Дорошенко. Про автобіографічність твору
мисткиня відверто писала в листі до О. Маковея в 1898 р.: «Прочиталисьте“Valse
mélancolique” і знаєте історію мого життя. Се моя історія. Більше не кажу
нічого».
Цілком можливо, що
чоловік відчував докори сумління за її розбите кохання, адже першим твором,
який він підготував до друку на посаді редактора «Літературно-наукового
вісника», була саме новела «Valse mélancolique».
Ольгу та її
героїню Софію поєднує не лише трагічне, нерозділене кохання, але й надзвичайна любов до музики. У сім’ї
Ольги Кобилянської дуже любили музику, тому вже у вісім років письменниця,
займаючись лише два місяці, змогла освоїти фортепіано й грати мелодії на слух.
Письменниця була дуже обдаровано музично.
Серед музичних
інструментів, якими вона володіла, можна виокремити фортепіано, дримбу та
цитру. Улюбленим композитором Ольги був Фредерик
Шопен. Також вона захоплювалася творчістю Моцарта, Мендельсона,
Бетховена тощо. Музика мала важливу роль у подальшому творчому розвитку молодої
письменниці.
З коротким змістом новели ви можете ознайомитись тут: Новела О. Кобилянської «Valse mélancolique»
Практичне завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть
розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану
вище адресу)
1.Знати
короткий зміст новели О.Кобилянської «Valse mélancolique» .
2.Створити літературний паспорт до епічного
твору:
1.Назва твору.
2.Автор.
3.Літературний рід.
4.Жанр.
5.Тема твору.
6.Головна ідея.
7.Головні герої.
8.Художні засоби.
Бажаю успіхів!
Теоретичний матеріал
ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА (1863-1942)
Ольга Юліанівна Кобилянська народилася
27 листопада 1863 р. у м. Гура-Гумора в Південній Буковині (нині м.
Гура-Гуморулуй у Румунії) в родині службовця. У 1873-1877 рр. О. Кобилянська
вчилася в початковій чотирикласній німецькій школі. Не маючи можливості вчитися
далі, подальшу освіту вона здобувала самотужки. З 1889 до 1891 р. О.
Кобилянська жила в с. Димка. Пізніше вона разом з родиною переїхала на постійне
життя до Чернівців, брала активну участь у жіночом;. русі, 1894 року виступила
однією з організаторок Товариства руських жінок на Буковині. Важливою подією в
житті О. Кобилянської було знайомство із Софією Окуневською, однією з
найосвіченіших жінок тодішньої Галичини. Саме вона переконала письменницю
писати українською мовою і познайомила її з українською письменницею Наталею
Кобринською, яка пропагувала жіночий рух у Галичині. Захопившись феміністичними
ідеями, О. Кобилянська вперше в українській літературі порушує тему
емансипації жінки.
Формувалася естетична концепція людини і
світу О. Кобилянської під впливом ідей німецького філософа Фрідріха Ніцше,
який мав значний вплив на модерністів Європи. З філософії Ніцше О. Кобилянська
запозичила ідею сильної творчої індивідуальності, а також його естетику. Проте
письменниця поділяла не всі ідеї філософа.
1899 року О. Кобилянська побувала на
Наддніпрянській Україні, відвідавши родину Косачів на Волині, Лисенків і
Старицьких у Києві, могилу Т. Шевченка в Каневі. Після Першої світової війни та
румунської окупації Північної Буковини письменниці довелося жити в тяжких
умовах, зазнаючи переслідувань з боку румунської влади.
З
1927 р. в Україні було розпочато видання дев’ятитомного зібрання творів О.
Кобилянської. Того ж року на відзначення 40-річчя літературної діяльності їй була
призначена урядом УРСР пенсія, що дало письменниці можливість поліпшити
матеріальний стан та придбати власний будинок, у якому вона прожила останні
роки свого життя. Померла О. Кобилянська 21 березня 1942 р. в Чернівцях.
Літературну
діяльність О. Кобилянська почала в середині 1880-х рр. творами
німецькою мовою. Перший художній твір українською мовою — повість «Людина»,
був надрукований 1895 р. у журналі «Зоря». Це була друга редакція написаного
раніше німецькою мовою оповідання «Вона вийшла заміж». Пізніше з’явилися
оповідання й повісті «Він і Вона» (1895 р.), «Царівна» (1896 р.), «Що я любив»
(1896 р.), «Аристократка» (1898 р.), «Valse melancholique» (1898 р.) та інші,
позначені впливами поетики символізму, філософії надлюдини Ф. Ніцше та ідей
жіночої емансипації.
Одним з найпоетичніших творів О.
Кобилянської вважається лірично-романтична повість «В неділю рано зілля
копала...» (1909 р.), написана за мотивами відомої народної пісні-балади «Ой не
ходи, Грицю, та й на вечорниці».
Протягом 1915-1923 рр. О. Кобилянська
пише низку новел на антивоєнні теми, серед яких можна виділити такі твори, як
«Лісова мати», «Юда», «Назустріч долі», «Сниться» та ін. Увагою до
психологічних таємниць людської душі позначені новели О. Кобилянської «Огрівай
сонце...» (1927 р.), «Але Господь мовчить...» (1927р.). Помітним явищем в
історії української прози став роман «Апостол черні» (1926 р.), у якому на
широкому суспільно-історичному тлі О. Кобилянська порушила проблему
інтелігенції та народу, із симпатією змалювавши образи представників духівництва.
Шляхетна, витончена аристократична, такою її ми
пам’ятаємо. Пропоную подивитися відео «О.Кобилянська».
Практична робота (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
1. Написати хронологічну таблицю життя і творчості О.Кобилянської
2. Створити психологічний портрет письменниці за такою схемою:
2.
Риси характеру.
3.Естетичні
погляди.
Немає коментарів:
Дописати коментар