Навчальний предмет: зарубіжна література
Група:
Урок: №
Дата:
Тема: Ф. М. Достоєвський. «Злочин і кара». Сюжет роману, зумовлений рухом свідомості головного героя
Зміст: Теоретичний матеріал
Практичне завдання
Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com
Тема: Ф. М. Достоєвський. «Злочин і кара». Сюжет роману, зумовлений рухом свідомості головного героя
Теоретичний матеріал
Для розуміння сюжету перегляньте відео: Експрес-урок: Достоєвський "Злочин і кара"
Ідейно-художній аналіз:
Літературний рід: епос
Жанр: філософський поліфонічний соціально-психологічний роман
Тема: зображення убозтва принижених та скривджених людей, усього нелюдяного.
Ідея: моральна необхідність внутрішнього (а не зовнішнього!) покарання злочину Раскольникова.
Головні герої: Родіон Раскольников, його сестра Дуня, стара лихварка, її сестра Лизавета, Разуміхін, Сонечка Мармеладова, Лужин, Лебезятников, Свидригайлов, Порфирій Петрович (слідчий).
Композиція: 6 частин та епілог (1 частина - злочин, 4-6 частини - кара, епілог - шлях до каяття).
Проблематика роману "Злочин і кара":
- соціальні умови;
- життєві протиріччя;
- людина та суспільство;
- відповідальність за злочин;
- наполеонізм;
- індивідуалізм;
- гуманізм;
- бунт та покора;
- бідність та злидні;
- пияцтво та проституція.
"Злочин i кара" Ф. М. Достоєвського належить до найбiльш складних творiв росiйської лiтератури. Достоєвський описує страшну картину життя людей у Росiї середини ХIХ ст.
Подiї, описанi в романi, вiдбуваються в Петербурзi. Петербург Достоєвського — мiсто, в якому неможливо жити: воно нелюдське. Це мiсто "вуличних дiвчат", "трактирних постiйних вiдвiдувачiв", якi шукають у винi хвилинне забуття вiд нудьги. Атмосфера Петербурга — атмосфера безвиходу i глухого кута. У романi багато вуличних сцен. Ось жiнка з жовтим обличчям i запалими очима кидається у воду каналу. I чутнi крики другої жiнки: "До бiса допилася, батюшки, до бiса... Удавитися теж хотiла, з мотузки зняли." Ось один iз сутiнкових епiзодiв. Отримавши вiд Олени Iванiвнi грошi, Раскольников прямує до розпивочної, що мiститься в якомусь пiдвалi. Гидка їжа, задуха "i все це до того просякнуто винним запахом, що здається, вiд одного повiтря можна за п'ять хвилин зробитися п'яним". Тут же звучать вiдчайдушнi слова Мармеладова, вбитого гiркою бiднотою i пияцтвом: "А якщо нема до кого, якщо пiти бiльше нiкуди?"
Вперше роман "Злочин i кара" побачив свiт 1886 року. Це роман про сучасну Росiю, яка пережила епоху найглибших соцiальних зрушень та моральних струсiв, епоху "розладу", роман про сучасного героя, який ввiбрав у себе усi страждання, болi та рани часу.
Уперше письменник розповідає про історію злочину, подаючи її з боку злочинця. Навіщо? Аби викликати співчуття до вбивці? Тут дещо складніше. Родіон Раскольников не банальний грабіжник, який вирішив вбити й пограбувати стару жінку, аби мати зиск. Його мотиви складніші й трагічніші. Замислившись над несправедливістю світу, герой вирішив усе виправити сам. Але чи вистачить у нього сили стати Наполеоном, аби силою влади зробити світ добрішим і справедливішим?
Щоб з'ясувати це, він зважується на вбивство. Злочин стався. Але Раскольников і не підозрював, що це так важко — вбити людину і жити з цим. Він картає себе через те, що виявився саме таким, як більшість людства, а не "надлюдиною". Та сам він боїться зізнатися й самому собі, що справа набагато складніша. Намагаючись силою розуму пояснити все, він не міг не побачити в теорії ненависного йому Лужина продовження власної ідеї. Та й у словах Свидригайлова про те, що вони "одного поля ягоди", він побачив страшну правду про себе. Виявляється, просто самих намірів вчинити добро замало. А якщо це добро має здійснитися за будь-яку ціну, то воно перетворюється на свою протилежність. Захищаючи Дуню, Соню, матір від Лужина, Свидригайлова та подібних, Раскольников опинився ніби на їх боці. І це найгірша кара. Він не до кінця розуміє, чому карається, і просто виконує прохання Соні зізнатися у злочині. Може, Родіон Раскольников сподівався, що йому буде легше, коли зізнається. Але ні. Совість і душа нормальної людини не даватимуть йому жити спокійно, і саме це найстрашніша кара. Адже від себе не втечеш. Родіон Раскольников переймається спочатку зовсім не тим, у чому винен насправді. Та терплячість і любов Соні допомагає йому зрозуміти, що справжня кара за злочин — це переживання руйнації морального закону в собі, усвідомлення гріха. І шлях до морального одужання лежить через спокуту.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах із зарубіжної літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)
Що краще: бути жертвою чи катом?
Чи можна через кров іти до встановлення всесвітнього щастя, справедливості?
Чи може людина виправдати благородною ідеєю злочини, які здійснила?
1 Успіхів у навчанні!
Тема: Система образів у
романі О. Вайльда «Портрет Доріана Грея». Еволюція головного героя.
Теоретичний матеріал
Порок — це витрата життєвих сил.
Дж. Б. Шоу
Образ Доріана Ґрея в романі долає певні
етапи розвитку. Спочатку натурник перебуває під упливом ідей лорда Генрі, але
робить спроби опиратися їм. Переломним моментом у розвитку образу Доріана є
смерть Сібіл Вейн, яка, на думку Ґрея, єдина могла протистояти спокусливим
розмовам лорда. Після її смерті Доріан Ґрей стає свідомим провідником ідей лорда
Генрі, живим утіленням його філософії. Він поширює ці думки на інших, отруюючи
певну частину молоді, і на його боці вагомий доказ — його врода. Ніхто не
вірить, що він веде аморальний спосіб життя, йому довіряють, адже обличчя його
чисте й спокійне, а очі випромінюють лагідний блиск. Так Доріан Ґрей калічить
життя багатьох. За висловом художника Безіла Голворда, в історії людства є
тільки два важливих моменти. Перший — це поява в мистецтві нових засобів
зображення форми, другий — поява в ньому нового образу. Безіл створив портрет
свого друга Доріана, досконалий витвір мистецтва. Відтоді портрет і натурник
стануть нероздільними. Спочатку Доріан не помічає своєї вроди, потім
з’являється лорд Генрі. У його словах — гімн молодості та красі, а також застереження,
що вона мине. Коли Доріан дивиться на свій закінчений портрет, у ньому
прокидається заздрість до портрета (тобто до самого зображення), адже його
врода не безсмертна, і він висловлює бажання, щоб старішав не він, а його
портрет. Бажання Доріана матеріалізується. Портрет стає втіленням душі
головного героя, його самого, а Доріан залишається прекрасним і незмінним, як
портрет. Усі порухи душі героя, усі таємничі думки й потворні бажання, усі
злочинні вчинки відбиваються на портреті. Герой прагне заховати портрет,
змінити його, але сам від себе не сховаєшся: адже портрет і натурник міняються
місцями. Портрет стає змістом, внутрішнім, а Доріан — лише формою, оболонкою.
Роль фантастики у творі
Для Безіла Голворда портрет стає і
змістом, і формою, тому що на полотні втілено його заповітну мрію. Доріан Ґрей
для художника — не просто натурник. Він — його ідеал, його божество. Безіл
щодня бачиться з ним і малює його портрети один за одним. Він уже не може жити
без Доріана. Так починається процес міфологізації людини людиною.
Сходинки пороку Доріана Ґрея
Кадр із кінострічки
«Доріан Ґрей» (режисер О. Паркер, 2009)
В образі Доріана Ґрея втілені риси
кількох героїв античної міфології.
Адоніс — бог родючості, що перевершував
своєю красою богів-олімпійців. Це вродливий юнак, у якого закохалася Афродіта.
Ганімед — прекрасний хлопчик, виночерпій
богів-олімпійців.
Парис — яскравої краси син Пріама, царя
Трої. За допомогою Афродіти він викрав дружину царя Спарти Менелая — прекрасну
Єлену.
Нарцис — син річкового бога Кефісса та
німфи Ліріопи. Побачивши у воді своє відображення, він закохався у нього та не
міг відірватися, аж поки не помер.
Нарцисизм героя — це вияв не тільки
естетизму як світоглядної позиції, а й безсумнівна ознака роздвоєння його
особистості, що стає дедалі помітнішою: «Він усе дужче закохувався у власну
вроду і все більш зацікавлено спостерігав розклад власної душі». Серед
особистих речей Доріана Ґрея — один із численних дарунків лорда Генрі: «овальне
люстерко в прикрашеній купідонами рамі із слонової кості».
Доріан стає жертвою своєї
максималістської пристрасті — любові до самого себе. Загальне забарвлення
злочинів Доріана — абсолютна аморальність. Думки виключно про власну особу її ж
і руйнують. Знову відбувається фантастичне перевтілення, і все стає на свої
місця: портрет сяє красою, а на Доріановому обличчі проступають сліди усіх
скоєних ним злочинів. Сам вигляд мертвого Доріана Ґрея жахливий,
антиестетичний. Уайльд, усупереч своїй програмі, не лише зобразив душевну кризу
свого героя, а й привів його до покарання.
Світ літератури в цікавих фактах
У сучасному суспільстві існує «синдром
Доріана Ґрея», який виражається у перебільшенні культу молодості, розглядає
можливе тривале збереження життя у межах особливостей, властивих юності.
Синдром ґрунтується на страху перед фізичним в’яненням або старінням.
Компенсується невиправданим використанням молодіжної атрибутики, обранням одягу
в молодіжному стилі, у крайньому разі спричиняє зловживання послугами
пластичної хірургії й косметичними засобами.
Розлад особливо поширений серед
публічних осіб: кінозірок, артистів, співаків. Психологи неодностайні щодо
того, чи є цей стан хворобою.
Українською мовою твори О. Уайльда
перекладали І. В. Корунець, Олекса Негребецький, О. М. Ломакіна, Р. І. Доценко
та інші.
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах із зарубіжної літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте
фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище
адресу)
1. Справжня таємниця життя — у пошуку
краси. Поміркуйте, де і в чому шукав красу Доріан Ґрей. Чи принесло це йому
щастя?
2. Поясніть, що уособлює собою портрет
Доріана Ґрея. Як він упливає на життя героя?
3. За вічну молодість Доріан був готовий
віддати душу. Хто з відомих вам героїв літератури і за що віддає душу?
4.Як особисто ви оцінюєте «Портрет
Доріана Ґрея»? Наскільки сучасний цей твір? Що вас найбільше приваблює в ньому?
Коментар:
відповідаючи на 1, 2 запитання використовуйте цитати з тексту, ви можете їх
знайти в уроці та презентації (слайди 8-13).
Тема:
Оскар Вайльд. Ідейно-естетичні погляди і творчий шлях митця. Проблема краси й моралі
в романі «Портрет Доріана Грея»
Теоретичний матеріал
Оскар Вайльд
(1854-1900)
Англійський письменник ірландського
походження, прихильник естетичних та гедоністичних поглядів на мистецтво – як
на засіб краси і насолоди, майстер неперевершених парадоксів. У романі «Портрет
Доріана Грея» (1890) Вайльд подає свою концепцію розуміння мистецтва і, як істинний парадоксаліст, сам же й
руйнує власні твердження і сентенції: "Художник — не мораліст... Будь-яке
мистецтво не має користі..." Весь свій талант Оскар Вайльд, за його ж
висловом, вкладав у розмови, він був неперевершеним красномовцем, його називали
"золотоголосим Орфеєм". Роман "Портрет Доріана Грея" приніс
письменникові світову славу, але його постулати щодо принципів життя викликали
у вікторіанській Англії обурення. Вайльда було засуджено до тюремного
ув'язнення; навіть після виправної колонії йому не було дозволено жити в цій
країні.
Оскар Вайльд — автор декількох збірок
казок ("Щасливий принц", "Гранатова хатинка"),
салонно-побутових комедій, віршів, повістей, оповідань ("Злочин лорда
Артура Севіля" (1891), "Кентервільський привид" (1887)).
Філософічність, проблематика творів,
яскравий талант Оскара Вайльда принесли йому всесвітнє визнання, а згодом
повернули його ім'я і в дорогу йому Англію.
Із більш детальною біографією та коротким змістом роману ви можете
ознайомитися, відкривши відео: роман «Портрет Доріана Грея».
Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих
зошитах із зарубіжної літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте
фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище
адресу)
1. У
зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про
життя й творчість Оскара Вайльда.
2.Чому, на думку О. Вайльда, тільки краса має сенс життя?
3.Чи
може краса існувати окремо від моралі?
Успіхів у навчанні!
Що означає для людини свобода ( за драмою Шіллера "Вільгельм Телль") презентація до уроку
Немає коментарів:
Дописати коментар