Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 39
Дата: 19.06
Тема: Узагальнення та систематизація вивченого
Зміст: Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Узагальнення та систематизація вивченого
Практичне завдання
Коментар: кожна правильна відповідь оцінюється в 0,5 балів
1 Установіть відповідність між назвою твору та автором.
1 «
Місто» а) С.Жадан
2 « Щоденник» б) Є.Плужник
3 « Солодкий світ!..»
в) Б.-І.Антонич
4 « Майстер
корабля»» г) П.Тичина
5 «Тигролови
» д) В.Підмогильний
6 «Мина Мазайло »
е) О.Турянський
7 « Я(романтика)» є) Остап Вишня
8 « Одчиняйте двері…» ж) Є.Маланюк
9 «Зелена Євангелія
» з) М.Семенко
10 «Ворошиловград »
и) І.Багряний
11«Поза межами болю » і)
М.Семенко
12 «Вчись у природи творчого спокою» » к) Остап Вишня
13 «Письменники» л) П.Тичина
14 «Уривок з поеми» м) М.Рильський
15 «У теплі дні збирання винограду» н) Є.Плужник
16 «Коляда» о) Б.-І. Антонич
17 «Арфами, арфами…» п)
П.Тичина
18 «Бажання» р) М.Хвильовий
19 «Сом»
с)П.Тичина
20 «Пам’яті тридцяти» т) М.Рильський
21 «Запрошення» у) М.Куліш
22 «Ніч…а човен як срібний птах!» ф) Б.-І. Антонич
23 «Різдво» х) Остап Вишня
24 «О панно Інно!..» ц) Ю.Яновський
2. Дайте аргументовану (розгорнуту)
відповідь на запитання:
- Чи цікавишся ти поезією і якою саме (класичною,
сучасною)?
- Чи дослухаєшся ти до слів сучасних популярних пісень
і що ти думаєш про їхній зміст?
- У чому ти бачиш плюси й мінуси:
а) читання художньої літератури;
б) перегляд кінофільмів за класичними
творами?
- Чи спонукають тебе переживати, замислитися класичні
художні твори, чи допомагають вони тобі в житті?
За відповіді на
друге завдання ви отримаєте окрему оцінку.
Успіхів у
роботі!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 37
Дата: 15.06
Тема: РМ. Постмодерністська елітарна
література. Усний твір
Зміст: Теоретичний матеріал
Коментар
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
РМ. Постмодерністська елітарна
література. Усний твір
Теоретичний матеріал
1.Обсяг – 5-8 хвилин.
2. Твір повинен
сприйматися як цілісна промова, ідея якого зрозуміла й чітка.
3. Необхідно
говорити стисло, чітко і ясно. Не
повинно міститися нічого зайвого, твір має нести лише інформацію, необхідну для
розкриття ідеї, власної позиції автора.
5. Текст має
відрізнятися чіткою композиційною побудовою, бути логічним за структурою. У
промові, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня логіка, що
визначається, з одного боку, авторським підходом до обговорюваного питання, а з
іншого – самим питанням. Необхідно уникати різких стрибків від однієї ідеї до іншої,
думка має розкриватися послідовно.
6.Усний текст
повинен засвідчити, що його автор знає й осмислено застосовує теоретичні
поняття, терміни, узагальнення, ідеї.
7. Твір має
містити переконливе аргументування порушеної проблеми.
Структура
Промова
складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.
Вступ –
обґрунтування вибору теми.
Основна частина
– теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина
припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з
наявних даних, інших аргументів і позицій.
Висновок –
узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує промову або ще
раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній
частині.
Коментар: ви можете на
аркуші паперу написати план, тези або саму промову; за основу берете творчість
сучасних українських поетів й прозаїків, а саме: Ю. Андруховича, О. Забужко, Г.
Пагутяк, В. Діброви .Інформацію про життя і творчість письменників ви можете
взяти з попередніх уроків. Знімайте на відео та надсилайте на електронну
адресу.
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 36
Дата: 15.06
Тема: В. Діброва «Андріївський узвіз». Проза
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: В. Діброва
«Андріївський узвіз». Проза
Теоретичний матеріал
Володимир Георгійович
Діброва (укр. Володимир Георгійович Діброва, 11 серпня 1951) — письменник,
перекладач, есеїст.
Народився 11 серпня 1951 в місті Донецьк.
Батько — Георгій Савич Діброва, мати Нонна Дмитрівна.
Навчався в Київському університеті імені
Тараса Шевченка, на факультеті романо-германської філології, відділ перекладачів
(1968-1973). У 1985-1988 — аспірант Інституту літератури ім. Т. Шевченка АНУ.
Тема кандидатської дисертації: "Творчість Фленн О'Брайен і традиції
народної культури" (захищена в 1988).
Яскравий представник "андеграундної альтернативи" 1970 — 1980-х
років, що створювалася паралельно радянському офіціозу — в самвидаві.
Дебютувавши в кінці "перебудови" двома книгами у відкритій пресі (
"Тексти з назвами і без назв", 1990; "Пісні Бітлз", 1991),
він одразу став одним з найпопулярніших українських прозаїків, переведеним в
Німеччині, Польщі, Угорщині, Шотландії , США, Канаді. 1996 року в престижному
американському видавництві "North Western University Press" (де
друкувалися твори Кундери, Мілоша, Бродського та інших видатних
східноєвропейські письменників) з'явився однотомник його обраної прози
"Peltse and Pentameron". На Україні тим часом його твори друкувалися
в періодиці — найширший резонанс отримали романи "Пентамерон" (
"Сучасність", 1-2, 1994), "Бурдик" ( "Березіль",
1-2, 1997), повість "День народження" ( "Кур'єр Кривбасу",
10, 1997), п'єси "Короткий курс" і "Двадцять такий-то з'їзд
нашої партії (стенографічний звіт-опера)".
За переклад роману Семюела Беккета
"Уот" (Журнал "Всесвіт", 9-12, 1990) Володимир Діброва
нагороджений премією ім. Миколи Лукаша.
З 1994 року письменника живе і працює в
США, викладає в Українському науковому інституті Гарвардського університету.
«Андріївський узвіз» (2007
рік)
"Андріївський узвіз" - це "роман-подорож". На початку твору його головний герой, потрапивши
на свято міста, піднімається Андріївським узвозом. Там він опиняється в
критичній ситуації, непритомніє і ніби подорожує в бік дитинства. Він робить
п’ять зупинок у ключових моментах свого життя, де ще раз переживає кохання й
хворобу, стає свідком суспільних змін, просувається по службі, робить ті самі
помилки й перші дитячі кроки у пізнанні світу. Цього разу він бачить та розуміє
все, але нічого не може змінити. А ще він дізнається, що в його житті була
таємниця, про яку він, виявляється, знав, починаючи із п’яти років. Ця таємниця
ніколи не залишала його, особливо в ситуаціях небезпеки та скрути. Події цієї
подорожі охоплюють 1948 - 2002 роки й відбуваються на тлі Андріївського узвозу
- вулиці, яка з’єднує низ міста з верхом, дитинство героя - зі зрілістю, скороминуще
- із вічним. Роман "Андріївський узвіз" розрахований не лише на
шанувальників рідного слова, але й на всіх, хто звик читати.
У «Андріївському узвозі» 54-річного
чоловіка зі смаком і досвідом, чоловіка, який відчував при ходьбі кожен м’яз
свого тіла, який дослужився до посади проректора, раптово хапає інсульт.
Оскільки держава прирівняла науковців до держслужбовців, пенсія в чоловіка має
бути не найгіршою. Проте це його чомусь не радує. У нього є донька, дружина,
два зяті — колишній і актуальний – обидва талановиті поети.
У чоловіка намічається внук, якого
назвуть на честь діда. І це найсвітліший момент роману. У чоловіка є
друг-ректор, з яким він розсварився через кляту ректорку, і коханка, яка
брутально кидає чоловіка, бо виходить заміж за іноземця. Через відкоша,
отриманого від останньої коханки, у чоловіка й стався інсульт. На щастя, після
лікування йому милостиво повернули всі досі паралізовані частини тіла. Після
такого дива герой повернувся не тільки в лоно родини, а й у лоно церкви. На
святі міста, що традиційно відбувається на Андріївському узвозі, із чоловіком
стався другий інсульт. У коматозному стані він мандрує в потойбіччя. Виринаючи
із потойбіччя й потрапляючи в реальність, чоловік бачить обличчя дружини,
осяяне любов’ю, в якому збіглися початок і кінець. Він розуміє — йому вибачили.
Людське життя надто коротке – лише п’ять
зупинок, і ти вже сивий, розбитий інсультом, падаєш посеред вулиці й хтозна, чи
піднімешся. Що лишається? Хіба що схопитися за линву минулого, щоб повернутися
туди, де вже був. І з кожним кроком назад знімати з себе, немов лушпиння,
дріб’язкові клопоти та інтриги, захоплення та невдачі, амбіції та проблеми,
характерні певному вікові… Герой книги проходить п’ять зупинок: Статечний вік –
Зрілість – Молодість – Юність – Дитинство. І наприкінці бачить, що навіть
опинившись у точці відліку, не має змоги щось змінити: “В який би він зараз бік
не пішов, він вже знає, чому його так вабить линва. Він бачив, що вона
проходить через все його життя.”
Повністю прочитати роман ви можете тут: «Андріївський узвіз».
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте
фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище
адресу)
1. У
зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про
життя й творчість Володимира Діброви.
Успіхів у навчанні!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 30
Урок: № 34
Дата: 12.06
Тема: Збирання необхідної інформації й
допоміжного матеріалу, написання, удосконалення, виголошування тексту
етикетного жанру. Аналіз і самоаналіз
Зміст: Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Збирання необхідної інформації й допоміжного
матеріалу, написання, удосконалення, виголошування тексту етикетного жанру. Аналіз
і самоаналіз
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото
або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
Прочитайте
матеріал і виконайте завдання
До фразеологічних одиниць
належать і форми вітання та прощання. Вони давно усталилися в українській мові,
і їх не варто модернізувати без потреби. Досить часто чуємо неправильні щодо
української граматики форми вітання та прощання в розмовному мовленні, по радіо
й телебаченню: «Добрий ранок! Доброго
дня, шановна редакція! (тут іще й
ігнорування кличного відмінка — редакціє); Доброго вечора, шановні телеглядачі; Доброї (спокійної, навіть гарної) ночі, дорогі діти!»
В українській літературній мові
усталилися такі форми: Доброго ранку!
Добрий день! (Добридень!); Добрий
вечір! (Добривечір!); На добраніч! Добраніч! (За О. Пономаревим).
v
Чи
вживаєте ви або хтось з ваших знайомих форми вітання, котрі, як пише автор, «не
варто модернізувати без потреби»?
v
Знайшовши
у вітальних листівках випадки відхилення від норм вітання, відредагуйте їх.
.png)
Прочитайте вірш і виконайте
завдання.
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій
зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче
зеленіть,
за те, що вчора встигло
оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий
сміх.
За те, що можу, і за те, що
мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили
душу.
За те, що завтра жде своїх
натхнень,
що десь у світі кров ще не
пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як
молитви.
Л.
Костенко
Виразно прочитайте поезію. Висловте свої міркування у вільному
есе про те, чому саме таким віршем закінчується курс вивчення сучасної
української літературної мови.
Успіхів у
навчанні!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 35
Дата: 08.06
Тема: Сучасна проза. Г. Пагутяк. «Потрапити в
сад». Проза
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Сучасна проза. Г. Пагутяк.
«Потрапити в сад». Проза
Теоретичний матеріал
Народилася Москалець Галина Василівна
(Галина Пагутяк) 26 липня 1958 р. в с. Залокоть Дрогобицького району на
Львівщині, згодом родина переїхала у село Уріж. Закінчила українську філологію
Київського державного університету ім. Т.Шевченка. Працювала у школі, у
Дрогобицькому краєзнавчому музеї, приватній школі, Львівській картинній галереї.
Прозаїк,член Національної Спілки письменників України. Живе у Львові.
Давно уже ніхто з жінок в українській
літературі так не заворожував читача своєю міфо-поетичною прозою, як це робить
Галина Пагутяк. Вона ввійшла в літературу рано, двадцятирічною дівчиною,
ввійшла стрімко і сміливо. Дебютувала великими творами, і в кожному була іншою.
Згодом подивувала своїх прихильників філігранною малою прозою. У своїх новелах
в декількох рядках, в одному абзаці, вона творить надзвичайної сили й
яскравості образи. Галині Пагутяк властиві фантастично-символічна манера
письма, прорив до "вигаданого світу", потяг до містики та
безнастанних пошуків спасіння людської душі у жорсткому світі. Письменниця
постійно прагне зазирнути і за межу людської свідомості та осмислювати
пограничний стан людського буття. Недомовленість у багатьох її творах дає
великий простір читацької фантазії, спонукає до співтворчості, робить образи
багатовимірними, врешті, несе в собі шарм таємничості й незбагненності.
Галина Пагутяк – автор книг прози:
"Діти" (1982), "Господар" (1986), "Потрапити в
сад" (1989), "Гірчичне зерно" (1990), "Записки Білого
Пташка" (1999), "Захід сонця в Урожі" (1993),
"Перевал" (1994), "Основа" (1995), "Кур"єр
Кривбасу" (1996), "Дукля" (1994), "Смітник Господа нашого"
(1996), "Біограф Леонтовича" (2001), "Книга снів і
пробуджень" (1995), "Радісна пустеля" (1997), низки есе та циклу
поезій.
Проза Галини Пагутяк перекладена
англійською мовою (Оповідання "Потрапити в сад"; німецькою уривки з
повісті "Захід сонця в Урожі", новели "Тебе спалить сонце"
та "Дивись назад"; російською повість "Діти"; словацькою
повість "Соловейко" та хорватською новела "Дивись назад".
На підставі подання Комітету з
Національної премії України імені Тараса Шевченка Галині Пагутяк у 2010 році присуджено
Національну премію імені Тараса Шевченка за книгу прози "Слуга з
Добромиля".
Оповідання «Потрапити в
сад»
Рік написання – 1989
Жанр – оповідання
Тема твору «Потрапити в сад» — самотність,
безпритульність особистості в суспільстві, байдужому до долі людини.
Ідея оповідання “Потрапити в сад”— розкриття душевного
багатства героя, його гідності й самоповаги, доброти й щирості у ставленні до
оточуючих та світу.
Проблематика — утвердження гуманістичних ідеалів,
моральних чеснот.
Сюжет та композиція твору “Потрапити в сад” На початку оповідання
автор коротко описує яблуневий сад, що росте на території вокзалу за високою
стіною й постійно зачиненими дверима: «З-за високої мурованої стіни визирали
гілки з червоними яблучками. Тільки горобцям було вільно перелітати через
огорожу».
Головний герой — Грицько. У нього немає родини, немає житла, він
хворий на невиліковну хворобу (епілепсію). Грицько живе з того, що заробляє
грою на гармошці в електричці. Є в Грицька своя заповітна мрія — потрапити до
привокзального саду. Шкода лише, що сад недоступний — за високою огорожею.
Може, тому героя й хвилює ця мрія: в уяві гармоніста сад стає бажаним місцем
для спочинку втомленої душі. Одного дня Грицько провідує тяжко хворого друга
Микольцьо, у якого заночував. Микольцьо – самотній, але добрий чоловік.
Загалом, Грицько та Миикольцьо дуже схожі, авторка виділяє їхні доброту,
гідність, людяність, здатність співчувати і мріяти. Його друг, розуміє, що
скоро помре, вирішує залишити Грицькові своє майно — хату та вірного собаку. Це
— кульмінація твору.
Фінал оповідання — відкритий: Грицько, слухаючи завивання
нічної бурі, хвилюється, аби вітер не поламав гілля в саду та не пошкодив хату.
В оповіданні немає великих описів, але їх компенсують яскраві деталі.
Внутрішній світ головного героя розкривається і через внутрішні монологи та
діалоги, авторську присутність у тексті. Композиційною особливістю твору є його
своєрідне обрамлення — образ саду на початку оповідання та наприкінці.
Із повним текстом ви можете ознайомитися
тут: Галина Пагутяк «Потрапити в сад».
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте
фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище
адресу)
1. У
зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про
життя й творчість Галини Пагутяк.
Успіхів у навчанні!
Навчальний
предмет:
українська література
Група: 30
Урок: № 34
Дата: 08.06
Тема:
О. Забужко («Рядок з
автобіографії», «Читаючи історію»). Поезії.
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: О. Забужко («Рядок з автобіографії»,
«Читаючи історію»). Поезії.
Теоретичний
матеріал
Оксана Забужко народилася 19 вересня 1960 року в місті
Луцьк. За словами письменниці, правдиве родове прізвище оригінально було не
"Забужко", а "Забузькі". В Луцьку жила до 8 років, поки її
батька не виявило КГБ, що переслідувало його кілька років. Після цього родина
була вимушена переїхати до Києва.
Закінчила філософський
факультет (1977-1982) та аспірантуру з естетики (1985) Київського
університету імені Тараса Шевченка. Була членом КПРС. Учасниця революції на граніті 1990 року.
Захистила кандидатську дисертацію на тему
"Естетична природа лірики як роду мистецтва". Виключно літераторством
трудовий досвід Забужко не обмежується. Довгий час вона працювала викладачем.
Причому лекції кандидата філософських наук Забужко пощастило відвідати
студентам не тільки Київської державної консерваторії ім. П. Чайковського, де
Забужко читала естетику, а також студентам таких всесвітньо відомих
університетів як Гарвардський, Єльський, Колумбійський. Починаючи з 1989 р.
Забужко є старшим науковим співробітником Інституту філософії НАН України.
1992 року викладала україністику в Університеті штату Пенсильванія як запрошений письменник. У
1994 авторка отримала стипендію Фонду Фулбрайта і викладала в Гарвардському та
Піттсбурзькому університетах.
Творча діяльність
В Україні Забужко від 1996 (від часу першої публікації
роману-лонґселера "Польові дослідження з українського сексу") залишається найпопулярнішим україномовним автором —
загальний наклад проданих її книжок станом на 1 січня 2003 становить понад 65
тис. примірників. Крім того вона є авторкою численних культурологічних статей і
есе у вітчизняній та зарубіжній періодиці. Оксана Забужко провадила авторську
колонку в деяких періодичних виданнях ("Panorama", "Столичные
новости" тощо), вела літературні майстер-класи в Київському університеті.
Твори Забужко здобули також міжнародне визнання, особливо
широке — в Центральній та Східній Європі. Її вірші
перекладалися 16 мовами світу і 1997 удостоєні Поетичної Премії Global
Commitment Foundation (Фонду Всесвітнього Зобов’язання, США). Серед інших її
літературних нагород — премії Фонду ім. Гелен Щербань-Лапіка (США, 1996),
Фундації Ковалевих (1997), Фонду Рокфеллера (1998), Департаменту культури м.
Мюнхена (1999), Фундації Ледіґ-Ровольт (2001), Департаменту культури м. Ґрац
(2002) та ін.
Оксана Забужко живе на письменницькі гонорари. Значна
частка її доходу — надходить від книг, виданих за кордоном. Твори Забужко
змогли завоювати європейські країни, та мають своїх прихильників у США. У 1985
році вийшов перший збірник віршів Забужко
"Травневий іній". Оксана Забужко — член Асоціації українських
письменників. У серпні 2006 року журнал "Кореспондент" включив
Забужко в число учасників рейтингу ТОП-100 "Найвпливовіших людей в
Україні", до цього в червні книга письменниці "Let my people go"
очолила список "Краща українська книга", ставши вибором читачів
Кореспондента № 1.
Нагороди
16 січня 2009 року Президент України В.Ющенко нагородив
Оксану Забужко орденом княгині Ольги III ст. за
вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства,
розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня
Соборності України.
2012 року отримала відзнаку "Золотий письменник
України".
Літературний практикум
«Рядок з автобіографії»
Мої предки були не вбогі
На пісні та свячені ножі –
З моїх предків, хвалити Бога,
Заволокам ніхто не служив!
Дарували від батька до сина
Честь у спадок – як білу кість!
Мої предки були красиві –
Ворогам на подив і злість.
Хай не славою (Бог там з нею!) –
Як присягою на шаблях,
Мої предки владали землею:
їм належала ця земля!
І цупким, наче нить основи
Крізь віки однієї сім’ї,
Невразливим – пронесли слово
І внизали в легені мої…
Ох і моцна була порода —
Соловки, Магадан, Колима…
Мої предки були народом —
Тим народом, якого нема.
Ідейно-художній аналіз
поезії
Збірка – «Диригент останньої свічки» (1990)
Основна думка твору – дотримання
етичного ідеалу духовного аристократизму, служіння вивищенню України та своєї
нації, збереження родовідної пам’яті.
Ідея – возвеличення в узагальненому образі
своїх предків моральні чесноти українців: патріотизм, вірність, честь, оспівує
духовне багатство рідного народу.
Вірш «Рядок з
автобіографії» — яскравий приклад постмодерної літератури. У творі наявні алюзії (натяки,
перегуки) на відомі сюжети літератури попередніх епох. Отже, авторські
запозичення (перегуки) спостерігаються в «Рядку з автобіографії» на
сюжетно-тематичному та образному рівнях.
У творі О. Забужко засвідчує гордість за
своїх предків. У вірші «Рядок з автобіографії» мисткиня акцентує на важливості
генетично успадкованої козацько-шляхетської культури, що, наче «нить основи /
Крізь віки однієї сім’ї», залишає «від батька до сина / Честь у спадок — як
білу кість!». Утрата родової пам’яті (шляхетського козацько-лицарського духу) авторка
розцінює як зраду, поразку, бо це веде до колоніальної ганьби,
національно-історичної катастрофи.
Емоційна напруга твору зростає від
строфи до строфи, досягаючи свого апогею в рядках: «Мої предки були народом — /
Тим народом, якого нема», що сприймаються як висновок про велич українського
народу.
Поетеса у вірші згадує радянські
виправно-трудові табори: Соловки, Магадан, Колима.
Літературний практикум
«Читаючи історію»
І зруйнували ґоти Рим,
І молодий і хижий варвар
Все, що вважалося старим,
Гарячим пурпуром забарвив.
А потім сам собі воздвиг
Свої столиці і каплиці —
І над димком з античних книг
Печеню смажив у пивниці.
Ото дитина, далебі!
Таж він таке до рук отримав!
Він міг привласнити собі
Не тільки славу — ймення Рима!
Він махом весь його розвій
Міг загребти собі в музеї
І на монетах профіль свій
Відбить на фоні Колізею.
Воно ж лежало — лиш бери!
І хто б насміливсь насупроти?
І хто б згадав, що Рим — це Рим,
А не колиска древніх готів?
………………………
А мо’, він слушно ухиливсь,
Бо мав підозру — от в чім штука, —
Що хтось його таки колись
Та на гарячому застука?
Бо над суворий льодостав
Віків, що й нам сяга по груди,
Рим — все ж стоїть, як і стояв,
А варвар — варваром і буде.
Ідейно-художній аналіз
поезії
Жанр: філософська лірика, патріотична лірика.
Тема твору: зображення руйнації невідомим варваром
могутньої держави, яка попри все залишається у вічності.
Ідея: Возвеличення історії та державності,
нехтування культурною спадщиною.
Основна думка: Рим — все ж стоїть, як і стояв, / А варвар
— варваром і буде.
Провідний мотив – викриття антигуманних виявів
суспільного устрою в проекції на історію України
Римування: перехресне.
Художні засоби:
Епітети: молодий і хижий варвар, Гарячим
пурпуром, з античних книг, суворий льодостав.
Метафори: варвар / Все, що вважалося старим, /
Гарячим пурпуром забарвив; привласнити собі / Не тільки славу — ймення Рима;
над суворий льодостав /Віків, що й нам сяга по груди.
Риторичне запитання: І хто б насміливсь насупроти? /І хто б
згадав, що Рим — це Рим, / А не колиска древніх готів?; Що хтось його таки
колись / Та на гарячому застука?.
Риторичний оклик: Ото дитина, далебі! / Таж він таке до
рук отримав! / Він міг привласнити собі / Не тільки славу — ймення Рима!; Воно
ж лежало — лиш бери!
Авторка хотіла показати, що ім’я й
могутність країни значать набагато більше і залишаться в історії назавжди, на
відміну від завойовника, який здобув її лише на певний час.
У вірші Оксани Забужко йдеться про
вічність та тимчасовість. Перша належить величі й могутності, славі й імені
великої держави, яка здобула його своїми досягненнями. Друга ж стосується
завойовника, який лиш на деякий час стає власником певної місцевості і, якщо не
закарбує свого імені завдяки вагомим досягненням, то назавжди зникне зі сторінок
історії.
Поезія розповідає про величну державу Рим, але можемо провести
паралелі з Україною. Обидві країни неодноразово піддавались завоюванням, але
якими б сильними й могутніми не були супротивники, держави все одно виривались
з бою переможцями і відстоювали своє ім’я. Здобутки кожної країни свідчать про
її багатство й історію, тому жоден «варвар» не зможе стерти спомини про неї з
історії.
Колізей – образ-символ пам’ятки античної
історії та культури (символ сцени, на якій відбувалися історичні події)
згадується у вірші “Читаючи історію”.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте
фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
1.У
зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про
життя й творчість оксани Забужко.
2.Складіть сенкан до особистості О. Забужко або до
її поетичної творчості за такою схемою:
1. Слово
2. Два прикметники
3. Три дієслова
4. Речення -
висновок
5. Слово - асоціація
Успіхів у навчанні!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 33
Дата: 01.06
Тема: Творчість Юрія Андруховича. («Астролог»,
«Пісня мандрівного спудея»)
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Творчість Юрія
Андруховича. («Астролог», «Пісня мандрівного спудея»)
Теоретичний матеріал
АНДРУХОВИЧ ЮРІЙ ІГОРОВИЧ
Поет, прозаїк, есеїст, перекладач.
Колишній віце-президент Асоціації українських письменників. Народився 13
березня 1960 року в Станіславі (нині Івано-Франківськ). Закінчив редакторське
відділення Українського поліграфічного інституту у Львові (1982) та Вищі
літературні курси при Літературному інституті в Москві (1991). Працював
газетярем, служив в армії, деякий час очолював відділ поезії
івано-франківського часопису «Перевал» (1991-1995). Був співредактором часопису
«Четвер» (1991-1996).
Творчий доробок Андруховича формально можна поділити на два головні річища:
поетичне й прозове. Поетичний дебют Андруховича відбувся в першій половині 80-х
і завершився виходом у світ збірки «Небо і площі» (1985), загалом прихильно
зустрінутої критикою. Того ж року він разом із В. Небораком та О. Ірванцем
заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу (скорочення від Бурлеск-Балаган-Буфонада».
Проте друга поетична збірка Андруховича («Середмістя», 1989) носить швидше не
«бубабістський», а «елегійно-класицистичний» характер. Уповні
«балаганно-ярмарковою» можна вважати натомість третю збірку — «Екзотичні птахи
і рослини» (1991, перевидання «Екзотичні птахи і рослини» з додатком «Індія» —
1997, 2002). Домінантою поетичної картини поета в усі періоди його творчості
видається напружене шукання «духовної вертикалі буття», суттєво занижене
тенденцією до примирення «вертикального з горизонтальним». Звідси — стале
поєднання патетики з іронією, нахил до стилізаторства і заміна «ліричного
героя» щоразу новою «маскою».
З прозових творів Андруховича найперше
був опублікований цикл оповідань «Зліва, де серце» («Прапор», 1989) — майже
фактографія служби автора в армії, своєрідна «захалявна книжечка», що поставала
під час чергувань у вартівні. 1991 року з’являється друком оповідання «Самійло
з Немирова, прекрасний розбишака» («Перевал», № 1), що ніби заповідає риси,
характерні для подальшої прози письменника: схильність до гри з текстом і з
читачем, містифікаторство, колажність, еротизм, любов до магічного і
надзвичайного. Романи «Рекреації» (1992, перевидання — 1997, 1998), «Московіада»
(1993, перевидання — 1997, 2000) та «Перверзія» (1996, перевидання — 1997,
1999, 2000, 2002) при бажанні можна розглядати як трилогію: героєм
(антигероєм?) кожного з них є поет-богема, який опиняється в самому епіцентрі
фатальних перетворень «фізики в метафізику» і навпаки. Усі романи являють собою
доволі відчутну жанрово-стилістичну суміш (сповідь, «чорний реалізм», трилер,
готика, сатира), час розвитку дії в них вельми обмежений і сконденсований: одна
ніч у «Рекреаціях», один день у «Московіаді», п’ять днів і ночей у «Перверзії».Есеїстика Андруховича виникає внаслідок
його частих подорожей до інших країн і поступово складається в майбутню «книгу
спостережень» над нинішніми особливостями європейського культурно-історичного
ландшафту. Перший варіант такої книги — «Дезорієнтація на місцевості» (1999).
Разом із польським письменником А. Стасюком Андрухович видав книгу «Моя Європа:
Два есеї про найдивнішу частину світу» (польське видання — 2000, українське —
2001, німецьке — 2003) — текст, написаний до цієї книжки митцем, носить назву
«Центрально-східна ревізія» і являє собою спробу гранично відвертого осмислення
власного «часу і місця».
Творчість Андруховича має значний вплив
на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем пов’язані
перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на
Заході.
Твори Андруховича перекладено і видано в
Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині, Фінляндії, Росії, Сербії, США (окремими
книжками), Швеції, Австрії, Болгарії, Хорватії, Білорусі, Литві, Словаччині
(окремими публікаціями).
Серед ряду літературних нагород — премія
ім. Гердера (Фонд Альфреда Тьопфера, Гамбург, Німеччина) за 2000 рік.
Із
поезією Ю. Андруховича ви можете ознайомитися тут: "Астролог" Юрія Андруховича
Із поезією Ю. Андруховича ви можете
ознайомитися тут: "Пісня мандрівного спудея"
Юрія Андруховича
Коментар
«Спудеї» — це студенти академій у
давнину. Часто на канікулах вони мандрували містами й селами, співали пісень,
розказували вірші (що, як правило, самі й складали), щоб прогодувати себе, а
також показати свою поетичну вправність. У пісні — звернення спудея до своїх
творів (пісень), які складалися з любов’ю, про любов, часто з добрим почуттям
гумору. Вірші просяться на волю, і треба, щоб вони зворушували серця людей, щоб
від них і «явір тихі сльози витирав», і небо слухало, і соловей співав.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте
фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище
адресу)
1.У
зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про
життя й творчість Юрія Андруховича.
2.Складіть
літературний паспорт до одного з
ліричних творів Ю. Андруховича за такою схемою:
1.Назва твору.
2.Автор.
3.Літературний рід.
4.Жанр.
5.Вид лірики (громадянська,
інтимна, пейзажна).
6.Провідний мотив.
7.Художні засоби.
Успіхів у
роботі!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 32
Дата: 01.06
Тема: Історико-культурна ситуація
наприкінці ХХ-на початку ХХІ століття (на шляху до нового відродження). З’ява
нового літературного покоління. Стильове розмаїття, експериментаторство, пошуки
нових форм і тем. Постмодернізм
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Історико-культурна ситуація наприкінці ХХ-на
початку ХХІ століття (на шляху до нового відродження). З’ява нового літературного
покоління. Стильове розмаїття, експериментаторство, пошуки нових форм і
тем. Постмодернізм
Теоретичний матеріал
Українська література межі ХХ і ХХІ
століть дуже цікава й неоднозначна: оригінальна й традиційна, лірична й
епатажна, акцентована на змісті й формалістська. Ця література твориться саме
тепер, і ми , певним чином, є свідками її народження. Нове покоління поетів і
письменників прагне подивитися на навколишній світ по-новому, а не під кутом
методу «соцреалізму». Незалежна Українська держава відкрила перед літературою і
нові можливості, і нову її сторінку. Література, як і все державне життя,
позбулося ідеологічно-партійного диктату, ставши абсолютно вільною у виборі тем , образів і способів їх
трактування. Ідейно-художнє її багатство стимулювало тематичну,
жанрово-стильову, концептуальну різноманітність.
Характерною прикметою літературного
життя кінця ХХ – початку ХХІ століття є те , що у ньому беруть участь
представники різних поколінь, різних стильових течій, отже, в ідейно-тематичному,
жанрово-стильовому й емоційно-інтонаційному виявах література останніх років
строката й різнобарвна.
Якщо представники старшого покоління
(тобто ті , хто забезпечував літературі відповідну духовну висоту і в 60-ті , і
в застійні 70-80-ті роки: Л. Костенко, І. Драч, Д. Павличко, Б. Олійник, П.
Загребельний, Р. Іваничук, В. Шевчук та інші) в цілому тяжіють до традиційної ,
об’єктивно реалістичної манери письма, до осмислення передусім проблем
історичної пам’яті , морально-духовного зв’язку часів, національних святинь і
традицій, то «молодші» (В. Кордун, І. Римарук , В. Герасим’юк, Г. Пагутяк, І.
Малкович, О. Забужко , Ю. Андрухович, Є. Пашковський , О. Лишега, В. Діброва) й
зовсім молоді ( В. Кокотюха, І. Ципердюк, С. Жадан, О. Ульяненко, С. Процюк, І.
Андрусяк, І. Карпа, Любко Дереш) вдаються до експериментаторських пошуків,
критики застарілих кенонів, нетрафаретності, гостро реагуючи на досьогочасні
тематичні табу тощо.
Молодших приваблюють неоавангардистські
та постмодерністські віяння, що знайшли свій вияв і в творчості тих , хто
прийшов у літературу в середині 80-х – 90-х років ХХ століття. Сучасна
літературно-мистецька ситуація нагадує літературну дискусію 20-х років ХХ
століття. Адже ставляться суголосні тій добі питання: що таке література
сьогодні, яка її місія в житті суспільства, окремої людини, якими повинні бути
її ідейно-естетичні орієнтири?
Ознакою нового часу є поява творів , які
замовчувалися, заборонялися у застійні часи, видаються твори «з шухляди»,
класичні зразки літератури. Проза 90-х років вражає оголеною правдивістю,
зацікавлює невідомим фактажем, новизною ситуації та образів.
За географічним принципом можна
виокремити київську-житомирську (В.Шевчук, В. Медвідь, Є. Пашковський, О.
Ульяненко, Б. Жолдак, О. Жовна, Л.Пономаренко, Є. Кононенко, О. Забужко, В.
Діброва) та галицько-станіславську (Ю.Андрухович, Ю. Винничук, Ю. Іздрик).
Самобутньо виокреслюється й жіноча проза (О. Забужко, Є. Кононенко, В.
Мастєрова, Л. Пономаренко та інші ).
Постмодернізм як один із
художніх напрямів мистецтва 90-х років, його риси. Постмодернізм як явище.
Постмодерна спрямованість в українському
письменстві означилася після 1986 р., після катастрофи на Чорнобильській АЕС,
яка неначе пробудила і митців старшого покоління, і «шістдесятників», і породила
нову генерацію письменників постчорнобильської епохи. Ця хвиля митців прагнула
«зруйнувати Карфаген української провінційності» ( Ю. Шевельов), тобто вивести
мистецтво слова поза межі політики, ідеологічних та адміністративних втручань у
художню творчість, зробити його естетично самодостатнім.
Вперше термін “постмодернізм” з’явився
1917 р. в книжці німецького філософа Рудольфа Паннвіца “Криза Європейської
культури”. Вживався він на позначення нігілізму в культурі ХХ ст.
У сучасній постмодерністській літературі
головна увага приділяється, по-перше, індивідуальній манері митця, його
власному баченню людини та світу, у творах часто сполучається конвульсивна
краса, примхлива елегантність, потяг до дисгармонії та деформації, хворобливої
фантастики та абсурду, вигадливий еротизм.
По-друге, духовна напруга, пошук
внутрішньої ідеї, самовіддана несамовитість, екзистенційність є важливою
складовою сучасної літератури.
По-третє, метафорична насиченість твору
поєднана часто з навмисно зниженою мовою; багато словесної еквілібристики;
плеоназм, наявність оксюморону та антитези, гіперболи та гротеску; складна
композиція твору, фрагментарність – ознаки твору постмодерного часу.
Літературні
угруповання(«Бу-Ба-Бу», «Нова дегенерація», «Пропала грамота» «ЛуГоСад» та
ін.).
Асоціація українських
письменників
Утворена 6—8 березня 1997 р. на
установчих зборах АУП (118 учасників). Організація АУП має за мету подолання
структурно-ідеологічного змертвіння в письменницькому середовищі України, що
виникло через неспроможність керівництва Спілки письменників України (СПУ)
реформувати структуру та концептуальні засади Спілки письменників до рівня
відповідності вимогам сучасної ситуації (як соціальної, так і світоглядної).
Ставши в опозицію до СПУ, АУП проголосила своїми критеріями фаховість,
подолання колоніального синдрому в українській літературі, відкритість світовим
світоглядним та стильовим надбанням XX ст. Вступ до АУП відбувається на
підставі запрошення від Координаційної Ради АУП (23 особи). Президентом АУП
було обрано Ю. Покальчука, віце-президентами Володимира Моренця, Ю.
Андруховича, І. Римарука і Тараса Федюка. 4—5 лютого 2000 року відбувся II
конгрес АУП (68 учасників), на якому Президентом АУП було обрано Т. Федюка,
віце-президентами 1. Римарука, В. Моренця, С. Жадана і О. Кривенка. 3'їзд
констатував наявність в Асоціації організаційної кризи, викликаної відсутністю
працівників офісного апарата і професійних менеджерів.
«БУ-БА-БУ»
«Бурлеск-Балаган-Буфонада». Літературне
(насамперед) угрупування, що складається з Ю. Андруховича (Патріарх), В.
Неборака (Прокуратор) та О. Ірванця (Підскарбій). Літугруповання засноване 17
квітня 1985р. у Львові. Період найактивнішої діяльності Бу-Ба-Бу (23 концертні
поетичні вечори) припав на 1987—1991 pp. Апофеозом « Бу-Ба-Бу» став фестиваль
«Вивих-92», коли головну фестивальну акцію склали чотири постановки поезоопери « Бу-Ба-Бу» «Крайслер Імперіал»
(режисер С. Проскурня). У 1996р. друкований проект «Крайслер Імперіал»
(«Четвер-6») практично завершив «динамічний період» існування «Бу-Ба-Бу». В
1995р. у львівському видавництві «Каменяр» вийшла книга «Бу-Ба-Бу».
«Нова дегенерація»
Поетичне літугрупування, існувало у 1991
—1994 pp., складалось з трьох літераторів, вихідців з Івано-Франківської
області — Івана Андрусяка, Степана Процюка та Івана Ципердюка. У 1992 р.
літугрупування видало три перші збірки названих поетів під однією обкладинкою.
Загальна назва цього проекту була також «Нова дегенерація». Передмову написав
Ю. Андрухович. Тексти членів «Нової дегенерації» перебувають у дискурсивній
сфері неомодерних літературних практик.
«Пропала грамота»
Літературне угрупування трьох київських
поетів: Юрка Позаяка, Віктора Недоступа та Семена Либоня. Існувало в кінці 80-х
— на початку 90-х pp. «Пропала грамота» була заявлена як авангардний проект. У
1991 р. «Пропала грамота» випустила книгу з однойменною назвою.
«ЛуГоСад»
Поетичний гурт, заснований у 1984 р.
львівськими поетами Іваном Лучуком, Назаром Гончаром, Романом Садловським. У
1986 р. вони видали (все в одному примірнику) альманах «ЛуГоСад- І» і «ЛуГоСад
-II», а також збірки Н. Гончара «Усміхнений Елегіон» та Р. Садловського
«Антологія». «Методологічна основа» творчості «ЛуГоСаду» — теорія поетичного
ар'єргарду, «ідея і аргументування лугосадівсько-ар'єргардної теорії. У лютому 1994 р. відбулася академічна наукова
конференція «Літературний ар'єргард», присвячена 10-літтю «ЛуГоСаду» . Окремі
вірші лугосадівців перекладені німецькою, польською, білоруською, словацькою,
болгарською, англійською, італійською мовами. До 15-річчя гурту готувався тритомник
«ЛуГоСаду».
«Пси Святого Юра»
Літературна майстерня, неофіційне творче
об'єднання із семи українських письменників, які таким чином вирішили шукати не
стільки естетичної (з цієї точки зору всі вони були й залишаються досить
різними), скільки професійно-цехової єдності (спільне обговорення рукописів,
формування альманахів, взаємне редагування та коригування). Ідея такої
спільноти виникла серед групи авторів (Ю. Покальчук, Ю. Андрухович, І. Римарук)
під час міжнародного круїзу «Хвилі Чорного моря» на борту корабля «World
Renaissance» і остаточно сформувалась у вигляді маніфесту в стінах афінського
готелю «Св. Юрій Ликаветський» у листопаді 1994 р.. До літмайстерні увійшли,
крім згаданих, В. Герасим'юк, B. Медвідь, В. Неборак, О. Ірванець. Останній
приблизно через рік із міркувань цілковитої творчої незалежності з майстерні
вийшов, натомість приєднався Т. Федюк.
Єдиний поки що альманах «Пси святого Юра» (Львів, 1997р.) зафіксував первинний
склад майстерні, оскільки формувався ще 1995 р. Альманах являє собою досить
симптоматичний зразок «поєднання непоєднуваного» і досьогодні перебуває серед
найжвавіше обговорюваних новинок сучасного літературного процесу. Концепційну
добірку творів опублікував журнал «Сучасність» .
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте
фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище
адресу)
1. У
зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про
розвиток сучасної української літератури.
2. Скласти сенкан про сучасну літературу за
такою схемою:
v Слово-тема (іменник)
v Два прикметники (означення теми)
v Три дієслова (активність, дієвість,
пов’язана з темою)
v Висновок (фраза з чотирьох слів;
розуміння теми або ставлення до неї)
v Слово-асоціація (іменник, синонім або
висновок до теми)
Успіхів у навчанні!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 30
Урок: № 33
Дата: 05.06
Тема: Етикетні жанри (привітання, вибачення)
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Етикетні жанри (привітання, вибачення)
.png)
СпостереженняПрочитайте
тексти й виконайте завдання (усно).
1. Привіт,
Олено Павлівно! Вибачайте, що запізнився на урок!
2. Привіт,
друже Вовчику! Даруй на слові, але ти яктой Жук з байки!
v
У якому тексті порушено етикет?
v
Відредагуйте його.
Теоретичний матеріал
До основних етикетних жанрів належать
привітання й вибачення.
Привітання — слова або жести, звернені до кого-небудь під час зустрічі на знак
прихильного ставлення, доброзичливості. Вітання відіграє важливу роль: з нього починається спілкування, а часто
ним же й обмежується як доброзвичаєвим правилом. Перше враження про людину
складається від того, наскільки щиро вона вітається.
До найпоширеніших етикетних форм вітання
належать такі: Доброго ранку! Добрий день! Добридень! Добрий вечір!
Добривечір! Вітаю! Привіт! Моє шанування! Доброго здоров’я! Вибираючи форму
вітання, зважайте на вік людини й ситуацію мовлення. Форму Привіт!
здебільшого використовують люди, які мають товариські стосунки.
Оскільки етикетні форми є стійкими
сполуками слів (фразеологізмами), то не можна їх змінювати. Форми Добрий
ранок! Доброго дня! Доброго вечора! — не бажані, хоча вживання їх не є
грубим порушенням.
Вибачення—
слова, які використовують, щоб виявити поблажливість за дрібну або велику
провину. До етикетних форм вибачення належать такі: Вибачте! Прошу вибачення!
Пробачте! Прошу пробачення! Перепрошую! Даруйте!
Форми Вибачаюсь! Пробачаюсь! Я хочу
вибачитись! є некоректними й не можуть бути рекомендовані як вислови
вибачення, оскільки за своєю граматичною формою означають дію, спрямовану на
себе, а не на того, у кого просять вибачення. Тобто, вживаючи форми на -сь, -ся, людина
сама себе вибачає.
Етикетні форми вітання й вибачення
формувалися впродовж століть, вони відтворюють культурні традиції української
нації й відповідають її духовним засадам: любов, лагідність, шанобливість,
привітність, увічливість, чемність, вихованість, тактовність, коректність,
делікатність, приязність.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото
або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
Виконайте
тестові завдання
1. Небажаною
є етикетна форма
А Доброго ранку!
Б Доброго дня!
В Добридень!
Г Добривечір!
2. Небажаною
є етикетна форма
А Добрий ранок!
Б Добрий день!
В Добрий вечір!
Г Вітаю!
3. Помилковою
є етикетна форма
А Пробачте!
Б Вибачте!
В Перепрошую!
Г Вибачаюсь!
Успіхів
у навчанні!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 30
Урок: № 32
Дата: 05.06
Тема: Збирання необхідної інформації й
допоміжного матеріалу, написання, удосконалення, виголошування тексту
оцінювального жанру (на вибір учня). Аналіз і самоаналіз
Зміст:
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Збирання необхідної
інформації й допоміжного матеріалу, написання, удосконалення, виголошування
тексту оцінювального жанру (на вибір учня). Аналіз і самоаналіз
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото
або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
1. Прочитайте характеристики й виконайте
завдання.
І. Характеристика
Жиленко Ольги Федорівни,
студентки музично-
педагогічного факультету,
1994 року народження,
освіта вища, незакінчена
Ольга Федорівна Жиленко навчається на ІV
курсі музично-педагогічного факультету Національного педагогічного університету
імені М. Драгоманова. До навчання ставиться сумлінно, постійно підвищує свій
професійний рівень. За час навчання в університеті О. Жиленко підготувала й
провела відкриті уроки, організувала концерти для інвалідів-атовців. Узяла
участь у студентській науковій конференції.
Ольга Федорівна виконує громадські
доручення. Вимоглива до себе, має авторитет серед студентів і викладачів
факультету.
Характеристика видана для … .
Декан музично-педагогічного факультету
(підпис) І. Г. Посуха
2. У мене свекруха — люта змія: ходить
по хаті, полум’ям на мене дише, а з носа гонить дим кужелем. На словах, як на
цимбалах грає, а де ступить, то під нею лід мерзне, а як гляне, то від очей
молоко кисне (І. Нечуй-Левицький).
3. Багато бачив я гарних людей, але
такого, як батько, не бачив. Голова в нього була темноволоса, велика, і великі
розумні сірі очі, тільки в очах чомусь завжди було повно смутку: тяжкі кайдани
неписьменності й несвободи. Увесь у полоні в сумного й увесь у той же час з
якоюсь внутрішньою культурою думок і почуттів.
Скільки він землі виорав, скільки хліба
накосив! Як вправно робив, який був дужий та чистий. Тіло біле, без єдиної
точечки, волосся блискуче, хвилясте, руки широкі, щедрі. Як гарно ложку ніс до
рота, підтримуючи знизу скоринкою хліба, щоб не покрапать рядно над самою
Десною на траві. Жарт любив, точене, влучне слово. Такт розумів і шанобливість.
Зневажав начальство й царя. Цар ображав його гідність миршавою рудою борідкою,
нікчемною постаттю й що нібито мав чин нижчий за генерала.
Одне, що в батька було некрасиве, —
одяг. Ну такий носив одяг негарний, такий безбарвний, убогий! Неначе нелюди
зухвалі, аби зневажити образ людини, античну статую вкрили брудом і лахміттям.
Іде, було, з шинку додому, плете ногами, дивлячись у землю в темнім смутку, аж
плакать хотілося мені, сховавшись у малині з Піратом. І все одно був красивий —
стільки крилося в нього багатства. Косив він чи сіяв, гукав на матір чи на
діда, чи усміхався до дітей, чи бив коня, чи самого нещадно били поліцаї, —
однаково. І коли він, покинутий усіма на світі вісімдесятилітній старик, стояв
на майданах безпритульний у фашистській неволі й люди вже за старця його мали,
подаючи йому копійки, він і тоді був прекрасний.
З нього можна було писати лицарів,
богів, апостолів, видатних учених чи сіятелів — він годився на все. Багато
наробив він хліба, багатьох нагодував, урятував од води, багато землі переорав,
поки не звільнився від свого смутку (За О. Довженком).
4. Я не люблю дядю Юлу, бо в нього
болода лухається, коли він сміється. А ще він доблий та завжди мене називає
класунею (З розмови).
v
Виразно прочитайте тексти.
v
Визначте стиль кожного тексту.
v
Пафосність, наївність, знижений тон, нейтральність — ознаки
тональності наведених текстів. За допомогою яких мовних засобів їх досягнуто?
v
Випишіть оцінну лексику й усно охарактеризуйте її.
v
Напишіть дві характеристики одного з ваших ровесників
(ровесниць): першу — в офіційно-діловому стилі, а другу — у
розмовно-побутовому.
Успіхів
у навчанні!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 31
Дата: 16.05
Тема: Поезія Стуса-зразок «стоїчної» поезії у
світовій ліриці («Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…», «Господи, гніву
пречистого…»).
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Поезія Стуса-зразок «стоїчної» поезії у світовій
ліриці («Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…», «Господи, гніву пречистого…»).
Теоретичний
матеріал
Василь Стус
(1938-1985)
Поезія В. Стуса — зразок стоїчної поезії
у світовій ліриці. Ліричний герой його творів — мужній у важких життєвих
випробуваннях, він уміє протистояти спокусам, не втрачає свого людського «Я» за
жодних обставин, завжди в стані активної позиції. Показовою в цьому плані є
медитація «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…» зі збірки
«Палімпсести».«Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…» (1972)
Крізь сотні сумнівів я йду до тебе,
добро і правдо віку. Через сто
зневір. Моя душа, запрагла неба,
буремнім леті держить путь на стовп
високого вогню, що осіянний
одним твоїм бажанням. Аж туди,
де не ступали ще людські сліди,
з щовба на щовб, аж поза смертні хлані
людських дерзань, за чорну порожнечу,
де вже нема ні щастя, ні біди.
І врочить порив: не спиняйся, йди,
То — шлях правдивий. Ти — його предтеча.
Ліричний герой цього вірша прямує до світла, добра й
краси. Переборюючи «сотні сумнівів» і «сто зневір», він наближається до своєї
мрії — до Бога, беручи на себе
відповідальність бути «предтечею»,
який прокладає «шлях правдивий». Вірш
належить до філософської лірики. Провідний
мотив — віра особистості в себе, у подолання всіх життєвих перешкод.
«Господи, гніву
пречистого...» (1972)
Господи, гніву пречистого
благаю — не май за зле.
Де не стоятиму — вистою.
Спасибі за те, що мале
людське життя, хоч надією
довжу його в віки.
Вірою тугу розвіюю,
щоб був я завжди такий,
яким мене мати вродила
благословила в світи.
І добре, що не зуміла
мене од біди вберегти.
Медитація «Господи, гніву пречистого…» —
зразок філософської (релі-гійної) лірики. У цій стоїчній поезії ліричний герой
твердо заявляє, що, пройшовши будь-які випробування, вистоїть. При цьому він
наголошує: добре, що мати не зуміла вберегти його від біди, бо саме в життєвих
випробуваннях і труднощах гартується дух. Ліричний герой — смиренний християнин
і водночас сильна людина. Йому важливо в будь-якій життєвій ситуації залишатися
собою, не розгубити людських якостей. У цьому весь В. Стус як людина, поет і
громадянин. Екзистенційна ідея віри особистості у свої сили звучить переконливо
й оптимістично.
Живий голос Василя Стуса ви можете послухати тут: "Вчися чекати, друже..."
(кінець 60-х рр.)
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте
фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище
адресу)
1.
Доведіть, що вірші В. Стуса «Крізь
сотні сумнівів я йду до тебе…» та «Господи, гніву пречистого...» є
медитаціями.
Увага!!!
За програмою вам потрібно вивчити
напам’ять поезію В. Стуса «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…» або «Господи,
гніву пречистого...». Вчіть та знімайте відео й надсилайте.
Успіхів у навчанні!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 30
Дата: 15.05
Тема: Василь Стус. Загальний огляд життя й
творчості.
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Василь Стус. Загальний
огляд життя й творчості.
Теоретичний матеріал
Василь Стус
(1938-1985)
Василь Стус народився 6 січня 1938 року
в селі Рахнівці, що на Вінниччині. Його батьки відмовилися вступати до
колгоспу, тому вимушені були переїхати до міста Сталіна (нині місто Донецьк).
Життя В. Стуса було як спалах яскравої зірки: доля подарувала йому лише 47
років… Літературознавець Є. Сверстюк так описав
життя поета: «Народився на Вінниччині в селянській сім’ї — на Святвечір 1938 р.
Дитинство та навчання в школі — на Донеччині. Закінчив Донецький педінститут.
Військова служба на Уралі — три роки. Аспірантура в Інституті літератури й
виключення з аспірантури за участь в акціях громадського протесту.
Арешт, мордовські табори суворого режиму
— п’ять років. Заслання в Магаданському краї — три роки. Другий арешт за участь
у правозахисній Гельсинській групі — відбув п’ять років…Смерть у таборі особливого режиму на
Уралі, на сорок восьмому році життя — 4 вересня 1985 року. І могила № 9 на
табірному цвинтарі. Перевезення праху й поховання в Києві 1989 р.».
Голодне дитинство, служба у війську,
табори й заслання не змогли вбити у Стусові людину. Він став відомим
українським поетом, якого боялася влада тоталітарної країни. Його все життя
підтримувала дружина Валентина Попелюх і син Дмитро (нині відомий
літературознавець).
Творчість В. Стуса поділяється на три
періоди: дотюремний, тюремний та прощальний.
У дотюремний період твори В. Стуса не публікували, якщо не
брати до уваги декількох публікацій у
журналах. Книжку віршів «Зимові дерева»
(1970), що вийшла друком у Брюсселі, під час обшуку вилучили. Разом з
рукописною поетичною збіркою «Веселий цвинтар» вона стала приводом для типового
політичного вироку 1972 р. А й справді, тоталітарна влада не могла дозволити
поетові промовляти до свого народу словами: «І
не скорить тебе душителям сибірами і соловками». Поетичні твори першого
періоду пронизані критикою «соціалістичного
раю». У цей час В. Стус перекладає Ґете, Рільке, Пастернака.
У період ув’язнення (невольницька лірика) митець
переосмислює життя, утвер-джується думка про нескореність, важливість не
втрачати людську гідність за будь-яких обставин, тож у творчості поета
з’являються стоїчні1 мотиви:
Як
добре те, що смерті не боюсь я
не
питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що
перед вами, судді, не клонюся
в
передчутті недовідомих верст.
Що
жив, любив і не набрався скверни,
ненависті,
прокльону, каяття.
В ув’язненні людина відчуває важливість
«вічних» істин. Бог, милосердя, справедливість, людська гідність, любов до
рідної землі, туга за нею — ці мотиви стають провідними у творчості митця. Ними
наповнена вершинна поетична збірка Стуса «Палімпсести»,
яку було надруковано вже після його смерті (1986). Прощальний період, за визначенням Є. Сверстюка, — «це поки що сфера
роздумів». Це ті останні п’ять років, коли В. Стусові було заборонено писати
вірші в листах. Можливо, наглядачі їх усі знищили, а може, вони чекають свого
часу на полицях секретних архівів РФ. Поет не здавався: він оголосив
безстрокове сухе голодування.
Стус помер у ніч з 3 на 4 вересня 1985 р.
Поета було поховано на табірному цвинтарі в безіменній могилі № 9. 1989 р. прах
митця було перепоховано в м. Києві на
Байковому цвинтарі.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте
фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище
адресу)
1.
Яким ви побачили В. Стуса як особистість?
Успіхів у навчанні!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 29
Дата: 15.05
Тема: Контрольна робота. «Літературне
«шістдесятництво»» та «Митець і суспільство». Есе - аргументація
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Контрольна робота. «Літературне
«шістдесятництво»» та «Митець і суспільство». Есе - аргументація
Теоретичний
матеріал
Есе – самостійна творча письмова робота,
ознакою якої є особистісний характер сприймання проблеми та її осмислення,
невеликий обсяг, вільна композиція, невимушеність та емоційність викладу.
Ознаки: дотримання структури тексту, наявність відповідних компонентів (тези,
аргументи, приклади, оцінювальні судження, висновки); обґрунтування
(аргументування) тези.
Вимоги до есе
1.Обсяг – 3-3,5
сторінки тексту.
2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого
зрозуміла й чітка.
3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.
4. Необхідно писати стисло і ясно. Есе не повинно містити
нічого зайвого, має нести лише інформацію, необхідну для розкриття ідеї есе,
власної позиції автора.
5. Есе має відрізнятися чіткою композиційною побудовою, бути логічним за
структурою. В есе, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня
логіка, що визначається, з одного боку, авторським підходом до обговорюваного
питання, а з іншого – самим питанням. Необхідно уникати різких стрибків від
однієї ідеї до іншої, думка має розкриватися послідовно.
6.Есе повинно засвідчити, що його автор знає й осмислено застосовує
теоретичні поняття, терміни, узагальнення, ідеї.
7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.
Структура есе
Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.
Вступ – обґрунтування вибору теми есе.
Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного
питання. Ця частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також
обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій.
Висновок – узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує
есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній
частині.
Практична робота
Виконуйте контрольну роботу на аркуші,
обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи,пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word,
відправляйте текстовий документ)
Обирайте власну
тему, розкривайте її в есе за творчістю Василя Симоненка, Дмитра Павличка,
Івана Драча, Миколи Вінграновського, Григора Тютюнника, Ліни Костенко.
Бажаю успіхів!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 30
Урок: № 31
Дата: 15.05
Тема: Оцінювальні жанри (похвала, осуд, рецензія, характеристика)
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Оцінювальні жанри (похвала, осуд, рецензія, характеристика)
.png)
СпостереженняПрочитайте
тексти і виконайте завдання (усно).
1. У тебе
знову нічого не виходить. Я вже втомилася це повторювати! Спробуй ще раз.
2. Непогано,
але знаю, що ти можеш краще. Спробуй приємно здивувати й мене, і себе.
v
У якій колонці оцінка діяльності дитини має знижену
тональність, звучить різко?
v
Чи бувають життєві ситуації, коли треба вдаватися саме до
такої жорсткої тональності?
Теоретичний матеріал
Оцінювальні жанри —
похвала, осуд, рецензія, характеристика — формують ціннісне ставлення людини до
світу, у якому вона живе, а також до себе в цьому світі. Коли особа оцінює
зовнішність, вчинок, поведінку, риси характеру (якщо це людина), зміст, форму
(якщо це книжка або фільм), у неї формуються ціннісні орієнтири, розвивається
критичне мислення, що важливо для здорового суспільства. Висловлюючи похвалу чи
осуд, пишучи рецензію або чиюсь характеристику, особа має бути об’єктивною,
тактовною, мати почуття міри. Упереджене ставлення, занижена оцінка в рецензії
чи характеристиці свідчать про такі негативні якості її автора, як недоброзичливість,
заздрість, злостивість і под., тому важливо бути об’єктивним і доброзичливим.
Коли даєте оцінку людині або якомусь твору, треба
усвідомлювати, що вона (ця оцінка) є для тієї людини чи автора твору не
покаранням, а стимулюванням, заохоченням до роботи над удосконаленням у
подальшому.
Поради щодо
створення оцінювальних жанрів:
прагніть до об’єктивності;
оперуйте переконливими аргументами;
не відходьте в змісті висловлювання від тези;
у будь-якому оцінювальному висловлюванні шукайте позитив навіть
тоді, коли рецензована робота відверто слабка;
уникайте у своїх формулюваннях гнівної тональності.
Похвала — оцінювальний
жанр, завдання якого — стимулювати людину, оцінити її роботу, докладені
зусилля, талант тощо. Похвала має бути
дозованою, конкретною, виваженою, не надто емоційною. Адже є люди, у яких від
похвали виростають крила, і вони будь-що намагаються в майбутньому виправдати
похвалу, довести, що вона була дана не авансом, а заслужено.
А є такі, хто після похвали згортає крила й спочиває на лаврах. Тож важливо
бути тонким психологом, коли вдаєтеся до такого оцінювального жанру, як
похвала.
Осуд — оцінювальний жанр, мета якого — висловити
негативне оцінне ставлення мовця до
адресата, висловити свою реакцію на невідповідність об’єкта оцінки певним нормам. Для
висловлення осуду вживають оцінну лексику негативно-емоційного забарвлення.
Вираження осуду може бути прямим і непрямим. Мета — висловити несхвальне
ставлення та/або вплинути на співрозмовника, викликати в нього почуття провини,
змі-нити його поведінку. Той, хто висловлює осуд, має заслужити це право своїми
людськими та/або професійними якостями. Осуд благотворно впливає на адресата
лише тоді, якщо його висловлює авторитетна людина.
Рецензія — письмовий оцінювальний жанр, мета
якого — оцінити мистецький чи науковий твір. У ній указують тему або
найменування рецензованої роботи, її автора; визнача-ють актуальність і
правильність вибору теми; оцінюють систему доказів, повноту розкриття проблеми,
наявність чітких висновків, якість оформлення роботи; указують на переваги й
недоліки, що є в роботі. У кінці рецензії формулюють висновок про те, чи варта
робота уваги, чи можна її рекомендувати до друку, використовувати для певних
потреб тощо.
Характеристика — зазвичай письмовий
оцінювальний жанр, мета якого — опис, визначення істотних, прикметних
особливостей, ознак кого- або чого-небудь. Це може бути офіційний
документ, у якому міститься відгук, висновок про чиюсь трудову або громадську
діяльність, моральні якості людини.
Основні реквізити характеристики:
назва документа й прізвище, ім’я, по батькові того, кому
видано характеристику;
рік народження, освіта;
текст із зазначенням терміну роботи або навчання, ставлення
до виконання своїх службових обов’язків чи навчання, рівень професійної
майстерності, авторитет у колективі;
дата складання;
підпис відповідальної службової особи.
Текст характеристики пишуть від третьої особи. Також є
технічна характеристика (наприклад, мосту, будинку, приладу), характерис-тика
рис персонажа, усна характеристика людини тощо.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото
або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
Прочитайте
текст і виконайте завдання.
Багато
років тому один молодий чоловік у Лондоні мріяв стати письменником. Але все
було проти нього. Він навчався в школі лише 4 роки. Його батька кинули до
в’язниці за несплату боргів, і хлопчик дізнався, що таке голод. Нарешті його
взяли на роботу наклеювати ярлики на банки з ваксою; він мав це робити в
підвалі, що кишів пацюками.
У нього не було свого будинку, і хлопець ночував на горищі в товаристві інших
безпритульних. Хоча він був талановитим юнаком і пробував писати оповідання, у
редакціях видавництв він отримував одну відмову за іншою. Якось трапилося
неймовірне: редактор прийняв його повість. Хоча юнак не отримав ніякого
гонорару, редактор щиро його похвалив! Після цієї зустрічі молодий чоловік
ходив по вулицях і плакав від радості. А потім він став усесвітньо відомим
письменником – Чарльзом Дікенсом (Т. Гаркун).
·
Чи була у вашому житті подіьна ситуація
з похвалою?
Розкажіть про неї.
·
Доберіть слова, якими можна висловити
похвалу залежно від статі, віку й соціального становища: п’ятирічній дитині,
сімнадцятирічному хлопцеві, двадцятип’ятирічній співачці, сорокарічній лікарці,
п’ятдесятилітньому чиновнику, жінці поважного віку.
Успіхів
у навчанні!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 30
Урок: № 30
Дата: 15.05
Тема: Збирання необхідної інформації й
допоміжного матеріалу, написання, удосконалення, виголошування тексту діалогічного
жанру
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Збирання необхідної
інформації й допоміжного матеріалу, написання, удосконалення, виголошування
тексту діалогічного жанру
Теоретичний матеріал
Діалогічне мовлення — процес мовленнєвої взаємодії двох або більшої кількості учасників спілкування. У межах мовленнєвого акту кожен з
учасників по черзі виступає як
слухач і мовець.
До основних діалогічних
жанрів належать бесіда,
телефонна розмова, листування.
Для успішної
бесіди потрібно:
ретельно
готуватися;
бути
уважним і тактовним у розмові;
уміти
слухати співбесідника, ураховувати його позицію;
стежити
за реакцією того, з ким спілкуєтеся;
бути
точним, логічним і лаконічним.
Не можна перебивати співбесідника, різко
прискорювати темп мовлення, переходити в розмові на особистості.
Функції бесіди:
обмін
інформацією;
планування
роботи, заходів;
контроль
діяльності, її координація;
вирішення
актуальних проблем;
пошук
і висунення нових ідей.
Етапи бесіди
1.
Визначення часу й місця зустрічі.
Ø
Початок бесіди (створення сприятливої атмосфери спілкування:
усмішка, привітання, поза й жести).
Ø Формування мети зустрічі.
Обмін
думками й пропозиціями.
Підсумок
бесіди та прощання.
Одна з головних вимог до телефонної розмови
— це лаконічність. До розмови треба готуватися: наперед продумати
вітальну етикетну формулу, тему розмови, послідовність викладу думок,
завершення спілкування й прощання. За правилами телефонного етикету розмову
повинен завершувати той, хто телефонує. Якщо співрозмовник старший за віком,
посадою або це жінка, то треба їм дати право завершувати розмову. Під час
розмови не забувайте про формули ввічливості. Перші фрази слугують
представленню сторін. Особа, яка знімає трубку, має назвати себе або установу: Михальська біля телефона; головний бухгалтер
Черненко; деканат психологічного
факультету. У відповідь також називають себе або установу.
Листування. Офіційне листування
Правила складання ділового
листа
Звернення. Наприклад: Шановний заступнику директора … ; Шановний
пане …под. — спочатку вказують ім’я, а потім прізвище, а не навпаки.
Заголовок.
Тема листа, що стисло та влучно розкриває зміст листа.
Компліменти. Наприклад: саме Ваша установа одна з перших, хто
апробував нову техніку … ; завдяки
Вашому професіоналізму й наполегливості вдалося … і под.
Відсутність зайвого. Треба уникати
надмірної ввічливості та слів, позбавлених змісту. Велика кількість особових
займенників може зашкодити.
Важливість
дієслів. Уживайте такі дієслова, що позначають виконану дію.
Відсутність імперативу (наказовості).
Уникайте директивних фраз на зразок якщо
Вас зацікавила … , то зверніться до … .
Бланк. Ділові листи пишуть (друкують) на
фірмовому бланку.
Ці
правила поширюються й на складання електронного листа.
Ділові листи за призначенням бувають
декількох видів: лист-запит, лист-запрошення, лист-відмова, лист-прохання,
супровідний, рекомендаційний, гарантійний лист та ін.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо
,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий
документ на вказану вище адресу)
1. Прочитайте лист і виконайте завдання.
ТОВ «Укравто»
Директорові
м. Київ, вул.
Метрологічна, 15 ТОВ «Основи»
Тел. (044)
777-77-77
С. А. Коваленку
Повідомляємо Вам,
що пан Савенко Л. С. прибуде до Харкова 13 березня. Люб’язно просимо Вас
організувати зустріч і зарезервувати номер у готелі на 3 дні. Пан Савенко Л. С.
прибуде потягом № 147.
Також ми будемо
вдячні, якщо Ви організуєте для нього зустріч з Вашими клієнтами під час його
візиту.
З повагою —
генеральний
директор ТОВ «Укравто» О. Ю. Гармаш
Ø
Визначте вид листа за призначенням.
Ø
Напишіть лист до міжнародної благодійної організації щодо
оздоровлення здобувачів освіти.
Успіхів у навчанні!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 30
Урок: № 29
Дата: 11.05
Тема: Діалогічні жанри (бесіда, телефонна
розмова, листування)
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Діалогічні жанри
(бесіда, телефонна розмова, листування)
СпостереженняПрочитайте
діалог і виконайте завдання (усно).
—
Алло! Куди я зателефонував?
—
Добрий день. З Вами говорить помічник директора школи № 7 Світлана Іванівна
Жученко.
—
Мені треба ваше начальство.
— А
хто саме?
—
Кого-небудь з начальства! Я хочу поскаржитися!
Ø
Хто із співбесідників не дотримується правил етикету й не вміє
вибудувати телефонну розмову?
Ø
Завершіть уявну розмову двома-трьома репліками від кожного
учасника спілкування.
Теоретичний матеріал
Діалогічне мовлення — процес мовленнєвої взаємодії двох або більшої кількості учасників спілкування. У межах мовленнєвого акту кожен з
учасників по черзі виступає як
слухач і мовець.
Діалогічному мовленню властиві
ситуативність, емоційна забарвленість, спонтанність і двосторонній характер.
До основних діалогічних
жанрів належать бесіда,
телефонна розмова, листування.
Бесіда — розмова двох чи більше осіб з метою отримання певної
інформації, вирішення важливих проблем. Складність бесіди полягає в тому, що в
ній наявний експромт; щоб успішно
вести бесіду, треба мати життєвий досвід, великий запас теоретичних знань,
володіти мовним етикетом.
Телефонна розмова — один з видів (жанрів) усного ділового мовлення й
приватного спілкування, що передбачає
розмову на відстані. Оскільки співрозмовники не бачать один одного, то жести, міміка та зовнішній вигляд не відіграють
роль у спілкуванні.
Листування — діалогічний жанр, яким послуговуються для регулювання
ділових або приватних стосунків. Отже, листування може бути офіційним
(службовим) або приватним.
Офіційне листування — це листування між установами,
організаціями; воно належить до офіційно-ділового мовлення. Неофіційне листування ведеться між особами й має побутовий, часто
інтимний характер.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото
або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
1. Прочитайте гумористичні телефонні
розмови й виконайте завдання.
— А
де твоя мама, Олесю?
—
Вона щойно вийшла до крамниці. Телефон ще теплий.
У
кабінеті директора школи задзвонив телефон.
—
Шановний директоре, мій син не зможе сьогодні відвідати школу.
— А
хто це говорить?
— Це
говорить мій батько.
Друга година ночі. Телефонний дзвінок у
квартирі директора кінотеатру.
— Це
квартира директора кінотеатру?
—
Так, а що трапилося? Хто говорить?
—
Вибачте, я хотів би запитати, о котрій годині відкривається кінотеатр?
— І
для цього ви мене розбудили вночі? Як вам не соромно?
—
Пробачте, але це дуже-дуже важливо для мене, пробачте, ради Бога.
—
Якщо ви такі нетерплячі, то приходьте о 10 годині ранку. Усе?
—
Мені не треба приходити. Мені потрібно вийти.
Ø
Які помилки допустили мовці в телефонних розмовах?
2. Складіть телефонну розмову між менеджером
спорткомплексу та власником абонемента. Обговоріть такі проблеми: 1) якість
кондиціонування повітря в тренажерному залі; 2) асортимент тренажерів.
Навчальний
предмет:
українська мова
Група: 30
Урок: № 28
Дата: 11.05
Тема: Виголошування тексту
інформаційного жанру. Аналіз
Зміст: Практичне
завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Практичне завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо
,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word,
відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
Шановні здобувачі освіти! Опираючись на теоретичний матеріал минулого (32)
уроку, уважно прослухайте і подивіться відео виступу поета, видавця Івана
Малковича з нагоди вручення Шевченківської премії та виконайте завдання.
Посилання на відео: Промова Івана Малковича
1.Висловте загальне враження від ораторських здібностей митця.
2.Проаналізуйте міміку, жести, голос (тембр, інтонаційний малюнок) і темп
виступу.
Успіхів у навчанні!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 28
Дата: 09.05
Тема: Р.М. План-характеристика Марусі Чурай із
роману у віршах Ліни Костенко
Зміст: План
характеристики художнього образу
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Р.М. План-характеристика Марусі Чурай із роману у віршах Ліни Костенко
План
характеристики художнього образу
Орієнтовний
план характеристики художнього образу – персонажа:
Вступ. Місце персонажа в системі образів твору.
Основна частина. Характеристика персонажа як певного
соціального типу.
1.Соціальне
й матеріальне становище.
2.Зовнішній
вигляд.
3.Своєрідність
світосприймання й світогляду, коло розумових інтересів, схильностей і звичок:
характер діяльності й основних життєвих
поривань;
вплив на навколишніх (основна сфера,
види й типи дії);
4.Сфера
відчуттів:
тип ставлення до близьких;
особливості внутрішніх переживань;
5.
Авторське ставлення до персонажа.
6.Які
риси особистості героя проявляються в творі:
за допомогою портрета;
в авторській характеристиці;
через характеристику інших дійових осіб;
за допомогою передісторії або біографії;
через ланцюг вчинків;
у мовній характеристиці;
через навколишнє середовище.
Висновок. Ваше особисте ставлення до персонажа і
такого типу людей у житті.
Коментар: даний план є орієнтовним, але
обов’язково писати роботу у вигляді зв’язного власного твору, а не відповідей
на запитання.
Успіхів у роботі!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 27
Дата: 09.05
Тема: Роман у віршах
«Маруся Чурай» Ліни Костенко. Центральні проблеми: митець і суспільство,
індивідуальна свобода людини
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Роман у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко.
Центральні проблеми: митець і суспільство, індивідуальна свобода людини
Теоретичний матеріал
Найчільніше місце у творі займає проблема літератури — митець і суспільство,
індивідуальна свобода людини. Головна героїня роману Маруся Чурай цілком
справедливо показана Ліною Костенко як геніально обдарований митець, як один із
творців українських пісень, що набули найширшого розповсюдження і принесли
всесвітню славу нашого народу, у часи, коли жила Маруся Чурай, українська
писемна література через певні умови була ще слабко розвинутою.
Проте народ мав своїх митців, які були його голосом, його душею. Маруся Чурай —
одна з них. За Ліною Костенко, вона мала власне розуміння завдання митця,
суспільного значення його творчості. Поетеса, змальовуючи образ своєї
попередниці — української піснетворки XVII
століття, внесла у його структуру
багато чого зі свого часу, зі своїх особистих стосунків з українським
«застійним» суспільством 70-80-х років:
А ти співаєш — душу всю проймає.
Бувають, може, й кращі голоси,
Але такого другого немає.
На перший погляд може здатися, що Маруся як глибоко лірична, сповнена любовними
переживаннями дівчина, повністю позбавлена громадської свідомості. Проте це не
так.
У романі показано український народ як народ, що у безперервних битвах відстоюю
свою волю і незалежність. Зображення полку,
що вирушає в похід, є наскрізним у романі. Це сповнені патріотичного смислу
картини. Маруся завжди була учасницею цих проводів.
Навіть перебуваючи ув'язненою, вона подумки була з полком, що черговий раз
вирушав у похід. Жіночність Марусі ніби відтінює мужність воїнів. Маруся не
бере безпосередню участь у війні — це все ж таки не її справа. Проте її пісні були, як зброя, потрібні борцям за волю українського народу. Про
це сказано словами Івана Іскри:
Коли в похід виходила батава, —
її піснями плакала Полтава.
Що нам було потрібно на війні?
Шаблі, знамена і її пісні.
Звитяги наші, муки і руїни
Безсмертні будуть у її словах.
Вона ж була, як голос України,
Що клекотів у наших корогвах!
Як донька патріота-воїна, що загинув за Україну, Маруся перш за все цінувала в
чоловікові здатність захищати Батьківщину. Те, що її коханий Гриць брав участь
у визвольній війні, викликало у неї гордість:
А я все жду. Та й не така бідненька.
Не думай, Грицю, справді не така.
Бо я чекаю не кого, а месника,
Я ж лицаря чекаю, козака.
Загалом Маруся оцінює чоловіків за тим, наскільки вони є патріотами України і
наскільки здатні тримати зброю в руках задля її захисту. Так, з великою
зневагою вона думає про Ромашка Струка, який «зброї і не брав до рук».
Десь перебув, десь нишком пересидів
На пасіці чи, може, в лободі.
Ніхто його в походах і не видів.
Маруся торкнувшись душею всенародного горя, стає спокійнішою, бо втрачає право
вважати, що її горе найважче:
Із тих усіх дякових балачок
Усе частіше згадую єдину, —
Ту найсумнішу втіху, далебі:
Комусь на світі гірше, як тобі.
Здається, що поетичний геній мав би змусити Марусю скласти нові пісні про
страждання українського народу. Козаки, їдучи в похід, дівчата, йдучи берегом,
співають Марусиних пісень:
Виходить полк. Іван під корогвами.
І я край шляху осторонь стою.
Моя душа здригнулася словами.
Співають пісню, Боже мій, мою!
Дівчата вчора берегом ішли
Та й заспівали: «Ой, не ходи, Грицю».
То була не просто пісня, складена митцем, то був болісний життєвий досвід, то
було саме зранене життя Марусі. Тому роман і закінчується таким болісним
зойком:
А я стояла... що ж мені кричати?..
Які мені сказати їм слова?..
Дівчаточка, дівчаточка, дівчата!
Цю не співайте, я ж іще жива.
Саме у цих словах розкривається доля митця, який і найзаповітніше мусить
пустити на люди, навіть якщо йому самому від цього буде боляче.
Маруся — національний тип. У неї пісенна душа, що так відповідає пісенній
душі її народу.
З образом Марусі Чурай перегукується образ
Богдана Хмельницького, який
врятував її, бо згадав свою дружину, якій колись власноруч підписав смертний
вирок:
Таку співачку покарать за горло, —
Та це ж не що, а пісню задушить!
Десь так думала і сама Маруся:
Пісень немає — і мене нема.
Зовсім протилежна оцінка обивателя Горбаня:
При чому тут пісні?
Дуже близькою до поглядів Горбаня є думка Бобренчихи:
Це щось для дівки, сину, височенько.
Не вірю, щоб складала це вона.
Наводячи такі контрастні погляди на пісню, авторка роману доводить, що
приземлені, дрібні, сірі люди ніколи не зможуть оцінити силу справжнього
мистецтва. Сприймати високе і величне здатні лише такі ж помітні і неординарні
особистості, як Маруся Чурай, Іван Іскра, Богдан Хмельницький.
Пісня живе в народі. У романі вона не просто ллється з душі вразливої,
ліричної натури. Адже навіть склавши вже не одну пісню, Маруся тільки тоді
«торкнула вперше слово», коли почула думку про свого батька. Саме цей зовнішній
поштовх відкрив для неї невмирущість сили слова. Вона усвідомила, як ідуть у смерть і повертаються
навіки в душі. І вже тоді, мабуть, значення її пісень почало виходити за межі
інтимного, особистісного. Мабуть, тому вони й пережили віки.
Та й не зайве відзначити, що Богдан Хмельницький називає пісні Марусі саме
«перлом многоцінним».
Щоб урятуватися від незвичайно нестерпного болю, приготувала Маруся Чурай собі
гіркий келих трунку. Він минув її. Проте доля піднесла ще один келих гіркоти,
який хоч фізично й не рятує вже хвору на сухоти дівчину, але оживляє її душу,
що знову відкрилась назустріч і людській біді, і красі життя. Скасована угода
про перемир'я зі шляхтою, Україна знову загорілася визвольним вогнем, знову з
її, Марусиними, піснями вирушає в похід Полтавський козацький полк:
Цвіте земля, задивлена в свободу,
Аж навіть жити хочеться мені.
Цей спасенний келих гіркоти мусила випити легендарна піснярка, щоб навіки
залишитися в пам'яті народній своїм очисним болем, своїм ліричними витворами.Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте
фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище
адресу)
1.
Якби Маруся Чурай з однойменного роману Л. Костенко сказала
про себе, що вона щаслива людина, чи погодилися б ви з нею? Якщо так, то в якому
розумінні вона щаслива?
2.
Напишіть анонс до вистави «Маруся Чурай».
3.
Літературознавці зауважують, що творчість Ліни Костенко
перебуває поза часом. Напишіть невеликий роздум про те, як ви розумієте
«позачасовість» лірики Л. Костенко. (за бажанням на достатньо-високий
рівень)
Успіхів у навчанні!
Навчальний
предмет:
українська мова
Група: 30
Урок: № 27
Дата: 08.05
Тема:
Інформаційні жанри
(представлення, пояснення, інструкція, повідомлення)
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Інформаційні жанри (представлення,
пояснення, інструкція, повідомлення)
СПОСТЕРЕЖЕННЯ Пригадайте випуск новин якогось конкретного теле- або
радіоканалу.
Розкажіть, яку інформацію ви добре сприймаєте й
запам’ятовуєте.
Що в новинах вас дратує?
Теоретичний матеріал
Мета будь-якого інформаційного виступу — дати відомості
про той чи інший предмет так, щоб слухачам це було цікаво.
Найпоширенішими жанрами інформаційних виступів є
інформація, пояснення, інструкція, повідомлення, лекція, доповідь, оголошення
та ін.
Інформація — усне повідомлення про які-небудь події, що відбулися.
Вона має бути короткою, містити факти, бути новою й цікавою для слухачів.
Пояснення й інструкція мають
бути короткими та зрозумілими. Пояснюючи, не нервуйте, не сердьтеся на тих, хто
чогось не розуміє. Треба пам’ятати: якщо вас не розуміють, значить, ви погано
пояснюєте. Потрібно пояснювати крок за кроком, до наступного кроку переходьте
тільки тоді, коли переконалися, що попередню інформацію ваш співрозмовник
зрозумів.
Доповідь — один з основних видів усного монологу. У доповіді
порушують яку-небудь наукову або суспільно-політичну проблему, яку потім
обговорюють, доповідачеві ставлять запитання. Доповідь може тривати від 15 хв
до однієї години.
Повідомлення — невелика доповідь з якогось окремого питання.
Повідомлення можуть доповнювати основну доповідь.
Інформаційні виступи всіх жанрів мають загальні вимоги:
новизна;
актуальність;
повнота;
конкретні факти;
лаконічність;
чіткість.
Не потрібно використовувати багато жестів і говорити
надто емоційно.
Теоретичний матеріал (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української
мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий
документ на вказану вище адресу)
Підготуйте повідомлення на одну з поданих тем. (письмово)
.png)
1.Дивовижний світ «Асканії-Нової».2.Історія київських мостів.
3.Найкомфортніше місто України.
4.Незаконний видобуток бурштину,
вирубування лісів у Карпатах, забруднення річок… — наша байдужість чи
недбальство?
Успіхів у роботі!
Навчальний
предмет:
українська мова
Група: 30
Урок: № 26
Дата: 08.05
Тема: Контрольне есе «Мандрівка до одного з семи чудес України»
Зміст: Теоретичний матеріал
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Контрольне
есе «Мандрівка до одного з семи чудес України»
Теоретичний матеріал
1.Обсяг – 3 сторінки тексту (у зошиті).
2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого
зрозуміла й чітка.
3. Кожен абзац есе
розкриває одну думку.
4. Необхідно писати стисло і ясно. Есе не повинно містити
нічого зайвого, має нести лише інформацію, необхідну для розкриття ідеї есе,
власної позиції автора.
5. Есе має відрізнятися чіткою композиційною побудовою,
бути логічним за структурою. В есе, як і в будь-якому творі, повинна
простежуватися внутрішня логіка, що визначається, з одного боку, авторським
підходом до обговорюваного питання, а з іншого – самим питанням. Необхідно
уникати різких стрибків від однієї ідеї до іншої, думка має розкриватися
послідовно.
6.Есе повинно засвідчити, що його автор знає й осмислено
застосовує теоретичні поняття, терміни, узагальнення, ідеї.
7. Есе має містити
переконливе аргументування порушеної проблеми.
Структура
есе
Есе складається з
таких частин – вступ, основна частина, висновок.
Вступ – обґрунтування вибору теми есе.
Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина
припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з
наявних даних, інших аргументів і позицій.
Висновок – узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо.
Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення
викладеного в основній частині.
Коментар: виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи, пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word,
відправляйте текстовий документ)
Навчальний
предмет: українська мова
Група:
30
Урок:
№ 25
Дата: 04.05
Тема: Риторичні фігури. Антитеза.
Повторення.
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Риторичні фігури. Антитеза. Повторення.
СПОСТЕРЕЖЕННЯПрочитайте діалог з
кінофільму «Диявол носить Prada» й виконайте завдання.
Скромно
одягнена провінціалка Андреа прийшла на співбесіду, щоб улаштуватися на роботу в усесвітньо відомому журналі «Подіум». Співбесіду проводить головна
редакторка — харизматична, вимоглива й примхлива Міранда Прістлі.
Міранда
(спідлоба): «Ви не читаєте
“Подіум”?»
Андреа
(засмучено): «Ні-і».
Міранда
(здивовано): «І ніколи не чули про
мене?»
Андреа
(розгублено): «Ні-і-і».
Міранда
(холодно, з іронією): «А відчуття
стилю Вам не властиве?»
Андреа
(виправдовуючись): «Думаю, що це
залежить від того, що ви вкладаєте в …»
Міранда (з
байдужістю): «Ні, ні. Це було не
запитання. Це все. Ви вільні. Можете йти».
Ø Яке із запитань Міранди Прістлі не потребувало відповіді?
Ø Чому Андреа все ж таки почала на нього відповідати?
Теоретичний
матеріал
Риторичні фігури побудовані на словесних
зворотах умовно-діалогічного характеру (риторичне запитання, риторичне
звернення) або на застосуванні синтаксичних конструкцій з відмінним від
узвичаєного порядком слів (антитеза, градація, повторення).
Антитеза (грецьк. ἀντίθεσις –
протиставлення) – різке протиставлення понять, положень, образів, станів, пов’язвних між собою синтаксично або за змістом.
Приклад: Думав, доля зустрінеться – спіткалося горе (Т. Шевченко).
Повторення – уживання тих самих слів, словосполучень, речень у
межах одного або сусідніх речень. Приклад: Я їх люблю, я знаю їхню мову, я з
ними так мовчанням говорю (Л. Костенко).
Повторення використовують для наголошення,
увиразнення певної думки, вираження збудженого, психологічно напруженого
стану, інтенсивності переживань мовця, а також для посилення зв’язку між
реченнями: Навколо все чуже. Чуже до
божевілля (Є. Маланюк). Одним з видів повторення є тавтологія, яка може бути як виражальним засобом, так і вадою
тексту. Порівняйте:
Тавтологія як виражальний засіб
Тавтологія як вада тексту
На кричаний крик мій —
мовчазне мовчання …
Я ж прагну спочатку почути
ячання.
І всесвіту розум поставлю на чати — хочу спочатку початок почати (І. Драч).
Я не знаю, де я завтра буду,
бо я ще
не спланував завтрашнього
дня.
ЗАУВАЖТЕ!
Тавтологія
може бути виправдана лише в науковому й офіційно-діловому стилях. Зазвичай вона
трапляється серед термінів, наприклад: Ми
працювали в довідково-бібліографічному
відділі Полтавської обласної бібліотеки. Орендодавець надає орендареві
та членам його родини для користування квартиру терміном на 1 рік за адресою:
вул. Каштанова, буд. 7, кв. 25.
Оскільки
тавтологія може бути риторичним прийомом, учні часто ставлять запитання: «Чи
можна використовувати повтор слів на ЗНО, зокрема у власному висловленні?» Так,
можна. Але вдавайтеся до цього мовного засобу лише тоді, коли твердо
переконані, що вчителі, які перевірятимуть вашу роботу, не сприймуть тавтологію
як ваду тексту. А все ж ліпше не випробовувати долю.
Як уникати небажаних повторів? Є
три основні способи.
Ø заміна іменника чи прикметника на займенник:
Поведінка
людини залежить від характеру й виховання людини.
Поведінка людини залежить від її
характеру й виховання.
Ø Заміна
повторюваного слова синонімом:
Користь
від використання нового ноутбука дуже помітна.
Вигода
від використання нового ноутбука дуже помітна.
Ø Використання
неповних речень:
Від
малих дітей болить голова, а від дорослих дітей болить серце.
Від малих дітей болить голова, а
від дорослих - болить серце.
Практичне завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо
,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word,
відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
1.Придумайте або
випишіть із художньої літератури по три речення з антитезою й повторенням. (усього
6)
Успіхів у
навчанні!
Навчальний
предмет:
українська мова
Група: 30
Урок: № 24
Дата: 04.05
Тема:
Засоби мовного вираження промови. Троп як засіб мовного
вираження
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Засоби мовного вираження промови.
Троп як засіб мовного вираження
СПОСТЕРЕЖЕННЯПрочитайте діалоги й виконайте завдання.
Мама повчає сина:
— Не люблю марнотратства! Твій дідусь, Юрчику, змалку
мене навчав берегти копійку.
— Ма, а де лежить та дідусева копійка? Цікаво побачити,
якими були монети у твоєму дитинстві.
Під час лекції:
Професор: «Саудівська Аравія посідає друге місце у світі
за видобутком чорного золота».
Студент: «Шановний професоре, кому воно треба — оте чорне
золото? Хто ж буде купу-вати коштовний метал земляного кольору? Уявляю чорні
прикраси на вишуканих жінках…»
Професор: «І як Вам тільки вдалося вступити до нашого
університету?»
·
Через
уживання яких слів син і студент неправильно зрозуміли почуте?
·
Що
мали на увазі мама й професор?
·
Прокоментуйте
запитання професора.
Теоретичний
матеріал
Щоб надати мовленню
експресії, використовують мовні виражальні засоби — тропи й риторичні фігури.
Засоби мовного
вираження
тропи
риторичні
фігури
гіпербола,
епітет, метафора, метонімія, окси-
антитеза,
градація, повтор, риторичне
морон,
персоніфікація, порівняння, синекдоха
запитання,
риторичне звернення
Промова без тропів і риторичних фігур
пісна, нею важко зацікавити аудиторію. Засоби мовного вираження якнайкраще
впливають на емоційну сферу людини, вони міцно утримують увагу аудиторії. Яким
з наведених нижче текстів легше встановити контакт зі слухачами?
І.
Якщо потрібно влаштуватися на престиж-
ІІ.
Ви хочете мати успіх у престижній
ну
роботу, то варто пам’ятати, що попере-
фірмі?
Перша сходинка — співбесіда з
ду
— співбесіда. А до неї треба підготуватися.
менеджером.
Чи знаєте ви, як її про-
Наші
спеціалісти розробили поради, які мо-
валити?
А я знаю, як виграти у двобої
жуть
допомогти під час першого спілкування з
з
людиною в дорогому костюмі. Готові
представником
фірми.
слухати?
Текст ІІ потужніше, ніж перший,
активізує увагу слухачів, бо в ньому використано:
риторичні запитання (Ви хочете мати
успіх у престижній фірмі? Готові слухати?);
пряме звернення на ви, яке «приміряє» на
себе кожен учасник заходу (на противагу безособовим конструкціям потрібно
влаштуватися, варто пам’ятати, треба підготуватися);
тропи (провалити співбесіду, виграти
у двобої, людина в дорогому костюмі).
Троп (грецьк. tropos — зворот) — це
виражальний засіб, прикметною особливістю якого є вживання слова чи сполуки
слів у переносному значенні: золоті руки (епітет), збірка В. Стуса «Веселий
цвинтар» (оксиморон), гроші тануть (метафора), танцюють сніжинки
(персоніфікація) та ін.
Риторичні фігури (грецьк. retorikos —
ораторський, красномовний та латин. figura — зовнішній вигляд, образ, фігура) —
синтаксичні конструкції, що мають умовно-діалогічний характер, тобто риторичне
запитання не потребує відповіді, а риторичне звернення — реакції того, до кого
воно спрямоване: Скільки тисячоліть ти, Земле, крутишся?!
Тропи увиразнюють мовлення, додають йому
емоційності, образності, роблять виклад більш влучним. Вони можуть як
пом’якшити висловлення думок, так і загострити його. Використати троп — означає
вжити слово в переносному значенні на основі:
·
подібності (метафора, порівняння);
·
тотожності (перифраза, евфемізм);
·
суміжності (метонімія, синекдоха);
·
протилежності (оксиморон) та ін.
Троп
Визначення
Приклад
Епітет
Художнє
означення.
«стежки
скриті», «грім залізний», «синь прозора»
Порівняння
В
основі — схожість явищ, виділення певної риси предмета через зіставлення з іншим.
«мов
зачарований, стоїть Бахчисарай»; «горами хвилі підійма»; «…дівчина така
гарна, як зірка».
Метафора
Вживання
слів і словосполучень в непрямому значенні на основі подібності.
«Хтось
заплутав зажурені віти в павутиння нитки золоті», «облетіли надії».
Персоніфікація
Різновид
метафори: уподібнення неживих предметів чи явищ природи людським якостям,
олюднення їх.
«Чистенькі
віконця сміються до сонця».
Метонімія
Різновид
метафори: перенесення назви предмета/явища предметів на інший предмет/явище
на основі суміжності.
«Радіє
Київ рідний мій» (Київ – замість кияни);
«читати
Франка» (замість «читати твори Франка»).
Синекдоха
Різновид
метонімії: вживання однини замість множини, видового порівняння замість
родового і навпаки.
«І
на оновленій земні врага не буде, супостата, а буде син і буде
мати…» (однина замість множини).
Оксиморон
(оксюморон)
Сполучення
слів, що виражають протилежні або суперечливі поняття, → виникає нове
смислове значення (алогізм)
«Многоголоса
тиша», «дзвінка тиша», «трупи живі».
Гіпербола
Художнє
перебільшення.
«Сліз
поневолених людей не ріки — море розлилось, вогненне море».
Літота
Надмірне
неприховане применшення.
«це
такий чоловік, що в ложці води втопиться».
У
науковій літературі іноді метафорою називають будь-який троп, тобто вживають
термін «метафора» у ширшому значенні. Стертою називають метафору, що втратила
образність: ніжка стола, вушко голки, сонце сідає, іде дощ. Тропи вживають
здебільшого в художньому, розмовно-побутовому й публіцистичному стилях.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото
або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
1.Прочитайте
текст і виконайте завдання.
Видатний, для багатьох — незбагненний.
Життєлюб та аскет водночас. Невисокий, рудовусий та часто надміру емоційний,
він не мав лоску знаменитості, бо генії завжди є трохи кострубатими.
Уявляю хоча б десятисерійний фільм про
Івана Франка. Про провал з викладанням у Львівському університеті, про трагедію
його особистого життя, смерть старшого сина, склад-ні стосунки з іншими
відомими українцями.
Також у цьому фільмі було б неможливо оминути важкий душевний стан Франка в
останнє десятиліття, оту моторошну трагедію, з якою він власноруч боровся, як
Давид з Голіафом… Через увесь фільм — надривний та важкий пошук любові, без
наповнення якою не міг писати. Він допустив на цьому шляху болісні помилки. Але
йшов попереду власного часу — і дружніх відданих рук допомоги від української
громадськості було негусто… Дехто страждав через лабіринти Франкової душі
(плями на Сонці видно ліпше, ніж Сонце). Світло від його постаті таке велике,
що осліплювало чимало його сучасників з їхніми недолугими наклепами та
неприязню до Майстра.
А десь за кадром уважно спостерігають за
дійством дві жінки — Література й Україна, заради яких Каменяр спалював свій
творчий геній та своє життя. Мертві залишаються молодими (За С. Процюком).
·
Визначте стиль тексту.
·
Випишіть приклади епітета, метафори, порівняння, гіперболи.
·
Доберіть заголовок, використавши слова з тексту.
2.Перегляньте експрес-урок «Чому ціль не
переслідують?» і законспектуйте почутий матеріал.
Успіхів у
навчанні!
Навчальний предмет: українська література
Група: 68
Урок: № 123
Дата: 26.05
Тема: Історико – фольклорна основа історичного
роману у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Історико –
фольклорна основа історичного роману у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко
Теоретичний матеріал
Теорія літератури
Роман у віршах
Роман у віршах —
ліро-епічний літературний жанр, у якому поєднано ознаки великого розповідного
твору (розповідь про приватне життя людини в нерозривному зв’язку із суспільним
розвитком, декілька сюжетних ліній, детальне розкриття доль багатьох героїв
протягом тривалого часу) та особливості поезії (ліризм, віршовий розмір,
поетичні тропи, фігури та ін.).
«Маруся Чурай».
Проблематика. Жанр. Роман у віршах «Маруся Чурай» — твір історичний, бо в ньому розповідається
про далекі часи, коли люди, їхній побут, звичаї, особливості мислення,
навколишнє середовище, у якому вони жили (тобто села, міста та й уся природа),
суттєво відрізнялися від того, що бачимо наші дні. Л. Костенко здійснила
величезну дослідницьку роботу, щоб якомога точніше відобразити в романі Україну
ХVІІ ст. Вона відкрила її для себе, а потім, працюючи над романом, відкривала
її і для нас — і це був безцінний дарунок видатної мисткині.
Із переказом роману у віршах «Маруся Чурай» ви можете ознайомитися, відкривши
відео.
Хто вона насправді —
Маруся Чурай? Марусю Чурай традиційно називають дівчиною з легенди, тому що реальність
її існування поки що документально не підтверджена. Щоправда, досить значна
кількість переказів і легенд, побудованих на спільній сюжетній канві, окремі
факти з усної народної творчості, такі, наприклад, як згадка в одній з пісень
Чурая, як думають, батька Марусі («Орлику,
сизий орлику, молодий Чураю!»), наявність у піснях, що приписують Марусі Чурай, окремих біографічних
деталей, відомих нам з переказів і легенд про неї, урешті-решт, глибока
зацікавленість першого видатного українського прозаїка Г. Квітки-Основ’яненка
особою Марусі (він зібрав багато свідчень про неї й навіть мав її портрет) —
усе це дає підстави вірити в реальне існування Марусі Чурай. А те, що не
збереглося документальних матеріалів про неї, — то цьому винна нелегка історія
нашого народу, унаслідок чого пропало безліч архівів...
Якщо
узагальнити всі версії про Марусю, то вийде приблизно такий біографічний сюжет.
Вона народилася в м. Полтаві приблизно 1625 р. «Батько Марусі, Гордій Чурай,
був людиною хороброю та чесною. Він палко любив свою батьківщину й ненавидів її
ворогів. Якось під час сварки з одним шляхтичем, не витримавши його знущань з
народу, він вихопив шаблю й зарубав шляхтича» (Л. Кауфман). Після того змушений був податися на Січ. Брав участь
у боях проти польської шляхти,
потрапив у полон і був страчений. Маруся жила з мамою. Їх обох шанували в
Полтаві завдяки батькові, а також через особливий Марусин дар складати й
співати пісні... Чарівна зовнішність дівчини, її незвичайна обдаро-ваність
притягували до себе увагу парубків, серед яких був Іван Іскра (за одним з
тверджень, син відомого гетьмана Якова Іскри-Остряниці). Але Маруся любила
іншого хлопця Григорія Бобренка, який нібито був її молочним братом. Не варто
далі переказувати життєву долю легендарної Чураївни — основні її моменти
відображені в сюжеті історичного роману Л. Костенко.
Композиція. Звернімо увагу на принципи розташування
всіх дев’яти розділів роману у
віршах «Маруся Чурай».
Перший розділ «Якби знайшлась неопалима
книга», у якому
йдеться про суд над Чураївною, зразу
ж вводить нас у змістову суть твору. Ми енергійно «утягнуті» в його сюжет,
познайомлені майже з усіма персонажами.
Другий розділ «Полтавський полк виходить
на зорі» немовби
ілюструє одну з найвідоміших пісень
Марусі Чурай «Засвіт встали козаченьки». Головне завдання розділу — створення
важливого для роману художнього враження воюючого за свою волю українського
народу.
Безперечно, центральним у романі є третій розділ «Сповідь». Поданий у формі спогадів
(внутрішніх монологів, потоку свідомості, потоку почуттів), він несе основне
навантаження в розкритті образу головної героїні твору. Із спогадів Марусі
Чурай дізнаємося про історію її нещасливого кохання.
Четвертий розділ «Гінець до гетьмана» немовби розширює просторові межі роману: бачимо не тільки Полтаву, а й
більшу частину України. Таке розширення українського простору в романі є
важливим композиційним прийомом, що генерує ідею української державності.
П’ятий розділ «Страта», окрім важливої сюжетної функції,
відіграє ще одну композиційну роль —
активізує читацьке сприйняття через посилену драматизацію сюжету. Таке
драматичне напруження більш доречне у фінальній частині твору. Проте Л.
Костенко подає його в середині роману, цілком справедливо розраховуючи, що
увагу читача мають стимулювати розмаїті засоби, зокрема й подібні моменти
драматичного напруження. Якщо в розділі «Гінець до гетьмана» подано панорамний
погляд на Україну, то в шостому розділі «Проща» український простір
розкривається перед паломниками, які бредуть по дорозі «від Лубен до Києва». «Проща» є своєрідним інтелектуальним центром
роману, бо саме в цьому розділі відбувається активне осмислення історії
України, розмаїтих проблем її тогочасного життя.
Останні три розділи —
«Дідова балка», «Облога Полтави», «Весна, і смерть, і світле воскресіння» — поєднані одним сюжетним стрижнем —
облогою Полтави польсько-шляхетським військом. У «Дідовій балці» облога тільки
розпочинається, а в останньому розділі її вже знято, і Полтава після неї
немовби оживає навесні. Уведення в сюжет історичної події (облоги Полтави) було
необхідне поетесі для посилення історичності як жанрової ознаки роману. У всіх
трьох розділах продовжується й завершується розроблення основних образів — вони
набувають остаточної завершеності.
Практичне завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть
розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
1.Знати зміст роману у віршах «Маруся
Чурай».
2. Установіть відповідність.
Назва
розділу
Зміст
розділу
1
«Сповідь»
А
Іван Іскра вирушає до гетьмана
сповістити, що
2
«Проща»
полтавці вислали полк на підмогу, а
також просить
3
«Дідова балка»
помилувати його Марусю.
4
«Якби знайшлась
Б
Маруся вирушає до Києва (відвідати
святі місця),
неопалима книга»
зустрічає по дорозі дяка, який
розповідає їй про
історичні події.
В Іван
Іскра попереджає старого Галерника про
майбутню облогу Полтави, розповідає
йому про
Марусю.
Г
У суді Полтави розглядають справу про
отруєння
та смерть козака Грицька Бобренка;
Марусі Чурай
висувають звинувачення.
Д Триденне
перебування Марусі у в’язниці, роздуми
дівчини про свою долю й життя близьких
людей.
3. З яких
історичних деталей та фактів постав сюжет роману у віршах Л. Костенко «Маруся
Чурай»?
Успіхів
у роботі!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 25
Дата: 02.05
Тема: Ліна Костенко. «Недумано, негадано…» -
інтимна лірика, що спонукає до роздумів про суть кохання. «По сей день Посейдон посідає свій трон…»: мотив єднання
людини зі світом рукотворної краси (мистецтво) і природою.
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Ліна Костенко.
«Недумано, негадано…» - інтимна лірика, що спонукає до роздумів про суть
кохання. «По сей день Посейдон посідає
свій трон…»: мотив єднання людини зі світом рукотворної краси (мистецтво) і
природою.
Теоретичний матеріал
Вірш «Недумано,
негадано…» належить до інтимної лірики (з елементами пейзажної).
Лірична героїня не розповідає всієї історії свого кохання, а ділиться
почуттями, якими наповнена її душа в цю мить. Любовні емоції ніби вихоплені з
життя закоханої, слухові й зорові образи творять імпресіоністичну картину.
Справді, пахощі прадавнього лісу («сосни
пахнуть ладаном», «вечір пахне м’ятою») п’янять ліричну героїню, спонукаючи
освідчитися коханому: «А я тебе, / а я
тебе, / а я тебе / люблю!» Закохана
не має жодного сумніву, що це почуття навіки, «без вороття», тому щиро ділиться своїм щастям: «Люблю до оніміння, / до стогону, до сліз». Л. Костенко,
використовуючи церковну лексику
(кадильниці, ладан), ніби натякає на святість тих почуттів, які переживає
її лірична героїня. Провідний мотив поезії
«Недумано, негадано…» — щастя, що дарує людині любов.
С.Яровий Березовий гай 2008р.
Емоційний стан ліричної героїні спонукає
до роздумів над суттю кохання, адже важко бути байдужим, коли бачиш свято
природи, краси, любові, пристрасті, народжені інтимними й ніжними взаєминами
між двома людьми.
Читацький практикум
«Недумано, негадано...»
(1977)
Недумано, негадано
забігла в глухомань,
де сосни пахнуть ладаном
в кадильницях світань.
Де вечір пахне м'ятою,
аж холодно джмелю.
А я тебе,
а я тебе,
а я тебе
люблю!
Ловлю твоє проміння
крізь музику беріз.
Люблю до оніміння,
до стогону, до сліз.
Без коньяку й шампана,
і вже без вороття, —
я п'яна, п'яна, п'яна
на все своє життя!
Вірш «По сей день Посейдон посідає
свій трон...» відсилає читача до світу героїв античної міфології: Посейдона, Фавна, Амура, Юнони, Пегаса.
Посей-дон — брат Зевса, володар світових вод, океану, головний бог моря й
мореплав-ства. Його зображували подібним до Зевса — кремезним чоловіком з
тризубом руці. Саме таким змальовує його й поетеса. Фавн — бог лісів і полів,
Амур — бог кохання, Юнона — богиня родючості, Пегас — чарівний крилатий кінь,
що символізує натхнення й поетичне мистецтво. Скілла (Сцилла) і Харибда в
давньогрецькій міфології — морські чудовиська, які нападали на всіх, хто
пропли-вав Сицилійською протокою. Вони символізують серйозні негаразди й
загрозу. Ліричний герой вірша прагне спокою, хоче оминути будь-які небезпеки й
просто насолоджуватися красою моря. Провідний
мотив поезії — єднання людини зі світом рукотворної краси (античним
мистецтвом) природою. Справді, перед читачем постає казковий світ морського
пейзажу з яскравими персонажами — кремезними богами-чоловіками (Посейдон,
Фавн), наділеними силою та владою; романтичним Аму-ром; завжди лютою,
неспокійною богинею Юноною; поетичним Пегасом; екзотичними чудовиськами, що
можуть будь-якої миті напасти на вас: «В
голубій одіссеї реліктових крон /
причаїлась і зваба, і згуба». Ця картина заворожує нас своєю красою,
динамікою та емоційністю, а також музикальністю, яка досягається завдяки
внутрішній римі (Посейдон — трон) та алітерації [с]
(«По сей день Посейдон посідає свій трон», «І Пегас, як фугас, пролетів і погас...»). Ліричний герой вірша Л. Костенко
шукає справжнього, а не оманливого
щастя. Поетеса в кінці твору вводить контрастний образ танкера, який будь-якої
миті може зіпсувати живу красу чорними плямами мазуту. Тобто світ не
досконалий, на кожному кроці на нас може чатувати небезпека. Важли-во зберегти
довкілля чистим і красивим, насолоджуватися естетикою живого, справжнього,
протистояти дрібному й бачити величне.
Читацький практикум
«По сей день Посейдон посідає свій трон...»
По сей день Посейдон посідає
свій трон.
У правиці тримає тризуба.
В голубій одіссеї реліктових крон
причаїлась і зваба, і згуба.
За кущами заліг як не Фавн, то Амур.
А мужчини високі і мужні.
І виходить із піни антична ґламур,
виливаючи море із мушлі.
Понад хмари стоїть величавий Парнас.
На Олімпі лютує Юнона.
І Пегас, як фугас, пролетів і погас,
зачепивши крилом Посейдона.
Просто хочеться моря. Ні Скілл, ні Харибд.
І богиню із піни, невзуту.
Поки танкер якийсь не наскочить на риф
й не розіллє муари мазуту.
Практичне завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть
розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
1.
Напишіть літературний паспорт до однієї з поезій Л.Костенко за такою схемою:
1.Назва твору.
2.Автор.
3.Літературний рід.
4.Жанр.
5.Вид лірики (громадянська,
інтимна, пейзажна).
6.Провідний мотив.
7.Художні засоби.
Нагадування !!!
За програмою вам потрібно вивчити напам’ять одну з поезій Ліни Костенко за власним вибором: «Страшні слова, коли вони мовчать», «Хай буде легко. Дотиком пера…», «Недумано, негадано…», «По сей день Посейдон посідає свій трон…». Учіть та знімайте відео й надсилайте.
Успіхів у роботі!
Навчальний
предмет:
українська мова
Група: 30
Урок: № 23
Дата: 01.05
Тема:
Контрольне есе «Будь-яка проблема - це можливість стати
кращим»
Зміст: Теоретичний матеріал
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Контрольне есе «Будь-яка проблема - це
можливість стати кращим»
Теоретичний матеріал
Есе
– самостійна творча письмова робота, ознакою якої є
особистісний характер сприймання проблеми та її осмислення, невеликий обсяг,
вільна композиція, невимушеність та емоційність викладу.
Ознаки: дотримання
структури тексту, наявність відповідних компонентів (тези, аргументи, приклади,
оцінювальні судження, висновки); обґрунтування (аргументування) тези.
Вимоги до есе
1.Обсяг – 3 сторінки тексту .
2. Есе повинно сприйматися як
цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.
3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.
4. Необхідно писати стисло і ясно. Есе не повинно містити нічого зайвого,
має нести лише інформацію, необхідну для розкриття ідеї есе, власної позиції
автора.
5. Есе має відрізнятися чіткою композиційною побудовою, бути логічним за
структурою. В есе, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня
логіка, що визначається, з одного боку, авторським підходом до обговорюваного
питання, а з іншого – самим питанням. Необхідно уникати різких стрибків від
однієї ідеї до іншої, думка має розкриватися послідовно.
6.Есе повинно засвідчити, що його автор знає й осмислено застосовує
теоретичні поняття, терміни, узагальнення, ідеї.
7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.
Структура
есе
Есе складається
з таких частин – вступ, основна частина, висновок.
Вступ –
обґрунтування вибору теми есе.
Основна частина
– теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина
припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з
наявних даних, інших аргументів і позицій.
Висновок –
узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує есе або ще раз
вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині.
Виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково
оформлена титульна сторінка, тема роботи, пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word,
відправляйте текстовий документ)
Успіхів
у роботі!
Навчальний
предмет:
українська мова
Група: 39
Урок: №
18
Дата: 11.04
Тема:
Вимоги до вживання синтаксичних
одиниць у різних стилях
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Вимоги до вживання синтаксичних одиниць у різних стилях
.png)
СПОСТЕРЕЖЕННЯПрочитайте усмішку й
виконайте завдання
-Мамо, ми були в
тітки Галі й дивились телевізор.
-А як вона вас
зустріла?
-Добре. Щойно ми відчинили двері, а вона й каже: «тільки
вас тут не вистачало».
Чому
дівчинка не зрозуміла змісту висловлювання?
Знайдіть
в усмішці підтекст.
Як на письмі можна передати слова, ужиті в незвичному (або
й протилежному) значенні?
Теоретичний матеріал
Синтаксичні синоніми
Синтаксичні
синоніми — це такі речення чи
словосполучення, які мають спільне граматичне значення, але відрізняються
смисловими відтінками, інколи й певними лексичними особливостями; вони
взаємозамінні в тексті, наприклад: Професор приймає іспит у студентів. Студенти
складають іспит професорові. Приємно пахне бузком. Приємно пахне бузок. Пахощі
бузку приємні.
Стилістичні можливості синтаксису ґрунтуються на
розвиненій синонімії характерних для нього явищ. Крім того, певні речення й
словосполучення можуть переважати в якомусь стилі.
У науковому мовленні багато складнопідрядних речень, бо є
потреба передати складні причинові, часові, наслідкові зв’язки; в офіційно-діловому стилі більше ускладнених речень, а складнопідрядних
менше, ніж у науковому, бо в ньому менше й розмірковувань. Речення коротші
(хоча за структурою вони можуть бути й складними) у розмовному стилі, бо,
по-перше, розмовне мовлення не підготовлене, а по-друге, для нього надзвичайно
важливо, щоб речення легко сприймалися. По-третє, розмовне мовлення переважно
діалогічне, тобто використовує неповні речення. Найбільш різноманітні засоби — у художньому стилі, що пояснюється його специфікою. Добір синтаксичних засобів залежить
від стилю та жанру висловлювання.
Порядок слів у реченні
В українській мові порядок слів у реченні вільний (слова
не обов’язково мають стояти визначеному місці речення).
Порядок слів у словосполученні постійний. Він має певні
правила, як-от: узгоджуване (залежне) слово вживають перед головним (дикі
каченята; у маленькому ставку); обставину часу, способу дії теж ставлять
перед головним словом словосполучення (спокійно плавали); підмет — перед
присудком (Дикі каченята спокійно плавали в маленькому ставку).
Якщо порядок слів у реченні збігається з порядком слів у
словосполученні, то він є прямим. Якщо порушується, маємо інверсію — зворотний порядок слів (від
латин. іnversio — перестановка, переміщення), тобто порушення прямого порядку
слів: Каченята дикі плавали спокійно в маленькому ставку.
Інверсію вживають, щоб виокремити найважливіше слово в
повідомленні, наприклад: Пишу план я. План я пишу. В усному мовленні
таку роль відіграє логічний наголос, а в письмовому — різні частки (Пишу
план саме я. План я лише пишу). Порядок слів та інтонація збагачують
мовлення різними експресивними відтінками.
Ви не раз спостерігали інверсію в художніх творах (хмари
осінні, місяць яснесенький), тож пересвідчилися, що цей засіб передає
найрізноманітніші відтінки думки й почуття.
Офіційно-діловій та
науковій мові властивий прямий порядок слів, а його зміни за певних умов (наприклад, ромашка
аптечна — у біології) є усталеною нормою відповідного стилю.
Практичне
завдання
(усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української мови та пишіть розбірливо
,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
1.Доберіть з довідки потрібні фразеологізми, замініть ними
виділені слова, перепишіть текст. Самостійно зробіть висновок про те, як члени
речення, виражені фразеологізмами, впливають на стилістичне забарвлення всього
речення.
Можна, звичайно, промовчати або, зрештою, вдавати,
що цього не помічаю. Не хочеться розказувати про це чужим.
Невже дружити — це означає завжди робити все однаково? Ніяк не можу зрозуміти,
чому мені неприємно, що Василя за реферат з біології вихваляють.
Знань у нього мало. Я писав роботу як-небудь, але сам. А він узяв
реферат в Інтернеті.
Невже мені було б краще, якби його не вихваляли, а
покарали? Мабуть, варто промовчати. Зрештою, мене ж ніхто не
змушує говорити. Він може подумати, що я йому перешкоджаю, — наша
дружба закінчиться.
Довідка: тримати язик за зубами, дивитися крізь
пальці, в одну дудку грати, до небес підносити, виносити сміття з хати, не по
собі, через пень-колоду, як кіт наплакав, води в рот набрати, тягнути за язика,
палиці в колеса встромляти, піде нанівець, узяти втямки, дифірамби співати.
Успіхів у
навчанні!
Навчальний
предмет:
українська мова
Група: 30
Урок: №
21
Дата: 05.04
Тема: Стилістичні особливості частин
мови
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Стилістичні особливості частин мови
.png)
СпостереженняПрочитайте речення і
виконайте завдання
Українцю Василю Вірастюку 2004 року присвоєно титул «Найсильніша
людина світу».
Українцеві Василю Вірастюку 2004 року присвоєно титул
«Найсильніша людина світу».
Яке речення сприймається не так одноманітно й більш
органічно?
Опрацювавши теоретичний матеріал, з’ясуйте, який варіант
більш прийнятний.
Теоретичний матеріал
Стилістичні особливості
іменників
Іменники чоловічого роду ІІ відміни мають у давальному
відмінку однини закінчення -ові після
основи на твердий приголосний та -еві, -єві — після основ на м’який або
шиплячий приголосний: Та й не дала тому
козакові ні щастя, ні долі (Нар.
пісня). У
бою Андрієві так любо відчувати другове плече (В. Сосюра).
Є ще й паралельне
закінчення давального відмінка -у, -ю,
яким варто користуватися тоді, коли поряд стоять у цьому відмінку два іменники
чоловічого роду, з яких один уже має закінчення -ові, -еві або -єві: Передай листа товаришеві Бондаренку.
Існування
в українській мові трьох родів — чоловічого, жіночого та середнього — важливим
стилістичним засобом. Цей засіб неоднаково виявляється в різних стилях.
Паралельні
форми родової належності мають іменники, що позначають осіб жіночої статі за
їхньою професією чи характером діяльності (так звані фемінітиви). Тобто жінку,
яка має якусь професію або вид занять, можна назвати відповідним іменником
чоловічого роду й жіночого: орендар
та орендарка, дипломант і дипломантка, касир і касирка. Отже, слова орендар, дипломант, касир мають
чоловічий рід, але так можна називати й чолові-ків, і жінок. Від іменників
чоловічого роду утворюються відповідні назви жінок. Кількість таких назв
збільшується: футболіст — футболістка,
перекладач — перекладачка, лікар — лікарка,
бандурист — бандуристка. У сучасній мові вони є стилістично нейтральними.
Їх використовують у художньому,
розмовному та публіцистичному стилях.
Запам’ятайте
стилістичну норму: форми з -к(а) вживають у художньому, розмовному та публіцистичному стилях. В офіційно-діловому
мовленні перевагу надають формам чоловічого роду, навіть якщо в мові є
жіночі відповідники. Адже в діловому спілкуванні підкреслюється не стать людини, а її службове й соціальне
становище — асистент Ірина Яківна, лікар Марія Іванівна, аспірант Олена Лісова. Таке ж правило
діє й у науковому стилі — онколог, кандидат наук О.
Славінська.
Винятками є іменники, що позначають
професії та заняття, які раніше вважали суто
жіночими, тому вони й не мають відповідників чоловічого роду: домогосподарка, кастелянша, манікюрниця,
покоївка, рукодільниця.
Але
більшість іменників — назв професій та занять — мають лише форму чоловічого
роду: хірург, мер, менеджер, дипломат,
біолог, фізик, терапевт, генерал. Форми жіночого роду із суфіксом -к(а), утворені від них, мають розмовний
відтінок (біологічка, фізичка), слова із
суфіксом -ш(а), -их(а) (агрономша, професорша, сторожиха)
мають або просторічний відтінок, або інше значення (дружина агронома, професора). Слова на зразок членкиня, мисткиня, філософиня вживає тільки частина мовців, вони
яскраво вирізняються незвичною для загалу формою. Відповідників жіночого роду
немає в усіх складних назвах, яких стає дедалі більше: дизайнер-верстальник, старший продавець, топ-менеджер, інженер-технолог.
Уживання присвійних прикметників
Трапляються
звороти, де родовий відмінок означає належність якоїсь речі комусь або чомусь: щоденник дочки, мундир офіцера, плече друга.
Однак в українській класиці й народному мовленні частіше вживають конструкції з
присвійним прикметником: Отцева й материна молитва зо дна моря верне (М.
Номис). Подай-но йому Петрову свитку (С.
Васильченко). У бою Андрієві так любо
відчувати другове плече (В. Сосюра).
Природніше
звучить Тарасова гора, ніж гора
Тараса; пташині гнізда, ніж гнізда
птахів.
Але в
діловому листуванні, що потребує точного означення, іменник-прізвище ставлять у
родовому відмінку: майно Федченка, справа
Камінчука. Цей відмінок зберігаємо й тоді, коли є декілька однорідних
членів речення: Твори Шевченка, Франка,
Лесі Українки становлять золотий фонд
нашої літератури (З газети). А також коли до прізвища до-дають ім’я або
епітет (новели незабутнього Григора
Тютюнника) чи присвійний прикмет-ник буде важкий для вимови, наприклад: повісті
Квітки-Основ’яненка, а не Квітчині-Основ’яненкові
повісті.
Дієслівні форми
Слово жити можна вживати в усіх стилях, а жить — тільки в розмовному й художньому.
Це саме стосується форм на зразок: питає
— пита, беремо — берем, ходімо — ходім. Ті з них, що довші на один склад, є
нейтральними, а коротші використовують у розмовному та художньому мовленні.
Інакше з варіантами типу несіть — несіте
(несіть уживають у всіх стилях, тобто
воно стилістично нейтральне, а несіте
має урочистий відтінок, його вживають у художніх творах). Слова досягти й досягнути — «рівноправні», їх уживають у всіх стилях однаково.
Щоб
наблизити до слухача (або читача) події, у художньому, розмовному й
публіцистичному стилях уживають теперішній час замість минулого: Їду я недавно через міст Патона й бачу дивну
рекламу.
Близьке
майбутнє передають за допомогою форм теперішнього або минулого часу (завтра я їду до бабусі; ви ще поговоріть, а
я вже пішла), підкреслюючи впевненість у тому, що дія обов’язково відбудеться. Більш м’яке прохання висловлюють
не в наказовому, а в умовному способі (Чи
не принесли б ви мені, мамо, мисочку узвару). Наказ передають також за
допомогою інфінітива: виконати,
повідомити, попередити.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української мови та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото
або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
Відредагуйте
речення.
Мені
здається, що він думає одне, а каже зовсім друге. 2. Я взяла мої речі й побігла
за дівчатами. 3. Усякий учень має пройти тестування. 4. Удар по воротам до
своєї мети не долетів. 5. «Реал» розпочинає свою атаку. 6. Захисник сильно б’є
своєю ногою. 7. Директору Петру Коваленку сьогодні вручили грамоту. 8. Наша
директорша повідомила на педраді про зміни в ЗНО. 9. Усі бажаючі можуть зайняти
найбільш зручніші місця.
Успіхів у навчанні!
Навчальний
предмет:
українська мова
Група: 30
Урок: № 20
Дата: 05.04
Тема:
Стилістичні засоби словотвору
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Стилістичні засоби словотвору
.png)
СПОСТЕРЕЖЕННЯПрочитайте пари слів
і виконайте завдання.
Перукар –
перукарка
Вівчар - вівчарка
Лікар – лікарка Пілот -
пілотка
Учитель –
учителька
Електрик - електричка
Ø
Чи від усіх слів можна утворити фемінітиви?
Ø
Чи однакові словотвірні засоби треба використовувати для
творення назв професій жіночого роду?
Теоретичний
матеріал
Стилістичні можливості словотвору
виявляються в зіставленні слів одного кореня й одного значення, але різного
словотвірного оформлення, тобто в синонімії словотвірних афіксів, які
увиразнюють слово, надають йому відповідної експресії. Наприклад, рідковживані
(непродуктивні) іменникові префікси пра-,
па-, уз-, су- підкреслюють
піднесеність сказаного — поряд зі стилістично нейтральними значеннями
(суглинок, прадід) додають словам урочистого відтінку: прамова, праоснова,
пагін, паросток, паморозь, узголів’я, узбіччя, узвишшя, сутінок, суголосся,
супокій, сум’яття. Префікси іншомовного походження анти-, архі-, екстра-, псевдо-, ультра-, екс- надають словам книжного відтінку: антинародний,
псевдопатріот, архіважливий, екстравагантний, ультраправий, експрезидент. Префікс
пре-
виражає збільшену міру ознаки: пречудовий, пресильний, преважливий,
а воз-
надає слову піднесеності й урочистості: возрадуйся, возвеличити.
Особливої виразності набувають слова з декількома префіксами: знебарвити,
поназбирувати, попоходив, порозходилися.
Один з найвиразніших засобів стилістики
— суфікс. Суфікси книжного забарвлення -нн(я),
-тт(я), -ізм утворюють
абстрактні поняття, збірні, віддієслівні іменники: бажання, каяття, заняття,
прагнення, стягнення, горіння, напруження, націоналізм.
«Професійні» суфікси -ар, -ець, -ач, -ист, -ик, -тель, -ир утворюють назви осіб за родом занять чи
професією: байкар, повістяр, митець, бандурист, мислитель, буровик, касир.
Особливу виразність мають
зменшено-пестливі суфікси -еньк-, -есеньк-,
-ісіньк-, -усіньк-, -юсіньк-, -ик, -ичок, -чк-, -ечк-, -иц- (тоненький, дрібнесенький, манюсінький,
стовпчик, ріжечок, теличка) і суфікси зі згрубілим значенням,
емоційно-негативним відтінком -иськ-, -їськ-,
-ищ-, -їщ- (дівчисько,
хлопчисько, побоїще, ручище, ножище). Суфікси здрібнілості в поєднанні зі
словами негативного забарвлення надають зневажливих, іронічних, сатиричних, гумористичних
відтінків: партійка, воріженьки, рішеннячко.
В офіційно-діловому та науковому стилях
мовлення здебільшого уникають використання слів з експресивними суфіксами.
Терміни на зразок язичок, мозочок утратили експресивність.
Складні слова виконують різні
стилістичні функції: їх використовують як терміни в книжних стилях, вони
передають найрізноманітніші емоційно-експресивні відтінки в художньому та
публіцистичному мовленні. Емоційного забарвлення можуть також набувати й
абревіатури (наприклад, у художньому стилі).
Повторення одного й того самого слова
(кореня, префікса) підкреслює інтенсивність дії, ознаки: ходжу-ходжу,
старий-престарий, лежнем лежати.
Уживання чи поєднання різнопланових
одиниць посилює експресивність (возгавкати, ідейка, наплювизм,
бабизм-ягізм).
Практичне
завдання
(усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото
або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
1. Пригадайте способи творення слів.
Розташуйте відповідно до них подані приклади.
1. Субтропіки, прегарний, розсміятися,
схвалити, прадід.
2. Ручка, ручище, ручисько, рученька,
ручний.
3. Помалу, угорі, увиразнити, спростити,
погіршити, одвірок.
4. Співрозмовник, безсилля, підґрунтя,
межиріччя, узбережжя, міжгір’я.
5. Чотиригранний, чотирьохактний,
блідо-рожевий, білосніжний, бал-маскарад, хмарочос, ВНЗ, страйкком.
6. Синь, рань, юнь, глиб, шир, захист,
хода, хід, наїзд.
7. Минуле, сучасне, слідом, близько
(другої), обабіч (дороги), набережна.
8. Байка, бокс, вал, полотно, поле,
титан, піонер (багатозначне слово й омонім).
2. Прочитайте
речення й виконайте завдання.
Не тільки орли-соколи злетілися до нас.
Прилетіли й дрібні пташки — заготкурочка, заготкачечка, райгусак, райкарась,
промцибуля, облсметана (О. Довженко). 2. Усі про них читають, усі про них
знають, і всі чекають, хто ж кого перехазяйнує: чи Федір Іванович Дубковецький
Макара Онисимовича Посмітного «перефедорить», чи Макар Онисимович Федора
Івановича «перемакарить» (Остап Вишня). 3. Що ж, прощай, нещасна селявухо, нездійсненний
ідеале мій (І. Немирович). 4. Наш полковник полковникував, поки
виполковникувався (Нар. тв.). 5. Наш цебер виполуцебрився на маленькі
полуцебренята (Нар. тв.). 6. Ти сніжинкою хотіла бути. Сніг, сніжок, сніжечок,
сніженя, Сніженятко, сніженяточко моє (Д. Павличко). 7. А бабуля, бабулиця,
бабусенція до дівчиська, дівчиниська так і тулиться — сиротина ж, сиротуля,
сиропташечка, бабумамця, бабутатко, бабусонечко (І. Драч). 8. Ой, як та біла
білота боліла. О як боліла біла білота (В. Стус). 9. Англія — одна з
найтрамвайніших країн Європи (З газети). 10. Терезку дежав’ючить (Л. Дереш).
Ø
Випишіть колоритні, яскраві слова, неологізми.
Ø
Розберіть виписані слова за будовою й визначте спосіб
творення.
Ø
Випишіть скоромовки й навчіться їх читати швидко й чітко
артикулюючи.
Успіхів у навчанні!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 24
Дата: 29.03
Тема: Ліна Костенко. Творчий шлях. «Страшні
слова, коли вони мовчать», «Хай буде легко. Дотиком пера…» - ліричні роздуми
про значення слова в житті людини, суть мистецтва, його роль у суспільстві
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Ліна Костенко.
Творчий шлях. «Страшні слова, коли вони мовчать», «Хай буде легко. Дотиком
пера…» - ліричні роздуми про значення слова в житті людини, суть мистецтва,
його роль у суспільстві
Спостереження
Розглянувши кадр з кінофільму
«Титанік» (реж. Дж. Камерон, 1997 р.),
виконайте завдання.
Опишіть
кадр з кінофільму. Які почуття викликає у вас зображене? Кому
належать слова: «Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!»?
Про які крила йдеться?
Чи можна
цими словами описати кадр з кінофільму «Титанік»?
Практичний
матеріал
Ліна Костенко народилася 19 березня
1930 р.в м. Ржищеві Київської області в сім’ї вчителів. Коли дівчинці
виповнилося шість років, її родина переїхала до Києва. Тут вона закінчила
школу, відвідувала літературну студію при журналі «Дніпро», 1946 р. виходять
друком перші її вірші. Вступила до Київського педагогічного інституту ім.
О.М.Горького (нині НПУ ім.. Драгоманова).
Потім
покинула його й, витримавши великий конкурс, стала студенткою Московського
літературного інституту ім. О. М. Горького. Це був єдиний у колишньому СРСР
вищий навчальний заклад, у якому здобували освіту майбутні майстри художнього
слова. У цьому закладі панували творча атмосфера й дух вільнодумства, що мало
велике значення для молодої поетеси. Літературний інститут Л. Костенко
закінчила на «відмінно». Відомий письменник Вс. Іванов дуже високо оцінив
дипломну роботу випускниці — рукописну збірку «Проміння землі»: «Це дуже
талановитий поет з великим майбутнім. Вірші Л. Костенко вражають своєю
задушевністю, теплотою й дивовижною щирістю, яка розкриває душу людини без
дріб’язкового копирсання, надривності, цинізму... Я відчуваю, що її українські
вірші досконалі». Під час навчання Л. Костенко познайомилася з польським
письменником Є. Пахльовським — майбутнім чоловіком. У них народилася донька
Оксана, яка вдалася у своїх талановитих батьків. Нині вона письменниця,
культуролог, професор, доктор філологічних наук, лауреат Національної премії
України імені Т. Шевченка (2010).Через
деякий час виходять друком збірки поезій Л. Костенко: «Проміння землі» (1957), «Вітрила»
(1958), «Мандри серця» (1961). Книжка «Зоряний інтеграл» (1962) так і не була
надрукована, оскільки її не пропустила тодішня цензура. Після цього поезія Л.
Костенко була заборонена, тож окремими книжками її твори не видавали майже
сімнадцять років. Наступна збірка «Над
берегами вічної ріки» вийшла друком 1977 р. Увесь цей час Л. Костенко
писала«у шухляду». Щоправда, у діаспорі 1967 р. О. Зенкевич видав велику збірку
«Поезії», до якої ввійшли найкращі
твори мисткині, написані в цей період. Не дивно, що її поезія була заборонена,
адже вона відкрито підтримувала засуджених до ув’язнення шістдесятників.Коли в
1965 р. розпочалися арешти інтелігенції, поетеса підписувала листи протесту,
коли у Львові судили В. Чорновола та його друзів, була присутня на судовому
процесі.
У 1979 р.
виходить друком роман у віршах «Маруся
Чурай», а в 1980 р. — збірка
«Неповторність». За них Л. Костенко було присуджено Державну премію України
імені Т. Шевченка (1987). Її ім’я повноцінно зазвучало в офіційній літературі
лише наприкінці 1980-х років, коли розпався СРСР. У цей час були опубліковані
збірки «Сад нетанучих скульптур»
(1987), «Бузиновий цар» (для дітей) і «Вибране» (1989). 1994 р. Л. Костенко
було присуджено Премію Франческа Петрарки за книжку «Інкрустації» (видана італійською мовою). 1999 р. виходить друком
роман у віршах «Берестечко». 2010 р.
був надрукований прозовий твір Л. Костенко — роман «Записки українського самашедшого», який вона презентувала в різних
містах України.
Лірика Л. Костенко. У поетичній творчості
Л. Костенко переважають озна-ки декількох стильових течій модернізму — елементи
неокласицизму, неоромантизму й імпресіонізму. «Таке поєднання породжує, з
одного боку, надзвичайно щиру, сповідальну емоційність, ліризм; дивовижну
звукову організацію, мелодику творів (як у вірші “Осінній день, осінній день, осінній!”); громадянсько-публіцистичний пафос, прагнення пробудити байдужі душі,
достукатися до їхнього сумління й розуму; а з іншого — інтелектуалізм,
філософську заглибленість таїну буття; відстороненість від буденної метушні;
увагу до досвіду історії, до здобутків світової культури; самодисципліну й силу
духу; афористичність вислову; відточену, вишукану, переважно традиційну форму
творів; точність життєвих деталей у ліричних текстах», — зауважує
літературознавець В. Пахаренко. Провідними в ліриці Л. Костенко є мотиви рідної
землі, історичної пам’яті та духовності.
Чільне місце у творчості поетеси посідають роздуми над значенням слова й
суттю поетичного мистецтва. Як іноді важко людині (а особливо митцю) знайти
саме те слово й поставити його в те місце, щоб воно заграло свіжими барвами,
тонко передало емоцію, адже, як стверджує ліричний герой вірша «Страшні слова, коли
вони мовчать...»,(послухайте поезію) «...всі слова були уже чиїмись», а від вас або з вуст поета вони мають
прозвучати ніби вперше.
Читацький практикум
«СТРАШНІ СЛОВА, КОЛИ ВОНИ МОВЧАТЬ...» (1977)
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди, і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія — це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Мільйони людей промовляли слова кохання, люблю, мила, дорогий, зіронько...
Хтось робив це з болем, а хтось
вкладав у них легкість і позитив, а ще хтось — байдужість. Тому ці прекрасні
звертання й епітети можуть сприйматися як банальні й затерті частотністю
вживання. Але творчий пошук щирі
почуття, укладені в слово, здатні по-справжньому зворушити будь-кого: «Поезія —це завжди неповторність, / якийсь
безсмертний дотик до душі». Провідний
мотив вірша «Страшні слова, коли вони мовчать...» — значення слова в житті
людини та у творчості митця. Образність у вірші досягається завдяки антонімам (краса потворність), зокрема й
контекстуальним: асфальти (міські
дороги) і спориші (стежки в селі);
персоніфікації («слова... мовчать,
причаїлись»), повторам.«ХАЙ БУДЕ ЛЕГКО. ДОТИКОМ ПЕРА...» (1989)
Хай буде легко. Дотиком пера.
Хай буде вічно. Спомином пресвітлим.
Цей білий світ — березова кора,
по чорних днях побілена десь звідтам.
Сьогодні сніг іти вже поривавсь.
Сьогодні осінь похлинулась димом.
Хай буде гірко. Спогадом про Вас.
Хай буде світло, спогадом предивним.
Хай не розбудить смутку телефон.
Нехай печаль не зрушиться листами.
Хай буде легко. Це був тільки сон,
що ледь торкнувся пам’яті вустами.
У вірші «Хай буде легко. Дотиком пера...»
гармонійно поєднується інтимна лірика з пейзажною. Послухайте пісню на слова
Ліни Костенко у виконанні Sofi Fraser «Хай буде легко.»
З
початком зими, коли все в природі засинає, лірична героїня згадує про ніжні
почуття до коханої людини, з якою не судилося бути разом. Провідний мотив поезії — теплий спогад про колишнє кохання. Героїня
називає його пресвітлим. На жаль,
наше життя неможливе без труднощів, які, ніби чорні відмітини на білій корі
берези, нагадують про нездійсненні мрії, втрати та трагедії. Але лірична
героїня оберігає ніжний спомин про колишнє кохання: хоча воно й утрачене, але
пресвітле. Потік емоцій та почуттів передано пунктирно й спокійно, ніби
дозовано: цього Л. Костенко досягає за допомогою парцеляції — штучного поділу
синтаксичної конструкції на прості неповні речення: «Хай буде легко. Дотиком пера.
/ Хай буде вічно. Спомином пресвітлим». Художні образи поезії творяться не
тільки за допомогою епітетів білий світ,
чорні дні, спогад предивний, а й анафори; антонімів (білий — чорний), зокрема й контекстуальних (гірко — світло); персоніфікації («осінь похлинулась димом»); алітерації [с] («Сьогодні сніг
іти вже поривавсь. / Сьогодні осінь похлинулась димом»).
Практичне завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть
розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
1. У зручній для вас формі (тексту, плану,
таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Ліни Костенко.
2.Напишіть
літературний паспорт до однієї з поезій Ліни Костенко за такою схемою:
1.Назва твору.
2.Автор.
3.Літературний рід.
4.Жанр.
5.Вид лірики (громадянська,
інтимна, пейзажна).
6.Провідний мотив.
7.Художні засоби.
Увага!!!
За програмою вам потрібно вивчити
напам’ять одну з поезій Ліни Костенко за власним вибором: «Страшні слова, коли
вони мовчать», «Хай буде легко. Дотиком пера…», «Недумано, негадано…», «По сей
день Посейдон посідає свій трон…». Учіть та знімайте відео й надсилайте.
Успіхів у роботі!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 23
Дата: 22.03
Тема: Григір Тютюнник. Коротко про письменника
і його творчість. Новела «Три зозулі з поклоном»
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Григір Тютюнник. Коротко про письменника і його творчість. Новела «Три зозулі з
поклоном»
Практичний матеріал
Григір
Тютюнник
(1931-1980)
Григір
Тютюнник народився 5 грудня 1931 року в селі Шилівці Полтавської області в
селянській родині. Батька – теслю, який готувався скласти іспити для вступу до
вчительського вишу, репресували 1937 року. Тож виховував малого Григора батьків
брат Филимон. Мати ж хлопчика вийшла заміж удруге. Після п’яти класів у школи вступив до Зіньківського ремісничого училища №
7, щоб отримувати одяг і 700 г хліба на день (цей
пайок урятував сім’ю 1947 р. від голоду). 1948 р. помирає в засланні батько.
1951 р. Григора призвали на служ-бу на флот (Далекий Схід), де він служив
радистом 4 роки. 1957 р. вступив на філологічний факультет Харківського
державного університету. Цього ж року батька, як і тисячі інших невинних людей,
було посмертно реабілітовано через відсутність складу злочину. 1959 р. Гр.
Тютюнник одружується, згодом у нього народжуються двоє синів.
Перша новела «В сумерки» (рос.) виходить друком 1961 р. Писати україн-ською
пізніше переконав його старший зведений брат Григорій (ось чому для скорочення
імені Григора використовують не ініціальну букву Г., а буквосполуку Гр., щоб
розрізняти двох українських письменників-братів — Григора (Гр.) і Григорія (Г.)
Тютюнників). Після закінчення університету працює викладачем у школі, у
редакціях газет і журналів, у видавництвах. 1963 р. друкує в газеті
«Літературна Україна» оповідання «Дивак»,
яке ви читали в 5 класі. Потім вийшли світ оповідання «Зав’язь», «На згарищі» (1964); збірки «Зав’язь» (1966), «Деревій» (1969), «Батьківські пороги» (1972), «Крайнебо» (1975), «Коріння» (1976); повість
«Климко» (1976), яку екранізували
1983 р.; повість «Вогник далеко в степу» (1979). Життя письменника несподівано
обірвало самогубство. Це сталося 6
березня 1980 р. Похований у м. Києві на Байковому кладовищі.Новела «Три зозулі з поклоном». Любові з великої літери Гр. Тютюнник присвятив
одну з найдраматичніших своїх новел «Три зозулі з поклоном». Вона справді про
любов, про незгасну любов «маленької Марфи» до герояоповідача Михайла, який
дуже схожий на батька. Але де ж він? Розповідь про нього в новелі накликала на
письменника багато звинувачень, адже «винесено сміття» з радянської хати;
письменник зважився оповісти про героя-батька, запротореного аж у «Сибір неісходиму»... На такі теми в
радянській літературі було накладено найсуворіше табу. Але як міг скоритися
цьому табу Гр. Тютюнник, коли герой Михайло в новелі — це його рідний батько?!
Він засланий у Сибір у 1937 р. ...
Свого репресованого батька Гр. Тютюнник
згадував дуже рідко, тільки в колі найближчих друзів, але «описати» його довго
не зважувався. Бракувало, мабуть, відповідної форми, тонких постмодерних
асоціацій. Знайшовши їх, письменник зміг «розмістити» батькове ув’язнення на
другому плані твору, а перший віддав значно важливішому в людському бутті —
Любові. Є в «Трьох зозулях...» навіть традиційний «любовний трикутник» (Марфа —
батько Михайло — мати Софія), але немає традиційних у любовних сюжетах світової
літератури таємниць та обманів: у «трикутнику» Гр. Тютюнника всі «кути» про все
знають. І ніхто нікого не осуджує, бо Любов сприймають як найвище людське благо
та як страждання, що заслуговує лише на співчуття. Виняткова роль у розкритті
цього співчуття належить формі листування: мати оповідача дізнається щось про
свого ув’язненого чоловіка тільки з його листів; закохана в нього Марфа навчилася
безпомилково відчувати, коли саме ті листи мали з’являтися в селі, а її душа в
цей час відділялася від тіла й витала десь поблизу коханого Михайла аж над
сибірськими соснами... В останньому своєму листі він просить матір Соню сказати
Марфі, щоб вона не дорікала йому за мовчання, що він їй, «як співав на ярмарках Зіньківських бандуристочка сліпенький, послав три зозулі з поклоном», але не
знає лише, «чи перелетять вони Сибір
неісходиму, а чи впадуть від морозу». Важливо, що емоційне напруження новели автор цілковито
узгодив з її параболічною структурою: і початок, і фінал новели «віддано»
сприйняттю оповідача-сина; він не може збагнути, як вони (Марфа й тато) чули
одне одного на будь-яких відстанях і чому, «одне
одного чуючи», так і не одружилися.
Відповідь на це запитання прозвучала в новелі як заключний акорд у музичному
творі: «Тоді не було б тебе...», — шумить
велика “татова сосна”» (М. Наєнко).
Гр. Тютюнник — майстер художньої деталі.
У 7 класі ви читали повість «Климко», у якій така художня деталь, як «діжурка»,
не стільки позначала різновид одягу, скільки пахла шахтарським висілком, а
отже, батьківщиною хлопчика. Діжурка набула символічного значення й тому стала художньою деталлю.
Теорія літератури
Художня деталь —
характерна риса чи подробиця, яка має відносно самостійне значення та
використовується для того, щоб емоційніше й глибше змалювати картини чи образ,
підкреслити важливість чогось, індивідуальну особливість. Художній деталі
властива особлива змістова наповненість, символічність, через неї значною мірою
виявляється спосіб художнього мислення письменника, його здатність визначити
серед речей чи явищ таке, що лаконічно й емоційно дає змогу висловити авторську
ідею твору. У тексті цей спосіб мислення матеріалізується в речових, портретних,
пейзажних, нюхових, інтер’єрних чи інших деталях.
У новелі «Три зозулі з поклоном» є такі портретні деталі
Марфи, як ворушить губами (тобто говорить боязко,
невпевнено, ніби хоче щось приховати від студента-оповідача, а приховувати, як
з’ясувалося, є що!); сиве волосся, що колись сяяло золотом (хоча Марфа ще
молода, а зміна барви волосся не може приховати страждань і горя, які довелося їй
пережити). Новенький дешевий костюмчик як художня речова деталь набирає
інформативної місткості після поданого в дужках уточнення: «три вагони цегли розвантажив з хлопцями-однокурсниками, то й купив» — у цій деталі й соціальний
статус героя-оповідача (живе скромно), характеристика як справжнього чоловіка й
людини (не чекає, доки мама зекономить, недоїдатиме, недосипатиме, щоб заробити
на костюм синові, чи позичить гроші, а бере ініціативу у свої руки як справжній
самостійний чоловік). Інший автор для опису такого студента-оповідача
запланував би главу, а Гр. Тютюннику достатньо художньої деталі, щоб дати
героєві інформативно містку характеристику. З коротким змістом новели «Три зозулі з поклоном» ви можете ознайомитися, відкривши
відео.
Практичне завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть
розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
1. У зручній для вас формі (тексту, плану,
таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Григора Тютюнника.
2. Знати
зміст новели Григора Тютюнника «Три зозулі з поклоном».
3. Визначте сюжетні елементи новели Гр. Тютюнника «Три
зозулі з поклоном»: експозицію, зав’язку, розвиток подій, кульмінацію,
розв’язку.
Навчальний
предмет:
українська мова
Група: 30
Урок: № 18 -19
Дата: 21.03
Тема:
Стилістичне забарвлення фразеологізмів.
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Стилістичне
забарвлення фразеологізмів.
.png)
СПОСТЕРЕЖЕННЯПрочитайте вислови й
виконайте завдання.
синій
небокрай
синій
птах
узяти
козу за роги
узяти
бика за роги
ховати
здобич у пісок
ховати
голову в пісок
Ø
У якій колонці записано
фразеологізми?
Ø
Чи відповідають світлини значенню фразеологізмів?
Теоретичний
матеріал
Виразними стилістичними засобами мови є
фразеологізми.
Фразеологізми
(фразеологічні одиниці) — це стійкі сполуки слів, які в процесі
мовлення відтворюються як готові словесні формули. Фразеологізм складається щонайменше з
двох слів: бити байдики, з душею,
стріляти з гармат по горобцях, не за горами.
Фразеологізми
поділяють на три групи:
а) фразеологічні зрощення — одиниці, у
яких цілісне значення не вмотивоване, тобто воно не випливає зі значень його
компонентів: пекти раків
(соромитися), бити байдики
(ледарювати), ні в сих ні в тих
(незручно);
б) фразеологічні єдності — одиниці, у
яких цілісне значення певною мірою вмотивоване переносним значенням їхніх
компонентів: вітер у кишенях свистить
(немає грошей), кров з молоком (здоровий, рожевовидий, рум’яний), робити з мухи слона (перебільшувати); в) фразеологічні сполучення — одиниці,
у яких цілісне значення певною мірою вмотивоване прямим значенням їхніх
компонентів: берегти як зіницю ока,
зачепити інтереси, глупа ніч.
Окрему групу становлять фразеологічні
вислови, у яких слова більшою мірою зберігають своє індивідуальне
значення: незлим тихим словом, мати
велике значення, вовків боятися. Здебільшого такі фразеологізми позбавлені
якогось емоційного забарвлення, проте вони
функціонують у мовленні як усталені поєднання двох або більше слів. До
фразеологічних висловів належать приказки (лежачого
не б’ють), прислів’я (доки сонце
зійде, роса очі виїсть), крилаті
вислови (краса врятує світ) і мовні
кліше (мати велике значення).
Практичне
завдання
(усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото
або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
1. Прочитайте речення й виконайте завдання.
1. На другий день, ще ні світ ні зоря,
одрадяни кинулися до Марининої хати (Панас
Мирний). 2. Та врода, як саронська
рожа, — розквітне на зорі… (Леся
Українка). 3. Ще чорти навкулачки
не б’ються, як він схоплюється на ноги й до ночі не має спочинку (М. Стельмах). 4.Тільки почало на світ благословлятися, а Мелашка вже біля печі (І. Нечуй-Левицький). 5.Призначають у середню школу пташа
жовтороте, а потім беруться за голови… (Ю.
Збанацький). 6. Абдулаєв був старий вовк, він знав: «язика» узяти нелегко (Гр. Тютюнник). 7.Бачите — не сиджу, не згорнула ж руки (А. Головко). 8. Од’їжджаєш ти, козаче, у непевну путь, може ж,
тобі доведеться і руки згорнуть (Олена
Пчілка).
·
Випишіть фразеологізми й розкрийте їхнє лексичне значення.
2. Переглянувши експрес-урок «Що означає вислів гроші не пахнуть?», розкажіть історію походження згаданого
фразеологізму.
Успіхів у навчанні!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 22
Дата: 25.11
Тема: Микола Вінграновський. Коротко про
поета, прозаїка, кіномитця. Поезія «У синьому небі я висіяв ліс»
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Микола Вінграновський. Коротко про поета, прозаїка, кіномитця. Поезія «У
синьому небі я висіяв ліс»
Теоретичний матеріал
Микола Вінграновський народився 7 листопада 1937 р. в м. Первомайську Миколаївської області. Батько,
заможний селянин, свого часу пережив
розкуркулення, мати походила з козацького роду. Саме від батьків і степового
сонячного краю хлопець успадкував палку козацьку вдачу.
1955 р., після середньої школи, Микола
вступив до Київського інституту театрального мистецтва, але за два тижні від
початку занять його талант помітив О. Довженко, який саме набирав групу для
навчання у ВДІКу, тож юнак переїздить до Москви. Через рік учителя не стало,
але прилучення до його світу позначилося на всій подальшій творчій долі М.
Вінграновського. Ще будучи студентом, Микола зіграв роль солдата Орлюка в
художньому фільмі «Повість полум’яних літ» (1961), автором якого був О.
Довженко. За найкраще виконання чоловічої ролі М. Вінграновський був
нагороджений золотою медаллю кінофестивалю в Лос-Анджелесі. З 1960 р. працює
режисером Київської кіностудії ім. О. Довженка. У його доробку, окрім згаданої
«Повісті полум’яних літ», були художні фільми «Дума про Британку» (1970), «Климко»
(1984), докумен-тальні фільми «Слово про
Андрія Малишка» (1983), «Довженко.
Щоденник 1941– 1945» (1993), «Чигирин — столиця гетьмана Богдана
Хмельницького» (1993) та ін.
Вінграновський помер 26 травня 2004 р., похований у м. Києві на Байко-вому кладовищі.
Перші поетичні твори М. Вінграновського
виходять друком у 1957–1958 рр. журналах «Дніпро» і «Жовтень». Але
по-справжньому поет заявив про себе 1961 р. добіркою віршів у «Літературній
газеті». Перша друкована збірка окремою книжкою «Атомні прелюди» (1962) характеризується щирістю почуттів,
органічним злиттям громадянського й особистого, минулого і сучасного. М.
Вінграновський не зараховував себе до покоління шістдесятників і казав: «Немає
шістдесятників, сімдесятників — є таланти, зрілі, освічені люди, яких не можна
загнати в перелік». Далі були поетичні збірки «Сто поезій» (1967), «Поезії»
(1971), «На срібнім березі» (1978). Автор працює й над
дитячими творами: у 1960-х роках виходять
друком його оповідання «Бинь-бинь-бинь»
і «Чорти», збірки віршів для малят «Андрійко-говорійко». Непересічність
поетичного таланту М. Вінграновського засвідчила
збірка «Цю жінку я люблю» (1990). У
ній уміщено неопубліковані твори 1960–1970-х років і нові поезії. Хоч у збірці
і звучить громадянсько-націо-нальний пафос, проте її основа — інтимна лірика. У
ній «вірші розташовано не за часом написання, а за логікою розвитку почуття —
від вічного до злободенного, від найособистішого до суспільного. Тому й розпочинається
книжка інтимно-ліричним “Сеньйорито акаціє, добрий вечір...”, а завершується печальною й пристрасною
“Осінньою сповіддю Северина Наливайка” — відверто-політичним, гострозлободенним
віршем, що був створений 25 років перед тим» (В. Пахаренко).
У своїй літературній творчості М. Вінграновський органічно
поєднував різні модерністські стилі — неоромантичну, авангардистську й
імпресіоністичну манери. Ось звідки в поезіях «асоціативна ускладненість,
метафоричність художньої мови, увага до реалій повсякдення й прагнення
розгледіти за ними духовну основу світу... Мета творчості для М.
Вінграновського — передати не правильне, а прекрасне, хай навіть нафантазоване,
химерне, неправдоподібне. Особливо зачаровує митця краса й глибина, асоціативна
мінливість слова» (В. Пахаренко).
Читацький
практикум
«У синьому небі я висіяв ліс...» (1965)
У синьому лісі я висіяв ліс,
У синьому небі любов моя люба,
Я висіяв ліс із дубів і беріз,
У синьому небі з берези і дуба.
У синьому морі я висіяв сни,
У синьому морі на синьому глеї
Я висіяв сни із твоєї весни,
У синьому морі з весни із твоєї.
Той ліс зашумить, і ті сни ізійдуть,
І являть тебе вони в небі і в морі,
У синьому небі, у синьому морі…
Тебе вони являть і так і замруть.
Дубовий мій костур, вечірня хода,
І ти біля мене, і птиці, і стебла,
В дорозі і небо над ними із тебе,
І море із тебе… дорога тверда.
Ліричний вірш «У синьому небі я висіяв ліс...»,
що відкриває збірку «Сто поезій», належить до інтимної лірики. У ньому ліричний
герой висіває на небі ліс «із дубів і
беріз» і весняні сни коханої. Її він бачить у всьому: у весні, морі, небі.
Прекрасне почуття кохання вічне, і воно навколо (провідний мотив твору), адже ліричний герой віддано проносить його
в серці через усе життя: навіть з дубовим костуром, коли вже настала вечірня
хода (костур і вечірня хода сприймаються як символи поважного віку), він
відчуває присутність любові. Вона, одна-єдина любов, перемагає труднощі, долає
час і простір. Як і П. Тичина, Вінграновський захоплюється кольоровим звуком
(кларнетизм): синій колір неба, ночі, моря символізує кохання. Цю барву
органічно вплетено у звукову організацію твору. Вірш заворожує своєю звуковою
гармонією. Літературознавець Л. Талалай зауважує: «Звук до звуку йде, слова
перекликаються між собою, точно розташовані, стають ближчими, ріднішими.
Зримість, пластичність малюнка, багата й ненав’язлива алітерація... Чи не є
такі речі квінтесенцією того, що ми називаємо новаторством?» Справді, аліте-рація с – н
– м заворожує музикальністю й ніби заколисує читача:
У синьому
морі я висіяв сни,
У синьому
морі на синьому глеї
Я висіяв сни із твоєї весни,
У синьому
морі з весни із твоєї.
Практичне завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть
розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
1. У зручній для вас формі (тексту, плану,
таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Миколи
Вінграновського.
2. Висловте свої думки й відчуття,
які навіяв вірш М. Вінграновського «У синьому небі я висіяв ліс...».
Увага!!! Нагадування!!!
За програмою вам потрібно вивчити
напам’ять одну поезію шістдесятників за власним вибором: В.Симоненко
«Задивляюсь у твої зіниці…», «Я»; Д.Павличко «Два кольори», Я стужився, мила, за
тобою…»;І.Драч «Балада про соняшник»; М.Вінграновський «У синьому небі я висіяв
ліс…» . Учіть та знімайте відео й надсилайте.
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 21
Дата: 18.11
Тема: Іван Драч. «Балада про соняшник» -
поетичний роздум про суть мистецтва, процес творчості
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Іван Драч. «Балада про соняшник» - поетичний роздум про суть мистецтва, процес
творчості
Теоретичний матеріал
Іван Драч народився 17 жовтня 1936 року
в с. Теліжинцях на Київщині. Його батьки були селянами. Закінчив університет
Київського державного університету ім.. Т.Г. Шевченка. На Вищих сценарних
курсах у Москві здобув фах кінодраматурга. Працював у газеті «Літературна
Україна», журналі «Вітчизна», а також у сценарній майстерні Київської
кіностудії ім.. О.Довженка.Драч – представник покоління
шістдесятників, товаришував із І.Дзюбою, але з часом перейшов на офіційні
позиції після
чого стосунки з владою значно покращилися. До поета приходить визнання, він
отримує Державні премії УРСР і СРСР. У часи незалежності України був депутатом
Верховної Ради України трьох скликань, обіймав високі державні посади.
Драч помер 19 червня
2018 р., похований на батьківщині, у с.
Теліжинцях. Поет продовжував у своїй творчості авангардистську течію
української літератури, що була обірвана ще на початку 30-х років ХХ ст. Його
сміливі експерименти з різними поетичними формами поєднані з українською
фольклорною традицією. Поезія І. Драча наповнена несподіваними асоціаціями та
яскравими метафорами. Їй властива гіперболізація думок і почуттів, химерне
переплетення космізму та приземленого, серйозного й іронічного. І. Драч
дебютував поемою «Ніж у сонці» (1961),
яка викликала бурхливу реакцію тодішніх критиків: надто зухвало й незвично, як на ті часи, молодий поет вибудував образну
систему. Потім з’явилася збірка «Соняшник»
(1962), яку захищали від гніву комуністичних ідеологів Л. Костенко, І. Дзюба,
В. Симоненко. Після виходу у світ цієї книжки автора почали називати «сонячним поетом», адже твори митця були
наповнені сонячними образами й асоціаціями — «Балада про соняшник», «Сонячний етюд», «Етюд про хліб» та ін. Мотиви сонця звучать і в подальших збірках
І. Драча: «Протуберанці сонця» (1965), «Балади буднів» (1967). Після вибуху в
Чорно-билі у творчому доробку поета з’являється поема «Чорнобильська мадонна» (1986). Сповнена гуманістичного пафосу,
вона оспівує багатогранний збірний образ Матері як земної жертовної жінки, яка,
переживаючи муки й страждання, зберігає любов, чим і наближається до Божої
Матері. Тематика подальших тво-рів поета вражає своїм багатством — від
філософсько-екологічних, політичних до патріотичних мотивів: збірки «Храм сонця» (1988), «Лист до калини» (1990), «Вогонь з попелу» (1995), «Анатомія блискавки» (2002), «Сонце моє» (2010) та ін.
Драч відомий і як творець українського
поетичного кіно. Він написав сце-нарій «Криниця
для спраглих», за яким режисер Ю. Іллєнко зняв однойменний фільм, що був
під забороною 22 роки. Також І. Драчу належить кіноповість «Іду до тебе» (1970) —
про духовний світ Лесі Українки та її трагічне кохання до Мержинського. Велику
популярність свого часу мав кінофільм «Пропала
грамота» (1972), знятий за сценарієм І. Драча, за основу якого взято
однойменну повість М. Гоголя.
Як уже було зазначено, сонце — це
особливий образ у творчості І. Драча. Воно символізує природне й духовне життя,
через нього митець реалізує в українській літературі вітаїстичну ідею. Показовою
в цьому плані є «Балада про соняшник» —
вершинний твір поета.
Теорія літератури
Балада (латин. ballare
— танцювати) — невеликий віршований ліро-епічний твір казково-фантастичного,
легендарно-історичного чи героїчного змісту з драматично напруженим сюжетом і
співчутливо-сумним звучанням. Баладі властиві такі ознаки:
невелика
кількість персонажів;
незвичайність
і загадковість подій;
гострота,
а часто й трагічність у розв’язанні конфлікту;
похмурий
колорит;
ліризм.
Балада про соняшник (1962)
В соняшника були руки і ноги,
Що їхало на велосипеді,
Було тіло, шорстке і зелене. Обминаючи хмари на небі...
Він бігав наввипередки з вітром,
І застиг він на роки й століття
Він вилазив на грушу, В золотому німому захопленні:
І рвав у пазуху гнилиці, — Дайте покататися, дядьку!
І купався коло млина, і лежав у
піску, А ні, то візьміть хоч на раму.
І стріляв горобців з рогатки. Дядьку, хіба вам шкода?!
Він стрибав на одній нозі,
Щоб вилити з вуха воду, Поезіє, сонце моє оранжеве!
І раптом побачив сонце, Щомиті якийсь хлопчисько
Красиве засмагле сонце, — Відкриває тебе для себе,
В золотих переливах кучерів,
Щоб стати навіки соняшником.
червоній сорочці навипуск,
У поезії зображено звичайного хлопчика, який вилазить на
грушу, стріляє го-робців з рогатки, купається коло млина — і раптом хлопчик
бачить сонце, що їде на велосипеді... Він щиро здивований та захоплений золотим
дивом: «...в золотих переливах кучерів, / У червоній сорочці
навипуск...» Але це була мить, яка застигла в його душі навіки. А далі
митець моделює побутову ситуацію: виявляється, то хлопчику назустріч їхав
чоловік на велосипеді. Тут спостерігаємо прийом контражуру: коли дивитися на об’єкт
проти яскравого сонця, то через засліплення ми той предмет або зовсім не
бачимо, або ж сприймаємо монохромно, помічаємо лише нечіткий силует. Хлопчик
зумів у буденному, звичайному побачити красу й захопитися нею — у цьому провідний мотив «Балади про соняшник».
Побутову ситуацію автор моделює через діалог хлопчика з дядьком:
— Дайте
покататися, дядьку!
А ні, то візьміть хоч на раму. Дядьку, хіба вам шкода?!
У подальшому, заключному чотирирядковому вірші автор
метафорично висловлюється про мистецтво й людей, які вміють бачити красу:
щомиті на землі народжується людина, яка стане соняшником, тобто митцем (або
тим, хто просто вміє бачити красу «в
буденних калюжах» «на перекинутому небі», — сказав би О.Довженко).
Поет сміливо експериментує з жанром балади. Якщо традиційна балада змальовує
історичні чи героїчні події (рідше — побутові ситуації) з казковими елементами,
духом таємничості, то в І. Драча з’являються побутові реалії, відштовхуючись
від яких, поет створює ситуації духовного вибору, унаслідок якого людська душа
підноситься або, навпаки, міліє. У такий спосіб поет реформував жанрові
можливості балади, залишивши в ній ліро-епічну структуру й напружений сюжет.
Автор зберігає метаморфозу як основну ознаку балади: на початку твору соняшник,
невід’ємний атрибут українського пейзажу, перетворюється на хлопчика, а в кінці
твору він повертається знову до соняшникової подоби. Поетика твору — модерна,
баладу написано верлібром, ритмічна свобода якого дала можливість легко
передати рух складних картин, думок і почуттів.
Практичне завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть
розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
У зручній для вас формі (тексту, плану,
таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Івана Драча.
Напишіть літературний паспорт до поезії
«Балада про соняшник» за такою схемою:
1.Назва твору.
2.Автор.
3.Літературний рід.
4.Жанр.
5.Вид лірики (громадянська,
інтимна, пейзажна).
6.Провідний мотив.
7.Художні засоби.
Успіхів у роботі!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 20
Дата: 18.11
Тема: Дмитро Павличко. Основні відомості про
поета. «Два кольори», «Я стужився, мила, за тобою…»
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Дмитро Павличко. Основні відомості про поета. «Два кольори», «Я стужився, мила,
за тобою…»
Теоретичний матеріал
Дмитро Павличко народився 28 вересня
1929 р. в с. Стопчатові Яблунівського
району на Івано-Франківщині в
багатодітній селянській родині.Спочатку навчався в польськомовній школі
Яблунові, потім у Коломийській гімназії. Вищу філологічну освіту здобув у
Львівському університеті. Працював у журналах «Жовтень» і «Всесвіт». Перша
збірка поезій «Любов і ненависть» з’явилась в 1953 році. Пізніше побачили світ
поетичні книжки «Моя земля» 1955р., «Чорна нитка» і «Правда кличе» 1958р.
«Пальмова віть» 1962 р., «Гранослов» 1968р., «Сонети подільської осені»
1973р., «Спіраль» 1984 р., «Поеми й притчі»
(1986),
«Покаянні псалми» 1994 р. та ін. Окрім поетичної творчості, Д. Павличко захоплюється
перекладом художніх творів англійської, іспанської, італійської, французької,
португальської та багатьох слов’янських літератур; працює на ниві
літературознавства; бере активну участь у громадсько-політичному житті держави
(організатор Народного Руху України, депутат Верховної Ради України кількох
скликань, посол України в Словацькій Республіці та в Республіці Польща).
Павличко має також здобутки й в українському кінематографі: він написав
сценарії для фільмів «Сон» і «Захар Беркут».
У тематичному й стильовому аспектах Д.
Павличко продовжує традиції І. Франка: патетика, пошук гармонії пристрасного
почуття, ясного розуму й сильної волі ліричного героя; увага до
громадянсько-патріотичної, любовної та філософської проблематики;
афористичність, притчевість. Митець велику увагу приділяє сонету. Але найбільше
він прославився як поет-пісняр. Багато його віршів, покладених на музику, стали
популярними в народі, зокрема «Лелеченьки»,
«Два кольори», «Впали роси на покоси»,
«Явір і яворина», «Долиною туман тече», «Я стужився, мила, за тобою...». Найбільше
Д. Павличко працював у тандемі з композитором
О. Білашем.
«Два кольори» 1964р. — одна з
найвідоміших і найпопулярніших поезій Д. Павличка. За символікою барв чисел,
філософією життя вона наближається до фольклорної традиції: «Червоне — то любов, а чорне — то журба». Провідним мотивом у творі є дорога.
Мати готує свого сина до життєвої подорожі, ніби благословляючи в далеку путь.
Звичайно, ця дорога не завжди буде гладенькою (червоний — колір щастя, радощів,
любові), кожна людина проходить через труднощі й біди (їх символізує чорний
колір на маминій сорочці). Вишита сорочка — ніба часточка маминої душі, тому
ліричний герой проніс її через усе життя як оберіг від злих сил, як спогад про
рідний дім, стежку й дитинство. Вірш був покладений на музику О. Білашем і став
народною піснею. За своїм колоритом і національною символікою він споріднений з
«Піснею про рушник» А. Малишка. Пісню «Два кольори» ви можете послухати
у виконанні М.Яремчук, відкривши відео.
Віршу «Я
стужився, мила, за тобою...» 1998
р. притаманна фольклорна
образність. Ліричний герой у ньому постає в образі явора, «паленого журбою», який страждає через нерозділене кохання й
узимку, коли «сніг летить колючий», і
навесні, коли все пробуджується та цвіте. Автор використав два етапи метаморфози
(ліричний герой спочатку постає як явір, а потім як скрипка), щоб утвердити
віру в те, що з високої проби почуттів і страждань народжується нова краса —
мистецтво (скрипка з її мелодією). Ці трансформації нагадують метаморфози
«Лісової пісні» Лесі Українки (Мавка — верба — сопілка). Меланхолійний настрій
вірша досягається за допомогою влучних епітетів («сніг колючий», «на веснянім сонці»), інверсії («і згорає від сльози роса»),
персоніфікації («яворові сниться
яворина»), порівнянь («печаль, як
небеса», «сніг летить колючий, ніби трина»). Вірш належить до інтимної
лірики. Провідний мотив — туга через
нерозділене кохання. Вірш був покладений на музику О. Білашем і став піснею «Явір і яворина».
Практичне завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть
розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці,
схеми) запишіть відомості про життя й творчість Дмитра Павличка.
Заповніть
літературний паспорт до поезій Д.
Павличка «Два кольори» та «Я стужився, мила, за тобою...» за такою схемою:
1.Назва твору.
2.Автор.
3.Літературний рід.
4.Жанр.
5.Вид лірики (громадянська,
інтимна, пейзажна).
6.Провідний мотив.
7.Художні засоби.
Бажаю успіхів!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 30
Урок: № 17
Дата: 17.11
Тема: Стилістична
роль неологізмів і застарілої лексики
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:Стилістична роль неологізмів і застарілої лексики
.png)
Спостереження
Прочитайте
повідомлення й виконайте завдання.
Раджу тобі поміняти браузер, бо мене теж
хакнули – і я мав проблеми.
Поетичні тексти епохи Ренесансу
репрезентують традиції античної літератури.
v
Якби ваші батьки прочитали це повідомлення в шкільному віці,
чи зрозуміли б вони його зміст?
v
Через які слова в них виникли б труднощі?
Теоретичний
матеріал
Не всі іншомовні слова
приживаються в мові: одні набувають статусу варваризмів, інші стають органічною
частиною українського словника. Для набуття статусу літературного (для
потрапляння до словника) іншомовному слову треба «прожити» в активному використанні
носіїв мови щонайменше двадцять, а то й тридцять років. Запозичення на стадії
проникнення в мову називають неологізмом.
Неологізм
— це слово (або окреме його значення), що з’явилося недавно. Його новизна
усвідомлюється мовцями: імпічмент,
спікер, голкіпер, комп’ютерний вірус, пакет пропозицій. Такі неологізми
називають загальномовними, адже значна частина мовців розуміє їхнє значення.
Неологізмами також вважають
слова, витворені певною людиною, здебільшого письменником, — такі неологізми
називають індивідуально-авторськими:
яблуневоцвітно, ясносоколово (П. Тичина); безбровко, хмарошкряб (О. Гончар);
відлютувати, піднеб’я (М. Вінграновський). Індивідуально-авторські неологізми
слугують художнім матеріалом у красному письменстві, за допомогою них майстер
слова вміло передає найтонші відчуття, досягає високої емоційності й
образності. Іноді буває так, що індивідуально-авторські неологізми стають
настільки популярними, що через активне та тривале вживання в мові потрапляють
до словника. Так сталось зі словами мрія (М. Старицький), чинник (І. Франко),
звіт (І. Верхратський) та ін.
Неологізмам протиставляють архаїзми — застарілі слова, що вийшли з активно-го вжитку,
їх використовують рідко, лише з певною стилістичною настановою:
ланіти (щоки),
чоло (лоб), уста (рот), шуйця (ліва рука), тать (злодій) — лексичні архаїзми;
вольний, пашпорт, сей, піїт (поет), глас (голос) — фонетичні архаїзми; люде
(форма називного відмінка множини), новий авто (нині це іменник середнього
роду) — граматичні архаїзми. Архаїзми використовують для відтворення колориту
минулих епох, для мовної характеристики представників духівництва, а також для
надання урочистого, піднесеного чи, навпаки, жартівливого, іронічно-сатиричного
звучання. З-поміж застарілих слів виокремлюють історизми
— слова, що вийшли з ужитку разом з позначуваними ними реаліями, вони не мають
у сучасній мові, на відміну від архаїзмів, синонімічних відповідників:
боярин, волость, рало,
гувернер (хоча останнє слово сьогодні починає повертатися до активного словника
українців). Історизми використовують здебільшого в художньому стилі (рідше в
публіцистичному); вони відіграють ту саму стилістичну роль, що й архаїзми.
Багаті стилістичні можливості
має лексика старослов’янського походження, яка ввійшла в українську мову в Х–ХІ
ст., після запровадження християнства в Київській державі: блаженний,
преподобний, грядущий, престол, глава, притча во язицех тощо. У конфесійному
стилі часто вживають старослов’янізми, а в художньому їх використовують для
надання мовленню урочистого, піднесеного забарвлення:
Благословенна
ти поміж жонами,
Одрадо душ і
сонце благовісне,
Почата в захваті, окроплена
сльозами,
раю мій, моя ти
муко, Пісне!
І.Франко
У розмовному стилі, коли їх
уживають зі звичайними словами, що мають відтінок згрубілості, старослов’янізми
сприяють створенню сатиричного або гумористичного звучання: Горе мені. Пане сотнику!
— казав Пістряк. — Мимошедшую седмицю глумляхся з молодицями по шиночкам
здешної палестини і, вечеру сущу минувшого дне, бих неподвижен, яки клада, і
нім, аки риба морская (Г. Квітка-Основ’яненко).
Практичне
завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть
розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
1. Доберіть до поданих слів сучасні відповідники.
Поясніть, чому до окремих слів у сучасній мові немає абсолютних синонімів.
Возсіяти, десниця, кошовий, очіпок, окучерявлений, зріти,
вражий, грядущий, спудей, отаман, віче, свічадо, твар, уста, правиця, ратуша,
піїт, ректи, челядь.
2. Запишіть слова у дві колонки: 1) архаїзми; 2) історизми.
Доберіть до архаїзмів сучасні відповідники.
Рать, вельможа, врата, кріпак, дворянин, зело, осавула,
стельмах, злато, жупан, ятаган, десниця, кирея, чоло, волость, столоначальник,
лакей, хорунжий.
Успіхів у роботі!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 30
Урок: № 16
Дата: 17.11
Тема: Стилістичне забарвлення лексики. Книжна й розмовна
лексика. Оцінна лексика
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Стилістичне забарвлення лексики. Книжна й розмовна
лексика. Оцінна лексика
.png)
Спостереження
Прочитайте
речення й виконайте завдання.
1. Якщо не можна вітер змалювати,
прозорий вітер на ясному тлі, - змалюй дуби, могутні і крислаті, котрі од вітру
гнуться до землі (Л. Костенко).
2. Відтворити на полотні рух потоку
повітря в горизонтальному напрямку, тобто вітер, можна за допомогою зображення
нахилених до землі розложистих гілок дуба – багаторічного листяного дерева з
міцною деревиною й плодами (жолудями).
3. Щоб намалювати вітер, художники
зображають гілки дерев і кущів, нахиленими в один бік.
v
До якого стилю належить кожне з речень?
v
Яке з них емоційно нейтральне?
Теоретичний матеріал
За сферою використання лексику української мови поділяють
на нейтральну (міжстильову) і стилістично забарвлену.
Стилістично забарвленими
називають слова, які стали типовими не для всіх стилів мови, а тільки для
одного (рідше декількох, але не всіх). Наприклад, слова асиміляція, фотосинтез,
вегетативний стилістично марковані, оскільки їх використовують у науковому
стилі (у біології); терпко-піднесений, уста, уквітчаний — у художньому.
До нейтральної лексики
(міжстильової) належать слова,
які вживають у всіх стилях мови. Слова хмара, кіт, книжка можна використати в
будь-якому стилі, отже, вони стилістично нейтральні. Похідні від них —
хмаринка, хмарище; котик, котяра; книга, книженція — навіть поза контекстом
мають емоційне забарвлення: хмаринка, котик — ніжне, пестливе, виразно
позитивне; хмарище, котяра — згрубіле; книженція — іронічне.
Одне й те саме слово, залежно від контексту, може бути як
стилістично маркованим, так і нейтральним. Наприклад, слово ніжка має такі
значення: 1. Зменш.-пест. до нога. 2. Стебло рослини, нижня частина гриба. У
першому значенні його можна використати в художньому й розмовному стилях, а в
другому — у будь-якому стилі. У сполученні з прикметником чорна слово ніжка
набуває такого значення: хвороба рослин, за якої чорніє та загниває коренева
шийка й корені рослин, наприклад: До найпоширеніших хвороб капустяних культур
належать чорна ніжка, кила, фомоз.
Коли стилістично нейтральні слова вживають у переносному
значенні, вони можуть набувати емоційного забарвлення в оцінній характеристиці
людини — як позитивного (сокіл, ластівка, сонце), так і негативного (баран,
корова, кобила).
Стилістично забарвлені слова часто використовують як
паралелі до нейтральних, їхній вибір зумовлено стилем тексту, наприклад: піти
(нейтральне) — побрести, потягти, поплентатися (розмовні, згрубілі), повіятися,
поволоктися (розмовні, несхвальні).
Стилістично марковану лексику в тлумачних словниках
позначають такими скороченнями: анат. — анатомія; арх. — архаїчне слово; вульг.
— вульгарне слово; діал. — діалектне слово; жарг. — жаргонне слово;
зменш.-пест. — зменшено-пестливе; зневажл. — зневажли-ве слово; лайл. — лайливе
слово; поет. — поетичне слово; спец. — спеціальне слово; церк. — церковне слово
тощо.
Стилістично марковану лексику поділяють на книжну, розмовну, просторічну.
Стилістично забарвлена
лексика
книжна
розмовна
просторічна
Слова,
що використовують здебільшого в писемних
різновидах літературної мови; цю лексику поділяють на наукову,
офіційно-ділову, газетно-публіцистичну й
конфесійну.
Слова,
що мають знижене (порівняно з нейтральною лексикою) стилістичне забарвлення;
їх використовують переважно в усному мовленні – у побутовій розмові, у
невимушеній бесіді.
Грубі й вульгарні слова, а також ті «перекручені» слова,
що порушують норми літературної мови; такою лексикою послуговуються в усному
мовленні, просторічні слова перебувають поза межами літературної мови.
Концепт, пневмонія, синус, герундій; накладна,
інструкція, дирекція, секретаріат; демократія, толерантність, вагомість,
добробут; благочестя, предтеча, сокровенний.
Прочухан, пузатий, ботанічка,
телепень, ротатий, теревенити, класно, тюхтій, писака, бос, велик, завучка,
корєш, попомерзнути, шоферувати.
Морда, жерти, паскуда, свинюка, сволота;
тутечки, ружжо, радіво, транвай, хвігура.
Розмовні слова можуть містити позитивну або негативну
оцінку — вони належать до оцінної лексики.
До оцінної лексики належать слова, що позначають почуття (любов,
ненависть, жах, покора) та оцінку предмета чи явища (хороший, чудовий, поганий,
нудний). Також до цієї групи лексики належать слова, у яких емоційне ставлення
до предмета чи явища виражається граматичними способами, особливими суфіксами
та префіксами: кошенятко, вітрюга, бабуся, малесенький.
Практичне
завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть
розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
Ø Випишіть з тексту стилістично марковані
слова; визначте, яку роль вони відіграють (усно).
Ø Підкресліть ті з них, що вжиті в
переносному значенні.
Що ж зображено на Рафаелевій картині «Сикстинська
Мадонна», що зачаровує весь світ уже понад півтисячоліття?
Нечутно ступає по хмарах босими ногами Богоматір, ніжно
пригортаючи до грудей свого маленького Сина. Марія знає, яка доля чекає її
божественного первістка, і тому такі сумні її прекрасні очі й так важко дається
їй кожен крок, адже попереду в Ісуса — Голгофа. Але вона знає, що так мусить
бути, бо так возлюбив Бог світ, що віддав на муки Свого єдинородного Сина, аби
кожен, хто в Нього увірував, не пропав, мав життя вічне. І тому, тамуючи біль і
душевну муку, несе Марія свого Сина людям, і ніщо не в змозі спинити
материнську ходу: ні час, ні випробування, ні смерть (О. Журавель).
Успіхів у роботі!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 30
Урок: № 15
Дата: 10.11
Тема: Стилістичні
особливості слів іншомовного походження
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Стилістичні особливості слів іншомовного походження
Теоретичний
матеріал
.png)
Спостереження
Прочитайте речення й
виконайте завдання.
Віршові твори доби Відродження набули ознак прадавнього
красного письменства.
Поетичні тексти епохи Ренесансу репрезентують традиції
античної літератури.
v Що спільне, а що відмінне в цих реченнях?
v Який варіант добору слів для вираження думки вам більше
подобається?
Чому?
Слова української мови за походженням поділяють на власне українські та
запозичені. Питомі українські слова народжені самою мовою на будь-якому етапі її
розвитку, а іншомовні — запозичені з інших мов. За дослідженнями вчених,
словник сучасної української літературної мови містить близько десяти відсотків
слів іншомовного походження. Частина запозичених слів має українські
відповідники (лінгвістика — мовознавство; процент — відсоток), а частина
позначає поняття, для яких питомих українських слів немає (політика,
університет, балет).
Не засвоєні українською літературною мовою (а отже, не належать до її
лексичної системи) варваризми: happy
end (щасливий кінець), finite la comedia (виставу закінчено), о’кей (добре) та
ін.
Дуже важливо не надуживати іншомовною лексикою, адже виважений добір
запозиченого слова в певній мовній
ситуації є ознакою високої культури мовлення особистості. Кількісне
співвідношення іншомовних і питомих українських слів у різних стилях мови не
однакове: запозичені слова найбільше вживають у науковому стилі, оскільки
значна частина термінологічної лексики запозичена з грецької мови та латини.
Використання іншомовних слів надміру в розмовному й художньому стилях є
неприродним, тому свідомо (у художньому стилі) чи несвідомо (у розмовному
стилі) читачі (слухачі) сприймають їх іронічно. Наведемо репліку з розмови
підлітків: Закоханість, за моїм спостереженням, це аритмічність
нервової системи, безсумнівно, тут надибуємо моменти
резонансу, своєрідної детонації, процес хворобливий та мало досліджений,
я займуся ним після третього курсу медичного інституту, думаю, це буде також темою
моєї майбутньої кандидатської дисертації (В.
Дрозд).
Практичне
завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть
розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
1. Доберіть до поданих іншомовних слів
українські відповідники. Поміркуйте, чому до деяких слів немає аналогів у
рідній мові.
Фактор, аванс, університет, аналіз,
аматор, театр, тунель, пальто, трамвай, паралелепіпед, тет-а-тет, ювілей,
антракт, еталон, біографія, фонетичний, інтернаціональний, натуральний,
комфортний.
2. Прочитайте уривок і
виконайте завдання.(завдання для допитливих)
Дивовижно, але для більшості українців звичне в Європі
слово кейтеринг (від англійського cater — постачання провізії) залишається
незрозумілим. Зовсім інша ситуація, наприклад, у США: у цій країні всі фірми й
установи користуються доставкою обідів до офісу.
Для порівняння: за оцінками спеціалістів, понад 50 %
київських фірм не мають своєї їдальні або буфету. За даними статистичних
опитувань населення, тільки 10 % співробітників столичних офісів можуть
дозволити собі щодня відвідувати ресторан або кафе. Службовцям доводиться
вибирати між домашніми бутербродами та сумнівними стравами від «тьоті Маші»
(які розносять дрібні пепешники1 та домогосподарки), тобто між гастритом і
небезпекою отруєння…Нині ринок кейтеринг-послуг насичений тільки в напрямі
обслуговування торжеств і фуршетів. А от на думку експертів, він заповнений не
більше ніж на 20 % і є дуже перспективним (З газети).
v
Знайдіть рідковживані слова й розкажіть, чи варто
послуговуватися такою лексикою в книжному стилі, зокрема в публіцистичному.
v
Висловте свої міркування щодо доцільності чи недоцільності
вживання іншомовних слів, коли в мові є питомі українські відповідники.
Успіхів у роботі!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 30
Урок: № 14
Дата: 10.11
Тема: Стилістичне використання синонімів,
антонімів і паронімів.
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Стилістичне використання синонімів, антонімів і паронімів.
Теоретичний матеріал
СПОСТЕРЕЖЕННЯ
Прочитайте
діалог і виконайте завдання.
Тато: «Доню, яка ти вийшла
гарна на світлині! Я ж казав, що ти фотогенічна!»
Син: «Піду вмиюся, щоб теж
бути фотогігієнічним».
Тато (сміється): «Що?! Яким?..»
v
Поясніть реакцію тата.
v Через які слова виникло
непорозуміння? Як називають ці близькозвучні слова?
Пароніми — це
слова, близькі за звучанням, але різні за значенням: ефектний та ефективний, моральний та аморальний, емігрант та іммігрант. Пароніми передусім
використовують у публіцистичному, художньому й розмовному стилях. Навмисне
зближення паронімів в одному контексті з певною стилістичною настановою
називають парономазією: Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрашнього дня! (Л. Костенко). Використання паронімів дає можливість посилити
виразність тексту, привернути увагу до його змістового аспекту. Змішування
паронімів створює комічний ефект, тому їх використовують у каламбурах: Прийомний син барона був баран (Л. Костенко).
Звукова близькість паронімів іноді
призводить до їхнього помилкового вживання, найчастіше безпідставно
використовують одне замість іншого слова з таких пар: музичний — музикальний, місто — місце, індієць — індіанець, ефектний —
ефективний, компа-нія — кампанія, особовий — особистий.
Антонімами називають
протилежні за значенням слова, як-от: чорний — білий, захід — схід, шкодити —
допомагати, рано — пізно, над — під. Антоніми належать до однієї частини мови й здебільшого
різнокореневі (блідий — рум’яний), рідше
— однокореневі (склеїти — розклеїти).
Найбільше антонімів серед іменників, прикметників і дієслів і зовсім мало—
з-поміж займенників (усі — ніхто) і
службових частин мови (в — із; і — а).
Виокремлюють так звані контекстуальні антоніми, які
набувають протилежних значень лише в певному контексті, наприклад: Звання козаче, а життя собаче. Без царя нема й псаря (Нар. тв.). На антонімії заснована й
стилістична фігура антитеза — різке протиставлення думок, явищ, рис характеру,
поведінки героя з метою посилення враження від сказаного, наприклад: Ми в раї пекло розвели (Т. Шевченко).
Основні стилістичні функції антонімів —
контрастність і підсилення емоційності. Антоніми широко використовують в усіх
стилях мови, крім офіційно-ділового.
Багатство будь-якої літературної мови
світу визначається передусім багатством синонімів у ній. Синоніми — це тотожні або
близькі за значенням слова (різні за написанням і вимовою): заклякнути
— задубіти — заледеніти — закостеніти — закоцюбнути — заціпеніти — змерзнути.
Синоніми поділяють на
абсолютні, відносні та контекстуальні.
Абсолютні
синоніми за значенням тотожні, не мають різних відтінків, але їх уживають у різних
стилях мови: лінгвістика (науковий
стиль) — мовознавство (публіцистичний
та розмовний стилі); пейзаж (науковий
та публіцистичний стилі) — ландшафт
(науковий стиль) — краєвид (художній
та розмовний стилі); інтенсифікувати
(науковий стиль) — посилювати (розмовний
та публіцистичний).
Відносні
синоніми відрізняються відтінками значення: безумство (про поведінку) — дурість, глупота, безглуздя (висока
міра) — божевілля, шаленство, навіженство
(крайні межі).
Контекстуальні
синоніми набувають близького значення лише в певному контексті, їх уживають здебільшого
в художньому стилі, наприклад, слова товкти
й говорити можуть бути синонімами
лише в контексті, як-от: І що я йому говорила, товкла? (І. Франко).
Синоніми
використовують з метою посилення емоційності, щоб наголосити на певних нюансах,
для урізноманітнення викладу, а іноді й для створення комічного ефекту.
У синонімічні зв’язки можуть вступати
слова й словосполучення, фразеологізми, наприклад: контролювати — здійснювати
контроль; бюлетень — листок непрацездат-ності; бити байдики — горобцям дулі крутити; у степу й хрущ — м’ясо, на
безлюдді й Хома — чоловік.
Синтаксичний практикум (усі завдання виконуйте в
робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно,
надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану
вище адресу)
1.Прочитайте
уривок з повісті «Ирій» і виконайте завдання.
…А пси ще вдосвіта валували на
Солом’янці, а вороння чорними хмарами напливало з лісів і байраків, а
солом’янці осудливо хитали головами, наштрикнутими на гостряки парканів, а
тітка Дора, збираючи мене й дядька в далеку дорогу, зловісно пророкувала солодкий
кінець подорожі в солом’янських палісадниках, де саме достигають полуниці,
густо-червоні, наче краплі ранкового сонця, де наливається яблучним соком
налив, де попід штахетами рясно грониться смородина, а в літніх кухоньках
духмяно жаркотять яєчні з ніжно-рожевим солом’янським салом, де дівчата
тілисті, наче зшиті з пампушок, а очі в них звабливі, вологі, це божевілля,
безглуздя, безум, шаленство, дурість — жертвувати літом, відпусткою,
каніку-лами, а то й важити життям після стількох майже безслідних експедицій… (В. Дрозд).
Знайдіть у
тексті синоніми, випишіть їх і визначте, до якого типу (абсолютні — відносні;
позатекстові — контекстуальні) вони належать і яку стилістичну роль відіграють.
Знайдіть і
випишіть тропи.
2. Прочитайте уривок з повісті й виконайте
завдання.
А яке потім було сум’яття, ви, напевне, здогадуєтеся: спершу з мене
вибивали дурування й примовляли, який я бузувір, опришок, урвиголова, харциз,
каламут і навіть химород…
Та я не дуже цим і журився, бо не раз
чув, що такого добра бракувало не тільки мені, а й дорослим. І в них теж чогось
вискакували клепки, розсихались обручі, губилися ключі від розуму, не варив
баняк, у голові літали джмелі, замість мізків росла капуста, не родило в
черепку, не було лою під чуприною, розум якось втулявся аж у п’яти й на в’язах
стирчала макітра… (М. Стельмах).
Знайдіть синоніми й укажіть, яку
стилістичну роль вони відіграють.
(письмово)
Випишіть
фразеологізми й розкрийте їхнє значення.
Бажаю успіху!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 19
Дата: 04.11
Тема: Василь Симоненко. Коротко про митця.
«Задивляюсь у твої зіниці…», «Я».
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Василь Симоненко. Коротко про митця. «Задивляюсь у твої зіниці…», «Я».
Теоретичний матеріал
Василь Симоненко народився 8 січня 1935
р. в с. Біївцях Лубенського району на Полтавщині. Батько покинув родину, тому Василя виховували мати й дід. Середню
школу в Тарандинцях закінчив із золотою медаллю (до школи доводилося
добиратися, долаючи відстань 9 км... і це тільки в один кінець!). Вищу освіту
здобув на факультеті журналістики
Київського державного університету ім.. Т.Г. Шевченка. Працював в
обласних газетах «Черкаська правда», «Молодь Черкащини», а також кореспондентом
«Робітничої газети». Тут він зустрів свою майбутню дружину Люсю. Улітку 1962 р.
В. Симоненка жорстоко побили працівники міліції залізничної станції в м. Смілі,
після чого здоров’я поета почало суттєво погіршуватися. З огляду на те що влада
всіляко боролася з ним, можна припускати, що це побиття було невипадковим.
Симоненко помер 13
грудня 1963 р. через рак нирок. Похований у м. Черкасах.
Хоча творче життя, як і фізичне, у В. Симоненка було коротке,
проте він залишив самобутній слід у поетичному літописі України. О. Гончар
назвав його «витязем молодої української поезії». За життя поета вийшла друком
тільки одна збірка його віршів «Тиша і
грім» (1962), вона стала помітним явищем у літературному житті України:
«Симоненко вразив читача не запаморочливими формалістичними новаціями, не вишуканим
мереживом слів, а осяянням краси власної душі, справжністю почуттів,
інтелектуальною високістю й молодечим завзяттям» (О. Мусієнко). Наступну книжку — збірку «Земне тяжіння» (1964) — видали посмертно. Книжка поезій «Берег чекань» (1965) була заборонена до
друку опублікована в Мюнхені. В. Симоненко писав і малу прозу, що ввійшла до
збірки новел «Вино з троянд» (1965).
Провідними мотивами лірики В. Симоненка стали любов до
України, за-судження тоталітаризму, оспівування людей праці, утвердження
неповторності особистості, краса материнства, жіноча доля, кохання, краса
природи. В. Симоненка називали «поетом національної ідеї» передусім через його
шедеври — «Лебеді материнства», «Де зараз
ви, кати мого народу?», «Задивляюсь у твої зіниці...» 1962 р.
Первісна назва цієї поезії — «Україні». У вірші
ліричний герой переосмислює історію рідної землі. Україну він називає
найсвятішим, що є в людини, — матір’ю:
Маю
я святе синівське право
З матір’ю побуть на самоті.
Вірш написано у формі
монологу ліричного героя, зверненого до України-ма-тері. Її образ має сакральний
зміст, він перегукується із системою вірувань українського народу. Послухати
поезію ви можете. Відкривши відео: В.Симоненко ««Задивляюсь у твої зіниці…». У фіналі твору звучить передбачення своєї
ранньої загибелі: «Я проллюся крапелькою крові / На твоє священне
знамено!» Рання смерть поета стала жертвою в ім’я рідної землі. Вірш
«Задивляюсь у твої зіниці...» належить до патріотичної лірики. Провідні мотиви — любов до рідної землі,
переосмислення її історії. Автор захоплюється своєю дивною й гордою країною,
схиляється перед героїзмом і мужністю борців за її національне визволення.
Заявити в радянській Україні про синівський обов’язок любити свою Україну над
усе на світі та ще й не питати дозволу на це в «старших братів» — америки й росії — було більше, ніж сміливим
кроком. За таке митцям «світило» щонайменше забуття, а іноді і фізичне
небуття...
Уже давно став хрестоматійним і вірш «Ти
знаєш, що ти — людина?..» про неповторність кожної особистості. Цей же мотив
прозвучав маніфестом тогочасного молодого покоління й у поезії «Я...» 1962 р. З поезією «Я» ви можете
ознайомитися, відкривши відео: В.Симоненко «Я». Ви можете не тільки послухати поезію, а
й почути голос самого Василя Симоненка.
Ліричний герой стверджує, що людина — це не гвинтик у великій державній
машині, не щось усереднене, а окремий неповторний світ: «Ми — не безліч стандартних “я”, / А безліч всесвітів різних».
Ці «всесвіти
різні», об’єднані одним українським берегом, творять націю, що сім’єю
вселюдського океану. Тому відкриття самоцінності своєї душі, відчуття власної
гідності ведуть людину до відкриття самоцінності нації й національної гідності.
Самоствердження людини в складному сучасному світі, її самодостатність,
самостійність і неповторність — провідні мотиви поезії «Я...», що належить до
філософської лірики.
Поетичні
твори В. Симоненка вражають лаконічністю, прозорістю й глиби-ною думки,
художньою досконалістю й довершеністю рими.
Сумний факт
Художниця А. Горська разом з В. Симоненком і Л. Танюком
були членами урядової комісії щодо розслідування злочинів у селищі Биківня (під
Києвом). Власне, створення цієї комісії вони й ініціювали, коли знайшли в
Биківнянському лісі сліди злочинів і довели, що їх скоїли працівники НКВС.
Розправа над правдошукачами не забарилася: Л. Танюк виїхав до Москви й
перебував у внутрішній еміграції не один десяток літ; побиття В. Симоненка
представниками влади призвело до саркоми нирок і страшної смерті без
зне-болювальних препаратів у лікарні. Цього ж року А. Горська несла за труною
В. Симоненка оповитий китайкою жмут калини, а на його портреті, написаному нею
ж, бризки калини (як авторський підпис).
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в
робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно,
надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану
вище адресу)
У
зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про
життя й творчість Василя Стефаника.
Заповніть
літературний паспорт до віршів В. Симоненка «Задивляюсь у твої зіниці…», «Я...» за таким планом:
1.Назва твору.
2.Автор.
3.Літературний рід.
4.Жанр.
5.Вид лірики (громадянська,
інтимна, пейзажна).
6.Провідний мотив.
7.Художні засоби.
8.Зробіть
висновок: про що автор спонукав вас замислитися, що нового відкрив твір.
Увага!!!
За програмою вам потрібно вивчити
напам’ять одну поезію шістдесятників за власним вибором: В.Симоненко
«Задивляюсь у твої зіниці…», «Я»; Д.Павличко «Два кольори», Я стужився, мила,
за тобою…»;І.Драч «Балада про соняшник»; М.Вінграновський «У синьому небі я
висіяв ліс…» . Учіть та знімайте відео й надсилайте.
Успіхів у роботі!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 18
Дата: 04.11
Тема: Нова хвиля відродження української
літератури на початку 1960-х років. «Шістдесятництво» як явище культурологічне
й соціальне.
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Нова хвиля відродження
української літератури на початку 1960-х років. «Шістдесятництво» як явище
культурологічне й соціальне.
Спостереження
Розглянувши вітраж українських художників,
прочитайте довідку й виконайте завданняА Горська, Л.Семикіна, Г.Севрук, О.Заливаха, Г.Зубченко.
Вітраж «Шевченко. Мати»
1964р.
Довідка
Вітраж
«Шевченко. Мати». 1964 р.
група українських художників А. Горська, Семикіна, Г. Севрук, О. Заливаха й Г.
Зубченко створила у вестибюлі червоного корпусу Київського університету вітраж
«Шевченко. Мати» до 150-річчя з дня народження Великого Кобзаря. На ньому
зображений Т. Шевченко, який пригортає скривджену жінку-Україну, і написано: «Возвеличу малих отих рабів німих, я на сторожі коло їх поставлю
слово». Спеціальна комісія визнала вітраж «ідейно ворожим» — й адміністрація
університету знищила його. А. Горську й Л. Семикіну після цього звільнили зі
Спілки художників України
Стисло
опишіть зображене на вітражі. Чи помітили ви щось «ідейно вороже» на ньому?
Що
символізують образи вітража?
Українська
література на початку 60-х років ХХ ст.
Якщо перша хвиля духовного відродження
розвинулася у 20-і роки ХХ ст., то друга — у 60-і. Після розвінчання на ХХ
з’їзді КПРС культу особи Й. Сталіна житті суспільства настала тимчасова
«хрущовська відлига». З’явилася можливість читати твори будь-яких, а не тільки
«ідеологічно правильних» західних письменників, переглядати фільми світового
кінематографа, було послаблено цензуру, почали друкувати твори раніше
заборонених П. Куліша, М. Зерова, М. Куліша та ін. Змінилась і творчість
художників, кінорежисерів, майстрів слова. Саме в цю епоху заявили про себе багато
молодих талановитих письменників: В. Симоненко, Гр. Тютюнник, Л. Костенко, І.
Драч, М. Вінграновський, Вал. Шевчук, Б. Олійник, В. Дрозд, Є. Гуцало, І.
Жиленко, Д. Павличко, І. Ка-линець та ін. Їх називають шістдесятниками, оскільки розквіт їхньої творчості припав на другу
половину 50-х — 60-і роки ХХ ст.
Кожному шістдесятнику властивий неповторний стиль, проте їх об’єднував
спільний світогляд та естетичні настанови: культ свободи; людяність; увага не
до колективного героя, а до людської особистості; духовний аристократизм;
культ моральності як мірила людських вчинків; патріотизм і національна
самосвідомість. У творчості шістдесятники поєднували модернізм і традиційність
з новаторськими пошуками форм і зображальних засобів. Література стає
національно означеною, наповненою українською ментальністю.
У розвиток літературознавства та критики зробили внесок шістдесятни-ки І.
Світличний, М. Коцюбинська, І. Дзюба, Є. Сверстюк. Серед художників цього покоління найпомітнішими є А. Горська, О.
Заливаха, Л. Семикіна, І. Марчук; серед кінорежисерів
— Ю. Іллєнко, С. Параджанов, К. Муратова, Л. Танюк, Осика; з-поміж композиторів — М. Скорик, Л.
Грабовський. Збагатили своїм талантом театральну
сцену й кінематограф такі актори,
як Б. Ступка, Л. Кадирова, І. Миколайчук.
Шістдесятниками були переважно молоді люди, які прагнули духовного та
творчого розкріпачення. Їхній консолідації сприяв клуб творчої молоді «Сучасник»,
що виник у Києві наприкінці 1950-х років. До нього належали талановиті
письменники, художники й театральні діячі. Клуб організовував різні зустрічі,
диспути та вечори, присвячені Т. Шевченку, І. Франку, Лесі Українці, Л.
Курбасу. Під впливом київського «Сучасника» у Львові було створено клуб творчої
молоді «Пролісок», до якого належали М. Косів (керівник), брати Горині,
подружжя Калинців та ін. Це об’єднання молодих митців було радикальним у своїх
намірах, адже пропонувало орієнтуватися на досвід підпілля ОУН. Проте
вільнодумному поколінню шістдесятників протистояла інша тенденція, що знищувала
національні відмінності й прискорювала русифікацію з метою злиття національних
культур. На протести митців влада відповідала погромами, найбільші з яких були
в 1965 р. та 1972 р. За ґратами опинилися Є. Сверстюк, С. Параджанов, І.
Світличний, І. Калинець, В. Чорновіл та ін. Тож нове відродження захлинулося —
і в суспільстві запанувала зневіра. Збулося пророцтво В. Симоненка: «На цвинтарі розстріляних ілюзій уже немає
місця для могил».
Практичне
завдання (усі завдання виконуйте в
робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно,
надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану
вище адресу)
1. Прочитавши відомості про
шістдесятництво, законспектуйте їх.
Успіхів у роботі!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 30
Урок: № 13
Дата: 03.11
Тема: Контрольне есе «Читання робить нас
кращими»
Зміст: Теоретичне матеріал
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Контрольне
есе «Читання робить нас кращими».
Теоретичний матеріал
Есе – самостійна творча письмова робота,
ознакою якої є особистісний характер сприймання проблеми та її осмислення,
невеликий обсяг, вільна композиція, невимушеність та емоційність викладу.
Ознаки: дотримання структури тексту, наявність відповідних компонентів (тези,
аргументи, приклади, оцінювальні судження, висновки); обґрунтування
(аргументування) тези.
Вимоги до есе
1.Обсяг – 2 сторінки тексту (
близько 200 слів).
2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.
3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.
4. Необхідно
писати стисло і ясно. Есе не повинно містити нічого зайвого, має нести лише
інформацію, необхідну для розкриття ідеї есе, власної позиції автора.
5. Есе має
відрізнятися чіткою композиційною побудовою, бути логічним за структурою. В
есе, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня логіка, що
визначається, з одного боку, авторським підходом до обговорюваного питання, а з
іншого – самим питанням. Необхідно уникати різких стрибків від однієї ідеї до
іншої, думка має розкриватися послідовно.
6.Есе повинно
засвідчити, що його автор знає й осмислено застосовує теоретичні поняття,
терміни, узагальнення, ідеї.
7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.
Структура есе
Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.
Вступ – обґрунтування вибору теми есе.
Основна частина
– теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина
припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з
наявних даних, інших аргументів і позицій.
Висновок –
узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує есе або ще раз
вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині.
Практична робота: написання есе на тему «Читання робить
нас кращими» Виконуйте контрольну роботу
на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи,пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте
з Word, відправляйте текстовий документ)
Бажаю успіхів!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 30
Урок: № 12
Дата: 03.11
Тема: Стилістична помилка. Стилістичне
використання багатозначних слів і омонімів
Зміст: Теоретичне матеріал
Практичний матеріал
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Стилістична помилка. Стилістичне використання багатозначних слів і омонімів
Спостереження
Прочитайте
анекдот і дайте відповіді на запитання.
-
Алло! А Сергія можна?
-
На жаль, ні. Він на дачі.
-
А я не знав, що він має дачу.
-
Та ні, він на дачі свідчень.
Через яке
слово сталося непорозуміння? За допомогою якого мовного явища досягнуто тут комічний
ефект?
Теоретичний матеріал
Стилістична помилка
Стилістичною називають
помилку в усному або писемному мовленні, що полягає у вживанні слів (словосполучень), які не відповідають стилю всього
тексту. Наприклад: Візит до лісу був веселим.
Візит — це переважно офіційні відвідини кого-небудь або відвідування лікарем хворого вдома. Отже, слово візит зазвичай вживають в
офіційно-діловому чи публіцистичному стилях, але аж ніяк не в розмовному. Проте
письменники іноді свідомо вдаються до стилістичних помилок з метою створення
комічного ефекту: Раз я забіг завертати
свині, що взяли маршрут на буряк, і
тоді із прозорої сині скинув бомбу
на вигін літак (В. Симоненко). Узяти маршрут на… — канцеляризм, мовне
кліше, уживане на виробництві, у колі професій-них водіїв, а прозора синь — образний вислів, властивий
художньому стилю.
До стилістичних помилок належать: стилістична несумісність
слів; порушення стильової єдності тексту; різностильове забарвлення тексту
(колорит офіційності в художньому тексті, колорит емоційності в науковому або
діловому стилях); невиправдане вживання мовних кліше; уживання зайвих,
беззмістовних слів, слів-паразитів; уживання громіздких, одноманітних
синтаксичних конструкцій та ін.
Використання багатозначних слів
Слова української мови поділяють на однозначні й
багатозначні. До однозначних слів належать ті, що мають одне
лексичне значення, як-от: інформант — особа, яка надає яку-небудь
інформацію за завданням дослідника; деруни
— оладки з тертої картоплі.
Багатозначні слова мають декілька лексичних значень,
наприклад: омана — 1) хибне сприйняття дійсності,
зумовлене неправильним, викривленим відображенням її органами чуття; 2) стан
людини, коли вона помилково сприймає що-небудь уявне за дійсне; те саме, що обман
(неправдиві слова, вчинки, дії та ін.).
Багатозначність (полісемія) має великі стилістичні
можливості, однак це явище неоднаково проявляється в різних стилях мови. Більше
можливостей багатозначність має художньому, публіцистичному й розмовному стилях,
де є засобом творення образності й комічних ефектів. Наприклад:
Уживання
багатозначного слова в одному контексті як у прямому, так і в переносному
значенні: Кому тільки не треба було
нашого хліба? Чисто всім! І діти наші були потрібні всім до чужої роботи, а не в школі. Ось воно й вийшло так: і ноги в нас не взуті, і голови босі (М. Стельмах). У
прямому значенні виділені слова означають відсутність черевиків і головних
уборів, а в переносному — бідність.
Використання
в одному контексті слова з двома різними фразеологічними значення-ми: Я на тому будівництві набив
собі руку й кишеню
(Нар. тв.). У цьому реченні поєднано два фразеологічно зв’язані значення слова набити — набути досвіду й розбагатіти.
Використання
слова одночасно у вільному та фразеологічно зв’язаному значенні: То був не Іудин поцілунок, а справжній, пристрасний (К. Коломієць).
На основі переносності значення слів у художньому мовленні
утворюються тропи. На відміну від багатозначних слів, омоніми не мають
значеннєвої єдності: порівняйте близькість значень слова омана та відсутність будь-яких значеннєвих зв’язків слова бал — оцінка знань і великий вечір з
танцями.
Омоніми — це слова, що мають однаковий звуковий
склад, але відрізняються значенням. Слова ключ (знаряддя для замикання та відмикання замка, засува; гайко-вий
ключ — інструмент для загвинчування або відгвинчування гайок, болтів; скрипковий ключ — знак на початку
нотного рядка); коса (заплетене
волосся; сільськогосподарське знаряддя;
намивна смуга суходолу в морі); бокс
(вид спорту; вид чоловічої стрижки; приміщення в лікарнях для ізоляції
інфекційних хворих) є повними омонімами, бо вони мають однаковий звуковий склад
у всіх граматичних формах. Неповні омоніми збігаються за звуковим складом лише
в окремих граматичних формах: мати
(іменник) і мати (не означена форма
дієслова).
Неповні омоніми поділяють на омоформи, омографи й омофони. Омоформи
мають однаковий склад лише в певних граматичних формах: слід (іменник у формі називного відмінка однини й прислівник); носи (іменник у формі називного відмінка
множини й дієслово наказового способу). Омофони збігаються у звучанні, але
мають різне значення й написання: розповідають
про
точність у слововживанні й проточність
води; це глина й цеглина; народився під Орлом і під орлом здобич. Омографи мають однакове
написання, але різні за значенням і вимовою: замок і замок; води й води. Дослідники мови ви-окремлюють і так звані міжмовні омоніми: рожа (українською — квітка; російською — зневажл. обличчя);
доля (українською — перебіг подій,
збіг обставин, напрям життєвого шляху, що ніби не залежить від волі людини;
російською — частка). Основна
стилістична роль омонімів — досягнення комічного ефекту (гумористичного чи
сатиричного), як у поданому вище анекдоті.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови
та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word,
відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
1.Прочитайте
речення й виконайте завдання.
Мене спиняє біла піна
гречок,запашна,легка,начезбита крилами
бджіл(М. Коцюбинський) Орлині крила чуєш за плечима, самі ж кайданами
прикуті до землі. 3. Все вище й вище я здіймаюся на крилах мрій (Леся Українка).
4. А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір’я, а з
правди, чесноти і довір’я (Л. Костенко).
Виділене
слово є багатозначним чи омонімом? Обґрунтуйте свою відповідь.
2. Прочитайте речення. Знайдіть і
виправте в них стилістичні помилки.(письмово)
Науковці на конференції порушили питання
атомної енергетики, хоча дехто з них подейкував, що фінансування на дослідження
в цій галузі поки що не передбачено. 2. Тесляр передав школярам свій прекрасний
досвід. 3. Велике значення для розв’язання завдання є виконання положення про
порядок роботи в колективі. 4. Вихованці захоплено слухали на-тюрморт. 5. На
нараді управлінці балакали про проблеми в трудовій дисципліні. 6. Підмет
підкреслюють однією рисочкою, а присудок — двома. 7. День вишиванки проходить
черво-ною ниткою в закладах освіти нашого міста.
Бажаю успіхів!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 16
Дата: 28.10
Тема: ЛРК. Ознайомлення з художніми творами
митців рідного краю
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: ЛРК. Ознайомлення з
художніми творами митців рідного краю
Теоретичний матеріал
Марина Анатоліївна Брацило
(1976 – 2013)
Народилася Марина Анатоліївна 2 грудня
1976 р. у м. Запоріжжя. Навчалась в ЗОШ № 43, ЗОШ № 20. Вищу освіту здобувала в
Запорізькому державному університеті на філологічному факультеті за
спеціальністю українська мова та література (1994–1999 роки) та в Інституті
мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН
України та аспірантурі за спеціальністю "етнологія" (1999–2004 роки).
Працювала коректором у ЗМІ;
літредактором у видавництвах "Факт", "Смоло-скип";
редактором у журналах "Пані", "Вона", "Даша";
контент-редактором сайту IVONA.
З 1997 року член Національної спілки
письменників України. У 1998–1999 роках – голова Запорізького обласного
літературного об'єднання імені М. Гайдабури.
Учасник Всеукраїнського збору молодих
літераторів (1998) та Всеукраїнської наради "Молода література і
державність України" (1999). Багаторічний учасник Всеукраїнського семінару
творчої молоді України в Ірпені.
17
червня 2013 року Марина Брацило трагічно загинула.
Подивіться
фільм, присвячений особистості Марини Брацило
«Відомі Незнайомці».
Поетична скарбничка
Мелодія
А кожна з струн - по-своєму самотня.
І кожна з клавіш - досі у мовчанні.
На ліжку кіт згорнувся у дрімоті.
Він - тиша, що її колись не стане.
Та звуки вже у пальцях причаїлись.
І пальці стануть музику творити...
І житимуть пісні - хай не твоїми -
В тобою подарованому ритмі.
А поки струни плинуть у самотність.
Їм снисться божевільне ніжне скерцо...
Ти ж, мною не проспіваний по нотах,
Залишишся мелодією в серці.
9.12.12
Пігмаліон
Сотають світло усміхи віконниць.
Дарує сни твоє найкраще літо…
Пощо тобі різець, Пігмаліоне?
Різець мене не в силі оживити.
Печаль творіння – як не усміхайся.
Безсонна ніжність – завше і сьогодні.
Торкають мармур пальці – пальці майстра,
Такий прекрасний. І такий холодний.
А ніч – вона сміється і співає.
А ніч – своє: про пестощі і ласку…
Торкнися вуст. Відчуй, як оживає
Самим тобою витворена казка.
Ми будемо – як боги і як діти
У мить, коли прокинуся твоєю –
Дарунок золотої Афродіти.
Пробуджена тобою Галатея.
22.06.12
Трохи б надпити Степу
Трохи б надпити Степу…
Вам там у ньому – легко:
Вам – і світання теплі,
І молоді лелеки.
Встояний мед повітря.
От і нема дилеми:
Кожній краплині вільно
Дихається окремо.
Тут же – дерева, віти
Скупчилися юрбою…
Легко вам говорити:
– Дівчинко, будь собою!
Липень 2007
Хортиця
Я не
молюсь. Я просто тут живу –
В зеленому дзвінкому пантеоні.
В сторіччями цілованих долонях
Я кроками розхитую траву.
Щороку,
як весна розкриє браму,
Над нею світло тьмарять журавлі.
Їх стільки припадало до землі,
Що вся вона вцілована сльозами.
Яке
над нею осіянне плесо,
Які у серці спалахи сторіч!
У пам’яті – іконостас облич.
Я єсмь сама ця пам’ять безтілеса.
Та
не чекайте смутку чи жалю –
Я інша суть, не Божа благодать.
Не знаю слів, не вмію сумувать…
Один лиш спогад здавна я люблю:
Вони
все ті ж, хоч як земля старі,
Та тільки боронити нас невільні.
І все-так, лиш душі їхні винні,
Що скелі оживають на дніпрі.
Потомляться
– їм душу дам нову,
І хай затиснуть грудочку у жмені,
Хай в чужині помоляться за мене…
Я не молюсь. Я просто тут живу.
Послухайте
поезію Марини Брацило «Розсипані перли поезії»
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте
фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище
адресу)
1.
Чим вас захопила, зацікавила постать запорізької письменниці?
2.
Висловте свою думку про поетичну творчість Марини Брацило.
Бажаю успіхів!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 14-15
Дата: 27.10
Тема: Олесь Гончар. Коротко про письменника.
Мрія і дійсність у новелі «Модри Камень».
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Олесь Гончар. Коротко про письменника. Мрія і дійсність у новелі «Модри
Камень».
Теоретичний матеріал
Олесь Гончар народився 3 квітня 1918
р. в с. Ломівці, що в передмісті Катеринослава (нині м. Дніпро), у родині робітників.
Батько працював у приміському колгоспі, де загинув від німецької авіабомби;
мати віддавала всі свої фізичні сили на заводі металевих виробів, через що й
рано пішла з життя, коли синові було лише три роки. Малень-кого Олександра
забрали на виховання бабуся й дідусь по материній лінії, вони проживали в
слободі Суха, що на Полтавщині.
Хлопець закінчив семирічну школу. У ній
українську мову й літературу викладав досвідчений учитель, що й дав майбутньому
письменникові «чисто українське ім’я Олесь». Потім юнак здобував освіту в
Харківському технікумі журналістики (1933–1937) і в Харківському університеті
на філологічному факультеті (1938–1946), навчання в якому на декілька років перервала
Друга світова війна, куди Олесь пішов добровольцем. Перше поранення отримав у
боях за Київ, друге — між Полтавою й Харковом. Дорогою війни він пройшов до
Праги. Нагороджений декількома орденами й медалями. З 1946 р. О. Гончар мешкав
у Києві, навчався в аспірантурі Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН
України.
Перші твори (переважно оповідання) О.
Гончар почав друкувати 1937 р. в різних періодичних виданнях. 1946 р. в журналі
«Україна» виходить друком романтична новела «Модри
Камень» про кохання радянського солдата до іноземки — через таку «тематичну
недалекоглядність» твір офіційно розкритикували. У 1946–1947 рр. пише романи «Альпи», «Голубий Дунай» і «Злата Прага», які становлять трилогію «Прапороносці». Саме з виходом у світ
цього твору до О. Гончара прийшло справжнє визнання. Його приймають до Спілки
письменників України, присуджують дві Державні премії СРСР. Один за одним були
надруковані нові твори: повість «Земля
гуде» (1947), збірка «Новели» (1949),
повість «Микита Братусь» (1951) та
ін., які були написані в правильному
ідейно-тематичному стилі.
У 1960-х
роках, коли було розвінчано культ особи Сталіна й послаблено тотальний контроль
за мистецтвом, з-під пера Гончара з’являються роман «Людина і зброя» (1961) і роман у новелах «Тронка» (1963). Вони засвідчили про новий етап у творчості митця,
друге дихання, «нове цвітіння» прозаїка, ніби написав їх молодий, нічим не
обтяжений та вільний у художньому самовираженні автор. 1968 р. виходить друком
багатостраждальний роман «Собор»,
ущент розкритикований тодішньою владою. Щоб «виправитися», О. Гончар одразу
пише «ідеологічно правильні» твори: «Циклон»
(1970), «Бригантина» (1973), «Берег любові» (1976). У них уже
порушено проблеми, що не дратували владу. Найвідоміший твір Гончара-романіста —
«Твоя зоря» (1980). Після цього
письменник використовує малі епічні форми, з яких і розпочинав свою творчість.
Але це вже не романтичні новели й оповідання, а публіцистичні, де митець
порушує актуальні суспільні проблеми.
Влада нагороджувала О. Гончара преміями й призначала на
високі посади (академік АН УРСР, депутат Верховної Ради УРСР декількох скликань
та ін.). Цим намагалася «приручити» письменника, проте він не торгував своєю
гідністю й здобув великий авторитет серед колег по перу й читачів, часто захищав
своїх побратимів, яких переслідувала влада. 1992 р. О. Гончару присвоєно
почесний ступінь доктора Альбертського університету (Канада). 1993 р.
Міжнародний біографічний центр у Кембриджі (Англія) визнав українського митця
«Всесвітнім інтелектуалом 1992–1993 років».
Гончар помер 16 липня
1995 р., похований у м. Києві на
Байковому кладо-вищі.
Новела «Модри Камень».
Новела (італ. novella
— новина) — невеликий прозовий епічний твір про незвичайну життєву
подію з несподіваним фіналом, сконцентрованою та яскраво відображеною дією.
Новелі властиві: лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів, одна
сюжетна лінія, наявність переломного моменту в сюжеті, зведення до мінімуму
кількості персонажів. Автор концентрує увагу на змалюванні внутрішнього світу
героїв, їхніх переживань і настроїв. Новела як жанр з’явилася в ХІV–ХVІ ст. в
Італії, хоча її корені сягають давніх літератур Заходу та Сходу. В українській
літературі жанр новели розвивали В.
Стефаник, М. Коцюбинський, Б. Лепкий,
Ю. Липа, Г. Косинка та ін.
Одним з найромантичніших творів О. Гончара
є новела «Модри Камень». З кортким змістом та аналізом твору ви можете
ознайомитися, відкривши відео:
Головні герої — радянський солдат і словацька
дівчина Тереза, які закохуються під
час війни. Події відбуваються в
містечку Модри Камень, що в Словаччині. Тема
новели — несподіване кохання з першого погляду — типова для творів романтичного
спрямування (своєрідно вона зазвучала й у новелі «За мить щастя»). На жаль,
війна приносить смерть,
вона відбирає життя й у Терези. Її вбивають поліцаї. Проте образ дівчини живе й
далі в мареннях коханого. Цей сюжет утверджує силу любові та жит-тя — у цьому головна ідея твору.Композиційні й жанрові особливості. Подія,
зображена у творі, незвичай-на, дія розгортається стрімко. Твір невеликий за
обсягом, його поділено на п’ять частин. Несподівана розв’язка приголомшує
читача. Герой-оповідач (розповідь ведеться від першої особи) переживає
психологічний шок. Він говорить із загиблою дівчиною, наче з живою (п’ята частина). Динамічний сюжет,
незвичайна подія, несподівана розв’язка, психологізм — ознаки новели як літературного жанру.
У новелі увагу привертає колористика
твору. З перших рядків новели читач потрапляє в полон різнобарв’я: палітра
кольорів О. Гончара має символічне значення. На початку твору, коли йде
розповідь про піднесений внутрішній стан героя-оповідача, домінують сонячні,
трав’янисті й небесні барви: «Дзвенить
суха весна, гуде зелений дуб на
згір’ях, й облизане каміння сміється до сонця... Високе небо над тобою гуде від
вітру, мов блакитний дзвін». Природа буяє, вона персоніфікована, є тлом, на
якому автор вимальовує картину душевних вражень та яскравих емоцій закоханої
людини. На зміну буянню акварельних барв природи приходять категоричні кольори
— чорний, білий та червоний. Це ми спостерігаємо в епізоді про пораненого
героя-оповідача, який напросився в дім Терези та її матері: «Ти теж була в білій сукні, і на рукаві
чорніла пов’язка... Ти простягла мені свою
білу руку. А мої були мокрі, червоні, незграбні, у брудних бинтах». Цікавою є форма оповіді: її веде
закоханий солдат, згадуючи попередні події. Він уявляє, ніби зустрічається з
Терезою, розмовляє з нею.
О. Гончар у 1940-і роки продовжував
сміливі новаторські пошуки Довженка, Яновського, Хвильового. Тому тогочасна
критика так насторожено сприйняла новелу, поспішила повернути молодого автора в
загальне річище — “писати, як усі”». Але митцю вдалося пройти між краплинками
дощу й зберегти своє творче обличчя.
Модри Камень (Словаччина).
Сучасне фото
Практичне завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть
розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
1.У зручній
для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й
творчість Олеся Гончара.
2. Перегляньте
буктрейлер
на новелу О. Гончара «Модри Камень» (2 хв 19 с), створений юнацьким відділом
Новомосковської центральної міської бібліотеки (Дніпропетровська область).
Напишіть відгук про нього, зваживши на гру акторів, операторські прийоми,
музичний супровід, цитатний матеріал, графіку.
Успіхів у роботі!
Навчальний
предмет: українська мова
Група:
30
Урок:
№ 10
Дата: 26.10
Тема: Розділові
знаки при прямій мові
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Розділові знаки при прямій мові
Спостереження
Прочитайте тексти й виконайте завдання (усно).
Ø
Я
не ходжу, як мої подруги, у басейн. Чому?
По-перше, я мерзлячка, по-друге, мені вистачає тренажерного залу.
ØЯ не ходжу, як мої подруги, у басейн.
-Чому?
-По-перше, я мерзлячка, по-друге, мені вистачає тренажерного залу.
Ø Який текст є монологом, а в якому відбувається розмова
між двома особами?
Ø Якими засобами передано різницю між монологом і діалогом?
Теоретичний матеріал
Пряма мова — це передане дослівно чуже мовлення. Пряму
мову супроводжують слова автора. Слова автора вказують на того, кому належить пряма мова. Вони можуть
передавати й обставини, за яких відбувається мовлення. Пряма мова може бути
оформ-лена як одним реченням, так і декількома, наприклад: «Цікаво! Вельми цікаво, — гладив він борідку. — Ширина плечей — майже 70 см. Отож, Іване, я чекаю вас
завтра на перше тренування» (О. Гаврош).
Пряму
мову записують у рядок або з абзацу. Для схематичного зображення речень з
прямою мовою використовують такі символи: А
(а) — слова автора; П (п) —
пряма мова.
«П», — а.
«Світ
не без добрих людей», — сказав батько.
«П! (?/ …)» — а.
«О
котрій розпочнеться перерва?» — запитав колега.
А: «П».
Диспетчер
сказала: «Усі рейси на завтра скасовано».
А: «П! (?/ …)»
Олег
прокричав: «Пасуй мені, я відкритий!»
«П, — а, — п».
«Цю
дівчину, — сказав син, — я ні з ким не сплутаю».
«П! — а. — П! (? /…)»
«Я
знаю його! — вигукнув брат. — Він ходить до мого спортклубу!»
«П». — «П?» — «П…»
«Прошу...
намалюй мені баранця». — «Га?» — «Намалюй мені баранця...»
«П, — а: — П».
«Чекатиму
тебе надворі, — сказала Ольга й згодом додала: — Не барися».
Зверніть
увагу на останню схему в таблиці. Якщо слова автора складаються з двох частин «сказала й додала» («промовив і докинув», «спочатку запитав боязко, а потім уже сміливіше додав» і под.), то після них
треба поставити двокрапку й тире, а другу частину прямої мови почати з великої літери.
Знак
оклику, знак питання й три крапки беруть разом з прямою мовою в лапки, а крапку
й кому виносять за лапки.
Якщо
пряма мова починається з абзацу, то її в лапки не беруть, а ставлять перед нею
тире, наприклад:
Виступаючи з промовою в розпал Громадянської війни,
Авраам Лінкольн говорив про жителів Півдня як про ближніх, як про людей, які
помиляються. Літня пані засудила його:
— Як ви можете таке говорити? Адже вони — наші
непримиренні вороги, яких треба знищувати!
— Подумайте, мадам, — відповів Лінкольн, — хіба я не
знищую своїх ворогів, коли роблю їх своїми друзями? (З книжки «101 притча для навчання й виховання»).
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в
робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо, каліграфічно,
надсилайте фото або працюйте з Word,
відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
Перепишіть
речення й розставте розділові знаки (лапки
збережено).
1.Раз
мені казала мати «Можеш мов багато знати кожну мову шанувати та одну із мов
усіх щоб у серці ти зберіг» (М.
Хоросницька). 2. «Якось та буде» сказала миша в котячих зубах (З нар. казки). 3. «Життя мені
всміхалося говорив Іван Франко а діти були тим весняним промінням яке зігрівало
моє серце». 4. «Не кидайте хлібом, він святий!» в суворості ласкавій бувало
каже дід старий малечі кучерявій (М.
Рильський). 5. І гукнуло військо хором «Ми готові йти до бою краще смерть
ніж вічний сором!» (Леся Українка).
6. «Мати Божа Царице небесна гукала баба в саме небо голубонько моя святая
великомученице побий його невігласа святим твоїм омофором!» (О. Довженко). 7. Іще бліда іще мов
крейда біла а наче й усміхалась лебеділа «От бачте мамо все і обійшлося» і
цілувала матері волосся (Л. Костенко).
Успіхів у роботі!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 13
Дата: 20.10
Тема: Історія написання «Зачарованої Десни»,
автобіографічна основа, сповідальність
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Історія написання «Зачарованої Десни»,
автобіографічна основа, сповідальність
Теоретичний
матеріал
Словникова
робота. Теорія літератури
Кіноповість (грецьк. kineo
— рухаю) — жанр художнього твору, що поєднує ознаки кіно
(фрагментарність і динамізм оповіді, багатство асоціативних моментів і зорових
вражень, монументалізм образів) і повісті (епічність і психологізм,
метафоричність і потяг до гіперболи, широкі пейзажні картини й авторські
відступи). Це повість, створена зі свідомою настановою на певні
кінематографічні прийоми оповіді: подрібнення дії на короткі епізоди,
лаконічність діалогу й авторських пояснень, монтажний характер епізодів та ін.
Із короткий змістом кіноповісті ви можете ознайомитись,
відкривши відео:
Кіноповість
«Зачарована Десна» О. Довженко писав 14 років. Вона
побачила світ 1956 р. на сторінках
журналу «Дніпро», а окремою книжкою вийшла друком наступного року, після смерті
автора. «Зачарована Десна» — автобіографічна
кіноповість. Жанр кіноповісті започаткував О. Довженко.
У «Зачарованій Десні» О. Довженко зобразив
своє дитинство й джерела формування себе як митця — це тема кіноповісті. Автор поставив завдання оспівати свій край
дитинства, його людей та природу (головна
ідея твору) — і з цим завданням він блискуче впорався.
Своєрідністю композиції кіноповісті «Зачарована Десна» є
двоплановість сюжету, у якому діють два ліричні герої — малий Сашко та зрілий
майстер Олександр Довженко. Основна сюжетна лінія — це ніби окремі новели про
дитинство Сашка, його враження, сцени захоплення навколишнім світом. На другому
плані — ліричні відступи зрілого митця, у яких він по-філософськи осмислює
художню творчість, красу людської праці, природи й людини.
Спогади письменника, у яких «перші радощі, і вболівання, і чари перших захоплень дитячих»,
визначають сповідально-ліричну тональність повісті. Оповідач згадує найяскравіші моменти дитинства:
ворону, що завідувала погодою на селі; діда Семена, який любив кашляти й
відкривав йому прекрасний світ; вирвану молоденьку моркву та колоритні
прокльони прабаби Марусини; картину Божого суду й лева на берегах благословенної
Десни. Власне, у цьому проявляється романтичне світобачення автора: і ворона —
ніби казковий персонаж і водночас птах з реального життя, і нафантазований лев
біля Десни; яскраві характери сварливої прабаби Марусини й життєлюба діда
Семена; неймовірні пейзажі та «зорі на перекинутому небі»... Сприйняття
навколишнього світу обома ліричними героями — емоційне, захопливе, піднесене та
тонке. За всіма жанровими ознаками твір можна було б назвати ліричною повістю.
У малому Сашкові читач бачить душу дорослого чоловіка й
зрілого майстра, вона відкрита для всіх. Як формувався світогляд митця, під
впливом яких чинників? Звичайно ж, найбільший вплив мали його рідні й
односельці. Діда Семена,
який приділяв найбільше уваги хлопчикові, Сашко бачить «у старих срібнофольгових шатах». Це мудрий та добрий чоловік, «він був високий та худий, і чоло в нього
високе, хвилясте, довге волосся сиве, а борода біла», «пахнув дід теплою землею
й млином» — у цих характеристиках вимальовується образ досвідченого, бувалого
чоловіка, людини землі й праці. Крім того, дід Семен постає на сторінках
кіноповісті талановитим педагогом, що навчає маленького хлопчика мудрості й
любові до світу. Саме дід Семен навчав малого Сашка розуміти й любити природу.
Він був одним з тих, хто виховав усесвітньо відомого митця — Олександра
Довженка.
Чи не найколоритніший образ кіноповісті — прабаба Марусина. Ця «малесенька й така прудка» жінка з «видющими й гострими очима», що любила
прокльони, була зморена тяжким життям
біля землі й худоби. Тими прокльонами, що «лилися
з її вуст потоком, як вірші з
натхненного поета, з найменшого приводу», ця старенька жінка вивільняла
негатив, що накопичувався в її душі. Насправді вона не бажала правнукові, «щоб ріс він не вгору, а вниз... та бодай
його шашіль поточила». Якби, не дай Боже, прокльони збулися, вона ще більше
страждала б і просила Царицю Небесну й Миколая-угодника допомогти хлопчикові.
Образ прабаби Марусини автор змальовує емоційно й ніби іронізуючи: «Баба хрестилася в небо з такою пристрастю, аж торохтіла вся від хрестів»,
«їй можна було по три дні не давати їсти. Але без прокльонів вона не могла
прожити й дня. Вони були її духовною їжею».
Своєрідний характер мала Одарка Єрмолаївна — мати
Сашка. Вона була малоосвіченою й забобонною людиною. Ця жінка тягнулася до
землі: «Нічого у світі так я не люблю, як
саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли вилізає із землі всяка
рослиночка, ото мені радість». Ця радість і любов до землі передалися
Сашкові назавжди, адже так поетично оспівувати рідний край без любові не зможе
жоден митець. А мати залишилася в спогадах митця класичним образом берегині.
Батько Сашка
постає на сторінках кіноповісті талановитою людиною й невтомним трудівником. У
ньому поєдналися зовнішня краса та внутрішня культура думок і почуттів. Опис
батька став хрестоматійним, його вивчають напам’ять як зразок довершеного
пафосу, витонченого стилю й добірної мови.
Чому
кінофільми О. Довженка називають поетичним
кіно? Передусім через високий ліризм, замилування пейзажами, емоційне
сприйняття світу його героями.
З тонким ліризмом і високим пафосом
оспівав митець річку (образ Десни), біля якої минуло його босоноге й сонячне
дитинство: «Далека красо моя! Щасливий я,
що народився на твоєму березі, що пив у
незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових
висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про
давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, що й досі, дивлячись часом
униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих
шляхах».
Практичний матеріал (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть
розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
Знати короткий зміст твору «Зачарована
Десна».
Скласти літературний паспорт до
кіноповісті за таким планом:
1.Назва твору.
2.Автор.
3.Літературний рід.
4.Жанр.
5.Тема твору.
6.Головна ідея.
7.Головні герої.
8.Художні засоби.
Доведіть,
що «Зачарована Десна» за жанром — кіноповість.
Розкажіть
про найяскравіші події дитинства, що закарбувалися в пам’яті зрілого майстра.
Чому з позицій дорослої людини вони сприймаються як романтичні? У чому полягає двоплановість сюжету
кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна»?
Які морально-етичні проблеми
порушено в кіноповісті «Зачарована Десна»?
Успіхів у роботі!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 12
Дата: 19.10
Тема: Життєвий і творчий шлях Олександра
Довженка
Зміст: Тестові завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Життєвий і
творчий шлях Олександра Довженка
Тести
1.
Олександр Довженко народився
А.
на Полтавщині
Б.
на Хмельниччині
В.
на Чернігівщині
Г.
на Луганщині
2.
Письменним у родині Довженків був
А.
дід майбутнього письменника
Б.
батько майбутнього письменника
В.
дядько майбутнього письменника
3.
До ув'язнення в концтаборах О. Довженка засудили
А.
за членство в КП(б)У
Б.
за участь у революції 1917 р.
В.
за байдужість до революційних подій
Г.
за службу в петлюрівській армії
4. У
1921-1922 р.р. працює
А.
журналістом
Б.
карикатуристом
В.
дипломатом
Г.
режисером
5.
Свої роботи як автор карикатур підписував псевдонімом
А.
Тимко
Б.
Сашко
В.
Грицько
Г.
Левко
6.
Протягом 1926-1927 р.р. працює
А.
на Одеській кінофабриці
Б.
на Київській студії художніх фільмів
В.
на студії "Мосфільм"
Г.
на студії "Ленфільм"
7.
До раннього періоду творчості О. Довженка належать фільми
А.
"Ягідка кохання"
Б.
"Поема про море"
В.
"Вася-реформатор"
Г.
"Сумка дипкур'єра"
8.
Яку з кінокартин, створених у період з 1928 р. по 1930 р., було визнано одним
із кращих фільмів усіх часів і народів?
А.
"Звенигора" (1928)
Б.
"Арсенал" (1929)
В.
"Земля" (1930)
9.
Перший звуковий фільм про будівництво Дніпрогесу, знятий у 1932 р. називався
А.
"Іван"
Б.
"Степан"
В.
"Петро"
Г.
"Дем'ян"
10.
На особисте замовлення Сталіна було знято фільми
А.
"Зачарована Десна"
Б.
"Аероград"
В.
"Повість полум'яних літ"
Г.
"Щорс"
Д.
"Мічурін"
11.
Для друку і для постановки Сталін заборонив кіноповість
А.
"Тризна"
Б.
"Україна в огні"
В.
"Ніч перед боєм"
Г.
"Мати"
12.
25 листопада 1956 р. О. Довженко помер
А. у
Москві
Б. у
Києві
В. в
Одесі
Г. у
Харкові
Успіхів у роботі!
Навчальний
предмет: українська мова
Група:
32
Урок:
№ 9
Дата: 13.10
Тема:
Тире у складному реченні
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Тире у складному реченні
Спостереження
Прочитайте речення й виконайте завдання
Я надіваю шапку … і мама від щастя аж світиться. Я
надіваю шапку … і в цей момент мені телефонують.
Ø
Поміркуйте, у якому реченні на місці крапок треба поставити кому, а в
якому — тире.
Ø Яке речення потрібно читати з
інтонацією причини й наслідку, а яке — з інтонацією констатації й
перелічування?
Тире можливе між
частинами складносурядного й безсполучникового складного речення, іноді й
складнопідрядного.
Теоретичний матеріал
Тире
в складносурядному реченні
Правило
Приклад
Друга
частина виражає наслідок
Сонце
пірнуло за небокрай – і все навколо потемніло.
Швидка зміна
подій
Несподіваний
ривок – і ми відриваємося від
землі.
Якщо частини складносурядного речення виражають причиново-наслідкові зв’язки, то перед сполучниками і (й), та (= і) треба ставити кому або тире (вибір знака залежить від автора): Дощ
пройшов, і дерева заблищали
або Дощ пройшов — і дерева заблищали.
Тире в безсполучниковому складному реченні
Правило
Приклад
Друга частина виражає висновок
[ ] - [висновок]
Грім гримить – хліб
буде родить.
Частини виражають раптовість,
несподіваність, швидку зміну подій
[ ]
- [раптовість]
Ще мить – усе
вибухне.
Частини протиставляються (можна вставити
а)
[ ]
- [протиставлення]
До неї люди
говорять –[а] не чує, не слухає.
Друга частина виражає наслідок (у першій
може бути умова)
[ умова] - [наслідок]
Натиснув на ручку – двері відхилилися.Ти
до людей чемний – вони до тебе по-людськи.
Друга частина порівнюється з першою
(можна вставити наче, ніби)
[ ] - [порівняння]
Ой,вона заговорить
– у дзвін задзвонить.Ой, вона заспіває – село розлягає.
Тире в складнопідрядному реченні
Тире іноді ставлять з метою інтонаційного
відокремлення головної та підрядної частини. У таких випадках підрядна частина стоїть перед головною: Хоч
земля вся вкрита снігами — моє серце в цвіту (В. Сосюра).
Найчастіше за допомогою тире відокремлюють
підрядні з’ясувальні, часу, умови, мети й допустові.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з
української мови та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або
працюйте з Word,
відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
Перепишіть
речення й розставте в них розділові знаки.
1.Зажурилася
дівчина красная мамина пісня лунає (С. Гаврилов). 2. Стань національним
надбанням і твоя нація стане духовно багатшою (А. Коваль). 3. Блискавка блисне
і камінь трісне (Нар. тв.). 4. Та сам я шукав не істини модні розшукую в хаосі
власну особу (М. Руденко). 5. Як зараз бачу з-за ріки дві кручі наче маяки (А.
Малишко). 6. Білі акації будуть цвісти в місячні ночі жагучі промінь морями
заллє золотий річку і верби і кручі (В. Сосюра). 7. Хочеш бути оригіналом стань
порядною людиною (А. Коваль). 8. Похвали людину за її спиною і вона повернеться
до тебе обличчям (В. Голобородько). 9. Не кожному в руки щастя йде від багатьох
воно тікає (Г. Тютюнник). 10. На білу гречку впали роси веселі бджоли одгули
замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли (М. Рильський). 11. Я знаю моя
Україна воскресне на поклик добра! (Д. Павличко).
Успіхів у
навчанні!
Навчальний
предмет: українська мова
Група:
30
Урок:
№ 8
Дата: 13.10
Тема:
Двокрапка у складному реченні
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Двокрапка у складному реченні
Спостереження
Прочитайте речення й виконайте
завдання (усно)
Ø Знаю, що гранат корисний. З’їм один, бо він містить вітаміни.
Ø Знаю: гранат корисний. З’їм один: він містить вітаміни.
Чи відрізняються за змістом речення? На місці яких сполучників треба ставити двокрапку?
Двокрапку
ставлять між
частинами безсполучникового складного речення в декількох випадках.
Правило
Приклад
Друга
частина пояснює, доповнює або розкриває
зміст першої (можна вставити а саме)
[ ]:
[конкретизація].
Ідея
проста: [а саме] за всіма правилами сучасної науки
змоделювати Київ.
Друга
частина вказує на причину того, про
що йдеться в першій (можна вставити бо)
[ ]: [причина].
Ні,
не можу заснути: на столику диха чебрець. Я запізнився: [бо] у місті були затори.
У
першій частині є слова так, такий, бачити,
знати, чути, розуміти, вирішувати й подібні (можна вставити що)
[відчуваю
]: [ ].
Ми
відчували: [що] скоро почнеться штурм.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з
української мови та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або
працюйте з Word,
відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
Перепишіть
речення й розставте в них розділові знаки.
1.Он
глянь вже лицарі летять народ з неволі визволять (Олександр Олесь). 2. Дивися час великий диригент перегортає ноти
на пюпітрі (Л. Костенко). 3. Мова
перша зброя в боротьбі виживе мова виживе й Вітчизна (О. Ільченко). 4. Не хватайте озлоблених у тюрми вони самі собі
тюрма (П. Тичина). 5. Ще раз про
честь мундира краще зберегти честь і втратити мундир аніж навпаки (А. Крижанівський). 6. Біда з такими
парубками ще не підріс свині під хвіст а вже біжить за дівками (Нар. тв.). 7. Пам’ятай гуртом добре й
батька бити (В. Собко).
Успіхів у
навчанні!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 11
Дата: 12.10
Тема: Олександр Довженко. Трагічна біографія
митця. Відомий у світі кінорежисер, засновник поетичного кіно
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Олександр Довженко. Трагічна біографія
митця. Відомий у світі кінорежисер, засновник поетичного кіно
Теоретичний
матеріал
Олександр Довженко
(1894–1956)
Олександр Довженко народився 10 вересня 1894 р.
в с. В’юнищі (нині с. Сосниця
Чернігівської області) у родині селян. Хлопець навчався на «відмінно» у
Сосницькому чотирикласному училищі, потім — у Глухівському учительському
інституті. 1917 р. О. Довженко переїхав до Києва, тут він вступив на
економічний факультет Комерційного інституту.
1921 р. О. Довженко працював завідувачем
загального відділу при українському посольстві у Варшаві, наступного року — на
посаді секретаря консульського відділу торгового представництва УНР в
Німеччині. Тут він здо-бував малярську освіту в Берлінській академічній вищій
школі образотворчого мистецтва. 1923 р. О. Довженко повернувся до Харкова й
одразу став відомим як художник-ілюстратор «Вістей» та автор політичних
карикатур. У цей час свої роботи він підписував псевдонімом Сашко. Митець був
членом літературних організацій «Гарт» і ВАПЛІТЕ.
Протягом 1926–1933 рр. працював на
Одеській кінофабриці та Київській студії художніх фільмів. Своєю кінострічкою «Земля», знятою 1930 р., О. Довженко
вивів український кінематограф на широкі міжнародні обрії. Ця картина принесла
митцю світову славу. Цього ж року разом з дружиною Ю. Солнцевою митець виїжджає
в тривале закордонне відрядження. З фільмами «Земля», «Звенигора» і «Арсенал»
він відвідав Берлін, Гамбург, Прагу, Париж, Лондон. Українським майстром
поетичного кіно захоплюється Чарлі Чаплін: «Слов’янство поки що дало світові в
кінематографії одного видатного митця, мислителя й поета — Олександра
Довженка». 1932 р. він зняв перший звуковий фільм «Іван», після чого митця запросили на кіностудію «Мосфільм». О. Довженко
переїздить до Москви. 1935 р. кінорежисера й письменника нагороджують орденом
Леніна. Він знімає фільми «Аероград» (1935)
і «Щорс» (1939).
У 1940-х роках О. Довженко займається літературною творчістю:
створює новели «Ніч перед боєм», «Мати», «Хата», «Воля до життя», «Тризна»
та ін. 1943 р.письменник пише повість «Україна
в огні», яку за-боронив Сталін. Він викликав кінорежисера до себе, а згодом
натравив на нього хижу зграю своїх підлабузників, після чого О. Довженкові не
дозволили повернутися в Україну. Той жахливий день письменник назвав своїм
«кремлівським розп’яттям». Життя в Москві тепер було рівносильне засланню.
1949 р. за фільм «Мічурін» митець отримав Державну премію, а це означало, що автора
«України в огні» було офіційно реабілітовано. Протягом 1949–1956 рр. О.
Довженко викладав у Всесоюзному державному інституті кінематографії. 1956 р.
опублікував автобіографічну кіноповість «Зачарована
Десна»; у цей час була завершена й
«Поема про море», яку почали
знімати в листопаді. Проте процес створення кінострічки довелося припинити...
Життя митця раптово обірвалося 25 листопада 1956 р Довженка поховали на Новодівичому кладовищі в м. Москві (Росія).
1958
р. на всесвітній виставці в Брюсселі 117 відомих кінознавців
і кінокритиків з 20 країн світу визнали «Землю» Довженка одним з 12 найкращих
фільмів усіх часів і народів.
Практичне завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть
розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
1. У зручній для вас формі (тексту, плану,
таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Олександра Довженка.
Для допитливих: перегляньте
відеоматеріал про О. Довженка (3 хв 26 с) і виконайте завдання: Новатор, який всім серцем
любив Україну - Історія режисера Олександра Довженка
Розкажіть про перше кохання О.
Довженка.
Якої інформації про О. Довженка
немає в конспекті?
Бажаю успіхів!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 10
Дата: 12.10
Тема: Воєнне лихоліття. Участь українських
письменників у Другій світовій війні
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Воєнне лихоліття. Участь
українських письменників у Другій світовій війні
Спостереження
Савадов. Ілюстрації до повісті Гр.
Тютюнника «Климко»
v
Які деталі ілюстрації свідчать про те, що зображено людей під
час війни?
v
Що ви знаєте про Другу світову війну та її наслідки
v
Чи актуальні воєнні мотиви в сучасній Україні?
Теоретичний матеріал
Через Другу світову війну, що не оминула своїм чорним крилом Україну,
ідеологічний тиск було послаблено, тому літературно-мистецьке життя
пожвавилося. Письменники у своїх творах мали можливість більше порушувати
національно-патріотичні проблеми з огляду на боротьбу з фашизмом. Частину
літераторів було евакуйовано, правління СПУ та деякі редакції періодичних
видань переїхали до Уфи (Росія). Понад сто письменників воювали на передовій та
в партизанських загонах, працювали співробітниками у фронтових періодичних
виданнях. У боях загинув М. Трублаїні, О. Телігу було розстріляно в Бабиному
Яру, О. Ольжича закатовано в німецькому концтаборі.
У літературі провідними стають
патріотично-визвольні мотиви, зокрема синівські почуття, сповнені любові до
свого народу, віри в його перемогу над фашистською навалою; посилюється філософське
спрямування: «Клятва» М. Бажана, «Україно моя» А. Малишка, «Я утверждаюсь» і
«Похорон друга» П. Тичини, «Жага» і «Слово про рідну матір» М. Рильського,
«Земля» Л. Первомайського.
У цей час
О. Довженко написав кіноповість «Україна в огні», відтворивши страшний початок
війни на українських землях. Цей твір, як і вірш «Любіть Україну» В. Сосюри,
роман «Жива вода» Ю. Яновського, був підданий нищівнійкритиці й заборонений.
Саме в період війни розквітнув талант О. Довженка. Митець створює лаконічні
новели оповідання «Ніч перед боєм», «На колючому дроті», «Мати», «Воля до
життя».
У післявоєнні роки розвивається жанр
роману з ши-роким описом подій Другої світової війни, виходять друком трилогія
«Прапороносці» О. Гончара, «Велика рідня» М. Стельмаха, «Вир» Г. Тютюнника.
З’являються романтичні новели «Модри Камень», «Гори співають» О. Гончара,
кіноповість «Зачарована Десна» О. Довженка, «Мисливські усмішки» Остапа Вишні.
Ці високохудожні твори контрастували на тлі єдиного й панівного методу —
соцреалізму, який набирав силу в післявоєнній країні, що розбудовувала
соціалізм.
Подивіться відео «Український літературний процес 40-50-х
років ХХ ст.»
Практичне
завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української
літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з
Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
Прочитайте матеріал, подивіться відео і тезово
викладіть в зошиті.
Успіхів у роботі!
Навчальний
предмет:
українська література
Група: 30
Урок: № 9
Дата: 06.10
Тема: П.Ч. Сергій Жадан. «Ворошиловград»
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: П.Ч. Сергій Жадан. «Ворошиловград»
Теоретичний
матеріал
Народився 23 серпня 1974, в м. Старобільськ в
україномовній родині, де і пройшло його дитинство. В часи перебудови 1990–1991
років поширював у містечку Рухівські газети та національну символіку. У
1991 році переїхав до Харкова, був одним з організаторів харківського
неофутуристського літературного угрупування «Червона Фіра». 1996 – закінчив
Харківський Національний Педагогічний Університет ім.
Г. С. Сковороди, факультет українсько-німецької філології.
У
1996–1999 рр. навчався в аспірантурі цього ж університету, захистив
дисертацію, присвячену українському футуризму: «Філософсько-естетичні погляди
Михайля Семенка» (2000 рік) З 2000 року викладач кафедри української та
світової літератури університету, Віце-президент Асоціації українських
письменників З 2004 — незалежний письменник.
Відомий своїми критичними
висловлюваннями і публікаціями проти харківських можновладців — Добкіна та
Кернеса. У 2011 провів акцію проти закону «Про захист суспільної моралі». Живе
і працює в Харкові. Брав активну участь у харківській помаранчевій революції,
Євромайдані. Пише романи, поезії, есе.
Темою творів письменника є пострадянська дійсність в Україні. Для стилю Жадана характерний вжиток
розмовної та нецензурної лексики. Роман «Ворошиловград» став книжкою року 2010
за версією «Бі-бі-сі» . Перекладає з німецької, польської, білоруської та
російської мов. У 2014 році в рамках фестивалю відеопоезії CYCLOP брав участь в
проєкті «розділові».
Відкрийте відео та послухайте: що сам
письменник говорить про роман «Ворошиловград»: Сергій ЖАДАН про
"Ворошиловград"
Аналіз роману
Молодий чоловік на ім’я Герман,
перейнявши бізнес свого невідомо куди зниклого брата, повертається в містечко
свого дитинства і зазнає тут пригод, яких і можна було очікувати у Жадановій
прозі: вештається степами з сектантами-контрабандистами, товаришує з пастором,
ховається від рейдерів, ночує в наметі біженців під прапором Евросоюзу,
допомагає захистити від рейдерського загарбання напівпокинутий аеродром і таке
інше.
Дивакуваті сюжетні повороти повсюдно
оздоблено світлими знаками любові. Просто любові до ближнього і взаємодопомоги,
любові до тварин, різної глибини любові між жінкою та чоловіком, любові як
дружби, любові як краєвиду. Вона як внутрішнє світло наповнює всі епізоди,
навіть попри традиційну насиченість інвективною лексикою чи не надто радісні епізоди
й деяких не вельми приємних персонажів.
Один із помітних моментів
«Ворошиловграда» – виразніше, ніж зазвичай, артикулювання в суті своїй
політичної ідеї суспільної солідарности й опору. Мешканці міста збираються і не
дають захопити територію, яку вони вважають громадською. А сам Герман висловлює
одному з фахівців із рейдерства просту формулу: люди, які тут виросли і живуть,
не захочуть нікому поступатися своїми правами, землею, бізнесом чи пам’яттю. В
принципі, цю лінію книжки можна сприймати як художньо сформульовану пропозицію
Жадана нинішньому здеморалізованому українському суспільству.
«Ворошиловград» заторкує питання пам’яті, що її трохи парадоксально можна
назвати «індивідуально-історичною». Персонажі повсякчас згадують минуле,
розглядають старі листівки, фотографії чи обдерті стіни занехаяних піонерських
таборів, знаходячи сліди своєї юности, дитинства, молодости. Одним із символів
такої пам’яті й виявляється Ворошиловград – радянська назва Луганська. І
напевно це не просто так, а радше авторський натяк на те, що пам’ять і приємні
спогади багатьох людей неодмінно будуть пов’язані з радянським часом,
радянськими реаліями та артефактами, з цим треба змиритися і ставитися до цього
спокійно.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з
української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або
працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
1. Напишіть відгук на роман С.Бажана
«Ворошиловград»
2. Укажіть автора й назву твору.
3. Назвіть тему твору.
4. Наведіть короткий зміст твору.
5. Визначте проблеми, які автор порушив
у творі.
6. Зробіть висновок: про що автор
спонукав вас замислитися, що нового відкрив твір (якщо це екранізація книги, то
наскільки творцям фільму вдалося передати її зміст).
Успіхів у роботі!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 8
Дата: 06.10
Тема: Контрольна робота. Перлини
західноукраїнської літератури. Під чужим небом. Есе - аргументація
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Контрольна робота. Перлини
західноукраїнської літератури. Під чужим небом. Есе - аргументація
Теоретичний
матеріал
Есе – самостійна творча письмова робота, ознакою якої є
особистісний характер сприймання проблеми та її осмислення, невеликий обсяг,
вільна композиція, невимушеність та емоційність викладу.
Ознаки: дотримання структури тексту, наявність відповідних компонентів (тези,
аргументи, приклади, оцінювальні судження, висновки); обґрунтування
(аргументування) тези.
Вимоги до есе
1.Обсяг – 3-3,5
сторінки тексту.
2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого
зрозуміла й чітка.
3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.
4. Необхідно писати стисло і ясно. Есе не повинно містити
нічого зайвого, має нести лише інформацію, необхідну для розкриття ідеї есе,
власної позиції автора.
5. Есе має відрізнятися чіткою композиційною побудовою, бути логічним за
структурою. В есе, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня
логіка, що визначається, з одного боку, авторським підходом до обговорюваного
питання, а з іншого – самим питанням. Необхідно уникати різких стрибків від
однієї ідеї до іншої, думка має розкриватися послідовно.
6.Есе повинно засвідчити, що його автор знає й осмислено застосовує
теоретичні поняття, терміни, узагальнення, ідеї.
7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.
Структура есе
Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.
Вступ – обґрунтування вибору теми есе.
Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного
питання. Ця частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також
обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій.
Висновок – узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує
есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в
основній частині.
Практична робота
Виконуйте контрольну роботу на аркуші,
обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи,пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word,
відправляйте текстовий документ)
Обирайте власну
тему, розкривайте її в есе за творчістю О.Турянського (поема в прозі «Поза
межами болю») або І. Багряного (пригодницький роман «Тигролови»).
Бажаю
успіхів!
Навчальний
предмет: українська мова
Група:
30
Урок:
№ 7
Дата: 06.10
Тема: Кома в складному реченні
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Кома в складному реченні.
СПОСТЕРЕЖЕННЯ
Прочитайте речення й виконайте завдання.
Сонце зійшло … навколо стало світло.
Сонце зійшло … подув легкий вітерець.
Ø Подумайте,
у якому реченні на місці крапок треба поставити кому, а в якому — тире.
Ø Від
чого залежить вибір розділового знака?
Теоретичний матеріал
Кому
ставлять між частинами складного речення: У
житі синіли
волошки та сокирки, білів зіркатий ромен, червоніла квітка польового маку (М.
Коцюбинський).
Кома в складносурядному реченні
У складносурядному реченні кому
ставлять між частинами, що виражають:
Ø одночасність
подій: І сад цвіте, і горличка туркоче, і
тихий промінь на покосі спить (Г. Чубач);
Ø послідовність
подій: Вересень далеко відлетів легкими
вітрами, і починає мжичити (І. Микитенко);
Ø причиново-наслідкові
зв’язки: Пройшов дощ, і дерева заясніли
під сонцем (У. Самчук);
Ø протиставлення:
Згода дім будує, а незгода руйнує
(Нар. тв.).
Між частинами, що виражають
причиново-наслідкові зв’язки, можна ставити як кому, так і тире — вибір знака в
таких реченнях обумовлюється бажанням автора.
Не треба ставити кому перед
сполучниками і, й, та (=і), або, чи, якщо частини складносурядного речення
мають спільний другорядний член (найчастіше обставини), вставне слово або
частки лише, тільки, ще, навіть: Вдалині хиталися дерева і синів задуманий прибій (В.
Сосюра). Тільки невсипуще море бухає десь здалеку та зорі тремтять у нічній прохолоді (М. Коцюбинський).
Також
не треба ставити кому, якщо
сполучники і, й, та (=і), або, чи поєднують два однотипні односкладні
речення, а також два питальні, окличні або спонукальні речення: Квітчастий луг і дощик золотистий (П. Тичина). Коли в тебе відпустка і де ти будеш відпочивати? (З
розмови).
Кома в безсполучниковому складному реченні
У
безсполучниковому складному реченні кому
ставлять між частинами, що виражають:
•
одночасність подій: Сади стоять,
обдмухані вітрами, листки летять, киваючи гіллю (Л. Костенко);
•
послідовність подій: Минула осінь,
одвіяла, одхурделила зима, настала бентежна пора рясту… (М. Стельмах).
Кома в складнопідрядному реченні
У
складнопідрядному реченні кому треба ставити для
відокремлення підрядних частин, уведених за допомогою сполучників або сполучних
слів, від головних і від інших підрядних: Так
тихо сходить місяця підкова, що аж завмерли гори та ліси… (С. Пушик).
Не треба ставити кому між
частинами, поєднаними сполучниками і, й, та (=і), або, чи, якщо вони мають спільну головну або іншу підрядну частину: Приємно,
коли позіхає дід і коли дзвонять до вечерні літом (О.
Довженко).
При
складених сполучниках тому що, через те що, для того щоб, незважаючи
на те що, після того як, унаслідок того що, замість того щоб кому
треба ставити тільки один раз: або перед усім складеним сполученням слів, або перед
сполучником що, щоб, як — залежно від змісту й інтонації: Я прийшов, для того щоб тобі допомогти
або Я при йшов для того, щоб тобі допомогти.
Коли
перед підрядним реченням стоять частки не, і, то підрядна частина не відділяється комою від головної: Мене
цікавить не як це сталося, а які
можливі наслідки цього факту.
Треба бути уважним і коли обставини
цьому не сприяють.
При
збігові сполучників перед другим з них кому
не треба ставити тоді, коли в наступному реченні наявні співвідносні слова то,
так: Мені здається, що
якби людина була завжди щасливою, то не цікаво було б жити. Порівняйте: Мені здається, що, якби
людина була завжди щасливою, не цікаво було б жити.
Якщо
при збігові перший сполучник протиставний (а, але), то кому не ставлять: Він прокинувся ввечері, довго пив чай, а коли зовсім стемніло, став збиратися
у свою вилазку (Л. Первомайський).
Не треба ставити кому між
сурядним і підрядним сполучником на початку речення: як нам жити з правдою такою, що спокою нам не дає? (О. Мелешко).
Практичне завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо
,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word,
відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
1.Перепишіть речення й виконайте завдання
(розділові знаки пропущено).
Коли
зграя залетить далеко та в тумані стане тихо я зупиняюся й наслухаю що робиться
попереду (Гр. Тютюнник). 2. Чи може щось наплутано віками і атом вручено нам
безрозсудно рано? (П. Скунць). 3. Будинок у якому немає книжок подібний до тіла
позбавленого душі(Цицерон). 4. В’язниця не для поетів поетам належить проходити
крізь стіни (О. Забужко). Життєва драма єдина з драм що відбувається без
репетицій (Д. Арсенич). 6. Книг бездонна глибина ми ними в печалі втішаємося
вони узда для тіла й душі (Нестор Літописець). 7. Світало та хмарилося. Було
затишно й пахло вогкістю (А. Головко). 8. Отут серед цвіту здається що якби
людина навчилася мудрості в дерев то не була б ворогом самій собі й природі (Є.
Гу-цало). 9. Коли ж одчинили вікно світло впало на ціле море напружених
схвильованих облич і крізь вікно в хату влетіла стоока тривога (М.
Коцюбинський).
Розставте розділові знаки.
Теоретичний матеріал
У
складному реченні крапку з комою ставлять
між поширеними частинами, що в середині мають свої розділові
знаки: Усе зраділо, стрічаючи день; і
день зрадів — ясний, теплий, погожий (Панас
Мирний). Річка мов пояс; лісу смуга; мов
повінь, трави піднялись (Б.-І. Антонич). Оскільки не завжди можна відчути,
у якому місці автор поставив крапку з комою, то не буде грубою помилкою, якщо
на місці цього розділового знака поставити тільки кому.
Практичне завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо
,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word,
відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
1.Перепишіть вислів.
Кістка, кинута собаці(1) не є милосердя(2)
милосердя — це кістка(3) поділена із собакою(4) коли ти голодний не менше за
неї.
Крапку з комою треба поставити на місці цифри
А1, Б2, В3, Г4
1. Перепишіть речення.
Од
зеленого берега ніби повіяло холодком(1) холодок ніби лащився до лиця(2)
милував його(3) влив у тіло розкіш життя(4) подарував радісне почування.
Крапку з комою треба поставити на
місці цифри
А1, Б2, В3, Г4
Успіхів у роботі!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 30
Урок: № 6
Дата: 06.10
Тема: Розділові знаки у простих реченнях,
ускладнених вставними словами
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених вставними словами
СПОСТЕРЕЖЕННЯ
Розглянувши світлину й прочитавши
речення, виконайте завдання.
Мабуть, дощ уже іде. По-твоєму, дощ уже іде? Дощ, на радість, уже
іде! Значить, дощ уже іде. Майте на увазі, дощ уже
іде. Перепрошую, дощ уже іде?Яке з цих
речень відповідає світлині?
Яке слово
допомогло вам вибрати потрібне речення?
Теоретичний матеріал
Вставні
конструкції (слова, словосполучення та речення) виражають ставлення мовця до сказаного й не несуть нової
інформації, а лише певним чином оцінюють або уточнюють основне повідомлення: Мабуть, цього року поїдемо
не до моря, а в Карпати. Вставні конструкції не є членами речення. На письмі їх
відокремлюють комами, а в усному мовленні виокремлюють інтонаційно —
відповідними паузами.
Група вставних
конструкцій за
Найуживаніші вставні конструкції
Приклад
значенням
упевне
ність
чи
безумовно, безперечно, без сумніву,
Мистецтво — це, можливо,
невпевне
ність
справді, певна річ, правду кажучи,
останнє пристанище свободи
щоправда, мабуть, може,
(О. Гончар).
певно, очевидно, здається, сподіваюся та ін.
емоційна оцінка
на щастя, на диво, на радість, слава
Богу,
Жахіть війни, на щастя, ви не
мовця
нарешті, на жаль, на со-
знали (О. Гончар).
ром, як на зло, як на гріх, соромно
сказати, чого доброго та ін.
джерело інфор-
кажуть, як кажуть, мовляв, чую,
Українські пісні — це, за словами
мації
бачу, по-моєму, на мою думку, на думку
… ,
Гоголя, народна істо-
за висловом … та ін.
рія, яскрава, сповнена
барв
(М. Безхутрий).
зв’язок між дум-
по-перше, по-друге, з одного боку,
Я сумніваюся, отже, мислю
ками, порядок
з іншого боку, крім того, навпаки,
(В. Черняк).
викладу думок
отже, значить, наприклад, зреш
тою та ін.
активізація
бачиш, бач, вірите, знаєш, уявля єш,
Знаєш, є такі речі, які треба
ууваги співроз-
уявіть собі, майте на увазі,
забувати, щоб не псувати собі
мовників
зверніть увагу, між нами кажучи,
життя (Г. Пагутяк).
чуєте та ін.
етикетні форму-
прошу, перепрошую, будь ласка,
Будь ласка, не забувайте про
ли
добрий день, на добраніч та ін.
братів наших молодших (З газети).
Не треба відокремлювати члени речення,
співзвучні зі вставними словами. Порівняйте: Не сподівайся на щастя, перебуваючи в рабстві. На щастя, ми маємо вибір.
Слова, що завжди є вставними
Слова, що ніколи не бувають вставними
отже, мабуть, по-перше, по-друге, що-
адже, навіть, принаймні, усе-таки,
правда, а втім
неначебто, нібито
Слова однак і проте
на початку речення або частини складного речення є протиставними сполучниками,
а не вставними конструкціями. Порівняйте: Почався
дощ. Проте я маю надію, що він швидко мине. Дощ, однак, не збирався вщухати.
Сполучник а (рідше але)
може належати до складу вставної конструкції, якщо нерозривно з нею зв’язаний: І вернеться наша воля, а
може, ще й слава (Ю. Федькович).
У цьому реченні між сполучником і вставним словом тісний зв’язок: якщо опустити
вставне слово, речення перетвориться на набір слів: І вернеться наша воля, а ще й слава.
Комою не відокремлюють вставні слова, що
стоять на початку або в кінці відокремленого звороту: Надвечір, мабуть годині о шостій, розпочався дощ. Андрій, очевидно
поспішаючи, не повечеряв.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в
робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно,
надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану
вище адресу)
1. Прочитайте речення й виконайте
завдання.
А може, іще Господь
зласкавиться над нами, і нас із ним помилують. 2. Орфей, до речі, також був
фракієць. Можливо, дак, але, можливо, й гет (Л.
Костенко). 3. Очевидно, дуже мало людей керуються розумом — керманичем
свого плавання (М. Довгалевський). 4.
Страшно, коли така людина жде чиєїсь помилки, як ворон крові, і, зрештою, сама
стає вороном (М. Стельмах). 5.
Сковорода, як він писав, ціле своє життя піклувався про духовний хліб (В. Шевчук). 6. Чи не вкажете мені яких
творів про методи етнографічні, а власне, про способи записування народних
пісень? (Леся Українка). 7. А може,
усмішка фортуни — це іронія долі? (Ю.
Меліхов).
Знайдіть
вставні конструкції й визначте, до якої групи за значенням вони належать.
2.Перепишіть
речення й розставте в них розділові знаки.
Імовірно кожну людину яка відчуває себе людиною нестримно
тягне робити іншим добро… (Е. Андієвська).
2. З роками я зрозумів що немає жодних підстав червоніти з приводу свого
сільського походження що навпаки зв’язок із селом моє щастя мій золотий запас (І. Миколайчук). 3. Цікаво що в античній
Греції як пише про це професор В. Щербаківський вінок відігравав ту ж саму роль захисника від усього злого як і в
Україні (О. Воропай). А може сад
дрімає в мені в моїй просвітленій душі (Ю.
Сердюк). 5. У небі веселка. А може то стрічка з вінка нареченої літу
дарована? (Л. Семко). 6. Життя мабуть
це завжди Колізей (Л. Костенко). 7.
Можливо прощення це і є правдива помста бо найглибше потрясає душу (Г. Пагутяк).
Успіхів
у роботі!
Навчальний
предмет:
українська мова
Група: 30
Урок: № 30
Дата: 10.06
Тема: Контрольна робота. Практична риторика. Тести
Зміст: Тестові завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Контрольна робота. Практична риторика. Тести
Тестові завдання
1. Троп як засіб
мовного вираження – це
А. Синтаксична конструкція, що має умовно-діалогічний характер, тобто
запитання не потребує відповіді, а звернення не потребує реакції того, до кого
воно спрямоване.
Б. Виражальний засіб, прикметною особливістю якого є вживання слова чи
сполуки слів у переносному значенні.
2. Риторична фігура
як засіб мовного вираження – це
А. Синтаксична конструкція, що має умовно-діалогічний характер, тобто
запитання не потребує відповіді, а звернення не потребує реакції того, до кого
воно спрямоване.
Б. Виражальний засіб, прикметною особливістю якого є вживання слова чи
сполуки слів у переносному значенні.
3. До риторичних
фігур належать:
А антитеза
Б градація
В гіпербола
Г епітет
4. До тропів
належать:
А риторичне запитання
Б метафора
В оксиморон
Г риторичне звернення
5 Епітет – це
А художнє перебільшення
Б художнє означення
В поєднання
непоєднуваного
6. Метафора – це
А заміна слова
описовим висловом, що характеризує якусь ознаку
Б образний вислів, побудований на зіставленні двох предметів або станів, що
характеризує якусь ознаку
В уживання слова в переносному значенні на основі подібності двох предметів
чи явищ за формою, кольором, функцією та інше
7. До інформаційних жанрів належать:
А доповідь
Б листування
В осуд
Г повідомлення
8. До діалогічних жанрів належать:
А інформація
Б пояснення
В бесіда
Г телефонна розмова
9. До оцінювальних жанрів належать:
А офіційне листування
Б рецензія
В характеристика
Г інструкція
10. До етикетних жанрів належать6
А вибачення
Б похвала
В осуд
Г привітання
11. Підготуйте повідомлення на тему: «Найкомфортніше місто України».
Коментар: 1-10
запитання оцінюються в 1 бал, 11 запитання – 2 бали.
Виконуйте контрольну роботу на
аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка,
тема роботи,пишіть
розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий
документ)
Успіхів у роботі!
Навчальний
предмет:
зарубіжна література
Група: 30
Урок: № 17
Дата: 02.06
Тема: Узагальнення і систематизація навчального матеріалу
Зміст: Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Узагальнення
і систематизація навчального матеріалу
Практичне завдання
1.Межі доби Просвітництва?
2.Твір Гете «Фауст» за жанром є…
3.Кому належить вислів із твору «Фауст» Гете: «Я – тої
сили часть, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого»…
4.Жанр твору Ф. Кафки «Перевтілення»…
5.З ким насправді відбулося «перетворення» з однойменного
твору Ф. Кафки?
6.М.Булгаков – російський письменник, але ж де він народився?
7. Кому належать слова «рукописи не горять» із роману
«Майстер і Маргарита» М.Булгакова?
8.Як називаються вірші, записані у формі малюнка? Їх
використовував Г. Аполлінер.
9.До якої літературної течії належала російська поетеса
А. Ахматова?
10.Який політичний режим засуджував Дж. Орвелл у
повісті-притчі «Скотоферма»?
11.З якого твору цитата: «Людину можна знищити, але не
можна перемогти» та хто є автором?
12.Яке слово в оповіданні Г. Белля «Подорожній, коли ти
прийдеш у Спа…» обірване?
Успіхів у роботі!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 30
Урок: № 28
Дата: 01.06
Тема: Розділові знаки у простих реченнях,
ускладнених звертаннями
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Розділові знаки у
простих реченнях, ускладнених звертанням
Спостереження
Розглянувши світлину й
прочитавши речення, виконайте завдання.
1. Людмила Барбір:
«Пане Віталію, скільки кілометрів київських
доріг відремонтовано цього року?»
2. Людмила Барбір:
«Пане Віталіє, скільки кілометрів київських
доріг відремонтовано цього року?»
v
Яке з цих речень
відповідає світлині?
v
Чому важливо вміти
правильно звертатися до людей?
Теоретичний матеріал
Звертання — слово (або сполучення
слів), що називає особу чи предмет, до яких
спрямоване мовлення: Зоре
моя вечірняя, зійди
над горою (Т.
Шевченко). Відокремлюють звертання комами або знаком оклику.
Кома
звертання
приклади
непоширене (одне слово)
Спасибі, предки, за духовний
спадок (Л. Костенко).
поширене (словосполучен-
Старі дуби, спасибі вам за осінь, за відлітання
радості і
ня, зворот, прикладка)
птиць (Л. Костенко).
з вигуками о, ой
О люба Інно, ніжна Інно, любові усміх квітне раз ще й
тлінно (П. Тичина).
Знак оклику
з окличною інтонацією
Мої друзі літ моїх дитячих, щирі й
незлобні диваки!
Ви від кривд людських, недобрих мачух, на луги втікали, на
річки (М. Рильський).
Звертання,
як і вставні слова, не бувають членами речення.
Займенники
ти
і ви
звертаннями не бувають, вони виконують роль підмета: Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні
ночі? (П. Тичина).
Практичне
завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української мови та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото
або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
1. Перепишіть речення й розставте в них розділові знаки.
Шуми вітре шуми буйний
на ліси на гори... (М. Шашкевич). 2.
Радій же серце До останку пий життя людського пінистий напій (М. Рильський). 3. О незвичайна
чародійна мово хоч пронеслася молодість громово твій звук у мене в серці не
затих (Д. Павличко). 4. Марусино
серце пожалій мене візьми моє серце дай мені своє (Нар. тв.). 5. О страднику великий Прометею тобі я заздрю (Леся Українка). 6. І далі ми пішли вже
самі товариші генерали хоча ви ніколи не давали нам достатньо зброї не давали
боєприпасів необхідних для наступу… (В.
Шкляр). 7. Моя маленька дівчинко Якби ти знала як я чекав від тебе хоч
якої-небудь вісточки (В. Симоненко).
8. Прийми мене весно рожева слугою твоєї краси візьміть мене братом дерева візьміть
мене в прийми ліси (Олександр Олесь).
9. Слов’яни любі й ви усі народи Борітесь стійте за свої свободи (П. Тичина).
Тема: Розділові знаки у простих
реченнях, ускладнених однорідними членами речення
Спостереження
Прочитайте речення й виконайте
завдання.
Піду
поплаваю трохи
Походжу,
поплаваю трохи.
У якому
реченні обидва дієслова є присудками, а в якому перше — присудок, а друге — обставина
мети?
Чому в першому реченні немає між
дієсловами коми?
Теоретичний матеріал
Однорідні члени речення поєднуються сурядним зв’язком, вони відповідають на однакове
питання, стосуються одного члена речення й відіграють однакову синтаксичну
роль: Злітаються різні круки, консультанти й політтехнологи (Л.
Костенко). Тут однорідні підмети стосуються одного слова — присудка злітаються.
Розділові знаки при однорідних членах речення
Кому ставлять між однорідними членами речення,
поєднаними сполучнико-
0, 0, 0
Здалеку я бачу гори, ліси, річку.
вим, безсполучниковим і
і 0,і 0,і 0
Здалеку я побачив і гори, і ліси, і річку.
змішаним зв’язком
0,0,і 0,і 0
Здалеку я бачу гори, ліси, і річку, і міст.
0 і 0,0 і 0
Здалеку я бачу гори й ліси, річку
й міст.
0, 0 і/або 0
Здалеку я бачу гори, ліси й річку.
як 0,такі 0
Здалеку я бачу як гори, так і ліси.
0, а/але 0
Здалеку я бачу не гори, а
ліси.
Тире ставлять між однорідними членами речення,
що протиставляються (між
0 — 0
Насолоджуюся красою гір не здалеку —
ними можна вставити сполучник а)
зблизька.
Крапку з комою ставлять між однорідними членами речення,
якщо вони поширені й у
0;0;0
Здалеку я бачу гори,
укриті снігом; хвойні
середині хоча б одного з
ліси; річку, закуту кригою.
них є кома
Однорідні означення
Означення однорідні, якщо
характеризують предмет з
Ліс одягнутий у жовті,
червоні й зелені шати.
одного боку
суто позитивні або суто
Як приємно спекотного дня випити прозорої,
солодкої, прохолодної води.
негативні за значенням
Дув різкий, пронизливий, холодний вітер.
образні (епітети)
Задумливий,
смагляволиций вечір заворожує своїм спокоєм.
перше — непоширене,
Широкий,
порослий травою двір був нам за футбольне
а друге — поширене
поле. АЛЕ: Порослий травою широкий двір був нам за
футбольне поле.
друге пояснює перше
Дід розповів іншу, правдиву історію.
стоять після означуваного
Будинок, високий, цегляний,
звели за півроку.
слова
АЛЕ: Високий цегляний будинок звели за півроку.
Узагальнювальні слова при однорідних членах речення Узагальнювальними називають слова, що об’єднують в одну групу всі перелічувані
предмети, ознаки, дії тощо. Узагальнювальне
слово (словосполучення) відіграє ту саму
синтаксичну роль, що й однорідні члени речення. Між узагальнювальними
словами (УС) й однорідними членами речення треба ставити двокрапку або тире.
Двокрапка й тире при
однорідних членах речення
УС:0,0,0
У моїй уяві змішалося все: гори, ліси,
річка.
0,0,0 - УС
Гори, ліси, річка – усе змішалося в
моїй уяві.
УС:0,0,0 - … (однорідними членами
речення не завершується)
Усе: гори, ліси, річка – змішалося в
моїй уяві.
ЗАУВАЖТЕ!
Кома не
ставиться між компонентами усталених сполук типу і так
і сяк, і туди і сюди, і вдень вночі, ні туди ні сюди, ні сяк ні так, ні вдень
ні вночі, ні риба ні м’ясо, а
також між однорідними членами речення, що поєднуються повторюваним сполучником
та утворюють тісну смислову єдність: Ні вдень ні вночі не стихає клепання коси (О. Довженко). А потім і щастя і горе обірвались так раптом (Леся Українка).
Практичне завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть
розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
Перепишіть
речення й виконайте завдання (розділові
знаки пропущено).
Сиві рожеві блакитні
дими кучеряві плинуть з високих мов башти стрімких димарів (М. Рильський). 2. Тобі Україно моя і перший мій подих і подих
останній тобі (В. Еллан-Блакитний).
3. На Маковея збирають люди всяку городину а саме мак кріп цибулю часник моркву
соняшник редьку (А. Кримський). 4.
Живи Україно живи для краси для сили для правди для волі. 5. Мистецтво не
підробляє й не замінює реальний світ а пояснює його розширює продовжує. 6.
Бринить-співає наша мова чарує тішить і п’янить (Олександр Олесь). 7. Усе і небо і перемелене на труху в глибоких
коліях дороги сіно і вогкий гнилуватий повів рік і тривожний крик птиці і
невисока росиста отава сповіщало що літо вже здає ключі сумовитій осені (М. Стельмах). 8. Небо було глибоке
бездонне залите густою темінню усипане міріадами рухливих мерехтливих зірок (Ю. Збанацький). 9. Ніщо не мертве в
вирі світовому ні курява планет ні сталагміт ні мумії прадавніх пірамід ні
літери спліснявілого тому (Борис Тен).
10. Не було спочинку ні вдень ні вночі (Панас
Мирний). 11. Світло і тьма тління і вічність віра і безчестя складають світ
цей і потрібні одне одному (Г. Сковорода).
Підкресліть однорідні члени речення й розставте розділові знаки.
Знайдіть і випишіть антоніми.
Успіхів
у роботі!
Навчальний
предмет: зарубіжна література
Група:
30
Урок:
№ 16
Дата: 26.05
Тема: Контрольна робота.
«Цінність духовних уроків класичної й сучасної літератури». Твір-есе
Зміст: Теоретичний матеріал
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Контрольна робота.
«Цінність духовних уроків класичної й сучасної літератури». Твір-есе
Есе – самостійна творча письмова робота, ознакою якої є особистісний характер
сприймання проблеми та її осмислення, невеликий обсяг, вільна композиція,
невимушеність та емоційність викладу.
Ознаки: дотримання структури тексту,
наявність відповідних компонентів (тези, аргументи, приклади, оцінювальні
судження, висновки); обґрунтування (аргументування) тези.
Вимоги до есе
1.Обсяг – 3 – 3,5 сторінки тексту.
2. Есе повинно сприйматися як
цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.
3. Кожен абзац есе розкриває одну
думку.
4. Необхідно писати стисло і ясно. Есе не повинно
містити нічого зайвого, має нести лише інформацію, необхідну для розкриття ідеї
есе, власної позиції автора.
5. Есе має відрізнятися чіткою композиційною
побудовою, бути логічним за структурою. В есе, як і в будь-якому творі, повинна
простежуватися внутрішня логіка, що визначається, з одного боку, авторським
підходом до обговорюваного питання, а з іншого – самим питанням. Необхідно
уникати різких стрибків від однієї ідеї до іншої, думка має розкриватися
послідовно.
6.Есе повинно засвідчити, що його автор знає й
осмислено застосовує теоретичні поняття, терміни, узагальнення, ідеї.
7. Есе має містити переконливе
аргументування порушеної проблеми.
Структура есе
Есе складається з таких частин – вступ, основна
частина, висновок.
Вступ – обґрунтування вибору теми
есе.
Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми й
виклад основного питання. Ця частина припускає розвиток аргументації й аналізу,
а також обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій.
Висновок – узагальнення й аргументовані висновки до
теми тощо. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і
значення викладеного в основній частині.
Коментар:
пишіть есе за творчістю одного з представників світової літератури: Е. Гемінгвея
«Старий і море», Г.Г.Маркеса «Стариган із крилами», М.Павича «Скляний равлик»,
Т.Халілова «До останнього подиху».
Успіхів у роботі!
Навчальний
предмет: українська мова
Група:
30
Урок:
№ 24
Дата: 24.05
Тема: Порядок слів у реченні. Односкладні
речення
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Порядок слів у реченні. Односкладні
речення
Теоретичний матеріал
Односкладні речення
В односкладних реченнях є лише один головний
член, який може бути як у формі підмета, так і у формі присудка: Тихий вечір. Іду
до річки. Другий головний член
односкладному реченню не потрібен, тому наведені речення є повними.
1. Означено-особове речення. Головний член у формі присудка
називає дію, яку виконує конкретна особа (1-а або 2-а особа — див. таблицю): Чекаєте
вже декілька хвилин? Дякую за терплячість.
Однина
Множина
1-а особа
чекаю, чекатиму
чекаємо, чекатимемо, чекаймо
2-а особа
чекаєш, чекатимеш, чекай
чекаєте, чекатимете, чекаймо
3-я особа
чекає, чекатиме, хай чекає
чекають, чекатимуть, хай чекають
Неозначено-особове
речення. Головний член у формі присудка називає
дію, яку виконує невизначена особа
(3-я особа множини — див. таблицю): У нас
довго не чекають. Нарешті
ремонтують
дорогу.
Узагальнено-особове
речення. Головний член у формі присудка називає
дію, яка сприймається узагальнено й
властива будь-якій особі (1-а, 2-а або 3-я особа): Поживемо
— побачимо. Тихіше їдеш —
далі будеш. Лежачого не б’ють. Здебільшого це
вислови з народної мудрості (приказки, прислів’я, народні прикмети) та
афоризми.
Безособове речення. Головний член у формі присудка
називає дію, процес або стан, що
мисляться незалежно від особи-діяча.
Способи вираження головного члена безособового речення
безособове
дієслово
Кортить
ще поспати. Мене нудить.
особове
дієслово в значенні безособового
Пахне
свіжістю. Потягло сирістю.
безособова
форма дієслова на -но або -то
Названо
переможців. Конкурс розпочато.
прислівник
(з дієсловом-зв’язкою або без нього
Сьогодні сонячно.
Учора було холодно.
присудкові
слова треба, потрібно, можна, слід, гріх, сором, жаль + інфінітив
Треба
трохи потренуватися. Шкода ви-
трачати час на порожні розмови.
інфінітив
(неозначена форма дієслова)
Як бути?
Може, відпочити?
заперечне
слово нема (немає), а також не було, не буде + додаток у род.
відм.
Не
було бажання плавати. Для мене немає
труднощів.
Називне речення. Головний член — у формі підмета.
У таких реченнях стверджується існування предмета чи явища: Чарівне Прикарпаття. Пахощі.
Синтаксичний
практикум (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте
фото або працюйте з Word,
відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
1.Перепишіть речення й виконайте завдання.
Так шуміть же, гаї неозорі, і, сади,
зацвітайте, як дим (В. Сосюра). 2. Не
дай мені напитися журби й душі замерзнуть від морозу (О. Довгоп’ят). 3. На ланах співають ще не часто (Л. Талалай). 4. Коней на переправі не
міняють (Нар. тв.). 5. Три дні дали
на роздуми мені.
Марную день на пошуки незримої німої
суті в сутінках понять. 7. Скільки цвіту з мене обтрусили… Скільки з мене яблук
продали. 8. Було нам важко, і було нам зле, і західно, і східно. Було
безвихідно. Але нам не було негідно. 9. І все на світі треба пережити (Л. Костенко).
Підкресліть граматичні основи.
Визначте й надпишіть види односкладних речень.
2.Перепишіть речення й виконайте завдання.
Нема на світі Заходу і Сходу (О. Пахльовська). 2. Батьків не
вибирають (Нар. тв.).
3. Океан чистоти й сяйва. 4. Багато
таких суден тепер списують, ріжуть, вантажать на платформи й відправляють на
металургійні заводи (О. Гончар). 5.
Ідемо, поете, вперед і пізнаємо все (О.
Матушек). 6. Що посієш, те й пожнеш (Нар.
тв.). 7. Світало по-березневому рано (З.
Тулуб). 8. Далина. Далечінь. Світлодаль
(М. Сингаївський). 9. У садку поміж деревами понасипало кучугури (Панас Мирний). 10. Сосни високі.
Серпень. Спека (Є. Летюк). 11. У гаю,
гаю вітру немає (Т. Шевченко).
Підкресліть граматичні основи.
Визначте й надпишіть види односкладних речень
Бажаю успіхів!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 26
Дата: 23.05
Тема: Узагальнення та систематизація вивченого
Зміст: Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Узагальнення та систематизація вивченого
Практичне завдання
Коментар: кожна правильна відповідь оцінюється в 0,5 балів
1 Установіть відповідність між назвою твору та автором.
1 «
Місто» а) В. Шкляр
2 « Щоденник» б) Є.Плужник
3 « Солодкий світ!..»
в) Б.-І.Антонич
4 « Майстер
корабля»» г) П.Тичина
5 «Тигролови
» д) В.Підмогильний
6 «Мина Мазайло »
е) О.Турянський
7 « Я(романтика)» є) Остап Вишня
8 « Одчиняйте двері…» ж) М. Вороний
9 «Зелена Євангелія
» з) М.Семенко
10 «Маруся »
и) І.Багряний
11«Блакитна Панна » і) М.Семенко
12 «Вчись у природи творчого спокою» » к) Остап Вишня
13 «Письменники» л) П.Тичина
14 «Чари ночі» м) М.Рильський
15 «У теплі дні збирання винограду» н) О.Олесь
16 «Коляда» о) Б.-І. Антонич
17 «Арфами, арфами…» п)
П.Тичина
18 «Бажання» р) М.Хвильовий
19 «Сом»
с)П.Тичина
20 «Пам’яті тридцяти» т) М.Рильський
21 «Запрошення» у) М.Куліш
22 «Ніч…а човен як срібний птах!» ф) Б.-І. Антонич
23 «Різдво» х) Остап Вишня
24 «О панно Інно!..» ц) Ю.Яновський
Успіхів у
роботі!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 35
Дата: 20.05
Тема: Контрольна робота. Модерна драматургія.
Перлини західноукраїнської літератури. Есе - аргументація
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Контрольна робота. Модерна драматургія.
Перлини західноукраїнської літератури. Есе - аргументаціяТеоретичний
матеріал
Есе – самостійна творча письмова робота, ознакою якої є
особистісний характер сприймання проблеми та її осмислення, невеликий обсяг,
вільна композиція, невимушеність та емоційність викладу.
Ознаки: дотримання структури тексту, наявність відповідних компонентів (тези,
аргументи, приклади, оцінювальні судження, висновки); обґрунтування
(аргументування) тези.
Вимоги до есе
1.Обсяг – 3-3,5
сторінки тексту.
2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого
зрозуміла й чітка.
3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.
4. Необхідно писати стисло і ясно. Есе не повинно містити
нічого зайвого, має нести лише інформацію, необхідну для розкриття ідеї есе,
власної позиції автора.
5. Есе має відрізнятися чіткою композиційною побудовою, бути логічним за
структурою. В есе, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня
логіка, що визначається, з одного боку, авторським підходом до обговорюваного
питання, а з іншого – самим питанням. Необхідно уникати різких стрибків від
однієї ідеї до іншої, думка має розкриватися послідовно.
6.Есе повинно засвідчити, що його автор знає й осмислено застосовує
теоретичні поняття, терміни, узагальнення, ідеї.
7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.
Структура есе
Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.
Вступ – обґрунтування вибору теми есе.
Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного
питання. Ця частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також
обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій.
Висновок – узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує
есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в
основній частині.
Практична робота
Виконуйте контрольну роботу на аркуші,
обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи,пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word,
відправляйте текстовий документ)
Обирайте власну
тему, розкривайте її в есе за творчістю М. Куліша, Б.-І.Антонича або О.
Турянського.
Бажаю успіхів!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 30
Урок: № 22
Дата: 10.05
Тема: Контрольна робота. Синтаксична норма.
Тести
Зміст: Тестові завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Контрольна робота. Синтаксична норма.
Тести
Тестові
завдання
1.Граматичних помилок немає в реченні
А За молоденьким гаєм ріс більш старезний ліс.
Б Шлях через поле видався їм найбільш коротшим.
В Для гостей чемпіонату приготували найкращі місця.
Г Цього разу відпочинок здався більш гарнішим.
Д Наступного року очікують холоднуватішого літа.
2.Прочитайте речення.
Фігуристка, [...] хворобу, блискуче виконала складний
стрибок.
Замість пропуску можуть стояти всі слова, ОКРІМ
А незважаючи на
Б не дивлячись
В забувши про
Г подолавши
Д попри
3.Граматично правильне закінчення
речення «Приїхавши до Криму,..»
А мене відразу захопив п’янкий аромат олеандрів.
Б перед вами раптово розпросториться лазурове море.
В дітлахи швидко засмагли під лагідним сонцем.
Г згадуються неперевершені поезії Адама Міцкевича.
Д усіх відпочивальників гостинно зустрічає Сімферополь.
4.Помилково вжито слово в рядку
А зачинити кабінет фізики
Б доводити складну теорему
В складати випускний іспит
Г мішати проводити урок
5.Літеру у на місці всіх пропусків треба писати в рядку
А ..війшли до
комори, переконана ... цьому
Б... свободу віримо, прочитала ... книзі
В зайшла ...
зошиті, пішли ... світлицю
Г була ... Львові,
дивився ... стелю
Д приходила ... формі, жити... Фастові
6.НЕПРАВИЛЬНИМ є запропонований у дужках варіант рядка
А відповідно до Конституції (за Конституцією)
Б багатий кам'яним вугіллям (багатий на кам'яне
вугілля)
В на вимогу прокуратури (по вимозі прокуратури)
Г берегти на всякий випадок (берегти про всяк
випадок)
Д розумітися в оподаткуванні (розумітися на оподаткуванні)
7.Редагування потребує сполука в рядку
А згадати між іншим, принагідно згадати
Б упродовж місяця, на протязі місяця
В дотепер не з’ясовано, досі не з’ясовано
Г насамперед знати, передусім знати
Д знайти без зволікань, знайти негайно
8.Граматично правильно утворено словосполучення
А розпочнеться о четвертій годині
Б зустрінемося без десяти дев'ять
В тренувалися до пів сьомої години
Г прибігти без десяти хвилин третя
Д зателефонуйте після дев'яти
9.Позначте неповне речення, у якому слід поставити тире
(розділові знаки опущено).
А Три по три дев’ять.
Б У тітки Василини рушники на стінах. (В. Лісовський)
В Не одежа красить чоловіка, а добрі діла. (Нар. творч.)
Г Надворі дощ, а я без парасольки. (О. Забужко)
10.Установіть відповідність між односкладними простими реченнями
і їх типами.
1 узагальнено-особове
2 неозначено-особове
3 безособове
4 означено-особове
А Ми їхали тепер від села до села. (Ю. Смолич)
Б Сьогодні пишуть диктант. (М. Стельмах)
В Треба бути щедрим і вимогливим до себе (О. Довженко)
Г Бережіть час — його за гроші не купиш. (Нар. творч)
Д Пливу човником… (О. Копиленко)
11.Утворіть словосполучення, знявши дужки.
Завдавати (біль)
ігнорувати (попередження)
командувач (військо)
стосуватися (ми)
12.Утворіть і запишіть речення.
Частина дітей (гралася, гралися) у схованку.
Більшість бійців (лягла, лягли) спати.
Команда "Динамо" (вийшла, вийшло) до фіналу змагань.
(Пройшло, пройшли) в мовчанні кілька хвилин.
Коментар: Виконуйте контрольну роботу на аркуші,
обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи, пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word,
відправляйте текстовий документ)
Бажаю
успіхів!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 27
Дата: 06.05
Тема: Оптимізм, любов до природи, людини,
м’який гумор як риса індивідуального
почерку Остапа Вишні. Твори: «Усмішка», «Сом», «Моя автобіографія».
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Оптимізм, любов до природи, людини, м’який гумор як риса індивідуального почерку Остапа Вишні.
Твори: «Усмішка», «Сом», «Моя автобіографія».
Теоретичний матеріал
Теорія літератури (жанри)
Усмішка —
лаконічний гумористичний твір, у якому поєднано жанрові особливості гуморески,
анекдоту й фейлетону. Цьому жанру властиві ліризм і дотепність, які поєднані з
доброзичливим тоном оповіді. В усмішках незримо присутній образ автора: він
виникає в ліричних відступах, окремих репліках оповідача. Відомі такі тематичні
цикли усмішок Остапа Вишні, як мисливські, київські, кримські, сільські,
закордонні та ін.
Фейлетон —
невеликий літературно-публіцистичний твір викривального, сатиричного характеру
на злободенну тему
У
«Мисливських усмішках» найповніше виявилася чиста, щедра й весела душа Остапа
Вишні. За лукавим, усміхненим образом оповідача — сам автор, який обожнював
полювання. Але він — мисливець тієї рідкісної вдачі, який іде на полювання не
метою вбити, а навпаки, — уникнути насильства над природою. «Мисливські
усмішки» збагачують читача знаннями про природу, у звичайному кленовому листку
«розкривають цілий світ з його радощами й трагізмом, виховують повагу до всього
живого на землі, навчають щиро й незрадливо любити свій рідний край з його
зелом, птаством і звіриною, з його полями й лісами, з його людьми, добрими
душею й чистими помислами» (Ю. Цеков).
Автор-оповідач замислюється над проблемами людини та природи, людини й вічності
земного буття. Його погляд на світ визначає тонкий та проникливий ліризм, тому усмішки є поезією в прозі. назві збірки автор закарбував винайдений ним
літературний жанр. Більшість з 26 усмішок названа на честь головного героя:
«Лисиця», «Ведмідь», «Бекас», «Вовк», «Вальдшнеп», «Перепілка», «Дрохва», «Сом»
та ін. Майстерність автора виявилася передусім у внесенні ліричного забарвлення
в гумористичну розповідь.
Остап
Вишня — майстер пейзажних картин. Саме
з мальовничого пейзажу
розпочинається усмішка «Сом»: «Заплава річки Осколу... заросла густими очеретами, кугою, верболозом і
густою,зеленою, соковитою травою. Як увійдеш — картуза не видно! Шумить заплава
в травні та в червні...
Поміж очеретами та верболозом сила-силенна невеличких
озеречок, покритих густою зеленою ряскою, лататтям з жовтогарячими
квітками-горнятами на довжелезних зелених батогах! А скільки там водяних
лілій!..» Перед читачем постають мальовничі краєвиди
Слобожанщини, в авторських інтонаціях відчувається трепетна любов до цього
краю, до його краси й до тих, хто населяє Оскіл та його береги: солов’ї, дикі
качки, болотяні курочки, лиски та ін. Автор доповнює цю картину буянням зелені
й пташиного торжества, голосами дівча-ток з народними піснями «Човник»,
«Тихо-тихо», «Тихенький вечір на землю спадає», «Тихо, тихо Дунай воду несе» та
ін.
Природа — ніби ліричне тло, на якому розгортаються події, а ведуть сюжет
розповіді оповідач, дід Панько й рибалка (без імені). У першій історії читачів
застерігають від небезпеки, яка чатує на необачних людей: «Трохи ліворуч — велика ковбаня1,
ціле просто урвище під зверху тихою водою... Там так глибоко, що наша дзвіниця
пірне! Їй-бо, правда! Пірне з хрестом! Боже борони там купатися! Утя гує,
углиб утягує: закрутить тебе, завертить, бульк! — і немає чоловіка!» Але
виявляється, що не ковбаня є найбільшою небезпекою на Осколі... а велетенський
сом, який живиться гусаком... Але якби тільки гусаком! Як відомо, рибалки й
мисливці — майстри перебільшень, і дід Панько — не виняток. Він далі дивує
читача історіями, у які важко повірити, проте робить це так переконливо й
майстерно, що мимоволі довіряєш йому. «Героїзм» сома не обмежився гусаком:
наступною жертвою став панський собака сетер-гордон Джой. На тверде переконання
діда Панька, сомові навіть катер з’їсти під силу, щоправда, він цього не
робить, бо судно надто голосно торохтить: «А
якби тихо плив, могло б і катеру те бути, що тому Джоєві!.. Соми — вони такі!»
З наступної історії,
яку розповів уже інший рибалка, читач дізнається, що риба сом — сильна й
могутня. Це було на Дніпрі... Рибалка став свідком того, що величезний сом
тягнув проти течії на шаленій швидкості човна з дідком, який заплутався за
шворку й не міг відчепитися від човна. Рибалка взявся допомогти бідолашному
дідусеві. Довго ще тягав їх сом, аж доки не покинули його сили.
Остання
частина усмішки більш реалістична й приземлена, вона нагадує інструкцію про те,
як ловити сома. І читач ладен уже й повірити, прийняти розповідь за чисту
копійку, якби не нові побрехеньки оповідача: «...у сома в чере ві
знаходили різні цікаві речі: копчену ковбасу, вареного рака й пару цілісіньких
шпротів» Акварельний пейзаж, майстерний діалог, влучні деталі в репліках
героїв, гумор, незрима присутність автора з його захопленням природою — усе це
ознаки усмішки як літературного жанру, який ще називають поезією в прозі. М. Хвильовий захоплювався ліризмом цих лаконічних
історій: «“Усмішки” Остапа Вишні я полюбив. Полюбив їх за те, що вони запашні,
за те, що вони ніжні...»
Практичне завдання (усі завдання
виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть
розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
1.Знати короткий зміст усмішки
«Письменники». (у пошуковій системі
Google або в електронному підручнику Авраменко О. Українська література (рівень
стандарту): підручник для 11 класу закл.заг.серед. освіти.-Київ: Грамота,2019
р.)стор.112-114
2.Яким
ви побачили Остапа Вишню в гуморесці «Моя автобіографія»? (дом.завд.минулого уроку)
3.Охарактеризуйте образ оповідача в усмішці «Сом».
4. Яку роль відіграють пейзажі в усмішці
«Сом»? Які особливості їхнього зображення?
Творче завдання (за
бажанням, достатньо-високий рівень)
Напишіть вільне есе про те, яким ви
побачили оповідача усмішки «Письменники».
(пишемо вільне есе: довільна форма й стиль викладу, довільна структура,
наявність позиції автора).
Бажаю
успіхів!
Навчальний
предмет:
українська література
Група: 30
Урок: № 28
Дата: 06.05
Тема: Контрольна робота. Прозове розмаїття. Тестові завдання.
Зміст: Тестові завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Контрольна робота. Прозове
розмаїття. Тестові завдання.
Тестові завдання
1.Справжнє прізвище Миколи Хвильового
А Микола Бажан
Б Микола Фітільов
В Микола Вінграновський
2.Твір М.Хвильового «Я (Романтика)» належить до жанру
А роман
Б новели
В оповідання
3.Главковерхом чорного трибуналу комуни з твору «Я
(Романтика)» є
А Тагабат
Б Андрюша
В дегенерат
4.Юрій Яновський народився в с. Майєровому на
Єлисаветградщині, зараз яка це область:
А Чернігівська
Б Кіровоградська
В Київська
5.Твір Ю.Яновського «Майстер корабля» належить до такого
жанру:
А оповідання
Б новела
В роман
6.Чому Валер’янові Підмогильному довелося покинути навчання
в Катеринославському університеті
А через матеріальну скруту
Б сімейні труднощі
В початок революції
7.Жанровий різновид твору «Місто» В.Підмогильного
А соціальний роман
Б психологічний роман
В урбаністичний роман
8. Композиційними особливостями роману «Місто» є
А поділ на глави, кульмінація на початку твору
Б присвята й розповідь від третьої особи
В дві частини та два епіграфи
9.Справжнє ім’я та прізвище Остапа Вишні
А Павло Губенко
Б Іван Тобілевич
В Панас Рудченко
10.У назві гуморески «Моя автобіографія» Остап Вишня
використав
А епітет
Б інверсію
В тавтологію
11. Твір «Сом» Остапа Вишні належить до жанру
А усмішка
Б фейлетон
В гумореска
12.Розкрийте теми й проблеми прозових творів 20-х-30-х
років ХХст. (прозове розмаїття) 2бали.
Бажаю успіхів!
Стислий переказ роману Ю. Яновського "Майстер корабля"
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 39
Дата: 19.06
Тема: Узагальнення та систематизація вивченого
Зміст: Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Узагальнення та систематизація вивченого
Практичне завдання
Коментар: кожна правильна відповідь оцінюється в 0,5 балів
1 Установіть відповідність між назвою твору та автором.
1 «
Місто» а) С.Жадан
2 « Щоденник» б) Є.Плужник
3 « Солодкий світ!..»
в) Б.-І.Антонич
4 « Майстер
корабля»» г) П.Тичина
5 «Тигролови
» д) В.Підмогильний
6 «Мина Мазайло »
е) О.Турянський
7 « Я(романтика)» є) Остап Вишня
8 « Одчиняйте двері…» ж) Є.Маланюк
9 «Зелена Євангелія
» з) М.Семенко
10 «Ворошиловград »
и) І.Багряний
11«Поза межами болю » і)
М.Семенко
12 «Вчись у природи творчого спокою» » к) Остап Вишня
13 «Письменники» л) П.Тичина
14 «Уривок з поеми» м) М.Рильський
15 «У теплі дні збирання винограду» н) Є.Плужник
16 «Коляда» о) Б.-І. Антонич
17 «Арфами, арфами…» п)
П.Тичина
18 «Бажання» р) М.Хвильовий
19 «Сом»
с)П.Тичина
20 «Пам’яті тридцяти» т) М.Рильський
21 «Запрошення» у) М.Куліш
22 «Ніч…а човен як срібний птах!» ф) Б.-І. Антонич
23 «Різдво» х) Остап Вишня
24 «О панно Інно!..» ц) Ю.Яновський
2. Дайте аргументовану (розгорнуту)
відповідь на запитання:
- Чи цікавишся ти поезією і якою саме (класичною,
сучасною)?
- Чи дослухаєшся ти до слів сучасних популярних пісень
і що ти думаєш про їхній зміст?
- У чому ти бачиш плюси й мінуси:
а) читання художньої літератури;
б) перегляд кінофільмів за класичними
творами?
- Чи спонукають тебе переживати, замислитися класичні
художні твори, чи допомагають вони тобі в житті?
За відповіді на
друге завдання ви отримаєте окрему оцінку.
Успіхів у
роботі!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 37
Дата: 15.06
Тема: РМ. Постмодерністська елітарна
література. Усний твір
Зміст: Теоретичний матеріал
Коментар
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
РМ. Постмодерністська елітарна
література. Усний твір
Теоретичний матеріал
1.Обсяг – 5-8 хвилин.
2. Твір повинен
сприйматися як цілісна промова, ідея якого зрозуміла й чітка.
3. Необхідно
говорити стисло, чітко і ясно. Не
повинно міститися нічого зайвого, твір має нести лише інформацію, необхідну для
розкриття ідеї, власної позиції автора.
5. Текст має
відрізнятися чіткою композиційною побудовою, бути логічним за структурою. У
промові, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня логіка, що
визначається, з одного боку, авторським підходом до обговорюваного питання, а з
іншого – самим питанням. Необхідно уникати різких стрибків від однієї ідеї до іншої,
думка має розкриватися послідовно.
6.Усний текст
повинен засвідчити, що його автор знає й осмислено застосовує теоретичні
поняття, терміни, узагальнення, ідеї.
7. Твір має
містити переконливе аргументування порушеної проблеми.
Структура
Промова
складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.
Вступ –
обґрунтування вибору теми.
Основна частина
– теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина
припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з
наявних даних, інших аргументів і позицій.
Висновок –
узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує промову або ще
раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній
частині.
Коментар: ви можете на
аркуші паперу написати план, тези або саму промову; за основу берете творчість
сучасних українських поетів й прозаїків, а саме: Ю. Андруховича, О. Забужко, Г.
Пагутяк, В. Діброви .Інформацію про життя і творчість письменників ви можете
взяти з попередніх уроків. Знімайте на відео та надсилайте на електронну
адресу.
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 36
Дата: 15.06
Тема: В. Діброва «Андріївський узвіз». Проза
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: В. Діброва
«Андріївський узвіз». Проза
Теоретичний матеріал
Володимир Георгійович
Діброва (укр. Володимир Георгійович Діброва, 11 серпня 1951) — письменник,
перекладач, есеїст.
Народився 11 серпня 1951 в місті Донецьк.
Батько — Георгій Савич Діброва, мати Нонна Дмитрівна.
Яскравий представник "андеграундної альтернативи" 1970 — 1980-х
років, що створювалася паралельно радянському офіціозу — в самвидаві.
Дебютувавши в кінці "перебудови" двома книгами у відкритій пресі (
"Тексти з назвами і без назв", 1990; "Пісні Бітлз", 1991),
він одразу став одним з найпопулярніших українських прозаїків, переведеним в
Німеччині, Польщі, Угорщині, Шотландії , США, Канаді. 1996 року в престижному
американському видавництві "North Western University Press" (де
друкувалися твори Кундери, Мілоша, Бродського та інших видатних
східноєвропейські письменників) з'явився однотомник його обраної прози
"Peltse and Pentameron". На Україні тим часом його твори друкувалися
в періодиці — найширший резонанс отримали романи "Пентамерон" (
"Сучасність", 1-2, 1994), "Бурдик" ( "Березіль",
1-2, 1997), повість "День народження" ( "Кур'єр Кривбасу",
10, 1997), п'єси "Короткий курс" і "Двадцять такий-то з'їзд
нашої партії (стенографічний звіт-опера)".
За переклад роману Семюела Беккета
"Уот" (Журнал "Всесвіт", 9-12, 1990) Володимир Діброва
нагороджений премією ім. Миколи Лукаша.
З 1994 року письменника живе і працює в
США, викладає в Українському науковому інституті Гарвардського університету.
«Андріївський узвіз» (2007
рік)
"Андріївський узвіз" - це "роман-подорож". На початку твору його головний герой, потрапивши
на свято міста, піднімається Андріївським узвозом. Там він опиняється в
критичній ситуації, непритомніє і ніби подорожує в бік дитинства. Він робить
п’ять зупинок у ключових моментах свого життя, де ще раз переживає кохання й
хворобу, стає свідком суспільних змін, просувається по службі, робить ті самі
помилки й перші дитячі кроки у пізнанні світу. Цього разу він бачить та розуміє
все, але нічого не може змінити. А ще він дізнається, що в його житті була
таємниця, про яку він, виявляється, знав, починаючи із п’яти років. Ця таємниця
ніколи не залишала його, особливо в ситуаціях небезпеки та скрути. Події цієї
подорожі охоплюють 1948 - 2002 роки й відбуваються на тлі Андріївського узвозу
- вулиці, яка з’єднує низ міста з верхом, дитинство героя - зі зрілістю, скороминуще
- із вічним. Роман "Андріївський узвіз" розрахований не лише на
шанувальників рідного слова, але й на всіх, хто звик читати.
У «Андріївському узвозі» 54-річного
чоловіка зі смаком і досвідом, чоловіка, який відчував при ходьбі кожен м’яз
свого тіла, який дослужився до посади проректора, раптово хапає інсульт.
Оскільки держава прирівняла науковців до держслужбовців, пенсія в чоловіка має
бути не найгіршою. Проте це його чомусь не радує. У нього є донька, дружина,
два зяті — колишній і актуальний – обидва талановиті поети.
У чоловіка намічається внук, якого
назвуть на честь діда. І це найсвітліший момент роману. У чоловіка є
друг-ректор, з яким він розсварився через кляту ректорку, і коханка, яка
брутально кидає чоловіка, бо виходить заміж за іноземця. Через відкоша,
отриманого від останньої коханки, у чоловіка й стався інсульт. На щастя, після
лікування йому милостиво повернули всі досі паралізовані частини тіла. Після
такого дива герой повернувся не тільки в лоно родини, а й у лоно церкви. На
святі міста, що традиційно відбувається на Андріївському узвозі, із чоловіком
стався другий інсульт. У коматозному стані він мандрує в потойбіччя. Виринаючи
із потойбіччя й потрапляючи в реальність, чоловік бачить обличчя дружини,
осяяне любов’ю, в якому збіглися початок і кінець. Він розуміє — йому вибачили.
Людське життя надто коротке – лише п’ять
зупинок, і ти вже сивий, розбитий інсультом, падаєш посеред вулиці й хтозна, чи
піднімешся. Що лишається? Хіба що схопитися за линву минулого, щоб повернутися
туди, де вже був. І з кожним кроком назад знімати з себе, немов лушпиння,
дріб’язкові клопоти та інтриги, захоплення та невдачі, амбіції та проблеми,
характерні певному вікові… Герой книги проходить п’ять зупинок: Статечний вік –
Зрілість – Молодість – Юність – Дитинство. І наприкінці бачить, що навіть
опинившись у точці відліку, не має змоги щось змінити: “В який би він зараз бік
не пішов, він вже знає, чому його так вабить линва. Він бачив, що вона
проходить через все його життя.”
Повністю прочитати роман ви можете тут: «Андріївський узвіз».
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте
фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище
адресу)
1. У
зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про
життя й творчість Володимира Діброви.
Успіхів у навчанні!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 30
Урок: № 34
Дата: 12.06
Тема: Збирання необхідної інформації й
допоміжного матеріалу, написання, удосконалення, виголошування тексту
етикетного жанру. Аналіз і самоаналіз
Зміст: Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Збирання необхідної інформації й допоміжного
матеріалу, написання, удосконалення, виголошування тексту етикетного жанру. Аналіз
і самоаналіз
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото
або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
Прочитайте
матеріал і виконайте завдання
До фразеологічних одиниць
належать і форми вітання та прощання. Вони давно усталилися в українській мові,
і їх не варто модернізувати без потреби. Досить часто чуємо неправильні щодо
української граматики форми вітання та прощання в розмовному мовленні, по радіо
й телебаченню: «Добрий ранок! Доброго
дня, шановна редакція! (тут іще й
ігнорування кличного відмінка — редакціє); Доброго вечора, шановні телеглядачі; Доброї (спокійної, навіть гарної) ночі, дорогі діти!»
В українській літературній мові
усталилися такі форми: Доброго ранку!
Добрий день! (Добридень!); Добрий
вечір! (Добривечір!); На добраніч! Добраніч! (За О. Пономаревим).
v
Чи
вживаєте ви або хтось з ваших знайомих форми вітання, котрі, як пише автор, «не
варто модернізувати без потреби»?
v
Знайшовши
у вітальних листівках випадки відхилення від норм вітання, відредагуйте їх.
.png)
Прочитайте вірш і виконайте завдання.
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій
зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче
зеленіть,
за те, що вчора встигло
оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий
сміх.
За те, що можу, і за те, що
мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили
душу.
За те, що завтра жде своїх
натхнень,
що десь у світі кров ще не
пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як
молитви.
Л. Костенко
Успіхів у
навчанні!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 35
Дата: 08.06
Тема: Сучасна проза. Г. Пагутяк. «Потрапити в
сад». Проза
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Сучасна проза. Г. Пагутяк.
«Потрапити в сад». Проза
Теоретичний матеріал
Народилася Москалець Галина Василівна
(Галина Пагутяк) 26 липня 1958 р. в с. Залокоть Дрогобицького району на
Львівщині, згодом родина переїхала у село Уріж. Закінчила українську філологію
Київського державного університету ім. Т.Шевченка. Працювала у школі, у
Дрогобицькому краєзнавчому музеї, приватній школі, Львівській картинній галереї.
Прозаїк,член Національної Спілки письменників України. Живе у Львові.
Галина Пагутяк – автор книг прози:
"Діти" (1982), "Господар" (1986), "Потрапити в
сад" (1989), "Гірчичне зерно" (1990), "Записки Білого
Пташка" (1999), "Захід сонця в Урожі" (1993),
"Перевал" (1994), "Основа" (1995), "Кур"єр
Кривбасу" (1996), "Дукля" (1994), "Смітник Господа нашого"
(1996), "Біограф Леонтовича" (2001), "Книга снів і
пробуджень" (1995), "Радісна пустеля" (1997), низки есе та циклу
поезій.
Проза Галини Пагутяк перекладена
англійською мовою (Оповідання "Потрапити в сад"; німецькою уривки з
повісті "Захід сонця в Урожі", новели "Тебе спалить сонце"
та "Дивись назад"; російською повість "Діти"; словацькою
повість "Соловейко" та хорватською новела "Дивись назад".
На підставі подання Комітету з
Національної премії України імені Тараса Шевченка Галині Пагутяк у 2010 році присуджено
Національну премію імені Тараса Шевченка за книгу прози "Слуга з
Добромиля".
Оповідання «Потрапити в
сад»
Рік написання – 1989
Жанр – оповідання
Тема твору «Потрапити в сад» — самотність,
безпритульність особистості в суспільстві, байдужому до долі людини.
Ідея оповідання “Потрапити в сад”— розкриття душевного
багатства героя, його гідності й самоповаги, доброти й щирості у ставленні до
оточуючих та світу.
Проблематика — утвердження гуманістичних ідеалів,
моральних чеснот.
Сюжет та композиція твору “Потрапити в сад” На початку оповідання
автор коротко описує яблуневий сад, що росте на території вокзалу за високою
стіною й постійно зачиненими дверима: «З-за високої мурованої стіни визирали
гілки з червоними яблучками. Тільки горобцям було вільно перелітати через
огорожу».
Головний герой — Грицько. У нього немає родини, немає житла, він
хворий на невиліковну хворобу (епілепсію). Грицько живе з того, що заробляє
грою на гармошці в електричці. Є в Грицька своя заповітна мрія — потрапити до
привокзального саду. Шкода лише, що сад недоступний — за високою огорожею.
Може, тому героя й хвилює ця мрія: в уяві гармоніста сад стає бажаним місцем
для спочинку втомленої душі. Одного дня Грицько провідує тяжко хворого друга
Микольцьо, у якого заночував. Микольцьо – самотній, але добрий чоловік.
Загалом, Грицько та Миикольцьо дуже схожі, авторка виділяє їхні доброту,
гідність, людяність, здатність співчувати і мріяти. Його друг, розуміє, що
скоро помре, вирішує залишити Грицькові своє майно — хату та вірного собаку. Це
— кульмінація твору.
Фінал оповідання — відкритий: Грицько, слухаючи завивання
нічної бурі, хвилюється, аби вітер не поламав гілля в саду та не пошкодив хату.
В оповіданні немає великих описів, але їх компенсують яскраві деталі.
Внутрішній світ головного героя розкривається і через внутрішні монологи та
діалоги, авторську присутність у тексті. Композиційною особливістю твору є його
своєрідне обрамлення — образ саду на початку оповідання та наприкінці.
Із повним текстом ви можете ознайомитися
тут: Галина Пагутяк «Потрапити в сад».
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте
фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище
адресу)
1. У
зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про
життя й творчість Галини Пагутяк.
Успіхів у навчанні!
Навчальний
предмет:
українська література
Група: 30
Урок: № 34
Дата: 08.06
Тема:
О. Забужко («Рядок з
автобіографії», «Читаючи історію»). Поезії.
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: О. Забужко («Рядок з автобіографії»,
«Читаючи історію»). Поезії.
Теоретичний
матеріал
Оксана Забужко народилася 19 вересня 1960 року в місті
Луцьк. За словами письменниці, правдиве родове прізвище оригінально було не
"Забужко", а "Забузькі". В Луцьку жила до 8 років, поки її
батька не виявило КГБ, що переслідувало його кілька років. Після цього родина
була вимушена переїхати до Києва.
Захистила кандидатську дисертацію на тему
"Естетична природа лірики як роду мистецтва". Виключно літераторством
трудовий досвід Забужко не обмежується. Довгий час вона працювала викладачем.
Причому лекції кандидата філософських наук Забужко пощастило відвідати
студентам не тільки Київської державної консерваторії ім. П. Чайковського, де
Забужко читала естетику, а також студентам таких всесвітньо відомих
університетів як Гарвардський, Єльський, Колумбійський. Починаючи з 1989 р.
Забужко є старшим науковим співробітником Інституту філософії НАН України.
1992 року викладала україністику в Університеті штату Пенсильванія як запрошений письменник. У
1994 авторка отримала стипендію Фонду Фулбрайта і викладала в Гарвардському та
Піттсбурзькому університетах.
Творча діяльність
В Україні Забужко від 1996 (від часу першої публікації
роману-лонґселера "Польові дослідження з українського сексу") залишається найпопулярнішим україномовним автором —
загальний наклад проданих її книжок станом на 1 січня 2003 становить понад 65
тис. примірників. Крім того вона є авторкою численних культурологічних статей і
есе у вітчизняній та зарубіжній періодиці. Оксана Забужко провадила авторську
колонку в деяких періодичних виданнях ("Panorama", "Столичные
новости" тощо), вела літературні майстер-класи в Київському університеті.
Твори Забужко здобули також міжнародне визнання, особливо
широке — в Центральній та Східній Європі. Її вірші
перекладалися 16 мовами світу і 1997 удостоєні Поетичної Премії Global
Commitment Foundation (Фонду Всесвітнього Зобов’язання, США). Серед інших її
літературних нагород — премії Фонду ім. Гелен Щербань-Лапіка (США, 1996),
Фундації Ковалевих (1997), Фонду Рокфеллера (1998), Департаменту культури м.
Мюнхена (1999), Фундації Ледіґ-Ровольт (2001), Департаменту культури м. Ґрац
(2002) та ін.
Оксана Забужко живе на письменницькі гонорари. Значна
частка її доходу — надходить від книг, виданих за кордоном. Твори Забужко
змогли завоювати європейські країни, та мають своїх прихильників у США. У 1985
році вийшов перший збірник віршів Забужко
"Травневий іній". Оксана Забужко — член Асоціації українських
письменників. У серпні 2006 року журнал "Кореспондент" включив
Забужко в число учасників рейтингу ТОП-100 "Найвпливовіших людей в
Україні", до цього в червні книга письменниці "Let my people go"
очолила список "Краща українська книга", ставши вибором читачів
Кореспондента № 1.
Нагороди
16 січня 2009 року Президент України В.Ющенко нагородив
Оксану Забужко орденом княгині Ольги III ст. за
вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства,
розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня
Соборності України.
2012 року отримала відзнаку "Золотий письменник
України".
Літературний практикум
«Рядок з автобіографії»
Мої предки були не вбогі
На пісні та свячені ножі –
З моїх предків, хвалити Бога,
Заволокам ніхто не служив!
Дарували від батька до сина
Честь у спадок – як білу кість!
Мої предки були красиві –
Ворогам на подив і злість.
Хай не славою (Бог там з нею!) –
Як присягою на шаблях,
Мої предки владали землею:
їм належала ця земля!
І цупким, наче нить основи
Крізь віки однієї сім’ї,
Невразливим – пронесли слово
І внизали в легені мої…
Ох і моцна була порода —
Соловки, Магадан, Колима…
Мої предки були народом —
Тим народом, якого нема.
Ідейно-художній аналіз
поезії
Збірка – «Диригент останньої свічки» (1990)
Основна думка твору – дотримання
етичного ідеалу духовного аристократизму, служіння вивищенню України та своєї
нації, збереження родовідної пам’яті.
Ідея – возвеличення в узагальненому образі
своїх предків моральні чесноти українців: патріотизм, вірність, честь, оспівує
духовне багатство рідного народу.
Вірш «Рядок з
автобіографії» — яскравий приклад постмодерної літератури. У творі наявні алюзії (натяки,
перегуки) на відомі сюжети літератури попередніх епох. Отже, авторські
запозичення (перегуки) спостерігаються в «Рядку з автобіографії» на
сюжетно-тематичному та образному рівнях.
У творі О. Забужко засвідчує гордість за
своїх предків. У вірші «Рядок з автобіографії» мисткиня акцентує на важливості
генетично успадкованої козацько-шляхетської культури, що, наче «нить основи /
Крізь віки однієї сім’ї», залишає «від батька до сина / Честь у спадок — як
білу кість!». Утрата родової пам’яті (шляхетського козацько-лицарського духу) авторка
розцінює як зраду, поразку, бо це веде до колоніальної ганьби,
національно-історичної катастрофи.
Емоційна напруга твору зростає від
строфи до строфи, досягаючи свого апогею в рядках: «Мої предки були народом — /
Тим народом, якого нема», що сприймаються як висновок про велич українського
народу.
Поетеса у вірші згадує радянські
виправно-трудові табори: Соловки, Магадан, Колима.
Літературний практикум
«Читаючи історію»
І зруйнували ґоти Рим,
І молодий і хижий варвар
Все, що вважалося старим,
Гарячим пурпуром забарвив.
А потім сам собі воздвиг
Свої столиці і каплиці —
І над димком з античних книг
Печеню смажив у пивниці.
Ото дитина, далебі!
Таж він таке до рук отримав!
Він міг привласнити собі
Не тільки славу — ймення Рима!
Він махом весь його розвій
Міг загребти собі в музеї
І на монетах профіль свій
Відбить на фоні Колізею.
Воно ж лежало — лиш бери!
І хто б насміливсь насупроти?
І хто б згадав, що Рим — це Рим,
А не колиска древніх готів?
………………………
А мо’, він слушно ухиливсь,
Бо мав підозру — от в чім штука, —
Що хтось його таки колись
Та на гарячому застука?
Бо над суворий льодостав
Віків, що й нам сяга по груди,
Рим — все ж стоїть, як і стояв,
А варвар — варваром і буде.
Ідейно-художній аналіз
поезії
Жанр: філософська лірика, патріотична лірика.
Тема твору: зображення руйнації невідомим варваром
могутньої держави, яка попри все залишається у вічності.
Ідея: Возвеличення історії та державності,
нехтування культурною спадщиною.
Основна думка: Рим — все ж стоїть, як і стояв, / А варвар
— варваром і буде.
Провідний мотив – викриття антигуманних виявів
суспільного устрою в проекції на історію України
Римування: перехресне.
Художні засоби:
Епітети: молодий і хижий варвар, Гарячим
пурпуром, з античних книг, суворий льодостав.
Метафори: варвар / Все, що вважалося старим, /
Гарячим пурпуром забарвив; привласнити собі / Не тільки славу — ймення Рима;
над суворий льодостав /Віків, що й нам сяга по груди.
Риторичне запитання: І хто б насміливсь насупроти? /І хто б
згадав, що Рим — це Рим, / А не колиска древніх готів?; Що хтось його таки
колись / Та на гарячому застука?.
Риторичний оклик: Ото дитина, далебі! / Таж він таке до
рук отримав! / Він міг привласнити собі / Не тільки славу — ймення Рима!; Воно
ж лежало — лиш бери!
Авторка хотіла показати, що ім’я й
могутність країни значать набагато більше і залишаться в історії назавжди, на
відміну від завойовника, який здобув її лише на певний час.
У вірші Оксани Забужко йдеться про
вічність та тимчасовість. Перша належить величі й могутності, славі й імені
великої держави, яка здобула його своїми досягненнями. Друга ж стосується
завойовника, який лиш на деякий час стає власником певної місцевості і, якщо не
закарбує свого імені завдяки вагомим досягненням, то назавжди зникне зі сторінок
історії.
Поезія розповідає про величну державу Рим, але можемо провести
паралелі з Україною. Обидві країни неодноразово піддавались завоюванням, але
якими б сильними й могутніми не були супротивники, держави все одно виривались
з бою переможцями і відстоювали своє ім’я. Здобутки кожної країни свідчать про
її багатство й історію, тому жоден «варвар» не зможе стерти спомини про неї з
історії.
Колізей – образ-символ пам’ятки античної
історії та культури (символ сцени, на якій відбувалися історичні події)
згадується у вірші “Читаючи історію”.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте
фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
1.У
зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про
життя й творчість оксани Забужко.
2.Складіть сенкан до особистості О. Забужко або до
її поетичної творчості за такою схемою:
1. Слово
2. Два прикметники
3. Три дієслова
4. Речення -
висновок
5. Слово - асоціація
Успіхів у навчанні!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 33
Дата: 01.06
Тема: Творчість Юрія Андруховича. («Астролог»,
«Пісня мандрівного спудея»)
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Творчість Юрія
Андруховича. («Астролог», «Пісня мандрівного спудея»)
Теоретичний матеріал
АНДРУХОВИЧ ЮРІЙ ІГОРОВИЧ
Поет, прозаїк, есеїст, перекладач.
Колишній віце-президент Асоціації українських письменників. Народився 13
березня 1960 року в Станіславі (нині Івано-Франківськ). Закінчив редакторське
відділення Українського поліграфічного інституту у Львові (1982) та Вищі
літературні курси при Літературному інституті в Москві (1991). Працював
газетярем, служив в армії, деякий час очолював відділ поезії
івано-франківського часопису «Перевал» (1991-1995). Був співредактором часопису
«Четвер» (1991-1996).
Творчий доробок Андруховича формально можна поділити на два головні річища:
поетичне й прозове. Поетичний дебют Андруховича відбувся в першій половині 80-х
і завершився виходом у світ збірки «Небо і площі» (1985), загалом прихильно
зустрінутої критикою. Того ж року він разом із В. Небораком та О. Ірванцем
заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу (скорочення від Бурлеск-Балаган-Буфонада».
Проте друга поетична збірка Андруховича («Середмістя», 1989) носить швидше не
«бубабістський», а «елегійно-класицистичний» характер. Уповні
«балаганно-ярмарковою» можна вважати натомість третю збірку — «Екзотичні птахи
і рослини» (1991, перевидання «Екзотичні птахи і рослини» з додатком «Індія» —
1997, 2002). Домінантою поетичної картини поета в усі періоди його творчості
видається напружене шукання «духовної вертикалі буття», суттєво занижене
тенденцією до примирення «вертикального з горизонтальним». Звідси — стале
поєднання патетики з іронією, нахил до стилізаторства і заміна «ліричного
героя» щоразу новою «маскою».
Есеїстика Андруховича виникає внаслідок
його частих подорожей до інших країн і поступово складається в майбутню «книгу
спостережень» над нинішніми особливостями європейського культурно-історичного
ландшафту. Перший варіант такої книги — «Дезорієнтація на місцевості» (1999).
Разом із польським письменником А. Стасюком Андрухович видав книгу «Моя Європа:
Два есеї про найдивнішу частину світу» (польське видання — 2000, українське —
2001, німецьке — 2003) — текст, написаний до цієї книжки митцем, носить назву
«Центрально-східна ревізія» і являє собою спробу гранично відвертого осмислення
власного «часу і місця».
Творчість Андруховича має значний вплив
на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем пов’язані
перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на
Заході.
Твори Андруховича перекладено і видано в
Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині, Фінляндії, Росії, Сербії, США (окремими
книжками), Швеції, Австрії, Болгарії, Хорватії, Білорусі, Литві, Словаччині
(окремими публікаціями).
Серед ряду літературних нагород — премія
ім. Гердера (Фонд Альфреда Тьопфера, Гамбург, Німеччина) за 2000 рік.
Із
поезією Ю. Андруховича ви можете ознайомитися тут: "Астролог" Юрія Андруховича
Із поезією Ю. Андруховича ви можете
ознайомитися тут: "Пісня мандрівного спудея"
Юрія Андруховича
Коментар
«Спудеї» — це студенти академій у
давнину. Часто на канікулах вони мандрували містами й селами, співали пісень,
розказували вірші (що, як правило, самі й складали), щоб прогодувати себе, а
також показати свою поетичну вправність. У пісні — звернення спудея до своїх
творів (пісень), які складалися з любов’ю, про любов, часто з добрим почуттям
гумору. Вірші просяться на волю, і треба, щоб вони зворушували серця людей, щоб
від них і «явір тихі сльози витирав», і небо слухало, і соловей співав.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте
фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище
адресу)
1.У
зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про
життя й творчість Юрія Андруховича.
2.Складіть
літературний паспорт до одного з
ліричних творів Ю. Андруховича за такою схемою:
1.Назва твору.
2.Автор.
3.Літературний рід.
4.Жанр.
5.Вид лірики (громадянська,
інтимна, пейзажна).
6.Провідний мотив.
7.Художні засоби.
Успіхів у роботі!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 32
Дата: 01.06
Тема: Історико-культурна ситуація
наприкінці ХХ-на початку ХХІ століття (на шляху до нового відродження). З’ява
нового літературного покоління. Стильове розмаїття, експериментаторство, пошуки
нових форм і тем. Постмодернізм
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Історико-культурна ситуація наприкінці ХХ-на
початку ХХІ століття (на шляху до нового відродження). З’ява нового літературного
покоління. Стильове розмаїття, експериментаторство, пошуки нових форм і
тем. Постмодернізм
Теоретичний матеріал
Українська література межі ХХ і ХХІ
століть дуже цікава й неоднозначна: оригінальна й традиційна, лірична й
епатажна, акцентована на змісті й формалістська. Ця література твориться саме
тепер, і ми , певним чином, є свідками її народження. Нове покоління поетів і
письменників прагне подивитися на навколишній світ по-новому, а не під кутом
методу «соцреалізму». Незалежна Українська держава відкрила перед літературою і
нові можливості, і нову її сторінку. Література, як і все державне життя,
позбулося ідеологічно-партійного диктату, ставши абсолютно вільною у виборі тем , образів і способів їх
трактування. Ідейно-художнє її багатство стимулювало тематичну,
жанрово-стильову, концептуальну різноманітність.
Характерною прикметою літературного
життя кінця ХХ – початку ХХІ століття є те , що у ньому беруть участь
представники різних поколінь, різних стильових течій, отже, в ідейно-тематичному,
жанрово-стильовому й емоційно-інтонаційному виявах література останніх років
строката й різнобарвна.
Якщо представники старшого покоління
(тобто ті , хто забезпечував літературі відповідну духовну висоту і в 60-ті , і
в застійні 70-80-ті роки: Л. Костенко, І. Драч, Д. Павличко, Б. Олійник, П.
Загребельний, Р. Іваничук, В. Шевчук та інші) в цілому тяжіють до традиційної ,
об’єктивно реалістичної манери письма, до осмислення передусім проблем
історичної пам’яті , морально-духовного зв’язку часів, національних святинь і
традицій, то «молодші» (В. Кордун, І. Римарук , В. Герасим’юк, Г. Пагутяк, І.
Малкович, О. Забужко , Ю. Андрухович, Є. Пашковський , О. Лишега, В. Діброва) й
зовсім молоді ( В. Кокотюха, І. Ципердюк, С. Жадан, О. Ульяненко, С. Процюк, І.
Андрусяк, І. Карпа, Любко Дереш) вдаються до експериментаторських пошуків,
критики застарілих кенонів, нетрафаретності, гостро реагуючи на досьогочасні
тематичні табу тощо.
Молодших приваблюють неоавангардистські
та постмодерністські віяння, що знайшли свій вияв і в творчості тих , хто
прийшов у літературу в середині 80-х – 90-х років ХХ століття. Сучасна
літературно-мистецька ситуація нагадує літературну дискусію 20-х років ХХ
століття. Адже ставляться суголосні тій добі питання: що таке література
сьогодні, яка її місія в житті суспільства, окремої людини, якими повинні бути
її ідейно-естетичні орієнтири?
Ознакою нового часу є поява творів , які
замовчувалися, заборонялися у застійні часи, видаються твори «з шухляди»,
класичні зразки літератури. Проза 90-х років вражає оголеною правдивістю,
зацікавлює невідомим фактажем, новизною ситуації та образів.
За географічним принципом можна
виокремити київську-житомирську (В.Шевчук, В. Медвідь, Є. Пашковський, О.
Ульяненко, Б. Жолдак, О. Жовна, Л.Пономаренко, Є. Кононенко, О. Забужко, В.
Діброва) та галицько-станіславську (Ю.Андрухович, Ю. Винничук, Ю. Іздрик).
Самобутньо виокреслюється й жіноча проза (О. Забужко, Є. Кононенко, В.
Мастєрова, Л. Пономаренко та інші ).
Постмодернізм як один із
художніх напрямів мистецтва 90-х років, його риси. Постмодернізм як явище.
Постмодерна спрямованість в українському
письменстві означилася після 1986 р., після катастрофи на Чорнобильській АЕС,
яка неначе пробудила і митців старшого покоління, і «шістдесятників», і породила
нову генерацію письменників постчорнобильської епохи. Ця хвиля митців прагнула
«зруйнувати Карфаген української провінційності» ( Ю. Шевельов), тобто вивести
мистецтво слова поза межі політики, ідеологічних та адміністративних втручань у
художню творчість, зробити його естетично самодостатнім.
Вперше термін “постмодернізм” з’явився
1917 р. в книжці німецького філософа Рудольфа Паннвіца “Криза Європейської
культури”. Вживався він на позначення нігілізму в культурі ХХ ст.
У сучасній постмодерністській літературі
головна увага приділяється, по-перше, індивідуальній манері митця, його
власному баченню людини та світу, у творах часто сполучається конвульсивна
краса, примхлива елегантність, потяг до дисгармонії та деформації, хворобливої
фантастики та абсурду, вигадливий еротизм.
По-друге, духовна напруга, пошук
внутрішньої ідеї, самовіддана несамовитість, екзистенційність є важливою
складовою сучасної літератури.
По-третє, метафорична насиченість твору
поєднана часто з навмисно зниженою мовою; багато словесної еквілібристики;
плеоназм, наявність оксюморону та антитези, гіперболи та гротеску; складна
композиція твору, фрагментарність – ознаки твору постмодерного часу.
Літературні
угруповання(«Бу-Ба-Бу», «Нова дегенерація», «Пропала грамота» «ЛуГоСад» та
ін.).
Асоціація українських
письменників
Утворена 6—8 березня 1997 р. на
установчих зборах АУП (118 учасників). Організація АУП має за мету подолання
структурно-ідеологічного змертвіння в письменницькому середовищі України, що
виникло через неспроможність керівництва Спілки письменників України (СПУ)
реформувати структуру та концептуальні засади Спілки письменників до рівня
відповідності вимогам сучасної ситуації (як соціальної, так і світоглядної).
Ставши в опозицію до СПУ, АУП проголосила своїми критеріями фаховість,
подолання колоніального синдрому в українській літературі, відкритість світовим
світоглядним та стильовим надбанням XX ст. Вступ до АУП відбувається на
підставі запрошення від Координаційної Ради АУП (23 особи). Президентом АУП
було обрано Ю. Покальчука, віце-президентами Володимира Моренця, Ю.
Андруховича, І. Римарука і Тараса Федюка. 4—5 лютого 2000 року відбувся II
конгрес АУП (68 учасників), на якому Президентом АУП було обрано Т. Федюка,
віце-президентами 1. Римарука, В. Моренця, С. Жадана і О. Кривенка. 3'їзд
констатував наявність в Асоціації організаційної кризи, викликаної відсутністю
працівників офісного апарата і професійних менеджерів.
«БУ-БА-БУ»
«Бурлеск-Балаган-Буфонада». Літературне
(насамперед) угрупування, що складається з Ю. Андруховича (Патріарх), В.
Неборака (Прокуратор) та О. Ірванця (Підскарбій). Літугруповання засноване 17
квітня 1985р. у Львові. Період найактивнішої діяльності Бу-Ба-Бу (23 концертні
поетичні вечори) припав на 1987—1991 pp. Апофеозом « Бу-Ба-Бу» став фестиваль
«Вивих-92», коли головну фестивальну акцію склали чотири постановки поезоопери « Бу-Ба-Бу» «Крайслер Імперіал»
(режисер С. Проскурня). У 1996р. друкований проект «Крайслер Імперіал»
(«Четвер-6») практично завершив «динамічний період» існування «Бу-Ба-Бу». В
1995р. у львівському видавництві «Каменяр» вийшла книга «Бу-Ба-Бу».
«Нова дегенерація»
Поетичне літугрупування, існувало у 1991
—1994 pp., складалось з трьох літераторів, вихідців з Івано-Франківської
області — Івана Андрусяка, Степана Процюка та Івана Ципердюка. У 1992 р.
літугрупування видало три перші збірки названих поетів під однією обкладинкою.
Загальна назва цього проекту була також «Нова дегенерація». Передмову написав
Ю. Андрухович. Тексти членів «Нової дегенерації» перебувають у дискурсивній
сфері неомодерних літературних практик.
«Пропала грамота»
Літературне угрупування трьох київських
поетів: Юрка Позаяка, Віктора Недоступа та Семена Либоня. Існувало в кінці 80-х
— на початку 90-х pp. «Пропала грамота» була заявлена як авангардний проект. У
1991 р. «Пропала грамота» випустила книгу з однойменною назвою.
«ЛуГоСад»
Поетичний гурт, заснований у 1984 р.
львівськими поетами Іваном Лучуком, Назаром Гончаром, Романом Садловським. У
1986 р. вони видали (все в одному примірнику) альманах «ЛуГоСад- І» і «ЛуГоСад
-II», а також збірки Н. Гончара «Усміхнений Елегіон» та Р. Садловського
«Антологія». «Методологічна основа» творчості «ЛуГоСаду» — теорія поетичного
ар'єргарду, «ідея і аргументування лугосадівсько-ар'єргардної теорії. У лютому 1994 р. відбулася академічна наукова
конференція «Літературний ар'єргард», присвячена 10-літтю «ЛуГоСаду» . Окремі
вірші лугосадівців перекладені німецькою, польською, білоруською, словацькою,
болгарською, англійською, італійською мовами. До 15-річчя гурту готувався тритомник
«ЛуГоСаду».
«Пси Святого Юра»
Літературна майстерня, неофіційне творче
об'єднання із семи українських письменників, які таким чином вирішили шукати не
стільки естетичної (з цієї точки зору всі вони були й залишаються досить
різними), скільки професійно-цехової єдності (спільне обговорення рукописів,
формування альманахів, взаємне редагування та коригування). Ідея такої
спільноти виникла серед групи авторів (Ю. Покальчук, Ю. Андрухович, І. Римарук)
під час міжнародного круїзу «Хвилі Чорного моря» на борту корабля «World
Renaissance» і остаточно сформувалась у вигляді маніфесту в стінах афінського
готелю «Св. Юрій Ликаветський» у листопаді 1994 р.. До літмайстерні увійшли,
крім згаданих, В. Герасим'юк, B. Медвідь, В. Неборак, О. Ірванець. Останній
приблизно через рік із міркувань цілковитої творчої незалежності з майстерні
вийшов, натомість приєднався Т. Федюк.
Єдиний поки що альманах «Пси святого Юра» (Львів, 1997р.) зафіксував первинний
склад майстерні, оскільки формувався ще 1995 р. Альманах являє собою досить
симптоматичний зразок «поєднання непоєднуваного» і досьогодні перебуває серед
найжвавіше обговорюваних новинок сучасного літературного процесу. Концепційну
добірку творів опублікував журнал «Сучасність» .
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте
фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище
адресу)
1. У
зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про
розвиток сучасної української літератури.
2. Скласти сенкан про сучасну літературу за
такою схемою:
v Слово-тема (іменник)
v Два прикметники (означення теми)
v Три дієслова (активність, дієвість,
пов’язана з темою)
v Висновок (фраза з чотирьох слів;
розуміння теми або ставлення до неї)
v Слово-асоціація (іменник, синонім або
висновок до теми)
Успіхів у навчанні!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 30
Урок: № 33
Дата: 05.06
Тема: Етикетні жанри (привітання, вибачення)
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Етикетні жанри (привітання, вибачення)
.png)
Прочитайте
тексти й виконайте завдання (усно).
1. Привіт,
Олено Павлівно! Вибачайте, що запізнився на урок!
2. Привіт,
друже Вовчику! Даруй на слові, але ти яктой Жук з байки!
v
У якому тексті порушено етикет?
v
Відредагуйте його.
Теоретичний матеріал
До основних етикетних жанрів належать
привітання й вибачення.
Привітання — слова або жести, звернені до кого-небудь під час зустрічі на знак
прихильного ставлення, доброзичливості. Вітання відіграє важливу роль: з нього починається спілкування, а часто
ним же й обмежується як доброзвичаєвим правилом. Перше враження про людину
складається від того, наскільки щиро вона вітається.
До найпоширеніших етикетних форм вітання
належать такі: Доброго ранку! Добрий день! Добридень! Добрий вечір!
Добривечір! Вітаю! Привіт! Моє шанування! Доброго здоров’я! Вибираючи форму
вітання, зважайте на вік людини й ситуацію мовлення. Форму Привіт!
здебільшого використовують люди, які мають товариські стосунки.
Оскільки етикетні форми є стійкими
сполуками слів (фразеологізмами), то не можна їх змінювати. Форми Добрий
ранок! Доброго дня! Доброго вечора! — не бажані, хоча вживання їх не є
грубим порушенням.
Вибачення—
слова, які використовують, щоб виявити поблажливість за дрібну або велику
провину. До етикетних форм вибачення належать такі: Вибачте! Прошу вибачення!
Пробачте! Прошу пробачення! Перепрошую! Даруйте!
Форми Вибачаюсь! Пробачаюсь! Я хочу
вибачитись! є некоректними й не можуть бути рекомендовані як вислови
вибачення, оскільки за своєю граматичною формою означають дію, спрямовану на
себе, а не на того, у кого просять вибачення. Тобто, вживаючи форми на -сь, -ся, людина
сама себе вибачає.
Етикетні форми вітання й вибачення
формувалися впродовж століть, вони відтворюють культурні традиції української
нації й відповідають її духовним засадам: любов, лагідність, шанобливість,
привітність, увічливість, чемність, вихованість, тактовність, коректність,
делікатність, приязність.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото
або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
Виконайте
тестові завдання
1. Небажаною
є етикетна форма
А Доброго ранку!
Б Доброго дня!
В Добридень!
Г Добривечір!
2. Небажаною
є етикетна форма
А Добрий ранок!
Б Добрий день!
В Добрий вечір!
Г Вітаю!
3. Помилковою
є етикетна форма
А Пробачте!
Б Вибачте!
В Перепрошую!
Г Вибачаюсь!
Успіхів
у навчанні!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 30
Урок: № 32
Дата: 05.06
Тема: Збирання необхідної інформації й
допоміжного матеріалу, написання, удосконалення, виголошування тексту
оцінювального жанру (на вибір учня). Аналіз і самоаналіз
Зміст:
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Збирання необхідної
інформації й допоміжного матеріалу, написання, удосконалення, виголошування
тексту оцінювального жанру (на вибір учня). Аналіз і самоаналіз
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото
або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
1. Прочитайте характеристики й виконайте
завдання.
І. Характеристика
Жиленко Ольги Федорівни,
студентки музично-
педагогічного факультету,
1994 року народження,
освіта вища, незакінчена
Ольга Федорівна Жиленко навчається на ІV
курсі музично-педагогічного факультету Національного педагогічного університету
імені М. Драгоманова. До навчання ставиться сумлінно, постійно підвищує свій
професійний рівень. За час навчання в університеті О. Жиленко підготувала й
провела відкриті уроки, організувала концерти для інвалідів-атовців. Узяла
участь у студентській науковій конференції.
Ольга Федорівна виконує громадські
доручення. Вимоглива до себе, має авторитет серед студентів і викладачів
факультету.
Характеристика видана для … .
Декан музично-педагогічного факультету
(підпис) І. Г. Посуха
2. У мене свекруха — люта змія: ходить
по хаті, полум’ям на мене дише, а з носа гонить дим кужелем. На словах, як на
цимбалах грає, а де ступить, то під нею лід мерзне, а як гляне, то від очей
молоко кисне (І. Нечуй-Левицький).
3. Багато бачив я гарних людей, але
такого, як батько, не бачив. Голова в нього була темноволоса, велика, і великі
розумні сірі очі, тільки в очах чомусь завжди було повно смутку: тяжкі кайдани
неписьменності й несвободи. Увесь у полоні в сумного й увесь у той же час з
якоюсь внутрішньою культурою думок і почуттів.
Скільки він землі виорав, скільки хліба
накосив! Як вправно робив, який був дужий та чистий. Тіло біле, без єдиної
точечки, волосся блискуче, хвилясте, руки широкі, щедрі. Як гарно ложку ніс до
рота, підтримуючи знизу скоринкою хліба, щоб не покрапать рядно над самою
Десною на траві. Жарт любив, точене, влучне слово. Такт розумів і шанобливість.
Зневажав начальство й царя. Цар ображав його гідність миршавою рудою борідкою,
нікчемною постаттю й що нібито мав чин нижчий за генерала.
Одне, що в батька було некрасиве, —
одяг. Ну такий носив одяг негарний, такий безбарвний, убогий! Неначе нелюди
зухвалі, аби зневажити образ людини, античну статую вкрили брудом і лахміттям.
Іде, було, з шинку додому, плете ногами, дивлячись у землю в темнім смутку, аж
плакать хотілося мені, сховавшись у малині з Піратом. І все одно був красивий —
стільки крилося в нього багатства. Косив він чи сіяв, гукав на матір чи на
діда, чи усміхався до дітей, чи бив коня, чи самого нещадно били поліцаї, —
однаково. І коли він, покинутий усіма на світі вісімдесятилітній старик, стояв
на майданах безпритульний у фашистській неволі й люди вже за старця його мали,
подаючи йому копійки, він і тоді був прекрасний.
З нього можна було писати лицарів,
богів, апостолів, видатних учених чи сіятелів — він годився на все. Багато
наробив він хліба, багатьох нагодував, урятував од води, багато землі переорав,
поки не звільнився від свого смутку (За О. Довженком).
4. Я не люблю дядю Юлу, бо в нього
болода лухається, коли він сміється. А ще він доблий та завжди мене називає
класунею (З розмови).
v
Виразно прочитайте тексти.
v
Визначте стиль кожного тексту.
v
Пафосність, наївність, знижений тон, нейтральність — ознаки
тональності наведених текстів. За допомогою яких мовних засобів їх досягнуто?
v
Випишіть оцінну лексику й усно охарактеризуйте її.
v
Напишіть дві характеристики одного з ваших ровесників
(ровесниць): першу — в офіційно-діловому стилі, а другу — у
розмовно-побутовому.
Успіхів
у навчанні!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 31
Дата: 16.05
Тема: Поезія Стуса-зразок «стоїчної» поезії у
світовій ліриці («Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…», «Господи, гніву
пречистого…»).
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Поезія Стуса-зразок «стоїчної» поезії у світовій
ліриці («Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…», «Господи, гніву пречистого…»).
Теоретичний
матеріал
Василь Стус
(1938-1985)
«Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…» (1972)
Крізь сотні сумнівів я йду до тебе,
добро і правдо віку. Через сто
зневір. Моя душа, запрагла неба,
буремнім леті держить путь на стовп
високого вогню, що осіянний
одним твоїм бажанням. Аж туди,
де не ступали ще людські сліди,
з щовба на щовб, аж поза смертні хлані
людських дерзань, за чорну порожнечу,
де вже нема ні щастя, ні біди.
І врочить порив: не спиняйся, йди,
То — шлях правдивий. Ти — його предтеча.
Ліричний герой цього вірша прямує до світла, добра й
краси. Переборюючи «сотні сумнівів» і «сто зневір», він наближається до своєї
мрії — до Бога, беручи на себе
відповідальність бути «предтечею»,
який прокладає «шлях правдивий». Вірш
належить до філософської лірики. Провідний
мотив — віра особистості в себе, у подолання всіх життєвих перешкод.
«Господи, гніву
пречистого...» (1972)
Господи, гніву пречистого
благаю — не май за зле.
Де не стоятиму — вистою.
Спасибі за те, що мале
людське життя, хоч надією
довжу його в віки.
Вірою тугу розвіюю,
щоб був я завжди такий,
яким мене мати вродила
благословила в світи.
І добре, що не зуміла
мене од біди вберегти.
Медитація «Господи, гніву пречистого…» —
зразок філософської (релі-гійної) лірики. У цій стоїчній поезії ліричний герой
твердо заявляє, що, пройшовши будь-які випробування, вистоїть. При цьому він
наголошує: добре, що мати не зуміла вберегти його від біди, бо саме в життєвих
випробуваннях і труднощах гартується дух. Ліричний герой — смиренний християнин
і водночас сильна людина. Йому важливо в будь-якій життєвій ситуації залишатися
собою, не розгубити людських якостей. У цьому весь В. Стус як людина, поет і
громадянин. Екзистенційна ідея віри особистості у свої сили звучить переконливо
й оптимістично.
Живий голос Василя Стуса ви можете послухати тут: "Вчися чекати, друже..."
(кінець 60-х рр.)
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте
фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище
адресу)
1.
Доведіть, що вірші В. Стуса «Крізь
сотні сумнівів я йду до тебе…» та «Господи, гніву пречистого...» є
медитаціями.
Увага!!!
За програмою вам потрібно вивчити
напам’ять поезію В. Стуса «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…» або «Господи,
гніву пречистого...». Вчіть та знімайте відео й надсилайте.
Успіхів у навчанні!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 30
Дата: 15.05
Тема: Василь Стус. Загальний огляд життя й
творчості.
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Василь Стус. Загальний
огляд життя й творчості.
Теоретичний матеріал
Василь Стус
(1938-1985)
Василь Стус народився 6 січня 1938 року
в селі Рахнівці, що на Вінниччині. Його батьки відмовилися вступати до
колгоспу, тому вимушені були переїхати до міста Сталіна (нині місто Донецьк).
Життя В. Стуса було як спалах яскравої зірки: доля подарувала йому лише 47
років… Літературознавець Є. Сверстюк так описав
життя поета: «Народився на Вінниччині в селянській сім’ї — на Святвечір 1938 р.
Дитинство та навчання в школі — на Донеччині. Закінчив Донецький педінститут.
Військова служба на Уралі — три роки. Аспірантура в Інституті літератури й
виключення з аспірантури за участь в акціях громадського протесту.
Смерть у таборі особливого режиму на
Уралі, на сорок восьмому році життя — 4 вересня 1985 року. І могила № 9 на
табірному цвинтарі. Перевезення праху й поховання в Києві 1989 р.».
Голодне дитинство, служба у війську,
табори й заслання не змогли вбити у Стусові людину. Він став відомим
українським поетом, якого боялася влада тоталітарної країни. Його все життя
підтримувала дружина Валентина Попелюх і син Дмитро (нині відомий
літературознавець).
Творчість В. Стуса поділяється на три
періоди: дотюремний, тюремний та прощальний.
У дотюремний період твори В. Стуса не публікували, якщо не
брати до уваги декількох публікацій у
журналах. Книжку віршів «Зимові дерева»
(1970), що вийшла друком у Брюсселі, під час обшуку вилучили. Разом з
рукописною поетичною збіркою «Веселий цвинтар» вона стала приводом для типового
політичного вироку 1972 р. А й справді, тоталітарна влада не могла дозволити
поетові промовляти до свого народу словами: «І
не скорить тебе душителям сибірами і соловками». Поетичні твори першого
періоду пронизані критикою «соціалістичного
раю». У цей час В. Стус перекладає Ґете, Рільке, Пастернака.
У період ув’язнення (невольницька лірика) митець
переосмислює життя, утвер-джується думка про нескореність, важливість не
втрачати людську гідність за будь-яких обставин, тож у творчості поета
з’являються стоїчні1 мотиви:
Як
добре те, що смерті не боюсь я
не
питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що
перед вами, судді, не клонюся
в
передчутті недовідомих верст.
Що
жив, любив і не набрався скверни,
ненависті,
прокльону, каяття.
В ув’язненні людина відчуває важливість «вічних» істин. Бог, милосердя, справедливість, людська гідність, любов до рідної землі, туга за нею — ці мотиви стають провідними у творчості митця. Ними наповнена вершинна поетична збірка Стуса «Палімпсести», яку було надруковано вже після його смерті (1986). Прощальний період, за визначенням Є. Сверстюка, — «це поки що сфера роздумів». Це ті останні п’ять років, коли В. Стусові було заборонено писати вірші в листах. Можливо, наглядачі їх усі знищили, а може, вони чекають свого часу на полицях секретних архівів РФ. Поет не здавався: він оголосив безстрокове сухе голодування.
Стус помер у ніч з 3 на 4 вересня 1985 р.
Поета було поховано на табірному цвинтарі в безіменній могилі № 9. 1989 р. прах
митця було перепоховано в м. Києві на
Байковому цвинтарі.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте
фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище
адресу)
1.
Яким ви побачили В. Стуса як особистість?
Успіхів у навчанні!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 29
Дата: 15.05
Тема: Контрольна робота. «Літературне
«шістдесятництво»» та «Митець і суспільство». Есе - аргументація
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Контрольна робота. «Літературне
«шістдесятництво»» та «Митець і суспільство». Есе - аргументація
Теоретичний
матеріал
Есе – самостійна творча письмова робота,
ознакою якої є особистісний характер сприймання проблеми та її осмислення,
невеликий обсяг, вільна композиція, невимушеність та емоційність викладу.
Ознаки: дотримання структури тексту, наявність відповідних компонентів (тези,
аргументи, приклади, оцінювальні судження, висновки); обґрунтування
(аргументування) тези.
Вимоги до есе
1.Обсяг – 3-3,5
сторінки тексту.
2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого
зрозуміла й чітка.
3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.
4. Необхідно писати стисло і ясно. Есе не повинно містити
нічого зайвого, має нести лише інформацію, необхідну для розкриття ідеї есе,
власної позиції автора.
5. Есе має відрізнятися чіткою композиційною побудовою, бути логічним за
структурою. В есе, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня
логіка, що визначається, з одного боку, авторським підходом до обговорюваного
питання, а з іншого – самим питанням. Необхідно уникати різких стрибків від
однієї ідеї до іншої, думка має розкриватися послідовно.
6.Есе повинно засвідчити, що його автор знає й осмислено застосовує
теоретичні поняття, терміни, узагальнення, ідеї.
7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.
Структура есе
Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.
Вступ – обґрунтування вибору теми есе.
Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного
питання. Ця частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також
обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій.
Висновок – узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує
есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній
частині.
Практична робота
Виконуйте контрольну роботу на аркуші,
обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи,пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word,
відправляйте текстовий документ)
Обирайте власну
тему, розкривайте її в есе за творчістю Василя Симоненка, Дмитра Павличка,
Івана Драча, Миколи Вінграновського, Григора Тютюнника, Ліни Костенко.
Бажаю успіхів!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 30
Урок: № 31
Дата: 15.05
Тема: Оцінювальні жанри (похвала, осуд, рецензія, характеристика)
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Оцінювальні жанри (похвала, осуд, рецензія, характеристика)
.png)
Прочитайте
тексти і виконайте завдання (усно).
1. У тебе
знову нічого не виходить. Я вже втомилася це повторювати! Спробуй ще раз.
2. Непогано,
але знаю, що ти можеш краще. Спробуй приємно здивувати й мене, і себе.
v
У якій колонці оцінка діяльності дитини має знижену
тональність, звучить різко?
v
Чи бувають життєві ситуації, коли треба вдаватися саме до
такої жорсткої тональності?
Теоретичний матеріал
Оцінювальні жанри —
похвала, осуд, рецензія, характеристика — формують ціннісне ставлення людини до
світу, у якому вона живе, а також до себе в цьому світі. Коли особа оцінює
зовнішність, вчинок, поведінку, риси характеру (якщо це людина), зміст, форму
(якщо це книжка або фільм), у неї формуються ціннісні орієнтири, розвивається
критичне мислення, що важливо для здорового суспільства. Висловлюючи похвалу чи
осуд, пишучи рецензію або чиюсь характеристику, особа має бути об’єктивною,
тактовною, мати почуття міри. Упереджене ставлення, занижена оцінка в рецензії
чи характеристиці свідчать про такі негативні якості її автора, як недоброзичливість,
заздрість, злостивість і под., тому важливо бути об’єктивним і доброзичливим.
Коли даєте оцінку людині або якомусь твору, треба
усвідомлювати, що вона (ця оцінка) є для тієї людини чи автора твору не
покаранням, а стимулюванням, заохоченням до роботи над удосконаленням у
подальшому.
Поради щодо
створення оцінювальних жанрів:
прагніть до об’єктивності;
оперуйте переконливими аргументами;
не відходьте в змісті висловлювання від тези;
у будь-якому оцінювальному висловлюванні шукайте позитив навіть
тоді, коли рецензована робота відверто слабка;
уникайте у своїх формулюваннях гнівної тональності.
Похвала — оцінювальний
жанр, завдання якого — стимулювати людину, оцінити її роботу, докладені
зусилля, талант тощо. Похвала має бути
дозованою, конкретною, виваженою, не надто емоційною. Адже є люди, у яких від
похвали виростають крила, і вони будь-що намагаються в майбутньому виправдати
похвалу, довести, що вона була дана не авансом, а заслужено.
А є такі, хто після похвали згортає крила й спочиває на лаврах. Тож важливо
бути тонким психологом, коли вдаєтеся до такого оцінювального жанру, як
похвала.
Осуд — оцінювальний жанр, мета якого — висловити
негативне оцінне ставлення мовця до
адресата, висловити свою реакцію на невідповідність об’єкта оцінки певним нормам. Для
висловлення осуду вживають оцінну лексику негативно-емоційного забарвлення.
Вираження осуду може бути прямим і непрямим. Мета — висловити несхвальне
ставлення та/або вплинути на співрозмовника, викликати в нього почуття провини,
змі-нити його поведінку. Той, хто висловлює осуд, має заслужити це право своїми
людськими та/або професійними якостями. Осуд благотворно впливає на адресата
лише тоді, якщо його висловлює авторитетна людина.
Рецензія — письмовий оцінювальний жанр, мета
якого — оцінити мистецький чи науковий твір. У ній указують тему або
найменування рецензованої роботи, її автора; визнача-ють актуальність і
правильність вибору теми; оцінюють систему доказів, повноту розкриття проблеми,
наявність чітких висновків, якість оформлення роботи; указують на переваги й
недоліки, що є в роботі. У кінці рецензії формулюють висновок про те, чи варта
робота уваги, чи можна її рекомендувати до друку, використовувати для певних
потреб тощо.
Характеристика — зазвичай письмовий
оцінювальний жанр, мета якого — опис, визначення істотних, прикметних
особливостей, ознак кого- або чого-небудь. Це може бути офіційний
документ, у якому міститься відгук, висновок про чиюсь трудову або громадську
діяльність, моральні якості людини.
Основні реквізити характеристики:
назва документа й прізвище, ім’я, по батькові того, кому
видано характеристику;
рік народження, освіта;
текст із зазначенням терміну роботи або навчання, ставлення
до виконання своїх службових обов’язків чи навчання, рівень професійної
майстерності, авторитет у колективі;
дата складання;
підпис відповідальної службової особи.
Текст характеристики пишуть від третьої особи. Також є
технічна характеристика (наприклад, мосту, будинку, приладу), характерис-тика
рис персонажа, усна характеристика людини тощо.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото
або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
Прочитайте
текст і виконайте завдання.
Багато
років тому один молодий чоловік у Лондоні мріяв стати письменником. Але все
було проти нього. Він навчався в школі лише 4 роки. Його батька кинули до
в’язниці за несплату боргів, і хлопчик дізнався, що таке голод. Нарешті його
взяли на роботу наклеювати ярлики на банки з ваксою; він мав це робити в
підвалі, що кишів пацюками.
У нього не було свого будинку, і хлопець ночував на горищі в товаристві інших
безпритульних. Хоча він був талановитим юнаком і пробував писати оповідання, у
редакціях видавництв він отримував одну відмову за іншою. Якось трапилося
неймовірне: редактор прийняв його повість. Хоча юнак не отримав ніякого
гонорару, редактор щиро його похвалив! Після цієї зустрічі молодий чоловік
ходив по вулицях і плакав від радості. А потім він став усесвітньо відомим
письменником – Чарльзом Дікенсом (Т. Гаркун).
·
Чи була у вашому житті подіьна ситуація
з похвалою?
Розкажіть про неї.
·
Доберіть слова, якими можна висловити
похвалу залежно від статі, віку й соціального становища: п’ятирічній дитині,
сімнадцятирічному хлопцеві, двадцятип’ятирічній співачці, сорокарічній лікарці,
п’ятдесятилітньому чиновнику, жінці поважного віку.
Успіхів
у навчанні!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 30
Урок: № 30
Дата: 15.05
Тема: Збирання необхідної інформації й
допоміжного матеріалу, написання, удосконалення, виголошування тексту діалогічного
жанру
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Збирання необхідної
інформації й допоміжного матеріалу, написання, удосконалення, виголошування
тексту діалогічного жанру
Теоретичний матеріал
Діалогічне мовлення — процес мовленнєвої взаємодії двох або більшої кількості учасників спілкування. У межах мовленнєвого акту кожен з
учасників по черзі виступає як
слухач і мовець.
До основних діалогічних
жанрів належать бесіда,
телефонна розмова, листування.
Для успішної
бесіди потрібно:
ретельно
готуватися;
бути
уважним і тактовним у розмові;
уміти
слухати співбесідника, ураховувати його позицію;
стежити
за реакцією того, з ким спілкуєтеся;
бути
точним, логічним і лаконічним.
Не можна перебивати співбесідника, різко
прискорювати темп мовлення, переходити в розмові на особистості.
Функції бесіди:
обмін
інформацією;
планування
роботи, заходів;
контроль
діяльності, її координація;
вирішення
актуальних проблем;
пошук
і висунення нових ідей.
Етапи бесіди
1.
Визначення часу й місця зустрічі.
Ø
Початок бесіди (створення сприятливої атмосфери спілкування:
усмішка, привітання, поза й жести).
Ø Формування мети зустрічі.
Обмін
думками й пропозиціями.
Підсумок
бесіди та прощання.
Одна з головних вимог до телефонної розмови
— це лаконічність. До розмови треба готуватися: наперед продумати
вітальну етикетну формулу, тему розмови, послідовність викладу думок,
завершення спілкування й прощання. За правилами телефонного етикету розмову
повинен завершувати той, хто телефонує. Якщо співрозмовник старший за віком,
посадою або це жінка, то треба їм дати право завершувати розмову. Під час
розмови не забувайте про формули ввічливості. Перші фрази слугують
представленню сторін. Особа, яка знімає трубку, має назвати себе або установу: Михальська біля телефона; головний бухгалтер
Черненко; деканат психологічного
факультету. У відповідь також називають себе або установу.
Листування. Офіційне листування
Правила складання ділового
листа
Звернення. Наприклад: Шановний заступнику директора … ; Шановний
пане …под. — спочатку вказують ім’я, а потім прізвище, а не навпаки.
Заголовок.
Тема листа, що стисло та влучно розкриває зміст листа.
Компліменти. Наприклад: саме Ваша установа одна з перших, хто
апробував нову техніку … ; завдяки
Вашому професіоналізму й наполегливості вдалося … і под.
Відсутність зайвого. Треба уникати
надмірної ввічливості та слів, позбавлених змісту. Велика кількість особових
займенників може зашкодити.
Важливість
дієслів. Уживайте такі дієслова, що позначають виконану дію.
Відсутність імперативу (наказовості).
Уникайте директивних фраз на зразок якщо
Вас зацікавила … , то зверніться до … .
Бланк. Ділові листи пишуть (друкують) на
фірмовому бланку.
Ці
правила поширюються й на складання електронного листа.
Ділові листи за призначенням бувають
декількох видів: лист-запит, лист-запрошення, лист-відмова, лист-прохання,
супровідний, рекомендаційний, гарантійний лист та ін.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо
,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий
документ на вказану вище адресу)
1. Прочитайте лист і виконайте завдання.
ТОВ «Укравто»
Директорові
м. Київ, вул.
Метрологічна, 15 ТОВ «Основи»
Тел. (044)
777-77-77
С. А. Коваленку
Повідомляємо Вам,
що пан Савенко Л. С. прибуде до Харкова 13 березня. Люб’язно просимо Вас
організувати зустріч і зарезервувати номер у готелі на 3 дні. Пан Савенко Л. С.
прибуде потягом № 147.
Також ми будемо
вдячні, якщо Ви організуєте для нього зустріч з Вашими клієнтами під час його
візиту.
З повагою —
генеральний
директор ТОВ «Укравто» О. Ю. Гармаш
Ø
Визначте вид листа за призначенням.
Ø
Напишіть лист до міжнародної благодійної організації щодо
оздоровлення здобувачів освіти.
Успіхів у навчанні!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 30
Урок: № 29
Дата: 11.05
Тема: Діалогічні жанри (бесіда, телефонна
розмова, листування)
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Діалогічні жанри
(бесіда, телефонна розмова, листування)
Прочитайте
діалог і виконайте завдання (усно).
—
Алло! Куди я зателефонував?
—
Добрий день. З Вами говорить помічник директора школи № 7 Світлана Іванівна
Жученко.
—
Мені треба ваше начальство.
— А
хто саме?
—
Кого-небудь з начальства! Я хочу поскаржитися!
Ø
Хто із співбесідників не дотримується правил етикету й не вміє
вибудувати телефонну розмову?
Ø
Завершіть уявну розмову двома-трьома репліками від кожного
учасника спілкування.
Теоретичний матеріал
Діалогічне мовлення — процес мовленнєвої взаємодії двох або більшої кількості учасників спілкування. У межах мовленнєвого акту кожен з
учасників по черзі виступає як
слухач і мовець.
Діалогічному мовленню властиві
ситуативність, емоційна забарвленість, спонтанність і двосторонній характер.
До основних діалогічних
жанрів належать бесіда,
телефонна розмова, листування.
Бесіда — розмова двох чи більше осіб з метою отримання певної
інформації, вирішення важливих проблем. Складність бесіди полягає в тому, що в
ній наявний експромт; щоб успішно
вести бесіду, треба мати життєвий досвід, великий запас теоретичних знань,
володіти мовним етикетом.
Телефонна розмова — один з видів (жанрів) усного ділового мовлення й
приватного спілкування, що передбачає
розмову на відстані. Оскільки співрозмовники не бачать один одного, то жести, міміка та зовнішній вигляд не відіграють
роль у спілкуванні.
Листування — діалогічний жанр, яким послуговуються для регулювання
ділових або приватних стосунків. Отже, листування може бути офіційним
(службовим) або приватним.
Офіційне листування — це листування між установами,
організаціями; воно належить до офіційно-ділового мовлення. Неофіційне листування ведеться між особами й має побутовий, часто
інтимний характер.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото
або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
1. Прочитайте гумористичні телефонні
розмови й виконайте завдання.
— А
де твоя мама, Олесю?
—
Вона щойно вийшла до крамниці. Телефон ще теплий.
У
кабінеті директора школи задзвонив телефон.
—
Шановний директоре, мій син не зможе сьогодні відвідати школу.
— А
хто це говорить?
— Це
говорить мій батько.
Друга година ночі. Телефонний дзвінок у
квартирі директора кінотеатру.
— Це
квартира директора кінотеатру?
—
Так, а що трапилося? Хто говорить?
—
Вибачте, я хотів би запитати, о котрій годині відкривається кінотеатр?
— І
для цього ви мене розбудили вночі? Як вам не соромно?
—
Пробачте, але це дуже-дуже важливо для мене, пробачте, ради Бога.
—
Якщо ви такі нетерплячі, то приходьте о 10 годині ранку. Усе?
—
Мені не треба приходити. Мені потрібно вийти.
Ø
Які помилки допустили мовці в телефонних розмовах?
2. Складіть телефонну розмову між менеджером спорткомплексу та власником абонемента. Обговоріть такі проблеми: 1) якість кондиціонування повітря в тренажерному залі; 2) асортимент тренажерів.
Навчальний
предмет:
українська мова
Група: 30
Урок: № 28
Дата: 11.05
Тема: Виголошування тексту
інформаційного жанру. Аналіз
Зміст: Практичне
завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Практичне завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо
,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word,
відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
Шановні здобувачі освіти! Опираючись на теоретичний матеріал минулого (32)
уроку, уважно прослухайте і подивіться відео виступу поета, видавця Івана
Малковича з нагоди вручення Шевченківської премії та виконайте завдання.
Посилання на відео: Промова Івана Малковича
1.Висловте загальне враження від ораторських здібностей митця.
2.Проаналізуйте міміку, жести, голос (тембр, інтонаційний малюнок) і темп
виступу.
Успіхів у навчанні!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 28
Дата: 09.05
Тема: Р.М. План-характеристика Марусі Чурай із
роману у віршах Ліни Костенко
Зміст: План
характеристики художнього образу
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Р.М. План-характеристика Марусі Чурай із роману у віршах Ліни Костенко
План
характеристики художнього образу
Орієнтовний
план характеристики художнього образу – персонажа:
Вступ. Місце персонажа в системі образів твору.
Основна частина. Характеристика персонажа як певного
соціального типу.
1.Соціальне
й матеріальне становище.
2.Зовнішній
вигляд.
3.Своєрідність
світосприймання й світогляду, коло розумових інтересів, схильностей і звичок:
характер діяльності й основних життєвих
поривань;
вплив на навколишніх (основна сфера,
види й типи дії);
4.Сфера
відчуттів:
тип ставлення до близьких;
особливості внутрішніх переживань;
5.
Авторське ставлення до персонажа.
6.Які
риси особистості героя проявляються в творі:
за допомогою портрета;
в авторській характеристиці;
через характеристику інших дійових осіб;
за допомогою передісторії або біографії;
через ланцюг вчинків;
у мовній характеристиці;
через навколишнє середовище.
Висновок. Ваше особисте ставлення до персонажа і
такого типу людей у житті.
Коментар: даний план є орієнтовним, але
обов’язково писати роботу у вигляді зв’язного власного твору, а не відповідей
на запитання.
Успіхів у роботі!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 27
Дата: 09.05
Тема: Роман у віршах
«Маруся Чурай» Ліни Костенко. Центральні проблеми: митець і суспільство,
індивідуальна свобода людини
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Роман у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко.
Центральні проблеми: митець і суспільство, індивідуальна свобода людини
Теоретичний матеріал
Найчільніше місце у творі займає проблема літератури — митець і суспільство, індивідуальна свобода людини. Головна героїня роману Маруся Чурай цілком справедливо показана Ліною Костенко як геніально обдарований митець, як один із творців українських пісень, що набули найширшого розповсюдження і принесли всесвітню славу нашого народу, у часи, коли жила Маруся Чурай, українська писемна література через певні умови була ще слабко розвинутою.
Проте народ мав своїх митців, які були його голосом, його душею. Маруся Чурай — одна з них. За Ліною Костенко, вона мала власне розуміння завдання митця, суспільного значення його творчості. Поетеса, змальовуючи образ своєї попередниці — української піснетворки XVII століття, внесла у його структуру багато чого зі свого часу, зі своїх особистих стосунків з українським «застійним» суспільством 70-80-х років:
А ти співаєш — душу всю проймає.
Бувають, може, й кращі голоси,
Але такого другого немає.
На перший погляд може здатися, що Маруся як глибоко лірична, сповнена любовними переживаннями дівчина, повністю позбавлена громадської свідомості. Проте це не так.
У романі показано український народ як народ, що у безперервних битвах відстоюю свою волю і незалежність. Зображення полку, що вирушає в похід, є наскрізним у романі. Це сповнені патріотичного смислу картини. Маруся завжди була учасницею цих проводів.
Навіть перебуваючи ув'язненою, вона подумки була з полком, що черговий раз вирушав у похід. Жіночність Марусі ніби відтінює мужність воїнів. Маруся не бере безпосередню участь у війні — це все ж таки не її справа. Проте її пісні були, як зброя, потрібні борцям за волю українського народу. Про це сказано словами Івана Іскри:
Коли в похід виходила батава, —
її піснями плакала Полтава.
Що нам було потрібно на війні?
Шаблі, знамена і її пісні.
Звитяги наші, муки і руїни
Безсмертні будуть у її словах.
Вона ж була, як голос України,
Що клекотів у наших корогвах!
Як донька патріота-воїна, що загинув за Україну, Маруся перш за все цінувала в чоловікові здатність захищати Батьківщину. Те, що її коханий Гриць брав участь у визвольній війні, викликало у неї гордість:
А я все жду. Та й не така бідненька.
Не думай, Грицю, справді не така.
Бо я чекаю не кого, а месника,
Я ж лицаря чекаю, козака.
Загалом Маруся оцінює чоловіків за тим, наскільки вони є патріотами України і наскільки здатні тримати зброю в руках задля її захисту. Так, з великою зневагою вона думає про Ромашка Струка, який «зброї і не брав до рук».
Десь перебув, десь нишком пересидів
На пасіці чи, може, в лободі.
Ніхто його в походах і не видів.
Маруся торкнувшись душею всенародного горя, стає спокійнішою, бо втрачає право вважати, що її горе найважче:
Із тих усіх дякових балачок
Усе частіше згадую єдину, —
Ту найсумнішу втіху, далебі:
Комусь на світі гірше, як тобі.
Здається, що поетичний геній мав би змусити Марусю скласти нові пісні про страждання українського народу. Козаки, їдучи в похід, дівчата, йдучи берегом, співають Марусиних пісень:
Виходить полк. Іван під корогвами.
І я край шляху осторонь стою.
Моя душа здригнулася словами.
Співають пісню, Боже мій, мою!
Дівчата вчора берегом ішли
Та й заспівали: «Ой, не ходи, Грицю».
То була не просто пісня, складена митцем, то був болісний життєвий досвід, то було саме зранене життя Марусі. Тому роман і закінчується таким болісним зойком:
А я стояла... що ж мені кричати?..
Які мені сказати їм слова?..
Дівчаточка, дівчаточка, дівчата!
Цю не співайте, я ж іще жива.
Саме у цих словах розкривається доля митця, який і найзаповітніше мусить пустити на люди, навіть якщо йому самому від цього буде боляче.
Маруся — національний тип. У неї пісенна душа, що так відповідає пісенній душі її народу.
З образом Марусі Чурай перегукується образ Богдана Хмельницького, який врятував її, бо згадав свою дружину, якій колись власноруч підписав смертний вирок:
Таку співачку покарать за горло, —
Та це ж не що, а пісню задушить!
Десь так думала і сама Маруся:
Пісень немає — і мене нема.
Зовсім протилежна оцінка обивателя Горбаня:
При чому тут пісні?
Дуже близькою до поглядів Горбаня є думка Бобренчихи:
Це щось для дівки, сину, височенько.
Не вірю, щоб складала це вона.
Наводячи такі контрастні погляди на пісню, авторка роману доводить, що приземлені, дрібні, сірі люди ніколи не зможуть оцінити силу справжнього мистецтва. Сприймати високе і величне здатні лише такі ж помітні і неординарні особистості, як Маруся Чурай, Іван Іскра, Богдан Хмельницький.
Пісня живе в народі. У романі вона не просто ллється з душі вразливої, ліричної натури. Адже навіть склавши вже не одну пісню, Маруся тільки тоді «торкнула вперше слово», коли почула думку про свого батька. Саме цей зовнішній поштовх відкрив для неї невмирущість сили слова. Вона усвідомила, як ідуть у смерть і повертаються навіки в душі. І вже тоді, мабуть, значення її пісень почало виходити за межі інтимного, особистісного. Мабуть, тому вони й пережили віки.
Та й не зайве відзначити, що Богдан Хмельницький називає пісні Марусі саме «перлом многоцінним».
Щоб урятуватися від незвичайно нестерпного болю, приготувала Маруся Чурай собі гіркий келих трунку. Він минув її. Проте доля піднесла ще один келих гіркоти, який хоч фізично й не рятує вже хвору на сухоти дівчину, але оживляє її душу, що знову відкрилась назустріч і людській біді, і красі життя. Скасована угода про перемир'я зі шляхтою, Україна знову загорілася визвольним вогнем, знову з її, Марусиними, піснями вирушає в похід Полтавський козацький полк:
Цвіте земля, задивлена в свободу,
Аж навіть жити хочеться мені.
Цей спасенний келих гіркоти мусила випити легендарна піснярка, щоб навіки залишитися в пам'яті народній своїм очисним болем, своїм ліричними витворами.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте
фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище
адресу)
1.
Якби Маруся Чурай з однойменного роману Л. Костенко сказала
про себе, що вона щаслива людина, чи погодилися б ви з нею? Якщо так, то в якому
розумінні вона щаслива?
2.
Напишіть анонс до вистави «Маруся Чурай».
3.
Літературознавці зауважують, що творчість Ліни Костенко
перебуває поза часом. Напишіть невеликий роздум про те, як ви розумієте
«позачасовість» лірики Л. Костенко. (за бажанням на достатньо-високий
рівень)
Успіхів у навчанні!
Навчальний
предмет:
українська мова
Група: 30
Урок: № 27
Дата: 08.05
Тема:
Інформаційні жанри
(представлення, пояснення, інструкція, повідомлення)
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Інформаційні жанри (представлення,
пояснення, інструкція, повідомлення)
Пригадайте випуск новин якогось конкретного теле- або
радіоканалу.
Розкажіть, яку інформацію ви добре сприймаєте й
запам’ятовуєте.
Що в новинах вас дратує?
Теоретичний матеріал
Мета будь-якого інформаційного виступу — дати відомості
про той чи інший предмет так, щоб слухачам це було цікаво.
Найпоширенішими жанрами інформаційних виступів є
інформація, пояснення, інструкція, повідомлення, лекція, доповідь, оголошення
та ін.
Інформація — усне повідомлення про які-небудь події, що відбулися.
Вона має бути короткою, містити факти, бути новою й цікавою для слухачів.
Пояснення й інструкція мають
бути короткими та зрозумілими. Пояснюючи, не нервуйте, не сердьтеся на тих, хто
чогось не розуміє. Треба пам’ятати: якщо вас не розуміють, значить, ви погано
пояснюєте. Потрібно пояснювати крок за кроком, до наступного кроку переходьте
тільки тоді, коли переконалися, що попередню інформацію ваш співрозмовник
зрозумів.
Доповідь — один з основних видів усного монологу. У доповіді
порушують яку-небудь наукову або суспільно-політичну проблему, яку потім
обговорюють, доповідачеві ставлять запитання. Доповідь може тривати від 15 хв
до однієї години.
Повідомлення — невелика доповідь з якогось окремого питання.
Повідомлення можуть доповнювати основну доповідь.
Інформаційні виступи всіх жанрів мають загальні вимоги:
новизна;
актуальність;
повнота;
конкретні факти;
лаконічність;
чіткість.
Не потрібно використовувати багато жестів і говорити
надто емоційно.
Теоретичний матеріал (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української
мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий
документ на вказану вище адресу)
Підготуйте повідомлення на одну з поданих тем. (письмово)
.png)
2.Історія київських мостів.
3.Найкомфортніше місто України.
4.Незаконний видобуток бурштину,
вирубування лісів у Карпатах, забруднення річок… — наша байдужість чи
недбальство?
Успіхів у роботі!
Навчальний
предмет:
українська мова
Група: 30
Урок: № 26
Дата: 08.05
Тема: Контрольне есе «Мандрівка до одного з семи чудес України»
Зміст: Теоретичний матеріал
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Контрольне
есе «Мандрівка до одного з семи чудес України»
Теоретичний матеріал
1.Обсяг – 3 сторінки тексту (у зошиті).
2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого
зрозуміла й чітка.
3. Кожен абзац есе
розкриває одну думку.
4. Необхідно писати стисло і ясно. Есе не повинно містити
нічого зайвого, має нести лише інформацію, необхідну для розкриття ідеї есе,
власної позиції автора.
5. Есе має відрізнятися чіткою композиційною побудовою,
бути логічним за структурою. В есе, як і в будь-якому творі, повинна
простежуватися внутрішня логіка, що визначається, з одного боку, авторським
підходом до обговорюваного питання, а з іншого – самим питанням. Необхідно
уникати різких стрибків від однієї ідеї до іншої, думка має розкриватися
послідовно.
6.Есе повинно засвідчити, що його автор знає й осмислено
застосовує теоретичні поняття, терміни, узагальнення, ідеї.
7. Есе має містити
переконливе аргументування порушеної проблеми.
Структура
есе
Есе складається з
таких частин – вступ, основна частина, висновок.
Вступ – обґрунтування вибору теми есе.
Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина
припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з
наявних даних, інших аргументів і позицій.
Висновок – узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо.
Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення
викладеного в основній частині.
Коментар: виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи, пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word,
відправляйте текстовий документ)
Навчальний
предмет: українська мова
Група:
30
Урок:
№ 25
Дата: 04.05
Тема: Риторичні фігури. Антитеза.
Повторення.
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Риторичні фігури. Антитеза. Повторення.
Прочитайте діалог з
кінофільму «Диявол носить Prada» й виконайте завдання.
Скромно
одягнена провінціалка Андреа прийшла на співбесіду, щоб улаштуватися на роботу в усесвітньо відомому журналі «Подіум». Співбесіду проводить головна
редакторка — харизматична, вимоглива й примхлива Міранда Прістлі.
Міранда
(спідлоба): «Ви не читаєте
“Подіум”?»
Андреа
(засмучено): «Ні-і».
Міранда
(здивовано): «І ніколи не чули про
мене?»
Андреа
(розгублено): «Ні-і-і».
Міранда
(холодно, з іронією): «А відчуття
стилю Вам не властиве?»
Андреа
(виправдовуючись): «Думаю, що це
залежить від того, що ви вкладаєте в …»
Міранда (з
байдужістю): «Ні, ні. Це було не
запитання. Це все. Ви вільні. Можете йти».
Ø Яке із запитань Міранди Прістлі не потребувало відповіді?
Ø Чому Андреа все ж таки почала на нього відповідати?
Теоретичний матеріал
Риторичні фігури побудовані на словесних зворотах умовно-діалогічного характеру (риторичне запитання, риторичне звернення) або на застосуванні синтаксичних конструкцій з відмінним від узвичаєного порядком слів (антитеза, градація, повторення).
Антитеза (грецьк. ἀντίθεσις – протиставлення) – різке протиставлення понять, положень, образів, станів, пов’язвних між собою синтаксично або за змістом. Приклад: Думав, доля зустрінеться – спіткалося горе (Т. Шевченко).
Повторення – уживання тих самих слів, словосполучень, речень у межах одного або сусідніх речень. Приклад: Я їх люблю, я знаю їхню мову, я з ними так мовчанням говорю (Л. Костенко).
Повторення використовують для наголошення, увиразнення певної думки, вираження збудженого, психологічно напруженого стану, інтенсивності переживань мовця, а також для посилення зв’язку між реченнями: Навколо все чуже. Чуже до божевілля (Є. Маланюк). Одним з видів повторення є тавтологія, яка може бути як виражальним засобом, так і вадою тексту. Порівняйте:
|
Тавтологія як виражальний засіб |
Тавтологія як вада тексту |
|
На кричаний крик мій —
мовчазне мовчання … Я ж прагну спочатку почути
ячання. І всесвіту розум поставлю на чати — хочу спочатку початок почати (І. Драч). |
Я не знаю, де я завтра буду,
бо я ще не спланував завтрашнього
дня. |
ЗАУВАЖТЕ!
Тавтологія
може бути виправдана лише в науковому й офіційно-діловому стилях. Зазвичай вона
трапляється серед термінів, наприклад: Ми
працювали в довідково-бібліографічному
відділі Полтавської обласної бібліотеки. Орендодавець надає орендареві
та членам його родини для користування квартиру терміном на 1 рік за адресою:
вул. Каштанова, буд. 7, кв. 25.
Оскільки
тавтологія може бути риторичним прийомом, учні часто ставлять запитання: «Чи
можна використовувати повтор слів на ЗНО, зокрема у власному висловленні?» Так,
можна. Але вдавайтеся до цього мовного засобу лише тоді, коли твердо
переконані, що вчителі, які перевірятимуть вашу роботу, не сприймуть тавтологію
як ваду тексту. А все ж ліпше не випробовувати долю.
Як уникати небажаних повторів? Є
три основні способи.
Ø заміна іменника чи прикметника на займенник:
|
Поведінка
людини залежить від характеру й виховання людини. |
Поведінка людини залежить від її
характеру й виховання. |
Ø Заміна
повторюваного слова синонімом:
|
Користь
від використання нового ноутбука дуже помітна. |
Вигода
від використання нового ноутбука дуже помітна. |
Ø Використання
неповних речень:
|
Від
малих дітей болить голова, а від дорослих дітей болить серце. |
Від малих дітей болить голова, а
від дорослих - болить серце. |
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
1.Придумайте або
випишіть із художньої літератури по три речення з антитезою й повторенням. (усього
6)
Успіхів у
навчанні!
Навчальний
предмет:
українська мова
Група: 30
Урок: № 24
Дата: 04.05
Тема:
Засоби мовного вираження промови. Троп як засіб мовного
вираження
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Засоби мовного вираження промови.
Троп як засіб мовного вираження
Прочитайте діалоги й виконайте завдання.
Мама повчає сина:
— Не люблю марнотратства! Твій дідусь, Юрчику, змалку
мене навчав берегти копійку.
— Ма, а де лежить та дідусева копійка? Цікаво побачити,
якими були монети у твоєму дитинстві.
Під час лекції:
Професор: «Саудівська Аравія посідає друге місце у світі
за видобутком чорного золота».
Студент: «Шановний професоре, кому воно треба — оте чорне
золото? Хто ж буде купу-вати коштовний метал земляного кольору? Уявляю чорні
прикраси на вишуканих жінках…»
Професор: «І як Вам тільки вдалося вступити до нашого
університету?»
·
Через
уживання яких слів син і студент неправильно зрозуміли почуте?
·
Що
мали на увазі мама й професор?
·
Прокоментуйте
запитання професора.
Теоретичний
матеріал
Щоб надати мовленню
експресії, використовують мовні виражальні засоби — тропи й риторичні фігури.
Засоби мовного
вираження
|
тропи |
риторичні
фігури |
|
|
|
|
гіпербола,
епітет, метафора, метонімія, окси- |
антитеза,
градація, повтор, риторичне |
|
морон,
персоніфікація, порівняння, синекдоха |
запитання,
риторичне звернення |
|
|
|
Промова без тропів і риторичних фігур
пісна, нею важко зацікавити аудиторію. Засоби мовного вираження якнайкраще
впливають на емоційну сферу людини, вони міцно утримують увагу аудиторії. Яким
з наведених нижче текстів легше встановити контакт зі слухачами?
|
І.
Якщо потрібно влаштуватися на престиж- |
ІІ.
Ви хочете мати успіх у престижній |
|
ну
роботу, то варто пам’ятати, що попере- |
фірмі?
Перша сходинка — співбесіда з |
|
ду
— співбесіда. А до неї треба підготуватися. |
менеджером.
Чи знаєте ви, як її про- |
|
Наші
спеціалісти розробили поради, які мо- |
валити?
А я знаю, як виграти у двобої |
|
жуть
допомогти під час першого спілкування з |
з
людиною в дорогому костюмі. Готові |
|
представником
фірми. |
слухати? |
|
|
|
Текст ІІ потужніше, ніж перший,
активізує увагу слухачів, бо в ньому використано:
риторичні запитання (Ви хочете мати
успіх у престижній фірмі? Готові слухати?);
пряме звернення на ви, яке «приміряє» на
себе кожен учасник заходу (на противагу безособовим конструкціям потрібно
влаштуватися, варто пам’ятати, треба підготуватися);
тропи (провалити співбесіду, виграти
у двобої, людина в дорогому костюмі).
Троп (грецьк. tropos — зворот) — це
виражальний засіб, прикметною особливістю якого є вживання слова чи сполуки
слів у переносному значенні: золоті руки (епітет), збірка В. Стуса «Веселий
цвинтар» (оксиморон), гроші тануть (метафора), танцюють сніжинки
(персоніфікація) та ін.
Риторичні фігури (грецьк. retorikos —
ораторський, красномовний та латин. figura — зовнішній вигляд, образ, фігура) —
синтаксичні конструкції, що мають умовно-діалогічний характер, тобто риторичне
запитання не потребує відповіді, а риторичне звернення — реакції того, до кого
воно спрямоване: Скільки тисячоліть ти, Земле, крутишся?!
Тропи увиразнюють мовлення, додають йому
емоційності, образності, роблять виклад більш влучним. Вони можуть як
пом’якшити висловлення думок, так і загострити його. Використати троп — означає
вжити слово в переносному значенні на основі:
·
подібності (метафора, порівняння);
·
тотожності (перифраза, евфемізм);
·
суміжності (метонімія, синекдоха);
·
протилежності (оксиморон) та ін.
|
Троп |
Визначення |
Приклад |
|
Епітет |
Художнє
означення. |
«стежки
скриті», «грім залізний», «синь прозора» |
|
Порівняння |
В
основі — схожість явищ, виділення певної риси предмета через зіставлення з іншим. |
«мов
зачарований, стоїть Бахчисарай»; «горами хвилі підійма»; «…дівчина така
гарна, як зірка». |
|
Метафора |
Вживання
слів і словосполучень в непрямому значенні на основі подібності. |
«Хтось
заплутав зажурені віти в павутиння нитки золоті», «облетіли надії». |
|
Персоніфікація |
Різновид
метафори: уподібнення неживих предметів чи явищ природи людським якостям,
олюднення їх. |
«Чистенькі
віконця сміються до сонця». |
|
Метонімія |
Різновид
метафори: перенесення назви предмета/явища предметів на інший предмет/явище
на основі суміжності. |
«Радіє
Київ рідний мій» (Київ – замість кияни); «читати
Франка» (замість «читати твори Франка»). |
|
Синекдоха |
Різновид
метонімії: вживання однини замість множини, видового порівняння замість
родового і навпаки. |
«І
на оновленій земні врага не буде, супостата, а буде син і буде
мати…» (однина замість множини). |
|
Оксиморон (оксюморон) |
Сполучення
слів, що виражають протилежні або суперечливі поняття, → виникає нове
смислове значення (алогізм) |
«Многоголоса
тиша», «дзвінка тиша», «трупи живі». |
|
Гіпербола |
Художнє
перебільшення. |
«Сліз
поневолених людей не ріки — море розлилось, вогненне море». |
|
Літота |
Надмірне
неприховане применшення. |
«це
такий чоловік, що в ложці води втопиться». |
У
науковій літературі іноді метафорою називають будь-який троп, тобто вживають
термін «метафора» у ширшому значенні. Стертою називають метафору, що втратила
образність: ніжка стола, вушко голки, сонце сідає, іде дощ. Тропи вживають
здебільшого в художньому, розмовно-побутовому й публіцистичному стилях.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото
або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
1.Прочитайте
текст і виконайте завдання.
Видатний, для багатьох — незбагненний.
Життєлюб та аскет водночас. Невисокий, рудовусий та часто надміру емоційний,
він не мав лоску знаменитості, бо генії завжди є трохи кострубатими.
Також у цьому фільмі було б неможливо оминути важкий душевний стан Франка в
останнє десятиліття, оту моторошну трагедію, з якою він власноруч боровся, як
Давид з Голіафом… Через увесь фільм — надривний та важкий пошук любові, без
наповнення якою не міг писати. Він допустив на цьому шляху болісні помилки. Але
йшов попереду власного часу — і дружніх відданих рук допомоги від української
громадськості було негусто… Дехто страждав через лабіринти Франкової душі
(плями на Сонці видно ліпше, ніж Сонце). Світло від його постаті таке велике,
що осліплювало чимало його сучасників з їхніми недолугими наклепами та
неприязню до Майстра.
А десь за кадром уважно спостерігають за
дійством дві жінки — Література й Україна, заради яких Каменяр спалював свій
творчий геній та своє життя. Мертві залишаються молодими (За С. Процюком).
·
Визначте стиль тексту.
·
Випишіть приклади епітета, метафори, порівняння, гіперболи.
·
Доберіть заголовок, використавши слова з тексту.
2.Перегляньте експрес-урок «Чому ціль не
переслідують?» і законспектуйте почутий матеріал.
Успіхів у
навчанні!
Навчальний предмет: українська література
Група: 68
Урок: № 123
Дата: 26.05
Тема: Історико – фольклорна основа історичного
роману у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Історико –
фольклорна основа історичного роману у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко
Теоретичний матеріал
Теорія літератури
Роман у віршах
Роман у віршах —
ліро-епічний літературний жанр, у якому поєднано ознаки великого розповідного
твору (розповідь про приватне життя людини в нерозривному зв’язку із суспільним
розвитком, декілька сюжетних ліній, детальне розкриття доль багатьох героїв
протягом тривалого часу) та особливості поезії (ліризм, віршовий розмір,
поетичні тропи, фігури та ін.).
«Маруся Чурай».
Проблематика. Жанр. Роман у віршах «Маруся Чурай» — твір історичний, бо в ньому розповідається
про далекі часи, коли люди, їхній побут, звичаї, особливості мислення,
навколишнє середовище, у якому вони жили (тобто села, міста та й уся природа),
суттєво відрізнялися від того, що бачимо наші дні. Л. Костенко здійснила
величезну дослідницьку роботу, щоб якомога точніше відобразити в романі Україну
ХVІІ ст. Вона відкрила її для себе, а потім, працюючи над романом, відкривала
її і для нас — і це був безцінний дарунок видатної мисткині.
Із переказом роману у віршах «Маруся Чурай» ви можете ознайомитися, відкривши
відео.
Хто вона насправді —
Маруся Чурай? Марусю Чурай традиційно називають дівчиною з легенди, тому що реальність
її існування поки що документально не підтверджена. Щоправда, досить значна
кількість переказів і легенд, побудованих на спільній сюжетній канві, окремі
факти з усної народної творчості, такі, наприклад, як згадка в одній з пісень
Чурая, як думають, батька Марусі («Орлику,
сизий орлику, молодий Чураю!»), наявність у піснях, що приписують Марусі Чурай, окремих біографічних
деталей, відомих нам з переказів і легенд про неї, урешті-решт, глибока
зацікавленість першого видатного українського прозаїка Г. Квітки-Основ’яненка
особою Марусі (він зібрав багато свідчень про неї й навіть мав її портрет) —
усе це дає підстави вірити в реальне існування Марусі Чурай. А те, що не
збереглося документальних матеріалів про неї, — то цьому винна нелегка історія
нашого народу, унаслідок чого пропало безліч архівів...
Якщо
узагальнити всі версії про Марусю, то вийде приблизно такий біографічний сюжет.
Вона народилася в м. Полтаві приблизно 1625 р. «Батько Марусі, Гордій Чурай,
був людиною хороброю та чесною. Він палко любив свою батьківщину й ненавидів її
ворогів. Якось під час сварки з одним шляхтичем, не витримавши його знущань з
народу, він вихопив шаблю й зарубав шляхтича» (Л. Кауфман). Після того змушений був податися на Січ. Брав участь
у боях проти польської шляхти,
потрапив у полон і був страчений. Маруся жила з мамою. Їх обох шанували в
Полтаві завдяки батькові, а також через особливий Марусин дар складати й
співати пісні... Чарівна зовнішність дівчини, її незвичайна обдаро-ваність
притягували до себе увагу парубків, серед яких був Іван Іскра (за одним з
тверджень, син відомого гетьмана Якова Іскри-Остряниці). Але Маруся любила
іншого хлопця Григорія Бобренка, який нібито був її молочним братом. Не варто
далі переказувати життєву долю легендарної Чураївни — основні її моменти
відображені в сюжеті історичного роману Л. Костенко.
Композиція. Звернімо увагу на принципи розташування
всіх дев’яти розділів роману у
віршах «Маруся Чурай».
Перший розділ «Якби знайшлась неопалима
книга», у якому
йдеться про суд над Чураївною, зразу
ж вводить нас у змістову суть твору. Ми енергійно «утягнуті» в його сюжет,
познайомлені майже з усіма персонажами.
Другий розділ «Полтавський полк виходить
на зорі» немовби
ілюструє одну з найвідоміших пісень
Марусі Чурай «Засвіт встали козаченьки». Головне завдання розділу — створення
важливого для роману художнього враження воюючого за свою волю українського
народу.
Безперечно, центральним у романі є третій розділ «Сповідь». Поданий у формі спогадів
(внутрішніх монологів, потоку свідомості, потоку почуттів), він несе основне
навантаження в розкритті образу головної героїні твору. Із спогадів Марусі
Чурай дізнаємося про історію її нещасливого кохання.
Четвертий розділ «Гінець до гетьмана» немовби розширює просторові межі роману: бачимо не тільки Полтаву, а й
більшу частину України. Таке розширення українського простору в романі є
важливим композиційним прийомом, що генерує ідею української державності.
П’ятий розділ «Страта», окрім важливої сюжетної функції,
відіграє ще одну композиційну роль —
активізує читацьке сприйняття через посилену драматизацію сюжету. Таке
драматичне напруження більш доречне у фінальній частині твору. Проте Л.
Костенко подає його в середині роману, цілком справедливо розраховуючи, що
увагу читача мають стимулювати розмаїті засоби, зокрема й подібні моменти
драматичного напруження. Якщо в розділі «Гінець до гетьмана» подано панорамний
погляд на Україну, то в шостому розділі «Проща» український простір
розкривається перед паломниками, які бредуть по дорозі «від Лубен до Києва». «Проща» є своєрідним інтелектуальним центром
роману, бо саме в цьому розділі відбувається активне осмислення історії
України, розмаїтих проблем її тогочасного життя.
Останні три розділи —
«Дідова балка», «Облога Полтави», «Весна, і смерть, і світле воскресіння» — поєднані одним сюжетним стрижнем —
облогою Полтави польсько-шляхетським військом. У «Дідовій балці» облога тільки
розпочинається, а в останньому розділі її вже знято, і Полтава після неї
немовби оживає навесні. Уведення в сюжет історичної події (облоги Полтави) було
необхідне поетесі для посилення історичності як жанрової ознаки роману. У всіх
трьох розділах продовжується й завершується розроблення основних образів — вони
набувають остаточної завершеності.
Практичне завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть
розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
1.Знати зміст роману у віршах «Маруся
Чурай».
2. Установіть відповідність.
|
|
Назва
розділу |
|
Зміст
розділу |
|
|
|
|
|
|
1 |
«Сповідь» |
А |
Іван Іскра вирушає до гетьмана
сповістити, що |
|
2 |
«Проща» |
|
полтавці вислали полк на підмогу, а
також просить |
|
3 |
«Дідова балка» |
|
помилувати його Марусю. |
|
4 |
«Якби знайшлась |
Б |
Маруся вирушає до Києва (відвідати
святі місця), |
|
|
неопалима книга» |
|
зустрічає по дорозі дяка, який
розповідає їй про |
|
|
|
|
історичні події. |
|
|
|
В Іван
Іскра попереджає старого Галерника про |
|
|
|
|
|
майбутню облогу Полтави, розповідає
йому про |
|
|
|
|
Марусю. |
|
|
|
Г |
У суді Полтави розглядають справу про
отруєння |
|
|
|
|
та смерть козака Грицька Бобренка;
Марусі Чурай |
|
|
|
|
висувають звинувачення. |
|
|
|
Д Триденне
перебування Марусі у в’язниці, роздуми |
|
|
|
|
|
дівчини про свою долю й життя близьких |
|
|
|
|
людей. |
|
|
|
|
|
3. З яких
історичних деталей та фактів постав сюжет роману у віршах Л. Костенко «Маруся
Чурай»?
Успіхів
у роботі!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 25
Дата: 02.05
Тема: Ліна Костенко. «Недумано, негадано…» -
інтимна лірика, що спонукає до роздумів про суть кохання. «По сей день Посейдон посідає свій трон…»: мотив єднання
людини зі світом рукотворної краси (мистецтво) і природою.
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Ліна Костенко.
«Недумано, негадано…» - інтимна лірика, що спонукає до роздумів про суть
кохання. «По сей день Посейдон посідає
свій трон…»: мотив єднання людини зі світом рукотворної краси (мистецтво) і
природою.
Теоретичний матеріал
Вірш «Недумано,
негадано…» належить до інтимної лірики (з елементами пейзажної).
Лірична героїня не розповідає всієї історії свого кохання, а ділиться
почуттями, якими наповнена її душа в цю мить. Любовні емоції ніби вихоплені з
життя закоханої, слухові й зорові образи творять імпресіоністичну картину.
Справді, пахощі прадавнього лісу («сосни
пахнуть ладаном», «вечір пахне м’ятою») п’янять ліричну героїню, спонукаючи
освідчитися коханому: «А я тебе, / а я
тебе, / а я тебе / люблю!» Закохана
не має жодного сумніву, що це почуття навіки, «без вороття», тому щиро ділиться своїм щастям: «Люблю до оніміння, / до стогону, до сліз». Л. Костенко,
використовуючи церковну лексику
(кадильниці, ладан), ніби натякає на святість тих почуттів, які переживає
її лірична героїня. Провідний мотив поезії
«Недумано, негадано…» — щастя, що дарує людині любов.
С.Яровий Березовий гай 2008р.
Емоційний стан ліричної героїні спонукає
до роздумів над суттю кохання, адже важко бути байдужим, коли бачиш свято
природи, краси, любові, пристрасті, народжені інтимними й ніжними взаєминами
між двома людьми.
Читацький практикум
«Недумано, негадано...»
(1977)
Недумано, негадано
забігла в глухомань,
де сосни пахнуть ладаном
в кадильницях світань.
Де вечір пахне м'ятою,
аж холодно джмелю.
А я тебе,
а я тебе,
а я тебе
люблю!
Ловлю твоє проміння
крізь музику беріз.
Люблю до оніміння,
до стогону, до сліз.
Без коньяку й шампана,
і вже без вороття, —
я п'яна, п'яна, п'яна
на все своє життя!
Вірш «По сей день Посейдон посідає
свій трон...» відсилає читача до світу героїв античної міфології: Посейдона, Фавна, Амура, Юнони, Пегаса.
Посей-дон — брат Зевса, володар світових вод, океану, головний бог моря й
мореплав-ства. Його зображували подібним до Зевса — кремезним чоловіком з
тризубом руці. Саме таким змальовує його й поетеса. Фавн — бог лісів і полів,
Амур — бог кохання, Юнона — богиня родючості, Пегас — чарівний крилатий кінь,
що символізує натхнення й поетичне мистецтво. Скілла (Сцилла) і Харибда в
давньогрецькій міфології — морські чудовиська, які нападали на всіх, хто
пропли-вав Сицилійською протокою. Вони символізують серйозні негаразди й
загрозу. Ліричний герой вірша прагне спокою, хоче оминути будь-які небезпеки й
просто насолоджуватися красою моря. Провідний
мотив поезії — єднання людини зі світом рукотворної краси (античним
мистецтвом) природою. Справді, перед читачем постає казковий світ морського
пейзажу з яскравими персонажами — кремезними богами-чоловіками (Посейдон,
Фавн), наділеними силою та владою; романтичним Аму-ром; завжди лютою,
неспокійною богинею Юноною; поетичним Пегасом; екзотичними чудовиськами, що
можуть будь-якої миті напасти на вас: «В
голубій одіссеї реліктових крон /
причаїлась і зваба, і згуба». Ця картина заворожує нас своєю красою,
динамікою та емоційністю, а також музикальністю, яка досягається завдяки
внутрішній римі (Посейдон — трон) та алітерації [с]
(«По сей день Посейдон посідає свій трон», «І Пегас, як фугас, пролетів і погас...»). Ліричний герой вірша Л. Костенко
шукає справжнього, а не оманливого
щастя. Поетеса в кінці твору вводить контрастний образ танкера, який будь-якої
миті може зіпсувати живу красу чорними плямами мазуту. Тобто світ не
досконалий, на кожному кроці на нас може чатувати небезпека. Важли-во зберегти
довкілля чистим і красивим, насолоджуватися естетикою живого, справжнього,
протистояти дрібному й бачити величне.
Читацький практикум
«По сей день Посейдон посідає свій трон...»
По сей день Посейдон посідає
свій трон.
У правиці тримає тризуба.
В голубій одіссеї реліктових крон
причаїлась і зваба, і згуба.
За кущами заліг як не Фавн, то Амур.
А мужчини високі і мужні.
І виходить із піни антична ґламур,
виливаючи море із мушлі.
Понад хмари стоїть величавий Парнас.
На Олімпі лютує Юнона.
І Пегас, як фугас, пролетів і погас,
зачепивши крилом Посейдона.
Просто хочеться моря. Ні Скілл, ні Харибд.
І богиню із піни, невзуту.
Поки танкер якийсь не наскочить на риф
й не розіллє муари мазуту.
Практичне завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть
розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
1.
Напишіть літературний паспорт до однієї з поезій Л.Костенко за такою схемою:
1.Назва твору.
2.Автор.
3.Літературний рід.
4.Жанр.
5.Вид лірики (громадянська,
інтимна, пейзажна).
6.Провідний мотив.
7.Художні засоби.
Нагадування !!!
За програмою вам потрібно вивчити напам’ять одну з поезій Ліни Костенко за власним вибором: «Страшні слова, коли вони мовчать», «Хай буде легко. Дотиком пера…», «Недумано, негадано…», «По сей день Посейдон посідає свій трон…». Учіть та знімайте відео й надсилайте.
Успіхів у роботі!
Навчальний
предмет:
українська мова
Група: 30
Урок: № 23
Дата: 01.05
Тема:
Контрольне есе «Будь-яка проблема - це можливість стати
кращим»
Зміст: Теоретичний матеріал
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Контрольне есе «Будь-яка проблема - це
можливість стати кращим»
Теоретичний матеріал
Есе
– самостійна творча письмова робота, ознакою якої є
особистісний характер сприймання проблеми та її осмислення, невеликий обсяг,
вільна композиція, невимушеність та емоційність викладу.
Ознаки: дотримання структури тексту, наявність відповідних компонентів (тези, аргументи, приклади, оцінювальні судження, висновки); обґрунтування (аргументування) тези.
Вимоги до есе
1.Обсяг – 3 сторінки тексту .
2. Есе повинно сприйматися як
цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.
3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.
4. Необхідно писати стисло і ясно. Есе не повинно містити нічого зайвого,
має нести лише інформацію, необхідну для розкриття ідеї есе, власної позиції
автора.
5. Есе має відрізнятися чіткою композиційною побудовою, бути логічним за
структурою. В есе, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня
логіка, що визначається, з одного боку, авторським підходом до обговорюваного
питання, а з іншого – самим питанням. Необхідно уникати різких стрибків від
однієї ідеї до іншої, думка має розкриватися послідовно.
6.Есе повинно засвідчити, що його автор знає й осмислено застосовує
теоретичні поняття, терміни, узагальнення, ідеї.
7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.
Структура есе
Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.
Вступ –
обґрунтування вибору теми есе.
Основна частина
– теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина
припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з
наявних даних, інших аргументів і позицій.
Висновок –
узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує есе або ще раз
вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині.
Виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково
оформлена титульна сторінка, тема роботи, пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word,
відправляйте текстовий документ)
Успіхів
у роботі!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 39
Урок: №
18
Дата: 11.04
Тема:
Вимоги до вживання синтаксичних
одиниць у різних стилях
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Вимоги до вживання синтаксичних одиниць у різних стилях
.png)
Прочитайте усмішку й
виконайте завдання
-Мамо, ми були в
тітки Галі й дивились телевізор.
-А як вона вас
зустріла?
-Добре. Щойно ми відчинили двері, а вона й каже: «тільки
вас тут не вистачало».
Чому
дівчинка не зрозуміла змісту висловлювання?
Знайдіть
в усмішці підтекст.
Як на письмі можна передати слова, ужиті в незвичному (або
й протилежному) значенні?
Теоретичний матеріал
Синтаксичні синоніми
Синтаксичні синоніми — це такі речення чи словосполучення, які мають спільне граматичне значення, але відрізняються смисловими відтінками, інколи й певними лексичними особливостями; вони взаємозамінні в тексті, наприклад: Професор приймає іспит у студентів. Студенти складають іспит професорові. Приємно пахне бузком. Приємно пахне бузок. Пахощі бузку приємні.
Стилістичні можливості синтаксису ґрунтуються на
розвиненій синонімії характерних для нього явищ. Крім того, певні речення й
словосполучення можуть переважати в якомусь стилі.
У науковому мовленні багато складнопідрядних речень, бо є
потреба передати складні причинові, часові, наслідкові зв’язки; в офіційно-діловому стилі більше ускладнених речень, а складнопідрядних
менше, ніж у науковому, бо в ньому менше й розмірковувань. Речення коротші
(хоча за структурою вони можуть бути й складними) у розмовному стилі, бо,
по-перше, розмовне мовлення не підготовлене, а по-друге, для нього надзвичайно
важливо, щоб речення легко сприймалися. По-третє, розмовне мовлення переважно
діалогічне, тобто використовує неповні речення. Найбільш різноманітні засоби — у художньому стилі, що пояснюється його специфікою. Добір синтаксичних засобів залежить
від стилю та жанру висловлювання.
Порядок слів у реченні
В українській мові порядок слів у реченні вільний (слова
не обов’язково мають стояти визначеному місці речення).
Порядок слів у словосполученні постійний. Він має певні
правила, як-от: узгоджуване (залежне) слово вживають перед головним (дикі
каченята; у маленькому ставку); обставину часу, способу дії теж ставлять
перед головним словом словосполучення (спокійно плавали); підмет — перед
присудком (Дикі каченята спокійно плавали в маленькому ставку).
Якщо порядок слів у реченні збігається з порядком слів у
словосполученні, то він є прямим. Якщо порушується, маємо інверсію — зворотний порядок слів (від
латин. іnversio — перестановка, переміщення), тобто порушення прямого порядку
слів: Каченята дикі плавали спокійно в маленькому ставку.
Інверсію вживають, щоб виокремити найважливіше слово в
повідомленні, наприклад: Пишу план я. План я пишу. В усному мовленні
таку роль відіграє логічний наголос, а в письмовому — різні частки (Пишу
план саме я. План я лише пишу). Порядок слів та інтонація збагачують
мовлення різними експресивними відтінками.
Ви не раз спостерігали інверсію в художніх творах (хмари
осінні, місяць яснесенький), тож пересвідчилися, що цей засіб передає
найрізноманітніші відтінки думки й почуття.
Офіційно-діловій та
науковій мові властивий прямий порядок слів, а його зміни за певних умов (наприклад, ромашка
аптечна — у біології) є усталеною нормою відповідного стилю.
Практичне
завдання
(усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української мови та пишіть розбірливо
,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
1.Доберіть з довідки потрібні фразеологізми, замініть ними виділені слова, перепишіть текст. Самостійно зробіть висновок про те, як члени речення, виражені фразеологізмами, впливають на стилістичне забарвлення всього речення.
Можна, звичайно, промовчати або, зрештою, вдавати,
що цього не помічаю. Не хочеться розказувати про це чужим.
Невже дружити — це означає завжди робити все однаково? Ніяк не можу зрозуміти,
чому мені неприємно, що Василя за реферат з біології вихваляють.
Знань у нього мало. Я писав роботу як-небудь, але сам. А він узяв
реферат в Інтернеті.
Невже мені було б краще, якби його не вихваляли, а
покарали? Мабуть, варто промовчати. Зрештою, мене ж ніхто не
змушує говорити. Він може подумати, що я йому перешкоджаю, — наша
дружба закінчиться.
Довідка: тримати язик за зубами, дивитися крізь
пальці, в одну дудку грати, до небес підносити, виносити сміття з хати, не по
собі, через пень-колоду, як кіт наплакав, води в рот набрати, тягнути за язика,
палиці в колеса встромляти, піде нанівець, узяти втямки, дифірамби співати.
Успіхів у
навчанні!
Навчальний
предмет:
українська мова
Група: 30
Урок: №
21
Дата: 05.04
Тема: Стилістичні особливості частин
мови
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Стилістичні особливості частин мови
.png)
Прочитайте речення і
виконайте завдання
Українцю Василю Вірастюку 2004 року присвоєно титул «Найсильніша
людина світу».
Українцеві Василю Вірастюку 2004 року присвоєно титул
«Найсильніша людина світу».
Яке речення сприймається не так одноманітно й більш
органічно?
Опрацювавши теоретичний матеріал, з’ясуйте, який варіант
більш прийнятний.
Теоретичний матеріал
Стилістичні особливості
іменників
Іменники чоловічого роду ІІ відміни мають у давальному
відмінку однини закінчення -ові після
основи на твердий приголосний та -еві, -єві — після основ на м’який або
шиплячий приголосний: Та й не дала тому
козакові ні щастя, ні долі (Нар.
пісня). У
бою Андрієві так любо відчувати другове плече (В. Сосюра).
Є ще й паралельне
закінчення давального відмінка -у, -ю,
яким варто користуватися тоді, коли поряд стоять у цьому відмінку два іменники
чоловічого роду, з яких один уже має закінчення -ові, -еві або -єві: Передай листа товаришеві Бондаренку.
Існування
в українській мові трьох родів — чоловічого, жіночого та середнього — важливим
стилістичним засобом. Цей засіб неоднаково виявляється в різних стилях.
Паралельні
форми родової належності мають іменники, що позначають осіб жіночої статі за
їхньою професією чи характером діяльності (так звані фемінітиви). Тобто жінку,
яка має якусь професію або вид занять, можна назвати відповідним іменником
чоловічого роду й жіночого: орендар
та орендарка, дипломант і дипломантка, касир і касирка. Отже, слова орендар, дипломант, касир мають
чоловічий рід, але так можна називати й чолові-ків, і жінок. Від іменників
чоловічого роду утворюються відповідні назви жінок. Кількість таких назв
збільшується: футболіст — футболістка,
перекладач — перекладачка, лікар — лікарка,
бандурист — бандуристка. У сучасній мові вони є стилістично нейтральними.
Їх використовують у художньому,
розмовному та публіцистичному стилях.
Запам’ятайте
стилістичну норму: форми з -к(а) вживають у художньому, розмовному та публіцистичному стилях. В офіційно-діловому
мовленні перевагу надають формам чоловічого роду, навіть якщо в мові є
жіночі відповідники. Адже в діловому спілкуванні підкреслюється не стать людини, а її службове й соціальне
становище — асистент Ірина Яківна, лікар Марія Іванівна, аспірант Олена Лісова. Таке ж правило
діє й у науковому стилі — онколог, кандидат наук О.
Славінська.
Винятками є іменники, що позначають
професії та заняття, які раніше вважали суто
жіночими, тому вони й не мають відповідників чоловічого роду: домогосподарка, кастелянша, манікюрниця,
покоївка, рукодільниця.
Але
більшість іменників — назв професій та занять — мають лише форму чоловічого
роду: хірург, мер, менеджер, дипломат,
біолог, фізик, терапевт, генерал. Форми жіночого роду із суфіксом -к(а), утворені від них, мають розмовний
відтінок (біологічка, фізичка), слова із
суфіксом -ш(а), -их(а) (агрономша, професорша, сторожиха)
мають або просторічний відтінок, або інше значення (дружина агронома, професора). Слова на зразок членкиня, мисткиня, філософиня вживає тільки частина мовців, вони
яскраво вирізняються незвичною для загалу формою. Відповідників жіночого роду
немає в усіх складних назвах, яких стає дедалі більше: дизайнер-верстальник, старший продавець, топ-менеджер, інженер-технолог.
Уживання присвійних прикметників
Трапляються
звороти, де родовий відмінок означає належність якоїсь речі комусь або чомусь: щоденник дочки, мундир офіцера, плече друга.
Однак в українській класиці й народному мовленні частіше вживають конструкції з
присвійним прикметником: Отцева й материна молитва зо дна моря верне (М.
Номис). Подай-но йому Петрову свитку (С.
Васильченко). У бою Андрієві так любо
відчувати другове плече (В. Сосюра).
Природніше
звучить Тарасова гора, ніж гора
Тараса; пташині гнізда, ніж гнізда
птахів.
Але в
діловому листуванні, що потребує точного означення, іменник-прізвище ставлять у
родовому відмінку: майно Федченка, справа
Камінчука. Цей відмінок зберігаємо й тоді, коли є декілька однорідних
членів речення: Твори Шевченка, Франка,
Лесі Українки становлять золотий фонд
нашої літератури (З газети). А також коли до прізвища до-дають ім’я або
епітет (новели незабутнього Григора
Тютюнника) чи присвійний прикмет-ник буде важкий для вимови, наприклад: повісті
Квітки-Основ’яненка, а не Квітчині-Основ’яненкові
повісті.
Дієслівні форми
Слово жити можна вживати в усіх стилях, а жить — тільки в розмовному й художньому.
Це саме стосується форм на зразок: питає
— пита, беремо — берем, ходімо — ходім. Ті з них, що довші на один склад, є
нейтральними, а коротші використовують у розмовному та художньому мовленні.
Інакше з варіантами типу несіть — несіте
(несіть уживають у всіх стилях, тобто
воно стилістично нейтральне, а несіте
має урочистий відтінок, його вживають у художніх творах). Слова досягти й досягнути — «рівноправні», їх уживають у всіх стилях однаково.
Щоб
наблизити до слухача (або читача) події, у художньому, розмовному й
публіцистичному стилях уживають теперішній час замість минулого: Їду я недавно через міст Патона й бачу дивну
рекламу.
Близьке
майбутнє передають за допомогою форм теперішнього або минулого часу (завтра я їду до бабусі; ви ще поговоріть, а
я вже пішла), підкреслюючи впевненість у тому, що дія обов’язково відбудеться. Більш м’яке прохання висловлюють
не в наказовому, а в умовному способі (Чи
не принесли б ви мені, мамо, мисочку узвару). Наказ передають також за
допомогою інфінітива: виконати,
повідомити, попередити.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української мови та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото
або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
Відредагуйте
речення.
Мені
здається, що він думає одне, а каже зовсім друге. 2. Я взяла мої речі й побігла
за дівчатами. 3. Усякий учень має пройти тестування. 4. Удар по воротам до
своєї мети не долетів. 5. «Реал» розпочинає свою атаку. 6. Захисник сильно б’є
своєю ногою. 7. Директору Петру Коваленку сьогодні вручили грамоту. 8. Наша
директорша повідомила на педраді про зміни в ЗНО. 9. Усі бажаючі можуть зайняти
найбільш зручніші місця.
Успіхів у навчанні!
Навчальний
предмет:
українська мова
Група: 30
Урок: № 20
Дата: 05.04
Тема:
Стилістичні засоби словотвору
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Стилістичні засоби словотвору
.png)
Прочитайте пари слів
і виконайте завдання.
Перукар –
перукарка
Вівчар - вівчарка
Лікар – лікарка Пілот -
пілотка
Учитель –
учителька
Електрик - електричка
Ø
Чи від усіх слів можна утворити фемінітиви?
Ø
Чи однакові словотвірні засоби треба використовувати для
творення назв професій жіночого роду?
Теоретичний
матеріал
Стилістичні можливості словотвору
виявляються в зіставленні слів одного кореня й одного значення, але різного
словотвірного оформлення, тобто в синонімії словотвірних афіксів, які
увиразнюють слово, надають йому відповідної експресії. Наприклад, рідковживані
(непродуктивні) іменникові префікси пра-,
па-, уз-, су- підкреслюють
піднесеність сказаного — поряд зі стилістично нейтральними значеннями
(суглинок, прадід) додають словам урочистого відтінку: прамова, праоснова,
пагін, паросток, паморозь, узголів’я, узбіччя, узвишшя, сутінок, суголосся,
супокій, сум’яття. Префікси іншомовного походження анти-, архі-, екстра-, псевдо-, ультра-, екс- надають словам книжного відтінку: антинародний,
псевдопатріот, архіважливий, екстравагантний, ультраправий, експрезидент. Префікс
пре-
виражає збільшену міру ознаки: пречудовий, пресильний, преважливий,
а воз-
надає слову піднесеності й урочистості: возрадуйся, возвеличити.
Особливої виразності набувають слова з декількома префіксами: знебарвити,
поназбирувати, попоходив, порозходилися.
Один з найвиразніших засобів стилістики
— суфікс. Суфікси книжного забарвлення -нн(я),
-тт(я), -ізм утворюють
абстрактні поняття, збірні, віддієслівні іменники: бажання, каяття, заняття,
прагнення, стягнення, горіння, напруження, націоналізм.
«Професійні» суфікси -ар, -ець, -ач, -ист, -ик, -тель, -ир утворюють назви осіб за родом занять чи
професією: байкар, повістяр, митець, бандурист, мислитель, буровик, касир.
Особливу виразність мають
зменшено-пестливі суфікси -еньк-, -есеньк-,
-ісіньк-, -усіньк-, -юсіньк-, -ик, -ичок, -чк-, -ечк-, -иц- (тоненький, дрібнесенький, манюсінький,
стовпчик, ріжечок, теличка) і суфікси зі згрубілим значенням,
емоційно-негативним відтінком -иськ-, -їськ-,
-ищ-, -їщ- (дівчисько,
хлопчисько, побоїще, ручище, ножище). Суфікси здрібнілості в поєднанні зі
словами негативного забарвлення надають зневажливих, іронічних, сатиричних, гумористичних
відтінків: партійка, воріженьки, рішеннячко.
В офіційно-діловому та науковому стилях
мовлення здебільшого уникають використання слів з експресивними суфіксами.
Терміни на зразок язичок, мозочок утратили експресивність.
Складні слова виконують різні
стилістичні функції: їх використовують як терміни в книжних стилях, вони
передають найрізноманітніші емоційно-експресивні відтінки в художньому та
публіцистичному мовленні. Емоційного забарвлення можуть також набувати й
абревіатури (наприклад, у художньому стилі).
Повторення одного й того самого слова
(кореня, префікса) підкреслює інтенсивність дії, ознаки: ходжу-ходжу,
старий-престарий, лежнем лежати.
Уживання чи поєднання різнопланових
одиниць посилює експресивність (возгавкати, ідейка, наплювизм,
бабизм-ягізм).
Практичне
завдання
(усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото
або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
1. Пригадайте способи творення слів.
Розташуйте відповідно до них подані приклади.
1. Субтропіки, прегарний, розсміятися,
схвалити, прадід.
2. Ручка, ручище, ручисько, рученька,
ручний.
3. Помалу, угорі, увиразнити, спростити,
погіршити, одвірок.
4. Співрозмовник, безсилля, підґрунтя,
межиріччя, узбережжя, міжгір’я.
5. Чотиригранний, чотирьохактний,
блідо-рожевий, білосніжний, бал-маскарад, хмарочос, ВНЗ, страйкком.
6. Синь, рань, юнь, глиб, шир, захист,
хода, хід, наїзд.
7. Минуле, сучасне, слідом, близько
(другої), обабіч (дороги), набережна.
8. Байка, бокс, вал, полотно, поле,
титан, піонер (багатозначне слово й омонім).
2. Прочитайте
речення й виконайте завдання.
Не тільки орли-соколи злетілися до нас.
Прилетіли й дрібні пташки — заготкурочка, заготкачечка, райгусак, райкарась,
промцибуля, облсметана (О. Довженко). 2. Усі про них читають, усі про них
знають, і всі чекають, хто ж кого перехазяйнує: чи Федір Іванович Дубковецький
Макара Онисимовича Посмітного «перефедорить», чи Макар Онисимович Федора
Івановича «перемакарить» (Остап Вишня). 3. Що ж, прощай, нещасна селявухо, нездійсненний
ідеале мій (І. Немирович). 4. Наш полковник полковникував, поки
виполковникувався (Нар. тв.). 5. Наш цебер виполуцебрився на маленькі
полуцебренята (Нар. тв.). 6. Ти сніжинкою хотіла бути. Сніг, сніжок, сніжечок,
сніженя, Сніженятко, сніженяточко моє (Д. Павличко). 7. А бабуля, бабулиця,
бабусенція до дівчиська, дівчиниська так і тулиться — сиротина ж, сиротуля,
сиропташечка, бабумамця, бабутатко, бабусонечко (І. Драч). 8. Ой, як та біла
білота боліла. О як боліла біла білота (В. Стус). 9. Англія — одна з
найтрамвайніших країн Європи (З газети). 10. Терезку дежав’ючить (Л. Дереш).
Ø
Випишіть колоритні, яскраві слова, неологізми.
Ø
Розберіть виписані слова за будовою й визначте спосіб
творення.
Ø
Випишіть скоромовки й навчіться їх читати швидко й чітко
артикулюючи.
Успіхів у навчанні!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 24
Дата: 29.03
Тема: Ліна Костенко. Творчий шлях. «Страшні
слова, коли вони мовчать», «Хай буде легко. Дотиком пера…» - ліричні роздуми
про значення слова в житті людини, суть мистецтва, його роль у суспільстві
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Ліна Костенко.
Творчий шлях. «Страшні слова, коли вони мовчать», «Хай буде легко. Дотиком
пера…» - ліричні роздуми про значення слова в житті людини, суть мистецтва,
його роль у суспільстві
Спостереження
Розглянувши кадр з кінофільму
«Титанік» (реж. Дж. Камерон, 1997 р.),
виконайте завдання.
Кому належать слова: «Людина нібито не літає… А крила має. А крила має!»?
Про які крила йдеться?
Чи можна цими словами описати кадр з кінофільму «Титанік»?
Практичний матеріал
Ліна Костенко народилася 19 березня
1930 р.в м. Ржищеві Київської області в сім’ї вчителів. Коли дівчинці
виповнилося шість років, її родина переїхала до Києва. Тут вона закінчила
школу, відвідувала літературну студію при журналі «Дніпро», 1946 р. виходять
друком перші її вірші. Вступила до Київського педагогічного інституту ім.
О.М.Горького (нині НПУ ім.. Драгоманова).
Через
деякий час виходять друком збірки поезій Л. Костенко: «Проміння землі» (1957), «Вітрила»
(1958), «Мандри серця» (1961). Книжка «Зоряний інтеграл» (1962) так і не була
надрукована, оскільки її не пропустила тодішня цензура. Після цього поезія Л.
Костенко була заборонена, тож окремими книжками її твори не видавали майже
сімнадцять років. Наступна збірка «Над
берегами вічної ріки» вийшла друком 1977 р. Увесь цей час Л. Костенко
писала«у шухляду». Щоправда, у діаспорі 1967 р. О. Зенкевич видав велику збірку
«Поезії», до якої ввійшли найкращі
твори мисткині, написані в цей період. Не дивно, що її поезія була заборонена,
адже вона відкрито підтримувала засуджених до ув’язнення шістдесятників.Коли в
1965 р. розпочалися арешти інтелігенції, поетеса підписувала листи протесту,
коли у Львові судили В. Чорновола та його друзів, була присутня на судовому
процесі.
У 1979 р.
виходить друком роман у віршах «Маруся
Чурай», а в 1980 р. — збірка
«Неповторність». За них Л. Костенко було присуджено Державну премію України
імені Т. Шевченка (1987). Її ім’я повноцінно зазвучало в офіційній літературі
лише наприкінці 1980-х років, коли розпався СРСР. У цей час були опубліковані
збірки «Сад нетанучих скульптур»
(1987), «Бузиновий цар» (для дітей) і «Вибране» (1989). 1994 р. Л. Костенко
було присуджено Премію Франческа Петрарки за книжку «Інкрустації» (видана італійською мовою). 1999 р. виходить друком
роман у віршах «Берестечко». 2010 р.
був надрукований прозовий твір Л. Костенко — роман «Записки українського самашедшого», який вона презентувала в різних
містах України.
Лірика Л. Костенко. У поетичній творчості
Л. Костенко переважають озна-ки декількох стильових течій модернізму — елементи
неокласицизму, неоромантизму й імпресіонізму. «Таке поєднання породжує, з
одного боку, надзвичайно щиру, сповідальну емоційність, ліризм; дивовижну
звукову організацію, мелодику творів (як у вірші “Осінній день, осінній день, осінній!”); громадянсько-публіцистичний пафос, прагнення пробудити байдужі душі,
достукатися до їхнього сумління й розуму; а з іншого — інтелектуалізм,
філософську заглибленість таїну буття; відстороненість від буденної метушні;
увагу до досвіду історії, до здобутків світової культури; самодисципліну й силу
духу; афористичність вислову; відточену, вишукану, переважно традиційну форму
творів; точність життєвих деталей у ліричних текстах», — зауважує
літературознавець В. Пахаренко. Провідними в ліриці Л. Костенко є мотиви рідної
землі, історичної пам’яті та духовності.
Чільне місце у творчості поетеси посідають роздуми над значенням слова й
суттю поетичного мистецтва. Як іноді важко людині (а особливо митцю) знайти
саме те слово й поставити його в те місце, щоб воно заграло свіжими барвами,
тонко передало емоцію, адже, як стверджує ліричний герой вірша «Страшні слова, коли
вони мовчать...»,(послухайте поезію) «...всі слова були уже чиїмись», а від вас або з вуст поета вони мають
прозвучати ніби вперше.
Читацький практикум
«СТРАШНІ СЛОВА, КОЛИ ВОНИ МОВЧАТЬ...» (1977)
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди, і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія — це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
«ХАЙ БУДЕ ЛЕГКО. ДОТИКОМ ПЕРА...» (1989)
Хай буде легко. Дотиком пера.
Хай буде вічно. Спомином пресвітлим.
Цей білий світ — березова кора,
по чорних днях побілена десь звідтам.
Сьогодні сніг іти вже поривавсь.
Сьогодні осінь похлинулась димом.
Хай буде гірко. Спогадом про Вас.
Хай буде світло, спогадом предивним.
Хай не розбудить смутку телефон.
Нехай печаль не зрушиться листами.
Хай буде легко. Це був тільки сон,
що ледь торкнувся пам’яті вустами.
У вірші «Хай буде легко. Дотиком пера...»
гармонійно поєднується інтимна лірика з пейзажною. Послухайте пісню на слова
Ліни Костенко у виконанні Sofi Fraser «Хай буде легко.»
З
початком зими, коли все в природі засинає, лірична героїня згадує про ніжні
почуття до коханої людини, з якою не судилося бути разом. Провідний мотив поезії — теплий спогад про колишнє кохання. Героїня
називає його пресвітлим. На жаль,
наше життя неможливе без труднощів, які, ніби чорні відмітини на білій корі
берези, нагадують про нездійсненні мрії, втрати та трагедії. Але лірична
героїня оберігає ніжний спомин про колишнє кохання: хоча воно й утрачене, але
пресвітле. Потік емоцій та почуттів передано пунктирно й спокійно, ніби
дозовано: цього Л. Костенко досягає за допомогою парцеляції — штучного поділу
синтаксичної конструкції на прості неповні речення: «Хай буде легко. Дотиком пера.
/ Хай буде вічно. Спомином пресвітлим». Художні образи поезії творяться не
тільки за допомогою епітетів білий світ,
чорні дні, спогад предивний, а й анафори; антонімів (білий — чорний), зокрема й контекстуальних (гірко — світло); персоніфікації («осінь похлинулась димом»); алітерації [с] («Сьогодні сніг
іти вже поривавсь. / Сьогодні осінь похлинулась димом»).
Практичне завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть
розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
1. У зручній для вас формі (тексту, плану,
таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Ліни Костенко.
2.Напишіть
літературний паспорт до однієї з поезій Ліни Костенко за такою схемою:
1.Назва твору.
2.Автор.
3.Літературний рід.
4.Жанр.
5.Вид лірики (громадянська,
інтимна, пейзажна).
6.Провідний мотив.
7.Художні засоби.
Увага!!!
За програмою вам потрібно вивчити
напам’ять одну з поезій Ліни Костенко за власним вибором: «Страшні слова, коли
вони мовчать», «Хай буде легко. Дотиком пера…», «Недумано, негадано…», «По сей
день Посейдон посідає свій трон…». Учіть та знімайте відео й надсилайте.
Успіхів у роботі!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 23
Дата: 22.03
Тема: Григір Тютюнник. Коротко про письменника
і його творчість. Новела «Три зозулі з поклоном»
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Григір Тютюнник. Коротко про письменника і його творчість. Новела «Три зозулі з
поклоном»
Практичний матеріал
Григір
Тютюнник
(1931-1980)
Григір
Тютюнник народився 5 грудня 1931 року в селі Шилівці Полтавської області в
селянській родині. Батька – теслю, який готувався скласти іспити для вступу до
вчительського вишу, репресували 1937 року. Тож виховував малого Григора батьків
брат Филимон. Мати ж хлопчика вийшла заміж удруге. Після п’яти класів у школи вступив до Зіньківського ремісничого училища №
7, щоб отримувати одяг і 700 г хліба на день (цей
пайок урятував сім’ю 1947 р. від голоду). 1948 р. помирає в засланні батько.
1951 р. Григора призвали на служ-бу на флот (Далекий Схід), де він служив
радистом 4 роки. 1957 р. вступив на філологічний факультет Харківського
державного університету. Цього ж року батька, як і тисячі інших невинних людей,
було посмертно реабілітовано через відсутність складу злочину. 1959 р. Гр.
Тютюнник одружується, згодом у нього народжуються двоє синів.
Новела «Три зозулі з поклоном». Любові з великої літери Гр. Тютюнник присвятив
одну з найдраматичніших своїх новел «Три зозулі з поклоном». Вона справді про
любов, про незгасну любов «маленької Марфи» до герояоповідача Михайла, який
дуже схожий на батька. Але де ж він? Розповідь про нього в новелі накликала на
письменника багато звинувачень, адже «винесено сміття» з радянської хати;
письменник зважився оповісти про героя-батька, запротореного аж у «Сибір неісходиму»... На такі теми в
радянській літературі було накладено найсуворіше табу. Але як міг скоритися
цьому табу Гр. Тютюнник, коли герой Михайло в новелі — це його рідний батько?!
Він засланий у Сибір у 1937 р. ...
Свого репресованого батька Гр. Тютюнник
згадував дуже рідко, тільки в колі найближчих друзів, але «описати» його довго
не зважувався. Бракувало, мабуть, відповідної форми, тонких постмодерних
асоціацій. Знайшовши їх, письменник зміг «розмістити» батькове ув’язнення на
другому плані твору, а перший віддав значно важливішому в людському бутті —
Любові. Є в «Трьох зозулях...» навіть традиційний «любовний трикутник» (Марфа —
батько Михайло — мати Софія), але немає традиційних у любовних сюжетах світової
літератури таємниць та обманів: у «трикутнику» Гр. Тютюнника всі «кути» про все
знають. І ніхто нікого не осуджує, бо Любов сприймають як найвище людське благо
та як страждання, що заслуговує лише на співчуття. Виняткова роль у розкритті
цього співчуття належить формі листування: мати оповідача дізнається щось про
свого ув’язненого чоловіка тільки з його листів; закохана в нього Марфа навчилася
безпомилково відчувати, коли саме ті листи мали з’являтися в селі, а її душа в
цей час відділялася від тіла й витала десь поблизу коханого Михайла аж над
сибірськими соснами... В останньому своєму листі він просить матір Соню сказати
Марфі, щоб вона не дорікала йому за мовчання, що він їй, «як співав на ярмарках Зіньківських бандуристочка сліпенький, послав три зозулі з поклоном», але не
знає лише, «чи перелетять вони Сибір
неісходиму, а чи впадуть від морозу». Важливо, що емоційне напруження новели автор цілковито
узгодив з її параболічною структурою: і початок, і фінал новели «віддано»
сприйняттю оповідача-сина; він не може збагнути, як вони (Марфа й тато) чули
одне одного на будь-яких відстанях і чому, «одне
одного чуючи», так і не одружилися.
Відповідь на це запитання прозвучала в новелі як заключний акорд у музичному
творі: «Тоді не було б тебе...», — шумить
велика “татова сосна”» (М. Наєнко).
Гр. Тютюнник — майстер художньої деталі.
У 7 класі ви читали повість «Климко», у якій така художня деталь, як «діжурка»,
не стільки позначала різновид одягу, скільки пахла шахтарським висілком, а
отже, батьківщиною хлопчика. Діжурка набула символічного значення й тому стала художньою деталлю.
Теорія літератури
Художня деталь —
характерна риса чи подробиця, яка має відносно самостійне значення та
використовується для того, щоб емоційніше й глибше змалювати картини чи образ,
підкреслити важливість чогось, індивідуальну особливість. Художній деталі
властива особлива змістова наповненість, символічність, через неї значною мірою
виявляється спосіб художнього мислення письменника, його здатність визначити
серед речей чи явищ таке, що лаконічно й емоційно дає змогу висловити авторську
ідею твору. У тексті цей спосіб мислення матеріалізується в речових, портретних,
пейзажних, нюхових, інтер’єрних чи інших деталях.
У новелі «Три зозулі з поклоном» є такі портретні деталі
Марфи, як ворушить губами (тобто говорить боязко,
невпевнено, ніби хоче щось приховати від студента-оповідача, а приховувати, як
з’ясувалося, є що!); сиве волосся, що колись сяяло золотом (хоча Марфа ще
молода, а зміна барви волосся не може приховати страждань і горя, які довелося їй
пережити). Новенький дешевий костюмчик як художня речова деталь набирає
інформативної місткості після поданого в дужках уточнення: «три вагони цегли розвантажив з хлопцями-однокурсниками, то й купив» — у цій деталі й соціальний
статус героя-оповідача (живе скромно), характеристика як справжнього чоловіка й
людини (не чекає, доки мама зекономить, недоїдатиме, недосипатиме, щоб заробити
на костюм синові, чи позичить гроші, а бере ініціативу у свої руки як справжній
самостійний чоловік). Інший автор для опису такого студента-оповідача
запланував би главу, а Гр. Тютюннику достатньо художньої деталі, щоб дати
героєві інформативно містку характеристику. З коротким змістом новели «Три зозулі з поклоном» ви можете ознайомитися, відкривши
відео.
Практичне завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть
розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
1. У зручній для вас формі (тексту, плану,
таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Григора Тютюнника.
2. Знати
зміст новели Григора Тютюнника «Три зозулі з поклоном».
3. Визначте сюжетні елементи новели Гр. Тютюнника «Три
зозулі з поклоном»: експозицію, зав’язку, розвиток подій, кульмінацію,
розв’язку.
Навчальний
предмет:
українська мова
Група: 30
Урок: № 18 -19
Дата: 21.03
Тема:
Стилістичне забарвлення фразеологізмів.
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Стилістичне
забарвлення фразеологізмів.
.png)
Прочитайте вислови й
виконайте завдання.
|
синій
небокрай |
синій
птах |
|
узяти
козу за роги |
узяти
бика за роги |
|
ховати
здобич у пісок |
ховати
голову в пісок |
Ø
У якій колонці записано
фразеологізми?
Ø
Чи відповідають світлини значенню фразеологізмів?
Теоретичний
матеріал
Виразними стилістичними засобами мови є
фразеологізми.
Фразеологізми
(фразеологічні одиниці) — це стійкі сполуки слів, які в процесі
мовлення відтворюються як готові словесні формули. Фразеологізм складається щонайменше з
двох слів: бити байдики, з душею,
стріляти з гармат по горобцях, не за горами.
Фразеологізми
поділяють на три групи:
а) фразеологічні зрощення — одиниці, у
яких цілісне значення не вмотивоване, тобто воно не випливає зі значень його
компонентів: пекти раків
(соромитися), бити байдики
(ледарювати), ні в сих ні в тих
(незручно);
б) фразеологічні єдності — одиниці, у
яких цілісне значення певною мірою вмотивоване переносним значенням їхніх
компонентів: вітер у кишенях свистить
(немає грошей), кров з молоком (здоровий, рожевовидий, рум’яний), робити з мухи слона (перебільшувати); в) фразеологічні сполучення — одиниці,
у яких цілісне значення певною мірою вмотивоване прямим значенням їхніх
компонентів: берегти як зіницю ока,
зачепити інтереси, глупа ніч.
Окрему групу становлять фразеологічні
вислови, у яких слова більшою мірою зберігають своє індивідуальне
значення: незлим тихим словом, мати
велике значення, вовків боятися. Здебільшого такі фразеологізми позбавлені
якогось емоційного забарвлення, проте вони
функціонують у мовленні як усталені поєднання двох або більше слів. До
фразеологічних висловів належать приказки (лежачого
не б’ють), прислів’я (доки сонце
зійде, роса очі виїсть), крилаті
вислови (краса врятує світ) і мовні
кліше (мати велике значення).
Практичне
завдання
(усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото
або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
1. Прочитайте речення й виконайте завдання.
1. На другий день, ще ні світ ні зоря,
одрадяни кинулися до Марининої хати (Панас
Мирний). 2. Та врода, як саронська
рожа, — розквітне на зорі… (Леся
Українка). 3. Ще чорти навкулачки
не б’ються, як він схоплюється на ноги й до ночі не має спочинку (М. Стельмах). 4.Тільки почало на світ благословлятися, а Мелашка вже біля печі (І. Нечуй-Левицький). 5.Призначають у середню школу пташа
жовтороте, а потім беруться за голови… (Ю.
Збанацький). 6. Абдулаєв був старий вовк, він знав: «язика» узяти нелегко (Гр. Тютюнник). 7.Бачите — не сиджу, не згорнула ж руки (А. Головко). 8. Од’їжджаєш ти, козаче, у непевну путь, може ж,
тобі доведеться і руки згорнуть (Олена
Пчілка).
·
Випишіть фразеологізми й розкрийте їхнє лексичне значення.
2. Переглянувши експрес-урок «Що означає вислів гроші не пахнуть?», розкажіть історію походження згаданого
фразеологізму.
Успіхів у навчанні!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 22
Дата: 25.11
Тема: Микола Вінграновський. Коротко про
поета, прозаїка, кіномитця. Поезія «У синьому небі я висіяв ліс»
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Микола Вінграновський. Коротко про поета, прозаїка, кіномитця. Поезія «У
синьому небі я висіяв ліс»
Теоретичний матеріал
Микола Вінграновський народився 7 листопада 1937 р. в м. Первомайську Миколаївської області. Батько,
заможний селянин, свого часу пережив
розкуркулення, мати походила з козацького роду. Саме від батьків і степового
сонячного краю хлопець успадкував палку козацьку вдачу.
1955 р., після середньої школи, Микола
вступив до Київського інституту театрального мистецтва, але за два тижні від
початку занять його талант помітив О. Довженко, який саме набирав групу для
навчання у ВДІКу, тож юнак переїздить до Москви. Через рік учителя не стало,
але прилучення до його світу позначилося на всій подальшій творчій долі М.
Вінграновського. Ще будучи студентом, Микола зіграв роль солдата Орлюка в
художньому фільмі «Повість полум’яних літ» (1961), автором якого був О.
Довженко. За найкраще виконання чоловічої ролі М. Вінграновський був
нагороджений золотою медаллю кінофестивалю в Лос-Анджелесі. З 1960 р. працює
режисером Київської кіностудії ім. О. Довженка. У його доробку, окрім згаданої
«Повісті полум’яних літ», були художні фільми «Дума про Британку» (1970), «Климко»
(1984), докумен-тальні фільми «Слово про
Андрія Малишка» (1983), «Довженко.
Щоденник 1941– 1945» (1993), «Чигирин — столиця гетьмана Богдана
Хмельницького» (1993) та ін.
Вінграновський помер 26 травня 2004 р., похований у м. Києві на Байко-вому кладовищі.
Перші поетичні твори М. Вінграновського
виходять друком у 1957–1958 рр. журналах «Дніпро» і «Жовтень». Але
по-справжньому поет заявив про себе 1961 р. добіркою віршів у «Літературній
газеті». Перша друкована збірка окремою книжкою «Атомні прелюди» (1962) характеризується щирістю почуттів,
органічним злиттям громадянського й особистого, минулого і сучасного. М.
Вінграновський не зараховував себе до покоління шістдесятників і казав: «Немає
шістдесятників, сімдесятників — є таланти, зрілі, освічені люди, яких не можна
загнати в перелік». Далі були поетичні збірки «Сто поезій» (1967), «Поезії»
(1971), «На срібнім березі» (1978). Автор працює й над
дитячими творами: у 1960-х роках виходять
друком його оповідання «Бинь-бинь-бинь»
і «Чорти», збірки віршів для малят «Андрійко-говорійко». Непересічність
поетичного таланту М. Вінграновського засвідчила
збірка «Цю жінку я люблю» (1990). У
ній уміщено неопубліковані твори 1960–1970-х років і нові поезії. Хоч у збірці
і звучить громадянсько-націо-нальний пафос, проте її основа — інтимна лірика. У
ній «вірші розташовано не за часом написання, а за логікою розвитку почуття —
від вічного до злободенного, від найособистішого до суспільного. Тому й розпочинається
книжка інтимно-ліричним “Сеньйорито акаціє, добрий вечір...”, а завершується печальною й пристрасною
“Осінньою сповіддю Северина Наливайка” — відверто-політичним, гострозлободенним
віршем, що був створений 25 років перед тим» (В. Пахаренко).
У своїй літературній творчості М. Вінграновський органічно
поєднував різні модерністські стилі — неоромантичну, авангардистську й
імпресіоністичну манери. Ось звідки в поезіях «асоціативна ускладненість,
метафоричність художньої мови, увага до реалій повсякдення й прагнення
розгледіти за ними духовну основу світу... Мета творчості для М.
Вінграновського — передати не правильне, а прекрасне, хай навіть нафантазоване,
химерне, неправдоподібне. Особливо зачаровує митця краса й глибина, асоціативна
мінливість слова» (В. Пахаренко).
Читацький
практикум
«У синьому небі я висіяв ліс...» (1965)
У синьому лісі я висіяв ліс,
У синьому небі любов моя люба,
Я висіяв ліс із дубів і беріз,
У синьому небі з берези і дуба.
У синьому морі я висіяв сни,
У синьому морі на синьому глеї
Я висіяв сни із твоєї весни,
У синьому морі з весни із твоєї.
Той ліс зашумить, і ті сни ізійдуть,
І являть тебе вони в небі і в морі,
У синьому небі, у синьому морі…
Тебе вони являть і так і замруть.
Дубовий мій костур, вечірня хода,
І ти біля мене, і птиці, і стебла,
В дорозі і небо над ними із тебе,
І море із тебе… дорога тверда.
Ліричний вірш «У синьому небі я висіяв ліс...», що відкриває збірку «Сто поезій», належить до інтимної лірики. У ньому ліричний герой висіває на небі ліс «із дубів і беріз» і весняні сни коханої. Її він бачить у всьому: у весні, морі, небі. Прекрасне почуття кохання вічне, і воно навколо (провідний мотив твору), адже ліричний герой віддано проносить його в серці через усе життя: навіть з дубовим костуром, коли вже настала вечірня хода (костур і вечірня хода сприймаються як символи поважного віку), він відчуває присутність любові. Вона, одна-єдина любов, перемагає труднощі, долає час і простір. Як і П. Тичина, Вінграновський захоплюється кольоровим звуком (кларнетизм): синій колір неба, ночі, моря символізує кохання. Цю барву органічно вплетено у звукову організацію твору. Вірш заворожує своєю звуковою гармонією. Літературознавець Л. Талалай зауважує: «Звук до звуку йде, слова перекликаються між собою, точно розташовані, стають ближчими, ріднішими. Зримість, пластичність малюнка, багата й ненав’язлива алітерація... Чи не є такі речі квінтесенцією того, що ми називаємо новаторством?» Справді, аліте-рація с – н – м заворожує музикальністю й ніби заколисує читача:
У синьому
морі я висіяв сни,
У синьому
морі на синьому глеї
Я висіяв сни із твоєї весни,
У синьому
морі з весни із твоєї.
Практичне завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть
розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
1. У зручній для вас формі (тексту, плану,
таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Миколи
Вінграновського.
2. Висловте свої думки й відчуття,
які навіяв вірш М. Вінграновського «У синьому небі я висіяв ліс...».
Увага!!! Нагадування!!!
За програмою вам потрібно вивчити
напам’ять одну поезію шістдесятників за власним вибором: В.Симоненко
«Задивляюсь у твої зіниці…», «Я»; Д.Павличко «Два кольори», Я стужився, мила, за
тобою…»;І.Драч «Балада про соняшник»; М.Вінграновський «У синьому небі я висіяв
ліс…» . Учіть та знімайте відео й надсилайте.
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 21
Дата: 18.11
Тема: Іван Драч. «Балада про соняшник» -
поетичний роздум про суть мистецтва, процес творчості
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Іван Драч. «Балада про соняшник» - поетичний роздум про суть мистецтва, процес
творчості
Теоретичний матеріал
Драч – представник покоління
шістдесятників, товаришував із І.Дзюбою, але з часом перейшов на офіційні
позиції після
чого стосунки з владою значно покращилися. До поета приходить визнання, він
отримує Державні премії УРСР і СРСР. У часи незалежності України був депутатом
Верховної Ради України трьох скликань, обіймав високі державні посади.
Драч помер 19 червня
2018 р., похований на батьківщині, у с.
Теліжинцях. Поет продовжував у своїй творчості авангардистську течію
української літератури, що була обірвана ще на початку 30-х років ХХ ст. Його
сміливі експерименти з різними поетичними формами поєднані з українською
фольклорною традицією. Поезія І. Драча наповнена несподіваними асоціаціями та
яскравими метафорами. Їй властива гіперболізація думок і почуттів, химерне
переплетення космізму та приземленого, серйозного й іронічного. І. Драч
дебютував поемою «Ніж у сонці» (1961),
яка викликала бурхливу реакцію тодішніх критиків: надто зухвало й незвично, як на ті часи, молодий поет вибудував образну
систему. Потім з’явилася збірка «Соняшник»
(1962), яку захищали від гніву комуністичних ідеологів Л. Костенко, І. Дзюба,
В. Симоненко. Після виходу у світ цієї книжки автора почали називати «сонячним поетом», адже твори митця були
наповнені сонячними образами й асоціаціями — «Балада про соняшник», «Сонячний етюд», «Етюд про хліб» та ін. Мотиви сонця звучать і в подальших збірках
І. Драча: «Протуберанці сонця» (1965), «Балади буднів» (1967). Після вибуху в
Чорно-билі у творчому доробку поета з’являється поема «Чорнобильська мадонна» (1986). Сповнена гуманістичного пафосу,
вона оспівує багатогранний збірний образ Матері як земної жертовної жінки, яка,
переживаючи муки й страждання, зберігає любов, чим і наближається до Божої
Матері. Тематика подальших тво-рів поета вражає своїм багатством — від
філософсько-екологічних, політичних до патріотичних мотивів: збірки «Храм сонця» (1988), «Лист до калини» (1990), «Вогонь з попелу» (1995), «Анатомія блискавки» (2002), «Сонце моє» (2010) та ін.
Драч відомий і як творець українського
поетичного кіно. Він написав сце-нарій «Криниця
для спраглих», за яким режисер Ю. Іллєнко зняв однойменний фільм, що був
під забороною 22 роки. Також І. Драчу належить кіноповість «Іду до тебе» (1970) —
про духовний світ Лесі Українки та її трагічне кохання до Мержинського. Велику
популярність свого часу мав кінофільм «Пропала
грамота» (1972), знятий за сценарієм І. Драча, за основу якого взято
однойменну повість М. Гоголя.
Як уже було зазначено, сонце — це
особливий образ у творчості І. Драча. Воно символізує природне й духовне життя,
через нього митець реалізує в українській літературі вітаїстичну ідею. Показовою
в цьому плані є «Балада про соняшник» —
вершинний твір поета.
Теорія літератури
Балада (латин. ballare
— танцювати) — невеликий віршований ліро-епічний твір казково-фантастичного,
легендарно-історичного чи героїчного змісту з драматично напруженим сюжетом і
співчутливо-сумним звучанням. Баладі властиві такі ознаки:
невелика
кількість персонажів;
незвичайність
і загадковість подій;
гострота,
а часто й трагічність у розв’язанні конфлікту;
похмурий
колорит;
ліризм.
Балада про соняшник (1962)
В соняшника були руки і ноги,
Що їхало на велосипеді,
Було тіло, шорстке і зелене. Обминаючи хмари на небі...
Він бігав наввипередки з вітром,
І застиг він на роки й століття
Він вилазив на грушу, В золотому німому захопленні:
І рвав у пазуху гнилиці, — Дайте покататися, дядьку!
І купався коло млина, і лежав у
піску, А ні, то візьміть хоч на раму.
І стріляв горобців з рогатки. Дядьку, хіба вам шкода?!
Він стрибав на одній нозі,
Щоб вилити з вуха воду, Поезіє, сонце моє оранжеве!
І раптом побачив сонце, Щомиті якийсь хлопчисько
Красиве засмагле сонце, — Відкриває тебе для себе,
В золотих переливах кучерів,
Щоб стати навіки соняшником.
червоній сорочці навипуск,
У поезії зображено звичайного хлопчика, який вилазить на грушу, стріляє го-робців з рогатки, купається коло млина — і раптом хлопчик бачить сонце, що їде на велосипеді... Він щиро здивований та захоплений золотим дивом: «...в золотих переливах кучерів, / У червоній сорочці навипуск...» Але це була мить, яка застигла в його душі навіки. А далі митець моделює побутову ситуацію: виявляється, то хлопчику назустріч їхав чоловік на велосипеді. Тут спостерігаємо прийом контражуру: коли дивитися на об’єкт проти яскравого сонця, то через засліплення ми той предмет або зовсім не бачимо, або ж сприймаємо монохромно, помічаємо лише нечіткий силует. Хлопчик зумів у буденному, звичайному побачити красу й захопитися нею — у цьому провідний мотив «Балади про соняшник». Побутову ситуацію автор моделює через діалог хлопчика з дядьком:
— Дайте
покататися, дядьку!
А ні, то візьміть хоч на раму. Дядьку, хіба вам шкода?!
У подальшому, заключному чотирирядковому вірші автор
метафорично висловлюється про мистецтво й людей, які вміють бачити красу:
щомиті на землі народжується людина, яка стане соняшником, тобто митцем (або
тим, хто просто вміє бачити красу «в
буденних калюжах» «на перекинутому небі», — сказав би О.Довженко).
Поет сміливо експериментує з жанром балади. Якщо традиційна балада змальовує
історичні чи героїчні події (рідше — побутові ситуації) з казковими елементами,
духом таємничості, то в І. Драча з’являються побутові реалії, відштовхуючись
від яких, поет створює ситуації духовного вибору, унаслідок якого людська душа
підноситься або, навпаки, міліє. У такий спосіб поет реформував жанрові
можливості балади, залишивши в ній ліро-епічну структуру й напружений сюжет.
Автор зберігає метаморфозу як основну ознаку балади: на початку твору соняшник,
невід’ємний атрибут українського пейзажу, перетворюється на хлопчика, а в кінці
твору він повертається знову до соняшникової подоби. Поетика твору — модерна,
баладу написано верлібром, ритмічна свобода якого дала можливість легко
передати рух складних картин, думок і почуттів.
Практичне завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть
розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
У зручній для вас формі (тексту, плану,
таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Івана Драча.
Напишіть літературний паспорт до поезії
«Балада про соняшник» за такою схемою:
1.Назва твору.
2.Автор.
3.Літературний рід.
4.Жанр.
5.Вид лірики (громадянська,
інтимна, пейзажна).
6.Провідний мотив.
7.Художні засоби.
Успіхів у роботі!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 20
Дата: 18.11
Тема: Дмитро Павличко. Основні відомості про
поета. «Два кольори», «Я стужився, мила, за тобою…»
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Дмитро Павличко. Основні відомості про поета. «Два кольори», «Я стужився, мила,
за тобою…»
Теоретичний матеріал
Дмитро Павличко народився 28 вересня
1929 р. в с. Стопчатові Яблунівського
району на Івано-Франківщині в
багатодітній селянській родині.Спочатку навчався в польськомовній школі
Яблунові, потім у Коломийській гімназії. Вищу філологічну освіту здобув у
Львівському університеті. Працював у журналах «Жовтень» і «Всесвіт». Перша
збірка поезій «Любов і ненависть» з’явилась в 1953 році. Пізніше побачили світ
поетичні книжки «Моя земля» 1955р., «Чорна нитка» і «Правда кличе» 1958р.
«Пальмова віть» 1962 р., «Гранослов» 1968р., «Сонети подільської осені»
1973р., «Спіраль» 1984 р., «Поеми й притчі»
(1986),
«Покаянні псалми» 1994 р. та ін. Окрім поетичної творчості, Д. Павличко захоплюється
перекладом художніх творів англійської, іспанської, італійської, французької,
португальської та багатьох слов’янських літератур; працює на ниві
літературознавства; бере активну участь у громадсько-політичному житті держави
(організатор Народного Руху України, депутат Верховної Ради України кількох
скликань, посол України в Словацькій Республіці та в Республіці Польща).
Павличко має також здобутки й в українському кінематографі: він написав
сценарії для фільмів «Сон» і «Захар Беркут».
У тематичному й стильовому аспектах Д.
Павличко продовжує традиції І. Франка: патетика, пошук гармонії пристрасного
почуття, ясного розуму й сильної волі ліричного героя; увага до
громадянсько-патріотичної, любовної та філософської проблематики;
афористичність, притчевість. Митець велику увагу приділяє сонету. Але найбільше
він прославився як поет-пісняр. Багато його віршів, покладених на музику, стали
популярними в народі, зокрема «Лелеченьки»,
«Два кольори», «Впали роси на покоси»,
«Явір і яворина», «Долиною туман тече», «Я стужився, мила, за тобою...». Найбільше
Д. Павличко працював у тандемі з композитором
О. Білашем.
«Два кольори» 1964р. — одна з
найвідоміших і найпопулярніших поезій Д. Павличка. За символікою барв чисел,
філософією життя вона наближається до фольклорної традиції: «Червоне — то любов, а чорне — то журба». Провідним мотивом у творі є дорога.
Мати готує свого сина до життєвої подорожі, ніби благословляючи в далеку путь.
Звичайно, ця дорога не завжди буде гладенькою (червоний — колір щастя, радощів,
любові), кожна людина проходить через труднощі й біди (їх символізує чорний
колір на маминій сорочці). Вишита сорочка — ніба часточка маминої душі, тому
ліричний герой проніс її через усе життя як оберіг від злих сил, як спогад про
рідний дім, стежку й дитинство. Вірш був покладений на музику О. Білашем і став
народною піснею. За своїм колоритом і національною символікою він споріднений з
«Піснею про рушник» А. Малишка. Пісню «Два кольори» ви можете послухати
у виконанні М.Яремчук, відкривши відео.
Віршу «Я
стужився, мила, за тобою...» 1998
р. притаманна фольклорна
образність. Ліричний герой у ньому постає в образі явора, «паленого журбою», який страждає через нерозділене кохання й
узимку, коли «сніг летить колючий», і
навесні, коли все пробуджується та цвіте. Автор використав два етапи метаморфози
(ліричний герой спочатку постає як явір, а потім як скрипка), щоб утвердити
віру в те, що з високої проби почуттів і страждань народжується нова краса —
мистецтво (скрипка з її мелодією). Ці трансформації нагадують метаморфози
«Лісової пісні» Лесі Українки (Мавка — верба — сопілка). Меланхолійний настрій
вірша досягається за допомогою влучних епітетів («сніг колючий», «на веснянім сонці»), інверсії («і згорає від сльози роса»),
персоніфікації («яворові сниться
яворина»), порівнянь («печаль, як
небеса», «сніг летить колючий, ніби трина»). Вірш належить до інтимної
лірики. Провідний мотив — туга через
нерозділене кохання. Вірш був покладений на музику О. Білашем і став піснею «Явір і яворина».
Практичне завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть
розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці,
схеми) запишіть відомості про життя й творчість Дмитра Павличка.
Заповніть
літературний паспорт до поезій Д.
Павличка «Два кольори» та «Я стужився, мила, за тобою...» за такою схемою:
1.Назва твору.
2.Автор.
3.Літературний рід.
4.Жанр.
5.Вид лірики (громадянська,
інтимна, пейзажна).
6.Провідний мотив.
7.Художні засоби.
Бажаю успіхів!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 30
Урок: № 17
Дата: 17.11
Тема: Стилістична
роль неологізмів і застарілої лексики
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:Стилістична роль неологізмів і застарілої лексики
.png)
Спостереження
Прочитайте
повідомлення й виконайте завдання.
Раджу тобі поміняти браузер, бо мене теж
хакнули – і я мав проблеми.
Поетичні тексти епохи Ренесансу
репрезентують традиції античної літератури.
v
Якби ваші батьки прочитали це повідомлення в шкільному віці,
чи зрозуміли б вони його зміст?
v
Через які слова в них виникли б труднощі?
Теоретичний
матеріал
Не всі іншомовні слова
приживаються в мові: одні набувають статусу варваризмів, інші стають органічною
частиною українського словника. Для набуття статусу літературного (для
потрапляння до словника) іншомовному слову треба «прожити» в активному використанні
носіїв мови щонайменше двадцять, а то й тридцять років. Запозичення на стадії
проникнення в мову називають неологізмом.
Неологізм
— це слово (або окреме його значення), що з’явилося недавно. Його новизна
усвідомлюється мовцями: імпічмент,
спікер, голкіпер, комп’ютерний вірус, пакет пропозицій. Такі неологізми
називають загальномовними, адже значна частина мовців розуміє їхнє значення.
Неологізмами також вважають
слова, витворені певною людиною, здебільшого письменником, — такі неологізми
називають індивідуально-авторськими:
яблуневоцвітно, ясносоколово (П. Тичина); безбровко, хмарошкряб (О. Гончар);
відлютувати, піднеб’я (М. Вінграновський). Індивідуально-авторські неологізми
слугують художнім матеріалом у красному письменстві, за допомогою них майстер
слова вміло передає найтонші відчуття, досягає високої емоційності й
образності. Іноді буває так, що індивідуально-авторські неологізми стають
настільки популярними, що через активне та тривале вживання в мові потрапляють
до словника. Так сталось зі словами мрія (М. Старицький), чинник (І. Франко),
звіт (І. Верхратський) та ін.
Неологізмам протиставляють архаїзми — застарілі слова, що вийшли з активно-го вжитку,
їх використовують рідко, лише з певною стилістичною настановою:
ланіти (щоки),
чоло (лоб), уста (рот), шуйця (ліва рука), тать (злодій) — лексичні архаїзми;
вольний, пашпорт, сей, піїт (поет), глас (голос) — фонетичні архаїзми; люде
(форма називного відмінка множини), новий авто (нині це іменник середнього
роду) — граматичні архаїзми. Архаїзми використовують для відтворення колориту
минулих епох, для мовної характеристики представників духівництва, а також для
надання урочистого, піднесеного чи, навпаки, жартівливого, іронічно-сатиричного
звучання. З-поміж застарілих слів виокремлюють історизми
— слова, що вийшли з ужитку разом з позначуваними ними реаліями, вони не мають
у сучасній мові, на відміну від архаїзмів, синонімічних відповідників:
боярин, волость, рало,
гувернер (хоча останнє слово сьогодні починає повертатися до активного словника
українців). Історизми використовують здебільшого в художньому стилі (рідше в
публіцистичному); вони відіграють ту саму стилістичну роль, що й архаїзми.
Багаті стилістичні можливості
має лексика старослов’янського походження, яка ввійшла в українську мову в Х–ХІ
ст., після запровадження християнства в Київській державі: блаженний,
преподобний, грядущий, престол, глава, притча во язицех тощо. У конфесійному
стилі часто вживають старослов’янізми, а в художньому їх використовують для
надання мовленню урочистого, піднесеного забарвлення:
Благословенна
ти поміж жонами,
Одрадо душ і сонце благовісне,
Почата в захваті, окроплена сльозами,
раю мій, моя ти
муко, Пісне!
І.Франко
У розмовному стилі, коли їх
уживають зі звичайними словами, що мають відтінок згрубілості, старослов’янізми
сприяють створенню сатиричного або гумористичного звучання: Горе мені. Пане сотнику!
— казав Пістряк. — Мимошедшую седмицю глумляхся з молодицями по шиночкам
здешної палестини і, вечеру сущу минувшого дне, бих неподвижен, яки клада, і
нім, аки риба морская (Г. Квітка-Основ’яненко).
Практичне
завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть
розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
1. Доберіть до поданих слів сучасні відповідники.
Поясніть, чому до окремих слів у сучасній мові немає абсолютних синонімів.
Возсіяти, десниця, кошовий, очіпок, окучерявлений, зріти,
вражий, грядущий, спудей, отаман, віче, свічадо, твар, уста, правиця, ратуша,
піїт, ректи, челядь.
2. Запишіть слова у дві колонки: 1) архаїзми; 2) історизми.
Доберіть до архаїзмів сучасні відповідники.
Рать, вельможа, врата, кріпак, дворянин, зело, осавула,
стельмах, злато, жупан, ятаган, десниця, кирея, чоло, волость, столоначальник,
лакей, хорунжий.
Успіхів у роботі!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 30
Урок: № 16
Дата: 17.11
Тема: Стилістичне забарвлення лексики. Книжна й розмовна
лексика. Оцінна лексика
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Стилістичне забарвлення лексики. Книжна й розмовна
лексика. Оцінна лексика
.png)
Спостереження
Прочитайте
речення й виконайте завдання.
1. Якщо не можна вітер змалювати,
прозорий вітер на ясному тлі, - змалюй дуби, могутні і крислаті, котрі од вітру
гнуться до землі (Л. Костенко).
2. Відтворити на полотні рух потоку
повітря в горизонтальному напрямку, тобто вітер, можна за допомогою зображення
нахилених до землі розложистих гілок дуба – багаторічного листяного дерева з
міцною деревиною й плодами (жолудями).
3. Щоб намалювати вітер, художники
зображають гілки дерев і кущів, нахиленими в один бік.
v
До якого стилю належить кожне з речень?
v
Яке з них емоційно нейтральне?
Теоретичний матеріал
За сферою використання лексику української мови поділяють
на нейтральну (міжстильову) і стилістично забарвлену.
Стилістично забарвленими
називають слова, які стали типовими не для всіх стилів мови, а тільки для
одного (рідше декількох, але не всіх). Наприклад, слова асиміляція, фотосинтез,
вегетативний стилістично марковані, оскільки їх використовують у науковому
стилі (у біології); терпко-піднесений, уста, уквітчаний — у художньому.
До нейтральної лексики
(міжстильової) належать слова,
які вживають у всіх стилях мови. Слова хмара, кіт, книжка можна використати в
будь-якому стилі, отже, вони стилістично нейтральні. Похідні від них —
хмаринка, хмарище; котик, котяра; книга, книженція — навіть поза контекстом
мають емоційне забарвлення: хмаринка, котик — ніжне, пестливе, виразно
позитивне; хмарище, котяра — згрубіле; книженція — іронічне.
Одне й те саме слово, залежно від контексту, може бути як
стилістично маркованим, так і нейтральним. Наприклад, слово ніжка має такі
значення: 1. Зменш.-пест. до нога. 2. Стебло рослини, нижня частина гриба. У
першому значенні його можна використати в художньому й розмовному стилях, а в
другому — у будь-якому стилі. У сполученні з прикметником чорна слово ніжка
набуває такого значення: хвороба рослин, за якої чорніє та загниває коренева
шийка й корені рослин, наприклад: До найпоширеніших хвороб капустяних культур
належать чорна ніжка, кила, фомоз.
Коли стилістично нейтральні слова вживають у переносному
значенні, вони можуть набувати емоційного забарвлення в оцінній характеристиці
людини — як позитивного (сокіл, ластівка, сонце), так і негативного (баран,
корова, кобила).
Стилістично забарвлені слова часто використовують як
паралелі до нейтральних, їхній вибір зумовлено стилем тексту, наприклад: піти
(нейтральне) — побрести, потягти, поплентатися (розмовні, згрубілі), повіятися,
поволоктися (розмовні, несхвальні).
Стилістично марковану лексику в тлумачних словниках
позначають такими скороченнями: анат. — анатомія; арх. — архаїчне слово; вульг.
— вульгарне слово; діал. — діалектне слово; жарг. — жаргонне слово;
зменш.-пест. — зменшено-пестливе; зневажл. — зневажли-ве слово; лайл. — лайливе
слово; поет. — поетичне слово; спец. — спеціальне слово; церк. — церковне слово
тощо.
Стилістично марковану лексику поділяють на книжну, розмовну, просторічну.
Стилістично забарвлена
лексика
|
книжна |
розмовна |
просторічна |
|
Слова,
що використовують здебільшого в писемних
різновидах літературної мови; цю лексику поділяють на наукову,
офіційно-ділову, газетно-публіцистичну й
конфесійну. |
Слова,
що мають знижене (порівняно з нейтральною лексикою) стилістичне забарвлення;
їх використовують переважно в усному мовленні – у побутовій розмові, у
невимушеній бесіді. |
Грубі й вульгарні слова, а також ті «перекручені» слова,
що порушують норми літературної мови; такою лексикою послуговуються в усному
мовленні, просторічні слова перебувають поза межами літературної мови. |
|
Концепт, пневмонія, синус, герундій; накладна,
інструкція, дирекція, секретаріат; демократія, толерантність, вагомість,
добробут; благочестя, предтеча, сокровенний. |
Прочухан, пузатий, ботанічка,
телепень, ротатий, теревенити, класно, тюхтій, писака, бос, велик, завучка,
корєш, попомерзнути, шоферувати. |
Морда, жерти, паскуда, свинюка, сволота;
тутечки, ружжо, радіво, транвай, хвігура. |
Розмовні слова можуть містити позитивну або негативну
оцінку — вони належать до оцінної лексики.
До оцінної лексики належать слова, що позначають почуття (любов,
ненависть, жах, покора) та оцінку предмета чи явища (хороший, чудовий, поганий,
нудний). Також до цієї групи лексики належать слова, у яких емоційне ставлення
до предмета чи явища виражається граматичними способами, особливими суфіксами
та префіксами: кошенятко, вітрюга, бабуся, малесенький.
Практичне
завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть
розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
Ø Випишіть з тексту стилістично марковані
слова; визначте, яку роль вони відіграють (усно).
Ø Підкресліть ті з них, що вжиті в
переносному значенні.
Що ж зображено на Рафаелевій картині «Сикстинська
Мадонна», що зачаровує весь світ уже понад півтисячоліття?
Нечутно ступає по хмарах босими ногами Богоматір, ніжно
пригортаючи до грудей свого маленького Сина. Марія знає, яка доля чекає її
божественного первістка, і тому такі сумні її прекрасні очі й так важко дається
їй кожен крок, адже попереду в Ісуса — Голгофа. Але вона знає, що так мусить
бути, бо так возлюбив Бог світ, що віддав на муки Свого єдинородного Сина, аби
кожен, хто в Нього увірував, не пропав, мав життя вічне. І тому, тамуючи біль і
душевну муку, несе Марія свого Сина людям, і ніщо не в змозі спинити
материнську ходу: ні час, ні випробування, ні смерть (О. Журавель).
Успіхів у роботі!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 30
Урок: № 15
Дата: 10.11
Тема: Стилістичні
особливості слів іншомовного походження
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Стилістичні особливості слів іншомовного походження
Теоретичний
матеріал
.png)
Спостереження
Прочитайте речення й
виконайте завдання.
Віршові твори доби Відродження набули ознак прадавнього
красного письменства.
Поетичні тексти епохи Ренесансу репрезентують традиції
античної літератури.
v Що спільне, а що відмінне в цих реченнях?
v Який варіант добору слів для вираження думки вам більше
подобається?
Чому?
Слова української мови за походженням поділяють на власне українські та
запозичені. Питомі українські слова народжені самою мовою на будь-якому етапі її
розвитку, а іншомовні — запозичені з інших мов. За дослідженнями вчених,
словник сучасної української літературної мови містить близько десяти відсотків
слів іншомовного походження. Частина запозичених слів має українські
відповідники (лінгвістика — мовознавство; процент — відсоток), а частина
позначає поняття, для яких питомих українських слів немає (політика,
університет, балет).
Не засвоєні українською літературною мовою (а отже, не належать до її
лексичної системи) варваризми: happy
end (щасливий кінець), finite la comedia (виставу закінчено), о’кей (добре) та
ін.
Дуже важливо не надуживати іншомовною лексикою, адже виважений добір
запозиченого слова в певній мовній
ситуації є ознакою високої культури мовлення особистості. Кількісне
співвідношення іншомовних і питомих українських слів у різних стилях мови не
однакове: запозичені слова найбільше вживають у науковому стилі, оскільки
значна частина термінологічної лексики запозичена з грецької мови та латини.
Використання іншомовних слів надміру в розмовному й художньому стилях є
неприродним, тому свідомо (у художньому стилі) чи несвідомо (у розмовному
стилі) читачі (слухачі) сприймають їх іронічно. Наведемо репліку з розмови
підлітків: Закоханість, за моїм спостереженням, це аритмічність
нервової системи, безсумнівно, тут надибуємо моменти
резонансу, своєрідної детонації, процес хворобливий та мало досліджений,
я займуся ним після третього курсу медичного інституту, думаю, це буде також темою
моєї майбутньої кандидатської дисертації (В.
Дрозд).
Практичне
завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть
розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
1. Доберіть до поданих іншомовних слів
українські відповідники. Поміркуйте, чому до деяких слів немає аналогів у
рідній мові.
Фактор, аванс, університет, аналіз,
аматор, театр, тунель, пальто, трамвай, паралелепіпед, тет-а-тет, ювілей,
антракт, еталон, біографія, фонетичний, інтернаціональний, натуральний,
комфортний.
2. Прочитайте уривок і
виконайте завдання.(завдання для допитливих)
Дивовижно, але для більшості українців звичне в Європі
слово кейтеринг (від англійського cater — постачання провізії) залишається
незрозумілим. Зовсім інша ситуація, наприклад, у США: у цій країні всі фірми й
установи користуються доставкою обідів до офісу.
Для порівняння: за оцінками спеціалістів, понад 50 %
київських фірм не мають своєї їдальні або буфету. За даними статистичних
опитувань населення, тільки 10 % співробітників столичних офісів можуть
дозволити собі щодня відвідувати ресторан або кафе. Службовцям доводиться
вибирати між домашніми бутербродами та сумнівними стравами від «тьоті Маші»
(які розносять дрібні пепешники1 та домогосподарки), тобто між гастритом і
небезпекою отруєння…Нині ринок кейтеринг-послуг насичений тільки в напрямі
обслуговування торжеств і фуршетів. А от на думку експертів, він заповнений не
більше ніж на 20 % і є дуже перспективним (З газети).
v
Знайдіть рідковживані слова й розкажіть, чи варто
послуговуватися такою лексикою в книжному стилі, зокрема в публіцистичному.
v
Висловте свої міркування щодо доцільності чи недоцільності
вживання іншомовних слів, коли в мові є питомі українські відповідники.
Успіхів у роботі!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 30
Урок: № 14
Дата: 10.11
Тема: Стилістичне використання синонімів,
антонімів і паронімів.
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Стилістичне використання синонімів, антонімів і паронімів.
Теоретичний матеріал
СПОСТЕРЕЖЕННЯ
Прочитайте
діалог і виконайте завдання.
Тато: «Доню, яка ти вийшла
гарна на світлині! Я ж казав, що ти фотогенічна!»
Син: «Піду вмиюся, щоб теж
бути фотогігієнічним».
Тато (сміється): «Що?! Яким?..»
v
Поясніть реакцію тата.
v Через які слова виникло
непорозуміння? Як називають ці близькозвучні слова?
Пароніми — це
слова, близькі за звучанням, але різні за значенням: ефектний та ефективний, моральний та аморальний, емігрант та іммігрант. Пароніми передусім
використовують у публіцистичному, художньому й розмовному стилях. Навмисне
зближення паронімів в одному контексті з певною стилістичною настановою
називають парономазією: Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрашнього дня! (Л. Костенко). Використання паронімів дає можливість посилити
виразність тексту, привернути увагу до його змістового аспекту. Змішування
паронімів створює комічний ефект, тому їх використовують у каламбурах: Прийомний син барона був баран (Л. Костенко).
Звукова близькість паронімів іноді
призводить до їхнього помилкового вживання, найчастіше безпідставно
використовують одне замість іншого слова з таких пар: музичний — музикальний, місто — місце, індієць — індіанець, ефектний —
ефективний, компа-нія — кампанія, особовий — особистий.
Антонімами називають
протилежні за значенням слова, як-от: чорний — білий, захід — схід, шкодити —
допомагати, рано — пізно, над — під. Антоніми належать до однієї частини мови й здебільшого
різнокореневі (блідий — рум’яний), рідше
— однокореневі (склеїти — розклеїти).
Найбільше антонімів серед іменників, прикметників і дієслів і зовсім мало—
з-поміж займенників (усі — ніхто) і
службових частин мови (в — із; і — а).
Виокремлюють так звані контекстуальні антоніми, які
набувають протилежних значень лише в певному контексті, наприклад: Звання козаче, а життя собаче. Без царя нема й псаря (Нар. тв.). На антонімії заснована й
стилістична фігура антитеза — різке протиставлення думок, явищ, рис характеру,
поведінки героя з метою посилення враження від сказаного, наприклад: Ми в раї пекло розвели (Т. Шевченко).
Основні стилістичні функції антонімів —
контрастність і підсилення емоційності. Антоніми широко використовують в усіх
стилях мови, крім офіційно-ділового.
Багатство будь-якої літературної мови
світу визначається передусім багатством синонімів у ній. Синоніми — це тотожні або
близькі за значенням слова (різні за написанням і вимовою): заклякнути
— задубіти — заледеніти — закостеніти — закоцюбнути — заціпеніти — змерзнути.
Синоніми поділяють на
абсолютні, відносні та контекстуальні.
Абсолютні
синоніми за значенням тотожні, не мають різних відтінків, але їх уживають у різних
стилях мови: лінгвістика (науковий
стиль) — мовознавство (публіцистичний
та розмовний стилі); пейзаж (науковий
та публіцистичний стилі) — ландшафт
(науковий стиль) — краєвид (художній
та розмовний стилі); інтенсифікувати
(науковий стиль) — посилювати (розмовний
та публіцистичний).
Відносні
синоніми відрізняються відтінками значення: безумство (про поведінку) — дурість, глупота, безглуздя (висока
міра) — божевілля, шаленство, навіженство
(крайні межі).
Контекстуальні
синоніми набувають близького значення лише в певному контексті, їх уживають здебільшого
в художньому стилі, наприклад, слова товкти
й говорити можуть бути синонімами
лише в контексті, як-от: І що я йому говорила, товкла? (І. Франко).
Синоніми
використовують з метою посилення емоційності, щоб наголосити на певних нюансах,
для урізноманітнення викладу, а іноді й для створення комічного ефекту.
У синонімічні зв’язки можуть вступати
слова й словосполучення, фразеологізми, наприклад: контролювати — здійснювати
контроль; бюлетень — листок непрацездат-ності; бити байдики — горобцям дулі крутити; у степу й хрущ — м’ясо, на
безлюдді й Хома — чоловік.
Синтаксичний практикум (усі завдання виконуйте в
робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно,
надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану
вище адресу)
1.Прочитайте
уривок з повісті «Ирій» і виконайте завдання.
…А пси ще вдосвіта валували на
Солом’янці, а вороння чорними хмарами напливало з лісів і байраків, а
солом’янці осудливо хитали головами, наштрикнутими на гостряки парканів, а
тітка Дора, збираючи мене й дядька в далеку дорогу, зловісно пророкувала солодкий
кінець подорожі в солом’янських палісадниках, де саме достигають полуниці,
густо-червоні, наче краплі ранкового сонця, де наливається яблучним соком
налив, де попід штахетами рясно грониться смородина, а в літніх кухоньках
духмяно жаркотять яєчні з ніжно-рожевим солом’янським салом, де дівчата
тілисті, наче зшиті з пампушок, а очі в них звабливі, вологі, це божевілля,
безглуздя, безум, шаленство, дурість — жертвувати літом, відпусткою,
каніку-лами, а то й важити життям після стількох майже безслідних експедицій… (В. Дрозд).
Знайдіть у
тексті синоніми, випишіть їх і визначте, до якого типу (абсолютні — відносні;
позатекстові — контекстуальні) вони належать і яку стилістичну роль відіграють.
Знайдіть і
випишіть тропи.
2. Прочитайте уривок з повісті й виконайте
завдання.
А яке потім було сум’яття, ви, напевне, здогадуєтеся: спершу з мене
вибивали дурування й примовляли, який я бузувір, опришок, урвиголова, харциз,
каламут і навіть химород…
Та я не дуже цим і журився, бо не раз
чув, що такого добра бракувало не тільки мені, а й дорослим. І в них теж чогось
вискакували клепки, розсихались обручі, губилися ключі від розуму, не варив
баняк, у голові літали джмелі, замість мізків росла капуста, не родило в
черепку, не було лою під чуприною, розум якось втулявся аж у п’яти й на в’язах
стирчала макітра… (М. Стельмах).
Знайдіть синоніми й укажіть, яку
стилістичну роль вони відіграють.
(письмово)
Випишіть
фразеологізми й розкрийте їхнє значення.
Бажаю успіху!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 19
Дата: 04.11
Тема: Василь Симоненко. Коротко про митця.
«Задивляюсь у твої зіниці…», «Я».
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Василь Симоненко. Коротко про митця. «Задивляюсь у твої зіниці…», «Я».
Теоретичний матеріал
Василь Симоненко народився 8 січня 1935
р. в с. Біївцях Лубенського району на Полтавщині. Батько покинув родину, тому Василя виховували мати й дід. Середню
школу в Тарандинцях закінчив із золотою медаллю (до школи доводилося
добиратися, долаючи відстань 9 км... і це тільки в один кінець!). Вищу освіту
здобув на факультеті журналістики
Київського державного університету ім.. Т.Г. Шевченка. Працював в
обласних газетах «Черкаська правда», «Молодь Черкащини», а також кореспондентом
«Робітничої газети». Тут він зустрів свою майбутню дружину Люсю. Улітку 1962 р.
В. Симоненка жорстоко побили працівники міліції залізничної станції в м. Смілі,
після чого здоров’я поета почало суттєво погіршуватися. З огляду на те що влада
всіляко боролася з ним, можна припускати, що це побиття було невипадковим.
Симоненко помер 13
грудня 1963 р. через рак нирок. Похований у м. Черкасах.
Хоча творче життя, як і фізичне, у В. Симоненка було коротке,
проте він залишив самобутній слід у поетичному літописі України. О. Гончар
назвав його «витязем молодої української поезії». За життя поета вийшла друком
тільки одна збірка його віршів «Тиша і
грім» (1962), вона стала помітним явищем у літературному житті України:
«Симоненко вразив читача не запаморочливими формалістичними новаціями, не вишуканим
мереживом слів, а осяянням краси власної душі, справжністю почуттів,
інтелектуальною високістю й молодечим завзяттям» (О. Мусієнко). Наступну книжку — збірку «Земне тяжіння» (1964) — видали посмертно. Книжка поезій «Берег чекань» (1965) була заборонена до
друку опублікована в Мюнхені. В. Симоненко писав і малу прозу, що ввійшла до
збірки новел «Вино з троянд» (1965).
Провідними мотивами лірики В. Симоненка стали любов до
України, за-судження тоталітаризму, оспівування людей праці, утвердження
неповторності особистості, краса материнства, жіноча доля, кохання, краса
природи. В. Симоненка називали «поетом національної ідеї» передусім через його
шедеври — «Лебеді материнства», «Де зараз
ви, кати мого народу?», «Задивляюсь у твої зіниці...» 1962 р.
Первісна назва цієї поезії — «Україні». У вірші
ліричний герой переосмислює історію рідної землі. Україну він називає
найсвятішим, що є в людини, — матір’ю:
Маю
я святе синівське право
З матір’ю побуть на самоті.
Вірш написано у формі
монологу ліричного героя, зверненого до України-ма-тері. Її образ має сакральний
зміст, він перегукується із системою вірувань українського народу. Послухати
поезію ви можете. Відкривши відео: В.Симоненко ««Задивляюсь у твої зіниці…». У фіналі твору звучить передбачення своєї
ранньої загибелі: «Я проллюся крапелькою крові / На твоє священне
знамено!» Рання смерть поета стала жертвою в ім’я рідної землі. Вірш
«Задивляюсь у твої зіниці...» належить до патріотичної лірики. Провідні мотиви — любов до рідної землі,
переосмислення її історії. Автор захоплюється своєю дивною й гордою країною,
схиляється перед героїзмом і мужністю борців за її національне визволення.
Заявити в радянській Україні про синівський обов’язок любити свою Україну над
усе на світі та ще й не питати дозволу на це в «старших братів» — америки й росії — було більше, ніж сміливим
кроком. За таке митцям «світило» щонайменше забуття, а іноді і фізичне
небуття...
Уже давно став хрестоматійним і вірш «Ти
знаєш, що ти — людина?..» про неповторність кожної особистості. Цей же мотив
прозвучав маніфестом тогочасного молодого покоління й у поезії «Я...» 1962 р. З поезією «Я» ви можете
ознайомитися, відкривши відео: В.Симоненко «Я». Ви можете не тільки послухати поезію, а
й почути голос самого Василя Симоненка.
Ліричний герой стверджує, що людина — це не гвинтик у великій державній
машині, не щось усереднене, а окремий неповторний світ: «Ми — не безліч стандартних “я”, / А безліч всесвітів різних».
Ці «всесвіти різні», об’єднані одним українським берегом, творять націю, що сім’єю вселюдського океану. Тому відкриття самоцінності своєї душі, відчуття власної гідності ведуть людину до відкриття самоцінності нації й національної гідності. Самоствердження людини в складному сучасному світі, її самодостатність, самостійність і неповторність — провідні мотиви поезії «Я...», що належить до філософської лірики.
Поетичні
твори В. Симоненка вражають лаконічністю, прозорістю й глиби-ною думки,
художньою досконалістю й довершеністю рими.
Сумний факт
Художниця А. Горська разом з В. Симоненком і Л. Танюком
були членами урядової комісії щодо розслідування злочинів у селищі Биківня (під
Києвом). Власне, створення цієї комісії вони й ініціювали, коли знайшли в
Биківнянському лісі сліди злочинів і довели, що їх скоїли працівники НКВС.
Розправа над правдошукачами не забарилася: Л. Танюк виїхав до Москви й
перебував у внутрішній еміграції не один десяток літ; побиття В. Симоненка
представниками влади призвело до саркоми нирок і страшної смерті без
зне-болювальних препаратів у лікарні. Цього ж року А. Горська несла за труною
В. Симоненка оповитий китайкою жмут калини, а на його портреті, написаному нею
ж, бризки калини (як авторський підпис).
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в
робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно,
надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану
вище адресу)
У
зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про
життя й творчість Василя Стефаника.
Заповніть
літературний паспорт до віршів В. Симоненка «Задивляюсь у твої зіниці…», «Я...» за таким планом:
1.Назва твору.
2.Автор.
3.Літературний рід.
4.Жанр.
5.Вид лірики (громадянська,
інтимна, пейзажна).
6.Провідний мотив.
7.Художні засоби.
8.Зробіть
висновок: про що автор спонукав вас замислитися, що нового відкрив твір.
Увага!!!
За програмою вам потрібно вивчити напам’ять одну поезію шістдесятників за власним вибором: В.Симоненко «Задивляюсь у твої зіниці…», «Я»; Д.Павличко «Два кольори», Я стужився, мила, за тобою…»;І.Драч «Балада про соняшник»; М.Вінграновський «У синьому небі я висіяв ліс…» . Учіть та знімайте відео й надсилайте.
Успіхів у роботі!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 18
Дата: 04.11
Тема: Нова хвиля відродження української
літератури на початку 1960-х років. «Шістдесятництво» як явище культурологічне
й соціальне.
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Нова хвиля відродження
української літератури на початку 1960-х років. «Шістдесятництво» як явище
культурологічне й соціальне.
Спостереження
А Горська, Л.Семикіна, Г.Севрук, О.Заливаха, Г.Зубченко.
Вітраж «Шевченко. Мати»
1964р.
Довідка
Вітраж
«Шевченко. Мати». 1964 р.
група українських художників А. Горська, Семикіна, Г. Севрук, О. Заливаха й Г.
Зубченко створила у вестибюлі червоного корпусу Київського університету вітраж
«Шевченко. Мати» до 150-річчя з дня народження Великого Кобзаря. На ньому
зображений Т. Шевченко, який пригортає скривджену жінку-Україну, і написано: «Возвеличу малих отих рабів німих, я на сторожі коло їх поставлю
слово». Спеціальна комісія визнала вітраж «ідейно ворожим» — й адміністрація
університету знищила його. А. Горську й Л. Семикіну після цього звільнили зі
Спілки художників України
Стисло
опишіть зображене на вітражі. Чи помітили ви щось «ідейно вороже» на ньому?
Що
символізують образи вітража?
Українська
література на початку 60-х років ХХ ст.
Якщо перша хвиля духовного відродження
розвинулася у 20-і роки ХХ ст., то друга — у 60-і. Після розвінчання на ХХ
з’їзді КПРС культу особи Й. Сталіна житті суспільства настала тимчасова
«хрущовська відлига». З’явилася можливість читати твори будь-яких, а не тільки
«ідеологічно правильних» західних письменників, переглядати фільми світового
кінематографа, було послаблено цензуру, почали друкувати твори раніше
заборонених П. Куліша, М. Зерова, М. Куліша та ін. Змінилась і творчість
художників, кінорежисерів, майстрів слова. Саме в цю епоху заявили про себе багато
молодих талановитих письменників: В. Симоненко, Гр. Тютюнник, Л. Костенко, І.
Драч, М. Вінграновський, Вал. Шевчук, Б. Олійник, В. Дрозд, Є. Гуцало, І.
Жиленко, Д. Павличко, І. Ка-линець та ін. Їх називають шістдесятниками, оскільки розквіт їхньої творчості припав на другу
половину 50-х — 60-і роки ХХ ст.
Кожному шістдесятнику властивий неповторний стиль, проте їх об’єднував
спільний світогляд та естетичні настанови: культ свободи; людяність; увага не
до колективного героя, а до людської особистості; духовний аристократизм;
культ моральності як мірила людських вчинків; патріотизм і національна
самосвідомість. У творчості шістдесятники поєднували модернізм і традиційність
з новаторськими пошуками форм і зображальних засобів. Література стає
національно означеною, наповненою українською ментальністю.
У розвиток літературознавства та критики зробили внесок шістдесятни-ки І.
Світличний, М. Коцюбинська, І. Дзюба, Є. Сверстюк. Серед художників цього покоління найпомітнішими є А. Горська, О.
Заливаха, Л. Семикіна, І. Марчук; серед кінорежисерів
— Ю. Іллєнко, С. Параджанов, К. Муратова, Л. Танюк, Осика; з-поміж композиторів — М. Скорик, Л.
Грабовський. Збагатили своїм талантом театральну
сцену й кінематограф такі актори,
як Б. Ступка, Л. Кадирова, І. Миколайчук.
Шістдесятниками були переважно молоді люди, які прагнули духовного та
творчого розкріпачення. Їхній консолідації сприяв клуб творчої молоді «Сучасник»,
що виник у Києві наприкінці 1950-х років. До нього належали талановиті
письменники, художники й театральні діячі. Клуб організовував різні зустрічі,
диспути та вечори, присвячені Т. Шевченку, І. Франку, Лесі Українці, Л.
Курбасу. Під впливом київського «Сучасника» у Львові було створено клуб творчої
молоді «Пролісок», до якого належали М. Косів (керівник), брати Горині,
подружжя Калинців та ін. Це об’єднання молодих митців було радикальним у своїх
намірах, адже пропонувало орієнтуватися на досвід підпілля ОУН. Проте
вільнодумному поколінню шістдесятників протистояла інша тенденція, що знищувала
національні відмінності й прискорювала русифікацію з метою злиття національних
культур. На протести митців влада відповідала погромами, найбільші з яких були
в 1965 р. та 1972 р. За ґратами опинилися Є. Сверстюк, С. Параджанов, І.
Світличний, І. Калинець, В. Чорновіл та ін. Тож нове відродження захлинулося —
і в суспільстві запанувала зневіра. Збулося пророцтво В. Симоненка: «На цвинтарі розстріляних ілюзій уже немає
місця для могил».
Практичне
завдання (усі завдання виконуйте в
робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно,
надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану
вище адресу)
1. Прочитавши відомості про
шістдесятництво, законспектуйте їх.
Успіхів у роботі!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 30
Урок: № 13
Дата: 03.11
Тема: Контрольне есе «Читання робить нас
кращими»
Зміст: Теоретичне матеріал
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Контрольне
есе «Читання робить нас кращими».
Теоретичний матеріал
Есе – самостійна творча письмова робота,
ознакою якої є особистісний характер сприймання проблеми та її осмислення,
невеликий обсяг, вільна композиція, невимушеність та емоційність викладу.
Ознаки: дотримання структури тексту, наявність відповідних компонентів (тези, аргументи, приклади, оцінювальні судження, висновки); обґрунтування (аргументування) тези.
Вимоги до есе
1.Обсяг – 2 сторінки тексту ( близько 200 слів).
2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.
3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.
4. Необхідно
писати стисло і ясно. Есе не повинно містити нічого зайвого, має нести лише
інформацію, необхідну для розкриття ідеї есе, власної позиції автора.
5. Есе має
відрізнятися чіткою композиційною побудовою, бути логічним за структурою. В
есе, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня логіка, що
визначається, з одного боку, авторським підходом до обговорюваного питання, а з
іншого – самим питанням. Необхідно уникати різких стрибків від однієї ідеї до
іншої, думка має розкриватися послідовно.
6.Есе повинно
засвідчити, що його автор знає й осмислено застосовує теоретичні поняття,
терміни, узагальнення, ідеї.
7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.
Структура есе
Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.
Вступ – обґрунтування вибору теми есе.
Основна частина
– теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина
припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з
наявних даних, інших аргументів і позицій.
Висновок –
узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує есе або ще раз
вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині.
Практична робота: написання есе на тему «Читання робить нас кращими» Виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи,пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ)
Бажаю успіхів!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 30
Урок: № 12
Дата: 03.11
Тема: Стилістична помилка. Стилістичне
використання багатозначних слів і омонімів
Зміст: Теоретичне матеріал
Практичний матеріал
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Стилістична помилка. Стилістичне використання багатозначних слів і омонімів
Спостереження
Прочитайте
анекдот і дайте відповіді на запитання.
-
Алло! А Сергія можна?
-
На жаль, ні. Він на дачі.
-
А я не знав, що він має дачу.
-
Та ні, він на дачі свідчень.
Через яке
слово сталося непорозуміння? За допомогою якого мовного явища досягнуто тут комічний
ефект?
Теоретичний матеріал
Стилістична помилка
Стилістичною називають
помилку в усному або писемному мовленні, що полягає у вживанні слів (словосполучень), які не відповідають стилю всього
тексту. Наприклад: Візит до лісу був веселим.
Візит — це переважно офіційні відвідини кого-небудь або відвідування лікарем хворого вдома. Отже, слово візит зазвичай вживають в
офіційно-діловому чи публіцистичному стилях, але аж ніяк не в розмовному. Проте
письменники іноді свідомо вдаються до стилістичних помилок з метою створення
комічного ефекту: Раз я забіг завертати
свині, що взяли маршрут на буряк, і
тоді із прозорої сині скинув бомбу
на вигін літак (В. Симоненко). Узяти маршрут на… — канцеляризм, мовне
кліше, уживане на виробництві, у колі професій-них водіїв, а прозора синь — образний вислів, властивий
художньому стилю.
До стилістичних помилок належать: стилістична несумісність
слів; порушення стильової єдності тексту; різностильове забарвлення тексту
(колорит офіційності в художньому тексті, колорит емоційності в науковому або
діловому стилях); невиправдане вживання мовних кліше; уживання зайвих,
беззмістовних слів, слів-паразитів; уживання громіздких, одноманітних
синтаксичних конструкцій та ін.
Використання багатозначних слів
Слова української мови поділяють на однозначні й
багатозначні. До однозначних слів належать ті, що мають одне
лексичне значення, як-от: інформант — особа, яка надає яку-небудь
інформацію за завданням дослідника; деруни
— оладки з тертої картоплі.
Багатозначні слова мають декілька лексичних значень,
наприклад: омана — 1) хибне сприйняття дійсності,
зумовлене неправильним, викривленим відображенням її органами чуття; 2) стан
людини, коли вона помилково сприймає що-небудь уявне за дійсне; те саме, що обман
(неправдиві слова, вчинки, дії та ін.).
Багатозначність (полісемія) має великі стилістичні
можливості, однак це явище неоднаково проявляється в різних стилях мови. Більше
можливостей багатозначність має художньому, публіцистичному й розмовному стилях,
де є засобом творення образності й комічних ефектів. Наприклад:
Уживання
багатозначного слова в одному контексті як у прямому, так і в переносному
значенні: Кому тільки не треба було
нашого хліба? Чисто всім! І діти наші були потрібні всім до чужої роботи, а не в школі. Ось воно й вийшло так: і ноги в нас не взуті, і голови босі (М. Стельмах). У
прямому значенні виділені слова означають відсутність черевиків і головних
уборів, а в переносному — бідність.
Використання
в одному контексті слова з двома різними фразеологічними значення-ми: Я на тому будівництві набив
собі руку й кишеню
(Нар. тв.). У цьому реченні поєднано два фразеологічно зв’язані значення слова набити — набути досвіду й розбагатіти.
Використання
слова одночасно у вільному та фразеологічно зв’язаному значенні: То був не Іудин поцілунок, а справжній, пристрасний (К. Коломієць).
На основі переносності значення слів у художньому мовленні
утворюються тропи. На відміну від багатозначних слів, омоніми не мають
значеннєвої єдності: порівняйте близькість значень слова омана та відсутність будь-яких значеннєвих зв’язків слова бал — оцінка знань і великий вечір з
танцями.
Омоніми — це слова, що мають однаковий звуковий
склад, але відрізняються значенням. Слова ключ (знаряддя для замикання та відмикання замка, засува; гайко-вий
ключ — інструмент для загвинчування або відгвинчування гайок, болтів; скрипковий ключ — знак на початку
нотного рядка); коса (заплетене
волосся; сільськогосподарське знаряддя;
намивна смуга суходолу в морі); бокс
(вид спорту; вид чоловічої стрижки; приміщення в лікарнях для ізоляції
інфекційних хворих) є повними омонімами, бо вони мають однаковий звуковий склад
у всіх граматичних формах. Неповні омоніми збігаються за звуковим складом лише
в окремих граматичних формах: мати
(іменник) і мати (не означена форма
дієслова).
Неповні омоніми поділяють на омоформи, омографи й омофони. Омоформи
мають однаковий склад лише в певних граматичних формах: слід (іменник у формі називного відмінка однини й прислівник); носи (іменник у формі називного відмінка
множини й дієслово наказового способу). Омофони збігаються у звучанні, але
мають різне значення й написання: розповідають
про
точність у слововживанні й проточність
води; це глина й цеглина; народився під Орлом і під орлом здобич. Омографи мають однакове
написання, але різні за значенням і вимовою: замок і замок; води й води. Дослідники мови ви-окремлюють і так звані міжмовні омоніми: рожа (українською — квітка; російською — зневажл. обличчя);
доля (українською — перебіг подій,
збіг обставин, напрям життєвого шляху, що ніби не залежить від волі людини;
російською — частка). Основна
стилістична роль омонімів — досягнення комічного ефекту (гумористичного чи
сатиричного), як у поданому вище анекдоті.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови
та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word,
відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
1.Прочитайте
речення й виконайте завдання.
Мене спиняє біла піна
гречок,запашна,легка,начезбита крилами
бджіл(М. Коцюбинський) Орлині крила чуєш за плечима, самі ж кайданами
прикуті до землі. 3. Все вище й вище я здіймаюся на крилах мрій (Леся Українка).
4. А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір’я, а з
правди, чесноти і довір’я (Л. Костенко).
Виділене слово є багатозначним чи омонімом? Обґрунтуйте свою відповідь.
2. Прочитайте речення. Знайдіть і виправте в них стилістичні помилки.(письмово)
Науковці на конференції порушили питання
атомної енергетики, хоча дехто з них подейкував, що фінансування на дослідження
в цій галузі поки що не передбачено. 2. Тесляр передав школярам свій прекрасний
досвід. 3. Велике значення для розв’язання завдання є виконання положення про
порядок роботи в колективі. 4. Вихованці захоплено слухали на-тюрморт. 5. На
нараді управлінці балакали про проблеми в трудовій дисципліні. 6. Підмет
підкреслюють однією рисочкою, а присудок — двома. 7. День вишиванки проходить
черво-ною ниткою в закладах освіти нашого міста.
Бажаю успіхів!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 16
Дата: 28.10
Тема: ЛРК. Ознайомлення з художніми творами
митців рідного краю
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: ЛРК. Ознайомлення з
художніми творами митців рідного краю
Теоретичний матеріал
Марина Анатоліївна Брацило
(1976 – 2013)
Працювала коректором у ЗМІ;
літредактором у видавництвах "Факт", "Смоло-скип";
редактором у журналах "Пані", "Вона", "Даша";
контент-редактором сайту IVONA.
З 1997 року член Національної спілки
письменників України. У 1998–1999 роках – голова Запорізького обласного
літературного об'єднання імені М. Гайдабури.
Учасник Всеукраїнського збору молодих
літераторів (1998) та Всеукраїнської наради "Молода література і
державність України" (1999). Багаторічний учасник Всеукраїнського семінару
творчої молоді України в Ірпені.
17
червня 2013 року Марина Брацило трагічно загинула.
Подивіться
фільм, присвячений особистості Марини Брацило
«Відомі Незнайомці».
Поетична скарбничка
Мелодія
А кожна з струн - по-своєму самотня.
І кожна з клавіш - досі у мовчанні.
На ліжку кіт згорнувся у дрімоті.
Він - тиша, що її колись не стане.
Та звуки вже у пальцях причаїлись.
І пальці стануть музику творити...
І житимуть пісні - хай не твоїми -
В тобою подарованому ритмі.
А поки струни плинуть у самотність.
Їм снисться божевільне ніжне скерцо...
Ти ж, мною не проспіваний по нотах,
Залишишся мелодією в серці.
9.12.12
Пігмаліон
Сотають світло усміхи віконниць.
Дарує сни твоє найкраще літо…
Пощо тобі різець, Пігмаліоне?
Різець мене не в силі оживити.
Печаль творіння – як не усміхайся.
Безсонна ніжність – завше і сьогодні.
Торкають мармур пальці – пальці майстра,
Такий прекрасний. І такий холодний.
А ніч – вона сміється і співає.
А ніч – своє: про пестощі і ласку…
Торкнися вуст. Відчуй, як оживає
Самим тобою витворена казка.
Ми будемо – як боги і як діти
У мить, коли прокинуся твоєю –
Дарунок золотої Афродіти.
Пробуджена тобою Галатея.
22.06.12
Трохи б надпити Степу
Трохи б надпити Степу…
Вам там у ньому – легко:
Вам – і світання теплі,
І молоді лелеки.
Встояний мед повітря.
От і нема дилеми:
Кожній краплині вільно
Дихається окремо.
Тут же – дерева, віти
Скупчилися юрбою…
Легко вам говорити:
– Дівчинко, будь собою!
Липень 2007
Хортиця
Я не
молюсь. Я просто тут живу –
В зеленому дзвінкому пантеоні.
В сторіччями цілованих долонях
Я кроками розхитую траву.
Щороку,
як весна розкриє браму,
Над нею світло тьмарять журавлі.
Їх стільки припадало до землі,
Що вся вона вцілована сльозами.
Яке
над нею осіянне плесо,
Які у серці спалахи сторіч!
У пам’яті – іконостас облич.
Я єсмь сама ця пам’ять безтілеса.
Та
не чекайте смутку чи жалю –
Я інша суть, не Божа благодать.
Не знаю слів, не вмію сумувать…
Один лиш спогад здавна я люблю:
Вони
все ті ж, хоч як земля старі,
Та тільки боронити нас невільні.
І все-так, лиш душі їхні винні,
Що скелі оживають на дніпрі.
Потомляться
– їм душу дам нову,
І хай затиснуть грудочку у жмені,
Хай в чужині помоляться за мене…
Я не молюсь. Я просто тут живу.
Послухайте
поезію Марини Брацило «Розсипані перли поезії»
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте
фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище
адресу)
1.
Чим вас захопила, зацікавила постать запорізької письменниці?
2.
Висловте свою думку про поетичну творчість Марини Брацило.
Бажаю успіхів!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 14-15
Дата: 27.10
Тема: Олесь Гончар. Коротко про письменника.
Мрія і дійсність у новелі «Модри Камень».
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Олесь Гончар. Коротко про письменника. Мрія і дійсність у новелі «Модри
Камень».
Теоретичний матеріал
Олесь Гончар народився 3 квітня 1918
р. в с. Ломівці, що в передмісті Катеринослава (нині м. Дніпро), у родині робітників.
Батько працював у приміському колгоспі, де загинув від німецької авіабомби;
мати віддавала всі свої фізичні сили на заводі металевих виробів, через що й
рано пішла з життя, коли синові було лише три роки. Малень-кого Олександра
забрали на виховання бабуся й дідусь по материній лінії, вони проживали в
слободі Суха, що на Полтавщині.
Хлопець закінчив семирічну школу. У ній
українську мову й літературу викладав досвідчений учитель, що й дав майбутньому
письменникові «чисто українське ім’я Олесь». Потім юнак здобував освіту в
Харківському технікумі журналістики (1933–1937) і в Харківському університеті
на філологічному факультеті (1938–1946), навчання в якому на декілька років перервала
Друга світова війна, куди Олесь пішов добровольцем. Перше поранення отримав у
боях за Київ, друге — між Полтавою й Харковом. Дорогою війни він пройшов до
Праги. Нагороджений декількома орденами й медалями. З 1946 р. О. Гончар мешкав
у Києві, навчався в аспірантурі Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН
України.
Перші твори (переважно оповідання) О.
Гончар почав друкувати 1937 р. в різних періодичних виданнях. 1946 р. в журналі
«Україна» виходить друком романтична новела «Модри
Камень» про кохання радянського солдата до іноземки — через таку «тематичну
недалекоглядність» твір офіційно розкритикували. У 1946–1947 рр. пише романи «Альпи», «Голубий Дунай» і «Злата Прага», які становлять трилогію «Прапороносці». Саме з виходом у світ
цього твору до О. Гончара прийшло справжнє визнання. Його приймають до Спілки
письменників України, присуджують дві Державні премії СРСР. Один за одним були
надруковані нові твори: повість «Земля
гуде» (1947), збірка «Новели» (1949),
повість «Микита Братусь» (1951) та
ін., які були написані в правильному
ідейно-тематичному стилі.
У 1960-х
роках, коли було розвінчано культ особи Сталіна й послаблено тотальний контроль
за мистецтвом, з-під пера Гончара з’являються роман «Людина і зброя» (1961) і роман у новелах «Тронка» (1963). Вони засвідчили про новий етап у творчості митця,
друге дихання, «нове цвітіння» прозаїка, ніби написав їх молодий, нічим не
обтяжений та вільний у художньому самовираженні автор. 1968 р. виходить друком
багатостраждальний роман «Собор»,
ущент розкритикований тодішньою владою. Щоб «виправитися», О. Гончар одразу
пише «ідеологічно правильні» твори: «Циклон»
(1970), «Бригантина» (1973), «Берег любові» (1976). У них уже
порушено проблеми, що не дратували владу. Найвідоміший твір Гончара-романіста —
«Твоя зоря» (1980). Після цього
письменник використовує малі епічні форми, з яких і розпочинав свою творчість.
Але це вже не романтичні новели й оповідання, а публіцистичні, де митець
порушує актуальні суспільні проблеми.
Влада нагороджувала О. Гончара преміями й призначала на
високі посади (академік АН УРСР, депутат Верховної Ради УРСР декількох скликань
та ін.). Цим намагалася «приручити» письменника, проте він не торгував своєю
гідністю й здобув великий авторитет серед колег по перу й читачів, часто захищав
своїх побратимів, яких переслідувала влада. 1992 р. О. Гончару присвоєно
почесний ступінь доктора Альбертського університету (Канада). 1993 р.
Міжнародний біографічний центр у Кембриджі (Англія) визнав українського митця
«Всесвітнім інтелектуалом 1992–1993 років».
Гончар помер 16 липня
1995 р., похований у м. Києві на
Байковому кладо-вищі.
Новела «Модри Камень».
Новела (італ. novella
— новина) — невеликий прозовий епічний твір про незвичайну життєву
подію з несподіваним фіналом, сконцентрованою та яскраво відображеною дією.
Новелі властиві: лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів, одна
сюжетна лінія, наявність переломного моменту в сюжеті, зведення до мінімуму
кількості персонажів. Автор концентрує увагу на змалюванні внутрішнього світу
героїв, їхніх переживань і настроїв. Новела як жанр з’явилася в ХІV–ХVІ ст. в
Італії, хоча її корені сягають давніх літератур Заходу та Сходу. В українській
літературі жанр новели розвивали В.
Стефаник, М. Коцюбинський, Б. Лепкий,
Ю. Липа, Г. Косинка та ін.
Одним з найромантичніших творів О. Гончара є новела «Модри Камень». З кортким змістом та аналізом твору ви можете ознайомитися, відкривши відео:
Головні герої — радянський солдат і словацька дівчина Тереза, які закохуються під час війни. Події відбуваються в містечку Модри Камень, що в Словаччині. Тема новели — несподіване кохання з першого погляду — типова для творів романтичного спрямування (своєрідно вона зазвучала й у новелі «За мить щастя»). На жаль, війна приносить смерть, вона відбирає життя й у Терези. Її вбивають поліцаї. Проте образ дівчини живе й далі в мареннях коханого. Цей сюжет утверджує силу любові та жит-тя — у цьому головна ідея твору.
Композиційні й жанрові особливості. Подія,
зображена у творі, незвичай-на, дія розгортається стрімко. Твір невеликий за
обсягом, його поділено на п’ять частин. Несподівана розв’язка приголомшує
читача. Герой-оповідач (розповідь ведеться від першої особи) переживає
психологічний шок. Він говорить із загиблою дівчиною, наче з живою (п’ята частина). Динамічний сюжет,
незвичайна подія, несподівана розв’язка, психологізм — ознаки новели як літературного жанру.
У новелі увагу привертає колористика
твору. З перших рядків новели читач потрапляє в полон різнобарв’я: палітра
кольорів О. Гончара має символічне значення. На початку твору, коли йде
розповідь про піднесений внутрішній стан героя-оповідача, домінують сонячні,
трав’янисті й небесні барви: «Дзвенить
суха весна, гуде зелений дуб на
згір’ях, й облизане каміння сміється до сонця... Високе небо над тобою гуде від
вітру, мов блакитний дзвін». Природа буяє, вона персоніфікована, є тлом, на
якому автор вимальовує картину душевних вражень та яскравих емоцій закоханої
людини. На зміну буянню акварельних барв природи приходять категоричні кольори
— чорний, білий та червоний. Це ми спостерігаємо в епізоді про пораненого
героя-оповідача, який напросився в дім Терези та її матері: «Ти теж була в білій сукні, і на рукаві
чорніла пов’язка... Ти простягла мені свою
білу руку. А мої були мокрі, червоні, незграбні, у брудних бинтах». Цікавою є форма оповіді: її веде
закоханий солдат, згадуючи попередні події. Він уявляє, ніби зустрічається з
Терезою, розмовляє з нею.
О. Гончар у 1940-і роки продовжував
сміливі новаторські пошуки Довженка, Яновського, Хвильового. Тому тогочасна
критика так насторожено сприйняла новелу, поспішила повернути молодого автора в
загальне річище — “писати, як усі”». Але митцю вдалося пройти між краплинками
дощу й зберегти своє творче обличчя.
Модри Камень (Словаччина).
Сучасне фото
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
1.У зручній
для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й
творчість Олеся Гончара.
2. Перегляньте
буктрейлер
на новелу О. Гончара «Модри Камень» (2 хв 19 с), створений юнацьким відділом
Новомосковської центральної міської бібліотеки (Дніпропетровська область).
Напишіть відгук про нього, зваживши на гру акторів, операторські прийоми,
музичний супровід, цитатний матеріал, графіку.
Успіхів у роботі!
Навчальний предмет: українська мова
Група:
30
Урок:
№ 10
Дата: 26.10
Тема: Розділові
знаки при прямій мові
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Розділові знаки при прямій мові
Спостереження
Прочитайте тексти й виконайте завдання (усно).
Ø
Я
не ходжу, як мої подруги, у басейн. Чому?
По-перше, я мерзлячка, по-друге, мені вистачає тренажерного залу.
ØЯ не ходжу, як мої подруги, у басейн.
-Чому?
-По-перше, я мерзлячка, по-друге, мені вистачає тренажерного залу.
Ø Який текст є монологом, а в якому відбувається розмова
між двома особами?
Ø Якими засобами передано різницю між монологом і діалогом?
Теоретичний матеріал
Пряма мова — це передане дослівно чуже мовлення. Пряму
мову супроводжують слова автора. Слова автора вказують на того, кому належить пряма мова. Вони можуть
передавати й обставини, за яких відбувається мовлення. Пряма мова може бути
оформ-лена як одним реченням, так і декількома, наприклад: «Цікаво! Вельми цікаво, — гладив він борідку. — Ширина плечей — майже 70 см. Отож, Іване, я чекаю вас
завтра на перше тренування» (О. Гаврош).
Пряму
мову записують у рядок або з абзацу. Для схематичного зображення речень з
прямою мовою використовують такі символи: А
(а) — слова автора; П (п) —
пряма мова.
|
«П», — а. |
«Світ
не без добрих людей», — сказав батько. |
|
«П! (?/ …)» — а. |
«О
котрій розпочнеться перерва?» — запитав колега. |
|
А: «П». |
Диспетчер
сказала: «Усі рейси на завтра скасовано». |
|
А: «П! (?/ …)» |
Олег
прокричав: «Пасуй мені, я відкритий!» |
|
«П, — а, — п». |
«Цю
дівчину, — сказав син, — я ні з ким не сплутаю». |
|
«П! — а. — П! (? /…)» |
«Я
знаю його! — вигукнув брат. — Він ходить до мого спортклубу!» |
|
«П». — «П?» — «П…» |
«Прошу...
намалюй мені баранця». — «Га?» — «Намалюй мені баранця...» |
|
«П, — а: — П». |
«Чекатиму
тебе надворі, — сказала Ольга й згодом додала: — Не барися». |
Зверніть увагу на останню схему в таблиці. Якщо слова автора складаються з двох частин «сказала й додала» («промовив і докинув», «спочатку запитав боязко, а потім уже сміливіше додав» і под.), то після них треба поставити двокрапку й тире, а другу частину прямої мови почати з великої літери.
Знак
оклику, знак питання й три крапки беруть разом з прямою мовою в лапки, а крапку
й кому виносять за лапки.
Якщо
пряма мова починається з абзацу, то її в лапки не беруть, а ставлять перед нею
тире, наприклад:
Виступаючи з промовою в розпал Громадянської війни,
Авраам Лінкольн говорив про жителів Півдня як про ближніх, як про людей, які
помиляються. Літня пані засудила його:
— Як ви можете таке говорити? Адже вони — наші
непримиренні вороги, яких треба знищувати!
— Подумайте, мадам, — відповів Лінкольн, — хіба я не
знищую своїх ворогів, коли роблю їх своїми друзями? (З книжки «101 притча для навчання й виховання»).
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в
робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо, каліграфічно,
надсилайте фото або працюйте з Word,
відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
Перепишіть
речення й розставте розділові знаки (лапки
збережено).
1.Раз
мені казала мати «Можеш мов багато знати кожну мову шанувати та одну із мов
усіх щоб у серці ти зберіг» (М.
Хоросницька). 2. «Якось та буде» сказала миша в котячих зубах (З нар. казки). 3. «Життя мені
всміхалося говорив Іван Франко а діти були тим весняним промінням яке зігрівало
моє серце». 4. «Не кидайте хлібом, він святий!» в суворості ласкавій бувало
каже дід старий малечі кучерявій (М.
Рильський). 5. І гукнуло військо хором «Ми готові йти до бою краще смерть
ніж вічний сором!» (Леся Українка).
6. «Мати Божа Царице небесна гукала баба в саме небо голубонько моя святая
великомученице побий його невігласа святим твоїм омофором!» (О. Довженко). 7. Іще бліда іще мов
крейда біла а наче й усміхалась лебеділа «От бачте мамо все і обійшлося» і
цілувала матері волосся (Л. Костенко).
Успіхів у роботі!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 13
Дата: 20.10
Тема: Історія написання «Зачарованої Десни»,
автобіографічна основа, сповідальність
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Історія написання «Зачарованої Десни», автобіографічна основа, сповідальність
Теоретичний
матеріал
Словникова
робота. Теорія літератури
Кіноповість (грецьк. kineo
— рухаю) — жанр художнього твору, що поєднує ознаки кіно
(фрагментарність і динамізм оповіді, багатство асоціативних моментів і зорових
вражень, монументалізм образів) і повісті (епічність і психологізм,
метафоричність і потяг до гіперболи, широкі пейзажні картини й авторські
відступи). Це повість, створена зі свідомою настановою на певні
кінематографічні прийоми оповіді: подрібнення дії на короткі епізоди,
лаконічність діалогу й авторських пояснень, монтажний характер епізодів та ін.
Із короткий змістом кіноповісті ви можете ознайомитись, відкривши відео:
Кіноповість
«Зачарована Десна» О. Довженко писав 14 років. Вона
побачила світ 1956 р. на сторінках
журналу «Дніпро», а окремою книжкою вийшла друком наступного року, після смерті
автора. «Зачарована Десна» — автобіографічна
кіноповість. Жанр кіноповісті започаткував О. Довженко.
У «Зачарованій Десні» О. Довженко зобразив
своє дитинство й джерела формування себе як митця — це тема кіноповісті. Автор поставив завдання оспівати свій край
дитинства, його людей та природу (головна
ідея твору) — і з цим завданням він блискуче впорався.
Своєрідністю композиції кіноповісті «Зачарована Десна» є
двоплановість сюжету, у якому діють два ліричні герої — малий Сашко та зрілий
майстер Олександр Довженко. Основна сюжетна лінія — це ніби окремі новели про
дитинство Сашка, його враження, сцени захоплення навколишнім світом. На другому
плані — ліричні відступи зрілого митця, у яких він по-філософськи осмислює
художню творчість, красу людської праці, природи й людини.
Спогади письменника, у яких «перші радощі, і вболівання, і чари перших захоплень дитячих»,
визначають сповідально-ліричну тональність повісті. Оповідач згадує найяскравіші моменти дитинства:
ворону, що завідувала погодою на селі; діда Семена, який любив кашляти й
відкривав йому прекрасний світ; вирвану молоденьку моркву та колоритні
прокльони прабаби Марусини; картину Божого суду й лева на берегах благословенної
Десни. Власне, у цьому проявляється романтичне світобачення автора: і ворона —
ніби казковий персонаж і водночас птах з реального життя, і нафантазований лев
біля Десни; яскраві характери сварливої прабаби Марусини й життєлюба діда
Семена; неймовірні пейзажі та «зорі на перекинутому небі»... Сприйняття
навколишнього світу обома ліричними героями — емоційне, захопливе, піднесене та
тонке. За всіма жанровими ознаками твір можна було б назвати ліричною повістю.
У малому Сашкові читач бачить душу дорослого чоловіка й
зрілого майстра, вона відкрита для всіх. Як формувався світогляд митця, під
впливом яких чинників? Звичайно ж, найбільший вплив мали його рідні й
односельці. Діда Семена,
який приділяв найбільше уваги хлопчикові, Сашко бачить «у старих срібнофольгових шатах». Це мудрий та добрий чоловік, «він був високий та худий, і чоло в нього
високе, хвилясте, довге волосся сиве, а борода біла», «пахнув дід теплою землею
й млином» — у цих характеристиках вимальовується образ досвідченого, бувалого
чоловіка, людини землі й праці. Крім того, дід Семен постає на сторінках
кіноповісті талановитим педагогом, що навчає маленького хлопчика мудрості й
любові до світу. Саме дід Семен навчав малого Сашка розуміти й любити природу.
Він був одним з тих, хто виховав усесвітньо відомого митця — Олександра
Довженка.
Чи не найколоритніший образ кіноповісті — прабаба Марусина. Ця «малесенька й така прудка» жінка з «видющими й гострими очима», що любила
прокльони, була зморена тяжким життям
біля землі й худоби. Тими прокльонами, що «лилися
з її вуст потоком, як вірші з
натхненного поета, з найменшого приводу», ця старенька жінка вивільняла
негатив, що накопичувався в її душі. Насправді вона не бажала правнукові, «щоб ріс він не вгору, а вниз... та бодай
його шашіль поточила». Якби, не дай Боже, прокльони збулися, вона ще більше
страждала б і просила Царицю Небесну й Миколая-угодника допомогти хлопчикові.
Образ прабаби Марусини автор змальовує емоційно й ніби іронізуючи: «Баба хрестилася в небо з такою пристрастю, аж торохтіла вся від хрестів»,
«їй можна було по три дні не давати їсти. Але без прокльонів вона не могла
прожити й дня. Вони були її духовною їжею».
Своєрідний характер мала Одарка Єрмолаївна — мати
Сашка. Вона була малоосвіченою й забобонною людиною. Ця жінка тягнулася до
землі: «Нічого у світі так я не люблю, як
саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли вилізає із землі всяка
рослиночка, ото мені радість». Ця радість і любов до землі передалися
Сашкові назавжди, адже так поетично оспівувати рідний край без любові не зможе
жоден митець. А мати залишилася в спогадах митця класичним образом берегині.
Батько Сашка
постає на сторінках кіноповісті талановитою людиною й невтомним трудівником. У
ньому поєдналися зовнішня краса та внутрішня культура думок і почуттів. Опис
батька став хрестоматійним, його вивчають напам’ять як зразок довершеного
пафосу, витонченого стилю й добірної мови.
Чому
кінофільми О. Довженка називають поетичним
кіно? Передусім через високий ліризм, замилування пейзажами, емоційне
сприйняття світу його героями.
З тонким ліризмом і високим пафосом
оспівав митець річку (образ Десни), біля якої минуло його босоноге й сонячне
дитинство: «Далека красо моя! Щасливий я,
що народився на твоєму березі, що пив у
незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових
висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про
давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, що й досі, дивлячись часом
униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих
шляхах».
Практичний матеріал (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть
розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
Знати короткий зміст твору «Зачарована
Десна».
Скласти літературний паспорт до
кіноповісті за таким планом:
1.Назва твору.
2.Автор.
3.Літературний рід.
4.Жанр.
5.Тема твору.
6.Головна ідея.
7.Головні герої.
8.Художні засоби.
Доведіть,
що «Зачарована Десна» за жанром — кіноповість.
Розкажіть
про найяскравіші події дитинства, що закарбувалися в пам’яті зрілого майстра.
Чому з позицій дорослої людини вони сприймаються як романтичні? У чому полягає двоплановість сюжету
кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна»?
Які морально-етичні проблеми
порушено в кіноповісті «Зачарована Десна»?
Успіхів у роботі!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 12
Дата: 19.10
Тема: Життєвий і творчий шлях Олександра
Довженка
Зміст: Тестові завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Життєвий і
творчий шлях Олександра Довженка
Тести
1.
Олександр Довженко народився
А.
на Полтавщині
Б.
на Хмельниччині
В.
на Чернігівщині
Г.
на Луганщині
2.
Письменним у родині Довженків був
А.
дід майбутнього письменника
Б.
батько майбутнього письменника
В.
дядько майбутнього письменника
3.
До ув'язнення в концтаборах О. Довженка засудили
А.
за членство в КП(б)У
Б.
за участь у революції 1917 р.
В.
за байдужість до революційних подій
Г.
за службу в петлюрівській армії
4. У
1921-1922 р.р. працює
А.
журналістом
Б.
карикатуристом
В.
дипломатом
Г.
режисером
5.
Свої роботи як автор карикатур підписував псевдонімом
А.
Тимко
Б.
Сашко
В.
Грицько
Г.
Левко
6.
Протягом 1926-1927 р.р. працює
А.
на Одеській кінофабриці
Б.
на Київській студії художніх фільмів
В.
на студії "Мосфільм"
Г.
на студії "Ленфільм"
7.
До раннього періоду творчості О. Довженка належать фільми
А.
"Ягідка кохання"
Б.
"Поема про море"
В.
"Вася-реформатор"
Г.
"Сумка дипкур'єра"
8.
Яку з кінокартин, створених у період з 1928 р. по 1930 р., було визнано одним
із кращих фільмів усіх часів і народів?
А.
"Звенигора" (1928)
Б.
"Арсенал" (1929)
В.
"Земля" (1930)
9.
Перший звуковий фільм про будівництво Дніпрогесу, знятий у 1932 р. називався
А.
"Іван"
Б.
"Степан"
В.
"Петро"
Г.
"Дем'ян"
10.
На особисте замовлення Сталіна було знято фільми
А.
"Зачарована Десна"
Б.
"Аероград"
В.
"Повість полум'яних літ"
Г.
"Щорс"
Д.
"Мічурін"
11.
Для друку і для постановки Сталін заборонив кіноповість
А.
"Тризна"
Б.
"Україна в огні"
В.
"Ніч перед боєм"
Г.
"Мати"
12.
25 листопада 1956 р. О. Довженко помер
А. у
Москві
Б. у
Києві
В. в
Одесі
Г. у
Харкові
Успіхів у роботі!
Навчальний предмет: українська мова
Група:
32
Урок:
№ 9
Дата: 13.10
Тема:
Тире у складному реченні
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Тире у складному реченні
Спостереження
Прочитайте речення й виконайте завдання
Я надіваю шапку … і мама від щастя аж світиться. Я
надіваю шапку … і в цей момент мені телефонують.
Ø
Поміркуйте, у якому реченні на місці крапок треба поставити кому, а в
якому — тире.
Ø Яке речення потрібно читати з
інтонацією причини й наслідку, а яке — з інтонацією констатації й
перелічування?
Тире можливе між
частинами складносурядного й безсполучникового складного речення, іноді й
складнопідрядного.
Теоретичний матеріал
Тире
в складносурядному реченні
|
Правило |
Приклад |
|
Друга
частина виражає наслідок |
Сонце
пірнуло за небокрай – і все навколо потемніло. |
|
Швидка зміна
подій |
Несподіваний
ривок – і ми відриваємося від
землі. |
Якщо частини складносурядного речення виражають причиново-наслідкові зв’язки, то перед сполучниками і (й), та (= і) треба ставити кому або тире (вибір знака залежить від автора): Дощ
пройшов, і дерева заблищали
або Дощ пройшов — і дерева заблищали.
Тире в безсполучниковому складному реченні
|
Правило |
Приклад |
|
Друга частина виражає висновок [ ] - [висновок] |
Грім гримить – хліб
буде родить. |
|
Частини виражають раптовість,
несподіваність, швидку зміну подій [ ]
- [раптовість] |
Ще мить – усе
вибухне. |
|
Частини протиставляються (можна вставити
а) [ ]
- [протиставлення] |
До неї люди
говорять –[а] не чує, не слухає. |
|
Друга частина виражає наслідок (у першій
може бути умова) [ умова] - [наслідок] |
Натиснув на ручку – двері відхилилися.Ти
до людей чемний – вони до тебе по-людськи. |
|
Друга частина порівнюється з першою
(можна вставити наче, ніби) [ ] - [порівняння] |
Ой,вона заговорить
– у дзвін задзвонить.Ой, вона заспіває – село розлягає. |
Тире в складнопідрядному реченні
Тире іноді ставлять з метою інтонаційного
відокремлення головної та підрядної частини. У таких випадках підрядна частина стоїть перед головною: Хоч
земля вся вкрита снігами — моє серце в цвіту (В. Сосюра).
Найчастіше за допомогою тире відокремлюють
підрядні з’ясувальні, часу, умови, мети й допустові.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з
української мови та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або
працюйте з Word,
відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
Перепишіть
речення й розставте в них розділові знаки.
1.Зажурилася
дівчина красная мамина пісня лунає (С. Гаврилов). 2. Стань національним
надбанням і твоя нація стане духовно багатшою (А. Коваль). 3. Блискавка блисне
і камінь трісне (Нар. тв.). 4. Та сам я шукав не істини модні розшукую в хаосі
власну особу (М. Руденко). 5. Як зараз бачу з-за ріки дві кручі наче маяки (А.
Малишко). 6. Білі акації будуть цвісти в місячні ночі жагучі промінь морями
заллє золотий річку і верби і кручі (В. Сосюра). 7. Хочеш бути оригіналом стань
порядною людиною (А. Коваль). 8. Похвали людину за її спиною і вона повернеться
до тебе обличчям (В. Голобородько). 9. Не кожному в руки щастя йде від багатьох
воно тікає (Г. Тютюнник). 10. На білу гречку впали роси веселі бджоли одгули
замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли (М. Рильський). 11. Я знаю моя
Україна воскресне на поклик добра! (Д. Павличко).
Успіхів у
навчанні!
Навчальний предмет: українська мова
Група:
30
Урок:
№ 8
Дата: 13.10
Тема:
Двокрапка у складному реченні
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Двокрапка у складному реченні
Спостереження
Прочитайте речення й виконайте
завдання (усно)
Ø Знаю, що гранат корисний. З’їм один, бо він містить вітаміни.
Ø Знаю: гранат корисний. З’їм один: він містить вітаміни.
Чи відрізняються за змістом речення? На місці яких сполучників треба ставити двокрапку?
Двокрапку
ставлять між
частинами безсполучникового складного речення в декількох випадках.
|
Правило |
Приклад |
|
Друга
частина пояснює, доповнює або розкриває
зміст першої (можна вставити а саме) [ ]:
[конкретизація]. |
Ідея
проста: [а саме] за всіма правилами сучасної науки
змоделювати Київ. |
|
Друга
частина вказує на причину того, про
що йдеться в першій (можна вставити бо)
[ ]: [причина]. |
Ні,
не можу заснути: на столику диха чебрець. Я запізнився: [бо] у місті були затори. |
|
У
першій частині є слова так, такий, бачити,
знати, чути, розуміти, вирішувати й подібні (можна вставити що) [відчуваю
]: [ ]. |
Ми
відчували: [що] скоро почнеться штурм. |
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з
української мови та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або
працюйте з Word,
відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
Перепишіть
речення й розставте в них розділові знаки.
1.Он
глянь вже лицарі летять народ з неволі визволять (Олександр Олесь). 2. Дивися час великий диригент перегортає ноти
на пюпітрі (Л. Костенко). 3. Мова
перша зброя в боротьбі виживе мова виживе й Вітчизна (О. Ільченко). 4. Не хватайте озлоблених у тюрми вони самі собі
тюрма (П. Тичина). 5. Ще раз про
честь мундира краще зберегти честь і втратити мундир аніж навпаки (А. Крижанівський). 6. Біда з такими
парубками ще не підріс свині під хвіст а вже біжить за дівками (Нар. тв.). 7. Пам’ятай гуртом добре й
батька бити (В. Собко).
Успіхів у
навчанні!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 11
Дата: 12.10
Тема: Олександр Довженко. Трагічна біографія
митця. Відомий у світі кінорежисер, засновник поетичного кіно
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Олександр Довженко. Трагічна біографія
митця. Відомий у світі кінорежисер, засновник поетичного кіно
Теоретичний
матеріал
Олександр Довженко
(1894–1956)
Олександр Довженко народився 10 вересня 1894 р.
в с. В’юнищі (нині с. Сосниця
Чернігівської області) у родині селян. Хлопець навчався на «відмінно» у
Сосницькому чотирикласному училищі, потім — у Глухівському учительському
інституті. 1917 р. О. Довженко переїхав до Києва, тут він вступив на
економічний факультет Комерційного інституту.
1921 р. О. Довженко працював завідувачем
загального відділу при українському посольстві у Варшаві, наступного року — на
посаді секретаря консульського відділу торгового представництва УНР в
Німеччині. Тут він здо-бував малярську освіту в Берлінській академічній вищій
школі образотворчого мистецтва. 1923 р. О. Довженко повернувся до Харкова й
одразу став відомим як художник-ілюстратор «Вістей» та автор політичних
карикатур. У цей час свої роботи він підписував псевдонімом Сашко. Митець був
членом літературних організацій «Гарт» і ВАПЛІТЕ.
Протягом 1926–1933 рр. працював на
Одеській кінофабриці та Київській студії художніх фільмів. Своєю кінострічкою «Земля», знятою 1930 р., О. Довженко
вивів український кінематограф на широкі міжнародні обрії. Ця картина принесла
митцю світову славу. Цього ж року разом з дружиною Ю. Солнцевою митець виїжджає
в тривале закордонне відрядження. З фільмами «Земля», «Звенигора» і «Арсенал»
він відвідав Берлін, Гамбург, Прагу, Париж, Лондон. Українським майстром
поетичного кіно захоплюється Чарлі Чаплін: «Слов’янство поки що дало світові в
кінематографії одного видатного митця, мислителя й поета — Олександра
Довженка». 1932 р. він зняв перший звуковий фільм «Іван», після чого митця запросили на кіностудію «Мосфільм». О. Довженко
переїздить до Москви. 1935 р. кінорежисера й письменника нагороджують орденом
Леніна. Він знімає фільми «Аероград» (1935)
і «Щорс» (1939).
У 1940-х роках О. Довженко займається літературною творчістю:
створює новели «Ніч перед боєм», «Мати», «Хата», «Воля до життя», «Тризна»
та ін. 1943 р.письменник пише повість «Україна
в огні», яку за-боронив Сталін. Він викликав кінорежисера до себе, а згодом
натравив на нього хижу зграю своїх підлабузників, після чого О. Довженкові не
дозволили повернутися в Україну. Той жахливий день письменник назвав своїм
«кремлівським розп’яттям». Життя в Москві тепер було рівносильне засланню.
1949 р. за фільм «Мічурін» митець отримав Державну премію, а це означало, що автора
«України в огні» було офіційно реабілітовано. Протягом 1949–1956 рр. О.
Довженко викладав у Всесоюзному державному інституті кінематографії. 1956 р.
опублікував автобіографічну кіноповість «Зачарована
Десна»; у цей час була завершена й
«Поема про море», яку почали
знімати в листопаді. Проте процес створення кінострічки довелося припинити...
Життя митця раптово обірвалося 25 листопада 1956 р Довженка поховали на Новодівичому кладовищі в м. Москві (Росія).
1958
р. на всесвітній виставці в Брюсселі 117 відомих кінознавців
і кінокритиків з 20 країн світу визнали «Землю» Довженка одним з 12 найкращих
фільмів усіх часів і народів.
Практичне завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть
розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
1. У зручній для вас формі (тексту, плану,
таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Олександра Довженка.
Для допитливих: перегляньте
відеоматеріал про О. Довженка (3 хв 26 с) і виконайте завдання: Новатор, який всім серцем
любив Україну - Історія режисера Олександра Довженка
Розкажіть про перше кохання О.
Довженка.
Якої інформації про О. Довженка
немає в конспекті?
Бажаю успіхів!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 10
Дата: 12.10
Тема: Воєнне лихоліття. Участь українських
письменників у Другій світовій війні
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Воєнне лихоліття. Участь
українських письменників у Другій світовій війні
Спостереження
Савадов. Ілюстрації до повісті Гр.
Тютюнника «Климко»
v
Які деталі ілюстрації свідчать про те, що зображено людей під
час війни?
v
Що ви знаєте про Другу світову війну та її наслідки
v
Чи актуальні воєнні мотиви в сучасній Україні?
Теоретичний матеріал
Через Другу світову війну, що не оминула своїм чорним крилом Україну,
ідеологічний тиск було послаблено, тому літературно-мистецьке життя
пожвавилося. Письменники у своїх творах мали можливість більше порушувати
національно-патріотичні проблеми з огляду на боротьбу з фашизмом. Частину
літераторів було евакуйовано, правління СПУ та деякі редакції періодичних
видань переїхали до Уфи (Росія). Понад сто письменників воювали на передовій та
в партизанських загонах, працювали співробітниками у фронтових періодичних
виданнях. У боях загинув М. Трублаїні, О. Телігу було розстріляно в Бабиному
Яру, О. Ольжича закатовано в німецькому концтаборі.
У літературі провідними стають
патріотично-визвольні мотиви, зокрема синівські почуття, сповнені любові до
свого народу, віри в його перемогу над фашистською навалою; посилюється філософське
спрямування: «Клятва» М. Бажана, «Україно моя» А. Малишка, «Я утверждаюсь» і
«Похорон друга» П. Тичини, «Жага» і «Слово про рідну матір» М. Рильського,
«Земля» Л. Первомайського.
У цей час
О. Довженко написав кіноповість «Україна в огні», відтворивши страшний початок
війни на українських землях. Цей твір, як і вірш «Любіть Україну» В. Сосюри,
роман «Жива вода» Ю. Яновського, був підданий нищівнійкритиці й заборонений.
Саме в період війни розквітнув талант О. Довженка. Митець створює лаконічні
новели оповідання «Ніч перед боєм», «На колючому дроті», «Мати», «Воля до
життя».
У післявоєнні роки розвивається жанр
роману з ши-роким описом подій Другої світової війни, виходять друком трилогія
«Прапороносці» О. Гончара, «Велика рідня» М. Стельмаха, «Вир» Г. Тютюнника.
З’являються романтичні новели «Модри Камень», «Гори співають» О. Гончара,
кіноповість «Зачарована Десна» О. Довженка, «Мисливські усмішки» Остапа Вишні.
Ці високохудожні твори контрастували на тлі єдиного й панівного методу —
соцреалізму, який набирав силу в післявоєнній країні, що розбудовувала
соціалізм.
Подивіться відео «Український літературний процес 40-50-х
років ХХ ст.»
Практичне
завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української
літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з
Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
Прочитайте матеріал, подивіться відео і тезово
викладіть в зошиті.
Успіхів у роботі!
Навчальний
предмет:
українська література
Група: 30
Урок: № 9
Дата: 06.10
Тема: П.Ч. Сергій Жадан. «Ворошиловград»
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: П.Ч. Сергій Жадан. «Ворошиловград»
Теоретичний
матеріал
Народився 23 серпня 1974, в м. Старобільськ в
україномовній родині, де і пройшло його дитинство. В часи перебудови 1990–1991
років поширював у містечку Рухівські газети та національну символіку. У
1991 році переїхав до Харкова, був одним з організаторів харківського
неофутуристського літературного угрупування «Червона Фіра». 1996 – закінчив
Харківський Національний Педагогічний Університет ім.
Г. С. Сковороди, факультет українсько-німецької філології.
У
1996–1999 рр. навчався в аспірантурі цього ж університету, захистив
дисертацію, присвячену українському футуризму: «Філософсько-естетичні погляди
Михайля Семенка» (2000 рік) З 2000 року викладач кафедри української та
світової літератури університету, Віце-президент Асоціації українських
письменників З 2004 — незалежний письменник.
Відомий своїми критичними
висловлюваннями і публікаціями проти харківських можновладців — Добкіна та
Кернеса. У 2011 провів акцію проти закону «Про захист суспільної моралі». Живе
і працює в Харкові. Брав активну участь у харківській помаранчевій революції,
Євромайдані. Пише романи, поезії, есе.
Темою творів письменника є пострадянська дійсність в Україні. Для стилю Жадана характерний вжиток
розмовної та нецензурної лексики. Роман «Ворошиловград» став книжкою року 2010
за версією «Бі-бі-сі» . Перекладає з німецької, польської, білоруської та
російської мов. У 2014 році в рамках фестивалю відеопоезії CYCLOP брав участь в
проєкті «розділові».
Відкрийте відео та послухайте: що сам
письменник говорить про роман «Ворошиловград»: Сергій ЖАДАН про
"Ворошиловград"
Аналіз роману
Молодий чоловік на ім’я Герман,
перейнявши бізнес свого невідомо куди зниклого брата, повертається в містечко
свого дитинства і зазнає тут пригод, яких і можна було очікувати у Жадановій
прозі: вештається степами з сектантами-контрабандистами, товаришує з пастором,
ховається від рейдерів, ночує в наметі біженців під прапором Евросоюзу,
допомагає захистити від рейдерського загарбання напівпокинутий аеродром і таке
інше.
Дивакуваті сюжетні повороти повсюдно
оздоблено світлими знаками любові. Просто любові до ближнього і взаємодопомоги,
любові до тварин, різної глибини любові між жінкою та чоловіком, любові як
дружби, любові як краєвиду. Вона як внутрішнє світло наповнює всі епізоди,
навіть попри традиційну насиченість інвективною лексикою чи не надто радісні епізоди
й деяких не вельми приємних персонажів.
Один із помітних моментів
«Ворошиловграда» – виразніше, ніж зазвичай, артикулювання в суті своїй
політичної ідеї суспільної солідарности й опору. Мешканці міста збираються і не
дають захопити територію, яку вони вважають громадською. А сам Герман висловлює
одному з фахівців із рейдерства просту формулу: люди, які тут виросли і живуть,
не захочуть нікому поступатися своїми правами, землею, бізнесом чи пам’яттю. В
принципі, цю лінію книжки можна сприймати як художньо сформульовану пропозицію
Жадана нинішньому здеморалізованому українському суспільству.
«Ворошиловград» заторкує питання пам’яті, що її трохи парадоксально можна
назвати «індивідуально-історичною». Персонажі повсякчас згадують минуле,
розглядають старі листівки, фотографії чи обдерті стіни занехаяних піонерських
таборів, знаходячи сліди своєї юности, дитинства, молодости. Одним із символів
такої пам’яті й виявляється Ворошиловград – радянська назва Луганська. І
напевно це не просто так, а радше авторський натяк на те, що пам’ять і приємні
спогади багатьох людей неодмінно будуть пов’язані з радянським часом,
радянськими реаліями та артефактами, з цим треба змиритися і ставитися до цього
спокійно.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з
української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або
працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
1. Напишіть відгук на роман С.Бажана
«Ворошиловград»
2. Укажіть автора й назву твору.
3. Назвіть тему твору.
4. Наведіть короткий зміст твору.
5. Визначте проблеми, які автор порушив
у творі.
6. Зробіть висновок: про що автор
спонукав вас замислитися, що нового відкрив твір (якщо це екранізація книги, то
наскільки творцям фільму вдалося передати її зміст).
Успіхів у роботі!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 8
Дата: 06.10
Тема: Контрольна робота. Перлини
західноукраїнської літератури. Під чужим небом. Есе - аргументація
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Контрольна робота. Перлини
західноукраїнської літератури. Під чужим небом. Есе - аргументація
Теоретичний
матеріал
Есе – самостійна творча письмова робота, ознакою якої є
особистісний характер сприймання проблеми та її осмислення, невеликий обсяг,
вільна композиція, невимушеність та емоційність викладу.
Ознаки: дотримання структури тексту, наявність відповідних компонентів (тези, аргументи, приклади, оцінювальні судження, висновки); обґрунтування (аргументування) тези.
Вимоги до есе
1.Обсяг – 3-3,5 сторінки тексту.
2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого
зрозуміла й чітка.
3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.
4. Необхідно писати стисло і ясно. Есе не повинно містити
нічого зайвого, має нести лише інформацію, необхідну для розкриття ідеї есе,
власної позиції автора.
5. Есе має відрізнятися чіткою композиційною побудовою, бути логічним за
структурою. В есе, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня
логіка, що визначається, з одного боку, авторським підходом до обговорюваного
питання, а з іншого – самим питанням. Необхідно уникати різких стрибків від
однієї ідеї до іншої, думка має розкриватися послідовно.
6.Есе повинно засвідчити, що його автор знає й осмислено застосовує
теоретичні поняття, терміни, узагальнення, ідеї.
7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.
Структура есе
Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.
Вступ – обґрунтування вибору теми есе.
Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного
питання. Ця частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також
обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій.
Висновок – узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує
есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в
основній частині.
Практична робота
Виконуйте контрольну роботу на аркуші,
обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи,пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word,
відправляйте текстовий документ)
Обирайте власну
тему, розкривайте її в есе за творчістю О.Турянського (поема в прозі «Поза
межами болю») або І. Багряного (пригодницький роман «Тигролови»).
Бажаю успіхів!
Навчальний
предмет: українська мова
Група:
30
Урок:
№ 7
Дата: 06.10
Тема: Кома в складному реченні
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Кома в складному реченні.
СПОСТЕРЕЖЕННЯ
Прочитайте речення й виконайте завдання.
Сонце зійшло … навколо стало світло.
Сонце зійшло … подув легкий вітерець.
Ø Подумайте,
у якому реченні на місці крапок треба поставити кому, а в якому — тире.
Ø Від
чого залежить вибір розділового знака?
Теоретичний матеріал
Кому
ставлять між частинами складного речення: У
житі синіли
волошки та сокирки, білів зіркатий ромен, червоніла квітка польового маку (М.
Коцюбинський).
Кома в складносурядному реченні
У складносурядному реченні кому
ставлять між частинами, що виражають:
Ø одночасність
подій: І сад цвіте, і горличка туркоче, і
тихий промінь на покосі спить (Г. Чубач);
Ø послідовність
подій: Вересень далеко відлетів легкими
вітрами, і починає мжичити (І. Микитенко);
Ø причиново-наслідкові
зв’язки: Пройшов дощ, і дерева заясніли
під сонцем (У. Самчук);
Ø протиставлення:
Згода дім будує, а незгода руйнує
(Нар. тв.).
Між частинами, що виражають
причиново-наслідкові зв’язки, можна ставити як кому, так і тире — вибір знака в
таких реченнях обумовлюється бажанням автора.
Не треба ставити кому перед сполучниками і, й, та (=і), або, чи, якщо частини складносурядного речення мають спільний другорядний член (найчастіше обставини), вставне слово або частки лише, тільки, ще, навіть: Вдалині хиталися дерева і синів задуманий прибій (В. Сосюра). Тільки невсипуще море бухає десь здалеку та зорі тремтять у нічній прохолоді (М. Коцюбинський).
Також
не треба ставити кому, якщо
сполучники і, й, та (=і), або, чи поєднують два однотипні односкладні
речення, а також два питальні, окличні або спонукальні речення: Квітчастий луг і дощик золотистий (П. Тичина). Коли в тебе відпустка і де ти будеш відпочивати? (З
розмови).
Кома в безсполучниковому складному реченні
У
безсполучниковому складному реченні кому
ставлять між частинами, що виражають:
•
одночасність подій: Сади стоять,
обдмухані вітрами, листки летять, киваючи гіллю (Л. Костенко);
•
послідовність подій: Минула осінь,
одвіяла, одхурделила зима, настала бентежна пора рясту… (М. Стельмах).
Кома в складнопідрядному реченні
У
складнопідрядному реченні кому треба ставити для
відокремлення підрядних частин, уведених за допомогою сполучників або сполучних
слів, від головних і від інших підрядних: Так
тихо сходить місяця підкова, що аж завмерли гори та ліси… (С. Пушик).
Не треба ставити кому між
частинами, поєднаними сполучниками і, й, та (=і), або, чи, якщо вони мають спільну головну або іншу підрядну частину: Приємно,
коли позіхає дід і коли дзвонять до вечерні літом (О.
Довженко).
При
складених сполучниках тому що, через те що, для того щоб, незважаючи
на те що, після того як, унаслідок того що, замість того щоб кому
треба ставити тільки один раз: або перед усім складеним сполученням слів, або перед
сполучником що, щоб, як — залежно від змісту й інтонації: Я прийшов, для того щоб тобі допомогти
або Я при йшов для того, щоб тобі допомогти.
Коли
перед підрядним реченням стоять частки не, і, то підрядна частина не відділяється комою від головної: Мене
цікавить не як це сталося, а які
можливі наслідки цього факту.
Треба бути уважним і коли обставини
цьому не сприяють.
При
збігові сполучників перед другим з них кому
не треба ставити тоді, коли в наступному реченні наявні співвідносні слова то,
так: Мені здається, що
якби людина була завжди щасливою, то не цікаво було б жити. Порівняйте: Мені здається, що, якби
людина була завжди щасливою, не цікаво було б жити.
Якщо
при збігові перший сполучник протиставний (а, але), то кому не ставлять: Він прокинувся ввечері, довго пив чай, а коли зовсім стемніло, став збиратися
у свою вилазку (Л. Первомайський).
Не треба ставити кому між
сурядним і підрядним сполучником на початку речення: як нам жити з правдою такою, що спокою нам не дає? (О. Мелешко).
Практичне завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо
,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word,
відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
1.Перепишіть речення й виконайте завдання
(розділові знаки пропущено).
Коли
зграя залетить далеко та в тумані стане тихо я зупиняюся й наслухаю що робиться
попереду (Гр. Тютюнник). 2. Чи може щось наплутано віками і атом вручено нам
безрозсудно рано? (П. Скунць). 3. Будинок у якому немає книжок подібний до тіла
позбавленого душі(Цицерон). 4. В’язниця не для поетів поетам належить проходити
крізь стіни (О. Забужко). Життєва драма єдина з драм що відбувається без
репетицій (Д. Арсенич). 6. Книг бездонна глибина ми ними в печалі втішаємося
вони узда для тіла й душі (Нестор Літописець). 7. Світало та хмарилося. Було
затишно й пахло вогкістю (А. Головко). 8. Отут серед цвіту здається що якби
людина навчилася мудрості в дерев то не була б ворогом самій собі й природі (Є.
Гу-цало). 9. Коли ж одчинили вікно світло впало на ціле море напружених
схвильованих облич і крізь вікно в хату влетіла стоока тривога (М.
Коцюбинський).
Розставте розділові знаки.
Теоретичний матеріал
У
складному реченні крапку з комою ставлять
між поширеними частинами, що в середині мають свої розділові
знаки: Усе зраділо, стрічаючи день; і
день зрадів — ясний, теплий, погожий (Панас
Мирний). Річка мов пояс; лісу смуга; мов
повінь, трави піднялись (Б.-І. Антонич). Оскільки не завжди можна відчути,
у якому місці автор поставив крапку з комою, то не буде грубою помилкою, якщо
на місці цього розділового знака поставити тільки кому.
Практичне завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо
,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word,
відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
1.Перепишіть вислів.
Кістка, кинута собаці(1) не є милосердя(2)
милосердя — це кістка(3) поділена із собакою(4) коли ти голодний не менше за
неї.
Крапку з комою треба поставити на місці цифри
А1, Б2, В3, Г4
1. Перепишіть речення.
Од
зеленого берега ніби повіяло холодком(1) холодок ніби лащився до лиця(2)
милував його(3) влив у тіло розкіш життя(4) подарував радісне почування.
Крапку з комою треба поставити на
місці цифри
А1, Б2, В3, Г4
Успіхів у роботі!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 30
Урок: № 6
Дата: 06.10
Тема: Розділові знаки у простих реченнях,
ускладнених вставними словами
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених вставними словами
СПОСТЕРЕЖЕННЯ
Розглянувши світлину й прочитавши
речення, виконайте завдання.
Яке з цих
речень відповідає світлині?
Яке слово
допомогло вам вибрати потрібне речення?
Теоретичний матеріал
Вставні конструкції (слова, словосполучення та речення) виражають ставлення мовця до сказаного й не несуть нової інформації, а лише певним чином оцінюють або уточнюють основне повідомлення: Мабуть, цього року поїдемо не до моря, а в Карпати. Вставні конструкції не є членами речення. На письмі їх відокремлюють комами, а в усному мовленні виокремлюють інтонаційно — відповідними паузами.
|
Група вставних |
|
|
|
||
|
конструкцій за |
Найуживаніші вставні конструкції |
Приклад |
|
||
|
значенням |
|
|
|
||
|
|
|
|
|
||
|
упевне ність чи |
безумовно, безперечно, без сумніву, |
Мистецтво — це, можливо, |
|
||
|
невпевне ність |
справді, певна річ, правду кажучи, |
останнє пристанище свободи |
|
||
|
|
щоправда, мабуть, може, |
(О. Гончар). |
|
||
|
|
певно, очевидно, здається, сподіваюся та ін. |
|
|
||
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
||
|
емоційна оцінка |
на щастя, на диво, на радість, слава
Богу, |
Жахіть війни, на щастя, ви не |
|
||
|
мовця |
нарешті, на жаль, на со- |
знали (О. Гончар). |
|
||
|
|
ром, як на зло, як на гріх, соромно |
|
|
||
|
|
сказати, чого доброго та ін. |
|
|
||
|
|
|
|
|
||
|
джерело інфор- |
кажуть, як кажуть, мовляв, чую, |
Українські пісні — це, за словами |
|
||
|
мації |
бачу, по-моєму, на мою думку, на думку
… , |
Гоголя, народна істо- |
|
||
|
|
за висловом … та ін. |
рія, яскрава, сповнена
барв |
|
||
|
|
|
(М. Безхутрий). |
|
||
|
|
|
|
|
||
|
зв’язок між дум- |
по-перше, по-друге, з одного боку, |
Я сумніваюся, отже, мислю |
|
||
|
ками, порядок |
з іншого боку, крім того, навпаки, |
(В. Черняк). |
|
||
|
викладу думок |
отже, значить, наприклад, зреш |
|
|
||
|
|
тою та ін. |
|
|
||
|
активізація |
бачиш, бач, вірите, знаєш, уявля єш, |
Знаєш, є такі речі, які треба |
||||
|
ууваги співроз- |
уявіть собі, майте на увазі, |
забувати, щоб не псувати собі |
||||
|
мовників |
зверніть увагу, між нами кажучи, |
життя (Г. Пагутяк). |
||||
|
|
чуєте та ін. |
|
||||
|
|
|
|
||||
|
етикетні форму- |
прошу, перепрошую, будь ласка, |
Будь ласка, не забувайте про |
||||
|
ли |
добрий день, на добраніч та ін. |
братів наших молодших (З газети). |
||||
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
||||
Не треба відокремлювати члени речення,
співзвучні зі вставними словами. Порівняйте: Не сподівайся на щастя, перебуваючи в рабстві. На щастя, ми маємо вибір.
|
Слова, що завжди є вставними |
Слова, що ніколи не бувають вставними |
|
|
|
|
отже, мабуть, по-перше, по-друге, що- |
адже, навіть, принаймні, усе-таки, |
|
правда, а втім |
неначебто, нібито |
|
|
|
Слова однак і проте
на початку речення або частини складного речення є протиставними сполучниками,
а не вставними конструкціями. Порівняйте: Почався
дощ. Проте я маю надію, що він швидко мине. Дощ, однак, не збирався вщухати.
Сполучник а (рідше але)
може належати до складу вставної конструкції, якщо нерозривно з нею зв’язаний: І вернеться наша воля, а
може, ще й слава (Ю. Федькович).
У цьому реченні між сполучником і вставним словом тісний зв’язок: якщо опустити
вставне слово, речення перетвориться на набір слів: І вернеться наша воля, а ще й слава.
Комою не відокремлюють вставні слова, що
стоять на початку або в кінці відокремленого звороту: Надвечір, мабуть годині о шостій, розпочався дощ. Андрій, очевидно
поспішаючи, не повечеряв.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в
робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно,
надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану
вище адресу)
1. Прочитайте речення й виконайте
завдання.
А може, іще Господь
зласкавиться над нами, і нас із ним помилують. 2. Орфей, до речі, також був
фракієць. Можливо, дак, але, можливо, й гет (Л.
Костенко). 3. Очевидно, дуже мало людей керуються розумом — керманичем
свого плавання (М. Довгалевський). 4.
Страшно, коли така людина жде чиєїсь помилки, як ворон крові, і, зрештою, сама
стає вороном (М. Стельмах). 5.
Сковорода, як він писав, ціле своє життя піклувався про духовний хліб (В. Шевчук). 6. Чи не вкажете мені яких
творів про методи етнографічні, а власне, про способи записування народних
пісень? (Леся Українка). 7. А може,
усмішка фортуни — це іронія долі? (Ю.
Меліхов).
Знайдіть вставні конструкції й визначте, до якої групи за значенням вони належать.
2.Перепишіть речення й розставте в них розділові знаки.
Імовірно кожну людину яка відчуває себе людиною нестримно
тягне робити іншим добро… (Е. Андієвська).
2. З роками я зрозумів що немає жодних підстав червоніти з приводу свого
сільського походження що навпаки зв’язок із селом моє щастя мій золотий запас (І. Миколайчук). 3. Цікаво що в античній
Греції як пише про це професор В. Щербаківський вінок відігравав ту ж саму роль захисника від усього злого як і в
Україні (О. Воропай). А може сад
дрімає в мені в моїй просвітленій душі (Ю.
Сердюк). 5. У небі веселка. А може то стрічка з вінка нареченої літу
дарована? (Л. Семко). 6. Життя мабуть
це завжди Колізей (Л. Костенко). 7.
Можливо прощення це і є правдива помста бо найглибше потрясає душу (Г. Пагутяк).
Успіхів у роботі!
Навчальний
предмет:
українська мова
Група: 30
Урок: № 30
Дата: 10.06
Тема: Контрольна робота. Практична риторика. Тести
Зміст: Тестові завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Контрольна робота. Практична риторика. Тести
Тестові завдання
1. Троп як засіб
мовного вираження – це
А. Синтаксична конструкція, що має умовно-діалогічний характер, тобто
запитання не потребує відповіді, а звернення не потребує реакції того, до кого
воно спрямоване.
Б. Виражальний засіб, прикметною особливістю якого є вживання слова чи
сполуки слів у переносному значенні.
2. Риторична фігура
як засіб мовного вираження – це
А. Синтаксична конструкція, що має умовно-діалогічний характер, тобто
запитання не потребує відповіді, а звернення не потребує реакції того, до кого
воно спрямоване.
Б. Виражальний засіб, прикметною особливістю якого є вживання слова чи
сполуки слів у переносному значенні.
3. До риторичних
фігур належать:
А антитеза
Б градація
В гіпербола
Г епітет
4. До тропів
належать:
А риторичне запитання
Б метафора
В оксиморон
Г риторичне звернення
5 Епітет – це
А художнє перебільшення
Б художнє означення
В поєднання
непоєднуваного
6. Метафора – це
А заміна слова
описовим висловом, що характеризує якусь ознаку
Б образний вислів, побудований на зіставленні двох предметів або станів, що
характеризує якусь ознаку
В уживання слова в переносному значенні на основі подібності двох предметів
чи явищ за формою, кольором, функцією та інше
7. До інформаційних жанрів належать:
А доповідь
Б листування
В осуд
Г повідомлення
8. До діалогічних жанрів належать:
А інформація
Б пояснення
В бесіда
Г телефонна розмова
9. До оцінювальних жанрів належать:
А офіційне листування
Б рецензія
В характеристика
Г інструкція
10. До етикетних жанрів належать6
А вибачення
Б похвала
В осуд
Г привітання
11. Підготуйте повідомлення на тему: «Найкомфортніше місто України».
Коментар: 1-10
запитання оцінюються в 1 бал, 11 запитання – 2 бали.
Виконуйте контрольну роботу на
аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка,
тема роботи,пишіть
розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий
документ)
Успіхів у роботі!
Навчальний
предмет:
зарубіжна література
Група: 30
Урок: № 17
Дата: 02.06
Тема: Узагальнення і систематизація навчального матеріалу
Зміст: Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Узагальнення
і систематизація навчального матеріалу
Практичне завдання
1.Межі доби Просвітництва?
2.Твір Гете «Фауст» за жанром є…
3.Кому належить вислів із твору «Фауст» Гете: «Я – тої
сили часть, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого»…
4.Жанр твору Ф. Кафки «Перевтілення»…
5.З ким насправді відбулося «перетворення» з однойменного
твору Ф. Кафки?
6.М.Булгаков – російський письменник, але ж де він народився?
7. Кому належать слова «рукописи не горять» із роману
«Майстер і Маргарита» М.Булгакова?
8.Як називаються вірші, записані у формі малюнка? Їх
використовував Г. Аполлінер.
9.До якої літературної течії належала російська поетеса
А. Ахматова?
10.Який політичний режим засуджував Дж. Орвелл у
повісті-притчі «Скотоферма»?
11.З якого твору цитата: «Людину можна знищити, але не
можна перемогти» та хто є автором?
12.Яке слово в оповіданні Г. Белля «Подорожній, коли ти
прийдеш у Спа…» обірване?
Успіхів у роботі!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 30
Урок: № 28
Дата: 01.06
Тема: Розділові знаки у простих реченнях,
ускладнених звертаннями
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Розділові знаки у
простих реченнях, ускладнених звертанням
Спостереження
Розглянувши світлину й
прочитавши речення, виконайте завдання.
1. Людмила Барбір:
«Пане Віталію, скільки кілометрів київських
доріг відремонтовано цього року?»
2. Людмила Барбір:
«Пане Віталіє, скільки кілометрів київських
доріг відремонтовано цього року?»
v
Яке з цих речень
відповідає світлині?
v
Чому важливо вміти
правильно звертатися до людей?
Теоретичний матеріал
Звертання — слово (або сполучення
слів), що називає особу чи предмет, до яких
спрямоване мовлення: Зоре
моя вечірняя, зійди
над горою (Т.
Шевченко). Відокремлюють звертання комами або знаком оклику.
|
|
Кома |
|
|
|
|
звертання |
приклади |
|
|
|
|
непоширене (одне слово) |
Спасибі, предки, за духовний
спадок (Л. Костенко). |
|
|
|
|
поширене (словосполучен- |
Старі дуби, спасибі вам за осінь, за відлітання
радості і |
|
ня, зворот, прикладка) |
птиць (Л. Костенко). |
|
|
|
|
з вигуками о, ой |
О люба Інно, ніжна Інно, любові усміх квітне раз ще й |
|
|
тлінно (П. Тичина). |
|
|
|
|
|
Знак оклику |
|
|
|
|
з окличною інтонацією |
Мої друзі літ моїх дитячих, щирі й
незлобні диваки! |
|
|
Ви від кривд людських, недобрих мачух, на луги втікали, на |
|
|
річки (М. Рильський). |
Звертання, як і вставні слова, не бувають членами речення.
Займенники
ти
і ви
звертаннями не бувають, вони виконують роль підмета: Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні
ночі? (П. Тичина).
Практичне
завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах з української мови та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото
або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
1. Перепишіть речення й розставте в них розділові знаки.
Шуми вітре шуми буйний
на ліси на гори... (М. Шашкевич). 2.
Радій же серце До останку пий життя людського пінистий напій (М. Рильський). 3. О незвичайна
чародійна мово хоч пронеслася молодість громово твій звук у мене в серці не
затих (Д. Павличко). 4. Марусино
серце пожалій мене візьми моє серце дай мені своє (Нар. тв.). 5. О страднику великий Прометею тобі я заздрю (Леся Українка). 6. І далі ми пішли вже
самі товариші генерали хоча ви ніколи не давали нам достатньо зброї не давали
боєприпасів необхідних для наступу… (В.
Шкляр). 7. Моя маленька дівчинко Якби ти знала як я чекав від тебе хоч
якої-небудь вісточки (В. Симоненко).
8. Прийми мене весно рожева слугою твоєї краси візьміть мене братом дерева візьміть
мене в прийми ліси (Олександр Олесь).
9. Слов’яни любі й ви усі народи Борітесь стійте за свої свободи (П. Тичина).
Тема: Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених однорідними членами речення
Спостереження
Прочитайте речення й виконайте завдання.
Піду поплаваю трохи
Походжу,
поплаваю трохи.
У якому
реченні обидва дієслова є присудками, а в якому перше — присудок, а друге — обставина
мети?
Чому в першому реченні немає між
дієсловами коми?
Теоретичний матеріал
Однорідні члени речення поєднуються сурядним зв’язком, вони відповідають на однакове
питання, стосуються одного члена речення й відіграють однакову синтаксичну
роль: Злітаються різні круки, консультанти й політтехнологи (Л.
Костенко). Тут однорідні підмети стосуються одного слова — присудка злітаються.
Розділові знаки при однорідних членах речення
Кому ставлять між однорідними членами речення,
|
поєднаними сполучнико- |
0, 0, 0 |
Здалеку я бачу гори, ліси, річку. |
|
вим, безсполучниковим і |
|
|
|
і 0,і 0,і 0 |
Здалеку я побачив і гори, і ліси, і річку. |
|
|
|
|
|
|
змішаним зв’язком |
0,0,і 0,і 0 |
Здалеку я бачу гори, ліси, і річку, і міст. |
|
|
|
|
|
|
0 і 0,0 і 0 |
Здалеку я бачу гори й ліси, річку
й міст. |
|
|
|
|
|
|
0, 0 і/або 0 |
Здалеку я бачу гори, ліси й річку. |
|
|
|
|
|
|
як 0,такі 0 |
Здалеку я бачу як гори, так і ліси. |
|
|
|
|
|
|
0, а/але 0 |
Здалеку я бачу не гори, а
ліси. |
|
|
|
|
|
Тире ставлять між однорідними членами речення, |
||
|
|
|
|
|
що протиставляються (між |
0 — 0 |
Насолоджуюся красою гір не здалеку — |
|
ними можна вставити сполучник а) |
|
зблизька. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Крапку з комою ставлять між однорідними членами речення, |
||
|
|
|
|
|
якщо вони поширені й у |
0;0;0 |
Здалеку я бачу гори,
укриті снігом; хвойні |
|
середині хоча б одного з |
|
ліси; річку, закуту кригою. |
|
них є кома |
|
|
|
|
Однорідні означення |
|
|
|
|
|
|
|
Означення однорідні, якщо |
|
|
|
|
|
|
характеризують предмет з |
Ліс одягнутий у жовті,
червоні й зелені шати. |
|
|
одного боку |
|
|
|
|
|
|
|
суто позитивні або суто |
Як приємно спекотного дня випити прозорої,
солодкої, прохолодної води. |
|
|
негативні за значенням |
Дув різкий, пронизливий, холодний вітер. |
|
|
|
|
|
|
образні (епітети) |
Задумливий,
смагляволиций вечір заворожує своїм спокоєм. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
перше — непоширене, |
Широкий,
порослий травою двір був нам за футбольне |
|
|
а друге — поширене |
поле. АЛЕ: Порослий травою широкий двір був нам за |
|
|
|
футбольне поле. |
|
|
|
|
|
|
друге пояснює перше |
Дід розповів іншу, правдиву історію. |
|
|
|
|
|
|
стоять після означуваного |
Будинок, високий, цегляний,
звели за півроку. |
|
|
слова |
АЛЕ: Високий цегляний будинок звели за півроку. |
|
Узагальнювальні слова при однорідних членах речення Узагальнювальними називають слова, що об’єднують в одну групу всі перелічувані предмети, ознаки, дії тощо. Узагальнювальне слово (словосполучення) відіграє ту саму синтаксичну роль, що й однорідні члени речення. Між узагальнювальними словами (УС) й однорідними членами речення треба ставити двокрапку або тире.
Двокрапка й тире при
однорідних членах речення
|
УС:0,0,0 |
У моїй уяві змішалося все: гори, ліси,
річка. |
|
0,0,0 - УС |
Гори, ліси, річка – усе змішалося в
моїй уяві. |
|
УС:0,0,0 - … (однорідними членами
речення не завершується) |
Усе: гори, ліси, річка – змішалося в
моїй уяві. |
ЗАУВАЖТЕ!
Кома не
ставиться між компонентами усталених сполук типу і так
і сяк, і туди і сюди, і вдень вночі, ні туди ні сюди, ні сяк ні так, ні вдень
ні вночі, ні риба ні м’ясо, а
також між однорідними членами речення, що поєднуються повторюваним сполучником
та утворюють тісну смислову єдність: Ні вдень ні вночі не стихає клепання коси (О. Довженко). А потім і щастя і горе обірвались так раптом (Леся Українка).
Практичне завдання (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть
розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
Перепишіть
речення й виконайте завдання (розділові
знаки пропущено).
Сиві рожеві блакитні дими кучеряві плинуть з високих мов башти стрімких димарів (М. Рильський). 2. Тобі Україно моя і перший мій подих і подих останній тобі (В. Еллан-Блакитний). 3. На Маковея збирають люди всяку городину а саме мак кріп цибулю часник моркву соняшник редьку (А. Кримський). 4. Живи Україно живи для краси для сили для правди для волі. 5. Мистецтво не підробляє й не замінює реальний світ а пояснює його розширює продовжує. 6. Бринить-співає наша мова чарує тішить і п’янить (Олександр Олесь). 7. Усе і небо і перемелене на труху в глибоких коліях дороги сіно і вогкий гнилуватий повів рік і тривожний крик птиці і невисока росиста отава сповіщало що літо вже здає ключі сумовитій осені (М. Стельмах). 8. Небо було глибоке бездонне залите густою темінню усипане міріадами рухливих мерехтливих зірок (Ю. Збанацький). 9. Ніщо не мертве в вирі світовому ні курява планет ні сталагміт ні мумії прадавніх пірамід ні літери спліснявілого тому (Борис Тен). 10. Не було спочинку ні вдень ні вночі (Панас Мирний). 11. Світло і тьма тління і вічність віра і безчестя складають світ цей і потрібні одне одному (Г. Сковорода).
Підкресліть однорідні члени речення й розставте розділові знаки.
Знайдіть і випишіть антоніми.
Успіхів
у роботі!
Навчальний
предмет: зарубіжна література
Група:
30
Урок:
№ 16
Дата: 26.05
Тема: Контрольна робота.
«Цінність духовних уроків класичної й сучасної літератури». Твір-есе
Зміст: Теоретичний матеріал
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Контрольна робота.
«Цінність духовних уроків класичної й сучасної літератури». Твір-есе
Есе – самостійна творча письмова робота, ознакою якої є особистісний характер
сприймання проблеми та її осмислення, невеликий обсяг, вільна композиція,
невимушеність та емоційність викладу.
Ознаки: дотримання структури тексту, наявність відповідних компонентів (тези, аргументи, приклади, оцінювальні судження, висновки); обґрунтування (аргументування) тези.
Вимоги до есе
1.Обсяг – 3 – 3,5 сторінки тексту.
2. Есе повинно сприйматися як
цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.
3. Кожен абзац есе розкриває одну
думку.
4. Необхідно писати стисло і ясно. Есе не повинно
містити нічого зайвого, має нести лише інформацію, необхідну для розкриття ідеї
есе, власної позиції автора.
5. Есе має відрізнятися чіткою композиційною
побудовою, бути логічним за структурою. В есе, як і в будь-якому творі, повинна
простежуватися внутрішня логіка, що визначається, з одного боку, авторським
підходом до обговорюваного питання, а з іншого – самим питанням. Необхідно
уникати різких стрибків від однієї ідеї до іншої, думка має розкриватися
послідовно.
6.Есе повинно засвідчити, що його автор знає й
осмислено застосовує теоретичні поняття, терміни, узагальнення, ідеї.
7. Есе має містити переконливе
аргументування порушеної проблеми.
Структура есе
Есе складається з таких частин – вступ, основна
частина, висновок.
Вступ – обґрунтування вибору теми
есе.
Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми й
виклад основного питання. Ця частина припускає розвиток аргументації й аналізу,
а також обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій.
Висновок – узагальнення й аргументовані висновки до
теми тощо. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і
значення викладеного в основній частині.
Коментар:
пишіть есе за творчістю одного з представників світової літератури: Е. Гемінгвея
«Старий і море», Г.Г.Маркеса «Стариган із крилами», М.Павича «Скляний равлик»,
Т.Халілова «До останнього подиху».
Успіхів у роботі!
Навчальний
предмет: українська мова
Група:
30
Урок:
№ 24
Дата: 24.05
Тема: Порядок слів у реченні. Односкладні
речення
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Порядок слів у реченні. Односкладні
речення
Теоретичний матеріал
Односкладні речення
В односкладних реченнях є лише один головний
член, який може бути як у формі підмета, так і у формі присудка: Тихий вечір. Іду
до річки. Другий головний член
односкладному реченню не потрібен, тому наведені речення є повними.
1. Означено-особове речення. Головний член у формі присудка
називає дію, яку виконує конкретна особа (1-а або 2-а особа — див. таблицю): Чекаєте
вже декілька хвилин? Дякую за терплячість.
|
|
Однина |
Множина |
|
|
|
|
|
1-а особа |
чекаю, чекатиму |
чекаємо, чекатимемо, чекаймо |
|
|
|
|
|
2-а особа |
чекаєш, чекатимеш, чекай |
чекаєте, чекатимете, чекаймо |
|
|
|
|
|
3-я особа |
чекає, чекатиме, хай чекає |
чекають, чекатимуть, хай чекають |
Неозначено-особове
речення. Головний член у формі присудка називає
дію, яку виконує невизначена особа
(3-я особа множини — див. таблицю): У нас
довго не чекають. Нарешті
ремонтують
дорогу.
Узагальнено-особове
речення. Головний член у формі присудка називає
дію, яка сприймається узагальнено й
властива будь-якій особі (1-а, 2-а або 3-я особа): Поживемо
— побачимо. Тихіше їдеш —
далі будеш. Лежачого не б’ють. Здебільшого це
вислови з народної мудрості (приказки, прислів’я, народні прикмети) та
афоризми.
Безособове речення. Головний член у формі присудка
називає дію, процес або стан, що
мисляться незалежно від особи-діяча.
Способи вираження головного члена безособового речення
|
безособове
дієслово |
Кортить
ще поспати. Мене нудить. |
|
особове
дієслово в значенні безособового |
Пахне
свіжістю. Потягло сирістю. |
|
безособова
форма дієслова на -но або -то |
Названо
переможців. Конкурс розпочато. |
|
прислівник
(з дієсловом-зв’язкою або без нього |
Сьогодні сонячно.
Учора було холодно. |
|
присудкові
слова треба, потрібно, можна, слід, гріх, сором, жаль + інфінітив |
Треба
трохи потренуватися. Шкода ви-
трачати час на порожні розмови. |
|
інфінітив
(неозначена форма дієслова) |
Як бути?
Може, відпочити? |
|
заперечне
слово нема (немає), а також не було, не буде + додаток у род.
відм. |
Не
було бажання плавати. Для мене немає
труднощів. |
Називне речення. Головний член — у формі підмета.
У таких реченнях стверджується існування предмета чи явища: Чарівне Прикарпаття. Пахощі.
Синтаксичний
практикум (усі
завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте
фото або працюйте з Word,
відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
1.Перепишіть речення й виконайте завдання.
Так шуміть же, гаї неозорі, і, сади,
зацвітайте, як дим (В. Сосюра). 2. Не
дай мені напитися журби й душі замерзнуть від морозу (О. Довгоп’ят). 3. На ланах співають ще не часто (Л. Талалай). 4. Коней на переправі не
міняють (Нар. тв.). 5. Три дні дали
на роздуми мені.
Марную день на пошуки незримої німої
суті в сутінках понять. 7. Скільки цвіту з мене обтрусили… Скільки з мене яблук
продали. 8. Було нам важко, і було нам зле, і західно, і східно. Було
безвихідно. Але нам не було негідно. 9. І все на світі треба пережити (Л. Костенко).
Підкресліть граматичні основи.
Визначте й надпишіть види односкладних речень.
2.Перепишіть речення й виконайте завдання.
Нема на світі Заходу і Сходу (О. Пахльовська). 2. Батьків не
вибирають (Нар. тв.).
3. Океан чистоти й сяйва. 4. Багато
таких суден тепер списують, ріжуть, вантажать на платформи й відправляють на
металургійні заводи (О. Гончар). 5.
Ідемо, поете, вперед і пізнаємо все (О.
Матушек). 6. Що посієш, те й пожнеш (Нар.
тв.). 7. Світало по-березневому рано (З.
Тулуб). 8. Далина. Далечінь. Світлодаль
(М. Сингаївський). 9. У садку поміж деревами понасипало кучугури (Панас Мирний). 10. Сосни високі.
Серпень. Спека (Є. Летюк). 11. У гаю,
гаю вітру немає (Т. Шевченко).
Підкресліть граматичні основи.
Визначте й надпишіть види односкладних речень
Бажаю успіхів!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 26
Дата: 23.05
Тема: Узагальнення та систематизація вивченого
Зміст: Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема:
Узагальнення та систематизація вивченого
Практичне завдання
Коментар: кожна правильна відповідь оцінюється в 0,5 балів
1 Установіть відповідність між назвою твору та автором.
1 « Місто» а) В. Шкляр
2 « Щоденник» б) Є.Плужник
3 « Солодкий світ!..»
в) Б.-І.Антонич
4 « Майстер
корабля»» г) П.Тичина
5 «Тигролови
» д) В.Підмогильний
6 «Мина Мазайло »
е) О.Турянський
7 « Я(романтика)» є) Остап Вишня
8 « Одчиняйте двері…» ж) М. Вороний
9 «Зелена Євангелія
» з) М.Семенко
10 «Маруся »
и) І.Багряний
11«Блакитна Панна » і) М.Семенко
12 «Вчись у природи творчого спокою» » к) Остап Вишня
13 «Письменники» л) П.Тичина
14 «Чари ночі» м) М.Рильський
15 «У теплі дні збирання винограду» н) О.Олесь
16 «Коляда» о) Б.-І. Антонич
17 «Арфами, арфами…» п)
П.Тичина
18 «Бажання» р) М.Хвильовий
19 «Сом»
с)П.Тичина
20 «Пам’яті тридцяти» т) М.Рильський
21 «Запрошення» у) М.Куліш
22 «Ніч…а човен як срібний птах!» ф) Б.-І. Антонич
23 «Різдво» х) Остап Вишня
24 «О панно Інно!..» ц) Ю.Яновський
Успіхів у роботі!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 35
Дата: 20.05
Тема: Контрольна робота. Модерна драматургія.
Перлини західноукраїнської літератури. Есе - аргументація
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Теоретичний матеріал
Есе – самостійна творча письмова робота, ознакою якої є особистісний характер сприймання проблеми та її осмислення, невеликий обсяг, вільна композиція, невимушеність та емоційність викладу.
Ознаки: дотримання структури тексту, наявність відповідних компонентів (тези, аргументи, приклади, оцінювальні судження, висновки); обґрунтування (аргументування) тези.
Вимоги до есе
1.Обсяг – 3-3,5 сторінки тексту.
2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого
зрозуміла й чітка.
3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.
4. Необхідно писати стисло і ясно. Есе не повинно містити
нічого зайвого, має нести лише інформацію, необхідну для розкриття ідеї есе,
власної позиції автора.
5. Есе має відрізнятися чіткою композиційною побудовою, бути логічним за
структурою. В есе, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня
логіка, що визначається, з одного боку, авторським підходом до обговорюваного
питання, а з іншого – самим питанням. Необхідно уникати різких стрибків від
однієї ідеї до іншої, думка має розкриватися послідовно.
6.Есе повинно засвідчити, що його автор знає й осмислено застосовує
теоретичні поняття, терміни, узагальнення, ідеї.
7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.
Структура есе
Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.
Вступ – обґрунтування вибору теми есе.
Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного
питання. Ця частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також
обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій.
Висновок – узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує
есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в
основній частині.
Практична робота
Виконуйте контрольну роботу на аркуші,
обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи,пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word,
відправляйте текстовий документ)
Обирайте власну
тему, розкривайте її в есе за творчістю М. Куліша, Б.-І.Антонича або О.
Турянського.
Бажаю успіхів!
Навчальний предмет: українська мова
Група: 30
Урок: № 22
Дата: 10.05
Тема: Контрольна робота. Синтаксична норма.
Тести
Зміст: Тестові завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Контрольна робота. Синтаксична норма.
Тести
Тестові
завдання
1.Граматичних помилок немає в реченні
А За молоденьким гаєм ріс більш старезний ліс.
Б Шлях через поле видався їм найбільш коротшим.
В Для гостей чемпіонату приготували найкращі місця.
Г Цього разу відпочинок здався більш гарнішим.
Д Наступного року очікують холоднуватішого літа.
2.Прочитайте речення.
Фігуристка, [...] хворобу, блискуче виконала складний
стрибок.
Замість пропуску можуть стояти всі слова, ОКРІМ
А незважаючи на
Б не дивлячись
В забувши про
Г подолавши
Д попри
3.Граматично правильне закінчення
речення «Приїхавши до Криму,..»
А мене відразу захопив п’янкий аромат олеандрів.
Б перед вами раптово розпросториться лазурове море.
В дітлахи швидко засмагли під лагідним сонцем.
Г згадуються неперевершені поезії Адама Міцкевича.
Д усіх відпочивальників гостинно зустрічає Сімферополь.
4.Помилково вжито слово в рядку
А зачинити кабінет фізики
Б доводити складну теорему
В складати випускний іспит
Г мішати проводити урок
5.Літеру у на місці всіх пропусків треба писати в рядку
А ..війшли до комори, переконана ... цьому
Б... свободу віримо, прочитала ... книзі
В зайшла ...
зошиті, пішли ... світлицю
Г була ... Львові,
дивився ... стелю
Д приходила ... формі, жити... Фастові
6.НЕПРАВИЛЬНИМ є запропонований у дужках варіант рядка
А відповідно до Конституції (за Конституцією)
Б багатий кам'яним вугіллям (багатий на кам'яне
вугілля)
В на вимогу прокуратури (по вимозі прокуратури)
Г берегти на всякий випадок (берегти про всяк
випадок)
Д розумітися в оподаткуванні (розумітися на оподаткуванні)
7.Редагування потребує сполука в рядку
А згадати між іншим, принагідно згадати
Б упродовж місяця, на протязі місяця
В дотепер не з’ясовано, досі не з’ясовано
Г насамперед знати, передусім знати
Д знайти без зволікань, знайти негайно
8.Граматично правильно утворено словосполучення
А розпочнеться о четвертій годині
Б зустрінемося без десяти дев'ять
В тренувалися до пів сьомої години
Г прибігти без десяти хвилин третя
Д зателефонуйте після дев'яти
9.Позначте неповне речення, у якому слід поставити тире
(розділові знаки опущено).
А Три по три дев’ять.
Б У тітки Василини рушники на стінах. (В. Лісовський)
В Не одежа красить чоловіка, а добрі діла. (Нар. творч.)
Г Надворі дощ, а я без парасольки. (О. Забужко)
10.Установіть відповідність між односкладними простими реченнями
і їх типами.
1 узагальнено-особове
2 неозначено-особове
3 безособове
4 означено-особове
А Ми їхали тепер від села до села. (Ю. Смолич)
Б Сьогодні пишуть диктант. (М. Стельмах)
В Треба бути щедрим і вимогливим до себе (О. Довженко)
Г Бережіть час — його за гроші не купиш. (Нар. творч)
Д Пливу човником… (О. Копиленко)
11.Утворіть словосполучення, знявши дужки.
Завдавати (біль)
ігнорувати (попередження)
командувач (військо)
стосуватися (ми)
12.Утворіть і запишіть речення.
Частина дітей (гралася, гралися) у схованку.
Більшість бійців (лягла, лягли) спати.
Команда "Динамо" (вийшла, вийшло) до фіналу змагань.
(Пройшло, пройшли) в мовчанні кілька хвилин.
Коментар: Виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи, пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ)
Бажаю успіхів!
Навчальний предмет: українська література
Група: 30
Урок: № 27
Дата: 06.05
Тема: Оптимізм, любов до природи, людини,
м’який гумор як риса індивідуального
почерку Остапа Вишні. Твори: «Усмішка», «Сом», «Моя автобіографія».
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із
викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Оптимізм, любов до природи, людини, м’який гумор як риса індивідуального почерку Остапа Вишні. Твори: «Усмішка», «Сом», «Моя автобіографія».
Теоретичний матеріал
Теорія літератури (жанри)
Усмішка —
лаконічний гумористичний твір, у якому поєднано жанрові особливості гуморески,
анекдоту й фейлетону. Цьому жанру властиві ліризм і дотепність, які поєднані з
доброзичливим тоном оповіді. В усмішках незримо присутній образ автора: він
виникає в ліричних відступах, окремих репліках оповідача. Відомі такі тематичні
цикли усмішок Остапа Вишні, як мисливські, київські, кримські, сільські,
закордонні та ін.
Фейлетон —
невеликий літературно-публіцистичний твір викривального, сатиричного характеру
на злободенну тему
У
«Мисливських усмішках» найповніше виявилася чиста, щедра й весела душа Остапа
Вишні. За лукавим, усміхненим образом оповідача — сам автор, який обожнював
полювання. Але він — мисливець тієї рідкісної вдачі, який іде на полювання не
метою вбити, а навпаки, — уникнути насильства над природою. «Мисливські
усмішки» збагачують читача знаннями про природу, у звичайному кленовому листку
«розкривають цілий світ з його радощами й трагізмом, виховують повагу до всього
живого на землі, навчають щиро й незрадливо любити свій рідний край з його
зелом, птаством і звіриною, з його полями й лісами, з його людьми, добрими
душею й чистими помислами» (Ю. Цеков).
Автор-оповідач замислюється над проблемами людини та природи, людини й вічності
земного буття. Його погляд на світ визначає тонкий та проникливий ліризм, тому усмішки є поезією в прозі. назві збірки автор закарбував винайдений ним
літературний жанр. Більшість з 26 усмішок названа на честь головного героя:
«Лисиця», «Ведмідь», «Бекас», «Вовк», «Вальдшнеп», «Перепілка», «Дрохва», «Сом»
та ін. Майстерність автора виявилася передусім у внесенні ліричного забарвлення
в гумористичну розповідь.
Остап
Вишня — майстер пейзажних картин. Саме
з мальовничого пейзажу
розпочинається усмішка «Сом»: «Заплава річки Осколу... заросла густими очеретами, кугою, верболозом і
густою,зеленою, соковитою травою. Як увійдеш — картуза не видно! Шумить заплава
в травні та в червні...
Поміж очеретами та верболозом сила-силенна невеличких озеречок, покритих густою зеленою ряскою, лататтям з жовтогарячими квітками-горнятами на довжелезних зелених батогах! А скільки там водяних лілій!..» Перед читачем постають мальовничі краєвиди Слобожанщини, в авторських інтонаціях відчувається трепетна любов до цього краю, до його краси й до тих, хто населяє Оскіл та його береги: солов’ї, дикі качки, болотяні курочки, лиски та ін. Автор доповнює цю картину буянням зелені й пташиного торжества, голосами дівча-ток з народними піснями «Човник», «Тихо-тихо», «Тихенький вечір на землю спадає», «Тихо, тихо Дунай воду несе» та ін.
Природа — ніби ліричне тло, на якому розгортаються події, а ведуть сюжет
розповіді оповідач, дід Панько й рибалка (без імені). У першій історії читачів
застерігають від небезпеки, яка чатує на необачних людей: «Трохи ліворуч — велика ковбаня1,
ціле просто урвище під зверху тихою водою... Там так глибоко, що наша дзвіниця
пірне! Їй-бо, правда! Пірне з хрестом! Боже борони там купатися! Утя гує,
углиб утягує: закрутить тебе, завертить, бульк! — і немає чоловіка!» Але
виявляється, що не ковбаня є найбільшою небезпекою на Осколі... а велетенський
сом, який живиться гусаком... Але якби тільки гусаком! Як відомо, рибалки й
мисливці — майстри перебільшень, і дід Панько — не виняток. Він далі дивує
читача історіями, у які важко повірити, проте робить це так переконливо й
майстерно, що мимоволі довіряєш йому. «Героїзм» сома не обмежився гусаком:
наступною жертвою став панський собака сетер-гордон Джой. На тверде переконання
діда Панька, сомові навіть катер з’їсти під силу, щоправда, він цього не
робить, бо судно надто голосно торохтить: «А
якби тихо плив, могло б і катеру те бути, що тому Джоєві!.. Соми — вони такі!»
З наступної історії,
яку розповів уже інший рибалка, читач дізнається, що риба сом — сильна й
могутня. Це було на Дніпрі... Рибалка став свідком того, що величезний сом
тягнув проти течії на шаленій швидкості човна з дідком, який заплутався за
шворку й не міг відчепитися від човна. Рибалка взявся допомогти бідолашному
дідусеві. Довго ще тягав їх сом, аж доки не покинули його сили.
Остання частина усмішки більш реалістична й приземлена, вона нагадує інструкцію про те, як ловити сома. І читач ладен уже й повірити, прийняти розповідь за чисту копійку, якби не нові побрехеньки оповідача: «...у сома в чере ві знаходили різні цікаві речі: копчену ковбасу, вареного рака й пару цілісіньких шпротів» Акварельний пейзаж, майстерний діалог, влучні деталі в репліках героїв, гумор, незрима присутність автора з його захопленням природою — усе це ознаки усмішки як літературного жанру, який ще називають поезією в прозі. М. Хвильовий захоплювався ліризмом цих лаконічних історій: «“Усмішки” Остапа Вишні я полюбив. Полюбив їх за те, що вони запашні, за те, що вони ніжні...»
Практичне завдання (усі завдання
виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть
розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте
текстовий документ на вказану вище адресу)
1.Знати короткий зміст усмішки
«Письменники». (у пошуковій системі
Google або в електронному підручнику Авраменко О. Українська література (рівень
стандарту): підручник для 11 класу закл.заг.серед. освіти.-Київ: Грамота,2019
р.)стор.112-114
2.Яким
ви побачили Остапа Вишню в гуморесці «Моя автобіографія»? (дом.завд.минулого уроку)
3.Охарактеризуйте образ оповідача в усмішці «Сом».
4. Яку роль відіграють пейзажі в усмішці
«Сом»? Які особливості їхнього зображення?
Творче завдання (за
бажанням, достатньо-високий рівень)
Напишіть вільне есе про те, яким ви
побачили оповідача усмішки «Письменники».
(пишемо вільне есе: довільна форма й стиль викладу, довільна структура,
наявність позиції автора).
Бажаю
успіхів!
Навчальний
предмет:
українська література
Група: 30
Урок: № 28
Дата: 06.05
Тема: Контрольна робота. Прозове розмаїття. Тестові завдання.
Зміст: Тестові завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Контрольна робота. Прозове розмаїття. Тестові завдання.
Тестові завдання
1.Справжнє прізвище Миколи Хвильового
А Микола Бажан
Б Микола Фітільов
В Микола Вінграновський
2.Твір М.Хвильового «Я (Романтика)» належить до жанру
А роман
Б новели
В оповідання
3.Главковерхом чорного трибуналу комуни з твору «Я (Романтика)» є
А Тагабат
Б Андрюша
В дегенерат
4.Юрій Яновський народився в с. Майєровому на Єлисаветградщині, зараз яка це область:
А Чернігівська
Б Кіровоградська
В Київська
5.Твір Ю.Яновського «Майстер корабля» належить до такого жанру:
А оповідання
Б новела
В роман
6.Чому Валер’янові Підмогильному довелося покинути навчання в Катеринославському університеті
А через матеріальну скруту
Б сімейні труднощі
В початок революції
7.Жанровий різновид твору «Місто» В.Підмогильного
А соціальний роман
Б психологічний роман
В урбаністичний роман
8. Композиційними особливостями роману «Місто» є
А поділ на глави, кульмінація на початку твору
Б присвята й розповідь від третьої особи
В дві частини та два епіграфи
9.Справжнє ім’я та прізвище Остапа Вишні
А Павло Губенко
Б Іван Тобілевич
В Панас Рудченко
10.У назві гуморески «Моя автобіографія» Остап Вишня використав
А епітет
Б інверсію
В тавтологію
11. Твір «Сом» Остапа Вишні належить до жанру
А усмішка
Б фейлетон
В гумореска
12.Розкрийте теми й проблеми прозових творів 20-х-30-х років ХХст. (прозове розмаїття) 2бали.
Бажаю успіхів!
Відео до уроку "Творча біографія Юрія Яновського,загальна характеристика творчості"
Навчальний
предмет:
українська література
Група: 30
Урок: № 19
Дата: 18.04
Тема: Микола Хвильовий. «Я (Романтика)» - новела про добро і
зло в житті та в душі
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Микола
Хвильовий. «Я (Романтика)» - новела про добро і зло в житті та в душі
Теоретичний матеріал
Новела «Я (Романтика)». Новела
складається зі своєрідного «прологу» (лірико-романтичного
зачину), який має ввести читача в складний психоло- гічно-настроєвий світ, і
трьох частин. В основі «прологу» — звичайна побутова ситуація: розмова матері
із сином напередодні грози. Однак вона ускладнюється незвичними пейзажними деталями,
часом загадково символічними (кургани,
пустельна скеля, мовчазний степ, таємні
вершники, розбійний хрест), особливою
спресованістю часу («Але минають
ночі, шелестять вечори біля тополь, тополі відходять у шосейну безвість, а за ними — літа, роки й моя буйна
юність»).
Наступні
три розділи — це життя у фронті соціальної грози. Три частини — три різні
ситуації на фронті й три різні душевні стани героя. Їхня динаміка одна та сама:
усе рухається до апокаліпсису. Простежмо за цими сюжетними мотивами. Від розділу
до розділу ускладнюється становище на фронті. Шалені атаки ворога, паніка, яка
охоплює фронт і тил, передчуття поразки, рух до катастрофи. Так само
ускладнюється психологічна ситуація. Оповідач невпинно фіксує зміни в настроях
чекіста: психологічні перепади, збурення психіки, емоційну екзальтованість,
тривогу, надію і безнадію, спроби самовиправдання й істерію.
Прийнято
говорити про роздвоєність свідомості героя («розкололось
моє власне “Я”»). Та відбувається
щось іще страшніше. Відомий філософ М. По-пович стверджував, що персонажі
новели (мати, Тагабат, дегенерат, Андрюша, голова чорного трибуналу) — усе це
різні «кінці душі» одного й того
самого романтичного «Я». І для такого твердження в тексті є підстави: «Тут, у тихій кімнаті, моя мати не фантом, а
частина мого власного злочинного “Я”, якому я даю волю».
Кожен
персонаж — це втілення певних сил, що формують психологічний світ людини, яка
успадкувала первісні інстинкти й водночас здобутки цивілі-зації. Дегенерат
уособлює «тваринні» сили, не освітлені ще ніякою думкою. Він нагадує
каторжника, персонажа з відділу кримінальної хроніки. Це байдужий виконавець,
автомат, якому чужі щонайменші порухи душі.
Боротьба відбувається між нещадним Тагабатом, у якого один присуд — «Розстрілять!», Андрюшею та героєм-оповідачем. Тагабат легко ламає волю нервового, несміливого, сентиментального Андрюші: цей «невеселий комунар» добре усвідомлює, що «так комунари не роблять», що це — «вакханалія», але в підсумку поспішно ставить підпис — «робить свій хвостик під постановою». Тагабат — раціоналіст і все зважує чітким розрахунком, законом революційної доцільності.
Найскладніше
в душі головного героя новели — те, що поєднується кодекс чекіста й ще не
втрачена людська сутність («Я — чекіст,
але я і людина»). Він естетично чутливий, глибоко сприймає світ (досить
згадати, як, дивлячись на портрети княжої сім’ї, чекіст уявляє «весь давній світ, усю безсилу грандіозність
і красу третьої молодості минулих
шляхетних літ»). Але беззастережна відданість революції, революційній
доктрині вводить його в «надзвичайний
екстаз», порушує намул інстинктів, знезброює в боротьбі з Тагабатом: «Цей доктор з широким лобом і білою лисиною... і з каменем замість
серця, це ж він і мій безвихідний хазяїн, мій звірячий інстинкт. І я,
главковерх чорного трибуналу комуни, — нікчема в його руках, яка віддалася на
волю хижої стихії».
Поставлений
перед неминучим вибором між синівським і революційним обо в’язком, герой твору
робить фатальний вибір. Власне, він уже втратив себе, став, як і Андрюша,
безвольним виконавцем, «гвинтиком» і заручником системи. Убивство чекістом
власної матері — Марії (ім’я-символ, утілення безмежної доброти й милосердя
Богоматері) — кардинально змінює комунарові шлях до омріяного гармонійного
суспільства: другий розділ закінчується трикратним повтором — «Я йшов у нікуди». У третьому розділі
з’являється образ «мертвої дороги»,
яка пролягла серед «мертвого степу».
Так катастрофічно закінчилося протистояння фанатизму й гуманізму. Сліпа віра в абстрактну ідею, беззастережне служіння їй призводять до знищення одвічних загальнолюдських ідеалів, зречення всього людського, руйнування особи. Суспільство, побудоване на численних людських жертвах, замішане на невинній крові, не може бути гуманним і справедливим.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
✔ Створіть літературний
паспорт до епічного твору за такою схемою:
1.Назва твору.
2.Автор.
3.Літературний рід.
4.Жанр.
5.Тема твору.
6.Головна ідея.
7.Головні герої.
8.Художні засоби.
2. Доведіть, що цей фільм знято саме за мотивами твору М. Хвильового «Я (Романтика)», а не є його екранізацією.
3.Висловте свої враження від фільму: наскільки точно передано атмосферу подій новели М. Хвильового; прийоми, використані оператором; музичний супровід; гра акторів.
4. Поміркуйте, чому сценаристка Д. Шуляренко ввела до фіналу фільму рядки з передсмертного листа М. Хвильового.
Немає коментарів:
Дописати коментар