Викладач української мови, літератури та зарубіжної літератури Черевко Наталія Іванівна: Група 31

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 35

Дата: 01.06

Тема: Контрольна робота. Модерна драматургія. Перлини західноукраїнської літератури. Есе - аргументація

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольна робота. Модерна драматургія. Перлини західноукраїнської літератури. Есе - аргументація

Теоретичний матеріал

Есе – самостійна творча письмова робота, ознакою якої є особистісний характер сприймання проблеми та її осмислення, невеликий обсяг, вільна композиція, невимушеність та емоційність викладу.

Ознаки: дотримання структури тексту, наявність відповідних компонентів (тези, аргументи, приклади, оцінювальні судження, висновки); обґрунтування (аргументування) тези.

Вимоги до есе

1.Обсяг – 3-3,5 сторінки тексту.

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

4. Необхідно писати стисло і ясно. Есе не повинно містити нічого зайвого, має нести лише інформацію, необхідну для розкриття ідеї есе, власної позиції автора.

5. Есе має відрізнятися чіткою композиційною побудовою, бути логічним за структурою. В есе, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня логіка, що визначається, з одного боку, авторським підходом до обговорюваного питання, а з іншого – самим питанням. Необхідно уникати різких стрибків від однієї ідеї до іншої, думка має розкриватися послідовно.

6.Есе повинно засвідчити, що його автор знає й осмислено застосовує теоретичні поняття, терміни, узагальнення, ідеї.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій.

Висновок – узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині.

Практична робота

Виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи,пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ)

Обирайте власну тему, розкривайте її в есе за творчістю М. Куліша, Б.-І.Антонича або О. Турянського.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 34

Дата: 24.05

Тема: Богдан – Ігор Антонич. Коротко про митця. «Різдво», «Коляда», «Євангелія».

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Богдан – Ігор Антонич. Коротко про митця. «Різдво», «Коляда», «Євангелія».

Теоретичний матеріал

Богдан-Ігор Антонич народився 5 жовтня 1909 р. в с. Новиці на Лемківщині (тепер територія Польщі) у родині греко-католицького священика. Родина Антоничів покинула рідне село, бо воно було розміщене на шляхах, де проводилися воєнні операції. Через слабке здоров’я Богдан не ходив до початкової школи, до навчання в гімназії готувався, беручи приватні уроки. Учився добре, був музично обдарованим. Середню освіту здобував у польській гімназії. З 1928 по 1933 р. навчався на філологічному факультеті (щоправда, тоді його називали філософським) Львівського університету.

1931 р. виходить друком перша його книжка «Привітання життя», що відразу привернула увагу львівської літературної громадськості. Закінчення університету збіглося з виходом у світ другої збірки «Три перстені» (1933), яка зробила Б.-І. Антонича відомим західноукраїнським письменником.

Після закінчення університету юнак віддав перевагу літературній діяльності, з якої і жив. Він побоювався вчителювання: «Як піду на практику, а потім на посаду, то вже нічого не напишу».

1933 по 1937 р. Б.-І. Антонич написав ще три книжки, але тільки одна з них вийшла друком за його життя — «Книга Лева» (1936). Дві інші — «Зелена Євангелія» і «Ротації» — посмертні видання, датовані 1937 р. У цей час поет працює над оперною драмою «Довбуш», мистецтвознавчими, теоретичними статтями, над романом «На тому березі», який, на жаль, він так і не завершив. Через хворобу Б.-І. Антонич помер зовсім молодим. Це сталося 6 липня 1937 р. Поет похований на Янівському цвинтарі в м. Львові.

Б.-І. Антонич був аполітичним. Напевно, це одна з головних причин того, що поета свідомо «забувала» офіційна критика, ніби такого й ніколи не було в лі-тературному житті України.

Б.-І. Антонич поклоняється законам мистецтва, йому важливе вільне поетич-не самовираження, уміння висловити внутрішнє світовідчуття через художні образи.

На художній манері Б.-І. Антонича позначилися поетика символізму й міфо-логізму; асоціативність і метафоричність.

Мотив поєднання язичницького й християнського є провідним у поезіях «Різдво» і «Коляда».

Різдво (1933)

Народився Бог на санях Ніч у сніговій завії

в лемківськім містечку Дуклі. крутиться довкола стріх.

Прийшли лемки у крисанях У долоні у Марії

і принесли місяць круглий. місяць — золотий горіх.

Богдан-Ігор Антонич «Різдво» (подивіться відео)

Коляда (1933)

Тешуть теслі з срібла сани, Тешуть теслі з срібла сани,

стелиться сніжиста путь. сняться веснянії сни.

На тих санях в синь незнану На тих санях Ясна Пані,

Дитя Боже повезуть. очі наче у сарни.

Ходить сонце у крисані,

спить слов’янськеє Дитя.

Їдуть сани, плаче Пані,

снігом стелиться життя.

Богдан – Ігор Антонич «Коляда» (подивіться відео, поєднано дві поезії)

Зелена Євангелія (1933)

Весна – неначе карусель,

на каруселі білі коні.

Гірське село в садах морель,

і місяць, мов тюльпан, червоний.

Стіл ясеновий, на столі

Слов’янський дзбан, у дзбані сонце.

Ти поклоняйся лиш землі,

землі стобарвній, наче сон цей!

Богдан – Ігор Антонич «Зелена Євангелія» (подивіться відео)

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Перегляньте відео: Історична правда з Вахтангом Кіпіані: Богдан-Ігор Антонич і дайте відповідь на запитання:

Як Ю. Андрухович пояснює вибір другого імені Антоничем — Ігор?

Якими були стосунки Б.-І. Антонича з нареченою О. Олійник?

Яку оцінку дав Ю. Андрухович Б.-І. Антоничу?

Зробіть літературний паспорт до однієї з трьох поезії Б-І. Антонича за такою схемою:

1.Назва твору.

2.Автор.

3.Літературний рід.

4.Жанр.

5.Вид лірики (громадянська, інтимна, пейзажна).

6.Провідний мотив.

7.Художні засоби.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 33

Дата: 24.05

Тема: Перлини західноукраїнської літератури. Автономність, відкритість зарубіжним традиціям і новітнім процесам, розвиток української літератури в Західній Україні до 1939р.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Перлини західноукраїнської літератури. Автономність, відкритість зарубіжним традиціям і новітнім процесам, розвиток української літератури в Західній Україні до 1939р.

Теоретичний матеріал

Розвиток літератури в Західній Україні (до 1939 р.)

Історичні обставини. 1919 р. за підтримки Антанти Західна Україна була окупована Польщею, Буковина й Бессарабія — Румунією, а Закарпатська Україна — Чехословаччиною. Цей процес супроводжувався прагненням асимілювати українців. 1924 р. закривають українські школи й ліквідовують кафедри української мови у вишах; для молоді було обмежено доступ до державної служби. Хоч складною була ситуація між двома світовими війнами, проте відкривалися видавництва, виходили друком часописи й книжки. Літературний процес на західноукраїнських землях відбувався дещо автономно від Наддніпрянської (тоді вже радянської) України. Письменники орієнтувалися на західноєвропейську літературу, вони використовували зарубіжні традиції та новітні процеси. Продовжували творити вже знані В. Стефаник, О. Кобилянська, Б. Лепкий. Розвивалися символізм, імпресіонізм, експресіонізм, авангардизм. У цей час на літературному небосхилі з’являються нові імена та мистецькі угруповання.

Угруповання. У Львові 1922 р. виникла група «Митуса» (назва походить від імені галицького літописного співця, який вибрав смерть, не зрікшись своїх переконань). До неї належали Р. Купчинський, О. Бабій, Л. Лепкий та ін. Вони орієнтувалися на українських символістів та європейських модерністів, видавали однойменний літературно-мистецький журнал.

1927 р. з’являється група «Логос», яка об’єднала письменників християнського спрямування (Г. Лужницький, С. Семчук, О. Назарук та ін.). Вони проводили культурницьку роботу, культивували християнську мораль, видавали журнали «Поступ» і «Дзвони». На творчості цих митців позначилася поетика символізму й імпресіонізму.

Чи не найпомітнішою була діяльність модерністів, що належали до об’єднання «Дажбог» (Б.-І. Антонич, Б. Кравців, Є. Пеленський) і «Гроно» (В. Бобинський, С. Тудор та ін.).

Відоме також богемне угруповання наймолодших митців «Дванадцятка» (з 1930 р., Львів), яке зосередило свою увагу на урбаністичних мотивах, опоетизовуючи стихію вулиць, кав’ярень і крамниць Львова з його неповторним колоритом.

Лірика. У ліриці найпотужніше в цей час зазвучало ім’я Б.-І. Антонича. Його поетичні твори характеризувалися гуманістичним пафосом і колоритною образністю, міфологізмом та асоціативністю. З перших же збірок «Привітання життя» і «Три перстені» він став кумиром молоді.

На поетичному полі гучно про себе заявив також С. Гординський — учень відомого художника О. Новаківського. Його збірки «Барви і лінії», «Буруни», «Вітер над полями» рясніють яскравими зоровими й слуховими образами. У них відчувається малярський хист митця.

С.Гординський

Проза. У 20–30-х роках ХХ ст. в Західній Україні розвиваються як малі, таквеликі прозові жанри: від оповідання та новели до повісті й роману. Цей період представлений такими іменами, як Ірина Вільде, О. Турянський, О. Назарук, А. Чайковський, Б. Лепкий та ін. Історичну прозу створюють А. Чайковський та О. Назарук. У модерністському річищі писала свої твори Ірина Вільде (справжні ім’я та прізвище Дарина Макогон). У 30-х роках ХХ ст. виходять друком її повісті «Метелики на шпильках», «Б’є восьма» і «Повнолітні діти», збірка оповідань «Химерне серце». У повістях письменниці відображена духовна місія жіноцтва, сильна жінка, яка культивує сімейні цінності в гаслі «Через родину до могутньої нації!».

Ірина Вільде

Драматургія. Твори для постановки на сцені характеризуються багатством тем, стилів і жанрів. У стилі символізму й неоромантизму написані п’єси «Гетьман Мазепа» Пачовського, «Поєдинок» і «Вербунок» Ю. Липи, «Три-вожні душі» К. Поліщука та ін. Християнськосимволічні й історико-релігійні сценічні форми створювали Гр. Лужницький («Посол до Бога»), Д. Николишин («Ірод Великий», «Самсон») та ін.

Помітним мистецьким явищем у Галичині на початку 1930-х років був львівський театр «Заграва», який очолював актор і режисер В. Блавацький. Він зі своєю трупою поставив на сцені п’єси «Батурин» за трилогією Б. Лепкого, «Вона — земля» і «Моє слово» за новелами В. Стефаника, а також славетного «Тараса Бульбу» за однойменною повістю М.Гоголя.

Відомості про лірику, прозу й драматургію оформте в зошиті як таблицю.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 31

Урок: № 30

Дата: 23.05

Тема: Контрольне есе «Ця музика спонукає до думок»

Зміст: Теоретичний матеріал

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольне есе «Ця музика спонукає до думок»

Теоретичний матеріал

Вимоги до есе

1.Обсяг – 3 – 3,5 сторінки тексту.

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій.

Висновок – узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині.

Коментар: ви можете написати про класичну або сучасну музику, обираючи той музичний жанр, стиль, напрям, який вам подобається.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 31

Урок: № 29

Дата: 23.05

Тема: Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених відокремленими означеннями

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених відокремленими означеннями

Спостереження

Прочитайте речення й виконайте завдання.

Анатолій як людина хороший, а як фахівець — не дуже.

Мавпа часто поводить себе, як людина.

У якому реченні виділені слова є порівнянням (обставина), а в якому — ознакою (означення)?

Чому в одному реченні виділені слова відокремлені розділовими знаками, а в іншому ті ж самі слова не відокремлені?

Теоретичний матеріал

Означення відокремлюють комами. Якщо означення стоять у кінці речення, то перед ними зазвичай ставлять тире.

Узгоджене означення

Відокремлюють

поширене означення після означува-	Добріє світ, народжений в любові (Т. Коломієць).
ного слова	АЛЕ: Народжений в любові *світ* добріє.

декілька непоширених означень після	Морозний *сніг*, блискучий та легкий, здається
означуваного слова, перед яким уже є	падає на серце прямо (М. Рильський).
означення
АЛЕ: за бажанням автора відокрем-	*Сніг*, морозний та легкий, падає на серце прямо.
люють такі означення, якщо перед	*Сніг* морозний та легкий падає на серце прямо.
означуваним словом немає означення

як поширене, так і непоширене озна-	Щасливий, я повертаюся додому. Ми, невгамов-
чення, яке стосується особового за-	ні, шукаємо себе у Всесвіті. Невгамовні, шукаємо
йменника або уявного (ніби пропуще-	себе у Всесвіті.
ного) займенника

означення, що стоїть на відстані від	Лукавий, непередбачуваний, ловив нас цей вік.
означуваного слова	*Батько* сидів на кормі — веселий, дужий.

Неузгоджене означення

Відокремлюють

два або більше означень, Аж тут біля неї промайнув виражених іменниками в Кролик – білий,з рожевими непрямих відмінках, що стоять очима. після означуваного слова, особливо якщо перше з них — узгоджене означення

означення, що стосуються особо-	У білих штанях і футболці, із засуканими рукавами,
вого займенника та власної назви	я нагадував масажиста. У солодкому хвилюванні,
(іменника)	з усмішкою, Олександра* вийшла на сцену «Голосу*
	країни».

означення, виражене інфінітивом,	Нам дали складне завдання — виграти в сильні-
якщо перед ним можна вставити а	ших за нас суперників. «Золота молодь» має одну
*саме*	велику слабкість* — розкошувати.*

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Прочитайте текст і виконайте завдання.

Величніше від видовища спокійного чи схвильованого моря, від вигляду гір, укритих пралісом чи заквітчаних вічним снігом, видовище зоряного неба, яке оточує нас з усіх боків, нестримно притягає до себе наш погляд, розповідаючи нам про безмежність і вражаючи нас незбагненною безоднею. Ніщо інше не може такою мірою захоплювати нас, притягувати до себе допитливу людську думку, як небо, тому що воно — сама правда, сама безмежність, вічність, усе...

Знайдіть у всіх релігійних таємницях, у всіх гідних подиву творах мистецтва — у живописі, музиці, драмі, романі — такі глибокі думки, які б справили на нашу душу враження істини, величі та піднесення, яке дарує нам споглядання неба! Щонайменша падаюча зірочка ставить перед нами запитання, чим же ми самі є у Всесвіті. Комета на своїх могутніх і швидких крилах переносить нас у безодні простору; зоря, що палає в глибині небес, указує нам на далеке сонце, оточене невідомими нам світами людських істот...

Дивні, величні, чарівні видовища! Вони притягають до себе своєю неймовірною красою й переносять нас у царину недосяжної величі (К. Фламмаріон).

Випишіть речення з відокремленими означеннями, знайдіть узгоджені й неузгоджені означення.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 32

Дата: 22.05

Тема: Позакласне читання. Василь Шкляр. Роман «Маруся»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Позакласне читання. Василь Шкляр. Роман «Маруся»

Теоретичний матеріал

Васи́ль Микола́йович Шкляр (нар. 10 червня 1951, с. Ганжалівка Лисянського району Черкаської області) — український письменник, політичний діяч. Один із найвідоміших і найбільш читаних сучасних українських письменників. Деякі літературні оглядачі називають його «батьком українського бестселера». Роботи Шкляра перекладено англійською, болгарською, вірменською, шведською, словацькою, російською мовами тощо.

Василь Шкляр народився в селі Ганжалівка Лисянського району на Черкащині, де й пішов до початкової школи. Пізніше родина переїхала до міста Звенигородки, де Василь Шкляр закінчив 10-річну школу зі срібною медаллю (1968), а відтак вступив на філологічний факультет Київського університету. На другому році навчання, Шкляра хотіли вигнати з університету за те, що під час трудового семестру в колгоспі, він бавився бомбою, але йому вдалося уникнути відрахування шляхом тимчасового переїзду у Вірменію, куди він поїхав, аби навчатися за студентським обміном в Єреванському університеті. Згодом Шкляр згадає цей випадок зі свого життя у своїй ранній повісті «Стороною дощик іде». У Єреванському університеті Шкляр студіював вірменську мову й літературу аж до 1972 року і, за власним зізнанням, зміг добре вивчити вірменську мову вже за 2 місяці. Після повернення в Україну Шкляр у 1973-му році закінчив навчання у Київському університеті.

Журналістська та літературна кар'єра

Після закінчення університету, Шкляр почав працювати журналістом. Паралельно з журналістською роботою пише свої перші літературні праці, зокрема, у 1970-1980-х роках вийшли друком його перші дорослі збірки повістей та оповідань: «Перший сніг» (1977), «Де твій Остап, Соломіє?» (1979) та «Живиця» (1982). У 1978 році став членом Спілки письменників України. У цей період виходять численні дитячі оповідання та книги Шкляра, зокрема, дитячі збірки «Шовкова нитка» (1976), «Черешня в житі» (1983) та «Шовковий дощик» (1984). Перші романи письменника, що з'явилися у 1986 році («Праліс: Тінь сови») та 1989 році («Ностальгія»), не здобули хоч якогось розголосу та були практично не помічені літературними критиками та звичайними читачами.

У період з 1988 по 1998 роки Шкляр займався політичною журналістикою, бував у «гарячих точках». Цей досвід, зокрема, подробиці операції з врятування дружини Алли та родини генерала Дудаєва після його загибелі, Шкляр згодом відтворив у романі «Елементал» (2001).

Популярність як письменника прийшла лише у 1999 році з виходом роману «Ключ», який зібрав низку нагород та був неодноразово перевиданий у різноманітних українських видавництвах. Це був перший твір автора після тривалої паузи — з початку 1990 років. Сам Шкляр пояснив таку тривалу паузу «зміною епох». Шкляр розпочав написання роману ще 1998 року, перебуваючи у лікарні, куди він потрапив зі смертельним діагнозом на на лептоспіроз.

У 1999 році Шкляр став членом новоствореної Асоціації українських письменників. У 2000-2004 роках Шкляр працює головним редактором видавництва «Дніпро», куди він пішов задля покращення стану видавництва. У 2009 році виходить найвідоміший роман письменника «Залишенець». Чорний ворон». За цей роман у 2011 році Комітет з Національної премії України ім.Т.Шевченка визнав Шкляра лауреатом премії, але письменник відмовився її отримати на знак протесту проти перебування на посаді Міністра освіти України одіозного українофоба Дмитра Табачника.

У 2011 році Шкляр увійшов до складу журі літературного конкурсу «Юне слова». Наприкінці 2011 року Шкляр також створив Міжнародну благодійну організацію «Фонд Василя Шкляра „Холодноярська Республіка“».

Політична кар'єра

У 1991р. Шкляр став членом Проводу та прес-секретарем Української республіканської партії (УРП) і пробув у лавах цієї партії до 1998 року. У березні 1998 р.був кандидатом в народні депутати України від виборчого блоку «Народний фронт» .

У вересні 2015 року Шкляр знову спробував себе в українській політиці, увійшовши до проводу новоствореної партії УКРОП.

Роман «Маруся»

Книги Василя Шкляра вже стали бестселерами, вони читаються дуже легко, бо написані доступною прекрасною українською мовою. І в той же час — вони надзвичайно глибокі, бо зачіпають важливі теми історії, культури, психології. Особливо романи письменника «Чорний Ворон» і «Маруся» сформували багатьох модерних патріотів української нації, які черпають натхнення з його книжок. Ці новітні герої відстоювали незалежність України на Майдані. Історичні постаті творів Шкляра надихають сучасних героїв, які тримають оборону на Донбасі. Василь Шкляр у Золочеві презентував свій роман "Маруся"

У романі «Маруся» висвітлено бурхливі події 1919 року. Над історичною постаттю Олександри Соколовської, отаманші Марусі, Василь Шкляр працював майже шість років. Саме про неї, 16-річну гімназистку, яка взяла до рук зброю після загибелі трьох братів, отаманів української повстанської армії, щоб боротись за свою волю та майбутнє, і йдеться у новій книзі автора. Юна дівчина, отаман Маруся — на чолі тисячного війська. Її сміливість та рішучість переросла в легенду... Буктрейлер на роман Василя Шкляра «Маруся»

1.Написати хронологічну таблицю життєвого та творчого шляху Василя Шкляра.

2.Написати відгук на роман В.Шкляра «Маруся» за таким планом:

ü Укажіть автора й назву твору.

ü Назвіть тему твору.

ü Наведіть короткий зміст твору.

ü Визначте проблеми, які автор порушив у творі.

ü Висловте свою думку про твір: що в ньому особливо сподобалось або не сподобалось, запам’яталося.

ü Зробіть висновок: про що автор спонукав вас замислитися, що нового відкрив твір.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 31

Урок: № 28

Дата: 19.05

Тема: Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених звертаннями Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених однорідними членами речення

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених звертанням

Спостереження

Розглянувши світлину й прочитавши речення, виконайте завдання.

1. Людмила Барбір: «Пане Віталію, скільки кілометрів київських доріг відремонтовано цього року?»

2. Людмила Барбір: «Пане Віталіє, скільки кілометрів київських доріг відремонтовано цього року?»

v Яке з цих речень відповідає світлині?

v Чому важливо вміти правильно звертатися до людей?

Теоретичний матеріал

Звертання — слово (або сполучення слів), що називає особу чи предмет, до яких спрямоване мовлення: Зоре моя вечірняя, зійди над горою (Т. Шевченко). Відокремлюють звертання комами або знаком оклику.

	Кома

звертання	приклади

непоширене (одне слово)	Спасибі, предки, за духовний спадок (Л. Костенко).

поширене (словосполучен-	*Старі дуби*, спасибі вам за осінь, за відлітання радості і
ня, зворот, прикладка)	птиць (Л. Костенко).

з вигуками о, ой	*О люба Інно, ніжна Інно*, любові усміх квітне раз ще й
	тлінно (П. Тичина).

	Знак оклику

з окличною інтонацією	*Мої друзі літ моїх дитячих, щирі й незлобні диваки!*
	Ви від кривд людських, недобрих мачух, на луги втікали, на
	річки (М. Рильський).

Звертання, як і вставні слова, не бувають членами речення.

Займенники ти і ви звертаннями не бувають, вони виконують роль підмета: Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі? (П. Тичина).

1. Перепишіть речення й розставте в них розділові знаки.

Шуми, вітре, шуми, буйний, на ліси на гори... (М. Шашкевич). 2. Радій же, серце. До останку пий життя людського пінистий напій (М. Рильський). 3. О незвичайна чародійна мово хоч пронеслася молодість громово твій звук у мене в серці не затих (Д. Павличко). 4. Марусино серце, пожалій мене візьми моє серце дай мені своє (Нар. тв.). 5. О страднику великий Прометею, тобі я заздрю (Леся Українка). 6. І далі ми пішли вже самі товариші генерали хоча ви ніколи не давали нам достатньо зброї не давали боєприпасів необхідних для наступу… (В. Шкляр). 7. Моя маленька дівчинко Якби ти знала як я чекав від тебе хоч якої-небудь вісточки (В. Симоненко). 8. Прийми мене, весно рожева, слугою твоєї краси візьміть мене братом дерева візьміть мене в прийми ліси (Олександр Олесь). 9. Слов’яни любі, й ви, усі народи! Борітесь стійте за свої свободи (П. Тичина).

Тема: Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених однорідними членами речення

Спостереження

Прочитайте речення й виконайте завдання.

Піду поплаваю трохи

Походжу, поплаваю трохи.

У якому реченні обидва дієслова є присудками, а в якому перше — присудок, а друге — обставина мети?

Чому в першому реченні немає між дієсловами коми?

Теоретичний матеріал

Однорідні члени речення поєднуються сурядним зв’язком, вони відповідають на однакове питання, стосуються одного члена речення й відіграють однакову синтаксичну роль: Злітаються різні круки, консультанти й політтехнологи (Л. Костенко). Тут однорідні підмети стосуються одного слова — присудка злітаються.

Розділові знаки при однорідних членах речення

Кому ставлять між однорідними членами речення,

поєднаними сполучнико-	0, 0, 0	Здалеку я бачу гори, ліси, річку.
вим, безсполучниковим і
вим, безсполучниковим і	і 0,і 0,і 0	Здалеку я побачив і гори, і ліси, і річку.

змішаним зв’язком	0,0,і 0,і 0	Здалеку я бачу гори, ліси, і річку, і міст.

	0 і 0,0 і 0	Здалеку я бачу гори й ліси, річку й міст.

	0, 0 і/або 0	Здалеку я бачу гори, ліси й річку.

	як 0,такі 0	Здалеку я бачу як гори, так і ліси.

	0, а/але 0	Здалеку я бачу не гори, а ліси.

Тире ставлять між однорідними членами речення,

що протиставляються (між	0 — 0	Насолоджуюся красою гір не здалеку* —*
ними можна вставити сполучник а)		*зблизька*.


Крапку з комою ставлять між однорідними членами речення,

якщо вони поширені й у	0;0;0	Здалеку я бачу гори, укриті снігом; хвойні
середині хоча б одного з		*ліси; річку, закуту кригою***.
них є кома

	Однорідні означення

	Означення однорідні, якщо

характеризують предмет з	Ліс одягнутий у жовті, червоні* й зелені шати*.
одного боку

суто позитивні або суто	Як приємно спекотного дня випити прозорої,* солодкої, прохолодної води*.
негативні за значенням	Дув різкий, пронизливий, холодний* вітер.*

образні (епітети)	*Задумливий, смагляволиций** вечір заворожує своїм спокоєм*.


перше — непоширене,	*Широкий, порослий травою** двір був нам за футбольне*
а друге — поширене	поле. АЛЕ: Порослий травою широкий двір був нам за
	футбольне поле.

друге пояснює перше	Дід розповів іншу, правдиву* історію*.

стоять після означуваного	Будинок, високий, цегляний, звели за півроку.
слова	АЛЕ: *Високий цегляний* будинок звели за півроку.

Узагальнювальні слова при однорідних членах речення Узагальнювальними називають слова, що об’єднують в одну групу всі перелічувані предмети, ознаки, дії тощо. Узагальнювальне слово (словосполучення) відіграє ту саму синтаксичну роль, що й однорідні члени речення. Між узагальнювальними словами (УС) й однорідними членами речення треба ставити двокрапку або тире.

Двокрапка й тире при однорідних членах речення

УС:0,0,0	У моїй уяві змішалося все: гори, ліси, річка.
0,0,0 - УС	Гори, ліси, річка – усе змішалося в моїй уяві.
УС:0,0,0 - … (однорідними членами речення не завершується)	Усе: гори, ліси, річка – змішалося в моїй уяві.

ЗАУВАЖТЕ!

Кома не ставиться між компонентами усталених сполук типу і так і сяк, і туди і сюди, і вдень вночі, ні туди ні сюди, ні сяк ні так, ні вдень ні вночі, ні риба ні м’ясо, а також між однорідними членами речення, що поєднуються повторюваним сполучником та утворюють тісну смислову єдність: Ні вдень ні вночі не стихає клепання коси (О. Довженко). А потім і щастя і горе обірвались так раптом (Леся Українка).

Перепишіть речення й виконайте завдання (розділові знаки пропущено).

Сиві рожеві блакитні дими кучеряві плинуть з високих мов башти стрімких димарів (М. Рильський). 2. Тобі Україно моя і перший мій подих і подих останній тобі (В. Еллан-Блакитний). 3. На Маковея збирають люди всяку городину а саме мак кріп цибулю часник моркву соняшник редьку (А. Кримський). 4. Живи Україно живи для краси для сили для правди для волі. 5. Мистецтво не підробляє й не замінює реальний світ а пояснює його розширює продовжує. 6. Бринить-співає наша мова чарує тішить і п’янить (Олександр Олесь). 7. Усе і небо і перемелене на труху в глибоких коліях дороги сіно і вогкий гнилуватий повів рік і тривожний крик птиці і невисока росиста отава сповіщало що літо вже здає ключі сумовитій осені (М. Стельмах). 8. Небо було глибоке бездонне залите густою темінню усипане міріадами рухливих мерехтливих зірок (Ю. Збанацький). 9. Ніщо не мертве в вирі світовому ні курява планет ні сталагміт ні мумії прадавніх пірамід ні літери спліснявілого тому (Борис Тен). 10. Не було спочинку ні вдень ні вночі (Панас Мирний). 11. Світло і тьма тління і вічність віра і безчестя складають світ цей і потрібні одне одному (Г. Сковорода).

Підкресліть однорідні члени речення й розставте розділові знаки.

Знайдіть і випишіть антоніми.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 31

Дата: 11.05

Тема: Комедія «Мина Мазайло» М. Куліша. Сатиричне викриття бездуховності обивателів, що зрікаються своєї мови, культури, родового коріння.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Комедія «Мина Мазайло» М. Куліша. Сатиричне викриття бездуховності обивателів, що зрікаються своєї мови, культури, родового коріння.

Теоретичний матеріал

Сатирична комедія — жанр драматичного твору, для якого характерним є гостре, дошкульне висміювання негативних явищ, поведінки та вчинків. Для втілення авторського задуму якнайширше підпорядковано засоби сатири: іронію, сарказм, гротеск, шарж, карикатуру та ін. Ці засоби використовуються в конфліктних ситуаціях між дійовими особами, виражаються в репліках і ремарках.

У творі «Мина Мазайло»(подивіться відео) на прикладі поведінки, позиції дійових осіб показано, якою мірою українське суспільство готове бути власне українським, наскільки ми є «третім сортом» і чи це усвідомлюємо. Тут автор ставить більше запитань, аніж дає на них відповідей. Як бачимо, ці проблеми актуальні й нині.

У комедії постають виразні характери з індивідуалізованим культурним і національним світоглядом (Мокій — Баронова-Козино; дядько Тарас — тьотя Мотя); дотепні пародійні й карикатурні сцени.

Тема комедії, за висловом самого автора, — «міщанство й українізація». П’єса «Мина Мазайло» — це комедія типів і поз. Репліки між парами (Мина й Мокій, Рина й Уля, тьотя Мотя й дядько Тарас) вибудовують сюжет і конфліктний каркас твору, вони мають комічний характер. Як відомо, комічне поділяють на гумор і сатиру. «Мина Мазайло», за жанровим визначенням літературознавців, — сатирична комедія. Сам же автор визначив жанр п’єси як «філологічний водевіль».

Як відомо, драматичний твір в основі сюжету має конфлікт. У «Мині Мазайлі» він полягає в прагненні одного з головних героїв змінити свій соціальний статус. Для цього службовець Мина Мазайло (типовий малорос) хоче змінити своє прізвище на «благородне» російське Мазєнін. Мина вважає, що через своє українське (для нього — мужицьке) прізвище він не може підніматися кар’єрними щаблями. Усе було б гаразд, якби не його син Мокій — максималіст з романтичною душею. Він, навпаки, шанувальник усього українського, намагається рішуче протистояти батькові. Мокій не тільки протестує проти зміни прізвища, він ще й пропонує додати до нього загублену частинку Квач — Мазайло-Квач. Уже перші ремарки й репліки Рини (коротка форма імені Мокрина) одразу вводять глядача (читача) у поле сюжетного й емоційного напруження — він починає уявляти й домислювати, що ж відбувалося до цього.

Композиційно комедія складається з чотирьох дій, кожна з яких розпочинається розмовою Рини з подругою Улею. Рина виступає в п’єсі стратегом і тактиком, саме вона розробляє «любовний» план, за яким сподівається «погасити» родинний конфлікт. Рина звертається до Улі з проханням закохати в себе брата.

Спершу любовна гра розвивається в тому напрямі, який намітила Рина: їй справді вдалося зацікавити Мокія своєю подругою, вона — маленька авантюристка, адже легко, на ходу, вигадує про любов Улі до українських фільмів, написів та афіш. Без сумніву, Рина — знавець характерів, вона добре знає психологію інтересів і запитів, симпатій та уподoбань свого брата. Отже, у п’єсі Рині належить роль ініціатора однієї з комічних інтриг. Однак інтрига в тому, що запланована любовна гра розвивається за принципом «навпаки». З часом поведінка Улі перестає бути грою й переростає в глибокі інтимні почуття: ідеї Мокія виявляються дієвішими, аніж передбачала Рина. М. Куліш психологічно тонко ускладнює розвиток інтимної колізії: гра (Рина — Уля) переходить в антигру (Уля — Мокій).

Уже на початку другої дії любовний план Рини зазнає краху. На початку третьої дії інтимна інтрига досягає кульмінації, адже в цей момент з’ясовуються справжні стосунки в ланцюжку Уля — Мокій — Рина: Рина дізнається, що її план може провалитися; Уля зізнається в закоханості до Мокія, а внаслідок цього відкривається перспектива загострення ситуації в родині Мазайлів.

Любовна лінія в комедії супроводжується світоглядною. Характер кожного героя розкривається через його бачення України й української мови. Драматург уводить у сюжет твору колоритні постаті тьоті Моті й дядька Тараса. Тьотя Мотя — найколоритніший персонаж у творі, для розкриття її характеру автор використовує засоби комічного — шарж, іронію, сарказм і гротеск.

Розв’язка в комедії настає в той момент, коли Мина Мазайло дізнається з газети про своє звільнення через… опір українізації. Вона, як бачимо, для цього героя трагічна.

Через рік після успішної прем’єри комедії в українських театрах остаточно «заніміла» й українізація в УСРР, а разом з нею було знято з репертуару й «Мину Мазайла». Як і передбачав Мина, з українізацією вийшов «пшик з бульбашкою», збулася й підозра дядька Тараса в підступному плані радянської влади «виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було». А на М. Куліша впала ще одна тінь неблагонадійності…

1.Події в комедії «Мина Мазайло» розгортаються в такій послідовності:

Ø телеграма до Курська — приїзд тьоті Моті — звільнення з посади Мазайла — навчання «правильних проізношеній»

Ø звільнення з посади Мазайла — телеграма до Курська — приїзд тьоті Моті — навчання «правильних проізношеній»

Ø телеграма до Курська — навчання «правильних проізношеній» — приїзд тьоті Моті — звільнення з посади Мазайла

Ø приїзд тьоті Моті — телеграма до Курська — звільнення з посади Мазайла — навчання «правильних проізношеній»

Ø телеграма до Курська — звільнення з посади Мазайла — навчання «правильних проізношеній» — приїзд тьоті Моті

2. Поміркуйте над походженням імен дійових осіб з комедії М. Куліша «Мина Мазайло». Чому саме такими іменами автор наділив своїх літературних героїв?

3. Випишіть яскраві ремарки з комедії М. Куліша «Мина Мазайло». Поясніть їхню роль у характеротворенні дійових осіб.

4. Чи вважаєте ви, що проблеми, порушені в комедії М. Куліша «Мина Мазайло», актуальні й нині в незалежній Україні?

Творче завдання (за бажанням на високий рівень)

Якби вам довелося зіграти роль у комедії «Мина Мазайло», то яку б ви вибрали? Поясніть свій вибір.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 30

Дата: 11.05

Тема: Основне про життєвий і творчий шлях Миколи Куліша. Зв’язок із театром Л. Курбаса. Сатирична комедія «Мина Мазайло».

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Основне про життєвий і творчий шлях Миколи Куліша. Зв’язок із театром Л. Курбаса. Сатирична комедія «Мина Мазайло».

Теоретичний матеріал

Микола Куліш народився 6 грудня 1892 р. в с. Чаплинці Дніпровського повіту Таврійської губернії (нині Херсонська область) у родині батрака-селянина. Дитячі роки минализлигоднях. Змалку працював пастухом, погоничем коней. Рано втратив батьків. Ще в дитинстві хлопчик проявив себе як яскрава й непересічна особистість, мав добру пам’ять, багато читав. Ці здібності помітили під час навчан-ня в Чаплинській народній школі. Місцева інтелігенція зі-брала кошти, щоб він міг здобути освіту. З вересня 1905 р. талановитий юнак навчається в Олешківському міському училищі, з 1908 р. — у чоловічій гімназії. Якийсь час мешкав у притулку для сиріт, згодом звяла його до себе родина Невелів – олешківських інтелігентів.

1914р. М.Куліш вступив до Новоросійського (Одеського) університету (історико-філологічний факультет), проте навчання змушений був перервати через мобілізацію до царської армії. Чотири місяці провів у казармах, згодом закінчив Одеську школу прапорщиків і був відправлений до Смоленська. До нього приїхала Антоніна, і вони одружилися.1915р. М.Куліша було тяжко поранено. Після повернення з фронту його призначили на службу при штабі полку.

У 1918р. М. Куліш повернувся в Олешки, організував там «Просвіту». У цей час він почав писати роман «Трохим Леміш»,якому прототипом героя був сам. 1917–1919 рр. були сповнені революційних катаклізмів, у цей період наростає національно-визвольний рух. М. Куліш найбільше симпатизував партії соціалістів-революціонерів (есерів), яка відображала інтереси селянства. У 1919 р. він стає членом Дніпровського політвиконкому й завідувачем управління народної освіти. У липні цього ж року виїхав у Херсон у складі Дніпровської організації КП(б)У і сформував Дніпровський селянський полк, з яким брав участь у боях проти денікінців.

Після громадянської війни М. Куліш працює в партійних органах, на освітянській ниві. Проте його дедалі більше цікавить літературна творчість, літературно-мистецьке життя столичного Харкова. На той час його родина (дружина, син Володя, донька Оля) мешкає в Одесі.

Іноді митці стають знаменитими за одну ніч — так сталося й з М. Кулішем, коли Г. Юра 1924 р. поставив його драму «97» на сцені Харківського драматичного театру ім. І. Франка.

1925 р. письменник з родиною переїхав до Харкова, де поринув у літературну творчість: з-під його пера з’являються такі твори, як «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Патетична соната», «Маклена Граса». Спершу був членом «Гарту», згодом — одним з ініціаторів утворення ВАПЛІТЕ, а з листопада 1926 р. став її президентом. Жив у письменницькому будинку «Слово», редагував журнали «Червоний шлях» і «Літературний ярмарок», став членом письменницького об’єднання «Пролітфронт», а також очолив Українське товариство драматургів і композиторів (УТОДІК).

З 1927 по 1933 рр. він уже знаний в Україні драматург. М.Куліш переживає поступове розчарування в новій владі. Письменник бачив, що село живе в злиднях, відбувалося переслідування української інтелігенції. Проте саме в цей час розквітає талант Куліша-драматурга. Цьому сприяла творчя співпраця з режисером Л.Курбасом,який у 1927-1929 рр. ставить на сцені «Березоля» його п’єси «Народний Малахій» і «Мина Мазайло».

1934 р. М. Куліша було звинувачено в буржуазному націоналізмі за п’єси «Народний Малахій», «Мина Мазайло» і «Патетична соната». Цього ж року його виключено з партії, а 7 грудня заарештовано й безпідставно засуджено на десять років ув’язнення, яке він відбував на Соловках. У період з 27 жовтня по 3 листопада 1937 р. драматурга разом з іншими політв’язнями було розстріляно в урочищі Сандармох поблизу Медвеж’єгорська (Карелія).

Лесь Курбас (Олександр-Зенон Курбас) (1887–1937) — український режисер, актор, теоретик театру, перекладач. Народився в м. Самборі, що неподалік Львова, у родині акторів галицького театру. Навчався у Тернопільській гімназії, Віденському та Львівському університетах. Заснував політичний, а потім філософський театр в Україні. Був сміливим експериментатором, поєднував класичні здобутки українського театру з європейськими модерністськими винаходами. Вершина творчих здобутків Л. Курбаса позначена співпрацею з драматургом М. Кулішем і художником В. Меллером. 1933 р. Л. Курбаса було заарештовано, 1937 р. розстріляно в урочищі Сандармох (Карелія). Посмертно реабілітований 1957 р.

Сатирична комедія «Мина Мазайло». Навесні 1929 р. комедію М. Куліша було поставлено в Дніпропетровську (нині Дніпро), Харкові й Києві. Л. Курбас на театральному диспуті оцінив цю п’єсу як «епохальне» явище для української літератури. У 1931 р. «Березіль» успішно ставив її і в Грузії. Однак у 1930 р. п’єсу було знято з репертуарів українських театрів.

У цьому творі на прикладі поведінки, позиції дійових осіб показано, якою мірою українське суспільство готове бути власне українським, наскільки ми є «третім сортом» і чи це усвідомлюємо. Тут автор ставить більше запитань, аніж дає на них відповідей. Як бачимо, ці проблеми актуальні й нині.

1.Прочитайте життєпис М.Куліша, перегляньте відео.

2.Напишіть психологічний портрет драматурга за таким планом:

1.Здібності, нахили.

2. Риси характеру.

3.Естетичні погляди.

3. Прочитати короткий зміст сатиричної комедії «Мина Мазайло».

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 31

Урок: № 27

Дата: 05.05

Тема: Пунктуаційна помилка. Тире між підметом і присудком у простому реченні

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Пунктуаційна помилка. Тире між підметом і присудком у простому реченні

Спостереження

Їхати, не можна стояти!

Їхати не можна, стояти!

Яке з цих речень можна використати як коментар до світлини?

Як розділовий знак може впливати на зміст речення?

Пунктуаційна помилка

Пунктуаційна помилка — недотримання правил уживання розділових знаків. У реченні Здалеку виднілася бухта залита сонцем пунктуаційною помилкою є відсутність коми для відокремлення означення, вираженого дієприкметниковим зворотом залита сонцем, що стоїть після означуваного слова. Розділовими знаками є: кома, двокрапка, тире, три крапки (або крапки), дужки, крапка, знак питання, знак оклику, лапки.

Тире між підметом і присудком

Тире ставлять між підметом та іменною частиною складеного присудка (на місці дієслова-зв’язки є): Київ — столиця.

ТРЕБА СТАВИТИ ТИРЕ

підмет	присудок	приклади
Іменник або числівник	Іменник або числівник	Кавун – ягода. Два на три – п’ять.
інфінітив	Іменник або інфінітив	Малювати – моє хобі. Жити – Вітчизні служити.
Будь-яка частина мови	не + інфінітив	Вік прожити – не ниву пройти гомінку(А.Малишко).
Будь-яка частина мови	*це, то, ось, значить*+ будь-яка частина мови	Жити – це лицедіяти: кожен з нас грає якусь роль (В.Дрозд).Лиш боротись – *значить* жить (І.Франко).

НЕ ТРЕБА СТАВИТИ ТИРЕ

підмет	присудок	приклад
Будь – яка частина мови	не + іменник	Мова не полова
займенник	Будь – яка частина мови	Ми оптимісти. Я художник.
будь – яка частина мови	(діє)прикметник або присвійний займенник	Твоя думка слушна. У містах земля одягнена в камінь і залізо. Цей будинок мій.
будь – яка частина мови	*мов, наче, ніби, як* + будь-яка частина мови (порівняння)	На гіллі рясному цвіт *немов* сніжинки (В.Сосюра).

Щоб виокремити присудок, наголосити на ньому, автори іноді ставлять тире в тих випадках, де за правилами цього робити не треба (це так званий авторський знак): Ти знаєш, що ти — людина? Ти знаєш про це чи ні? (В. Симоненко). Кров людська — не водиця (М. Стельмах). Ми — студенти! Уже дерева — як рогаті олені (Л. Костенко).

Частку підкреслюють разом з присудком, оскільки без неї спотворюється зміст. Якщо в реченні Мова не полова підкреслити як присудок тільки іменник полова, то вийде, що мова (підмет) є полова (присудок).

1. Перепишіть речення, підкресліть у них граматичні основи й розставте розділові знаки.

У поганого майстра й пилка крива. 2. Життя безумовно добрий учитель який дуже дорого бере за свої уроки (Нар. тв.). 3. Доброта це найбільше досягнення людини найбільш прекрасне та святе (І. Цюпа). 4. Кохати нові землі відкривати (І. Драч). 5. Ми джини в закоркованих пляшках. 6. Марудна справа жити без баталій. 7. Час не наша власність (Л. Костенко). Геній явище ірраціональне і є силою стихійного духу (Є. Маланюк). 9. Творчість завжди мрійна і тривожна (В. Симоненко). 10. Письменник не американська машинка а твори його не полтавські галушки! (М. Хвильовий). 11. Боятися означає визнати над собою владу (З. Ігіна).

2. Перепишіть речення, підкресліть у них граматичні основи й розставте розділові знаки.

Брат ворога не брат козакові (Ю. Липа). 2. Невдача це просто можливість почати знову але вже більш мудро (Г. Форд). 3. Я не окраїна я не руїна я Україна я Україна (Т. Домашенко). Любов то таємниця незбагненна примха безрозсудного серця (Люко Дашвар). 5. Двомовність як роздвоєне жало. 6. Весна дівчисько в ластовинні ще не ціловане в уста (Л. Костенко). Диплом без праці пустенька цяця (Нар. тв.). 8. Найкращий спосіб почати робити перестати говорити й почати робити (У. Дісней). 9. Коли за тобою женуться бігти останнє діло (В. Нестайко). 10. Київ прекрасний за всякої пори (І. Цюпа). 11. Земля хлібодарка і медоносиця зі світанками й ночами горобиними (А. Малишко).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 29

Дата: 04.05

Тема: Модерна література. Розвиток національного театру, драматургії 1920-1930 рр.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Модерна література. Розвиток національного театру, драматургії 1920-1930 рр.

Спостереження

Розгляньте зображення й поміркуйте

Який зв’язок між цими зображеннями та драмою?

Чи може драматичний твір бути смішним?

Національний театр і драматургія

На початку 1920-х років в Україні діяло 74 професійні театри, а також чис-ленні самодіяльні колективи, що переважно спеціалізувалися на агітках, під-носячи «високу» місію пролетарства. Професійний театр у 1920–1930-і роки розвивався у двох напрямах: традиційному й експериментальному.

У традиційному руслі працював Харківський драматичний театр ім. І. Франка, що 1926 р. переїхав до Києва. До 1961 р. Київський драматичний театр ім. І. Франка очолював режисер Г. Юра. Цей театр орієнтувався на психологічно-побутові традиції «Театру корифеїв». На його сцені йшли п’єси «Назар Стодоля» Т. Шевченка, «Мартин Боруля» і «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого, «97» М. Куліша та ін.

Театр «Соловцов» (нині Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка). м. Київ. 1910 р.

Театр «Березіль» (нині Харківський український драматичний театр ім. Т. Шевченка)

Представником експериментального напряму був талановитий режиссер Курбас. Саме він створив український модерний театр. Свою режисерську діяльність розпочинав у Києві, де керував «Молодим театром» (1916–1919), «Кий-драмте» (1920–1921), перейменованим 1922 р. на театр «Березіль», а з 1926 р. переведеним до нової столиці — у м. Харків. Київський театр «Березіль» був іще й мистецькою лабораторією, що організувала творчі майстерні в Білій Церкві, Борисполі й Києві, де готували режисерів, акторів, драматургів, критиків, бутафорів та інших театральних працівників. Відмовившись від традицій етнографічно-побутового театру, Л. Курбас почав орієнтуватися на європейський синкретичний театр, у якому драматичне дійство поєднується з пластикою й хоровою декламацією, мімікою та жестами, елементами цирку, балету й навіть кіно. Режисер розпочинав здебільшого з постановок творів української та світової класики («Гайдамаки» Т. Шевченка, «Цар Едіп» Софокла, «Макбет» В. Шекспіра, «Газ» Г. Кайзера та ін.). Уперше герої світової літератури заговорили українською мо-вою (раніше, як відомо, численні заборони в Російській імперії не дозволяли грати на сцені п’єси зарубіжних драматургів українською мовою). Також Л. Курбас ставив п’єси сучасних українських драматургів: реалістичну драму В. Винниченка «Чорна Пантера і Білий Ведмідь», символістські етюди Олександра Олеся. Уже в Харкові режисер співпрацює з М. Кулішем: ставить його п’єси «Комуна в степах», «Мина Мазайло», «Народний Малахій», «Маклена Граса». Цими постановками Л. Курбас вивів український театр на європейський рівень.

Модернові вистави «Березолю» із захопленням сприймала молодь, а робітничо-селянська публіка, яка звикла до традиційного театру, експерименти Л. Курбаса сприймала прохолодно. 1935 р. «Березіль» було реорганізовано в Харківський драматичний театр ім. Т. Шевченка.

20–30-х роках ХХ ст. драматургія розвивалася швидкими темпами. У цей час з’являються нові п’єси В. Винниченка. Популярність цього митця зростала з кожним днем: його творами цікавляться театри Західної Європи, 1921 р. «Чорну Пантеру й Білого Ведмедя» екранізували в Берліні. На поетиці символізму будували свої п’єси Я. Мамонтов («Республіка на колесах») та І. Кочерга («Алмазне жорно», «Свіччине весілля», «Майстри часу» та ін.). Психологічну драму розробляє І. Дніпровський («Яблуневий полон»). В експресіоністичному плані написав свою найкращу п’єсу «Родина щіткарів» М. Ірчан. Глибоким новаторством позначені драматичні твори М. Куліша.

Прочитавши матеріал про розвиток національного театру й драматургії, складіть за ним тези й запишіть у зошит.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 31

Урок: № 26

Дата: 28.04

Тема: Правила побудови складних речень. Логічні помилки в складних реченнях

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Правила побудови складних речень. Логічні помилки в складних реченнях

Теоретичний матеріал

Складне речення

Складне речення має дві частини (або більше частин), що поєднані за смислом та інтонаційно. У складному реченні дві або більше граматичних основ: Настане літо, жовтий цвіт укриє липу до вершини (Я. Щоголів).

Складне речення
сполучникове		безсполучникове	з різними видами зв’язку

Лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть. (Л.Костенко)	Коли в людини є народ, тоді вона уже людина. (Л.Костенко)	Сади стоять, обдмухані вітрами, листки летять, киваючи гіллю. (Л.Костенко)	Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини,і вишні чорноокі стоять до холодів. (Л.Костенко)
[ ], а [ ],	( Коли ), [ ].	[ ], [ ].	[ ], [ ], і [ ],

Логічні помилки в складному реченні

Приклад	Коментар
Повернули спортсменку до нашої команди, яку* раніше дискваліфікували через порушення правил.*	Виходить, що раніше дискваліфікували не спортсменку, а команду( *команду, яку* раніше дискваліфікували). Отже, сполучне слово, що приєднує до головної частини підрядне означальне речення, має стояти після слова, якого стосується: До нашої команди повернули спортсменку, яку* раніше дискваліфікували через порушення правил.*
*Перше, на чому я хочу наголосити,це на аналізі наших перспектив.*	Якщо опустити підрядну частину й прочитати головну (її виділено), то вийде набір слів: Перше,… це на аналізі наших перспектив. Тобто частини головного речення мають бути граматично пов’язані: Перше,… це аналіз наших перспектив. Отже, складне речення має бути таким: *Перше, на чому я хочу наголосити,- це аналіз наших перспектив.*
Консультантка детально розповіла про якість тканин, і мене це мало цікавило.	Щоб частини цього складносурядного речення були логічно пов’язані, потрібно вжити протиставний сполучник але (проте, однак) на місці єднального і : Консультантка детально розповіла про якість тканин, але* мене це мало цікавило.*
Мені розповіли, де глибокі місця й про отруйних риб.	Частини складного речення мають бути одноплановими за граматичним оформленням, тому не логічно поєднувати підрядну частину де глибокі місця й додаток про отруйних риб. Тут потрібно використати або дві підрядні частини, або два додатки: Мені розповіли, де глибокі місця та які бувають отруйні риби. Мені розповіли про глибокі місця та отруйних риб.
Ми не поїдемо до Одеси. Тому що* погодні умови не дають можливості цього зробити.*	Не можна штучно розривати частини складнопідрядного речення, хоча письменники іноді це роблять з певною стилістичною метою (прийом парцеляції). Отже, наведені два речення треба об’єднати в одне: Ми не поїдемо до Одеси, тому що* погодні умови не дають можливості цього зробити.*

Побудуйте структурні схеми до кожного речення й визначте їхній вид.

Поетів ніжних в нас багато, але мислителів ще мало (П. Тичина). 2. Ми підем, де трави похилі, де зорі в ясній далині, і карії очі, і рученьки білі ночами насняться мені (А. Малишко). Не бійтесь заглядати у словник: це пишний яр, а не сумне провалля (М. Рильський). 4. Зерно в землю теж кладуть, щоб воно воскресло в житі (Б. Олійник). 5. Діла добрих оновляться — діла злих загинуть (Т. Шевченко). 6. Думою тугу розвію, щоб був я завжди таким, яким мене мати вродила й благословила в світи (В. Стус). 7. Або не сокіл я, або зломила мені неволя крила (Леся Українка).

Побудуйте схеми до кожного речення й визначте їхній вид.

Ще немає ні людства, ні преси, ні головліту, а цензура вже є (Л. Костенко). 2. Щоб жить — я всі кайдани розірву (П. Тичина). 3. Налагодь струни золоті: весна бенкет справляє (Олександр Олесь). 4. Поки живий, я хочу справді жити, а боротьби життя мені не страх (І. Франко). 5. І досі сниться: під горою між вербами та над водою біленька хаточка (Т. Шев-ченко). 6. Хіба не вірите, що скоро день засвітить, що сонце наше вже з-за обрію встає (Олександр Олесь).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 31

Урок: № 25

Дата: 25.04

Тема: Прості ускладнені речення

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Прості ускладнені речення

Теоретичний матеріал

Просте ускладнене речення

Ускладнювальний компонент	Приклад
вставні конструкції	Там, кажуть, з гір усю країну видно (Леся Українка).
вставлені конструкції	Годинник бив — що з ним?* — не ту годину* (І. Жиленко).
звертання	*Зоре моя вечірняя*, зійди над горою (Т. Шевченко).
однорідні члени речення	Питай не старого, а бувалого (Нар. тв.).
відокремлені члени речення	*Не знаючи броду*, не лізь у воду (Нар. тв.).

1.Перепишіть речення й виконайте завдання (розділові знаки пропущено).

Без коріння нічого нема на землі крім каміння (Г. Коваль). 2. Дехто виходячи в люди перестає бути людиною (Л. Сухоруков). 3. Полювання як ви потім побачите потребує багато часу (Остап Вишня). 4. Від щастя світлу і заплакану її він носить на руках (В. Кобець). 5. Куди ж мене зовеш брунатна бджілко? (В. Стус). 6. Кожна держава складається та стверджується непорушною цілістю кордонів (П. Орлик). 7. У міфічну старовину були кентаври істоти з головою тулубом людини та кінським крупом на струнких і безвідмовних кінських ногах (Є. Гуцало).

Розставте розділові знаки.

Підкресліть однією рискою ускладнювальні компоненти.

2.Прочитайте речення й виконайте завдання.

По воді-бистрині ніжно-синій день хмарки золоті розіслав (М. Шпак). 2. Вітчизну сонячну свою люблю високою любов’ю. 3. Люблю України коханої небо (В. Сосюра). 4. А земля моя щастя родить (М. Сом). 5. У нічку темну і глуху зросту рясним кущем калини на українському шляху (А. Малишко). 6. Не розстрілюй часу робочого кулеметною чергою слів! (Л. Костенко).

Перепишіть речення й підкресліть у них головні та другорядні члени.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 31

Урок: № 24

Дата: 21.04

Тема: Порядок слів у реченні. Односкладні речення

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Порядок слів у реченні. Односкладні речення

Теоретичний матеріал

Односкладні речення

В односкладних реченнях є лише один головний член, який може бути як у формі підмета, так і у формі присудка: Тихий вечір. Іду до річки. Другий головний член односкладному реченню не потрібен, тому наведені речення є повними.

1. Означено-особове речення. Головний член у формі присудка називає дію, яку виконує конкретна особа (1-а або 2-а особа — див. таблицю): Чекаєте вже декілька хвилин? Дякую за терплячість.

	Однина	Множина

1-а особа	чекаю, чекатиму	чекаємо, чекатимемо, чекаймо

2-а особа	чекаєш, чекатимеш, чекай	чекаєте, чекатимете, чекаймо

3-я особа	чекає, чекатиме, хай чекає	чекають, чекатимуть, хай чекають

Неозначено-особове речення. Головний член у формі присудка називає дію, яку виконує невизначена особа (3-я особа множини — див. таблицю): У нас довго не чекають. Нарешті ремонтують дорогу.

Узагальнено-особове речення. Головний член у формі присудка називає дію, яка сприймається узагальнено й властива будь-якій особі (1-а, 2-а або 3-я особа): Поживемо — побачимо. Тихіше їдеш — далі будеш. Лежачого не б’ють. Здебільшого це вислови з народної мудрості (приказки, прислів’я, народні прикмети) та афоризми.

Безособове речення. Головний член у формі присудка називає дію, процес або стан, що мисляться незалежно від особи-діяча.

Способи вираження головного члена безособового речення

безособове дієслово	*Кортить* ще поспати. Мене нудить.
особове дієслово в значенні безособового	*Пахне* свіжістю. Потягло сирістю.
безособова форма дієслова на *-но* або *-то*	*Названо* переможців. Конкурс розпочато.
прислівник (з дієсловом-зв’язкою або без нього	Сьогодні сонячно. Учора було холодно.
присудкові слова *треба, потрібно, можна, слід, гріх, сором, жаль* + інфінітив	*Треба* трохи потренуватися. Шкода ви- трачати час на порожні розмови.
інфінітив (неозначена форма дієслова)	Як бути? Може, відпочити?
заперечне слово *нема (немає), а також не було, не буде* + додаток у род. відм.	*Не було* бажання плавати. Для мене немає труднощів.

Називне речення. Головний член — у формі підмета. У таких реченнях стверджується існування предмета чи явища: Чарівне Прикарпаття. Пахощі.

Синтаксичний практикум (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Перепишіть речення й виконайте завдання.

Так шуміть же, гаї неозорі, і, сади, зацвітайте, як дим (В. Сосюра). 2. Не дай мені напитися журби й душі замерзнуть від морозу (О. Довгоп’ят). 3. На ланах співають ще не часто (Л. Талалай). 4. Коней на переправі не міняють (Нар. тв.). 5. Три дні дали на роздуми мені.

Марную день на пошуки незримої німої суті в сутінках понять. 7. Скільки цвіту з мене обтрусили… Скільки з мене яблук продали. 8. Було нам важко, і було нам зле, і західно, і східно. Було безвихідно. Але нам не було негідно. 9. І все на світі треба пережити (Л. Костенко).

Підкресліть граматичні основи.

Визначте й надпишіть види односкладних речень.

2.Перепишіть речення й виконайте завдання.

Нема на світі Заходу і Сходу (О. Пахльовська). 2. Батьків не вибирають (Нар. тв.).

Океан чистоти й сяйва. 4. Багато таких суден тепер списують, ріжуть, вантажать на платформи й відправляють на металургійні заводи (О. Гончар). 5. Ідемо, поете, вперед і пізнаємо все (О. Матушек). 6. Що посієш, те й пожнеш (Нар. тв.). 7. Світало по-березневому рано (З. Тулуб). 8. Далина. Далечінь. Світлодаль (М. Сингаївський). 9. У садку поміж деревами понасипало кучугури (Панас Мирний). 10. Сосни високі. Серпень. Спека (Є. Летюк). 11. У гаю, гаю вітру немає (Т. Шевченко).

Підкресліть граматичні основи.

Визначте й надпишіть види односкладних речень

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 27

Дата: 17.04

Тема: Оптимізм, любов до природи, людини, м’який гумор як риса індивідуального почерку Остапа Вишні. Твори: «Усмішка», «Сом», «Моя автобіографія».

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Оптимізм, любов до природи, людини, м’який гумор як риса індивідуального почерку Остапа Вишні. Твори: «Усмішка», «Сом», «Моя автобіографія».

Теоретичний матеріал

Теорія літератури (жанри)

Усмішка — лаконічний гумористичний твір, у якому поєднано жанрові особливості гуморески, анекдоту й фейлетону. Цьому жанру властиві ліризм і дотепність, які поєднані з доброзичливим тоном оповіді. В усмішках незримо присутній образ автора: він виникає в ліричних відступах, окремих репліках оповідача. Відомі такі тематичні цикли усмішок Остапа Вишні, як мисливські, київські, кримські, сільські, закордонні та ін.

Фейлетон — невеликий літературно-публіцистичний твір викривального, сатиричного характеру на злободенну тему

У «Мисливських усмішках» найповніше виявилася чиста, щедра й весела душа Остапа Вишні. За лукавим, усміхненим образом оповідача — сам автор, який обожнював полювання. Але він — мисливець тієї рідкісної вдачі, який іде на полювання не метою вбити, а навпаки, — уникнути насильства над природою. «Мисливські усмішки» збагачують читача знаннями про природу, у звичайному кленовому листку «розкривають цілий світ з його радощами й трагізмом, виховують повагу до всього живого на землі, навчають щиро й незрадливо любити свій рідний край з його зелом, птаством і звіриною, з його полями й лісами, з його людьми, добрими душею й чистими помислами» (Ю. Цеков). Автор-оповідач замислюється над проблемами людини та природи, людини й вічності земного буття. Його погляд на світ визначає тонкий та проникливий ліризм, тому усмішки є поезією в прозі. назві збірки автор закарбував винайдений ним літературний жанр. Більшість з 26 усмішок названа на честь головного героя: «Лисиця», «Ведмідь», «Бекас», «Вовк», «Вальдшнеп», «Перепілка», «Дрохва», «Сом» та ін. Майстерність автора виявилася передусім у внесенні ліричного забарвлення в гумористичну розповідь.

Остап Вишня — майстер пейзажних картин. Саме з мальовничого пейзажу розпочинається усмішка «Сом»: «Заплава річки Осколу... заросла густими очеретами, кугою, верболозом і густою,зеленою, соковитою травою. Як увійдеш — картуза не видно! Шумить заплава в травні та в червні...

Поміж очеретами та верболозом сила-силенна невеличких озеречок, покритих густою зеленою ряскою, лататтям з жовтогарячими квітками-горнятами на довжелезних зелених батогах! А скільки там водяних лілій!..» Перед читачем постають мальовничі краєвиди Слобожанщини, в авторських інтонаціях відчувається трепетна любов до цього краю, до його краси й до тих, хто населяє Оскіл та його береги: солов’ї, дикі качки, болотяні курочки, лиски та ін. Автор доповнює цю картину буянням зелені й пташиного торжества, голосами дівчаток з народними піснями «Човник», «Тихо-тихо», «Тихенький вечір на землю спадає», «Тихо, тихо Дунай воду несе» та ін.

Природа — ніби ліричне тло, на якому розгортаються події, а ведуть сюжет розповіді оповідач, дід Панько й рибалка (без імені). У першій історії читачів застерігають від небезпеки, яка чатує на необачних людей: «Трохи ліворуч — велика ковбаня, ціле просто урвище під зверху тихою водою... Там так глибоко, що наша дзвіниця пірне! Їй-бо, правда! Пірне з хрестом! Боже борони там купатися! Утягує, углиб утягує: закрутить тебе, завертить, бульк! — і немає чоловіка!» Але виявляється, що не ковбаня є найбільшою небезпекою на Осколі... а велетенський сом, який живиться гусаком... Але якби тільки гусаком! Як відомо, рибалки й мисливці — майстри перебільшень, і дід Панько — не виняток. Він далі дивує читача історіями, у які важко повірити, проте робить це так переконливо й майстерно, що мимоволі довіряєш йому. «Героїзм» сома не обмежився гусаком: наступною жертвою став панський собака сетер-гордон Джой. На тверде переконання діда Панька, сомові навіть катер з’їсти під силу, щоправда, він цього не робить, бо судно надто голосно торохтить: «А якби тихо плив, могло б і катеру те бути, що тому Джоєві!.. Соми — вони такі!»

З наступної історії, яку розповів уже інший рибалка, читач дізнається, що риба сом — сильна й могутня. Це було на Дніпрі... Рибалка став свідком того, що величезний сом тягнув проти течії на шаленій швидкості човна з дідком, який заплутався за шворку й не міг відчепитися від човна. Рибалка взявся допомогти бідолашному дідусеві. Довго ще тягав їх сом, аж доки не покинули його сили.

Остання частина усмішки більш реалістична й приземлена, вона нагадує інструкцію про те, як ловити сома. І читач ладен уже й повірити, прийняти розповідь за чисту копійку, якби не нові побрехеньки оповідача: «...у сома в череві знаходили різні цікаві речі: копчену ковбасу, вареного рака й пару цілісіньких шпротів» Акварельний пейзаж, майстерний діалог, влучні деталі в репліках героїв, гумор, незрима присутність автора з його захопленням природою — усе це ознаки усмішки як літературного жанру, який ще називають поезією в прозі. М. Хвильовий захоплювався ліризмом цих лаконічних історій: «“Усмішки” Остапа Вишні я полюбив. Полюбив їх за те, що вони запашні, за те, що вони ніжні...»

1.Знати короткий зміст усмішки «Письменники». (у пошуковій системі Google або в електронному підручнику Авраменко О. Українська література (рівень стандарту): підручник для 11 класу закл.заг.серед. освіти.-Київ: Грамота,2019 р.)стор.112-114

2.Яким ви побачили Остапа Вишню в гуморесці «Моя автобіографія»? (дом.завд.минулого уроку)

3.Охарактеризуйте образ оповідача в усмішці «Сом».

4. Яку роль відіграють пейзажі в усмішці «Сом»? Які особливості їхнього зображення?

Творче завдання (за бажанням, достатньо-високий рівень)

Напишіть вільне есе про те, яким ви побачили оповідача усмішки «Письменники». (пишемо вільне есе: довільна форма й стиль викладу, довільна структура, наявність позиції автора).

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 31

Урок: № 23

Дата: 14.04

Тема: Порядок слів у реченні. Неповні речення

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Порядок слів у реченні. Неповні речення

Спостереження

Прочитайте речення й виконайте завдання.(усно)

Знову тут допускаєш помилку.

Знову тут допущено помилку.

У якому реченні зауваження про помилку звучить м’яко, непрямо?

Поміркуйте, як форма виділених присудків пом’якшує звинувачення в недбальстві.

Теоретичний матеріал

Неповні речення

У неповному реченні пропущено один або декілька необхідних членів речення, які можна встановити з тексту або із ситуації спілкування.

—Уякому кабінеті буде урок?

— У сьомому.

У діалозі друге речення неповне, оскільки в ньому пропущено підмет урок, присудок буде й частина обставини місця кабінеті. Ці пропущені члени речення легко встановити завдяки контексту — попередньому реченню. Друге речення (неповне) без попереднього неможливо зрозуміти.

До неповних також належать речення з пропущеним присудком, який легко домислити за мовленнєвою ситуацією: Телефон — у кишені. Помада — у сумочці. Як відомо, обставина може залежати тільки від присудка. Якщо в реченні є обставина, то має бути й присудок, від якого вона залежить: (де?) у кишені, (де?) у сумочці — залежать від пропущеного (уявного) присудка є або лежить. На місці пропущеного члена речення може стояти тире (за бажанням автора). Речення з пропущеним дієсловом-зв’язкою вважається повним: Кохання — ніжне почуття. Воно прекрасне. У цих реченнях пропущено зв’язку є.

Знайдіть неповні речення й визначте спосіб установлення пропущеного члена речення — за контекстом чи за ситуацією мовлення (усно).

Та тобі, скажімо, доводиться п’ять годин сидіти над уроками. А мені — дві (О. Донченко). 2. Усі барви світу в себе увібрала і квітами убралася всіма легка веселка. Та вона не грала. Стояла сумовита і німа (В. Бичко). 3. На душі — дивна тривога (Ю. Бедзик). 4. З чорної кішки білої не зробиш (Нар. тв.). 5. Прислухався. Тиша (В. Собко). 6. Несказанно красива в червні волинська земля (Ю. Збанацький). 7. Надворі ясна холодна ніч (Ірина Вільде). 8. Невеличка степова станція. Тривожна тиша. Безлюддя (М. Шеремет). 9. — Коли повертаються журавлі? — У квітні (М. Стельмах).

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 26

Дата: 13.04

Тема: Остап Вишня. Трагічна творча доля українського гумориста, велика популярність і значення його усмішок у 1920-ті роки.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Остап Вишня. Трагічна творча доля українського гумориста, велика популярність і значення його усмішок у 1920-ті роки.

Теоретичний матеріал

Остап Вишня (справжні ім’я та прізвище Павло Губенко) народився 13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва, неподалік містечка Грунь (нині Охтирський район, Сумська область). Батьки були простими селянами, про них письменник так писав у гуморесці «Моя автобіографія»: «А взагалі батьки були нічого собі люди. Підходящі. За двадцять чотири роки спільного їхнього життя, як тоді казали, послав їм Господь усього тільки сімнадцятеро дітей, бо вміли вони молитися Милосердному».

Майбутній письменник навчався в сільській початковій школі, потім — у Зінькові. Заповітною мрією хлопця було стати вчителем, проте на навчання в Глухівській учительській семінарії в родини грошей не було. Усе ж таки батько знайшов можливість: він віддав Павла вчитися до Київської військово-фельдшерської школи, оскільки мав пільгу (як колишній солдат) на безкоштовне навчання сина у військовому закладі. Після закінчення в 1907 р. Павло працював фельдшером1. 1917 р. юнак вступає до Київського університету на історико-філологічний факультет, проте через події гро- мадянської війни змушений був покинути навчання.

Павло поринув у вир київського бурхливого життя: «Як ударила револю-ція — завертівся. Будував Україну. Бігав з Центральної ради в університет,з університету — у Центральну раду. Тоді до Св. Софії, зі Св. Софії — до “Просвіти”, з “Просвіти” — на мітинг, з мітингу — на збори, із зборів — у Центральну раду, з Центральної ради — на з’їзд, із з’їзду — на конференцію, з конференції — у Центральну раду. До того було ніколи, що просто страх... Хотілося, щоб і у війську бути, і в парламенті бути, і по всіх комітетах бути, і на національний фонд збирати, і пісень співати... Державний муж, одне слово».

Коли в Київ увійшли війська армії А. Денікіна, П. Губенко був евакуйований до Кам’янцяПодільського, де завідував медико-санітарною управою Міні стерства шляхів УНР. З 1919 р. на сторінках газет з’являються твори молодого гумориста під псевдонімом Павло Грунський. 1920 р. він повертається до Києва, де його заарештовують за «контрреволюційну діяльність» і відправляють до Хар-кова. Про звільнення молодого митця подбав В. Еллан-Блакитний. П. Губенко починає працювати перекладачем у газеті «Вісті ВУЦВК», згодом редагує журнал «Червоний перець», одночасно виконуючи обов’язки секретаря в редакції газети «Селянська правда». Саме там 1921 р. була надрукована усмішка «Чудака, їй-богу!» під псевдонімом Остап Вишня. Гуморист стає популярним, його твори друкують багато газет і журналів в Україні. Пише нариси, фейлетони, створює новий жанр гумористичної прози — усмішку. Протягом 1920-х років з-під пера Остапа Вишні вийшли 23 книжки, зокрема «Вишневі усмішки» (1924), «Вишневі усмішки кримські» (1925), «Українізуємось» (1926), «Вишневі усмішки театральні» (1928). Твори гумориста друкували стотисячними накладами — ось чому митця називають «королем українського тиражу».

Однак сонце в житті Остапа Вишні почала закривати хмара більшовицького наступу на українську творчу інтелігенцію. Дружба гумориста з М. Хвильовим і М. Кулішем, його симпатії до ВАПЛІТЕ й Пролітфронту, що захищали право української літератури на національну самобутність, не могли бути не поміченими прислужниками тоталітарного режиму. 26 грудня 1933 р., коли розпочалися масові репресії проти українських митців, Остапа Вишню заарештували. Сміхотворця, якого так любив народ, влада оголосила ворогом народу. Спочатку митцю присудили розстріл, але згодом найвищу міру покарання замінили на десять років заслання. Остап Вишня відбував свій термін у селищі Чиб’ю.Письменник видає багато нових творів, працює в журналі «Перець», з 1948 р. веде щоденник, що дістав назву «Думи мої, думи мої...». 1954 р. була опублікована збірка «Мисливські усмішки», що стала однією з найпопулярніших у доробку гумориста. Наступного року письменника було реабілітовано.Остап Вишня помер 28 вересня 1956 р., похований у м. Києві на Байковому кладовищі.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах із зарубіжної літератури та пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Розкажіть про трагічні події в житті Остапа Вишні.

2.Чому письменника називають «королем українського тиражу»?

3.Знати короткий зміст гуморески «Моя автобіографія» та усмішку «Сом».

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 25

Дата: 06.04

Тема: Морально – етичні колізії роману В. Підмогильного «Місто». Жіночі образи в ньому

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Морально – етичні колізії роману В. Підмогильного «Місто». Жіночі образи в ньому

Теоретичний матеріал

Жанрові особливості твору. «Місто» — психологічний роман. Образ головного героя неоднозначний. У ньому постійно борються добро і зло. Степан використовує жінок для особистого утвердження. Він неординарна особистість, може скептично й навіть іронічно сприймати себе й навколишній світ. Усе це, без сумніву, — наслідок глибокого освоєння літератури — безпосереднього впливу романів «Батько Горіо» О. де Бальзака, «Любий друг» Гі де Мопассана, «Кандід» Вольтера, які саме в той час перекладав В. Підмогильний. Роман «Місто» дав критикам розуміння, що автор «цікавиться не людством, людиною». З позицій сьогодення ця характеристика роману цілком позитивна, але наприкінці 1920-х років вона звучала негативно, адже в радянській літературі прославляли колективізм, психологізм вважався дрібнобуржуазним, а отже, ворожим панівній ідеології. Тому роман «Місто» критики оцінили як опозиційний до пролетарського мистецтва. Хоча молодь захоплювалася твором, жваво його обговорювала.

Літературознавці визначають жанр «Міста» як урбаністичний роман.

Образ міста. Місто в романі є тлом, на якому розгортаються події, а також своєрідним художнім образом. В. Підмогильний змальовує життя героя саме в Києві (не в провінційній Полтаві чи Вінниці), щоб зобразити буття героїв: мегаполіс, великі можливості, різні інституції, інфраструктура, культурні й мистецькі події (зокрема, літературні вечори), маргінал (селянин), що вливається в міське життя й, зрештою, асимілюється. Тобто Київ — це велике мотиваційне середовище й водночас художній образ зі своєю плоттю, що спочатку лякає Степана Радченка, який вибухає ненавистю до містян. Щоправда, він згодом приходить до думки, що «не ненавидіти треба місто, а здобути» його. Саме такі, як Степан, мають прийти в зрусифіковане українське місто, завоювати його, влити в нього свіжу селянську кров, зробити своїм.

Образи жінок. Кожна з жінок Степана Радченка, з одного боку, — завойований трофей, свідчення успіху, а з іншого — жертва, адже стосунки між ними мали поверховий, споживацький характер. Хлопець діставав бажане й, залишаючи після себе руїну й біль від нездійснених сподівань, переможною твердою ходою крокував уперед. У прозі 1920–1930-х років жінці здебільшого було відведено роль домогосподарки. Обов’язок Надійки й Тамари Василівни — кухня та інші хатні справи. Згадаймо обурливі роздуми Радченка про роль Надійки в її подружньому житті з Борисом: «Гидким злочином уявлялось йому обернути блакитнооку Надійку на куховарку, прибиральницю, на охоронця пісного добробуту молодого міщанина». Але в словах Степана насправді звучить обурення через те, що дівчина дісталася не йому, а Борисові — тут гору взяло його чоловіче его. Дістанься Надійка йому, Степанові, вона так само дбала б про кухню та його добробут...

Уже немолода Тамара Василівна (або «мусінька») додала Степанові впевненості, поділившись своїм інтимним досвідом і пристрастю. А яку роль відіграла Зоська житті Радченка? Так, вона стала черговою сходинкою в кар’єрному зростанні хлопця: «Саме місткість і вабила його в ній, бо стати справжнім городянином було першим завданням його сходу. Він ходитиме з нею скрізь по театрах, кіно та вечірках, дістанеться з нею суто міського товариства, де його, певна річ, приймуть і вшанують». А також дівчині була відведена роль тимчасової забавки: «Зоська! Страшний жаль згнітив його на спогад про дівчину, що була вже вичерпана його чуттям, яку вже покинула його душа у своєму простуванні. Образ її викликав тугу, а не порив, біль за безглуздий лад життя». У кінці твору Степан зустрічається з Ритою — фальшивою й тимчасовою, як і все в місті. Читач сприймає нову пасію як чергову сходинку в підкоренні міста й уже не вірить у світлий фінал. Справді, з часом головний герой хоч і має улюблену роботу, славу, достаток, проте дедалі частіше відчуває свою самотність у місті та фальшивість поведінки багатьох містян. Він періодично згадує село, доля знову зводить його з Надійкою, але на мить, щоб хлопець відчув, що справжнє він давно втратив, а його здобутки — то примарний успіх: «Що більше Степан свою кімнату встатковував, то чужішою вона йому була». Так, Степан став одним з найуспішніших письменників країни, він ніби й підкорив місто (у фінальній сцені місто «покірно лежало внизу»), проте воно не дало йому найголовнішого — душевного комфорту.

Охарактеризуйте процес підкорення міста Степаном Радченком через його стосунки з жінками: Надійка — Тамара Василівна — Зоська — Рита.

З ким з жінок, на вашу думку, Степан Радченко був би найщасливіший, якби зберігав до неї щирі почуття любові й повагу? З ким з них він найбільш сумісний за вдачею та психотипом?

Напишіть розгорнуту відповідь на запитання: «Чи легше людині із села або містечка в епоху інформаційних технологій (соціальні мережі, миттєвий доступ до інформації та ін.) підкорити велике місто?»

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 31

Урок: № 21

Дата: 20.02

Тема: Синтаксичні конструкції з формою на -но, -то

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Синтаксичні конструкції з формою на -но, -то

Спостереження

Прочитайте речення й виконайте завдання.

Усі інгредієнти придбані.

Рецепт читається учнями уважно.

Після чого страва готується ними вправно.

Усі інгредієнти придбано.

Учні уважно читають рецепт.

Після чого вони вправно готують страву.

1. Речення якої колонки, на вашу думку, звучать більш природно?

2. Перевірте свою інтуїцію, опрацювавши теоретичний матеріал.

Теоретичний матеріал

Синтаксичні конструкції з формами на -но, -то

В українській мові широковживані пасивні конструкції, у яких присудок виражений безособовими формами на -но, -то: Шаблю вибито з рук. Нарешті названо ім’я переможця. У таких реченнях немає вказівки на виконавця, а зосереджено увагу на результаті дії чи її наслідках. Ці синтаксичні конструкції поширені в усіх мовних стилях — від наукового й офіційно-ділового до художнього й розмовно-побутового: Рішення ухвалено одноголосно або:

Ой у полі жито копитами збито,

Під білою березою козаченька вбито.

Ой убито, вбито, затягнено в жито,

Червоною китайкою личенько накрито.

Не потрібно вживати безособові форми на -но, -то, коли за логікою не може бути діяча: Дике поле встелено ромашками. Аж ніяк не встелено, а встелене, бо ніхто не міг застелити дике поле ромашками. У реченні з народної пісні можна домислити виконавця дії: жито збили коні, козаченька вбили вороги і т. д.

Хоча діяча й можна домислити в безособових конструкціях на -но, -то, проте вводити його тут у формі іменника чи займенника в орудному відмінку є грубим порушенням: Іспит складено студентом. Форма орудного відмінка можлива, якщо нею позначено знаряддя дії: Лист написано олівцем.

Уживання пасивних дієприкметників у ролі присудка хоч і не є порушенням, але бажано таких конструкцій уникати. Порівняйте:

НЕ ВЖИВАЄМО	УЖИВАЄМО
Ці слова вимовлені* тихо. Книжка підписана автором.*	Ці слова вимовлено тихо. Книжку підписано.

Саме речення правої колонки звучать природно, по-українськи. Пасивні дієприкметники здебільшого вживають у ролі означення: Вимовлені слова зігріли своїм теплом. Мені подарували книжку, підписану її автором.

Безособові форми на -но, -то вживають замість пасивних дієприкметників, коли треба наголосити не на ознаці, а на дії. Наприклад, у реченні Ухвала прийнята одноголосно дієприкметник потрібно замінити на безособову форму прийнято: Ухвалу прийнято одноголосно. А в реченні Хлопці зморені довгою дорогою таку заміну робити не можна.

Синтаксичний практикум (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови, надсилайте фото або працюйте з Word, надсилайте текстовий документ)

1. Відредагуйте й запишіть речення.

Аналіз проведено доцентом Коваленком. 2. У нашому мікрорайоні будинки зводяться дуже швидко. 3. Ухвала вже прийнята. 4. Озерце вкрито лататтям. 5. У моїй школі викладається французька мова. 6. Нові методики опановано студентами-старшокурсниками. 7. Це питання розглядається педрадою школи. 8. Дикий ліс здавна населено сотнями видів тварин. 9.Від присудка ставиться запитання до обставини й додатка.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 31

Урок: № 20

Дата: 20.02

Тема: Пасивні конструкції з дієсловами на – ся

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Пасивні конструкції з дієсловами на –ся

Теоретичний матеріал

Пасивні конструкції з дієсловами на -ся

Для зображення природного явища або стану істоти використовують пасивні конструкції з дієсловами на -ся (дієслово на -ся + іменник в орудному відмінку): Очі налилися кров’ю. Криниця заповнилася водою. Небо затяглося хмарами.

Порушенням мовної норми є пасивні конструкції з дієсловами на -ся, у яких назва особи, що виконує дію, має форму орудного відмінка, а назва предмета, на який ця дія спрямована, — називного: Учнями пишуться твори. Депутатами приймаються закони. Присудок підкреслюється двома рисками. Епітети використовуються в художніх текстах. Наведені речення стануть логічними, якщо зробити акцент на ролі діяча: Учні пишуть твори. Депутати приймають закони. Або можна вжити форму без -ся: Присудок підкреслюють двома рисками. Епітети використовують у художніх текстах.

Особливістю української мови є те, що в центрі уваги завжди перебуває особистість, не процес. Якщо російською дело рассматривается, вопрос обсуждается, то українською — розглядають справу, обговорюють питання.

1.Відредагуйте й запишіть речення.

Дані про вибори обробляються комп’ютером. 2. Емоційно-забарвлена лексика використовується в художньому стилі. 3. Нами вживаються заходи по поліпшенню умов проживання. На зборах обговорюється проблема навчання в другу зміну. 5. Ваша справа розглядається в суді. 6. Чому цей комп’ютер використовується не по призначенню? 7. Спочатку проводяться громадські слухання, а потім ухвалюються рішення.

2. Прочитайте вислів британської письменниці та виконайте завдання.

Якщо ви використовуєте свій статус і вплив, щоб розвинути не тільки свої ділові якості, а й ділові якості тих, у кого їх немає; якщо ви вибираєте не лише сильних, а й слабких; якщо ви можете допомогти тим, хто не має нічого, то вами буде пишатися ваша сім’я, а також тисячі та мільйони людей, реальність яких ви можете змінити (Дж. Роулінг).

Напишіть розповідь про вашого знайомого чи знайому або про видатну людину, яка відповідає наведеній характеристиці Дж. Роулінг (п’ять–сім речень).

Використайте в тексті дві-три пасивні конструкції.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 24

Дата: 20.02

Тема: Валер’ян Підмогильний. Роман «Місто». Образ українського інтелігента Степана Радченка, вихідця із селян

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Валер’ян Підмогильний. Роман «Місто». Образ українського інтелігента Степана Радченка, вихідця із селян

Теоретичний матеріал

Роман «Місто». Критика сприйняла роман «Місто» неоднозначно: одні захоплювались урбаністичним твором, інші — апологети більшовизму — засуджували його через відсутність «змички робітників і селян», а дехто вважав роман автобіографічним і в головному героєві вбачав самого автора, хоча В. Підмогильний у пресі застерігав від такого ототожнення й заперечував автобіографічність.

Словникова робота. Теорія літератури

Урбаністичний роман — роман, у якому, на відміну від традиційної селянської та соціальної тематики, акцент перенесено на міську проблематику, на філософські питання буття людини, її психіку.

З коротким змістом роману ви можете ознайомитися, відкривши відео:

В. Підмогильний. «Місто».

Сюжет і композиція. Степан Радченко, енергійний сільський юнак, їде до Києва для навчання в технічному виші зі сподіваннями колись повернутися з новими знаннями в рідне село. Проте він захоплюється літературним життям починає сам писати, а з часом, ставши відомим письменником, залишає навчання.

Хлопець вирушив завойовувати місто, це, здавалося б, міщанське й воро-же середовище, бо твердо був переконаний: місту потрібна «свіжа кров села, що змінить його вигляд та істоту. І він — один з цієї зміни, що їй від долі призначено перемогти». Проте згодом Степан Радченко змінює своє ставлення до міста, прилаштовується до нього, а думки про повернення в село остаточно зникають. Підсвідомо молодий письменник розуміє, що, пливучи від одного берега, він так і не зможе дістатися до іншого.

Фінал твору відкритий, що є особливістю екзистенціалізму. Хлопець посилає вечірній поцілунок міському пейзажеві, щоб ніби назавжди з ним розпрощатися й повернутися в село. А чи не був це поцілунок нового зближення з містом? Читач сам додумає, як далі складеться доля головного героя.

Роман має два епіграфи та дві частини, поділені на глави. Перший епіграф узято з Талмуда, другий — з роману А. Франса «Таїс». У них висунуто ідею про двоякість людської натури: тілесне начало часто керує вчинками головного героя, але в той же час Степан усвідомлює важливість духовного начала людини. Власне, читач стає свідком того, як у хлопцеві борються янгольське з тваринним, як формується характер молодої людини.

Тема, ідея, проблематика твору. Тема роману — підкорення селянином міста — поширена у світовій літературі: згадаймо Жоржа Дюруа й Ежена де Растіньяка, які захоплювалися Парижем. Події в романі В. Підмогильного розгортаються в Києві в 1920-і роки. Місто стає теж своєрідним образом-героєм, з яким змагається український Растіньяк — Степан Радченко, намагається його підкорити. Отже, у романі потужно звучить і тема міста. Головна ідея — зображення характеру селянина, який підкорює місто. У двобої між молодою амбітною людиною та містом автор порушує філософські проблеми сенсу людського життя, добра і зла, біологічного й духовного в людині.

Образ Степана Радченка. Образ головного героя складний та неоднозначний:ньому поєднано диявольське з янгольським. В. Підмогильний показує героя в розвитку — і читачеві цікаво за ним спостерігати. У внутрішньому світі Степана виникають протиріччя між добром і злом, духовним і тілесним. Марнославний, егоїстичний та самозакоханий, він часто йде на компроміс зі своєю совістю чи навіть на людські жертви (саме він спровокував Зоську покінчити життя самогубством). Проте йому відомі й докори сумління, біль, самотність, внутрішнє роздвоєння й гостре відчуття абсурдності буття. Степан схильний до самоаналізу, до іронічної оцінки світу та свого місця в ньому.

Навколишній урбаністичний світ підштовхує хлопця до пошуків власного «Я», істини й сутності свого буття. Він прагне до впорядкування й раціоналізації свого життя, заперечуючи його хаотичність і неконтрольованість. Степан намагається осягати дійсність не почуттями, а розумом, бо саме ним може захистити душу від жорстокого міста.

Читаючи роман, ми стаємо свідками еволюції сприйняття міста Степаном Радченком — від категоричної ненависті й ворожості до примирення. Віра в неминуче розчинення міської культури в сільській згодом згасла, а сам «заво-йовник», як виявилося, ішов шляхом невідворотної втрати будь-якого зв’язку з малою батьківщиною й уподібнення до киян. Поступово герой подолав страх перед великим містом, засвоїв правила поведінки, явних змін зазнали його зовнішність та естетичні уподобання. Спаливши старий одяг, він звільнився від рідного села та свого минулого. Від колишнього селюка в Степанові нічого не залишилося. Отже, місто поглинуло «завойовника» Радченка.

Внутрішній конфлікт Степана (розум — тіло) виражений у любовних при-годах. Змінюючи своє помешкання, свій зовнішній вигляд, він щоразу здобу-вав кохання нової жінки. «Для Радченка кожна з них — Надійка, Тамара Василівна, Зоська, повія, Рита — це певний етап творчості, це ті щаблі на шляху до ангельської суті в людській особистості, символом якої є можливість творити, творчість», — зазначає літературознавець Т. Тимошенко. Сп’янілий від почуття моральної свободи, яку дало місто, Степан усвідомлює свою чоловічу силу та владу над жінками. Безперечно, його любовні пригоди в Києві пов’язані з процесом завоювання міста, адже всі чотири подруги Степана чітко поділяються на представниць села (Надійка), передмістя (Тамара Василівна), міста (Зоська) і зовсім відкритого стилю життя (Рита).

Перечитайте перші й останні декілька рядків роману. Чи однаково щасливим почував себе Степан Радченко, споглядаючи красу природи й міста?

Які композиційні особливості має роман В. Підмогильного «Місто»? За допомогою чого автору вдалося створити ефект, ніби твір написано від першої особи?

Доведіть, що роман «Місто» — модерний, інтелектуальний, урбаністичний та психологічний.

Творче завдання (за бажанням на високий рівень)

Висловте міркування, чому Степан Радченко вирішив змінити свої плани — не повертатися до рідного села, а залишитися в місті.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 23

Дата: 20.02

Тема: Валер’ян Підмогильний. Життєвий шлях, трагічна загибель. Автор інтелектуально-психологічної прози, перекладач

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Валер’ян Підмогильний. Життєвий шлях, трагічна загибель. Автор інтелектуально-психологічної прози, перекладач

Спостереження

Коротко опишіть світлини.

Чи можна сказати, що краєвиди міста відображають сутність людей, які його

будували?

На якій світлині людина ближче до природи? Чи позначається ця особливість (близькість до природи) на характері людини?

Теоретичний матеріал

Валер’ян Підмогильний

(1901–1937)

Валер’ян Підмогильний народився 2 лютого 1901 р.в с. Чаплі на Катеринославщині (нині околиця м. Дніпра). Батьки Валер’яна були заможними селянами, тому й мали можливість дати синові й дочці добру освіту.

Хлопець закінчив з відзнакою Катеринославське реальне училище, де під час навчання він друкував (під псевдонімом Лорд Лістер) авантюрні оповідання в шкільному журналі. 1918 р. Валер’ян вступив на математичний факультет Катеринославського університету (потім перевівся на правничий факультет), проте навчання довелося покинути через матеріальну скруту.

1920 р. вийшла друком перша книжка оповідань, написаних ще в училищі. Вона мала дуже амбіційну, як для ще зовсім юного письменника, назву — «Твори. Том 1». Збірка засвідчила появу талановитого модерного прозаїка, який майстерно досліджував психологію людської душі. В. Підмогильний переїздить до Києва, де працює бібліографом у Книжковій палаті. Згодом одружується з донькою священика Катериною Червінською — актрисою Театру юного глядача.

1922 р. виходить друком його книжка оповідань «В епідемічному бараці». 1923 р. побачили світ новели з циклу «Повстанці» — їх було надруковано в журналі «Нова Україна», який видавав В. Винниченко в Празі. До речі, саме цей журнал пізніше фігурував у справі В. Підмогильного як речовий доказ його контрреволюційної діяльності. Валер’ян поринає в літературне життя Києва: зближується з неокласиками, організовує літературне угруповання «Ланка» (назву придумав саме В. Підмогильний). Окрім художніх книжок «Військовий літун» (1924), «Третя революція» (1926), «Проблема хліба» (1927), письменник публікує мовознавчі розвідки, зокрема «Фразеологію ділової мови», яку він уклав разом з Є. Плужником (1926–1927). Багато перекладає з французької літератури, зокрема й роман «Таїс» А. Франса. Але дуже популярним став, коли вийшов у світ роман «Місто» (1927). Оскільки цей твір не відповідав вимогам більшовицької ідеології, офіційна критика дала йому негативну оцінку.

1928 р. письменник перебуває в Чехії, тут він налагоджує творчі зв’язки, редагує журнал «Життя й революція». 1929 р. повертається до Харкова й оселяється в письменницькому будинку «Слово». 1930 р. виходить друком роман «Невеличка драма», неоднозначно сприйнятий критикою й читачами; а також цього року в Москві був опублікований роман «Місто», перекладений російською мовою. З 1932 по 1933 р. В. Підмогильний — консультант з іноземної літератури у видавництві «Рух». Митець перекладає твори А. Франса (у 25 т.), О. де Бальзака (у 15 т.), Гі де Мопассана (у 10 т.), Д. Дідро (у 2 т.) та ін.

1933 р. в «Літературній газеті» було надруковано оповідання «З життя будинку», у якому прозвучало трагічне передчуття: «Класовий ворог — це в нас на кожному заводі й у кожній установі ніби штатна посада, яку хтось та повинен займати...» У цей час В. Підмогильний пише свій останній твір «Повість без назви» (1933–1934), але не встиг його завершити.

8 грудня 1934 р. письменника безпідставно заарештували в харківському будинку «Слово», звинувачуючи в контрреволюційній діяльності... 3 листопада 1937 р. його розстріляли в урочищі Сандармох (Карелія). 1956 р. В. Підмогильного було посмертно реабілітовано.

У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Валер’яна Підмогильного.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 22

Дата: 13.02

Тема: Юрій Яновський. «Майстер корабля». Морально-етичні колізії твору. Національне крізь призму загальнолюдського

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Юрій Яновський. «Майстер корабля». Морально-етичні колізії твору. Національне крізь призму загальнолюдського

Теоретичний матеріал

Твір Ю. Яновського можна вважати першим в українській літе-ратурі мариністичним романом. Ефект «шуму і рокоту» моря тут дуже сильний. Воно дихає гіркою сіллю, морською травою та йодом, кличе в «заобрійну синь», збурюючи ліричну душу Редактора... Воно шле випробування героям роману — Директору (колишньому матросові з крейсера «Ісмет»), Богданові, хазяїну трамбака¹, для якого «батьківщина — море»...

Екзотика «Майстра корабля» — це й далекі краї: острови Ява та Пао, про які розповідають Богдан, хазяїн трамбака, Поля; це озеро Комо, Генуя й Мілан, звідки пише листи Тайах...

А причорноморське місто з його портом, кінофабрикою, пам’ятником Рішельє, завулками, що ведуть на узбережжя...

А мелодія імен: То-Ма-Кі, Сев, Майк, Тайах, Генрі? А поезія корабельної термінології? З яким смаком Професор описує — на зшиткові англійського паперу ХVII століття! — як треба добирати сосну для щогл, як ставити вітрила!..

Герої, піднесені над буднями. Поезією незвичайності в неоромантичній про-зі пронизані не лише обставини, а й герої. Природно, що Сев і Редактор — «дивні люди» (як каже про них Тайах). Це світлі й талановиті романтики, готові по-лицарськи служити своїй Прекрасній Дамі. Культ жіночності, вірної дружби, краси людських взаємин у них надзвичайно сильний. Друзі добре розуміють, що Тайах потребує душевного спочинку й затишку. Полонена світом мистецтва, нерозсудлива натура, вона не раз довірливо й жадібно тяглася до незвичайного, але часто обпалювала крильця, натрапляючи на нещирість, цинізм і розрахунок. Тайах утомилася, її серце вистудилося розчаруванням і зневірою. І ось у таку мить з цією напівіталійкою-напівслов’янкою знайомляться Сев і Редактор. Відчуваючи намагання Тайах позбутися докорів сумління, друзі приймають просте й таке органічне для них рішення: «Ми їй допоможемо в цьому, Севе. Яка це достойна річ — приголубити людину! Людське ставлення піднімає дух, дає силу рукам». У цих словах Редактора — етичне резюме, афористично сформульована мораль тієї історії, учасниками якої стали троє героїв роману. Несподівано для себе в Сева та Редактора виникає особлива сердечна приязнь до балерини. А потім настає момент, коли любов Сева й Редактора до Тайах стає випробуванням для їхньої чоловічої дружби. Суто романтична колізія!..

Тайах — зеленоока красуня, наділена якоюсь незбагненною гріховною привабливістю й демонічністю. Її краса захоплює чоловіків, обіцяючи їм «рай та відчай». Автор усіляко підкреслює винятковість своєї героїні. Тайах називає себе «авантюристкою». Поведінка жінки оповита серпанком таємничості. Уже задовго до її першої появи в Редактора виникає передчуття, що має статися «щось надзвичайне», а після цього присутність Тайах постійно супроводжується атмосферою «чутливого чекання», захвату; Тайах випромінює «якийсь солодкий, тремтячий запах, як звук віоліни¹» .

Вітаїзм. «Майстер корабля» — невимушена й натхненна ода молодості, любові та творчості. Є в цьому творі та сама «романтика вітаїзму», хвала життю, до якої закликав своїми статтями М. Хвильовий. «Життя є молодість, труд і любов», — писав Ю. Яновський у «Байгороді». Ця тріада є й у романі «Майстер корабля» — книжці «легкій та життєжадібній».

Звичайно, автор поетизує творче начало в людині. Задум фільму, за основу якого взято «море, корабель, наші матроси й нудьга за батьківщиною», захоплює друзів Сева й Редактора. Історії, які розповідають Богдан, хазяїн трамбака й дівчата, мимоволі підпорядковуються ідеї майбутнього фільму. Так само стихія творчості захоплює всіх, хто готує хронікальну стрічку про зустріч наркома іноземних справ з турецьким міністром. Оповідь переривається ліричним супроводом: «Така влада творчої роботи над людиною, що забуває вона про втому й про їжу, і десь з’являються подвійні сили, почетверена енергія, повосьмерена жвавість, веселість. Весела робота — це втіха й мета життя. Коли кожне знає, куди докласти рук, як каменяр знає, куди ляже кожний камінець у стіні, — як радісно тоді жити та як жваво зростають людські будівлі». В іншому місці цю ж думку висловлює й Професор: «Людина — натура творча. Людині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити. Тоді людина працюватиме так, як співає».

Дехто з критиків 1920-х років говорив про «елліністичне світовідчування» автора «Майстра корабля». Сторінки роману й справді проміняться хмільним торжеством молодості як свята життя. Швидкоплинність цього свята відчувається у творі так само гостро, як і його яскравість, відкритість до любові та творчості.

Символіка. За один з епіграфів до роману Ю. Яновський узяв слова з «Римської держави» Горація: «О корабле, тебе вже манить хвиля моря?» Горацій про славляв Римську державу, порівнюючи її з кораблем. Ю. Яновський у романі, герої якого споруджують красень-вітрильник, думав про свою Республіку — про Україну...

Якщо корабель у романі — символ держави, то так само символічним є й майстер корабля. Екзотична дерев’яна жіноча фігурка має вести задуманий Севом і Редактором бриг крізь бурі й випробування. Але в ширшому сенсі майстер корабля — це «веселий народ», який творить свою Республіку. Апофеозом йому й завершується роман, цілком у дусі Довженкових фільмів 1920-х років.

Охарактеризуйте образи Редактора, Професора, Тайах, Богдана та Сева.

Що таке майстер корабля та що він символізує в однойменному романі Ю. Яновського?

Якби події роману «Майстер корабля» відбувалися в наш час, то які три епізоди у творі ви сфотографували б і виклали в Instagram? Які б коментарі під ними залишили?

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 21

Дата: 13.02

Тема: Юрій Яновський. «Майстер корабля». Проблеми творення нової української культури, духовності української людини, її самоусвідомлення в новій дійсності, символічність образів.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Юрій Яновський. «Майстер корабля». Проблеми творення нової української культури, духовності української людини, її самоусвідомлення в новій дійсності, символічність образів.

Теоретичний матеріал

Головні теми творчості Ю. Яновського — море, революція й громадянська війна. Яновський — романтик за сутністю художнього мислення. О. Гончар назвав його «поетом людської чистоти». А ще він — поет моря, який тонко передає мариністичний колорит.

Роман «Майстер корабля». «Майстер корабля» — пер-ший роман Ю. Яновського. Він написав його за сім місяців. У цьому автобіографічному творі митець осмислив свій життєвий досвід, пов’язаний з роботою на Одеській кінофабриці.

Тема й проблематика твору. Тема роману — море й кі-номистецтво — значно розширила горизонти української прози. Автор вибрав її свідомо, щоб порушити нові проблеми в новому суспільстві — у тогочасній Україні. Власне, Ю. Яновський вкладає їх в уста оповідача То-Ма-Кі(То-вариш Майстер Кіно), який говорить Директору кіно-фабрики: «Ти, може, думаєш завше одягати наших людей у драні свитки й вишивані сорочки? Страждання, злидні, соловейко й постійні мандри зі своєї землі — на землі інші, каторгу, у ярмо, у перевертні? Ти думаєш, що ми не можемо підняти якір свого корабля й поставити паруси? Що ми не сильні духом і ділами для того, щоб заспівати веселу пісню про далекі краї, про блакитні високості неба, про бадьорі химери оновленого духу?» Слова підняти якір свого корабля й поставити паруси мають символічний зміст: вітрильник, велика праця над його народженням — це поетизація прекрасного в людині, її пориви до гармонії зі світом і собою.

У романі автор акцентує увагу на проблемі творення нової української культури, культури нації, якою переймається То-Ма-Кі: «У мене одна наречена, наречена з колиски, про яку я думав, мабуть, і тоді, коли не вмів ще говорити. Наречена, що для неї жив ціле життя, їй присвятив сталеву шпагу й за неї підставляв під мечі важкий щит... Для неї я був сміливий та впертий, заради неї я хотів бути в першій лаві бійців — бійців за її розквітання. Для неї я полюбив море, поставив на гербі якір, що його приймають усі моря світу, і колишеться над ним могутній корабель. Культура нації — звуть її». З думок героїв читач усвідом-лює: мистецтво окрилює людину, саме у творчості вона здобуває безсмертя.

Із коротким змістом роману ви можете ознайомитися тут, відкривши відео: Роман «Майстер корабля».

Умовність зображення. «Через образ оповідача, що водночає є одним з героїв, сімдесятилітнього То-Ма-Кі, Ю. Яновський розмірковує сам і змушує всіх інших персонажів постійно “мудрувати”, — зауважує дослідниця Р. Мовчан. — Так, Ю. Яновський у художньому тексті згадує своє недавнє минуле, переоцінює тодішній життєвий досвід, пов’язаний з посадою режисера на Одеській кінофабриці. Проте він знову старанно маскує біографічну конкретику твору, “перевдягає” реальні прототипи (О. Довженко, П. Нечеса, Іта Пензо, В. Кричевський, Ю. Яновський), дає їм незвичні, екзотичні або “називні” імена: То-Ма-Кі, Сев, Тайах, Директор, Професор, Богдан, Майк, Генрі». Тобто автор у художньому творі відмовляється від копіювання дійсності: ніяких любовних інтриг Ю. Янов-ського чи О. Довженка з Ітою Пензо — балериною, яка гастролювала в Одеському оперному театрі, у реальності не було. Так, вони захоплювалися нею, але тільки як танцівницею. М. Бажан застерігає читачів від ототожнення життєвих реалій з художнім домислом, зауважуючи: «Знаю, що зображена в романі любов То-Ма-Кі та Сева до Тайах — не протокольно точний запис. Справжні події та почуття підхопив і підніс до баладних висот порив молодого Юриного серця». Отже, автор вдається до умовності зображення, він моделює художню дійсність, руйнуючи правдоподібність. Це проявляється й в умовному часі та просторі. Автор зміщує різні часові й просторові площини: «Композиція — досить вільна, роман розбудовується на очах у читача — автор зумисне демонструє це, залучаючи його до активної співучасті в такому віртуальному творенні нової дійсності» (Р. Мовчан). Уява читача мандрує за подіями, що відбуваються в реальному часі або ж спогадах. То ми в місті (в Одесі), то в Італії, потім переносимося на о. Ява, далі —Румунію. Автор створює для героїв критичні ситуації, випробовує їх, ставить перед вибором.

Образи моря та міста. Море в романі «Майстер корабля» є тлом, на якому розгортаються події, воно допомагає глибше розкрити внутрішній світ героїв. Для Богдана море — природна стихія, про неї він так іронізує: «У мене перетрушені й пересолені вже всі кишки й, коли таке життя продовжиться, я думаю треба піти до лікаря й зробити собі зябра». Для хазяїна судна море — це батьківщина: «За батьківщину ми звикли вважати землю, де нас народила мати, де ми виросли в гніві чи радості, осягли великий світ. У мене ж батьківщина — море, і ви розумієте, як я летів з гір до морського берега — стежками й хащами». Сева й То-Ма-Кі море надихає, біля нього вони відчувають себе сильнішими. Море втілює далеку мрію й нові, незвідані дороги, як і зауважив Ю. Яновський: «Я ніколи не любив ходити по дорогах. Тому я й люблю море, бо на ньому кожна дорога нова й кожне місце — дорога».

Якщо В. Підмогильний створив образ міста на Дніпрі (роман, який ви будете читати далі), то Ю. Яновський зобразив місто біля моря. Узагалі образ міста саме у 20-х роках ХХ ст. відображають в українській літературі повнокровно, це вже не абстрактне поняття, а берег, до якого прагнуть літературні герої. Прига-даймо слова Тайах про усвідомлення рідного міста як основи життя, коли вона перебувала в Італії: «Я йшла східцями нагору й повторювала собі, ніби молитву: “Треба додому повертатися. Треба додому повертатися. Додому повертатися”». Навіть Богдан, який зрісся з морською стихією, відчував тугу за рідною землею, коли потрапив на Балкани й приєднався до полонених, аби тільки повернутися в тихе місто. І хоч Ю. Яновський творить художній простір, у якому розгортається більшість подій у місті біля моря, не згадуючи його конкретної назви, проте читач бачить, як кадри старого документального фільму, у ньому Одесу середини 20-х років минулого століття, яку називали «Голлівудом на березі Чорного моря».

Знати короткий зміст роману.

Яка тема роману «Майстер корабля»? Які проблеми порушено в ньому?

Доведіть на конкретних прикладах, що твір «Майстер корабля» — неоромантичний.

Що таке умовність зображення, художній простір і час? Прокоментуйте ці поняття, аналізуючи роман «Майстер корабля».

Розкрийте особливості сюжету роману «Майстер корабля». У чому виявляється його багатошаровість?

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 31

Урок: № 19

Дата: 13.02

Тема: Варіанти граматичного зв’язку підмета й присудка

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Варіанти граматичного зв’язку підмета й присудка

Спостереження

Розгляньте персонажів мультфільму «Симпсони» і виконайте завдання.

Яке з речень побудовано неправильно?

Мама з донькою стоять біля будинку.

Батько із сином стоять біля будинку.

Перевірте свою відповідь, опрацювавши теоретичний матеріал.

Теоретичний матеріал

Форми роду й числа присудка залежать від форм підмета: Львів залишив про себе світлі враження. І підмет, і присудок — одн., ч. р.

Якщо підмет виражений сполученням числівника з іменником, то узгодження залежить від того, на чому зосереджено увагу: а) в однині, якщо треба наголосити на кількості виконавців; б) у множині, якщо звертаємо увагу на дію. Наприклад: Двоє учнів запізнилося. Тут наголос зроблено на кількості тих, хто запізнився. Двоє учнів запізнилися. У цьому реченні зроблено акцент на тому, що учні порушили графік навчання — запізнилися.

Якщо складений підмет виражений сполученням двох іменників або займенників (конструкція «хтось з кимось»), то присудок треба ставити в множині: Хрещатик з Володимирським узвозом зустрічаються на Європейській площі. Батько з дочкою вийшли на балкон. Якщо конструкція «хтось з кимось» поєднана з присудком в однині, то в такому реченні підмет простий: З журбою радість обнялась (Олександр Олесь). Батько з дочкою вийшов на балкон (дочка могла не виходити, а бути в нього на руках, тому вийшов тільки батько). Отже, на ілюстрації з мультфільму стоїть тільки мати, доньку вона тримає на руках, тому речення треба побудувати так: Мати з донькою стоїть біля будинку.

Якщо іменна частина присудка позначає тимчасову ознаку, то її треба поставити у форму орудного відмінка: Вони були щасливими, поки не сталася ця біда. Уранці він був веселим. Якщо ж іменна частина позначає постійну ознаку, то вона набирає форми називного відмінка: Усе життя вони були щасливі. Мій батько був коваль.

___________________ був (була) + наз. відм. (постійна ознака)

___________________ був (була) + ор. відм. (тимчасова ознака)

Присудок у позиції перед однорідними підметами може мати форму як однини, так і множини. Якщо він стоїть в однині, то узгоджується в роді й особі з першим підметом: Чується гармонійний гудок пароплава й пісня (О. Довженко). З обох кінців яру почувся тихий тріск і людські голоси (Г. Тютюнник). Навкруги лунали регіт і жарти (О. Гончар).

Присудок у позиції після однорідних підметів треба ставити у форму множини: Батько й мати навчали мене любити природу й чистоту в ній (І. Коваль).

однина або множина ___________, _________, ___________ .

___________, _________, ___________ множина.

Якщо підмет ужито з прикладкою, то рід присудка треба узгоджувати з родом підмета, а не прикладки: Виставка-продаж вразила нас. Не продаж вразив, а виставка.

Синтаксичний практикум (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови, надсилайте фото або працюйте з Word, надсилайте текстовий документ)

1. Утворіть і запишіть речення.

Книжка була (цікава, цікавою). 2. У дитинстві моя сестра була (світловолоса, світловолосою). 3. Сократ був (мудрий чоловік, мудрим чоловіком). 4. Хризантема й кала довго (стоїть, стоять) у воді. 5. Двоє будівельників не (шліфувало, шліфували) підлогу, а (заливало, заливали) її спеціальним розчином. 6. Не тільки мій брат, а й більшість молодих людей легко (змінює, змінюють) місце роботи. 7. Музей-квартира (прийняв, прийняла) своїх перших відвідувачів. 8. Мама з моїм тримісячним братиком (пішла, пішли) до поліклініки.

2. Перепишіть текст, розкривши дужки. Доберіть заголовок до тексту.

Ранок був (незвичайний, незвичайним). До мене (прийшло, прийшли) троє моїх друзів. Хоч я й не люблю сюрпризів, але привітання з днем народження отримувати, мабуть, усім приємно. Флешка, книжка, шоколадка (лежала, лежали) на столі, ніби ранкові трофеї. Роман-епопея (притягував, притягувала) погляд яскравою обкладинкою, плитка шоколаду була (поламана, поламаною), проте (апетитна, апетитною), а флешка не викликала особливих емоцій. Хай там як, а вона теж стане в пригоді. Я з друзями (пішов, пішли) до вітальні, де на нас чекав торт і чай (О. Травневий).

Творче завдання (за бажанням на достатньо-високий рівень)Доповніть текст роздумами про те, якими мають бути подарунки на день народження ваших ровесників і що приємніше — отримувати їх чи дарувати. (обсяг-до 10 речень).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 31

Урок: № 18

Дата: 13.02

Тема: Контрольне есе “Що потрібно робити, щоб здійснилася мрія?”

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольне есе “Що потрібно робити, щоб здійснилася мрія?”

Теоретичний матеріал

Вимоги до есе

1.Обсяг – 2 сторінки тексту ( близько 200 слів).

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 20

Дата: 06.02

Тема: Творча біографія Юрія Яновського. Загальна характеристика творчості.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Творча біографія Юрія Яновського. Загальна характеристика творчості.

Теоретичний матеріал

Юрій Яновський народився 27 серпня 1902 р. в с. Майєровому на Єлисаветградщині (нині с. Нечаївка Кіровоградської області) у заможній селянській родині. Освіту хлопець здобував у Єлисаветградському реальному училищі, яке закінчив на «відмінно». Це був один найкращих освітніх закладів міста: у ньому навчалися П. Саксаганський, Г. Юра, Є. Маланюк та інші українські митці. Юність майбутнього письменника пройшла в роки Першої світової та громадянської воєн. Єлисаветград (нині м. Кропивницький) був ареною жорстоких боїв, що вели між собою білі, червоні, Махно, банда Марусі, загони Григор’єва. У пам’яті Юрія закарбувалися озвірілі люди, після яких залишалися кров і голосіння. Це не могло не вплинути на те, що Ю. Яновський дуже рано подорослішав. Він почав писати епічні твори у 22 роки! А проза вимагає зрілості мислення й глибокого знання життя. Перший прозовий твір — оповідання «А потім німці тікали» — вийшов друком 1924 р., потім з-під пера молодого письменника з’являються книжки «Мамутові бивні» (1925), «Кров землі» (1927), роман «Майстер корабля» (1928).

1922 р. Ю. Яновський навчався в Київському політехнічному інституті, який так і не закінчив. Проте саме в цей час він відвідує літературні вечори,

друкує, крім прозових, і поетичні твори під псевдонімом Георгій Ней. Познайомившись М. Семенком, бере участь у футуристично-му русі. Згодом переїздить до Харкова, стає редактором Всеукраїнського фотокіноуправ-ління (ВУФКУ). Саме в цей час в Україні зароджується кіно, яке вабить митців, зокрема й Ю. Яновського. 1926 р. письменник переїздить до Одеси, де працює на посаді головного редактора кінофабрики. Тут він долучається до створення фільмів «Тарас Шевченко», «Тарас Трясило», «Борислав сміється», «Вася-реформатор», «Сумка дипкур’єра»... До нього приходить визнання, його називають «добрим генієм українського кіно». Він повертається до Харкова, друкує повість «Байгород» (1927), книжку поезій «Прекрасна УТ» (УТ — Україна трудова), роман «Майстер корабля», навіяний морем та Одесою. Саме досвід роботи в кіно допоміг створити для цього твору цікавий сюжет, про який детальніше поведемо розмову згодом. У цей час Ю. Яновський знайомиться з актрисою театру «Березіль» Тамарою Жевченко, яка стала єдиною жінкою в його житті.

Романи «Чотири шаблі» (1930) і «Вершники» (1935) — найвідоміші твориЯновського. Було багато захопливих відгуків про них, проте офіційна критика звинуватила автора в «націоналістичній романтиці».

У роки Другої світової війни митець працює в евакуації (м. Уфа, РФ) на посаді головного редактора журналу «Українська література» (з 1946 р. — «Вітчизна»). У цей час він пише роман «Жива вода» (1947), який був підданий нищівній критиці як «ідейно хибний» і «націоналістичний». Ю. Яновський змушений був надрукувати в «Літературній Україні» лист, у якому «визнав» і свою «відірваність від життя», і «формалістичний задум» роману, і «шкідливі деталі в ньому»... Він навіть підготував нову редакцію цього твору, але з назвою «Мир». Роман вийшов друком 1956 р., уже після смерті автора. Навала критики вщухла 1948 р., коли Ю. Яновському було присуджено Сталінську премію. 1954 р. була надрукована п’єса «Дочка прокурора», яка мала великий успіх на театральній сцені.

Через декілька днів після прем’єри цієї п’єси в Київському театрі росій-ської драми ім. Лесі Українки Ю. Яновський помер. Це сталося 25 лютого 1954 р. в м. Києві. Письменник похований на Байковому кладовищі.

У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Юрія Яновського.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 19

Дата: 06.02

Тема: Микола Хвильовий. «Я (Романтика)» - новела про добро і зло в житті та в душі

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Микола Хвильовий. «Я (Романтика)» - новела про добро і зло в житті та в душі

Теоретичний матеріал

Новела «Я (Романтика)». Новела складається зі своєрідного «прологу» (лірико-романтичного зачину), який має ввести читача в складний психоло- гічно-настроєвий світ, і трьох частин. В основі «прологу» — звичайна побутова ситуація: розмова матері із сином напередодні грози. Однак вона ускладнюється незвичними пейзажними деталями, часом загадково символічними (кургани, пустельна скеля, мовчазний степ, таємні вершники, розбійний хрест), особливою спресованістю часу («Але минають ночі, шелестять вечори біля тополь, тополі відходять у шосейну безвість, а за ними — літа, роки й моя буйна юність»).

Наступні три розділи — це життя у фронті соціальної грози. Три частини — три різні ситуації на фронті й три різні душевні стани героя. Їхня динаміка одна та сама: усе рухається до апокаліпсису. Простежмо за цими сюжетними мотивами. Від розділу до розділу ускладнюється становище на фронті. Шалені атаки ворога, паніка, яка охоплює фронт і тил, передчуття поразки, рух до катастрофи. Так само ускладнюється психологічна ситуація. Оповідач невпинно фіксує зміни в настроях чекіста: психологічні перепади, збурення психіки, емоційну екзальтованість, тривогу, надію і безнадію, спроби самовиправдання й істерію.

Прийнято говорити про роздвоєність свідомості героя («розкололось моє власне “Я”»). Та відбувається щось іще страшніше. Відомий філософ М. По-пович стверджував, що персонажі новели (мати, Тагабат, дегенерат, Андрюша, голова чорного трибуналу) — усе це різні «кінці душі» одного й того самого романтичного «Я». І для такого твердження в тексті є підстави: «Тут, у тихій кімнаті, моя мати не фантом, а частина мого власного злочинного “Я”, якому я даю волю».

Кожен персонаж — це втілення певних сил, що формують психологічний світ людини, яка успадкувала первісні інстинкти й водночас здобутки цивілі-зації. Дегенерат уособлює «тваринні» сили, не освітлені ще ніякою думкою. Він нагадує каторжника, персонажа з відділу кримінальної хроніки. Це байдужий виконавець, автомат, якому чужі щонайменші порухи душі.

Боротьба відбувається між нещадним Тагабатом, у якого один присуд — «Розстрілять!», Андрюшею та героєм-оповідачем. Тагабат легко ламає волю нервового, несміливого, сентиментального Андрюші: цей «невеселий комунар» добре усвідомлює, що «так комунари не роблять», що це — «вакханалія», але в підсумку поспішно ставить підпис — «робить свій хвостик під постановою». Тагабат — раціоналіст і все зважує чітким розрахунком, законом революційної доцільності.

Найскладніше в душі головного героя новели — те, що поєднується кодекс чекіста й ще не втрачена людська сутність («Я — чекіст, але я і людина»). Він естетично чутливий, глибоко сприймає світ (досить згадати, як, дивлячись на портрети княжої сім’ї, чекіст уявляє «весь давній світ, усю безсилу грандіозність і красу третьої молодості минулих шляхетних літ»). Але беззастережна відданість революції, революційній доктрині вводить його в «надзвичайний екстаз», порушує намул інстинктів, знезброює в боротьбі з Тагабатом: «Цей доктор з широким лобом і білою лисиною... і з каменем замість серця, це ж він і мій безвихідний хазяїн, мій звірячий інстинкт. І я, главковерх чорного трибуналу комуни, — нікчема в його руках, яка віддалася на волю хижої стихії».

Поставлений перед неминучим вибором між синівським і революційним обо в’язком, герой твору робить фатальний вибір. Власне, він уже втратив себе, став, як і Андрюша, безвольним виконавцем, «гвинтиком» і заручником системи. Убивство чекістом власної матері — Марії (ім’я-символ, утілення безмежної доброти й милосердя Богоматері) — кардинально змінює комунарові шлях до омріяного гармонійного суспільства: другий розділ закінчується трикратним повтором — «Я йшов у нікуди». У третьому розділі з’являється образ «мертвої дороги», яка пролягла серед «мертвого степу».

Так катастрофічно закінчилося протистояння фанатизму й гуманізму. Сліпа віра в абстрактну ідею, беззастережне служіння їй призводять до знищення одвічних загальнолюдських ідеалів, зречення всього людського, руйнування особи. Суспільство, побудоване на численних людських жертвах, замішане на невинній крові, не може бути гуманним і справедливим.

Створіть літературний паспорт до епічного твору за такою схемою:

1.Назва твору.

2.Автор.

3.Літературний рід.

4.Жанр.

5.Тема твору.

6.Головна ідея.

7.Головні герої.

8.Художні засоби.

Перегляньте короткометражний фільм режисера М. Калюжного «Я» (2008), знятий за мотивами новели М. Хвильового «Я (Романтика)» (20 хв 33 с), і виконайте завдання.

Доведіть, що цей фільм знято саме за мотивами твору М. Хвильового «Я (Романтика)», а не є його екранізацією.

Висловте свої враження від фільму: наскільки точно передано атмосферу подій новели М. Хвильового; прийоми, використані оператором; музичний супровід; гра акторів.

Поміркуйте, чому сценаристка Д. Шуляренко ввела до фіналу фільму рядки з передсмертного листа М. Хвильового.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 31

Урок: № 17

Дата: 06.02

Тема: Вживання похідних сполучників

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема:Вживання похідних сполучників

Теоретичний матеріал

Сполучник – це службова незмінна частина мови, яка служить для з’єднання однорідних членів речення та частин складного речення:

· Щасливиця, я маю трохи неба і дві сосни в туманному вікні. Мене ізмалку люблять всі дерева, і розуміє бузиновий Пан (Л. Костенко).

Сполучник не буває членом речення.

Непохідні і похідні сполучники

За походженням сполучники поділяються на непохідні і похідні:

сполучники	приклади
Непохідні	але, а, та, бо, і
похідні	що, як, де, якщо, тому що, зате

Непохідні сполучники не співвідносяться з іншими частинами мови. За будовою вони є простими.

Похідні сполучники походять від інших частин мови і тому співвідносні з ними; найчастіше поєднується займенник і прислівник; із частками: щоб= що(займенник)+б (частка); із прийменниками: проте= про (прийменник) + те (займенник).

За будовою такі сполучники є складними, пишуться вони разом.

1.Запишіть речення, розкриваючи дужки. Сполучники підкресліть.

1.Наука в ліс не веде, про (те) з лісу виводить. 2. Не говори багато про (те), що знаєш, але знай, про що говориш.3. Що (б) добре жити, треба працю любити. 4. Що (б) на серці не робилося, то на лиці не втаїться. 5. Як (би) такий до роботи, як до розмови. 6. Як (би) йому сказати, що (б) пішов із хати. 7.Як (би) ти, сину, йшов у таку годину. 8. Коли (б) кожним радісним літом виростала травинкою я, то на луці палаючим цвітом написала б Вітчизні ім’я.9. Як (би) відали ви, які славні були ті суворі, закручені хлопці. 10. То (ж) при тобі, мій друже давній, вірний, пройшло життя дитяче моє.

2. Творча робота. ( за бажанням на достатньо-високий рівень)

Складіть пари речень зі сполучниками та однозвучними самостійними частинами мови із частками:

Щоб - шо б, якби – як би, якщо – як що, зате – за те, проте – про те, теж – те ж.

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 31

Урок: № 16

Дата: 06.02

Тема: Словосполучення з прийменниками в(у), при, за, із-за.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Словосполучення з прийменниками в(у), при, за, із-за

Теоретичний матеріал

Прийменники з-за, при, за, в, на

Прийменник з-за (із-за) вживають на позначення спрямування руху, дії з протилежного або зворотного боку (вийти з-за хмар), зміни місця перебування (вийти з-за столу). На позначення причини дії треба вживати прийменник через (запізнився через затори, не із-за заторів).

Основне значення прийменника при — близькість предмета чи особи, а також належність до чогось: стоїть при вході в будинок, росте при дорозі; представництво України при ЄС, тримати думки при собі. Проте його часто вживають невиправдано, на місці прийменників за, під час, у разі.

НЕПРАВИЛЬНО	ПРАВИЛЬНО

при умові	за умови

при Мазепі	за часів Мазепи

при підтримці	за підтримки

при сприянні	за сприяння

при необхідності	за потреби, у разі потреби

при написанні твору	під час написання твору, пишучи твір

при виникненні	у разі виникнення

На позначення умови можна використовувати прийменники при та за: при збігові приголосних (і за збігу приголосних) відбувається спрощення. Прийменник при вживають також у таких висловах, як при розумі, при пам’яті, при здоров’ї.

1. Відредагуйте й запишіть словосполучення.

Спеціаліст по електромеханіці, мешкати по адресі, приїхав по справах, жити в Кавказі, пропозиції по поліпшенню звукоізоляції, телефонуйте при виникненні пожежі, по наших підрахунках, конференція по проблемі екології, по технічних причинах, по власній волі, піти за хлібом, зауваження по доповіді, не встиг із-за тебе, при першій необхідності, проводити при підтримці волонтерів, підручник по географії, піти в концерт, жити в Поділлі, комплексувати із-за низького зросту, пройтися по багатьох питаннях.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 18

Дата: 02.02

Тема: Життєвий і творчий шлях Миколи Хвильового. Провідна роль у літературно-мистецькому житті 20-х років. Романтичність світобачення. Участь у ВАПЛІТЕ, у дискусії 1925-1928 рр.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Життєвий і творчий шлях Миколи Хвильового. Провідна роль у літературно-мистецькому житті 20-х років. Романтичність світобачення. Участь у ВАПЛІТЕ, у дискусії 1925-1928 рр.

Теоретичний матеріал

Микола Хвильовий (справжнє прізвище Фітільов) на родився 13 грудня 1893 р. в селищі Тростянці, що на Харківщині (нині Сумська область) у родині вчителів. Батьки розлучилися, коли Миколі було десять років. Мати, зали-шившись з п’ятьма дітьми, учителювала. Микола успадкував від батька невсипущий потяг до мандрів. Він залишив Богодухівську гімназію (у майбутньому довелося складати іспити екстерном) і почав шукати роботу. Працював писарем у поміщика в економії, мандрував по селах, підробляв на заводах, цегельнях і шахтах Донбасу.

Потім помандрував на південь. Працював і вантажником, і різноробочим, і слюсарем. 1914 р. був мобілізований на фронти Першої світової війни: Галичина, Польща, Буковина, Румунія... М. Хвильовий характеризував цей період як час повного духовного занепаду. У кінці 1917 р., повернувшись після госпіталю додому, брав участь у боротьбі з Білою армією А. Денікіна.

1921 р. М. Хвильовий оселився в Харкові, одружився з Юлією Уманцевою, яка мала дочку Любу від першого шлюбу, прийняв її як рідну й з ніжністю називав Любистком.

Цього ж року з’явилися збірка поезій «Молодість» і поема «В електричний вік», 1922 р. — збірка «Досвітні симфонії». Ці видання ще не були художньо довершеними, тому й не стали помітним явищем у літературі. З часом М. Хвильовий дедалі більше захоплюється прозовими жанрами,

1923 р. виходить у світ збірка новел та оповідань «Сині етюди», яка означи-ла якісно новий етап у розвитку тогочасної української літератури, відкрила для неї нові естетичні горизонти. У новелах М. Хвильового виражальність відчутно переважала над зображальністю, це була проза музична, ритмізова-на, з потужним ліричним струменем. Роль сюжету в ранніх творах була не дуже значною, а композиція — хаотичною, проте вона врівноважувалася ритмічною організацією тексту, уведенням наскрізних лейтмотивів, виразних символічних деталей. Письменник був неперевершеним майстром у відтворенні безпосередніх вражень, миттєвих настроїв через пейзажні деталі й ланцюг асоціацій. Своїм учителем М. Хвильовий вважав М. Коцюбин ського. Справді, у прозовій творчості митця потужно відчувається імпресіоністична манера у творенні художньої дійсності.

1925 М. Хвильовий разом з М. Яловим та Олесем Досвітнім створили літе-ратурну організацію ВАПЛІТЕ. У цей час була опублікована стаття «Про “сатану в бочці”, або Про графоманів, спекулянтів та інших просвітян», якою митець започаткував знамениту літературну дискусію 1925–1928 рр. Талант письменника притягував сучасників: до нього дослухалися, йому вірили. Під керівництвом М. Хвильового видавали часописи «Червоний шлях», «Вапліте». У розпалі літературної дискусії виходять друком цикли памфлетів¹ «Камо грядеши», «Думки проти течії», стаття «Україна чи Малоросія?» та ін. Ці твори були спрямовані проти масовізму й «червоної просвіти» у літературі, проти провінційності й за-силля графоманства. Звичайно ж, влада не могла не відреагувати на таке зухвальство: Й. Сталіну відкритому листі членам політбюро ЦК КП(б)У засудив позицію М. Хвильового й діяльність ваплітян. ВАПЛІТЕ була самоліквідована, і 1928 р. утворено «Пролітфронт».

Голод 1932–1933 рр., масові репресії інтелігенції відкрили митцеві справжні наміри Сталіна та його прислужників. Тому М. Хвильовий висловив свій протест самогубством. Він зібрав у себе друзів, вийшов до сусідньої кімнати — і зробив постріл у скроню... Письменник готувався до цього кроку, про що свідчить його передсмертний лист. М. Хвильовий залишився вірним ідеям комунізму, але не міг змиритися з арештом свого побратима М. Ялового.

Ось зміст листа:

«Арешт ЯЛОВОГО — це розстріл

цілої генерації... За що?

За те, що ми були найщирішими

комуністами? Нічого не розумію.

За генерацію ЯЛОВОГО відповідаю

насамперед я, Микола Хвильовий.

“Отже, — як говорить Семенко, —

ясно...”

Сьогодні прекрасний сонячний день.

Як я люблю життя — ви й не

уявляєте. Сьогодні — 13. Пам’ятаєте,

як я був закоханий у це число?

Страшенно боляче.

Хай живе комунізм!

Хай живе соціалістичне будівництво!

Хай живе комуністична партія!

P. S. Усе, у тому числі й авторські права, передаю Любові УМАНЦЕВІЙ.

Дуже прошу товаришів допомогти їй та моїй матері».

13. V. 1933 р.

Микола Хвильовий

У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Миколи Хвильового.

Знати зміст новели «Я (Романтика)». Повний текст ви можете знайти тут: Я (Романтика). Микола Хвильовий.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 17

Дата: 30.01

Тема: Контрольна робота. Розстріляне відродження. Відповіді на запитання

Зміст: Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольна робота. Розстріляне відродження. Відповіді на запитання

1. Які літературні течії традиційно виділяють в українській поезії 20-х років?

2. Як називається перша збірка П.Тичини?

3. В основі цієї збірки……

4. Як називається творча манера письма Тичини?

5. Яку філософію відбиває назва «Сонячні кларнети»?

6. Свою другу збірку Тичина назвав ……..

7. Трагічні події під Крутами поет відтворив у вірші ……

8. Яка збірка поетичних творів Тичини була заборонена?

9. Хто з відомих поетів сказав про Тичину: «……від кларнету того пофарбована дудка зосталась»?

10. Збірку «Замість сонетів і октав» Тичина присвятив……..

11. До якого угрупування належав М.Зеров?

12. Неокласики у своїй творчості орієнтувалися на ….

13. Ліричний вірш, який складається з 14 рядків п’ятистопного ямба-це …

14. До якої лірики належить вірш М.Зерова «Київ-традиція»?

15. Про який період розвитку української літератури йде мова в останніх шести рядках вірша М.Зерова «Київ – традиція»?

16. «Ми працю любимо, що в творчість перейшла»- це рядок з вірша…..

17. Перша друкована збірка Рильського –

18. У творчому доробку Є.Плужника переважають риси якої модерністської течії або стильовому наряму…

19. Після смерті Плужника була надрукована його збірка …….

20. Плужник належав до літ.угрупування……..

21. Солов’єм української поезії названо ……

22. Якому літературному угрупуванню надавав перевагу Сосюра?

23. Прийняли Сосюру до СПУ?

24. Сосюру було звинувачено в націоналізмі за вірш……

Коментар: кожна відповідь – 0,5 б., відповідайте стисло, одним словом або словосполученням, не переписуйте питання.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 16

Дата: 30.01

Тема: Р.М. Ідейно-художній аналіз улюбленої поезії

Зміст: Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Р.М. Ідейно-художній аналіз улюбленої поезії

Зробіть ідейно-художній аналіз однієї поезії вивчених поетів: П.Тичини ( «Арфами, арфами…», «О панно, Інно…», «Ви знаєте, як липа шелестить…»); Є.Плужника («Вчись у природи творчого спокою…», «Ніч…а човен – як срібний птах!..»); М.Рильського («Солодкий світ!..», «У теплі дні збирання винограду») за такою схемою:

Назва твору.

Автор.

Літературний рід.

Жанр.

Вид лірики (громадянська, інтимна, пейзажна).

Провідний мотив.

Художні засоби.

Власне ставлення до обраної поезії.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 31

Урок: № 15

Дата: 30.01

Тема: Словосполучення з прийменником по

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Словосполучення з прийменником по

Теоретичний матеріал

Прийменник по

Прийменник по вживають на позначення

мети дії	піти по гриби, поїхати по продукти

часу (= після)	по обіді, по смерті когось, по п’яте липня

стосунків спорідненості, близькості	родич по чоловікові, товариш по зброї

дій у просторі	ходити по крамницях, розкидати книжки по хаті


предмета, на який спрямована дія	бити по воротах, ударити по струнах

кількості, розміру, розподілу	дати по яблуку, здати по гривні, заводити по сім осіб


у сполуках *по суті, по правді, по праву, по можливості*	зауваження по суті, жити по правді, належати по праву

Під впливом російської мови прийменник по помилково вживають у не властивих йому контекстах, зокрема на місці прийменників з, за, щодо, для та ін.

Російському прийменнику по відповідають українські

за	записати за алфавітом, діяти за наказом ректора, грати за правилами
на	зробити на моє замовлення, принести на прохання ветеранів, зупинка на вимогу, надіслати на адресу
з	проректор з наукової роботи, іспит з математики, відсутній з поважної причини
*у (в)*	прийти в справі, працювати у вихідні, інспекція в справах неповнолітніх
*для*	заходи для поліпшення умов праці, курси для вивчення іноземної мови
*щодо*	рекомендації щодо поліпшення навчального процесу, завдання щодо місячного виробітку
*без прийменника*	іти вулицею, надсилати поштою, книжка обсягом двісті сторінок, комітет захисту прав споживачів, відділ соцзабезпечення

1. Відредагуйте й запишіть словосполучення.

Ходити по магазинам, інженер по фаху, зошит по математиці, знання по алгебрі, діяти по правилах, відсутній по хворобі, пішов за хлібом, звертайтеся при потребі, при виконанні обов’язків, телефонуйте при виникненні труднощів, перебувати на Україні, переїхати в Одещину, ходили в концерт, пожежа у фабриці, сумувати по матері, приходьте при необхідності, відпустка по хворобі, надіслати по пошті, не піду із-за дощу, звертатися по проханню батьків, на українській мові.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 31

Урок: № 14

Дата: 30.01

Тема: Уживання прийменників в і на з географічними назвами і просторовими іменниками

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Уживання прийменників в і на з географічними назвами і просторовими іменниками

Спостереження

Прочитайте діалог і виконайте завдання.

Потап: «Ти народилася на Україні?»

Оксана: «Ні, в Україні».

Потап: «Яка різниця? І так, і так правильно».

Оксана: «А ти народився на Росії?»

Потап: «Ні, у Росії».

Оксана: «Та яка різниця? І так, і так правильно…»

v Хто в цій розмові має рацію — Оксана чи Потап?

v До якого прийому вдалася Оксана, щоб бути переконливою?

Теоретичний матеріал

Прийменники в і на з географічними назвами й просторовими іменниками

Прийменник на вживають з назвами

Установ, приміщень, їхніх частин:

кухня, дім, ферма, фабрика, завод,

станція, вокзал, пошта

Піти на пошту, приїхати на вокзал,

зайти на кухню, забігти на станцію

Чітко обмеженого простору:

пасіка, аеродром, пристань, про-

спект, майдан, перон, лиман

зустрітися на пасіці, проникнути на

аеродром, піти на майдан, чекати

на пероні

Адміністративно-територіальних

Одиниць (областей, районів), остро-

Вів та острівних держав:

Буковина, Полтавщина, Капрі, Дон,

Далекий Схід, Куба, Ява і под.

приїхати на Полтавщину, полетіти

на Кубу, попливти на Далекий Схід,

поїхати на Буковину, народитися на

Кубі

Лише зі словами кухня, дім, двір, хутір, село допускається синонімія прийменників у і на: у двір і на двір; у село й на село.

З рештою просторових іменників і географічних назв уживають прийменник в (у) (і до): приїхати в Україну, побувати у Франції; зайти в школу (і до школи), потрапити в Париж (і до Парижа).

Сполука на Україні застаріла, її вживали в ХІХ ст., коли землі нашої країни входили до складу різних імперій. Обидва варіанти — в Україні й на Україні — побутували у творах Шевченка.

Синтаксичний практикум (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови,пишіть розбірливо й каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, надсилайте текстовий документ)

1.Складіть і запишіть 10 речень із будь-якими словосполученнями з теоретичного матеріалу.

Творче завдання (виконується за бажанням на достатньо-високий рівень)

Опишіть одну з картин сучасного американського художника Р. Дункана й дайте їй свою назву (обсяг — одна сторінка). У вступі аргументуйте вибір картини.

Р. Дункан. З ялинкою Р. Дункан. Дівчинка й корови

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 31

Урок: № 13

Дата: 27.01

Тема: Складні випадки і варіанти синтаксичного керування

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Складні випадки і варіанти синтаксичного керування

Теоретичний матеріал

Керування — синтаксичний зв’язок слів, при якому залежне слово має той відмінок, якого вимагає головне слово: навчатися (чого?) музики, дякувати (кому?) вам. Керуван-ня може бути прийменниковим (чекати на друга) і безприйменниковим (вибирати олівці). Порушення норм керування — ознака низької мовної культури.

Складні випадки синтаксичного керування

Модель керування		Приклад

відгук про …		відгук про фільм (не на фільм)

зазнавати (чого?) …		зазнавати збитків (не збитки)

сміятися з …		сміятися з мене (не наді мною)

знущатися з …		знущатися з народу (не над народом)

перетворюватися на …		перетворюватися на щось (не в щось)

враження від …		враження від перегляду (не про перегляд)

командувач (чого?) …		командувач військ (не військами)

завідувач (чого?) …		завідувач кафедри (не кафедрою)

додержувати (чого?) …		додержувати правил (не правила)

запізнитися через …		запізнитися через затори (не із-за заторів)

дякувати (кому?) …		дякувати лікарю (не лікаря)

вибачати (кому?) …		вибачати братові (не брата)

властивий (кому?) …		властивий зайцям (не для зайців)

притаманний (кому?) …		притаманний дівчаткам (не для дівчаток)
	характерний для …		характерний для спортсменів (не спортсменам)

	сповнений (чого?) …		сповнений любові (не любов’ю)

	опановувати (що?) …		опановувати техніку (не технікою)

	зраджувати (кого?) …		зраджувати батьківщину (не батьківщині)

	навчатися (чого?) …		навчатися мови (не мові)

	потребувати (чого?) …		потребувати допомоги (не допомогу)

	набути (чого?) …		набути досвіду (не досвід)

	хворий на …		хворий на грип (не грипом)

	нехтувати (що?) …		нехтувати поради (не порадами)

	ігнорувати (що?) …		ігнорувати попередження (не попередженням)

	легковажити (що?) …		легковажити доручення (не дорученням)

	запобігати (чому?) …		запобігати хворобі (не хворобу)

	робити згідно з …		робити згідно з вимогами (не згідно вимог)

	робити відповідно до …		робити відповідно до вимог (не відповідно вимог)

	чекати близько … (про кількість)		чекати близько години (не біля години)

Іноді можливе варіативне керування:

радіти з … і (чому?) … : радіти з перемоги й радіти перемозі;

багатий на … і (чим?) … : багатий на копалини та багатий копалинами;

чекати на … і (кого?) … : чекати на тебе й чекати тебе.

Якщо дієслово вжито із заперечною часткою не, то здебільшого воно вимагає від залежного слова родового відмінка, а не знахідного: не звертати (чого?) уваги (не увагу), не мати (чого?) права (не право), не знаходити (чого?) слів (не слова).

1.Утворіть словосполучення, знявши дужки.

Не вживати (заходи), дякувати (лікар), зазнавати (удари), завідувач (кафедра), додержувати (вимога), не усвідомлювати (провина), запобігати (перевтома), нехтувати (правило), легковажити (довіра), набути (навичка), потребувати (порятунок), сповнений (надія), вибачати (колега), опановувати (методика), зрадити (подруга).

Творче завдання (за бажанням)

Прочитайте текст і виконайте завдання.

Нині багато ознак указують на тенденцію занепаду української мови. Українська мова, по суті, не має власного сленгу. Сленг — це той шар лексики, без якого мова не оновлюється. Український мовознавець Микола Горбач, який працював у Мюнхені та досліджував жаргон українських лірників, а також мовознавець Юрій Шевельов висловили переконання, що мова, позбавлена сленгу, урешті-решт, приречена на загибель.

Якщо ви погортаєте словник українського сленгу Лесі Ставицької, то переконаєтеся, що в ньому, по суті, близько 75–80 % слів, запозичених без усякої асиміляції (морфологічної, фонетичної) з російської, тобто росіянізмів. Питомий український сленг просто не можна порівняти ні за якістю, ні за кількістю з багатющим сленгом у таких мовах, як польська, російська, словацька, чеська й англійська. Ми навіть не можемо серйозно стверджувати, що український сленг наявний сьогодні в мові як такий (Ю. Шевчук).

Напишіть вільне есе про важливість (неважливість) сленгу в мові. (невеликий обсяг (0,5-1 стор.);вільна форма і стиль викладу; довільна структура; обов’язкова вимога: наявність позиції автора).

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 15

Дата: 23.01

Тема: Різногранний творчий шлях Максима Рильського, рання творчість

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Різногранний творчий шлях Максима Рильського, рання творчість

Теоретичний матеріал

Максим Рильський народився 19 березня 1895 р. в м. Києві. Батько Тадей, відомий етнограф і громадський діяч, товаришував з родинами Лисенків, Старицьких, Антоновичів, Косачів. Дитинство майбутнього поета пройшло в с. Романівці, де Рильські мали будинок.

Хлопчик учився спочатку вдома, а потім у приватній гімназії. Вищу освіту здобував у Київському університеті.

Перша збірка віршів «На білих островах» (1910) вийшла друком, коли Мак-симу виповнилося 15 років. 1918 р. була опублікована збірка «Під осінніми зорями», що засвідчила появу видатного поета. Протягом 1919–1929 рр. М. Рильський учителював у сільських школах Житомирщини. 1920-і роки — «неокласичний» період творчості поета, у цей час світ побачили поетичні збірки «Синя далечінь» (1922), «Крізь бурю і сніг» (1925), «Тринадцята весна» (1926). Це був непростий час для талановитих митців.

Поет не реагував у творчості на політичні події, він ізолював себе від радянської дійсності й лише іноді в деяких творах іронічно висловлював обурення проти ідейно-політичної та літературної атмосфери, яка тоді панувала. Це не могло не викликати гострих нападів офі-ційної критики, тож 1931 р. органи НКВС заарештували М. Рильського. Поет майже рік провів у стінах Лук’янівської тюрми (м. Київ). Тут він був вимушений написати з десяток «свідчень», «засудивши» свої «помилки» і «хитання» у поезіях, створених у 1910–1920-х роках.

1932 р. у творчості митця вже простежується сприйняття більшовицької дійсності, зокрема в збірці «Знак терезів» (1932). Це врятувало поета від сталінських репресій — від того часу М. Рильський уже належав до офіційних радянських поетів.

У роки Другої світової війни поет був евакуйований спочатку до Уфи, а потім до Москви. У цей період він написав збірки «За рідну землю» (1941), «Слово про рідну матір» (1942) та ін. 1943 р. М. Рильського було обрано академіком Академії наук УРСР.

1944 р. й до кінця життя М. Рильський був директором Інституту мистецтво-знавства, фольклору та етнографії Академії наук УРСР. Йому було двічі присуджено Сталінську премію в галузі літератури й мистецтва та Ленінську — за збірки віршів «Троянди й виноград» (1957) і «Далекі небосхили» (1959). Поет багато перекладав з різних мов — англійської, білоруської, німецької, польської, російської, французької та ін.

М. Рильський помер 24 липня 1964 р., похований на Байковому кладовищі в м. Києві.

Поезія «Солодкий світ!..» сповнена вітаїстичності, її ліричний герой насолоджується життям, красою, молодістю, коханням, він дивиться на все, що навколо, з оптимізмом. Для ліричного героя М. Рильського солодкий світ — це гармонія, яка панує в природі, краса барв, свіжості, людських відчуттів від її споглядання. Щирий захват від краси солодкого світу сконденсовано в епітетах (простір блакитно-білий, золотий небесний квіт, дух ширококрилий, спогад нерозумно-милий) і порівняннях (погляд, ніби пролісок несмілий; немов трава, що зеленить граніт; неначе спогад нерозумно-милий). Саме захоплення красою й величчю світу — провідний мотив вірша. У третій строфі ліричний герой ставить риторичне запитання, яким насправді хоче сказати: у житті часто буває так, що людині треба пережити бага-то страждань, багато «безсердечних літ», і тільки тоді вона може прозріти й зро-зуміти «солодкий світ». Зверніть увагу на кількість рядків у строфах: перша й третя строфи — чотирирядкові, а друга — п’ятирядкова (формула 4 + 5 + 4) — це рондель. Неокласики захоплювалися строгими строфічними формами, зокрема й сонетом. М. Рильський вважав звернення до класичних форм не ознакою консерватизму, «а навпаки, — проявом руху вперед, бажанням вигострити, витончити, збагатити українське поетичне слово».

Серед канонічних віршових форм М. Рильський найчастіше послуговувався сонетом, у якому виражені його думки й почуття, пов’язані з такими цінностями, як мистецтво, краса, природа, кохання та життя.

«СОЛОДКИЙ СВІТ!..» (1919)

Сладокъ свът…

Солодкий світ! Простір блакитно білий

сонце — золотий небесний квіт. Благословляє дух ширококрилий Солодкий світ.

Узори надвесняних тонких віт.

Твій погляд, ніби пролісок несмілий,

Немов трава, що зеленить граніт,

Неначе спогад нерозумно милий...

Солодкий світ.

Чи янголи нам свічі засвітили

По довгих муках безсердечних літ,

Чи ми самі прозріли й зрозуміли

Солодкий світ?

Для кращого розуміння творчості поета прослухайте поезію «Солодкий світ»

Сонет «У теплі дні збирання винограду...» належить до ранньої лірики Рильського (збірка «Синя далечінь»). У ньому виразно відлунює античність, що є для поета джерелом сьогочасних переживань. Дослідниця О. Гальчук за-уважує: «Сюжетна основа вірша — випадкова зустріч дівчини з немолодим чо-ловіком, юності зі зрілістю». На запитання подорожнього: «Яку б найти принаду, / Щоб привернуть тебе до рук моїх?» — дівчина радить щодня світити лампаду богині Афродіті — «Кіпріді добрій». Ліричний герой, усвідомлюючи вікову різницю, не з гіркотою, а із сумним усміхом після зустрічі з чужою молодістю відчуває ди-тинну радість сприйняття життя. Подорожній — не горе-залицяльник, а людина, яка досягла найвищого рівня духовного розвитку, митець, увесь досвід якого переходить у творчість. У цьому виявляється філософічність поезії М. Рильського.

У теплі дні збирання винограду... (1922)

У теплі дні збирання винограду І він спитав: — Яку б найти принаду,

Її він стрів. На мулах нешвидких Щоб привернуть тебе до рук моїх?

Вона верталась із ясного саду, Вона ж йому: — Світи щодня лампаду

Ясна, як сад, і радісна, як сміх. Кіпріді¹ добрій. — Підняла батіг,

Гукнула свіжо й весело на мулів,

І чутно уші правий з них прищулив,

І знявся пил, немов рожевий дим.

І він потягся, як дитина, радо

І мовив: — Добре бути молодим

У теплі дні збирання винограду.

Для кращого розуміння творчості поета прослухайте сонет «У теплі дні збирання винограду…»

1.Напишіть визначення жанру сонет.

2.Складіть літературний паспорт до ліричних творів М.Рильського за таким планом:

Назва твору.

Автор.

Літературний рід.

Жанр.

Вид лірики (громадянська, інтимна, пейзажна).

Провідний мотив.

Художні засоби.

Увага!!!

За програмою вам потрібно вивчити напам’ять поезію «Солодкий світ» або «У теплі дні збирання винограду» М.Рильського. Учіть та знімайте відео й надсилайте.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 14

Дата: 23.01

Тема: Група «київських неокласиків». Їхнє творче кредо, орієнтація на традицію, класичну форму вірша

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Група «київських неокласиків». Їхнє творче кредо, орієнтація на традицію, класичну форму вірша.

Спостереження

Розгляньте архітектурні споруди й подумайте:

1. Яка з будівель є зразком класицизму, а яка — стилю рококо?

2. Класицизм зі строгими формами й монументальністю прийшов на зміну рококо з нагромадженням «грайливих» прикрас. Визначте переваги кожного з цих стилів.

Теоретичний матеріал

Неокласицизм

Неокласицизм (грецьк. neos — новий та англ. classicism — класицизм) — літературний стиль.

Основними ознаками неокласицизму є:

v поміркованість у світогляді, гармонія й рівновага;

v використання античних, міфологічних і ренесансних тем, образів і сюжетів;

v переважання вишуканих форм (сонет, рондель, віртуозна ритміка);

v уникання буденних проблем.

У 20-х роках ХХ ст. в Києві декілька молодих поетів що протиставляла себе поетичним експериментам футуристів і пролетарському мистецтву. Це угруповання відоме як «київські неокласики» ( або «п’ятірне гроно»). До нього належали М. Зеров, М. Рильський, П. Филипович, М. Драй- Хмара та Юрій Клен (О. Бурґардт). Пізніше до них приєдналися прозаїки, літературознавці, проте «київських неокласиків» усе ж таки було п’ять, на думку дослідника М. Наєнка, який аргументує свою позицію рядками із сонета М. Драй-Хмари «Лебеді» (1928), що став своєрідним маніфестом неокласиків:

О грон п’ятірне нездоланих співців,

Крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів,

Що розбиває лід одчаю й зневіри.

Неокласики були високоосвіченими людьми свого часу, знали іноземні мови, мали добру літературну освіту. Неокласики Вони дбали про поезію високого стилю, аристократичну за духом, вільну від сентиментів і народницьких мотивів. Під час літературної дискусії 1925–1928 рр. «київські неокласики» висунули гасло «До джерел!», що означало творче переосмислення національної та зарубіжної традицій у контексті нових викликів часу. Вони дбали передусім про загальнолюдські мистецькі цінності, намагаючись уберегти їх від впливу більшовицької ідеології, несмаку й скороминущої буденності.

В українській літературі неокласики започаткували поезію нового типу: якщо до них панівною була фольклорна традиція, то тепер відродилася книжна, тобто ренесансно-барокова. «Любов до слова, до строгої форми, до великої спадщини світової літератури» — естетична концепція неокласиків, сформульована М. Рильським. Її вороже сприймали в тогочасному мистецькому середовищі, яке культивувало оспівування робітника, вождя, нової більшовицької країни й пролетарських ідеалів. Творчість неокласиків критикувала як тоталітарна влада, так і авангардисти. Вона була малозрозумілою й масовому читачеві через невисокий рівень освіти (а й справді, як збагнути пролетарю інтелектуальну поезію неокласиків з її алюзіями, сонетною формою чи ремінісценціями?).

Лідером «київських неокласиків» був М. Зеров, який разом з побратимами П. Филиповичем і М. Драй-Хмарою пішов життя молодим, потрапивши в жорна сталінських репресій. Юрій Клен емігрував до Німеччини, а М. Рильський згодом став офіційним радянським поетом, який, окрім творів на замовлення тодішньої влади («Пісня про Сталіна» і под.), залишив нам багато вишуканих поезій та майстерних перекладів шедеврів зарубіжної літератури.

«Парнас» (фр. Parnasse) — поетичне угруповання у Франції, назва якого походить від гори Парнас у Греції, де, за легендою, жили музи на чолі з Аполлоном. Парнасцями в 70-і роки ХІХ ст. почали називати поетів, які ставили за мету створення «чистого мистецтва», яке оспівувало б не буденне життя з його проблемами, а красу як таку — природу, кохання, вишуканість форм, ліній, барв (Л. де Ліль, Т. Готьє, Ж.-М. де Ередіа).

Практичний матеріал (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Дайте відповідь на запитання:

1. Випишіть у зошит ознаки неокласицизму як літературного стилю.

2. Назвіть представників угрупування «київські неокласики».

3. Чому їх твори часто не сприймав масовий читач?

4. Чому твори «київських неокласиків» критикувала влада?

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 31

Урок: № 11-12

Дата: 23.01

Тема: Поняття синтаксичної норми. Складні випадки синтаксичного узгодження

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Поняття синтаксичної норми. Складні випадки синтаксичного узгодження

Спостереження

Прочитайте речення й виконайте завдання.

1. На вулиці Лютеранська , що в центрі міста Києва, знімають фільм.

2. На вулиці Хрещатик, що в центрі міста Київ, цвітуть каштани.

ü У якому з цих речень неправильно узгоджено власну назву із загальною?

ü Перевірте, чи правильну ви дали відповідь, опрацювавши теоретичний матеріал.

Теоретичний матеріал (ознайомлення)

Синтаксичні норми

Синтаксичні норми— це загальноприйняті правила поєднання слів у словосполучення й речення.

До синтаксичних норм належать:

· порядок слів у реченні;

· правильне використання однорідних членів;

· точність у поєднанні слів у словосполучення за допомогою узгодження й керування;

· особливості зв’язку між підметом і присудком;

· уживання дієприкметникових і дієприслівникових зворотів та ін.

Порушення синтаксичної норми називають синтаксичною помилкою. У реченні Сестра любить квіти, троянди, хризантеми й айстри синтаксичною помилкою є вживання іменника квіти як одного з однорідних членів. Іменник квіти випадає з ряду однорідних членів, оскільки є родовою назвою, а троянди, хризантеми й айстри — видовими. У реченні Сходи за хлібом не виправданим є вживання прийменника за, що і є синтаксичною помилкою. Для позначення мети дії в українській мові використовують прийменник по: піти по воду, поїхати по хліб. Однією з поширених синтаксичних помилок є неправильне узгодження загальних і власних назв у словосполученнях.

Складні випадки синтаксичного узгодження

Узгодження — тип підрядного зв’язку в словосполученні, коли форма залежного слова відповідає формі головного, тобто узгоджується з ним у роді, числі й відмінку. Наприклад, у словосполученні чорним шоколадом залежне слово чорним вжито в орудному відмінку однини чоловічого роду, оскільки такі граматичні ознаки має головне слово шоколадом. Коли поєднують у словосполучення власні й загальні назви, то їх узгоджують (хоча й не завжди) у відмінку: місто (с. р.) Київ (ч. р.), у місті Києві, містом Києвом.

Треба узгоджувати відмінкові форми власної та загальної назви в поданих випадках.

фах, посада, звання і под. + відмінюване прізвище	з композитором М. Леонтовичем, у співачки Катерини Бужинської, з міністром Петренком
місто, село, річка + власна географічна назва	у місті Львові, селом Петриківкою, за річкою Дніпром
вулиця + власна назва жіночого роду	будинок на вулиці Каштановій, АЛЕ: на вулиці Хрещатик (бо власна назва чоловічого роду)

Отже, в обох реченнях вправи 1 неправильно узгоджені власні назви із загальними: не на вулиці Лютеранська, а на вулиці Лютеранській; не міста Київ, а міста Києва.

Не треба узгоджувати відмінкові форми власної та загальної назви в поданих випадках.

місто, село, річка + складна власна назва або власна назва в множині	у місті Старий Самбір, біля села Зелений Гай, біля річки Сіверський Донець; у місті Чернівці, за селом Біївці
озеро, канал, бухта, мис, острів, гора, пустеля, порт, станція, аул, кишлак, штат + власна назва	готель біля гори Говерла, на острові Цейлон, адміністрація штату Мічиган, біля озера Світязь, у пустелі Сахара
завод, шахта, газета, повість + умовна власна назва	аварія на шахті «Авангард», прохідна заводу«Маяк», на радіостанції «Промінь», кореспондент газети «Факти»
планета, сузір’я, галактика + власна назва	на планеті Юпітер, у сузір’ї Альтаїр, у галактиці Чумацький Шлях

Лише в географічній літературі (науковий стиль) власні назви населених пунктів і річок зберігають називний відмінок: у місті Дніпро, родом із села Березівка, довжина річки Дністер.

Абревіатури узгоджують з дієсловами, зважаючи на рід стрижневого слова: ООН заборонила (організація), ЄС дозволив (союз).

1.Утворіть і запишіть складні словосполучення за зразком.

Зразок. Під’їжджати до (місто Тернопіль) — під’їжджати до міста Тернополя.

Пишаюся (місто Горішні Плавні), засмагати біля (річка Прут), перейти (вулиця Зоологічна), побувати в (місто Мінеральні Води), долетіти до (планета Венера), піднятися на (гора Говерла), на березі (річка Дунай), працювати на (шахта «Антрацит»), під’їжджати до (станція Знам’янка), побувати в (аеропорт «Жуляни»), виробляти на (завод «Запоріжсталь»), запросити (співак Вакарчук), зупинитися біля (село Мала Воля), жити в (місто Луцьк), пишатися (місто Миколаїв), відпочивати на (озеро Байкал), виробляти в (штат Оклахома), зустрітися на (вулиця Хрещатик), кореспондент (газета «Буковина»), побувати в (село Нагуєвичі).

2.Запишіть слова у дві колонки: 1) з апострофом; 2) без апострофа.

В..ячеслав, олів..є, тьм..яний, львів..яни, осв..ячений, над..яскравий, об..єктив, конферанс..є, від..ємний, ад..ютант, моркв..яний, ател..є, кур..йозний, Х..юстон, Аляб..єв.

Творче завдання (за бажанням, оцінюється на достатньо-високому рівні)

Напишіть вільне есе, висловивши в ньому враження від одного з останніх переглянутих вами фільмів. (невеликий обсяг (0,5-1 стор.);вільна форма і стиль викладу; довільна структура; обов’язкова вимога: наявність позиції автора).

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 13

Дата: 16.01

Тема: Євген Плужник – один із провідних поетів «розстріляного відродження». Його творча біографія, трагічна доля

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Євген Плужник – один із провідних поетів «розстріляного відродження». Його творча біографія, трагічна доля

Теоретичний матеріал

Євген Плужник народився 26 грудня 1898 р. в слободі Кантемирівка Воронезької губернії (Росія). Батько, селянин Полтавщини, успішно працював у фірмі, що торгувала сукном і вовняними матеріалами. Мати — з Воронезького краю, її батьки були заможними людьми. Через спадкові сухоти в родині з восьми дітей вижило тільки двоє. Коли Євгенові виповнилося сім років, від сухот померла мати. Батько хотів, щоб діти мали добру освіту, тому віддав Євгена на навчання в гімназію. Хлопчик відвідував навчальний заклад вибірково: нецікаві занятті пропускав,

а історією та літературою захоплювався, багато часу проводив у бібліотеках. Батько терпляче спрямовував сина до навчання: коли хлопця відраховували, він переводив його з однієї гімназії до іншої, тож географія здобування шкільної науки була широкою (Воронеж, Богучар, Ростов, Бердянськ…). Зрештою, після десяти років навчання Є. Плужник отримав атестат, він добре орієнтувався у світовій культурі, виробив естетичний смак, почав віршувати.

1918 р. Євген переїздить з родиною на Полтавщину, у с. Велику Багачку. Протягом двох років через сухоти померли батько, брат і сестри. Євген учителює, створює театральний гурток, слава про який гриміла на всю округу. Разом з односельцями тяжко переживає всі жахіття громадянської війни. З 1921 р. Є. Плужник живе в Києві. Спочатку він навчається в Київському ветеринарно-зоотехнічному інституті, а потім, покинувши його, продовжує здобувати вищу освіту в Київському музично-драматичному інституті імені М. Лисенка. Тут він був відзначений як студент із самобутнім сприйняттям мистецтва, проте в Євгена переважає прагнення самостійно творити художній текст. Він раптово покидає навчання в інституті й починає працювати в різних сферах: продає газети, учителює, редагує письменницькі тексти, укладає словник «Фразеологія ділової мови» (разом з В. Підмогильним) і поетичну антологію, перекладає…

Київському музично-драматичному інституті Є. Плужник зустрів своє щастя — Галину Коваленко. Дослідниця життя та творчості поета Г. Токмань зазначає: «Їхні стосунки складалися парадоксально й драматично. Оточена увагою численних шанувальників, які могли стати вигідною партією, Галина закохалася саме в Євгена — гарного, високого, стрункого, чорночубого й такого дивного в словах і вчинках. Був мовчазний або саркастично-іронічний у лаконічних репліках, ніяк не домагався уваги, не упадав, не приховував свого безробіття, безгрошів’я, безхатченства (мешкав у сестри), міг без пояснень зникнути на декілька місяців — і переміг. Драма ж полягала в тому, що парубок знав про своє захворювання на сухоти й відкрито застерігав кохану, її відмовляли й подруги, але вона вирішила: “Помиратимемо разом”. Молоді побралися 1923 р., і це був саме той шлюб, який укладається на небесах».

Галина допомогла своєму чоловікові видати першу поетичну збірку «Дні» (1926). Вона без відома Євгена віднесла вірші досвідченому літературному критикові Ю. Меженку, не назвавши ім’я автора. Літературознавець був у захваті від справжньості й оригінальності віршів ще не відомого в Україні поета Є. Плужника. Уже по телефону він сказав Галині: «Знаєте, що Ви принесли? Ви принесли вірші такого поета, якого ми в житті будемо довго чекати й, дай нам Бог, щоб ми дочекалися».

Підтримали Є. Плужника й неокласики. М. Зеров залучив його до «Аспису», до якого належали всі «непролетарські» митці Києва. У 1924 р. поет приєднався до літературної організації «Ланка» (згодом — МАРС). 1927 р. виходить друком друга збірка поета «Рання осінь», у якій з’являються морські мотиви, мандрівки в просторі поєднано з подорожами в часі, але домінує позачасовий філософський погляд на буття людини, нації та людства.

Є. Плужник пробує себе в прозі й драматургії. Він пише роман «Недуга» (1928) — про внутрішній драматизм кохання, який неможливо подолати повністю. Це історія кохання директора радянського заводу Івана Орловця, пролетаря за соціальним походженням, до оперної актриси, буржуйки Ірини Завадської. Читачі тепло сприйняли твір, проте критика не підтримала прозового дебюту митця. Збереглися три п’єси Є. Плужника: «Професор Сухораб», «У дворі на передмісті», надруковані 1929 р., а віршована трагікомедія «Змова в Києві» побачила світ у 1989 р.

Третя збірка поезій «Рівновага» була завершена 1933 р. (її видали в 1943 р. Західній Європі). У ній митець розвиває вітаїстичні мотиви, що набувають нового сенсу й мистецького втілення. Поет планував написати ще й четверту збірку віршів-портретів, серед яких було б чимало іронічних, і п’яту — про кохання, проте не судилося: тоталітарний режим не дав митцеві здійснити творчі задуми.

Доля Є. Плужника була трагічною. 1934 р., поета було заарештовано й засу-джено до смертної кари за «антирадянську терористичну діяльність», як і багатьох інших талановитих митців-патріотів України. Згодом вирок пом’якшили, замінивши його на 10 років таборів, проте через сухоти й нестерпні умови відбування покарання на Соловках поет помер 2 лютого 1936 р.

Через 20 років Є. Плужника було реабілітовано: Верховний Суд скасував ви-рок і справу було припинено «за відсутністю складу злочину».

Прослухайте лекцію літературознавця Я. Цимбал про життя та творчість Є. Плужника, відкривши відео.

Поезії Є Плужника:

«ВЧИСЬ У ПРИРОДИ ТВОРЧОГО СПОКОЮ...» (1927)

Вчись у природи творчого спокою

Дні вересневі. Мудро на землі,

Як від озер, порослих осокою,

Кудись на південь линуть журавлі.

Вір і наслідуй. Учневі негоже

Не шанувати визнаних взірців,

Бо хто ж твоїй науці допоможе

На певний шлях ступити з манівців?

«НІЧ... А ЧОВЕН — ЯК СРІБНИЙ ПТАХ!..» (1933)

Ніч…а човен – як срібний птах!..

(Що слова, коли серце повне!)

…Не спіши, не лети по сяйних світах,

Мій малий ненадійний човне!

І над нами, й під нами горять світи…

І внизу, і вгорі глибини…

О, який же прекрасний ти,

Світе єдиний!

Прочитавши відомості про поета та переглянувши відео, дайте відповідь на запитання:

Як вийшло так, що Є. Плужник народився в Росії, але став українським поетом?

Як офіційна критика аргументувала несприйняття поетичної творчості Є. Плужника?

Яку людину зображав Є. Плужник у своїх поезіях?

Складіть літературний паспорт до поезій Є Плужника за такою схемою:

1.Назва твору.

2.Автор.

3.Літературний рід.

4.Жанр.

5.Вид лірики (громадянська, інтимна, пейзажна).

6.Провідний мотив.

7.Художні засоби.

Увага!!!

За програмою вам потрібно вивчити напам’ять поезію Є.Плужника «Вчись у природи творчого спокою…» або «Ніч…а човен – як срібний птах!..». Учіть та знімайте відео й надсилайте.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 12

Дата: 16.01

Тема: Павло Тичина. Художнє відтворення національно-визвольного пробудження народу, уславлення борців за вільну Україну в поезіях «Одчиняйте двері…», «Пам’яті тридцяти »

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Павло Тичина. Художнє відтворення національно-визвольного пробудження народу, уславлення борців за вільну Україну в поезіях «Одчиняйте двері…», «Пам’яті тридцяти »

Теоретичний матеріал

Революцію, як і весну, П. Тичина бачив в образі прекрасної дівчини. Але чому ж тоді поезія «Одчиняйте двері…» має трагічне звучання, не суголосна з молодістю й красою? Сумний мотив навіяний страшними наслідками захоплення влади більшовиками — жорстокістю й кров’ю. Перша строфа зі світлими символами (наречена — нове життя, національне пробудження українського народу; голуба блакить — мир) протиставляється другій, що має трагічну тональність (горобина ніч — нічна гроза з бурею; кров, тьма, дощ). Цією антитезою увиразнюється контраст між світлими сподіваннями українського народу й страшними, кривавими наслідками революції. Контраст властивий і кольоровій гамі, яку малює уява читача (голуба блакить — шляхи в крові, тьма, дощ). Експресивності додають алітерація [р] (двері, наречена, серце, хорали, горобина ніч, кров, незриданні сльози) та асонанс о (голуба блакить, очі, хорали, горобина ніч, одчинились двері, шляхи в крові, сльози, дощ).

Літературознавець А. Ніковський так писав про цю поезію: «Ефект цього вірша заснований на церковній ремінісценції, на тому моменті, коли наречена входить, люди обертаються до дверей… Тичина скористався тим глибоким ефектом, котрий походить від руйнації звичайної згадки: він ламає звичайну асоціацію й замість ясного образу… дає чорний образ зливи, дикої бурі…» Контраст, напружені переживання, антигуманна дійсність — ознаки експресіонізму. Власне, переплетення символістської та експресіоністичної манер, кольоровий слух і є ознаками синтетичного стилю П. Тичини — кларнетизму.

«ОДЧИНЯЙТЕ ДВЕРІ...» (1918)

Одчиняйте двері —

Наречена йде!

Одчиняйте двері —

Голуба блакить!

Очі, серце і хорали

Стали,

Ждуть...

Одчинились двері —

Горобина ніч!

Одчинились двері —

Всі шляхи в крові!

Незриданними сльозами

Тьмами

Дощ...

Вірш-реквієм «Пам’яті тридцяти» належить до громадянської лірики. П. Тичина присвятив його студентам, які під час бою під Крутами (неподалік Ніжина) січні 1918 р. потрапили в полон до більшовиків. Після страшних знущань їх стратили. Молодих героїв поховали на Аскольдовій могилі в Києві. Поет називає юних захисників «українським цвітом», а ворогів — Каїном (тобто братовбивцями).

Провідний мотив вірша — самопожертва молодих патріотів заради Бать-ківщини. Автор утвердив у ньому ідею патріотизму й гуманізму, засудивши зраду, жорстокість і терор. Світла картина природи («Квітне сонце, грає ві тер / І Дніпро-ріка...») увиразнює неприродність смерті молодих людей — тяжку втрату для України.

Пам’яті тридцяти (1918)

На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів українців,

Славних, молодих…

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! —

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадника рука? —

Квітне сонце, грає вітер

І Дніпро ріка…

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай! —

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

славою святих. — На

Аскольдовій могилі

Поховали їх.

1.Складіть літературний паспорт до кожного вірша за таким планом:

Назва твору.

Автор.

Літературний рід.

Жанр.

Вид лірики (громадянська, інтимна, пейзажна).

Провідний мотив.

Художні засоби.

Увага!!!

За програмою вам потрібно вивчити напам’ять одну з вивчених поезій П.Тичини. Учіть та знімайте відео й надсилайте.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 31

Урок: № 8-9

Дата: 19.12

Тема: Активні і пасивні дієприкметники

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Активні і пасивні дієприкметники

Спостереження

1. Головуючий на зборах наголосив на тому, що домінуючим у цій справі має бути положення діючого, а не бувшого законодавства.

2. Голова зборів наголосив на тому, що основним у цій справі має бути положення чинного, а не колишнього законодавства

ü У якому реченні вжито неприродні для української мови слова?

ü Якою дієслівною формою вони є?

Теоретичний матеріал

Активні дієприкметники творяться лише від неперехідних дієслів. Активні дієприкметники бувають доконаного і недоконаного виду.

Активні дієприкметники доконаного виду творяться, як і минулий час, від основи неозначеної форми дієслова доконаного виду за допомогою суфікса -л(ий): посиві(ти) — посивілий, підупа(сти) — підупалий. При цьому суфікс основи -ну- в процесі словотворення випадає: зів’я(нути) — зів’ялий.

Увага! Суфікси -ш(ий), -вш(ий), -вш(ийся) в українській мові для творення дієприкметників не використовуються: не “посинівший”, а посинілий; не “висохший”, а висохлий; не “розчервонівшийся”, а розчервонілий.

Активні дієприкметники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу дієслова за допомогою суфікса -уч(ий) для І дієвідміни і -ач(ий) для II дієвідміни. Для цього досить дієслово поставити в 3-й особі множини теперішнього часу (що роблять?) і -ть замінити на -ч(ий): несуть — несучий, радіють — радіючий, лежать — лежачий, скриплять — скриплячий.

Увага! Активні дієприкметники недоконаного виду (на -учий, -ачий) вживаються рідко, і то без залежних слів: Не бійся гостя сидячого, а бійся стоячого (Нар. творчість). Умираючий промінь сонця падає на березу, кривавить білу кору (А.Шиян). Здалеку долітають завмираючі гуки музики (І.Нечуй-Левицький). Нудьгуючими очима дивився він на село (З.Тулуб).

Як неприродні, штучні сприймаються ті самі дієприкметники, коли їх вжито із залежними словами: Не бійся гостя, сидячого за столом. Поволі вмираючий на заході промінь сонця кривавить білу кору берези. Здалеку долітають завмираючі в ранковій тиші гуки музики. Нудьгуючими від пересичення очима дивився він на село. У такому разі їх слід замінити:

а) підрядним означальним реченням: Не бійся гостя, що сидить за столом;

б) дієприслівником: Промінь сонця, поволі вмираючи на заході, кривавить білу кору берези;

в) способовою формою дієслова: Здалеку долітають гуки музики й завмирають у ранковій тиші;

г) пасивним дієприкметником: Знудженими від пересичення очима дивився він на село.

Частіше активні дієприкметники недоконаного виду використовуються в термінологічних словосполученнях: блукаючий нерв, крокуючий екскаватор, несуча поверхня крила, ведуче колесо, резонуюча камера, ріжучий диск, діючий вулкан, тонізуючі речовини. Але й тут їх намагаються по можливості уникнути. Наприклад, замість “оточуюче середовище” тепер кажуть: навколишнє середовище, довкілля, оточення; замість “ріжучий інструмент” — різальний інструмент; замість “спрямовуюча рейка” — напрямна рейка; замість “узагальнююче слово” — узагальнювальне слово; замість “уточнюючий член речення” — уточнювальний член речення тощо.

Пасивні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку хтось виконує над предметом: написаний (сестрою), здійснений (мною), розбитий (вітром). Їх утворюють за допо-могою суфіксів -н-, -ен-, -т-.

Правило	Правило	Правило	Правило
За допомогою суфікса -н- (ий) від інфінітивних дієслівних основ на -а- (я)	За допомогою суфіксів -ен- (ий), -єн- (ий) від інфінітивних дієслівних основ на приголосний та з суфіксом -и-, -і- (-ї-)	За допомогою суфікса -т- (ий) від односкладових дієслівних основ на -и- (і), -а- (я), -у-, -ер- та їх похідних	За допомогою паралельних форм з суфіксами -н- (ий), -ен- (ий), -т- (ий); ці ж форми можуть утворюватися і від дієслів з основою на о
Бажати – бажаний, пиляти – пиляний, купати - купаний	Привезти – привезений, принести – принесений, погризти – погризений, засвоїти – засвоєний	Бити – битий, збитий, розбитий; гріти – грітий, розігрітий	Згорнути – згорнутий, згорнений; колоти – колотий, колений

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Прочитайте словосполучення й виконайте завдання.

Годуюча мама, миючі засоби, комплектуючі деталі, хвилююча зустріч, пануюча ідея, навчаючий комплекс, освіжуючий напій, знеболюючий засіб, плачуча дитина, діючий закон, радіюча дівчина, вимираючий вид, радіючий учень, оточуючі люди, розвиваюча країна, керуючий колективом, створюючий проблеми, завершуючий етап, правлячі кола, слідуюча зупинка.

ü Замініть активні дієприкметники на природні відповідники, скориставшись способами заміни, що викладені в теоретичній частині.

ü З п’ятьма відредагованими словосполученнями складіть і запишіть речення.

1. Від наведених дієслів утворіть пасивні дієприкметники; де це мож-
ливо, похідні від них та паралельні форми з суфіксами -н- (ий), -ен-
(ий), -т- (ий).

Повідомити, попередити, посилити, гоїти, напоїти, жати, дути,
дерти, одягнути, замкнути, молоти, пороти, плутати, клепати, ру-
бати.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 31

Урок: № 7

Дата: 17.12

Тема: Паралельні форми вираження наказового способу дієслів 1 та 2 особи множини

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Паралельні форми вираження наказового способу дієслів 1 та 2 особи множини

Теоретичний матеріал

Наказовий спосіб дієслова

За допомогою форм наказового способу дієслів спонукають до дії: просять, наказують, благають, примушують та ін.

Форми наказового способу дієслів мають такі закінчення:

	Однина	Множина

1-а ос.	—	*-мо, -імо:* ріжмо, робімо

2-а ос.	-∅*, -и:* ріж, роби	*-те, -іть* або *-іте: ріжте, робіть* або робіте

3-я ос.	*хай … -е (-є), -ить:*	*хай … -уть (-ють), -ать (-ять):*
	*хай* ріже, хай робить	*хай* ріжуть, хай роблять

Деякі дієслова наказового способу мають паралельні форми: кресли — кресль, визнач — визначи, визначте — визначіть, підтвердьте — підтвердіть.

Для творення дієслів наказового способу 1-ї особи множини використовують також закінчення -ім: ходім, робім. Але ці форми мають розмовний характер, їхнє вживання обмежене усним розмовним стилем.

Від дієслів доконаного виду відповісти, доповісти, переповісти і под. наказовий спосіб не утворюють. Спонукання до дії в такому разі передають формами недоконаного виду: відповідай, доповідай, переповідай і под.

Використання часток давай, давайте для творення форм наказового способу (давай різати, давайте робити) не відповідає літературній нормі.

У формі 2-ї особи множини паралельно із закінченням -іть можна вживати й закінчення -іте (воно хоч і рідше вживане, але нормативне): ходіть — ходіте, несіть — несіте, любіть — любіте, окропіть — окропіте.

Іноді один спосіб дієслова вживають у значенні іншого, наприклад: Чи не допоміг би ти мені виконати завдання? (умовний спосіб у значенні наказового). У значенні наказового способу може бути й інфінітив, наприклад: Стояти струнко!

1. Утворіть усі можливі форми наказового способу від поданих слів.

Бачитися, куховарити, підтвердити, повідомити, підсилити, помовчати.

Зразок. Варити.

1-а ос. — варімо;

2-а ос. — вари; варіть, варіте;

3-я ос. — хай варить, хай варять.

2. Знайдіть речення, у яких інфінітив або умовний спосіб дієслова вжито в значенні наказового способу.

Якби мені черевики, то пішла б я на музики (Т. Шевченко). 2. Любов відкрити важче, ніж Америку (Л. Костенко). 3. Писати тільки правду! Не зраджувати її ні за яких обставин (О. Довженко). 4. Кудись у далеч невідому отак злетіла б з журавлями (О. Лятуринська). Назавжди викреслити б війну з життя людини (І. Ле). 6. І все на світі треба пережити (Л. Костенко). 7. Таточку, голубчику, Ви б краще лежали (І. Тобілевич). 8. Стояти! Ні на мить не присідати! (І. Кужіль). 9. Відпросився б ти в командира, прийшов би до мене хоч на часину (О. Гончар).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 10

Дата: 16.12

Тема: Павло Тичина. Основне з життя і творчості поета. Поезія «Арфами, арфами…»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Павло Тичина. Основне з життя і творчості поета. Поезія «Арфами, арфами…»

Спостереження

Переглянувши відео Не такий, до якого ми звикли - історія Павла Тичини,

поміркуйте: таким ви уявляли Павла Тичину?

Теоретичний матеріал

Павло Григорович Тичина

(1891-1967) поет-символіст

Поет світового масштабу;

дивний мрійник з очима дитини і розумом філософа;

хліборобський (селянський) Орфей;

бард Центральної Ради.

Народився в с. Піски Чернігівської області в родині дяка. Отримав музичне виховання, грав на флейті, гобої, кларнеті, бандурі, піаніно та ін. Навчався у Чернігівській духовній семінарії, потім – у Київському комерційному університеті, який не закінчив у зв’язку з революцією. Працював в хорі (спочатку солістом, а потім – диригентом). Працював у газеті «Нова рада»(1917), у журналі «Літературний вісник»(1918-1919). Міністр освіти УРСР (1943–1948). Лауреат Сталінської премії (1941). Голова Верховної Ради (1953-1956). Лауреат Шевченківської премії (1962). Герой Соціалістичної Праці (1967). Перший вірш «Блакить мою душу обвіяла» у 1907 р. У 1911 р. після прослухання вірша Тичини «Розкажи, розкажи мені, поле..» Коцюбинський заявив: «Серед нас справжній поет».

Вірші:

1912 р. «Ви знаєте, як липа шелестить»

1914 р. «Арфами, арфами»

1915 р. «О, панно Інно..»

1918 р. «Золотий гомін»

1918 р. «Пам’яті 30» (присвячений бою під Крутами)

1919 р. «Революційний гімн»

1933 р. «Партія веде»

З другої половини 1920-х р. змушений був писати на замовлення партії влади.

Збірки:

1918 р. «Сонячні кларнети»

1920 р. «Плуг»

1920 р. «Замість сонетів і октав»

1921 р. «В космічному оркестрі»

1924 р. «Вітер з України»

Створив унікальний кларнестичний стиль.

Читацька майстерня

«АРФАМИ, АРФАМИ…» (1914)

Арфами, арфами —
золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Думами, думами —
наче море кораблями, переповнилась блакить
Ніжнотонними:
Буде бій
Вогневий!
Сміх буде, плач буде
Перламутровий...
Стану я, гляну я —
скрізь поточки як дзвіночки, жайворон
як золотий
З переливами:
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Любая, милая,-
чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям
вкрай.
Там за нивами:
Ой одкрий
Колос вій!
Сміх буде, плач буде
Перламутровий...

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Павла Тичини.

Розкажіть про жінок у житті Павла Тичини. (письмово)

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 9

Дата: 16.12

Тема: Авангардні тенденції в українській літературі 1920-х років. Поет-футурист М. Семенко - сміливий експериментатор

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Авангардні тенденції в українській літературі 1920-х років. Поет-футурист М. Семенко - сміливий експериментатор

Теоретичний матеріал

У цей час нові підходи запропонував авангардизм, що проявився в різних течіях: футуристи культивували урбаністичні мотиви, поклонялися технічним винаходам; найбільшу революцію здійснили кубісти, зображаючи дійсність за допомогою геометричних форм, а довели її до логічного завершення абстракціоністи, відмовившись від ілюзорно-предметного зображення дійсності й використавши кольорові плями, геометричні фігури, лінії та інші засоби.

Сюрреалісти сполучали майже фотографічну натуралістичність мазка з фан-тастичністю, поєднували несумісне. Твори конструктивістів характеризувалися суворістю, геометризмом, лаконічністю форм і зовнішньою монолітністю. Авангардизм в історії українського живопису відтворили О. Архипенко, О. Богомазов, О. Екстер, К. Малевич, І. Падалка, А. Петрицький, В. Татлін та ін.

На жаль, багато видатних художників було репресовано й знищено комуністичним режимом. У тоталітарному суспільстві 1930-х років владою був проголошений соцреалізм — художній метод, який прийшов на зміну «буржуазному» модернізму й базувався на народності, героїзмі трудящих, монументальності й уславленні комуністичних вождів.

Теорія літератури

Український літературний авангард виник як різка реакція на традиційні напрями в літературі.

Авангард (фр. avant — спереду й garde — передовий загін) — літературний напрям, що характеризується радикальним новаторством і схильністю до експериментів. Головна мета — очищення шляху для нового, що має прийти в мистецтво.

Авангардисти заперечували та викривали через висміювання й пародіювання застарілі ідеї та форми, постійно експериментували, оновлюючи погляди на світ і мистецькі засоби. Однак часто створення зовсім нового залишалося недосяжним через свою утопічність.

Авангардизм виявився в різних модерних течіях — в абстракціонізмі, дадаїзмі, конструктивізмі, кубізмі, сюрреалізмі, футуризмі.

Футуризм (фр. futurum — майбутнє) — авангардний напрям, що заперечував класичну спадщину, намагаючись зруйнувати всі традиції та прийоми старого мистецтва, створюючи новий стиль. Футуризм — це мистецтво, яке відображає епоху технічного прогресу. Його спрямування можна визначити трьома м: місто, машина, маса.

Основними ознаками футуризму є:

v урбаністичні мотиви — зображення міста як головного місця подій, естетика машинної індустрії;

v культ надлюдини, яка змінює світ за допомогою техніки;

v епатажність (поведінка, що порушує загальноприйняті норми та правила);

v прагнення створити мистецтво майбутнього.

Футуристи «випускали слова на волю» (М. Семенко), звільняли вірш від збігу фраз і віршованого рядка, легко творили нові слова, уводили в поезію дисонанси, що мало передавати ритм нової доби.

Засновником футуризму вважають італійського письменника Ф. Т. Марінетті, який 1909 р. своїм «Маніфестом футуристів» закликав знищувати панівні мис-тецькі форми ХІХ ст. й культивувати «телеграфний стиль». Футуризм яскраво проявився в російській поезії, зокрема у творчості В. Маяковського, В. Хлєбникова й Б. Ліфшиця. В українській літературі футуризм започаткував М. Семенко. До найпомітніших представників цього літературного руху належать О. Влизько та Ґео Шкурупій.

Український авангард в образотворчому мистецтві представлений творчістю О. Архипенка, О. Богомазова, Д. Бурлюка, О. Екстер, В. Єрмилова, А. Петрицького, В. Татліна та ін.

Михайль Семенко (1892–1937)

Михайль (Михайло) Семенко народився 31 грудня 1892 р. в с. Кибинцях, що на Полтавщині, у родині письменниці та волосного писаря. Навчався в реальних училищах Хорола й Кременчука, вищу освіту здобував у Петербурзькому психоневрологічному інституті, паралельно відвідував клас скрипки в консерваторії. У Петербурзі юнак захопився футуристичними ідеями, саме тут він розпочав свою літературну працю. Перша поетична збірка М. Семенка «Прелюди» вийшла друком 1913 р. за сприяння київського угруповання символістів «Українська хата», 1914 р. були надруковані дві наступні збірки — «Дерзання» і «Кверофутуризм», які й розпочали історію українського футуризму.

Коли 1914 р. розпочалася Перша світова війна, М. Семенка мобілізували на Далекий Схід, у Владивосток, де він служив телеграфістом. Тут поет написав збірки «П’єро здається» і «П’єро кохає», випробувавши себе в імпресіонізмі й символізмі. Зміна мистецьких настроїв пов’язана з романтичною та водночас сумною любовною історією. Грубий та іронічний поет маскує себе в образі ліричного героя П’єро. Михайлю Семенку з молодою дружиною Лідією Горенко довелося пережити громадянську війну, Гетьманщину, Директорію, білогвардійський терор. Коли до влади прийшов Денікін, поета заарештували й кинули до Лук’янівської в’язниці, і тільки дивом М. Семенко уникнув долі розстріляних М. Чумака й Г. Михайличенка, разом з якими очолював літературнохудожній журнал «Мистецтво». У Києві, а потім у Харкові провідний футурист України випускає періодичні видання: «Український журнал», «Фламінго», «Альманах трьох», «Катафалк искусства» (рос.), «Сема-фор у майбутнє». У середині 1920-х років митець працював режисером на Одеській кіностудії.

Семенко створює мистецьку групу «Нова генерація» (1927–1930) й од-нойменний щомісячний часопис. Навколо нього гуртується талановита мо-лодь. Письменник захоплюється деструкцією й претендує на керівну роль у літературному процесі. Проте інші літературні об’єднання (МАРС, ВАПЛІТЕ, «київські неокласики», «Ланка») досягають більших успіхів у модернізації лі-тератури. Засмучений М. Семенко намагається дискредитувати ці літературні угруповання перед комуністичною владою, яка спочатку охоче користується такою «допомогою», а згодом свій гнів скеровує проти поета. У 30-х роках ХХ ст. футуризм було заборонено, як ворожий, а М. Семенко, піддавшись тиску, визнав «помилковість» своїх позицій та перейшов до офіційного соцреалістич-ного стилю. Він прославляє вождів і компартію в збірках «Сучасні вірші» (1931), «З радянського щоденника» (1932), «Міжнародні діла» (1933). Проте це не врятувало поета: його було заарештовано за «контрреволюційну націоналістичну діяльність» і 24 жовтня 1937 р. розстріляно.

Діалог із текстом

Бажання (1914)

Чому не можна перевернути світ?

Щоб поставити все догори ногами?

Це було б краще. По-своєму перетворити,

А то тільки ходиш, розводячи руками.

Але хто мені заперечить перевернути світ?

Місяця стягнуть і дати березової каші,

Зорі віддати дітям – хай граються,

Барви, що кричать весняно, - служниці Маші.

Хай би одягла на себе всі оті розкоші!

Тоді б, певно, Петька покохав її, скільки було сили.

А то ходиш цим балаганом, що звуть – природа,

Й молиш: о, хоч би вже тебе чорти вхопили!

Ліричний герой вірша «Бажання» вражає читача: він хоче перевернути світ, «щоб поставити все догори ногами», збирається «місяця стягнуть і дати березо вої каші», «зорі віддати дітям», а «барви, що кричать весняно, — служниці Маші». Природа ж для нього — «балаган», тому й хоче, щоб «тебе чорти вхопили». Автор руйнує усталену поетичну традицію (деструкція), використовуючи верлібр з довільним римуванням лише декількох рядків. Емоційну піднесеність, властиву поезії, він спрощує до прозаїчного рівня, згадуючи служницю Машу та її парубка Петьку. Поруч з метафорами (барви, що кричать весняно) використовує фразео логізми із зниженим забарвленням: дати березової каші — відшмагати, відлуп цювати; а стійка сполука щоб тебе чорти вхопили маркована словниками як вульгарна й означає побажання смерті. Це і є запереченням поетичних традицій попередніх поколінь, що властиве футуризму.

Запрошення (1914)

Ви знаєте?

Прекрасний краєвид з гори Батиєвої.

Ви, певне, не були там ніколи?

Не гуляли по сніго-білому полю?

Ми вас запрошуємо –

Наберіться бажання сміливого

І приходьте до нас.

У нас тут доволі весело.

Звичайно, до нас не заходять

автомобілі –

Але почуваємо ми себе зовсім

добре, справді.

Ах, як тут гарно!

Як тут симпатично й ріжнобарвно!

Люди ми сильні, молоді, сміливі –

Не боїмось нікого й бажаємо усім добра.

Коли хочете – ми не заздрим і Батиєві,

бо нам дуже вдячна ця прекрасна гора.

Будьте ж такі добрі,

не дивіться, як на звірів, на нас –

довірливо й доброзичливо,

захопивши «трості», -

самі побачите, як у нас прекрасно, -

приходьте до нас у гості!

Ліричний герой поезії «Запрошення» — це узагальнений образ молодих митців, які з легкою іронією звертаються до старшого покоління, що не розуміє їхніх експериментів. Вони запрошують прийти на Батиєву гору. У той час це була околиця Києва, куди «не заходять автомобілі», де немає інших, звичних для них міських вигод. Сильні, молоді й сміливі протиставлені старшому поколінню передусім за несприйняттям мистецьких переконань. Митці, досвідчені й традиційні у своїй творчості, означені словом «трості» (лапки тут використано не випадково!), а молоді й сміливі — порівнянням «як на звірів». Ліричний герой хоче знайти спільну мову зі старшим поколінням інтелігенції, намагається розкрити йому світ модерної поезії.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Яке поняття ширше за змістом — «авангардизм» чи «футуризм»?

Визначте ознаки футуризму в поезіях М. Семенка й запишіть їх.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 8

Дата: 14.12

Тема: «Розстріляне відродження». Українська література ХХ ст. як новий етап в історії національної культури

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: «Розстріляне відродження». Українська література ХХ ст. як новий етап в історії національної культури

Спостереження

Розглянувши репродукції картин, дайте відповіді на запитання. (усно)

М. Бурачек. Зима. А. Мокрицький. Д. Бурлюк.

Алея в саду Портрет дружини Карусель

Визначте, яка картина створена в ХІХ ст.

За якими ознаками ви визначили картину ХІХ ст., а за якими — полотна ХХ ст.?

Використовуючи знання або власну інтуїцію, доберіть до кожної картини відповідний термін: «авангардизм», «імпресіонізм», «романтизм».

Теоретичний матеріал

У ХХ ст. домінували такі стильові напрями: модернізм (наприкінці ХІХ ст. — 1920-і роки), соцреалізм (1930–1980-і роки) і постмодернізм (1980-і — початок ХХІ ст.). У центрі кожного з цих напрямів була людина, щоправда, соцреалізм як панівна ідеологія руйнував особистість, модернізм боровся за неї як за індивідуальність, а постмодернізм зображав зневіру в людині.

У 20-ті роки ХХ ст. розвивається нова хвиля модернізму, що проявився в багатьох індивідуальних стилях, які можна умовно згрупувати в течії: символізм, імпресіонізм, неоромантизм, експресіонізм та інші. Естетичні засади нового етапу модернізму було спрямовано проти реалістичного мистецтва.

Українську літературу 20-х років ХХ ст. називають «червоним ренесансом», або «розстріляним відродженням».

Теорія літератури

«Розстріляне відродження» — умовна назва літературно-мистецької генерації у 20-х — на початку 30-х років ХХ ст. У цей період було знищено більшість представників українського письменства, інтелігенцію, які розбудовували національну культуру. Серед них: Михайло Драй-Хмара, Микола Зеров, Микола Куліш, Лесь Курбас, Валер’ян Підмогильний, Євген Плужник, Михайль Семенко та ін. — найяскравіші представники української літератури й національної історії загалом.

У 20-х роках ХХ ст. розквітла творчість багатьох талановитих митців різних стильових уподобань і смаків. 1918 р. виникає мистецьке угруповання «Біла студія», до якого належали київські поети П. Тичина, М. Семенко, художник А. Петрицький, режисер та актор Курбас. 1919 р. створено угруповання «Музагет» (об’єднало митців різних напрямів), з якого в 1920 р. утворилася група «Гроно», що культивувала імпресіонізм і футуризм. Гронівці вважали мистецтво інструментом духовного спілкування між людьми.

1921 р. М. Семенко заснував групу «Аспанфут» («Асоціація панфутури стів»), яка у своїй програмі прогнозувала швидке відмирання мистецтва через його традиційність, пропагувала створення «метамистецтва» — поєднання поезії, живопису, скульптури, архітектури й кіно.

1923 р. в Києві було створено групу «Аспис» («Асоціація письменників»), до якої належали митці різних поколінь і світовідчувань: М. Рильський, Є. Плуж-ник, М. Зеров, Г. Косинка, П. Филипович, В. Підмогильний. З «Аспису» вийшли майбутні неокласики. Через рік це угруповання вже було реорганізоване в «Ланку». Воно проголосило об’єднання старої української літератури з новою, оскільки «пролетарська література розривала українські традиції». 1926 р. до «Ланки» приєдналися ще декілька митців — так постало угруповання МАРС (Майстерня революційного слова). Найбільші літературні організації — «Плуг», «Гарт» і ВАПЛІТЕ — були створені в тодішній україн-ській столиці Харкові, саме тут найпотужніше вирувало культурно-мистецьке життя України. Організація «Плуг» (1922–1932) (керівник С. Пилипенко) дотримувалася традицій реалізму, зображувала життя тодішнього села в дусі партійних вимог. 1926 р. Спілка «Гарт» (1923–1925) (керівник В. Еллан-Блакитний) пропагувала поширення комуністичної ідеології, мова творів мала бути українською.

Літературна організація ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури, 1926–1928) (президент М. Хвильовий) виникла в Харкові наприкінці 1925 р. До неї ввійшли колишні члени «Гарту». Вони дбали про престиж української літератури, підтримуючи насамперед талант і новаторство, професійну майстерність. Діяльність ВАПЛІТЕ розвивалася саме тоді, коли відбувалася літературна дискусія 1925–1928 рр. Приводом для дискусії стала стаття М. Хвильового «Про “сатану в бочці”, або Про графоманів, спекулянтів та інших просвітян», яка була спрямована проти низькопробної «червоної графоманії». М. Хвильовий та його однодумці ставили за мету знищити рабський дух у свідомості українського народу, вони дбали про високу художню майстерність і свободу у висловленні свого «Я»; зображали вольову людину фаустівського типу, а ці ознаки були властиві зарубіжній класиці. Дискусія з літературної переросла в політичну: влада змусила ВАПЛІТЕ оголосити про «саморозпуск», а багатьом членам цього угруповання повісили ярлик «ворога народу».

Авангардну українську літературу представляли організації «Нова генерація» (1926–1930), яку очолював М. Семенко, і «Авангард» (1926–1930) з В. Полі-щуком на чолі. Метою цих літературних осередків було створення «ідеологічно витриманої» літератури із залученням «широких робітничих мас».

1930-і роки розпочалися масові репресії, зокрема 1937 р. (пік сталінських репресій!) «на честь 20-ліття Жовтня» в урочищі Сандармох (на півночі Росії) було розстріляно 1111 в’язнів Соловків, серед яких було 130 українських письменників, а саме: М. Зеров, М. Куліш, Л. Курбас, В. Підмогильний та ін. Протягом 1920–1930-х років жертвами масових репресій стало понад 500 укра-їнських митців.

Після революції 1917 р. в образотворчому мистецтві відбувалася боротьба художніх напрямів і течій. Міцні позиції утримували імпресіоністи (М. Бурачек, Мурашко, З. Серебрякова, І. Труш). Вони відображали витончені враження та спостереження миттєвих відчуттів і переживань, природу, намагалися відтворити мінливі ефекти світла.

Практичне завдання

У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про період в українській літературі «розстріляного відродження».

Визначте ознаки літератури «розстріляного відродження».

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 6

Дата: 13.12

Тема: ЛРК. Поети рідного краю. Віктор Антонович Чабаненко

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: ЛРК. Поети рідного краю. Віктор Антонович Чабаненко

Теоретичний матеріал

Шановні здобувачі освіти, хочу вас познайомити із запорізьким мовознавцем, науковцем, поетом – Віктором Чабаненком.

Віктор Антонович Чабаненко народився 12 вересня 1937 року в селі Єлизаветівці (Балківська сільрада) Василівського району на Запоріжжі, помер 9 лютого 2014 року в місті Запоріжжя. Віктор Чабаненко – український мовознавець, лексикограф, фольклорист; доктор філологічних наук (1987), заслужений діяч науки і техніки України, член Національної спілки письменників України.

Закінчив Запорізький педагогічний інститут (філологічний факультет) у 1959 році, після чого деякий час працював учителем, служив у війську. З 1962 по 1965 рік — аспірант кафедри української мови ЗДПІ, з 1966 року – кандидат наук, а з 1984 року — доктор філологічних наук, із 1987 року — професор. У 1985 - 1996 роках був деканом філологічного факультету, з 1984 року — завідувач кафедри загального і слов'янського мовознавства Запорізького національного університету. Дійсний член Академії наук вищої школи України.

Опублікував понад 500 наукових праць (монографій, словників, статей тощо). Лауреат премій імені Петра Чубинського та Я. Новицького. Упорядкував і видав кілька збірок фольклору Нижньої Наддніпрянщини, зокрема видання «Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини». Член Національної спілки письменників з 1999 року.

Автор поетичних збірок – «Собор душі моєї» (1998), «В гостях у юності твоєї» (1999), «У вічному двобої» (2000), «Оратанія» (2001), збірка поетичних перекладів «Суголосся» (2004), збірка «Січ духовна» (2007). Книги Віктора Чабаненка є навіть у фондах бібліотеки Конгресу США.

Відзнаки

Лауреат премій ім. П. Чубинського (1996), Я. Новицького (1999) та Д. Яворницького (2000). Товариством «Просвіта» ім. Т. Шевченка нагороджений медаллю «Будівничий України» (2000).

Заслужений діяч науки і техніки України з 2002 року. Відмінник освіти України з 1995 року.

Пропоную вам послухати пісню на слова В.А.Чабаненка «На узліссі»

Пропоную вам вірші В.Чабаненка:

Моя ріка

Є ріки, що течуть не серед тихих піль

І не між гір у райському убранні,

А в темних лабіринтах підземель,

Побіля серця вогнедишного планети.

Отак моя печаль і мій вулканний гнів

Течуть Дніпром підземним потаємно,

Десь там гудуть, вирують і шумлять –

Аж біля серця святорідної Вітчизни.

Я знаю, вірую, що прийде день і час,

Коли, здолавши дикі перепони,

Вони із пітьом вирвуться нараз

І лжу затоплять, рознесуть

дев’ятивально!

Папороть розквітне!

Тут луки наші тліють і щити,

Тут шрами віковічної руїни.

Мені здається, Хортице, що ти –

Завмерле серце рідної Вкраїни.

Вампіри кров гарячу попили,

У холод жил пустили трути-гною, -

І ти від мук, розпуки та хули

Суціллю стала дико-кам’яною.

У шрамах цих ще, може, уночі

Колись розквітне папороть. Розквітне!

Гострімо заіржавлені мечі,

Гострім об серце Матері гранітне!

***

Сів на обніжку натомлений день-трудівник,

Скибкою сонця доспілого всмак повечеряв,

Потім підвівся і, хмарою втершись,

Серп на стіні кришталевій край неба повісив;

Вимив тополями-мітлами горниці всесвіту,

Кинув пшениці-зірок цілу жменю під стелю,

Важко зітхнув від натоми-натруги великої

Й ліг ув осоки високі спочити до ранку…

Практична робота (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

v Висловте своє враження від поезій В.Чабаненка. (пишемо вільне есе: довільна форма й стиль викладу, довільна структура, наявність позиції автора, обсяг: 0,5-1 стор.).

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 31

Урок: № 6

Дата: 12.12

Тема: Складні випадки словозміни дієслів дати, їсти, відповісти, бути

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Складні випадки словозміни дієслів дати, їсти, відповісти, бути

СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Прочитайте уривок з пісні та виконайте завдання.

І я б не боявся, та ти наступаєш,

Та ти наступаєш, ти на абордаж.

Мені би мовчати, але ти все знаєш.

Мені би тікати, але ж ти не даш.

С.Вакарчук

1.Знайдіть граматичну помилку у вживанні дієслова.

2.Цю помилку, на вашу думку, допущено свідомо (з метою римування) чи через незнання морфологічних норм української мови?

Теоретичний матеріал

Особові дієслова змінюються за особами й числами. Особові закінчення залежать від дієвідміни. Є два способи визначення дієвідміни.

І. За формою 3-ї особи множини (вони що (з)роблять?)

І дієвідміна	ІІ дієвідміна

-уть (-ють) → -е- (-є-)	-ать (-ять) → -и- (-ї-)

пишеш, бо пишуть	спимо, бо сплять

Якщо, поставивши дієслово в 3-ю особу множини, ви вагаєтеся щодо закінчення (наприклад, борються чи боряться), то треба перейти до другого способу визначення дієвідміни.

ІІ. За основою інфінітива (що (з)робити?)

Щоб визначити дієвідміну, треба з’ясувати, який суфікс стоїть перед -ти в інфінітиві, також випадає він чи ні в 1-й особі однини. Радимо застосовувати поданий алгоритм.

Наприклад, у слові закінчити перед суфіксом -ти стоїть суфікс -и-, що в 1-й особі однини випадає (закінчую), отже, це дієслово ІІ дієвідміни: закінчиш, закінчать.

Дієслово боротися належить до І дієвідміни, бо перед -ти стоїть -о-, а не один з наведених в алгоритмі суфіксів.

Дієслово шити належить до І дієвідміни, бо перед суфіксом -ти стоїть -и-, що в 1-й особі однини не випадає (шию).

Винятки:

І дієвідміна: хотіти, сопіти, гудіти, ревіти, іржати

ІІ дієвідміна: боятися, стояти, бігти, спати

Визначаючи дієвідміну, зважайте на вид дієслова: закінчувати — І дієвідміна, бо суфікс -а- стоїть не після шиплячого (закінчуєш, закінчують); закінчити — ІІ дієвідміна, бо перед -ти стоїть випадне -и- (закінчуєш, закінчують).

Дієслова дати, їсти й …вісти (розповісти, відповісти, доповісти…) не належать до дієвідмін і відмінюються своєрідно.

		Однина			Множина

1-а ос.	дам	їм	відповім	дамо	їмо	відповімо

2-а ос.	даси	їси	відповіси	дасте	їсте	відповісте

3-я ос.	дасть	їсть	відповість	дадуть	їдять	відповідять

Дієслово бути в усіх особах теперішнього часу має форму є.

Дієслова на -вісти без префікса не вживають. У сучасній мові форми доповідять, розповідять, відповідять використовують рідко. Частіше вживають описові форми дадуть відповідь, зроблять доповідь, розкажуть.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Визначте дієвідміну дієслів за основою інфінітива й запишіть їх у дві колонки: 1) І дієвідміна; 2) ІІ дієвідміна.

Звати, спати, аналізувати, лікувати, оголити, іржати, мочити, займати, наближати, калічити, ясніти, отруїти, колоти.

2. Перепишіть речення, уставивши пропущені літери.

Що посі..ш, те й пожнеш (Нар. тв.). 2. Куди страшніша ворога байдужість тих, заради кого бор..шся (О. Бондарчук). 3. Ти зна..ш, що ти — людина? (В. Симоненко) 4. Любая, милая, чи засмучена ти ход..ш, чи налита щастям вкрай. 5. Ви зна..те, як липа шелестить?.. (П. Тичина). 6. Бач..ш: між трав зелених, як грудочки, пташата (В. Підпалий). 7. Чого ви гуд..те так грізно? До моря, знаєте, вам зась! (І. Котляревський). 8. Якщо ви хоч..те від серця полюбити, навчіться спершу від душі прощати (протоієрей Роман). 9. Сто..мо, біж..мо, лет..мо — і усе це на місці (Ю. Іздрик). 10. Ми не тон..мо в воді, бо звичайні жолуді (О. Радченко). 11. Не можу забути! Не го..ться рана! (І. Франко).

Підкресліть граматичні основи.

Знайдіть односкладні речення, визначте вид кожного з них, надпишіть його над відповідним реченням.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 31

Урок: № 4-5

Дата: 06.12

Тема: Дієслово, дієслівні форми

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Дієслово, дієслівні форми

Спостереження

Прочитайте речення й виконайте завдання (усно)

Світає. Хмариться. Дощить. І знову очікую сонце.

Світанок. Хмарність. Дощ. І знову очікування сонця.

Реченнями якої колонки передано картини природи й стан людини більш динамічно?

Завдяки чому досягнуто такий ефект?

Дієслово — самостійна частина мови, що означає дію або стан предмета й відповідає на питання що робити? що робив? що робить? що робитиме? та ін.: жевріти, мусив, підтанцьовує, чавитиме. Найчастіше воно є присудком. Дієслово має п’ять форм: дві змінні (особове дієслово й дієприкметник) і три незмінні (інфінітив, дієприслівник і безособове дієслово).

Форма дієслова	Значення	Питання	Приклади
Інфінитів (неозначена форма)	Дія або стан предмета без вказівки на особу, рід, число, спосіб і час	Що робити? Що зробити?	Виконувати, розбити
Особове дієслово	Дія або стан предмета	Що роблю? Що робила? Що робитимуть?	Виконую, розбивала, виконувати-муть
Безособове дієслово	Дія або стан предмета безвідносно до виконавця	Що відбува-ється? Що зроблено?	Світає, морозить, виконано, розбито
Дієприкмет-ник	Ознака предмета за його дією або станом	Який? Яка? Яке? Які?	Виконаний, розбитий
Дієприслів-ник	Додаткова дія або стан предмета	Що роблячи? Що зробивши?	Виконуючи, розбивши

Дієслова мають вид — доконаний (що зробити?) і недоконаний (що робити?). Особові дієслова бувають дійсного способу (мають час — теперішній, минулий, майбутній), умовного (їх уживають з частками б і би) і наказового. Вони змінюються за особами (1-а, 2-а, 3-я особи) і числами (однина, множина). У формі однини минулого часу можна визначити рід.

Дієприкметники бувають активні й пасивні, теперішнього й минулого часу. Вони змінюються за родами, числами й відмінками, як прикметники. Розрізняють безособові дієслова й безособові форми на -но, -то. Безособові дієслова позначають стан людини чи природи (нудить, світає), а безособові форми на -но, -то — результат дії або дію без вказівки на виконавця (зруйновано, розбито).

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Þ Знайдіть дієслова й визначте форму кожного з них.

Читати, читання, прочитавши, читаний, читаю, прочитано; збайдужілий, байдуже, байдужіти, байдужий, байдужітимеш; морозить, морозно, заморозити, мороз, заморожено, заморозивши, морожений; дрібний, подрібнено, дрібно, дріботіти, подріботівши, дріботіння; світати, освітлення, світити, освітлено, засвітивши, світиш, світло.

Þ Розгляньте світлини, прочитайте коментар і виконайте завдання.

Коментар. На світлинах ви бачите графіті англійського художника Бенксі. Цим зображенням він порушив проблему індустріалізації міст. Коли розглядаємо першу світлину, то складається враження, що хлопчик ловить сніг, який падає з неба. Але якщо зазирнути за ріг (світлина праворуч), то стає зрозуміло, що то попіл від багаття в контейнері. Робота створена індустріальному районі Уельсу, неподалік від одного з найбільших у Європі сталеливарних заводів.

Напишіть вільне есе (0,5 стор.) на екологічну тему, порушену художником Бенксі.

Використайте різні форми дієслів.

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 5

Дата: 02.12

Тема: Драматичний етюд О. Олеся «По дорозі в казку». Дорога в казку – символ духовних поривань до кращого життя

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Драматичний етюд О. Олеся «По дорозі в казку». Дорога в казку – символ духовних поривань до кращого життя

Теоретичний матеріал

Аналіз етюду «По дорозі в казку» Олександра Олеся

Паспорт твору

Історія написання:

1914-го року виходить збірка Олександра Олеся «Драматичні етюди». Особливо яскраве враження справляє етюд «По дорозі в Казку», створений письменником ще в 1908 року. Про популярність його свідчить той факт, що твір видавався у 1910, 1914, 1921, 1934 роках. Драматичний етюд Олександра Олеся «По дорозі в Казку» присвячений завжди актуальній проблемі вождя і народу. Поступ, мета завжди досягаються сміливістю одиниць, їхнім подвижництвом, а нерідко й смертю. Образ Казки як символ у цьому творі багатогранний. Це і держава, і мрія, і земля обітована –тобто все те, що манить і тривожить людські уми, спонукає до руху вперед.

Художній напрям: модернізм

Течія: символізм з ознаками романтизму.

Ознаки символізму:

v переконаність героїв у необхідності обрати поводиря;

v віра в невідворотність долі;

v упевненість у марності надій на розгадування таємниць життя.

Ознаки романтизму:

v уславлення сильної особистості, спроможної повести за собою натовп, та її героїзму

v використання алегоричних образів, наприклад, вінок із червоних маків.

Рід літератури: епос.

Жанр: етюд

Драматичний етюд (фр. etude — вивчення, нарис) — невеликий, як правило, одноактний віршовий чи прозовий драматичний твір, у якому представлено епізод чи фрагменти світу, а дійові особи зображуються лаконічно, пунктирно, стаючи образами-символами.

Жанрові ознаки драматичного етюду:

• стислий, динамічний сюжет й одна сюжетна лінія;

• переважно одна-дві картини;

• невелика кількість персонажів;

• гострий конфлікт, що виражається на рівні внутрішнього світу героя й часто

призводить до трагічної розв’язки;

• головний герой наділений суперечливими рисами характеру;

• афористичність мови персонажів.

Драматург, відкидаючи приземленість, створює філософсько-ліричні настроєві «картинки» життя і виявляє в них загальнолюдські цінності. Талановитим представником цього жанру був Олександр Олесь: «Трагедія серця», «Осінь», «При світлі ватри», «На свій шлях», «По дорозі в Казку».

Тема: взаємини героя (індивідуальності) й натовпу (колективу), розбіжність між мрією й дійсністю, ідеалом і реальністю.

Провідна тема твору — зображення пошуку людиною шляху до щастя, обов’язковою умовою якого є розвиток її духовності.

Ідея: засудження матеріальних цінностей, возвеличення духовності, мрії.

Проблематика:

v взаємини лідера і маси, натовпу і героя;

v матеріальне і духовне;

v суперечність між аморальністю і духовністю;

v мрія та реальність;

v шляхи досягнення мети.

Образи людей:

ВІН

Хлопчик.

Дівчина.

Юрба (старі, молоді, жінки, діти).

Автор нікому не дає власних імен, тим самим нівелюючи кожну особистість і спільноту в цілому. Суспільство, яке не вміло мріяти, не бажало змін, просто приречене деградувати до стану стада.

Символічні образи:

Мак – це символ жертовної крові, яку проливає той, хто прагне покращити життя людей.

Терен (терновий вінок) – символ справжнього вождя, який готовий на жертву заради інших.

Людина подібна до горили – символ духовної збіднілості й обмеженності.

Хлопчик у вбілому вбранні, який прийшов із Казки – символ нового покоління, якому належить творити майбутнє.

Квітку папороті (хлопчик мав намір зірвати) – символ щастя і безсмертя народного волелюбного духу.

Дорога в Казку – символ духовних поривань людини до кращого життя.

Час і місце подій: не вказані (ці проблеми можуть бути в будь-якій країні в будьякий час)

Композиція: Етюд на 3 картини

В основі сюжету покладено філософську ідею про два світи, що живуть у людині, —матеріальний і духовний. У центрі зображення — особистість, яка шукає шляхи до духовного удосконалення і прагне змінити оточення. Особливістю композиції твору є зображення наскрізного образу дороги, яка виступає не стільки конкретним шляхом, скільки символічним узагальненням вибору людьми життєвого шляху.

Повний зміст драматичного етюду ви можете прочитати тут: «По дорозі в казку».

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Знати зміст драматичного етюду О.Олеся.

2. Створити порівняльну характеристику головного героя та Юрби.

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 4

Дата: 29.11

Тема: Олександр Олесь. «Чари ночі»-перлина інтимної лірики української поезії. Експресивне висловлювання патріотичних почуттів «О слово рідне! Орле скутий!..»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Олександр Олесь. «Чари ночі»-перлина інтимної лірики української поезії. Експресивне висловлювання патріотичних почуттів «О слово рідне! Орле скутий!..»

Теоретичний матеріал

Надзвичайно красива поезія Олександра Олеся “Чари ночі” є прикладом ліричного романсу. Вона настільки мелодійна, що моментами хочеться підспівувати!

Літературний рід: лірика.

Жанр: вірш-романс (популярна народна пісня).

Вид лірики: інтимна.

Провідний мотив: краса життя, краса кохання — над усе.

Віршовий розмір: чотиристопний ямб із пірихієм, що утворює особливу ритміку.

Вид римування: перехресне.

Рима: чергування чоловічої і жіночої рими, що увиразнює звукову тональність вірша.

Поезія стала улюбленою народною піснею «Сміються, плачуть солов’ї…». Вона сприймається як гімн юності, пісня коханню, як уславлення органічної єдності життя людини і природи. Святковий бенкет весни, коли «уся земля тремтить В палких обіймах ночі, Лист квітці рвійно шелестить, Траві струмок Воркоче», природно відтінює «летючу мить життя» людини, нагадує, що життя — тільки «єдина мить».

Поезія сповнена вітаїстичних, тобто життєлюбних мотивів, які прославляють філософію життя ліричного героя, його закоханість у красу буття і людини.

Для вирішення ідейно-художнього задуму автор вибрав кільцеву композицію твору, яка є важливим складником авторської концентрації почуттів, відтворення динаміки розгортання ліричного сюжету. Лірична оповідь у поезії складається з трьох суб’єктів:

ü власне автора;

ü ліричного героя;

ü «ти», тобто адресата, умовного співрозмовника.

Ця поезія — заклик не забувати, що життя — мить, яка так швидко спливає, тому треба насолодитися кожним прожитим днем, кожною хвилиною: Лови летючу мить життя!..

Гори! Життя — єдина мить,

для смерті ж — вічність ціла.

Хвилинка поезії

“Чари ночі”

Сміються, плачуть солов’ї

І б’ють піснями в груди:

“Цілуй, цілуй, цілуй її, —

Знов молодість не буде!

Ти не дивись, що буде там,

Чи забуття, чи зрада:

Весна іде назустріч вам,

Весна в сей час вам рада.

На мент єдиний залиши

Свій сум, думки і горе —

І струмінь власної душі

Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя!

Чаруйсь, хмелій, впивайся

І серед мрій і забуття

В розкошах закохайся.

Поглянь, уся земля тремтить

В палких обіймах ночі,

Лист квітці рвійно шелестить,

Траві струмок воркоче.

Відбились зорі у воді,

Летять до хмар тумани…

Тут ллються пахощі густі,

Там гнуться верби п’яні.

Як іскра ще в тобі горить

І згаснути не вспіла, —

Гори! Життя — єдина мить,

Для смерті ж — вічність ціла.

Чому ж стоїш без руху ти,

Коли ввесь світ співає?

Налагодь струни золоті:

Бенкет весна справляє.

І сміло йди під дзвін чарок

З вогнем, з піснями в гості

На свято радісне квіток,

Кохання, снів і млості.

Загине все без вороття:

Що візьме час, що люди,

Погасне в серці багаття,

І захолонуть груди.

І схочеш ти вернуть собі,

Як Фауст, дні минулі…

Та знай: над нас — боги скупі,

Над нас — глухі й нечулі…”

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Сміються, плачуть солов’ї

І б’ють піснями в груди:

“Цілуй, цілуй, цілуй її —

Знов молодість не буде!” (1904)

Послухати пісню у виконанні Ніни Матвієнко ви можете тут: «Сміються, плачуть солов’ї»

«О слово рідне! Орле скутий!»

Літературний рід: лірика.

Жанр: вірш-медитація.

Поезія-медитація — це вірші-роздуми на філософську та житейську теми. Це поетичні роздуми про швидкоплинність життя, нездійсненність мрій та бажань ліричного героя, невідворотність смерті.

Вид лірики: патріотична.

Провідний мотив: поет щиро захоплюється рідним словом, гнівно картає колонізаторів, які його нищать, та своїх безбатченків, котрі його зневажають.

Віршовий розмір: чотиристопний ямб.

Вид римування: кільцеве.

Рима: чергування чоловічої і жіночої рими, що увиразнює звукову тональність вірша.

Символи у вірші — меч (войовнича грань рідного слова), сонце (миролюбна, окрилена, творча грань рідного слова), слово (усе рідне, найдорожче), Самсон (віра в духовне визволення народу-богатиря).

Олександр Олесь у цій поезії виголосив справжній гімн українському слову, нагадуючи всім, що діти не повинні забувати мову батьків. У будь-якому разі автор переконаний, що мовне, національне відродження України обов’язково стане «дощами судними» для її ворогів.

Ідея вірша висловлена в міфологічно-біблійних символах: О слово! Будь мечем моїм! Поезія вибудована як монолог-звертання ліричного героя до рідного слова. Три частини композиції виконують роль тези, антитези і синтезу.

Хвилинка поезії

«О слово рідне! Орле скутий!»

О слово рідне! Орле скутий!

Чужинцям кинуте на сміх!

Співочий грім батьків моїх,

Дітьми безпам’ятно забутий.

О слово рідне! Шум дерев!

Музика зір блакитнооких,

Шовковий спів степів широких,

Дніпра між ними левій рев…

О слово! Будь мечем моїм!

Ні, сонцем стань! вгорі спинися,

Осяй мій край і розлетися

Дощами судними над ним. (1907)

Послухати реп від проєкту АПОКРИФ ви можете тут: «О слово рідне! Орле скутий!»

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Чому поезія «Чари ночі» стала відомим романсом? Що, на вашу думку, сприяло її популярності?

2.З якими творами відомих українських поетів перегукується вірш «О слово рідне! Орле скутий!..»?

Увага!!!

За програмою вам потрібно вивчити напам’ять поезію Олександра Олеся «Чари ночі» або вірш «О слово рідне! Орле скутий!..» . Учіть та знімайте відео й надсилайте.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 3

Дата: 25.11

Тема: Олександр Олесь. Коротко про життя і творчість, світоглядні переконання митця.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Олександр Олесь. Коротко про життя і творчість, світоглядні переконання митця.

Теоретичний матеріал

Олександр Іванович Кандиба (літературний псевдонім — Олександр Олесь) народився 5 грудня 1878 року в містечку Білопілля на Сумщині.

Крім поезії, драматичних творів, у творчій спадщині митця — прозові, публіцистичні твори, переклади з російської, білоруської, польської, сербської, болгарської, німецької, англійської, арабської мов, публіцистичні та літературно-критичні статті.
По батьківський лінії його рід походив з чумаків, по материнській — з кріпаків. Батько, Іван Федорович, працював на рибних промислах в Астрахані, де й утопився у Возлі, коли Сашкові було 11 років. Мати Олександра залишилась сама з трьома дітьми. Виховувала дітей в любові. У чотири роки Сашко уже вмів читати. Незабаром перед ним почала відкриватися чарівна поезія Шевченкового «Кобзаря» .

У рідному містечку навчався в початковій школі, потім у двокласному училищі. У віці 15 років Сашко вступив до хліборобської школи у містечку Дергачі неподалік від Харкова. Під час навчання у хліборобській школі починає видавати рукописний журнал «Комета», в якому друкує свої вірші, написані російською та українською мовами. Після хліборобської школи Олександр не мав права вступати до університету. Розуміючи це, він вивчає болгарську, сербську, польську мови, ще навчаючись у школі. Стає вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, але через матеріальні нестатки залишає його в 1903 році і вступає до Харківського ветеринарного інституту. Визначальним фактором у його житті стала поїздка на відкриття пам’ятника І.П. Котляревському в Полтаві. Тут молодий поет знайомиться з Б. Грінченком , В. Самійленком , М. Коцюбинським , Лесею Українкою. Він передає свої вірші до збірника «Багаття», що виходив в Одесі.

Передреволюційні події 1905 року поет сприймає як необхідний процес оновлення, створює закличні бойові пісні. Його настроями пояснюється зроблені поетами переклади з російської «Марсельєзи» («Над залитою кров’ю землею»), «Варшавянки» ( «Хмари зловіще нависли над нами …»). Спад революції викликав у душі поета розчарування.

1906 року, улітку, поет їде в Крим разом зі свєю майбутньою дружиною, студенткою Бестужівських курсів Вірою Сватською та її сестрою Ольгою. Тут він укладає свою першу книгу «З журбою радість обнялась». Книга мала багато схвальних оцінок. Наприклад М. Зеров писав: «Олесю не довелося завоювати своєї поетичної слави». Перша поетична збірка Олеся представляла його як ніжного лірика і як поета високого громадянського звучання.

Революційне піднесення в 1905 році сприймається поетом як активний спротив силам зла, поневолення, а відтак журби у всезагальному значенні цього слова. В цей час він створює поетичні гімни: «Ми не кинемо зброї своєї», «З військом за волю боролися ми», «Жалібна пісня». Глибоко символічного значення набуває вірш «Айстри» (1905 р.). Якщо розглядати його в контексті суспільно-політичних подій, квіти, як люди , чекали змін , «рожевого ранку», мріяли про «сонячні дні» їм уявлявся прекрасний світ, «де вічна весна». Переживаючи поразку революції, Олесь готує нову збірку, призначення якої фокусується уже в самій назві: «Будь мечем моїм». Він каже, що його слово рідне для ворога має стати гострим, як меч, а для рідного краю — сонцем. Водночас він знаходить у собі сили готувати до друку шосту збірку поезій «На хвилях», що мала побачити світ на початку 1919 року.

Перебуваючи в еміграції, у Відні друкує збірку сатиричних поезій «Перезва» під псевдонімом В. Валентін. У 1919–1922 роках разом з Антоном Крушельницьким та іншими земляками збирає кошти на допомогу голодуючим в Україні. Моторошні події голодомору 1921–1923 років поет зобразив у циклі «Голод». У драмі «Земля обітована» (1935 р) Олесь одним із перших в українській літературі розкриває суть сталінської політики .

Помер Олександр Олесь 22 липня 1944 року в Парижі, де його і поховали на Ольшанському цвинтарі.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Олександра Олеся.

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 65

Дата: 21.06

Тема: Узагальнення та систематизація вивченого

Зміст: Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Узагальнення та систематизація вивченого

Вступне слово

Світ художньої літератури різноманітний і майже неосяжний. Але кожна людина, яка прагне бути освіченою, повинна ознайомитися з найвидатнішими письменниками української літератури та їхніми творами. Цього навчального року ми здійснили мандрівку шедеврами від ХІХ до ХХ ст. і, можливо, відкрили для себе, що деякі цінності не змінюються з часом, є цінностями вічними — любов, дружба, честь, порядність, доброта. І якими б різними не були люди, їм хочеться саме цього. Хто ж обирав для себе інші пріоритети — владу, багатство — неодмінно розчаровувався, зазнавав нищівної поразки. Сьогодні ми ще раз повернемося до творів, їхніх героїв, ідей, над якими розмірковували на уроках літератури, та спробуємо осягнути їхнє значення, естетичну привабливість із позицій людини ХХІ століття.

Дайте відповіді на запитання:

1.Який напрям в літературі та культурі утвердився наприкінці ХІХ – перших десятиліть ХХ ст.?

2. Кого називали сонцепоклонником?

3. Яка новела М.Коцюбинського присвячена «кононівським полям»?

4.Для неї стали життєвим девізом слова «без надії сподіваюсь».

5. Першим в історії української літератури написав імпресіоністичну новелу.

6. Герої якого твору асоціюються з шекспірівськими Ромео і Джульєтти?

7. Хто є автором/авторкою драми про лісову красуню.

8.У його творі порушується проблема еміграції, лунає ідея нерозривної єдності головного героя з рідною землею.

9.Її суспільна діяльність тісно пов’язана з «Товариством руських жінок на Буковині».

10.Уже першими своїми творами підніс українську літературу до рівня західноєвропейської, утвердив неореалізм.

11.Поет, який у вірші «Блакитна панна» показав поєднання краси мистецтва та природи.

12.В якій поезії Олександр Олесь використав на позначення рідного слова образ «скутого орла»?

Коментар: кожна правильна відповідь 0,5 балів.

Дайте аргументовану відповідь на запитання:

Чи цікавишся ти поезією і якою саме (класичною, сучасною)?
Чи дослухаєшся ти до слів сучасних популярних пісень і що ти думаєш про їхній зміст?
У чому ти бачиш плюси й мінуси:

а) читання художньої літератури;

б) перегляд кінофільмів за класичними творами?

Чи спонукають тебе переживати, замислитися класичні художні твори, чи допомагають вони тобі в житті?

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 64

Дата: 21.06

Тема: Контрольна робота № 6. Творчість Лесі Українки. Тести

Зміст: Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольна робота № 6. Творчість Лесі Українки. Тести

Тестові завдання

1. Де народилася Леся Українка?

А у Новограді-Волинському

Б у Києві

В у с. Колодяжному

Г у Криму

2. Справжнє ім’я Лесі Українки

А Ольга Косач

Б Леся Косач

В Лариса Косач

Г Олена Пчілка

3. Перша збірка поетеси називається

А «На крилах пісень»

Б «Думи і мрії»

В «Відгуки»

Г «Мріє, не зрадь!»

4. «Contra spem spero» у перекладі з латинської мови означає:

А «Бути чи не бути»

Б «Сміх крізь сльози»

В «Лиш боротись – значить жить»

Г «Без надії сподіваюсь»

5. Визначте головну думку драми-феєрії „Лісова пісня”:

А одвічна проблема реалізації творчої особистості;

Б перемога вільного високодуховного життя над обивательщиною, буденщиною;

В проблема соціальної нерівності людей;

Г проблема збереження природного середовища.

6. Слова:

Не зневажай душі своєї цвіту,

Бо з нього виросло кохання наше!

Той цвіт від папороті чарівніший —

Він скарби творить, а не відкриває...

адресовані:

А Мавці;

Б Лукашеві;

В Килині;

Г Перелесникові.

7. З якого твору Лесі Українки рядки:

Так, я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть, думи сумні!

А „Лісова пісня”;

Б „Мріє, не зрадь.”;

В „Стояла я і слухала весну.”;

Г „Contra spem spero”.

8. Кому належать слова у творі Лесі Українки „Лісова пісня”:

О, не журися за тіло!

Ясним вогнем засвітилось воно,

чистим, палючим, як добре вино,

вільними іскрами вгору злетіло.

А Лукашеві;

Б Мавці;

В Килині;

Г Русалці.

9. У якому творі Леся Українки піднімається проблема людини, природи і мистецтва?

А „Contra spem spero”;

Б „Лісова пісня”;

В „Стояла я і слухала весну”;

Г „Мріє, не зрадь”.

10. Як ви розумієте визначення жанру „Лісової пісні”, чому це драма-феєрія?

11. Напишіть творчу роботу на одну з тем:

1. Ідея гармонії людини і природи (за драмою „Лісова пісня” Лесі Українки).

2. До якого ідеалу людини прагнула Леся Українка?

Коментар: 11 завдання оцінюється в 2 бали.

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 55

Дата: 16.06

Тема: Контрольна робота. Творчість В. Стефаника та В. Винниченка

Зміст: Тестові завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольна робота. Творчість В. Стефаника та В. Винниченка

Тести

1. В. Стефаник народився в селі Русові…області

А Івано-Франківська

Б Тернопільська

В Ужгородська

Г Львівська

2. Як називалась перша збірка новел творів В. Стефаника?

А «Моє слово»

Б «Камінний хрест»

В «Синя книжечка»

Г «Дорога»

3. До якого літературного жанру найбільше звертається прозаїк?

А оповідання

Б нарис

В роман

Г новела

4. Риси якої стильової течії модернізму переважають в творчості В. Стефаника?

А імпресіонізму

Б експресіонізму

В символізму

Г неоромантизму

5. Темою новели «Камінний хрест» В. Стефаника є

А смерть селянина від тяжкої праці на землі

Б еміграція західноукраїнської родини

В тяжке життя селян в умовах кріпацтва

Г життя людини в гармонії з природою

6. Головного героя твору Іван Дідух – це образ

А вигаданий В. Стефаником

Б прототипом був дід В. Стефаника

В прототипом був односельчанин Штефан Дідух

Г збірний образ емігрантів

7. Володимир Винниченко народився

А у Вінниці

Б у Києві

В у Кропивницькому

Г у Львові

8. За що у 1902 році заарештували В. Винниченка?

А за політичну діяльність

Б за сперечання із громадою міста

В за невідвідування занять у гімназії

Г за публіцистичні статті

9. Емігрувавши, письменник деякий час жив у Німеччині, а згодом переїхав до…

А Великобританії

Б Австрії

В Польщі

Г Франції

10. Як називався перший український науково-фантастичний роман В. Винниченка?

А «Сонячна машина»

Б «Божки»

В «Хочу»

Г «Записки Кирпатого Мефістофеля»

11. За жанром твір В. Винниченка «Момент» - це

А есе

Б новела

В нарис

Г оповідання

12. Тема твору В. Винниченка «Момент»

А короткочасна любов у ризикованій ситуації

Б труднощі нелегального перетину кордону

В ризиковане життя контрабандиста

Г життя українців на початку ХХ ст.

Виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи, пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ)

Навчальний предмет: українська мова

Група: 31

Урок: № 75

Дата: 16.06

Тема: Контрольна робота. Поняття норми в сучасній українській літературній мові. Практична риторика

Зміст: Тестові завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольна робота. Поняття норми в сучасній українській літературній мові. Практична риторика

Тестові завдання

1.Учення про правила ведення суперечок називають

А еристикою

Б дискусією

В диспутом

Г полемікою

2. Процес пошуку істини, аргументоване відстоювання свого погляду на ту чи іншу проблему й спростування протилежних думок

А дискусія

Б суперечка

В диспут

Г полеміка

3.Обговорення різними людьми певного суперечливого чи складного питання з метою спільного пошуку істини, вирішення проблеми, досягнення згоди між учасниками суперечки

А суперечка

Б полеміка

В дискусія

Г диспут

4.Вид публічної суперечки, предметом якої є наукове або суспільно важливе питання

А полеміка

Б дискусія

В суперечка

Г диспут

5.Різновид суперечки, метою якої є не досягнення згоди, а перемога над супротивником, утвердження власного погляду

А диспут

Б полеміка

В суперечка

Г дискусія

6.Сукупність правил хорошого тону щодо стилю верхнього одягу й аксесуарів

А аргумент

Б реклама

В дрес-код

Г приклад

7.Вкажіть правила, що відповідають веденню суперечки.

А Спочатку наводьте сильні аргументи, а потім слабкі.

Б Спочатку наводьте слабкі аргументи, а потім сильні.

В Спростовуйте думку опонента фактами.

Г Підвищуйте голос під час суперечки.

Д Зберігайте спокій під час суперечки.

8.Вказати правильні відповідності

А Теза — думка, істинність якої треба довести.

Б Аргументи — думки, істинність яких уже доведена чи перевірена; твердження, за допомогою яких оратор обґрунтовує тезу.

В Аргументи мають суперечити один одному.

Г Джерела аргументів мають бути відомими й не обов`язково достовірними.

Д Не обов`язково використовувати офіційні цифри.

9.Плідно вести дискусію, переконувати аудиторію, вигравати суперечки допомагають

А безперервний сміх

Б голосні відповіді

В зовнішній вигляд

Г полемічні прийоми

10.Не належать до полемічних прийомів

А гумор, іронія, сарказм

Б не апелювати до публіки

В відтягування заперечення

Г не посилатися на авторитети

Д бумеранг

11. Напишіть вільне есе (до однієї сторінки) на тему «Прекрасна мить життя»

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 49

Дата: 08.06

Тема: Р.М. Аналіз життєвої ситуації з певної позиції. Дискусія

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Р.М. Аналіз життєвої ситуації з певної позиції. Дискусія

Теоретичний матеріал

Повсякденне життя від кожної людини вимагає вміння чітко висловлювати й обґрунтовувати свою позицію. Ми з вами живемо в країні,що ставить за мету побудову демократичного суспільства, тобто соціуму,в якому панує народовладдя. Це означає, що кожен в ньому буде мати рівні права з іншими і завдяки особистим якостям та старанням зможе заслужити всенародне визнання, досягти найвищих щаблів у суспільній ієрархії.

Здавна відомо,що найяскравіше особисті якості людини виявляються в процесі її мовлення. «Заговори, щоб я тебе побачив», - пропонував незнайомцеві давньогрецький філософ Сократ, який вважав, що найважливішим у людині є не її зовнішність,а духовна сутність. Аналогічно мислить і наш народ.» По одягу зустрічають, а по розуму проводжають» - відзначається в одному з прислів’їв.

Виступ під час дискусії – це роздум проблемного характеру .Автор такого роздуму намагається знайти вирішення певної проблеми чи складного питання. Оскільки багато проблем, які постають у нашому житті, то вони не передбачають однозначного вирішення, тому роздуми мають часто дискусійний характер.

2.Будова виступу

1)Вступна частина;

2)Основна частина;

3)висновки (пропозиції).

3.Вимоги щодо проведення дискусії:

А) визначити головні проблеми дискусії;

Б) знаходити докази у формі фактів або свідчень;

В) обов’язково назвати і’мя та прізвище людини, на яку посилаєтесь;

Г) ви повинні бути впевненими у своїх силах;

Д) ви повинні викликати повагу у слухачів;

Е)ваше мовлення повинно бути змістовним та багатим;

Є) ваші жести і міміка повинні бути невимушеними ;

Ж) ви повинні пам’ятати про стан свого суперника після дискусії.

Практичне завдання (завдання опрацьовується усно, тому записуйте аудіо та надсилайте на електронну адресу)

Пропоную вам теми дискусій:

Чи згодні ви з думкою Софії з новели О.Кобилянської «Меланхолійний вальс», що один вечір треба присвячувати лише одній мелодії ?

Які настрої навіює прощання Івана Дідуха з новели В.Стефаника «Камінний хрест» зі своїми односельцями?

Ваша власна тема.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 31

Урок: № 64

Дата: 07.06

Тема: Контрольне есе «Чи кожну людину можна назвати особистістю?»

Зміст: Теоретичний матеріал

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольне есе «Чи кожну людину можна назвати особистістю?»

Теоретичний матеріал

Вимоги до есе

1.Обсяг – 3-3,5 сторінки тексту.

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Навчальний предмет: зарубіжна література

Група: 31

Урок: № 45

Дата: 02.06

Тема: Контрольна робота. Есе-аргументація за такими темами: «Проблема метафоричного світобачення в оповідання Ф.Кафки «Перевтілення» або «Образ Майстра у романі «Майстер і Маргарита» М.Булгакова»

Зміст: Теоретичний матеріал

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Теоретичний матеріал

Вимоги до есе

1.Обсяг – 3,5 сторінки тексту

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Коментар: виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи,пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ)

Я вам запропонувала дві теми, ви обираєте одну; також можете написати есе-агрументацію за власне обраною темою, але за творами «Перевтілення» та «Майстер і Маргарита».

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 47

Дата: 01.06

Тема: «Камінний хрест» - психологічне розкриття теми еміграції. Історична основа твору. Драматизм конфлікту, емоційна загостреність зображуваного. Ідея нерозривної єдності Івана Дідуха з рідною землею

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: «Камінний хрест» - психологічне розкриття теми еміграції. Історична основа твору. Драматизм конфлікту, емоційна загостреність зображуваного. Ідея нерозривної єдності Івана Дідуха з рідною землею

Теоретичний матеріал

Із змістом новели «Камінний хрест» Василя Стефаника ви можете ознайомитися, переглянувши відео, але я раджу прочитати новелу.

Подивіться відео аналізу новели Василя Стефаника.

1.Створіть літературний паспорт до твору В.Стефаника за таким планом:

1.Назва твору.

2.Автор.

3.Літературний рід.

4.Жанр.

5.Тема твору.

6.Головна ідея.

7.Головні герої.

8.Художні засоби.

2.Охарактеризуйте Івана Дідуха-головного героя новели за такою схемою:

Ø Ім’я персонажа

Ø Соціальне становище

Ø Зовнішній вигляд

Ø Своєрідність світогляду

Ø Взаємодія з іншими персонажами твору

Ø Ставлення автора до персонажа, в чому воно виявляється

Ø Значення персонажа для розкриття ідеї та проблематики твору

3. Висловте свою думку про твір: що в ньому особливо сподобалось або не сподобалось, запам’яталося, вразило або було не зрозуміле.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 31

Урок: № 62

Дата: 01.06

Тема: Особливості кличного відмінка. Творення й відмінювання чоловічих та жіночих імен по батькові

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Особливості кличного відмінка. Творення й відмінювання чоловічих та жіночих імен по батькові

Теоретичний матеріал

Кличний відмінок використовують у звертанні до людини (Олю, татку, пане), тварини (вовче, Пірате), рідше — до неістоти (О слово рідне!).

закін-	правило	приклади
чення

	Чоловічий рід

	більшість безсуфіксних іменників	Боже, Богдане, голубе, вовче, Дніпре, Києве,
	*твердої групи*	Олеже (й Олегу), Петре. АЛЕ: діду, сину, тату
-е

	*деякі* іменники на *-ець (-єць)*	хлопче, молодче, шевче, кравче. АЛЕ: Швецю,
		Кравцю

	власні назви *мішаної групи*, а також	Буше, Довбуше, Дороше, пісняре, тесляре,
	загальні з основою на -р і -ж	школяре, стороже

	іменники із суфіксами *-ик-, -ок-,-к*(о)	батьку, будівельнику, критику, хлопчику,
		синку, татку
-у
-у	іншомовні *власні назви* на *г, к, х*	Джеку, Жаку, Людвігу, Рюрику, Фрідріху
	іншомовні *власні назви* на *г, к, х*	Джеку, Жаку, Людвігу, Рюрику, Фрідріху

	іменники *мішаної групи* (крім	викладачу, глядачу, керманичу, товаришу, читачу
	основ на -р і -ж)

	іменники на *-ець (-єць)*	бійцю, добровольцю, знавцю, мудрецю, китайцю,
		українцю
-ю
-ю	іменники *м’якої групи*	Валерію, ведмедю, кобзарю, коню, краю, лосю,
	іменники *м’якої групи*	Валерію, ведмедю, кобзарю, коню, краю, лосю,
		перукарю, Сергію, ясеню

-о	іменники на -а	воєводо, Микито, Миколо, Олексо, старосто

	Жіночий рід

-о	іменники *твердої групи*	Валентино, Галино, дружино, мамо, Одесо, се-
		стро, Україно
-е	іменники м’якої та мішаної груп	Валеріє, воле, круче, Маріє, мріє, Надіє, площе,
(-є)		редакціє, теще

-е	іменники з нульовим закінченням	Любове, ноче, радосте
(-є)
	(ІІІ відміна)

-ю	іменники м’якої групи із значенням	бабусю, доню, Галю, матусю, Надю, Олю,
	пестливості	Олюню. АЛЕ: Насте, Катре, Мотре

У множині форма кличного відмінка збігається з формою називного (сестри, учні), окрім іменника панове (у називному відмінку — пани).

У звертаннях, що складаються з імені та імені по батькові, обидва слова треба ставити у форму кличного відмінка: Арсене Григоровичу, Вікторіє Миколаївно. Так само в кличному відмінку треба писати обидва компоненти в поєднанні: 1) двох загальних назв; 2)загальної та власної назви, окрім прізвищ: пане полковнику, пані лікарко; друже Іване, брате Сергію. АЛЕ: боксере Кличко, професоре Бойчук.

До неістот зазвичай звертаються в поетичних творах як до персоніфікованих образів (у риторичних фігурах) або як до героїв казки, байки чи п’єси: Повій, вітре, на Вкраїну, де покинув я дівчину (С. Руданський); Ну, Хлібе, ця клітка? (М. Метерлінк).

Прикметники й займенники в поширених звертаннях треба вживати у формі називного відмінка: Зоре моя вечірняя, зійди над горою... (Т. Шевченко).

Ім’я по батькові є обов’язковим елементом повного імені, яке вживають в офіційних документах. Утворюють імена по батькові за допомогою суфіксів: -ович (рідше — -ич, -іч), -івн(а).

Імена по батькові	Суфікс	Приклади

чоловічі	*-ович*	Іван + -ович = Іванович
		Сергій + -ович = Сергійович

жіночі	*-івн*(а)	Іван + -івн(а) = Іванівна
		Сергій + -івн(а) = Сергіївна (Сергі[йі]вна)

1. Запам’ятайте творення таких імен по батькові: Григорій — Григорович, Григорівна; Яків — Якович, Яківна; Ілля — Ілліч, Іллівна.

2. Від імен Хома, Лука, Сава, Кузьма й Микола утворюються паралельні форми: Хомич, Хомович; Лукич і Лукович; Савич і Савович; Кузьмич і Кузьмович; Миколович і Микола-йович.

3.Чоловічі імена по батькові мають закінчення іменників ІІ відміни мішаної групи, жіночі імена по батькові — І відміни твердої групи.

Відм.	Чоловічі імена по батькові	Жіночі імена по батькові

Н.	глядач, Петрович	весна, Петрівна

Р.	глядача, Петровича	весни, Петрівни

Д.	глядачу, Петровичу	весні, Петрівні

Зн.	глядача, Петровича	весну, Петрівну

Ор.	глядачем, Петровичем	весною, Петрівною

М.	(на) глядачу, (на) Петровичу	(на) весні, (на) Петрівні

Кл.	глядачу, Петровичу	весно, Петрівно

1.Утворіть звертання за допомогою сполук слів за зразком.

Зразок: пан полковник — Слухаю, пане полковнику!

Брат Сергій, пан професор, пані Світлана, доцент Юрченко, надзвичайний посол, Григорій Ілліч, подруга Галя, товариш лейтенант, друг Денис, колега Семененко, пан Президент.

2. Утворіть жіночі імена по батькові й запишіть їх у дві колонки: 1) з -івн(а); 2) з -ївн(а).

Григорій, Валерій, Леонтій, Анатоль, Федір, Андрій, Ілля, Дорофій, Анатолій, Яків.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: зарубіжна література

Група: 31

Урок: № 40

Дата: 27.05

Тема: Життя і творчий шлях Франца Кафки. Зображення відчуження особистості в оповіданні «Перевтілення»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Життя і творчий шлях Франца Кафки. Зображення відчуження особистості в оповіданні «Перевтілення»

Теоретичний матеріал

ФРАНЦ КАФКА(1883-1924)

Щоб краще збагнути суть твору Кафки "Перевтілення", треба добре знати життєвий шлях самого автора. Тільки детальне розуміння біографії Франца Кафки дасть змогу краще збагнути розкриття долі "маленької людини" у суспільстві через твір "Перевтілення". Нерідко фантастичність твору відволікає недосвідчених читачів від суті твору, але для тих, хто справді шанує філософські глибини творчості Кафки, цей твір досить цікавий і повчальний. Але перш ніж розглянути сам твір, його особливості, треба звернутися до біографії Ф. Кафки.

Кафка — австрійський письменник, пражанин. Будиночок, де він народився в 1883 році, знаходиться в одному з вузьких провулків, що ведуть до громади собору Святого Вітта. Зв'язок письменника з містом — містичний і повний протиріч. Любов-ненависть порівняна хіба з тією, що він відчував до батька-буржуа, той вибився з убогості та так і не зрозумів свого геніального сина.

У сьогоднішній вільній, бурхливо розбудованій, невсипущій Празі, що залучає туристів з усього світу, Франц Кафка став однією з культових постатей. Він присутній і на книжкових прилавках, і в працях університетських учених, і на сувенірних майках, якими жваво торгують на Вацлавській площі. Тут він суперничає а президентом Гавелом і бравим солдатом Швейком.

Творчість та ім'я Франца Кафки досить популярні на Заході. У багатьох творах зарубіжних письменників легко виявити мотиви та образи, які навіяні саме творчістю Кафки,— вона вплинула не тільки на художників, які належали літературному авангардові. Кафка належить до тих письменників, зрозуміти й розтлумачити яких не так просто.

Твори Кафки досить образні, метафоричні. Його невеликий твір "Перевтілення", романи "Процес", "Замок" — це все переломлена в очах поета навколишня реальність, тогочасне суспільство.

При житті Ф. Кафки побачили світ такі книги: "Споглядання" (1913), "Кочегар" (1913), "Перевтілення" (1915), "Вирок" (1916), "Сільський лікар" (1919), "Голодар" (1924).

Основні твори були видані після смерті письменника. Серед них "Процес" (1925), "Замок" (1926), "Америка" (1927).

Твори Кафки перетворилися на інтелектуальні бестселери.Для глибшого розуміння таємничої та загадкової постаті Франца Кафки ви дізнаєтесь, переглянувши відео.

Оповідання «Перевтілення» (1916)

Кафка у своїй звичній манері підкреслено буденної та беземоцінної оповіді каже про те, що Грегор людина звичайнісінька, пересічна: один із багатьох непримітних комівояжерів однієї з численних фірм. І в цьому є величезний «узагальнюючий» потенціал: автор немов натякає або й попереджає, що подібна ситуація може трапитися з кожною людиною.

З другого боку, постать Грегора не вписується і в художню систему реалізму. Хоча реалісти надавали перевагу зображенню постатей саме пересічних людей, їх цікавило дослідження певних законів суспільного розвитку, детермінація (обумовленість) розвитку особистості й суспільства, тож їхні герої типові навіть у своїй «нетиповості», як, наприклад, герої Ф. Достоєвського. А в долі Грегора все випадкове, можливо, якби він служив в іншій фірмі, то й доля в нього склалася б інакше (а можливо — й ні, адже в абсурдному світі все абсурдне, і навіть пошук закономірностей).

Ми не можемо назвати оповідання Ф. Кафки в усталеному сенсі слова «соціальним», бо соціум не є предметом зображення. Майже нічого не відомо ані про країну, у якій відбуваються події, ані про її суспільний устрій. Хіба що деякі штрихи вказують саме на буржуазне суспільство: Грегор — комівояжер, батько його розорився тощо. Переказ та основну думку оповідання ви можете послухати, відкривши відео.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах із зарубіжної літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Скласти хронологічну таблицю життєвого й творчого шляху митця.

Створити психологічний портрет Франца Кафки.

Чим же завершилось оповідання «Перевтілення»?

Чи існує зв’язок між особистим життям Ф.Кафки та його твором?

Творче завдання (за бажанням на високий рівень)

Прокоментуйте афоризми Ф.Кафки:

Є два людські гріхи, з яких випливає решта, - нетерпіння й лінощі душі. Через своє нетерпіння людей вигнано з раю, а через лінощі вони не можуть туди повернутися…

Щасливим я був би тільки тоді, коли б зміг привести світ до чистоти, правди, сталості.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: зарубіжна література

Група: 31

Урок: № 39

Дата: 27.05

Тема: Світоглядні й естетичні засади модернізму, його художнє новаторство

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Світоглядні й естетичні засади модернізму, його художнє новаторство

Теоретичний матеріал

Одним з визначальних літературних і мистецьких явищ XX століття є модернізм. Модернізм (від франц. moderne — новітній, сучасний) — це термін, що позначає сукупність літературних напрямів та шкіл кінця XIX - першої половини XX століття, яким притаманні формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, антиреалістична спрямованість. Саме слово «модерн» пов´язане з ідеєю чогось нового та нетрадиційного. І новизна разом з антитрадиціоналізмом (хоча й модерністи ніколи не поривають із літературною традицією цілком) є визначальними рисами модернізму.Для глибшого розуміння виникнення модернізму як виду мистецтва пропоную ознайомитись із світовою культурою 30-х рр. ХХст. (перегляд відео).

У літературі модернізм зароджується спочатку у французькій поезії другої половини XIX ст. (Ш. Бодлер, П. Верлен, А. Рембо), згодом поширюється в інших європейських країнах і переживає розквіт у прозі (Ф. Кафка, Дж. Джойс, М. Пруст) і драматургії (М. Метерлінк, Г. Ібсен, А. Стріндберг).

У модернізмі вирізняють ранній та зрілий періоди. Ранній модернізм — це умовна назва передмодерністських течій, що виникли в останній третині XIX ст. і сприяли становленню нового мистецького напряму. Він уперше відмовляється від зображення «життя у формах життя», пориває з традиціями реалізму. Головними модерністськими течіями цього періоду були імпресіонізм і символізм. Зрілий модернізм складається на початку XX ст. У ньому простежуються новий підхід до моделювання дійсності, пошуки різних форм її одухотворення, що яскраво виявилося в поетичній творчості Р. М. Рільке, Г. Аполлінера, Т. С. Еліота. До зрілого модернізму належать такі течії, як імажизм та імажинізм, експресіонізм, акмеїзм і екзистенціалізм.

На думку іспанського філософа X. Ортега-і-Гасета, модерністське мистецтво прагне: 1) дегуманізувати мистецтво; 2) уникати життєподібних форм; 3) щоб витвір мистецтва був нічим іншим, тільки витвором мистецтва; 4) вважати мистецтво лише грою і більше нічим; 5) бути глибоко іронічним; 6) стерегтися підробки і тим самим прагнути ретельного виконання; 7) на думку молодих митців, мистецтво — це щось несерйозне, таке, що не впливає на життя.

Модерністи свідомо роблять свою творчість антидемократичною, елітарною. Модернізм зовсім не покликаний бути мистецтвом для широких мас, якраз навпаки. Модернізм утверджує першість форми над змістом. Іноді форма модерністського твору є самодостатньою та абсолютизованою (у футуристів, дадаїстів), іноді — підкорена формі категорія змісту є також важливою (в експресіоністів, екзистенціалістів). Один із теоретиків модернізму К. Фідлер проголошує: «У художньому творі форма повинна сама собою утворювати матеріал, заради якого й існує художній твір. Ця форма, що водночас є і матеріалом, не повинна виражати нічого, окрім себе самої... Зміст художнього твору єлііщо інше, як саме формоутворення».

Література модернізму є рішучим протестом і запереченням художніх принципів реалізму й натуралізму з їхнім зверненням до реальної дійсності, життєподібністю, деміфологізмом. На зміну реалістичній та натуралістичній об´єктивності приходить модерністська художня суб´єктивність. Модерністів не цікавить предметний світ — він завжди ними деформується та абсурдизуєгься. І ця «нова дійсність» є для митців-модерністів абсолютно реальною. Що неправдоподібнішою є картина світу, то вірогіднішою вона стає для модерністів. Загалом вони виступили проти реалістично лише один із можливих засобів моделювання світу. Але справжньої реальності — ірраціональної, метафізичної, непізнаванної та, врешті-решт, ірреальної— реалізм не досягає.

Одним з основних художніх прийомів літератури модернізму є «потік свідомості». Термін цей належить відомому психологові та філософові В. Джемсу. Класичними зразками застосування потоку свідомості в модерністській літературі є романи «Улісс» Джеймса Джойса, «У пошуках втраченого часу» Марселя Пруста, «Місіс Деллоуей» Вірджинії Вулф. «Потік свідомості» безпосередньо відтворює процес внутрішнього мовлення персонажа (його також називають «внутрішнім монологом»), словесними засобами зображаються його синтаксично ненормовані переживання, роздуми, спогади. Цей прийом застосували й реалісти XIX століття (Стендаль, Достоєвський, Толстой), але саме в модернізмі «потік свідомості» абсолютизується, перетворюючись часто на провідний стильовий прийом.

Іншим популярним художнім прийомом модернізму є монтаж, що прийшов у літературу з кіномистецтва (фільми С. Ейзенштейна). Він заснований на поєднанні різнорідних тем, фрагментів, образів. У футуризмі, дадаїзмі, «театрі абсурду» монтаж виступає як засіб пізнання світу: створюючи абсурдний образ, він наочно показує обрис безглуздого світу. Нерідко монтаж тісно пов´язаний з прийомом внутрішнього монологу.

Модернізм створює власні міфи, твори його нерідко перетворюються на міфологеми. «Замість розповідного методу ми можемо використовувати тепер міфічний метод», — писав один з найвизначніших модерністів XX століття Т. С. Еліот. Міфотворчими є твори Дж. Джойса та А. Белого, Г. Мейрінка та В. Хлебникова, Т. С. Еліота та Е. Паунда.

Специфічним відгалуженням модернізму вважають авангардизм (фр. avantgarde — передовий загін) як сукупність найбільш радикальних і свого роду бунтарських напрямків та шкіл мистецтва (футуризм, дадаїзм, сюрреалізм). Заперечення канонів традиційної естетики представниками цих напрямів реалізується у найбільш безкомпромісній і викличній формі. Як відзначає В. Руднєв, «авангардист не може, подібно до модерніста, замкнутися в кабінеті і писати у стіл; самий сенс його естетичної позиції — в активному й агресивному впливі на публіку. Викликати шок, скандал, епатаж — без цього авангардне мистецтво неможливе».

Засновниками модерністської прози, трьома її «батьками» є француз Марсель Пруст, ірландець Джеймс Джойс і празький єврей Франц Кафка.

Складіть конспект-презентацію «Літературний портрет модернізму» за таким планом:

Ø Визначення модернізму

Ø Періоди напряму

Ø Основні ознаки модернізму

Ø Представники мистецького (а саме літературного) напряму

Ø Виникнення авангардизму

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: зарубіжна література

Група: 31

Урок: № 38

Дата: 27.05

Тема: Опозиція Фауст – Мефістофель. Фауст і Маргарита.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Опозиція Фауст – Мефістофель. Фауст і Маргарита.

Спостереження

Не лише похмурі, невдоволені шукання

Фауста, а й знущання й гірка іронія

Мефістофеля становлять частину моєї власної душі.

Й. В. Ґете

Як ви розумієте епіграф до уроку?

Теоретичний матеріал

Твір Ґете, як кожен класичний твір, є багатотемним і багатоідейним. Звісно, ми не можемо торкнутися усіх тем, які є у творі (наприклад проблеми влади, війни і релігії в суспільстві). Однак ми торкнемося теми добра і зла та теми кохання, щоб розкрити найпотаємніші сторони людської душі.

Фауст і Мефістофель

Фауста та Мефістофеля об’єднує неординарність, а різнить призначення. Фауст і Мефістофель — антиподи, як і Мефістофель з Богом. Місія Мефістофеля в цьому світі — показати ницість людську. Він не змушує людей грішити, торгувати своєю совістю та душею; навпаки, він залишає людям право вибору: «Я тої сили часть, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого». Таким чином, велика роль Мефістофеля не лише в житті Фауста, але й в ідейному змісті трагедії.

Фауст — не просто узагальнений, типовий образ прогрессивного ученого. Під час суперечки на небесах він представляє все людство, хоч і належить до найкращої його частини. Таким чином, він символічно являє собою людську популяцію; його доля та життєвий шлях не просто алегорично відображають усе людство, а начебто вказують на «здоровий рецепт» існування кожної людини: живи спільними інтересами, твори, працюй задля загального добробуту — у цьому є щастя.

Мефістофель — дух руйнування, але водночас ворог бездумної нерухомості та сила, що протистоїть застою, бездіяльності. Він — скептик, який зневажає людську природу й упевнений, що знає про неї всю правду: рід людський нікчемний, слабкий, якому притаманні вади та низькі пристрасті, егоїзм і безпомічність. Його роль є двоякою. Як особистість Мефістофель протистоїть Фаусту (та автору) своєю невірою в добро, у гуманістичну сутність людини. Він розкриває людські слабкості, заплутаність та несправедливість людських стосунків; усе низьке та непристойне сприймає як норму буття на землі. І автор, і Мефістофель розуміють та декларують діалектичну творчу роль заперечення. Для кращого розуміння образів послухайте "Останній монолог Фауста"

Фауст і Маргарита

Мефістофелю вдається переконати Фауста в силі та красі кохання. Омолоджений Фауст бачить Маргариту, і в його серці прокидається жадоба кохання. Для Мефістофеля шлях до жіночого серця один — лестощі, подарунки, підкуп. Та кохання, що заполонило серце Фауста, підказує йому власний шлях до серця дівчини, і він обходиться без допомоги чорта. Фауст і Маргарита проводять теплі вечори разом, дівчина також охоплена пристрастю і сумує за коханим.

Однак Фауст і Маргарита — люди різного соціального становища, інтелектуальної конституції, їхнє призначення різне, тому спільного майбутнього в них бути не може. Фауст, хоча і кохає щиро, не в змозі уявити собі це почуття кінцем шукань; він є егоїстом у своїй палкості ще й тому, що не може встояти перед її спокусами. Він би ніколи не отримав задоволення від такого варіанту можливого людського щастя. Маргарита ніколи б не збагнула мети життя Фауста, тому їхні взаємини не могли мати оптимістичного фіналу. Кохання Маргарити і Фауста не мало перспективи ще й тому, що в ті часи ставлення суспільства до жінки, яка мала позашлюбний зв’язок з чоловіком, було негуманним. Однак Ґете вбачає причину трагічної розв’язки любовних взаємин Фауста і Маргарити не стільки в соціальній сфері, скільки у сфері духовного розвитку героїв. Саме це стало причиною того, що їхня зустріч у в’язниці була останньою.

Отже, які ж істини пізнав Фауст?

Універсальної істини немає, у кожного вона своя.

Найдорожча та істина, що здобута власним досвідом.

Істину мусиш сприйняти не лише розумом, а й серцем.

Істина виявляється у вчинках людини, які іноді суперечать інтересам інших.

Людина не ідеальна, та її помилки виправдовують невтомна праця, активність душі.

Найвищу цінність має реальне буття і діяльне життя людини на благо інших людей.

Сенс опозиції Фауст — Мефістофель, з одного боку — спокуса людини таємними знаннями, з іншого — перемога людяності над темними силами, що видно у фіналі трагедії. У творі отримуємо трактування Бога та Божественного. Але Бог Ґете — це Бог природи і кохання. Тож і для Маргарити знаходиться виправдання. Фауст постає перед нами як певна людина, яка має свою долю, і як символ людини взагалі, у якій читач упізнає власні духовні пошуки. Ми разом із Фаустом шукаємо істину, щоб зрозуміти сенс і свого власного існування. Дорожча не та істина, що сприймається на віру, а та, що здобута власним досвідом. Істину людина повинна сприйняти не лише розумом, а й усім серцем; це має бути особистісно сприйнята істина. Істина має носити активний характер і виявлятися у вчинках людини. Істина має бути співвіднесена із загальними законами Всесвіту, з природою. А природа в Ґете — радісна, прекрасна і любляча, інша назва її — Бог. Людина, яка зрозуміла, у чому є вища істина буття, має стати творцем. Людина йде з життя, але після неї залишається її творчість. «Вічними» ж образи Фауста та Мефістофеля стали тому, що Фауст — уособлення нестримного прагнення людського духу вперед, а Мефістофель — уособлення скептичного заперечення.

1.Чи заслуговує Фауст прощення за союз із чортом?

2.Чи заслуговує Маргарита, щоб її було виправдано?

3.Створіть сенкан до одного з образів: Фауст, Мефістофель, Маргарита за такою схемою:

v Слово-тема (іменник)

v Два прикметники (означення теми)

v Три дієслова (активність, дієвість, пов’язана з темою)

v Висновок (фраза з чотирьох слів; розуміння теми або ставлення до неї)

v Слово-асоціація (іменник, синонім або висновок до теми)

4.Охарактеризуйте за першими літерами один із образів трагедії «Фауст»: Фауст, Мефістофель, Маргарита.

Наприклад: характеристика образу Гете:

Г - геніальний

Е - енергійний

Т - талановитий

Е - ерудит

Творче завдання( за бажанням на високий рівень)

Напишіть вільне есе, обравши одну з цитат трагедії «Фауст» за посиланням:

10 цитат трагедії «Фауст».

Аргументуйте свій вибір.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 45

Дата: 26.05

Тема: Контрольна робота. Творчість М.Коцюбинського та О.Кобилянської. Твір-есе

Зміст: Інструкція до написання есе

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольна робота. Творчість М.Коцюбинського та О.Кобилянської. Твір-есе

Інструкція до написання есе

Виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи,пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ)

Вимоги до есе

1.Обсяг – 2 сторінки тексту ( близько 200 слів).

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Тему есе обирайте на свій розсуд за творами: М.Коцюбинський повість "Тіні забутих предків" або О.Кобилянська новели "Меланхолійний вальс", "Фантазія-експромп", не пишіть переказ, а твір за структурою есе.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: зарубіжна література

Група: 31

Урок: № 36

Дата: 24.05

Тема: Контрольна робота. Драматургія кінця ХІХ початку ХХ ст. Сучасна література в юнацькому читанні. Есе.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольна робота. Драматургія кінця ХІХ початку ХХ ст. Сучасна література в юнацькому читанні. Есе.

Теоретичний матеріал

Вимоги до есе

1.Обсяг – 2 сторінки тексту ( близько 200 слів).

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Практична робота Виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи,пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ)

Напишіть формальне есе за творчістю Моріса Метерлінка «Синій птах», Ромена Гарі «Повітряні змії», Паоло Коельйо «Алхімік». Тему вам не нав’язую, обираєте самі. Пишіть так, щоб це було власне есе, а не переказ твору обраного письменника.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 31

Урок: № 59

Дата: 18.05

Тема: Контрольне есе: «Якби тобі випав шанс подорожувати з будь-яким дослідником у світі, хто б це був і чому?

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольне есе: «Якби тобі випав шанс подорожувати з будь-яким дослідником у світі, хто б це був і чому?

Теоретичний матеріал

Вимоги до есе

1.Обсяг – 3 сторінки тексту

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Практичне завдання

Виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи,пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ)

Напишіть есе - аргументацію на задану тему

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 31

Урок: № 58

Дата: 12.05

Тема: Відмінкові закінчення іменників із конкретним та абстрактним значенням

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Відмінкові закінчення іменників із конкретним та абстрактним значенням

Спостереження

Прочитайте діалог і виконайте завдання.

— Я такого золотого листопада ще не бачила.

— До листопада ще треба дожити: сьогодні тільки 21 жовтня.

— Я маю на увазі не місяць, а процес опадання листя!

— Іменники чоловічого роду, що позначають процес, у родовому відмінку однини мають закінчення -у: ходу, бігу, листопаду. А в назвах днів тижня, місяців — закінчення -а: понеділка, листопада.

— Одна буква — і зовсім інше значення… Це ж треба!

Чому іменники біганина й використання в родовому відмінку мають закінчення -и та -я (біганини, використання), хоч і позначають, як і листопад, процес?

Поміркуйте, з яким значенням іменник телефон у родовому відмінку однини має закінчення -а, а з яким — -у: 1) номер; 2) апарат.

Теоретичний матеріал

Іменники чоловічого роду ІІ відміни в родовому відмінку однини мають закінчення -а (-я) та -у (-ю): чайника, Лондона, заводу, прогресу. У виборі закінчення головну роль відіграє лексичне значення слова, а іноді — наголос.

*Закінчення -а (-я)* на позначення**	*Закінчення -у (-ю)* на позначення**

чітко окреслених предметів (істот і неістот):	нечітко окреслених предметів, понять
хлопця, чоловіка, агронома, вовка, ведмедя,	(ігри, танці, дії, абстрактні поняття, явища
дуба, тюльпана, мотора, підручника,	природи, хвороби): боксу, волейболу,
конверта, ключа, циферблата, автомобіля,	твісту, вальсу, руху, болю, захвату, вітру, морозу,
трамвая, дивана, шлунка. АЛЕ: мозку	кору, грипу. АЛЕ: гопака

власних імен, прізвищ: Олега, Віталія, Ковальчука,	збірних понять: народу, оркестру, тексту, лісу, гурту.
Кличка, Мороза	АЛЕ: ліска, гуртка

мір довжини, ваги, грошей, чисел, часу:	матеріалів, речовин, рідин: піску, мармуру,
метра, грама, долара, мільйона, тижня.	кисню, гіпсу, азоту, бурштину, чаю,
АЛЕ: року, віку	компоту

населених пунктів: Маріуполя, Парижа, Нью-Йорка.	країн: Китаю, Ізраїлю, Пакистану, Гондурасу,
АЛЕ: міста Кривого Рогу, села	Єгипту
Зеленого Гаю (бо два слова)

географічних об’єктів із наголосом на	географічних об’єктів з наголосом на
закінченні: Дніпра, Дністра, Збруча	основі: Криму, Кавказу, Байкалу, Нілу

*Закінчення -а (-я)* на позначення**	*Закінчення -у (-ю)* на позначення**
більшості термінів: атома, інфінітива, синуса, радіуса, трикутника	фізичних і хімічних процесів, а також літературознавчих понять: синтезу, імпульсу, роману, жанру, міфу
	закладів, установ, будівель та їхніх частин: заводу, офісу, університету, будинку,вокзалу, даху, поверху. АЛЕ: хліва, монастиря, гаража (бо наголос на закінченні)
	місця, простору: району, степу, майдану. АЛЕ: хутора, берега

У деяких іменниках закінчення залежить від того:

з яким значенням їх ужито: каменя (шматок гірської породи — чітко окреслений) — каменю (матеріал для будівництва); акта (документ — чітко окреслений) — акту (дія);

з яким наголосом їх ужито: стола та столу, моста та мосту.

Закінчення -у (-ю) треба писати: а) у префіксальних іменниках: винятку, затору; б) у складних безсуфіксних іменниках: літопису, хороводу. АЛЕ: електровоза, пароплав

Запишіть іменники у формі родового відмінка однини.

Ніл, Миргород, поштовх, Дунай, опік, Уран, бузок, Збруч, Світязь, плащ, суходіл, карниз, Урал, тесляр, фільм, кілок, мільйон, Еверест, процент, фітнес, ураган, чисельник, Казахстан, бальзам, Памір, грім, крик, грам, Крит, атлас, Кіпр, Копенгаген, кодекс, суходіл, вівторок, фейлетон.

Складіть і запишіть речення, увівши в них іменники у формі родового відмінка однини за зразком.

Зразок: дзвін (звук, ударний інструмент). Я такого урочистого дзвону ще ніколи не чула.

Підійди до дзвона й прочитай викарбувані на ньому слова.

Рахунок (документ, дія), термін (строк, наукове слово), камінь (гірська порода, окремий шматок), Алжир (місто, країна), детектив (твір, агент), феномен (рідкісне явище, видатна лю-дина), пояс (просторове поняття, предмет).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 31

Урок: № 56

Дата: 11.05

Тема: Складні випадки відмінювання іменників. Закінчення іменників І відміни в орудному відмінку

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Складні випадки відмінювання іменників. Закінчення іменників І відміни в орудному відмінку

Спостереження

Прочитайте діалог і виконайте завдання.

Ольга: — Скількох чоловік ти бачиш на світлинах?

Ігор: — Чотирьох.

Ольга: — Ні, ти бачиш сімох чоловік, із яких три жінки й четверо чоловіків.

Через яке слово Ігор помилився?

Яка відмінність між словосполуками сто чоловік і сто чоловіків?

Теоретичний матеріал

Є чотири типи відмінювання іменників за відмінками (І, ІІ, ІІІ й IV відміни). Іменники І та ІІ відмін належать до твердої, м’якої або мішаної групи.

тверда група	м’яка група	мішана група

кінцевий приголосний	кінцевий приголосний	кінцевий приголосний
основи — твердий	основи — м’який	основи — шиплячий

завод, крига	пісня, мрі[йа]	круча, плащ

Від групи залежить закінчення іменника, порівняйте: крига — кригою, але круча — кру-чею. Розглянемо складні випадки відмінювання іменників.

І відміна

іменники чоловічого, жіночого воєвода, Микола, качка, каша,

та спільного роду на -а (-я) Ганна, Надія, сім’я, забіяка

У формі орудного відмінка однини іменники І відміни мають такі закінчення:

- ою (тверда група): воєводою, Миколою, качкою, Ганною, забіякою;

-ею (єю) (м'яка група й мішана групи): кашею, задачею, надією, мрією.

У формі місцевого відмінка множини іменники І відміни мають закінчення -ах (-ях): по воротах, по сім’ях (не по воротам і не по сім’ям).

ІІ відміна

іменники чоловічого роду на -о та з нульовим	син, кінь, Київ, дядько, Петро, Дніпро
закінченням

іменники середнього роду на *-о,* *-е, -я*	вікно, поле, волосся

Перепишіть речення, уставивши пропущені літери.

Підкресліть граматичні основи й розставте розділові знаки.

І за вечер..ю й після вечері ми довго розмовляли (Ю. Збанацький). 2. Разом із розповід..ю душу вливалося щось хороше тепле (О. Довженко). 3. Сонце вже зсередини просвічувало насичені памороз..ю сади (М. Стельмах). 4. Тут обелісків ціла рота. Стрижі над круч..ю стрижуть. 5. Я одягаю пурпуровий плащ. Бики вже лют..ю наливають очі (Л. Костенко). 6. Садиба «Під груш..ю» має велику добре озеленену територію (З оголошення). 7. Хлопець підхопив дівчину на руки закрутився раптом вихором з нош..ю своєю на руках і лист осінній золотими бризками зметнувся із землі довкола них (А. Мінченко). 8. Ой під вишн..ю під черешн..ю стояв старий з молодою як із ягодою (Народна творчість). 9. Веслує літо в хмарну обологу по заводя.. просмаленим човном і натомивши у мандрівці ноги лягає день спочити за горбом (Є. Гуцало).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: зарубіжна література

Група: 31

Урок: № 27

Дата: 10.05

Тема: Контрольна робота. Роман ХІХ ст.. Перехід до модернізму. Взаємодія символізму й імпресіонізму в ліриці. Тестові завдання.

Зміст: Тестові завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольна робота. Роман ХІХ ст.. Перехід до модернізму. Взаємодія символізму й імпресіонізму в ліриці. Тестові завдання.

Тестові завдання

1.Федір Достоєвський-представник напряму в літературі:

А реалізму

Б романтизму

В модернізму

2.Головний герой роману «Злочин і кара» Ф.Достоєвського:

А Соня Мармеладова

Б Аркадій Свидригайлов

В Родіон Раскольніков

3. Визначте образ Доріана Грея з однойменного роману О.Вайльда

А символ молодості

Б символ служіння мистецтву

В символ ідей гедонізму

4. «Портрет Доріана Грея за жанром:

А психологічний роман

Б соціальний роман

В інтелектуальний роман

5.Період виникнення модернізму:

А к.ХVІІІ - поч.ХІХ ст..

Б к.ХІХ - поч..ХХст.

В к.ХХ – поч..ХХІ ст..

6.Назва збірки Ш.Бодлера:

А «Листя трави»

Б «Квіти зла»

В «Зів’яле листя»

7.Характерні ознаки стилю П.Верлена:

А акцент на відчуттях, а не на речах

Б бачення краси в простих, буденних речах

В трагедія особистості в суспільстві

8.Яка поезія належить перу А.Рембо:

А «Осіння пісня»

Б «Вечорова гармонія»

В «Голосівки»

9. Визначте течії модернізму:

А імпресіонізм, неоромантизм, символізм

Б бароко, рококо, ренесанс

В сентименталізм, романтизм, класицизм

Дайте повну, розгорнуту відповідь.

10.Як особисто ви оцінюєте роман «Портрет Доріана Грея»?Наскільки сучасний цей твір?(1,5б.)

11.У чому полягає новаторство поетів-модерністів? (1,5б.)

Коментар: виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи,пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ)

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: зарубіжна література

Група: 31

Урок: № 24

Дата: 06.05

Тема: Шарль Бодлер – пізній романтик і зачинатель романтизму. Збірка поезій «Квіти зла» ( «Альбатрос», «Вечорова гармонія»)

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Шарль Бодлер – пізній романтик і зачинатель романтизму. Збірка поезій «Квіти зла» ( «Альбатрос», «Вечорова гармонія»)

Теоретичний матеріал

Шарль Бодлер народився в Парижі у квітні 1821 року. Батько поета походив із сільської родини у Шампані з войовничим прізвищем ("бодлер" — двосічний ніж), але йому вдалося вибитися в люди, отримати освіту й стати вихователем у шляхетній сім'ї. Він помер, коли Шарлю ледве виповнилося сім років, але встиг прищепити синові бездоганні манери, порядність, шанобливе ставлення до героїчних часів Франції та інтерес до живопису, який стане справжньою пристрастю Бодлера.

Певне, батько був єдиним, хто щиро любив хлопчика. Після його смерті Шарль був приречений на нерозуміння і самотність навіть у колі близьких людей.

Родинна драма болісно вплинула на душу хлопчика: смерть коханого батька, новий шлюб матері, її покірність вітчиму, який завзято намагався "привести до норми" надто різкий, своєрідний характер Шарля,— усе це зробило його вигнанцем у сім'ї і багато в чому визначило формування безрадісного і навіть трагічного світосприйняття.

Навчався Бодлер у закритому колежі у Ліоні, потім у Парижі, а у 1841 році за наполяганням вітчима Бодлера відправляють служити у заокеанські колонії Франції.

Тропічна природа і мандрівка океанами залишили глибокий слід у пам'яті юнака і неодноразово втілювалися в його поезіях ("Краєвид", "До дами-креолки", "Запрошення до подорожі"). Повернувшись до Парижа у 1842 році, Бодлер починає самостійне життя на спадок, що залишився по смерті батька. Він поринає у художній і літературний світ столиці. Вважаючи поезію своїм основним покликанням, Бодлер, однак, пише дуже мало, старанно працюючи над кожним рядком. Саме у цей період поет: інтенсивно студіює Літературу: захоплюється титанами доби Просвітництва і творами сучасників — Стендаля і Бальзака. Водночас Бодлер вивчає живопис.

Саме в той час Бодлер зближується з молодими поетами і художниками романтично-бунтівного напряму — "покоління молодого, серйозного, іронічного й загрозливого", як характеризував його він сам. Ці юні бунтівники висміювали у своїх творах "господарів життя"— ситих і вдоволених буржуа, дріб'язкове та меркантильне буржуазне середовище, гостро відчували драматизм становища мистецтва й художника у буржуазному суспільстві, співчували приниженому й ображеному люду.

У цьому середовищі сформувалася яскраво виражена антибуржуазність — одна з ґрунтовних рис світогляду й творчості Бодлера. Отож для нього було цілком природним узяти участь у Червневій революції 1848 року.

Після 1848 року Бодлер поринув у гостру душевну кризу, яка затяглася майже на десятиліття і збіглася з кризою суспільною. У віршах, написаних між 1852 і 1856 роками, поет доходить висновку, що зло панує у світі і що завдання мистецтва — перемагати зло. І наступний його Твір — збірка "Квіти зла", видана у 1857 році,— стає "динамітною бомбою, яка впала на буржуазне суспільство Другої імперії".

Проти Бодлера, як за півроку до того проти Флобера, була порушена судова справа. Бодлера звинуватили у "грубому реалізмі, який ображає цнотливість". За опублікування "Квітів зла" автор був засуджений до сплати штрафу у розмірі 300: франків. Вирок передбачав також заборону і вилучення зі збірки шести віршів, що фактично означало знищення непроданого накладу і загрожувало поетові банкрутством.

Але Бодлер продовжував працювати. Найважливішим художнім здобутком останнього періоду творчості поета стали 32 нових вірші, які увійшли до другого видання "Квітів зла" (1861) і "Вірші у прозі", видані посмертно.

Останні роки життя Бодлера перетворилися на пекло. Редактори періодичних видань відмовляються брати його статті та художні твори, як "неприйнятні для друку".

У квітні 1864 року поет іде до Бельгії, сподіваючись заробити гроші публічними лекціями. Але поліпшити свої справи йому не вдається —він ще більше заплутався у боргах. Самотній, хворий поет починає збирати матеріал для безжального викривального памфлету проти бельгійського міщанства, в якому мав намір показати завтрашній день Франції.

Наприкінці березня 1866 року Бодлера вразив параліч. Останні місяці життя він провів у клініці доктора Дюваля в Парижі, де 31 серпня 1867 року помер.

Збірка «Квіти зла»

Починаючи з 1857 року — року першого видання, "Квіти зла" постійно доповнювалися. Фактично ця книга створювалася поетом протягом усього життя і увібрала усе найкраще з його поетичного доробку. Цим вона схожа на "Листя трави" В. Вітмена чи "Кобзар" Т. Шевченка.

"Заголовок-каламбур" (так визначав назву збірки сам автор) багатозначний, як і все у "Квітах зла". У віршах збірки втілені і суперечності епохи, і суперечності творчості самого Бодлера. Але назва збірки виражає передовсім основну концепцію поета, яку він формулював як "здобуття краси зі зла".

Антонімічність понять "квіти" і "зло", протиставлення відчаю і пошуків ідеалу стають наскрізними в книзі Бодлера.

Основоположний структурний принцип збірки "Квіти зла" — романтичний. Це визначається контрастним протиставленням поета, який прагне до ідеалу, і жорстокого навколишнього світу. Домінантами, які організовують образно-поетичну структуру збірки, виступають принцип контрасту, характерний для романтизму, і символіка. Як відомо, кожен художній образ тією чи іншою мірою є символом, бо він не тільки щось безпосередньо відображує, а й символізує ширше, істотніше, загальніше.

Збірка "Квіти зла" складається із шести розділів: "Сплін та ідеал", "Паризькі картини", "Вино", "Квіти зла", "Бунт" та "Смерть". Перший, найоб'ємніший розділ збірки — "Сплін та ідеал". Це лірична драма, де ідеалові протиставлена не сама дійсність, а сплін — важкий хворобливий душевний стан поета, якому притаманні скептицизмом, зневіра й туга. Цей душевний стан породжений дійсністю, адже бодлерівський сплін має реальну суспільно-психологічну мотивацію. У вірші, який відкриває розділ "Сплін та ідеал", Бодлер дає своє пояснення цього стану: сплін. — це "найзліше Страховидло", яке "ні повзати не вміє, ні ревти", це "Хандра, що бачить плахи й страти".

Становище поета в тогочасному суспільстві бачиться Бодлеру безправним і трагічним. Поет приречений на нерозуміння. Дивовижне, воістину символічне втілення здобули ці думки у вірші "Альбатрос". Тут — усе символ: і Альбатрос — великий прекрасний сильний птах, і моряки, які спіймали його, щоб посміятися і познущатися з нього. Альбатрос — образ-символ поета. Бодлер називає птаха "королем блакиті". Йому, поетові, він співчуває, бачачи, як "волочаться за ним великі білі крила, як весла по боках розбитого човна". У руках моряків Альбатрос утратив свою силу й могутність: його "ходити по дошках природа не навчила". Але, попри увесь цей трагізм, у голосі автора немає приниженості. Навпаки, в останніх рядках вірша відчувається не лише гордість за поета, але й виклик тим, хто його принижує.

Альбатрос

Щоб їм розважитись, веселий гурт матросів
Серед нестримних вод розбурханих морів
Безпечно ловить птиць, величних альбатросів,
Що люблять пролітать слідами кораблів.

На палубу несуть ясних висот владику.
I сумно тягне він приборкане крило,
Що втратило свою колишню міць велику,
Мов серед буйних вод поламане весло.

Мандрівник зборканий знесилено ступає!
Плавець повітряний незграбний і смішний!
Той тютюновий дим у дзьоб йому пускає,
А цей, дратуючи, кульгає, мов кривий.

Поет подібний теж до владаря блакиті,
Що серед хмар летить, мов блискавка в імлі.
Але, мов у тюрмі, в юрбі несамовитій
Він крила велетня волочить по землі.

Переклад М.Терещенка

«Вечорова гармонія»

Вечірній час прийшов. На кожній стебелині
вже квіти куряться, немов кадильний дим;
і звуки, й пахощі в повітрі голубім;
меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні.

Вже квіти куряться, немов кадильний дим;
ридає скрипка десь, як серце в самотині;
меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні;
сумна краса небес в спокої віковім.

Ридає скрипка десь, як серце в самотині,
зненавидівши те, що чорним звуть нічим;
сумна краса небес в спокої віковім,
пірнуло сонце в кров, що застигає в сині...

Зненавидівши те, що чорним звуть нічим,
шукає серце втіх в минулій світлій днині.
Пірнуло сонце в кров, що застигає в сині,
а слід горить в мені потиром золотим.

Переклад М. Драй-Хмари

"Квіти зла" — це здійснений із рідкісною послідовністю і завершеністю синтез значної епохи європейської поезії — епохи романтизму, й водночас це своєрідний пролог до іншої видатної поетичної епохи кінця XIX — початку XX століття. Тому невипадково Бодлера називають і пізнім романтиком, і поетом епохи імпресіонізму, і предтечею символізму.

Подивіться експрес-урок

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах із зарубіжної літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Шарля Бодлера.

2.Що нового приніс Ш. Бодлер в літературу кінця ХІХ ст.?

3.Створити літературний паспорт до однієї з поезій («Вечорова гармонія» або «Альбатрос») за такою схемою:

· Назва твору.

· Автор.

· Літературний рід.

· Жанр.

· Вид лірики (громадянська, інтимна, пейзажна).

· Провідний мотив.

· Художні засоби.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: зарубіжна література

Група: 31

Урок: № 23

Дата: 06.05

Тема: Модернізм як літературно-мистецький напрям кінця ХІХ-початку ХХ ст. Течії раннього модернізму: символізм, імпресіонізм, неоромантизм

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Модернізм як літературно-мистецький напрям кінця ХІХ-початку ХХ ст. Течії раннього модернізму: символізм, імпресіонізм, неоромантизм

Теоретичний матеріал

Межа XIX-XX століть — складна пора в мистецькому житті людства. Німецький філософ Фрідріх Ніцше проголосив: “Померли всі боги, залишилась одна людина!”, і людство опинилося на роздоріжжі думок, моралі, віри. Осягнути сучасність із погляду розуму виявилося неможливим, тому почалися активні пошуки нових форм пізнання дійсності. Мистецтво теж знаходило нові способи відображення змін, що відбулися насамперед у людській свідомості. Складністю та суперечливістю історичної доби зумовлені своєрідність і розмаїття світового літературного процесу. література на межі XIX-XX століть була тісно пов’язана з усіма перипетіями свого часу.

Ми бачимо численні напрями, течії, школи, стилі, простежуємо різноспрямованість руху поезії та прози в багатьох зарубіжних літературах. Їх протиріччя часом доходять до антогонізму, взаємозаперечення, і ні в жодну іншу епоху вони не були так яскраво виражені.

Модернізм (від фр.— новий, сучасний) — загальна назва напрямів мистецтва та літератури останньої третини ХІХ — початку ХХ століття, що відбили кризу культури й розрив із естетикою минулого. Модернізм ґрунтувався на філософських концепціях Ф. Ніцше, А. Берґсона, З. Фройда, К. Ґ. Юнґа та ін.

Уперше слово модерн почали використовувати в кінці І століття для того, щоб розмежувати християнське теперішнє й язичницьке римське минуле. Протягом століть його зміст змінювався. Це випливає і з самого значення слова — приналежність до сучасного. Отже, модернізм є постійним оновленням і не може бути притаманним певному відрізку часу. Модернізм завжди постає з конфлікту, заперечення старого, попереднього, але існує паралельно в часі. Найбільш помітне протистояння на всіх ділянках суспільного та культурного життя почалося наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття.

Підґрунтям для раннього модернізму у мистецтві була творчість романтиків. Модерністський початок прихований у самій природі романтизму, від якого ранні модерністи перейняли неприйняття брудної реальності, протиставлення буденному світу сили духу й мистецтва незалежної особистості, утвердження творчої свободи митця, розвиток символьної природи мистецтва, творення нової художньої дійсності.

Модернізм вимагав від письменників нового слова, яке було б художньо інформативним. На думку модерністів, це повинні бути метафорична мова, лаконічні, рвані речення, запозичений у німого кіно принцип монтажу. Усе це — поетичні засоби, породжені прагненням надати художньому тексту більшої сповненості.

Основні теми модерністської літератури:

• ізольованість особистості, її відчуження й приреченість на самотність;

• знеособлення людини;

• напружене переживання скінченності життя;

• змалювання мертвої механістичності сучасної цивілізації;

• критичне ставлення до історії, зосередження на загальних засадах буття та ін.

Течії раннього модернізму

Символізм (від гр. symbolon — знак, символ, ознака) — одна із течій модернізму, у якій замість художнього образу, що відтворює певне явище, застосовується художній символ, що є знаком мінливого “життя душі” та пошуку “вічної істини”.

Імпресіонізм (від фр. impression — враження) — мистецька течія в живописі, а також в літературі та музиці, котра виникла в 1860-х роках та остаточно сформувалася на початку XX століття у Франції. Основний стильовий прийом імпресіонізму — зображення не самого предмета, а враження від нього. Назва виникла після проведення 1874 року виставки, де була виставлена картина Клода Моне “Враження. Схід сонця”.

Неоромантизм (від гр. vέoς — молодий, новий і фр. romantisme) — течія в мистецтві (перш за все у літературі) на межі XIX-XX століть, що виникла як реакція на реалістичні й натуралістичні тенденції другої половини XIX століття.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах із зарубіжної літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1) Скласти словничок базових термінів та понять (письмово) за темою уроку.

2) Продовжити речення (письмово): “Найбільше враження справили на мене ідейно-естетичні пошуки представників літературно-мистецького напряму...”.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: зарубіжна література

Група: 31

Урок: № 22

Дата: 29.04

Тема: Система образів у романі О. Вайльда «Портрет Доріана Грея». Еволюція головного героя

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Система образів у романі О. Вайльда «Портрет Доріана Грея». Еволюція головного героя.

Теоретичний матеріал

Порок — це витрата життєвих сил.

Дж. Б. Шоу

Образ Доріана Ґрея в романі долає певні етапи розвитку. Спочатку натурник перебуває під упливом ідей лорда Генрі, але робить спроби опиратися їм. Переломним моментом у розвитку образу Доріана є смерть Сібіл Вейн, яка, на думку Ґрея, єдина могла протистояти спокусливим розмовам лорда. Після її смерті Доріан Ґрей стає свідомим провідником ідей лорда Генрі, живим утіленням його філософії. Він поширює ці думки на інших, отруюючи певну частину молоді, і на його боці вагомий доказ — його врода. Ніхто не вірить, що він веде аморальний спосіб життя, йому довіряють, адже обличчя його чисте й спокійне, а очі випромінюють лагідний блиск. Так Доріан Ґрей калічить життя багатьох. За висловом художника Безіла Голворда, в історії людства є тільки два важливих моменти. Перший — це поява в мистецтві нових засобів зображення форми, другий — поява в ньому нового образу. Безіл створив портрет свого друга Доріана, досконалий витвір мистецтва. Відтоді портрет і натурник стануть нероздільними. Спочатку Доріан не помічає своєї вроди, потім з’являється лорд Генрі. У його словах — гімн молодості та красі, а також застереження, що вона мине. Коли Доріан дивиться на свій закінчений портрет, у ньому прокидається заздрість до портрета (тобто до самого зображення), адже його врода не безсмертна, і він висловлює бажання, щоб старішав не він, а його портрет. Бажання Доріана матеріалізується. Портрет стає втіленням душі головного героя, його самого, а Доріан залишається прекрасним і незмінним, як портрет. Усі порухи душі героя, усі таємничі думки й потворні бажання, усі злочинні вчинки відбиваються на портреті. Герой прагне заховати портрет, змінити його, але сам від себе не сховаєшся: адже портрет і натурник міняються місцями. Портрет стає змістом, внутрішнім, а Доріан — лише формою, оболонкою.

Роль фантастики у творі

Для Безіла Голворда портрет стає і змістом, і формою, тому що на полотні втілено його заповітну мрію. Доріан Ґрей для художника — не просто натурник. Він — його ідеал, його божество. Безіл щодня бачиться з ним і малює його портрети один за одним. Він уже не може жити без Доріана. Так починається процес міфологізації людини людиною.

Кадр із кінострічки «Доріан Ґрей» (режисер О. Паркер, 2009)

Сходинки пороку Доріана Ґрея

В образі Доріана Ґрея втілені риси кількох героїв античної міфології.

Адоніс — бог родючості, що перевершував своєю красою богів-олімпійців. Це вродливий юнак, у якого закохалася Афродіта.

Ганімед — прекрасний хлопчик, виночерпій богів-олімпійців.

Парис — яскравої краси син Пріама, царя Трої. За допомогою Афродіти він викрав дружину царя Спарти Менелая — прекрасну Єлену.

Нарцис — син річкового бога Кефісса та німфи Ліріопи. Побачивши у воді своє відображення, він закохався у нього та не міг відірватися, аж поки не помер.

Нарцисизм героя — це вияв не тільки естетизму як світоглядної позиції, а й безсумнівна ознака роздвоєння його особистості, що стає дедалі помітнішою: «Він усе дужче закохувався у власну вроду і все більш зацікавлено спостерігав розклад власної душі». Серед особистих речей Доріана Ґрея — один із численних дарунків лорда Генрі: «овальне люстерко в прикрашеній купідонами рамі із слонової кості».

Доріан стає жертвою своєї максималістської пристрасті — любові до самого себе. Загальне забарвлення злочинів Доріана — абсолютна аморальність. Думки виключно про власну особу її ж і руйнують. Знову відбувається фантастичне перевтілення, і все стає на свої місця: портрет сяє красою, а на Доріановому обличчі проступають сліди усіх скоєних ним злочинів. Сам вигляд мертвого Доріана Ґрея жахливий, антиестетичний. Уайльд, усупереч своїй програмі, не лише зобразив душевну кризу свого героя, а й привів його до покарання.

Світ літератури в цікавих фактах

У сучасному суспільстві існує «синдром Доріана Ґрея», який виражається у перебільшенні культу молодості, розглядає можливе тривале збереження життя у межах особливостей, властивих юності. Синдром ґрунтується на страху перед фізичним в’яненням або старінням. Компенсується невиправданим використанням молодіжної атрибутики, обранням одягу в молодіжному стилі, у крайньому разі спричиняє зловживання послугами пластичної хірургії й косметичними засобами.

Розлад особливо поширений серед публічних осіб: кінозірок, артистів, співаків. Психологи неодностайні щодо того, чи є цей стан хворобою.

Українською мовою твори О. Уайльда перекладали І. В. Корунець, Олекса Негребецький, О. М. Ломакіна, Р. І. Доценко та інші.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах із зарубіжної літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Справжня таємниця життя — у пошуку краси. Поміркуйте, де і в чому шукав красу Доріан Ґрей. Чи принесло це йому щастя?

2. Поясніть, що уособлює собою портрет Доріана Ґрея. Як він упливає на життя героя?

3. За вічну молодість Доріан був готовий віддати душу. Хто з відомих вам героїв літератури і за що віддає душу?

4.Як особисто ви оцінюєте «Портрет Доріана Ґрея»? Наскільки сучасний цей твір? Що вас найбільше приваблює в ньому?

Біографічні відомості Оскара Вайльда та короткий зміст роману "Портре Доріана Грея"

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 21

Дата: 29.04

Тема: Оскар Вайльд. Ідейно-естетичні погляди і творчий шлях митця. Проблема краси й моралі в романі «Портрет Доріана Грея»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Оскар Вайльд. Ідейно-естетичні погляди і творчий шлях митця. Проблема краси й моралі в романі «Портрет Доріана Грея»

Теоретичний матеріал

Оскар Вайльд

(1854-1900)

Англійський письменник ірландського походження, прихильник естетичних та гедоністичних поглядів на мистецтво – як на засіб краси і насолоди, майстер неперевершених парадоксів. У романі «Портрет Доріана Грея» (1890) Вайльд подає свою концепцію розуміння мистецтва і, як істинний парадоксаліст, сам же й руйнує власні твердження і сентенції: "Художник — не мораліст... Будь-яке мистецтво не має користі..." Весь свій талант Оскар Вайльд, за його ж висловом, вкладав у розмови, він був неперевершеним красномовцем, його називали "золотоголосим Орфеєм". Роман "Портрет Доріана Грея" приніс письменникові світову славу, але його постулати щодо принципів життя викликали у вікторіанській Англії обурення. Вайльда було засуджено до тюремного ув'язнення; навіть після виправної колонії йому не було дозволено жити в цій країні.

Оскар Вайльд — автор декількох збірок казок ("Щасливий принц", "Гранатова хатинка"), салонно-побутових комедій, віршів, повістей, оповідань ("Злочин лорда Артура Севіля" (1891), "Кентервільський привид" (1887)).

Філософічність, проблематика творів, яскравий талант Оскара Вайльда принесли йому всесвітнє визнання, а згодом повернули його ім'я і в дорогу йому Англію.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах із зарубіжної літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Оскара Вайльда.

2.Чому, на думку О. Вайльда, тільки краса має сенс життя?

3.Чи може краса існувати окремо від моралі?

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська література

Група: 31

Урок: № 32

Дата: 26.04

Тема: Контрольна робота. Титан духу й думки. Творчість І.Франка.

Зміст: Тестові завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольна робота. Титан духу й думки. Творчість І.Франка.

Тестові завдання

1.І.Франко народився 27 січня 1856 році в Східній Галичині, тепер це область…

А Івано-Франківська

Б Тернопільська

В Ужгородська

Г Львівська

2.Поезія І.Франка «Гімн» покладена на музику

А Л.Ревуцьким

Б Ю.Мейтусом

В М.Лисенком

Г П.Майбородою

3. «Мойсей» І.Франка належить до жанру

А психологічної драми

Б психологічної трагедії

В соціального памфлету

Г філософської поеми

4.Збірка поезій «Зів’яле листя» опублікована

А 1911 р.

Б 1896 р.

В 1876 р.

Г 1915 р.

5. «Украдене щастя» І.Франка написане за сюжетом народної пісні

А «Віє вітер на долину»

Б «Про шандаря»

В «Зажурились стрільці січовії»

Г «Чого являєшся мені у сні?»

6.Чий чути голос «по курних хатах мужицьких, по верстатах ремісницьких»? (І.Франко «Гімн»)

А агітатора-пропагандиста

Б арештанта

В одвічного бунтаря

Г простого селянина

7. У скількох діях у творі «Украдене щастя» І.Франка події безпосередньо відбуваються у хаті Миколи з підгірського села

А 4

Б 3

В 2

Г 5

8.Мойсей присвятив своє життя служінню (І.Франко «Мойсей»)

А ідеології

Б мистецтву

В церкві

Г народу

9. Другим «Заповітом» вважається твір І.Франка

А «Гімн»

Б «Мойсей»

В «Гріє сончко»

Г «Борислав сміється»

10. Образ «вічного революціонера» притаманний поезії І.Франка

А «Каменярі»

Б «Гріє сонечко»

В «Гримить!»

Г «Гімн»

11.Для реалізації гостро актуальної проблеми І.Франко обрав у творі «Мойсей»

А твір Вишенського «Посланіє до єпископів»

Б «Житіє святих» Д.Туптала

В біблійну історію

Г поему Т. Шевченка «Єретик»

12. У пролозі твору «Мойсей» І.Франко звертається

А до трагічного образу Мойсея

Б народу із закликом цінувати релігійні традиції

В тих, хто прагне жити заради задоволення власних потреб

Г страждаючого народу

Коментар: виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи,пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ)

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 31

Урок: № 50

Дата: 26.04

Тема: Правила графічних скорочень слів.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Правила графічних скорочень слів.

Теоретичний матеріал

Графічні скорочення

На відміну від абревіатур, графічні скорочення вимовляють повністю, а скорочують лише на письмі: м — метр, кг — кілограм, обл. — область. Графічне скорочення треба писати крапкою на місці пропущеної частини слова, при цьому зберігається написання великих і малих літер і дефісів, як і в повних назвах: півн.-сх. (північно-східний), півд.-зах. (південно-західний), Півн. крим. канал (Північнокримський канал), Півд.-Зах. залізниця (Південно-Західна залізниця). До найпоширеніших загально прийнятих скорочень належать такі:

акад. — академік

вид. — видання

гр. — громадянин

див. — дивись

ім. — імені

т.д. — і так далі

т.ін. — і таке інше

под. — і подібне

напр. — наприклад

н. е. — нашої ери

до н. е. — до нашої ери

обл. — область

оз. — озеро

пор. — порівняйте

р. — рік

рр. — роки

с. — село

стор. – сторінка

ст. — століття

т. — том

У стандартних скороченнях значень метричних мір крапки не ставлять: м — метр, — міліметр, см — сантиметр, год — година, хв — хвилина, га — гектар.

Не можна скорочувати слова на літеру, що позначає голосний звук, якщо він не початковий у слові, і на ь. Наприклад, слово селянський може бути скорочене так: сел., селян. селянськ.

При збігові однакових приголосних скорочення треба робити після першої літери, що позначає цей збіг: ден. норма (не денн. норма).

При збігові двох (і більше) літер, що позначають різні приголосні, скорочення можна робити як після першої, так і після останньої літери цього збігу: власноруч. і власноручн. (власноручний), але тільки власт. (властивий), бо скорочення влас. можна трактувати по-різному: і власний, і властивий.

Якщо пропускають cередню частину слова, то на її місці ставлять дефіс: р-н (район).

Графічний практикум (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Скоротіть слова.

Умовні одиниці, 2 години 30 хвилин, книжковий, до нашої ери, 50 сторінок, родовий відмінок, Львівська область, доктор філологічних наук, у 50-х роках минулого століття, 7 гектарів, видавництво, інститут, сільське господарство, 200 гривень, кінотеатр, цього року, місто Краматорськ.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: зарубіжна література

Група: 31

Урок: № 20

Дата: 21.04

Тема: Ф. М. Достоєвський. «Злочин і кара». Система персонажів. Біблійні мотиви. Особливості індивідуального стилю письменника. Поліфонізм твору

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Ф.М.Достоєвський. «Злочин і кара». Система персонажів. Біблійні мотиви. Особливості індивідуального стилю письменника. Поліфонізм твору

Риси поліфонії у романі "Злочин і кара":

багато діалогів і полілогів;
кожен герой має свій голос;
майже кожен з головних героїв має свою теорію;
обстоювання різних теорій у суперечках та дискусіях;
діалог свідомості (ведуть різні голоси).

"Двійники" у романі "Злочин і кара":

Родіон Раскольников - Свидригайлов (Свидригайлов каже: "Ми одного поля ягоди");
Раскольников - слідчий Порфирій Петрович;
Раскольников - Лужин.

Простiй людинi в Петербурзi мiсця немає, тому вона занурюється у "сморiд пивничок". Залишаючи шумнi вулицi, автор веде нас у будинки, де живуть його герої.

На мить вiдкриваються дверi в чуже життя, сповнене вiдчаю. Адже страшно жити не лише в "трунi", яку винаймає Раскольников, але i в "потворному сараї" Сонi, i в "прохолодному кутку", де мешкає Мармеладов, i в окремому номерi, "задушливому i тiсному", в якому проводить свою останню нiч перед самогубством Свидригайлов. Доля "маленьких" людей, якi мешкають у таких квартирах — з вiчними злиднями — страшна.

Письменник примушує нас зазирнути в один iз "закуткiв" столицi — родину Мармеладових i йому вiдкривається безодня. "Мармеладов... кумедний, жалюгiдний i потворний, цей обiрванець з його чиновнiчою осанкою, блазень, зi своїм "ораторством" кабацьких завсiдникiв". Та цей "забавник" — людина трагiчної долi. Сповiдуючись перед Раскольниковим, Мармеладов говорить: "Нема куди йти людинi, а це ж треба". Сутнiсть життєвої драми Мармеладова полягає в яснiй свiдомостi, що нiкуди йти, нi до кого йти. Йому лишається одне — загинути, i вiн гине, i загибель його неминуча. Але в цьому i в стражданнях своїх близьких винний i сам Мармеладов. Вiн гостро усвiдомлює свою провину: "А хiба серце у мене не болить вiд того, що я плазую в тузi?" Чи можна жалiти людину, яка вкрала останню копiйку у своїх голодних дiтей? Але Достоєвський примушує нас жалiти негiдного жалю, спiвчувати до негiдного цього спiвчуття! Мармеладову, неможливо не спiвчувати, тому що вiн страждає, бо "вiн все це може вiдчувати". Вiн умiє любити i жертвувати, вiн лишився людиною. Та i не лише Мармеладов, а i багато "маленьких" людей у романi, придушенi бiднотою. Вони нещадно жертвують собою заради добробуту близьких. Соня Мармеладова заради сiм'ї "продала" себе, але чим же краща доля сестри Раскольникова Дунi, яка заради брата i матерi виходить замiж за пана Лужина? Через весь роман проходять подiбнi сцени, що розкривають повсякденну трагiчнiсть життя народу.

Такий свiт, у якому живуть герої Достоєвського, свiт "принижених i ображених", "тих, хто загинув i тих, хто буде гинути". Трагедiя становища героїв Достоєвського полягає не тiльки в безвиходi, але й в усвiдомленнi цього глухого кута: вони бачать, що їхня загибель близька й неминуча, i знаходяться в станi приречених на смерть.

Всiм змiстом роман Достоєвського показує повну неможливiсть знайти будь-який вихiд, якщо залишатись у цьому суспiльствi, адже приймати його закони, жити в такому суспiльствi людинi неможливо!

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах із зарубіжної літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. У чому ж полягає трагедія становища героїв Ф. Достоєвського?

2. Чи знайшов Р. Раскольников душевний спокій?

Успіхів у навчанні!

Експрес-урок до роману Ф.Достоєвського "Злочин і кара"

Навчальний предмет: українська мова

Група: 31

Урок: № 45

Дата: 18.04

Тема: Контрольна робота за темою «Поняття норми в сучасній українській літературній мові»

Зміст: Тестові завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Поняття норми в сучасній українській літературній мові. Орфографія

1. Визначте рядок слів, у якому немає помилки в чергуванні голосних звуків

А) Чернігів - Чернігова, радість - радості, овес - овса

Б) вісь - осі, слово - слів, папір - папіру

В) юність - юності, виріс - виросла, Василів - Василівого

Г) піст - постувати, воля - вільний, вісім – восьмий

2. Орфографічну помилку в чергуванні голосних звуків допущено в рядку

А)шести - шість, бюлетень - бюлетня, схопити - хапати

Б)день - дня, ворота - воріт, вільний - воленька

В)ріст - зрости, борода - борідка, мести - замітати

Г)летіти - літати, шести - шостий, дорога - дорог

3. Орфографічну помилку в чергуванні голосних допущено у рядку

А)вірність - вірності, жених - жонатий, свій - свого

Б)орел - орла, Михайлів - Михайлового, важіль - важілю

В)збір - збору, ніжність - ніжності, іній - інею

Г)мій - мого, вечір - вечоровий, млість - млості

4. Укажіть рядок, де відбувається чергування приголосних у всіх словах при творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ-

А)Сиваш, Гаага, товариш,Володарка

Б)Виборг, казах, Черкаси,парубок

В)Чорнухи, Мекка, чумак, Гамбург

Г)Запоріжжя, печеніг, Цюрих, Іртиш

5. Відбувається зміна приголосних під час словотворення в усіх словах рядка

А)Рига, тюрк, козак, Одеса

Б)ткач, Нью-Йорк, товариш, француз

В)Париж, юнак, Ірак, Острог

Г)Кременчук, товариш, Лютіж, чех

6. Допущено помилку при чергуванні приголосних у рядку

А)узбецький, кріпацтво, агентство, криворізький

Б)юнацький, товариський, моряцький, волзький

В)гадяцький, черкаський, паризький, чешський

Г)баскський, слуцький, магдебургський, студентський

7.Помилку в чергуванні приголосних при їх збігу допущено в слові

А)прилуцький

Б)Донеччина

В)Галиччина

Г)братський

8. Правильно утворено слово за допомогою суфікса -ин-

А)Воронежчина

Б)Донечина

В) Галиччина

Г)Одесчина

9. Усі слова в назвах пишуться з великої літери в рядку

А) (к)оралові (р)ифи, (п)еревал (с)ен-(б)ернар, (п)алац (с)порту,
(п)ланетарна (т)уманність
Б) (п)івнічна (а)мерика, (с)ейм (п)ольської (р)еспубліки, (с)татут ООН, (д)ень (п)еремоги В) (т)ургенєвські (г)ерої, (б)роварський (р)айон, (з)олоті (в)орота, (д)ев’ята (с)имфонія (б)етховена Г) (с)вітовий (о)кеан, (г)енеральний (с)екретар ООН, (п)резидент (у)країни, (г)олова (в)ерховної (р)ади (у)країни

10. З великої літери перше слово в назві пишеться в рядку

А)(м)іжнародна (а)строномічна (с)пілка, (ф)ранкове (с)лово,
(б)алканський (п)івострів, (а)ндріївська (ц)ерква
Б)(с)узір’я (з)олота (р)иба, (г)рупа „(р)анетки”, (г)ордіїв (в)узол,
(б)арон (м)юнхгаузен
В)(б)іла (ц)ерква, (г)раф (м)онте-(к)рісто, (ш)евченківський (с)тиль,
(н)ародний (а)ртист (у)країни
Г)(м)іністр (о)світи (у)країни, (п)осол (р)еспубліки (п)ольща,
(п)резидент (а)кадемії (н)аук (у)країни, (б)ілий (н)алив

11. У якому рядку назви посад, звань, титулів, рангів, чинів, санів пишуться з великої літери

А)(ш)ах Аббас Великий, (г)олова Київської міської державної адміністрації,
(р)имський (і)мператор, (к)анцлер Німеччини
Б)(г)ерцог Ришельє, (п)рем’єр-(м)іністр Великої Британії, (с)тарший (м)енеджер,
(д)ійсний (ч)лен академії наук
В)вулиця (м)аршала Гречка, (п)резидент України, (п)апа Римський,
мис (к)апітана Джеральда
Г)вулиця (г)енерала Ватутіна, (п)рем’єр-(м)іністр Німеччини,
(л)ауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка, (ч)лен-кореспондент

12. У якому рядку всі найменування написано правильно

А) Нестор Літописець, автомобіль „Таврія”, Грінченків словник,
Михайлівський Золотоверхий собор
Б) палата мір і вимірювальних приладів, День незалежності,
станція метро „Контрактова Площа”, Авгієві стайні
В) Петрів батіг, Великий народний хурал республіки Монголія, Перше Вересня, море достатку на місяці
Г)Мала магеланова хмара, республіканське виробниче об’єднання „Поліграфкнига”, течія Гольфстрім, Південно-Західна залізниця

Шановні здобувачі освіти! За підручником:

Авраменко О.

Українська мова(рівень стандарту): підручник для 10 кл.-К.:Грамота,2018.

Повторіть такі теми: Чергування звуків. Зміни приголосних при додаванні суфіксів (стор.97); Спрощення приголосних ( стор.101); Уживання великої літери (стор.113). Можете працювати у форматі Word або у зошиті, фотографувати та надсилати.

Бажаю успіхів!

Викладач української мови, літератури та зарубіжної літератури Черевко Наталія Іванівна

Страницы

Група 31

Навчальний предмет: українська література

Біографічні відомості Оскара Вайльда та короткий зміст роману "Портре Доріана Грея"

Немає коментарів:

Дописати коментар