Матеріали для підготовки до уроків української мови

 Тема: Стилістичні особливості частин мови

Спостереження

Прочитайте речення і виконайте завдання

Українцю Василю Вірастюку 2004 року присвоєно титул «Найсильніша людина світу».

Українцеві Василю Вірастюку 2004 року присвоєно титул «Найсильніша людина світу».

Яке речення сприймається не так одноманітно й більш органічно?

 Опрацювавши теоретичний матеріал, з’ясуйте, який варіант більш прийнятний.

 Теоретичний матеріал

Стилістичні особливості іменників

Іменники чоловічого роду ІІ відміни мають у давальному відмінку однини закінчення -ові після основи на твердий приголосний та -еві, -єві — після основ на м’який або шиплячий приголосний: Та й не дала тому козакові ні щастя, ні долі (Нар. пісня). У бою Андрієві так любо відчувати другове плече (В. Сосюра).

Є ще й паралельне закінчення давального відмінка -у, -ю, яким варто користуватися тоді, коли поряд стоять у цьому відмінку два іменники чоловічого роду, з яких один уже має закінчення -ові, -еві або -єві: Передай листа товаришеві Бондаренку.

Існування в українській мові трьох родів — чоловічого, жіночого та середнього — важливим стилістичним засобом. Цей засіб неоднаково виявляється в різних стилях.

Паралельні форми родової належності мають іменники, що позначають осіб жіночої статі за їхньою професією чи характером діяльності (так звані фемінітиви). Тобто жінку, яка має якусь професію або вид занять, можна назвати відповідним іменником чоловічого роду й жіночого: орендар та орендарка, дипломант і дипломантка, касир і касирка. Отже, слова орендар, дипломант, касир мають чоловічий рід, але так можна називати й чолові-ків, і жінок. Від іменників чоловічого роду утворюються відповідні назви жінок. Кількість таких назв збільшується: футболіст — футболістка, перекладач — перекладачка, лікар — лікарка, бандурист — бандуристка. У сучасній мові вони є стилістично нейтральними. Їх використовують у художньому, розмовному та публіцистичному стилях.

Запам’ятайте стилістичну норму: форми з -к(а) вживають у художньому, розмовному та публіцистичному стилях. В офіційно-діловому мовленні перевагу надають формам чоловічого роду, навіть якщо в мові є жіночі відповідники. Адже в діловому спілкуванні підкреслюється не стать людини, а її службове й соціальне становище — асистент Ірина Яківна, лікар Марія Іванівна, аспірант Олена Лісова. Таке ж правило діє й у науковому стилі — онколог, кандидат наук О. Славінська.

Винятками є іменники, що позначають професії та заняття, які раніше вважали суто жіночими, тому вони й не мають відповідників чоловічого роду: домогосподарка, кастелянша, манікюрниця, покоївка, рукодільниця.

Але більшість іменників — назв професій та занять — мають лише форму чоловічого роду: хірург, мер, менеджер, дипломат, біолог, фізик, терапевт, генерал. Форми жіночого роду із суфіксом -к(а), утворені від них, мають розмовний відтінок (біологічка, фізичка), слова із суфіксом -ш(а), -их(а) (агрономша, професорша, сторожиха) мають або просторічний відтінок, або інше значення (дружина агронома, професора). Слова на зразок членкиня, мисткиня, філософиня вживає тільки частина мовців, вони яскраво вирізняються незвичною для загалу формою. Відповідників жіночого роду немає в усіх складних назвах, яких стає дедалі більше: дизайнер-верстальник, старший продавець, топ-менеджер, інженер-технолог.

Уживання присвійних прикметників

Трапляються звороти, де родовий відмінок означає належність якоїсь речі комусь або чомусь: щоденник дочки, мундир офіцера, плече друга. Однак в українській класиці й народному мовленні частіше вживають конструкції з присвійним прикметником: Отцева й материна молитва зо дна моря верне (М. Номис). Подай-но йому Петрову свитку (С. Васильченко). У бою Андрієві так любо відчувати другове плече (В. Сосюра).

 Природніше звучить Тарасова гора, ніж гора Тараса; пташині гнізда, ніж гнізда птахів.

Але в діловому листуванні, що потребує точного означення, іменник-прізвище ставлять у родовому відмінку: майно Федченка, справа Камінчука. Цей відмінок зберігаємо й тоді, коли є декілька однорідних членів речення: Твори Шевченка, Франка, Лесі Українки становлять золотий фонд нашої літератури (З газети). А також коли до прізвища до-дають ім’я або епітет (новели незабутнього Григора Тютюнника) чи присвійний прикмет-ник буде важкий для вимови, наприклад: повісті Квітки-Основ’яненка, а не Квітчині-Основ’яненкові повісті.

Дієслівні форми

Слово жити можна вживати в усіх стилях, а жить — тільки в розмовному й художньому. Це саме стосується форм на зразок: питає — пита, беремо — берем, ходімо — ходім. Ті з них, що довші на один склад, є нейтральними, а коротші використовують у розмовному та художньому мовленні. Інакше з варіантами типу несіть — несіте (несіть уживають у всіх стилях, тобто воно стилістично нейтральне, а несіте має урочистий відтінок, його вживають у художніх творах). Слова досягти й досягнути — «рівноправні», їх уживають у всіх стилях однаково.

Щоб наблизити до слухача (або читача) події, у художньому, розмовному й публіцистичному стилях уживають теперішній час замість минулого: Їду я недавно через міст Па-тона й бачу дивну рекламу.

Близьке майбутнє передають за допомогою форм теперішнього або минулого часу (завтра я їду до бабусі; ви ще поговоріть, а я вже пішла), підкреслюючи впевненість у тому, що дія обов’язково відбудеться. Більш м’яке прохання висловлюють не в наказовому, а в умовному способі (Чи не принесли б ви мені, мамо, мисочку узвару). Наказ передають також за допомогою інфінітива: виконати, повідомити, попередити.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Відредагуйте речення.

 Мені здається, що він думає одне, а каже зовсім друге. 2. Я взяла мої речі й побігла за дівчатами. 3. Усякий учень має пройти тестування. 4. Удар по воротам до своєї мети не долетів. 5. «Реал» розпочинає свою атаку. 6. Захисник сильно б’є своєю ногою. 7. Директору Петру Коваленку сьогодні вручили грамоту. 8. Наша директорша повідомила на педраді про зміни в ЗНО. 9. Усі бажаючі можуть зайняти найбільш зручніші місця.

Успіхів у навчанні! Електронна адреса викладача: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Написання слів іншомовного походження

Спостереження

Розгляньте світлину і виконайте завдання

1. Яку помилку допущено в назві закладу громадського харчування?

2. Яка закономірність у написанні слів грисині, лате, піца й Одіссей, Голландія, Джонні?

Теоретичний матеріал

Літери и, і в іншомовних словах

и

і

 Після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (Де ти з’їси цю чашу жиру?

у загальних назвах перед приголосним, крім й: гриль, дизель, синус, чипси	у загальних і власних назвах перед голосними, й, я, ю, є, ї: ажіотаж, Валенсія, радій, Дієго
власних назвах: Вашингтон, Жизель, Зигмунд, Пуерто-Рико, Сиракузи, Цицерон, Чикаго, Шиллер	у деяких власних назвах перед приголосним (їх треба запам’ятати): Арістотель, Грімм, Дідро, Дізель, Занзібар, Зімбабве, Міссісіпі, Сідней, Одіссей, Россіні

 

Після решти приголосних

у давно запозичених словах (їх треба запам’ятати): бурмистер, вимпел, єхидна, імбир, кипарис, лиман, лимон, миля, нирка, спирт, химера, книжка, скипидар. АЛЕ: бургомістр	у власних і загальних назвах: архів, Берлін, біт, гігабайт, імпічмент, кіно, тирамісу, лінки, манікюр, Нідерланди, офіційний, унікальний, фізика
у запозиченнях із східних мов: башкир, калмик, кинджал, киргиз, кисет, кишлак	у кінці невідмінюваних слів (після будь-якого приголосного): броколі, грисині, капрі, Капрі, Леонардо ді Капріо, мюслі, таксі, хіпі, хобі
у церковних словах: єпископ, єпитимія, єпитрахиль, мирта, митрополит

 Подвоєні приголосні в іншомовних словах

Подвоєні приголосні1 зберігаються у власних іншомовних назвах і в загальних, що від них походять: Бетті, Будда — буддизм, Геннадій, Голландія — голландець, Джонні, Одіссей — одіссея. Терміни, що походять від власних назв, треба писати без подвоєних приголосних: Ватт — ват, Гаусс — гаус.

Подвоєні приголосні треба писати в загальних назвах, які потрібно запам’ятати, — у винятках: алло, аннали (літопис), білль (документ), бонна (няня), брутто, булла (послання), ванна, вілла, донна, дурра (рослина), мадонна, манна, мірра (ароматична речовина), мулла (священик у мусульман), мотто (афоризм), нетто, панна, панно, пенні (британська копійка), тонна. Також подвоєні приголосні зберігаються в назвах літер грецького алфавіту: гамма й каппа.

Подвоєні приголосні можуть бути внаслідок збігу: ім + міграція = імміграція; ір + реальний = ірреальний; контр + революція = контрреволюція; сюр + реалізм = сюрреалізм. АЛЕ: анотація, конотація.

У запозичених загальних назвах подвоєні літери не зберігаються: алея, бароко, брускета, гето, грисині, інтермецо, каса, клас, папараці, піца, преса, теніс, тераса, тролінг, хобі, шатл.

М’який знак (знак м’якшення) в іншомовних словах

М’який знак пишемо

М’який знак не пишемо

Після д, т, з, с, ц, л, н (Де ти з’їси цю чашу жиру?) і перед я, ю, є, ї

роздільна вимова (чути [й]): ательє, консьєрж, конферансьє, пасьянс, шифоньєр, рантьє

злита вимова (не чути [й]): Аляска, Дюма, дюна, ілюзія, мадяр, нюанс, Цюрих, Севілья,

Перед йо

батальйон, бульйон, каньйон, мільйон, міньйон, Фетьйо

курйоз, серйозний

 

М’який знак треба писати після приголосного, що вимовляється м’яко: дельта, женьшень, Мальта, пальто, Рафаель.

 Апостроф в іншомовноих словах

Апостроф пишемо

Апостроф не пишемо

Після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р (Мавпочка Буф грає в чужі шахи) і перед я, ю,є

роздільна вимова (чути [й]): інтерв’ю, кеш’ю, круп’є, пап’є-маше, прем’єра, круп’є, пап’є-маше, прем’єра,

злита вимова (не чути [й]): бювет, бюро, гравюра, Гюго, кюрі, Мюллер, мюслі, пюре, ревю, трюфель

Перед йо

Бйонсе, курйоз, серйозний

Після префікса, що закінчується на приголосний

ад’ютант, ад’юнкт, ін’єкція, кон’юктивіт, пан’європейський

 

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Запишіть слова, уставивши, де потрібно, м’який знак та апостроф.

П..єдестал, марсел..єза, комп..ютер, конферанс..є, т..юль, він..єтка, П..ємонт, миш..як, міл..ярд, Гот..є, к..янті, ф..юзеляж, павіл..йон, кар..єр, Монтеск..є, Женев..єва, Фур..є, Мол..єр, мад..яр, кон..юнктура, філ..м, р..юкзак, прем..єр, б..єф, монпанс..є, т..юбик, ал..батрос, кур..йоз, сер..йозний, Б..йорк, бул..йон, Н..ютон, ін..єкція, б..юджет, ател..є, транс..європейський.

2. Запишіть слова, уставивши, де потрібно, пропущену літеру.

 

Ім..унітет, ас..истент, піц..а, Апен..іни, Рус..о, гет..о, новел..а, ем..ігрант, фін..ський, мадон..а, марок..анський, ір..аціональний, бравіс..имо, ім..іграція, імпрес..іонізм, дон..а, беладон..а, віл..а, груп..а, антен..а, пен..і, пан..о, Тал..ін.. , барок..о, Він..іпег, конфет..і, оперет..а, інтермец..о, ас..иміляція, гол..андець, Ус..урі, хоб..і, дюс..ельдорфець, буд..изм.

 
Успіхів у навчанні! Електронна адреса викладача:cherevkodarina@gmail.com

Стилістичне забарвлення фразеологізмів