Викладач української мови, літератури та зарубіжної літератури Черевко Наталія Іванівна: Група 32

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 63

Дата: 14.06

Тема: Почуття кохання Мавки й Лукаша як розквіт творчих сил людини. Художні особливості драми – феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Почуття кохання Мавки й Лукаша як розквіт творчих сил людини. Художні особливості драми – феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки

Теоретичний матеріал

Читаючи драму „Лісова пісня”, сприймаємо її як казку для дітей чи дорослих, але це не казка, а драма — феєрія, бо твір містить не прямолінійне протиставлення добра і зла, а дуже своєрідне, непросте художнє відображення складних проблем людського буття.

У драмі оригінально поєдналися різні вікові враження людини: легенди й природа Волині, що запали в душу Лесі ще в дитинстві, і світова культура, і власний досвід життя зрілого драматурга. У цьому творі поєдналися й різні виміри осмислення світу й себе в ньому людством, зокрема українським народом: стародавня міфологія і філософська думка початку ХХ ст.

Паралелями до історії кохання є сезонні зміни в природі, від ранньої весни до завірюхи взимку, і музика — спів сопілки. Природа відображає емоційний стан героїв: її розквіт і завмирання віддзеркалюють щасливий злет почуттів і їхнє згасання, тугу Мавки. Зміна пір року є виразом філософської ідеї повторення, минущого і водночас вічного в житті. Музика є також не тільки супроводом подій, а й символом у п'єсі. З гри Лукаша на сопілці починається кохання, з нею й закінчується. Спів сопілки — це не тільки образ краси душі, кохання, це ще й узагальнений символ мистецтва.

У своїй зворушливій феєричній драмі під назвою “Лісова пісня” видатна українська письменниця Леся Україна розповілаитачам цікаву історію того, як молодий хлопець на ім’я Лукаш покохав дивовижну лісову мешканку – створення природи, дівчину на ім’я Мавка. Лукаш красиво грав на сопілці, за звуком якої його й знайшла Мавка. Вона попросила його не рубати дерево, оскільки воно було її сестрою. Трохи поспілкувавшись один з одним, дві ці істоти полюбили один одного. Бажання Лукаша бути поряд з створінням великої природа, яка містила в собі високу духовність всього навколишнього середовища, дало йому дуже сильне почуття, яким заразилася також і Мавка. Але цим двом не довелося бути разом занадто довго. Мавка не сподобалася матері Лукаша з суто прагматичних міркувань – вона, будучи дитям природи, не може працювати так, як це роблять звичайні дівки. Мавку попереджали інші лісові мешканці, що так може статися, вона їх практично не слухала, але в один день Лукаш охолов до неї, став загравати зі звичайною дівчиною на ім’я Килина. Зрештою, вони так і не змогли бути разом, а Мавка перетворилася на дух.

Варто справедливо визнати, що так, як сталося з Лукашем і Мавкою в творі Лесі Українки “Лісова пісня”, іноді відбувається і в житті. Для цієї драми-феєрії характерний все той же симбіоз високої духовності, а саме прагнення до неї, і буденного прагматизму, що і для звичайного життя. З однієї сторони, люди хочуть жити з чистими почуттями, просто і безкорисливо любити один одного і не замислюватися ні про щось погане. З іншої ж сторони, людина – це істота побутова, вона не позбавлено всіх негативних і пов’язаних з цим якостей. Людина не може просто так любити, їй необхідно забезпечувати свій побут і враховувати багато з інших причин.

У даному творі великої Лесі Українки висока духовність героїв виявлялася в чистій і нескаламученої любові. Головні герої просто любили один одного, насолоджувалися моментом, але, звичайно, колись все це мало закінчитися. Мавка була лісовим створінням, а Лукаш звичайною людиною зі своїми проблемами, тому насправді бути постійно разом вони просто не могли.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Створіть паспорт-характеристику Мавки та Лукаша за таким планом:

Ø Ім’я персонажа

Ø Соціальне становище

Ø Зовнішній вигляд

Ø Своєрідність світогляду

Ø Взаємодія з іншими персонажами твору

Ø Ставлення автора до персонажа, в чому воно виявляється

Ø Значення персонажа для розкриття ідеї та проблематики твору

2.Дайте письмову відповідь на запитання: Що єднає образ Мавки з Лесею Українкою?

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 62

Дата: 14.06

Тема: Природа і людина у творі «Лісова пісня». Неоромантичне ствердження духовної сутності людини, її творчих можливостей. Конфлікт між буденним життям і високими пориваннями особистості, дійсністю і мрією

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Природа і людина у творі «Лісова пісня». Неоромантичне ствердження духовної сутності людини, її творчих можливостей. Конфлікт між буденним життям і високими пориваннями особистості, дійсністю і мрією

Теоретичний матеріал

Найхарактернішою особливістю композиції є органічне переплетення життя двох світів: природи й людини.

Лісові істоти олюднені, вони живуть і діють, розмовляють, як люди. У них своє розуміння добра і зла, їх наділено певними рисами вдачі за аналогією до людських.

Драма складається з прологу й трьох дій, співвіднесених з різними порами року (весна, літо, осінь), із зародженням, розвитком і згасанням інтимних почуттів і переживань Мавки та Лукаша.

Зав’язка: дитина лісу Мавка, розбуджена голосом сопілки сільського парубка Лукаша, прокидається від зимового сну.

Розвиток дії: з’являється молодиця Килина — втілення бездуховності й моральної обмеженості. Вона в усьому протистоїть Мавці — уособленню любові й краси. Коли Лукаш зраджує кохану і сватає Килину, охоплена відчаєм Мавка втрачає бажання жити й добровільно погоджується покинути цей світ, зникнути «у підземеллі темного Марища» — «Того, що в скалі сидить».

Кульмінація: розлючена Килина хоче зрубати Вербу-Мавку, але Перелесник (дух вогню) запалює Вербу, а з нею згоряє все господарство.

Розв’язка: Мати й Килина повертаються в село, а Лукаш залишається в зимовому лісі разом із привидом Мавки і поступово замерзає з усмішкою на вустах.

Провідні ідеї та проблематика

Основна думка: світ врятує краса. Краса, яка виявляється у високій, світлій духовності людини, у її гармонії з природою, у жертовній любові й здатності прощати. Така краса очищає й відроджує людину та світ.

Проблематика

Людина та природа. Леся Українка розглядає природу як більш гармонійний світ, аніж людський, а отже, саме наближення людини до природи, на погляд авторки, є орієнтиром на шляху до ідеалу, способом самовдосконалення.

Людина й мистецтво. Леся Українка переконує, що справжнє мистецтво може породжувати лише чиста, світла душа; саме спроможність до мистецької творчості є найпевнішою ознакою такої душі. Критерії, сутність, а отже, і мета мистецтва — у його здатності оживляти, вдосконалювати світ і людину, сіяти в людській душі любов.

Пригадаймо: від Лукашевої гри на сопілці розвивається, зеленіє, зацвітає все в лісі, прокидається Мавка, і саме ця мелодія пробуджує в ній кохання.

Шляхи подолання зла. У цьому творі авторка, власне, пропонує єдиний шлях — християнське прощення, відповідь добром на зло. Зазнавши від Лукаша смертельного болю, Мавка все одно милосердна до нього, рятує і дає йому шанс духовного відродження. Мавка зауважує прекрасну, світлу сутність Лукашевого єства, про яку він і сам не здогадується. Саме тому любить його і жаліє тоді, коли він не може «своїм життям до себе дорівнятись».

Сила кохання. Сторінки, де змальовано кохання Мавки й Лукаша, найсвітліші в драмі та й у всій творчості Лесі Українки. Лише покохавши одне одного, герої стають по-справжньому щасливими, власне, тоді починають жити. Зіставляючи два різко протилежні образи Мавки й Килини, авторка наголошує, що не кожен здатен кохати. Кохання — це постійна готовність до самопожертви заради коханої людини, це щонайтонше відчуття її душі, це вбачання сенсу свого життя в її щасті.

Трагедія зради самого себе. Лукаш має чисту, світлу, прекрасну душу — це символізує його білий полотняний одяг у першій дії. Такою приходить у світ кожна людина. Потім хлопець зраджує свою чистоту й перетворюється на вовкулаку. Таким чином, зраджуючи духовне в собі, людина стає моторошною потворою.

Самознищення зла. Нещасними матір Лукаша й Килина роблять самі ж себе. Їхній егоїзм, невситима жадібність і лють отруюють їхнє життя та все довкола. Всі їхні інтереси скеровані на придбання статків. Однак вони не розживаються, а все бідніють, бо багатство для них — не засіб, а мета.

Подивіться відео: Леся Українка «Лісова пісня»

1.Створити літературний паспорт до драми – феєрії «Лісова пісня» за такою схемою:

1.Назва твору.

2.Автор.

3.Літературний рід.

4.Жанр.

5.Тема твору.

6.Головна ідея.

7.Головні герої.

8.Художні засоби.

9. Зробіть висновок: про що автор спонукав вас замислитися, що нового відкрив твір.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 39

Урок: № 73

Дата: 01.06

Тема: Прислівник. Ступені порівняння

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Прислівник. Ступені порівняння

Теоретичний матеріал

Прислівником називається незмінна самостійна частина мови. Вона виражає:

1. ознаки дії, коли залежить від дієслова або його форми — дієприслівника: злетіти (як?) раптом; повернувшись (куди?) додому. У реченні виступає обставиною;

2. ознаку іншої ознаки, коли залежить від прикметника, дієприкметника або іншого прислівника: надзвичайно цікавий, урочисто проголошений, занадто голосно. У реченні виступає обставиною;

3. ознаку предмета, коли залежить від іменника: вікно (яке?) навпроти; кава (яка?) по-турецьки. Виступає в реченні означенням.

Деякі прислівники простої форми вищого ступеня порівняння можуть утворюватися від різних коренів. Наприклад: добре → краще, погано → гірше, багато → більше.

В окремих прислівниках відбувається чергування приголосних:

1) [г] + [ш] → [жч] (дорого → дорожче);

2) [ж] + [ш] → [жч] (дуже → дужче);

3) [з’] + [ш] → [жч] (вузько → вужче).

Окрім цього, при творен іпростої форми вищого ступеня порівняння в окремих прислівниках випадають суфікси -к-, -ок- перед суфіксом -ш- (швидко → швидше, широко → ширше).

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Записати текст. Підкреслити прислівники, визначити їх ступені порівняння.

Значно краще людині живеться, коли у неї є друзі. Вони швидко приходять на допомогу, зараджують у біді, найтепліше зустрічають, дають поради і радіють її успіхам. Дружба – безцінний скарб, який потрібно оберігати. Найгірше, коли цей скарб втрачається. І людина, як одиноке зів’яле дерево, залишається сама.

2.Утворити просту і складену форми вищого ступеня порівняння прислівників від слів: гарно, рано, далеко, зручно, часто, швидко, просто, важко.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 72

Дата: 13.06

Тема: Синонімічні способи вираження різного ступеня ознаки

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Синонімічні способи вираження різного ступеня ознаки

Теоретичний матеріал

Різний ступінь ознаки прикметника виражають також за допомогою прислівників дуже, вельми, занадто, мало, украй, зовсім, особливо, трохи, дещо, злегка та ін.: дуже цікавий, дещо байдужий, занадто голосний. Але такі сполуки слів не є ступенями порівняння прикметника.

ЗАУВАЖТЕ!

Не можна утворювати форми ступенів порівняння:

за допомогою слова самий: не самий смачний, а найсмачніший;

шляхом додавання слів (най)більш, (най)менш до простої форми вищого ступеня: не більш міцніший, а більш міцний.

Не можна утворювати ступені порівняння прикметників:

з префіксами (архі-, за-, над-, пре-, ультра-) або суфіксами (-ав- (-яв-), -езн-, -енн-, -уват- (-юват-), -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-): зависокий, ультра-сучасний, пресвітлий; білявий, величезний, малесенький;

утворених шляхом складання основ: білосніжний, жовтогарячий, світлоокий;

з абсолютною ознакою: босий, кривий, порожній, сліпий, хворий.

Також не можна утворювати ступені порівняння прикметників, що перейшли з відносних або присвійних у якісні: вовчий (характер), золоті (руки), каштанове (волосся).

Прочитайте тексти й виконайте завдання.

Протягом грудня 2016 року дорослі та малі відвідувачі найбільшої в Україні резиденції Святого Миколая мали змогу долучитися до створення найдовшого листа для Чудотворця. Гості музейного комплексу залишали свої найзаповітніші мрії та побажання на спеціальному сувої завдовжки 32,5 метра та завширшки 53 сантиметри.

ІІ. 14 квітня 2016 року Житомир увійшов до «Книги рекордів України» як найблагодійніше місто, провівши шестигодинну публічну акцію «Рекорд доброти» зі збору коштів на потреби онкохворих дітей та дітей з інвалідністю. Усього вдалося зібрати 228 тис. 131 грн 40 коп.

ІІІ. Найбільше в Україні зібрання подільських народних ікон належить вінницькому художнику, колекціонеру та меценату Володимиру Козюку. «Я об’їздив усе, усіх самих крутих колекціонерів і купив усе саме найкраще. Навіть коли я був голодний, у мене не було грошей, все одно збирав листівки й жодної не продав», — поділився Володимир Козюк. Унікальне зібрання з 250 зразків народного іконопису XVIII–ХХ століть сам автор колекції вважає чи не найбільшим у світі (З «Книги рекордів України»).

Знайдіть прикметники, у яких неправильно утворено форми ступенів порівняння.

Випишіть тільки ті речення, у яких прикметники мають правильні форми ступенів порівняння.

Надпишіть над прикметниками ступінь (вищий, найвищий) і форму (проста, складена).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 61

Дата: 30.05

Тема: Драма – феєрія «Лісова пісня». Мати Лукаша й Килина – антиподи головній героїні Мавці. Симбіоз високої духовності й буденного прагматизму в образі Лукаша.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Драма – феєрія «Лісова пісня». Мати Лукаша й Килина – антиподи головній героїні Мавці. Симбіоз високої духовності й буденного прагматизму в образі Лукаша.

Теоретичний матеріал

Негативні людські персонажі

Леся Українка майстерно створила характери Килини й матері Лукаша. Це досить типові образи жінок, утомлених тяжкою працею по господарству. Лукашевій матері потрібна роботяща невістка, а не мрійлива Мавка, яка сприймає природу як живу істоту.

Мати Лукаша настільки душевно згрубіла, що не помічає навіть Мавчиної вроди, а згадує про її чесноти лише тоді, коли «лукава, як видра, хижа, наче рись» Килина демонструє свою справжню натуру.

Килина – духовний антипод Мавки, занадто меркантильна й приземлена жінка.

Зовнішній вигляд Килини описано детально:

«Молода повновида молодиця, у червоній хустці з торочками, у бурячковій спідниці, дрібно та рівно зафалдованій, так само зафалдований і зелений фартух з нашитими на ньому білими, червоними та білими стяжками… намисто дзвонить дукачами на білій пухкій шиї, міцна крайка тісно перетягає стан і від того кругла, заживна постать здається ще розкішнішою».

Для вульгарної та обмеженої Килини чи не найбільший життєвий скарб — «корова турського заводу» (тобто багатство й добре влаштований побут). Вона в житті так і не зазнала справжнього щастя, так і не збагнула, що духовно не перемогла Мавку.

Лукаш — зовсім молодий хлопець. Його зовнішність та одяг у творі описано детально:

«Дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка випущена… підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки; свити він не має, на голові бриль, на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку».

Він людина, тому й по-людському розуміє любов як потаємне незбагненне почуття. А для Мавки, як і решти лісових створінь, це цілком природний стан.

Проте її любов до Лукаша зовсім не подібна на легкодумні залицяння з Перелесником, які вона знала до цього. Не подібна її любов і на почуття самого Лукаша:

«Л у к а ш Чудна у тебе мова, але якось так добре слухати… Що ж ти мовчиш? Розгнівалась?
М а в к а Я слухаю тебе… твого кохання…
Л у к а ш Нащо так? Аж страшно, як ти очима в душу зазираєш… Я так не можу! Говори, жартуй, питай мене, кажи, що любиш, смійся…»

Звичайний сільський хлопчина й не здогадується, які сили пробудило кохання в лісовій істоті, яке«огнисте диво» оновлення вона пережила. Лукаш не цінує «душі своєї цвіту», не знає, які дива може творити тихий голос його сопілки. Щедрі поклади поезії й краси в його душі вкриті шаром буденщини, черствого житейського практицизму.

Його внутрішнє багатство явилося Мавці весняної місячної ночі, але сам Лукаш і занедбав його під стріхою хати, під впливом меркантильної матері й Килини.

З коротким змістом ви можете ознайомитись, відкривши відео: Леся Українка «Лісова пісня».

Прочитати повний текст драми – феєрії ви зможете за посиланням:https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=508

1.Знати зміст драми – феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки.

2.Охарактеризувати образ матері Лукаша або Килини за таким планом: паспорт – характеристика художнього образу – персонажа

Ø Ім’я персонажа

Ø Соціальне становище

Ø Зовнішній вигляд

Ø Своєрідність світогляду

Ø Взаємодія з іншими персонажами твору

Ø Ставлення автора до персонажа, в чому воно виявляється

Ø Значення персонажа для розкриття ідеї та проблематики твору

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 60

Дата: 30.05

Тема: Драма – феєрія «Лісова пісня» Лесі Українки. Фольклорно – міфологічна основа. Символічність образів Мавки й дядька Лева – уособлення духовності й краси

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Драма – феєрія «Лісова пісня» Лесі Українки. Фольклорно – міфологічна основа. Символічність образів Мавки й дядька Лева – уособлення духовності й краси

Теоретичний матеріал

Прадавні українські ліси бережуть безліч таємниць і загадок. Тут живуть незвичайні міфічні істоти, які охороняють свій невидимий людському оку світ. Таке уявлення лежить в основі драми-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня“(1911 рік).

Драма-феєрія (від франц. Iée — фея) – один із жанрових різновидів драми, якому властивий фантастично-казковий сюжет, неймовірні перетворення. У такій драмі поряд з людьми виступають створені їхньою уявою фантастичні істоти.

«Лісова пісня» — нова жанрова форма, створена Лесею Українкою, проблемна філософська драматична поема, де поетизовано красу людських взаємин, потяг до щастя, силу великого кохання.

Історія написання

Леся Українка написала цей твір всього лише за три тижні у місті Кутаїсі, що на Кавказі. Вона тяжко сумувала за Батьківщиною, крім того, знову загострилася її хвороба.

У листі до матері Леся Українка зазначала, що «Лісова пісня» з’явилася в результаті спогаду про дитинство, проведене на Волині, коли її навіки зачарував образ лісової русалки:

«Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними».

Головні персонажі:

1) волинські селяни:

молодий хлопець Лукаш,

його дядько Лев,

мати Лукаша,

молодиця Килина.

2) лісове царство:

Мавка,

Лісовик,

Водяник,

Перелесник,

Русалка;

Другорядні персонажі: Той, що греблі рве; Той, що в скалі сидить; Русалка Польова, Пропасниця, Потерчата, Куць, Злидні.

Лісова дівчина Мавка

Зовнішність Мавки описано досить побіжно:

«В ясно-зеленій одежі, з розпущеними чорними, з зеленим полиском, косами…»

«Як дівчина… ба ні, хутчій як панна, бо й руки білі, і сама тоненька, і якось так убрана не по-наськи…»

Без сумніву, це ідеалізований і сильний образ: лісова красуня намагається наблизити дійсність до мрії, на шляху до щастя її ніщо не може зупинити. Вона без жалю покинула заради «людського хлопця» лісові хащі й могла б знайти з людьми спільну мову, якби всі вони були такими мудрими, як дядько Лев.

Та Лукаш не встигає перейнятися дядьковою наукою: напровесні приходять вони із далекого села в ліс, а вже восени дядько Лев помирає. Господарство прибирає до своїх рук дріб’язкова Лукашева мати, а згодом до неї приєднується й достойна її невістка.

Мавка ж принесла в Лукашеву хату не тільки красу: з нею прийшла до лісової господи прихильність природи й достаток:

«Як вона глядить корів, то більш дають набілу».

Однак Лукаш не зміг відстояти своє кохання, не зміг «своїм життям до себе дорівнятись». Його перемогла сіра буденщина із захланною й обмеженою матір’ю. А зрада Лукаша почалася з того моменту, коли поріг його хати переступила Килина.

Лев – дядько Лукаша.

«…уже старий чоловік, поважний і дуже добрий з виду; по-поліському довге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої повстяної шапки-рогатки; убраний… у полотняну одежу і в ясно-сиву, майже білу свиту; на ногах постоли, в руках кловня, коло пояса на ремінці ножик, через плече виплетений з лика кошіль (торба) на широкому ремені».

Образ дядька Лева – один із найбільш позитивних серед людських персонажів твору. Він знав ціну краси й гармонійного співіснування людини з природою, добре знав і те, що протиставити себе природі, знехтувати її закони — значить підрубати гілку, на якій сидиш. Він дбайливо ставився до лісу, із симпатією – до Мавки та інших лісових істот. Таке ставлення до природи дядько Лев виховував і у свого небожа Лукаша.

Обов’язково подивіться трейлер українського мультфільму «Лісова пісня», він справді зачаровує! Хіба ні? Трейлер «MAVKA. The Forest Song».

1.Знати визначення драми-феєрії.

2.Які враження справив на вас трейлер до українського мультфільму? Висловте свою думку. (пишемо вільне есе: довільна форма й стиль викладу, довільна структура, наявність позиції автора, обсяг: 0,5-1 стор.).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 71

Дата: 26.05

Тема: Вищий і найвищий ступені порівняння прикметників

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Вищий і найвищий ступені порівняння прикметників

Спостереження

Прочитайте речення й виконайте завдання.

Наші палички найкрабовіші! (З реклами).

Українка Христина Стуй найпершою подолала стометрівку (З журналу).

v Чи свідомо автори реклами утворили найвищий ступінь порівняння від відносного прикметника крабовий? З якою метою це було зроблено?

v Якщо є форма найперша, то її утворено від слова перша; порівняйте: довга – найдовша, перша – найперша. Якою має бути спортсменка, що подолала дистанцію після Христини Стуй, - першою чи другою? Чи можна вважати форму найперша помилковою?

Теоретичний матеріал

Якісні прикметники можуть утворювати вищий та найвищий ступені порівняння.

Ступінь порівняння/	Проста форма	Складена форма
форма	Проста форма	Складена форма
форма

вищий	корінь або основа прикметни-	*більш, менш* + прикметник у початковій
	ка + *-ш-, -іш-: довгий — довший;*	формі: *більш* довгий,
	яскравий — яскравіший	*менш* яскравий

найвищий	*най-* + вищий ступінь порівняння	*найбільш, найменш* + прикметник
	прикметника: *най*дов	у початковій формі: *найбільш*
	ший, найяскравіший	довгий, найменш* яскравий*

Іноді найвищий ступінь порівняння утворюють за допомогою додавання до простої форми вищого ступеня порівняння прикметника слів від усіх, за всіх, над усе: вищий за всіх, дорожчий над усе.

Частки як, що можуть підсилювати форми найвищого ступеня порівняння: щонайсмачніший, якнайстрімкіший.

Форми вищого й найвищого ступенів порівняння прислівників утворюють так само, як і відповідні форми якісних прикметників, від яких вони походять: високо (від високий) — вище, більш високо, найвище, найбільш високо; тихо (від тихий) — тихіше, більш тихо, найтихіше, найбільш тихо.

1.Визначте ступінь порівняння та форму (проста чи складена) прикметників і прислівників (усно).

Найменш заможний, щонайсолодший, миліший над усе, найзапекліший, менш гучно, черствіший, більш скромний, якнайретельніший, найбільш уперто, найменш темний, найнудніший, веселіший за всіх.

2. Прочитайте речення й виконайте завдання.

Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє (О. Довженко). 2. Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі (Л. Костенко). 3. Ситий голодного не розуміє (Нар. тв.). 4. Зорі сяють, серед неба горить білолиций (Т. Шевченко). 5. Ми — не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних (В. Симоненко). 6. Лимонний сік вечірньої зорі у лютому над Києвом розлито (Є. Гуцало). 7. Йде весна запашна, квітами-перлами закосичена (П. Тичина).

Випишіть прикметники, що перейшли в іменники.

Визначте й запишіть відмінок, число, рід (якщо можна визначити), синтаксичну роль і розряд за значенням виписаних прикметників.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 70

Дата: 26.05

Тема: Прикметник. Відмінкові закінчення прикметників

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Прикметник. Відмінкові закінчення прикметників

Спостереження

Прочитайте оголошення й виконайте завдання.

Увага!

Зник непородний дворовий собака. Відгукується на ім’я Барсик. Невисокий, пухнастий, білого кольору. Якщо знайшли, будь ласка, зателефонуйте: (067)767-76-76 (Андрій).

Оголошення

Допоможіть знайти собаку. Кличка – Бім. Зник у мікрорайоні Теремки. На тих, хто знайде нашого улюбленця, чекає винагорода. Тел.(050)767-76-76 (Ольга).

v За яким оголошенням легше знайти собаку?

v Завдяки чому власник першого оголошення має більше шансів знайти тварину?

Теоретичний матеріал

Кожна самостійна частина мови має свої граматичні категорії та ознаки: рід, число, відмінок, особу та ін. Усталені правила вживання роду, числа й відмінка та ін. є морфологічними нормами.

Прикметник — самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета (колір, розмір, запах, матеріал, належність його комусь та ін.) і відповідає на питання який? чий? Наприклад: бадьорий, нижній, сестрин, Сергіїв. У реченні прикметник є означенням або частиною складеного іменного присудка: Ольжина думка слушна. Прикметник змінюється за родами, числами й відмінками. Ці форми залежать від іменника, з яким він пов’язаний: гострий ніж, гострого ножа, гострому ножу, гостре слово, гострі голки і т. д.

Розряди прикметників за значенням

якісні	відносні		присвійні

ознака предмета, що виявляється	ознака предмета	за його	належність предмета кому- небудь
більшою чи	відношенням до	інших
меншою мірою	предметів, дій чи обставин

який?	який?		чий?

смачний — смачніший	учорашній, морський		батьків, Маріїн, вовчий

Присвійні прикметники утворюються так:

іменник чоловічого чи жіночого роду на -а (-я) (І відміна) + суфікс -ин (-їн): сестра — сестрин, Микола — Миколин, Марія — Маріїн (АЛЕ: суддя — суддів, Ілля — Іллів);

іменники чоловічого роду на приголосний та -о + суфікс -ів (-їв): син — синів, синова; Сергій — Сергіїв, Сергієва; коваль — ковалів, ковалева;

назва тварини (птаха) + суфікси -ів, -ин (-їн), -ач (-яч): лев — левів, левова; ластівка — ластівчиний, ластівчина; лис — лисячий, лисяча.

Деякі присвійні прикметники утворюються від назв тварин за допомогою прикметникового закінчення: ведмідь — ведмежий, ведмежа.

Відмінкові закінчення прикметників

До твердої групи належать прикметники на твердий приголосний основи (рудий, Олегів), а до м’якої групи — на м’який приголосний (синій, безкра[йі]й).

Відм.	Чоловічий рід		Жіночий рід		Множина

	тв. гр.	м’як. гр.	тв. гр.	м’як. гр.	тв. гр.	м’як. гр.
	тв. гр.	м’як. гр.	тв. гр.	м’як. гр.	тв. гр.	м’як. гр.

Н.	білий	синій	біла	синя	білі	сині

Р.	білого	синього	білої	синьої	білих	синіх

Д.	білому	синьому	білій	синій	білими	синіми

Зн.	як у Н. або Р. відм.		білу	синю	як у Н. або Р. відм.

Ор.	білим	синім	білою	синьою	білими	синіми

М.	(на) білому,	(на) синьому,	(на) білій	(на) синій	(на) білих	(на) синіх
	-ім	-ім

Прикметники середнього роду мають ті самі закінчення, як і в чоловічому, за винятком лише називного й знахідного відмінків, де в середньому роді мають закінчення -е (-є): біле, синє.

Прикметники чоловічого й середнього роду однини на -лиций в окремих непрямих від-мінках мають м’який кінцевий приголосний основи: білолицього, білолицьому, (на) білолицьому.

У формі місцевого відмінка однини чоловічого та середнього роду треба надавати перевагу закінченню -ому в науковому та діловому стилях: на новому протоколі (не на новім протоколі), у складнопідрядному реченні (не в складнопідряднім реченні). В інших стилях ці закінчення вживають паралельно: Я сьогодні в доброму (в добрім) гуморі.

ЗАУВАЖТЕ!

Дружний — пов’язаний взаємною прихильністю, злагоджений (дружний колектив, дружна сім’я), а дружній — який ґрунтується на дружбі, доброзичливий, прихильний (дружній потиск руки, дружній погляд, дружній візит).

Слів природній та зворотній в українських словниках немає. Отже, уживайте прикметники твердої групи природний та зворотний: природний баланс, природна поведінка; зворотний шлях, зворотна адреса.

1.Утворіть від іменників присвійні прикметники й запишіть їх у дві колонки: 1) із суфіксом -ин (-їн); 2) із суфіксом -ів (-їв).

Микола, Амалія, Римма, Ілля, Валерій, Ірина, Андрій, читачка, Клара, начальник, артистка.

2.Перепишіть прикметники, знявши риску.

Сіро/зелений, жовто/гарячий, кримсько/татарський, лимонно/кислий, зло/ворожий, вагоно/ремонтний, південно/східний, західно/європейський, давньо/римський, п’яти/зір-ковий, червоно/гарячий, блідо/рожевий, м’ясо/молочний, електронно/обчислювальний, народно/поетичний, крохмале/патоковий, мовно/літературний, історико/філологічний, шести/тонний, усесвітньо/історичний, соціально/економічний, івано/франківський, фран-цузько/німецький, кисло/солоний.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 59

Дата: 25.05

Тема: Леся Українка. Відданість своїм мріям, наполегливе прагнення до мети в поезії «Мріє, не зрадь». Зображення людських почуттів у вірш «Стояла я і слухала весну».

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Леся Українка. Відданість своїм мріям, наполегливе прагнення до мети в поезії «Мріє, не зрадь». Зображення людських почуттів у вірш «Стояла я і слухала весну».

Теоретичний матеріал

Вірш “Мріє, не зрадь” Лесі Українки пройнятий оптимізмом. У ньому прославляється подвиг борців за волю. Поетеса стверджувала, що народ – це творець всіх цінностей і багатств, стверджувала безсмерття народу та велич його творчої праці.

Аналіз поезії “Мріє, не зрадь”

рік написання -1905

Жанр: філософська лірика

Тема: зображення сильної волі та віри, самозречення заради високої мети.

Ідея: заклик до боротьби за навколишнім та своїм внутрішнім світом заради досягнення цілей, заради здійснення мрій.

Римування: перехресне

Віршовий розмір: п’ятистопний ямб з пірихієм

Художні засоби: епітети, метафори, риторичні звертання та оклики, анафора, інверсія, гіпербола.

Читацький практикум

“Мріє, не зрадь” Леся Українка

Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила,

Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей.

А тепера я в тебе останню надію вложила.

О, не згасни ти, світло безсонних очей!

Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари

в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть,

вже ж тепера мене не одіб’ють від тебе примари,

не зляка ні страждання, ні горе, ні смерть.

Я вже давно інших мрій відреклася для тебе.

Се ж я зрікаюсь не мрій, я вже зрікаюсь життя.

Вдарив час, я душею повстала сама проти себе,

і тепер вже немає мені вороття.

Тільки – життя за життя! Мріє, станься живою!

Слово, коли ти живе, статися тілом пора.

Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,

той не вмре, не здобувши нового добра.

Мріє, колись ти літала орлом надо мною, -

дай мені крила свої, хочу їх мати сама,

хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною,

а як прийдеться згинуть за теє – дарма!

“Стояла я і слухала весну” аналіз вірша

Рік написання – 1895

Збірка «Думи і мрії»,цикл «Мелодії»

Жанр “Стояла я і слухала весну”: Пейзажна лірика

Ідея “Стояла я і слухала весну”: возвеличення почуття кохання,що дає людині радість,мрію,надію;уміння ліричної героїні жити в гармонії зі світом природи .

Тема “Стояла я і слухала весну”: Зображення весняного відродження природи, сподівання ліричної героїні на щастя і сум через його недосяжність, через утому від життєвих змагань.

Віршовий розмір: п’ятистопний ямб Римування: суміжне Рима: чоловіча

Художні засоби “Стояла я і слухала весну”: уособлення, метафора; синтаксичні засоби; інверсія. метафори: слухала весну, Весна мені багато говорила, співали мрії епітети: пісню дзвінку, голосну, таємно-тихо Дієслівний ряд стояла, слухала, говорила, співала, шепотіла передає мінливість світлих почуттів героїні.

Сюжет: Показано гармонію природного оновлення з душевним станом ліричного героя.

Композиція: Восьмивірш,що складається з двох катренів.

Вірш Лесі Українки «Стояла я і слухала весну» (1895) сповнений свіжості й тепла прекрасної пори року. Всього у двох строфах Леся Українка вмістила багату палітру відчуттів, які бентежать душу навесні.

Лірична героїня вміє не просто слухати весну, а ніби спілкується з нею як із персоніфікованим образом Особливо Леся Украïнка любила весну як пору вiдродження, оновлення, надiï. Тому лiрична героïня ïï поезiï стояла i “слухала весну”, яка ïй “багато говорила”, спiвала пiснi про любов, молодiсть, радощi й мрiï. Прекрасна пейзажно-iнтимна поезiя покладена на музику. Ця поезія сповнена виразними інтонаціями через недосяжність щастя, втому від життєвих змагань. Вміння ліричної героїні “слухати весну” дало їй змогу почути дзвінку й голосну пісню, закличну мову і таємний шепіт. Голоси весни оспівують любов, юну красу, радощі – все те, про що колись мріялось.

Читацький практикум

“Стояла я і слухала весну” Леся Українка

Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.

1.Які події позначились на переживаннях авторки в поезії «Мріє, не зрадь»?

2.Якими рисами наділена лірична героїня цієї поезії?

3.З якими словами вона звертається до своєї мрії?

4.Якою у творі «Стояла я і слухала весну» постає весна? Як сприймає її лірична героїня?

5.Які емоції охоплюють ліричну героїню?

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 58

Дата: 25.05

Тема: Призначення поета й поезії, мужність ліричної героїні, автобіографічні мотиви («Слово, чому ти не твердая криця…»)

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Призначення поета й поезії, мужність ліричної героїні, автобіографічні мотиви («Слово, чому ти не твердая криця…»)

Теоретичний матеріал

У збірці «Думи і мрії» помітне місце посідає цикл «Невільничі пісні». Він з'явився, коли Лесю Українку по-справжньому захопила ідея громадської активності. У 1895 році вона надіслала до журналу «Народ» «Лист до товаришів» (лист не був опублікований через закриття видання). У зверненні поетеса писала: «Скажіть, мої товариші, чому не чутно вашого голосу, тим часом як усяка «темна сила» не боїться здіймати його прилюдно? Невже для нашої країни ще не настав час, щоб виявила себе сила світліша?».

Як протистояння «темної» і «світлої» сил трактує поетеса стан громадського життя, вона ж характеризує своє покоління як молодих ідеалістів, на долю яких випала особлива місія в боротьбі народу за свободу. За таких обставин і настроїв і постав цикл «Невільничі пісні». Його основу склала тема лихоліття, що спіткало Україну.

Поезія «Слово, чому ти не твердая криця...» (1896) завершує й ніби підсумовує весь цикл. У ній переважає піднесено-оптимістична настроєва тональність. Мотив боротьби узгоджується з мотивом творчості, а символічний образ слова-зброї висувається на передній план.

Усвідомлюючи обмежені практичні можливості своєї творчості, героїня готова на все, аби підтримати «невідомих братів» у боротьбі з тиранією. За своїм змістом вірш сприймається як пристрасна декларація.

Натхненне слово — «єдиная зброя» — теж здатне наближати перемогу над поневолювачами: «Месники дужі приймуть мою зброю, / Кинуться з нею одважно до бою... / Зброє моя, послужи воякам / Краще, ніж служиш ти хворим рукам!».

Поетеса була глибоко переконана в прийдешній перемозі «світлої» сили («Брязне клинок об залізо кайданів, / Піде луна по твердинях тиранів...»), вона вірила, що сповнене громадянської енергії поетичне слово є ефективною зброєю в справедливій боротьбі людей за свою свободу.

Критик М. Драй-Хмара дуже високо оцінив вплив громадянської поезії Лесі Українки на читачів: «Це був той огонь, що мав спалити мури великої тюрми народів і разом з тим випекти старі, заіржавлені душі у покірних, затурканих і приголомшених невільників-рабів».

Читацький практикум

* * *

Слово, чому ти не твердая криця,

Що серед бою так ясно іскриться?

Чом ти не гострий, безжалісний меч,

Той, що здійма вражі голови з плеч?

Ти, моя щира, гартована мова,

Я тебе видобуть з піхви готова,

Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,

Вражого ж серця клинком не проб’єш...

Вигострю, виточу зброю іскристу,

Скільки достане снаги мені й хисту,

Потім її почеплю при стіні

Іншим на втіху, на смуток мені.

Слово, моя ти єдиная зброє,

Ми не повинні загинуть обоє!

Може, в руках невідомих братів

Станеш ти кращим мечем на катів.

Брязне клинок об залізо кайданів,

Піде луна по твердинях тиранів,

Стрінеться з брязкотом інших мечей,

З гуком нових, не тюремних речей.

Месники дужі приймуть мою зброю,

Кинуться з нею одважно до бою...

Зброє моя, послужи воякам

Краще, ніж служиш ти хворим рукам!

1896

1. Яке враження справила на вас поезія? Які образи поезії вразили найбільше?

2. До якого циклу належить поезія «Слово, чому ти не твердая криця...»?

3. Поясніть, як образи поезії пов'язані з назвою циклу.

4. Поміркуйте, чому поетеса порівнює слово з крицею.

5. Які мотиви поєдналися у творі?

6. Доведіть, що лірична героїня твору вірить у силу слова в боротьбі за свободу.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 69

Дата: 25.04

Тема: Поняття мовної стійкості. Джерела, що живлять мовну стійкість

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Поняття мовної стійкості. Джерела, що живлять мовну стійкість

Спостереження

Прочитайте діалог і виконайте завдання.

На рецепції в готелі «Чернігів»:

— Добрий день, я забронював номер у вашому готелі на дві доби.

— Здравствуйте. Назовите Вашу фамилию.

— Андрей Веселовский.

— Заполните анкету…

Хто більш мовно стійкий — працівник готелю чи клієнт?

Чи зобов’язаний представник сфери послуг спілкуватися тією мовою, якою послуговується клієнт?

Чи можна, на вашу думку, таку мовну ситуацію вважати проблемною?

Теоретичний матеріал

Українська мова протягом останніх трьохсот років зазнавала утисків та обмежень: указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою (1720), указ Катерини ІІ про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії (1763), Валуєвський циркуляр (1863), Емський указ (1876), постанови радянської влади про переведення українських шкіл на російську мову навчання та ін. З огляду на це й на відсутність державності на українських землях українці почали втрачати свою мовну стійкість, що загрожує українській мові зникненням.

Мовна стійкість — намір і поведінка особистості чи групи людей, спрямовані на послідовне й неухильне користування в щоденному спілкуванні певною мовою, незалежно від того, якою мовою послуговується співрозмовник.

Мовну стійкість живлять чотири головні джерела:

національна традиція (історична пам’ять народу);

національна свідомість і солідарність;

національна культура (духовна та матеріальна);

національний мир і співпраця з іншими етносами, які живуть на території відповідного народу.

Стійкість до вживання української мови називають українськомовною стійкістю.

Рівень українськомовної стійкості досить низький порівняно з російськомовною стійкістю в Україні, про що свідчать наукові дослідження: 83 % молодих киян при звертанні до них українською також відповідають українською, але при звертанні до них російською мовою 90 % починають вживати російську (Бурда Т. Мотивація мовної поведінки білінг-вів // Урок української. — 1999. — № 9–10. — С. 8).

Прочитайте текст і виконайте завдання.

Якось, повертаючись додому із зимової вакації в Карпатах, у купе потяга «Івано-Франківськ–Дніпро» моїми сусідами було троє хлопців з Франківщини, які прямували на схід на роботу. Вони спілкувалися між собою українською, однак лише між собою. Коли повз гурт пробігала молода провідниця, один з хлопців звернувся до неї російською: «Извините, а когда вы откроете туалет, чтобы можно было вымыть руки?» Несподіване вживання російської мови було для нього настільки природним і звичним, що ніхто не звернув на це уваги. Здається, з усіх присутніх тільки мені цей маневр видався позбавленим логіки й необхідності, тож запитав про мотиви вживання російської. «Вона не розуміє української мови», — відказав він спокійно й упевнено.

Те, що наша провідниця розуміла державну мову, я переконався, коли заходив до вагона. Але в цій ситуації не це головне. Важливо те, що ні хлопець, ні його друзі не бачили нічого дивного в тому, що хтось в Україні (надто працівник державної компанії) може не знати української мови. «Якщо провідниця не послуговується на роботі державною мовою, то мала б відповідати українською пасажирові, який нею користується», — зауважив я. Однак почув заперечення: «У нас вільна країна, тож кожен може розмовляти тією мовою, якою захоче» (За С. Стукановим).

Хто з героїв допису С. Стуканова має потужну мовну стійкість? Чи не допускаєте ви, що хлопець, який спілкувався з провідницею, має комплекс меншовартості?

Напишіть вільне есе (0,5–1сторінка), висловивши свої міркування про справжні мотиви мовної поведінки українськомовного хлопця в спілкуванні з провідницею, а також про те, чи типовою є така мовна поведінка в Україні.

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 68

Дата: 25.04

Тема: Мистецтво відповідати на запитання

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Мистецтво відповідати на запитання

Спостереження

Прочитайте текст і виконайте завдання.

Двоє дипломатів заблукало на своєму авто в незнайомому місті. Вони зупинилися на перехресті, й один із них, не виходячи з машини, а лише опустивши бокове скло, запитав перехожого:

— Де ми зараз?

— У машині, — почули у відповідь.

Коли вони від’їхали, старший чоловік зауважив:

— Я б запропонував йому посаду міністра закордонних справ: він уміє так дати відповідь на запитання, що до неї не причепишся, при цьому не повідомивши й краплі нової інформації.

Як мав би дипломат сформулювати запитання, щоб дістати потрібну інформацію?

Як би ви відреагували на відповідь перехожого?

Теоретичний матеріал

Відповідати на запитання впевнено, спокійно й чітко — це мистецтво. Треба пам’ятати, що саме відповіді на запитання характеризують вас як особистість.

Запитання бувають різних видів.

Закритій відкриті. Закриті запитання передбачають два варіанти відповіді: «так» і «ні»:

— Ви перевірили достовірність цих даних?

— Ні.

— А ви плануєте це зробити?

— Так.

Відкриті запитання мають на меті з’ясувати щось нове про події, явища, предмети:

— Коли ви плануєте перевірити достовірність даних?

— 25 серпня.

Закритими запитаннями іноді заганяють опонента в «пастку», бо йому доводиться вибирати тільки так або ні, хоча не завжди відповідь може бути однозначною (так, але…).

Прості та складні. Складні запитання, на відміну від простих, вимагають не менше двох відповідей:

— Де ви плануєте перевірити достовірність даних і чому саме там?

— Перевірку проведемо в Державному архіві, бо тільки в ньому зберігаються оригінали документів, які нам потрібні для справи.

Складні запитання можуть заплутати людину під час дискусії, тому краще використовувати прості.

Коректні й некоректні. Некоректними називають запитання, за основу яких узято помилкові судження. Некоректні запитання збивають людину з пантелику, примушують виправдовуватися, заганяють у неочікувану ситуацію, чинять психологічний тиск. Наприклад, запитання до дівчини: Через які проблеми ти часто сваришся з ровесниками? — некоректне, бо треба спочатку з’ясувати, чи взагалі вона свариться зі своїми ровесниками, а якщо так, то наскільки часто.

Нейтральні, доброзичливі та провокаційні. На нейтральні й доброзичливі запитання треба відповідати спокійно й не дратуватися, якщо вони сформульовані неточно або неграмотно. Іноді запитання ставлять не для того, щоб з’ясувати суть справи, а щоб поставити опонента в складне становище, висловити недовіру до його аргументів, показати свою незгоду з його позицією, тобто здобути перемогу над супротивником. Відповідаючи на провокаційні запитання, треба виявити їхню суть, викрити позицію опонента й дати відкритий бій.

Відповіді бувають правильними й неправильними, позитивними й негативними, короткими й розгорнутими.

Позитивними називають відповіді, у яких мовець прагне з’ясувати істину. Якщо ж відчувається відмова відповідати на запитання, то така відповідь — негативна. Мотивом для відмови може бути недостатня компетентність із порушених проблем, слабкі знання обговорюваного предмета. Отже, негативна відповідь визначає слабкі сторони опонента. Короткі відповіді зазвичай висловлюють одним-двома словами, наприклад:

— Ви бачили свого брата вранці?

— Бачив.

— Біля трамвайної зупинки?

— Так.

— Він говорив по телефону?

— Так.

— Про що він говорив?

— Не знаю.

— Ви не чули?

— Не чув.

Навряд чи обговорення якоїсь проблеми буде продуктивним, якщо використовувати короткі відповіді. А розгорнуті й аргументовані відповіді мають велику силу переконання в публічних суперечках.

Відповідаючи на запитання, дотримуйтеся таких порад:

намагайтеся чітко відповідати на поставлене запитання;

ніколи не кажіть нічого зайвого, бо цим обов’язково скористається ваш опонент;

навчіться визначати пріоритети у своїх відповідях: починайте з головних подій, найбільш переконливих фактів, щоб аудиторія не втратила до вас інтересу, а потім переходьте до другорядних;

щоб ваші відповіді були чітко організованими, використовуйте вставні слова: по-перше, по-друге, по-третє;

подякуйте опонентові за цікаве запитання й тільки після цього переходьте безпосередньо до відповіді;

щоб завоювати прихильність опонента чи аудиторії, використовуйте такі конструкції: «Порушена вами проблема хвилює багатьох із нас…», «Розумію ваші почуття! Зізнаюся, я відчував те саме, поки не усвідомив…», «Мені хотілося б поділитися з вами своїм відкриттям…»;

якщо ви не готові зразу дати відповідь, скористайтеся переадресацією його опонентові або аудиторії: «Цікаве запитання! А як би ви самі на нього відповіли?», «Можливо, хтось із присутніх хотів би висловитися щодо цього запитання?»;

якщо ви відчуваєте, що не можете дати відповідь на запитання, не намагайтеся «ви-кручуватися» із неприємної ситуації, краще скажіть, що ви не готові зараз відповісти й зробите це наступного разу.

У спілкуванні оратор повинен суворо дотримуватися основного принципу: відповідати на запитання лише тоді, коли повністю зрозуміла його суть і він знає правильну відповідь. Інакше можна потрапити в неприємну й навіть анекдотичну ситуацію, подібну до описаної нижче.

Один студент задля жарту ставив запитання: «Що таке “нофелет”?» — усім приїжджим лекторам. Боячись осоромитися перед аудиторією, кожен намагався відповісти на поставлене запитання по-своєму. Лектор-міжнародник пояснював, що це назва нової незалежної держави на півдні Африки; ботанік говорив про рослину, що росте в середній смузі нашої країни; лікар уважав, що це новий препарат. Ніхто навіть не здогадувався, що це всім відоме слово «телефон», яке студент-жартівник прочитав навпаки, справа наліво.

У полеміці дуже цінується дотепна відповідь. Часто зі скрутного становища допомагає вийти винахідливість оратора: уміння зорієнтуватися в ситуації, знайти найбільш точні слова, швидкість реакції.

Підготуйтеся до інтерв’ю, написавши відповіді на заздалегідь підготовлені для вас запитання. Оберіть дві – три теми.

Чому багато молодих людей, ваших ровесників, знаючи про згубний вплив куріння чи вживання спиртних напоїв, усе одно не відмовляються від цих поганих звичок?

Як ви ставитеся до татуювання?

Охарактеризуйте молоду людину, яка вмовляє батьків (а іноді вимагає в них) купити їй iPhone X, вартість якого становить тримісячний бюджет сім’ї.

Коли востаннє ви йшли на компроміс зі своїм сумлінням? Опишіть цю ситуацію.

Які людські якості ви найбільше цінуєте?

Хто із сучасних українців та іноземців є для вас авторитетом? Чому саме ці люди?

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 57

Дата: 24.04

Тема: Збірка поезій «На крилах пісень». Поезія «Contra spem spero!» - світоглядна декларація сильної, вольової особистості.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Збірка поезій «На крилах пісень». Поезія «Contra spem spero!» - світоглядна декларація сильної, вольової особистості.

Теоретичний матеріал

Перша збірка поетичних творів Лесі Українки «На крилах пісень» вийшла друком у Львові на початку 1893 р. У виданні збірки брав безпосередню участь І. Франко. Йому надсилала Леся Українка частинами рукопис збірки, він наглядав за складанням книжки у друкарні Наукового товариства ім. Шевченка. У бібліотеці НТШ збереглася частина набірного примірника рукопису збірки (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 747).

Збірка складається з поетичних творів, написаних у 1880-х роках, та ранніх поем «Самсон» (1888), «Місячна легенда» (1891 – 92), «Русалка» (1885).

«Contra spem spero!» – чи не найвідоміший вірш Лесі Українки. Він утверджує життєвий оптимізм і відкидає тугу у читача. Лірична героїня, яку дослідники часто ототожнюють із авторкою, намагається радіти життю і закликає цінувати кожну мить. Поезію написано 2 травня 1890 року.

Літературний рід: лірика.

Вид лірики: медитативна лірика

Жанр: вірш

Художній напрям, стиль: модернізм, неоромантизм

Провідний мотив: заперечення тужливих настроїв, протиприродних молодості, оптимізм людини за будь-яких життєвих ситуацій.

Тема вірша: роздуми про негаразди у житті та сподівання на краще.

Головна ідея: є підняття духу та надії на те, що після чорної життєвої смуги буде біла. Вона запевняє, що якщо вірити у добро, коли навіть немає віри, світ змінюється на краще і всі негаразди легше пережити, коли знайти останню краплю надії.

Ліричним героєм є сам автор. Головним – людина, яка хоче жити щасливо і намагається закрити очі на усі нещастя, які звалилися їй на плечі. У творі ліричного героя можна утотожнити з Лесею Українкою.

Віршовий розмір: тристопний анапест, перехресне римування

Художні засоби:

епітети: хмари осінні, весна золота, молодії літа, думи сумні, вбогім сумнім перелозі, барвисті квітки, сльози гіркі, кора льодовая, кора міцна, весела весна, гора крута крем’яная, камінь важкий, вага страшна, пісня весела, довга нічка, зірка провідна;

метафори: владарка темних ночей;

звертання: гетьте, думи, ви хмари осінні! ; геть, думи сумні!

Уся поезія побудована на антитезах, причому художні протиставлення звучать як крилаті, афористичні вислови, їх виразність досягається за допомогою метафоричної образності, яка посилює емоційність звучання твору.

Імпульсом до створення вірша стало загострення в авторки хвороби, проте подолання особистої недуги переросло в утвердження героїчної особистості, яка готова всі зусилля віддати боротьбі проти кривди в найширшому соціальному та національно-визвольному аспектах. Леся Українка утверджувала незламність духу людини й оптимістичним мотивом, і всіма художніми засобами, й експресивним художнім звучанням, коли категоричне «Ні!» на початку твору змінилося ще рішучішим «Так!» в останній його строфі.

Contra spem spero!

Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть — і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей —
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!

Для київського видання «На крилах пісень» Леся Українка скоротила твір на дві строфи. Ще до цього, з віршу було видалено ще одну строфу, також для друку, тому ми можемо читати у збірці лише неповну версію. Пропоную вам послухати повну версію поезії «Contra spem spero!»

1.Якими рисами наділена лірична героїня поезії «Contra spem spero!»?

2.Що означає образ «сізіфової праці»?

3.Яке символічне значення має образ «зірки провідної»?

Увага!!!

За програмою вам потрібно вивчити напам’ять поезію Лесі Українки «Contra spem spero!». Учіть та знімайте відео й надсилайте.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 56

Дата: 20.04

Тема: Життєвий і творчий шлях Лесі Українки

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Життєвий і творчий шлях Лесі Українки

Теоретичний матеріал

Леся Українка (Лариса Косач)

(1871-1913)

Лариса Петрівна Косач народилась 25 лютого 1871 року в місті Новоград-Волинському ( тепер Житомирської області) в інтелігентній родині. Її мати, Ольга Петрівна Драгоманова-Косач, - письменниця, яка творила під псевдонімом Олена Пчілка, була активною учасницею жіночого руху, видавала альманах «Перший вінок». Батько – високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу й живопис. Дитячі роки Лесі минули на Волині: у Новограді-Волинському (1871 - весна 1879), Луцьку, в селі Колодяжне, що під Ковелем.

У будинку Косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і домашні концерти. Дядько Лесі (так її називали у сім’ї, це домашнє ім’я стало літературним псевдонімом) — Михайло Драгоманов, був відомим ученим, громадським діячем, який перед еміграцією до Франції й Болгарії співпрацював з І. Франком. Йому належить одна з провідних ролей у формуванні племінниці згідно зі своїми соціалістичними переконаннями, ідеалами служіння батьківщині, які вона переросла. Він допомагав їй як літературний критик і фольклорист.

Дитячі роки Лесі минали на Волині, у краю предковічних соснових борів, таємничих лісових озер, росистих лук. Дівчина росла веселою і жвавою. Серед ровесників виділялась здібністю і працьовитістю. Демократичний стиль життя в родині сприяв зближенню із селянськими дітьми, засвоєнню народних звичаїв, традицій. А фольклор Волині вводив вразливу дівчинку в незвичайний, химерний світ української міфології з її мавками, перелесниками, русалками. Маленька Леся так повірила в існування лісових істот, що потаємно вночі, перемагаючи страх, бігала в ліс і там шукала мавку.

Леся дуже любила музику, старанно вчилась грати на фортепіано. Але хвороба (туберкульоз кісток) змусила перервати це захоплення. Болісно прощалася дівчинка з інструментом, якому виливала свої радощі і жалі («До мого фортепіано»). Проте музики зовсім не полишила, а глибоке її розуміння, відчуття гармонії, мелодії відлунюється у багатьох творах, про що свідчать уже заголовки: «Сім струн», «Мелодії», «Ритми», «Пісні про волю», «Лісова пісня»...

Хвороба спричинила те, що Леся не змогла ходити до школи, не вчилась у жодному навчальному закладі. Але наполеглива і працьовита, вона здобула глибокі й різносторонні знання. Швидкому розвитку письменницьких здібностей Лесі Українки сприяла творча атмосфера, у якій зростала дівчинка, її оточення, серед якого були Михайло Старицький, Микола Лисенко, Іван Франко. Значний вплив на її духовний розвиток мав дядько Михайло Драгоманов, відомий громадський і культурний діяч. Він намагався ввести Лесю у світ культури різних народів, виховати як свідому громадянку, консультував з найрізноманітніших питань.

Коли дівчинці було 9 років, заарештували за революційну діяльність її тітку Олену Антонівну Косач. Ця подія надзвичайно схвилювала Лесю, і вона написала вірш «Надія» — перший відомий нам твір письменниці. Уперше ім’я Лесі Українки з’явилось у 1884 р. у львівському журналі «Зоря», де було надруковано вірші 13-літньої поетеси «Конвалія» і «Сафо». З того часу її твори все частіше публікуються в різних виданнях, а 1893 р. у Львові вийшла перша поетична збірка «На крилах пісень».

З кінця 80-х років XIX ст. Леся Українка живе в Києві. Вона стає душею літературного об’єднання творчої молоді «Плеяда», часто буває також на потаємних сходках, де читались і обговорювались реферати на політичні теми, велись гарячі дискусії.

Із «Плеядою» пов’язаний початок роботи Лесі Українки-прозаїка. Вона пише оповідання «Така її доля», «Святий вечір» та ін., які публікуються в журналах «Зоря», «Дзвінок». Одночасно молода письменниця займається перекладами, віддаючи цій справі багато часу й енергії. Найбільше уваги приділяє вона поезії Генріха Гейне. У 1892 р. у Львові з’явилась українською мовою «Книга пісень» німецького поета, куди ввійшли 92 переклади Лесі Українки.

Та це був час не лише невгамовної праці, крилатих злетів, надій і сподівань. Це одночасно й роки важких страждань молодої дівчини, у якої «була весна, та тільки за вікном». Пекуче боліла нога, вражена туберкульозом. Лікарі радили теплий клімат. І почалися мандрівки в теплі краї, у «добровільне вигнання». Перша поїздка 15-річної Лесі до Чорного моря викликала багато вражень, які вилились в ліричному циклі «Подорож до моря». А далі була Болгарія з дуже дорогою для неї зустріччю з Михайлом Драгомановим, який там жив як політичний емігрант. Далі Крим і його поетичний резонанс «Кримські спогади» та «Кримські відгуки». Пізніше — Італія, Єгипет.

У Криму 1897 р. Леся Українка познайомилась із С. К. Мержинським. Лесю Українку вражала душевна краса цієї людини, постійне внутрішнє горіння, глибока інтелігентність, самовідданість у роботі. Мержинський високо цінував письменницьку працю Лесі Українки, шанував її талант, силу волі. За сприяння Сергія Костянтиновича поетеса знайомиться з редакцією петербурзького журналу «Жизнь», де публікує літературно-критичні статті.

Велике горе спіткало Лесю Українку. У березні 1901 р. помер Сергій Мержинський, людина, для якої вона «почала нову мрію життя, вмерла і воскресла»:

Уста говорять: «він навіки згинув!»

А серце каже: «ні, він не покинув!» —

так починається одна з поезій, присвячених С. Мержинському. Його образ оживає у віршах «Завжди терновий вінець», «Порвалася нескінчена розмова», «Квіток, квіток, як можна більше квітів...» та в багатьох інших.

Тим часом слава поетеси ширилась Україною. У статті «Леся Українка» І. Франко ставить її творчість поряд з Кобзаревою: «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої хорої дівчини».

У 1899 р. у Львові виходить друга поетична книжка Лесі Українки «Думи і мрії»; письменниця активно друкується в журналах «Народ», «Житє і слово», «Літературно-науковий вісник», готує нову збірку «Відгуки», яка вийшла у Чернівцях 1902 р.

Революційні події 1905 року вносять новий струмінь у творчість письменниці: «Мріє, незрадь... хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною».

У своїй творчості Леся Українка тяжіла до ліро-епосу: вона написала багато поем, серед яких виділяються «Давня казка», «Роберт Брюс, король шотландський», «Ізольда Білорука». І хоча переважають тут запозичені сюжети, але це не значить, що авторка відривалась від рідного ґрунту. Незважаючи на «чужі» образи, поетеса ставить проблеми, які були злобою дня тогочасного суспільства.

Особливе місце у творчій біографії Лесі Українки посідає фольклор. Вона збирала і записувала обряди, пісні, думи увиконанні кобзарів, щоб урятувати від забуття. Із цих зацікавлень у спадщині письменниці зберігається рукописний зошит колодяженських пісень (весільні, обжинкові, родинно-побутові, веснянки, колядки), друкована збірка «Дитячі гри, пісні й казки» (1903 р.), упорядкований збірник «Народні пісні до танцю» (54 тексти). ЗО записів веснянок і пісень з голосу Лесі Українки зробив Микола Лисенко, 225 пісень увійшло до збірки «Народні мелодії. З голосу Лесі Українки», яку упорядкував і видав 1917 р. її чоловік Климент Квітка.

В останні роки життя Лесі Українки невблаганно прогресувала хвороба, з якою вона вела «тридцятилітню війну». Поетеса вимушена залишити Україну: холодний клімат не дозволяв жити в рідній стороні, і вона оселяється на півдні. Влітку жила на Кавказі — в Кутаїсі, Хоні, Телаві, де служив її чоловік Климент Квітка, а на зиму виїжджала в Єгипет. «Найгірше мені те, що я тепер і писати не завжди можу, — скаржилась у листі до Бориса Грінченка, — бо часто від виснаження голова не служить, і то так, як ще зроду у мене не бувало, хіба після операції». В одну з мандрівок до Єгипту в січні 1911 р. в морі, серед снігової бурі, закляклою від холоду рукою вона записала:

Хто не жив посеред бурі,

той ціни не знає силі,

той не знає, як людині

боротьба і праця милі.

Боротьба і праця. Такий був сенс усього життя Лесі Українки, життя, гідного подиву і захоплення. 1 серпня 1913 року в невеличкому грузинському містечку Сурамі відходила у вічність Леся Українка — видатна поетеса України і жінка з трагічною долею. Тіло Лесі Українки перевезли до Києва і поховали на Байковому кладовищі.

Для розуміння Лесі Українки як особистості подивіться документальний фільм «Леся Українка» (10.35)

У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Лесі Українки.

Завдання на високий рівень (за бажанням)

Створіть психологічний портрет Лесі Українки за такою схемою:

1.Здібності, нахили.

2. Риси характеру.

3.Естетичні погляди.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 67

Дата: 18.04

Тема: Полемічні прийоми

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Полемічні прийоми

Теоретичний матеріал

Плідно вести дискусію, переконувати аудиторію, вигравати суперечки допомагають полемічні прийоми.

Полемічні прийоми

Гумор, іронія, сарказм. Ці засоби підсилюють полемічний тон мови, її емоційний вплив на слухачів чи опонента; допомагають розрядити напружену атмосферу; створюють хороший настрій під час обговорення певних питань. Зауваження, зроблене в іронічній або жартівливій формі, може збентежити вашого опонента чи навіть зруйнувати його доказ.

Доведення тези опонента до абсурду. Основне завдання цього прийому — показати, що аргументація хибна, оскільки результати та наслідки суперечать дійсності. Для цього оратор ніби ставить себе на місце опонента й, начебто договорюючи за нього, показує, до якої безвиході можуть довести його безпідставні судження.

Відтягування заперечення. Зрозуміло, що треба відразу «бити» по сильних аргументах противника. Заперечення можна, хоча й не бажано, трохи відтягувати, якщо з якихось причин (розгубилися, забули якийсь факт) у цей момент немає сил заперечити й потрібен час, щоб зібратися з думками. Отже, спочатку спростовуйте другорядні докази, потім, зібравшись із силами, спрямуйте удар на головні.

«Заковтування гачка». Суть цього прийому полягає в наведенні доказів на користь противника (з якими він згоден), а потім несподівана демонстрація їхньої непереконливості.

Бумеранг. Прийом бумеранга (або зворотного удару) полягає в тому, що теза чи аргумент повертаються проти тих, хто їх висловив. У таких випадках сила удару збільшується — і поразка противника стає очевидною для всіх присутніх.

Апеляція до публіки. Мета прийому — вплинути на почуття слухачів, їхні думки, інтереси, схилити аудиторію на свою користь. Апеляція до публіки чинить психологічний тиск на опонента й у такий спосіб ослаблює його.

Посилання на авторитети. Іноді зручно посилатися на авторитети або начебто давно сформовану думку народу за допомогою фраз «це вже давно відхилено», «навіть дитині відомо», «це вже пройдений етап». Супротивнику в такому разі доведеться спростовувати авторитет або захищати «давно спростоване», а це невдячна справа.

Атака запитаннями. Мета цього прийому — змусити свого опонента захищатися, поставити його в скрутне становище, створивши сприятливі умови для суперечки. Якщо необхідно розбити аргументацію протилежної сторони, треба задавати багато запитань — хоч одне з них визначить слабке місце супротивника, а якщо ні, то ініціатива все одно буде ваших руках.

Відповідати завжди важче, ніж ставити запитання, тому, щоб стати вправним оратором, треба оволодіти мистецтвом давати відповіді на запитання.

Практичне завдання(усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Підготуйтеся до полеміки на одну з тем:

Театр чи кіно?

Краще жити в місті чи селі?

Фаст-фуд чи домашні страви?

Без любові життя — не повноцінне.

Соціальні мережі — велике благо чи віртуальне щастя?

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 66

Дата: 18.04

Тема: Аргументи й докази

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Аргументи й докази

Спостереження

Прочитайте речення й виконайте завдання

Згадайте, як минулого тижня сусіди поїхали на вокзал купувати квитки, витративши на це дві години, а ми придбали їх через Інтернет за якихось кілька хвилин. За допомогою інтернет-пристроїв ми заощаджуємо багато часу. Погодьтесь: гаджети полегшують життя сучасної людини.

v Розташуйте речення в логічній послідовності.

v Яке з них є тезою, яке – аргументом, яке – прикладом?

Теоретичний матеріал

Будь-яке доведення в промовах, суперечках та інших видах комунікацій складається з тези, аргументів і демонстрації (способів доведення).

ТЕЗА — АРГУМЕНТИ — ДЕМОНСТРАЦІЯ

Теза — думка, істинність якої треба довести. Аргументи — думки, істинність яких уже доведена чи перевірена; твердження, за допомогою яких оратор обґрунтовує тезу. Демонстрація (спосіб доведення) — форма логічного зв’язку між аргументами й тезою. Демонстрація повинна переконливо показувати (демонструвати), що теза доведена аргументами й тому є істинною. У публічному виступі демонстрація повинна бути корот-кою, простою й зрозумілою.

З-поміж двох речень «Парки та сквери — легені Києва» і «У Києві 127 парків і 500 скверів» тезою є тільки перше, оскільки те, що парки та сквери є «легенями» великого міста, треба довести: скільки квадратних метрів зелених насаджень припадає на одного мешканця міста, чи достатня така кількість, щоб уважати їх «легенями». А друге речення містить фактичні дані — його можна використати як доказ під час доведення істинності тези.

Щоб збільшити вплив на аудиторію, переконати її, надихнути, спонукати до дії, треба знати правила аргументації.

Загальні правила аргументації:

способи обґрунтування треба вибирати з урахуванням рівня підготовки аудиторії;

аргументи повинні бути судженнями, істинність яких доведена незалежно від тези;

джерела аргументів мають бути відомими й достовірними;

аргументи не повинні суперечити один одному;

аргументація має бути коректною щодо слухачів;

обґрунтування підсилюють аудіовізуальні матеріали (таблиці, схеми, слайди та ін.);

бажано використовувати не тільки офіційні цифри (статистику), факти, а й особистий досвід, думки авторитетних людей, у тому числі й тих, хто присутній в аудиторії;

не зловживайте іншомовними термінами, які ускладнюють сприйняття.

Щоб довести тезу, оратори вдаються до аргументів і доказів. Як аргументи, використовують доведені твердження: логічні закони, теореми, аксіоми, конкретні факти й статистику; як докази — авторитет, упевненість, сумнів, обіцянку, погрозу й інші суб’єктивні чинники. Отже, за допомогою аргументів здійснюють об’єктивний вплив на аудиторію чи опонента («Факти — уперта річ». Еліот), а за допомогою доказів — суб’єктивний, емоційний. Тобто промовець може переконати в чомусь слухачів, посилаючись на авторитет ученого чи іншої відомої особи (доказ від авторитетів), на свою впевненість чи сумнів, обіцяючи щось чи погрожуючи. Потрапляти «на гачок» таких доказів чи ні — то вже справа слухачів. Окремі науковці на позначення й аргументів, і доказів використовують лише слово аргумент (або аргументація).

Наведемо приклад аргументації тези «Парки та сквери — легені Києва».

Не повірите, але сьогодні Київ прикрашають 127 парків і 500 скверів (згідно з даними науковців Національного університету біоресурсів і природокористування України). Поділюся власним досвідом: гуляючи вулицями Києва, ніколи не відчуваю смороду, та й мої гості з різних регіонів ніколи не нарікали на якість повітря в столиці. А як можна нарікати, якщо на одного киянина припадає 20 кв. м зелених насаджень, а в Парижі ця цифра становить 14 кв. м, у Лондоні — 12 кв. м, у Берліні — 10 кв. м. Отже, що більше зелені в місті, то чистіше його повітря.

У цьому фрагменті аргументи представлено кількісними показниками (кількість парків, скверів і квадратних метрів зелених насаджень у різних столицях Європи) і посиланнями на джерело інформації (науковці Національного університету біоресурсів і природокористування України), докази наведено як схвальну оцінку автора (не відчуваю смороду). Останнє речення — демонстрація, яка цементує логічний зв’язок між аргументацією й тезою.

Залежно від сили впливу на слухача аргументи й докази бувають сильні та слабкі. Сильні аргументи (докази) важко заперечити чи піддати сумніву, адже це аксіоми, закони природи, дані досліджень та ін. Наведені в мікротексті кількісні показники є сильними аргументами, особливо ті, що засвідчують лідерство Києва з-поміж європейських столиць за рівнем озеленення. Звичайно ж, сильний аргумент (доказ) має потужний вплив на слухача. Особиста оцінка оратора про те, що він не відчуває на вулицях Києва смороду, є слабким доказом, оскільки вона суб’єктивна (оратор «не відчуває» смороду, але це не гарантія того, що й інші люди його «не відчувають»). Слабкі аргументи (докази) не мають достатньої сили переконання. Якщо аудиторія вас сприймає прихильно, то слабкі аргументи можуть мати позитивний психологічний вплив на слухачів. Якщо ж ні або в полеміці бере участь опонент, то від слабких аргументів однозначно треба відмовитися.

1. Прочитайте текст й виконайте завдання.

Жаби

Коли висохло озеро, жаби пострибали шукати собі нове житло. Нарешті всі загукали:

— Ох, яке величезне озеро! Буде воно нам довічним житлом!

І стрибнули в нього.

— А я, — сказала одна з них, — вирішила жити в одному з джерел, що наповнюють ваше озеро. Он бачу зарослий лісом горб, який посилає сюди багато струмків, сподіваюся знайти там для себе джерело.

— А навіщо, тітонько? — спитала молоденька жаба.

— А тому, голубонько моя, що струмочки можуть потекти в інший бік, а ваше озеро може так само висохнути. Джерело ж для мене завжди надійніше від калюжі.

С и л а. Усяка розкіш може зубожіти й висохнути, як озеро, лише чесне ремесло забезпечить спокійне існування... Скільки багатіїв щодня стають жебраками. У цьому єдиним спасінням є ремесло. ...Найбідніші раби нерідко походять від предків, які жили в калюжі великих прибутків (За Г. Сковородою).

Доведіть, що цей твір за жанром — байка.

Знайдіть у цих байках тези й аргументи (докази) (письмово).

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 54

Дата: 17.04

Тема: ЛРК. Поети рідного краю. Віктор Антонович Чабаненко

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: ЛРК. Поети рідного краю. Віктор Антонович Чабаненко

Теоретичний матеріал

Шановні здобувачі освіти, хочу вас познайомити із запорізьким мовознавцем, науковцем, поетом – Віктором Чабаненком. До речі, ця людина викладала курс мовознавства, коли я навчалася в ЗНУ, це мій один із найулюбленіших викладачів!

Віктор Антонович Чабаненко народився 12 вересня 1937 року в селі Єлизаветівці (Балківська сільрада) Василівського району на Запоріжжі, помер 9 лютого 2014 року в місті Запоріжжя. Віктор Чабаненко – український мовознавець, лексикограф, фольклорист; доктор філологічних наук (1987), заслужений діяч науки і техніки України, член Національної спілки письменників України.

Закінчив Запорізький педагогічний інститут (філологічний факультет) у 1959 році, після чого деякий час працював учителем, служив у війську. З 1962 по 1965 рік — аспірант кафедри української мови ЗДПІ, з 1966 року – кандидат наук, а з 1984 року — доктор філологічних наук, із 1987 року — професор. У 1985 - 1996 роках був деканом філологічного факультету, з 1984 року — завідувач кафедри загального і слов'янського мовознавства Запорізького національного університету. Дійсний член Академії наук вищої школи України.

Опублікував понад 500 наукових праць (монографій, словників, статей тощо). Лауреат премій імені Петра Чубинського та Я. Новицького. Упорядкував і видав кілька збірок фольклору Нижньої Наддніпрянщини, зокрема видання «Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини». Член Національної спілки письменників з 1999 року.

Автор поетичних збірок – «Собор душі моєї» (1998), «В гостях у юності твоєї» (1999), «У вічному двобої» (2000), «Оратанія» (2001), збірка поетичних перекладів «Суголосся» (2004), збірка «Січ духовна» (2007). Книги Віктора Чабаненка є навіть у фондах бібліотеки Конгресу США.

Відзнаки

Лауреат премій ім. П. Чубинського (1996), Я. Новицького (1999) та Д. Яворницького (2000). Товариством «Просвіта» ім. Т. Шевченка нагороджений медаллю «Будівничий України» (2000).

Заслужений діяч науки і техніки України з 2002 року. Відмінник освіти України з 1995 року.

Пропоную вам послухати пісню на слова В.А.Чабаненка «На узліссі»

Пропоную вам вірші В.Чабаненка:

Моя ріка

Є ріки, що течуть не серед тихих піль

І не між гір у райському убранні,

А в темних лабіринтах підземель,

Побіля серця вогнедишного планети.

Отак моя печаль і мій вулканний гнів

Течуть Дніпром підземним потаємно,

Десь там гудуть, вирують і шумлять –

Аж біля серця святорідної Вітчизни.

Я знаю, вірую, що прийде день і час,

Коли, здолавши дикі перепони,

Вони із пітьом вирвуться нараз

І лжу затоплять, рознесуть

дев’ятивально!

Папороть розквітне!

Тут луки наші тліють і щити,

Тут шрами віковічної руїни.

Мені здається, Хортице, що ти –

Завмерле серце рідної Вкраїни.

Вампіри кров гарячу попили,

У холод жил пустили трути-гною, -

І ти від мук, розпуки та хули

Суціллю стала дико-кам’яною.

У шрамах цих ще, може, уночі

Колись розквітне папороть. Розквітне!

Гострімо заіржавлені мечі,

Гострім об серце Матері гранітне!

***

Сів на обніжку натомлений день-трудівник,

Скибкою сонця доспілого всмак повечеряв,

Потім підвівся і, хмарою втершись,

Серп на стіні кришталевій край неба повісив;

Вимив тополями-мітлами горниці всесвіту,

Кинув пшениці-зірок цілу жменю під стелю,

Важко зітхнув від натоми-натруги великої

Й ліг ув осоки високі спочити до ранку…

Практична робота (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

v Висловте своє враження від поезій В.Чабаненка. (пишемо вільне есе: довільна форма й стиль викладу, довільна структура, наявність позиції автора, обсяг: 0,5-1 стор.).

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 64

Дата: 14.04

Тема: Правила ведення суперечки

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Правила ведення суперечки

Теоретичний матеріал

Правила ведення суперечки

1.Починайте заперечувати тільки тоді, коли ви впевнені, що думка співрозмовника справді суперечить вашій.

2.Спочатку наводьте сильні аргументи (докази), а слабкі залишіть на потім.

3.Посилайтеся на авторитети, яких визнає ваш опонент.

4.Спростовуйте думку опонента фактами.

5.Наголошуйте на хибності аргументів опонента, якщо висновки, що з них випливають, не відповідають дійсності.

6.Не наполягайте на запереченні доказів опонента, якщо вони ясні й очевидні.

7.Стежте, щоб у ваших міркуваннях не було логічних помилок.

8.Під час суперечки намагайтеся переконати опонента, а не вразити його, пам’ятаючи, що повага до чужих переконань — ознака врівноваженої, розумної особистості.

9.Зберігайте спокій під час суперечки. Роздратованість є ознакою слабкості людини. Отже, працюйте над умінням опановувати себе в складних ситуаціях.

10.Правильно вибирайте тон розмови. Ваша інтонація під час суперечки може бути рішучою, упевненою, м’якою або навіть ніжною, але ніяк не грубою. Не можна підвищувати тон чи кричати.

11.Якщо в процесі виступу опонента вам треба щось уточнити, перервіть його промову, але зробіть це правильно: спочатку попросіть вибачення, потім поставте своє запитання чи озвучте свої докази, після чого нагадайте опонентові, про що він говорив перед тим, як ви його перебили.

12.Під час суперечки не переходьте на особистості, оскільки це вже буде не полеміка двох цивілізованих людей, а примітивна сварка.

13.Якщо в ході суперечки було доведено вашу правоту, поводьте себе гідно: не демонструйте радість від перемоги, не дратуйте опонента фразами: «А я ж казав, що ви не праві!» або: «Я ж казала, що ви помиляєтеся!»

1. Прочитайте теми для суперечок і виконайте завдання.

Ø Реклама — двигун торгівлі чи інструмент формування потреб?

Ø Пробачати зраду — вияв легковажності й слабкості?

Ø Еміграція за кордон — право кожної людини чи зрада батьківщини?

Ø Сучасні інтернет-комунікації стирають кордони між країнами. Отже, національним традиціям і звичаям місце в музеях?

Ø Читати сучасну літературу — марнування часу: лише майбутні покоління об’єктивно визначать, який мистецький твір вартий уваги, а який — ні.

Визначте по одній темі для полеміки або дискусії, або диспуту.

Визначтеся з роллю в суперечці: ви підтримуєте думку чи спростовуєте її. Поміркуйте над аргументами й прикладами (фактами). Напишіть свій виступ.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 64

Дата: 14.04

Тема: Контрольне есе «Чи кожну людину можна назвати особистістю?»

Зміст: Теоретичний матеріал

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольне есе «Чи кожну людину можна назвати особистістю?»

Теоретичний матеріал

Есе – самостійна творча письмова робота, ознакою якої є особистісний характер сприймання проблеми та її осмислення, невеликий обсяг, вільна композиція, невимушеність та емоційність викладу.

Ознаки: дотримання структури тексту, наявність відповідних компонентів (тези, аргументи, приклади, оцінювальні судження, висновки); обґрунтування (аргументування) тези.

Вимоги до есе

1.Обсяг – 3-3,5 сторінки тексту.

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

4. Необхідно писати стисло і ясно. Есе не повинно містити нічого зайвого, має нести лише інформацію, необхідну для розкриття ідеї есе, власної позиції автора.

5. Есе має відрізнятися чіткою композиційною побудовою, бути логічним за структурою. В есе, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня логіка, що визначається, з одного боку, авторським підходом до обговорюваного питання, а з іншого – самим питанням. Необхідно уникати різких стрибків від однієї ідеї до іншої, думка має розкриватися послідовно.

6.Есе повинно засвідчити, що його автор знає й осмислено застосовує теоретичні поняття, терміни, узагальнення, ідеї.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій.

Висновок – узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині.

Виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи,пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 53

Дата: 13.04

Тема: Образ панни (Мусі) – утілення ідеї вічної жіночності, краси. Новела В.Винниченка «Момент»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Образ панни (Мусі) – утілення ідеї вічної жіночності, краси. Новела В.Винниченка «Момент»

Теоретичний матеріал

Персонажі, їх цитатна характеристика

Оповідач (Шехерезада), панночка Муся, контрабандист Семен Пустун.

Герой-оповідач (Шехеризада) – розповідь у творі ведеться від першої особи, проте про самого героя, що розповідає про випадок із свого життя, ми не дізнаємося нічого. Про його біографію, про те, за що він опиняється у в’язниці, ми не дізнаємося жодних подробиць. Здогадуємося лише, що герой належить до молодих революціонерів. Цікавими видаються його філософські роздуми про сенс життя, про красу природи, щасливе й органічне життя живих істот та страждання людини, яка відірвалася від природи.

Муся, панночка із міста – ця дівчина, швидше за все, була пов’язана із революціонерами, які ховалися від поліції. У творі є побіжний опис зовнішності Мусі:

«Сама настояща, городська панна, в гарненьких черевиках, що визирали з-під сукні, з солом’яним бриликом на колінях, з здивовано направленими на мене очима. А очі, як у зляканої лані, променисті, чисті, великі»;

«В темному волоссі їй запуталась соломинка і дрижала над вухом; нижня губа, як у вередливих і гарненьких дітей, була трохи випнута наперед».

Муся – дуже смілива, рішуча дівчина, готова ризикувати власним життям.

В хвилину небезпеки ми бачимо Мусю такою: “з висмикнутим волоссям, з великими палаючими очима, з міцно стиснутими устами, зігнута… здавалася якимсь дивним, прекрасним звіром, сильним, напруженим, диким”.

Ми дізнаємося не лише про сміливість дівчини, а й про її характер (приязна, ніжна, з тонкою душею) і про її погляди на життя. Саме її розуміння кохання, слова Мусі про те, що щастя – це лише мить, а далі йде «пошлість» стосунків, є центральною ідеєю автора: «Щастя — момент. Далі вже буденщина, пошлість. Я знаю вже. Саме найбільше щастя буде мізерним в порівнянні з цим. Значить, зовсім не буде» (Муся про сутність щастя).

Семен Пустун – контрабандист, товариш оповідача. Це другорядний персонаж, у творі він виконує вторинну роль, допомагаючи оповідачеві та Мусі дістатися кордону. Проте є його характеристика, з якої з’ясовуємо, що Семен – людина досвідчена, серйозна, звикла до постійної небезпеки:

Незважаючи «на своє пустотливе прізвище, був чоловік поважний і випускати з себе слів без потреби не любив. Сам був «парнишка» дебелий, «гвардійонець», як казали його односельчани, і на всіх через те дивився завжди згори вниз. Ступав помалу, важко, серйозно і навіть, коли ловили його «харцизники», не мінявся, тільки ще більш насуплювався, очі робились ще меншими, колючими і страшно якось біліли губи».

1. Написати паспорт – характеристику панни Мусі за такою схемою:

Ø Ім’я персонажа

Ø Соціальне становище

Ø Зовнішній вигляд

Ø Своєрідність світогляду

Ø Взаємодія з іншими персонажами твору

Ø Ставлення автора до персонажа, в чому воно виявляється

Ø Значення персонажа для розкриття ідеї та проблематики твору

2. Створити сенкан до одного з образів новели «Момент» за таким планом:

v Слово-тема (іменник)

v Два прикметники (означення теми)

v Три дієслова (активність, дієвість, пов’язана з темою)

v Висновок (фраза з чотирьох слів; розуміння теми або ставлення до неї)

v Слово-асоціація (іменник, синонім або висновок до теми)

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 52

Дата: 13.04

Тема: Поєднання в новелі «Момент» В.Винниченка реалістичного змалювання дійсності та філософського підтексту

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Поєднання в новелі «Момент» В.Винниченка реалістичного змалювання дійсності та філософського підтексту

Теоретичний матеріал

Момент щастя — миттєвий: закохані тут же розлучаються навіки, адже щастя, за Винниченком, — це «свободна воля», воля від тягаря й обов’язку, що є наслідком тривалих стосунків. Із коротким змістом новели «Момент» ви можете ознайомитись, відкривши відео.

Рік написання: 1909.
Літературний рід: епос.
Жанр: новела.

Новела – невеликий розповідний художній твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом.
Тема: історія короткої любові між революціонером і панною в ризикованій для життя ситуації.
Головна ідея: оспівування почуття кохання; усвідомлення скороминущості щастя.
Головні герої: революціонер, панночка Муся, контрабандист Семен Пустун.

Літературний напрям: модернізм, імпресіонізм.

Підзаголовок – «Із оповідань тюремної Шехерезади». «Шехерезадою» виявляється чоловік-оповідач, а не жінка, однак, аби зацікавити своїми тюремними оповідями, автор вдається до інтригування читача підзаголовком. Можливо, таким підзаголовком автор натякає на близькість свого твору до казки. Адже новела справді нагадує жанрову модель чарівної казки, сюжет якої побудований на міфологічному мотиві перетинання кордону.

Головні думки:

v доведення того, що люди інколи бездумно втрачають мить щастя, підкорюючи свої вчинки суворим приписам моралі, а інколи, намагаючись затримати й продовжити його, гублять своє щастя назавжди;

v усе, що від природи, є прекрасним.

Характерні риси новели «Момент»:

v сюжет динамічний і напружений;

v наявність імпресіоністичних засобів: колористика тексту концентрує сонячні барви, лісову зелень, небесну блакить; багатство зорових і слухових образів увиразнює пейзаж, творить тло, на якому розгортаються події в новелі;

v розповідь ведеться від першої особи.

Проблеми:

v любові і щастя людини;

v миті як вічності;

v філософії людського буття;

v життя і смерті;

v гармонії людини й природи;

v природності душевних і тілесних поривань людини.

Композиція

v Шехерезада у в’язниці розповідає історію про момент любові (пролог)

v Шехерезада їде із Семеном Пустуном (експозиція)

v прохає Семена допомогти терміново переправитися через кордон — Семен попереджає, що можуть убити — Шехерезада уявляє себе мертвим, йому смішно — зустріч Шехерезади в повітці з панною (зав’язка)

v у селі облава — панна просить у Шехерезади револьвера — Шехарезада й панна терміново тікають самотужки до кордону — дорога через поле, зближення — рух лісом, відчуття близькості — панна просить Шехерезаду в разі її смерті передати послання «Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять життя”. Більше нічого…» (розвиток дії)

v Шехерезада й панна перебігають через кордон під кулями, страх (кульмінація)

v живі, щасливі — Шехерезада зізнається в любові — панна цілує, просить ніколи її не шукати, бо щастя «ось воно, мить» (розв’язка).

1.Знати зміст новели «Момент» В.Винниченка.

2. Напишіть відгук на художній твір «Момент» за таким планом:

ü Укажіть автора й назву твору.

ü Назвіть тему твору.

ü Наведіть короткий зміст твору.

ü Визначте проблеми, які автор порушив у творі.

ü Висловте свою думку про твір: що в ньому особливо сподобалось або не сподобалось, запам’яталося.

ü Зробіть висновок: про що автор спонукав вас замислитися, що нового відкрив твір.

3.Перегляньте буктрейлер до новели, що створили ваші однолітки, сподіваюся, ви із задоволенням прочитаєте повний текст.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 63

Дата: 11.04

Тема: Суперечка як вид комунікації. Різновиди суперечки

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Суперечка як вид комунікації. Різновиди суперечки

Спостереження

Прочитайте два діалоги та виконайте завдання

Під час суперечки

1 варіант

— Сонячні ванни корисні для всіх людей: без вітаміну D неможливо прожи-ти.

— Я вам не вірю!

2 варіант

— Сонячні ванни корисні для всіх людей: без вітаміну D неможливо прожити.

— А в мене з цього приводу склалася інша думка.

Який варіант реакції на думку опонента вибрали б ви?

Проаналізуйте свій вибір.

Теоретичний матеріал

Суперечку як вид комунікації вперше почали досліджувати давньогрецькі філософи.

Учення про правила ведення суперечок називають еристикою.

Суперечка як вид комунікації

Суперечка — процес обміну протилежними думками. Цей вид комунікації передбачає зіткнення думок або позицій. Якщо такого зіткнення немає, то це вже інша форма комунікації: промова, лекція, проповідь та ін. Суперечка — це процес пошуку істини, аргументоване відстоювання свого погляду на ту чи іншу проблему й спростування протилежних думок.

Учасниками суперечки є пропонент та опонент.

Пропонент — той, хто ініціює обговорення, підтримує й аргументує тезу в дебатах. Без пропонента не може бути суперечки, адже спірні питання має хтось сформулювати й поставити на обговорення.

Опонент — той, хто заперечує, піддає сумніву істинність або слушність тези, яку висунув пропонент. Опонентом може бути як одна людина, так і колектив зі своїми переконаннями, позицією щодо питання, яке обговорюють.

Приводом для суперечки може бути лише неоднозначне за своєю істинністю питання. Ніхто не буде сперечатися з твердженням: «Земля крутиться навколо Сонця» або: «Київ розташований по обидва береги Дніпра». А питання «Доля людини залежить тільки від неї самої» є приводом для суперечки, тому що в кожної людини може бути своя правда, яку вона намагатиметься відстояти.

Різновиди суперечок

Залежно від мети й засобів суперечки поділяють на такі різновиди: дискусія, диспут і полеміка.

Дискусія — обговорення різними людьми певного суперечливого чи складного пи-тання з метою спільного пошуку істини, вирішення проблеми, досягнення згоди між учасниками суперечки.

Диспут — вид публічної суперечки, предметом якої є наукове або суспільно важливе питання. На відміну від дискусії, диспут не тільки з’ясовує підстави, а й виявляє позиції учасників суперечки. Формами диспуту можуть бути обговорення дисертації, публічний захист тез тощо.

Полеміка — різновид суперечки, метою якої є не досягнення згоди, а перемога над супротивником, утвердження власного погляду. Засоби, які використовують у полеміці, не настільки нейтральні, щоб із ними погоджувалися всі учасники. Якщо в дискусії потрібно використовувати лише ті засоби, які визнає й протилежна сторона, то в полеміці кожен вибирає їх сам.

1. Прочитайте текст і виконайте завдання.

Шкільний дрес-код: чи потрібна учням форма?

Є чимало охочих відновити обов’язкову шкільну форму як у конкретному навчальному закладі, так і в межах усієї країни. Але чи варто? Розгляньмо «плюси» і «мінуси».

Головним «плюсом» шкільної форми є те, що вона певною мірою пом’якшує видимі озна-ки соціального розшарування серед дітей та підлітків. У таких містечках, як Новомиргород, де немає приватних навчальних закладів, особливо помітна різниця в матеріальному становищі сімей. Деякі діти, яких батьки одягають у дорогих магазинах, зневажливо ставляться до просто й скромно вбраних учнів, які іноді змушені купувати уживаний одяг.

З іншого боку, приховати цю різницю не зможе ніяка форма. Є ще взуття, косметика, ювелірні прикраси, мобільні телефони та ін. І діти з більш забезпечених сімей завжди знайдуть (самі чи з допомогою батьків) можливість підкреслити свій соціальний статус.

Інший «плюс» шкільної форми полягає в тому, що вона дисциплінує. Який би дизайн не придумали для шкільної форми, у будь-якому разі він буде строгим і діловим, не відволікатиме учнів від основного заняття — вивчення шкільної програми. Упевнена, що новомиргородським учителям доводиться докладати значних зусиль для боротьби з розхристаністю учнів чи поведінкою деяких старшокласниць, які приходять на уроки в занадто відвертому одязі. Хай там як, а в найкращих британських школах, у яких мріють навчатися мільйони підлітків усього світу, форма обов’язкова…

Нарешті, ще один важливий «плюс» шкільної форми полягає в тому, що вона, як і будь-який інший корпоративний одяг, сприяє об’єднанню колективу.

Водночас шкільна форма має й досить вагомі «мінуси». Перший із них — це, звісно ж, утрата індивідуальності. Яким би гарним не був дизайн форми, вона ніколи не буде однаково подобатись усім. А для дітей та підлітків відсутність можливості виразити себе в одязі може бути до-сить відчутним стресом, який заважає повноцінному та гармонійному розвиткові особистості.

Ще один «мінус» стосується не дітей, а їхніх батьків. Додаткові витрати на одяг, який дитина носитиме лише в школі, будуть безболісними не для всіх сімей. Тому значна частина батьків уважає, що краще «хай носить те, що є».

Отже, який з усього цього можна зробити висновок? Потрібна шкільна форма чи ні? Я вважаю, що ідея відновлення єдиної шкільної форми в масштабах країни є абсолютно безперспективною. Не той нині час. А от ідея шкільної форми як корпоративного одягу є більш продуктивною. Однак прийнятна вона лише в тому випадку, коли школа дійсно є корпорацією, тобто якщо її відмінності від усіх інших шкіл більш суттєві, ніж просто особливий одяг учнів (novomirgorod.com).

Дрес-код, -у, ч. Сукупність правил хорошого тону щодо стилю верхнього одягу й аксесуарів.

Якого погляду щодо порушеної в тексті проблеми ви дотримуєтеся?

Які аргументи автора статті, на вашу думку, найбільш переконливі?

Спробуйте відстояти свою позицію в полеміці на тему «Чи потрібна в школі форма?», навівши свої переконливі аргументи (письмово)

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 62

Дата: 11.04

Тема: Особливості кличного відмінка. Творення й відмінювання чоловічих та жіночих імен по батькові

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Особливості кличного відмінка. Творення й відмінювання чоловічих та жіночих імен по батькові

Теоретичний матеріал

Кличний відмінок використовують у звертанні до людини (Олю, татку, пане), тварини (вовче, Пірате), рідше — до неістоти (О слово рідне!).

закін-	правило	приклади
чення

	Чоловічий рід

	більшість безсуфіксних іменників	Боже, Богдане, голубе, вовче, Дніпре, Києве,
	*твердої групи*	Олеже (й Олегу), Петре. АЛЕ: діду, сину, тату
-е

	*деякі* іменники на *-ець (-єць)*	хлопче, молодче, шевче, кравче. АЛЕ: Швецю,
		Кравцю

	власні назви *мішаної групи*, а також	Буше, Довбуше, Дороше, пісняре, тесляре,
	загальні з основою на -р і -ж	школяре, стороже

	іменники із суфіксами *-ик-, -ок-,-к*(о)	батьку, будівельнику, критику, хлопчику,
		синку, татку
-у
-у	іншомовні *власні назви* на *г, к, х*	Джеку, Жаку, Людвігу, Рюрику, Фрідріху
	іншомовні *власні назви* на *г, к, х*	Джеку, Жаку, Людвігу, Рюрику, Фрідріху

	іменники *мішаної групи* (крім	викладачу, глядачу, керманичу, товаришу, читачу
	основ на -р і -ж)

	іменники на *-ець (-єць)*	бійцю, добровольцю, знавцю, мудрецю, китайцю,
		українцю
-ю
-ю	іменники *м’якої групи*	Валерію, ведмедю, кобзарю, коню, краю, лосю,
	іменники *м’якої групи*	Валерію, ведмедю, кобзарю, коню, краю, лосю,
		перукарю, Сергію, ясеню

-о	іменники на -а	воєводо, Микито, Миколо, Олексо, старосто

	Жіночий рід

-о	іменники *твердої групи*	Валентино, Галино, дружино, мамо, Одесо, се-
		стро, Україно
-е	іменники м’якої та мішаної груп	Валеріє, воле, круче, Маріє, мріє, Надіє, площе,
(-є)		редакціє, теще

-е	іменники з нульовим закінченням	Любове, ноче, радосте
(-є)
	(ІІІ відміна)

-ю	іменники м’якої групи із значенням	бабусю, доню, Галю, матусю, Надю, Олю,
	пестливості	Олюню. АЛЕ: Насте, Катре, Мотре

У множині форма кличного відмінка збігається з формою називного (сестри, учні), окрім іменника панове (у називному відмінку — пани).

У звертаннях, що складаються з імені та імені по батькові, обидва слова треба ставити у форму кличного відмінка: Арсене Григоровичу, Вікторіє Миколаївно. Так само в кличному відмінку треба писати обидва компоненти в поєднанні: 1) двох загальних назв; 2)загальної та власної назви, окрім прізвищ: пане полковнику, пані лікарко; друже Іване, брате Сергію. АЛЕ: боксере Кличко, професоре Бойчук.

До неістот зазвичай звертаються в поетичних творах як до персоніфікованих образів (у риторичних фігурах) або як до героїв казки, байки чи п’єси: Повій, вітре, на Вкраїну, де покинув я дівчину (С. Руданський); Ну, Хлібе, ця клітка? (М. Метерлінк).

Прикметники й займенники в поширених звертаннях треба вживати у формі називного відмінка: Зоре моя вечірняя, зійди над горою... (Т. Шевченко).

Ім’я по батькові є обов’язковим елементом повного імені, яке вживають в офіційних документах. Утворюють імена по батькові за допомогою суфіксів: -ович (рідше — -ич, -іч), -івн(а).

Імена по батькові	Суфікс	Приклади

чоловічі	*-ович*	Іван + -ович = Іванович
		Сергій + -ович = Сергійович

жіночі	*-івн*(а)	Іван + -івн(а) = Іванівна
		Сергій + -івн(а) = Сергіївна (Сергі[йі]вна)

1. Запам’ятайте творення таких імен по батькові: Григорій — Григорович, Григорівна; Яків — Якович, Яківна; Ілля — Ілліч, Іллівна.

2. Від імен Хома, Лука, Сава, Кузьма й Микола утворюються паралельні форми: Хомич, Хомович; Лукич і Лукович; Савич і Савович; Кузьмич і Кузьмович; Миколович і Микола-йович.

3.Чоловічі імена по батькові мають закінчення іменників ІІ відміни мішаної групи, жіночі імена по батькові — І відміни твердої групи.

Відм.	Чоловічі імена по батькові	Жіночі імена по батькові

Н.	глядач, Петрович	весна, Петрівна

Р.	глядача, Петровича	весни, Петрівни

Д.	глядачу, Петровичу	весні, Петрівні

Зн.	глядача, Петровича	весну, Петрівну

Ор.	глядачем, Петровичем	весною, Петрівною

М.	(на) глядачу, (на) Петровичу	(на) весні, (на) Петрівні

Кл.	глядачу, Петровичу	весно, Петрівно

1.Утворіть звертання за допомогою сполук слів за зразком.

Зразок: пан полковник — Слухаю, пане полковнику!

Брат Сергій, пан професор, пані Світлана, доцент Юрченко, надзвичайний посол, Григорій Ілліч, подруга Галя, товариш лейтенант, друг Денис, колега Семененко, пан Президент.

2. Утворіть жіночі імена по батькові й запишіть їх у дві колонки: 1) з -івн(а); 2) з -ївн(а).

Григорій, Валерій, Леонтій, Анатоль, Федір, Андрій, Ілля, Дорофій, Анатолій, Яків.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 51

Дата: 10.04

Тема: Володимир Винниченко. Життя і творчість, громадська і політична діяльність. Винниченко - художник

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Володимир Винниченко. Життя і творчість, громадська і політична діяльність. Винниченко - художник

Теоретичний матеріал

Володимир Винниченко

(1880-1951)

автор першого українського фантастичного роману

Народився 26 липня 1880 року в місті Єлисаветград (нині – Кропивницький) у селянській родині. По закінченні школи віддано до Єлисаветградської гімназії.

Готувався до матури (атестату зрілості) і склав іспит екстерном до Златопільської гімназії. У 1901 році він вступив на юридичний факультет Київського університету і того ж року створив таємну студентську революційну організацію, яка звалась «Студентською громадою».

Вступив до Революційної української партії (РУП),з 1905 року — Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП). За проводження пропаганди 1903 року був заарештований, виключений з університету й ув’язнений до одиночної камери Лук’янівської в’язниці в Києві, звідки йому згодом вдалося втекти. Незабаром новий арешт, дисциплінарний батальйон. Але він знову втік і нелегально відбув у еміграцію.

На початку Першої світової війни Винниченко повернувся до Росії і жив до 1917 р. під чужим ім’ям переважно в Москві, займаючись літературною діяльністю. Став членом Центральної Ради. Згодом очолив Генеральний секретаріат і став генеральним секретарем внутрішніх справ. Автор майже усіх декларацій і законодавчих актів УНР. Проголосив I Універсал та Декларацію Генерального секретаріату. Під натиском більшовицьких військ уряд УНР на чолі з новим прем’єром змушений був евакуюватися до Житомира.

Винниченко разом із дружиною, Розалією Лівшиц, поїхав на південь, до Бердянська. У серпні 1918 року очолив опозиційний до гетьманського режиму Павла Скоропадського Український національний союз, рішуче наполягав на відновленні УНР, створенні її найвищого органу — Директорії, головою якої став у листопаді 1918 р. Незабаром через суперечності із Симоном Петлюрою пішов у відставку та виїхав за кордон.

Наприкінці 1919 року вийшов із УСДРП і організував у Відні Закордонну групу українських комуністів. Наприкінці травня 1920 р. Винниченко разом із дружиною прибув до Москви, де дістав пропозицію зайняти пост заступника голови Раднаркому УСРР. У вересні 1921 В. Винниченко очолив новостворений комітет допомоги українському студентству в Берліні.

Помер Володимир Винниченко 6 березня 1951р. у французькому місті Мужен.

Літературна спадщина

Володимир Кирилович Винниченко широко відомий як видатний письменник, творець нової української прози і яскравий політичний діяч часів революції та громадянської війни. Але якщо його літературні заслуги безперечні для усіх, то роль, яку він відіграв у політичній історії України, оцінюється по-різному, залежно від ідейно-політичних симпатій авторів, які про нього писали. Зрозуміло одне: уявити собі українську історію початку XX століття без його постаті неможливо.

Перший літературний твір В. Винниченка - оповідання «Сила і краса» (згодом автор змінив назву на «Краса і сила») з’явився восени 1902 р. на сторінках журналу «Киевская старина». Наступні твори склали першу збірку «Краса і сила» (1906), до якої увійшли оповідання «Заручини», «Контрасти», «Антрепренер Гаркун-Задунайський», «Голота», «Біля машини», «Мнімий господін». Рання проза В. Винниченка суттєво розширила тематику української літератури, показавши різні верстви суспільства та гострі соціальні контрасти. Ці та інші твори викликали схвальні відгуки І. Франка, Лесі Українки, С. Єфремова, М. Коцюбинського та ін. Загалом В. Винниченко написав близько ста творів малої прози, зокрема такі новели як «Суд», «Боротьба», «Честь», «Студент», «Солдатики», «Федько-халамидник», «Кумедія з Костем», «Хто ворог?», «Раб краси», «Глум», ««Уміркований» та «щирий»», «Таємна пригода», «Талісман» тощо. Для новелістики В. Винниченка характерний жанр соціально-психологічного оповідання з динамічною фабулою, в основі якої лежить якась пригода, часто сповнена таємниць. Важливу роль у структурі сюжету відіграє випадок, який забезпечує динаміку дії. Зазвичай письменник ставить героя в екстремальну ситуацію вибору, показуючи парадоксальність та непередбачуваність людської поведінки, коли протягом невеличкого епізоду персонажі зазнають несподіваних метаморфоз.

З 1907 р. у творчості В. Винниченка починається новий етап. Письменник створює новели, романи та п’єси, у яких досліджує питання моралі й таємниці людської психіки. Період 1907-1912 рр. став зоряним часом драматургії В. Винниченка, коли з’явилися такі п’єси, як «Дизгармонія» (1906), «Щаблі життя» (1907), «Великий Молох» (1907), «Memento» (1909), «Чужі люди» (1909), «Базар» (1910), «Брехня» (1910), «Чорна Пантера і Білий Ведмідь» (1911), «Гріх» (1919) та ін. Гострота п’єс В. Винниченка знаходила щирий відгук серед широкого кола глядачів, які шукали відповіді на актуальні питання часу. П’єси «Брехня», та «Чорна Пантера і Білий Ведмідь» з успіхом ішли майже в усіх кращих столичних театрах Європи.

Творчість В. Винниченка розвивалася переважно в річищі реалізму, який на початку XX ст. набув нових рис під впливом модернізму. Цей стиль дістав назву «неореалізм». Неореалізму властива більша увага до глибин психології пересічної людини, коли письменника більше цікавлять внутрішні конфлікти персонажів, ніж боротьба із зовнішніми обставинами. Суттєвим чинником розкриття характеру став детальний самоаналіз персонажа, тому важлива роль в структурі неореалістичного твору відводиться внутрішньому мовленню героїв.

У Берліні в 1922-1923 рр. В. Винниченко написав «Сонячну машину», яка стала першим в українській літературі утопічним і фантастичним романом. Окрім «Сонячної машини» В. Винниченко в еміграції також написав тритомну працю «Відродження нації» (1920), цикл психологічних оповідань зі свого дитинства «Намисто» (1921 - 1923), романи «Поклади золота» (1927), «Лепрозорій» (1938), «Слово за тобою, Сталіне!» (1950), п’єсу «Пророк» (1929) та інші твори. У цей період посилилась тенденційність та ідеологічність творів письменника, коли вони стали ілюстрацією певних авторських ідей («Сонячна машина», «Слово за тобою, Сталіне!»).

У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Володимира Винниченка.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 61

Дата: 07.04

Тема: Закінчення іменників ІІІ відміни в орудному відмінку. Словозміна іменників ІV відміни

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Закінчення іменників ІІІ відміни в орудному відмінку. Словозміна іменників ІV відміни

Теоретичний матеріал

ІІІ відміна

іменники жіночого роду з кінцевим приголосним основи та слово	честь, розкіш, лють, любов, відповідальність, річ
мати

У формі орудного відмінка однини треба писати подвоєні приголосні, якщо основа закінчується одним приголосним (крім б, п, в, м, ф і р): річ — річчю, розкіш — розкішшю, відповідь — відповіддю, лють — люттю, заполоч — заполоччю.

Якщо основа закінчується сполученням приголосних або на б, п, в, м, ф і р, то подовження приголосних (на письмі — подвоєння букв) не відбувається: честь — честю, жовч — жовчю, любов — любов’ю, кіновар — кіновар’ю, мати — матір’ю.

ІV відміна

іменники середнього роду на *-а, -я* із суфіксами		лоша — лошати, , дівча — дівчати,
відмінків		плем’я — племені
			ягня — ягняти

	Зразки відмінювання іменників ІV відміни

Відмі- нок	Однина		Множина

Н.	лоша, ягня, плем’я		лошата, ягнята, племена

Р.	лошати, ягняти, племені		лошат, ягнят, племен

Д.	лошаті, ягняті, племені		лошатам, ягнятам, племенам

Зн.	лоша, ягня, плем’я		лошат(а), ягнят(а), племена

Ор.	лошам, ягням, плем’ям		лошатами, ягнятами, племенами

М.	на лошаті, на ягняті, на племені		на лошатах, на ягнятах, на племенах

Кл.	лоша, ягня, плем’я		лошата, ягнята, племена

Запишіть іменники в орудному відмінку однини.

Сіль, радість, гладь, кіновар, бязь, кров, міць, мати, задача, відповідальність, Об, нехворощ, Прип’ять, галузь, груша .

Провідміняйте слова: дитятко, мавпеня в усіх відмінках.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 60

Дата: 07.04

Тема: Закінчення іменників чоловічого роду знахідного відмінка, місцевого відмінка однини і множини

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Закінчення іменників чоловічого роду знахідного відмінка, місцевого відмінка однини і множини

Теоретичний матеріал

У формі знахідного відмінка однини іменники чоловічого роду, що позначають істот, мають такі самі закінчення, що й у родовому: будівника, коня, Мороза. Усі інші іменники чоловічого роду, а також іменники середнього роду в знахідному відмінку мають ту саму форму, що й у називному: олівець, будинок, колектив, ячмінь, море, місто, узбіччя. Деякі іменники чоловічого роду (переважно назви побутових предметів) можуть мати паралельні форми, спільні з формами або родового, або називного відмінка: зрізав дуба й дуб; написав листа й лист; узяв ножа й ніж; поклав олівця й олівець; поставив чобота й чобіт.

У формі місцевого відмінка однини паралельні закінчення -ові, еві (-єві) або -у (-ю) мають:

назви істот чоловічого роду: на батькові — на батьку, на вчителеві — на вчителю;

назви істот середнього роду із суфіксом -к-: на теляткові — на телятку, на поросяткові — на поросятку, на хлоп’яткові — на хлоп’ятку;

назви неістот чоловічого та середнього роду із суфіксами -ик-, -ак-, -ок-, -к-, -к(о): у будинку — у будинкові, на літаку — на літакові, на ліжку — на ліжкові, у підрахунку — у підрахункові.

Іменники, що позначають істот (але не осіб), мають у місцевому відмінку однини поряд із закінченнями -ові, -еві (-єві) і закінчення -і (-ї): на коневі — на коні, на ослові — на ослі, на тигрові — на тигрі.

Закінчення -у (-ю) мають іменники чоловічого роду з односкладовою основою, якщо наголос у місцевому відмінку переходить на закінчення: у бою, на льоду, у соку, на шляху.

Закінчення -і (-ї) мають назви неістот:

чоловічого роду (переважно безсуфіксні): в акті, на березі, у ґрунті, у декреті, у дзьобі, у темпі, у центрі;

середнього роду без суфікса -к-: у місті, на селі, на плечі, у прізвищі, у слові.

Деякі безсуфіксні іменники чоловічого роду можуть мати паралельні закінчення -і (-ї) та -у (-ю), що залежить від місця наголосу в слові: у гаї — у гаю, у краї — у краю, на торзі — на торгу.

З прийменником по можуть уживатися паралельні закінчення -у (-ю) та -і (-ї): по Дніпру — по Дніпрі, по місту — по місті, по селу — по селі. АЛЕ: для позначення часу — тільки закінчення -і: по обіді, по закінченні.

Запишіть іменники в знахідному та місцевому відмінках однини і множини.

Робітник, гай, добродій, малятко, ведмідь, поле, дівчатко, сніг, товариш, директор, немовлятко, степ, стиліст, обличчя , бій, дитятко, учитель, режисер, лист, автомобіль, мавпенятко, лід, штаб, працівник, шлях, край, поверх, чоловік .

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 50

Дата: 06.04

Тема: П.Ч. Василь Стефаник «Марія»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: П.Ч. Василь Стефаник «Марія»

Теоретичний матеріал

Новела "Марiя", написана В. Стефаником у 1916 роцi - один з найкращих творiв не лише з-помiж новелiстики письменника, а й з усiєï малоï прози вiтчизняноï лiтератури початку ХХ столiття. Вона присвячена пам'ятi Iвана Франка i являє собою художню iсторiю пiзнання головною героïнею людей, свiту i себе в ньому.

Надзвичайний талант i безмежна любов до Украïни дали письменнику змогу в цiй короткiй новелi вiдтворити весь розмах братовбивчоï вiйни, плюндрування цiлоï нацiï, роздертоï помiж двох ворогуючих у першiй свiтовiй вiйнi iмперiй. Стефаник вiдтворює художнiм словом прагнення украïнцiв з'єднати "роз'єднанi в катастрофi" половини своєï нацiï Письменник на власнi очi бачив, як цвiт украïнського народу - найкращi його сини - кладуть своï голови за ïï незалежнiсть, соборнiсть i державнiсть. Цi iсторичнi подiï i лягли в основу новели "Марiя", змальовуючи ïï головну героïню у важкi часи життєвих випробувань.

Вона постає перед нами як символ самоï Украïни у вирi тих трагiчних подiй, якi судилися ïй на драматичному шляху iсторiï початку ХХ столiття. Ми бачимо Марiю у хвилини щастя, якi залишилися у минулому життi, i в безоднi тяжкого переживання посивiлоï за нiч матерi. Цими споминами про минуле, коли ïï сини були бiля неï, героïня нiби прагне повернути тi щасливi днi, щоб не бачити жахливого сьогодення. I це зiставлення вражає : в минулому - вродлива, здорова жiнка, сповнена своïм щастям, яка випромiнює радiсть i любов. Але подiï абсурдноï братовбивчоï вiйни болем i розпачем сповнили ïï душу - i ось вже вона ладна укоротити вiку без синiв, та потiм розумiє: бiль утрати не повинен порiзнити ïï з патрiотичним вибором синiв.

Так через подолання святоï материнськоï муки жiнка знаходить своє справжнє "я". Стефаник, здається, нiчим особливим не надiляє свою героïню. Вона - проста селянка, щастя якоï - у працi бiля землi, в любовi до свого чоловiка, у щебетаннi дитячих голосiв. Але ось починається вiйна - i ми стаємо свiдками саморозкриття материнськоï душi, що вражає глибиною вiдчуття неприродностi воєнного стану свiту. I якщо у ставленнi до своïх дiтей Марiя спочатку керувалася лише своєю материнською любов'ю, то вже згодом пiд впливом синiв у неï зростає нацiональна свiдомiсть, яка дає ïй змогу серцем i розумом усвiдомити важливiсть справи ïï синiв, пишатися ними: ïï дiти пiшли "добувати мужицьке право", були "ласкавi до простого народу, i народ Їколо них цвiв".

Найповнiше розкривається духовна велич матерi та глибина ïï любовi до дiтей у епiзодi, коли сини Марiï добровольцями вступили до лав Сiчового стрiлецтва i пiшли здобувати Украïнi свiй найдорожчий скарб, як тисячi iнших жiнок, що пожертвували своïми синами задля Украïни: "Попiд мури мали держали серця в долонях i дули на них, аби не болiли", - так передає почуття цих святих украïнок автор.

Воєннi лихолiття не примушують Марiю зректися тiєï справи, заради якоï проливають кров ïï дiти. Як найдорожчий скарб береже вона портрет Шевченка - єдине, що залишилося на згадку про синiв, ïхня часточка; вона тiлом його закриває, а окупанти "кроïли тiло пугами". Шевченкова пiсня лiкує Марiïну душу, переносить ïï до синiв, i вона вже бачить, як збувається мрiя ïï дiтей: "Блискотять рiки по всiй нашiй землi i падають з громом у море, а народ зривається на ноги. Наперед ïï сини, i вона з ними йде на ту Украïну".

Із змістом твору В.Стефаника ви можете ознайомитися, відкривши посилання: новела «Марія»

Знати зміст новели В.Стефаника «Марія»

Написати відгук на прочитаний текст за таким планом:

ü Укажіть автора й назву твору.

ü Назвіть тему твору.

ü Наведіть короткий зміст твору.

ü Визначте проблеми, які автор порушив у творі.

ü Висловте свою думку про твір: що в ньому особливо сподобалось або не сподобалось, запам’яталося.

ü Зробіть висновок: про що автор спонукав вас замислитися, що нового відкрив твір.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 49

Дата: 06.04

Тема: Р.М. Аналіз життєвої ситуації з певної позиції. Дискусія

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Р.М. Аналіз життєвої ситуації з певної позиції. Дискусія

Теоретичний матеріал

Повсякденне життя від кожної людини вимагає вміння чітко висловлювати й обґрунтовувати свою позицію. Ми з вами живемо в країні,що ставить за мету побудову демократичного суспільства, тобто соціуму,в якому панує народовладдя. Це означає, що кожен в ньому буде мати рівні права з іншими і завдяки особистим якостям та старанням зможе заслужити всенародне визнання, досягти найвищих щаблів у суспільній ієрархії.

Здавна відомо,що найяскравіше особисті якості людини виявляються в процесі її мовлення. «Заговори, щоб я тебе побачив», - пропонував незнайомцеві давньогрецький філософ Сократ, який вважав, що найважливішим у людині є не її зовнішність,а духовна сутність. Аналогічно мислить і наш народ.» По одягу зустрічають, а по розуму проводжають» - відзначається в одному з прислів’їв.

Виступ під час дискусії – це роздум проблемного характеру .Автор такого роздуму намагається знайти вирішення певної проблеми чи складного питання. Оскільки багато проблем, які постають у нашому житті, то вони не передбачають однозначного вирішення, тому роздуми мають часто дискусійний характер.

2.Будова виступу

1)Вступна частина;

2)Основна частина;

3)висновки (пропозиції).

3.Вимоги щодо проведення дискусії:

А) визначити головні проблеми дискусії;

Б) знаходити докази у формі фактів або свідчень;

В) обов’язково назвати і’мя та прізвище людини, на яку посилаєтесь;

Г) ви повинні бути впевненими у своїх силах;

Д) ви повинні викликати повагу у слухачів;

Е)ваше мовлення повинно бути змістовним та багатим;

Є) ваші жести і міміка повинні бути невимушеними ;

Ж) ви повинні пам’ятати про стан свого суперника після дискусії.

Практичне завдання (завдання опрацьовується усно, тому записуйте аудіо та надсилайте на електронну адресу)

Пропоную вам теми дискусій:

Чи згодні ви з думкою Софії з новели О.Кобилянської «Меланхолійний вальс», що один вечір треба присвячувати лише одній мелодії ?

Які настрої навіює прощання Івана Дідуха з новели В.Стефаника «Камінний хрест» зі своїми односельцями?

Ваша власна тема.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 59

Дата: 04.04

Тема: Контрольне есе: «Якби тобі випав шанс подорожувати з будь-яким дослідником у світі, хто б це був і чому?

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольне есе: «Якби тобі випав шанс подорожувати з будь-яким дослідником у світі, хто б це був і чому?

Теоретичний матеріал

Есе – самостійна творча письмова робота, ознакою якої є особистісний характер сприймання проблеми та її осмислення, невеликий обсяг, вільна композиція, невимушеність та емоційність викладу.

Ознаки: дотримання структури тексту, наявність відповідних компонентів (тези, аргументи, приклади, оцінювальні судження, висновки); обґрунтування (аргументування) тези.

Вимоги до есе

1.Обсяг – 3 сторінки тексту

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій.

Висновок – узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині.

Практичне завдання

Виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи,пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ)

Напишіть есе - аргументацію на задану тему

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 58

Дата: 31.03

Тема: Відмінкові закінчення іменників із конкретним та абстрактним значенням

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Відмінкові закінчення іменників із конкретним та абстрактним значенням

Спостереження

Прочитайте діалог і виконайте завдання.

— Я такого золотого листопада ще не бачила.

— До листопада ще треба дожити: сьогодні тільки 21 жовтня.

— Я маю на увазі не місяць, а процес опадання листя!

— Іменники чоловічого роду, що позначають процес, у родовому відмінку однини мають закінчення -у: ходу, бігу, листопаду. А в назвах днів тижня, місяців — закінчення -а: понеділка, листопада.

— Одна буква — і зовсім інше значення… Це ж треба!

Чому іменники біганина й використання в родовому відмінку мають закінчення -и та -я (біганини, використання), хоч і позначають, як і листопад, процес?

Поміркуйте, з яким значенням іменник телефон у родовому відмінку однини має закінчення -а, а з яким — -у: 1) номер; 2) апарат.

Теоретичний матеріал

Іменники чоловічого роду ІІ відміни в родовому відмінку однини мають закінчення -а (-я) та -у (-ю): чайника, Лондона, заводу, прогресу. У виборі закінчення головну роль відіграє лексичне значення слова, а іноді — наголос.

*Закінчення -а (-я)* на позначення**	*Закінчення -у (-ю)* на позначення**

чітко окреслених предметів (істот і неістот):	нечітко окреслених предметів, понять
хлопця, чоловіка, агронома, вовка, ведмедя,	(ігри, танці, дії, абстрактні поняття, явища
дуба, тюльпана, мотора, підручника,	природи, хвороби): боксу, волейболу,
конверта, ключа, циферблата, автомобіля,	твісту, вальсу, руху, болю, захвату, вітру, морозу,
трамвая, дивана, шлунка. АЛЕ: мозку	кору, грипу. АЛЕ: гопака

власних імен, прізвищ: Олега, Віталія, Ковальчука,	збірних понять: народу, оркестру, тексту, лісу, гурту.
Кличка, Мороза	АЛЕ: ліска, гуртка

мір довжини, ваги, грошей, чисел, часу:	матеріалів, речовин, рідин: піску, мармуру,
метра, грама, долара, мільйона, тижня.	кисню, гіпсу, азоту, бурштину, чаю,
АЛЕ: року, віку	компоту

населених пунктів: Маріуполя, Парижа, Нью-Йорка.	країн: Китаю, Ізраїлю, Пакистану, Гондурасу,
АЛЕ: міста Кривого Рогу, села	Єгипту
Зеленого Гаю (бо два слова)

географічних об’єктів із наголосом на	географічних об’єктів з наголосом на
закінченні: Дніпра, Дністра, Збруча	основі: Криму, Кавказу, Байкалу, Нілу

*Закінчення -а (-я)* на позначення**	*Закінчення -у (-ю)* на позначення**
більшості термінів: атома, інфінітива, синуса, радіуса, трикутника	фізичних і хімічних процесів, а також літературознавчих понять: синтезу, імпульсу, роману, жанру, міфу
	закладів, установ, будівель та їхніх частин: заводу, офісу, університету, будинку,вокзалу, даху, поверху. АЛЕ: хліва, монастиря, гаража (бо наголос на закінченні)
	місця, простору: району, степу, майдану. АЛЕ: хутора, берега

У деяких іменниках закінчення залежить від того:

з яким значенням їх ужито: каменя (шматок гірської породи — чітко окреслений) — каменю (матеріал для будівництва); акта (документ — чітко окреслений) — акту (дія);

з яким наголосом їх ужито: стола та столу, моста та мосту.

Закінчення -у (-ю) треба писати: а) у префіксальних іменниках: винятку, затору; б) у складних безсуфіксних іменниках: літопису, хороводу. АЛЕ: електровоза, пароплав

Запишіть іменники у формі родового відмінка однини.

Ніл, Миргород, поштовх, Дунай, опік, Уран, бузок, Збруч, Світязь, плащ, суходіл, карниз, Урал, тесляр, фільм, кілок, мільйон, Еверест, процент, фітнес, ураган, чисельник, Казахстан, бальзам, Памір, грім, крик, грам, Крит, атлас, Кіпр, Копенгаген, кодекс, суходіл, вівторок, фейлетон.

Складіть і запишіть речення, увівши в них іменники у формі родового відмінка однини за зразком.

Зразок: дзвін (звук, ударний інструмент). Я такого урочистого дзвону ще ніколи не чула.

Підійди до дзвона й прочитай викарбувані на ньому слова.

Рахунок (документ, дія), термін (строк, наукове слово), камінь (гірська порода, окремий шматок), Алжир (місто, країна), детектив (твір, агент), феномен (рідкісне явище, видатна людина), пояс (просторове поняття, предмет).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 57

Дата: 31.03

Тема: Закінчення іменників чоловічого роду ІІ відміни в родовому і давальному відмінках

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Закінчення іменників чоловічого роду ІІ відміни в родовому і давальному відмінках

Теоретичний матеріал

У формі родового відмінка однини іменники чоловічого роду ІІ відміни мають закінчення -а (-я) і -у (-ю): метра, Мелітополя; степу, Китаю. Вибір закінчення залежить від значення слова

У формі родового відмінка множини іменники ІІ відміни мають нульове закінчення або -ів (-їв): бажань, боліт, пальт, озер, питань; батьків, вольтів, грамів, морів, жит-тів, верхів’їв.

Закінчення -ей мають слова гостей, грошей, коней, очей, плечей та зрідка ушей (переважно — вух). Деякі іменники мають паралельні закінчення: ват — ватів, кіловат — кіловатів, тат — татів. Нульове закінчення мають іменники, що втрачають суфікс -ин у множині: болгарин — болгар, громадянин — громадян, селянин — селян, татарин — татар. АЛЕ: грузинів, осетинів.

У формі давального відмінка однини іменники чоловічого роду, а також середнього роду із суфіксом -к- (малі істоти) мають паралельні закінчення -ові, -еві (-єві) або -у (-ю): синові — сину, коневі — коню, краєві — краю, Сергієві — Сергію, поросяткові — поросятку. АЛЕ: коли в тексті трапляється поряд кілька іменників чоловічого роду у формі давального відмінка однини, то для уникнення одноманітних відмінкових закінчень треба спочатку вживати закінчення -ові, -еві (-єві), а потім — -у (-ю): Леонідові Миколайовичу Іваненку (не Леоніду Миколайовичу Іваненку й не Леонідові Миколайовичеві Іваненкові).

Запишіть іменники в родовому (однина, множина) та давальному відмінках.

Товариш, почуття, питання, весілля, кінь, плече, піддашшя, поле, покриття, соловей, грам, метр, міжгір’я, верховіття, болото, кілограм, гість, кіловат, тато, село, плече.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 48

Дата: 30.03

Тема: Багатозначність символічних образів у новелі В.Стефаника «Камінний хрест». Камінний хрест – уособлення долі людини

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Багатозначність символічних образів у новелі В.Стефаника «Камінний хрест». Камінний хрест – уособлення долі людини

Теоретичний матеріал

Важким було життя селян Галичини наприкінці XIX століття, безрезультатні пошуки того, як прогодувати родину, поступове розорення, перспектива голодної смерті — все це примушувало селян зриватися з місць, де протягом багатьох років жили їхні батьки, і, спродавши все, мандрувати в пошуках кращої долі. Масова еміграція до Америки стала звичним явищем. Але й на далекому континенті не на всіх чекало краще життя — багато померло в дорозі, а інші змушені були за копійки працювати на шахтах та заводах. Дехто навіть знаходив можливість повернутися додому, щоб померти на землі своїх батьків.

Василь Стефаник дуже болісно сприймав горе і злиденність свого народу, він бачив, що не від гарного життя їдуть його земляки за кордон, а для багатьох розлука з рідною землею була подібна смерті. Всі ці народні настрої передає письменник у новелі "Камінний хрест".

Прототипом Івана Дідуха, героя цього твору, був русівський селянин Іван Ахтемійчук, який емігрував до Канади і листувався з письменником. Іван Дідух все своє життя прожив в одному селі, з року в рік він доглядав свою нивку, засіюючи її не тільки зерном, а й своїм потом та кров'ю. Скільки сил поклав він на те, щоб зробити цю землю хоч трохи плодючою, втратив своє здоров'я і наче зламався впоперек, його навіть прозвали Переламаний. І ось Іван змушений кинути рідне село — злидні гонять його з родиною до далекої Америки. Скликав Дідух гостей на прощальну вечерю, та щось невеселим видався цей бенкет, скоріше нагадує він похорон: плаче Іванова жінка, тяжко йому на душі. Згадує селянин минулі роки, а далека Канада здається йому могилою.

Присутній в новелі ще один символ смерті — Іван вирубав і поставив на горбі камінний хрест. Ця деталь набуває в творі символічного значення: для старого селянина — це могильний хрест, на якому він написав своє ім'я та ім'я дружини, щоб хоч якась згадка лишилася по ньому, бо невідомо, чи доїдуть вони до тої Канади, чи, може, помруть десь у дорозі, що й могили не залишиться. Це і своєрідний знак, що буде пов'язувати Дідуха з рідною землею, бо доки стоятиме хрест з його іменем, доти існуватиме пам'ять по ньому, не обірветься тоненька ниточка, що зв'язує його родину з Батьківщиною.

Але цей хрест є й символом нелюдської праці селян. Герой так згадує своє минуле: "Я ціле життя лиш роб, та й роб, та й роб! Не раз, як днинка кінчаласи, а я впаду на ниву та й ревно молюси до Бога: Господи, не покинь ні ніколи чорним навалком хліба, а я буду все працувати, хіба бих не міг ні руков, ні ногов кинути..." Камінній хрест став пам'ятником селянину, який все своє життя працював заради шматка хліба, не жаліючи сил та здоров'я.

Я вважаю, що образ камінного хреста має ще одне символічне значення — це згадка про всіх галичан, що залишили рідну землю, своєрідна братська могила для тих, хто помер у дорозі та чиї тіла поглинули води океану, для тих, хто жив у тузі за рідною землею і так і не зміг змиритися з чужиною.

Хрест, що поставив один неосвічений галицький селянин, став символом відчаю й безвиході всього народу.

Будь-яка людина, як міфічний Атлант, відірвавшись від рідної землі, може втратити свої сили. І Стефаник прагнув нагадати про це правдивими і вражаючими своєю глибиною творами. "Камінний хрест" та інші твори, що торкаються проблеми еміграції, ще й досі хвилюють душі читачів, бо в них промовляє людське горе і відчай, бо і сам письменник був небайдужим до проблем свого народу.

1.Пояснити символіку образів у новелі В.Стефаника «Камінний хрест».

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 47

Дата: 30.03

Тема: «Камінний хрест» - психологічне розкриття теми еміграції. Історична основа твору. Драматизм конфлікту, емоційна загостреність зображуваного. Ідея нерозривної єдності Івана Дідуха з рідною землею

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: «Камінний хрест» - психологічне розкриття теми еміграції. Історична основа твору. Драматизм конфлікту, емоційна загостреність зображуваного. Ідея нерозривної єдності Івана Дідуха з рідною землею

Теоретичний матеріал

Із змістом новели «Камінний хрест» Василя Стефаника ви можете ознайомитися, натиснувши на посилання: Аудіокнига «Камінний хрест». Але я раджу прочитати новелу.

Подивіться відео аналізу новели Василя Стефаника: Психологічне розкриття теми еміграції

1.Створіть літературний паспорт до твору В.Стефаника за таким планом:

1.Назва твору.

2.Автор.

3.Літературний рід.

4.Жанр.

5.Тема твору.

6.Головна ідея.

7.Головні герої.

8.Художні засоби.

2.Охарактеризуйте Івана Дідуха-головного героя новели за такою схемою:

Ø Ім’я персонажа

Ø Соціальне становище

Ø Зовнішній вигляд

Ø Своєрідність світогляду

Ø Взаємодія з іншими персонажами твору

Ø Ставлення автора до персонажа, в чому воно виявляється

Ø Значення персонажа для розкриття ідеї та проблематики твору

3. Висловте свою думку про твір: що в ньому особливо сподобалось або не сподобалось, запам’яталося, вразило або було не зрозуміле.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 56

Дата: 29.03

Тема: Складні випадки відмінювання іменників. Закінчення іменників І відміни в орудному відмінку

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Складні випадки відмінювання іменників. Закінчення іменників І відміни в орудному відмінку

Спостереження

Прочитайте діалог і виконайте завдання.

Ольга: — Скількох чоловік ти бачиш на світлинах?

Ігор: — Чотирьох.

Ольга: — Ні, ти бачиш сімох чоловік, із яких три жінки й четверо чоловіків.

Через яке слово Ігор помилився?

Яка відмінність між словосполуками сто чоловік і сто чоловіків?

Теоретичний матеріал

Є чотири типи відмінювання іменників за відмінками (І, ІІ, ІІІ й IV відміни). Іменники І та ІІ відмін належать до твердої, м’якої або мішаної групи.

тверда група	м’яка група	мішана група

кінцевий приголосний	кінцевий приголосний	кінцевий приголосний
основи — твердий	основи — м’який	основи — шиплячий

завод, крига	пісня, мрі[йа]	круча, плащ

Від групи залежить закінчення іменника, порівняйте: крига — кригою, але круча — кру-чею. Розглянемо складні випадки відмінювання іменників.

І відміна

іменники чоловічого, жіночого воєвода, Микола, качка, каша,

та спільного роду на -а (-я) Ганна, Надія, сім’я, забіяка

У формі орудного відмінка однини іменники І відміни мають такі закінчення:

• -ою (тверда група): воєводою, Миколою, качкою, Ганною, забіякою;

• -ею (-єю) (м’яка й мішана групи): кашею, задачею, надією, мрією, сім’єю.

У формі місцевого відмінка множини іменники І відміни мають закінчення -ах (-ях): по воротах, по сім’ях (не по воротам і не по сім’ям).

ІІ відміна

іменники чоловічого роду на -о та з нульовим	син, кінь, Київ, дядько, Петро, Дніпро
закінченням

іменники середнього роду на *-о,* *-е, -я*	вікно, поле, волосся

Перепишіть речення, уставивши пропущені літери.

Підкресліть граматичні основи й розставте розділові знаки.

І за вечер..ю й після вечері ми довго розмовляли (Ю. Збанацький). 2. Разом із розповід..ю душу вливалося щось хороше тепле (О. Довженко). 3. Сонце вже зсередини просвічувало насичені памороз..ю сади (М. Стельмах). 4. Тут обелісків ціла рота. Стрижі над круч..ю стрижуть. 5. Я одягаю пурпуровий плащ. Бики вже лют..ю наливають очі (Л. Костенко). 6. Садиба «Під груш..ю» має велику добре озеленену територію (З оголошення). 7. Хлопець підхопив дівчину на руки закрутився раптом вихором з нош..ю своєю на руках і лист осінній золотими бризками зметнувся із землі довкола них (А. Мінченко). 8. Ой під вишн..ю під черешн..ю стояв старий з молодою як із ягодою (Народна творчість). 9. Веслує літо в хмарну обологу по заводя.. просмаленим човном і натомивши у мандрівці ноги лягає день спочити за горбом (Є. Гуцало).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 55

Дата: 28.03

Тема: Іменники, що мають лише форму однини або множини

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Іменники, що мають лише форму однини або множини

Спостереження

Прочитайте тексти й виконайте завдання.

Запрошення

Шановна Юліє Петрівно, запрошуємо Вас на випускний бал Технічного ліцею НТУУ «КПІ», що відбудеться 26 червня 2018р. в Палаці культури НТУУ «КПІ ім. І. Сікорського». Початок о 18.00.

Адміністрація ліцею

Запрошення

Шановні Ірино Олегівно й Іване Юрійовичу, запрошуємо вас 1 вересня 2018р. на посвяту в студенти Новоград-Волинського медичного коледжу вашого сина, Андрія Іллєнка. Місце проведення – Палац культури ім. Лесі Українки. Початок о 10.00

Адміністрація

Ø Поміркуйте, чому в першому запрошенні виділений займенник написано з великої літери, а в другому – з малої.

Ø Що ви знаєте про пошанну множину?

Теоретичний матеріал

Здебільшого іменники мають дві форми — однину й множину: килим — килими, пелюстка — пелюстки, озеро — озера. Проте частина іменників уживається тільки в однині (Київ, молоко, цукор) або тільки в множині (Суми, штани, парфуми).

Іменники, що вживаються тільки в однині

абстрактні іменники	гордість, освіта, право, рух (не можна казати:
	рухи потягів)

збірні іменники, що означають сукупність осіб	волосся, листя, молодь, прокуратура, рідня,
або подібних предметів	студентство

речовинні іменники	азот, асфальт, борошно, вода, золото, маргарин,
	масло, нафта, папір, сніг

власні назви людей, тварин, планет,	Анжела, Віктор, кінотеатр «Київ», Пірат, Сірко,
географічні й інші поняття	Дністер, Юпітер, Тернопіль, Чорне море

Іноді названі іменники утворюють форму множини, але при цьому відбуваються зміни лексичному значенні. Іменники, що вживаються тільки в однині, набувають форми множини, коли вони позначають:

v види, сорти, типи речовин, вироби з речовини, велику кількість чогось або є термінами: сири вищого сорту, технічні масла, мінеральні води, сухі вина, високоякісні сталі;

v різні прояви абстрактних ознак: швидкість — швидкості;

v співвідношення величин за масою, розміром або інтенсивністю вияву: жито — жита, пісок — піски, біль — болі;

v узагальнення на основі характерних ознак, пов’язаних із відповідними власними назвами: Гей, нові Колумби й Магеллани, напнемо вітрила наших мрій! (В. Симоненко)

Іменники, що вживаються тільки в множині

назви будівель та їхніх частин	ворота, двері, сходи

назви знарядь праці й предметів	ваги, вила, граблі, носилки, ночви
домашнього вжитку

назви парних предметів і частин тіла	в’язи, груди, ножиці, окуляри, тиски

назви взуття й одягу	бриджі, бутси, панталони, труси, штани

назви речовини, матеріалу, продуктів	вершки, дрова, консерви, макарони, прянощі

назви відрізків часу, свят, обрядів, дій,	іменини, канікули, обжинки, оглядини, переговори,
що повторюються	перегони, роковини, сутінки

назви ігор, дій та процесів	відвідини, городки, дебати, жмурки, посиденьки,
	пустощі, хвастощі, шахи

назви почуттів, емоцій, станів	гордощі, жалощі, труднощі, ревнощі

власні географічні назви	Альпи, Карпати, Черкаси, Дарданелли

Значення числа в невідмінюваних іменниках виражається тільки синтаксично (за допомогою контексту): В одному купе сиділо кілька дітей. З усіх купе повиходили пасажири.

Морфологічний практикум (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

v Випишіть іменники, які вживаються тільки в однині й тільки в множині. Знайдіть іменники, що вживаються тільки в однині, але вжиті у формі множини, і навпаки. Поясніть, з якою метою автор використав цей прийом.

Ради тебе перли в душу сію, ради тебе мислю і творю — хай мовчать Америки й Росії, коли я з тобою говорю (В. Симоненко). 2. Скрізь біля хати пахощі м’яти (А. Камінчук). 3. В армії ширився снайперський рух, це гріло солдатів, підносило дух (І. Нехода). 4. Моє чоло побила сивина. Куди іти? Земля обітована — вона ж під нами, наша, ось вона! 5. А серце виривається із пастки — у нетрі дум, під небо самоти. 6. Затінок, сутінок, день золотий. 7. Світився дощ крізь сутінки завіс (Л. Костенко).

v Прочитайте текст і виконайте завдання.

Брудна білизна

Одна сімейна пара переїхала жити в нову квартиру.

Зранку, ледве прокинувшись, жінка визирнула у вікно й побачила сусідку, яка розвішувала випрану білизну.

— Поглянь, яка брудна в неї білизна, — сказала вона чоловікові. Але той читав газету й не звернув на це уваги.

— Напевне, у неї погане мило або вона зовсім не вміє прати. Треба було б її повчити.

І так щоранку, коли сусідка розвішувала білизну, жінка дивувалася з того, які ті речі брудні.

Одного чудового ранку, визирнувши у вікно, вона вигукнула:

— О! Сьогодні білизна чиста! Напевне, навчилася прати!

— Та просто я сьогодні встав рано, — сказав чоловік, — і помив вікно.

Так і в нашому житті! Усе залежить від вікна, через яке ми дивимося на світ. І перш ніж критикувати інших, треба переконатися, що наші серця й наміри чисті (Притча).

v Доведіть, що цей твір за жанром — притча. Напишіть письмовий переказ тексту, зберігши пряму мову й діалог. Доповніть свій переказ: а) розповіддю про життєву ситуацію, за якої вікно, крізь яке ви бачите світ, було брудним; б) роздумом про те, що треба робити, щоб наші вікна були чистими (письмово; обсяг — до однієї сторінки).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 54

Дата: 27.03

Тема: Визначення роду невідмінюваних іменників та абревіатур, правила вживання їх

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Визначення роду невідмінюваних іменників та абревіатур, правила вживання їх

Теоретичний матеріал

Рід невідмінюваних іменників іншомовного походження

Рід	Правило	Приклади

ж. р.	назви осіб жіночої статі,	леді, мадам, міс, місіс, фрау; івасі, путасу, фугу; гінді,
	риб, мов	комі

ч. р.	назви осіб чоловічої ста-	денді, мачо; аташе, імпресаріо, маестро, рефері;
	ті, професій, вітрів, тва-	грего, майстро, сироко, торнадо; ему, какаду, поні,
	рин	фламінго, шимпанзе. АЛЕ: цеце — ж. р.

с. р.	назви неістот	бароко, бра, бюро, журі, кашне, купе, таксі, хобі.
		АЛЕ: авеню, боржомі, броколі, салямі — *ж. р.*

Іменники візаві, протеже, хіпі — ч. р. і ж. р.

Рід власних невідмінюваних назв іншомовного походження визначають за родовою ознакою: Хуанхе, «Юманіте» — ж. р. (річка, газета); Капрі — ч. р. (острів); Делі — с. р. (місто).

Рід деяких невідмінюваних іменників залежить від їхнього значення: великий боа (удав) — рожеве боа (жіночий шарф із пір’я або хутра).

В абревіатурах рід визначають за стрижневим словом: ООН — ж. р. (організація); ЄС —р. (союз).

Іменники, що вживаються тільки в множині, роду не мають: штани,Суми, ножиці.

1.Запишіть іменники у формі орудного відмінка однини.

Кір, сип, путь, тюль, біль, продаж, бандероль, фенхель, фланель, папороть, степ, обитель, дріб, ступінь, бязь, степінь, жовч, Сибір, каніфоль, гуаш, собака, розкіш, шампунь, ретуш, ярмарок, нехворощ, антресоль.

Випишіть іменники в три колонки: 1) ч. р.; 2) ж. р.; 3) с. р.

Кольрабі, живопис, аташе, івасі, Кіото, авто, каченя, Абу-Дабі, вермішель, кір, драже, істинність, устаткування, Овідіополь.

З перших літер виписаних слів складіть назви представників фауни.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 46

Дата: 23.03

Тема: Життя і творчість Василя Стефаника. Новаторство письменника.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Життя і творчість Василя Стефаника. Новаторство письменника.

Теоретичний матеріал

ВАСИЛЬ СТЕФАНИК

(1871 — 1936)

Народився Василь Семенович Стефаник 14 травня 1871р. в с. Русові (тепер Снятинського району Івано-Франківської області) в сім'ї заможного селянина.

1883р. Стефаник вступає до польської гімназії в Коломиї, де з четвертого класу бере участь у роботі гуртка гімназичної молоді. Учасники гуртка вели громадсько-культурну роботу серед селян (зокрема, організовували читальні).

Стефаник-гімназист починає пробувати сили в літературі. Зі своїх перших творів Стефаник опублікував без підпису лише один вірш. У співавторстві з Мартовичем написав два оповідання: "Нечитальник" (1888) та "Лумера" (1889).

У 1890р. Стефаник у зв'язку із звинуваченням в нелегальній громадсько-культурній роботі змушений був залишити навчання в Коломиї і продовжити його в Дрогобицькій гімназії. Там він брав участь у громадському житті, став членом таємного гуртка молоді, особисто познайомився з Франком, з яким потім підтримував дружні зв'язки.

Після закінчення гімназії (1892) Стефаник вступає на медичний факультет Краківського університету. Однак, за визнанням письменника, з тією медициною "вийшло діло без пуття". Замість студіювання медицини він поринає у літературне і громадське життя Кракова. Тут існувало товариство студентів-українців "Академічна громада".

Стефаник-студент бере активну участь у громадському житті рідного Покуття, розширює творчі контакти з українськими періодичними виданнями, активізує свою діяльність як публіцист.

1896 — 1897 рр. — час особливо напружених шукань Стефаника. Намагання його відійти від застарілої, як йому здавалося, описово-оповідної манери своїх попередників на перших порах пов'язувалося з модерністичною абстрактно-символічною поетикою. У 1896 — 1897 рр. він пише ряд поезій у прозі і пробує видати їх окремою книжкою під заголовком "З осені". Та підготовлена книжка не зацікавила видавців, і письменник знищив рукопис. Кілька поезій у прозі, що лишилися в архівах друзів Стефаника, були опубліковані вже після його смерті ("Амбіції", "Чарівник", "Ользі присвячую", "У воздухах плавають ліси", "Городчик до бога ридав", "Вночі" та ін.).

1897р. у чернівецькій газеті "Праця" побачили світ перші реалістичні новели Стефаника — "Виводили з села", "Лист", "Побожна", "В корчмі", "Стратився", "Синя книжечка", "Сама-саміська", які привернули увагу літературної громадськості художньою новизною, глибоким та оригінальним трактуванням тем з життя села. Проте не всі відразу зрозуміли і сприйняли нову оригінальну манеру Стефаника. Коли невдовзі письменник надіслав нові новели — "Вечірня година", "З міста йдучи", "Засідання" — в "Літературно-науковий вісник", то у відповідь дістав лист-пораду, зміст якого зводився по суті до невизнання манери Стефаника. Це й викликало появу листа Стефаника від 11 березня 1898р. до "Літературно-наукового вісника", адресованого фактично О. Маковею. Він являє собою своєрідне літературне кредо Стефаника, його справді новаторську ідейно-естетичну програму.

Перша збірка новел — "Синя книжечка", яка вийшла у світ 1899р. у Чернівцях, принесла Стефаникові загальне визнання, була зустрінута захопленими відгуками найбільших літературних авторитетів, серед яких, крім І. Франка, були Леся Українка, М. Коцюбинський, О. Кобилянська, стала помітною віхою в розвитку української прози. Автор "Синьої книжечки" звернув на себе увагу насамперед показом трагедії селянства.

Новели "Катруся" і "Новина" належать до найбільш вражаючих силою художньої правди творів Стефаника. Вони стоять поряд з такими пізнішими його шедеврами, як "Кленові листки", "Діточа пригода", "Мати" та ін. Майстерно змальовано в цих творах трагічні людські долі. Героїчний склад художнього мислення Бетховена, невід'ємною ознакою якого є вражаюча масштабність почуттів, думок, картин, можна впізнати в окремих новелах Стефаника ("Сини", "Марія").

У 1900р. вийшла друга збірка Стефаника — "Камінний хрест", яку також було сприйнято як визначну літературну подію. Для другої збірки Стефаника характерне посилення громадянського пафосу (завдяки таким творам, як "Камінний хрест", "Засідання", "Лист", "Підпис"). У другій збірці головне місце займає тема, що хвилювала письменника протягом усього творчого життя, — одинока старість, трагедія зайвих ротів у бідних селянських родинах. Цій темі цілком присвячені твори із "Синьої книжечки" ("Сама-саміська", "Ангел", "Осінь", "Школа"), новели зі збірок "Камінний хрест" ("Святий вечір", "Діти"), "Дорога" ("Сніп", "Вістуни", "Озимина"). Цікавить Стефаника вона й у другий період творчості, хоч уже в іншому плані ("Сини", "Дід Гриць", "Роса", "Межа").

1901р. вийшла в світ третя збірка новел Стефаника — "Дорога", яка становила новий крок у розвитку його провідних ідейно-художніх принципів. Це наявне у своєрідній поетичній біографії Стефаника "Дорога" та роком раніше написаній ліричній сповіді "Confiteor", що в переробленому вигляді була надрукована під назвою "Моє слово". У збірці переважають новели безсюжетні, лірично-емоційного плану ("Давнина", "Вістуни", "Май", "Сон", "Озимина", "Злодій", "Палій", "Кленові листки", "Похорон").

1905р. вийшла в світ четверта збірка письменника — "Моє слово". В ній уперше була надрукована новела "Суд", яка завершує перший період творчості Стефаника.

У пору імперіалістичної війни і великих соціальних потрясінь, розпаду Австро-Угорської імперії і народження Радянської країни Стефаник знову береться за перо новеліста. Почався другий період його творчості, не такий інтенсивний, як перший, але з чималими здобутками. Хронологічним початком цього періоду можна вважати новелу "Діточа пригода" (написана восени 1916р., а опублікована на початку 1917р.).

1916р. Стефаник пише новелу "Марія", яку присвячує пам'яті Франка. За "Марією" письменник публікує шість новел, які разом із двома названими творами другого періоду ("Діточа пригода" і "Марія") склали п'яту збірку — "Вона — земля", видану 1926р.

У 1927 — 1933 рр. Стефаник опублікував ще більше десяти новел.

В останні роки життя Стефаник пише також автобіографічні новели, белетризовані спогади. До них належать такі твори, як "Нитка", "Браття", "Серце", "Вовчиця", "Слава йсу", "Людмила", "Каменярі".

У роки перебування Західної України під владою Польщі Стефаник жив майже безвиїзне в с. Русів, де й писав останні твори у вільну від хліборобської праці хвилину.

До самої смерті не полишало Стефаника бажання "сказати людям щось таке сильне і гарне, що такого їм ніхто не сказав ще". І на його долю випало найбільше для художника щастя — він сказав те, що хотів, і сказав так, як хотів. Помер письменник 7 грудня, похований у рідному селі Русові.

1. У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Василя Стефаника.

Творче завдання (виконується за бажанням на високий рівень)

Подивіться відео Василь Стефаник. Перші закоханості і перші розчарування / ГРА ДОЛІ (1 частина)

відео Василь Стефаник. Мистецтво і література. Знайомство з Соломією Крушельницькою. / ГРА ДОЛІ (2 частина)

відео Василь Стефаник. Трагічне кохання до шлюбної жінки Євгенії Калитовської. / ГРА ДОЛІ (3 частина)

Напишіть есе-міркування: «Яким ви побачили Стефаника як людину»

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 45

Дата: 23.03

Тема: Контрольна робота. Творчість М.Коцюбинського та О.Кобилянської. Твір-есе

Зміст: Інструкція до написання есе

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольна робота. Творчість М.Коцюбинського та О.Кобилянської. Твір-есе

Інструкція до написання есе:

Вимоги до есе

1.Обсяг – 2 сторінки тексту ( близько 200 слів).

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Тему есе обирайте на свій розсуд за творами М.Коцюбинського новела «Intermezzo», повість «Тіні забутих предків» або О.Кобилянської новела «Меланхолійний вальс», новела «Фантазія-експромт», не пишіть переказ, а твір за структурою есе.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 53

Дата: 21.03

Тема: Іменники спільного і подвійного роду

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Іменники спільного і подвійного роду

Спостереження

Прочитайте діалог і виконайте завдання.

— Петренко, за чим змінюються іменники?

— За родами, числами й відмінками.

— Тоді зміни за родами іменники гадюка й стіл.

— Гад — гадюка — гаденя, стіл — столиха — столеня…

— Сідай, один бал.

Чому вчитель поставив учню один бал?

За чим змінюються іменники? Наведіть приклади.

Теоретичний матеріал

Іменники спільного роду називають осіб і чоловічої, і жіночої статі за їхніми характерними діями, поведінкою або соціальною належністю; вони мають закінчення -а: базіка, жаднюга, заїка, замазура, зівака, нездара, ненажера, нероба, підлиза, потвора, приблуда, причепа, рева, стиляга, трудяга. Рід цих іменників можна визначити синтаксично: старий волоцюга, волоцюга пішов (ч. р.) — стара волоцюга, волоцюга пішла (ж. р.). До іменників спільного роду належать також деякі назви осіб на -о: базікало, ледащо — ч. р. і с. р.; сонько, чванько — ч. р. і ж. р.

Іменники подвійного роду можуть позначати як істот, так і неістот; вони мають відтінок згрубілості й утворюються за допомогою суфікса -ищ(е): вовчище, гарбузище, дубище (ч. р. і с. р.); бабище, відьмище, дівчище, ручище, свекрушище (ж. р. і с. р.).

Прочитайте речення й виконайте завдання.

Ніхто не перекреслить мій народ! Пощезнуть всі перевертні, й приблуди, і орди завойовників-заброд! (В. Симоненко). 2. Як вийшла бабище старая, крива, горбатая, сухая, запліснявіла, вся в шрамах… (І. Котляревський). 3. У забіяки руки сверблять, у базікала — язик (Народна творчість). 4. І вдень він даремне розваги шука, а потім по ночах марою блука, обходить всі зали й кімнати (Леся Українка). 5. Сказали б раніше, нізащо. Ніхто б не повірив, що ти, Онищенко Климе, ледащо (Л. Первомайський). 6. Рука ніби дитяча, але білий м’який манжет край чорного потертого рукава явно дорослої людини (О. Іваненко). 7. Вони [коти] такі жаднюги, що й чорта б з’їли (Ю. Збанацький).

Випишіть лише ті речення, у яких є іменники спільного роду.

Підкресліть головні й другорядні члени у виписаних реченнях.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 52

Дата: 20.03

Тема: Іменник. Рід іменників. Іменники чоловічого та жіночого роду, що означають назви людей за діяльністю

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Іменник. Рід іменників. Іменники чоловічого та жіночого роду, що означають назви людей за діяльністю

Теоретичний матеріал

Рід відмінюваних іменників

Усі іменники, що вживаються в однині, мають постійне значення роду: шоколад (він, мій) — ч. р.; віхола (вона, моя) — ж. р.; узбіччя (воно, моє) — с. р. Тобто вони не змінюються за родами, як прикметники: шоколадний — шоколадна — шоколадне.

Іменники чоловічого роду здебільшого мають нульове закінчення, рідше — закінчення -о, -а: кінь, робот, дядько, тато, Микола, Микита.

Іменники жіночого роду переважно мають закінчення -а (-я), рідше — нульове закінчення: дівчина, гора, магнолія, надія, честь, лють.

Іменники середнього роду мають закінчення -о, -е, -а, -я: вікно, поле, курча, теля, завзяття.

Запам’ятайте: рід таких іменників:

чоловічий рід	жіночий рід

біль, дріб, живопис, кір, насип, нежить, перекис,	антресоль, бандероль, бешамель, бязь, вермішель,
пил, продаж, Сибір, сип, собака, степ, степінь,	гуаш, жовч, заполоч, каніфоль, мігрень, нехворощ,
шампунь ступінь, толь, тюль, фенхель, ярмарок	обитель, папороть, путь, ретуш, розкіш, суміш,
	фланель, шагрень

Отже, треба правильно узгоджувати прикметники з цими словами.

Паралельні форми роду мають такі іменники: абрикос — абрикоса, африкат — африката, банкнот — банкнота, жираф — жирафа, зал — зала, манжет — манжета, оазис — оаза, плацкарт — плацкарта, птах — птаха, сусід — сусіда.

До чоловічого, і до жіночого роду належать слова: ґандж, дрож, купіль, фальш, харч. Їх відмінюють, як іменники чоловічого роду (харчу, харчем) або як іменники жіночого роду (харчі, харчю).

Назви осіб за професією, посадою, званням, видом діяльності належать до іменників чоловічого роду, хоча можуть називати осіб і чоловічої, і жіночої статі: академік, директор, завідувач, лікар, міністр, поет, професор, редактор, учитель. Від окремих назв творяться іменники жіночого роду: директорка, лікарка, поетеса, редакторка, учителька. В офіційно-діловому стилі на позначення осіб жіночої статі мовознавці раніше радили вживати іменники чоловічого роду, проте останнім часом ця вимога не сувора, вона має лише рекомендаційний характер. Отже, правильно сказати: вона — досвідчений лікар (і досвідчена лікарка). Щодо назв професій, посад і звань, що позначають осіб жіночої статі, є кілька рекомендацій. Текст набуває офіційного характеру, якщо слово, залежне від найменування посади, узгоджується з ним у формі чоловічого роду: Головний лікар дозволив … ; Черговий інженер завершив роботу … . Якщо в документі зазначено прізвище жінки, яка займає названу посаду, то підпорядковане дієслово узгоджується з прізвищем і вживається у формі жіночого роду: Лікар О. Красовська дозволила … ; Черговий інженер Сидорова завершила роботу … .

Нові слова географиня, етнографиня, мовознавчиня й под. утворено за моделлю із суфіксом -ин(я), як кравчиня, графиня. Оскільки вони ще не ввійшли до реєстру сучасних словників, їх можна вживати в розмовно-побутовому стилі, проте в офіційно-діловому краще використовувати іменники чоловічого роду на позначення осіб жіночої статі: географ, етнограф, мовознавець.

Відсутні відповідники жіночого роду в складних назвах посад: старший бухгалтер, змінний майстер, заступник директора.

Багато іменників не мають паралельних форм жіночого роду: адвокат, інженер, кочегар, лор, менеджер, мер, міністр, посол.

Розгляньте ілюстрацію й виконайте завдання:

Опишіть зображену ситуацію, використавши опорні слова й словосполучення.

Опорні слова й словосполучення: до пізньої ночі, хронічне недосипання, псувати зір, сколіоз, безлад, брак кисню, ґандж, харч, ступінь.

Доповніть її порадами щодо здорового й гармонійного життя людини в підлітковому віці.

Перегляньте експрес-урок «Вона — балерина, а він — балерун?» і перекажіть його.(письмово)

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 44

Дата: 16.03

Тема: Роль образу мелодії вальсу у відтворенні внутрішнього світу героїнь новели О.Кобилянської «Valse Mélancolique». Глибокий психологізм твору як новаторство

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Роль образу мелодії вальсу у відтворенні внутрішнього світу героїнь новели О.Кобилянської «Valse Mélancolique». Глибокий психологізм твору як новаторство

Теоретичний матеріал

Головні герої: Марта, Ганна, Софія.

Марта – майбутня вчителька.

«Вчилася музики, і язиків, і прерізних робіт ручних, ба – і все інше, що лише можна було, забирала я в себе, щоб стало колись капіталом і обернулося в хосен. Маєтку я не мала, а життя, вибагливе, мов молода дівчина, жадало свого» (Марта про себе).

За характером Марта дуже скромна, лагідна, ніжна, співчутлива, м’яка. Найбільшою радістю для неї є допомогти іншій людині, догодити їй; вона часто відчуває бажання «обійняти цілий світ».

Вона з цікавістю та певним співчуттям вислуховувала «новітні думки», які висловлювала її подруга Ганна, проте не надто їх поділяла: «Я не була ніяким новітнім типом, не мала жодних претензій до титулу “вибраної істоти”…» Марті набагато ближчі традиційні цінності, які її подруга-художниця якраз відкидала: турбота про коханого чоловіка, про власних дітей, про господарство, хоч і необхідність розвиватися духовно, цінувати мистецтво Марта усвідомлювала:«Штука [мистецтво] – то великий чоловік, але я сказала би, що любов – більший». Дуже влучну й глибоку характеристику Марти висловила її подруга Софія:

«Ти є вже вродженою жінкою і матір’ю… Ти – ще неушкоджений новітнім духом тип первісної жінки, що пригадує нам Аду Каїна або інших женщин з біблії, повних покори й любові. Але не вихованням виплеканої покори й любові, лише покори й любові з першої руки, з природи! Ти й без науки була б та сама, що тепер. Жертвувала б себе з напору вродженої доброти, без намислу і без претензій до подяки! Ти – тип тих тисячок звичайних, невтомно працюючих мурашок, що гинуть без нагороди, а родяться на те, щоб любов’ю своєю удержувати лад на світі...»

Прототипом Марти, як можна судити з листа О. Кобилянської до О. Маковея від 6 травня 1898 року, була близька подруга письменниці Ольга Устиянович – добра й любляча товаришка.

Ганна – художниця. «Мала двадцять і кілька років, була знімчена полька і брала своє заняття дуже поважно. Дразлива і химерна, коли малювала, була в щоденнім житті наймилішою людиною». Ганну дуже любили й шанували товаришки по заняттю та професори, називаючи «улюбленицею долі». Ганна мала дуже привабливу зовнішність:

«Була гарна сама собою. Ясна, майже попеляста блондинка, з правильними рисами і дуже живими блискучими очима. Збудована була прегарно...»

Дівчина мала дуже сильний характер, відрізнялася неабиякою волелюбністю, рішуче відстоювала свої своєрідні погляди на життя, при цьому не зважала на те, чи подобаються ці погляди тим, хто її оточує. Їй притаманна певна зверхність, віра у свою вищість, адже вона належала до «артистів», тобто митців, яких уважала «вибраною горсткою суспільності»: «Лише ми одні піддержуємо красу в житті»; «Я – артистка і живу відповідно артистичним законам…».

Ганнуся – феміністка, і в розмовах зі своєю подругою Мартою вона багато разів порушувала тему прав жінок, захищаючи ідею, що жінка не зобов’язана виходити заміж, народжувати дітей, як того вимагають поширені в суспільстві уявлення, а натомість може цілком присвятити себе якийсь вищій діяльності, як-от служінню мистецтву:

«Тоді юрба переконається, що незамужня жінка – то не предмет насміху й пожалування, лише істота, що розвинулася неподілено. Значить: не будемо, приміром, жінками чоловіків або матерями, лише самими жінками. Ти розумієш? Будемо людьми, що не пішли ані в жінки, ані в матері, а розвинулися так вповні… Я не кажу, що йду саме до того ідеалу. Я живу штукою [мистецтвом], і вона вдоволює цілковито мою душу; може бути, що й віддамся, не знаю, але коли не віддамся, то певно не буду застрашеною птахою, що мов цілий світ просить о прощення, що мужа не має…»

Своєрідним є ставлення Ганни до чоловіків:

«Вона мала багато поклонників, але сама не залюблювалася ніколи. Говорить годинами про них, подивляє в них, що красне, аналізуючи майже всі прикмети їх істот; а проте не чіпається її любов; противно, обсміває їх не раз, як малих хлопців».

Вона називає любов «байкою», для неї служіння мистецтву набагато важливіше за щастя в особистому житті: «Заглушити в собі той світ [світ мистецтва], щоб жити лише для одного чоловіка і для самих дітей? Се неможливо…»

Хоч Ганна мала досить складний характер, відрізнялася емоційною неврівноваженістю, вибуховістю, могла згарячу наговорити неприємних речей людям, до яких насправді ставилася добре, у ній все ж здебільшого перемагали доброта й співчуття: «Була незвичайно доброго серця: отут в одній хвилі кидалася, гарячилася й змагалася, а вже в другій – була добра»; «Належала до різних товариств, не жалувала нічого, а визичуваних товаришкам грошей не приймала ніколи назад».

Софія – піаністка. У новелі є досить детальні описи її зовнішності та вбрання:

«Вона держиться просто… гарна і має смутні очі. Але по фризурі [зачісці] можна її вже певно пізнати. Чешеться цілком antique [по-античному] і обвиває голову два рази вузькою чорною оксамиткою, мов діадемою. Взагалі вона з профілю цілком type antique [античний тип]. В неї чоло й ніс творять одну лінію…»; «Я не могла бачити вповні її лице. Бачила лише темне, лагідно лискуче густе волосся, уложене обережно в грубий вузол, і два рази оксамиткою обвиту голову, і потрохи лице з профілю. Профіль був у неї справді чисто класичний. Чоло й ніс творили одну м’яку лінію... Спадисті її рамена надавали їй ціху [риси] якоїсь панськості, певності…» (Марта про Софію, коли побачила її на уроці музичної теорії).

Софії притаманні певна байдужість до свого вбрання, неохайність, про що свідчать такі деталі як напіввідірвані ґудзики на пальті та подерті рукавички:

«Байдужна на все, мов дерево. Наприклад, прошу, що то за тип? Вважаєш, яке в неї білля? Гарне і тонке, мов у графині, а її постіль іще краща. Спить, мов царівна. Коли вмивається, не забуде ніколи насипати кілька крапель найтоншої парфуми до води, але зате її верхня одіж… просто - “товпа”! Цікава я, як довго будуть іще гудзики теліпатися коло її пальта, коли пришиє кусник відорваного від сукні шнура, що наборзі пришпилила шпилькою, і коли позашиває свої рукавички!» (Ганна про Софію).

Софія – дуже тонка й складна натура, обдарована музикантка. «Вона вічно шукала гармонії. В людях, в їх відчуванні, в їх відносинах до себе і до природи…» Дівчина була скромна, для неї було важливо не обтяжувати тих, хто її оточує, своєю присутністю, не заважати їм. Її переповнювали сильні переживання, проте вона приховувала їх, постійно стримувала себе:

«Була дуже мила в обходженні, легка, ледве замітна собою, але мовчалива і дуже поважна. Усміх на її устах, що появлявся лиш рідко, був немов навіки затемнений смутком». Ганна зробила такий висновок про подругу: «Констатую, що нервова. Лише нервові любуються в таких розривках, коли душа їх переповнена чуттям. Але, мабуть, вона наложила на свої чуття сильну упряж. Завсіди спокійна, як мармур…»

Іноді в словах Софії проривалися надзвичайна пристрасність її натури, екзальтованість:

«Я понищила б усіх своєю любов’ю, діти й мужа, – сказала тремтячим голосом, спустивши скоро погляд уділ. – Я не з тих, що вміру люблять!»; «…що мені один день життя менше або більше! Не боюся смерті! З нею замовкне вся музика моїх нервів і те, що здавило їх звучність…»

На долі дівчини позначилося надзвичайно сильне кохання до одного чоловіка, що виявився негідним її: злякався її надто сильних почуттів і втік, зрадив її, одружившись із дочкою багатія. Відтоді в душі Софії щось зламалося, всі свої почуття вона віддавала лише музиці:

«Більше не любила я нікого в своїм житті. Але воно добре, – додала, поглянувши повним сіяючим поглядом до другої кімнати, де стояв її улюблений інструмент, – бо можу цілу душу віддати резонаторові. І я віддаю її йому! Коли сяду до нього, находжу рівновагу свого духу, вертає мені гордість і почуття, що стою високо-високо! Зате й граю йому звуками, яких не почує від нікого, і буду йому грати до останнього свого віддиху».

Смерть Софії стала наслідком цілої низки ударів долі. Зрада коханого, смерть тяжкохворої матері, одруження дядька та його відмова оплатити омріяне навчання в консерваторії у Відні й нарешті обрив струни на її улюбленому фортепіано – «зворушення, яких зазнала, були засильні і наступали заскоро, одне по другім, щоб їм могла опертися її фізична сила. Побороли її».

Другорядні персонажі: мати та дядько Софії; чоловік, якого Софія кохала; молодий професор – коханий Марти та ін.

Створіть паспорт – характеристику образу однієї з жінок за такою схемою:

Ø Ім’я персонажа

Ø Соціальне становище

Ø Зовнішній вигляд

Ø Своєрідність світогляду

Ø Взаємодія з іншими персонажами твору

Ø Ставлення автора до персонажа, в чому воно виявляється

Ø Значення персонажа для розкриття ідеї та проблематики твору

Яку роль відіграє музика в розкритті душевних станів героїнь? Підтвердіть відповідь цитатами з новели.

Яка з героїнь є для вас більш зрозумілою? Обгрунтуйте відповідь.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 43

Дата: 16.03

Тема: Образи нових жінок-інтелектуалок: талановитої піаністки Софії, аристократичної Марти, пристрасної і вольової художниці Ганнусі у «Valse melancolique» («Меланхолічний вальс») О.Кобилянської

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Образи нових жінок-інтелектуалок: талановитої піаністки Софії, аристократичної Марти, пристрасної і вольової художниці Ганнусі у «Valse melancolique» («Меланхолічний вальс») О.Кобилянської

Теоретичний матеріал

Аналіз новели «Valse melancolique» («Меланхолічний вальс») О.Кобилянської

Літературний рід – епос.

Жанр – психологічна новела (у творі насамперед відтворено думки та переживання жінок-інтелектуалок).

Деякі літературознавці відносять «Меланхолійний вальс» за жанром до так званої «музичної новели». Провідними засобами зображення переживань персонажів, їхньої емоційної напруги виступають музичні образи та мотиви. Музика передає й загальний меланхолійний настрій твору.

Тематика: зображення долі талановитих жінок-інтелігенток, що присвятили своє життя служінню мистецтву, пошук ними свого життєвого шляху, самовизначення себе як неповторної особистості.

Провідні ідеї: важливість ролі мистецтва та його вплив на людину, на її життя та світовідчуття; важливість захисту жінками власної гідності та права самостійно обирати майбутнє, необхідність повноцінної реалізації жінкою своїх духовних потреб, поваги суспільства до жінки як до особистості.

Зауважте! Для розуміння ідейної спрямованості новели потрібно знати, що Ольга Кобилянська захоплювалась ідеями фемінізму й емансипації жінок. Ще у вісімнадцятирічному віці Ольга познайомилась із Софією Окуневською – освіченою дівчиною, що згодом стала першою на Буковині жінкою-лікарем, і Наталею Кобринською – письменницею та громадською діячкою, що боролася за емансипацію жінок, тобто за надання жінкам усіх тих прав, які мали чоловіки.

Провідна ідея феміністичного руху полягає в тому, що в суспільстві домінують чоловіки, і це несправедливо, бо це домінування пов’язане з патріархальними пережитками, стереотипами та упередженнями (наприклад, твердження, що призначенням жінки є винятково виконання ролі дружини та народження й виховання дітей). Феміністки відстоюють рівність із чоловіками в культурному, громадському та приватному житті.

Історія написання твору:

Новелу О. Кобилянської «Valse mélancolique» було опубліковано в 1898 р. у «Літературно-науковому віснику», проте її німецькомовний варіант було написано чотирма роками раніше.

Безпосереднім поштовхом до написання новели стали непрості особисті стосунки письменниці з Осипом Маковеєм, нещасливе кохання до нього. Ольга Кобилянська порівнювала себе з героїнею твору Софією Дорошенко. Про автобіографічність твору мисткиня відверто писала в листі до О. Маковея в 1898 р.: «Прочитали-сьте“Valse mélancolique” і знаєте історію мого життя. Се моя історія. Більше не кажу нічого».

Цілком можливо, що чоловік відчував докори сумління за її розбите кохання, адже першим твором, який він підготував до друку на посаді редактора «Літературно-наукового вісника», була саме новела «Valse mélancolique».

Ольгу та її героїню Софію поєднує не лише трагічне, нерозділене кохання, але й надзвичайна любов до музики. У сім’ї Ольги Кобилянської дуже любили музику, тому вже у вісім років письменниця, займаючись лише два місяці, змогла освоїти фортепіано й грати мелодії на слух. Письменниця була дуже обдаровано музично.

Серед музичних інструментів, якими вона володіла, можна виокремити фортепіано, дримбу та цитру. Улюбленим композитором Ольги був Фредерик Шопен. Також вона захоплювалася творчістю Моцарта, Мендельсона, Бетховена тощо. Музика мала важливу роль у подальшому творчому розвитку молодої письменниці.

З коротким змістом новели ви можете ознайомитись тут: Новела О. Кобилянської «Valse mélancolique»

Знати короткий зміст новели О.Кобилянської «Valse mélancolique» .

Створити літературний паспорт до епічного твору:

1.Назва твору.

2.Автор.

3.Літературний рід.

4.Жанр.

5.Тема твору.

6.Головна ідея.

7.Головні герої.

8.Художні засоби.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 51

Дата: 14.03

Тема: Морфологічна помилка. Іменник

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Морфологічна помилка. Іменник.

Спостереження

Прочитайте речення і виконайте завдання

А зараз найбільш гостріша мить! Кравець одним дотиком передає пас Андрієві Ярмоленко! Удар по воротам – гол!

Знайдіть помилки в реченнях.

Відредагуйте речення й прочитайте їх.

Теоретичний матеріал

Морфологія (грецьк. morphe — форма та logos — слово, учення) — розділ мовознавства, що вивчає граматичні особливості частин мови. Частини мови бувають самостійні й службові.

ЧАСТИНИ МОВИ

	самостійні (повнозначні)		службові

	*іменник* — предмет, істота (хто? що?) — рід, число, відмінок:		*прийменник* — відношення між словами
	хвіст, біганина, шимпанзе,		(при іменнику або займеннику):
	підліток		у, над, з, перед, згідно з

	*прикметник* — ознака, належність комусь або		*сполучник* — сполучає частини простого
	чомусь (який? чий?) — рід, число, відмінок,		або складного речення: і, а, але, хоч,
	ступені порівняння: чемний, сестрин, найстаранніший		щоб, бо, якщо, тому що


	*числівник* — кількість, порядок при лічбі		*частка* — додаткові смислові відтінки,
	(скільки? котрий?) — відмінок: п’ятнадцять,		творення нових форм: не, ні, чи, будь-небудь,
	кільканадцять, дві треті, двадцять шостий		таки, навіть, аж, хай, б, ж

	*займенник* — указує на предмет, ознаку, належність,		*вигук* — почуття, волевиявлення: ох,
	але не називає їх (хто? що? який?		ого, алло, гайда; Привіт! Бувай!
	котрий?) — рід, число, відмінок: я, він, себе,		Вигук – особлива частина мови
	інший, усілякий, той, чий

	*дієслово* — дія, стан людини чи природи, озна-
	ка за дією (що робити? що робив? що робить?
	що робитиме? що зробивши? який?) — особа,
	число, рід, вид, час — здійснити, нудить, уша-
	нував, посіявши, прочитаний

	*прислівник* — ознака дії, стан предмета, озна-
	ка якості (як? де? звідки? наскільки?) — незмі-
	нюваність, ступені порівняння: швидко, гур-
	том, спідлоба, там, звідти, трохи

Кожна самостійна частина мови має свої граматичні категорії, ознаки: рід, число, відмінок, особу та ін. Усталені правила вживання роду, числа, відмінка та ін. є морфологічними нормами. Відхилення від цих норм називають морфологічною помилкою.

До найпоширеніших морфологічних помилок належать:

Ø уживання одного роду замість іншого: біла тюль (замість білий тюль);

Ø уживання однієї відмінкової форми замість іншої: по вікнам (замість по вікнах);

Ø відмінювання невідмінюваних слів: у метрі (замість у метро);

Ø порушення норм утворення ступенів порівняння прикметників: більш цікавіша книжка (замість більш цікава книжка), самий смачний пиріг (замість найсмачніший пиріг);

Ø уживання закінчень м’якої групи замість твердої: природній стан (замість природний стан);

Ø неправильне творення форм числівників: шестиста (замість шестисот);

Ø уживання дійсного способу дієслова замість наказового: пішли в кіно (замість ходімо в кіно);

Ø використання частки давай(те) для творення форм наказового способу дієслова (за аналогією до цих форм у російській мові): давайте почитаємо (замість почитаймо);

Ø сплутування дієвідмін дієслова: полять (замість полють) та ін.

Здебільшого морфологічні помилки зумовлені незнанням норм сучасної української мови й накладанням граматичних відповідників російської мови

1. Відредагуйте й запишіть речення. Підкресліть у них граматичні основи.

Давайте підемо в гості до Юрка Коваленко. 2. Сніжана, давно вже немає автобусу? 3.Для приготування штруделя потрібно до восьмиста грам сира. 4. Сіреньке поні на зворотньому шляху заплуталося в чагарнику. 5. По вулицям розвісили гірлянди — тепер наше місто ще більш красивіше. 6. Харчування — природня потреба людини. 7. Що може бути смачніше морозива? 8. Їхні очі все бачуть, але вірити мені все одно не хотять. 9. Далекий путь нам треба подолати, щоб дістатися до Ужгороду.

2. Знайдіть і прокоментуйте допущені морфологічні помилки.

Зустрілися біля будинка, зворотній зв’язок, давайте поїдемо, сильна нежить, руде шимпанзе, найменш спокійніший, стукати по вікнам, біжуть, знахідного відмінку, семиста учнів, п’ять кілограм, фольклорних фестивалей, хотять, сім гривнів, у кіні, нашого ліцея.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 50

Дата: 13.03

Тема: Правила графічних скорочень слів.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Правила графічних скорочень слів.

Теоретичний матеріал

Графічні скорочення

На відміну від абревіатур, графічні скорочення вимовляють повністю, а скорочують лише на письмі: м — метр, кг — кілограм, обл. — область. Графічне скорочення треба писати крапкою на місці пропущеної частини слова, при цьому зберігається написання великих і малих літер і дефісів, як і в повних назвах: півн.-сх. (північно-східний), півд.-зах. (південно-західний), Півн. крим. канал (Північнокримський канал), Півд.-Зах. залізниця (Південно-Західна залізниця). До найпоширеніших загально прийнятих скорочень належать такі:

акад. — академік

вид. — видання

гр. — громадянин

див. — дивись

ім. — імені

т.д. — і так далі

т.ін. — і таке інше

под. — і подібне

напр. — наприклад

н. е. — нашої ери

до н.е. – до нашої ери

обл. – область

оз. – озеро

пор. – порівняйте

р. – рік

рр. – роки

с. – село

стор. – сторінка

ст. – століття

т. – том

У стандартних скороченнях значень метричних мір крапки не ставлять: м — метр, — міліметр, см — сантиметр, год — година, хв — хвилина, га — гектар.

Не можна скорочувати слова на літеру, що позначає голосний звук, якщо він не початковий у слові, і на ь. Наприклад, слово селянський може бути скорочене так: сел., селян. селянськ.

При збігові однакових приголосних скорочення треба робити після першої літери, що позначає цей збіг: ден. норма (не денн. норма).

При збігові двох (і більше) літер, що позначають різні приголосні, скорочення можна робити як після першої, так і після останньої літери цього збігу: власноруч. і власноручн. (власноручний), але тільки власт. (властивий), бо скорочення влас. можна трактувати по-різному: і власний, і властивий.

Якщо пропускають cередню частину слова, то на її місці ставлять дефіс: р-н (район).

Графічний практикум (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Скоротіть слова.

Умовні одиниці, 2 години 30 хвилин, книжковий, до нашої ери, 50 сторінок, родовий відмінок, Львівська область, доктор філологічних наук, у 50-х роках минулого століття, 7 гектарів, видавництво, інститут, сільське господарство, 200 гривень, кінотеатр, цього року, місто Краматорськ.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 42

Дата: 09.03

Тема: Становлення особистості, цілеспрямованої й цілісної натури. Образ ліричної героїні новели «Impromtu phantasie» («Фантазія-експромт») О.Кобилянської

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Становлення особистості, цілеспрямованої й цілісної натури. Образ ліричної героїні новели «Impromtu phantasie» («Фантазія-експромт») О. Кобилянської

Теоретичний матеріал

Зроблене багато років тому дослідження біографії письменниці переконує, що «певну автобіографічну (тут – “музичну”) інформацію в художній прозі Ольги Кобилянської не можуть суттєво доповнити ані її щоденник, ані її листи, ні автобіографії».

Саме з творів письменниці здогадуємось: її покликанням і мрією була музика, її улюбленим композитором був Ф. Шопен. Вона хотіла бути музикантом. Піаністкою. Перешкодою став брак коштів.

Однак очевидно: Кобилянська відчувала душевну спорідненість з Шопеном. Його музика була їй внутрішньо близька. І не тільки їй, а й іншим модерністам. Шопен (1810–1849), можна сказати, фізично належав першій половині ХІХ століття, а духовно другій половині, сучасному життю О. Кобилянської. Отже, послухайте музику Шопена «Фантазія-експромт»

Так, з «Impromtu phantasie» Шопена (просто «Експромт», назву «Фанзазія» твір отримав по смерті музиканта) пов’язаний перший музичний епізод у прозі Кобилянської, перша вербалізація інструментального твору та його впливу на письменницю. Ідеться про повість «Людина». З цим музичним твором пов’язані і твори, про які ми говоримо сьогодні. Літературознавці називають ці твори «музичними» або «симфонічними».

Тема: Роздуми про мистецтво і його роль у житті людини, значення для формування духовності.

Свій твір «Impromtu phantasie» Ольга Кобилянська означує як нарис, таким чином, можливо, наголошує на певному його автобіографізмі, адже за визначенням ця жанрова форма належить швидше до публіцистичного стилю і, попри позбавленість чіткої та завершеної фабули, яка часто носить фрагментарний характер, передбачає зображення дійсних фактів, подій та конкретних людей. Зважаючи на глибокий ліризм твору, наповненість його засобами музичного мистецтва, його можна визначити як художній нарис).

Розповідь веде героїня, яка згадує «минулі літа і одну людину, яка була іще дитиною». Оповідачка надзвичайно чітко, до найменших деталей описує характер та зовнішні ознаки дитини: «ніжна, вразлива, немов мімоза, з сумовитими очима…». Попри те, що героїня говорить про маленьку людину в третій особі, з таких живих, ясних спогадів зрозуміло, що вона згадує себе в дитинстві. Силою, яка спричиняє бурю спогадів, психологічний вир в душі героїні, стають «торжественні, поважні звуки дзвонів».

Смілива, не терпить упокорення та приниження, має тонку душевну організацію; відчуває навколишній світ у тонах і барвах.

У віці 10 років, коли молодий аристократ налаштовував фортепіано і передбачав щасливе творче майбутнє дівчини, яке, як ми бачимо, не справдилось. Дитячі спогади весь час живуть в ній, вона не уявляє життя без музики, яка будить у ній дивовижні почуття.

Таке асоціативне сприймання музики було і в О. Кобилянської.

Природа, подібно до музику, тонко впливає на дівчину. Ці дві стихії – музика і природа – поєднуючись, зливаються в одну барву; вони захоплюють героїну, хвилюють, будять багату гаму відчуттів.

Зрозуміло, що авторка надає значного смислового навантаження звуковому образу, адже він генерує подальше розгортання сюжету художнього твору.

Музика для героїні О. Кобилянської найдосконаліший засіб вираження переживань, страждань, поривань і прагнень, коли для вираження почуттів просто бракує слів.

Практичне завдання

1.Прослухайте аудіокнигу «Фантазія-експромт» О.Кобилянської

2. Знати короткий зміст.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 41

Дата: 09.03

Тема: Життя і творчість Ольги Кобилянської. Формування світогляду письменниці.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Життя і творчість Ольги Кобилянської. Формування світогляду письменниці.

Теоретичний матеріал

ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА (1863-1942)

Ольга Юліанівна Кобилянська народилася 27 листопада 1863 р. у м. Гура-Гумора в Південній Буковині (нині м. Гура-Гуморулуй у Румунії) в родині службовця. У 1873-1877 рр. О. Кобилянська вчилася в початковій чотирикласній німецькій школі. Не маючи можливості вчитися далі, подальшу освіту вона здобувала самотужки. З 1889 до 1891 р. О. Кобилянська жила в с. Димка. Пізніше вона разом з родиною переїхала на постійне життя до Чернівців, брала активну участь у жіночом;. русі, 1894 року виступила однією з організаторок Товариства руських жінок на Буковині. Важливою подією в житті О. Кобилянської було знайомство із Софією Окуневською, однією з найосвіченіших жінок тодішньої Галичини. Саме вона переконала письменницю писати українською мовою і познайомила її з українською письменницею Наталею Кобринською, яка пропагувала жіночий рух у Галичині. Захопившись феміністичними ідеями, О. Кобилянська вперше в українській літературі порушує тему емансипації жінки.

Формувалася естетична концепція людини і світу О. Кобилянської під впливом ідей німецького філософа Фрідріха Ніцше, який мав значний вплив на модерністів Європи. З філософії Ніцше О. Кобилянська запозичила ідею сильної творчої індивідуальності, а також його естетику. Проте письменниця поділяла не всі ідеї філософа.

1899 року О. Кобилянська побувала на Наддніпрянській Україні, відвідавши родину Косачів на Волині, Лисенків і Старицьких у Києві, могилу Т. Шевченка в Каневі. Після Першої світової війни та румунської окупації Північної Буковини письменниці довелося жити в тяжких умовах, зазнаючи переслідувань з боку румунської влади.

З 1927 р. в Україні було розпочато видання дев’ятитомного зібрання творів О. Кобилянської. Того ж року на відзначення 40-річчя літературної діяльності їй була призначена урядом УРСР пенсія, що дало письменниці можливість поліпшити матеріальний стан та придбати власний будинок, у якому вона прожила останні роки свого життя. Померла О. Кобилянська 21 березня 1942 р. в Чернівцях.

Літературну діяльність О. Кобилянська почала в середині 1880-х рр. творами німецькою мовою. Перший художній твір українською мовою — повість «Людина», був надрукований 1895 р. у журналі «Зоря». Це була друга редакція написаного раніше німецькою мовою оповідання «Вона вийшла заміж». Пізніше з’явилися оповідання й повісті «Він і Вона» (1895 р.), «Царівна» (1896 р.), «Що я любив» (1896 р.), «Аристократка» (1898 р.), «Valse melancholique» (1898 р.) та інші, позначені впливами поетики символізму, філософії надлюдини Ф. Ніцше та ідей жіночої емансипації.

Одним з найпоетичніших творів О. Кобилянської вважається лірично-романтична повість «В неділю рано зілля копала...» (1909 р.), написана за мотивами відомої народної пісні-балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці».

Протягом 1915-1923 рр. О. Кобилянська пише низку новел на антивоєнні теми, серед яких можна виділити такі твори, як «Лісова мати», «Юда», «Назустріч долі», «Сниться» та ін. Увагою до психологічних таємниць людської душі позначені новели О. Кобилянської «Огрівай сонце...» (1927 р.), «Але Господь мовчить...» (1927р.). Помітним явищем в історії української прози став роман «Апостол черні» (1926 р.), у якому на широкому суспільно-історичному тлі О. Кобилянська порушила проблему інтелігенції та народу, із симпатією змалювавши образи представників духівництва.

Шляхетна, витончена аристократична, такою її ми пам’ятаємо. Пропоную подивитися відео «О.Кобилянська».

1.Написати хронологічну таблицю життя і творчості О. Кобилянської.

2.Створити психологічний портрет письменниці за такою схемою:

1.Здібності, нахили.

2. Риси характеру.

3.Естетичні погляди.

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 49

Дата: 07.03

Тема: Написання не, ні з різними частинами мови.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Написання не, ні з різними частинами мови.

Спостереження (поміркуйте)

Прочитайте речення й виконайте завдання.

Більшості професійних боксерів світу не здужати Олександра Усика й Василя Ломаченка.

Майк Тайсон відмовився від бою, бо нездужав через травму коліна.

Розкрийте лексичне значення виділених слів. Чому ці слова з не написано по-різному?

Теоретичний матеріал

Написання не з різними частинами мови

Разом

Правило	Приклади
слова, що не вживаються без не	неук, недбалий, нехтувати
не + іменник, прикметник, прислівник нове поняття (можна замінити синонімом)	нещастя (горе), нецікавий (нудний), недалеко (близько)
складі префікса *недо-* зі значенням неповної міри ознаки, дії, стану	недопалок, недобачати (погано бачити), недочувати (погано чути)
не + дієприкметник у ролі означення без залежного слова	Я читаю нередагований текст. АЛЕ: Я читаю не редагований *ніким* текст.

Окремо

не + іменник, (діє)прикметник, прислівник, якщо є протиставлення	не воля, а рабство; не теплий, а холодний; не позичений, а власний; не далеко, а близько
не + іменник, (діє)прикметник, прислівник у ролі присудка	Кров людська не водиця (Народна творчість). Твої слова не щирі. Твір не перевірений. Надворі не холодно.
не + займенник, числівник, дієслово	Не ми вас запрошуємо. Проекти не узгоджено. Не знаючи броду, не лізь у воду (Народна творчість).
не + дієприкметник із залежним словом	Співа трава, ніким ще* не зім’ята* (Є. Маланюк).
не + дієслово з префіксом *до-*	Я не дочитав роман.

Написання ні з різними частинами мови

РАЗОМ

Правило	Приклади
із заперечними займенниками й прислівниками	ніхто, ніякий, нічий. АЛЕ: ні в кого, ні на якому, ні з чиїм (у непрямих відмінках із прийменником); ніде, ніколи, ніяк, нітрохи
зі словами, що без ні не вживаються	нісенітниця, нікчемний, нівечити

Окремо

якщо ні заперечує наявність дії, ознаки, предмета

ні ходити, ні бігати; ні добрий, ні злий; ні риба ні м’ясо

1. Перепишіть речення, розкривши дужки й уписавши пропущені літери е та и на місці крапок.

Світ який — м..реж..во казкове!.. Світ який — (ні)краю, (ні)кінця! 2. Дай мені свій простір і (не)спокій, сонцем душу жадібну налий! 3. Мож..ш виб..рати друзів і дружину, вибрати (не)можна тільки Батьківщину. 4. На цвинтарі розстріляних ілюзій уже (не) має місця для могил. 5. Народ мій є! Народ мій завжди буде! (Ні)хто (не)п..р..креслить мій народ! 6. І розт..нають ніч (не)вагому квадратні очі віконних рам. 7. Сім д..сятків дідові старому, сам (не)зчувсь, коли і відгуло… 8. (Не)мелодія — збур..на рана, (не)слова, а безжальні голки, тільки бачу (не)сині л..мани і (не)горді козацькі полки. А вв..жається там, біля шляху, на потоптаній кіньми траві жирний ворон, мов чорна папаха…Назавжди, навіки полюбились ніжні і замріяні пісні. В них дзв..ніло щастя (не)почате, радість (не)в..мовна і ж..ва… (В. Симоненко).

2. Випишіть слова, що без не не вживаються.

Не/щастя, не/досів, не/прочитати, не/веселий, не/воля, не/знаний, не/робство, не/звіданий, не/борак, не/чесно, не/щадно, не/роба, не/розуміння, не/подалік, не/погодитися, не/зводити, не/правда, не/мовля, не/впинний, не/земний, не/втямки.

v Завдання на кмітливість та знання української літератури

З передостанніх літер виписаних слів складіть ім’я та прізвище письменника, творчість якого ви вивчали в цьому навчальному році.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 40

Дата: 02.03

Тема: Р.М. Порівняння образів Івана й Марічки з повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»

Зміст: Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Р.М. Порівняння образів Івана й Марічки з повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків».

Практичне завдання(усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Охарактеризуйте образ Івана та Марічки з повісті «Тіні забутих предків».

Орієнтовний план характеристики художнього образу – персонажа:

Вступ. Місце персонажа в системі образів твору.

Основна частина. Характеристика персонажа як певного соціального типу.

1.Соціальне й матеріальне становище.

2.Зовнішній вигляд.

3.Своєрідність світосприймання й світогляду, коло розумових інтересів, схильностей і звичок:

характер діяльності й основних життєвих поривань;

вплив на навколишніх (основна сфера, види й типи дії);

4.Сфера відчуттів:

тип ставлення до близьких;

особливості внутрішніх переживань;

5. Авторське ставлення до персонажа.

6.Які риси особистості героя проявляються в творі:

за допомогою портрета;

в авторській характеристиці;

через характеристику інших дійових осіб;

за допомогою передісторії або біографії;

через ланцюг вчинків;

у мовній характеристиці;

через навколишнє середовище.

Висновок. Ваше особисте ставлення до персонажа і такого типу людей у житті.

Коментар: даний план є орієнтовним, але обов’язково писати роботу у вигляді зв’язного власного твору, а не відповідей на запитання.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 39

Дата: 02.03

Тема: Образи й символи в повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків». Образи Івана та Марічки як втілення романтичної ідеї незнищенності кохання.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Образи й символи в повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків». Образи Івана та Марічки як втілення романтичної ідеї незнищенності кохання.

Теоретичний матеріал

Життя горян у повісті — це химерне поєднання християнського та язичницького. У гірському селі «всі були богомільні», водночас тут мовби законсервувалося й поганство — у стародавніх звичаях, обрядах, у всьому, чим характерний лад життя гуцула. Мовби тіні забутих предків ожили перед письменником у Криворівні. І він натхненно відобразив у слові цей двоєдиний барвистий світ. Язичництво цікавило письменника навіть більше, тому так багато уваги віддає він казководемонічному, фантастичному світу довкола Івана й Марічки — арідникам, щезникам, мольфарам, лісним, чугайстрам; малює екзотичні звичаї, обряди, ритуали, якими було сповнене життя гуцулів. Вони тісно пов’язані з природою, з горами, лісом, полонинами, вони — діти цієї природи.

Головні герої повісті — незвичайні, вони протиставлені обставинам і оточенню. Кохання Іванка й Марічки зароджується на тлі споконвічної ворожнечі родів, родової помсти і, зрештою, протиставляється цій ворожнечі. Взагалі, драматургія твору живиться енергією неоромантичних контрастів. Є тут ніжна й безпосередня у своїй природно-поетичній первозданності Марічка — і є приземлено-груба Палагна. Утративши Марічку, Іван на якийсь час опиняється в полоні Палагни, проте без Марічки-мрії життя йому немає… Іван помирає, але у фіналі повісті знову укотре в Коцюбинського! — тріумфує симфонія життя в час індивідуальної смерті. Життєхваленням завершив він і «Тіні забутих предків»: під час похорону Івана гуцули влаштовують танок. Цей гуцульський обряд, що став фінальною сценою повісті, М. Коцюбинський спостеріг у Криворівні. Річ не тільки в точному відтворенні обряду письменником — важливим є філософське наповнення цього обряду.

Світосприймання гуцулів передбачало ставлення до життя як до самодостатньої цінності. У карпатських нотатках Коцюбинського є така фраза: «Хочу набутися». Герої Коцюбинського сповнені ненаситної жадоби життя — найдивовижнішої загадки людини й усього живого. З’явився на світ — отже, маєш набутися в ньому, бо сенс і краса життя — у самому акті життя, його індивідуальній неповторності.

Неоромантичне життєхвалення й поетизація природи підсилені в «Тінях забутих предків» яскравими імпресіоністичними малюнками. Автор нерідко вдається до мови метафор: несподіваного поєднання звукових і кольорових образів; принципу переважання враження над вираженням. Що таке, для прикладу, «зелений сміх», як не кольорова музика гір? Коцюбинський увесь час експериментує, шукає нові можливості слова — через метафору, персоніфікацію, несподівані контексти для епітетів, нюансування барв.«Гори міняли своє блакитне убрання на рожеві із золотом ризи»-, «синє дихання гір»; «зелена кров гір» — ці та інші мікрообрази допомагають побачити світ у його первозданній чистоті й одухотвореності.

Філософський зміст Багато хто з критиків уважав і вважає головним здобутком «Тіней забутих предків» — докладне й достовірне змалювання життя і побуту гуцулів. Зрештою, найбільший здобуток Коцюбинського не в описі етнографічних тонкопіів, а в уже згаданій хвалі життю й глибокій філософській проблематиці. Вдумливо перечитайте початок твору: історію безпричинного й безглуздого ворогування двох родів і химерного знайомства Іванка й Марічки. Тут автор, як свого часу Шевченко й Франко, по-християнськи осмислює проблему злопомсти, кола зла. Якщо ми на зло відповідаємо помстою, злом, то замикаємо його в коло, із якого немає виходу, зло тільки помножується. Єдина можливість розірвати це коло — простити ворогові, відповісти на зло добром.

Саме так робить Марічка — і перетворює ворожнечу на справжню любов. Найсвітліші сторінки у творі ті, що присвячені розквіту почуття Іванка й Марічки. Коцюбинський переконує: щире, безоглядне кохання є самою сутністю життя, найвищим щастям, воно виявляє красу людини, надихає на творчість (гра Іванка на флоярі, Маріччині співанки). Проте нерідко жорстока доля руйнує людське щастя, гармонію й повноту життя (випадкова смерть Марічки). І тоді ми мусимо вибирати між духовним і матеріальним. Утративши разом із Марічкою і духовну первину свого єства, Іван за якийсь час вирішує спробувати жити матеріальною гранню душі. Відтак заводить господарство, одружується з Палагною. Спочатку нова родина спромагається навіть на якусь видимість щастя. Одначе незабаром Іван переконується, що так жити не може. Літературознавці по-різному оцінюють епілог повісті (сцену похорону Івана). Одні прочитують її оптимістично — як утвердження перемоги життя над смертю; інші песимістично — як торжество матеріального, приземлено-примітивного життя над піднесено-духовним (як і в новелі «На камені»). Оригінальний барвистий світ Гуцульщини, що постав зі сторінок «Тіней забутих предків», уразив геніального кінорежисера Сергія Параджанова.

1.Створити сенкан до образів Марічки й Івана за такою схемою:

v Слово-тема (іменник)

v Два прикметники (означення теми)

v Три дієслова (активність, дієвість, пов’язана з темою)

v Висновок (фраза з чотирьох слів; розуміння теми або ставлення до неї)

v Слово-асоціація (іменник, синонім або висновок до теми)

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 48

Дата: 28.02

Тема: Тема: Розрізнення прислівників і співзвучних сполук

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Розрізнення прислівників і співзвучних сполук

Спостереження

Прочитайте речення і виконайте завдання

Зрештою, вам видніше, як провести дозвілля.

Ми підемо на пляж, а ви з рештою гостей погуляйте в парку.

Прокоментуйте написання підкреслених слів. Розкрийте лексичне значення підкреслених слів і визначте, якою частиною мови вони є.

Теоретичний матеріал

Прислівники, утворені від іменника з прийменником, треба писати разом: угору, униз, нагорі, унизу, зверху, знизу, усередині, посередині, уночі, удень, увечері, уранці. Якщо іменник зберігає своє значення, то прислівникову сполуку треба писати окремо: до речі, на жаль, до вподоби, без упину.

Окремо пишуть здебільшого прислівникові сполуки, утворені від іменників такими прийменниками:

без — без пуття, без угаву, без упину. АЛЕ: безвісти, безперестанку;

в (у) — в міру, в ногу, уві сні, у вічі. АЛЕ: угору, униз;

з — з переляку, з радості, з розгону. АЛЕ: зсередини, зверху, знизу;

на — на жаль, на щастя, на добраніч. АЛЕ: нанівець, нарозхват;

під — під вечір, під кінець, під силу;

по — по суті, по правді, по щирості. АЛЕ: повік, поночі.

Треба розрізняти прислівники й співзвучні сполуки прийменника з іменником. Порівняйте: Подивіться вгору і Щойно в гору врізалася комета. При іменнику можуть уживатися залежні слова (означення): Щойно в засніжену гору врізалася комета. Отже, одним із способів розрізнення прислівника й співзвучної сполуки прийменника з іменником є добір залежного слова. Іменник завжди називає якийсь конкретний предмет (середина, гора, низ, день, ніч), а прислівник указує на місце (усередині), напрям (угору, униз), час (удень, уночі).

Іноді прислівник можна відрізнити від сполуки прийменника з іменником за допомогою наголосу: набік — на бік, надворі — на дворі, навіки — на віки.

Разом також пишуть прислівники, утворені від:

прийменника й короткої форми прикметника: допізна, згарячу, зліва, помалу, сповна;

прийменника (окрім по) і числівника: учетверо, надвоє, утретє, спершу. АЛЕ: по двоє, по-друге;

різних частин мови з частками де, що, аби, ані, чи, як, не, ні, що стають префіксами: деколи, щодня, абияк, аніскільки, чимало, неабияк, ніде;

прийменника й займенника: нащо, унічию, утім. АЛЕ: за віщо.

З дефісом треба писати прислівники, утворені від по- та:

прикметників і займенників із суфіксами -ому (-єму), -и: по-українському, по-українськи, по-батьківському, по-батьківськи, по-нашому, по-моєму, по-своєму;

порядкового числівника на -е (-є): по-перше, по-третє, по-десяте.

Запам’ятайте написання прислівникової сполуки з давніх-давен. Подібні за граматичною формою сполуки треба писати окремо: з усіх усюд, з незапам’ятних часів.

Практична робота (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Прочитайте речення й визначте, як треба писати виділені слова — разом чи окремо.

Благословен останній альпініст, що буде в/гору дертися по скелі! 2. Перепочинь, втомившись, на/горі і озирнися аж на перевалі… 3. Виходжу в/ніч. 4. Іду на/зустріч долі. Ітиму, доки вистачить снаги (Л. Костенко). 5. Ішла гроза. Думки, як чорна галич, на/зустріч ночі креслили круги (М. Рильський). 6. На/зустріч мою не чекай: наші долі у різних світах (С. Ко-валенко). 7. Чи я люблю тебе, — не знаю, — спитай в/ночі у срібних зір, весною вслухайсь в шелест гаю, вдивися в/даль з зелених гір (Олександр Олесь).

2. Перепишіть речення, знявши риску у виділених словах.

Городяни товклися по посипаних піском стежках бульвару в/середині міста (Б. Грінченко). 2. Швейцар не пустив мене в/середину палацу (Л. Смілянський). 3. На/дворі видко, як у/день: місяць стоїть серед неба. 4. В/день такий розцвітає весна на землі і земля убирається зрання… 5. На/дворі дощ шумить і плеще (В. Сосюра). 6. Волоські горіхи, акації та жерделі кидали на/двір і на хату довгі чорні тіні (М. Коцюбинський). 7. Рум’янець наскрізь пропік яблуко. Навіть у/середині воно було червонувате (О. Донченко). 8. Я на/гору круту, крем’яную буду камінь важкий підіймать (Леся Українка). 9. Ой на/горі та женці жнуть, а попід горою, яром-долиною, козаки йдуть (Народна творчість).

Творче завдання (за бажанням виконується в робочих зошитах або Word) Письмово обґрунтуйте свій вибір на тему «Улюблений вид дозвілля».(вільне висловлювання обсягом 0,5-1 сторінка)

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 38

Дата: 23.02

Тема: Світ людини у зв’язку зі світом природи в повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків».

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Світ людини у зв’язку зі світом природи в повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків».

Теоретичний матеріал

Повість М.Коцюбинського "Тіні забутих предків" має зміст, що не піддається однозначному тлумаченню. Про що цей твір?

Про нестихаюче ворогування Палійчуків і Гутенюків та палке кохання представників цих гуцульських родів – Івана й Марічки. Про тіні забутих предків і їхній вплив на життя людське. Про утвердження духовного начала в людині. Про добро і зло. Про народження, любов і смерть, про підтримку людини із землі і космосу, а отже, про життя. Так, це - поема про життя… Про життя у всіх його вимірах…

Композиція «Тіні забутих предків»: композиція твору складається з низки епізодів, що через долю головних героїв передають дух життя гуцулів, їхній органічний зв’язок із природою, язичницьку суть вірувань, звичаїв та обрядів.

Сюжет твору (перегляд відео) розвивається в психологічному ключі через показ не стільки зовнішніх, скільки внутрішніх подій життя Івана Палійчука. Може, саме тому фольклорне тло стало органічною частиною твору, підказало найточніші поетичні засоби творення образів. Поетика твору розвивається у двох напрямках. З одного боку, автор використовує традиційний сюжет, з другого — вдається до складніших форм художньої умовності.

Особливість твору полягає в підході до зображуваного, у способах сприйняття і передачі образів навколишнього світу. І тут автор виступає як імпресіоніст. У творі письменник зображує ніби два світи — зовнішній і внутрішній. Причому часто зовнішній світ не деталізується, а передається точними влучними штрихами. Описи, яких у повісті немало, подаються ніби й реалістично, але в них більше уваги приділяється враженню героя, ніж просто реальному пейзажу. Захоплення внутрішнім світом героя починає сприйматися читачем як реальний світ. У цьому полягає імпресіоністична структурність повісті —- відмова від традиційного сюжету, зосередження оповіді на внутрішньому конфлікті. Враження від навколишнього світу, матеріалізовані у почутті, настрої, переживаннях, становлять організуючий центр повісті Коцюбинського як твору імпресіоністичного. Імпресіонізм Коцюбинського слід розуміти як особливий стиль, близький до реалістичного напряму розвитку літератури. Письменник виробляє і свої специфічні засоби зображення. Йдеться про імпресіоністичний пейзаж у повісті «Тіні забутих предків». Напівтони, надзвичайність функції світлотіні — ось що відзначає пейзаж М. Коцюбинського-імпресіоніста.

Проблематика «Тіні забутих предків»: гармонії людини і природи; життя і смерті; вічності й сили кохання; протиборства добра і зла; сенсу житія і щастя людини; вірності й зради; вірності кохання і деспотизму антигуманних звичаїв; ролі праці в житті людей; стосунків батьків та дітей; язичництва і християнства. Художній напрям, стиль: модерний твір, у якому яскраво простежується імпресіоністична манера подачі матеріалу. Примітки: Повість Михайла Коцюбинського написана під враженням його перебування на Гуцульщині. В основу повісті ліг мандрівний сюжет про закоханих з ворогуючих родин, подібний до фабули трагедії Шекспіра «Ромео і Джульєтта». У творі розповідається про кохання Івана й Марічки, українських Ромео і Джульєтти. Яскраво передано побут і життя гуцулів.

Літературний диктант (пишіть тільки правильну відповідь, не переписуючи питання та номер питання)

1.Відвідання якого населеного пункту в 1910 році надихнуло М.Коцюбинського написати твір «Повість забутих предків»?

2. Які ворогуючі сім'ї представлені в повісті?

3. Музичний інструмент, на якому грав Іванко?

4.Кому з персонажів належить дана характеристика: «здорова дівка, з грубим голосом і воластою шиєю»?

5. Музичний інструмент, який «сповідував людям» про смерть?

6.Хто це: «… все плакав по ночах, погано ріс і дивився на неню таким глибоким, старече розумним зором, що мати в тривозі одвертала од нього очі»

7. Міфічний персонаж, який «просить стрічного в танець та роздирає нявки»?

8. Жанр пісень, які складала і співала Марічка?

9.Чим під час знайомства з Іванком у відповідь на спричинене зло поділилася Марічка?

10. Хто такий мольфар Юра?

11. Про який куточок України йдеться у повісті?

12. Що стало на заваді коханню Марічки та Івана?

Напишіть вільне есе «Світ людини в повісті «Тіні забутих предків». (пишемо вільне есе: довільна форма й стиль викладу, довільна структура, наявність позиції автора, обсяг: 0,5-1 стор.).

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 37

Дата: 23.02

Тема: Повість М Коцюбинського «Тіні забутих предків». Трагічна доля Івана й Марічки як наслідок суперечності між мрією та дійсністю.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Повість М Коцюбинського «Тіні забутих предків». Трагічна доля Івана й Марічки як наслідок суперечності між мрією та дійсністю.

Теоретичний матеріал

Характеристика твору Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків" Лебединою піснею письменника стала повість «Тіні забутих предків». Стильова своєрідність У «Тінях забутих предків» М. Коцюбинський звертається до неоромантичної поетики, яка на той час стала вельми популярною. У цьому ключі були написані справжні шедеври: відомі вже вам «Мойсей», «Украдене щастя» І. Франка, а також «В неділю рано зілля копала» О. Кобилянської, «Бояриня» й «Лісова пісня» Лесі Українки, вірші О. Олеся, ще багато прекрасних творів. Приїхавши на відпочинок у село Криворівню, Коцюбинський був захоплений красою величавої природи Карпат, а також «первісним» життям гуцулів. Він довго шукав єдино точну назву для свого нового твору, перебрав більше десяти варіантів: «В зелених горах», «Тіні минулого», «Голоси передвічні», «Сила забутих предків»… І, зрештою, вибрав назву, у якій частка таємничості й навіть містики чи не найбільша. Уже з перших сторінок читач відчуває аромат екзотики Гуцульського краю.

Аналіз твору Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків" 1911 р. Літературний рід: епос.

Жанр: повість.

Тема: зображення життя гуцулів у Карпатах на межі XIX й XX ст. в гармонії з природою, традиціями й звичаями, з язичницькими й християнськими віруваннями.

Головна ідея: оспівування високого й красивого почуття кохання.

Головні герої: Іван Палійчук, його кохана Марічка Гутенюк, дружина Палагна, сусід Юра, матір і батько Івана; щезник, нявка, чугайстир.

Сюжет: розповідь про дитинство Івана Палійчука і про ворогування його родини із сім’єю Гутенюків — Іван знайомиться з Марічкою під час бійки батьків — він зближується з Марічкою, між ними зароджується кохання — Іван тривалий час перебуває в наймах на полонині — повернувшись, він дізнається про смерть Марічки (коли дівчина переходила Черемош, раптова повінь накрила її й забрала із собою) — Іван не вірить у смерть Марічки, уважає, що це вигадки Гутенюків, і йде на пошуки дівчини — в одному селі люди знайшли тіло дівчини, проте в ньому, посинілому й розбитому річковим камінням, Іван не впізнає Марічки — через шість років блукань Іван повертається в село, через рік одружується з Палагною — з часом Палагна стає «любаскою» сусіда Юри — Іван про це знає, проте йому байдуже, він не може забути своєї Марічки — хлопець іде в гори й чує голос нявки-Марічки, прямує за ним, а зустрічає чугайстра, який відволікає його (іде з ним у танок) від Марічки — ідучи за голосом коханої, Іван зривається в урвище — наступного дня ледь живого Івана знаходять пастухи — Івана ховають за місцевим звичаєм (з танцями й розвагами).

Літературознавці про твір. Життя гуцулів у повісті М. Коцюбинського — це дивне поєднання християнського й язичницького началу. У гірському селі «всі були богомільні», і водночас тут мовби законсервувалося й поганство, відбившись у звичаях, обрядах, у всьому, чим характерний лад життя гуцула. Мовби тіні забутих предків ожили перед письменником у Криворівні. І він натхненно відтворив у слові цей двоєдиний барвистий світ. Язичництво цікавило Коцюбинського навіть більше, тому він так багато уваги віддає казково-демонічному, фантастичному світу довкола Івана й Марічки, — арідникам, щезникам, мольфарам, лісним, чугайстрам; малює екзотичні звичаї, обряди, ритуали гуцулів, якими було сповнене життя і світорозуміння горян.

У М. Коцюбинського домінує неоромантична хвала природності — на противагу заскорузлості. Кохання Івана й Марічки зароджується на тлі споконвічної ворожнечі родів, родової помсти і, зрештою, протиставляється цій ворожнечі. Як гармонія — і дисгармонія. Узагалі драматургія твору живиться енергією неоромантичних контрастів. Є тут ніжна й «дика» у своїй природно-поетичній «первозданності» Марічка — і є приземлено-груба Палагна. Це — живе уособлення поезії і прози, двох версій вибору, який доводиться здійснювати людині у своєму житті. Утративши Марічку, Іван на якийсь час опиняється в полоні Палаг-ни, проте без Марічки-мрії життя йому немає… Іван помирає, але у фіналі повісті знову — укотре в Коцюбинського! — тріумфує симфонія життя в час індивідуальної смерті. «Життєхваленням» завершив він і «Тіні забутих предків»: під час похорону Івана гуцули влаштовують танок… Життєва філософія гуцулів передбачала ставлення до життя як до самодостатньої цінності. Ти з’явився на світ — отже, маєш набутися в ньому, бо сенс і краса життя — у самому акті життя, його індивідуальній неповторності. Це цілком збігалося з життєрозумінням, характерним і для інших творів М. Коцюбинського, зокрема — його новели «Intermezzo», де опоетизовано прості радощі буття. Неоромантичне «життєхвалення» й поетизація природи підсилені в «Тінях забутих предків» яскравими імпресіоністичними малюнками. Автор нерідко вдається до мови метафор, несподіваного поєднання звукових і кольорових образів, принципу переважання враження над вираженням. Що таке, для прикладу, «зелений сміх», як не кольорова музика гір? Коцюбинський весь час експериментує, шукає нові можливості слова — через метафору, персоніфікацію, несподівані контексти для епітетів, нюансування барв: «Гори міняли своє блакитне убрання на рожеві із золотом ризи»; «сине дихання гір»; «зелена кров гір»…

Оригінальний барвистий світ Гуцульщини, що постав зі сторінок «Тіней забутих предків», уразив кінорежисера С. Параджанова (перегляд відео), який у середині 1960-х екранізував твір М. Коцюбинського. Кіноверсія повісті здобула світове визнання (В. Пахаренко).

1.Знати короткий зміст повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків».

2.Чому за кордоном стрічка С.Параджанова мала неймовірний успіх та зібрала 28 міжнародних відзнак? (перегляд відео)

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 47

Дата: 21.02

Тема: Складні випадки написання географічних назв

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Складні випадки написання географічних назв

Спостереження

Прочитайте речення й виконайте завдання

1. - Як доїхати з Києва до Миколаєва?

- Найоптимальніший матшрут такий: Київ – Біла Церква – Умань – Вознесенськ – Нова Одеса – Миколаїв.

2. Звичайно ж, нова Одеса як нова копійка, а я все ж таки віддаю перевагу старому місту, де будинки хоч і потребують реставрації, але ж від них віє історією й романтикою.

Чому виділені слова в реченнях мають різне написання?

Складіть речення зі сполуками слів Біла Церква й біла церква.

Теоретичний матеріал (ознайомлення)

Українські географічні назви

Українські географічні назви на письмі треба передавати відповідно до вимови за нормами українського правопису: Бердичів, Дністер, Ковель, Кривий Ріг, Чорне море, Західні Карпати (гори), Ямпіль.

Треба розрізняти частини -поль (грецьк. polis — місто) і -піль (укр. поле) у назвах міст:

Мелітополь, Сімферополь, Севастополь і Тернопіль, Крижопіль, Бориспіль.

Слов’янські географічні назви

Географічні назви слов’янських країн треба передавати на письмі так само, як і прізвища (див. § 43): Бєлово, Благовєщенськ, Братськ, Брянськ, Братислава, Єсентуки, Йолкіно, Катовіце, Соловйово, мис Дежньова, річка Оленьок, Гаврилово, Липецьк, Перемишль, П’ятигорськ, Щецин.

У словах Росія, російський, Єсентуки приголосний с не подвоюється.

Іншомовні (неслов’янські) географічні назви

Іншомовні географічні назви зберігають подвоєні приголосні: Голландія, Апенніни, Марокко, Аппалачі.

Залежно від позиції та вимови в українській мові i, y (ігрек) передають літерами і, ї, и.

Літеру ї пишуть після голосного: Ізраїль, Каїр, Заїр. Літеру и пишуть:

• у назвах на -ида, -ика: Антарктида, Флорида, Африка, Корсика;

• після ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним: Вірджинія, Йоркшир, Сан-Франциско, Чи-каго, Чилі;

• у буквосполученні -ри- перед приголосним (крім й): Велика Британія, Крит, Мавританія, Мадрид, Рим;

• після д, т і в деяких випадках згідно з традиційною вимовою (їх треба запам’ятати): Аддис-Абеба, Аргентина, Бразилія, Ватикан, Єгипет, Єрусалим, Китай, Кордильєри, Пакистан, Палестина, Сардинія, Сирія, Сицилія, Скандинавія, Тибет.

Літеру і пишуть:

після приголосного перед голосним та я, ю, є, й: Оссіан, Австрія, Греція, Дієго Гарсія;

після приголосних, не згаданих у правилах на вживання и, і в кінці слова: Лісабон, Міссісіпі, Сочі, Нагасакі, Поті, Ніл, Сідней, Севілья.

Правопис складних і складених географічних назв

Окремо треба писати:

поєднання прикметника з іменником: Біла Церква, Західна Європа, Зелена Гура, Стара Планина;

географічні назви й родові поняття при них: Кавказький хребет, Скандинавський півострів, Фінська затока;

поєднання іменника з порядковим числівником: Залісся Перше, Перше Садове, Гільча Друга.

Разом треба писати:

поєднання іменника, прикметника або числівника з іменником за допомогою сполучного звука: Білопілля, Верболози, Індокитай, Старокостянтинів, Семигори, Трипілля, Ясногородка. АЛЕ: Австро-Угорщина, Азово-Чорномор’я;

поєднання дієслова наказового способу з іменником: Вернигородок, Гуляйполе, Копайгород;

назви з другою частиною -град, -город, -піль, -поль, -бург, -ленд, -пілс, -таун, -шир, -штадт: Красноград, Новгород, Крижопіль, Севастополь, Бранденбург, Кемберленд, Даугавпілс, Кейптаун, Йоркшир, Рудольштадт.

з дефісом треба писати:

поєднання двох іменників або прикметника з іменником без сполучного голосного: Гвінея-Бісау, Глинськ-Загора, Кам’янець-Подільський, Пуща-Водиця;

поєднання двох імен або імені й прізвища: Андрієво-Іванівка, Івано-Франківськ, Михайло-Коцюбинське;

поєднання іншомовних компонентів — повнозначних слів: Аддис-Абеба, Буенос-Айрес, Чатир-Даг, Іссик-Куль;

назви з першою частиною вест-,іст-,нью-,сан-,сант-,санкт-,санта-,сент-, а також із кінцевими -ривер, -сіті: Вест-Індія, Іст-Лондон, Нью-Йорк, Сан-Франциско, Сант-Яго, Сент-Луїс, Санкт-Петербург, Фолл-Ривер, Атлантик-Сіті;

назви з українськими або іншомовними службовими частинами мови: Новосілки-на-Дніпрі, Яр-під-Зайчиком, Франкфурт-на-Майні, Ріо-де-Жанейро, Па-де-Кале, Лас-Вегас, Лос-Анджелес, Ла-Манш, Бург-ель-Араб.

Географічні назви, що складаються з двох іменників або іменника та присвійного прикметника, треба відмінювати лише в другій частині: Аддис-Абеба — Аддис-Абеби, Аддис-Абебою; Орєхово-Зуєво — Орєхово-Зуєва, Орєхово-Зуєвим. АЛЕ: Конча-Заспа — у Кончі-Заспі, Пуща-Водиця — у Пущі-Водиці.

Географічні назви, що відповідають конструкції «місто на якомусь місці», відмінюють-ся лише в першій частині: Франкфурт-на-Майні — у Франкфурті-на-Майні; Новосілки-на-Дніпрі — у Новосілках-на-Дніпрі.

Географічні назви, що складаються з прикметника й іменника чи навпаки, відмінюють-ся в обох частинах: Гола Пристань — Голої Пристані; Кам’янець-Подільський — Кам’янця-Подільського.

Не відмінюються географічні назви, що закінчуються на е (є), і (ї), о, у (ю): Туапсе, Улан-Уде, Капрі, Порт-Луї, Делі, Тбілісі, Глазго, Марокко, Баку, Кюсю.

Практична робота (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови, надсилайте фото або працюйте з Word, надсилайте текстовий документ)

1.Запишіть назви українських міст, знявши риску й вибравши потрібну літеру з дужок.

Білгород/(Д,д)ністровський, Шар/(Г,г)ород, Жовті/(В,в)оди, Гуляй/(П,п)оле, Кам’янець/(П,п)одільський, Кривий/(Р,р)іг, Кам’янка/(Д,д)ніпровська, Сєвєро/(Д,д)онецьк, Новоград/(В,в)олинський, Старий/(С,с)амбір, Ново/(У,у)країнка, Новгород/(С,с)іверський, Володимир/(В,в)олинський, Горішні/(П,п)лавні, Івано/(Ф,ф)ранківськ, Кам’янка/ (Б,б)узька, Гола/(П,п)ристань, Нова/(О,о)деса, Нова/(К,к)аховка, Корсунь/(Ш,ш)евченківський, Могилів/(П,п)одільський, Новий/(Р,р)озділ, Уж/(Г,г)ород, Переяслав/(Х,х)мельницький, Старо/(К,к)остянтинів, Сухо/(Д,д)ільськ, Червоно/(Г,г)рад, Чорно/(М,м)орськ, Рава/(Р,р)уська.

2.Запишіть слова у дві колонки: 1) з подвоєними літерами на місці крапок; 2) без подвоєних літер на місці крапок.

Калькут..а, Мал..ага, Абу-Даб..і, От..ава, Хошим..ін, Рот..ердам, Ас..тана, Бахчис..арай, Андор..а, Хірос..іма, Анкар..а, Ріо-де-Жан..ейро, Амстердам.. , Ніц..а, Ток..іо, Афін..и.

3.Запишіть слова, уставивши на місці крапок літери и, і, ї.

Єг..пет, Г..бралтар, Тун..с, Мавр..танія, Кута..сі, Кр..т, Батум.. , Йоркш..р, М..сс..с..п.. , Балт..ка, Атлант..да, С..дней, Мекс..ка, Венец..я, Ізма..л, Ч..каго, В..рдж..нія, Ізра..ль, Алж..р, Ч..лі, Л..сабон, Гельс..нк.. , Н..цца.

*Творче завдання ( за бажанням) пишемо в зошит або Word

Напишіть формальне есе на тему «Яка вона — душевна краса?». ( обсяг-0,5-1 стор.; обов’язково вступ, основна частина, висновок).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 36

Дата: 16.02

Тема: Психологічна новела М.Коцюбинського «Intermezzo» з жанровими ознаками «поезії у прозі». Автобіографічна основа. Проблеми душевної рівноваги, повноцінного життя, специфіки творчого процесу.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Презентація до психологічної новели «Intermezzo»

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Психологічна новела М.Коцюбинського «Intermezzo» з жанровими ознаками «поезії у прозі». Автобіографічна основа. Проблеми душевної рівноваги, повноцінного життя, специфіки творчого процесу.

Теоретичний матеріал

В основу новели «Intermezzo» лягли автобіографічні факти. М. Коцюбинський закінчив повість "Fata morgana" жахливою сценою селянського самосуду і виснажив цим свою нервову систему. Саме тому в червні 1908 року письменник поїхав на Полтавщину до маєтку мецената Євгена Чикаленка, щоб покращити своє здоров'я

Слово «інтермецо» перекладається з італійської мови як пауза, перепочинок. «Intermezzo» - взірець імпресіонізму. Для цього стилю є характерним перехід ліричного героя через усі стадії: від крайнього виснаження до поступового зцілення, одужання.

Письменник за допомогою вмілих імпресіоністичних мазків зображує враження героя від природи, його внутрішній стан. Іноді новелу ще називають «поезією в прозі».

«Intermezzo» має ознаки новели. Ви пам’ятаєте, що це малий епічний жанр, за обсягом подібний до оповідання, однак відмінний від нього змістовою парадоксальністю, драматизмом та наявністю незвичайної, часто непедбачуваної кінцівки. Відсутність розвиненого сюжету компенсується внутрішнім драматизмом та емоційною спонтанністю. Пливучи за течією своєї втоми, герой новели мимоволі втягується у вир суб’єктивних образів та асоціацій, що залучають його до вищої «драматургії буття».

У творі можна виділити три основні частини, що відображають душевні зміни. У першій частині герой пригнічений і розчарований. Його втомили люди з їхніми скаргами та проблемами. Він, знервований і душевно спустошений, рятується втечею. Друга частина - докладна й психологічно переконлива історія душевного очищення й оздоровлення. Сонце, ниви, білі вівчарки, зозуля й жайворонки. Тиша, спокій та гармонія. Третя, завершальна частина – це водночас і кульмінація всієї «драми». Відбувається нарешті випадкова зустріч героя з людиною, простим селянином. Герой відчуває в собі поновлену здатність реагувати на чужий біль: «Прощайте. Йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає».

Мовлення в новелі організоване у вигляді внутрішніх монологів героя. У них розкриваються його думки, переживання, емоції. Місто, люди, природа – усе передається через суб’єктивне сприйняття однієї людини.

Автор: Михайло Коцюбинський

Рік: 1908

Літературний рід: епос

Жанр: новела

Форма: монолог

Присвята кононівським полям

Тема: зображення взаємодії митця і суспільства

Ідея: утвердження думки, що людина щаслива лише в гармонії з природою, а митець відіграє важливу роль у суспільстві.

Образи: Моя утома, Ниви в червні, Сонце, Три білих вівчарки (Оверко -"селянин"; Пава - "дворянин", Трепов - "міністр внутрішніх спрів"), Залізна рука міста, Людське горе, Зозуля, Жайворонки

Сюжет: безфабульний

1.Знати зміст новели «Intermezzo» (у пошуковій системі Google або в електронному підручнику Борзенко О.І. Українська література (рівень стандарту): підручник для 10 класу закл.заг.серед. освіти.-Харків: Вид-во «Ранок», 2018 р. стор.132-138)

2.Переглянути презентацію.

3.Яку роль відіграє в новелі зустріч героя із селянином?

4.Яке враження справив на вас фінал твору? Які образи вразили?

Творче завдання (за бажанням на високий рівень)

Напишіть есе на тему «Внутрішні метаморфози героя новели«Intermezzo».

(пишемо вільне есе: довільна форма й стиль викладу, довільна структура, наявність позиції автора).

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 35

Дата: 16.02

Тема: Михайло Коцюбинський. Життя і творчість, гуманізм світогляду.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Презентація « М.Коцюбинський»

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Михайло Коцюбинський. Життя і творчість, гуманізм світогляду.

Теоретичний матеріал

Михайло Коцюбинський Сонцепоклонник (1864-1913)

Народився 17 вересня 1864 у Вінниці. Віддали до початкової школи (1875 — 1876). Навчався в духовному училищі у Шаргороді (1876 — 1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася.

У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. Почав друкуватися в 1890 р. — львівській дитячій журнал «Дзвінок» опублікував його вірш «Наша хатка». У 1892–1896 був у складі Одеської філоксерної комісії. Потім працював у Криму. Згодом переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі.

В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, закохався, і вона стала його дружиною — вірним другом та помічником. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину.

1911 р. «Товариство прихильників української науки і штуки» призначило довічну стипендію в розмірі 2000 крб. на рік, щоб він міг звільнитись зі служби. Проте письменник почував себе дедалі гірше. Його мучили астма і туберкульоз.

Навесні 1913 Михайла Михайловича Коцюбинського не стало.

Творчість письменника

Твори:

Харитя (1891)

На віру. Повість (1891)

Маленький грішник (1893)

Помстився (1893)

Казка «Хо» (1894)

На крилах пісні (1895)

Для загального добра (1895)

Відьма. (1898)

По-людському (1900)

Дорогою ціною (1901)

На камені (1902)

етюд «Цвіт яблуні» (1902)

Під мінаретами (1904)

Сміх (1906)

Він іде! (1906)

Persona grata (1907)

В дорозі (1907)

Intermezzo (1908)

Дебют (1909)

Fata morgana (1 ч. — 1902—1903, 2 ч. — 1910)

Сон (1911)

Тіні забутих предків (1911)

Подарунок на іменини (1912)

Хвала життю (1912)

Перегляньте презентацію та теоретичний матеріал про життя і творчість видатного українського митця Михайла Коцюбинського та дайте розгорнуті відповіді на запитання:

1.Які біографічні факти вас вразили, зацікавили або запам’ятались?

2.Визначте основну думку творів М.Коцюбинського.

3.Визначте жанри творів письменника.

4. Назвіть нащадків митця.

5.Чому М.Коцюбинського називали сонцепоклонником?

Творче завдання (виконується за бажанням на достатньо-високий рівень)

1.Прокоментуйте рядки з поезії В.Сосюри «Пам’яті Коцюбинського» (останній слайд).

2.Створіть сенкан до постаті українського митця за такою схемою:

v Слово-тема (іменник)

v Два прикметники (означення теми)

v Три дієслова (активність, дієвість, пов’язана з темою)

v Висновок (фраза з чотирьох слів; розуміння теми або ставлення до неї)

v Слово-асоціація (іменник, синонім або висновок до теми)

Наводжу приклад сенкана до образу Т.Шевченка

1. Тарас Шевченко

2. Невмирущий,відомий

3. Закликає, надихає, спонукає

4. Символ свободи та волі

5. Кобзар

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 46

Дата: 14.02

Тема: Складні випадки написання прізвищ

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Складні випадки написання прізвищ

Спостереження

Прочитайте речення й виконайте завдання.

Отже, з нашого класу на екскурсію в Карпати запросили Петренко, Галицьку, Ковальчук, Метенка й Коваленка.

Скількох дівчат і скількох хлопців запросили на екскурсію в Карпати?

Обґрунтуйте свою відповідь.

Теоретичний матеріал

Українські та інші слов’янські прізвища

1.Українські та інші слов’янські прізвища передають на письмі за загальними правилами:

Н.в. Заєць,Лебідь

Р.в. Зайця,Лебедя,

Д.в. Зайцеві (Зайцю), Лебедеві (Лебедю), Кравченкові (Кравченкові)

АЛЕ: Швець — Швеця (не Шевця), Швецеві (не Шевцеві).

2. Жіночі прізвища на приголосний та на -о не відмінюються: Ірині Білик, Юлії Тимошенко.

3. Прізвища прикметникового типу відмінюються, як прикметники:

Н.вЧужий, Левицький, Мала, Кобилянська

Р.в. Чужого, Левицького, Малої, Кобилянської

Д.в. Чужому, Левицькому, Малій, Кобилянській і т. д.

4. Чоловічі прізвища на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн) відмінюються за таким зразком:

Н. в. Павлов, Ковалів, Гаршин

Р.в. Павлова, Ковалева (Коваліва), Гаршина

Д.в.Павлову, Ковалеву (Коваліву), Гаршинові (Гаршину)

Зн.в. Павлова, Ковалева (Коваліва), Гаршина

Ор.в. Павловим, Ковалевим (Ковалівим), Гаршиним

М.в. (на) Павлові, -у; (на) Ковалеві, -у, (Коваліві, -у); (на) Гаршині, -у

Кл. Павлове й Павлов, Ковалеве (Коваліве) і Ковалів, Гаршине й Гаршин.

5. У слов’янських прізвищах, що не збігаються з українськими загальними назвами,чергування голосних не відбувається: Заяц — Заяца (пор.: Заєць — Зайця), Гашек — Гашека.

Фонетичні правила правопису слов’янських прізвищ

1.Російський, сербський та чеський звук [е], польські [іе], болгарський [і] після приголосного треба передавати літерою е: Александров, Бестужев, Вельгорський, Веселовський, Державін, Броневський, Веслав, Міцкевич, Чапек.

2.Російську звукосполуку [йе] треба передавати літерою є:

• на початку слова: Єгоров, Єршов;

• у середині слова після голосного й при роздільній вимові: Бердяєв, Гуляєв, Аляб’єв,Григор’єв, Зинов’єв;

• після приголосних (за винятком [ж], [ч], [ш], [р] і [ц]) у суфіксах -єв, -єєв: Ломтєв, Медведєв, Сергєєв, Матвєєв. АЛЕ: Муромцев, Писарев, Андреєв, Плещеєв;

• коли російському [е] у корені відповідає український звук [і] (зверь — звір, пешка — пішак, хлеб — хліб): Звєрев, Пєшковський, Твердохлєбов.

Російську звукосполуку [йо] (літеру ё) треба передавати через йо:

• на початку слова: Йолкін;

• у середині слова після голосних і б, п, в, м, ф: Бугайов, Воробйов, Соловйов.

Російську літеру ё передають за допомогою ьо в середині слова після приголосних, коли ё позначає сполучення м’якого приголосного з [о]: Алфьоров, Верьовкін, Корольов,Семьоркін, Тьоркін. АЛЕ: Артемов, Семенов, Федоров (бо ці прізвища утворено від спільних для української та російської мов імен Артем, Семен, Федір).

Російську літеру ё передають через о під наголосом після ч і щ: Грачов, Лихачов, Пугачова, Хрущов.

3.Російську літеру и ([і]) передають через і на початку слова й після приголосних: Ігнатов, Ісаєв; Багіров, Гагарін, Пушкін.

Російську літеру и ([і]) передають через ї після голосного й при роздільній вимові (після м’якого знака й апострофа): Воїнов, Гур’їн, Ільїн.

Російську літеру и ([і]) передають через и:

• після [ж], [ч], [ш], [дж] і [ц] перед приголосними: Гаршин, Гущин, Чичиков, Шишкін. Це правило поширюється й на прізвища інших народів: Абашидзе, Вашингтон, Джигарханян, Цицерон, Чингісхан;

• у префіксі при-: Пришвін, Пригожин;

• у суфіксах -ик-, -ич-, -ин-, -ищ-: Котельников, Станкович, Гаршин, Радищев;

• у прізвищах, утворених від імен і загальних назв, спільних для слов’янських мов: Бо-рисов (від Борис), Глинка (від глина), Писарев (від писати), Тимофєєв (від Тимофій). АЛЕ: Нікітін, Ніколаєв, Філіпов, бо вихідні імена відмінні від українських.

4.Суфікси слов’янських прізвищ -ск(ий), -цк(ий), -ск(і), -цк(і), -sk(i), -ck(i), -sk(y), -ck(y) треба передавати відповідними українськими суфіксами -ськ(ий), -цьк(ий), -зьк(ий): Броневський, Даргомижський, Мусоргський; Городецький, Грудзький, Завадзький. Так само з ь треба писати російські прізвища на -ск(ой), -цк(ой): Луговськой (Луговська), Трубецькой (Трубецька).

5.Прикметникові закінчення російських прізвищ треба передавати так: -ый через -ий (Белый — Бєлий); -ий — через -ій (Крайний — Крайній); -ая (-яя) — через -а (-я) (Бе-лая — Бєла, Горовая — Горова, Крайняя — Крайня); закінчення -ой передається через -ой (Донской — Донськой).

6.Твердий кінцевий приголосний ц у слов’янських прізвищах пом’якшується: Глуховець, Скиталець.

Правопис неслов’янських прізвищ

1.G і h треба передавати літерою г: Ганнібал, Гейне, Гомер, Горацій, Гюго.

2.Подвоєні приголосні зберігаються: Бетті, Джонні, Мюллер, Руссо, Торрічеллі, Шиллер.

3.Сполуки au, ou передають переважно через ау, оу: Фауст, Штраус, Воуверман, Шоу. АЛЕ: Август, Аврора.

4.У неслов’янських прізвищах кінцеве ц тверде: Ліфшиц, Моріц.

5.Іншомовні прізвища відмінюються як українські: Гойя — Гойї, Гойєю; Рафаель — Рафаеля, Рафаелем.

6.Не відмінюються іншомовні прізвища:

на -а з попереднім голосним і на наголошений -а: Моруа, Жоффруа, Дюма;

на -е, -є: Гейне, Беранже, Готьє, Лавуазьє;

на -і, -ї: Голсуорсі, Россіні, Віньї;

на -о: Віардо, Гюго, Дідро;

на -у: Лоу, Шоу.

7.Не відмінюються іншомовні жіночі імена й прізвища на приголосний: біля Камерон Діаз.

ДО РЕЧІ…

Хоча загальна назва гончар належить до м’якої групи (гончаря, гончарем), проте утворене від неї прізвище треба відмінювати як іменник твердої групи: Гончар — Гончара, Гончаром.

1.Провідміняйте прізвища в однині.(письмово)

Заклунна, Сумська, Пономарів, Романишин, Мороз, Ведмідь, Тягнирядно, Оболенський.

2.Запишіть прізвища українською мовою. .(письмово)

Остроградский, Афанасьева, Сергеев, Полевой, Толстая, Репин, Кириллов, Озерова, Тургенев, Седых, Мишкин, Виноградов, Красная, Никитина, Прокофьев, Григорьева, Примаков, Шишкин, Сенкевич, Залеская.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 34

Дата: 09.02

Тема: Модерна українська проза.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Презентація «Модернізм, авангардизм у світовому мистецтві»

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Модерна українська проза.

Теоретичний матеріал

Літературне життя на рубежі ХІХ-ХХ ст. примітне тим, що європейські літератури розвивалися під знаком переходу від реалізму до модернізму. В Україні з'являється нова генерація прозаїків, які прагнуть подолати етнографічно-побутовий стиль, удосконалити досягнення попередників у сфері психологічного змалювання людини, загалом розширити художні горизонти рідного письменства. До цієї когорти належать Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська, Василь Стефаник, Володимир Винниченко.

Письменники модерністи, вони сповідують такі постулати, як глибинний індивідуалізм, суб'єктивізм, психологізм, ліризм, естетизм. Водночас цей літературний напрям на українському ґрунті має специфічні ознаки. Зокрема прозаїки звертають особливу увагу на процеси та проблеми національного самоусвідомлення, утвердження української мови. Якщо для німецького митця слова органічно й природно було писати німецькою мовою, для італійського — італійською, французького — французькою тощо, то український письменник змушений був долати імперські впливи й заборони, зокрема рідної мови, комплекс малоросійства, щоб консолідувати національні сили, назавжди вписати вітчизняну літературу в контекст європейської та світової. Якщо європейські письменники досягали вершин модерного естетизму, творили художній модерний ідеал, то українські прозаїки починають із розширення тематично-проблемних горизонтів творів, пошуку нового читача в інтелігентному середовищі й водночас прагнуть відтворити модерну свідомість часу, звертаючись до поглибленого художнього дослідження душі не лише в межах норми, а й її порушень, до нових технік письма, до філософського підтексту, до зміни ролі оповідача, який, як правило, „зливається” з героями.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Що ви пам'ятаєте з уроків історії про зміни в науці, техніці, сфері філософських ідей на рубежі ХІХ-ХХ ст.?

2.Як вони вплинули на зрушення в художній свідомості того часу?

3.Назвіть основних представників українського модернізму.

4.Визначте основні риси українського модернізму.

5.Дайте визначення модернізму й авангардизму (матеріал з презентації)

6.Відокремте течії модернізму й авангардизму (матеріал з презентації)

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 33

Дата: 09.02

Тема: Узагальнення та систематизація вивченого

Зміст: Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Узагальнення та систематизація вивченого

Вступне слово

Світ художньої літератури різноманітний і майже неосяжний. Але кожна людина, яка прагне бути освіченою, повинна ознайомитися з найвидатнішими письменниками української літератури та їхніми творами. Цього навчального року ми здійснили мандрівку шедеврами від ХІХ до ХХ ст. і, можливо, відкрили для себе, що деякі цінності не змінюються з часом, є цінностями вічними — любов, дружба, честь, порядність, доброта. І якими б різними не були люди, їм хочеться саме цього. Хто ж обирав для себе інші пріоритети — владу, багатство — неодмінно розчаровувався, зазнавав нищівної поразки. Сьогодні ми ще раз повернемося до творів, їхніх героїв, ідей, над якими розмірковували на уроках літератури, та спробуємо осягнути їхнє значення, естетичну привабливість із позицій людини ХХІ століття.

Дайте відповіді на запитання:

1.Він був сином коваля і став володарем у царстві духа.

2.Герої його твору сперечалися за грушу.

3.Першим в історії української літератури написав соціально-психологічний роман.

4.Для неї стали життєвим девізом слова «без надії сподіваюсь».

5. Першим в історії української літератури написав імпресіоністичну новелу.

6.Його справжнє ім’я Іван Тобілевич.

7. Хто є автором/авторкою драми про лісову красуню.

8.У його творі порушується проблема еміграції, лунає ідея нерозривної єдності головного героя з рідною землею.

9.Її суспільна діяльність тісно пов’язана з «Товариством руських жінок на Буковині».

10.Уже першими своїми творами підніс українську літературу до рівня західноєвропейської, утвердив неореалізм.

11.Поет, який у вірші «Блакитна панна» показав поєднання краси мистецтва та природи.

12.Він і поет, і прозаїк, і драматург, і перекладач, і літературний критик.

Коментар: кожна правильна відповідь 0,5 балів.

Дайте аргументовану відповідь на запитання:

Чи цікавишся ти поезією і якою саме (класичною, сучасною)?
Чи дослухаєшся ти до слів сучасних популярних пісень і що ти думаєш про їхній зміст?
У чому ти бачиш плюси й мінуси:

а) читання художньої літератури;

б) перегляд кінофільмів за класичними творами?

Чи спонукають тебе переживати, замислитися класичні художні твори, чи допомагають вони тобі в житті?

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 31

Дата: 02.02

Тема: Роль І. Франка в розвитку драматургії й театру ( «Украдене щастя»).

Зміст: Теоретичний матеріал

Презентація до драми «Украдене щастя»

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Роль І. Франка в розвитку драматургії й театру ( «Украдене щастя»).

Теоретичний матеріал

Украдене щастя — соціально-психологічна драма

Любов до драматургії І. Франко проніс через усе своє життя. В умовах тогочасної відсталої Галичини письменник боровся за народність і реалізм театрального мистецтва. Він був переконаний, що театр повинен бути не місцем для розваги безтурботних паничів-дармоїдів, а школою життя, провідником думок і почуттів, мрій трудового народу.

Іван Якович Франко написав декілька п'єс, що стали окрасою української літератури і театрального репертуару. Його драматична спадщина складається з чотирьох великих і п'яти одноактних п'єс, найвідомішою з яких є соціально-психологічна драма "Украдене щастя", у якій письменник глибоко розкрив соціально-психологічні причини конфлікту, який виник у героїв.

Драма "Украдене щастя" була створена 1891 року на основі народної "Пісні про шандаря", яку записала сестра Ольги Рошкевич. Драмі судилася невмируща слава: ось уже друге століття не сходить вона зі сцени провідних театрів не тільки України, а й усього світу.

Це драма з сільського життя. За жанром — соціально-психологічна драма. У ній змальовано трагедію особистого життя трьох головних персонажів, у яких украдено щастя. Хто ж украв щастя Анни, Михайла, Миколи? На це питання дає відповідь зміст п'єси, внутрішній світ її героїв. Із спогадів та повідомлень персонажів твору ми дізнаємось про попереднє життя героїв, про події, які мали вирішальний вплив на їхні долі. Ця передісторія розкриває страхітливі умови життя західноукраїнських селян під владою Австро-Угорщини, правдиво показує галицьке пекло, у якому за клаптик поля син піднімав руку на батька, брат на брата, сусід на сусіда.

Центральний персонаж драми — Анна.

Це добра, вродлива, розумна жінка. Життя її повне тривог і хвилювань. Але завдяки силі волі вона вміє стримувати свої почуття, ховаючи їх на самому дні свого серця. Ще до одруження у житті Анни сталася трагедія: прагнучи отримати частку спадщини Анни, брати силоміць віддали її заміж за нелюба Миколу, який згодився одружитися з Анною без посагу. Вони переконали Анну, що її коханий Михайло загинув.

Минули роки. Тихо й спокійно живе Анна з чоловіком. Сусідка вважає, що сім'я Анни і Миколи — найщасливіша в селі. Але якось до села, де жили Анна з Миколою, прибув жандарм. Це і був коханий Анни Михайло Гурман, якому вона присягалася у вірності. Тепер Анна зрозуміла, як жорстоко, підло вчинили її рідні брати. "Одурили, ошукали, мов кота в мішку продали", — каже обурено Анна. Вона починає розуміти, що життя її понівечене, що в неї назавжди вкрадено щастя. Жінка розуміє, що не можна зараз повернути втраченого: вона дружина іншого і мусить бути вірною своєму чоловікові. Але розуміє й те, що не в змозі стримати свого кохання, що вона жити не може без Михайла. Анна "все готова віддати йому, кинути в болото, коли він того схоче! Навіть свою душу, честь жіночу, свою добру славу". Потрапивши у жорстокі пута нелюдських обставин, які їй несила розірвати, Анна повністю віддала себе своєму коханню. У душі її стався психологічний злам. її не лякають уже людські пересуди, не криється вона й від свого чоловіка Миколи, одверто говорячи, що ніколи не кохала його, сподіваючись, що зустріч з коханим поверне їй втрачене, що житимуть вони з Михайлом довго й щасливо. Але трагічна смерть Михайла вирвала в неї цю надію.

Найтрагічнішою постаттю в драмі є образ Миколи Задорожного. Це добрий, працьовитий чоловік. Змолоду, поневіряючись у наймах, він врешті-решт зумів придбати невелике господарство, яке дісталося йому кривавими мозолями. Сподівався, що одруження з Анною, яку він дуже кохав, дасть йому щастя. І вже після одруження зрозумів, що серце його молодої, красивої дружини йому не належить. Але він ще не знає, що Анна кохає іншого. Михайло, прагнучи вільно зустрічатися з Анною, яку він дуже кохав, несправедливо звинувачує Миколу у вбивстві корчмаря й заарештовує його. Повернувшись із тюрми, Микола дізнається про невірність дружини, але, кохаючи її, не насмілюється одверто висловити свої докори. Починає пити. Та не такими терплячими і розсудливими були сусіди. Вони насміхаються з Миколи і підбурюють його проти Анни й Михайла. Доведений до відчаю безсоромною поведінкою Михайла, Микола вбиває його сокирою.

Михайло Гурман — не менш трагічний образ драми. Він син бідної вдови, якого нечесним шляхом відправили в армію. До служби в армії й жандармерії він був чесним, працьовитим парубком. Казарма і військова служба зробили його жорстоким і безсердечним, а служба в жандармерії довершила формування його характеру. Він став жорстоким, безсердечним. Незмінною й палкою залишилася лише його любов до Анни, яка не померла з роками, і яку він хоче будь-що повернути. "Се любов була моїм одиноким, найдорожчим скарбом, вона могла б з мене зробити доброго, порядного чоловіка. А ти, Миколо, до спілки з тими нелюдами вкрав мені те одиноке щастя", — каже він Миколі. Зустрівшись з Анною, Михайло намагається повернути своє вкрадене щастя, йде напролом, не боячись поговорів, ні законів Божих чи людських, що й призвело до його загибелі. Але в Михайла залишилися ще краплі людяності й благородства: вбивство, скоєне Миколою, він видає за самогубство. Він прощає Миколі й говорить, що сам собі заподіяв смерть.

Таким чином, доля усіх героїв драми трагічна. Хто ж винен у цьому? Хто украв щастя цих людей? Причина соціальна. Це несправедливий суспільний лад, що породжує бідних і багатих, жорстокі умови, що чесних людей перетворюють на злих честолюбців.

Практична робота (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Знати короткий зміст соціально-психологічної драми (рекомендую сайт https://www.ukrlib.com.ua або набирайте українськими літерами, знайдете)

2. Відповісти на запитання з презентації ( слайди 5, 7)

3.Творча робота (за бажанням на достатньо-високий рівень) (слайд 9)

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 30

Дата: 01.02

Тема: Гуманізм новели «Сойчине крило» І. Я. Франка

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Гуманізм новели «Сойчине крило» І. Я. Франка

Теоретична частина

Новела надзвичайно прониклива, аж болюча. Твір займає близько сорока сторінок, а здається, що ми прочитали поему про кохання і страждання, побачили митарства по колу пекла головної героїні, боротьбу між почуттями і байдужістю, самотністю героя – адресата.Такий твір могла написати людина, яка сама зазнала солодких мук кохання.

Головна ідея новели – це утвердження думки про цілющу силу кохання, про повернення людини до своєї сутності.
Марія після трирічних поневірянь по пеклу злочинницького світу повертається до коханого, бо зрозуміла, що основним принципом життя є любов. У цьому полягає гуманістичний пафос твору. Чи варто було пориватися кудись у світи на пошуки великої любові, розкоші, щоб врешті – решт опинитися в рідному краї і тут пізнати справжнє кохання і стати щасливою.
Американські психологи довели, що людина не зовсім підвладна сама собі. Вона може грати самообрану і власно створену роль, може грати роль, створену іншими персонажами, інколи роль визначається долею.

До якого типу можна віднести Марію?

Таємниця жіночої душі.

Тендітна жіноча душа…Вона може витримати нестримні пориви щастя, суму, радості, розпачу. Проте зовнішній світ жорстокий, часто завдає пекучого болю, змушує пройти всі кола пекла.
Так сталося і з Марією: поневіряння по злочинницькому світу, дві спроби самогубства, - ось наслідки її необдуманого вчинку. Хто винен у тому, що Марія втекла, втекла від коханого, від самої себе? Що керувало її поступками?Романтичне бажання жити, а не існувати, не просто бути , а стати - це прагнення й штовхнуло її до втечі, визначило подальшу долю. Як кожна жінка вона мріяла про щастя, достаток, мріяла побувати в різних місцях світу. Вона жила за покликом серця, прагнула відчути себе особистістю, жадала повноцінного людського буття.
Психологічний малюнок образу Марії вражає багатством її душі, гармонійним поєднанням з природою, своєрідним баченням смислу буття, поетичним мовленням, які висвітлюють її характер і вчинки глибоко і правдиво.
Пристрасна натура. Марія перебуває в полоні могутнього любовного почуття і тому повертається до рідного краю, до того, кому першою призналась у коханні, кого свого часу зрадила. Шукаючи щастя, вона помилилася у своєму виборі і тепер спокутує свої гріхи. Її лист Хомі – Массіно – це сповідь зраненої душі, яка, не дивлячись ні на що, залишилась чистою, люблячою і такою поетичною. Ми ще раз переконуємося в тому, що кохання – велика сила. Воно здатне зцілити людину, повернути її до життя.

Упродовж усієї новели ми спостерігали духовне очищення головного героя. На початку твору він «відлюдько, самітник». Поступово в ньому відбувається пробудження до життя, до кохання, він вчиться не просто існувати, а жити, прагне «рвонутися до нового життя».

Еволюція поглядів героя – адресата

Хома – Массіно у своїх «Записках відлюдька» змальовує світ свого відчуження від людей. Це інтелігент, розумний, освічений, який оточив себе штучними, хоча й мистецькими витворами культури. Улюблені книги, портрети Гете, Ермесона, Рескіна, журнали, зокрема стаття Уайльда про Ісуса Христа, захоплення музикою – все це той «ілюзорний світ», у який поринув наш герой після того, як став жертвою кохання, він став «артистом життя, естетом».
« Ось тут, у тім затишнім кабінеті, обставленим, хоч і небагато, та по моїй уподобі, я сам свій пан. Тут світ і поезія мого життя. Тут я можу бути самим собою». «Суспільство, держава, народ – подвійні кайдани», - стверджував він.
Герой працює радником в одному бюро, «зайнятий працею, що напружує розум, але не торкає серця». Він ввічливий, чемний, має гарні манери, але не має друзів, нікого не пускає у свою душу.
«Всі поважають мене, але нікому я не відкрив своєї душі».
Герой – відлюдько, самітник, суспільні проблеми, людські пристрасті не хвилюють його, хоч у глибині серця жевріє іскра кохання, яка не дає йому спокою.

Та чи завжди таким був наш герой? З листа молодої жінки ми дізнаємося про іншого Хому – Массіно.

Перед нами закоханий чоловік, що зворушує силою свого почуття до дівчини. Це людина з ніжною, вразливою душею. Кохання окрилює його, дає сил боротися.
« Я віддав тобі все, що було найкраще в моїй душі…»
Він прагне щось змінити у цьому світі. Марія дорікає йому: «Ти весь думками й душею був у будущині, в громадській праці, службі загалові…»
Наш герой любив ліс, любив збирати гриби, природа допомагала відновлювати сили, збагачуватися духовно. Можливо, саме ця любов до природи і сприяла виникненню палкого кохання до Манюсі, яка уособлювала собою саму природу, ліс, була духовно близькою Хомі.
Та після втечі коханої молодий чоловік боляче переживає зраду, і це породжує в ньому черствість, замкнутість, відчуженість.
«Загадкове щезнення…випхнуло мене з кипучої течії громадської праці і загнало в отсю тиху, відлюдну пристань». Однак, він, Массіно, не в силі вирвати з душі чарівний образ дівчини, котру кохає всім єством, не може протистояти живим почуттям. В кінці твору він повертається до себе, до людей. Кохання перемогло.

1. Створити сенкан до слова кохання

Сенкан за такою схемою:

v Слово-тема (іменник)

v Два прикметники (означення теми)

v Три дієслова (активність, дієвість, пов’язана з темою)

v Висновок (фраза з чотирьох слів; розуміння теми або ставлення до неї)

v Слово-асоціація (іменник, синонім або висновок до теми)

Приклад

Кохання
Справжнє, вічне.
Окрилює, ранить,зцілює.
Справжнє кохання живе вічно.
Життя.

2.Охарактеризувати образ Марії, використовуючи цитати.

Творче завдання (за бажанням на високий рівень)

3. Придумати альтернативне продовження твору.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 44

Дата: 31.01

Тема: Написання слів іншомовного походження

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Написання слів іншомовного походження

Спостереження

Розгляньте світлину і виконайте завдання

1. Яку помилку допущено в назві закладу громадського харчування?

2. Яка закономірність у написанні слів грисині, лате, піца й Одіссей, Голландія, Джонні?

Теоретичний матеріал

Літери и, і в іншомовних словах

Після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (Де ти з’їси цю чашу жиру?

у *загальних назвах* перед приголосним, крім й: гриль, дизель, синус, чипси	у *загальних* і *власних назвах* перед голосними, *й, я, ю, є, ї: ажіотаж, Валенсія, радій, Дієго*
*власних назвах: Вашингтон, Жизель, Зигмунд, Пуерто-Рико, Сиракузи, Цицерон, Чикаго, Шиллер*	у *деяких власних назвах* перед приголосним (їх треба запам’ятати): Арістотель, Грімм, Дідро, Дізель, Занзібар, Зімбабве, Міссісіпі, Сідней, Одіссей, Россіні

Після решти приголосних

*у давно запозичених* словах (їх треба запам’ятати): бурмистер, вимпел, єхидна, імбир, кипарис, лиман, лимон, миля, нирка, спирт, химера, книжка, скипидар. АЛЕ: бургомістр	у *власних* і *загальних назвах*: архів, Берлін, біт, гігабайт, імпічмент, кіно, тирамісу, лінки, манікюр, Нідерланди, офіційний, унікальний, фізика
у запозиченнях із *східних мов: башкир, калмик, кинджал, киргиз, кисет, кишлак*	у *кінці невідмінюваних* слів (після будь-якого приголосного): броколі, грисині, капрі, Капрі, Леонардо ді Капріо, мюслі, таксі, хіпі, хобі
у *церковних* словах: єпископ, єпитимія, єпитрахиль, мирта, митрополит

Подвоєні приголосні в іншомовних словах

Подвоєні приголосні1 зберігаються у власних іншомовних назвах і в загальних, що від них походять: Бетті, Будда — буддизм, Геннадій, Голландія — голландець, Джонні, Одіссей — одіссея. Терміни, що походять від власних назв, треба писати без подвоєних приголосних: Ватт — ват, Гаусс — гаус.

Подвоєні приголосні треба писати в загальних назвах, які потрібно запам’ятати, — у винятках: алло, аннали (літопис), білль (документ), бонна (няня), брутто, булла (послання), ванна, вілла, донна, дурра (рослина), мадонна, манна, мірра (ароматична речовина), мулла (священик у мусульман), мотто (афоризм), нетто, панна, панно, пенні (британська копійка), тонна. Також подвоєні приголосні зберігаються в назвах літер грецького алфавіту: гамма й каппа.

Подвоєні приголосні можуть бути внаслідок збігу: ім + міграція = імміграція; ір + реальний = ірреальний; контр + революція = контрреволюція; сюр + реалізм = сюрреалізм. АЛЕ: анотація, конотація.

У запозичених загальних назвах подвоєні літери не зберігаються: алея, бароко, брускета, гето, грисині, інтермецо, каса, клас, папараці, піца, преса, теніс, тераса, тролінг, хобі, шатл.

М’який знак (знак м’якшення) в іншомовних словах

М’який знак пишемо

М’який знак не пишемо

Після д, т, з, с, ц, л, н (Де ти з’їси цю чашу жиру?) і перед я, ю, є, ї

роздільна вимова (чути [й]): ательє, консьєрж, конферансьє, пасьянс, шифоньєр, рантьє

злита вимова (не чути [й]): Аляска, Дюма, дюна, ілюзія, мадяр, нюанс, Цюрих, Севілья,

Перед йо

батальйон, бульйон, каньйон, мільйон, міньйон, Фетьйо

курйоз, серйозний

М’який знак треба писати після приголосного, що вимовляється м’яко: дельта, женьшень, Мальта, пальто, Рафаель.

Апостроф в іншомовноих словах

Апостроф пишемо

Апостроф не пишемо

Після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р (Мавпочка Буф грає в чужі шахи) і перед я, ю,є

роздільна вимова (чути [й]): інтерв’ю, кеш’ю, круп’є, пап’є-маше, прем’єра, круп’є, пап’є-маше, прем’єра,

злита вимова (не чути [й]): бювет, бюро, гравюра, Гюго, кюрі, Мюллер, мюслі, пюре, ревю, трюфель

Перед йо

Бйонсе, курйоз, серйозний

Після префікса, що закінчується на приголосний

ад’ютант, ад’юнкт, ін’єкція, кон’юктивіт, пан’європейський

1.Запишіть слова, уставивши, де потрібно, м’який знак та апостроф.

П..єдестал, марсел..єза, комп..ютер, конферанс..є, т..юль, він..єтка, П..ємонт, миш..як, міл..ярд, Гот..є, к..янті, ф..юзеляж, павіл..йон, кар..єр, Монтеск..є, Женев..єва, Фур..є, Мол..єр, мад..яр, кон..юнктура, філ..м, р..юкзак, прем..єр, б..єф, монпанс..є, т..юбик, ал..батрос, кур..йоз, сер..йозний, Б..йорк, бул..йон, Н..ютон, ін..єкція, б..юджет, ател..є, транс..європейський.

2. Запишіть слова, уставивши, де потрібно, пропущену літеру.

Ім..унітет, ас..истент, піц..а, Апен..іни, Рус..о, гет..о, новел..а, ем..ігрант, фін..ський, мадон..а, марок..анський, ір..аціональний, бравіс..имо, ім..іграція, імпрес..іонізм, дон..а, беладон..а, віл..а, груп..а, антен..а, пен..і, пан..о, Тал..ін.. , барок..о, Він..іпег, конфет..і, оперет..а, інтермец..о, ас..иміляція, гол..андець, Ус..урі, хоб..і, дюс..ельдорфець, буд..изм.

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 29

Дата: 26.01

Тема: Новела «Сойчине крило»-жіноча доля в новітній інтерпретації. Образ героя-адресата- уособлення боротьби між «естетикою» і «живим чоловіком».

Зміст: Теоретичний матеріал

Презентація до новели «Сойчине крило»

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Новела «Сойчине крило» - жіноча доля в новітній інтерпретації. Образ героя-адресата- уособлення боротьби між «естетикою» і «живим чоловіком».

Теоретичний матеріал

Новела Івана Франка “Сойчине крило” віддзеркалює новаторські проби та шукання письменника. У ній йдеться про жіночу долю. Але автор описує її не так, як тоді було традиційним. Він вдається до нових інтерпретацій.

Рік видання: 1905

Літературний рід: епос

Жанр: психологічна новела.

Тема: розкриття стосунків між Марією та Хомою.

Ідея: звеличення почуття кохання, яке долає всі перепони.

Головні герої: Хома Массіно, Марія, її батько, чоловіки.

У новелі змальована жіноча доля в новітній інтерпретації. Головна героїня, Марія, дуже помилилася в своєму виборі, і це призвело до страшних моральних і фізичних страждань. Тому вона згадує своє перше кохання, хапається “за нього хоч у листі, як за рятівну соломинку”.Герой-адресат уособлює боротьбу між байдужим, відстороненим “естетом” до “живого чоловіка” з почуттями та емоціями.

Головні думки у творі: кохання – це високе, облагороджуюче почуття, “робота душі” не можна жити лише емоціями на першому місці в стосунках між людьми повинна бути відповідальність за власні вчинки, гуманність тільки втрачаючи, людина розуміє цінність втраченого возвеличення кохання як найвищого почуття засудження помилок, за які доводиться розплачуватися.

Проблематика: взаємовідносини в суспільстві, людського буття загалом проблема співіснування двох індивідуальностей, стосунки між людьми.

Сюжет

В основу новели покладено історію кохання двох споріднених душ, двох палких сердець, які постраждали через особисту нерозважливість. Дія відбувається проти Нового року в кімнаті головного персонажа протягом кількох годин, утім, сюжет охоплює все життя героя і розкриває події трьохрічної давності.

Новела має підзаголовок «Із записок відлюдька». Це щоденник головного героя, у структуру якого вплетено лист-сповідь молодої жінки про свою драматичну долю, що надає розповіді ще більшого психологічного напруження.

Уперше в українській прозі Іван Франко вводить прийом розлогого листа, який є і жанровим компонентом твору, і детальною розповіддю про взаємини закоханої пари Хоми – Массіно і Манюсі, про життєві пригоди героїні у пошуках щастя. Так автор намічає лінію фатальної жінки.

Сюжет твору як у романтичній мелодрамі. Після втечі коханої герой-адресат занурився в егоїстичне самозакохане життя, улаштувавши ніби втечу від самого себе. Так само тікає від себе і Манюся – від свого справжнього кохання, з тихого лісу у вир злочинницького світу.

Обидві сюжетні лінії тісно переплітаються, доповнюючи одна одну. Це ніби діалог двох змучених душ, як і наприкінці твору повертаються до себе, до людей, до нового життя у «вірі, надії, любові»

Символіка

І. Франко мав рідкісне уміння в незначній повсякденній деталі бачити характер або явище.

Образ сойки – символ самої героїні, символ волі, свободи.

Перкальова червона сукня з круглими цятками – символ вірності.

Подвійне сонце – подвійне життя, одне у побуті, інше – в душі.

Дзвінок – тривога, очікування чогось.

1. Знати короткий зміст новели (рекомендую сайт https://www.ukrlib.com.ua або набирайте українськими літерами, знайдете).

2. Відповісти на запитання в презентації (слайд 13), (складові композиції-слайд 10). Друге завдання обов’язкове, перше- за бажанням (творче).

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 28

Дата: 26.01

Тема: Проза І.Франка. Художні шукання прозаїка. Франко й український модернізм.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Проза І.Франка. Художні шукання прозаїка. Франко й український модернізм.

Теоретичний матеріал

Важливою гранню творчості І. Франка стала і його проза, у якій письменник уже на початку літературної діяльності задумав створити широку, всеохоплюючу художню панораму життя галицького суспільства свого часу. Гуманістично-просвітительський оптимізм Франкової прози відчувається у творах всіх тематичних груп. А писав митець про сучасне та минуле галицького села („Добрий заробок”), змальовував долю робітників („Бориславські оповідання”, „Воа constrictor”, „Борислав сміється”), „спускався” на саме дно суспільного життя, „потрапляв” до в'язниць, „опинявся” серед жебраків („На дні”, „Хлопська комісія”), зображував щасливі роки дітей, їх навчання та виховання („ Малий Мирон ”, „ Грицева шкільна наука”, „Олівець”), побут інтелігенції, службовців, польської шляхти, духівництва („Лель і Полель”, „Свинська конституція”, „Основи суспільності”), піднімав проблему історичної боротьби русичів проти монголо-татарської навали („Захар Беркут”).

Проблему суспільної несправедливості піднімає Іван Франко в оповіданні „Ліси і пасовиська” (1884 р.). Сюжет оповідання сконцентрований навколо безперспективної боротьби неосвічених селян з добре відлагодженим механізмом цісарської влади за незаконно відібрану в них власність. Враження більшої достовірності подій створює оповідь від першої особи. Характери персонажів змальовані переважно пунктирно, письменник зосереджує свою увагу на конфлікті, який і визначає ідейний зміст оповідання.

У творчості Франка ми знаходимо окремі риси багатьох напрямів і течій модернізму. Експресіонізм:“я”, внутрішній світ художника єдина реальність; творець не повинен бути пов’язаний з матеріальним світом, тому що той уособлює хаос, зло. “Потік свідомості”: внутрішній монолог;духовне життя героя передається у всій його безпосередності, постійній зміні думок, почуттів, вражень, спогадів і т. ін.. Неокласицизм:прагнення зберегти право на власний моральний та естетичний кодекс, виходячи зі свого уявлення про загальнолюдські мистецькі цінності, деяку незалежність вічного мистецтва від скороминущих виявів життя; світова культура поєднується з національною традицією. Неоромантизм:боротьба, небезпечні таємничі події; емоційність і драматизм розвитку художньої дії. Імпресіонізм: витончене відтворення суб’єктивних вражень та спостережень, мінливих відчуттів та переживань; психологізм у змалюванні персонажів; прагнення зафіксувати миттєві враження; лаконізм прози, багатство відтінків; збільшена увага до кольорів і звуків, яскравих деталей (сойчине крило, сукня з білими цятками).

Аналіз повісті “Захар Беркут”

Тема: розповідь про те, як волелюбний народ Руської землі боронив свою батьківщину від монголо-татарської навали.
Ідея: возвеличення мужності, патріотизму, винахідливості, рішучості, вміння долати перешкоди, боротися з труднощами; засудження підступності, зради, жадності, жаги до збагачення за рахунок інших.
Основна думка: сила народу — в його єдності, підтримці, повазі одне до одного.

“Кождий дбає тільки про себе, не розуміючи того, що таким робом роздроблюються їх сили, ослаблюється громада”. (“Захар Беркут”)

Жанр: історична повість.
Проблематика твору:
1) захист рідної землі;
2) моральний вибір;
3) єдність, згуртованість народу — запорука перемоги;
4) людина і природа;
5) кохання, вірність, самопожертва;
6) взаємовідносини батьків і дітей.

“Лови на грубого звіра — то не забавка, то боротьба тяжка, не раз кровава, не раз на життя і смерть”. (“Захар Беркут”)

Головні герої твору

Захар Беркут — тухольський старійшина, знахар. Все життя віддав служінню громаді. Замолоду три роки вчився лікарської справи у монаха Акинтія та подорожував по Русі.

Максим Беркут — наймолодший син Захара, перейняв ідеали батька, хоробро б’ється у першій сутичці з монголами. Закоханий у боярську дочку — Мирославу.

Тугар Вовк — боярин, якому князь пожалував землі Тухольчини. Вважає себе вищим за громаду і хоче насаджувати нові порядки. Відмовляється віддавати Мирославу за Максима бо вважає простого смерда недостойним боярської дочки. Видав монголам плани руської дружини напередодні битви на Калці, та знову стає зрадником, приводячи монголів до Тухлі.

“…вмирати зрадником хоч би тільки в очах зрадника,— се страшно, се мука, се гірше самої смерті”. (“Захар Беркут”)

Мирослава — дочка Тугара Вовка. Не поділяє батькових упереджень і відповідає Максиму взаємністю. Невдало відмовляє батька від зради, і сама переходить на бік тухольців.

Бурунда — монгольський командир, що вирізняється силою та жорстокістю, а не воєнною мудрістю. Веде десятитисячне військо на тухольський перевал.

“Мов одна душа, стояла тухольська громада дружно в праці і вживанні, в радощах і в горі. Громада була для себе і суддею, і впорядчиком у всьому. Громадське поле, громадські ліси не потребували сторожа — громада сама, вся і завсігди, бачно берегла своє добро. Бідних не було в громаді; земля достачала пожитку для всіх, а громадські шпихліри та стодоли стояли завсігди отвором для потребуючих”. (“Захар Беркут”)

1.Назвіть прозову спадщину І.Я.Франко (перерахуйте прозові твори)

2. Визначте теми прозових творів.

3.Зробіть літературний паспорт до історичної повісті І.Франка «Захар Беркут» за таким планом:

Літературний паспорт до епічного твору:

1.Назва твору.

2.Автор.

3.Літературний рід.

4.Жанр.

5.Тема твору.

6.Головна ідея.

7.Головні герої.

8.Художні засоби.

4. Прокоментуйте останню цитату з повісті «Захар Беркут». Дайте повну відповідь про своє розуміння вислову.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 43

Дата: 24.01

Тема: Написання складних слів разом, окремо, з дефісом.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Написання складних слів разом, окремо, з дефісом.

Спостереження (поміркуйте)

синьо-жовтий жовтогарячий

червоно-синій червоногарячий

жовто-зелений золотогарячий

У якій колонці слова позначають один колір, а в якій — поєднання двох кольорів?

Сформулюйте правило написання прикметників, за яким їх записано у дві колонки.

Теоретичний матеріал

Написання складних слів

РАЗОМ

Складні іменники	Приклади
зі сполучними *е, о ,є, и* та без них	землекоп, зброєносець, теплохід, спортзал
з іншомовними частинами авіа-, авто-, агро-, біо-, вело-, гідро-, екстра-, кіно-, макро-, мікро-, електро-, мілі-, моно-, мото-, псевдо-, соціо-, супер-, теле-, радіо-, фото- та ін.	*авіасполучення, біоресурси, гідромасаж, макроекономіка, супергерой, радіозв’язок, телемарафон, фото*матеріал.
з *пів-, напів-, полу-* (загальні назви)	*півогірка, напівавтомат, полу*мисок
з числівником або з дієсловом наказового способу	*п’ятиповерхівка, століття, зірвиголова, перекоти*поле
складні прикметники	приклади
утворені від складних іменників, які пишуть разом	газовидобувний (від газовидобування), лісостеповий (від лісостеп)
прикметник + іменник	лівобережний (від лівий берег),
	загальноосвітній (від загальна освіта) АЛЕ: усесвітньо-історичний
прислівник + (діє)прикметник без залежного слова	вищезгаданий, важкохворий АЛЕ: *трохи* вище згаданий
числівник + іменник	п’ятизірковий, семитонний
з кінцевою частиною *-сотий, -тисячний,* *-мільйонний* та под.	стотисячний,* двохсотдвадцятип’ятимільйонний*

З ДЕФІСОМ

Складні іменники	приклади
протилежні або близькі за змістом слова	купівля-продаж, розтяг- стискач; батько- мати, хліб-сіль
прикладки після означуваного іменника й імена казкових персонажів	лікар-еколог, дівчина-красуня;* Братик, Зайчик-Побігайчик* АЛЕ: *красуня* дівчина
складні одиниці виміру й проміжні сторони світу	кіловат-година, людино-день; норд-ост, зюйд-вест
назви рослин	люби-мене, брат-і-сестра, розрив-трава
попередня частина, якщо далі стоїть подібна	*фото-* і відеофайли, мото-* і велоспорт*
з першим словом, що підкреслює особливість, ознаку предмета, названого другим словом	*дівич-вечір, жар-птиця, стоп-кран, козир-*дівка
Складні прикметники	приклади
утворені від рівнозначних слів (їх можна поєднати за допомогою і)	суспільно-політичний (і суспільний, і політичний), німецько-угорський (і німецький, і угорський) АЛЕ: хитромудрий, зловорожий
з першим компонентом на *-ико, - іко*	історико-філологічний, механіко-математичний
поєднання кольорів, смаків, відтінків	синьо-жовтий, кисло-солодкий, темно- червоний АЛЕ: жовтогарячий, червоногарячий, золотогарячий (один колір)
*воєнно-, військово-* + прикметник	*воєнно-стратегічний, військово*-морський АЛЕ: *військово*зобов’язаний (у ролі іменника)

ОКРЕМО

*суспільно* + прикметник, якщо відповідає формулі «2-й компонент — для суспільства»	*суспільно* важливий (важливий для суспільства), *суспільно* корисний (корисний для суспільства)
прислівник + (діє)прикметник, якщо прислівник зберігає логічний наголос	абсолютно сухий, діаметрально протилежний, усесвітньо відомий
прикладки — видові назви, що стоять після пояснювального слова	ріка Дніпро, місто Київ АЛЕ: *Дніпро*-ріка, *Київ*-місто

Орфографічний практикум (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Запишіть слова, знявши риску.

Перекоти/поле, військово/полонений, бета/промені, лимонно/кислий, пів/Одеси, пів/відра, пів/озера, пів/юрби, унтер/офіцер, міні/футбол, екс/чемпіон, кримсько/татарський, навчально/виробничий, плодово/ягідний, тепло/хід, людино/день, жар/птиця, суспільно/необхідний, суспільно/вагомий, суспільно/історичний, західно/український, діамет рально/протилежний, Дністер/ріка, розрив/трава, Лисичка/Сестричка, вагоно/ремонтний, жовто/гарячий, хитро/мудрий, легко/атлетичний, морально/етичний, усесвітньо/відомий.

2. Запишіть слова у дві колонки: 1) разом; 2) з дефісом.

Шести/циліндровий, одно/денний, кисло/солоний, освітньо/виховний, науково/технічний, смагляво/лиций, озерно/болотний, теле/комунікації, корабле/будівник, темно/зелений, обер/майстер, авіа/сполучення, плоско/опуклий.

v З перших букв виписаних слів складіть назви міст Сумської області.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 27

Дата: 19.01

Тема: Проблематика твору «Мойсей» І. Франка: історичний шлях нації, визначна особистість як її провідник, пробудження національної свідомості, історичної пам’яті.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Проблематика твору «Мойсей» І. Франка: історичний шлях нації, визначна особистість як її провідник, пробудження національної свідомості, історичної пам’яті.

Теоретичний матеріал

Основна ідея поеми “Мойсей”

Поема розкриває глибоку віру поета в невичерпні сили народу, в те, що попри тяжкі поневіряння, український народ матиме щасливе майбутнє.

Сюжет поеми “Мойсей”

В основу поеми «Мойсей» Франко поклав біблійний сюжет. Він не переспівує біблійну історію, а використовує лише один її фрагмент: поет вперше ставить своїх героїв перед очі читачеві вже після сорока років їх блукання пустелею, у той момент, коли ізраїльтяни на чолі з Мойсеєм наблизилися до обіцяної землі Палестини.

Саме тепер Мойсей поступово втрачає авторитет: народ нарікає й бунтується, забуває про Божі заповіді та обіцянки. Датан і Авірон забороняють Мойсею промовляти до народу, погрожуючи закидати його камінням.

Пророка, що втрачає віру в Божий промисел, карає Бог:
А що ти усумнивсь на момент
Щодо волі моєї,
То, побачивши сю вітчину,
Сам не вступиш до неї.

Але зі смертю Мойсея не вмерли його ідеї та наміри: Єгошуа, «князь конюхів», продовжує справу пророка і провадить ізраїльтян до обіцяної землі.

Велику увагу при розгляді твору, безперечно, привертає пролог, який, на перший погляд, має цілком віддалену сюжетну тему. І справді, у пролозі І.Франко звертається не до ізраїльського, а до українського народу.

За характером вислову пролог поділяється на дві частини: у першій переважають риторичні запитання, які викликають сумніви в державотворчих задатках українського народу, у його гідності та честі. У другій частині сумнів долається, а замість нього з’являється віра і спроможність народу віднайти себе:

Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі,
Труснеш Кавказ, впережишся Бескидом,
Покотиш Чорним морем гомін волі.
І глянеш, як хазяїн домовитий,
По своїй хаті і по своїм полі.

Таку саму структуру має і сама поема: ізраїльський народ сумнівається в можливості здобуття обіцяної землі, але зрештою знаходить її. Отже, без прологу поема «Мойсей» сприймалась би зовсім по-іншому, пролог поглиблює зміст твору, надає йому ознак притчі-оповіді з подвійним сенсом, коли за наявним сюжетом приховується глибший, потаємний зміст.

Основні персонажі поеми “Мойсей”:

Мойсей

Датан та Авірон – його супротивники

Єгова – Бог

Азазель – темний демон пустелі, що спокушає Мойсея;

Єгошуа – ватажок євреїв

Характеристика персонажів поеми Івана Франка “Мойсей”

Мойсей

Головний герой поеми – Мойсей – це сивочолий пророк, його волосся «біле, як сніг», він фізично слабкий через старий вік, проте дуже міцний духовно:

Се Мойсей, позабутий пророк,
Се дідусь слабосилий,
Що без роду, без стад і жінок
Сам стоїть край могили.
Все, що мав у життю, він віддав
Для одної ідеї,
І горів, і яснів, і страждав,
І трудився для неї.

В образі Мойсея автор наголошує саме на протиставленні фізичної слабкості та духовної величі, краси душі пророка:

Хоч літа його гнуть у каблук
Із турботами в парі,
То в очах його все щось горить,
Мов дві блискавки в хмарі.
Хоч волосся все біле як сніг,
У старечій оздобі,
То стоять ще ті горді жмутки,
Як два роги на лобі.

Відданий своєму народові, Мойсей беззавітно його любить і бореться за його визволення, але на хвилину й він засумнівався у своїй вірі. Таким чином, поет показав, що вождь не повинен мати жодних сумнівів у справедливості обраного ним шляху.

У конфлікті з народом — трагедія Мойсея як пророка.

Демон зневіри Азазель

Демон зневіри Азазель – злий дух, що з’являється перед пророком у пустелі і отруює його душу сумнівами, вириває з неї розпачливий крик: «Одурив нас Єгова!». За зневіру цю Мойсей був покараний: він помер на порозі землі своїх предків, побачив її, але не вступив на неї.

Авірон і Датан

На шляху до високої мети Мойсею перешкоджають Авірон і Датан – дрібні людці, що вважають за мету не великий ідеал, а мізерну особисту користь, намагаючись демагогічно схилити до цього ж маси.

«Лихими демонами громади» зобразив Іван Франко цих ворогів Мойсея. Вони прагнуть відвернути народ від обраного шляху, яким веде Мойсей. В образах Датана і Авірона поет викриває зрадників революційного руху, реформістів і угодовців. Словами Мойсея він картає антинародну сутність їхніх демагогічних заяв,спрямованих в дні бунту на захист спокою як «найблаженнішого стану».

Єгошуа

«Князь конюхів» Єгошуа – новий ватажок єврейського народу після смерті пророка Мойсея, який продовжує його справу, надихає свій народ не здаватися й продовжувати шлях до «обітованої землі».

1. Прочитати поему І. Франка «Мойсей» (у пошуковій системі Google або в електронному підручнику Борзенко О.І. Українська література (рівень стандарту): підручник для 10 класу закл.заг.серед. освіти.-Харків: Вид-во «Ранок», 2018р.; сторінка підручн. 93-101).

Дайте відповідь на такі запитання (повні та розгорнуті)

2.Під впливом яких подій і вражень виник задум поеми «Мойсей»?

3.Який епізод біблійної оповіді про Мойсея використав автор?

4.Поема починається зверненням до народу. Яким автор бачить сучасний йому стан українців? Яким він уявляє народ у майбутньому?

5.Поміркуйте, який настрій переважає в пролозі до поеми.

6.Творче завдання (виконується за бажанням)

Чи можна подолати духовне рабство? Як розв’язує цю проблему І Франко в поемі? Висловте власну точку зору. (пишемо вільне есе: довільна форма й стиль викладу, довільна структура, наявність позиції автора).

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 26

Дата: 19.01

Тема: Поема «Мойсей»- один із вершинних творів І.Франка. Пролог до поеми-заповіт українському народові.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Поема «Мойсей»- один із вершинних творів І.Франка. Пролог до поеми-заповіт українському народові.

Теоретичний матеріал

Поема «Мойсей» – одна з вершин творчості І. Франка. У ній на основі біблійного сюжету показано шлях нації до незалежності, непрості взаємини пророка i народу. Ми охоче допоможемо вам осягнути цей глибокий філософський твір!

Хоч поема філософська і має глибокий зміст, хвилюватися нема причин Прочитавши цю статтю, ви зрозумієте тему та ідею поеми “Мойсей”, познайомитесь з персонажами твору, отримаєте уявлення про його композицію та сюжет. А скорочений переказ взагалі поставить усі крапки над “і” у розумінні твору.

“Мойсей”: характеристика твору

Тема “Мойсея”

Тема народу, його минулого й майбутнього, історичного призначення і місця серед інших народів — одна з провідних у творчості митця.

Жанр “Мойсея”

За жанром «Мойсей» — філософська поема.

Композиція поеми “Мойсей”

Твір складається з прологу й 20 пісень (роздумів).

Історія створення поеми “Мойсей”

Поштовхом до створення образу Мойсея була скульптура Мікеланджело — образ біблійного Мойсея, яку побачив І.Франко, перебуваючи в 1904 р. в Італії. Пролог був написаний після закінчення поеми, і в ньому поет закликав сучасників і потомків до духовної єдності.

Система римування поеми “Мойсей”

Пролог написано терцинами, які вперше застосував Данте в «Божественній комедії». Це строфа з трьох рядків п’ятистопного ямба.

Перший рядок в терцині римується з третім, а середній — з першим і третім рядком наступної строфи. Виникає своєрідний ланцюг рим: аба, бвб, вгв. Рими у Франковому творі тільки жіночі (з наголосом на передостанньому складі). Терцини звучать урочисто, піднесено, патетично.

Якщо пролог написано ямбом, то основну частину – анапестом”

1.Знати короткий зміст поеми І Франка «Мойсей» (у пошуковій системі Google або в електронному підручнику Борзенко О.І. Українська література (рівень стандарту): підручник для 10 класу закл.заг.серед. освіти.-Харків: Вид-во «Ранок», 2018р.

2.Переглянути презентацію.

Зробити літературний паспорт до ліро-епічного твору( «Мойсей») за таким зразком:

1.Назва твору.

2.Автор.

3.Літературний рід.

4.Жанр.

5.Тема твору.

6.Головна ідея.

7.Головні герої.

8.Художні засоби.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 42

Дата: 17.01

Тема: Правила перенесення слів із рядка в рядок.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Правила перенесення слів із рядка в рядок.

Спостереження (поміркуйте)

Твіттер — усесвітньо відомий «щебетун» Інтернету (англ. twitter — щебетун, to tweet — щебетати). Це соціальна мережа, про яку ви чули; щонайменше бачили цю синю пташечку.

Twitter — мережа з усіма скороченнями, сленгом, типовими помилками й невідредагованими думками. Це жива розмова, адже більшість твітів (= постів) є публічними й будь-хто може коментувати їх, долучатися до обговорення того чи того посту. Словом, шукаєте найсучасніший інтерактивний посібник із живої англійської мови (чи будь-якої іншої мови). Ось він — Твіттер.

Довжина постів Твіттера обмежена 140 символами (разом із пробілами). Це обмеження, як і будь-яке інше, сприяє креативу користувачів: нові скорочення, абревіатури, хештеги...

Чим зумовлена велика кількість скорочених слів у постах Твіттера?

За яким принципом ви скорочуєте слова?

Теоретичний матеріал

Слова переносять за складами

мо|ло|ко, Хар|ків, ко|мір|ка, ку|зня й куз|ня

Не можна		Можна

розривати сполучення *дж,*	ход\|жу, зад\|звеніти	хо\|джу, за\|дзвеніти, але над\|зви
дз, якщо вони позначають		чайний (бо д належить до префікса,
один звук		а з — до кореня)

розривати сполучення *йо, ьо*	рай\|он, боль\|овий	ра\|йон, больо\|вий

відривати одну літеру від	ро\|здивитися,	роз\|дивитися,
Префікса або кореня	розк\|ласти	роз\|класти

залишати в кінці рядка початкову частину другої основи,	вогнет\|ривкий,	вогне\|тривкий,
	короткост\|роковий	коротко\|строковий
якщо вона не становить складу

залишати в рядку чи переносити одну літеру	мил\|о, а\|ле,	ми\|ло, але,
	е\|кономний	еко\|номний

відокремлювати м’який знак	солом\|’яний,	cолом’\|яний,
та апостроф від попередньої	гал\|ька	галь\|ка
літери

розривати абревіатури, а також відривати від них	НА\|ТО, С\|БУ, ТУ\|-	НАТО, СБУ, ТУ-134
цифри	134

1. Позначте можливі місця перенесення в словах.

Суспільство, коштовності, народжувати, підземний, знаменник, УЦОЯО, Полісся, бульйон, мавпячий, серйозний, польовий, Забужко, СУ-15, піддашшя, по-французьки, представник, готуймося, авіаносець, двоступеневий, мисливський, УНІАН, енергозбереження, південно-східний, віддзеркалення.

2. Позначте місця можливого перенесення слів з рядка в рядок і скоротіть їх.

Зразок. Державний університет — дер|жав|ний уні|вер|си|тет, держ. ун-т.

Педагогічний інститут, Броварський район, 5 гектарів, 60 квадратних метрів, кількість учнів, орудний відмінок, закрите акціонерне товариство, 60-і роки ХХ століття, Північноатлантичний хребет, південно-західний, професор Красуцький, озеро Синевир, дивіться на сторінці 17, 450 гривень 70 копійок, станція «Хрещатик», вулиця Саксаганського, річка Дніпро, 500 гектарів, модерновий, історичний, філософський, філологічний.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 25

Дата: 12.01

Тема: Філософська поезія. Змістовий зв’язок «Легенди про вічне життя» з поезією збірки «Зів’яле листя». Драматизм людських стосунків, роздуми про взаємність кохання.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Філософська поезія. Змістовий зв’язок «Легенди про вічне життя» з поезією збірки «Зів’яле листя». Драматизм людських стосунків, роздуми про взаємність кохання.

Теоретичний матеріал

До циклу «Легенди» збірки «Мій Ізмарагд» увійшла філософська поема «Легенда про вічне життя», у якій І. Франко розмірковує про те, чим є людське життя, про його сенс, цінність. Для поета-борця «життя» — то борня», проте й у цій поезії автор звертається до теми нерозділеного кохання, зради, брехні («любов — то брехня»).

«Побожний аскет», проживши весь вік у пустелі та заслуживши молитвами та постом прихильність богині, здобув священний дар — золотистий горіх, що дарував вічне життя. Але античний мудрець відмовляється від подарунка. Він віддає його Олександру Македонському (356-323 рр. до н. е.), прозваному за життя Великим.

Закоханий у персіянку Роксану, цар віддає священний горіх дівчині. Та вона кохає іншого — генерала Птоломея. Проте й цей геніальний полководець не уявляє свого безсмертя з вродливою Роксаною, зате готовий ділити його з куртизанкою. Куртизанка ж приносить горіх безсмертя отруєному Роксаною Олександру, адже кохає царя, але він знову відмовляється від вічного життя й кидає горіх у вогонь.

«Легенда про вічне життя» І. Франка — це поетичний роздум про смисл буття людини — для чого вона живе, що є для неї найцінніше. Чарівний горішок безсмертя отримували по черзі аскет, цар, коханка царя, генерал, куртизанка. І кожен із них не наважився скористатися ним, адже життя — це вічна боротьба.

А життя без кохання — ніщо. І ніякі скарби, ніяка сила не примусить полюбити іншого щиро, від душі, вірно:

«А без щастя, без віри й любові внутрі Вічно жить — се горіть віку вік на кострі!»

Використовуючи казковий сюжет, І. Франко розглянув важливу філософську проблему про життя і смерть та дійшов висновку, що людина має жити стільки, скільки їй відпущено, дано.

1. Поновити в пам’яті відомості про І.Франка, переглянувши презентацію.

Знати короткий зміст філософської поеми «Легенда про вічне життя». (у пошуковій системі Google або в електронному підручнику Борзенко О.І. Українська література (рівень стандарту): підручник для 10 класу закл.заг.серед. освіти.-Харків: Вид-во «Ранок», 2018р.) сторінка 85-88

2. Зробити літературний паспорт до поеми за таким планом:

1.Назва твору.

2.Автор.

3.Літературний рід.

4.Жанр.

5.Тема твору.

6.Головна ідея.

7.Головні герої.

8.Художні засоби.

4.Творча робота ( за бажанням на достатньо-високий рівень)

Поясніть, як пов’язані між собою проблеми безсмертя, щастя й сенсу життя (обсяг-0,5-1 стор. Із дотриманням структури есе: вступ, основна частина, висновок).

Увага!!!

За програмою вам потрібно вивчити напам’ять поезію І.Франка«Ой ти, дівчино, з горіха зерня…» або сонет «Сікстинська Мадонна». Учіть та знімайте відео й надсилайте.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 24

Дата: 12.01

Тема: Поетична збірка «Зів’яле листя», загальне уявлення про її композицію. «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Чого являєшся мені...»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Поетична збірка «Зів’яле листя», загальне уявлення про її композицію. «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Чого являєшся мені...»

Теоретичний матеріал

Аналіз збірки

Роки написання – 1886–1896

Рік публікації – 1896

Тема – вічний, як природа, пошук людиною гармонії у своїй душі. Головний мотив – перебіг внутрішнього життя закоханої людини від зародження почуття до його краху.

Лірична драма Франка обпікає вогнем пристрасей, болем нерозділеного кохання, дарує естетичну насолоду. Коли читаєш її, то відчуваєш через які страждання й випробування пройшов Франко. Кожен рядок збірки – це частка душі поета, це іскра великого, найчистішого почуття, що схвилює будь-яке людське серце.

“Зів’яле листя” історія написання

Збірка поезій Івана Франка «Зів’яле листя”, була написана на основі щоденника самогубця пана Супруна, який покінчив із життям через нерозділене кохання. А вже в другому виданні, яке світ побачив у 1911 році, сам автор говорить, що поезія його власна, а не того самогубця, і що той щоденник взагалі є літературною підробкою. Хоча вченими доведено, що такий щоденник дійсно існував, Франко його читав і під впливом емоцій від прочитаного дещо переніс на сторінки збірки.

Але збірка, що має підзаголовок «Лірична драма», перш за все постала з невимовного болю Франкового серця. А тому й пісні в ній то «голосні ридання», «підстрелені пташки», зойки враженого серця і душі.

Під тягарем життєвих обставин 40-річний поет втомився, знесилився, почувався «зраненим звіром», що тікає у нетрі. Особиста любовна драма невзаємної любові, що тричі з’являлася йому, надломила його морально, надірвала душу. Були ще невдачі і в громадському житті – переслідування письменника польською і українською реакцією, його третє ув’язнення, недопущення викладання у Львівському університеті, нерозуміння його ідей та внутрішнього світу братами по перу. Особисті і громадські мотиви переплелись у душі поета і знайшли поетичне відображення у збірці “Зів’яле листя”.

“Зів’яле листя” сюжет

Збірка складається із трьох жмутків, кожен з яких містить 20 поезій. Три «жмутки» – це три дії, зміст яких – життя і нещасливе кохання ліричного героя. До неї ввійшла інтимна поезія, що певною мірою відбивала віддалені в часі моменти особистого життя автора.

Любовна, інтимна лірика збірки вражає своєю силою і глибиною («Чого являєшся мені у сні», «Якби знав я чари, що спиняють хмари», «Як почуєш вночі край свого вікна» та ін.). Образ зів’ялого листя алегоричний, автор визначає його як «завмерле в серці кохання».

Перший «жмуток» передає трагедію нерозділеного кохання, його беззахисність та вразливість. ( «Так, ти одна моя правдивая любов», «За що, красавице, я так тебе люблю»). Він присвячений першому коханню Ользі Рошкевич

Другий «жмуток» ліричної драми написаний переважно у народно-пісеній манері, автор звертається до фольклору. Тому багато віршів з другого «жмутка» стали улюбленими піснями та романсами ( «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Червона калина, чого в лузі гнешся», «Чого являєшся мені у сні» ). Митець намагається знайти в природі співзвучність своїм стражданням, розраду від них. Другий «жмуток» був присвячений Юзефі Дзвонковській.

Провідним мотивом поезії третього «жмутка» є пекельні переживання поета, спричинені нещасливим коханням ( «Пісне, моя ти підкреслена пташко…», «І ти прощай» ). Цей жмуток був присвячений Целіні Зигмунтовській (Журовська)

Збірка “Зів’яле листя” вражає великою внутрішньою сконцентрованістю ліричного чуття, незвичайним багатством змісту, мінливістю настроїв і тонкою грою емоцій, що знаходять свій конкретний вимір у римі, ритмі, строфіці. Тут є вірші розповідні, описові, медитативні, складні імітації народних плачів і народної пісні. Не випадково лірика “Зів’ялого листя” притягує увагу композиторів. Покладені на музику такі поезії: “Безмежне поле”, “Розвійтеся з вітром”, “Ой ти, дівчино, з горіха зерня”, “Як почуєш вночі”, “Твої очі – як те море”, “ Я не кляв тебе, о зоре”, “Червона калино”, “Ой ти, дубочку кучерявий”, “Ой жалю, мій жалю”, “Чого являєшся мені”, “Отсе тая стежечка”, “Даремно, пісне, щез твій чар” та ін.

Читацький практикум

Із поезіїю «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» ви можете ознайомитись, прослухавши пісню, яку виконую О.Дудко.

Із наступною поезією ви можете ознайомитись, відкривши посилання: І. Франко «Чого являєшся мені…»

Також послухайте пісню «Знаєш» у виконанні В. Козловського.

Практичне завдання

1.Яке враження справили на вас поезії І. Франка?

2.Порівняйте образи коханих у поезіях «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» і «Чого являєшся мені…». Який із цих образів має більше конкретних рис? У якому образі виявилося більше суб’єктивного сприйняття коханої ліричним героєм?

Увага!!!

За програмою вам потрібно вивчити напам’ять поезію І. Франка «Ой ти, дівчино, з горіха зерня…» або «Чого являєшся мені…», або сонет «Сікстинська Мадонна». Учіть та знімайте відео й надсилайте.

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 41

Дата: 06.12

Тема: Уживання великої літери.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Уживання великої літери.

Спостереження

Поміркуйте, у яких випадках загальна назва полуничка може стати власною, а отже, її треба буде писати з великої літери в лапках («Полуничка») або без них (Полуничка).

Теоретичний матеріал

З великої літери треба писати

імена людей, по батькові, псевдоніми та клички тварин	Кирило, Христина, Ігорович, Іллівна, Марко Вовчок, Рябко (з малої — ті, що стали загальними назвами: дизель, рентген)
прізвища, що вживаються узагальнено, але не стали загальними назвами	Колумби, Мічуріни (з малої — ті, що вжито із зневагою: гітлери, сталіни)
утворені від власних особових назв присвійні прикметники й прикметники із суфіксом -*ськ*- (із значенням «імені когось», «на честь когось»)	Шевченкові слова, Шевченківська премія (бо на честь Т. Шевченка), але шевченківські слова (бо не імені Т. Шевченка та не на честь нього) (з малої — ті, що входять до фразеологізмів: прокрустове ложе, ахіллесова п’ята)
назви божеств, міфологічних істот, релігійних світ і постів	Аполлон, Афіна, Матір Божа, Перун, Водохреще, Великий піст (родові назви міфологічних істот — з малої: німфа, лісовик)
назви дійових осіб у байках, казках і драматичних творах	Вовк; Лисичка; Той, що греблі рве; Троянда; Хліб
назви найвищих держустанов і міжнародних організацій	Кабінет Міністрів України, Організація Об’єднаних Націй
назви держав та автономних одиниць	Сполучені Штати Америки, Автономна Республіка Крим
назви сторін світу в значенні країв і народів	Південна Україна. Схід прокинувся
Астрономічні, географічні назви, назви вулиць, площ, парків, каналів, архітектурних пам’яток, храмів тощо	Молочний Шлях, Тихий океан, місто Оріхів, площа Космонавтів, вулиця Каштанова, Стрийський парк, Володимирський собор
Назви найвищих державних посад України та міжнародних посад	Президент України, Генеральний секретар ООН (назви посад, звань, титулів, рангів — з малої: генерал, академік, граф)
назви установ, підприємств, організацій, патрій, міністерств, навчальних закладів, театрів тощо	Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство охорони здоров’я України, Верховний суд США, Львівська середня школа № 1 імені І. Франка
назви знаменитих подій, свят, епох	День шахтаря, Новий рік, (Але: Свято Перемоги, День Незалежності України), епоха Відродження, Коліївщина

З великої літери та в лапках треба писати

назви художніх творів, наукових праць, періодичних видань	повість «Земля», журнал «Український тиждень» (АЛЕ: назви релігійних книг — без лапок: Біблія, Євангеліє, Коран, Тора)
назви аеропортів, станцій метро, санаторіїв, готелів, кав’ярень тощо	аеропорт «Бориспіль», станція метро «Видубичі», готель «Дніпро» (АЛЕ: залізничні вокзали й станції — без лапок: Київський вокзал, станція Знам’янка)
назви літаків, автомобілів, кораблів, фірмові та сортові назви	автомобіль «Тесла», літак «Мрія», цукерки «Білочка»
назви орденів, відзнак	орден «Мати-героїня», медаль «За відвагу» (узгоджені найменування з родовою назвою — без лапок: орден (кого?) Ярослава Мудрого, орден (чого?) Дружби народів)

1. Запишіть, розкривши дужки й поставивши, де потрібно, лапки.

(Ш/ш)евченківські (Р/р)ядки, (Ш/ш)евченківський (В/в)ечір, (Ш/ш)евченкове (С/c)лово, (О/о)рден (К/к)нягині (О/о)льги, (М/м)едаль (З/з)а (Б/б)ойові (З/з)аслуги, (Л/л)ьвівська (К/к)ондитерська (Ф/ф)абрика (С/с)віточ, (О/о)рганізація (О/о)б’єднаних (Н/н)ацій, (С/с)узір’я (Ч/ч)умацький (Ш/ш)лях, (К/к)орейська (Н/н)ародна (Д/д)емократична (Р/р)еспубліка, (П/п)рофесор (О/о)ксфордського (У/у)ніверситету, (П/п)резидент (У/у)країни, (О/о)норе (Д/д)е (Б/б)альзак, (П/п)івнічна (У/у)країна, (Є/є)вропейська (П/п)лоща, (П/п)овість (Т/т)іні (З/з)абутих (П/п)редків, (З/з)ахід прокинувся, (Б/б)іблія, (К/к)иївський (У/у)ніверситет (І/і)мені (Б/б)ориса (Г/г)рінченка, (Л/л)юбимівська (С/с)ередня (Ш/ш)кола, (Х/х)арківська (С/с)ередня (Ш/ш)кола, (О/о)деська (С/c)ередня (Ш/ш)кола № 17, (М/м)ультфільм (З/з)оотрополіс, (Л/л)атинська (А/а)мерика.

2.Доберіть і запишіть по два приклади до кожного з наведених правил.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 23

Дата: 06.12

Тема: Лірика збірки І. Франка «З вершин і низин». Загальне уявлення про композицію збірки. Символ вічної жіночності, материнства, краси («Сікстинська Мадонна»). Франкова концепція поступу людства, вираження незламного оптимізму («Гімн»)

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Лірика збірки І. Франка «З вершин і низин». Загальне уявлення про композицію збірки. Символ вічної жіночності, материнства, краси («Сікстинська Мадонна»). Франкова концепція поступу людства, вираження незламного оптимізму («Гімн»)

Теоретичний матеріал

Збірка «З вершин і низин» — зразок громадянської лірики. Уперше збірку видано 1887 року, 1893 року — перероблене й доповнене видання.

Ідея збірки. Іван Франко вірив в ідею боротьби народу за щасливе майбутнє, закликав до цієї боротьби. У збірці звучить голос гніву й болю, віри й надії.

Зміст збірки. Іван Франко так писав у «Передньому слові» про зміст збірки: «Укладаючи матеріал для сеї книжки, я покинув думку про хронологічний порядок, зовсім не пригожий в книжці так різномастого змісту, котрій, проте, хотілось мені придати яку-таку артистичну суцільність».

Збірка складається із семи великих розділів. Ліричні твори зібрано в перших трьох розділах: «De Profundis», «Профілі і маски», «Сонети». Чотири останні розділи — «Галицькі образки», «Із жидівських мелодій», «Панські жарти» та «Легенди» — містять епічні твори.

Друге видання збірки «З вершин і низин» стало певним підсумком поетичної творчості 1. Франка протягом двадцяти років. Звичайно ж, сюди ввійшли не всі написані за цей період твори. Частину їх поет не включив, бо вважав їх недосконалими, частину не ввів через цензурні міркування, бо всю збірку могли заборонити до друку з огляду на окремі твори.

Збірка «З вершин і низин» мала великий громадський резонанс. Вона стала епохальним, найвизначнішим після «Кобзаря» Шевченка літературним явищем, мала величезне значення для розвитку української поезії. На творах Франка, на його ідеях виховувалися нові покоління митців, адже у Франковій поезії живе віра в людину, в народ, сподівання на світле майбутнє нашої землі. Окремі твори збірки сучасники переписували й заучували напам’ять, виконували зі сцени й читали друзям.

Сонет «Сікстинська Мадонна»

Ідея: віра поета в перемогу краси, яка є невіддільною від добра. Втілення в образі жінки краси мистецтва, творчого натхнення.

Сонет “Сікстинська Мадонна” (1881) є справжнім шедевром.

Він викликаний роздумами Франка над однойменною картиною Рафаеля “Сікстинська Мадонна”(1516), на якій поєднано божественне й земне начала, лик Богородиці з образом босоногої жінки. Внутрішній рух цього жіночого образу підкреслюється тривожними тінями складок одягу, клубоченням хмар під ногами Мадонни, її задумливим поглядом, здатністю вмить спуститися на землю і водночас залишатися недоступною. Ця багатовимірність і динаміка Рафаелевого образу Мадонни проливає світло і на художню картину сонета Франка, овіяного високим шиллерівським духом: вірою в перемогу краси, невіддільною для поета від добра, а відтак божественного начала. У сонеті Франка жінка втілює красу мистецтва, творче натхнення, музу.
Образ жінки багатогранний, він асоціюється з архетипом матері – символ космічного і земного життя, берегинею родючості, смерті й воскресіння. Через символ вічного оновлення земна жінка виростає до образу матері-діви, чистої й непорочної краси.

У Мадонні поет вбачає богиню, «райську рожу», і, хоч не знайшов для себе богів на небесах, цій — поклониться, як богині. Краса мадонни справжня, прекрасна, щира, добра. Франко боготворить жінку, богиню-матір з дитиною на руках. Це дійсно гідно поваги.

Із повним текстом сонета І. Франка ви можете ознайомитися тут: «Сікстинська Мадонна».

Поезія «Гімн»

За жанром — гімн (урочистий твір символічно-програмового змісту). Поезія ввійшла до збірки «З вершин і низин», яка вийшла у 1887 р.

У поезії постав образ «вічного революцьонера» як одвічного духу, що «тіло рве до бою, рве за поступ, щастя, волю». Цього прагнення людини не зупинити ніяким реакційним силам, хоч, як свідчить історія людства, вони впродовж тисячоліть намагалися його умертвити, знищити. Поет підносить хвалу пориву людини до свободи, щастя, указує, що волелюбні ідеї особливо розкрилися в новітній час. Дух, що тільки «вчора розповився», простує туди, де розвидняється, — гучним голосом кличе до себе мільйони пригноблених і скривджених.

Голос «вічного революціонера», одвічного бунтаря, що не мириться з неволею, тепер чути в середовищі експлуатованих мас — «по курних хатах мужицьких,’по верстатах ремісницьких». Він дає людям праці наснагу, породжує в них силу й завзяття «не ридать, а добувати хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі». Поет вірить у велику силу «науки, думки, волі», що поведе людину до кращого життя. Ритм, закличні інтонації, високий гуманістичний пафос твору відбивають визвольні настрої українського народу.

Із повним текстом поезії І. Франка ви можете ознайомитися тут: «Гімн».

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості ліричної збірки І. Франка «З вершин і низин».

2.Створіть літературний паспорт до сонету «Сікстинська Мадонна» або «Гімн» І. Франка за такою схемою:

v Назва твору.

v Автор.

v Літературний рід.

v Жанр.

v Вид лірики (громадянська, інтимна, пейзажна).

v Провідний мотив.

v Художні засоби.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 40

Дата: 05.12

Тема: Контрольне есе «Що важливіше: бути освіченим чи мудрим?»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольне есе «Що важливіше: бути освіченим чи мудрим?»

Пам’ятка до написання есе

Вимоги до есе

1.Обсяг – 2 сторінки тексту ( близько 200 слів).

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Пишемо есе на тему: «Що важливіше: бути освіченим чи мудрим?»

Виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи,пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ)

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 39

Дата: 05.12

Тема: Правопис префіксів. Правопис суфіксів.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Правопис префіксів. Правопис суфіксів.

Спостереження

Прочитайте текст реклами, знайдіть у ньому помилки й виконайте завдання

Невже слово відчизняний написано неправильно, адже префікс від завжди треба писати з буквою д: відмова, відрада, відкритий?

А може, частина від у цьому слові — не префікс? Поміркуйте про походження слова вітчизна (отець, вітець, вотчина, отчий).

Теоретичний матеріал

Правопис префіксів

з-, с-

с-	перед *к, п, т, ф, х* (кафе «Птах»)	скиснути, сховати, списати

з-	перед рештою приголосних	зшити, зчесати, зробити

	*пре-, при-, прі-*

	високий ступінь ознаки (можна	*пре*добрий (= дуже добрий),
	замінити на дуже) — у прикмет-	*пре*сильно (= дуже сильно)
*пре-*	никах і прислівниках

	у давніх словах	*преподобний, преосвященний, пре*стол,
		*пре*велебний,	*презирство, пре*зирливий

	наближення, приєднання, не-	*приїхати, прилягти, прив’язати, при*меншити,
	повнота, частковість і результат	придумати
*при-*	дії — у дієсловах

	у словах, утворених від іменника	*прикордонник (при кордоні), При*карпат-
	з прийменником *при*	тя (при Карпатах)

*прі-*	у трьох словах	*прірва, прізвище, прі*звисько

У префіксах від-, од-, над-, між-, роз-, без-, через- кінцевий приголосний дзвінкий (не змінюється перед глухими): відсипати, одчинити, розпитати, безпомічний, черезплічник. Префікси пере- і пред- треба писати з літерою е: перечитати, пред’явити.

Правопис суфіксів

-ечк- і -ичк-

*-ичк-*	у словах, що утворені від іменників із	вуличка (від вулиця),
*-ичок-*	суфіксами *-ик-, -иц*(я)	кошичок (від кошик)

*-ечк-*	із зменшено-пестливим значенням	вершечок, діжечка, річечка,
*-єчк-*		Марієчка, копієчка
*-ечок-*

	*-ир, -ист, -изм* і -ір, -іст, -ізм

*-ир, -ист,*	після *д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р*	бригадир, бандурист, дан-
*-изм*	(Де ти з’їси цю чашу жиру?)	тист, класицизм

*-ір, -іст,*	після решти приголосних	банкір, вампір, пломбір, піа-
*-ізм*		ніст, модернізм

	*-ив*(о) і -ев(о)

*-ив*(о)	для вираження збірних понять, що	вариво, добриво, мереживо,
	означають матеріал, продукт праці	печиво

*-ев*(о)	поняття, що не означають матеріал або	марево, зарево
	продукт праці

	*-ин-* і -ен-

*-ин-*	в іменниках і прикметниках	чужина, новина, мамин, Оль-
		жин, орлиний

*-ен-*	у дієприкметниках	зроблений, здійснений

	е та и в інших суфіксах

	е	и

-ець, -ень, -тель, -еро, -елезн-, -еньк-, -иц(я), -ищ(е), -ик

-есеньк-, -енн-

хлопець, велетень, учитель, четверо, дов вулиця, хмарище, вулик

железний, маленький, тонесенький, прагнення

1.Перепишіть слова, уставивши пропущені літери е, и.

Орл..ня, восьм..ро, далеч..на, вул..чка, тонес..нький, мел..во, горл..чка, зар..во, горщ..чок, пал..чка, серд..нько, топол..нька, любит..ль, баран..на, заверш..ний, міс..во, удосконал..ння, пряд..во, перемож..ць, перенес..ний, горщ..ковий, кош..ня, книж..чка.

2. Перепишіть слова, уставивши пропущені літери и, і.

Піан..ст, боротьб..ст, речов..зм, педант..зм, модерн..ст, терор..зм, побутов..зм, класиц..зм, гарн..р, пломб..р, вамп..р, команд..р, соціал..зм, марин..ст, експресіон..зм, карат..ст, полон..зм.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 22

Дата: 01.12

Тема: Іван Якович Франко. Письменник, учений, громадський діяч. Багатогранність діяльності, її вплив на культурний і політичний розвиток України

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Іван Якович Франко. Письменник, учений, громадський діяч. Багатогранність діяльності, її вплив на культурний і політичний розвиток України

Теоретичний матеріал

Іван Франко – без перебільшення є одним із найгеніальніших українських письменників. Його творчий доробок надрукований у 50-ти томах, але дослідники стверджують, що це – чи не половина від спадщини, яка належить перу письменника, літературознавця, літературного критика, публіциста, перекладача, філософа, історика, етнографа. Іван Франко – багатогранна постать.

Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року в с. Нагуєвичах, в присілку Слобода, в сім’ї Якова Франка, землероба й коваля, та Марії Франко з роду збіднілого польського шляхтича Миколи Кульчицького.
Перші літературні спроби І. Франка належать до часів навчання в молодших класах Дрогобицької гімназії. Сама атмосфера навчання в гімназії сприяла пробудженню в нього інтересу до літератури. Зокрема класична система навчання передбачала виконання письмових завдань, наприклад вправ із польської, латинської, української мов.

Його перший ліричний вірш «Великдень року 1871» присвячувався батькові й висловлював болісні почуття, викликані його смертю.

Рання творчість Франка показувала схоластичність шкільного навчання та орієнтацію тогочасної галицької інтелігенції на другорядні зразки польської та німецької літератур. Відчутне в ній також домінування смаків до «чистої» літератури і «високої» творчості. Школа пробудила у Франка творчу фантазію, визначила зацікавленність класичною літературою з її ідеалізмом, морально-етичними колізіями, трагізмом і героїкою.

Починаючи з 1874 р. Франко надсилає свої вірші до «московсько-філософського» студентського журналу «Друг», підписуючись псевдонімом «Джеджалик». Вступивши до Львівського університету, він стає співробітником журналу. Опинившись у Львові, молодий Франко переживає активний період ідеологічного самовизначення. Так, він не сприймає спочатку саму ідею літератури, писаної народнорозмовною мовою, та схиляється до концепції «високої» літератури. Згодом Франко переосмислює власні ідеї й зближується з «народовцями», які серед українсько-польських «спорів» проповідували самостійність українського письменства.

На цей час творчий доробок його, за власним визнанням Франка, складають оригінальні речі – «вірші любовні (патріотизму я тоді ще не знав), драми і оповідання віршовані», а також переклади (Софокл, Біблія, кілька пісень «Нібелунгів», «Одіссея» і т.д.). Увага Франка до класичної літератури невіддільна від романтичного захоплення фольклором.

1876 р. – перша поетична збірка І. Франка «Баляди і розкази». Перевидавалася пізніше у збірці «Із літ моєї молодості» (1913).

1875 р. – драматичні спроби «Славой і Хрудош», «Три князі на один престол».

1875-1876 рр. – перша повість І. Франка «Петрії і Довбощуки». Пізніше Франко назвав повість «документом молодечого романтизму», що виник під впливом польських романтиків.

Франко стає одним із ідеологів і літописців руху молодих «народовців», що зародився наприкінці 70-х років. Своєрідним програмовим узагальненням настроїв, ідей, філософсько-моральних колізій молодого покоління стала лірика Франка («Гімн», «Товаришам із тюрми», «Каменярі»).

Самовизначення й естетичну переорієнтацію Франка, глибше ознайомлення його з тогочасними соціальними теоріями прискорив перший в Галичині соціалістичний процес 1877 р., внаслідок якого письменника було ув’язнено на дев’ять місяців. Цей процес став «страшною і тяжкою пробою» і призвів до краху сподівань на вчителювання. Разом з М. Павликом починає видавати місячник «Громадський друг» (згодом «Дзвін» і «Молот»). Ці видання мали виразні пропагандистські завдання і соціально-критичну спрямованість.

1877 р. – збірка «Борислав. Картини з життя підгірського народу». Нею започатковує цикл бориславських оповідань, до яких звертатиметься протягом майже всього життя.

На кінець 70 – початок 80-х років припадає особливий інтерес Франка до робітничого руху – зв’язок із робітничими гуртками, участь у виданні робітничої польської газети «Praca», вивчення й популяризація окремих праць Е. Геккеля, Ф. Ланге, Ф. Лассаля, співпраця з польськими соціалістами тощо.

Інтенсивність творчого пошуку Франка тих років незвичайна:

1877 р. – цикл «Рутенці».
1878 р. – перша в українській літературі натуралістична повість «Boa constrictor».
1880 р. – повість «На дні».
1881 р. – незавершений роман «Борислав сміється».
1887 р. – збірка «З вершин і низин» (доповнена й перевидана 1893 р.), психологічний роман польською мовою «Лель і Полель» (за життя не був опублікований).

Лірика Франка цього періоду закріплює поглиблення суб’єктивного змісту. Оптимістична, дещо абстрактна віра в прогрес і науку збагачується і розцвічується людськими почуттями синхронно до тих життєвих драм і перипетій, які довелося пережити письменникові. Водночас поетичні твори збірки «З вершин і низин» зорієнтовані на актуальність і дохідливість, пройняті громадянськими асоціаціями, виростають із реального досвіду.

1880 року після другого арешту за інкриміновану соціалістичну пропаганду Франко створює не лише ряд поезій, а й гостропсихологічну студію «На дні».
1888 р. – поема-легенда «Смерть Каїна».
1899 р. – збірка оповідань «Полуйка і інші бориславські оповідання».

Новатрське переосмислення природи сонета Франко проводить в циклі «Тюремні сонети», написаних переважно під час третього ув’язнення (1889 р.). В цих сонетах поет стає хронографом і одночасно філософом, описуючи будні арештантського життя, філософськи, а то й саркастично іронізуючи над тюремним існуванням, дешифруючи його символіку й мораль. Та найсильніше враження поет справляє ліричним переживанням цього «дна».

У 80-х роках Франко веде напружену журналістську діяльність. Він співпрацює з «народовськими» виданнями «Діло» й «Зоря», стає кореспондентом варшавського журналу «Prawda», а з 1887 р. вступає до редакції «Kuriera Lwowskiego» і з цього часу більшість своїх студій друкує в польських виданнях, називаючи цей період життя «в наймах у сусідів».

У 80-х роках Франко дістає визнання як один із провідних українських критиків. Його перу належить ряд статей про поточний літературний процес і найважливіші явища національної культури (статті «Українська література в Галичині за 1886 рік», «Нариси з історії української літератури в Галичині», «Українська альманахова література»). Як співробітник газети «Діло» Франко чимало часу віддає історії Галичини й особливо історії галицько-українського національного і літературного руху.

Маючи намір стати професором Львівського університету, Франко в 1892 році складає докторат у Відні у відомого славіста В. Ягича, попередньо прослухавши цикл лекцій і поповнивши свої знання зі славістики. Перебування у Відні підготувало грунт для нового етапу творчості Франка. Вивчення стародруків, апокрифів, зацікавлення пам’ятками східної міфології, перекладацька діяльність поєднувалися у сфері художній із освоєнням новітніх форм, тем і способів письма.

Серед нових його творів 90-х років:

1892 р. – повість «Для домашнього огнища». Поема «Цар і аскет».
1894 р. – незакінчена повість «Основи суспільності ».
1896 р. – лірична драма «Зів’яле листя».
1898 р. – збірка морально-повчальної лірики «Мій Ізмарагд». Низка оригінальних поем.

Драматичні твори Івана Франка:

1886 р., 1893 р. – «Рябина».
1893 р. – «Украдене щастя».
1894 р. – «Майстер Чирняк».
1895 р. – «Сон князя Святослава», «Кам’яна душа».
1896 р. – «Учитель», «Будка, ч. 27».

На середину й кінець 90-х років припадають вершинні здобутки Франкової поетичної музи – створення ліричної драми «Зів’яле листя» (1896 р.), поем «Похорон» (1898 р.), «Іван Вишенський» (1900 р.), збірки «Мій Ізмарагд» (1898 р.).

Лірична драма «Зів’яле листя» була віднесена українською критикою до перших проявів «декадентської» (модерністської) поезії в Україні. Вона засвідчила початок нової художньої доби в культурній та естетичній свідомості наприкінці ХІХ ст. – період раннього модернізму.

1899 р. виходить збірка Франка «Поеми».

У 90-х роках Франко часто звертається до казково-алегоричних, притчевих форм, до сатири. Він створює класичні за місткістю узагальнення казки та притчі-сатири («Звірячий бюджет», «Свинська конституція», «Острий-преострий староста», «Доктор Бессервіссер»).

1900 р. – «Староруські оповідання», новітній суспільно-психологічний роман «Перехресні стежки», збірка «Із днів журби», поема «Іван Вишенський».
1903 р. – цикл казок для дітей «Коли ще звірі говорили».
1905 р. – поема «Мойсей».
1906 р. – поетична збірка «Semper tiro».
1907 р. – повість «Великий шум».
1911 р. – поетична збірка «Давнє і нове».
1913 р. – поетична збірка «Із літ моєї молодості».

Протягом 90-х – на початку 900-х років Франко лишався в центрі літературного життя не лише Галичини, а й усієї України. Значну роль у цьому відігравала демократична програма «Літературно-наукового вісника», де Франко був одним із редакторів. Вона була спрямована на об’єднання всіх літературних сил України, зокрема молодих.

Літературно-критична концепція Франка базувалася на ідеї виховання й культурного впливу художнього слова. Йому належить заслуга створення цілої літературної школи українського письменства (О. Маковей, Н. Кобринська, Б. Грінченко, Олена Пчілка, К. Попович, У. Кравченко). Його статті і рецензії охоплювали майже всі явища тогочасної літератури. Окрему групу становлять рецензії та відгуки на новітні явища української літератури – твори В. Винниченка, Олександра Олеся, П. Карманського, О. Луцького, М. Чернявського, Х. Алчевської, С. Яричевського та ін.

Початок першої світової війни застав родину Франка в трагічному становищі. Хвора дружина перебувала в лікарні, сини – в армії. Позбавлений засобів до існування, письменник мешкав у домі шкільного товариша. Невдовзі захворів, але й перебуваючи в такому стані, не випускав пера з рук. Помер І. Франко 27 травня 1916 року; поховано його 31 травня на Личаківському кладовищі у Львові.

Із життєвим і творчим шляхом великого каменяра ви можете ознайомитися, відкривши відео: «Іван Франко. Біографія».

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість І. Я. Франка.

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 38

Дата: 30.11

Тема: Подвоєння та подовження приголосних

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Подвоєння та подовження приголосних

СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Прочитайте діалог і виконайте завдання.(усно)

Брат із сестрою працюють над презентацією про італійський живопис епохи Відродження:

— Не можу зрозуміти, чому це «Мона Ліза» Леонардо да Вінчі — неоцінена спадщина італійського живопису. Якщо вже вона неоцінена, то годі говорити про інші картини. Її ж знає весь світ!

— А в слові «неоцінена» одна чи дві букви «н»?

— Дві.

— Так ти ж читай правильно: неоціненна!

v Чому брат неправильно зрозумів написане?

v Поясніть відмінність у значенні слів неоцінений і неоціненний.

Повторення:пригадайте зміни приголосних при збігові їх у процесі словотворення, спрощення приголосних в українській мові

Теоретичний матеріал

Подвоєні літери позначають або збіг однакових звуків, або подовжений м’який приголосний.

Подовження м’яких приголосних

Подовжуватися можуть приголосні [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [ж], [ч], [ш] тільки

між голосними звуками:

	в іменниках середнього роду ІІ відміни на -я		життя, узбіччя, волосся

	в орудному відмінку однини іменників ІІІ		вісь — віссю, річ — річчю,
	відміни (іменники жіночого роду з нульовим закінченням)		зав’язь — зав’яззю


	у деяких іменниках чоловічого й жіночого роду на -я		Ілля, суддя, рілля, стаття (але статей)


	у прислівниках		зрання, навмання, спросоння, попідвікон-
			ню, попідтинню

	у формах теперішнього часу дієслова *лити*		ллю, ллємо, ллєш, ллєте

	Збіг однакових звуків

	на межі префікса й кореня		віддавати, поодинокий

	на межі кореня й суфікса		ранній, цінник, вознісся

	на межі частин складних слів		міськком, телеексперт

Також із подвоєними літерами пишуть прикметники:

зі значенням перебільшення: страшенний, здоровенний;

зі значенням можливості/неможливості дії (з наголошеними суфіксами –анн-, -енн-, -онн-): здійсненний — нездійсненний, зліченний — незліченний;

старослов’янського походження: стражденний, благословенний, мерзенний, окаянний, огненний, нужденний, блаженний, священний (АЛЕ: священик).

Не плутайте дієприкметники несказаний, нездійснений та под. з прикметниками несказанний, нездійсненний.

Запам’ятайте написання таких слів: бовван, бовваніти, овва, ссати, ссавець, ввічли-вий, лляний та Ганна.

1.Запишіть слова у дві колонки: 1) без подвоєних літер; 2) з подвоєними літерами.

Антивоє(н/нн)ий, (в/вв)ічливий, довгожда(н/нн)ий, істи(н/нн)ий, анонсова(н/нн)ий, тверезіс(т/тт)ю, атестова(н/нн)ий, ро(з/зз)утися, огне(н/нн)ий, на(д/дд)звуковий, насі(н/нн)євий.

2.Прочитайте текст і виконайте завдання.

Протягом усієї Аральської експедиції та своєї флотської служби Тарас Шевченко, крім картографічних робіт, створив серію прекрасних акварелей із зображе(н/нн)ями морських пейзажів, витонче(н/нн)их олівцевих малюнків, вишука(н/нн)их сепій, офортів. По суті, він став першим українським художником-мариністом. І сьогодні вражає майстерність митця на невеличкому малюнку передати мінімальними засобами неосяжність панорами морського обрію, що збігається з небом, широчінь моря, прозорість повітря й поєднати їх із рельєфом узбере(ж/жж)я, особливостями природи (За М. Мамчаком).

1.Перепишіть текст, вибравши з дужок потрібну орфограму.

Творче завдання (за бажанням на достатньо-високий рівень)

2.Доповніть текст коротким описом картини Т. Шевченка «Місячна ніч на Кос-Аралі» і своїми враженнями від неї.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 37

Дата: 30.11

Тема: Спрощення приголосних

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Спрощення приголосних

Теотетична частина (ознайомлення)

Спрощення в групах приголосних

Коли збігається кілька приголосних, то не зручний для вимови звук не вимовляють, тобто мовці спрощують для себе вимову: [про^уйізд] — [пройізний]. Спрощення відбувається не тільки у вимові — воно позначається й на письмі: проїзд — проїзний.

Спрощення д

здн — зн поїзд — поїзний, заїзд — заїзний

ждн — жн тиждень — тижневий

рдц — рц серденько, сердечний — серце, серцевина

Спрощення т

стл — сл щастя — щасливий, лестити — улесливий

стн — сн уста — усний, область — обласний

Спрощення к

зкн — зн бризкати — бризнути, брязкіт — брязнути

скн — сн писк — писнути, тиск — тиснути

Спрощення л

слн — сн масло — масний, Масниця

Спрощення р

рнц — нц чернець — ченці

Винятки: кістлявий, пестливий, хвастливий, шістнадцять, зап’ястний, хворостняк і похідні. АЛЕ: надкісниця!

Спрощення не позначається на письмі:

у запозичених словах: баласт — баластний, контраст — контрастний, агент — агентство;

у групах стц і стч: невістка — невістці [не^ив’іс´ц´і], невістчин [не^ив’ішчи^ен]; ар-тистка — артистці [артис´ц´і], артистчин [артишчи^ен].

Не спрощується к у словах: випускний, тоскно, скніти, скнара.

Практична частина (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови, надсилайте фото або працюйте з Word, надсилайте текстовий документ)

1.Випишіть слова, у яких спрощення приголосних позначається на письмі.

Медаліс..ці, чес..но, хвас..нути, зап’яс..ний, гіган..ський, умис..ний, перелес..ник, аген..ство, балас..ний, радіс..ний, ус..ний, невіс..чин, аванпос..ний, напас..ник, студен..ство, енерговміс..ний, нещас..ний, шіс..надцять, корис..ний, облас..ний, журналіс..ці.

З перших букв виписаних слів складіть прізвище літературного героя з творів Панаса Мирного.

2.Перепишіть слова, уставивши, де потрібно, пропущені літери.

Турис..ці, якіс..ний, артис..чин, форпос..ний, випус..ний, мес..ник, піаніс..ці, совіс..ний, корис..ний, хворос..няк, радіс..ний, контекс..ний, шіс..десят, протес..ний, виїз..ний, тиж..невий, бриз..нути, хвас..ливий, улес..ливий, буревіс..ник, доблес..ний, учас..ник, жаліс..ливий, ус..ний.

3. Завдання на достатньо-високий рівень

Прочитайте текст і виконайте завдання.

Гадюка і хліб

Якось, побачивши урочистий стіл, а на ньому на почесному місці святковий Хліб, підступна Гадюка позаздрила Хлібові й забажала дізнатися, як він досягнув такої честі. Хліб повагом розповів, що спочатку його закопали в землю. Як він достиг — зжали серпом, обмо-лотили ціпом. Його віяли й сушили. Змололи на жорнах, замісили кулаками, спекли на вогні, а вже потім поклали на урочистий стіл.

Гадюці від переляку перехопило подих. Вона вирішила, що краще їй плазувати у вогкому драговинні, ніж терпіти такі випробування та муки (Народна казка).

1.Знайдіть прості односкладні речення й визначте їхній вид (означено-особове, неозначено-особове, узагальнено-особове, безособове, називне).

( речення потрібно виписати, повторення, матеріал за 9 клас)

2.Випишіть перше речення, підкресліть головні й другорядні члени.

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 20

Дата: 29.11

Тема: ЛРК. Ознайомлення з художніми творами митців рідного краю

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: ЛРК. Ознайомлення з художніми творами митців рідного краю

Теоретичний матеріал

Марина Анатоліївна Брацило
(1976 – 2013)

Народилася Марина Анатоліївна 2 грудня 1976 р. у м. Запоріжжя. Навчалась в ЗОШ № 43, ЗОШ № 20. Вищу освіту здобувала в Запорізькому державному університеті на філологічному факультеті за спеціальністю українська мова та література (1994–1999 роки) та в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України та аспірантурі за спеціальністю "етнологія" (1999–2004 роки).

Працювала коректором у ЗМІ; літредактором у видавництвах "Факт", "Смоло-скип"; редактором у журналах "Пані", "Вона", "Даша"; контент-редактором сайту IVONA.

З 1997 року член Національної спілки письменників України. У 1998–1999 роках – голова Запорізького обласного літературного об'єднання імені М. Гайдабури.

Учасник Всеукраїнського збору молодих літераторів (1998) та Всеукраїнської наради "Молода література і державність України" (1999). Багаторічний учасник Всеукраїнського семінару творчої молоді України в Ірпені.

17 червня 2013 року Марина Брацило трагічно загинула.

Подивіться фільм, присвячений особистості Марини Брацило «Відомі Незнайомці».

Поетична скарбничка

Мелодія

А кожна з струн - по-своєму самотня.

І кожна з клавіш - досі у мовчанні.

На ліжку кіт згорнувся у дрімоті.

Він - тиша, що її колись не стане.

Та звуки вже у пальцях причаїлись.

І пальці стануть музику творити...

І житимуть пісні - хай не твоїми -

В тобою подарованому ритмі.

А поки струни плинуть у самотність.

Їм снисться божевільне ніжне скерцо...

Ти ж, мною не проспіваний по нотах,

Залишишся мелодією в серці.

9.12.12

А що липень минув

А що липень минув –

не липами

То таки не моя вина

Налили – дотепер не випили

Ми з тобою свого вина

Лиш вустами – ледь затерплими –

Краплю з вінця.

Вино гірчить

Переходять дорогу серпневі

Пасма холоду уночі.

А у травні були – півонії.

А у червні – тепло суниць.

А от – чуєш –серпи видзвонюють.

Не з моєї ж таки вини

Ми іще поблукаєм босими.

Надіп’ємо терпкі меди

Поки першим пришестям

осені

Перший лід

не торкне води.

2005

Пігмаліон

Сотають світло усміхи віконниць.

Дарує сни твоє найкраще літо…

Пощо тобі різець, Пігмаліоне?

Різець мене не в силі оживити.

Печаль творіння – як не усміхайся.

Безсонна ніжність – завше і сьогодні.

Торкають мармур пальці – пальці майстра,

Такий прекрасний. І такий холодний.

А ніч – вона сміється і співає.

А ніч – своє: про пестощі і ласку…

Торкнися вуст. Відчуй, як оживає

Самим тобою витворена казка.

Ми будемо – як боги і як діти

У мить, коли прокинуся твоєю –

Дарунок золотої Афродіти.

Пробуджена тобою Галатея.

22.06.12

Трохи б надпити Степу

Трохи б надпити Степу…
Вам там у ньому – легко:
Вам – і світання теплі,
І молоді лелеки.

Встояний мед повітря.
От і нема дилеми:
Кожній краплині вільно
Дихається окремо.

Тут же – дерева, віти
Скупчилися юрбою…
Легко вам говорити:
– Дівчинко, будь собою!

Липень 2007

Хортиця

Я не молюсь. Я просто тут живу –
В зеленому дзвінкому пантеоні.
В сторіччями цілованих долонях
Я кроками розхитую траву.

Щороку, як весна розкриє браму,
Над нею світло тьмарять журавлі.
Їх стільки припадало до землі,
Що вся вона вцілована сльозами.

Яке над нею осіянне плесо,
Які у серці спалахи сторіч!
У пам’яті – іконостас облич.
Я єсмь сама ця пам’ять безтілеса.

Та не чекайте смутку чи жалю –
Я інша суть, не Божа благодать.
Не знаю слів, не вмію сумувать…
Один лиш спогад здавна я люблю:

Вони все ті ж, хоч як земля старі,
Та тільки боронити нас невільні.
І все-так, лиш душі їхні винні,
Що скелі оживають на дніпрі.

Потомляться – їм душу дам нову,
І хай затиснуть грудочку у жмені,
Хай в чужині помоляться за мене…
Я не молюсь. Я просто тут живу.

Послухайте поезію Марини Брацило «Розсипані перли поезії»

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Чим вас захопила, зацікавила постать запорізької письменниці?

2. Висловте свою думку про поетичну творчість Марини Брацило.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 19

Дата: 29.11

Тема: Значення творчості І. Карпенка-Карого

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Значення творчості І. Карпенка-Карого

Теоретичний матеріал

«Він був одним із батьків новочасного українського театру, визнаним артистом і при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література» (І.Я.Франко).

Ім’я Івана Карпенка-Карого стоїть у першому ряду корифеїв українського театру другої половини ХІХ ст. Це драматург, твори якого збагатили українську культуру яскравими характерами, виром реального життя, широким діапазоном справжніх емоцій, котрі хвилюють і сучасного глядача. Це режисер, який виховав школу акторів соціально-психологічного театру. Це актор, який створив неперевершені сценічні образи. Це реформатор українського театру на засадах реалізму.

У літературу І. Карпенко-Карий прийшов уже в зрілому віці й з перших проб пера заявив про себе як про талановитого драматурга, людину із чіткою громадянською позицією, демократичними поглядами.

Митець звернувся до численних тем, актуальних для того часу: життя села, поява нових українських землевласників, її наслідки, зокрема, жорстокість і бездуховність багатих хижаків, інтелігенція, її суспільна роль, історія та її уроки. Ці теми втілювалися в жанрах драми, комедії, трагедії, їх різновидах. Він дебютував у жанрі оповідання («Новобранець», написане 1881 р., опубліковане 1883 р. під псевдонімом Гнат Карий). У ньому вже були помітні особливості його творчої манери: тема тяжкої долі селянської родини; як у драматичному творі, напруженість сюжету, виразність діалогів, лаконізм мови персонажів. У п’єсах автор прагнув уразити глядача не стільки інтригою, як відтворенням суспільного тла, психологічною переконливістю персонажів. Для цього він часто звертався до мелодраматичних любовних трикутників, але компонував їх не як банальні історії кохання й зради, а в аспекті морально-психологічному. Неперевершеним зразком такого твору є соціально-психологічна драма «Безталанна» (перша назва «Хто винен?», 1883-1884). Її герої — Гнат, Варка — зображені як люди сильних почуттів, пристрастей, чесності в інтимних стосунках. Фатальна обставина (підозра в зраді) примушує Гната одружитися з тихою й несміливою Софією, котра, щиро кохаючи чоловіка, не знайшла щастя, збожеволіла й загинула від його рук. Драматург майстерно розкрив складну психологічну драму, майстерно виписавши кожного героя.

І. Карпенко-Карий зобразив і таких героїв, котрі здатні не лише на пасивний, а й активний протест. Так, у драмі «Бурлака» (1884, перший драматичний твір автора, написаний у засланні в Новочеркаську) художньо змодельовано образ протестанта-бунтаря Опанаса Зінченка, котрий, дбаючи про інтереси громади, залишається самотнім у своїй боротьбі, проте не складає рук. Його супротивником зображено сільського старосту Михайла Михайловича, який у своїх діях керується беззаконням, насильством і шахрайством. Він, літня вже людина, задумує одружитися з молодою дівчиною Галею, яка кохає Олексу. Щоб досягти своєї мети, він, староста, пропонує гроші Олексі й заарештовує його за нібито вкрадені коні, аби віддати в солдати. Закоханих захищає бурлака Опанас, котрого також прагне позбутися Михайло Михайлович, намагаючись відправити в Сибір. Закінчення п’єси, на відміну від попередніх, позитивне: для ревізії з волості приїжджає чиновник, котрий ніби є носієм правди, за яку бореться Опанас. Однак літературознавці вважають, що такий фінал твору зумовлений цензурними умовами.

Драматург вірив у великий потенціал сатири, яка може вплинути на непорядну людину, виправити її вчинки. Тому він звернувся до сатиричної комедії. Перший твір цього жанру — «Розумний і дурень» (1885), у якому І. Карпенко-Карий майстерно передав внутрішнє єство безчесного й нахабного комерсанта Михайла Окуня. Цей образ відкриває галерею заможних здирників, яка доповнюється Калиткою («Сто тисяч», перша назва «Гроші», 1889), Пузирем («Хазяїн», 1900). Вони відтворені об’ємно й психологічно переконливо: разом зі зростанням їхнього матеріального добробуту збільшується їхня духовна мізерність і порожнеча. Адже для них існує єдиний культ — культ грошей, а світ і всі його принади звузилися до банально-прагматичної дії купівлі-продажу.

Історична тема є основною в таких творах І. Карпенка-Карого, як «Бондарівна» (трагедія, 1894), «Лиха іскра попе спалить і сама щезне» (історична мелодрама, 1896), «Паливода XVIII століття» (комедія-жарт, 1893), «Сава Чалий» (трагедія, 1899), «Гандзя» (романтична драма, 1902), «Мазепа» (трагедія, 1897). У них простежується звернення автора переважно до історичних подій XVII-XVIII ст., поєднання моральних і соціальних проблем, героїко-романтичне відтворення характерів та подій минулого, потужний фольклорний струмінь, філософічність в осмисленні української історії.

Твори з життя інтелігенції — це драматична дилогія «Суєта» (1903) і «Житейське море» (1904), які драматург назвав «сценами», тим самим визначаючи їх новизну й належність до європейської нової драми (така фрагментарність побудови розцінювалась як новаторська). Ці п’єси є частинами незавершеної трилогії про батьків і дітей, інтелігенцію та народ, про акторство й театр.

Творчість І. Карпенка-Карого — «золота» сторінка в історії українського театру й драматургії. Захоплений творами корифея, І. Франко писав: «Обняти такий широкий горизонт, заселити його множеством живих людських типів міг тільки першорядний поетичний талант і великий обсерватор людського життя».

На честь I. Карпенка-Карого названо Київський національний університет театру, кіно і телебачення.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Випишіть у зошит назви п’єс І. Карпенка-Карого, укажіть їхній жанр.

2. Поясніть, чому І. Карпенко-Карий розумів драматургію і театр як справжній підручник життя, який може виховувати людину, її національну свідомість.

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 36

Дата: 28.11

Тема: Зміни приголосних при збігові їх у процесі словотворення

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Зміни приголосних при збігові їх у процесі словотворення

Теоретична частина (ознайомлення з матеріалом)

Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ськ-, -ств-

козак	к		*-цьк-*	козацький, козацтво
молодець	ц		*-цтв-*	молодецький, молодецтво
ткач	ч			ткацький, ткацтво
		+
Рига	г	+	*-зьк-*	ризький
Рига	г	*-ськ-*	*-зьк-*	ризький
француз	з	*-ськ-*	*-зтв-*	французький
француз	з	*-ств-*	*-зтв-*	французький
Збараж	ж	*-ств-*		збаразький
Збараж	ж			збаразький

чех	х		*-ськ-*	чеський
Одеса	с		*-ств-*	одеський
товариш	ш			товариський, товариство

Деякі слова, коли додаємо суфікс -ськ-, традиційно вимовляємо й пишемо без змін приголосних у кінці основи: казах — казахський, герцог — герцогський, баск — баскський, Мекка — меккський, Цюрих — цюрихський, тюрк — тюркський та ін.

Суфікс -к-, що стоїть після приголосного основи, випадає: Каховка — каховський, Чукотка — чукотський.

Зміни приголосних при додаванні суфікса -ин-

*-ськ-*	+	*-щ(ина)*	київський — Київщина
	*-ин-*
*-зьк-*	*-ин-*	*-жч(ина)*	воронезький — Воронежчина
*-зьк-*		*-жч(ина)*	воронезький — Воронежчина

*-цьк-*		*-чч(ина)*	донецький — Донеччина (АЛЕ Галичина)

1.Від поданих слів утворіть прикметники із суфіксом -ськ-. Запишіть їх.

Таджик, француз, чех, баск, казах, П’ятихатки, Гадяч, герцог, Сиваш, Ангола, Збараж, Криворіжжя, молодець, товариш, Кременчук, латиш, агент, Східниця, Львів, боягуз, стрілець, брат, дивак, солдат

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 35

Дата: 28.11

Тема: Чергування приголосних в українській мові

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Чергування приголосних в українській мові

Спостереження

Прочитайте діалог і виконайте завдання.

Друзі готують реферат про першу в Україні гідроелектростанцію:

— Не можу зрозуміти, чому мене виправляє комп’ютерна програма: я пишу Запоріжська ГЕС, а вона виправляє на Запорізька ГЕС… .

— Тут можливі два варіанти: або збій у комп’ютерній програмі, або ти не знаєш правила написання цього слова.

1. До якого варіанта схиляєтеся ви?

2. За яким принципом правопису пишеться назва згаданої ГЕС?

Теоретична частина

Чергування звуків — постійна й закономірна зміна їх у спільнокореневих словах та їхніх формах: лід — льоду, рука — на руці — рученька.

Чергування приголосних

[г] — [з] — [ж]: нога — на нозі — ніжка;

[к] — [ц] — [ч]: рука — на руці — ручка;

[х] — [с] — [ш]: вухо — на вусі — вушко.

1.Прочитайте тексти й виконайте завдання.

І. Хочете дізнатися, чим пахне Україна? Вийдіть рано-вранці у квітуче поле соняшників, подивіться на безмежні простори, а потім підведіть погляд у небо. Якщо поталанить погодою, то воно — синє-синє, чисте й бездонне. Правда, як український прапор?! Удихніть на повні груди вранішню свіжість полів, помилуйтеся дивовижною картиною й прислухайтеся до себе. Якщо ваше серце переповнюють емоції, ви — українець (О. Костюченко).

ІІ. — Вінок, дитино, — давній символ дівочої долі. Раніше без нього на Купала не приходили, — казала бабуся. — І кожна дівчина робила його гарним і привабливим, знаючи, що в ньому — щастя, краса та доля. У купальський вечір дівчата пускали вінки на воду й ворожили: куди попливе вінок — туди дівка й заміж вийде.

Здивовано дивилося дитя на бабусю, услухалося в її тиху мову.

— Троянди — на кохання, волошки — на вірність, цвіт картопляний — на достаток, а вишні стиглі й соковиті — на здоров’я та красу…

Ніжно й обережно перебирали натруджені руки квіти, уплітаючи у вінок (А. Слинько).

1. Випишіть слова, у яких можливе чергування голосних і приголосних звуків.

2. Доберіть до кожного з них спільнокореневе слово або змініть форму так, щоб відбулося чергування. Підкресліть літери, що позначають звуки, які чергуються.

Зразок: рано-вранці — ранок, приходили — прихід — ходжу.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 18

Дата: 24.11

Тема: Р.М. Складання анкети головного героя Мартина Борулі за комедією І. Карпенка-Карого

Зміст: Зразок анкети головного героя

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Р.М. Складання анкети головного героя Мартина Борулі за комедією І. Карпенка-Карого

Зразок анкети головного героя:

1. Знайомство з героєм (хто? Звідки? Якого роду? Чим займається?)

2. Персонаж епізодичний, другорядний чи головний?

3. Чи є прототип?

4. Портрет героя (відповідність його внутрішньому світу).

5. Характер персонажа (у розвитку чи епізодично).

6. Соціальне значення героя.

7. Проблеми, які порушує автор через цей образ, їх актуальність.

8. Психологія характеру (духовне багатство, моральна краса чи потворність).

9. Місце і роль персонажа в сюжеті. Як пов’язаний з іншими героями (кармічним (життєвим), емоційним, духовним зв’язком)?

10. Мова як засіб самовираження героя.

11. Ставлення до нього автора й інших дійових осіб.

12. Моє сприйняття героя, над чим змусив замислитись.

Усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 17

Дата: 24.11

Тема: Психологічна переконливість розкриття образу Мартина Борулі в комедії І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Психологічна переконливість розкриття образу Мартина Борулі в комедії І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля»

Теоретичний матеріал

Мартин Боруля не труситься за кожну копійку, не знущається з бідніших за себе, але він, як і мольєрівський герой Журден, у своєму прагненні офіційно стати дворянином, по суті, втрачає здоровий глузд.

Яка ж мотивація такої поведінки Борулі? Вона на поверхні, її Мартин не приховує: захист людської гідності як своєї, так і своїх дітей, прагнення оберегти їх від тяжкої («чорної») селянської праці, від «давньої залежності і бідності». Боруля марить тим, щоб хоч його онуки «були дворяне, не хлопи, що не всякий на них крикне: бидло! теля!».
І сам він затято відстоює свою гідність: намагається будь-що домогтися покарання для свого кривдника дворянина Красовського.

Сповненими іронії, а іноді й сарказму, є сцени, у яких Боруля намагається завести в своєму домі «дворянські порядки». Комічний ефект тут досягається завдяки разючій невідповідності між давно усталеним способом життя селянина- хлібороба й омріяною панською шляхетністю.

Так, Мартин Боруля:
• наказує і собі, і членам родини довго спати, хоча від спання йому нудно, та й боки болять;
• планує розвести собак та їздити на полювання;
• хоче віддати доньку Марисю за «благородного», який потім через кумедне непорозуміння тікає від неї;
• намагається прилаштувати сина на «благородну» чиновницьку посаду, проте Степана звільняють;
• прагне офіційно оформити своє «шляхетне» походження, але з’ясовується, що в документи закралася фатальна для нашого героя помилка (запис зроблено на прізвище Беруля, а не Боруля).

Усі починання Борулі, спрямовані на досягнення примарного щастя, завершуються поразкою. Інакше й бути не могло, адже для Борулі дворянство — це те, чим можна зовні прикрити своє мужицьке походження, йому не доступні поняття «духовність», «культура», «освіченість», «шляхетність», «етика».

Автор саркастично висвітлює це протиріччя в епізоді, де Мартин наказує дружині Палажці навчитися, як подавати чай і каву «благородному» гостю: «Ну, годі! Сідай, душко! Омелько привезе самуварь, чаю, сахарю і кофію. Чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять. Піди ти зараз до Сидоровички — вона зна — і повчися в неї. І розпитай гарненько, як його роблять і коли його подають: чи до борщу, чи на ніч?»

Яскравим є також епізод, у якому Боруля намагається зруйнувати добрі народні звичаї:

«М а р и с я. Тату, Степане, ідіть: мати кличуть!
М а р т и н. Марисю, скілько раз я вже тобі приказував, не кажи так по-мужичи: мамо, тато. А ти все по-своєму. Ти цими словами, мов батогом., по уху мене хльоскаєш.
М а р и с я. Ну, а як же? Я забуваю.
М а р т и н. Он як Степан каже: папінька, мамінька.
С т е п а н. Або: папаша, мамаша.
М а р т и н. Чули: папаша, мамаша, треба так казать, як дворянські діти кажуть.
М а р и с я. Я так і не вимовлю.
М а р т и н. Привчайся: ти на такій лінії».

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Створити паспорт – характеристику художнього образу – персонажа Мартина Борулі

Ø Ім’я персонажа

Ø Соціальне становище

Ø Зовнішній вигляд

Ø Своєрідність світогляду

Ø Взаємодія з іншими персонажами твору

Ø Ставлення автора до персонажа, в чому воно виявляється

Ø Значення персонажа для розкриття ідеї та проблематики твору

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 16

Дата: 22.11

Тема: Комедія «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого, її сценічна історія. Дворянство як міф про краще життя

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Комедія «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого, її сценічна історія. Дворянство як міф про краще життя

Теоретичний матеріал

Із коротким змістом комедії ви можете ознайомитися, відкривши відео

Аналіз комедії «Мартин Боруля» (1886)

Літературний рід:

драма

Жанр:

комедія

Тема:

дворянство як найсокровенніша мрія

Основні ідеї:

засудження відмови від особистих цінностей заради станової приналежності, викриття хабарництва в судочинстві.

Сюжет

В основу сюжету твору покладено невигадану анекдотичну історію гонитви селянина за дворянством і втрати надії на нього через прикрий недогляд, допущений писарем у минулі часи, – розбіжність в одній-єдиній літері прізвища.

Драматург узяв родинну подію, коли батько Карпо Адамович намагався довести своє дворянство, щоб вивести принаймні дітей із селянського стану за походженням у стан панський. Та всі старання пропали марно. У документах його прізвище фігурувало в двох різновидах: Тебілевич і Тобілевич. (аналогічно і в комедії: Боруля — Беруля.)

Іван Карпенко-Карий добре пам’ятав, що довелося пережити батькові після офіційної відмови йому в дворянському званні. Старий, як і головний герой драми «Мартин Боруля», мало не помер від образи.

Композиція

«Комедія в 5 діях» – так визначив жанр твору автор. Події відбуваються протягом кількох тижнів.

Дійові особи:

багатий селянин Мартин Боруля,
його дружина Палажка,
діти: Марися й Степан;
багатий шляхтич Гервасій Гуляницький та його син Микола;
реєстратор з ратуші Націєвський;
повірений Трандалєв;
наймити Омелько й Трохим.

Твір поступово приводить нас до думки про оманливість і навіть трагічність відходу від власного “я”. Іноді наші мрії та ілюзії суперечать здоровому глузду, а щоб досягти щастя достатньо бути самим собою.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Знати зміст комедії «Мартин Боруля».

2. У чому полягає морально-філософський підтекст твору?

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 15

Дата: 22.11

Тема: П.Ч. І. Карпенко-Карий. «Наймичка»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: П.Ч. І. Карпенко-Карий. «Наймичка»

Теоретичний матеріал

Із коротким переказом драми І. Карпенка-Карого ви можете ознайомитись тут: «Наймичка»

Ідейно-художній аналіз твору:

Рік написання – 1885 р.

Жанр – соціально-психологічна драма

Тема – збезчещення простої дівчини паном

У 1885 р. драматург створює соціально-психологічну драму «Наймичка», що незабаром стала театральною класикою.

Багатий хазяїн Василь Микитович Цокуль до набутого багатства і влади захотів додати ще й любов молодої вродливої дівчини. Жертвою його домагань стає юна й беззахисна сирота — наймичка Харитина, серце якої лише прокинулося для кохання (глибоко сховане почуття до такого ж, як і вона, наймита Панаса).

Із задуму Цокуля виникає драматична інтрига, яка закінчується трагічною загибеллю дівчини. Складний збіг обставин, потрясіння від самогубства Харитини, котра, як з'ясувалося, є його рідною дочкою (її мати — колись збезчещена Цокулем Мотря), приводять Цокуля до сповіді — самовикриття. Так глибоко драматично завершується історія і скривдженої, і кривдника. Каяття Цокуля у фіналі драми вносить нові акценти у розробку цієї, досить-таки відомої, теми зведення багатієм простої дівчини.

Деякі літературознавці трактують фінал п'єси як невдалий, мелодраматичний, а характер Цокуля через таку розв'язку ослабленим у своїй негативній суті. Інші ж, «виправдовуючи» драматурга, пояснюють мелодраматизм (розпуста з рідною дочкою, кровозмішення) прагненням автора загострити негативну характеристику куркуля Цокуля з морально-етичних позицій, зробити цей персонаж більш одіозним. Проте аналіз п'єси наводить на інші висновки.

Ніякою особливою аморальністю, лицемірством чи підступністю Цокуль у п'єсі не наділений. Натомість І. Карпенко-Карий підкреслює, що Василь Микитович був нещасливий у шлюбі, що свого часу батько не дозволив йому одружитися з коханою дівчиною, наймичкою Мотрею (матір'ю Харитини, як виявиться згодом). Уся поведінка Цокуля сприймається скоріше як норма, як звичайне, всім добре знайоме, хоча й неприємне явище, а не підступно замислена інтрига лиходія «з чорною душею». Глитай — розпусник, як ведеться, розважається собі, як розважався досі, як розважаються й інші багаті хазяї, відчуваючи свою безкарність. Виняткове й незбагненне і для Цокуля, і для інших з його оточення (Мелашка, навіть Панас) криється в іншому: в душевній чистоті Харитини. Наймичка, всіма зневажена і поштурхована в світі наруги і насильства, яка може так сильно і глибоко переживати своє падіння, далека від самої думки про вико-ристання «слушного моменту» для власної вигоди і здатна замість неї обрати смерть — ось той фатум, та несподіванка, що ламає звичний хід речей і призводить до трагедії. Моральні муки цієї юної душі, її прагнення щастя, віра в те, що воно є, повинне бути, весь шлях її від надії до безнадії сповнюють твір глибоким драматизмом, змушують глядача пережити повною мірою той катарсис, те потрясіння й очищення, без якого неможливе справжнє мистецтво. Даючи можливість Цокулю пройти через жах смертельного гріха і покаяння перед народом, драматург і йому дарує цей катарсис, що повертає його до людського стану.

Уперше в драмі «Наймичка» письменник посилив індивідуалізацію другорядних чи епізодичних постатей до такої міри, що вони склали окрему, додаткову сюжетну лінію (Маруся — Панас). Обидві героїні (Харитина і Маруся) по-різному, але всім життям розплачуються за свою необачність. їхня трагедія є узагальненням становища простої людини, позбавленої будь-яких прав і суспільного захисту.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Поміркуйте: в чому виявлено трагізм простої жіночої долі (наймички Харитини).

(пишемо вільне есе: довільна форма й стиль викладу, довільна структура, наявність позиції автора, обсяг: 0,5-1 стор.).

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 34

Дата: 21.11

Тема: Чергування голосних

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Чергування голосних звуків

Теоретична частина

Чергування голосних

[о], [е] з [і] ([о], [е] — у відкритому складі, [і] — у закритому): піч — печі, сіль — солі;

[о], [е] з нулем звука (випадні [о] та [е]): сон — сну, день — дня;

[е] з [о] після шиплячих: шести — шостий, жених — жонатий;

[о] з [а]: схопити — хапати, допомогти — допомагати;

[е] з [і]: летіти — літати, мести — замітати;

[і] з [а]: сідати — садити.

Практична робота (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови, надсилайте фото або працюйте з Word, надсилайте текстовий документ)

1.До поданих слів доберіть спільнокореневі або змініть їхню форму так, щоб відбулося чергування звуків. Підкресліть літери, що їх позначають.

Чернігів, воля, осінь, ніч, вісім, дзвінок, ставок, око, орел, берег, Канів, дзвін, котити, брати, заплітати.

2.Творча робота (за бажанням, виконання на достатньо-високий рівень)

Прочитайте текст і виконайте завдання.

Очі акації

Іду з поїзда. Опівнічне місто. Дощ. Чмокають краплі по асфальту, надуваючи лілові пухирці. Вуличний пес похнюпив голову-редьку, обнюхує струмок. Сонні автомобілі блищать, як табун дельфінів. І раптом… пронизливо, як крик, запахла акація. Звідки вона впала на про-моклі підсліпуваті вулички? Ще вранці не було цього, не було й минулого літа, рік, два, три тому. Тепер вона цнотливо відкрилася ночі, дощеві.

Я стояв, як язичник, остерігаючись злякати мить таємниці, і бліді грона очиць з-поміж глянсуватого листя мерехтливо моргали мені. Я боявся, що до світанку цього вже не буде. Так рідко останнім часом природа довіряє нам своє сокровенне. Боїться нас (М. Дочинець).

Напишіть коротке есе, узявши за проблему два речення тексту: Так рідко останнім часом природа довіряє нам своє сокровенне. Боїться нас.( обсяг роботи 0,5-1 сторінка, обов’язково вступ, основна частина, висновок; також введіть у текст слова, де б відбувалося чергування голосних)

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 14

Дата: 17.11

Тема: Основне про життєвий і творчий шлях Івана Карпенка-Карого, світогляд, багатогранність діяльності

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Основне про життєвий і творчий шлях Івана Карпенка-Карого, світогляд, багатогранність діяльності

Теоретичний матеріал

ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ

(1845 — 1907)

Народився Іван Карпович Тобілевич 29 вересня 1845р. в с. Арсенівка поблизу Єлисаветграда; батько його походив із старовинного зубожілого дворянського роду й працював прикажчиком поміщицького маєтку, а мати була простою селянкою. Освіту, до якої так тягнувся хлопець, довелося через матеріальну скруту обмежити чотирикласним училищем і з чотирнадцяти років заробляти на прожиття. Майже два десятиліття забрала в І. Тобілевича служба в різних канцеляріях — від писарчука до секретаря міського поліцейського управління.
Перебуваючи в Єлисаветграді (1865 — 1884), Тобілевич знайомиться з творами Руссо, Дідро, Вольтера, Герцена, з економічними трактатами Бокля, Мілля, разом із своїм другом М. Кропивницьким читає західноєвропейських письменників, філософів, соціологів.

1863р. у Бобринці на Єлисаветградщині утворився драматичний гурток, одним з найактивніших учасників якого був І. Тобілевич. Він грав різні ролі у п'єсах Котляревського, Квітки-Основ'яненка, Кухаренка, Гоголя, Островського. В єлисаветградському гуртку Тобілевич був і керівником, і режисером, і актором, беручи участь у створенні вистав за п'єсами Островського, Гоголя, Грибоєдова, Мольера, Шіллера.

Демократичні переконання Тобілевича закономірно привели його до участі в організації (разом з П. І. Михалевичем) таємного гуртка, на засіданнях якого вивчали праці М. Чернишевського, Ф. Лассаля, Д. Мілля, К. Маркса та Ф. Енгельса.

До першого етапу літературної творчості Тобілевича належить оповідання "Новобранець" (написане 1881р., опубліковане1889р. під псевдонімом Гнат Карий). У ньому йдеться про тяжку долю селянської родини, яка з величезними зусиллями вибивається із злиднів і, здається, могла б уже зрештою досягнути якогось добробуту, коли б не втручання державної машини.

Наскільки щільно в житті Тобілевича поєднувалась творча й громадсько-політична діяльність, свідчить той факт, що й оповідання "Новобранець", і першу свою драму "Бурлака" ("Чабан", 1883) він подавав на обговорення нелегального гуртка. Завершувати "Бурлаку", як і "Хто винен?" ("Безталанна"), драматургові довелось уже в Новочеркаську, куди його було вислано у травні 1884р. за участь у діяльності гуртка та за допомогу політичним "злочинцям". Щоб заробити на прожиття, піднаглядний Тобілевич працював підручним коваля, а згодом відкрив палітурну майстерню.

У 1886р. в Херсоні було видано перший "Збірник драматичних творів" І. Карпенка-Карого, до якого увійшли драми "Бондарівна" і "Хто винен?" та комедія "Розумний і дурень", а в 1887р. опубліковано "Наймичку". Але їх майже не купували, бо публіка не була привчена читати п'єси.

П'єси, створені Карпенком-Карим протягом майже п'ятнадцяти років, відбивають еволюцію явища, яке видозмінювалось буквально на очах драматурга — "глитайства". Його персонажам притаманне не просто збільшення економічних масштабів їх діяльності, їх здирства, воно ще яскравіше виявляє їх людську дрібність, а то й нікчемність, духовну порожнечу. Дещо осторонь їх стоїть Мартин Боруля, який домагається дворянського звання. Сатиричне зерно комедії "Мартин Боруля" (1886) пов'язане вже не із засобами збагачення чи привласнення того, що належить іншим, а з прагненням сільської буржуазії до політично-правової рівності з дворянством.

Дві останні гіркі комедії — "Суєта" (1903) і "Житейське море" (1904; визначена автором як "протяг", тобто продовження, "Суєти") — драматург назвав "сценами", наче визнаючи приналежність їх до європейської нової драми. Так, у "Суєті" відсутній головний герой, і п'єса являє ряд сцен, покликаних характеризувати спосіб життя й мислення заможного селянина та його дорослих дітей, які представляють різні соціальні шари суспільства (хлібороб, учитель, дрібні службовці).

Навесні 1887р. І. Карпенкові-Карому було дозволено повернутися на Україну, але ще до кінця 1888р. він перебував на хуторі "Надія" (тепер заповідник у Кіровоградській області) під гласним наглядом поліції (негласний нагляд було знято з нього 12 березня 1903р.). Діставши громадянські права, Карпенко-Карий приєднався до нової театральної трупи, створеної його братом П. Саксаганським, у якій до кінця життя працював активно й напружено як артист, режисер, драматург. У 1897р. він складає "Записку до з'їзду сценічних діячів", де з болем пише про безправне становище українського театру, про цензурні та інші урядові утиски.

На матеріалі історичного минулого, осмислення якого, за переконанням І. Карпенка-Карого, покликане збагатити українську драматургію, написано п'єси "Бондарівна" (1884), "Паливода XVIII століття" (1893; підготовчим етапом було створення у 1884р. п'єси "З Івана пан, а з пана Іван"), "Чумаки" (1897), "Лиха іскра поле спалить і сама щезне" (1896), "Сава Чалий" (1899), "Гандзя" (1902).

І. Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби 15 вересня 1907р. у Берліні, куди їздив на лікування; поховано його на хуторі "Надія".

Драматургія І. Карпенка-Карого своєрідно підсумувала майже столітній розвиток української драматургії, піднявши її на новий рівень. Вражаючи тематичним і жанровим багатством, вона у своїй цілісності являє собою різноманітну картину життя України протягом століть. В художній розробці історичного чи фольклорного матеріалу далекого минулого досить відчутним є зв'язок з тогочасними життєвими проблемами Твори Карпенка-Карого багатьма своїми елементами входять в ідейно-естетичний контекст нової європейської драми.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Івана Карпенка-Карого.

Завдання на достатньо-високий рівень

2. Створіть психологічний портрет поета за такою схемою:

1.Здібності, нахили.

2. Риси характеру.

3.Естетичні погляди.

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 13

Дата: 17.11

Тема: «Театр корифеїв». Розвиток драматургії: соціально-побутові та історичні драми й комедії

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: «Театр корифеїв». Розвиток драматургії: соціально-побутові та історичні драми й комедії

Теоретичний матеріал

Театр корифеїв — неймовірне явище і цікавий етап становлення українського драматургічного мистецтва. До його створення доклали зусиль найталановитіші літератори, режисери, актори і громадські діячі. Театр корифеїв зазнав і злетів, і падінь, але став видатною сторінкою української культури.

Театр корифеїв — перший професійний український театр. Його було відкрито 1882 року в Єлисаветграді, і в цей рік український театр відокремився від польського та російського.

Засновником театру був Марко Кропивницький, що володів усіма театральними професіями. Після нього найдіяльнішим був Микола Садовський, що боровся за українське слово та український театр за часів їх заборони.

Із Театром корифеїв також пов’язані імена Марії Заньковецької, Петра Саксаганського.

Вистава «По ревізії» 1885 року. Стиль синкретичного театру, що поєднував драматичне й комедійне дійство з музичними, вокальними сценами, включаючи хорові й танцювальні ансамблі, вражав суто народною свіжістю й несхожістю на жодний існуючий театр.

Скрізь, де українські актори давали вистави, вони мали незмінний успіх.

1907 р. Миколі Карповичу Садовському вдалося відкрити в Києві постійний Український театр.У репертуарі театру були такі вистави, як «Запорожець за Дунаєм», «Продана наречена», «Галька», «Катерина», «Енеїда» Котляревського. Сміливою перемогою стала постановка українською мовою “Ревізора” Гоголя.

М.Садовський зробив свій стаціонарний театр по-справжньому народним не тільки в репертуарі, але й у доступності його відвідування. Ціни на квитки були значно нижчими за інші київські театри.

Театр Садовського проіснував сім років, до початку Першої світової війни, коли царською владою було закрито не тільки театр, а й усі українські газети, журнали, книгарні.

Учасники українського театру корифеїв:

І.Карпенко-Карий
Марко Кропивницький
Михайло Старицький
Микола Садовський
Панас Саксаганський
Марія Заньковецька
Марія Садовська та ін.

Для ґрунтовного розуміння розвитку української драматургії подивіться відео: Театр корифеїв

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про становлення українського театру.

Достатньо-високий рівень (запитання після перегляду відео)

2.В якому році було засновано перший український театр?

3.Хто й за які кошти утримував українську трупу?

4.Кому в 1907 році вдалося відкрити в Києві постійний український театр?

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 32

Дата: 16.11

Тема: Позначення м’якості приголосних

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Позначення м’якості приголосних

Спостереження

Розкрийте лексичне значення іменників галці та гальці (давальний відмінок однини).

Поміркуйте, чому в цих словах різне написання.

Теоретична частина

М’який знак (або знак м’якшення) передає м’якість приголосних звуків на письмі, його пишуть після букв д, т, з, с, ц, л, н:

у кінці слова	якість, велетень

у середині складу перед о	льодяник, тьохкати

у суфіксах *-ськ-, -цьк-, -зьк-, -ньк-, -оньк-,*	міський, козацький, ризький, малесенький,
*-еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-*	тонюсінький

у дієсловах перед *-ся*	підводься, видніється

у буквосполученнях *льч, льц, (від льк*);	ляльчин, ляльці (від лялька),
*ньч, ньц* (від *ньк*)	доньчин, доньці (від донька)

після л перед м’яким приголосним і	польський, пальчик
шиплячим

Перед м’якими приголосними й шиплячими м’який знак не пишуть, окрім поданих вище випадків: Оболонь — оболонський, промінь — промінчик, Умань — Уманщина.

М’який знак також не пишуть після першої частини складних числівників: п’ятдесят, шістсот.

Після р м’який знак пишуть у словах трьох, чотирьох, ларьок, забрьоханий, Горький, Зорькін.

Винятки: бриньчати, няньчити, різьбяр, тьмяний, женьшень, Маньчжурія та похідні

Перепишіть слова, поставивши, де потрібно, м’який знак.

Берізон..ці, малин..ці, гордіс..ть, різ..бяр, він..чати, нян..чити, дон..чин, нен..ці, пот..марений, оболон..ці, дзелен..чати, промін..чик, ялин..ці, дивуєт..ся, тренуєш..ся, піднос..ся, африкан..ський, ялинон..ці, ковз..кий, ниточ..ці, жен..шень, лял..ці, посол..ський, мен..ше.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 31

Дата: 16.11

Тема: Апостроф

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Апостроф

Спостереження

Прочитайте діалог і виконайте завдання.

Київ. В автомобілі чоловік і жінка:

— У нашому навігаторі немає вулиці Вячеслава Чорновола. Що ж робити?

— А ти пробував набрати з апострофом?

— І навіщо там апостроф?

— А для того, щоб ми доїхали до цієї вулиці. Вивчиш правила — навігатор і для тебе запрацює!

Ø Що стало на заваді під час пошуку в навігаторі?

Ø Знайдіть у таблиці правило, за яким ім’я В’ячеслав треба писати з апострофом.

Теоретичний матеріал

Апостроф (грецьк. apostrophe — звернений набік) — знак, який передає на письмі роздільну вимову я, ю, є, ї після твердого приголосного: м’ята [мйата], подвір’я [по^удв’ірйа].

Апостроф пишуть перед я, ю, є, ї		Апостроф не пишуть

після *б, п, в, м, ф*	сім’я, в’юн,	якщо перед *б, п, в, м, ф* стоїть	*цвях, свя*то,
	Дем’ян	кореневий приголосний, крім р	*дзв*якнути
після р (при роздільній	подвір’я,	після р (при злитій вимові; не	буряк,
вимові; чути [й])	Мар’яна	чути [й])	рюмсати

після префікса, що закінчується	роз’єднати,	після префікса, що закінчується	поєднати,
на приголосний	від’їзд	на голосний	заїзд

у складних словах після	Мін’юст,
першої частини, що закінчується	дит’ясла
на приголосний

Також апостроф треба писати в слові Лук’ян і похідних: Лук’яненко, Лук’янчук та ін.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Перепишіть слова, поставивши, де потрібно, апостроф.

Тьм..яний, без..язикий, розм..якшити, Стеф..юк, загір..я, Заполяр..я, брукв..яний, з..юрмитися, краков..як, різдв..яний, бур..як, дзв..якати, двох..ядерний, Зв..ягель, між..ярусний, присв..ята, горохв..яний, св..ятиня, супер..яхта, трав..янистий, лижв..яр, різьб..яр, перед..ювілейний, Придніпров..я.

2. Випишіть слова, у яких треба писати апостроф.

Тьм..яний, з..ініціювати, ум..ятина, по..яснити, Мар..яна, духм..яний, краков..як, стерв..ятник, поцв..яхований, дит..ясла, Знам..янка, Св..ятополк, Об..ю, коров..ячий, мавп..ячий, Придністров..я, різьб..яр, сум..яття, Слов..яносербськ, р..ясний, р..юмка, в..яз

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 12

Дата: 01.11

Тема: Контрольна робота. Реалістична українська проза. Есе-аргументація за творчістю І. Нечуя-Левицького та Панаса Мирного

Зміст: Теоретичний матеріал

Коментар

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Теоретичний матеріал

Вимоги до есе

1.Обсяг – 3 сторінки тексту.

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Коментар

Виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи, пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ)

Пишемо есе за повістю «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького або романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного. Тему твору обираєте самі.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 11

Дата: 01.11

Тема: Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного. Жіночі образи, ствердження народних поглядів на духовне здоров’я людини

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного. Жіночі образи, ствердження народних поглядів на духовне здоров’я людини

Теоретичний матеріал

Баба Оришка

Баба Оришка (бабуся Чіпки) — найтепліший Чіпчин спогад про дитинство. Вона була дитині єдиним порадником, добрим янголом і вихователем. Поки мати наймитувала, баба Оришка і доглядала хлопчика, і знайомила з навколишнім світом, і звеселяла онука казками.

Мотря

Мотря – мама Чіпки.

Чоловік Мотрі виявився «двужоном», і, коли покинув її вагітною та вернувся до першої жінки, Мотрю підняло на глум усе село. Вона й сама не знала, хто вона: чи заміжня покритка, чи невінчана вдова. Але згодом люди втомилися обговорювати Мотрю, і вона почала плекати щиру надію на сина.

Коли Чіпка невсипущо дбав про господарство, розумом своїм і золотими роботящими руками множив його, Мотря несказанно раділа. Але материне щастя було примарним і нетривким, і Мотрі судилося зазнати багатьох страждань через свого гарячого і швидкого на розправу сина.

Коли ж сина черговий раз у пошуках «правди» заводило на лихі манівці, коли він топив свою тугу в горілці або розбишакував, вона проклинала його зі всім шалом незбагненного материнського серця. Доживаючи віку біля сина-розбійника, вона благала собі смерті. Після того як Чіпка вирізав цілу сім’ю хуторянина Хоменка, материнська любов не витримала такого випробування, і Мотря сама пішла у волость видати владі сина-душогуба.

Явдоха

Явдоха – дружина Максима Ґудзя. Явдоха — це дитя соціального дна, злодійка-багачка. Ще напівдитиною призвичаїлася вона до крадіжок, а потім і до торгівлі власним тілом, стала армійською повією: «Знаючи красі своїй ціну, вона торгувала нею, як жид крамом, не пропускаючи випадку зірвати найбільше, а то й підголити».

Одружившись із розбійником Максимом, перетворилася на сільську багачку. Явдоха зневажає чесних трудівників, а цінує понад усе прибуток та легку наживу. А те, яким шляхом здобуте багатство, для неї не має жодного значення.

Галя Ґудзь

Галя Ґудзь – кохана й дружина Чіпки, дочка Максима. Описуючи її першу зустріч з Чіпкою, автор не шкодує яскравих і приємних фарб для змалювання цієї доброї, вродливої дівчини:

«Низенька, чорнява, заквітчана польовими квітками, вона й трохи не схожа була на селянок, часто запечених сонцем, високих, іноді дуже неповоротких дівчат. Маленька, кругленька, швидка й жвава, одягнена в зелене убрання, між високим зеленим житом, – вона здавалася русалкою. Парубок сперше… чи й не прийняв її за ту польову царівну…»

«Розбишацька дочка», Галя, ставши дружиною Чіпки, теж зробила вибір між добром і злом. Єдина дитина колишнього москаля Максима, вона від самого народження зростала в достатку. Але невідомо де почерпнуте благородство змусило її соромитися цього достатку й ненавидіти багатство, надбане грабунком. Вона засуджувала батьків, не могла носити краденого одягу, жити в награбованому добрі.

Силою своєї любові вона намагалась вирвати чоловіка з розбійницького кола, але виявилася надто слабкою проти сил зла. У цьому образі втілено народне прагнення до чесного трудового життя, до краси і сердечності, ніжності та вірності.

Панас Мирний симпатизує Галі, підкреслюючи як її зовнішню красу («…біле, рум’яне личко, очі оксамитові, чорні»), так і красу внутрішню, що гармонує з мовою героїні, яка «щебече, як ластівочка».

Видовище страшної розправи, яку влаштував Чіпка над безневинними людьми, мотивуючи це боротьбою за «людську рівність», остаточно зламало молоду жінку. Побачивши маленьку Хоменкову дочку в закривавленій сорочечці, Галя не змогла пережити таке болісне прозріння і повісилась. Самогубство стало їй порятунком від неслави і водночас протестом проти страшного злочину, який вчинили Чіпка та його
товариші.

Христя

Христя – дружина Грицька. Христя – весела, турботлива та розумна дівчина. Щоденні турботи, важкі будні надривають її сили, та тільки не добре серце.

Після сирітського дитинства їй трапилася близька за духом людина. Христя з Грицьком створили сім'ю та власною працею заробили добробут. Але й тоді Христине життя не стало безжурним і радісним: вона не бачить в сім'ї гармонії, а у світі — справедливості.

Тому й не полишають жінку роздуми про Чіпчину трагедію, тому й мучить її байдужість Грицька до чужого горя. Адже, на відміну від чоловіка,
вона чуйна до людського горя, переймається стражданнями інших людей. Так, Христю бентежать слова Чіпки про бідняцьку долю – після них вона різко змінюється, та чоловікової підтримки не відчуває.

Вона підтримує читача в його можливих симпатіях до Чіпки, бачить у ньому не волоцюгу, що завдає всім лиха, а добру людину: «У Чіпки й серце добріше, й душа чистіша».

Місцями роман Панаса Мирного нагадує своєрідне дослідження в галузі кримінальної психології (кримінальна психологія вивчає психологію злочинців, мотиви та причини скоєння злочинів). Нема “природжених злочинців”, злочинцями не народжуються…

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Створити паспорт-характеристику одного із жіночого образу роману за такою схемою:

Паспорт – характеристика художнього образу – персонажа

Ø Ім’я персонажа

Ø Соціальне становище

Ø Зовнішній вигляд

Ø Своєрідність світогляду

Ø Взаємодія з іншими персонажами твору

Ø Ставлення автора до персонажа, в чому воно виявляється

Ø Значення персонажа для розкриття ідеї та проблематики твору

2. А до яких роздумів тебе наштовхнув цей твір? (коротко висловити власні думки)

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 10

Дата: 01.11

Тема: Соціально-психологічний роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Шлях Ничипора Варениченка: від правдошукацтва до розбійництва.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Теоретичний матеріал

Для того щоб зрозуміти образ Чіпки Варениченка, ознайомтесь із коротким переказом змісту роману, відкривши посилання: переказ твору «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

З Чіпкою читач знайомиться вже на перших сторінках твору. Це широкоплечий двадцятирічний парубок, з гострими карими очима, довгообразим лицем, одягнений у білу вишивану сорочку та просту свиту, накинуту наопашки. На голові в нього висока шапка.

Та зображення не обмежується зовнішніми ознаками: автори підкреслюють також риси, що розкривають соціальний стан персонажа і якості характеру:

«Не багатого роду! — казала проста свита»

«Таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах та селах. Одно тільки в нього неабияке — дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. Ним світилася якась незвичайна сміливість і духовна міць, разом з якоюсь хижою тугою…»

Син зневаженої селянки-біднячки, Чіпка зростав у злиднях, в атмосфері недоброзичливості й ворожості. Він гостро переживав соціальну несправедливість. У житті йому зустрічалося небагато хороших людей: баба Оришка, дід Улас, Галя.

Найчастіше малого Чіпку ображали: батько покинув, мати лаяла й била, зриваючи злість за своє невдале заміжжя, тяжку працю та злидні. Доля не зглянулась і в подальші роки: землю відібрали, вигнали з земства. Прагнення помсти з’явилось у Чіпки ще в дитинстві. Проте особливо дошкульно вразило Чіпку те, що за право працювати на своїй землі чиновник з цинічною відвертістю вимагає у селянина хабара.

Саме в цю мить Чіпка втратив не лише ниву, а й віру в справедливість. У його серці знову закипіла ненависть, але, на жаль, не тільки до гнобителів та їх прислужників, а й до всіх людей. Це той психологічний момент, який проливає світло на його подальшу долю, пробуджує сліпе бунтарство зневаженої, обікраденої людини.

Своє горе, чорну безнадію Чіпка починає топити в чарці. Та й компанія для цього швидко знайшлась: Лушня, Пацюк, Матня. А від пиятики вже прямий крок до грабунку.

В романі глибоко вмотивовуються злочинні дії парубка. Болі змученої душі, кричуща соціальна несправедливість — ось що штовхнуло вчорашнього хлібороба, щасливого своєю працею, на шлях грабіжництва. Чіпка вважає ці вчинки відбиранням свого ж добра, привласненого багатшими і сильнішими.

Чіпці Варенику не вистачило сили волі протистояти руйнуванню свого життя. Він зрозумів, що гріховний шлях легший. Під впливом лихого «товариства» Чіпка опустився на саме дно життя.

Проте добро в його натурі на якийсь час перемогло. Він соромився свого давнього безпуття. А коли пішли розмови про земство, про вибори гласних, Чіпка закликає громаду захищати свої інтереси.

Останнім поштовхом, що зіпхнув правдошукача на стежку сліпої помсти, став наказ губернатора про виведення Чіпки з управи «по неблагонадежности». Грабунки, вбивства зводять нанівець його протест. Кров невинних людей страшним тавром заплямовує Чіпку. Із правдошукача він перетворився на страшного злочинця, коли очолив банду, убив сторожа, вирізав мирну сім’ю хуторян.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Хто, на вашу думку, Чіпка Варениченко: жертва соціальних обставин чи природжений злочинець? Відповідь обгрунтуйте.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 9

Дата: 25.10

Тема: Широта представлення народного життя в романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Широта представлення народного життя в романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Теоретичний матеріал

Ідейно-тематичний зміст роману

Тема: показ життя та боротьби затурканого українського селянства проти соціального гноблення напередодні та під час реформи 1861 року.

Ідея: воли (алегоричний образ селянства) не ревли б, якби були нагодовані.

У творі порушені такі проблеми:

✵ кріпацької неволі;

✵ землі і достатку;

✵ добра і зла;

✵ народної моралі;

✵ батьків і дітей;

✵ жінки-матері в сім’ї;

✵ сім’ї;

✵ гріха і спокути;

✵ милосердя і жорстокості.

Композиційну специфіку роману

Композиція літературного твору — це розміщення і співвідношення всіх його складових частин (епізодів), що змальовують певні життєві події, описів зовнішності персонажів, картин природи, інтер’єрів, а також монологів, діалогів, полілогів, це розташування персонажів, а також порядок розгортання подій.

Роман складається з чотирьох частин, кожна з яких поділяється на розділи. Всього у творі 30 розділів, які й складають його зовнішню структуру. Кожна частина, розділ мають свій закінчений зміст, внутрішній лад, художню завершеність.

У першій частині розповідається про дитинство та юність Чіпки.

У другій — про сторічну історію села Піски.

Третя знайомить читача зі складною долею Нечипора Варениченка.

У четвертій йдеться про слизьку стежку бунтаря-розбійника, його трагедію. Розв’язуються всі вузли соціальних та особистих суперечностей.

Свідченням багатоплановості роману є:

✵ показ процесу закріпачення українського села;

✵ сатиричне викриття чиновництва, земства;

✵ показ згубного впливу московської солдатчини;

✵ показ наслідків реформи 1861 року.

У романі можна виділити п’ять сюжетних ліній:

1. Рід та життя Чіпки.

2. Розповідь про життя Грицька і його дружини.

3. Історія села Піски.

4. Сюжетна лінія панів Польських.

5. Розповідь про долю Максима Гудзя.

Усі розвиваються на тлі суспільно-історичних подій і тісно пов’язані з ними. Вони то розвиваються окремо, то переплітаються і створюють загальний сюжет твору.

Експозиція починається інтригою. Ми зустрічаємось з головними героями — Чіпкою, Галею, Мотрею.

У другому розділі йдеться про батьків Чіпки, його дитинство і підлітковий вік. Це ближчий шар головної сюжетної лінії, що непомітно входить експозицію. У цій же частині представлена сюжетна лінія Грицько — Христя.

Друга частина роману — це далека передісторія: історія закріпачення села Пісок, що розвивається трьома взаємопов’язаними сюжетними лініями — історія села, роду Максима Гудзя і панів Польських.

У третій частині відбувається зав’язка головної сюжетної лінії («Нема землі» ). Далі йде напружений розвиток подій:

✵ марне звертання Чіпки до суду;

✵ запій;

✵ п’яне товариство;

✵ повне позорення;

✵ проблиск хліборобської совісті (Чіпка дарує жито Грицькові);

✵ запій;

✵ перша крадіжка;

✵ чорна помста сільським властям;

✵ захист кріпаків;

✵ гірка образа і план помсти.

У цій частині переплітаються лінії Чіпки, Грицька — Христини, історії села Пісок, панів Польських.

У четвертій частині роману лінії Максима Гудзя і Чіпки розвиваються паралельно і сплітаються через розбої та одруження Чіпки з Галею. У лінії історії села постає новий образ — земство, що поєднує в собі і лінію панства і лінію головного героя, доводить останню до кульмінації. Чіпку виганяють із земства. За кульмінацією настає трагедійна розв’язка — винищення козацької родини.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

✵ Які загальнолюдські проблеми порушено у творі?

✵ Чому академік Білецький порівняв композицію роману з будинком «з багатьма прибудовами і надбудовами» ?

✵ Чи задумувались ви над тим, що більшість проблем, порушених у творі, є актуальними у наш час?

Відповіді обгрунтуйте.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 8

Дата: 25.10

Тема: Перший український соціально-психологічний роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», свідчення його можливостей у художньому дослідженні дійсності. Співавторство з І.Біликом.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Теоретичний матеріал

Для того щоб зрозуміти шедевр Панаса Мирного, ознайомтесь із коротким переказом змісту роману, відкривши посилання: переказ твору «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Панас Мирний часто здійснював службові поїздки, які давали багатющий матеріал для написання майбутніх творів. Під час однієї з них він почув жахливу історію, на основі якої спочатку появився нарис, згодом повість, а потім — роман.

Літературознавчий словничок

Епос — це зображення людського характеру в дії через участь у подіях і стосунках із людьми.

Жанри епосу: казка, легенда, дума, переказ, оповідання, новела, повість, роман.

Роман — це великий за обсягом складний за будовою прозовий (віршований) епічний твір, у якому широко охоплені життєві події глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.

Характерні ознаки роману:

✵ зображення всебічної картини життя людей та складного кола життєвих явищ;

✵ декілька сюжетних ліній;

✵ наявність системи рівнозначних персонажів;

✵ значна тривалість подій у часі.

Соціально-психологічний роман — це один із різновидів романного жанру, в якому в складних, часто екстремальних життєвих ситуаціях, розкриваються багатогранні характери героїв з усім розмаїттям їхнього психологічного функціонування в контексті соціального середовища. На відміну від соціально-побутового роману, у соціально-психологічному досліджуються взаємини особи і соціуму.

Історія розвитку жанру

Одним із перших творів цього жанру можна назвати роман «Червоне і чорне» Стендаля, що був надрукований у 1830 році. Елементом психологізму у творі є епізод, де Матильда де Ла-Моль, думаючи про Жульєна Сореля, малює його профіль.

До цього жанру можна віднести О. Бальзака «Батько Горіо», «Розкоші і злидні куртизанок». Згодом їх традиції продовжив і вдосконалив Г. Флобер у своєму романі «Пані Боварі».

В Англії представником соціально-психологічного роману став «Технерей», «Історія Пенденніса», «Пригоди Олівера Твіста», «Домбі і син».

У Росії О. Пушкін «Євгеній Онєгін», М. Лермонтов «Герой нашого часу», І. Тургенєв «Батьки і діти», Л. Толстой «Анна Кареніна», Ф. Достоєвський «Злочин і кара».

Багато зробив для розвитку жанру польський письменник Болеслав Прус («Лялька», «Емансиповані жінки» ). У ХХ столітті до цього жанру зверталось чимало письменників: А. Кронін «Зірки дивляться вниз», Т. Драйзер «Трилогія бажання», «Геній».

В Україні піонером цього жанру став Панас Мирний. Його роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні» засвідчив новий етап у розвитку української прози.

14 квітня 1872 року їхав Панас Мирний від Полтави до батьків у Гадяч на Великодні свята. Проїжджали селами. Хлопчик-візник почав розповідати різні місцеві бувальщини. З жахом слухав його розповідь про розбійника Василя Гнидку, який вирізав сім’ю заможного козака, не пожалів навіть немовляти, котре спало в колисці. Гнидка, як здоровенний іржавий цвях, забитий у гладеньку стіну мого спомину, ломив голову письменникові й поривав думку розгадати його чудову появу. У листопаді того ж року написав повість «Чіпка». Вона потім стала першою редакцією майбутнього роману «Хіба ревуть воли…». Головну увагу митець зосередив на постаті центрального героя твору — Чіпки Варениченка!

Рукопис повісті Панас Мирний надіслав у Житомир Івану Білику, своєму брату. Він у ті часи був найсерйознішим критиком в Україні. Твір прочитав дуже пильно, щедро розписав на полях зауваження. Найсуттєвіші зводилися до необхідності розширення соціального тла введення в дію інших типів для порівняння й відтінення головного героя, поглиблення мотивації його вчинків і вимога ширшого суспільного погляду на явище розбійництва.

Рецензію отримав на початку 1873 року. Знову перечитав написане. Дещо виправив, дещо деталізував, накидав нову сюжетну лінію про Грицька. Відклав на певний час за своїм творчим принципом: нехай вилежиться і достигне, як та овоч на дереві.

Навесні 1873 року панас Мирний знову повернувся до твору. Почав розгортати повість у багатоплановий соціально-психологічний роман. Твір невпізнанно розрісся вшир і вглиб, сягаючи аж у півторасталітню давнину. Із короткої, на дві сторінки, згадки про Максима Гудзя постала ціла частина на 5 розділів, де зображено соціальні процеси в Україні від ліквідації автономного устрою до повного закріпачення селян. Варто сказати, що ця частина — ніби окрема повість у романі, викликала у нас із братом багато вагань: була «прибудовою». Але ми її залишили, бо вона несла в собі вагоме ідейне навантаження. До того ж, постать Максима рельєфно відтінювала образ центрального героя.

Другою контрастуючою тінню Чіпки, ледь зачепленою в повісті, став образ Грицька. Грицьку митець присвятив цілий розділ.

Всього редакцій було шість. Остаточний варіант твору був надрукований лише 1880 року у Женеві за сприяння Михайла Драгоманова.

У 1875 році Панас Мирний домовився з М. В. Лисенком, що він допоможе мені видрукувати роман у Петербурзі. З певних причин друк почався тільки наприкінці травня 1876 року, а 5 червня цього ж року вийшов Валуєвський циркуляр про заборону видань українською мовою.

Отже, довелось видавати твір за кордоном. Поширювався він в Україні нелегально.

Уже після третьої редакції твору поради І. Білика переросли у співпрацю, спрямовану на вдосконалення твору. Брат ввів у роман два нові розділи «Новий вік» і «Старе та поновлене», поділив його на чотири частини, розбив відповідні вставки в інші розділи.

У своїх розділах і вставках І. Білик використав дійсні факти і події. Наприклад, перші земські вибори у Гадяцькому повіті та діяльність Гадяцької повітової управи за 1868-1873 роки.

Перша назва твору влучно характеризувала Чіпку як розбійника, але Іван Білик переконав письменника, що суспільство тримається не на грішниках. Назва «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — алегорична, промовиста. У творі співавтори намагалися розкрити причини, які штовхали селян на слизьку дорогу, нівечили мораль, вели до трагедії.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Чому автори роману зупинилися на алегоричній назві твору? Відповідь обгрунтуйте.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 29

Дата: 24.10

Тема: Орфограма. Орфографічна помилка. Орфографічний словник. Принципи української орфографії

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Орфограма. Орфографічна помилка. Орфографічний словник. Принципи української орфографії

СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Прочитайте діалог і виконайте завдання.

На озері:

— Гр..би!

— Які можуть бути гр..би в човні посеред озера?!

— Та не гр..би, а гр..би веслами, бо я вже трохи змерзла.

· Зважаючи на ситуацію, визначте, де треба вписати на місці крапок літеру е, а де — и.

· До чого може призвести неправильне написання ненаголошених е, и?

Теоретичний матеріал

Орфографія (грецьк. orthos — прямий, правильний, рівний і grapho — пишу) — розділ мовознавства, що вивчає правила написання слів; загальноприйнята система правил національної мови щодо способів передавання мовлення на письмі.

Неправильне написання слів називають орфографічною помилкою (уживання апострофа, подвоєні приголосні, правопис складних слів та ін.). Написання, що не регламентується правилами, винятки з правил треба перевіряти за орфографічним словником. Існує багато орфографічних словників, виданих протягом останнього століття. Чинному правопису відповідають ті, що вийшли друком після 1990 р., коли було внесено в нього останні зміни. Буває так, що в різних словниках по-різному написано слово (всесвітньо відомий і всесвітньовідомий, Свят-вечір і Святвечір та ін.). У такому разі треба орієнту-ватися на орфографічні словники, упорядковані науковцями Інституту української мови НАН України та Інституту мовознавства ім. О. Потебні НАН України.

· В українській орфографії визначають такі принципи правопису: фонетичний, морфологічний, історичний та смисловий.

За фонетичним принципом («як чую, так і пишу») позначають:

• усі наголошені голосні: казка, говориш, кухня, пісня, метр, липа;

• ненаголошені [а], [у], [і], а також [о], що стоїть не перед складом із наголошеним [у] або [і]: казати, купатися, лікарня, молоко;

• префікс с- перед кореневими к, п, т, ф, х: сказати, спитати, стиснути, сформувати, схилити;

• групи приголосних, що утворилися внаслідок спрощення: проїзний, щасливий, серцевий, тиснути;

• групи приголосних [ств], [цтв], [зтв] і суфікси -ськ-, -цьк-, -зьк-, що утворилися внаслідок додавання суфіксів до основ: птах — птаство, ткач — ткацтво, убогий — убозтво, чех — чеський, Кременчук — кременчуцький, Рига — ризький;

• чергування приголосних: рука — на руці — ручка, нога — на нозі — ніжка, вухо — на вусі — вушко.

Морфологічний принцип правопису вимагає однакового позначення на письмі значущих частин слова, незалежно від їхнього реального звучання: [го^улубка] голубка, бо голуб; [до^ур´із´ц´і] доріжці, бо доріжка.

Також за морфологічним принципом пишуть:

· ненаголошені голосні [е], [и], а також [о], що стоять перед складом із наголошеним або [і]: весна, зима, спонука, хотів;

· приголосні, що змінюють своє звучання внаслідок уподібнення: боротьба, кігті, розжуй;

· приголосні звуки, що спрощуються тільки у вимові: журналістський, агентство;

· довгі звуки на межі значущих частин слова: віддати, піднісся, хвилюються, граєшся та ін.

Історичний (традиційний) принцип правопису полягає в тому, що слова, окремі частини слів чи букви пишуть так, як це робили раніше, за усталеною традицією, але їхнє написання не можна пояснити в сучасній мові дотриманням фонетичного або морфологічного принципів. За традицією в українському письмі вживають:

· літери я, ю, є, що позначають один або два звуки, а також ї, що позначає два звуки: пісня — п’янкий, нюанс — в’юн, синє — б’є, пір’їна;

· літеру щ на позначення двох звуків: щука, паща, прощення;

· м’який знак: синь, кольє, Львів;

· подвоєні літери в іншомовних словах: Марокко, Руссо, голландець, тонна, нетто.

Смисловий (диференційний) принцип вимагає різного написання:

· однозвучних слів, що мають різне значення (омонімів): Лев (ім’я) — лев (тварина); Захід (країни Західної Європи) — захід (частина світу); Олег Вітер — різкий вітер;

· паронімів: греби — гриби; кленок (від клен) — клинок (від клин);

· префіксів пре-, при-: пречерствий — причерствілий;

· слів разом та окремо: в день народження — приїхали вдень та ін.

· українській мові переважають написання, що відповідають фонетичному й морфологічному принципам.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Визначте принцип правопису виділених літер (слів). Прокоментуйте свій вибір (усно).

Тетяна Вовк, дивиться, голодний вовк, дощ, вокзал, портрет, зроблено по-моєму, по моєму тілу, сонний, ясень, спростувати, криворізький, переймаєшся, щасливий, їстівний, сукня, товариство, вілла, Будда, собі, студентство, у діжці, зелений, обласний, гадяцький, кав’ярня «Мальва», ніжна мальва.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 27-28

Дата: 20.10

Тема: Наголос. Основні правила наголошування слів

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Наголос. Основні правила наголошування слів

СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Прочитайте речення й виконайте завдання.

Звукове оголошення в Київському метрополітені: «Шановні пасажири! Метрополітен — швидкий та зручний вид транспорту».

Саме так наголошують слова цього повідомлення в Київському метрополітені щонайменше протягом останніх 20 років. Яке слово неправильно наголошено?

Прочитайте повідомлення, правильно наголошуючи слова.

Теоретичний матеріал

Наголос в українській мові рухомий: день — дня, приказка — приказки (мн.), ходжу — ходимо. Хоча чітких правил наголошування слів немає, але є загальні принципи, за якими можна визначити наголошений склад:

іменники

іменники в множині здебільшого мають наголос на закінченні: батьки, огірки; у більшості іменників із суфіксом -к- наголос у множині переходить на закінчення: казка — казки, книжка — книжки (АЛЕ: сусідка — сусідки); віддієслівні іменники на -ання мають наголос на суфіксі, якщо в них більше двох складів: заслання, пізнання (АЛЕ: бігання, нехтування); іншомовні складні іменники на -метр мають наголошений другий компонент: сан-тиметр, кілометр (АЛЕ: у назвах приладів наголос падає на першу частину: барометр, термометр);

прикметники

у більшості двоскладових прикметників наголос падає на закінчення: новий, чужий, легкий (АЛЕ: білий, чорний); прикметниковий суфікс -еньк- завжди наголошений: маленький, чорненький;

дієслова

дієслово бути в майбутньому часі має наголошений перший склад: будеш, будемо, в минулому — другий: була, було, були; багато дієслів мають останній наголошений склад: нести — несла, везти — везла; дієслова на -емо, -имо, -ете, -ите мають наголошений останній склад: ідемо, мовчимо, ідете, мовчите (АЛЕ: будемо, залишите);

числівники

у числівниках на -десят наголошений останній склад: сімдесят, вісімдесят; у числівниках на -дцять наголошений передостанній склад: одинадцять, чотирнадцять.

Ці принципи є лише орієнтирами в наголошуванні слів. Складність полягає передусім тому, що наголос в українській мові здебільшого рухомий і винятків дуже багато, тому треба запам’ятовувати, як правильно наголошувати слова та їхні форми.

Найчастіше неправильно наголошують такі слова: ваги, вантажівка, випадок, визвольний, відвезти, вірші, вітчим, гуртожиток, дано, добуток, довідник, донька, дочка, дрова, жалюзі, завдання, загадка, закінчити, заробіток, зручний, зубожіння, індустрія, йогурт, каталог, квартал, кишка, кілометр, колія, косий, котрий, кроїти, кулінарія, курятина, листопад, маркетинг, мережа, металургія, навчання, начинка, ненавидіти, новий, обіцянка, обрання, обруч, одноразовий, олень, ознака, отаман, партер, піала, підлітковий, пізнання, пітний, піцерія, подруга, пологовий, поняття, порядковий, проміжок, псевдонім, разом, решето, роздрібний, русло, середина, сеча, симетрія, сільськогосподарський, спина, течія, тризуб, тулуб, український, уподобання, усередині, фартух, фаховий, фольга, форзац, царина, центнер, цінник, чарівний, черговий, читання, чорнозем, чорнослив, щелепа.

Незначна кількість слів має подвійний наголос: весняний, завжди, договір, доповідач, жалібний, м’язовий, первісний, помилка, простий, також та ін.

Не потрібно плутати подвійний наголос із наголосом, за допомогою якого розрізняють форми слів: пісні (род. відм. одн.) — пісні (наз. відм. мн.), так само чашки — чашки.

За допомогою наголосу розрізняємо значення слів: замок — замок, виходити (вилікувати) — виходити (покидати приміщення).

Окремі іменники, узгоджуючись із числівниками два, три, чотири, можуть змінювати наголос: брати — два брати, сестри — три сестри, відра — чотири відра.

Не плутайте літературний та діалектний наголоси. Наголос на передостанньому складі в словах принести, віднести, люблю, кажу, було, Роман не нормативний, він властивий західноукраїнським говіркам.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Перепишіть слова й виконайте завдання.

Аркушик, бородавка, бурштиновий, витрата, відвезти, глядач, де-юре, довести, довідник, живопис, закінчити, зручний, єретик, заіржавіти, звисока, іконопис, камбала, квартал, косий, котрий, кроїти, люстро, металургія, ніздря, ненависть, обіцянка, отаман, триразовий, пекарський, перевезти, підданий, посередині, помовчати, проміжок, ремінь, русло, сеча, сільсько-господарський, стрибати, тигровий, тім’яний, урочистий, фольга, фаховий, центнер, черговий, чорнозем, щодобовий.

Ø Поставте наголос у кожному слові, звіривши його за словником.

Ø Вивчіть, як наголошуються ці слова.

2. Випишіть усі слова з теоретичної частини в чотири колонки: 1) з наголосом на першому складі; 2) на другому складі; 3) на третьому складі; 4) решта слів. Вивчіть, як їх треба наголошувати.

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 26

Дата: 18.10

Тема: Основні правила вимови голосних звуків. Основні правила вимови приголосних звуків

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Основні правила вимови голосних звуків. Основні правила вимови приголосних звуків

СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Прочитайте діалог і виконайте завдання. (усно)

Спілкування журналіста з депутатом Верховної Ради України:

— Це потрібний закон. Ми [галасувалие] за нього.

— А навіщо кричати? Ви просто натискайте на кнопки.

— Ми не кричимо, а [галасуйеімо]: наша фракція в [ка:л'іц'ійі].

— Так ви ж щойно самі сказали, що галасуєте, тобто здіймаєте галас…

v Яке слово депутата неправильно зрозумів журналіст?

v Чому він неправильно його зрозумів?

Теоретичний матеріал

Вимова голосних

Завжди чітко треба вимовляти [і], [у], [а]. Нечітко (з наближенням до іншого звука) можуть вимовлятися [е], [и], [о]:

е [е^и]

у будь-якій ненаголошеній позиції

весло [ве^исло], гаряче [гар´аче^и], веселкове [ве^исе^илкове^и]

и [и^е]

у будь-якій ненаголошеній позиції

зима [зи^ема], ходити [ходити^е], пишний [пишни^ей]

о [о^у]

перед складом із наголошеним [у]

або [і]

кожух [ко^ужух], тому [то^уму], тобі [то^уб’і], Болівія [бо^ул´ів’ійа]

В окремих посібниках можна знайти інформацію, що в кінці слова ненаголошені е та и вимовляються чітко, без наближення до іншого звука: [е], [и]. Це авторська позиція. Норми літературної вимови відображені в академічному орфоепічному словнику, який уклали науковці Інституту української мови НАН України й Інституту мовознавства ім. О. Потебні НАН України. Треба передусім орієнтуватися на праці вчених саме цих науково-дослідних установ. Отже, у кінці слова ненаголошені голосні е та и вимовляються з наближенням до [и] і відповідно [е]: спати [спатие], чесне [чеснеи] слово.

Після [й] ненаголошений [е] треба вимовляти з наближенням до [і] — [еі]: миєш [мийеіш].

Вимова приголосних

У кінці слова дзвінкі приголосні не оглушуються: репортаж [реипортаж] (не [реипорташ]), гриб [гриб] (не [грип]).

У кінці складу в вимовляють як [ў] (у–нескладове; щось середнє між [у] та [в]): сказав [сказаў], мавпа [маўпа].

Звуки [дж], [дз] вимовляють злито: джміль [джм’іл'], дзиґа [дзиґа].

Шиплячі звуки [ж], [ч], [ш], [дж] в українській мові треба вимовляти твердо, а перед і, я, ю, є — пом’якшено (не м’яко): чисто [чисто], що [шчо], джойстик [джойстиек], очі [оч’і], обличчя [облич’:а]. М’якими шиплячі не бувають.

Глухий приголосний перед дзвінким стає також дзвінким (уподібнюється), а дзвінкий приголосний перед глухим не уподібнюється до нього:

гл. дзв. → дзв. дзв. боротьба [бород´ба], вокзал [воґзал], просьба [проз´ба]

дзв. гл. → дзв. гл. дужка [дужка] (не [душка]), казка [казка] (не [каска]) Винятки: кігті [к’іхт´і], нігті [н´іхт´і], легко [лехко], вогко [вохко], дьогтю [д´охт´у]

Приголосні можуть уподібнюватися й в інших випадках. Найпоширеніші з них такі:

*-ться* [ц´:а]	дивиться [диви^ец´:а], прощаються [прошчайуц´:а]
*-шся* [с´:а]	б’єшся [бйес´:а], смієшся [с´м’ійес´:а]

*-жц-* [з´ц´]	(на) ніжці [н´із´ц´і], (на) доріжці [до^ур´із´ц´і]
*-шц-* [с´ц´]	(на) ромашці [ромас´ц´і], (у) кашці [кас´ц´і]

*-зж-* [ж:]	розжарений [рож:аре^ини^ей], безжальний [бе^иж:ал´ни^ей]
*-тч* [ч:]	матч [мач:], вітчизна [в’іч:изна]

*-чц-* [ц´:]	(на) річці [р´іц´:і], (у) пічці [п’іц´:і]

*-сш-* [ш:]	принісши [при^ен´іш:и^е], занісши [зан´іш:и^е]
*-тц-* [ц´:]	мітці [м’іц´:і], квітці [кв’іц´:і]

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Затранскрибуйте слова. Підкресліть приголосні, що уподібнюються у вимові.

Заводишся, ніжці, матч, Київ, боротьба, поличці, подзьобаний, занісши, розжарений, книжці, діляться, турбуєшся, пічці, відродження, кашці, ложці, панчішці, одягаються, на стежці, любов, розжитися, нігті, на мишці, донісши, надзвуковий, миєшся, ручці, вітчизна, дігтяр, косьба, робив.

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 25

Дата: 18.10

Тема: Поняття милозвучності. Чергування у/в, і/й як засіб милозвучності

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Поняття милозвучності. Чергування у/в, і/й як засіб милозвучності

СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Прочитайте речення, чітко артикулюючи, і виконайте завдання.

1.День народження… Брат й мама із татом привітали мене з святом. Всі сьогодні з мною підкреслено ввічливі. Приємно

2.День народження… Брат і мама з татом привітали мене зі святом. Усі сьогодні зі мною підкреслено ввічливі. Приємно.

Þ Який текст було легше артикулювати?

Þ З чим це пов’язано?

Теоретичний матеріал

Орфоепія (грецьк. orphos — правильний і epos — мова, мовлення) — розділ мовознавства, що вивчає правила літературної вимови.

Кодексом вимовних норм є орфоепічний словник, де записано слова та їхні форми у фонетичній транскрипції за допомогою спеціальних знаків.

Відхилення від норм літературної вимови називають орфоепічною помилкою: не грає[шс´а], а грає[с´:а]; не сміє[т´ся], а сміє[ц´:а], не репорта[ш], а репорта[ж]; не г[а]вориш, а г[о]вориш.

У вправі для спостереження порушено правила милозвучності (у реченнях першої колонки). Милозвучність, або евфонія (грецьк. euphone — милозвучність), — уникання складного для вимови нагромадження звуків. Говорити милозвучно — невід’ємна прикмета української мови. У більшості українських слів однакова або майже однакова кількість голосних і приголосних звуків: молоко, говорити, Запоріжжя, горілиць, зелений. Якщо й трапляється збіг двох чи трьох приголосних, то його вимовляти зручно, бо в таких складах кожен наступний звук більш звучний за попередній (закон висхідної звучності): сестра, гра, спроможність. Збіг не зручних для вимови приголосних — ознака іншомовного походження слова: спектр, матч, скотч, Мкртчян. Прагнення говорити милозвучно позначається не тільки у вимові, а й на письмі. Саме дотримання законів милозвучності зумовило чергування у–в, і–й, з–зі–із; спрощення в групах приголосних (уста — усний, проїзд — проїзний); зміни приголосних при додаванні суфіксів (козак + -ськ(ий) = коза цький; Прага + -ськ(ий) = празький) та ін.

Чергування у–в, і–й

голосний	в, й	голосний
риба в акваріумі, помідори й огірки
приголосний	у, і	приголосний
син у спортзалі, поклич учителя, цукор і какао
голосний	в, й	приголосний
Ольга в салоні, треба вчити, ми й не знали, вони йшли
приголосний	в	голосний
брат в Одесі
будь-який	у	в, ф, св, сф, кв, хв і под.
він у вагоні, вона у вагоні, зайди у свою кімнату, накреслити у сфері
будь-який	і	й, я [йа], ю [йу], є [йе], ї [йі]
запросили і Йосипа, сосни і ялинки
	У, І	приголосний
У школі свято. Умиватися треба двічі на день. І настав той день. Ідуть дощі. І, навпаки, — перед голосним приголосний: В озері знайшли затонулий човен.
, : — … (після паузи)	у, і	приголосний
Може, у сумці пошукай? Ольга Іллівна — учителька. Озирнувся — і подався вперед. І, навпаки, — перед голосним приголосний: Може, в історії є приклади?

Також треба запам’ятати, що при зіставленні й протиставленні понять і з й не чергується (тільки і): батьки і діти, Шевченко і сучасність, роман «Правда і кривда».

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Виберіть потрібний прийменник або сполучник.

Колись і/й зараз; у/в високих горах; вони і/й не здогадуються; злети і/й падіння; вівці і/й коні; по-перше, у/в нас вихідний день, а по-друге, у/в Олега день народження; і/й сміх і/й гріх; дівчата у/в квітнику; і/й скільки нам чекати; шукати у/в своїй сумці; Ялта і/й Одеса; ми у/в Львові; і/й проаналізувати, і/й узагальнити; човен у/в озері.

2. Перепишіть сполуки слів, вибравши потрібний прийменник або сполучник.

Сторінка у/в підручнику; збірка «Тиша і/й грім»; знайди і/й підкресли; Яна і/й Юля; і/й доки мені чекати; щоправда, у/в нас спекотно; конвалії і/й жоржини; напиши у/в Твіттері; представник у/в області; гра у/в рулетку; він і/й є чемпіон; гроші — у/в кишені; моря і/й озера; у/в основних положеннях; побували у/в Осло; цукор додайте у/в каву; і/й туди і/й сюди; іди і/й читай; ці і/й інші ініціативи; у/в чистовику; ми і/й тут перші; бути у/в авангарді.

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 24

Дата: 17.10

Тема: Орфоепічна помилка. Орфоепічний словник

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Орфоепічна помилка. Орфоепічний словник

Спостереження

Прочитайте народні усмішки. Укажіть допущені орфоепічні помилки, визначте, до якої групи кожна з них належить.

1. — Хто вас із такою дикцією допустив до читання радіооголошень? У вас тут блат?

— Чому блат? Сестла.

2. Учні на дні народження в однокласниці:

— Твій подарунок усіх здивував! Навіщо ти цукерки поскладав у вазон?

— Та ти ж мені це в листі порадила! Написала: подаруй ірис у вазоні!

— Йшлося про квітку ірис! Оксана любить квіти! А цукерки — це ірис! їх дарують у коробці!

Теоретичний матеріал

Основою спілкування є усне мовлення. Письмо є вторинним, додатковим, це лише муміфікований образ мовлення усного (О. Сербенська). 2. Існує п’ятдесят способів сказати «так», п’ятсот способів сказати «ні» і лише один спосіб ці слова записати (Б. Шоу). 3. Культура писемного й усного мовлення полягає в досконалому знанні й послідовному дотриманні мовних норм (За П. Дудиком).

Орфоепія — розділ науки про мову, який вивчає систему норм єдиної вимови, властивої літературній мові.

Орфоепічні норми — це:

• правильна вимова окремого звука, поєднань звуків;

• правильне наголошення слова та логічне виділення слова в реченні;

• правильне інтонування речення.

Наслідком порушення орфоепічної норми літературної мови є орфоепічна помилка.

Орфоепічні помилки поділяють на три групи:

Нормативна вимова полегшує процес спілкування, сприяє зростанню загальної культури як окремої людини, так і суспільства загалом.

Орфоепічне правило — це наукове осмислення, визначення, формулювання орфоепічної норми.

Орфоепічний словник — словник, що містить у собі інформацію щодо правильної вимови слів та їх граматичних форм.

Завдання орфоепічного словника — піднесення культури усного мовлення для сприяння правильності та швидкості взаєморозуміння між людьми шляхом усунення діалектних рис у мовців і оволодінням нормами української літературної мови.

Інформація про слово, надана в статті (приклади)

Адреса́нт [адреиса́нт], -та, мн. -нти, -нтів [-н'т'ів] (хто адресує).

Адреса́т [адреиса́т], -та, мн. -ти, -тів [-т'ів] (кому адресують).

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Складіть статті до орфоепічного словника на слова щирість, милосердя, цінність.

2.Узявши ці слова за ключові, складіть текст (обсягом 0,5 стор.) виступу на самостійно дібрану тему.

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 23

Дата: 17.10

Тема: Контрольне есе «Які людські якості найбільше потрібні молоді в сучасному світі?»

Зміст: Теоретичний матеріал

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольне есе «Які людські якості найбільше потрібні молоді в сучасному світі?»

Теоретичний матеріал

Вимоги до есе

1.Обсяг – 3 сторінки тексту.

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи, пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ)

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 22

Дата: 13.10

Тема: Мовленнєвий вчинок. Мовленнєва подія

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Мовленнєвий вчинок. Мовленнєва подія

Теоретичний матеріал

Будь-яке передавання думок, що відбулося за допомогою слів, називається мовленнєвою подією. Це може бути монолог, діалог, диспут, окрема фраза або навіть вигук.

Мовленнєва поведінка — це сукупність мовленнєвих дій людини. Одиницею мовленнєвої поведінки є мовленнєвий вчинок — конкретний мінімальний акт у спілкуванні. У кожної людини, залежно від рівня освіти, внутрішньої культури, багатства словника, фізичного й психологічного стану в момент спілкування та інших факторів, різна мовленнєва поведінка й неоднакові мовленнєві вчинки. Порівняйте мовленнєву поведінку учасників такого діалогу:

— Алло! Добрий день! Це інтернет-магазин?

— Да.

— Мене звати Інна. Скажіть, будь ласка, чи є зараз у продажу пластикові контейнери для овочів, щоб зберігати їх у морозильній камері?

— Є. Страна-виробник?

—А які є?

— Китай і Німеччина.

— А в чому полягає різниця?

— Не морочте голову! На сайті все написано! Вивчіть всю інформацію, а тоді звоніть! (Кладе трубку).

— Алло!.. (У трубці — короткі сигнали).

У цьому діалозі наявні різні мовленнєві поведінки з відповідним набором мовленнєвих вчинків: покупець послуговується літературною мовою, етикетними формулами, грамотно формулює запитання; продавець інтернет-магазину використовує суржикові слова, не вдається до етикетних формул вітання й прощання, уживає згрубілу лексику. Ефективність спілкування прямо пропорційна докладеним комунікативним зусиллям. Порівняйте мовленнєві вчинки учасників діалогу.

Мовленнєвий вчинок	Покупець	Продавець

Привітання	Добрий день!	ігнорування

Знайомство	Мене звати Інна.	ігнорування

Спілкування	Скажіть, будь ласка, чи	Не морочте голову! На сайті все на-
	є зараз...	писано!..

Щоб досягти успіху в спілкуванні, необхідно застосовувати весь арсенал словесних і несловесних засобів, дотримуючись мовних правил, норм етикету тощо.

Мовлення людини ефективне, якщо вона готується до виступу чи до спілкування з кимось, тобто планує свою мовленнєву поведінку, прогнозує її успіх (стратегія) і визначає при цьому її поетапні дії (тактика). Стратегію розглядають як мистецтво керівництва, що ґрунтується на правильних прогнозах відносно мети, а тактику — як прийоми, способи досягнення цієї мети. Спілкування стратегічне за своєю суттю, тому що воно не відбувається без мети. Отже, стратегія — це комунікативні цілі, а тактика — засоби досягнення цих цілей.

Відповідно до мети спілкування (стратегія) здійснюють відбір і мовних засобів (тактика), визначають послідовність і спосіб їх використання із застосуванням певних невербальних засобів (жести, міміка, поза, голос, темп мовлення).

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Прочитайте текст і виконайте завдання.

Чоловік ішов по засніженому полю й побачив заплакану літню жінку.

-Чому ви плачете?- запитав він.

-Тому що думаю про своє життя, молодість, красу, яку бачила в дзеркалі, і про чоловіка, якого любила. Бог жорстокий, що дав нам змогу пам’ятати. Він знав, що я згадаю весну свого життя й заплачу.

Зненацька жінка перестала плакати й почала дивитися кудись удалину, куди спрямував свій погляд чоловік.

— Що ви бачите там? — спитала вона.

— Трояндове поле, — відповів він. — Бог був великодушний до мене, коли дав мені змогу пам’ятати. Він знав, що взимку я завжди можу згадати весну й усміхнутися (притча).

Проаналізуйте мовленнєву поведінку й мовленнєві вчинки кожного з учасників діалогу.

Яку стратегію й тактику мовленнєвої поведінки вибрав чоловік, а яку — жінка?

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 7

Дата: 12.10

Тема: Панас Мирний. Основне про життєвий і творчий шлях. Загальна характеристика творчості

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Панас Мирний. Основне про життєвий і творчий шлях. Загальна характеристика творчості

Теоретичний матеріал

Панас Мирний

(1849 – 1920)

Панас Мирний (Панас Якович Рудченко) народився 13 травня 1849 року в родині бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині. Незначною була освіта Панаса Рудченка, бо після кількох років навчання в Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі чотирнадцятилітній хлопець йде на власний хліб.
Чиновницька служба Рудченка почалася в 1863 році в Гадяцькому повітовому суді. Наступного року він переходить у повітове казначейство помічником бухгалтера, а згодом, після короткочасного перебування в Прилуках, займає цю ж посаду в Миргородському казначействі. Так минули перші вісім років служби в невеликих містах Полтавщини.

На цей час припадають його перші спроби на ниві літературної творчості та фольклористичної діяльності. Частина зібраних П. Рудченком фольклорних матеріалів була згодом опублікована його братом Іваном Біликом у збірниках "Народные южнорусские сказки" (1869, 1870) та "Чумацкие народные песни" (1874).

З 1871 року Панас Рудченко живе і працює в Полтаві, займаючи різні посади в місцевій казенній палаті. Його зовсім не приваблювала чиновницька кар'єра (хоч сумлінне, ретельне виконання службових обов'язків і дозволило досягти високого чину дійсного статського радника). І. П. Рудченко починає пробувати свої сили в літературі. Прикладом для нього був старший брат Іван, що вже з початку 60-х років публікував свої фольклорні матеріали в "Полтавских губернских ведомостях", друкувався в "Основі", а пізніше видав окремі збірники казок і пісень, перекладав оповідання Тургенєва, виступав у львівському журналі "Правда" з критичними статтями.

Літературна праця стає справжньою втіхою і відрадою П. Рудченка. Перші його твори (вірш "Україні" та оповідання "Лихий попутав"), підписані прибраним ім'ям Панас Мирний, з'явилися за кордоном, у львівському журналі "Правда" в 1872 році.

Так, 1874 року в журналі "Правда" побачили світ нарис "Подоріжжя од Полтави до Гадячого" та оповідання "П'яниця", а в 1877 році в Женеві з'являється повість "Лихі люди". Ще 1875 року в співавторстві з братом Іваном Біликом було закінчено роботу над романом "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" і подано до цензури, але в зв'язку з так званим Емським указом 1876 року в Росії цей твір не був опублікований і теж вперше з'являється в Женеві у 1880 році.

Тільки в середині 80-х років твори Панаса Мирного починають друкуватися на Наддніпрянщині: на сторінках альманаху "Рада", виданого М. Старицьким у 1883 — 1884 pp., публікуються перші дві частини роману "Повія" та два оповідання з циклу "Як ведеться, так і живеться". 1886 року в Києві виходять збірник творів письменника "Збираниця з рідного поля" та комедія "Перемудрив". Одночасно Мирний продовжує виступати і в західноукраїнських збірниках та журналах, де друкуються такі його твори, як "Лови", "Казка про Правду та Кривду", "Лимерівна", переспів "Дума про військо Ігореве".

Підтримував Мирний тісні зв'язки з багатьма діячами української культури — Лисенком, Старицьким, Карпенком-Карим, Кропивницьким, Коцюбинським, Лесею Українкою, Заньковецькою, Білиловським, Жарком. Як член комісії міської думи він бере активну участь у спорудженні пам'ятника І. Котляревському в Полтаві.

Особливо посилюється громадська діяльність Панаса Мирного напередодні і в період першої російської революції. Він виступає з відозвами, в яких закликає до єднання всіх прогресивних сил у боротьбі за свободу й рівноправність жінок, співробітничає в журналі "Рідний край", що 1905 року почав видаватися в Полтаві, у ряді своїх творів ("До сучасної музи", "Сон", "До братів-засланців") відгукується на революційні події.

Коли 1914 року було заборонено вшанування пам'яті Шевченка, письменник у відозві, написаній з цього приводу, висловлює глибокий протест і обурення ганебними діями царизму. Не дивно, що в 1915р. поліція розшукує "політично підозрілу особу" Панаса Мирного.

Після встановлення Радянської влади на Україні Мирний, незважаючи на свій похилий вік, іде працювати в Полтавський губфінвідділ.

Помер Панас Мирний 28 січня 1920 року. Поховано його в Полтаві. Згідно з постановою уряду Української РСР в будинку, де жив письменник з 1903 року, утворено літературно-меморіальний музей. У 1951 році в Полтаві урочисто відкрито пам'ятник письменникові.

Подивіться відео: Панас Мирний. Біографія в датах

У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Панаса Мирного.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 21

Дата: 13.10

Тема: Ефективність мовлення. Стратегія і тактика мовленнєвої поведінки. Комунікативний намір

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Ефективність мовлення. Стратегія і тактика мовленнєвої поведінки. Комунікативний намір

СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Прочитайте тексти й виконайте завдання.

Басейн. На рецепції.

Потенційний клієнт:

-Що мені потрібно для відвідування басейну?

Менеджер 1:

-Вам треба сплатити дві тисячі п’ятсот гривень за півроку, а також пройти обстеження в нашого лікаря (кабінет 307).

Басейн. На рецепції.

Потенційний клієнт:

-Що мені потрібно для відвідування басейну?

Менеджер 2:

-Спочатку вам потрібно попрощатися з кругленькою сумою-2500 грн! А потім перевіритися в лікаря: нам не треба розносити лишай та коросту.

Мовлення якого менеджера більш ефективне?

Що відштовхує від другого менеджера — небажання допомогти потенційному клієнтові чи характер мовленнєвої поведінки?

Теоретичний матеріал

Ефективність мовлення визначається ступенем досягнення мети спілкування. Ефективність мовлення залежить від правильності й точності добору мовних засобів у кожній конкретній ситуації, а також від мовленнєвої поведінки мовця.

Існують мовленнєві стратегії підпорядкування, дискредитації, заперечення, протиставлення, уникнення, перебивання, мотивування незгоди, емоційного впливу (установка на конфлікт чи конфронтацію) і близькості (установка на контакт, дружбу, співпрацю, прохання). Ці стратегії регулюють відбір тактик мовленнєвої поведінки: від прямої образи, приниження честі й гідності людини — до заохочення, захоплення, налагодження службових чи товариських стосунків. Тактики бувають різноманітні: тактика перевтілення, узагальнення, наведення прикладу, несподіванки, провокації, внесення елементу неформальності, «підмазування» аргументу, маскування, обачливості, маніпуляції «чужі — свої» та ін. Для реалізації тактик вдаються до комунікативних намірів, які є конкретними тактичними ходами: згрубіла лексика, підвищений тон, натяк, недомовка, двозначність, іронія чи етикетні формули, епітети, пестлива лексика, спокійний чи лагідний тон мовлення та ін. На визначення комунікативного наміру впливають вік людини, з якою вступають у спілкування, стать, соціальний статус, стійкість до впливу та ін. (звертання на ти чи на Ви, етикетна формула вітання Привіт! чи Добрий день! тощо).

Наприклад, вам треба налагодити стосунки з учнем іншого класу з метою сумісної підготовки до командного виступу на районній олімпіаді з біології (виготовлення бейджиків, командної стіннівки, виконання лабораторних робіт з метою тренування та ін.). Яка у вас буде стратегія мовленнєвої поведінки? Звичайно ж, зближення. Якими будуть тактики в першому неформальному діалозі (у позаурочний час)? По-перше, установити товариські або хоча б нейтральні стосунки, а по-друге, з’ясувати, наскільки цей учень піддається впливу, щоб можна було в разі потреби доручити йому якісь завдання. Для реалізації цих тактик ви визначаєте комунікативні наміри: використати добрий тон спілкування, етикетні формули, усмішку та ін. Мовленнєві наміри в дії (на практиці, у реальному спілкуванні) стають мовленнєвими вчинками:

— Привіт! Мене звати Андрій.

— Вітаю! Я — Олег.

— Приємно познайомитися. Найближчі два місяці ми «приречені» на дружбу? (З усмішкою).

— Так. Щонайменше, на співпрацю. (Серйозно).

Визначена Андрієм стратегія мовленнєвої поведінки й дібрані тактичні ходи спрацювали, адже він налагодив хоч якісь стосунки (поки що нейтральні) і з’ясував, що на Олега просто так не перекладеш тягар спільних обов’язків, що видно з мовленнєвого вчинку хлопця (Щонайменше, на співпрацю; серйозний тон мовлення).

Отже, ефективна комунікація передбачає постійний вибір мовцем певної моделі поведінки (комунікативна стратегія), яка в конкретній ситуації буде найбільш сприятливою у досягненні поставленої мети. Механізмами реалізації комунікативної стратегії є комунікативні тактики — сукупність кроків у процесі мовленнєвої взаємодії.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Прочитайте рекламні тексти й виконайте завдання.

І. Кетчуп «Домашній» виготовлений зі спілих херсонських помідорів, перероблених у день збирання врожаю. Саме тому він має такий чудовий природний смак та аромат. Кетчуп «Чумак» не містить ГМО, барвників і консервантів.

ІІ. Кетчуп «Лагідний» — найпопулярніший кетчуп серед українців. Він має ніжну томатну основу з улюбленими спеціями (гвоздикою, корицею, мускатним горіхом, лавровим листом) і м’яку густу текстуру. Кетчуп «Лагідний» доповнює будь-який гарнір і м’ясо.

Визначте стратегію й тактику мовленнєвої поведінки авторів рекламних текстів.

Чиї стратегія й тактика, на вашу думку, більш успішні? Чиє мовлення більш ефективне?

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 6

Дата: 12.10

Тема: Цитатна характеристика персонажів повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Цитатна характеристика персонажів повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»

Теоретичний матеріал

Орієнтовний план характеристики художнього образу – персонажа:

Вступ. Місце персонажа в системі образів твору.

Основна частина. Характеристика персонажа як певного соціального типу.

1.Соціальне й матеріальне становище.

2.Зовнішній вигляд.

3.Своєрідність світосприймання й світогляду, коло розумових інтересів, схильностей і звичок:

характер діяльності й основних життєвих поривань;

вплив на навколишніх (основна сфера, види й типи дії);

4.Сфера відчуттів:

тип ставлення до близьких;

особливості внутрішніх переживань;

5. Авторське ставлення до персонажа.

6.Які риси особистості героя проявляються в творі:

за допомогою портрета;

в авторській характеристиці;

через характеристику інших дійових осіб;

за допомогою передісторії або біографії;

через ланцюг вчинків;

у мовній характеристиці;

через навколишнє середовище.

Висновок. Ваше особисте ставлення до персонажа і такого типу людей у житті.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Охарактеризуйте два персонажі з повісті І. Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я" за власним вибором: Омелько Кайдаш, Маруся Кайдашиха, Карпо, Лаврін, Мотря, Мелашка.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 20

Дата: 11.10

Тема: Текст як одиниця спілкування. Етапи підготовки тексту виступу. Види читання і записування тексту виступу. Естетика тексту

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Текст як одиниця спілкування. Етапи підготовки тексту виступу. Види читання і записування тексту виступу. Естетика тексту

Спостереження

· Уявіть, що вам дали завдання виступити на тему «Населення Києва: демографічна ситуація».

Чи можете ви виступити без підготовки?

Розкажіть, як би ви готувалися до виступу на цю тему.

Порівняйте свій варіант підготовки з викладеним нижче.

Теоретичний матеріал

Текст — невід’ємна частина людської діяльності. Ми спілкуємося не окремими звуками чи словами, а текстами. Типологія текстів дуже строката: вони бувають усні і письмові; формі монологу або діалогу; спонтанні і підготовлені; призначені для однієї людини або для великої аудиторії та ін. Основними ознаками тексту є інформативність, комунікативність, цілісність, завершеність, зв’язність, членованість і лінійність.

Текст виступу потребує попередньої підготовки, загальний алгоритм якої такий:

Вибір теми

Формулювання

мети

Складання

плану

Збирання

матеріалу

Робота над

конспектом

Репетиція

· Визначення теми. Тема — це те, про що ведуть мову. Тему для виступу ви вибираєте самі, також вам можуть її запропонувати. Коли ви вибираєте тему виступу, зважайте на: а) основні інтереси аудиторії (ураховуйте вікові особливості, рівень освіти слухачів, їхні запити, соціальний статус); б) новизну (погодьтеся, нікому не цікаво слухати про щось давно відоме); в) закладений конфлікт у змісті (люди люблять стежити за суперечкою або змаганнями, тому якщо у вашій доповіді будуть «за» і «проти», розкриті сильні і слабкі сторони, то вас слухатимуть уважно). Порівняйте дві теми: 1) «Смайлик як засіб вираження емоцій у соцмережах» і 2) «Чи має смайлик шанс стати в майбутньому розділовим знаком?» Тож у другій темі закладено конфлікт: смайлик (!) у суворій системі правописних норм. Ця тема із самого початку викличе непідробний інтерес аудиторії.

Тема не повинна бути багатослівною: що менше слів, то краще. Теми, що мають у формулюванні понад 10 і більше слів, — не дуже вдалі, адже читач (слухач), поки дочитає таку тему до кінця, може забути її початок. Отже, одна з вимог до формулювання теми — лаконічність. Зазвичай теми формулюють називним реченням (Флора Закарпаття) або питальним (Чи готова Україна стати членом НАТО?). Не вводьте в тему незнайомі слова: вони можуть відштовхнути слухачів або викликати негативне ставлення до виступу. Уни-кайте надто загальних назв, адже вони потребують висвітлення багатьох питань, а це ораторові не завжди під силу. Вдала назва теми виступу якоюсь мірою налаштовує аудиторію, готує її до сприйняття майбутньої промови.

Формулювання мети. Необхідно чітко уявляти, з якою метою виголошують промову, якої реакції слухачів ви добиваєтеся. Що ви бажаєте: тільки що-небудь пояснити чи просто розповісти? Хочете змінити свою думку або переконати аудиторію що-небудь зробити? Потрібно мати на увазі, що мету виступу треба формулювати не тільки для себе, й для своїх слухачів. Чітке визначення цільової настанови полегшує сприйняття ораторської промови та налаштовує аудиторію.

Мета буває загальна і конкретна: загальна визначає, якої реакції ви хочете добитися, що оратор хоче викликати в слухачів (розважити слухачів, задовольнити цікавість, надихнути, переконати, спонукати до дії); конкретна мета чітко показує, що слухач повинен знати, почувати й робити, вона виражена в самому змісті промови.

Складання плану. Часто план сприймають як щось сухе та вторинне, що обмежує свободу думки. Насправді він подібний до скелета, що тримає на собі м’язи, шкіру тощо: без кісток не було б опори. Плани бувають трьох видів: простий (у вигляді простих речень), складний (у вигляді простих речень із підпунктами) і цитатний (замість простих речень — цитати).

Запишіть план на окремому аркуші. З часом якісь підпункти ви, можливо, скасуєте, натомість уведете інші. З античних часів прийнято схему промови: вступ — основна частина — висновки. Саме цій схемі й має відповідати план.

Збирання матеріалу. Матеріал можна добирати з багатьох джерел. Прочитайте кілька журнальних статей, зберіть інформацію з різних інтернет-джерел, розкрийте бачення різних авторів, зіставте їх, поспілкуйтеся з оточенням, запишіть думки та факти, що спадають на думку й про які ви читали. Основними джерелами накопичення матеріалу є: 1) особистий досвід; 2) роздуми й спостереження; 3) інтерв’ю та бесіди; 4) читання. Необов’язково завжди використовувати всі джерела, але треба обмірковувати питання й працювати з книжками.

Нові ідеї, цікаві дані, факти, приклади, ілюстрації для промови можна черпати з:

• офіційних документів;

• науково-популярної літератури;

• довідкової літератури (енциклопедії, довідники з різних галузей знань, словники, бібліографічні покажчики);

• художньої літератури;

• періодичних видань;

• різних інтернет-ресурсів;

• результатів соціологічних опитувань.

Краще використовувати не одне джерело, а декілька.

Робота над конспектом. Конспект виступу найкраще починати робити не в зошиті чи на великому аркуші, а на картках. Набір компактних карток завжди можна розкласти перед собою на столі, змінювати їхню послідовність, як вам потрібно. Для створення конспекту радимо дотримуватися таких правил:

• користуйтеся повними реченнями;

• використовуйте загальноприйнятий спосіб визначень, записуйте їх у вигляді пунктів і підпунктів — кожне визначення (положення) з нового рядка;

• уникайте складних суджень;

• користуйтеся твердженнями.

Після цього картки треба розкласти в логічній послідовності й переписати їх як звичайний текст, щось додаючи, поширюючи, а від чогось, можливо, і відмовляючись. Далі потрібно працювати над стилем: чи відповідають вибрані слова меті промови й аудиторії, до якої вона буде звернена; чи не будуть якісь слова випадати із загального тексту стилістично. З’ясуйте, чи не перевантажений ваш текст термінами, цитатами, фактами й прикладами. Після цього відредагуйте конспект: узгодьте речення між собою, уніфікуйте пункти й підпункти промови, додайте потрібні позначки.

Зробіть розмітку тексту знаками партитури: підкресліть слова, на які падає логічний наголос (риска); позначте тривалі паузи для створення інтриги або зацікавлення матеріалом (//); поставте стрілки, що передають підвищення тону або його зниження ; візьміть у лапки слова, які треба вимовити з іронією, якщо є така потреба.

Репетиція. Ораторам-початківцям перед виступом необхідно потренуватися виголошувати промову вдома (уголос або про себе). Це допоможе визначити час звучання (100–120 слів на хвилину — найсприятливіший темп для аудиторії). Під час виступу можете дивитися в дзеркало. Розробіть систему жестів, попрацюйте над виразом обличчя. Радимо записати виступ на диктофон, а потім прослухати його — це дасть можливість почути себе з іншого боку, ніби зовні, і помітити певні недоліки.

Ще антична риторика приділяла багато уваги естетиці тексту. На першому занятті з практичної риторики ми вже згадували, що римський ритор Квінтіліан (І ст. н. е.) уважав риторику мистецтвом говорити витончено, тобто такі категорії, як краса, вишуканість, витонченість у вираженні думок, мають велике значення для справжнього оратора. Промова має приносити слухачам й естетичне задоволення, тому не зайвими вашому тексті будуть тропи (звичайно ж, якщо ваш виступ не наукової тематики): антоніми (прийом контрасту), гіперболи (для посилення сприйняття), епітети (для тво-рення образності); фразеологізми, прислів’я та приказки. Не забуваймо, що елегантний стиль (зовнішній вигляд), добре поставлений голос, природна міміка, виважені жести, правильна поза теж належать до категорії естетичного. У людині має бути все прекрасним: і форма, і зміст.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Прочитайте текст і виконайте завдання.

Молодість – це не вік людини, це стан її душі, твердість волі, сила уяви, змога закохуватися, перевага відваги над страхом, захоплення пригодами й подорожами, висока працездатність людини. Ніхто не стає старішим через те, що прожив багато років.

Люди старіють лише тоді, коли позбуваються своїх ідеалів. Роки морщать чоло, але втрата ентузіазму залишає зморшки на душі...

Якщо ваше серце довго сприйматиме красу, радість, відвагу, велич і силу від Землі, Людини й Вічного, ви тривалий час залишатиметеся молодими...

А коли у ваше серце проникнуть песимізм і цинізм, тоді ви справді постарієте... (За Д. Макартуром).

· У чому полягає естетика тексту філіппінського генерала Д. Макартура?

· Перепишіть текст у зошит, зробіть його розмітку знаками партитури й виразно прочитайте його.

Творче завдання

Перегляньте фрагмент виступу Л. Костенко (2 хв 23 с) і виконайте завдання: Ліна Костенко про зону етичної небезпеки та молодь

· Які мовленнєві прийоми використала Л. Костенко для утримання аудиторії?

· Прокоментуйте жести, міміку й позу поетеси під час виступу.

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 19

Дата: 11.10

Тема: Аудиторія (слухач, слухачі). Види слухання. Цілі слухання. Моделювання аудиторії. Контакт з аудиторією. Прийоми налагодження контакту

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Аудиторія (слухач, слухачі). Види слухання. Цілі слухання. Моделювання аудиторії. Контакт з аудиторією. Прийоми налагодження контакту

СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Розгляньте світлину й виконайте завдання.

v Охарактеризуйте вираз обличчя різних представників аудиторії.

v Поміркуйте, за які якості Сергієві Притулі як телеведучому присуджено премію «Телетріумф» у 2016 році.

Теоретичний матеріал

Саме заради аудиторії виникла й розвивалася риторика як наука та мистецтво. Слухачі бувають різні: за соціальним статусом, статтю, освітою, віком, мораллю, нахилами й уподобаннями, за внутрішньою та зовнішньою готовністю слухати чи ні, сприймати чи ігнорувати оратора. Вивчення цих особливостей дає можливість ораторові моделювати аудиторію: про що говорити, як довго це робити, як вести розмову та ін. Оратор має завжди пам’ятати: слухачі — це його судді, тому постійним його завданням має бути намагання досягти переваги над ними. Оратор має контролювати аудиторію, зважаючи на те, як вона його слухає.

Види й цілі слухання

Слухання — вид словесної комунікації, метод розкодування й сприйняття інформації. Саме слухання має першочергове значення в спілкуванні між людьми. Науковці констатують, що протягом дня 9 % часу ми пишемо, 16 % — читаємо, 30 % — говоримо й 45 % — слухаємо (точніше — мали б слухати). Властивість слухати притаманна не всім людям. Поняття «слухати» і «чути» суттєво відрізняються. Слухати означає «напружувати орган слуху», а чути — «напружувати мозок, концентруючи увагу на словах мовця». Саме тому можна слухати, але не чути, оскільки свідомість у цей час зайнята іншими проблемами, думками, інформацією. Крім того, багато людей чують лише те, що хочуть почути. Тому промовець має враховувати, що його інформацію можуть сприймати суб’єктивно. Ефективне слухання передбачає правильне розуміння слів і почуттів мовця, зосередження на обговорюваній проблемі.

Зважаючи на поведінку слухачів, розрізняють чотири види слухання:

слухання заради задоволення — це слухання музики, трансляцій спортивних матчів, вистав тощо, розмови на дружніх вечірках, товариські дискусії (інтелектуальна чи інша користь від такого слухання не є запланованою);

удумливе слухання передбачає сприйняття лекцій, новин по радіо, інструкцій з певних проблем з метою розуміння й запам’ятовування;

критичне слухання виникає внаслідок невпевненості в достовірності інформації, її тенденційності й однобічності; критично слухають людину, чиї погляди відверто неприйнятні;

емпатичне слухання (англ. empathy — співчуття, переживання) передбачає, що учасник спілкування приділяє більше уваги зчитуванню почуттів, а не слів; слухач прагне увійти в ситуацію мовця й сприймає його слова крізь призму його (мовця) досвіду, почуттів тощо.

Установлено, що ефективність процесу слухання зростає, якщо слухачу вдається сформулювати мету здобуття інформації, тобто відповісти на запитання: «Для чого я це слухаю?»

Цілями слухання можуть бути:

розуміння (вам пояснюють, через що почала протікати стеля у вашій квартирі й що треба зробити, щоб вирішити цю проблему й запобігти їй у майбутньому);

запам’ятовування (вам розповідають, у якій послідовності треба змішувати інгредієнти для приготування якоїсь страви);

аналіз та оцінка змісту інформації (вам дають завдання придбати комп’ютери для організації, де ви працюєте, урахувавши їхні технічні параметри, які б повністю задовольняли потреби виробництва);

довірливі стосунки зі співрозмовником (друзі чи родичі розповідають вам про щасливі або проблемні моменти у своєму житті, діляться таємницями).

Визначені цілі вимагають від слухача володіння певними навичками роботи з інформацією:

мета «чути, щоб зрозуміти» передбачає пошук ключових слів і фраз, які в загальному вигляді формулюють основні проблеми, що обговорюються;

мета «краще запам’ятати інформацію» потребує володіння різноманітними мнемонічними техніками, найбільш відомі з яких — ведення записів, повторення, перефразування почутого, візуалізація (тобто асоціація імен, місць, цифр із конкретними візуальними образами);

мета «аналіз та оцінка змісту» вимагає вміння розпізнавати помилки в аргументах і твердженнях відправника інформації, здатності розрізняти факти й оцінки.

Важливим для слухання є вміння керувати емоціями. Почуття страху, горя, сильні емоційні переживання можуть знижувати спроможність чути інформацію. Людина може особливо емоційно реагувати на ті чи інші слова: у когось сильні емоції викликає слово податки, а в когось — дитина. Такі реакції зумовлені досвідом людини, життєвими травмами. Усвідомивши, які саме слова й теми викликають сильні емоції, ми дізнаємося, що нам потрібно для самоконтролю: закрити для себе цю тему або сприймати її неуважно, поверхово. Отже, треба постійно тренуватися й удосконалювати вміння чути співрозмовника.

Моделювання аудиторії

Аудиторія слухачів завжди різна й конкретна, тому точних рецептів успішної роботи з нею ніхто не може дати зі стовідсотковою гарантією, навіть найталановитіші ритори. Але є кілька чинників, які можна задіяти для підкорення аудиторії. Умовно виокремлюють такі аудиторії: прихильна, байдужа, ворожа (навіть агресивна) і комбінована, що поєднує як прихильних, так і байдужих чи ворожих слухачів. Оратор має передбачити, як не втратити прихильних, зацікавити байдужих і заспокоїти агресивних. Досягти цього може тільки той, хто розуміє людську душу й знає причини, які викликають спалах чи заспокоєння. Для цього оратор має бути красномовним, освіченим, говірким, швидким і зібраним у нападі, який треба наповнити вишуканістю й благородністю, і вміти швидко відбити напад, щоб не розбурхати аудиторію.

Для заспокоєння агресивних слухачів потрібно: 1) ненависть приборкувати доброзичливістю, а озлоблення нівелювати співчуттям; 2) вправно використовувати жарти; 3) пропонувати менше теорії та більше фактів, цікавих історій.

Щоб установити взаємодію з аудиторією, оратор повинен:

добре знати предмет розмови;

ураховувати потреби та настрої аудиторії;

говорити просто та жваво;

тримати зоровий контакт зі слухачами;

на ходу визначати реакцію слухачів і вносити зміни як у зміст, так і в методику викладення матеріалу;

намагатися бачити в кожному слухачеві співбесідника, товариша й не дивитися зверхньо на аудиторію;

залучати слухачів з перших хвилин до активного обговорення питань. Моделювання аудиторії означає, що промовець має добре знати слухачів, готуватися до зустрічі з ними, передбачати, де й коли можуть виникнути непорозуміння, а головне — впливати на слухачів за допомогою матеріалу й майстерності мовлення так, щоб прихильні слухачі дістали задоволення від вашої промови, байдужі стали зацікавленими, а агресивні — спокійними.

Налагодження контакту з аудиторією

Зоровий контакт з аудиторією. Не можна починати виступ, не встановивши зоровий та емоційний контакт з аудиторією. Спочатку усміхніться, якщо ви хвилюєтеся, застосуйте прийом «трьох приємних облич», про який ішлося в попередньому параграфі. Якщо зал великий, вас засліплюють софіти, то зоровий контакт треба імітувати. Згадайте, як виходить на сцену балетний танцівник. Зупинившись, оглядає зал зліва направо — і, витримавши паузу, починає своє перше па. Він нічого не бачить під прожекторами, проте в глядачів з’являється абсолютна впевненість, що він бачить їх і танцює тільки для них. Публічний виступ тільки тоді по-справжньому успішний, коли всі глядачі дивляться на вас. Тому, коли ваші очі адаптуються до яскравого світла, починайте переводити погляд з обличчя на обличчя. Повірте, вони це оцінять. Зоровий контакт — це не тільки спосіб установити зв’язок із слухачами й донести до них потрібну інформацію, а й можливість відчути зворотний зв’язок з аудиторією: наскільки аудиторія зрозуміла сказане (може, треба щось повторити); чи не стомлені слухачі (може, треба зробити перерву); чи цікава їм тема (може, час перейти до інших питань); чи цікаві ви для аудиторії (може, треба змінити оратора).

Зближенню зі слухачами сприяють:

• доброзичливість, що виражається в усмішці й довірливому тоні голосу;

• природність;

• розкутість;

• розмовна манера спілкування;

• вільні жести й рухи.

Мовні прийоми утримання уваги аудиторії. Якою цікавою не була б тема вашої промови, усе одно аудиторія згодом стомлюється, тому озбройтеся такими мовними прийомами утримання її уваги:

• використання риторичних фігур: ставте запитання аудиторії й самі на них відповідайте («Чи знаєте ви, хто із жінок першою почав носити брюки? Коко Шанель!»);

• хоч іноді перетворюйте свій монолог на діалог: давайте можливість слухачам висловлювати свої думки вголос, але кількома словами;

• періодично ставте запитання: «Чому?» — це стимулює пізнавальну активність слухачів;

• використовуйте гумор, якщо він доречний: гумор допомагає швидко завоювати аудиторію;

• періодично робіть короткі відступи від теми: це дає можливість слухачам «відпочити»;

• іноді уповільнюйте темп розповіді й знижуйте силу голосу: увага аудиторії в такі моменти посилюється (прийом «тихий голос»);

• апелюйте до власних думок («На якомусь етапі я засумнівався (засумнівалася), чи правильно я все роблю…»);

• використовуйте тропи: епітети, метафори, порівняння, гіперболи — вони додають виразності й емоційності вашим думкам;

• уживайте займенники ми, ви, ми з вами, а також конструкції спробуймо зрозуміти, відзначимо, не повірите, уявіть собі, повірте, прошу вас — ці слова забезпечують зворотний зв’язок з вами.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Перегляньте експрес-урок «Слова, що затримують увагу співрозмовника» й виконайте завдання.

Прокоментуйте жести й міміку вчителя, якими він супроводжував пояснення.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 18

Дата: 10.10

Тема: Риси гарного співрозмовника. Вимоги до мовлення оратора. Комунікативний стан мовця

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Риси гарного співрозмовника. Вимоги до мовлення оратора. Комунікативний стан мовця

Теоретичний матеріал

Риси хорошого співрозмовника

Хороший співрозмовник повинен уміти слухати, виявляти інтерес до того, з ким спілкується, звертатися на ім’я, а до широкої аудиторії використовувати етикетні формули Дорогі друзі! Шановні колеги! та ін., у жодному разі не ставити себе вище за слухачів, спілкуватися з ними їхньою мовою, зважаючи на вікові особливості, соціальний статус, рівень освіти тощо.

Вимоги до мовлення оратора

Точність формулювань. Використання слів відповідно до їхніх мовних значень. Ця якість виробляє в людини звичку називати речі своїми іменами.

Стислість і небагатослівність. Ця риса формує вміння говорити по суті, сконцентровано.

Доцільність. Треба враховувати як мету мовлення, так і умови спілкування: час, місце, склад слухачів, тему розмови та ін. Ця комунікативна якість шліфує мовне чуття суб’єкта, допомагає ефективно керувати поведінкою аудиторії.

Доступність і зрозумілість. Якщо виклад оратора недоступний аудиторії, то він – неприйнятний.

Виразність. Важливий не тільки зміст, а й емоційність мовлення, укладені в слова переживання мовця.

Своєрідність та оригінальність. Кожен оратор має свою манеру викладу, через що його й цікаво слухати.

Краса мовлення. Бездоганне мовлення викликає в слухачів естетичне задоволення. Краса мовлення створюється за допомогою лексики, синтаксису, вимови, ритму.

Комунікативний стан мовця

Залежно від теми й мети виступу, оратор формує відповідний комплект якостей, за допомогою яких можна якнайкраще донести інформацію до аудиторії. Якщо це наукова доповідь, то яскраві емоції, надмірні рухи — не доречні. Якщо ж тема виступу, скажімо, «Подорож автостопом Європою», то емоційний градус вашої поведінки буде значно вищим, адже навряд чи вдасться цікаво розповісти про нестандартні ситуації, які можуть виникати в країнах з різним менталітетом, пов’язані з побутом під час подорожі, якщо робити це беземоційно. Але якою б не була тема вашого виступу, завжди треба контролювати свій емоційний стан, «фільтрувати» мовлення, не переходити «червоних ліній» спілкуванні з аудиторією — від зухвалості до панібратства. Добре те, що в міру. Успішність виголошення публічного виступу залежить від структури доповіді, її змістового наповнення, вдало дібраних прикладів, наочних засобів, що передбачає ретельну підготовку оратора до виступу перед аудиторією, про що йтиметься в наступних параграфах.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

В Японії учень, перед тим як отримати дозвіл на навчання в монастирі, має особисто зустрітися з учителем. За традицією вчитель повинен приготувати чай.

Якось обдарований та гідний уваги учень прийшов до вчителя для такої співбесіди. Коли вони сіли за стіл, юнак з натхненням почав розповідати про свої таланти й знання.

Майстер запропонував йому випити чаю. Учень погодився й… без будь-якої паузи продовжив розповідь.

Раптом учень злякано підскочив, тому що чай розлився на підлогу та йому на ноги. «Учителю, чашка така наповнена, що чай ллється через край!» — закричав він.

Учитель тим часом продовжував лити чай, і гаряча рідина розтікалася по столу й підлозі. «Ти робиш так само, — відповів учитель. — Будь ласка, іди й повертайся тоді, коли відчуєш більшу потребу в моєму навчанні» (Притча).

1.Визначте основну думку притчі, враховуючи вимоги до мовця.

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 17

Дата: 10.10

Тема: Особистість мовця (чарівність, артистизм, упевненість у собі, щирість, обізнаність, об’єктивність, доброзичливість)

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Особистість мовця (чарівність, артистизм, упевненість у собі, щирість, обізнаність, об’єктивність, доброзичливість)

СПОСТЕРЕЖЕННЯ (усно)

Розгляньте світлини й виконайте завдання.

Що таке поза, міміка й жести?

Що означають поза, міміка й жести на цих світлинах?

Наділіть кожну людину з цих світлин такими характеристиками: сконцентрованість, смуток, невпевненість, зухвалість, шок. Якщо якась із характеристик не підходить до жодної світлини, то запропонуйте свій варіант.

Теоретичний матеріал

Особливості мовця

Не кожна розумна, освічена людина, яка вміє вести розмову у вузькому колі, може бути оратором для широкої публіки. Оратору мають бути властиві особливі риси: чарівність, артистизм, упевненість у собі, щирість, обізнаність, об’єктивність і доброзичливість.

Чарівність. Без сумніву, слухати привабливу людину набагато цікавіше й приємніше, аніж непоказну. І тут ідеться не стільки про зовнішність, скільки про поведінку та вдачу людини: усмішка, відкритість, випромінювання доброти та ін. Хоча зовнішність теж має значення в сприйнятті людини: зачіска, одяг, взуття, охайність, загальний стиль.

Артистизм. Успіх виступу залежить не тільки від його змісту, а й від того, як говорить оратор. Інтонація, жести й міміка — складники успіху будь-якого артиста. Згідно з дослідженнями науковців, довіра слухачів до оратора залежить на 60–70 % від його пози, міміки й жестів, на 20–30 % — від інтонації й лише на 7–10 % — від його слів. Отже, щоб виступ був успішним, його треба перетворити на своєрідну виставу.

Упевненість у собі. Люди завжди тягнуться до сильних і впевнених у собі особистостей, цікавляться життям успішних людей. А слабкі натури успішними не стають. До невпевненого оратора аудиторія втрачає будь-який інтерес.

Щирість. Саме ця риса співрозмовника найбільше приваблює, зі щирими людьми комфортно спілкуватися, їм більше довіряють.

Обізнаність. Детальне знання предмета розмови допомагає ораторові бути впевненим. Обізнаних людей сприймають як живу енциклопедію, що додає їм авторитету й не може не викликати захоплення й непідробного інтересу в слухачів.

Об’єктивність. Суб’єктивна оцінка й упередженість можуть роздратовувати слухачів навіть відштовхувати. А об’єктивність, навпаки, викликає в аудиторії довіру й серйозне сприйняття.

Доброзичливість. Окрасою будь-якого виступу є доброзичлива атмосфера, яку створює оратор. Доброзичливість сприяє налагодженню міцного контакту з аудиторією.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Розгляньте світлину й виконайте завдання. (письмово)

Ø Визначте, хто більш активний у розмові, а хто пасивний.

Ø Прокоментуйте міміку, жести й позу кожного учасника розмови.

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 16

Дата: 06.10

Тема: Мовленнєва ситуація. Елементи мовленнєвої ситуації (мовець (адресат), слухач (аудиторія)), предмет мовлення, умови успішного спілкування

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Мовленнєва ситуація. Елементи мовленнєвої ситуації (мовець (адресат), слухач (аудиторія)), предмет мовлення, умови успішного спілкування

Теоретичний матеріал

Спілкування між людьми відбувається в різних ситуаціях. Є такі ситуації, що не передбачають спілкування. Наприклад, ви відчули протяг. Що ви зробите? Устанете, підійдете до вікна й зачините його. Ця ситуація не вимагає комунікації з кимось. Якщо ж ви з якихось причин не можете зачинити вікно, то будете вимушені попросити когось це зробити — у такому разі немовленнєва ситуація стане мовленнєвою. Отже, мовленнєва ситуація — це збіг обставин, що спонукають до мовлення. Але мовленнєву ситуацію не потрібно сприймати лише як сукупність зовнішніх обставин, за яких відбувається спілкування. Ситуація — це події минулого, про які згадує людина, і наші внутрішні переживання, якими ми хочемо поділитися із співрозмовником, і різні побутові чи виробничі питання, які ми бажаємо обго-ворити. Тобто до поняття «мовленнєва ситуація», крім обставин, належать ще й такі фактори, як: а) стосунки між співрозмовниками; б) їхні наміри; в) безпосередня реалізація самого акту спілкування, під час якого можуть виникнути нові стимули для говоріння.

У мовленнєвій ситуації є щонайменше два суб’єкти: адресат та адресант. Спілкування можливе за наявності адресанта, адресата, мети й теми мовленнєвої діяльності. Адресат — людина, до якої звернена мова. Адресант — ініціатор діалогу, він задає тон розмови, визначає темп і тематику спілкування. Адресант спрямовує бесіду й регулює її часові рамки. Схематично формулу мовленнєвої діяльності можна зобразити так: хто — кому — чому — про що — де — коли.

Отже, елементами мовленнєвої ситуації є:

1) адресант (мовець);

2) адресат (слухач, аудиторія);

3) предмет мовлення;

4) умови успішного спілкування.

Прикладом мовленнєвої ситуації може бути урок у школі. Адресантом (ініціатором) зазвичай є вчитель; слухачами (аудиторією) є учні класу. Предметом мовлення може бути перевірка домашнього завдання, вивчення нового матеріалу, тренування, дискусія, розповідь учителя, виступи учнів та ін. Умовами успішного спілкування є відкритість, налаштованість на діалог, добрий тон, етикет, жести, контроль емоцій, уміння бути уважним слухачем і цікавим співрозмовником та ін. Для того щоб ефективно відбувся акт комуні-кації, треба наперед з’ясувати, які особливості має адресат (ступінь знайомства з вами, вік, соціальний статус, риси характеру та ін.), визначити предмет спілкування (про що буде йти мова) і продумати, якими засобами ви будете впливати на вашого співрозмовника, щоб досягти поставленої мети (умови успішного спілкування).

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Перегляньте короткий виступ сучасної письменниці Оксани Забужко «Не бійтеся говорити українською» (2 хв 1 с) і виконайте завдання.

Визначте елементи мовленнєвої ситуації:

Адресата

Адресанта

Предмет мовлення

Умови успішного спілкування

Який момент у виступі О.Забужко видався вам

найбільш переконливим? Обґрунтуйте свою думку.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 5

Дата: 05.10

Тема: Ствердження цінностей національної етики засобами комічного в повісті «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Ствердження цінностей національної етики засобами комічного в повісті «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького

Теоретичний матеріал

Поміркуйте!!!

Чи є якісь моральні норми у вашому житті, які ви боїтеся порушувати? І звідки ви знаєте, що саме робити не можна? Відповідь аргументуйте.

Чи боялися Кайдаші грішити? Чи відчували каяття після вчинку, що суперечив моральним та етичним нормам? Відповідь аргументуйте, використавши текст твору.

Однією з особливостей повісті «Кайдашева сім’я» є те, що соціальний конфлікт у ній посилюється моральним, який виникає через недотримання і порушення членами родини загальноприйнятої системи норм і цінностей народної етики. Напевно, саме з цієї причини автор потворність дрібновласницького побуту викриває засобами сатири і гумору. Чого варті епізоди родинного життя, які зображують війну за першість у хатніх справах між Мотрею та Кайдашихою. Про які вже морально-етичні норми тут можна говорити? Не забуваємо і про те, що всі члени родини були людьми віруючими, ходили до церкви, а отже, повинні були в повсякденному житті дотримуватися Божих заповідей. «Кайдашева сім’я» належить до кращих гумористично-сатиричних творів української літератури.

Робота зі словником літературознавчих термінів: визначення видів комічного

Гумор — це м’яка форма комічного; сміх, який не ставить за мету викриття явища; добродушне підсміювання.

Засобом гумору часто викриваються окремі вади і недоліки в житті.

Сатира — це гнівне осудження в творі явищ суспільного і особистого життя. Сатиричні образи викликають у читача почуття обурення і огиди до негативних явищ життя, зображених у творі.

Іронія — іносказання, яке виражає насмішку або лукавство; подвійний смисл, коли сказане набуває в контексті мови протилежного значення; висміювання, яке містить критичну оцінку того, що висміюється.

Іронічне ставлення передбачає насмішку, дещо сховану, але таку, що легко виявляється в інтонаціях автора-оповідача; іноді іронія маскується удаваною похвалою.

Сарказм — зла, уїдлива насмішка, вищий ступінь іронії.

У «Кайдашевій сім’ї» І. С. Нечуй-Левицький постає перед нами як неперевершений майстер сміху. Арсенал гумористичних засобів письменника надзвичайно різноманітний. Виділимо найтиповіші групи і наведемо приклади.

1. Ситуаційні засоби гумору: При ситуаційному комізмі смішним є передусім сам зміст події, ситуації, у яку потрапляють персонажі твору, а не слова, якими ці ситуації передаються. Епізоди з горбом, який ніхто не хоче розкопати, хоч через нього поламалося десятки возів; пригоди п’яного Кайдаша; це сімейні баталії Кайдашів.

2. Власне мовні засоби гумору. У цих випадках комічний ефект досягається суто мовними прийомами комізму:

гумористичні порівняння: Карпо «витріщив очі на яблуню, наче корова на нові ворота», Мотря «вискочила з-за вугла, наче козак з маку»

гумористичні епітети: каторжний горб, іродова гора

гумористично забарвлені синоніми: «сатана» (контекстуальний синонім до Мотря); верещати, ґвалтувати, лаятись

гумористичні метафори: про Кайдашиху сказано: «До неї прилипла якась облесливість в розмові й повага до панів. Вона … підсолоджувала свою розмову з ними»

літоти: «В Семигорах нема де і втопиться, бо в ставках старій жабі по коліно»

гіперболи: про Кайдашиху: «Ого-го, наша пані економша вилізла трохи не під небо»

слова з суфіксами згрубілості: «Це, мабуть, свекрушище тобі наговорила на вербі груші, а на осиці кислиці», — говорила Мотря

жартівливі пісні як засіб посилення комізму: Коли б мені господь поміг Свекрухи діждати, Заставила б стару суку Халяндри скакати.

Повість «Кайдашева сім’я», в якій письменник майстерно використав засоби як гумору, так і сатири, викликає не тільки сміх, а й серйозні роздуми, змушує кожного глянути на себе збоку. Ми розуміємо, що Нечуй-Левицький звертається до засобів сміху не заради сміху. Ніде нема глузування з героїв. Навпаки, автор співчуває своїм персонажам, серед негативного хоче підкреслити і щось позитивне. Окремі місця твору звучать сміхом крізь сльози.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Знайдіть приклади мовних засобів комічного в повісті "Кайдашева сім'я" (Дивіться приклади теоретичного матеріалу).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 15

Дата: 04.10

Тема: Риторика як мистецтво, наука й навчальна дисципліна. Роль риторики в сучасному світі

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Риторика як мистецтво, наука й навчальна дисципліна. Роль риторики в сучасному світі

Спостереження

Прочитайте речення й дайте відповіді на запитання.

Батько веде п’ятирічного сина до садочка. Перед ними калюжа.

Тато Олега. Не лізь у калюжу, бо замочиш ноги! І що тоді буде?! Захворієш! Стій! Стій, кажу!

Тато Андрія. Калюжу краще обійти, щоб ноги залишилися сухими й тобі комфортно було весь день бавитися в садочку.

1.Чий тато, на вашу думку, виявився більш переконливим?

2.Чому психологи радять рідше вживати заперечення не в спілкуванні з людьми, особливо з дітьми?

Теоретичний матеріал

Термін «риторика» походить від давньогрецького слова оратор та означає «теорія ораторського мистецтва, наука красномовства». Риторика виникла в Стародавній Греції дві з половиною тисячі років тому з єдиним призначенням — впливати на розум і волю громадян за допомогою засобів живого слова, щоб захищати їх.

Риторика — наука про способи переконання та впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей. Риторика вивчає методику творення тексту, визначає його будову, найдоцільнішу для зрозумілого й аргументованого викладу думок. Залежно від того, що говорити й кому, риторика відповідає на запитання, як говорити, для чого й де.

Якщо давньогрецький філософ Арістотель (IV ст. до н. е.) уважав риторику мистецтвом переконання, то римський ритор Квінтіліан (І ст. н. е.) — мистецтвом говорити витончено. Отже, завдання ри-торики — переконання аудиторії, краса, вишуканість і витонченість вираження думок. Предмет риторики — публічний виступ у процесі комунікації.

Риторика — це не тільки наука, а й мистецтво. У Стародавній Греції красномовство розглядали як мистецтво, адже античні мислителі ототожнювали риторику з живописом, скульптурою та навіть архітектурою. А найбільше паралелей проводили між риторикою, поезією та Арістотель акторським мистецтвом.

Давньоримський оратор і філософ Цицерон (І ст. до н. е.) навчав-ся майстерності красиво говорити в найкращих акторів Стародавнього Риму й у своїх публічних промовах використовував суто акторські прийоми. Красномовство належить до духовної сфери життя. Так само, як поезія чи театр, ораторське мистецтво — це створення духовних цінностей. Поет, актор та оратор вирізняються розвинутим чуттям мови, високою культурою мовлення.

Здавна люди, які володіли мистецтвом красномовства (ритори, оратори), відігравали важливу роль у суспільному житті. У сучасному суспільно-політичному й культурному житті успішні люди не байдужі до того, про що вони говорять і як вони це роблять. Отже, вивчення риторики в школі як навчальної дисципліни закладе підвалини успішної діяль-ності молодої людини в майбутньому. Людині, яка володіє риторичними прийомами, обі-знана в ораторському мистецтві, значно легше переконати своїх друзів і колег, тому саме така особистість більш конкурентоспроможна на ринку праці й швидше досягає успіху. Недарма Наполеон казав: «Хто не вміє говорити, кар’єри не зробить».

Прочитайте тексти й виконайте завдання.

І.Легенда розповідає, що Спарта зазнавала поразки в другій Месенській війні й попросила в Афін допомоги. Афіни послали Тіртея. Коли кривий шкільний учитель Тіртей ледве зійшов з колісниці, спартанці зовсім занепали духом: не такої допомоги чекали. Але як став Тіртей промовляти своїми піснями до спартанців, то вони вщент розгромили ворога.

ІІ. Інша легенда також нагадує, яку роль відігравало живе слово в Стародавній Греції. У війні із сусідкою Мегарою Афіни втратили острів Саламін. Не змігши повернути острів, афіняни заборонили навіть згадувати про нього під страхом смерті. Тоді молодий Солон (майбутній «батько» афінської демократії) склав елегії — сто вишуканих віршів про острів і, прикинувшись божевільним, прочитав їх на площі перед народом. Соромно стало афінянам — і вони призначили Солона ватажком воїнів, відвоювали острів, а потім його відсудили.

ІІІ. Чотирнадцять років безперервно панував Перикл в Афінах — і цим він, видатний оратор, значною мірою завдячував силі впливу свого могутнього слова. Про це, наприклад, свідчить «Надгробне слово», виголошене ним під час поховання афінян, які загинули в перший рік Пелопоннеської війни (431–404 рр. до н. е.). Він промовляв перед матерями та вдовами загиблих — винуватець смерті їхніх близьких. Перикл говорив про патріотичні почуття афінських громадян, які захищають свою свободу й незалежність, свій демократичний лад, наголошував на етичному значенні демократичної влади. Промова пробудила ентузіазм у народу так, що матері та вдови урочисто несли Перикла по місту, обсипали квітами, із захопленням цілували його одяг (О. Когут).

1.Про яку роль живого слова йдеться в текстах?

2.Розкажіть про риторику як мистецтво впливу на людей, використавши одну з цих історій на підтвердження ваших думок (сім–дев’ять речень; письмовий твір з елементами переказу).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 32

Урок: № 4

Дата: 03.10

Тема: Колоритні людські характери в повісті «Кайдашева сім’я». Українська ментальність, гуманістичні традиції народного побуту й моралі.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Колоритні людські характери в повісті «Кайдашева сім’я». Українська ментальність, гуманістичні традиції народного побуту й моралі.

Спостереження

Відкидаючи звинувачення в тому, що в його творах багато художнього домислу, І. С. Нечуй-Левицький писав: «… я роками виходив і виїздив місця, де народжувались, росли й важко робили, кохались і множились герої моїх оповідань і повістей. Коли пишу, їх обличчя завжди стоять переді мною. Їх болі і зітхання, темність і горе крають мені серце». Яскравим підтвердженням слів письменника є «Кайдашева сім’я». Твір має точно вказане місце, де відбуваються події. Село Семигори, так майстерно виведене митцем у повісті, було авторові майже рідне. У дитинстві і в юності він тут навіть деякий час жив у родичів, був знайомий з багатьма семигорськими ровесниками. Кайдаші мали своїх прототипів: сім’ю Мазурів з цього ж таки села, яка прославилася постійними бійками і колотнечею. Вуличне прізвище Мазурів — Кайдаші — письменник і подарував своїм літературним героям. Хата заможних Мазурів стояла на кутку Солоному, коло церкви, поруч дійсно був горб, на якому ламалися вози. Жили у Семигорах й свати Мазурів — багаті Довбиші. Про героїв повісті, про те, якими змалював їх письменник у творі, і піде наша мова.

Теоретичний матеріал

Письменник у хронологічній послідовності з багатьма подробицями відтворює життя персонажів повісті. А разом з цим показує нам чинники, які впливали на формування їх характерів. Автор у творі виступає як тонкий психолог, що здатен підмічати найхарактерніші індивідуальні риси і створювати типові характери. Мабуть, недаремно у селах над Россю хвалилися тим, що прототипів для своїх знаменитих баби Параски та баби Палажки Нечуй знайшов саме у них, і кожне село наполягало на своїй першості. Цікаво, що Іван Семенович вірив, що «в кожній людині, одколи світ животіє, сидить трохи чорта, трохи й Бога, або в декого й багато Бога, і отой Бог вижене колись чорта та й прожене його на очерета та болота». А поки цього не сталося, ми, на жаль, змушені говорити про родину, члени якої не змогли чи не захотіли досягти порозуміння і перетворили своє життя в низку сварок.

Портретні характеристики чоловічих образів

Омелько Кайдаш

«Ніби намальований на чорному полі картини, сидів Кайдаш в білій сорочці з широкими рукавами. Кайдаш стругав вісь. Широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною».

Карпо

«Карпо був широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті».

Лаврін

«Лаврінове молоде довгасте лице було рум’яне. Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум’яні губи — все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір».

Показуючи життя однієї селянської родини, письменник створив переконливі образи двох поколінь, наділивши їх настільки типовими рисами хаpактеpу дрібних власників, які й досі живучі. Провідного образу, навколо якого б розвивалися події, у творі немає. І. Нечуй-Левицький змальовує щоденні побутові проблеми і вчинки членів сім’ї Кайдашів. Старий Омелько — типовий затурканий селянин. Тяжка селянська праця підірвала і виснажила його сили, зробила забобонним. Він дбайливий і працьовитий, ніколи не сидить без діла, завжди чимось зайнятий. Непогано заробляє, але гроші витікають до шинкаря. Від своїх синів він також вимагає працьовитості. З часу одруження синів для старого Кайдаша настає ще тяжче життя, бо він втрачає над дітьми батьківську владу і це гнітить його. Карпо і Лаврін вже його не слухаються, і більш того, намагаються загарбати все господарство. Карпо навіть піднімає на нього руку. Кайдаш спивається до божевілля і передчасно гине.

Обидва сини живуть власними егоїстичними інтересами. Вони морально зубожілі люди, що через свої безкінечні сварки втрачають людську гідність. Ще на початку твору автор показує протилежність характерів Карпа і Лавріна, розповідаючи, як по-різному уявляють вони своє життя після одруження.

Карпо — старший син Кайдашів, постає перед нами як гордий, насмішкуватий, вередливий, з похмурою вдачею. «Він був чоловік гордий, упертий, не любив нікому кланятись, навіть рідному батькові», — підкреслює автор. У стосунках навіть з близькими він егоїст, індивідуаліст, що дбає лише про свій власний інтерес, не рахуючись ні з ким.

Карпо — рішучий, вольовий, це соціальний тип дрібного власника, який прагне зміцнити своє невелике господарство, але не має змоги.

Лаврін — душевний, лагідний, добрий і безкорисливий. У нього, на відміну від брата, лірична душа, його вабить все ніжне, красиве. Він шанує людей, захоплюється красою природи, грає на сопілці. Але всі ці позитивні риси руйнує невблаганна дійсність. Під впливом сімейного оточення, в атмосфері сварок та підлості Лаврін перероджується, стає безсердечним, дріб’язковим. Поступово його краса і привабливість зникають, черствіє душа, грубішає мова. Він перестає слухатися батька, а після його смерті, відчувши себе самостійним хазяїном, як і мати чи брат, не хоче нічим поступитися. У цьому яскраво переконує колотнеча навколо груші. У кінці повісті брати майже не відрізняються один від одного. Обидва вперті, егоїстичні, непримиренні.

Портретні характеристики жіночих образів

Маруся Кайдашиха

«… Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем. Маруся Кайдашиха замолоду довго служила в дворі, у пана, куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми. Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість у розмові й повага до панів. Вона любила цілувать їх в руки, кланятись, підсолоджувала свою розмову з ними».

Мотря

«Мотря стояла під хатою проти білої стіни. Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. Загоріле рум’яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем, очима. В лиці, в очах було розлите. щось гостре, палке, гаряче, було видно розум з завзяттям і трохи з злістю».

Мелашка

«Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк. Лаврін дивився на дівчину, як вона спустила на щоки довгі чорні вії, як вона потім повернулась боком, дивилась на воду, на скелі, як блищав її чистий, рівний лоб».

Маруся Кайдашиха — сварлива, чванлива і бездушна жінка. Замолоду вона служила покоївкою в панів, набралася від них трохи «панства», а тому з погордою ставиться до бідніших від себе. Любить вихвалятись, що її шанують пани та попи. Вона облеслива в розмовах, непpиpодна, манірна. як і її чоловік, Маруся працьовита і дбайлива господиня, любляча мати, але, крім того, що дуже сварлива, ще й деспотична. Ця обмежена жінка через ворожнечу з усіма стає посміховиськом на все село.

Характер Мотрі, ставлення її до свекрухи та й, напевно, до оточуючих, яскраво розкриваються у пісеньці-приказці «Коли б мені бог поміг свекрухи діждати», яку уїдливо наспівує Мотря. Ненависть, зневага, злісна насолода уявною помстою, саркастична насмішка — ось що чується в ній. У народній творчості ці якості характеру завжди знаходили рішучий осуд, оскільки породжували ворожнечу, нелад у сім’ї, громаді, суспільстві і протиставлялися здоровим нормам народної моралі, народним ідеалам краси і гуманізму. Їх зміст у народних звичаях, обрядах, піснях, казках завжди пов’язувався із взаємоповагою, чуйністю, взаємовиручкою, духовним багатством.

Втіленням української релігійності і високої народної моралі є у повісті Мелашка. Сором’язлива, скромна, делікатна, працьовита, шаноблива у ставленні до батьків, старших себе. Так вихована вона у батьківській родині, турбота про чоловіка, сімейне благо — її внутрішня потреба і необхідність, без чого вона не уявляє жінки, матері.

Любов Мелашки до рідної матері, чоловіка, намагання догодити свекрусі визначають сутність краси внутрішнього світу героїні. Доведена до відчаю, Мелашка іде з односельчанами в Київську Лавру на прощу, бо святкування Паски в Києві, за народним повір’ям, мало б принести в сім’ю Боже благословення, якого так бажає жінка.

Але життя в атмосфері постійного протистояння призводить до того, що жінка поступово втрачає ніжність, лагідність, пісенність, душевну красу і стає типовою представницею своєї родини.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Оберіть одне із запропонованих завдань.

1. Доберіть прислів’я до образів повісті, які б вказували на основну рису їхнього характеру.

2. Мелашка, прийшовши в хату Кайдашів, терпить наругу з боку свекрухи, але не наважується сказати їй ні слова. Складіть монолог Мелашки, звернений до Кайдашихи, яким вона могла б змусити злу свекруху не знущатися з неї.

3. Напишіть твір на одну із запропонованих тем:

а) Чому Омелько та Маруся Кайдаші не дочекалися на старості поваги синів?

б) Образи селян у повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я».

в) Чи поважатимуть Карпа й Лавріна їхні діти?

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 14

Дата: 03.10

Тема: Уживання слів у фразеологізмах відповідно до їхнього стилістичного забарвлення. Утвердження лексичної норми в словниках української мови

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Уживання слів у фразеологізмах відповідно до їхнього стилістичного забарвлення. Утвердження лексичної норми в словниках української мови

Спостереження

Прочитайте діалог і виконайте завдання.

Жінка спілкується по телефону, а поруч — її маленький син.

— Олюню, та я на проведенні конференцій уже собаку з’їла!

— Мамо, а хіба люди їдять собак?

— Ні, дорогенький! «З’їсти собаку» означає багато знати й уміти.

— Так, може, і мені собаку з’їсти, щоб багато знати?

Чому син неправильно зрозумів маму?

Наведіть приклади фразеологізмів зі словом собака.

Теоретичний матеріал

Фразеологізми мають різне стилістичне забарвлення, вони бувають розмовними, просторічними, фольклорними, книжними й нейтральними.

розмовні	у побутовому спілкуванні й	ще й кіт не валявся, ні в які во-
фразеологізми	художній літературі	рота не лізе

просторічні	у побутовому мовленні для	Напхати пельку, хай тобі грець
фразеологізми	зниженої характеристики

фольклорні	в усній народній творчості	ні в казці сказати, ні пером
фразеологізми		описати; тридев’яте царство

книжні	у наукових і публіцистичних	мертва точка, осідлати Пега-
фразеологізми	текстах, рідше — у художніх	са, яблуко розбрату

нейтральні	в усіх стилях	в усякому	разі,	відігравати
фразеологізми		роль

Значну частину лексичного фонду української мови становить спільнослов’янська лексика (із праслов’янської мови); це найдавніший шар української лексики, її ядро: мати, око, кінь, молоко, воля; хитрий, глухий; орати, сидіти, учити, уміти; один, сто; ваш, там, куди; а, ні, про та ін. Більшість цих слів (слів із таким коренем) збереглася в усіх слов’янських мовах, тому хибним є піддавати сумніву їхню «літературність» і «нормативність» в українській мові лише через наявність їх у російській, польській чи інших мовах. Отже, «не бійтесь заглядати у словник», щоб з’ясувати правомірність уживання того чи того слова в мові.

Як слово набуває офіційного статусу в мові (тобто потрапляє до академічного словника), за якими критеріями? Лексикографи зважають передусім на поширення слова в різних регіонах України, частотність використання в усному й писемному мовленні, відповідність звуковим і граматичним законам мови. Також важливим є використання нових слів (неологізмів) у художніх творах визнаними майстрами красного письменства. Як ви думаєте, яке слово швидше потрапить до словника: смаколик чи сторітелінг? Звичайно ж, смаколик, бо воно і звучить органічно, і має «прозоре» значення (корінь смак), і широко вживане в сучасній мові.

Треба зважати на те, що вимоги до правомірності вживання слова в усному й писемному мовленні різні: якщо слова з маркуванням розм. можна використовувати в усному мовленні, то наявність їх у книжних стилях є порушенням лексичної норми. Розмовні й просторічні елементи шарпанина, брехати, чимчикувати, писок, баньки й под. допустимі в розмовному стилі, але ніяк не в офіційно-діловому й науковому.

Як бути з неологізмами, яких досі немає в словниках, проте їх тривалий час широко використовують у живому мовленні: аватарка, гуглити, блутуз (блютуз), інсайдер, уподобайка (лайк), себчик (селфі), покликання (посилання)? Відсутність цих нових слів зумовлена тим, що паперовий академічний словник технічно «не встигає узаконювати» їх своєму реєстрі, адже живе слово значно швидше «пристосовується» в мові, аніж писем-не. Якщо виникають вагання щодо правомірності використання названих слів та їхнього написання (Ютуб чи Ютьюб; блутуз, блютуз чи блутус?), шукайте відповіді на різних ресурсах у мережі Інтернет: блог професора Олександра Пономарева (bbc.com/ukrainian/ topics/ponomariv), «Український лінгвістичний портал» (lcorp.ulif.org.ua), «OnlineCorrec-tor» (onlinecorrector.com.ua) та ін.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Висловте свої міркування щодо українських варіантів англійського слова like, яке використовують у соціальних мережах і в SMS-повідомленнях.

Like — уподобайка, любчик, файник, уподобання, вподобка, вподоба, цяця (дизлайк — бека), любо, плюсик, добре, добрик, подобка, тиць, файно, згода, любик, втішка, здоба.

Складіть тлумачний словник небажаних запозичень «Свої не гірші заморян» (десять– п’ятнадцять слів).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 32

Урок: № 13

Дата: 03.10

Тема: Контрольна робота. Вступ. Поняття норми в сучасній українській літературній мові. Тести

Зміст: Тестові завдання

Коментар

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольна робота. Вступ. Поняття норми в сучасній українській літературній мові. Тести

Тестові завдання

I. Завдання з вибором однієї правильної відповіді .
1. Неологізми – це слова, які …
а) з’являються у мові
б) запозичені з інших мов
в) колись вживались часто, а тепер майже не використовуються
г) вживаються лише в мові людей певної місцевості

2. Архаїзми – це слова, які …
а) з’являються у мові
б) запозичені з інших мов
в) колись вживались часто, а тепер майже не використовуються
г) вживаються лише в мові людей певної місцевості

3. Укажіть групу слів-синонімів:
а) говорити, казати, кричати, говірка
б) пересуватися, бігти, шкандибати, повзти
в) вітчизна, батьківщина, земля, родина
г) вода, рідина, молоко, чай

4. Позначити рядок, в якому всі пари слів є антонімами:
а) день – вечір, сім’я – рід, зима - літо
б) верх – низ, чорне – біле, ліс - гай
в) вперед – назад, добре – погано, часто - густо
г) сум – радість, день – ніч, ранок – вечір

5. Вкажіть групи слів за їх походженням:
а) синоніми, антоніми
б) омоніми, пароніми
в) власне українські та запозичені
г) діалектні та професійні

6. Позначте правильне значення фразеологізму п’яте через десяте:
а) похапцем б) багато
в) неправильно г) давно

7. Позначте правильне значення фразеологізму мокрим рядном накрити:
а) улесливо звеличувати
б) приховувати злі наміри
в) настирливо домагатися
г) зненацька накинутися з докорами, лайкою

8. Словник, який пояснює значення слів:
а) етимологічний
б) тлумачний
в) орфографічний
г) фразеологічний

II. Завдання з вибором 2-3 правильних відповідей .

9. Позначте словосполучення, у яких слово глибокий ужито в переносному значенні :
а) глибока таємниця б) глибоке озеро
в) глибока думка г) глибокий яр

10. Виділіть речення, у яких використано фразеологічні звороти:
а) Перець – овочева напівкущова або трав’яниста рослина. ( Зі словника )
б) Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем. (І. Нечуй-Левицький)
в) Якби моя воля, то я б сього пана не то з партії вигнала, я загнала б там, де вже й перець не росте. ( Леся Українка )
г) Прийдеться ще декому й перцю давати. ( Б. Олійник )
д) Перцем звуть і злющі-презлющі червоні перчини. ( А. Коваль )

ІІІ частина. Прочитати текст, виконати завдання до нього

11. (1)Була пора, коли чигиринський сотник Богдан Хмельницький підняв повстання проти шляхтичів. (2) Він звільнив братів-українців, що стали рабами в неволі. (3) У кожної сотні був свій кобзар, який оспівував в думах битви козацького війська. (4) Кожної седмиці вони складали пісні.
А Позначте речення із архаїзмами.
Б Позначте речення із історизмами

12. (1) А я розважую на грами своє життя. (2) Не жду утіх - я тут, не в телемелодрамі. (3) А очі склять блискучі іномарки на цвинтарі, де тліють недогарки. (4) Хто вас тепер слухатиме, коли всі слухають свої мобільники?
А Позначте речення із неологізмами
Б Позначте речення із розмовною лексикою

13. Укажіть відповідність між неологізмом іншомовного походження та його тлумаченням:
А субсидія                                         1. одноразова грошова допомога
Б імідж                                               2. допомога держави малозабезпеченим
В бартер                                             3. образ
Г індексація                                       4 перахунок
Д грант                                               5. обмін

14. (1) В минуле ми вертаємося в згадці, п'ємо його гірко-солодкий мед. (2) Бідний тоді їсть курку,як сам хворий або курка слаба. (3) У палаці грали в шахи мудрий шах і шахів брат. (4) Передалася радість журбі, скресла печаль полинова. (5) Люди разом з епохами приходять і відходять. (6) І їде Дон-Кіхот на Росінанті, за ним тюпачить Санчо на ослі.
А Позначте речення із антонімічними парами.
Б Позначте речення із омонімами

15. Творче завдання. Напишіть вільне есе на тему: «Пишаюсь тобою, мово солов’їна!»

Коментар: 1-8 завдання-0,5 балів, 9-14 завдання-1бал, 15 завдання-2 бали.

Виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи, пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ)

Успіхів у роботі!

Не можна		Можна

розривати сполучення *дж,*	ход\|жу, зад\|звеніти	хо\|джу, за\|дзвеніти, але над\|зви
дз, якщо вони позначають		чайний (бо д належить до префікса,
один звук		а з — до кореня)

розривати сполучення *йо, ьо*	рай\|он, боль\|овий	ра\|йон, больо\|вий

відривати одну літеру від	ро\|здивитися,	роз\|дивитися,
Префікса або кореня	розк\|ласти	роз\|класти

залишати в кінці рядка початкову частину другої основи,	вогнет\|ривкий,	вогне\|тривкий,
	короткост\|роковий	коротко\|строковий
якщо вона не становить складу

залишати в рядку чи переносити одну літеру	мил\|о, а\|ле,	ми\|ло, але,
	е\|кономний	еко\|номний

відокремлювати м’який знак	солом\|’яний,	cолом’\|яний,
та апостроф від попередньої	гал\|ька	галь\|ка
літери

розривати абревіатури, а також відривати від них	НА\|ТО, С\|БУ, ТУ\|-	НАТО, СБУ, ТУ-134
цифри	134

Викладач української мови, літератури та зарубіжної літератури Черевко Наталія Іванівна

Страницы

Група 32

Немає коментарів:

Дописати коментар