Група 60

Навчальний предмет: українська мова

Група: 60

Урок: № 21

Дата: 14.02

Тема: Збирання необхідної інформації й допоміжного матеріалу, написання, удосконалення, виголошування тексту етикетного жанру. Аналіз і самоаналіз

Зміст: Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Збирання необхідної інформації й допоміжного матеріалу, написання, удосконалення, виголошування тексту етикетного жанру. Аналіз і самоаналіз

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Прочитайте матеріал і виконайте завдання

До фразеологічних одиниць належать і форми вітання та прощання. Вони давно усталилися в українській мові, і їх не варто модернізувати без потреби. Досить часто чуємо неправильні щодо української граматики форми вітання та прощання в розмовному мовленні, по радіо й телебаченню: «Добрий ранок! Доброго дня, шановна редакція! (тут іще й ігнорування кличного відмінка — редакціє); Доброго вечора, шановні телеглядачі; Доброї (спокійної, навіть гарної) ночі, дорогі діти!»

В українській літературній мові усталилися такі форми: Доброго ранку! Добрий день! (Добридень!); Добрий вечір! (Добривечір!); На добраніч! Добраніч! (За О. Пономаревим).

v    Чи вживаєте ви або хтось з ваших знайомих форми вітання, котрі, як пише автор, «не варто модернізувати без потреби»?

v    Знайшовши у вітальних листівках випадки відхилення від норм вітання, відредагуйте їх.

 Прочитайте вірш і виконайте завдання.

Вечірнє сонце, дякую за день!

Вечірнє сонце, дякую за втому.

За тих лісів просвітлений Едем

і за волошку в житі золотому.

За твій світанок, і за твій зеніт,

і за мої обпечені зеніти.    

За те, що завтра хоче зеленіть,

за те, що вчора встигло оддзвеніти.

За небо в небі, за дитячий сміх.

За те, що можу, і за те, що мушу.

Вечірнє сонце, дякую за всіх,

котрі нічим не осквернили душу.

За те, що завтра жде своїх натхнень,

що десь у світі кров ще не пролито.

Вечірнє сонце, дякую за день,

за цю потребу слова, як молитви.

Л. Костенко

Виразно прочитайте поезію. Висловте свої міркування у вільному есе про те, чому саме таким віршем закінчується курс вивчення сучасної української літературної мови.

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 60

Урок: № 20

Дата: 13.02

Тема: Етикетні жанри (привітання, вибачення)

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Етикетні жанри (привітання, вибачення)

Спостереження

Прочитайте тексти й виконайте завдання (усно).

1. Привіт, Олено Павлівно! Вибачайте, що запізнився на урок!

2. Привіт, друже Вовчику! Даруй на слові, але ти яктой Жук з байки!

v У якому тексті порушено етикет?

v Відредагуйте його.

Теоретичний матеріал

До основних етикетних жанрів належать привітання й вибачення.

Привітання — слова або жести, звернені до кого-небудь під час зустрічі на знак прихильного ставлення, доброзичливості. Вітання відіграє важливу роль: з нього починається спілкування, а часто ним же й обмежується як доброзвичаєвим правилом. Перше враження про людину складається від того, наскільки щиро вона вітається.

До найпоширеніших етикетних форм вітання належать такі: Доброго ранку! Добрий день! Добридень! Добрий вечір! Добривечір! Вітаю! Привіт! Моє шанування! Доброго здоров’я! Вибираючи форму вітання, зважайте на вік людини й ситуацію мовлення. Форму Привіт! здебільшого використовують люди, які мають товариські стосунки.

Оскільки етикетні форми є стійкими сполуками слів (фразеологізмами), то не можна їх змінювати. Форми Добрий ранок! Доброго дня! Доброго вечора! — не бажані, хоча вживання їх не є грубим порушенням.

 

Вибачення— слова, які використовують, щоб виявити поблажливість за дрібну або велику провину. До етикетних форм вибачення належать такі: Вибачте! Прошу вибачення! Пробачте! Прошу пробачення! Перепрошую! Даруйте!

Форми Вибачаюсь! Пробачаюсь! Я хочу вибачитись! є некоректними й не можуть бути рекомендовані як вислови вибачення, оскільки за своєю граматичною формою означають дію, спрямовану на себе, а не на того, у кого просять вибачення. Тобто, вживаючи форми на -сь, -ся, людина сама себе вибачає.

Етикетні форми вітання й вибачення формувалися впродовж століть, вони відтворюють культурні традиції української нації й відповідають її духовним засадам: любов, лагідність, шанобливість, привітність, увічливість, чемність, вихованість, тактовність, коректність, делікатність, приязність.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Виконайте тестові завдання

1. Небажаною є етикетна форма               

А Доброго ранку!         

Б Доброго дня!   

В Добридень!

Г Добривечір!

 

2. Небажаною є етикетна форма               

А Добрий ранок!

Б Добрий день!   

В Добрий вечір!

Г Вітаю!

 

3. Помилковою є етикетна форма            

А Пробачте!        

Б  Вибачте!

В Перепрошую!  

Г Вибачаюсь!

 Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 60

Урок: № 19

Дата: 10.02

Тема: Збирання необхідної інформації й допоміжного матеріалу, написання, удосконалення, виголошування тексту оцінювального жанру (на вибір учня). Аналіз і самоаналіз

Зміст:  Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Збирання необхідної інформації й допоміжного матеріалу, написання, удосконалення, виголошування тексту оцінювального жанру (на вибір учня). Аналіз і самоаналіз

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Прочитайте характеристики й виконайте завдання.

 

І.        Характеристика

 

Жиленко Ольги Федорівни,

 

студентки музично-

 

педагогічного факультету,

 

1994 року народження,

 

освіта вища, незакінчена

 

Ольга Федорівна Жиленко навчається на ІV курсі музично-педагогічного факультету Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова. До навчання ставиться сумлінно, постійно підвищує свій професійний рівень. За час навчання в університеті О. Жиленко підготувала й провела відкриті уроки, організувала концерти для інвалідів-атовців. Узяла участь у студентській науковій конференції.

Ольга Федорівна виконує громадські доручення. Вимоглива до себе, має авторитет серед студентів і викладачів факультету.

Характеристика видана для … .

Декан музично-педагогічного факультету (підпис)                          І. Г. Посуха

 

2. У мене свекруха — люта змія: ходить по хаті, полум’ям на мене дише, а з носа гонить дим кужелем. На словах, як на цимбалах грає, а де ступить, то під нею лід мерзне, а як гляне, то від очей молоко кисне (І. Нечуй-Левицький).

3. Багато бачив я гарних людей, але такого, як батько, не бачив. Голова в нього була темноволоса, велика, і великі розумні сірі очі, тільки в очах чомусь завжди було повно смутку: тяжкі кайдани неписьменності й несвободи. Увесь у полоні в сумного й увесь у той же час з якоюсь внутрішньою культурою думок і почуттів.

Скільки він землі виорав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий та чистий. Тіло біле, без єдиної точечки, волосся блискуче, хвилясте, руки широкі, щедрі. Як гарно ложку ніс до рота, підтримуючи знизу скоринкою хліба, щоб не покрапать рядно над самою Десною на траві. Жарт любив, точене, влучне слово. Такт розумів і шанобливість. Зневажав начальство й царя. Цар ображав його гідність миршавою рудою борідкою, нікчемною постаттю й що нібито мав чин нижчий за генерала.

Одне, що в батька було некрасиве, — одяг. Ну такий носив одяг негарний, такий безбарвний, убогий! Неначе нелюди зухвалі, аби зневажити образ людини, античну статую вкрили брудом і лахміттям. Іде, було, з шинку додому, плете ногами, дивлячись у землю в темнім смутку, аж плакать хотілося мені, сховавшись у малині з Піратом. І все одно був красивий — стільки крилося в нього багатства. Косив він чи сіяв, гукав на матір чи на діда, чи усміхався до дітей, чи бив коня, чи самого нещадно били поліцаї, — однаково. І коли він, покинутий усіма на світі вісімдесятилітній старик, стояв на майданах безпритульний у фашистській неволі й люди вже за старця його мали, подаючи йому копійки, він і тоді був прекрасний.

З нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, видатних учених чи сіятелів — він годився на все. Багато наробив він хліба, багатьох нагодував, урятував од води, багато землі переорав, поки не звільнився від свого смутку (За О. Довженком).

4. Я не люблю дядю Юлу, бо в нього болода лухається, коли він сміється. А ще він доблий та завжди мене називає класунею (З розмови).

v Виразно прочитайте тексти.

v Визначте стиль кожного тексту.

v Пафосність, наївність, знижений тон, нейтральність — ознаки тональності наведених текстів. За допомогою яких мовних засобів їх досягнуто?

v Випишіть оцінну лексику й усно охарактеризуйте її.

v Напишіть дві характеристики одного з ваших ровесників (ровесниць): першу — в офіційно-діловому стилі, а другу — у розмовно-побутовому.

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 60

Урок: № 16

Дата: 06.02

Тема: Діалогічні жанри (бесіда, телефонна розмова, листування)

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Діалогічні жанри (бесіда, телефонна розмова, листування)

 

Спостереження

Прочитайте діалог і виконайте завдання (усно).

— Алло! Куди я зателефонував?

— Добрий день. З Вами говорить помічник директора школи № 7 Світлана Іванівна Жученко.

— Мені треба ваше начальство.

— А хто саме?

— Кого-небудь з начальства! Я хочу поскаржитися!

Ø Хто із співбесідників не дотримується правил етикету й не вміє вибудувати телефонну розмову?

Ø Завершіть уявну розмову двома-трьома репліками від кожного учасника спілкування.

Теоретичний матеріал

Діалогічне мовлення — процес мовленнєвої взаємодії двох або більшої кількості учасників спілкування. У межах мовленнєвого акту кожен з учасників по черзі виступає як слухач і мовець.

Діалогічному мовленню властиві ситуативність, емоційна забарвленість, спонтанність і двосторонній характер.

До основних діалогічних жанрів належать бесіда, телефонна розмова, листування.

Бесіда — розмова двох чи більше осіб з метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем. Складність бесіди полягає в тому, що в ній наявний експромт; щоб успішно вести бесіду, треба мати життєвий досвід, великий запас теоретичних знань, володіти мовним етикетом.

Телефонна розмова — один з видів (жанрів) усного ділового мовлення й приватного спілкування, що передбачає розмову на відстані. Оскільки співрозмовники не бачать один одного, то жести, міміка та зовнішній вигляд не відіграють роль у спілкуванні.

Листування — діалогічний жанр, яким послуговуються для регулювання ділових або приватних стосунків. Отже, листування може бути офіційним (службовим) або приватним.

Офіційне листування — це листування між установами, організаціями; воно належить до офіційно-ділового мовлення. Неофіційне листування ведеться між особами й має побутовий, часто інтимний характер.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Прочитайте гумористичні телефонні розмови й виконайте завдання.

— А де твоя мама, Олесю?

— Вона щойно вийшла до крамниці. Телефон ще теплий.

 

У кабінеті директора школи задзвонив телефон.

— Шановний директоре, мій син не зможе сьогодні відвідати школу.

— А хто це говорить?

— Це говорить мій батько.

 

Друга година ночі. Телефонний дзвінок у квартирі директора кінотеатру.

— Це квартира директора кінотеатру?

— Так, а що трапилося? Хто говорить?

— Вибачте, я хотів би запитати, о котрій годині відкривається кінотеатр?

— І для цього ви мене розбудили вночі? Як вам не соромно?

— Пробачте, але це дуже-дуже важливо для мене, пробачте, ради Бога.

— Якщо ви такі нетерплячі, то приходьте о 10 годині ранку. Усе?

— Мені не треба приходити. Мені потрібно вийти.

 

Ø Які помилки допустили мовці в телефонних розмовах?

 

2. Складіть телефонну розмову між менеджером спорткомплексу та власником абонемента. Обговоріть такі проблеми: 1) якість кондиціонування повітря в тренажерному залі; 2) асортимент тренажерів.

 

Навчальний предмет: українська мова

Група: 60

Урок: № 15

Дата: 01.02

Тема: Виголошування тексту інформаційного жанру. Аналіз

Зміст:  Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Шановні здобувачі освіти! Опираючись на теоретичний матеріал минулого (32) уроку, уважно прослухайте і подивіться відео виступу поета, видавця Івана Малковича з нагоди вручення Шевченківської премії та виконайте завдання.

Посилання на відео: Промова Івана Малковича

1.Висловте загальне враження від ораторських здібностей митця.

2.Проаналізуйте міміку, жести, голос (тембр, інтонаційний малюнок) і темп виступу.

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 60

Урок: № 14

Дата: 25.01

Тема: Інформаційні жанри (представлення, пояснення, інструкція, повідомлення)

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Інформаційні жанри (представлення, пояснення, інструкція, повідомлення)

 

СПОСТЕРЕЖЕННЯ

    Пригадайте випуск новин якогось конкретного теле- або радіоканалу.

    Розкажіть, яку інформацію ви добре сприймаєте й запам’ятовуєте.

    Що в новинах вас дратує?

Теоретичний матеріал

Мета будь-якого інформаційного виступу — дати відомості про той чи інший предмет так, щоб слухачам це було цікаво.

Найпоширенішими жанрами інформаційних виступів є інформація, пояснення, інструкція, повідомлення, лекція, доповідь, оголошення та ін.

Інформація — усне повідомлення про які-небудь події, що відбулися. Вона має бути короткою, містити факти, бути новою й цікавою для слухачів.

Пояснення й інструкція мають бути короткими та зрозумілими. Пояснюючи, не нервуйте, не сердьтеся на тих, хто чогось не розуміє. Треба пам’ятати: якщо вас не розуміють, значить, ви погано пояснюєте. Потрібно пояснювати крок за кроком, до наступного кроку переходьте тільки тоді, коли переконалися, що попередню інформацію ваш співрозмовник зрозумів.

Доповідь — один з основних видів усного монологу. У доповіді порушують яку-небудь наукову або суспільно-політичну проблему, яку потім обговорюють, доповідачеві ставлять запитання. Доповідь може тривати від 15 хв до однієї години.

Повідомлення — невелика доповідь з якогось окремого питання. Повідомлення можуть доповнювати основну доповідь.

Інформаційні виступи всіх жанрів мають загальні вимоги:

    новизна;

    актуальність;

    повнота;

    конкретні факти;

    лаконічність;

    чіткість.

Не потрібно використовувати багато жестів і говорити надто емоційно.

Теоретичний матеріал (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Підготуйте повідомлення на одну з поданих тем. (письмово)

1.Дивовижний світ «Асканії-Нової».

2.Історія київських мостів.

3.Найкомфортніше місто України.

4.Незаконний видобуток бурштину, вирубування лісів у Карпатах, забруднення річок… — наша байдужість чи недбальство?

 Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 60

Урок: № 13

Дата: 23.01

Тема: Риторичні фігури. Антитеза. Повторення.

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Риторичні фігури. Антитеза. Повторення.

 

СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Прочитайте діалог з кінофільму «Диявол носить Prada» й виконайте завдання.

Скромно одягнена провінціалка Андреа прийшла на співбесіду, щоб улаштуватися на роботу в усесвітньо відомому журналі «Подіум». Співбесіду проводить головна редакторка — харизматична, вимоглива й примхлива Міранда Прістлі.

Міранда (спідлоба): «Ви не читаєте “Подіум”?»

Андреа (засмучено): «Ні-і».

Міранда (здивовано): «І ніколи не чули про мене?»

Андреа (розгублено): «Ні-і-і».

Міранда (холодно, з іронією): «А відчуття стилю Вам не властиве?»

Андреа (виправдовуючись): «Думаю, що це залежить від того, що ви вкладаєте в …»

Міранда (з байдужістю): «Ні, ні. Це було не запитання. Це все. Ви вільні. Можете йти».

Ø Яке із запитань Міранди Прістлі не потребувало відповіді?

Ø Чому Андреа все ж таки почала на нього відповідати?

 Теоретичний матеріал

Риторичні фігури побудовані на словесних зворотах умовно-діалогічного характеру (риторичне запитання, риторичне звернення) або на застосуванні синтаксичних конструкцій з відмінним від узвичаєного порядком слів (антитеза, градація, повторення).

Антитеза (грецьк. ἀντίθεσις – протиставлення) – різке протиставлення понять, положень, образів, станів, пов’язвних між собою синтаксично або за змістом. Приклад: Думав, доля зустрінеться – спіткалося горе (Т. Шевченко).

Повторення – уживання тих самих слів, словосполучень, речень у межах одного або сусідніх речень. Приклад: Я їх люблю, я знаю їхню мову, я з ними так мовчанням говорю (Л. Костенко).

Повторення використовують для наголошення, увиразнення певної думки, вираження збудженого, психологічно напруженого стану, інтенсивності переживань мовця, а також для посилення зв’язку між реченнями: Навколо все чуже. Чуже до божевілля (Є. Маланюк). Одним з видів повторення є тавтологія, яка може бути як виражальним засобом, так і вадою тексту. Порівняйте:

 

Тавтологія як виражальний засіб	Тавтологія як вада тексту
На кричаний крик мій — мовчазне мовчання … Я ж прагну спочатку почути ячання. І всесвіту розум поставлю на чати — хочу спочатку початок почати (І. Драч).	Я не знаю, де я завтра буду, бо я ще не спланував завтрашнього дня.

 

ЗАУВАЖТЕ!

Тавтологія може бути виправдана лише в науковому й офіційно-діловому стилях. Зазвичай вона трапляється серед термінів, наприклад: Ми працювали в довідково-бібліографічному відділі Полтавської обласної бібліотеки. Орендодавець надає орендареві та членам його родини для користування квартиру терміном на 1 рік за адресою: вул. Каштанова, буд. 7, кв. 25.

Оскільки тавтологія може бути риторичним прийомом, учні часто ставлять запитання: «Чи можна використовувати повтор слів на ЗНО, зокрема у власному висловленні?» Так, можна. Але вдавайтеся до цього мовного засобу лише тоді, коли твердо переконані, що вчителі, які перевірятимуть вашу роботу, не сприймуть тавтологію як ваду тексту. А все ж ліпше не випробовувати долю.

Як уникати небажаних повторів? Є три основні способи.

Ø заміна іменника чи прикметника на займенник:

Поведінка людини залежить від характеру й виховання людини.

Поведінка людини залежить від її характеру й виховання.

 

Ø Заміна повторюваного слова синонімом:

Користь від використання нового ноутбука дуже помітна.

Вигода від використання нового ноутбука дуже помітна.

 

Ø Використання неповних речень:

Від малих дітей болить голова, а від дорослих дітей болить серце.

Від малих дітей болить голова, а від дорослих - болить серце.

 

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Придумайте або випишіть із художньої літератури по три речення з антитезою й повторенням. (усього 6)

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 60

Урок: № 12

Дата: 18.01

Тема: Контрольне есе «Мандрівка до одного з семи чудес України»

Зміст: Теоретичний матеріал

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

 

Тема: Контрольне есе «Мандрівка до одного з семи чудес України»

Теоретичний матеріал

1.Обсяг –  3 сторінки тексту (у зошиті).

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

4. Необхідно писати стисло і ясно. Есе не повинно містити нічого зайвого, має нести лише інформацію, необхідну для розкриття ідеї есе, власної позиції автора.

5. Есе має відрізнятися чіткою композиційною побудовою, бути логічним за структурою. В есе, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня логіка, що визначається, з одного боку, авторським підходом до обговорюваного питання, а з іншого – самим питанням. Необхідно уникати різких стрибків від однієї ідеї до іншої, думка має розкриватися послідовно.

6.Есе повинно засвідчити, що його автор знає й осмислено застосовує теоретичні поняття, терміни, узагальнення, ідеї.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій.

Висновок – узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині.

Коментар: виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи, пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ)

 

Навчальний предмет: українська мова

Група: 60

Урок: № 11

Дата: 16.01

Тема: Засоби мовного вираження промови. Троп як засіб мовного вираження

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Засоби мовного вираження промови. Троп як засіб мовного вираження

 

СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Прочитайте діалоги й виконайте завдання.

Мама повчає сина:

— Не люблю марнотратства! Твій дідусь, Юрчику, змалку мене навчав берегти копійку.

— Ма, а де лежить та дідусева копійка? Цікаво побачити, якими були монети у твоєму дитинстві.

Під час лекції:

Професор: «Саудівська Аравія посідає друге місце у світі за видобутком чорного золота».

Студент: «Шановний професоре, кому воно треба — оте чорне золото? Хто ж буде купу-вати коштовний метал земляного кольору? Уявляю чорні прикраси на вишуканих жінках…»

Професор: «І як Вам тільки вдалося вступити до нашого університету?»

·       Через уживання яких слів син і студент неправильно зрозуміли почуте?

·       Що мали на увазі мама й професор?

·       Прокоментуйте запитання професора.

Теоретичний матеріал

Щоб надати мовленню експресії, використовують мовні виражальні засоби — тропи й риторичні фігури.

Засоби мовного вираження

 

 

тропи	риторичні фігури
гіпербола, епітет, метафора, метонімія, окси-	антитеза, градація, повтор, риторичне
морон, персоніфікація, порівняння, синекдоха	запитання, риторичне звернення

 Промова без тропів і риторичних фігур пісна, нею важко зацікавити аудиторію. Засоби мовного вираження якнайкраще впливають на емоційну сферу людини, вони міцно утримують увагу аудиторії. Яким з наведених нижче текстів легше встановити контакт зі слухачами?

 

І. Якщо потрібно влаштуватися на престиж-	ІІ. Ви хочете мати успіх у престижній
ну роботу, то варто пам’ятати, що попере-	фірмі? Перша сходинка — співбесіда з
ду — співбесіда. А до неї треба підготуватися.	менеджером. Чи знаєте ви, як її про-
Наші спеціалісти розробили поради, які мо-	валити? А я знаю, як виграти у двобої
жуть допомогти під час першого спілкування з	з людиною в дорогому костюмі. Готові
представником фірми.	слухати?

 Текст ІІ потужніше, ніж перший, активізує увагу слухачів, бо в ньому використано:

риторичні запитання (Ви хочете мати успіх у престижній фірмі? Готові слухати?);

пряме звернення на ви, яке «приміряє» на себе кожен учасник заходу (на противагу безособовим конструкціям потрібно влаштуватися, варто пам’ятати, треба підготуватися);

тропи (провалити співбесіду, виграти у двобої, людина в дорогому костюмі).

Троп (грецьк. tropos — зворот) — це виражальний засіб, прикметною особливістю якого є вживання слова чи сполуки слів у переносному значенні: золоті руки (епітет), збірка В. Стуса «Веселий цвинтар» (оксиморон), гроші тануть (метафора), танцюють сніжинки (персоніфікація) та ін.

Риторичні фігури (грецьк. retorikos — ораторський, красномовний та латин. figura — зовнішній вигляд, образ, фігура) — синтаксичні конструкції, що мають умовно-діалогічний характер, тобто риторичне запитання не потребує відповіді, а риторичне звернення — реакції того, до кого воно спрямоване: Скільки тисячоліть ти, Земле, крутишся?!

Тропи увиразнюють мовлення, додають йому емоційності, образності, роблять виклад більш влучним. Вони можуть як пом’якшити висловлення думок, так і загострити його. Використати троп — означає вжити слово в переносному значенні на основі:

·       подібності (метафора, порівняння);

·       тотожності (перифраза, евфемізм);

·       суміжності (метонімія, синекдоха);

·       протилежності (оксиморон) та ін.

Троп	Визначення	Приклад
Епітет	Художнє означення.	«стежки скриті», «грім залізний», «синь прозора»
Порівняння	В основі — схожість явищ, виділення певної риси предмета через зіставлення з іншим.	«мов зачарований, стоїть Бахчисарай»; «горами хвилі підійма»; «…дівчина така гарна, як зірка».
Метафора	Вживання слів і словосполучень в непрямому значенні на основі подібності.	«Хтось заплутав зажурені віти в павутиння нитки золоті», «облетіли надії».
Персоніфікація	Різновид метафори: уподібнення неживих предметів чи явищ природи людським якостям, олюднення їх.	«Чистенькі віконця сміються до сонця».
Метонімія	Різновид метафори: перенесення назви предмета/явища предметів на інший предмет/явище на основі суміжності.	«Радіє Київ рідний мій» (Київ – замість кияни); «читати Франка» (замість «читати твори Франка»).
Синекдоха	Різновид метонімії: вживання однини замість множини, видового порівняння замість родового і навпаки.	«І на оновленій земні врага не буде, супостата, а буде син і буде мати…» (однина замість множини).
Оксиморон (оксюморон)	Сполучення слів, що виражають протилежні або суперечливі поняття, → виникає нове смислове значення (алогізм)	«Многоголоса тиша», «дзвінка тиша», «трупи живі».
Гіпербола	Художнє перебільшення.	«Сліз поневолених людей не ріки — море розлилось, вогненне море».
Літота	Надмірне неприховане применшення.	«це такий чоловік, що в ложці води втопиться».

 У науковій літературі іноді метафорою називають будь-який троп, тобто вживають термін «метафора» у ширшому значенні. Стертою називають метафору, що втратила образність: ніжка стола, вушко голки, сонце сідає, іде дощ. Тропи вживають здебільшого в художньому, розмовно-побутовому й публіцистичному стилях.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Прочитайте текст і виконайте завдання.

Видатний, для багатьох — незбагненний. Життєлюб та аскет водночас. Невисокий, рудовусий та часто надміру емоційний, він не мав лоску знаменитості, бо генії завжди є трохи кострубатими.

Уявляю хоча б десятисерійний фільм про Івана Франка. Про провал з викладанням у Львівському університеті, про трагедію його особистого життя, смерть старшого сина, складні стосунки з іншими відомими українцями.
Також у цьому фільмі було б неможливо оминути важкий душевний стан Франка в останнє десятиліття, оту моторошну трагедію, з якою він власноруч боровся, як Давид з Голіафом… Через увесь фільм — надривний та важкий пошук любові, без наповнення якою не міг писати. Він допустив на цьому шляху болісні помилки. Але йшов попереду власного часу — і дружніх відданих рук допомоги від української громадськості було негусто… Дехто страждав через лабіринти Франкової душі (плями на Сонці видно ліпше, ніж Сонце). Світло від його постаті таке велике, що осліплювало чимало його сучасників з їхніми недолугими наклепами та неприязню до Майстра.

А десь за кадром уважно спостерігають за дійством дві жінки — Література й Україна, заради яких Каменяр спалював свій творчий геній та своє життя. Мертві залишаються молодими (За С. Процюком).

·       Визначте стиль тексту.

·       Випишіть приклади епітета, метафори, порівняння, гіперболи.

·       Доберіть заголовок, використавши слова з тексту.

2.Перегляньте експрес-урок «Чому ціль не переслідують?» і законспектуйте почутий матеріал.

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 60

Урок: № 10

Дата: 20.12

Тема: Контрольне есе «Будь-яка проблема - це можливість стати кращим»

Зміст: Теоретичний матеріал

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольне есе «Будь-яка проблема - це можливість стати кращим»

Теоретичний матеріал

 Есе – самостійна творча письмова робота, ознакою якої є особистісний характер сприймання проблеми та її осмислення, невеликий обсяг, вільна композиція, невимушеність та емоційність викладу.

 

Ознаки: дотримання структури тексту, наявність відповідних компонентів (тези, аргументи, приклади, оцінювальні судження, висновки); обґрунтування (аргументування) тези.

 

Вимоги до есе

 

1.Обсяг –  3 сторінки тексту .

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

4. Необхідно писати стисло і ясно. Есе не повинно містити нічого зайвого, має нести лише інформацію, необхідну для розкриття ідеї есе, власної позиції автора.

5. Есе має відрізнятися чіткою композиційною побудовою, бути логічним за структурою. В есе, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня логіка, що визначається, з одного боку, авторським підходом до обговорюваного питання, а з іншого – самим питанням. Необхідно уникати різких стрибків від однієї ідеї до іншої, думка має розкриватися послідовно.

6.Есе повинно засвідчити, що його автор знає й осмислено застосовує теоретичні поняття, терміни, узагальнення, ідеї.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

 

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій.

Висновок – узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині.

Виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи, пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ)

Успіхів у роботі!

 

 

Навчальний предмет: українська мова

Група: 60

Урок: № 9

Дата: 20.12

Тема: Стилістичні особливості частин мови

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Стилістичні особливості частин мови

Спостереження

Прочитайте речення і виконайте завдання

Українцю Василю Вірастюку 2004 року присвоєно титул «Найсильніша людина світу».

Українцеві Василю Вірастюку 2004 року присвоєно титул «Найсильніша людина світу».

Яке речення сприймається не так одноманітно й більш органічно?

 

Опрацювавши теоретичний матеріал, з’ясуйте, який варіант більш прийнятний.

 

Теоретичний матеріал

Стилістичні особливості іменників

Іменники чоловічого роду ІІ відміни мають у давальному відмінку однини закінчення -ові після основи на твердий приголосний та -еві, -єві — після основ на м’який або шиплячий приголосний: Та й не дала тому козакові ні щастя, ні долі (Нар. пісня). У бою Андрієві так любо відчувати другове плече (В. Сосюра).

Є ще й паралельне закінчення давального відмінка -у, -ю, яким варто користуватися тоді, коли поряд стоять у цьому відмінку два іменники чоловічого роду, з яких один уже має закінчення -ові, -еві або -єві: Передай листа товаришеві Бондаренку.

Існування в українській мові трьох родів — чоловічого, жіночого та середнього — важливим стилістичним засобом. Цей засіб неоднаково виявляється в різних стилях.

Паралельні форми родової належності мають іменники, що позначають осіб жіночої статі за їхньою професією чи характером діяльності (так звані фемінітиви). Тобто жінку, яка має якусь професію або вид занять, можна назвати відповідним іменником чоловічого роду й жіночого: орендар та орендарка, дипломант і дипломантка, касир і касирка. Отже, слова орендар, дипломант, касир мають чоловічий рід, але так можна називати й чолові-ків, і жінок. Від іменників чоловічого роду утворюються відповідні назви жінок. Кількість таких назв збільшується: футболіст — футболістка, перекладач — перекладачка, лікар — лікарка, бандурист — бандуристка. У сучасній мові вони є стилістично нейтральними. Їх використовують у художньому, розмовному та публіцистичному стилях.

Запам’ятайте стилістичну норму: форми з -к(а) вживають у художньому, розмовному та публіцистичному стилях. В офіційно-діловому мовленні перевагу надають формам чоловічого роду, навіть якщо в мові є жіночі відповідники. Адже в діловому спілкуванні підкреслюється не стать людини, а її службове й соціальне становище — асистент Ірина Яківна, лікар Марія Іванівна, аспірант Олена Лісова. Таке ж правило діє й у науковому стилі — онколог, кандидат наук О. Славінська.

Винятками є іменники, що позначають професії та заняття, які раніше вважали суто жіночими, тому вони й не мають відповідників чоловічого роду: домогосподарка, кастелянша, манікюрниця, покоївка, рукодільниця.

Але більшість іменників — назв професій та занять — мають лише форму чоловічого роду: хірург, мер, менеджер, дипломат, біолог, фізик, терапевт, генерал. Форми жіночого роду із суфіксом -к(а), утворені від них, мають розмовний відтінок (біологічка, фізичка), слова із суфіксом -ш(а), -их(а) (агрономша, професорша, сторожиха) мають або просторічний відтінок, або інше значення (дружина агронома, професора). Слова на зразок членкиня, мисткиня, філософиня вживає тільки частина мовців, вони яскраво вирізняються незвичною для загалу формою. Відповідників жіночого роду немає в усіх складних назвах, яких стає дедалі більше: дизайнер-верстальник, старший продавець, топ-менеджер, інженер-технолог.

Уживання присвійних прикметників

Трапляються звороти, де родовий відмінок означає належність якоїсь речі комусь або чомусь: щоденник дочки, мундир офіцера, плече друга. Однак в українській класиці й народному мовленні частіше вживають конструкції з присвійним прикметником: Отцева й материна молитва зо дна моря верне (М. Номис). Подай-но йому Петрову свитку (С. Васильченко). У бою Андрієві так любо відчувати другове плече (В. Сосюра).

Природніше звучить Тарасова гора, ніж гора Тараса; пташині гнізда, ніж гнізда птахів.

Але в діловому листуванні, що потребує точного означення, іменник-прізвище ставлять у родовому відмінку: майно Федченка, справа Камінчука. Цей відмінок зберігаємо й тоді, коли є декілька однорідних членів речення: Твори Шевченка, Франка, Лесі Українки становлять золотий фонд нашої літератури (З газети). А також коли до прізвища до-дають ім’я або епітет (новели незабутнього Григора Тютюнника) чи присвійний прикмет-ник буде важкий для вимови, наприклад: повісті Квітки-Основ’яненка, а не Квітчині-Основ’яненкові повісті.

Дієслівні форми

Слово жити можна вживати в усіх стилях, а жить — тільки в розмовному й художньому. Це саме стосується форм на зразок: питає — пита, беремо — берем, ходімо — ходім. Ті з них, що довші на один склад, є нейтральними, а коротші використовують у розмовному та художньому мовленні. Інакше з варіантами типу несіть — несіте (несіть уживають у всіх стилях, тобто воно стилістично нейтральне, а несіте має урочистий відтінок, його вживають у художніх творах). Слова досягти й досягнути — «рівноправні», їх уживають у всіх стилях однаково.

Щоб наблизити до слухача (або читача) події, у художньому, розмовному й публіцистичному стилях уживають теперішній час замість минулого: Їду я недавно через міст Патона й бачу дивну рекламу.

Близьке майбутнє передають за допомогою форм теперішнього або минулого часу (завтра я їду до бабусі; ви ще поговоріть, а я вже пішла), підкреслюючи впевненість у тому, що дія обов’язково відбудеться. Більш м’яке прохання висловлюють не в наказовому, а в умовному способі (Чи не принесли б ви мені, мамо, мисочку узвару). Наказ передають також за допомогою інфінітива: виконати, повідомити, попередити.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Відредагуйте речення.

Мені здається, що він думає одне, а каже зовсім друге. 2. Я взяла мої речі й побігла за дівчатами. 3. Усякий учень має пройти тестування. 4. Удар по воротам до своєї мети не долетів. 5. «Реал» розпочинає свою атаку. 6. Захисник сильно б’є своєю ногою. 7. Директору Петру Коваленку сьогодні вручили грамоту. 8. Наша директорша повідомила на педраді про зміни в ЗНО. 9. Усі бажаючі можуть зайняти найбільш зручніші місця.

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська література

Група: 60

Урок: № 14

Дата: 20.12

Тема: Узагальнення та систематизація вивченого

Зміст: Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Узагальнення та систематизація вивченого

Практичне завдання

Коментар: кожна правильна відповідь оцінюється в 0,5 балів

1 Установіть відповідність між назвою твору та автором.

 

1 « Місто»                                                         а) С.Жадан

2 « Щоденник»                                                 б) Є.Плужник

3 « Солодкий світ!..»                                        в) Б.-І.Антонич

4 « Майстер корабля»»                                     г) П.Тичина

5 «Тигролови »                                                  д) В.Підмогильний

6  «Мина Мазайло »                                          е) О.Турянський

7 « Я(романтика)»                                             є) Остап Вишня

8 « Одчиняйте двері…»                                    ж) Є.Маланюк

9 «Зелена Євангелія »                                        з) М.Семенко

10 «Ворошиловград »                                        и) І.Багряний

11«Поза межами болю »                                    і) М.Семенко

12 «Вчись у природи творчого спокою» »      к) Остап Вишня 

13 «Письменники»                                             л) П.Тичина

14 «Уривок з поеми»                                          м) М.Рильський

15 «У теплі дні збирання винограду»               н) Є.Плужник

16 «Коляда»                                                         о) Б.-І. Антонич

17 «Арфами, арфами…»                                     п) П.Тичина

18  «Бажання»                                                      р) М.Хвильовий

19 «Сом»                                                               с)П.Тичина

20 «Пам’яті тридцяти»                                         т) М.Рильський

21 «Запрошення»                                                  у) М.Куліш

22 «Ніч…а човен як срібний птах!»                   ф) Б.-І. Антонич

23 «Різдво»                                                            х) Остап Вишня

24 «О панно Інно!..»                                             ц) Ю.Яновський

 2. Дайте аргументовану (розгорнуту) відповідь на запитання:

• Чи цікавишся ти поезією і якою саме (класичною, сучасною)?
• Чи дослухаєшся ти до слів сучасних популярних пісень і що ти думаєш про їхній зміст?
• У чому ти бачиш плюси й мінуси:

      а) читання художньої літератури;

      б) перегляд кінофільмів за класичними творами?

• Чи спонукають тебе переживати, замислитися класичні художні твори, чи допомагають вони тобі в житті?

За відповіді на друге завдання ви отримаєте окрему оцінку.

 Успіхів у роботі! 

Навчальний предмет: українська література

Група: 60

Урок: № 12

Дата: 20.12

Тема: РМ. Постмодерністська елітарна література. Усний твір

Зміст: Теоретичний матеріал

            Коментар

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: РМ. Постмодерністська елітарна література. Усний твір

Теоретичний матеріал

1.Обсяг –  5-8 хвилин.

2. Твір повинен сприйматися як цілісна промова, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Необхідно говорити стисло, чітко і ясно.  Не повинно міститися нічого зайвого, твір має нести лише інформацію, необхідну для розкриття ідеї, власної позиції автора.

5. Текст має відрізнятися чіткою композиційною побудовою, бути логічним за структурою. У промові, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня логіка, що визначається, з одного боку, авторським підходом до обговорюваного питання, а з іншого – самим питанням. Необхідно уникати різких стрибків від однієї ідеї до іншої, думка має розкриватися послідовно.

6.Усний текст повинен засвідчити, що його автор знає й осмислено застосовує теоретичні поняття, терміни, узагальнення, ідеї.

7. Твір має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

 Структура

Промова складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми.

Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій.

Висновок – узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує промову або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині.

 

Коментар: ви можете на аркуші паперу написати план, тези або саму промову; за основу берете творчість сучасних українських поетів й прозаїків, а саме: Ю. Андруховича, О. Забужко, Г. Пагутяк, В. Діброви .Інформацію про життя і творчість письменників ви можете взяти з попередніх уроків. Знімайте на відео та надсилайте на електронну адресу.

Навчальний предмет: українська література

Група: 60

Урок: № 11

Дата: 20.12

Тема: В. Діброва «Андріївський узвіз». Проза

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: В. Діброва «Андріївський узвіз». Проза

Теоретичний матеріал

Володимир Георгійович Діброва (укр. Володимир Георгійович Діброва, 11 серпня 1951 Сталіно) — письменник, перекладач, есеїст.

Народився 11 серпня 1951 в місті Сталіно. Батько — Георгій Савич Діброва, мати Нонна Дмитрівна.

Навчався в Київському університеті імені Тараса Шевченка, на факультеті романо-германської філології, відділ перекладачів (1968-1973). У 1985-1988 — аспірант Інституту літератури ім. Т. Шевченка АНУ. Тема кандидатської дисертації: "Творчість Фленн О'Брайен і традиції народної культури" (захищена в 1988).
Яскравий представник "андеграундної альтернативи" 1970 — 1980-х років, що створювалася паралельно радянському офіціозу — в самвидаві. Дебютувавши в кінці "перебудови" двома книгами у відкритій пресі ( "Тексти з назвами і без назв", 1990; "Пісні Бітлз", 1991), він одразу став одним з найпопулярніших українських прозаїків, переведеним в Німеччині, Польщі, Угорщині, Шотландії , США, Канаді. 1996 року в престижному американському видавництві "North Western University Press" (де друкувалися твори Кундери, Мілоша, Бродського та інших видатних східноєвропейські письменників) з'явився однотомник його обраної прози "Peltse and Pentameron". На Україні тим часом його твори друкувалися в періодиці — найширший резонанс отримали романи "Пентамерон" ( "Сучасність", 1-2, 1994), "Бурдик" ( "Березіль", 1-2, 1997), повість "День народження" ( "Кур'єр Кривбасу", 10, 1997), п'єси "Короткий курс" і "Двадцять такий-то з'їзд нашої партії (стенографічний звіт-опера)".

За переклад роману Семюела Беккета "Уот" (Журнал "Всесвіт", 9-12, 1990) Володимир Діброва нагороджений премією ім. Миколи Лукаша.

З 1994 року письменника живе і працює в США, викладає в Українському науковому інституті Гарвардського університету.

«Андріївський узвіз» (2007 рік)

"Андріївський узвіз" - це "роман-подорож". На початку твору його головний герой, потрапивши на свято міста, піднімається Андріївським узвозом. Там він опиняється в критичній ситуації, непритомніє і ніби подорожує в бік дитинства. Він робить п’ять зупинок у ключових моментах свого життя, де ще раз переживає кохання й хворобу, стає свідком суспільних змін, просувається по службі, робить ті самі помилки й перші дитячі кроки у пізнанні світу. Цього разу він бачить та розуміє все, але нічого не може змінити. А ще він дізнається, що в його житті була таємниця, про яку він, виявляється, знав, починаючи із п’яти років. Ця таємниця ніколи не залишала його, особливо в ситуаціях небезпеки та скрути. Події цієї подорожі охоплюють 1948 - 2002 роки й відбуваються на тлі Андріївського узвозу - вулиці, яка з’єднує низ міста з верхом, дитинство героя - зі зрілістю, скороминуще - із вічним. Роман "Андріївський узвіз" розрахований не лише на шанувальників рідного слова, але й на всіх, хто звик читати.

У «Андріївському узвозі» 54-річного чоловіка зі смаком і досвідом, чоловіка, який відчував при ходьбі кожен м’яз свого тіла, який дослужився до посади проректора, раптово хапає інсульт. Оскільки держава прирівняла науковців до держслужбовців, пенсія в чоловіка має бути не найгіршою. Проте це його чомусь не радує. У нього є донька, дружина, два зяті — колишній і актуальний – обидва талановиті поети.

У чоловіка намічається внук, якого назвуть на честь діда. І це найсвітліший момент роману. У чоловіка є друг-ректор, з яким він розсварився через кляту ректорку, і коханка, яка брутально кидає чоловіка, бо виходить заміж за іноземця. Через відкоша, отриманого від останньої коханки, у чоловіка й стався інсульт. На щастя, після лікування йому милостиво повернули всі досі паралізовані частини тіла. Після такого дива герой повернувся не тільки в лоно родини, а й у лоно церкви. На святі міста, що традиційно відбувається на Андріївському узвозі, із чоловіком стався другий інсульт. У коматозному стані він мандрує в потойбіччя. Виринаючи із потойбіччя й потрапляючи в реальність, чоловік бачить обличчя дружини, осяяне любов’ю, в якому збіглися початок і кінець. Він розуміє — йому вибачили.

Людське життя надто коротке – лише п’ять зупинок, і ти вже сивий, розбитий інсультом, падаєш посеред вулиці й хтозна, чи піднімешся. Що лишається? Хіба що схопитися за линву минулого, щоб повернутися туди, де вже був. І з кожним кроком назад знімати з себе, немов лушпиння, дріб’язкові клопоти та інтриги, захоплення та невдачі, амбіції та проблеми, характерні певному вікові… Герой книги проходить п’ять зупинок: Статечний вік – Зрілість – Молодість – Юність – Дитинство. І наприкінці бачить, що навіть опинившись у точці відліку, не має змоги щось змінити: “В який би він зараз бік не пішов, він вже знає, чому його так вабить линва. Він бачив, що вона проходить через все його життя.”

Повністю прочитати роман ви можете тут: «Андріївський узвіз».

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Володимира Діброви.

Успіхів у навчанні!

 

Навчальний предмет: українська мова

Група: 60

Урок: № 8

Дата: 19.12

Тема: Стилістичні засоби словотвору

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Стилістичні засоби словотвору

СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Прочитайте пари слів і виконайте завдання.

Перукар – перукарка                              Вівчар - вівчарка

Лікар – лікарка                                        Пілот - пілотка

Учитель – учителька                               Електрик - електричка

Ø Чи від усіх слів можна утворити фемінітиви?

Ø Чи однакові словотвірні засоби треба використовувати для творення назв професій жіночого роду?

Теоретичний матеріал

Стилістичні можливості словотвору виявляються в зіставленні слів одного кореня й одного значення, але різного словотвірного оформлення, тобто в синонімії словотвірних афіксів, які увиразнюють слово, надають йому відповідної експресії. Наприклад, рідковживані (непродуктивні) іменникові префікси пра-, па-, уз-, су- підкреслюють піднесеність сказаного — поряд зі стилістично нейтральними значеннями (суглинок, прадід) додають словам урочистого відтінку: прамова, праоснова, пагін, паросток, паморозь, узголів’я, узбіччя, узвишшя, сутінок, суголосся, супокій, сум’яття. Префікси іншомовного походження анти-, архі-, екстра-, псевдо-, ультра-, екс- надають словам книжного відтінку: антинародний, псевдопатріот, архіважливий, екстравагантний, ультраправий, експрезидент. Префікс пре- виражає збільшену міру ознаки: пречудовий, пресильний, преважливий, а воз- надає слову піднесеності й урочистості: возрадуйся, возвеличити. Особливої виразності набувають слова з декількома префіксами: знебарвити, поназбирувати, попоходив, порозходилися.

Один з найвиразніших засобів стилістики — суфікс. Суфікси книжного забарвлення -нн(я), -тт(я), -ізм утворюють абстрактні поняття, збірні, віддієслівні іменники: бажання, каяття, заняття, прагнення, стягнення, горіння, напруження, націоналізм.

«Професійні» суфікси -ар, -ець, -ач, -ист, -ик, -тель, -ир утворюють назви осіб за родом занять чи професією: байкар, повістяр, митець, бандурист, мислитель, буровик, касир.

Особливу виразність мають зменшено-пестливі суфікси -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -усіньк-, -юсіньк-, -ик, -ичок, -чк-, -ечк-, -иц- (тоненький, дрібнесенький, манюсінький, стовпчик, ріжечок, теличка) і суфікси зі згрубілим значенням, емоційно-негативним відтінком -иськ-, -їськ-, -ищ-, -їщ- (дівчисько, хлопчисько, побоїще, ручище, ножище). Суфікси здрібнілості в поєднанні зі словами негативного забарвлення надають зневажливих, іронічних, сатиричних, гумористичних відтінків: партійка, воріженьки, рішеннячко.

В офіційно-діловому та науковому стилях мовлення здебільшого уникають використання слів з експресивними суфіксами. Терміни на зразок язичок, мозочок утратили експресивність.

Складні слова виконують різні стилістичні функції: їх використовують як терміни в книжних стилях, вони передають найрізноманітніші емоційно-експресивні відтінки в художньому та публіцистичному мовленні. Емоційного забарвлення можуть також набувати й абревіатури (наприклад, у художньому стилі).

Повторення одного й того самого слова (кореня, префікса) підкреслює інтенсивність дії, ознаки: ходжу-ходжу, старий-престарий, лежнем лежати.

Уживання чи поєднання різнопланових одиниць посилює експресивність (возгавкати, ідейка, наплювизм, бабизм-ягізм).

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Пригадайте способи творення слів. Розташуйте відповідно до них подані приклади.

1. Субтропіки, прегарний, розсміятися, схвалити, прадід.

2. Ручка, ручище, ручисько, рученька, ручний.

3. Помалу, угорі, увиразнити, спростити, погіршити, одвірок.

4. Співрозмовник, безсилля, підґрунтя, межиріччя, узбережжя, міжгір’я.

5. Чотиригранний, чотирьохактний, блідо-рожевий, білосніжний, бал-маскарад, хмарочос, ВНЗ, страйкком.

6. Синь, рань, юнь, глиб, шир, захист, хода, хід, наїзд.

7. Минуле, сучасне, слідом, близько (другої), обабіч (дороги), набережна.

8. Байка, бокс, вал, полотно, поле, титан, піонер (багатозначне слово й омонім).

 

2. Прочитайте речення й виконайте завдання.

Не тільки орли-соколи злетілися до нас. Прилетіли й дрібні пташки — заготкурочка, заготкачечка, райгусак, райкарась, промцибуля, облсметана (О. Довженко). 2. Усі про них читають, усі про них знають, і всі чекають, хто ж кого перехазяйнує: чи Федір Іванович Дубковецький Макара Онисимовича Посмітного «перефедорить», чи Макар Онисимович Федора Івановича «перемакарить» (Остап Вишня). 3. Що ж, прощай, нещасна селявухо, нездійсненний ідеале мій (І. Немирович). 4. Наш полковник полковникував, поки виполковникувався (Нар. тв.). 5. Наш цебер виполуцебрився на маленькі полуцебренята (Нар. тв.). 6. Ти сніжинкою хотіла бути. Сніг, сніжок, сніжечок, сніженя, Сніженятко, сніженяточко моє (Д. Павличко). 7. А бабуля, бабулиця, бабусенція до дівчиська, дівчиниська так і тулиться — сиротина ж, сиротуля, сиропташечка, бабумамця, бабутатко, бабусонечко (І. Драч). 8. Ой, як та біла білота боліла. О як боліла біла білота (В. Стус). 9. Англія — одна з найтрамвайніших країн Європи (З газети). 10. Терезку дежав’ючить (Л. Дереш).

Ø Випишіть колоритні, яскраві слова, неологізми.

Ø Розберіть виписані слова за будовою й визначте спосіб творення.

Ø Випишіть скоромовки й навчіться їх читати швидко й чітко артикулюючи.

Ø Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 60

Урок: № 7

Дата: 15.12

Тема: Стилістичне забарвлення фразеологізмів.

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Стилістичне забарвлення фразеологізмів.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Прочитайте вислови й виконайте завдання.

синій небокрай	синій птах
узяти козу за роги	узяти бика за роги
ховати здобич у пісок	ховати голову в пісок

Ø У якій колонці записано фразеологізми?

Ø Чи відповідають світлини значенню фразеологізмів?

Теоретичний матеріал

Виразними стилістичними засобами мови є фразеологізми.

Фразеологізми (фразеологічні одиниці) — це стійкі сполуки слів, які в процесі мовлення відтворюються як готові словесні формули. Фразеологізм складається щонайменше з двох слів: бити байдики, з душею, стріляти з гармат по горобцях, не за горами.

Фразеологізми поділяють на три групи:

а) фразеологічні зрощення — одиниці, у яких цілісне значення не вмотивоване, тобто воно не випливає зі значень його компонентів: пекти раків (соромитися), бити байдики (ледарювати), ні в сих ні в тих (незручно);

б) фразеологічні єдності — одиниці, у яких цілісне значення певною мірою вмотивоване переносним значенням їхніх компонентів: вітер у кишенях свистить (немає грошей), кров з молоком (здоровий, рожевовидий, рум’яний), робити з мухи слона (перебільшувати); в) фразеологічні сполучення — одиниці, у яких цілісне значення певною мірою вмотивоване прямим значенням їхніх компонентів: берегти як зіницю ока, зачепити інтереси, глупа ніч.

Окрему групу становлять фразеологічні вислови, у яких слова більшою мірою зберігають своє індивідуальне значення: незлим тихим словом, мати велике значення, вовків боятися. Здебільшого такі фразеологізми позбавлені якогось емоційного забарвлення, проте вони функціонують у мовленні як усталені поєднання двох або більше слів. До фразеологічних висловів належать приказки (лежачого не б’ють), прислів’я (доки сонце зійде, роса очі виїсть), крилаті вислови (краса врятує світ) і мовні кліше (мати велике значення).

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Прочитайте речення й виконайте завдання.

1. На другий день, ще ні світ ні зоря, одрадяни кинулися до Марининої хати (Панас Мирний). 2. Та врода, як саронська рожа, — розквітне на зорі… (Леся Українка). 3. Ще чорти навкулачки не б’ються, як він схоплюється на ноги й до ночі не має спочинку (М. Стельмах). 4.Тільки почало на світ благословлятися, а Мелашка вже біля печі (І. Нечуй-Левицький). 5.Призначають у середню школу пташа жовтороте, а потім беруться за голови… (Ю. Збанацький). 6. Абдулаєв був старий вовк, він знав: «язика» узяти нелегко (Гр. Тютюнник). 7.Бачите — не сиджу, не згорнула ж руки (А. Головко). 8. Од’їжджаєш ти, козаче, у непевну путь, може ж, тобі доведеться і руки згорнуть (Олена Пчілка).

·       Випишіть фразеологізми й розкрийте їхнє лексичне значення.

2. Переглянувши експрес-урок «Що означає вислів гроші не пахнуть?», розкажіть історію походження згаданого фразеологізму.

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська література

Група: 60

Урок: № 10

Дата: 14.12

Тема: Сучасна проза. Г. Пагутяк. «Потрапити в сад». Проза

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Сучасна проза. Г. Пагутяк. «Потрапити в сад». Проза

Теоретичний матеріал

Народилася Москалець Галина Василівна (Галина Пагутяк) 26 липня 1958 р. в с. Залокоть Дрогобицького району на Львівщині, згодом родина переїхала у село Уріж. Закінчила українську філологію Київського державного університету ім. Т.Шевченка. Працювала у школі, у Дрогобицькому краєзнавчому музеї, приватній школі, Львівській картинній галереї. Прозаїк,член Національної Спілки письменників України. Живе у Львові.

Давно уже ніхто з жінок в українській літературі так не заворожував читача своєю міфо-поетичною прозою, як це робить Галина Пагутяк. Вона ввійшла в літературу рано, двадцятирічною дівчиною, ввійшла стрімко і сміливо. Дебютувала великими творами, і в кожному була іншою. Згодом подивувала своїх прихильників філігранною малою прозою. У своїх новелах в декількох рядках, в одному абзаці, вона творить надзвичайної сили й яскравості образи. Галині Пагутяк властиві фантастично-символічна манера письма, прорив до "вигаданого світу", потяг до містики та безнастанних пошуків спасіння людської душі у жорсткому світі. Письменниця постійно прагне зазирнути і за межу людської свідомості та осмислювати пограничний стан людського буття. Недомовленість у багатьох її творах дає великий простір читацької фантазії, спонукає до співтворчості, робить образи багатовимірними, врешті, несе в собі шарм таємничості й незбагненності.

Галина Пагутяк – автор книг прози: "Діти" (1982), "Господар" (1986), "Потрапити в сад" (1989), "Гірчичне зерно" (1990), "Записки Білого Пташка" (1999), "Захід сонця в Урожі" (1993), "Перевал" (1994), "Основа" (1995), "Кур"єр Кривбасу" (1996), "Дукля" (1994), "Смітник Господа нашого" (1996), "Біограф Леонтовича" (2001), "Книга снів і пробуджень" (1995), "Радісна пустеля" (1997), низки есе та циклу поезій.

Проза Галини Пагутяк перекладена англійською мовою (Оповідання "Потрапити в сад"; німецькою уривки з повісті "Захід сонця в Урожі", новели "Тебе спалить сонце" та "Дивись назад"; російською повість "Діти"; словацькою повість "Соловейко" та хорватською новела "Дивись назад".

На підставі подання Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Галині Пагутяк у 2010 році присуджено Національну премію імені Тараса Шевченка за книгу прози "Слуга з Добромиля".

Оповідання «Потрапити в сад»

Рік написання – 1989

Жанр – оповідання

Тема твору «Потрапити в сад» — самотність, безпритульність особистості в суспільстві, байдужому до долі людини.

 Ідея оповідання “Потрапити в сад”— розкриття душевного багатства героя, його гідності й самоповаги, доброти й щирості у ставленні до оточуючих та світу.

Проблематика — утвердження гуманістичних ідеалів, моральних чеснот.

Сюжет та композиція твору “Потрапити в сад” На початку оповідання автор коротко описує яблуневий сад, що росте на території вокзалу за високою стіною й постійно зачиненими дверима: «З-за високої мурованої стіни визирали гілки з червоними яблучками. Тільки горобцям було вільно перелітати через огорожу».

Головний герой — Грицько. У нього немає родини, немає житла, він хворий на невиліковну хворобу (епілепсію). Грицько живе з того, що заробляє грою на гармошці в електричці. Є в Грицька своя заповітна мрія — потрапити до привокзального саду. Шкода лише, що сад недоступний — за високою огорожею. Може, тому героя й хвилює ця мрія: в уяві гармоніста сад стає бажаним місцем для спочинку втомленої душі. Одного дня Грицько провідує тяжко хворого друга Микольцьо, у якого заночував. Микольцьо – самотній, але добрий чоловік. Загалом, Грицько та Миикольцьо дуже схожі, авторка виділяє їхні доброту, гідність, людяність, здатність співчувати і мріяти. Його друг, розуміє, що скоро помре, вирішує залишити Грицькові своє майно — хату та вірного собаку. Це — кульмінація твору.

Фінал оповідання — відкритий: Грицько, слухаючи завивання нічної бурі, хвилюється, аби вітер не поламав гілля в саду та не пошкодив хату. В оповіданні немає великих описів, але їх компенсують яскраві деталі. Внутрішній світ головного героя розкривається і через внутрішні монологи та діалоги, авторську присутність у тексті. Композиційною особливістю твору є його своєрідне обрамлення — образ саду на початку оповідання та наприкінці.

Із повним текстом ви можете ознайомитися тут: Галина Пагутяк «Потрапити в сад».

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Галини Пагутяк.

Успіхів у навчанні!

 

Навчальний предмет: українська література

Група: 60

Урок: № 9

Дата: 14.12

Тема: Творчість Юрія Андруховича. («Астролог», «Пісня мандрівного спудея»)

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Творчість Юрія Андруховича. («Астролог», «Пісня мандрівного спудея»)

Теоретичний матеріал

АНДРУХОВИЧ ЮРІЙ ІГОРОВИЧ

Поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Колишній віце-президент Асоціації українських письменників. Народився 13 березня 1960 року в Станіславі (нині Івано-Франківськ). Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного інституту у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному інституті в Москві (1991). Працював газетярем, служив в армії, деякий час очолював відділ поезії івано-франківського часопису «Перевал» (1991-1995). Був співредактором часопису «Четвер» (1991-1996).

Творчий доробок Андруховича формально можна поділити на два головні річища: поетичне й прозове. Поетичний дебют Андруховича відбувся в першій половині 80-х і завершився виходом у світ збірки «Небо і площі» (1985), загалом прихильно зустрінутої критикою. Того ж року він разом із В. Небораком та О. Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу (скорочення від Бурлеск-Балаган-Буфонада». Проте друга поетична збірка Андруховича («Середмістя», 1989) носить швидше не «бубабістський», а «елегійно-класицистичний» характер. Уповні «балаганно-ярмарковою» можна вважати натомість третю збірку — «Екзотичні птахи і рослини» (1991, перевидання «Екзотичні птахи і рослини» з додатком «Індія» — 1997, 2002). Домінантою поетичної картини поета в усі періоди його творчості видається напружене шукання «духовної вертикалі буття», суттєво занижене тенденцією до примирення «вертикального з горизонтальним». Звідси — стале поєднання патетики з іронією, нахил до стилізаторства і заміна «ліричного героя» щоразу новою «маскою».

З прозових творів Андруховича найперше був опублікований цикл оповідань «Зліва, де серце» («Прапор», 1989) — майже фактографія служби автора в армії, своєрідна «захалявна книжечка», що поставала під час чергувань у вартівні. 1991 року з’являється друком оповідання «Самійло з Немирова, прекрасний розбишака» («Перевал», № 1), що ніби заповідає риси, характерні для подальшої прози письменника: схильність до гри з текстом і з читачем, містифікаторство, колажність, еротизм, любов до магічного і надзвичайного. Романи «Рекреації» (1992, перевидання — 1997, 1998), «Московіада» (1993, перевидання — 1997, 2000) та «Перверзія» (1996, перевидання — 1997, 1999, 2000, 2002) при бажанні можна розглядати як трилогію: героєм (антигероєм?) кожного з них є поет-богема, який опиняється в самому епіцентрі фатальних перетворень «фізики в метафізику» і навпаки. Усі романи являють собою доволі відчутну жанрово-стилістичну суміш (сповідь, «чорний реалізм», трилер, готика, сатира), час розвитку дії в них вельми обмежений і сконденсований: одна ніч у «Рекреаціях», один день у «Московіаді», п’ять днів і ночей у «Перверзії».

Есеїстика Андруховича виникає внаслідок його частих подорожей до інших країн і поступово складається в майбутню «книгу спостережень» над нинішніми особливостями європейського культурно-історичного ландшафту. Перший варіант такої книги — «Дезорієнтація на місцевості» (1999). Разом із польським письменником А. Стасюком Андрухович видав книгу «Моя Європа: Два есеї про найдивнішу частину світу» (польське видання — 2000, українське — 2001, німецьке — 2003) — текст, написаний до цієї книжки митцем, носить назву «Центрально-східна ревізія» і являє собою спробу гранично відвертого осмислення власного «часу і місця».

Творчість Андруховича має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем пов’язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході.

Твори Андруховича перекладено і видано в Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині, Фінляндії, Росії, Сербії, США (окремими книжками), Швеції, Австрії, Болгарії, Хорватії, Білорусі, Литві, Словаччині (окремими публікаціями).

Серед ряду літературних нагород — премія ім. Гердера (Фонд Альфреда Тьопфера, Гамбург, Німеччина) за 2000 рік.

Із поезією Ю. Андруховича ви можете ознайомитися тут: "Астролог" Юрія Андруховича

Із поезією Ю. Андруховича ви можете ознайомитися тут: "Пісня мандрівного спудея" Юрія Андруховича

Коментар

«Спудеї» — це студенти академій у давнину. Часто на канікулах вони мандрували містами й селами, співали пісень, розказували вірші (що, як правило, самі й складали), щоб прогодувати себе, а також показати свою поетичну вправність. У пісні — звернення спудея до своїх творів (пісень), які складалися з любов’ю, про любов, часто з добрим почуттям гумору. Вірші просяться на волю, і треба, щоб вони зворушували серця людей, щоб від них і «явір тихі сльози витирав», і небо слухало, і соловей співав.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Юрія Андруховича.

2.Складіть літературний паспорт до одного з ліричних творів Ю. Андруховича за такою схемою:

1.Назва твору.

2.Автор.

3.Літературний рід.

4.Жанр.

5.Вид лірики (громадянська, інтимна, пейзажна).

6.Провідний мотив.

7.Художні засоби.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 60

Урок: № 8

Дата: 09.12

Тема:  Історико-культурна ситуація наприкінці ХХ-на початку ХХІ століття (на шляху до нового відродження). З’ява нового літературного покоління. Стильове розмаїття, експериментаторство, пошуки нових форм і тем.  Постмодернізм

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

            Презентація «Постмодернізм»

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема:  Історико-культурна ситуація наприкінці ХХ-на початку ХХІ століття (на шляху до нового відродження). З’ява нового літературного покоління. Стильове розмаїття, експериментаторство, пошуки нових форм і тем.  Постмодернізм

Теоретичний матеріал

Українська література межі ХХ і ХХІ століть дуже цікава й неоднозначна: оригінальна й традиційна, лірична й епатажна, акцентована на змісті й формалістська. Ця література твориться саме тепер, і ми , певним чином, є свідками її народження. Нове покоління поетів і письменників прагне подивитися на навколишній світ по-новому, а не під кутом методу «соцреалізму». Незалежна Українська держава відкрила перед літературою і нові можливості, і нову її сторінку. Література, як і все державне життя, позбулося ідеологічно-партійного диктату, ставши абсолютно вільною у  виборі тем , образів і способів їх трактування. Ідейно-художнє її багатство стимулювало тематичну, жанрово-стильову, концептуальну різноманітність.

Характерною прикметою літературного життя кінця ХХ – початку ХХІ століття є те , що у ньому беруть участь представники різних поколінь, різних стильових течій, отже, в ідейно-тематичному, жанрово-стильовому й емоційно-інтонаційному виявах література останніх років строката й різнобарвна.

Якщо представники старшого покоління (тобто ті , хто забезпечував літературі відповідну духовну висоту і в 60-ті , і в застійні 70-80-ті роки: Л. Костенко, І. Драч, Д. Павличко, Б. Олійник, П. Загребельний, Р. Іваничук, В. Шевчук та інші) в цілому тяжіють до традиційної , об’єктивно реалістичної манери письма, до осмислення передусім проблем історичної пам’яті , морально-духовного зв’язку часів, національних святинь і традицій, то «молодші» (В. Кордун, І. Римарук , В. Герасим’юк, Г. Пагутяк, І. Малкович, О. Забужко , Ю. Андрухович, Є. Пашковський , О. Лишега, В. Діброва) й зовсім молоді ( В. Кокотюха, І. Ципердюк, С. Жадан, О. Ульяненко, С. Процюк, І. Андрусяк, І. Карпа, Любко Дереш) вдаються до експериментаторських пошуків, критики застарілих кенонів, нетрафаретності, гостро реагуючи на досьогочасні тематичні табу тощо.

Молодших приваблюють неоавангардистські та постмодерністські віяння, що знайшли свій вияв і в творчості тих , хто прийшов у літературу в середині 80-х – 90-х років ХХ століття. Сучасна літературно-мистецька ситуація нагадує літературну дискусію 20-х років ХХ століття. Адже ставляться суголосні тій добі питання: що таке література сьогодні, яка її місія в житті суспільства, окремої людини, якими повинні бути її ідейно-естетичні орієнтири?

Ознакою нового часу є поява творів , які замовчувалися, заборонялися у застійні часи, видаються твори «з шухляди», класичні зразки літератури. Проза 90-х років вражає оголеною правдивістю, зацікавлює невідомим фактажем, новизною ситуації та образів.

За географічним принципом можна виокремити київську-житомирську (В.Шевчук, В. Медвідь, Є. Пашковський, О. Ульяненко, Б. Жолдак, О. Жовна, Л.Пономаренко, Є. Кононенко, О. Забужко, В. Діброва) та галицько-станіславську (Ю.Андрухович, Ю. Винничук, Ю. Іздрик). Самобутньо виокреслюється й жіноча проза (О. Забужко, Є. Кононенко, В. Мастєрова, Л. Пономаренко та інші ).

Постмодернізм як один із художніх напрямів мистецтва 90-х років, його риси. Постмодернізм як явище.

Постмодерна спрямованість в українському письменстві означилася після 1986 р., після катастрофи на Чорнобильській АЕС, яка неначе пробудила і митців старшого покоління, і «шістдесятників», і породила нову генерацію письменників постчорнобильської епохи. Ця хвиля митців прагнула «зруйнувати Карфаген української провінційності» ( Ю. Шевельов), тобто вивести мистецтво слова поза межі політики, ідеологічних та адміністративних втручань у художню творчість, зробити його естетично самодостатнім.

Вперше термін “постмодернізм” з’явився 1917 р. в книжці німецького філософа Рудольфа Паннвіца “Криза Європейської культури”. Вживався він на позначення нігілізму в культурі ХХ ст.

У сучасній постмодерністській літературі головна увага приділяється, по-перше, індивідуальній манері митця, його власному баченню людини та світу, у творах часто сполучається конвульсивна краса, примхлива елегантність, потяг до дисгармонії та деформації, хворобливої фантастики та абсурду, вигадливий еротизм.

По-друге, духовна напруга, пошук внутрішньої ідеї, самовіддана несамовитість, екзистенційність є важливою складовою сучасної літератури.

По-третє, метафорична насиченість твору поєднана часто з навмисно зниженою мовою; багато словесної еквілібристики; плеоназм, наявність оксюморону та антитези, гіперболи та гротеску; складна композиція твору, фрагментарність – ознаки твору постмодерного часу.

Літературні угруповання(«Бу-Ба-Бу», «Нова дегенерація», «Пропала грамота» «ЛуГоСад» та ін.).

Асоціація українських письменників

Утворена 6—8 березня 1997 р. на установчих зборах АУП (118 учасників). Організація АУП має за мету подолання структурно-ідеологічного змертвіння в письменницькому середовищі України, що виникло через неспроможність керівництва Спілки письменників України (СПУ) реформувати структуру та концептуальні засади Спілки письменників до рівня відповідності вимогам сучасної ситуації (як соціальної, так і світоглядної). Ставши в опозицію до СПУ, АУП проголосила своїми критеріями фаховість, подолання колоніального синдрому в українській літературі, відкритість світовим світоглядним та стильовим надбанням XX ст. Вступ до АУП відбувається на підставі запрошення від Координаційної Ради АУП (23 особи). Президентом АУП було обрано Ю. Покальчука, віце-президентами Володимира Моренця, Ю. Андруховича, І. Римарука і Тараса Федюка. 4—5 лютого 2000 року відбувся II конгрес АУП (68 учасників), на якому Президентом АУП було обрано Т. Федюка, віце-президентами 1. Римарука, В. Моренця, С. Жадана і О. Кривенка. 3'їзд констатував наявність в Асоціації організаційної кризи, викликаної відсутністю працівників офісного апарата і професійних менеджерів.

«БУ-БА-БУ»

«Бурлеск-Балаган-Буфонада». Літературне (насамперед) угрупування, що складається з Ю. Андруховича (Патріарх), В. Неборака (Прокуратор) та О. Ірванця (Підскарбій). Літугруповання засноване 17 квітня 1985р. у Львові. Період найактивнішої діяльності Бу-Ба-Бу (23 концертні поетичні вечори) припав на 1987—1991 pp. Апофеозом « Бу-Ба-Бу» став фестиваль «Вивих-92», коли головну фестивальну акцію склали чотири постановки  поезоопери « Бу-Ба-Бу» «Крайслер Імперіал» (режисер С. Проскурня). У 1996р. друкований проект «Крайслер Імперіал» («Четвер-6») практично завершив «динамічний період» існування «Бу-Ба-Бу». В 1995р. у львівському видавництві «Каменяр» вийшла книга «Бу-Ба-Бу».

«Нова дегенерація»

Поетичне літугрупування, існувало у 1991 —1994 pp., складалось з трьох літераторів, вихідців з Івано-Франківської області — Івана Андрусяка, Степана Процюка та Івана Ципердюка. У 1992 р. літугрупування видало три перші збірки названих поетів під однією обкладинкою. Загальна назва цього проекту була також «Нова дегенерація». Передмову написав Ю. Андрухович. Тексти членів «Нової дегенерації» перебувають у дискурсивній сфері неомодерних літературних практик.

«Пропала грамота»

Літературне угрупування трьох київських поетів: Юрка Позаяка, Віктора Недоступа та Семена Либоня. Існувало в кінці 80-х — на початку 90-х pp. «Пропала грамота» була заявлена як авангардний проект. У 1991 р. «Пропала грамота» випустила книгу з однойменною назвою.

«ЛуГоСад»

Поетичний гурт, заснований у 1984 р. львівськими поетами Іваном Лучуком, Назаром Гончаром, Романом Садловським. У 1986 р. вони видали (все в одному примірнику) альманах «ЛуГоСад- І» і «ЛуГоСад -II», а також збірки Н. Гончара «Усміхнений Елегіон» та Р. Садловського «Антологія». «Методологічна основа» творчості «ЛуГоСаду» — теорія поетичного ар'єргарду, «ідея і аргументування лугосадівсько-ар'єргардної теорії.  У лютому 1994 р. відбулася академічна наукова конференція «Літературний ар'єргард», присвячена 10-літтю «ЛуГоСаду» . Окремі вірші лугосадівців перекладені німецькою, польською, білоруською, словацькою, болгарською, англійською, італійською мовами. До 15-річчя гурту готувався тритомник «ЛуГоСаду».

«Пси Святого Юра»

Літературна майстерня, неофіційне творче об'єднання із семи українських письменників, які таким чином вирішили шукати не стільки естетичної (з цієї точки зору всі вони були й залишаються досить різними), скільки професійно-цехової єдності (спільне обговорення рукописів, формування альманахів, взаємне редагування та коригування). Ідея такої спільноти виникла серед групи авторів (Ю. Покальчук, Ю. Андрухович, І. Римарук) під час міжнародного круїзу «Хвилі Чорного моря» на борту корабля «World Renaissance» і остаточно сформувалась у вигляді маніфесту в стінах афінського готелю «Св. Юрій Ликаветський» у листопаді 1994 р.. До літмайстерні увійшли, крім згаданих, В. Герасим'юк, B. Медвідь, В. Неборак, О. Ірванець. Останній приблизно через рік із міркувань цілковитої творчої незалежності з майстерні вийшов, натомість  приєднався Т. Федюк. Єдиний поки що альманах «Пси святого Юра» (Львів, 1997р.) зафіксував первинний склад майстерні, оскільки формувався ще 1995 р. Альманах являє собою досить симптоматичний зразок «поєднання непоєднуваного» і досьогодні перебуває серед найжвавіше обговорюваних новинок сучасного літературного процесу. Концепційну добірку  творів  опублікував журнал «Сучасність» .

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про розвиток сучасної української літератури.

2. Скласти сенкан про сучасну літературу за такою схемою:

v Слово-тема (іменник)

v Два прикметники (означення теми)

v Три дієслова (активність, дієвість, пов’язана з темою)

v Висновок (фраза з чотирьох слів; розуміння теми або ставлення до неї)

v Слово-асоціація (іменник, синонім або висновок до теми)

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська  мова

Група: 60

Урок: № 6

Дата: 05.12

Тема: Стилістична роль неологізмів і застарілої лексики

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема:Стилістична роль неологізмів і застарілої лексики

 

Спостереження

Прочитайте повідомлення й виконайте завдання.

Раджу тобі поміняти браузер, бо мене теж хакнули – і я мав проблеми.

Поетичні тексти епохи Ренесансу репрезентують традиції античної літератури.

v Якби ваші батьки прочитали це повідомлення в шкільному віці, чи зрозуміли б вони його зміст?

v Через які слова в них виникли б труднощі?

Теоретичний матеріал

Не всі іншомовні слова приживаються в мові: одні набувають статусу варваризмів, інші стають органічною частиною українського словника. Для набуття статусу літературного (для потрапляння до словника) іншомовному слову треба «прожити» в активному використанні носіїв мови щонайменше двадцять, а то й тридцять років. Запозичення на стадії проникнення в мову називають неологізмом.

Неологізм — це слово (або окреме його значення), що з’явилося недавно. Його новизна усвідомлюється мовцями: імпічмент, спікер, голкіпер, комп’ютерний вірус, пакет пропозицій. Такі неологізми називають загальномовними, адже значна частина мовців розуміє їхнє значення.

Неологізмами також вважають слова, витворені певною людиною, здебільшого письменником, — такі неологізми називають індивідуально-авторськими: яблуневоцвітно, ясносоколово (П. Тичина); безбровко, хмарошкряб (О. Гончар); відлютувати, піднеб’я (М. Вінграновський). Індивідуально-авторські неологізми слугують художнім матеріалом у красному письменстві, за допомогою них майстер слова вміло передає найтонші відчуття, досягає високої емоційності й образності. Іноді буває так, що індивідуально-авторські неологізми стають настільки популярними, що через активне та тривале вживання в мові потрапляють до словника. Так сталось зі словами мрія (М. Старицький), чинник (І. Франко), звіт (І. Верхратський) та ін.

Неологізмам протиставляють архаїзми — застарілі слова, що вийшли з активно-го вжитку, їх використовують рідко, лише з певною стилістичною настановою: ланіти (щоки), чоло (лоб), уста (рот), шуйця (ліва рука), тать (злодій) — лексичні архаїзми; вольний, пашпорт, сей, піїт (поет), глас (голос) — фонетичні архаїзми; люде (форма називного відмінка множини), новий авто (нині це іменник середнього роду) — граматичні архаїзми. Архаїзми використовують для відтворення колориту минулих епох, для мовної характеристики представників духівництва, а також для надання урочистого, піднесеного чи, навпаки, жартівливого, іронічно-сатиричного звучання. З-поміж застарілих слів виокремлюють історизми — слова, що вийшли з ужитку разом з позначуваними ними реаліями, вони не мають у сучасній мові, на відміну від архаїзмів, синонімічних відповідників: боярин, волость, рало, гувернер (хоча останнє слово сьогодні починає повертатися до активного словника українців). Історизми використовують здебільшого в художньому стилі (рідше в публіцистичному); вони відіграють ту саму стилістичну роль, що й архаїзми.

Багаті стилістичні можливості має лексика старослов’янського походження, яка ввійшла в українську мову в Х–ХІ ст., після запровадження християнства в Київській державі: блаженний, преподобний, грядущий, престол, глава, притча во язицех тощо. У конфесійному стилі часто вживають старослов’янізми, а в художньому їх використовують для надання мовленню урочистого, піднесеного забарвлення:

                                   Благословенна ти поміж жонами,

                                  Одрадо душ і сонце благовісне,

Почата в захваті, окроплена сльозами,

                                раю мій, моя ти муко, Пісне!

І.Франко

У розмовному стилі, коли їх уживають зі звичайними словами, що мають відтінок згрубілості, старослов’янізми сприяють створенню сатиричного або гумористичного звучання: Горе мені. Пане сотнику! — казав Пістряк. — Мимошедшую седмицю глумляхся з молодицями по шиночкам здешної палестини і, вечеру сущу минувшого дне, бих неподвижен, яки клада, і нім, аки риба морская (Г. Квітка-Основ’яненко).

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Доберіть до поданих слів сучасні відповідники. Поясніть, чому до окремих слів у сучасній мові немає абсолютних синонімів.

Возсіяти, десниця, кошовий, очіпок, окучерявлений, зріти, вражий, грядущий, спудей, отаман, віче, свічадо, твар, уста, правиця, ратуша, піїт, ректи, челядь.

2. Запишіть слова у дві колонки: 1) архаїзми; 2) історизми. Доберіть до архаїзмів сучасні відповідники.

Рать, вельможа, врата, кріпак, дворянин, зело, осавула, стельмах, злато, жупан, ятаган, десниця, кирея, чоло, волость, столоначальник, лакей, хорунжий.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 60

Урок: № 7

Дата: 02.12

Тема: ЛРК. Ознайомлення з художніми творами митців рідного краю

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: ЛРК. Ознайомлення з художніми творами митців рідного краю

Теоретичний матеріал

Марина Анатоліївна Брацило
(1976 – 2013)

 Народилася Марина Анатоліївна 2 грудня 1976 р. у м. Запоріжжя. Навчалась в ЗОШ № 43, ЗОШ № 20. Вищу освіту здобувала в Запорізькому державному університеті на філологічному факультеті за спеціальністю українська мова та література (1994–1999 роки) та в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України та аспірантурі за спеціальністю "етнологія" (1999–2004 роки).

Працювала коректором у ЗМІ; літредактором у видавництвах "Факт", "Смоло-скип"; редактором у журналах "Пані", "Вона", "Даша"; контент-редактором сайту IVONA.

З 1997 року член Національної спілки письменників України. У 1998–1999 роках – голова Запорізького обласного літературного об'єднання імені М. Гайдабури.

Учасник Всеукраїнського збору молодих літераторів (1998) та Всеукраїнської наради "Молода література і державність України" (1999). Багаторічний учасник Всеукраїнського семінару творчої молоді України в Ірпені.

17 червня 2013 року Марина Брацило трагічно загинула.

Подивіться фільм, присвячений особистості Марини Брацило  «Відомі Незнайомці».

 Поетична скарбничка

Мелодія

А кожна з струн - по-своєму самотня.
І кожна з клавіш - досі у мовчанні.
На ліжку кіт згорнувся у дрімоті.

Він - тиша, що її колись не стане.

Та звуки вже у пальцях причаїлись.

І пальці стануть музику творити...

І житимуть пісні - хай не твоїми -

В тобою подарованому ритмі.

 А поки струни плинуть у самотність.

Їм снисться божевільне ніжне скерцо...

Ти ж, мною не проспіваний по нотах,

Залишишся мелодією в серці.

9.12.12

Пігмаліон

Сотають світло усміхи віконниць.

Дарує сни твоє найкраще літо…

Пощо тобі різець, Пігмаліоне?

Різець мене не в силі оживити.

 

Печаль творіння – як не усміхайся.

Безсонна ніжність – завше і сьогодні.

Торкають мармур пальці – пальці майстра,

Такий прекрасний. І такий холодний.

 

А ніч – вона сміється і співає.

А ніч – своє: про пестощі і ласку…

Торкнися вуст. Відчуй, як оживає

Самим тобою витворена казка.

 

Ми будемо – як боги і як діти

У мить, коли прокинуся твоєю –

Дарунок золотої Афродіти.

Пробуджена тобою Галатея.

22.06.12

Трохи б надпити Степу

 

Трохи б надпити Степу…
Вам там у ньому – легко:
Вам – і світання теплі,
І молоді лелеки.

 

Встояний мед повітря.
От і нема дилеми:
Кожній краплині вільно
Дихається окремо.

 

Тут же – дерева, віти
Скупчилися юрбою…
Легко вам говорити:
–    Дівчинко, будь собою!

Липень 2007

 

Хортиця

Я не молюсь. Я просто тут живу –
В зеленому дзвінкому пантеоні.
В сторіччями цілованих долонях
Я кроками розхитую траву.

Щороку, як весна розкриє браму,
Над нею світло тьмарять журавлі.
Їх стільки припадало до землі,
Що вся вона вцілована сльозами.

Яке над нею осіянне плесо,
Які у серці спалахи сторіч!
У пам’яті – іконостас облич.
Я єсмь сама ця пам’ять безтілеса.

Та не чекайте смутку чи жалю –
Я інша суть, не Божа благодать.
Не знаю слів, не вмію сумувать…
Один лиш спогад здавна я люблю:

Вони все ті ж, хоч як земля старі,
Та тільки боронити нас невільні.
І все-так, лиш душі їхні винні,
Що скелі оживають на дніпрі.

Потомляться – їм душу дам нову,
І хай затиснуть грудочку у жмені,
Хай в чужині помоляться за мене…
Я не молюсь. Я просто тут живу.

Послухайте поезію Марини Брацило «Розсипані перли поезії»

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.    Чим вас захопила, зацікавила постать запорізької письменниці?

2.    Висловте свою думку про поетичну творчість Марини Брацило.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська  мова

Група: 60

Урок: № 5

Дата: 02.12

Тема: Стилістичне забарвлення лексики. Книжна й розмовна лексика. Оцінна лексика

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Стилістичне забарвлення лексики. Книжна й розмовна лексика. Оцінна лексика

 

Спостереження

Прочитайте речення й виконайте завдання.

1. Якщо не можна вітер змалювати, прозорий вітер на ясному тлі, - змалюй дуби, могутні і крислаті, котрі од вітру гнуться до землі (Л. Костенко).

2. Відтворити на полотні рух потоку повітря в горизонтальному напрямку, тобто вітер, можна за допомогою зображення нахилених до землі розложистих гілок дуба – багаторічного листяного дерева з міцною деревиною й плодами (жолудями).

3. Щоб намалювати вітер, художники зображають гілки дерев і кущів, нахиленими в один бік.

v До якого стилю належить кожне з речень?

v Яке з них емоційно нейтральне?

Теоретичний матеріал

За сферою використання лексику української мови поділяють на нейтральну (міжстильову) і стилістично забарвлену.

Стилістично забарвленими називають слова, які стали типовими не для всіх стилів мови, а тільки для одного (рідше декількох, але не всіх). Наприклад, слова асиміляція, фотосинтез, вегетативний стилістично марковані, оскільки їх використовують у науковому стилі (у біології); терпко-піднесений, уста, уквітчаний — у художньому.

До нейтральної лексики (міжстильової) належать слова, які вживають у всіх стилях мови. Слова хмара, кіт, книжка можна використати в будь-якому стилі, отже, вони стилістично нейтральні. Похідні від них — хмаринка, хмарище; котик, котяра; книга, книженція — навіть поза контекстом мають емоційне забарвлення: хмаринка, котик — ніжне, пестливе, виразно позитивне; хмарище, котяра — згрубіле; книженція — іронічне.

Одне й те саме слово, залежно від контексту, може бути як стилістично маркованим, так і нейтральним. Наприклад, слово ніжка має такі значення: 1. Зменш.-пест. до нога. 2. Стебло рослини, нижня частина гриба. У першому значенні його можна використати в художньому й розмовному стилях, а в другому — у будь-якому стилі. У сполученні з прикметником чорна слово ніжка набуває такого значення: хвороба рослин, за якої чорніє та загниває коренева шийка й корені рослин, наприклад: До найпоширеніших хвороб капустяних культур належать чорна ніжка, кила, фомоз.

Коли стилістично нейтральні слова вживають у переносному значенні, вони можуть набувати емоційного забарвлення в оцінній характеристиці людини — як позитивного (сокіл, ластівка, сонце), так і негативного (баран, корова, кобила).

Стилістично забарвлені слова часто використовують як паралелі до нейтральних, їхній вибір зумовлено стилем тексту, наприклад: піти (нейтральне) — побрести, потягти, поплентатися (розмовні, згрубілі), повіятися, поволоктися (розмовні, несхвальні).

Стилістично марковану лексику в тлумачних словниках позначають такими скороченнями: анат. — анатомія; арх. — архаїчне слово; вульг. — вульгарне слово; діал. — діалектне слово; жарг. — жаргонне слово; зменш.-пест. — зменшено-пестливе; зневажл. — зневажли-ве слово; лайл. — лайливе слово; поет. — поетичне слово; спец. — спеціальне слово; церк. — церковне слово тощо.

Стилістично марковану лексику поділяють на книжну, розмовну, просторічну.

Стилістично забарвлена лексика

книжна	розмовна	просторічна
Слова, що використовують здебільшого в писемних  різновидах літературної мови; цю лексику поділяють на наукову, офіційно-ділову, газетно-публіцистичну     й конфесійну.	Слова, що мають знижене (порівняно з нейтральною лексикою) стилістичне забарвлення; їх використовують переважно в усному мовленні – у побутовій розмові, у невимушеній бесіді.	Грубі й вульгарні слова, а також ті «перекручені» слова, що порушують норми літературної мови; такою лексикою послуговуються в усному мовленні, просторічні слова перебувають поза межами літературної мови.
Концепт, пневмонія, синус, герундій; накладна, інструкція, дирекція, секретаріат; демократія, толерантність, вагомість, добробут; благочестя, предтеча, сокровенний.	Прочухан, пузатий, ботанічка, телепень, ротатий, теревенити, класно, тюхтій, писака, бос, велик, завучка, корєш, попомерзнути, шоферувати.	Морда, жерти, паскуда, свинюка, сволота; тутечки, ружжо, радіво, транвай, хвігура.

 

Розмовні слова можуть містити позитивну або негативну оцінку — вони належать до оцінної лексики.

До оцінної лексики належать слова, що позначають почуття (любов, ненависть, жах, покора) та оцінку предмета чи явища (хороший, чудовий, поганий, нудний). Також до цієї групи лексики належать слова, у яких емоційне ставлення до предмета чи явища виражається граматичними способами, особливими суфіксами та префіксами: кошенятко, вітрюга, бабуся, малесенький.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Ø Випишіть з тексту стилістично марковані слова; визначте, яку роль вони відіграють (усно).

Ø Підкресліть ті з них, що вжиті в переносному значенні.

Що ж зображено на Рафаелевій картині «Сикстинська Мадонна», що зачаровує весь світ уже понад півтисячоліття?

Нечутно ступає по хмарах босими ногами Богоматір, ніжно пригортаючи до грудей свого маленького Сина. Марія знає, яка доля чекає її божественного первістка, і тому такі сумні її прекрасні очі й так важко дається їй кожен крок, адже попереду в Ісуса — Голгофа. Але вона знає, що так мусить бути, бо так возлюбив Бог світ, що віддав на муки Свого єдинородного Сина, аби кожен, хто в Нього увірував, не пропав, мав життя вічне. І тому, тамуючи біль і душевну муку, несе Марія свого Сина людям, і ніщо не в змозі спинити материнську ходу: ні час, ні випробування, ні смерть (О. Журавель).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 60

Урок: № 6

Дата: 30.11

Тема: Поезія Стуса-зразок «стоїчної» поезії у світовій ліриці («Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…», «Господи, гніву пречистого…»).

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Поезія Стуса-зразок «стоїчної» поезії у світовій ліриці («Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…», «Господи, гніву пречистого…»).

Теоретичний матеріал

Василь Стус

(1938-1985)

Поезія В. Стуса — зразок стоїчної поезії у світовій ліриці. Ліричний герой його творів — мужній у важких життєвих випробуваннях, він уміє протистояти спокусам, не втрачає свого людського «Я» за жодних обставин, завжди в стані активної позиції. Показовою в цьому плані є медитація «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…» зі збірки «Палімпсести».

«Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…» (1972)

Крізь сотні сумнівів я йду до тебе,

добро і правдо віку. Через сто

зневір. Моя душа, запрагла неба,

буремнім леті держить путь на стовп

високого вогню, що осіянний

одним твоїм бажанням. Аж туди,

де не ступали ще людські сліди,

з щовба на щовб, аж поза смертні хлані

людських дерзань, за чорну порожнечу,

де вже нема ні щастя, ні біди.

І врочить порив: не спиняйся, йди,

То — шлях правдивий. Ти — його предтеча.

 

Ліричний герой цього вірша прямує до світла, добра й краси. Переборюючи «сотні сумнівів» і «сто зневір», він наближається до своєї мрії — до Бога, беручи на себе відповідальність бути «предтечею», який прокладає «шлях правдивий». Вірш належить до філософської лірики. Провідний мотив — віра особистості в себе, у подолання всіх життєвих перешкод.

«Господи, гніву пречистого...» (1972)

 Господи, гніву пречистого

благаю — не май за зле.

Де не стоятиму — вистою.

Спасибі за те, що мале

людське життя, хоч надією

довжу його в віки.

Вірою тугу розвіюю,

щоб був я завжди такий,

яким мене мати вродила

благословила в світи.

І добре, що не зуміла

мене од біди вберегти.

 

Медитація «Господи, гніву пречистого…» — зразок філософської (релі-гійної) лірики. У цій стоїчній поезії ліричний герой твердо заявляє, що, пройшовши будь-які випробування, вистоїть. При цьому він наголошує: добре, що мати не зуміла вберегти його від біди, бо саме в життєвих випробуваннях і труднощах гартується дух. Ліричний герой — смиренний християнин і водночас сильна людина. Йому важливо в будь-якій життєвій ситуації залишатися собою, не розгубити людських якостей. У цьому весь В. Стус як людина, поет і громадянин. Екзистенційна ідея віри особистості у свої сили звучить переконливо й оптимістично.

Живий голос Василя Стуса ви можете послухати тут: "Вчися чекати, друже..." (кінець 60-х рр.)

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.    Доведіть, що вірші В. Стуса «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…» та «Господи, гніву пречистого...» є медитаціями.

Увага!!!

За програмою вам потрібно вивчити напам’ять поезію В. Стуса «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…» або «Господи, гніву пречистого...». Вчіть та знімайте відео й надсилайте.

Успіхів у навчанні!

 

Навчальний предмет: українська  мова

Група: 60

Урок: № 4

Дата: 28.11

Тема: Стилістичні особливості слів іншомовного походження

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Стилістичні особливості слів іншомовного походження

Теоретичний матеріал

 

Спостереження

Прочитайте речення й виконайте завдання.

Віршові твори доби Відродження набули ознак прадавнього красного письменства.

Поетичні тексти епохи Ренесансу репрезентують традиції античної літератури.

v Що спільне, а що відмінне в цих реченнях?

v Який варіант добору слів для вираження думки вам більше подобається? Чому?

Слова української мови за походженням поділяють на власне українські та запозичені. Питомі українські слова народжені самою мовою на будь-якому етапі її розвитку, а іншомовні — запозичені з інших мов. За дослідженнями вчених, словник сучасної української літературної мови містить близько десяти відсотків слів іншомовного походження. Частина запозичених слів має українські відповідники (лінгвістика — мовознавство; процент — відсоток), а частина позначає поняття, для яких питомих українських слів немає (політика, університет, балет).

Не засвоєні українською літературною мовою (а отже, не належать до її лексичної системи) варваризми: happy end (щасливий кінець), finite la comedia (виставу закінчено), о’кей (добре) та ін.

Дуже важливо не надуживати іншомовною лексикою, адже виважений добір запозиченого слова в певній мовній ситуації є ознакою високої культури мовлення особистості. Кількісне співвідношення іншомовних і питомих українських слів у різних стилях мови не однакове: запозичені слова найбільше вживають у науковому стилі, оскільки значна частина термінологічної лексики запозичена з грецької мови та латини.

Використання іншомовних слів надміру в розмовному й художньому стилях є неприродним, тому свідомо (у художньому стилі) чи несвідомо (у розмовному стилі) читачі (слухачі) сприймають їх іронічно. Наведемо репліку з розмови підлітків: Закоханість, за моїм спостереженням, це аритмічність нервової системи, безсумнівно, тут надибуємо моменти резонансу, своєрідної детонації, процес хворобливий та мало досліджений, я займуся ним після третього курсу медичного інституту, думаю, це буде також темою моєї майбутньої кандидатської дисертації (В. Дрозд).

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Доберіть до поданих іншомовних слів українські відповідники. Поміркуйте, чому до деяких слів немає аналогів у рідній мові.

Фактор, аванс, університет, аналіз, аматор, театр, тунель, пальто, трамвай, паралелепіпед, тет-а-тет, ювілей, антракт, еталон, біографія, фонетичний, інтернаціональний, натуральний, комфортний.

2. Прочитайте уривок і виконайте завдання.(завдання для допитливих)

Дивовижно, але для більшості українців звичне в Європі слово кейтеринг (від англійського cater — постачання провізії) залишається незрозумілим. Зовсім інша ситуація, наприклад, у США: у цій країні всі фірми й установи користуються доставкою обідів до офісу.

Для порівняння: за оцінками спеціалістів, понад 50 % київських фірм не мають своєї їдальні або буфету. За даними статистичних опитувань населення, тільки 10 % співробітників столичних офісів можуть дозволити собі щодня відвідувати ресторан або кафе. Службовцям доводиться вибирати між домашніми бутербродами та сумнівними стравами від «тьоті Маші» (які розносять дрібні пепешники1 та домогосподарки), тобто між гастритом і небезпекою отруєння…Нині ринок кейтеринг-послуг насичений тільки в напрямі обслуговування торжеств і фуршетів. А от на думку експертів, він заповнений не більше ніж на 20 % і є дуже перспективним (З газети).

v Знайдіть рідковживані слова й розкажіть, чи варто послуговуватися такою лексикою в книжному стилі, зокрема в публіцистичному.

v Висловте свої міркування щодо доцільності чи недоцільності вживання іншомовних слів, коли в мові є питомі українські відповідники.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 60

Урок: № 5

Дата: 25.11

Тема: Василь Стус. Загальний огляд життя й творчості.

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Василь Стус. Загальний огляд життя й творчості.

Теоретичний матеріал

Василь Стус

(1938-1985)

Василь Стус народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівці, що на Вінниччині. Його батьки відмовилися вступати до колгоспу, тому вимушені були переїхати до міста Сталіна (нині місто Донецьк). Життя В. Стуса було як спалах яскравої зірки: доля подарувала йому лише 47 років… Літературознавець Є. Сверстюк так описав життя поета: «Народився на Вінниччині в селянській сім’ї — на Святвечір 1938 р.
Дитинство та навчання в школі — на Донеччині. Закінчив Донецький педінститут. Військова служба на Уралі — три роки. Аспірантура в Інституті літератури й виключення з аспірантури за участь в акціях громадського протесту.

Арешт, мордовські табори суворого режиму — п’ять років. Заслання в Магаданському краї — три роки. Другий арешт за участь у правозахисній Гельсинській групі — відбув п’ять років…

Смерть у таборі особливого режиму на Уралі, на сорок восьмому році життя — 4 вересня 1985 року. І могила № 9 на табірному цвинтарі. Перевезення праху й поховання в Києві 1989 р.».

Голодне дитинство, служба у війську, табори й заслання не змогли вбити у Стусові людину. Він став відомим українським поетом, якого боялася влада тоталітарної країни. Його все життя підтримувала дружина Валентина Попелюх і син Дмитро (нині відомий літературознавець).

Творчість В. Стуса поділяється на три періоди: дотюремний, тюремний та прощальний.

У дотюремний період твори В. Стуса не публікували, якщо не брати до уваги декількох публікацій у журналах. Книжку віршів «Зимові дерева» (1970), що вийшла друком у Брюсселі, під час обшуку вилучили. Разом з рукописною поетичною збіркою «Веселий цвинтар» вона стала приводом для типового політичного вироку 1972 р. А й справді, тоталітарна влада не могла дозволити поетові промовляти до свого народу словами: «І не скорить тебе душителям сибірами і соловками». Поетичні твори першого періоду пронизані критикою «соціалістичного раю». У цей час В. Стус перекладає Ґете, Рільке, Пастернака.

У період ув’язнення (невольницька лірика) митець переосмислює життя, утвер-джується думка про нескореність, важливість не втрачати людську гідність за будь-яких обставин, тож у творчості поета з’являються стоїчні¹ мотиви:

Як добре те, що смерті не боюсь я

не питаю, чи тяжкий мій хрест.

Що перед вами, судді, не клонюся

в передчутті недовідомих верст.

Що жив, любив і не набрався скверни,

ненависті, прокльону, каяття.

 В ув’язненні людина відчуває важливість «вічних» істин. Бог, милосердя, справедливість, людська гідність, любов до рідної землі, туга за нею — ці мотиви стають провідними у творчості митця. Ними наповнена вершинна поетична збірка Стуса «Палімпсести», яку було надруковано вже після його смерті (1986). Прощальний період, за визначенням Є. Сверстюка, — «це поки що сфера роздумів». Це ті останні п’ять років, коли В. Стусові було заборонено писати вірші в листах. Можливо, наглядачі їх усі знищили, а може, вони чекають свого часу на полицях секретних архівів РФ. Поет не здавався: він оголосив безстрокове сухе голодування.

Стус помер у ніч з 3 на 4 вересня 1985 р. Поета було поховано на табірному цвинтарі в безіменній могилі № 9. 1989 р. прах митця було перепоховано в м. Києві на Байковому цвинтарі.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.    Яким ви побачили В. Стуса як особистість?

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська  мова

Група: 60

Урок: № 3

Дата: 25.11

Тема: Стилістичне використання синонімів, антонімів і паронімів.

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Стилістичне використання синонімів, антонімів і паронімів.

Теоретичний матеріал

 

СПОСТЕРЕЖЕННЯ

 

Прочитайте діалог і виконайте завдання.

 Тато: «Доню, яка ти вийшла гарна на світлині! Я ж казав, що ти фотогенічна!»

 Син: «Піду вмиюся, щоб теж бути фотогігієнічним».

 Тато (сміється): «Що?! Яким?..»

 

vПоясніть реакцію тата.

 

vЧерез які слова виникло непорозуміння? Як називають ці близькозвучні слова?

 Пароніми — це слова, близькі за звучанням, але різні за значенням: ефектний та ефективний, моральний та аморальний, емігрант та іммігрант. Пароніми передусім використовують у публіцистичному, художньому й розмовному стилях. Навмисне зближення паронімів в одному контексті з певною стилістичною настановою називають парономазією: Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрашнього дня! (Л. Костенко). Використання паронімів дає можливість посилити виразність тексту, привернути увагу до його змістового аспекту. Змішування паронімів створює комічний ефект, тому їх використовують у каламбурах: Прийомний син барона був баран (Л. Костенко).

 

Звукова близькість паронімів іноді призводить до їхнього помилкового вживання, найчастіше безпідставно використовують одне замість іншого слова з таких пар: музичний — музикальний, місто — місце, індієць — індіанець, ефектний — ефективний, компа-нія — кампанія, особовий — особистий.

 

Антонімами називають протилежні за значенням слова, як-от: чорний — білий, захід — схід, шкодити — допомагати, рано — пізно, над — під. Антоніми належать до однієї частини мови й здебільшого різнокореневі (блідий — рум’яний), рідше — однокореневі (склеїти — розклеїти). Найбільше антонімів серед іменників, прикметників і дієслів і зовсім мало— з-поміж займенників (усі — ніхто) і службових частин мови (в — із; і — а). Виокремлюють так звані контекстуальні антоніми, які набувають протилежних значень лише в певному контексті, наприклад: Звання козаче, а життя собаче. Без царя нема й псаря (Нар. тв.). На антонімії заснована й стилістична фігура антитеза — різке протиставлення думок, явищ, рис характеру, поведінки героя з метою посилення враження від сказаного, наприклад: Ми в раї пекло розвели (Т. Шевченко).

 

Основні стилістичні функції антонімів — контрастність і підсилення емоційності. Антоніми широко використовують в усіх стилях мови, крім офіційно-ділового.

 

Багатство будь-якої літературної мови світу визначається передусім багатством синонімів у ній. Синоніми — це тотожні або близькі за значенням слова (різні за написанням і вимовою): заклякнути — задубіти — заледеніти — закостеніти — закоцюбнути — заціпеніти — змерзнути.

Синоніми поділяють на абсолютні, відносні та контекстуальні.

 

Абсолютні синоніми за значенням тотожні, не мають різних відтінків, але їх уживають у різних стилях мови: лінгвістика (науковий стиль) — мовознавство (публіцистичний та розмовний стилі); пейзаж (науковий та публіцистичний стилі) — ландшафт (науковий стиль) — краєвид (художній та розмовний стилі); інтенсифікувати (науковий стиль) — посилювати (розмовний та публіцистичний).

 

Відносні синоніми відрізняються відтінками значення: безумство (про поведінку) — дурість, глупота, безглуздя (висока міра) — божевілля, шаленство, навіженство (крайні межі).

 

Контекстуальні синоніми набувають близького значення лише в певному контексті, їх уживають здебільшого в художньому стилі, наприклад, слова товкти й говорити можуть бути синонімами лише в контексті, як-от: І що я йому говорила, товкла? (І. Франко).

 

Синоніми використовують з метою посилення емоційності, щоб наголосити на певних нюансах, для урізноманітнення викладу, а іноді й для створення комічного ефекту.

 

У синонімічні зв’язки можуть вступати слова й словосполучення, фразеологізми, наприклад: контролювати — здійснювати контроль; бюлетень — листок непрацездат-ності; бити байдики — горобцям дулі крутити; у степу й хрущ — м’ясо, на безлюдді й Хома — чоловік.

 Синтаксичний практикум (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Прочитайте уривок з повісті «Ирій» і виконайте завдання.

 

…А пси ще вдосвіта валували на Солом’янці, а вороння чорними хмарами напливало з лісів і байраків, а солом’янці осудливо хитали головами, наштрикнутими на гостряки парканів, а тітка Дора, збираючи мене й дядька в далеку дорогу, зловісно пророкувала солодкий кінець подорожі в солом’янських палісадниках, де саме достигають полуниці, густо-червоні, наче краплі ранкового сонця, де наливається яблучним соком налив, де попід штахетами рясно грониться смородина, а в літніх кухоньках духмяно жаркотять яєчні з ніжно-рожевим солом’янським салом, де дівчата тілисті, наче зшиті з пампушок, а очі в них звабливі, вологі, це божевілля, безглуздя, безум, шаленство, дурість — жертвувати літом, відпусткою, каніку-лами, а то й важити життям після стількох майже безслідних експедицій… (В. Дрозд).

Знайдіть у тексті синоніми, випишіть їх і визначте, до якого типу (абсолютні — відносні; позатекстові — контекстуальні) вони належать і яку стилістичну роль відіграють.

 Знайдіть і випишіть тропи.

 2. Прочитайте уривок з повісті й виконайте завдання.

 

А яке потім було сум’яття, ви, напевне, здогадуєтеся: спершу з мене вибивали дурування й примовляли, який я бузувір, опришок, урвиголова, харциз, каламут і навіть химород…

Та я не дуже цим і журився, бо не раз чув, що такого добра бракувало не тільки мені, а й дорослим. І в них теж чогось вискакували клепки, розсихались обручі, губилися ключі від розуму, не варив баняк, у голові літали джмелі, замість мізків росла капуста, не родило в черепку, не було лою під чуприною, розум якось втулявся аж у п’яти й на в’язах стирчала макітра… (М. Стельмах).

Знайдіть синоніми й укажіть, яку стилістичну роль вони відіграють. (письмово)

Випишіть фразеологізми й розкрийте їхнє значення.

 Бажаю успіху!

Навчальний предмет: українська література

Група: 60

Урок: № 4

Дата: 23.11

Тема: Р.М. План-характеристика Марусі Чурай із роману у віршах Ліни Костенко

Зміст: План характеристики художнього образу

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Р.М. План-характеристика Марусі Чурай із роману у віршах Ліни Костенко

План характеристики художнього образу

Орієнтовний план характеристики художнього образу – персонажа:

Вступ. Місце персонажа в системі образів твору.

Основна частина. Характеристика персонажа як певного соціального типу.

1.Соціальне й матеріальне становище.

2.Зовнішній вигляд.

3.Своєрідність світосприймання й світогляду, коло розумових інтересів, схильностей і звичок:

    характер діяльності й основних життєвих поривань;

    вплив на навколишніх (основна сфера, види й типи дії);

4.Сфера відчуттів:

    тип ставлення до близьких;

    особливості внутрішніх переживань;

5. Авторське ставлення до персонажа.

6.Які риси особистості героя проявляються в творі:

    за допомогою портрета;

    в авторській характеристиці;

    через характеристику інших дійових осіб;

    за допомогою передісторії або біографії;

    через ланцюг вчинків;

    у мовній характеристиці;

    через навколишнє середовище.

Висновок. Ваше особисте ставлення до персонажа і такого типу людей у житті.

Коментар: даний план є орієнтовним, але обов’язково писати роботу у вигляді зв’язного власного твору, а не відповідей на запитання.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 60

Урок: № 3

Дата: 18.11

Тема: Історико – фольклорна основа історичного роману у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Історико – фольклорна основа історичного роману у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко

Теоретичний матеріал

Теорія літератури

Роман у віршах

Роман у віршах — ліро-епічний літературний жанр, у якому поєднано ознаки великого розповідного твору (розповідь про приватне життя людини в нерозривному зв’язку із суспільним розвитком, декілька сюжетних ліній, детальне розкриття доль багатьох героїв протягом тривалого часу) та особливості поезії (ліризм, віршовий розмір, поетичні тропи, фігури та ін.).

«Маруся Чурай». Проблематика. Жанр. Роман у віршах «Маруся Чурай» — твір історичний, бо в ньому розповідається про далекі часи, коли люди, їхній побут, звичаї, особливості мислення, навколишнє середовище, у якому вони жили (тобто села, міста та й уся природа), суттєво відрізнялися від того, що бачимо наші дні. Л. Костенко здійснила величезну дослідницьку роботу, щоб якомога точніше відобразити в романі Україну ХVІІ ст. Вона відкрила її для себе, а потім, працюючи над романом, відкривала її і для нас — і це був безцінний дарунок видатної мисткині.

Із переказом роману у віршах "Маруся Чурай" ви можете ознайомитися, відкривши відео.

Хто вона насправді — Маруся Чурай? Марусю Чурай традиційно називають дівчиною з легенди, тому що реальність її існування поки що документально не підтверджена. Щоправда, досить значна кількість переказів і легенд, побудованих на спільній сюжетній канві, окремі факти з усної народної творчості, такі, наприклад, як згадка в одній з пісень Чурая, як думають, батька Марусі («Орлику, сизий орлику, молодий Чураю!»), наявність у піснях, що приписують Марусі Чурай, окремих біографічних деталей, відомих нам з переказів і легенд про неї, урешті-решт, глибока зацікавленість першого видатного українського прозаїка Г. Квітки-Основ’яненка особою Марусі (він зібрав багато свідчень про неї й навіть мав її портрет) — усе це дає підстави вірити в реальне існування Марусі Чурай. А те, що не збереглося документальних матеріалів про неї, — то цьому винна нелегка історія нашого народу, унаслідок чого пропало безліч архівів...

Якщо узагальнити всі версії про Марусю, то вийде приблизно такий біографічний сюжет. Вона народилася в м. Полтаві приблизно 1625 р. «Батько Марусі, Гордій Чурай, був людиною хороброю та чесною. Він палко любив свою батьківщину й ненавидів її ворогів. Якось під час сварки з одним шляхтичем, не витримавши його знущань з народу, він вихопив шаблю й зарубав шляхтича» (Л. Кауфман). Після того змушений був податися на Січ. Брав участь у боях проти польської шляхти, потрапив у полон і був страчений. Маруся жила з мамою. Їх обох шанували в Полтаві завдяки батькові, а також через особливий Марусин дар складати й співати пісні... Чарівна зовнішність дівчини, її незвичайна обдаро-ваність притягували до себе увагу парубків, серед яких був Іван Іскра (за одним з тверджень, син відомого гетьмана Якова Іскри-Остряниці). Але Маруся любила іншого хлопця Григорія Бобренка, який нібито був її молочним братом. Не варто далі переказувати життєву долю легендарної Чураївни — основні її моменти відображені в сюжеті історичного роману Л. Костенко.

Композиція. Звернімо увагу на принципи розташування всіх дев’яти розділів роману у віршах «Маруся Чурай».

Перший розділ «Якби знайшлась неопалима книга», у якому йдеться про суд над Чураївною, зразу ж вводить нас у змістову суть твору. Ми енергійно «утягнуті» в його сюжет, познайомлені майже з усіма персонажами.

Другий розділ «Полтавський полк виходить на зорі» немовби ілюструє одну з найвідоміших пісень Марусі Чурай «Засвіт встали козаченьки». Головне завдання розділу — створення важливого для роману художнього враження воюючого за свою волю українського народу.

Безперечно, центральним у романі є третій розділ «Сповідь». Поданий у формі спогадів (внутрішніх монологів, потоку свідомості, потоку почуттів), він несе основне навантаження в розкритті образу головної героїні твору. Із спогадів Марусі Чурай дізнаємося про історію її нещасливого кохання.

Четвертий розділ «Гінець до гетьмана» немовби розширює просторові межі роману: бачимо не тільки Полтаву, а й більшу частину України. Таке розширення українського простору в романі є важливим композиційним прийомом, що генерує ідею української державності.

П’ятий розділ «Страта», окрім важливої сюжетної функції, відіграє ще одну композиційну роль — активізує читацьке сприйняття через посилену драматизацію сюжету. Таке драматичне напруження більш доречне у фінальній частині твору. Проте Л. Костенко подає його в середині роману, цілком справедливо розраховуючи, що увагу читача мають стимулювати розмаїті засоби, зокрема й подібні моменти драматичного напруження. Якщо в розділі «Гінець до гетьмана» подано панорамний погляд на Україну, то в шостому розділі «Проща» український простір розкривається перед паломниками, які бредуть по дорозі «від Лубен до Києва». «Проща» є своєрідним інтелектуальним центром роману, бо саме в цьому розділі відбувається активне осмислення історії України, розмаїтих проблем її тогочасного життя.

Останні три розділи — «Дідова балка», «Облога Полтави», «Весна, і смерть, і світле воскресіння» — поєднані одним сюжетним стрижнем — облогою Полтави польсько-шляхетським військом. У «Дідовій балці» облога тільки розпочинається, а в останньому розділі її вже знято, і Полтава після неї немовби оживає навесні. Уведення в сюжет історичної події (облоги Полтави) було необхідне поетесі для посилення історичності як жанрової ознаки роману. У всіх трьох розділах продовжується й завершується розроблення основних образів — вони набувають остаточної завершеності.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Знати зміст роману у віршах «Маруся Чурай».

2. Установіть відповідність.

 

 

	Назва розділу		Зміст розділу
1	«Сповідь»	А	Іван Іскра вирушає до гетьмана сповістити, що
2	«Проща»		полтавці вислали полк на підмогу, а також просить
3	«Дідова балка»		помилувати його Марусю.
4	«Якби знайшлась	Б	Маруся вирушає до Києва (відвідати святі місця),
	неопалима книга»		зустрічає по дорозі дяка, який розповідає їй про
			історичні події.
		В Іван Іскра попереджає старого Галерника про
			майбутню облогу Полтави, розповідає йому про
			Марусю.
		Г	У суді Полтави розглядають справу про отруєння
			та смерть козака Грицька Бобренка; Марусі Чурай
			висувають звинувачення.
		Д Триденне перебування Марусі у в’язниці, роздуми
			дівчини про свою долю й життя близьких
			людей.

 

3. З яких історичних деталей та фактів постав сюжет роману у віршах Л. Костенко «Маруся Чурай»?

 Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 60

Урок: № 2

Дата: 18.11

Тема: Стилістична помилка. Стилістичне використання багатозначних слів і омонімів

Зміст: Теоретичне матеріал

            Практичний матеріал

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Стилістична помилка. Стилістичне використання багатозначних слів і омонімів

 

Спостереження

Прочитайте анекдот і дайте відповіді на запитання.

-        Алло! А Сергія можна?

-        На жаль, ні. Він на дачі.

-        А я не знав, що він має дачу.

-        Та ні, він на дачі свідчень.

Через яке слово сталося непорозуміння? За допомогою якого мовного явища досягнуто тут комічний ефект?

Теоретичний матеріал

Стилістична помилка

Стилістичною називають помилку в усному або писемному мовленні, що полягає у вживанні слів (словосполучень), які не відповідають стилю всього тексту. Наприклад: Візит до лісу був веселим. Візит — це переважно офіційні відвідини кого-небудь або відвідування лікарем хворого вдома. Отже, слово візит зазвичай вживають в офіційно-діловому чи публіцистичному стилях, але аж ніяк не в розмовному. Проте письменники іноді свідомо вдаються до стилістичних помилок з метою створення комічного ефекту: Раз я забіг завертати свині, що взяли маршрут на буряк, і тоді із прозорої сині скинув бомбу на вигін літак (В. Симоненко). Узяти маршрут на… — канцеляризм, мовне кліше, уживане на виробництві, у колі професій-них водіїв, а прозора синь — образний вислів, властивий художньому стилю.

 

До стилістичних помилок належать: стилістична несумісність слів; порушення стильової єдності тексту; різностильове забарвлення тексту (колорит офіційності в художньому тексті, колорит емоційності в науковому або діловому стилях); невиправдане вживання мовних кліше; уживання зайвих, беззмістовних слів, слів-паразитів; уживання громіздких, одноманітних синтаксичних конструкцій та ін.

 

Використання багатозначних слів

 

Слова української мови поділяють на однозначні й багатозначні. До однозначних слів належать ті, що мають одне лексичне значення, як-от: інформант — особа, яка надає яку-небудь інформацію за завданням дослідника; деруни — оладки з тертої картоплі.

 

Багатозначні слова мають декілька лексичних значень, наприклад: омана — 1) хибне сприйняття дійсності, зумовлене неправильним, викривленим відображенням її органами чуття; 2) стан людини, коли вона помилково сприймає що-небудь уявне за дійсне; те саме, що обман (неправдиві слова, вчинки, дії та ін.).

 

Багатозначність (полісемія) має великі стилістичні можливості, однак це явище неоднаково проявляється в різних стилях мови. Більше можливостей багатозначність має художньому, публіцистичному й розмовному стилях, де є засобом творення образності й комічних ефектів. Наприклад:

 

Уживання багатозначного слова в одному контексті як у прямому, так і в переносному значенні: Кому тільки не треба було нашого хліба? Чисто всім! І діти наші були потрібні всім до чужої роботи, а не в школі. Ось воно й вийшло так: і ноги в нас не взуті, і голови босі (М. Стельмах). У прямому значенні виділені слова означають відсутність черевиків і головних уборів, а в переносному — бідність.

 

Використання в одному контексті слова з двома різними фразеологічними значення-ми: Я на тому будівництві набив собі руку й кишеню (Нар. тв.). У цьому реченні поєднано два фразеологічно зв’язані значення слова набити — набути досвіду й розбагатіти.

 

Використання слова одночасно у вільному та фразеологічно зв’язаному значенні: То був не Іудин поцілунок, а справжній, пристрасний (К. Коломієць).

 

На основі переносності значення слів у художньому мовленні утворюються тропи. На відміну від багатозначних слів, омоніми не мають значеннєвої єдності: порівняйте близькість значень слова омана та відсутність будь-яких значеннєвих зв’язків слова бал — оцінка знань і великий вечір з танцями.

 

Омоніми — це слова, що мають однаковий звуковий склад, але відрізняються значенням. Слова ключ (знаряддя для замикання та відмикання замка, засува; гайко-вий ключ — інструмент для загвинчування або відгвинчування гайок, болтів; скрипковий ключ — знак на початку нотного рядка); коса (заплетене волосся; сільськогосподарське знаряддя; намивна смуга суходолу в морі); бокс (вид спорту; вид чоловічої стрижки; приміщення в лікарнях для ізоляції інфекційних хворих) є повними омонімами, бо вони мають однаковий звуковий склад у всіх граматичних формах. Неповні омоніми збігаються за звуковим складом лише в окремих граматичних формах: мати (іменник) і мати (не­ означена форма дієслова).

Неповні омоніми поділяють на омоформи, омографи й омофони. Омоформи мають однаковий склад лише в певних граматичних формах: слід (іменник у формі називного відмінка однини й прислівник); носи (іменник у формі називного відмінка множини й дієслово наказового способу). Омофони збігаються у звучанні, але мають різне значення й написання: розповідають про точність у слововживанні й проточність води; це глина й цеглина; народився під Орлом і під орлом здобич. Омографи мають однакове написання, але різні за значенням і вимовою: замок і замок; води й води. Дослідники мови ви-окремлюють і так звані міжмовні омоніми: рожа (українською — квітка; російською — зневажл. обличчя); доля (українською — перебіг подій, збіг обставин, напрям життєвого шляху, що ніби не залежить від волі людини; російською — частка). Основна стилістична роль омонімів — досягнення комічного ефекту (гумористичного чи сатиричного), як у поданому вище анекдоті.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Прочитайте речення й виконайте завдання.

 

Мене спиняє біла піна гречок,запашна,легка,начезбита крилами бджіл(М. Коцюбинський) Орлині крила чуєш за плечима, самі ж кайданами прикуті до землі. 3. Все вище й вище я здіймаюся на крилах мрій (Леся Українка). 4. А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має! Вони, ті крила, не з пуху-пір’я, а з правди, чесноти і довір’я (Л. Костенко).

 

Виділене слово є багатозначним чи омонімом? Обґрунтуйте свою відповідь.

 

2. Прочитайте речення. Знайдіть і виправте в них стилістичні помилки.(письмово)

Науковці на конференції порушили питання атомної енергетики, хоча дехто з них подейкував, що фінансування на дослідження в цій галузі поки що не передбачено. 2. Тесляр передав школярам свій прекрасний досвід. 3. Велике значення для розв’язання завдання є виконання положення про порядок роботи в колективі. 4. Вихованці захоплено слухали на-тюрморт. 5. На нараді управлінці балакали про проблеми в трудовій дисципліні. 6. Підмет підкреслюють однією рисочкою, а присудок — двома. 7. День вишиванки проходить черво-ною ниткою в закладах освіти нашого міста.

 

 

Бажаю успіхів!

 

Навчальний предмет: українська мова

Група: 60

Урок: № 49

Дата: 29.06

Тема: Повторення вивченого за рік

Зміст: Тестові завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

 

Тема: Повторення вивченого за рік

Тестові завдання

1.Помилку допущено у варіанті

 А правильна відповідь

 Б одержати знання

 В протягом року

 Г брати до увати

 

2.Помилку допущено у варіанті

А трапляються помилки

Б впадати у вічі

В пам`ятний сувенір

Г розгорнути книжку

 

3.Помилку допущено у рядку

 А  відповіді співпадають

 Б на ваш розсуд

 В завдати шкоди

 Г підбивати підсумки

 

4.Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка

 А воюють, сюрприз, якийсь, зозуля

 Б будівля, майбутнє, щем, пшениця

 В агентство, грядка, зйомка, гайок

 Г б`єшся, черешня, пам`ять, рельєф

 

5.М`який приголосний є у кожному слові рядка

А земля, сідло, місто, вогонь

Б лікар, сесія, чітко, діти

В крамниця, бюро, м`ясо, льон

Г звичай, юрта, таксі, свято

 

6.Глухий приголосний є в кожному слові рядка

А просьба, легко, книга, фігура

Б світання, міць, боротьба, вогнище

В пальма, юнак, голуб, вочевидь

Г чудо, соловей, вулиця, вокзал

 

7.Шиплячий приголосний є в кожному слові рядка

А цілий, ячмінний, кожух, шприц

Б заріччя, жолудь, джміль, фіранка

В межа, ходжу, печальний, щастя

Г вуж, шепіт, зачарувати, хвороба

 

8.Уподібнення глухих звуків до парних дзвінких відбувається в кожному слові рядка

А косьба, каска, вогкість, Великдень

Б отже, мотузка, баскетбол, боротьба

В мерехтіти, вітчим, вести, діхтяр

Г молотьба, футбол, якби, повсякденний

 

9.На перший склад падає наголос у слові

А вітчим,

Б засуха

В нести

Г решето

Д дочка

 

10.На третій склад падає наголос у слові

А чорнослив

Б мережа

В завдання

Г черговий

Д феномен

 

11.Апостроф треба писати на місці пропуску у слові

А рутв...яний

Б духм...яний

В б...юро

Г В...ячеслав

 

12.Подвоєні літери треба писати у слові

А очікуван...ий

Б скажен...ий

В орлин...ий

Г благословен...ий

 

13.Букву и треба писати на місці крапок в усіх словах рядка

А пр...чорнілий, пр...вітність, пр...завзятий

Б пр...бічник, пр...землити, пр...хороший

В пр...темнілий, пр...бідний, пр...поганий

Г пр...блуда, пр...кидатися, пр...в`ялий

 

14.З дефісом треба писати слово

А суспільно/небезпечний

Б суспільно/корисний

В суспільно/політичний

Г суспільно/важливий

 

15.Подвоєні букви треба писати в обох словах рядка

А барок...о, дол...ар

Б мул...а, буд...изм

В брут...о, піц...а

Г ван...а, рал...і

 

16.Подвоєні літери треба писати в обох словах рядка

А гол...андець, конфет...і

Б віл...а, хоб...і

В пен...і, марок...анка

Г ал...ея, оперет...а

 

17.М`який знак на місці пропуску не треба писати в усіх словах рядка

 А уман...ський, різ...бяр

Б тон...ший, жмен...ці,

В стеблин...ці, вишен...ці

Г Ул...яна, ремін...чик

 

18.Закінчення-а(-я) у формі родового відмінка мають усі іменники рядку

 А хлопець, свинець, Роман

 Б роман, трактор, вівторок

 В Буг, коридор, присудок

 Г Дністер, квітень, вітер

 Д долар, гектар, діаметр

 

19.Закінчення -ою у формі орудного відмінка однини мають усі іменники в рядку

А Їдальня, повага, легенда

Б геологія, дитина, дорога

В держава, груша, розлука

Г мережа, горошина, карта

Д Ольга, родина, волоцюга

 

20.Форму кличного відмінка утворено неправильно в рядку

А лицарю, радосте

Б повелителю, вітре

В добродіє, зіронько

Г секретарю, любове

 

21.Лише в однині вживаються всі іменники рядка

А вазон, прикрість, зелень

Б Крим, молоко, залізо

В Дністер, козацтво, мальва

Г радість, золото, вітер

 

22.Лише форму множини мають обидва іменники рядка

А оглядини, дерева

Б сутінки, вечори

В хрестини, дрова

Г фінанси, кредити

 

23.Потребує редагування словосполучення

А навчатися музики

Б чотири студенти

В півтора метри

Г чекати сестру

 

24.Редагування потребує словосполучення

А гамірна авеню

Б прозорий тюль

В свіжий нехворощ

Г кумедний шимпанзе

Д пінистий шампунь

Коментар: кожна правильна відповідь оцінюється в 0,5 балів

Бажаю приємного літнього відпочинку!!!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 60

Урок: № 48

Дата: 27.06

Тема: Контрольна робота. Пунктуаційна норма. Тести

Зміст: Тестові завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

 

Тема: Контрольна робота. Пунктуаційна норма. Тести.

Тестові завдання

1.НЕ ТРЕБА ставити тире між підметом і присудком у реченні (розділові знаки пропущено)

 

А  Найкращий шлях передбачити майбутнє це створити його.

Б Нав’язування іншим своїх принципів безпринципне міщанство.

В Невже життя насправді прекрасне якщо перестаєш боятися його?

Г Гордість велика рушійна сила рідна сестра високого почуття відповідальності.

    

2.Тире між підметом і присудком треба поставити в реченні (розділові знаки пропущено)

А  Пісня і праця великі дві сили.

Б  Деревина міцна на своєму ґрунті.

В  Наш народ безсмертний наш народ великий.

Г А навкруги­ вся ніч переповнена розміреним шумом хлібів.

3.  Звертанням ускладнено речення (розділові знаки пропущено)

А Ти знаєш що ти людина?

Б Ти зважай на поклик серця ніжний друже!

В Ти не знаєш чому так зробилося гарно відразу?

Г Ти граєш і не музику а ніч обвітрену століттями розлуки.

 

4.Непоширеним звертанням ускладнено речення (розділові знаки пропущено)

А  Де зараз ви кати мого народу?

Б  Дорогий діду а які у сонця ключі?

В  Життя життя Ти скрізь благословенне.

Г До тебе люба річенько ще вернеться весна.

 

5. НЕМАЄ вставної конструкції в реченні (розділові знаки пропущено)

А Він уночі потривожив механіка і виявляється зовсім даремно.

Б  Я не зважив на годинник і виявляється потрапив на кінцевий етап цієї події.

 

В Сумління людське виявляється подібне до вулика його теж можна розтривожити.

Г Любов до книжки виявляється й у тому що з шостого класу Франко збирав свою бібліотеку.

 

6.  Правильно розставлено розділові знаки в реченні

 

А Стоять верби опушені зелененьким листям, і, здається, чують сплески журавлиних сурем у піднебессі.

 

Б Стоять верби, опушені зелененьким листям, і здається, чують сплески журавлиних сурем у піднебессі.

 

В Стоять верби, опушені зелененьким листям, і, здається, чують сплески журавлиних сурем у піднебессі.

 

Г Стоять верби опушені зелененьким листям і, здається, чують сплески журавлиних сурем у піднебессі.

 

7. Непоширені означення обов’язково треба відокремити комами в реченні (розділові знаки пропущено)

А Спить місто суворе й мовчазне.

Б  Музика ніжна весняна душу мою зігріва.

В Світ рожевий і зелений від сну бутонами воскрес.

Г Досвітні огні переможні урочі прорізали темряву ночі.

 

8. Поширене означення НЕ ТРЕБА відокремлювати комами в реченні (розділові знаки пропущено)

 

А Ноша зручно взята половина ноші.

 

Б Шумлять сади налиті білим цвітом.

В Легенда це плітка перевірена часом.

Г  Раз добром нагріте серце вік не прохолоне!

      

9.Дієприслівниковий зворот НЕ ТРЕБА відокремлювати в реченні (розділові знаки пропущено)

 

А Не уникнете відповідальності завтра ухиляючись від неї сьогодні.

Б Ваш час обмежений не витрачайте його живучи чужим життям.

В Роса починає спадати лише відчувши дотик сонячного проміння.

Г Беручи від природи все чи можна чекати милості від неї?

 

10. Уточнювальною обставиною НЕ УСКЛАДНЕНО речення (розділові знаки пропущено)

 

А Там далеко десь поза снігами нова весна з квітучими лугами.

Б Назустріч підтюпцем бігла бабуся в спортивному костюмі.

В Тут на березі на землі капітан пригощає друзів.

Г Мирські турботи й суєта десь там у лоні міста.

 

11. Двокрапку треба поставити між частинами безсполучникового складного речення (розділові знаки пропущено)

 

А Місяць на небі зіроньки сяють тихо по морю човен пливе.

 

Б Засип правду хоч золотом вона все одно випливе доверху.                                                                                              

В Афоризм має перевагу над романом його завжди дочитують.

Г  Навкруги тиша скрізь ясно з поля вітерець віє з гаїв холодом дише.

          

12. Пунктуаційну помилку допущено в реченні

 

А Бджола каже: «Годуй мене до Купала Йвана, то зроблю з тебе пана».

 

Б Блюзнірська мисль запала мені в душу: «Чому на них молитися я мушу?»

В «Шануй старість,» — ці слова завжди звучали в нашій родині як повчання.

Г «Я ніколи, — твердо зауважив радник, — і ні під кого не підлаштовуюся».

 

Коментар:Виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи,пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ)

 

 Бажаю успіхів!

 

Навчальний предмет: українська мова

Група: 60

Урок: № 46

Дата: 23.06

Тема: Тире у складному реченні

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Тире у складному реченні

 

Спостереження

Прочитайте речення й виконайте завдання

Я надіваю шапку … і мама від щастя аж світиться. Я надіваю шапку … і в цей момент мені телефонують.

Ø Поміркуйте, у якому реченні на місці крапок треба поставити кому, а в якому — тире.

Ø Яке речення потрібно читати з інтонацією причини й наслідку, а яке — з інтонацією констатації й перелічування?

Тире можливе між частинами складносурядного й безсполучникового складного речення, іноді й складнопідрядного.

Теоретичний матеріал

Тире в складносурядному реченні

Правило	Приклад
Друга частина виражає наслідок	Сонце пірнуло за небокрай – і все навколо потемніло.
Швидка зміна подій	Несподіваний ривок – і ми відриваємося від землі.

 

Якщо частини складносурядного речення виражають причиново-наслідкові зв’язки, то перед сполучниками і (й), та (= і) треба ставити кому або тире (вибір знака залежить від автора): Дощ пройшов, і дерева заблищали або Дощ пройшов — і дерева заблищали.

 

Тире в безсполучниковому складному реченні

Правило	Приклад
Друга частина виражає висновок [         ] -  [висновок]	Грім гримить – хліб буде родить.
Частини виражають раптовість, несподіваність, швидку зміну подій [         ]  - [раптовість]	Ще мить – усе вибухне.
Частини протиставляються (можна вставити а) [         ]  - [протиставлення]	До неї люди говорять –[а] не чує, не слухає.
Друга частина виражає наслідок (у першій може бути умова) [ умова] -  [наслідок]	Натиснув на ручку – двері відхилилися.Ти до людей чемний – вони до тебе по-людськи.
Друга частина порівнюється з першою (можна вставити наче, ніби) [         ] -  [порівняння]	Ой,вона заговорить – у дзвін задзвонить.Ой, вона заспіває – село розлягає.

 

Тире в складнопідрядному реченні

Тире іноді ставлять з метою інтонаційного відокремлення головної та підрядної частини. У таких випадках підрядна частина стоїть перед головною: Хоч земля вся вкрита снігами — моє серце в цвіту (В. Сосюра). Найчастіше за допомогою тире відокремлюють підрядні з’ясувальні, часу, умови, мети й допустові.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Перепишіть речення й розставте в них розділові знаки.

1.Зажурилася дівчина красная мамина пісня лунає (С. Гаврилов). 2. Стань національним надбанням і твоя нація стане духовно багатшою (А. Коваль). 3. Блискавка блисне і камінь трісне (Нар. тв.). 4. Та сам я шукав не істини модні розшукую в хаосі власну особу (М. Руденко). 5. Як зараз бачу з-за ріки дві кручі наче маяки (А. Малишко). 6. Білі акації будуть цвісти в місячні ночі жагучі промінь морями заллє золотий річку і верби і кручі (В. Сосюра). 7. Хочеш бути оригіналом стань порядною людиною (А. Коваль). 8. Похвали людину за її спиною і вона повернеться до тебе обличчям (В. Голобородько). 9. Не кожному в руки щастя йде від багатьох воно тікає (Г. Тютюнник). 10. На білу гречку впали роси веселі бджоли одгули замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли (М. Рильський). 11. Я знаю моя Україна воскресне на поклик добра! (Д. Павличко).

 Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 60

Урок: № 45

Дата: 23.06

Тема: Двокрапка у складному реченні

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Двокрапка у складному реченні

Спостереження

Прочитайте речення й виконайте завдання (усно)

Ø Знаю, що гранат корисний. З’їм один, бо він містить вітаміни.

Ø Знаю: гранат корисний. З’їм один: він містить вітаміни.

Чи відрізняються за змістом речення? На місці яких сполучників треба ставити двокрапку?

Двокрапку ставлять між частинами безсполучникового складного речення в декількох випадках.

Правило	Приклад
Друга частина пояснює, доповнює або розкриває зміст першої (можна вставити а саме)  [        ]: [конкретизація].	Ідея проста: [а саме] за всіма правилами сучасної науки змоделювати Київ.
Друга частина вказує на причину того, про що йдеться в першій (можна вставити бо) [         ]: [причина].	Ні, не можу заснути: на столику диха чебрець. Я запізнився: [бо] у місті були затори.
У першій частині є слова так, такий, бачити, знати, чути, розуміти, вирішувати й подібні (можна вставити що) [відчуваю ]: [       ].	Ми відчували: [що] скоро почнеться штурм.

 

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Перепишіть речення й розставте в них розділові знаки.

1.Он глянь вже лицарі летять народ з неволі визволять (Олександр Олесь). 2. Дивися час великий диригент перегортає ноти на пюпітрі (Л. Костенко). 3. Мова перша зброя в боротьбі виживе мова виживе й Вітчизна (О. Ільченко). 4. Не хватайте озлоблених у тюрми вони самі собі тюрма (П. Тичина). 5. Ще раз про честь мундира краще зберегти честь і втратити мундир аніж навпаки (А. Крижанівський). 6. Біда з такими парубками ще не підріс свині під хвіст а вже біжить за дівками (Нар. тв.). 7. Пам’ятай гуртом добре й батька бити (В. Собко).

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська література

Група: 60

Урок: № 67

Дата: 22.06

Тема: Контрольна робота. «Літературне «шістдесятництво»» та «Митець і суспільство». Есе - аргументація

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

 

Тема: Контрольна робота. «Літературне «шістдесятництво»» та «Митець і суспільство». Есе - аргументація

Теоретичний матеріал

Есе – самостійна творча письмова робота, ознакою якої є особистісний характер сприймання проблеми та її осмислення, невеликий обсяг, вільна композиція, невимушеність та емоційність викладу.

Ознаки: дотримання структури тексту, наявність відповідних компонентів (тези, аргументи, приклади, оцінювальні судження, висновки); обґрунтування (аргументування) тези.

Вимоги до есе

1.Обсяг –  3-3,5 сторінки тексту.

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

4. Необхідно писати стисло і ясно. Есе не повинно містити нічого зайвого, має нести лише інформацію, необхідну для розкриття ідеї есе, власної позиції автора.

5. Есе має відрізнятися чіткою композиційною побудовою, бути логічним за структурою. В есе, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня логіка, що визначається, з одного боку, авторським підходом до обговорюваного питання, а з іншого – самим питанням. Необхідно уникати різких стрибків від однієї ідеї до іншої, думка має розкриватися послідовно.

6.Есе повинно засвідчити, що його автор знає й осмислено застосовує теоретичні поняття, терміни, узагальнення, ідеї.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

 Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій.

Висновок – узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині.

 Практична робота

Виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи,пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ)

Обирайте власну тему, розкривайте її в есе за творчістю Василя Симоненка, Дмитра Павличка, Івана Драча, Миколи Вінграновського, Григора Тютюнника, Ліни Костенко, тобто обираєте творчість одного митця за власним вибором

 

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська  мова

Група: 60

Урок: № 40

Дата: 07.06

Тема: Контрольне есе «Ця музика спонукає до думок»

Зміст: Теоретичний матеріал

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

 

Тема: Контрольне есе «Ця музика спонукає до думок»

Теоретичний матеріал

Есе – самостійна творча письмова робота, ознакою якої є особистісний характер сприймання проблеми та її осмислення, невеликий обсяг, вільна композиція, невимушеність та емоційність викладу.

Ознаки: дотримання структури тексту, наявність відповідних компонентів (тези, аргументи, приклади, оцінювальні судження, висновки); обґрунтування (аргументування) тези.

 Вимоги до есе

1.Обсяг –  3 – 3,5 сторінки тексту.

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

4. Необхідно писати стисло і ясно. Есе не повинно містити нічого зайвого, має нести лише інформацію, необхідну для розкриття ідеї есе, власної позиції автора.

5. Есе має відрізнятися чіткою композиційною побудовою, бути логічним за структурою. В есе, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня логіка, що визначається, з одного боку, авторським підходом до обговорюваного питання, а з іншого – самим питанням. Необхідно уникати різких стрибків від однієї ідеї до іншої, думка має розкриватися послідовно.

6.Есе повинно засвідчити, що його автор знає й осмислено застосовує теоретичні поняття, терміни, узагальнення, ідеї.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій.

Висновок – узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині.

Виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи,пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ)

Коментар: ви можете написати про класичну або сучасну музику, обираючи той музичний жанр, стиль, напрям, який вам подобається.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 60

Урок: № 59

Дата: 03.06

Тема: Василь Симоненко. Коротко про митця. «Задивляюсь у твої зіниці…», «Я».

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Василь Симоненко. Коротко про митця. «Задивляюсь у твої зіниці…», «Я».

Теоретичний матеріал

 Василь Симоненко народився 8 січня 1935 р. в с. Біївцях Лубенського району на Полтавщині. Батько покинув родину, тому Василя виховували мати й дід. Середню школу в Тарандинцях закінчив із золотою медаллю (до школи доводилося добиратися, долаючи відстань 9 км... і це тільки в один кінець!). Вищу освіту здобув на факультеті журналістики  Київського державного університету ім.. Т.Г. Шевченка. Працював в обласних газетах «Черкаська правда», «Молодь Черкащини», а також кореспондентом «Робітничої газети». Тут він зустрів свою майбутню дружину Люсю. Улітку 1962 р. В. Симоненка жорстоко побили працівники міліції залізничної станції в м. Смілі, після чого здоров’я поета почало суттєво погіршуватися. З огляду на те що влада всіляко боролася з ним, можна припускати, що це побиття було невипадковим.

Симоненко помер 13 грудня 1963 р. через рак нирок. Похований у м. Черкасах.

Хоча творче життя, як і фізичне, у В. Симоненка було коротке, проте він залишив самобутній слід у поетичному літописі України. О. Гончар назвав його «витязем молодої української поезії». За життя поета вийшла друком тільки одна збірка його віршів «Тиша і грім» (1962), вона стала помітним явищем у літературному житті України: «Симоненко вразив читача не запаморочливими формалістичними новаціями, не вишуканим мереживом слів, а осяянням краси власної душі, справжністю почуттів, інтелектуальною високістю й молодечим завзяттям» (О. Мусієнко). Наступну книжку — збірку «Земне тяжіння» (1964) — видали посмертно. Книжка поезій «Берег чекань» (1965) була заборонена до друку опублікована в Мюнхені. В. Симоненко писав і малу прозу, що ввійшла до збірки новел «Вино з троянд» (1965).

Провідними мотивами лірики В. Симоненка стали любов до України, за-судження тоталітаризму, оспівування людей праці, утвердження неповторності особистості, краса материнства, жіноча доля, кохання, краса природи. В. Симоненка називали «поетом національної ідеї» передусім через його шедеври — «Лебеді материнства», «Де зараз ви, кати мого народу?», «Задивляюсь у твої зіниці...» 1962 р.

Первісна назва цієї поезії — «Україні». У вірші ліричний герой переосмислює історію рідної землі. Україну він називає найсвятішим, що є в людини, — матір’ю:

                                           Маю я святе синівське право

 

         З матір’ю побуть на самоті.

 
Вірш написано у формі монологу ліричного героя, зверненого до України-матері. Її образ має сакральний зміст, він перегукується із системою вірувань українського народу. Послухати поезію ви можете, відкривши відео: В.Симоненко ««Задивляюсь у твої зіниці…». У фіналі твору звучить передбачення своєї ранньої загибелі: «Я проллюся крапелькою крові / На твоє священне знамено!» Рання смерть поета стала жертвою в ім’я рідної землі. Вірш «Задивляюсь у твої зіниці...» належить до патріотичної лірики. Провідні мотиви — любов до рідної землі, переосмислення її історії. Автор захоплюється своєю дивною й гордою країною, схиляється перед героїзмом і мужністю борців за її національне визволення. Заявити в радянській Україні­ про синівський обов’язок любити свою Україну над усе на світі та ще й не питати дозволу на це в «старших братів» — америки й росії — було більше, ніж сміливим кроком. За таке митцям «світило» щонайменше забуття, а іноді і фізичне небуття...

Уже давно став хрестоматійним і вірш «Ти знаєш, що ти — людина?..» про неповторність кожної особистості. Цей же мотив прозвучав маніфестом тогочасного молодого покоління й у поезії «Я...» 1962 р. З поезією «Я» ви можете ознайомитися, відкривши відео: В.Симоненко «Я». Ви можете не тільки послухати поезію, а й почути голос самого Василя Симоненка.

Ліричний герой стверджує, що людина — це не гвинтик у великій державній машині, не щось усереднене, а окремий неповторний світ: «Ми — не безліч стандартних “я”, / А безліч всесвітів різних».

 

Ці «всесвіти різні», об’єднані одним українським берегом, творять націю, що сім’єю вселюдського океану. Тому відкриття самоцінності своєї душі, відчуття власної гідності ведуть людину до відкриття самоцінності нації й національної гідності. Самоствердження людини в складному сучасному світі, її самодостатність, самостійність і неповторність — провідні мотиви поезії «Я...», що належить до філософської лірики.

Поетичні твори В. Симоненка вражають лаконічністю, прозорістю й глиби-ною думки, художньою досконалістю й довершеністю рими.

 

Сумний факт

Художниця А. Горська разом з В. Симоненком і Л. Танюком були членами урядової комісії щодо розслідування злочинів у селищі Биківня (під Києвом). Власне, створення цієї комісії вони й ініціювали, коли знайшли в Биківнянському лісі сліди злочинів і довели, що їх скоїли працівники НКВС. Розправа над правдошукачами не забарилася: Л. Танюк виїхав до Москви й перебував у внутрішній еміграції не один десяток літ; побиття В. Симоненка представниками влади призвело до саркоми нирок і страшної смерті без зне-болювальних препаратів у лікарні. Цього ж року А. Горська несла за труною В. Симоненка оповитий китайкою жмут калини, а на його портреті, написаному нею ж, бризки калини (як авторський підпис).

А.Горська

Портрет В.Симоненка

1963

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Василя Стефаника.

Заповніть літературний паспорт до віршів В. Симоненка «Задивляюсь у твої зіниці…»,  «Я...» за таким планом:

1.Назва твору.

2.Автор.

3.Літературний рід.

4.Жанр.

5.Вид лірики (громадянська, інтимна, пейзажна).

6.Провідний мотив.

7.Художні засоби.

8.Зробіть висновок: про що автор спонукав вас замислитися, що нового відкрив твір.

 

Увага!!!

За програмою вам потрібно вивчити напам’ять одну поезію шістдесятників за власним вибором: В.Симоненко «Задивляюсь у твої зіниці…», «Я»; Д.Павличко «Два кольори», Я стужився, мила, за тобою…»;І.Драч «Балада про соняшник»; М.Вінграновський «У синьому небі я висіяв ліс…» . Учіть та знімайте відео й надсилайте.

 

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 60

Урок: № 57

Дата: 01.06

Тема: Контрольна робота. «Під чужим небом» та «Воєнне лихоліття». Тести

Зміст: Тестові завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

 

Тема: Контрольна робота. «Під чужим небом» та «Воєнне лихоліття».

Тестові завдання

1. Не належить до "празької школи"

А Наталя Левицька-Холодна

Б Оксана Лятуринська

В Леонід Мосендз

Г Іван Багряний

2. Не належить до прозаїків-емігрантів

А І. Багряний

Б У. Самчук

В О. Довженко

Г Ю. Косач

3. Провідна тема поезії Є. Маланюка "Уривок з поезії"

А еміграція українців за кордоном

Б осмислення героїчної та трагічної історії України

В призначення поезії

Г протистояння людини і системи

4. Справжнє прізвище Івана Багряного

А Губенко

Б Рудченко

В Тобілевич

Г Лозов'язін

5. За жанровим різновидом твір І. Багряного належить до

А психологічного роману

Б пригодницького роману

В соціального роману

Г інтелектуального роману

6. Провідна тема роману "Тигролови"

А еміграція українців за кордоном

Б осмислення героїчної та трагічної історії України

В призначення поезії

Г протистояння людини і системи

7. Не належить до письменників воєнного лихоліття

А В. Стус

Б М. Бажан

В О. Довженко

Г О. Гончар

8. Для друку й постановки Й. Сталін заборонив твір О. Довженка

А "Поема про море"

Б "Зачарована Десна"

В "Україна в огні"

Г "Воля до життя"

9. У 1958 році на Міжнародному кінофестивалі в Брюсселі одним із 12 найкращих фільмів "усіх часів і народів" було визнано кінострічку О. Довженка

А "Щорс"

Б "Арсенал"

В "Звенигора"

Г "Земля"

10. Тема кіноповісті О. Довженка "Зачарована Десна"

А зображення дитинства й джерела формування себе як митця

Б зображення правди про український народ, його історію

В зображення образу України, громадянський вибір митця

Г зображення "вічної" теми кохання

11. Повне ім'я Олеся Гончара

А Олег

Б Олексій

В Терентій

Г Олександр

12. Композиційною особливістю новели "Модри Камень" є

А кульмінація на початку твору

Б поділ тексту на частини

В наявність присвяти

Г наявність епіграфа

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 60

Урок: № 55

Дата: 30.05

Тема: Історія написання «Зачарованої Десни», автобіографічна основа, сповідальність

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Історія написання «Зачарованої Десни», автобіографічна основа, сповідальність

Теоретичний матеріал

Словникова робота. Теорія літератури

Кіноповість (грецьк. kineo — рухаю) — жанр художнього твору, що поєднує ознаки кіно (фрагментарність і динамізм оповіді, багатство асоціативних моментів і зорових вражень, монументалізм образів) і повісті (епічність і психологізм, метафоричність і потяг до гіперболи, широкі пейзажні картини й авторські відступи). Це повість, створена зі свідомою настановою на певні кінематографічні прийоми оповіді: подрібнення дії на короткі епізоди, лаконічність діалогу й авторських пояснень, монтажний характер епізодів та ін.

Із короткий змістом кіноповісті ви можете ознайомитись, відкривши відео:

Кіноповість «Зачарована Десна» О. Довженко писав 14 років. Вона побачила світ 1956 р. на сторінках журналу «Дніпро», а окремою книжкою вийшла друком наступного року, після смерті автора. «Зачарована Десна» — автобіографічна кіноповість. Жанр кіноповісті започаткував О. Довженко.

 У «Зачарованій Десні» О. Довженко зобразив своє дитинство й джерела формування себе як митця — це тема кіноповісті. Автор поставив завдання оспівати свій край дитинства, його людей та природу (головна ідея твору) — і з цим завданням він блискуче впорався.

Своєрідністю композиції кіноповісті «Зачарована Десна» є двоплановість сюжету, у якому діють два ліричні герої — малий Сашко та зрілий майстер Олександр Довженко. Основна сюжетна лінія — це ніби окремі новели про дитинство Сашка, його враження, сцени захоплення навколишнім світом. На другому плані — ліричні відступи зрілого митця, у яких він по-філософськи осмислює художню творчість, красу людської праці, природи й людини.

Спогади письменника, у яких «перші радощі, і вболівання, і чари перших захоплень дитячих», визначають сповідально-ліричну тональність повісті. Оповідач згадує найяскравіші моменти дитинства: ворону, що завідувала погодою на селі; діда Семена, який любив кашляти й відкривав йому прекрасний світ; вирвану молоденьку моркву та колоритні прокльони прабаби Марусини; картину Божого суду й лева на берегах благословенної Десни. Власне, у цьому проявляється романтичне світобачення автора: і ворона — ніби казковий персонаж і водночас птах з реального життя, і нафантазований лев біля Десни; яскраві характери сварливої прабаби Марусини й життєлюба діда Семена; неймовірні пейзажі та «зорі на перекинутому небі»... Сприйняття навколишнього світу обома ліричними героями — емоційне, захопливе, піднесене та тонке. За всіма жанровими ознаками твір можна було б назвати ліричною повістю.

У малому Сашкові читач бачить душу дорослого чоловіка й зрілого майстра, вона відкрита для всіх. Як формувався світогляд митця, під впливом яких чинників? Звичайно ж, найбільший вплив мали його рідні й односельці. Діда Семена, який приділяв найбільше уваги хлопчикові, Сашко бачить «у старих срібнофольгових шатах». Це мудрий та добрий чоловік, «він був високий та худий, і чоло в нього високе, хвилясте, довге волосся сиве, а борода біла», «пахнув дід теплою землею й млином» — у цих характеристиках вимальовується образ досвідченого, бувалого чоловіка, людини землі й праці. Крім того, дід Семен постає на сторінках кіноповісті талановитим педагогом, що навчає маленького хлопчика мудрості й любові до світу. Саме дід Семен навчав малого Сашка розуміти й любити природу. Він був одним з тих, хто виховав усесвітньо відомого митця — Олександра Довженка.

Чи не найколоритніший образ кіноповісті — прабаба Марусина. Ця «малесенька й така прудка» жінка з «видющими й гострими очима», що любила прокльони, була зморена тяжким життям біля землі й худоби. Тими прокльонами, що «лилися з її вуст потоком, як вірші з натхненного поета, з найменшого приводу», ця старенька жінка вивільняла негатив, що накопичувався в її душі. Насправді вона не бажала правнукові, «щоб ріс він не вгору, а вниз... та бодай його шашіль поточила». Якби, не дай Боже, прокльони збулися, вона ще більше страждала б і просила Царицю Небесну й Миколая-угодника допомогти хлопчикові. Образ прабаби Марусини автор змальовує емоційно й ніби іронізуючи: «Баба хрестилася в небо з такою пристрастю, аж торохтіла вся від хрестів», «їй можна було по три дні не давати їсти. Але без прокльонів вона не могла прожити й дня. Вони були її духовною їжею».

Своєрідний характер мала Одарка Єрмолаївна — мати Сашка. Вона була малоосвіченою й забобонною людиною. Ця жінка тягнулася до землі: «Нічого у світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли вилізає із землі всяка рослиночка, ото мені радість». Ця радість і любов до землі передалися Сашкові назавжди, адже так поетично оспівувати рідний край без любові не зможе жоден митець. А мати залишилася в спогадах митця класичним образом берегині.

Батько Сашка постає на сторінках кіноповісті талановитою людиною й невтомним трудівником. У ньому поєдналися зовнішня краса та внутрішня культура думок і почуттів. Опис батька став хрестоматійним, його вивчають напам’ять як зразок довершеного пафосу, витонченого стилю й добірної мови.

Чому кінофільми О. Довженка називають поетичним кіно? Передусім через високий ліризм, замилування пейзажами, емоційне сприйняття світу його героями.

 З тонким ліризмом і високим пафосом оспівав митець річку (образ Десни), біля якої минуло його босоноге й сонячне дитинство: «Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, що й досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах».

 

Практичний матеріал (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

    Знати короткий зміст твору «Зачарована Десна».

 

    Скласти літературний паспорт до кіноповісті за таким планом:

1.Назва твору.

2.Автор.

3.Літературний рід.

4.Жанр.

5.Тема твору.

6.Головна ідея.

7.Головні герої.

8.Художні засоби.

 

    Доведіть, що «Зачарована Десна» за жанром — кіноповість.

    Розкажіть про найяскравіші події дитинства, що закарбувалися в пам’яті зрілого майстра. Чому з позицій дорослої людини вони сприймаються як романтичні? У чому полягає двоплановість сюжету кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна»?

 

    Які морально-етичні проблеми порушено в кіноповісті «Зачарована Десна»?

Успіхів у роботі!

 

Навчальний предмет: українська мова

Група: 60

Урок: № 38

Дата: 27.05

Тема: Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених однорідними членами речення

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених однорідними членами речення

Спостереження

 

Прочитайте речення й виконайте завдання.

 

Піду поплаваю трохи

Походжу, поплаваю трохи.

У якому реченні обидва дієслова є присудками, а в якому перше — присудок, а друге — обставина мети?

Чому в першому реченні немає між дієсловами коми?

 

Теоретичний матеріал

Однорідні члени речення поєднуються сурядним зв’язком, вони відповідають на однакове питання, стосуються одного члена речення й відіграють однакову синтаксичну роль: Злітаються різні круки, консультанти й політтехнологи (Л. Костенко). Тут однорідні підмети стосуються одного слова — присудка злітаються.

Розділові знаки при однорідних членах речення

 

Кому ставлять між однорідними членами речення,

 

поєднаними сполучнико-	0, 0, 0	Здалеку я бачу гори, ліси, річку.
вим, безсполучниковим і
	і 0,і 0,і 0	Здалеку я побачив і гори, і ліси, і річку.
змішаним зв’язком	0,0,і 0,і 0	Здалеку я бачу гори, ліси, і річку, і міст.
	0 і 0,0 і 0	Здалеку я бачу гори й ліси, річку й міст.
	0, 0 і/або 0	Здалеку я бачу гори, ліси й річку.
	як 0,такі 0	Здалеку я бачу як гори, так і ліси.
	0, а/але 0	Здалеку я бачу не гори, а ліси.
Тире ставлять між однорідними членами речення,
що протиставляються (між	0 — 0	Насолоджуюся красою гір не здалеку —
ними можна вставити сполучник а)		зблизька.
Крапку з комою ставлять між однорідними членами речення,
якщо вони поширені й у	0;0;0	Здалеку я бачу гори, укриті снігом; хвойні
середині хоча б одного з		ліси; річку, закуту кригою.
них є кома

 

	Однорідні означення
	Означення однорідні, якщо
характеризують предмет з	Ліс одягнутий у жовті, червоні й зелені шати.
одного боку
суто позитивні або суто	Як приємно спекотного дня випити прозорої, солодкої, прохолодної води.
негативні за значенням	Дув різкий, пронизливий, холодний вітер.
образні (епітети)	Задумливий, смагляволиций вечір заворожує своїм спокоєм.
перше — непоширене,	Широкий, порослий травою двір був нам за футбольне
а друге — поширене	поле. АЛЕ: Порослий травою широкий двір був нам за
	футбольне поле.
друге пояснює перше	Дід розповів іншу, правдиву історію.
стоять після означуваного	Будинок, високий, цегляний, звели за півроку.
слова	АЛЕ: Високий цегляний будинок звели за півроку.

 

Узагальнювальні слова при однорідних членах речення Узагальнювальними називають слова, що об’єднують в одну групу всі перелічувані предмети, ознаки, дії тощо. Узагальнювальне слово (словосполучення) відіграє ту саму синтаксичну роль, що й однорідні члени речення. Між узагальнювальними словами (УС) й однорідними членами речення треба ставити двокрапку або тире.

Двокрапка й тире при однорідних членах речення

УС:0,0,0	У моїй уяві змішалося все: гори, ліси, річка.
0,0,0 - УС	Гори, ліси, річка – усе змішалося в моїй уяві.
УС:0,0,0 - … (однорідними членами речення не завершується)	Усе: гори, ліси, річка – змішалося в моїй уяві.

 

ЗАУВАЖТЕ!

Кома не ставиться між компонентами усталених сполук типу і так і сяк, і туди і сюди, і вдень вночі, ні туди ні сюди, ні сяк ні так, ні вдень ні вночі, ні риба ні м’ясо, а також між однорідними членами речення, що поєднуються повторюваним сполучником та утворюють тісну смислову єдність: Ні вдень ні вночі не стихає клепання коси (О. Довженко). А потім і щастя і горе обірвались так раптом (Леся Українка).

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

    Перепишіть речення й виконайте завдання (розділові знаки пропущено).

 

Сиві рожеві блакитні дими кучеряві плинуть з високих мов башти стрімких димарів (М. Рильський). 2. Тобі Україно моя і перший мій подих і подих останній тобі (В. Еллан-Блакитний). 3. На Маковея збирають люди всяку городину а саме мак кріп цибулю часник моркву соняшник редьку (А. Кримський). 4. Живи Україно живи для краси для сили для правди для волі. 5. Мистецтво не підробляє й не замінює реальний світ а пояснює його розширює продовжує. 6. Бринить-співає наша мова чарує тішить і п’янить (Олександр Олесь). 7. Усе і небо і перемелене на труху в глибоких коліях дороги сіно і вогкий гнилуватий повів рік і тривожний крик птиці і невисока росиста отава сповіщало що літо вже здає ключі сумовитій осені (М. Стельмах). 8. Небо було глибоке бездонне залите густою темінню усипане міріадами рухливих мерехтливих зірок (Ю. Збанацький). 9. Ніщо не мертве в вирі світовому ні курява планет ні сталагміт ні мумії прадавніх пірамід ні літери спліснявілого тому (Борис Тен). 10. Не було спочинку ні вдень ні вночі (Панас Мирний). 11. Світло і тьма тління і вічність віра і безчестя складають світ цей і потрібні одне одному (Г. Сковорода).

 

    Підкресліть однорідні члени речення й розставте розділові знаки.

 

    Знайдіть і випишіть антоніми.

 Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 60

Урок: № 54

Дата: 27.05

Тема: Джерело вивчення історії життя  Олександра Довженка і трагічної доби – «Щоденник»

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Джерело вивчення історії життя  Олександра Довженка і трагічної доби – «Щоденник»

Теоретичний матеріал

«Щоденник» (1941–1956). Свій «Щоденник» О. Довженко розпочав 1941 р. вів його до кінця життя. Ці записи відображають внутрішній стан митця — часто несподіваний та суперечливий.

«Щоденник» — своєрідний документ страшної доби тоталітаризму, що дає можливість глибше осягнути літературні процеси цього періоду, драматизм долі багатьох українських митців. З «Щоденника» читач дізнається про десятилітнє мовчання Остапа Вишні (а насправді — ув’язнення): «Схуд, постарів. Було сумно. Трудно, очевидно, йому буде входити знову в життя. Десять років — це ціле життя, ціла ера, складна й велика». Митець часто скаржиться на надумані звинувачення в націоналізмі як колег (зокрема, і Ю. Яновського, який через це страждав і фізично, і морально), так і себе: «Світе мій, чому любов до свого народу є націоналізмом? У чому його злочин? Які нелюди придумали знущання над життям людським? Пишу про воїна-мученика й борця великої та рідної мені ідеї: облагородження нашого народу радянського через сади. Мічурін. Так, отже, ні. Виявляється, що її “уход от действительности, могущий навлечь на себя...” і т. ін. Проте фільм про Мічуріна розказав би радянському (усім!) глядачеві, їй-богу, набагато більше, ніж усі наші камери тортур на екрані, названі фільмами на “военном материале”, з убивством дітей, жінок, і криком, і жахом, і жорстокістю, що їх і так пребагато в нашому житті».

Найбільш помітні в щоденникових записах фальш і людиноненависницька сутність сталінського режиму, тоталітарного державного механізму, наприклад, записі від 26. 11. 1943 р.: «Моя повість “Україна в огні” не сподобалася Сталіну, і він її заборонив для друку та для постановки. Що його робити, ще не знаю. Тяжко на душі й тоскно. І не тому тяжко, що пропало марно більше року роботи... Мені важко від свідомості, що “Україна в огні” — це правда. Прикрита й замкнена моя правда про народ та його лихо. Значить, нікому, отже, вона не потрібна й ніщо, видно, не потрібно, крім панегірика».

«Щоденник» О. Довженка ще раз підтверджує, що історія, написана в радян-ські часи, нічого спільного з історією народу немає. Тож нові покоління читачів мають сьогодні критично сприймати написаний в Російській імперії й у її радянський період літопис Росії, України й інших народів. Кінорежисер і письменник Довженко це добре усвідомлював: «Ніхто не хотів учитися на історичному факультеті. Посилали в примусовому плані. Професорів заарештовували майже щороку, і студенти знали, що таке історія, що історія — це паспорт на загибель» (запис від 14. 04. 1942 р.). Можна тільки здогадуватися, як сталін-ська пропаганда вимучувала в науковців «правильну», ідеологічно вивірену історію...

Надзвичайно проникливі роздуми про свій народ і про його історичну долю залишив О. Довженко на сторінках «Щоденника»: «Усе йде, усе минає. А невмирання наше довге українське, чи є воно життя, чи тільки кволе жалюгідне існування. Нас, кажуть, більше за добру європейську державу. Ми є, і нас немає. Де ми?» (запис від 03. 07. 1942 р.).

«Щоденнику» О. Довженко розмірковує над національними й загально-людськими проблемами, він поєднує особистісне, виражальне начало з публі-цистикою. У багатьох творах митця, зокрема й у кіноповісті «Україна в огні», простежується публіцистичність.

 

«Щоденнику» автор періодично оперує пропагандистськими кліше (вір­ ність ідеям радянської влади, дружба народів і под. ), і в них прочитується його щирість: «...тон, повний обурення та гніву, яким зі мною говорили, і ті звинувачення, які мені були пред’явлені Микитою Сергійовичем (Хрущовим. — Авт.), остаточно пригнобили й прибили мене… Я образив Богдана Хмельницького, я на-­ плював на класову боротьбу, я проповідую націоналізм і т. д. Я слухав Микиту Сергійовича й думав: не міг я і ніколи не зможу нічого заподіяти шкідливого Сталіну, уже хоча б через те, що зобов’язаний йому своїм життям… Я вісімнадцять років творив радянське комуністичне мистецтво, і глупо підозрівати мене у ворожих тенденціях» (запис від 28. 11. 1943 р.). Проте під прикриттям таких ідеологічних кліше О. Довженко сміливо порушує актуальні національні проблеми, переймається долею українського народу: «Я знаю: мене обвинувачуватимуть у націоналізмі, у християнстві та всепрощенстві, будуть судити за нехтування класової боротьби й ревізію виховання молоді, яка зараз героїчно б’ється на всіх грізних історичних фронтах... Я заступився за свій народ, що несе тяжкі втрати на війні... Україну знає лише той, хто був на ній, на її пожежах сьогодні, а не по газетах чи салютах обчислює її перемоги, втикаючи паперові прапорці в мертву географічну карту. Смутно мені».

 

Словникова робота. Теорія літератури

Публіцистичність (латин. publicus — суспільний) — заангажованість творів суспільними, політичними, ідеологічними проблемами, висвітлення в них актуальної проблематики, використання полемічної тенденційності, емоційного пафосу.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Прочитавши та прослухавши матеріал про «Щоденник» О.Довженка, напишіть, яким ви побачили внутрішній світ митця.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 60

Урок: № 36

Дата: 20.05

Тема: Пунктуаційна помилка. Тире між підметом і присудком у простому реченні

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Пунктуаційна помилка. Тире між підметом і присудком у простому реченні

Спостереження

Їхати, не можна стояти!

Їхати не можна, стояти!

Яке з цих речень можна використати як коментар до світлини?

Як розділовий знак може впливати на зміст речення?

 

Пунктуаційна помилка

 

Пунктуаційна помилка — недотримання правил уживання розділових знаків. У реченні Здалеку виднілася бухта залита сонцем пунктуаційною помилкою є відсутність коми для відокремлення означення, вираженого дієприкметниковим зворотом залита сонцем, що стоїть після означуваного слова. Розділовими знаками є: кома, двокрапка, тире, три крапки (або крапки), дужки, крапка, знак питання, знак оклику, лапки.

Тире між підметом і присудком

Тире ставлять між підметом та іменною частиною складеного присудка (на місці дієслова-зв’язки є): Київ — столиця.

ТРЕБА СТАВИТИ ТИРЕ

підмет	присудок	приклади
Іменник або числівник	Іменник або числівник	Кавун – ягода. Два на три – п’ять.
інфінітив	Іменник або інфінітив	Малювати – моє хобі. Жити – Вітчизні служити.
Будь-яка частина мови	не + інфінітив	Вік прожити – не ниву пройти гомінку(А.Малишко).
Будь-яка частина мови	це, то, ось, значить+ будь-яка частина мови	Жити – це лицедіяти: кожен з нас грає якусь роль (В.Дрозд).Лиш боротись – значить жить (І.Франко).

 

НЕ ТРЕБА СТАВИТИ ТИРЕ

підмет	присудок	приклад
Будь – яка частина мови	не  + іменник	Мова не полова
займенник	Будь – яка частина мови	Ми оптимісти. Я художник.
будь – яка частина мови	(діє)прикметник або присвійний займенник	Твоя думка слушна. У містах земля одягнена в камінь і залізо. Цей будинок мій.
будь – яка частина мови	мов, наче, ніби, як + будь-яка частина мови (порівняння)	На гіллі рясному цвіт немов сніжинки (В.Сосюра).

 

Щоб виокремити присудок, наголосити на ньому, автори іноді ставлять тире в тих випадках, де за правилами цього робити не треба (це так званий авторський знак): Ти знаєш, що ти — людина? Ти знаєш про це чи ні? (В. Симоненко). Кров людська — не водиця (М. Стельмах). Ми — студенти! Уже дерева — як рогаті олені (Л. Костенко).

Частку підкреслюють разом з присудком, оскільки без неї спотворюється зміст. Якщо реченні Мова не полова підкреслити як присудок тільки іменник полова, то вийде, що мова (підмет) є полова (присудок).

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови  та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Перепишіть речення, підкресліть у них граматичні основи й розставте розділові знаки.

 

У поганого майстра й пилка крива. 2. Життя безумовно добрий учитель який дуже дорого бере за свої уроки (Нар. тв.). 3. Доброта це найбільше досягнення людини найбільш прекрасне та святе (І. Цюпа). 4. Кохати нові землі відкривати (І. Драч). 5. Ми джини в закоркованих пляшках. 6. Марудна справа жити без баталій. 7. Час не наша власність (Л. Костенко). Геній явище ірраціональне і є силою стихійного духу (Є. Маланюк). 9. Творчість завжди мрійна і тривожна (В. Симоненко). 10. Письменник не американська машинка а твори його не полтавські галушки! (М. Хвильовий). 11. Боятися означає визнати над собою владу (З. Ігіна).

2. Перепишіть речення, підкресліть у них граматичні основи й розставте розділові знаки.

Брат ворога не брат козакові (Ю. Липа). 2. Невдача це просто можливість почати знову але вже більш мудро (Г. Форд). 3. Я не окраїна я не руїна я Україна я Україна (Т. Домашенко). Любов то таємниця незбагненна примха безрозсудного серця (Люко Дашвар). 5. Двомовність як роздвоєне жало. 6. Весна дівчисько в ластовинні ще не ціловане в уста (Л. Костенко). Диплом без праці пустенька цяця (Нар. тв.). 8. Найкращий спосіб почати робити перестати говорити й почати робити (У. Дісней). 9. Коли за тобою женуться бігти останнє діло (В. Нестайко). 10. Київ прекрасний за всякої пори (І. Цюпа). 11. Земля хлібодарка і медоносиця зі світанками й ночами горобиними (А. Малишко).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 60

Урок: № 51

Дата: 20.05

Тема: П.Ч. Сергій Жадан. «Ворошиловград»

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: П.Ч. Сергій Жадан. «Ворошиловград»

Теоретичний матеріал

Народився 23 серпня 1974, в м. Старобільськ в україномовній родині, де і пройшло його дитинство. В часи перебудови 1990–1991 років поширював у містечку Рухівські газети та національну символіку.  У 1991 році переїхав до Харкова, був одним з організаторів харківського неофутуристського літературного угрупування «Червона Фіра». 1996 – закінчив Харківський Національний Педагогічний Університет ім. Г. С. Сковороди, факультет українсько-німецької філології.

 У 1996–1999 рр. навчався в аспірантурі цього ж університету, захистив дисертацію, присвячену українському футуризму: «Філософсько-естетичні погляди Михайля Семенка» (2000 рік) З 2000 року викладач кафедри української та світової літератури університету, Віце-президент Асоціації українських письменників З 2004 — незалежний письменник.

Відомий своїми критичними висловлюваннями і публікаціями проти харківських можновладців — Добкіна та Кернеса. У 2011 провів акцію проти закону «Про захист суспільної моралі». Живе і працює в Харкові. Брав активну участь у харківській помаранчевій революції, Євромайдані. Пише романи, поезії, есе.

Темою творів письменника є пострадянська дійсність в Україні. Для стилю Жадана характерний вжиток розмовної та нецензурної лексики. Роман «Ворошиловград» став книжкою року 2010 за версією «Бі-бі-сі» . Перекладає з німецької, польської, білоруської та російської мов. У 2014 році в рамках фестивалю відеопоезії CYCLOP брав участь в проєкті «розділові».

Відкрийте відео та послухайте: що сам письменник говорить про роман «Ворошиловград».

Аналіз роману

Молодий чоловік на ім’я Герман, перейнявши бізнес свого невідомо куди зниклого брата, повертається в містечко свого дитинства і зазнає тут пригод, яких і можна було очікувати у Жадановій прозі: вештається степами з сектантами-контрабандистами, товаришує з пастором, ховається від рейдерів, ночує в наметі біженців під прапором Евросоюзу, допомагає захистити від рейдерського загарбання напівпокинутий аеродром і таке інше.

Дивакуваті сюжетні повороти повсюдно оздоблено світлими знаками любові. Просто любові до ближнього і взаємодопомоги, любові до тварин, різної глибини любові між жінкою та чоловіком, любові як дружби, любові як краєвиду. Вона як внутрішнє світло наповнює всі епізоди, навіть попри традиційну насиченість інвективною лексикою чи не надто радісні епізоди й деяких не вельми приємних персонажів.

Один із помітних моментів «Ворошиловграда» – виразніше, ніж зазвичай, артикулювання в суті своїй політичної ідеї суспільної солідарности й опору. Мешканці міста збираються і не дають захопити територію, яку вони вважають громадською. А сам Герман висловлює одному з фахівців із рейдерства просту формулу: люди, які тут виросли і живуть, не захочуть нікому поступатися своїми правами, землею, бізнесом чи пам’яттю. В принципі, цю лінію книжки можна сприймати як художньо сформульовану пропозицію Жадана нинішньому здеморалізованому українському суспільству.

«Ворошиловград» заторкує питання пам’яті, що її трохи парадоксально можна назвати «індивідуально-історичною». Персонажі повсякчас згадують минуле, розглядають старі листівки, фотографії чи обдерті стіни занехаяних піонерських таборів, знаходячи сліди своєї юности, дитинства, молодости. Одним із символів такої пам’яті й виявляється Ворошиловград – радянська назва Луганська. І напевно це не просто так, а радше авторський натяк на те, що пам’ять і приємні спогади багатьох людей неодмінно будуть пов’язані з радянським часом, радянськими реаліями та артефактами, з цим треба змиритися і ставитися до цього спокійно.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Напишіть відгук на роман С.Бажана «Ворошиловград»

2. Укажіть автора й назву твору.

3. Назвіть тему твору.

4. Наведіть короткий зміст твору.

5. Визначте проблеми, які автор порушив у творі.

6. Зробіть висновок: про що автор спонукав вас замислитися, що нового відкрив твір (якщо це екранізація книги, то наскільки творцям фільму вдалося передати її зміст).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 60

Урок: № 50

Дата: 17.05

Тема: Іван Багряний  «Тигролови». Вольовий характер  Григорія Многогрішного. Родина Сірків, майор Медвин. Символіка роману, ідея перемоги добра над злом

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Іван Багряний  «Тигролови». Вольовий характер  Григорія Многогрішного. Родина Сірків, майор Медвин. Символіка роману, ідея перемоги добра над злом

Теоретичний матеріал

І. Багряний — один з небагатьох українських письменників, які здобули широке визнання у світі: роман «Тигролови» був дуже популярним, про це свідчить той факт, що англійською мовою книжку надрукували в США, Англії й Канаді, її переклали, крім англійської, ще й голландською, німецькою й данською мовами, цим твором зацікавилися навіть у Голлівуді.

Основні персонажі

Григорій Многогрішний,

родина Сірків (Денис Сірко, Сірчиха, їхні діти Гриць та Наталка),

майор НКВС Медвин.

Григорій Многогрішний

«Юнак — 25 літ, русявий, атлет, авіатор» (з телеграми про розшук Многогрішного).

У творі немає детальної характеристики зовнішності головного героя. Що ж до його характеру, то це надзвичайно вольова, рішуча, сильна та незламна особистість із величезною жагою до життя, до боротьби за свої ідеали. Ці його риси проявляються протягом усього твору: він не зламався на допитах у радянських катівнях, вистрибнув із потяга, хоча шанс вижити був один зі ста, витримав усі надзвичайні випробування в тайзі.

Кредо героя — «Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи!» Григорій здатний до дуже глибоких почуттів та переживань. Так, надзвичайно зворушливими постають його почуття до родини Сірків, яка його прихистила, ніжна любов до Наталки: він бореться зі своїм почуттям до дівчини, оскільки знає, що може занапастити її, бо є втікачем, якого будь-якої хвилини можуть спіймати.

Крім того, Григорій — справжній патріот України, готовий пожертвувати заради батьківщини власним життям. Григорій є правнуком гетьмана Дем’яна Многогрішного: у такий спосіб автор підкреслює спадкоємність волелюбних ідей українців (Дем’ян  Многогрішний — гетьман Лівобережної України (1668-1672), якого російська влада спочатку хотіла стратити, а потім заслала в Сибір).

Родина Сірків 

Родина українців, що переселилися на Далекий Схід. Вони пам’ятають історію свого роду, шанують Бога та українські народні традиції, дотримуються звичаїв, за якими жили їхні діди-прадіди. Загалом усі члени цієї родини є втіленням найкращих душевних рис: доброти, щирості, чуйності тощо.

Денис Сірко

«Кремезний, броватий, волохаті груди в пазусі».«Не дід, а вусатий дідуган, дебелий, високий, червоновидий, волохаті груди випинаються з білої пазухи. На ногах ічаги, на голові пропотілий кашкет, ватяні штани на нім, дарма що така спека, при боці мисливський ніж, а коло сідла в переднього коня приторочена гвинтівка».

Старий Сірко відповідально ставився до праці, був небагатослівний, досить стриманий у почуттях. Він — люблячий та дбайливий батько, який робив усе, щоб зберегти добробут та щастя своєї сім’ї. Денис Сірко — мудра, шляхетна та чуйна людина, завжди готова прийти на допомогу, дати гарну пораду, він розуміє близьких людей із півслова.

Сірчиха

«…їй понад п’ятдесят років, а вона виглядає ще молодо й бадьоро. І голос у неї такий, як у дочки, тільки не такий гострий, якийсь тепліший, ближчий».

Це ідеалізований образ доброї, ніжної, турботливої матері-берегині. Її любов до дітей є надзвичайною. І до Григорія вона поставилася як до рідної дитини, турбувалася про нього та підтримувала в усьому.

Гриць

«Високий, як батько, дебелий красень. Молодий — років 25. На ньому військовий, старенький френч. На ногах ічаги, на голові набакир кепка, а з-під неї буйний чуб кучерявиться. При боці — ніж, а за плечем новенький дробовик».

Молодий Сірко — вправний мисливець, дуже сміливий, рішучий і водночас спокійний та врівноважений. Він – гідний син своїх батьків, до яких ставився з великою повагою. Оскільки Сірки жили у відлюдному місці, Грицеві дуже бракувало спілкування. Тому він із величезним задоволенням ділився з Многогрішним усім, що знав про таємниці тайги, різні мисливські премудрості. Він став для тезки справжнім побратимом.

Наталка

«...хороша і бистроока, із стрічкою над чолом, і юна, смаглява від сонця...»

«Якесь дивне поєднання надзвичайної дівочої краси і суворості. Гнучка, як пантера, і така ж метка, мабуть, а строга, як царівна...» «Гнучка, як вуж, граційна, як мавка, вона таїла в собі дивну силу, ця дівчина. Поєднання дівочої краси та чар з дикістю майже первісною, неприступною».

Наталка Сірківна – красуня, яка зросла в умовах дикої природи, що наклало значний відбиток на її характер. Вона надзвичайно смілива, не боїться жодних труднощів, бере участь у полюванні на тигрів нарівні з чоловіками. Наталка дуже наполеглива, коли хоче чогось досягти: «Як що заволоділо її серцем, то вже край».

Вона видається гордою та неприступною, суворою та гонористою:

«Дивна вона, ця дівчина… Вона навіть не розуміла, яка вона чарівна, … така, як ота рослина дивна, що ти її торкнеш рукою, а вона аж повернеться і напустить тонюсіньких колючок у руку. І це дівчина — звіроловка, переможниця страхіть усяких! Як та дика коза, що боїться, щоб її не впіймали, і не дається навіть підступити» (Григорій про Наталку).

Проте за цією неприступністю ховається дуже тонка, палка душа, просто Наталка дуже стримана у вияві своїх почуттів. Вона закохалася в Григорія, проте дуже довгий час приховувала свої почуття до нього. Її кохання до хлопця виявилося настільки сильним, що вона наважилася покинути батьків та ризикнути власним життя заради коханого.

Медвин 

Майор НКВС, ворог Григорія Многогрішного.

«...Чорнобривий, з м’ясистим носом, віком понад тридцять літ… смокче бордо і читає-смокче “Правду”, студіює промову вождя…  Майор виглядає, як саме втілення могутності, сили і гонору своєї пролетарської держави. В цілім експресі не тримається ніхто так гідно, так незалежно і гордовито, ба навіть трохи презирливо, з таємничою міною і незрівнянним почуттям вищості… Він дисциплінований і точний, і не схильний вдаватись у дрібниці».

Майор Медвин — жахливе породження радянської тоталітарної системи, яка створила не тюрми, а справжні катівні. Медвин постає як справжнє втілення всього злого та ницого в людині, це вкрай жорстока людина, справжній садист, що втішається, принижуючи інших. Але за вдаваною самовпевненістю Медвина ховаються моральна слабкість, боягузтво.

Думка, що Григорій — український націоналіст, якого він катував, — утік та перебуває на свободі, викликає в нього паніку; спогади про людей, яких він катував, отруюють його життя, позбавляють спокою: «Він пригадує ті задушливі безсонні ночі, що тільки йому одному відомі. І маячіння в них… Це в нього, що мав нерви, як мотузки, — і маячіння… Він боявся, нарешті, сам спати — і одружився. А одружившись, утікав геть на люди, боявся ночувати вдома…».

Коли Григорій в кульмінаційній сцені роману знаходить свого ката, той утрачає обличчя: «А Медвин — бравий герой і грізний суддя та володар душ людців і плюгавий злодюжка, порушник закону нетрів, — стояв і тіпався… Так, тіпався. Губа йому тіпалась, а очі… очі гидкого, сопливого боягуза».

У романі також діє ціла низка другорядних персонажів: Морози (родина, яка дружила з Сірками), тунгуз Пятро Дядоров, його дружина Фійона та багато інших.

Тоталітарну систему у творі символізують два світи: один з них — це ешелон смерті, яким перевозять на каторжні роботи ув’язнених, серед них і Многогрішний, котрий на ходу вистрибує з вагона, а другий ешелон — комфортабельний експрес — везе партійну еліту, інженерів, прокурорів, військових, які чинили беззаконня. На такому протиставленні автор вимальовує нелюдський образ радянської імперії.

В образі Григорія І.Багряний утілив ідею перемоги добра над злом. Відважність і нескореність «гордого сокола» протистоять начальникові етапу Медвину, який уособлює тоталітарну систему, що не здатна приборкати волелюбний дух українця. Медвин не може жити й спати спокійно, він не може забути сміливих слів Григорія: «Я тебе переслідуватиму все твоє життя. І всі ми… переслідуватимемо все життя й проводжатимемо тебе до могили – тисячі нас. Замучених, закатованих…Ти матимеш дітей, але не матимеш радості – з дитячих очей дивитимемося ми. І ти втікатимеш од них геть… І ніде від нас не втечеш…»

Вражає фінальна сцена вироку: Многогрішний убиває Медвина й залишає на снігу напис, щоб за його вчинок не постраждали інші: «Судив і присуд виконав я — Григорій Многогрішний. А за що — цей пес сам знає».

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Подивіться буктрейлер до роману "Тигролови" і ви точно захочете прочитати твір.

З’ясуйте, скільки сюжетних ліній має роман І. Багряного «Тигролови».

Чому, на вашу думку, родина Сірків, яка вже так давно покинула Україну, і далі дотримується українських звичаїв та обрядів?

Поміркуйте, чому автор назвав головного героя, якому явно симпатизує читач, Многогрішним.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 60

Урок: № 49

Дата: 16.05

Тема: Іван Багряний. «Тигролови». Проблема свободи й боротьби за визволення. Жанрові особливості.

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Іван Багряний. «Тигролови». Проблема свободи й боротьби за визволення. Жанрові особливості.

Спостереження (розгляньте світлини й виконайте завдання усно)

 

1. Коротко опишіть світлини.

2. Що ви знаєте про тайгу як природну зону зі своєю флорою та фауною?

3. Чи можна спрогнозувати, що художній твір, події якого розгортаються в тайзі, буде романтичний? Обґрунтуйте свою думку.

Теоретичний матеріал

Пригодницький роман — це роман, сюжет якого насичений незвичайними подіями й характеризується їх несподіваним поворотом, значною динамікою розгортання. Для нього характерні такі мотиви, як: утечі та переслідування, сміливі припущення та розгадування;  атмосфера таємничості й загадковості;  винятковість та непересічність особистості головного персонажа; чітке розмежування персонажів на позитивних і негативних; романтичне кохання; щасливий фінал.

Літературнийрід твору: епос.                                                                                           Жанр твору: пригодницький роман

Тематика роману “Тигролови”:

вплив сталінського терору на долю окремої особистості та українського народу загалом; змалювання побуту і традицій українських переселенців Далекого Сходу; романтичне кохання Григорія Многогрішного й Наталки Сірківни.

Головна ідея:

утвердження перемоги добра над злом, свободи та гідності людини як найвищих цінностей, моральних чеснот як запоруки повноцінного життя. Автор переконує, що за будь-яких обставин людина повинна залишатися Людиною.

Історія написання:

Роман ґрунтується на особистих враженнях автора. Іван Багряний, який зазнав переслідувань із боку радянської влади, перебував на Далекому Сході понад п’ять років: спочатку — як висланець, якому заборонили протягом трьох років проживати в Україні, а потім — як каторжанин «БАМЛАГу» (табору Байкало-Амурської магістралі – залізниці, будованої силами ув’язнених). Митець об’їздив ці землі, займався мисливством у тайзі, отримав безліч вражень, які потребували творчого втілення.

Перебуваючи на окупованій німцями території, Іван Багряний подався на Західну Україну, щоб воювати в лавах Української Повстанської Армії. Налагоджуючи відповідні зв’язки, він восени 1943 року деякий час жив у курортному містечку Моршин (неподалік від Львова), де поправляв підірване в сталінських тюрмах здоров’я, лікувався від туберкульозу.

Одного разу Багряному повідомили, що його розшукують гестапівці, які почали справжнє полювання на активістів українського національного руху. Місцеві патріоти сховали його в конспіративній оунівській квартирі. Саме тут він усього за 14 днів написав роман, побудований на далекосхідних враженнях.

Твір І. Багряного вперше побачив світ у 1944 р., його було надруковано в часописі «Вечірня година» під назвою «Звіролови». Авторську назву («Тигролови») без дозволу автора змінив редактор журналу. Після війни, в 1947 р., роман вийшов окремою книгою.

Час дії роману:

30-ті роки XX cт.

Композиція:

Твір складається з двох частин, дванадцяти розділів, які поділяються на підрозділи. Кожен із розділів та підрозділів має свою назву.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Знати короткий зміст роману.

2. Що таке пригодницький роман? Назвіть його ознаки.

3. Коли відбуваються події в романі І. Багряного «Тигролови»? Що ви знаєте про цю добу в Україні?

4. У чому проявляється автобіографізм у творі?

5.Чому, на вашу думку, І. Багряний назвав роман про Григорія Многогрішного «Тигролови»?

6.Розкрийте символічне значення в сюжеті роману двох потягів, що прямують на схід.

Із коротким змістом пригодницького роману ви можете ознайомитися тут, відкривши відео.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 60

Урок: № 45

Дата: 06.05

Тема: Контрольна робота. Модерна драматургія. Перлини західноукраїнської літератури. Есе - аргументація

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольна робота. Модерна драматургія. Перлини західноукраїнської літератури. Есе - аргументація

Теоретичний матеріал

Есе – самостійна творча письмова робота, ознакою якої є особистісний характер сприймання проблеми та її осмислення, невеликий обсяг, вільна композиція, невимушеність та емоційність викладу.

Ознаки: дотримання структури тексту, наявність відповідних компонентів (тези, аргументи, приклади, оцінювальні судження, висновки); обґрунтування (аргументування) тези.

Вимоги до есе

1.Обсяг –  3-3,5 сторінки тексту.

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

4. Необхідно писати стисло і ясно. Есе не повинно містити нічого зайвого, має нести лише інформацію, необхідну для розкриття ідеї есе, власної позиції автора.

5. Есе має відрізнятися чіткою композиційною побудовою, бути логічним за структурою. В есе, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня логіка, що визначається, з одного боку, авторським підходом до обговорюваного питання, а з іншого – самим питанням. Необхідно уникати різких стрибків від однієї ідеї до іншої, думка має розкриватися послідовно.

6.Есе повинно засвідчити, що його автор знає й осмислено застосовує теоретичні поняття, терміни, узагальнення, ідеї.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій.

Висновок – узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині.

Практична робота

Виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи,пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ)

Обирайте власну тему, розкривайте її в есе за творчістю М. Куліша, Б.-І.Антонича або О. Турянського.

 

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 60

Урок: № 41

Дата: 29.04

Тема: Перлини західноукраїнської літератури. Автономність, відкритість зарубіжним традиціям і новітнім процесам, розвиток української літератури в Західній Україні до 1939р.

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Перлини західноукраїнської літератури. Автономність, відкритість зарубіжним традиціям і новітнім процесам, розвиток української літератури в Західній Україні до 1939р.

Теоретичний матеріал

Розвиток літератури в Західній Україні (до 1939 р.)

 

Історичні обставини. 1919 р. за підтримки Антанти Західна Україна була окупована Польщею, Буковина й Бессарабія — Румунією, а Закарпатська Україна — Чехословаччиною. Цей процес супроводжувався прагненням асимілювати українців. 1924 р. закривають українські школи й ліквідовують кафедри української мови у вишах; для молоді було обмежено доступ до державної служби. Хоч складною була ситуація між двома світовими війнами, проте відкривалися видавництва, виходили друком часописи й книжки. Літературний процес на західноукраїнських землях відбувався дещо автономно від Наддніпрянської (тоді вже радянської) України. Письменники орієнтувалися на західноєвропейську літературу, вони використовували зарубіжні традиції та новітні процеси. Продовжували творити вже знані В. Стефаник, О. Кобилянська, Б. Лепкий. Розвивалися символізм, імпресіонізм, експресіонізм, авангардизм. У цей час на літературному небосхилі з’являються нові імена та мистецькі угруповання.

   Угруповання. У Львові 1922 р. виникла група «Митуса» (назва походить від імені галицького літописного співця, який вибрав смерть, не зрікшись своїх переконань). До неї належали Р. Купчинський, О. Бабій, Л. Лепкий та ін. Вони орієнтувалися на українських символістів та європейських модерністів, видавали однойменний літературно-мистецький журнал.

1927 р. з’являється група «Логос», яка об’єднала письменників християнського спрямування (Г. Лужницький, С. Семчук, О. Назарук та ін.). Вони проводили культурницьку роботу, культивували християнську мораль, видавали журнали «Поступ» і «Дзвони». На творчості цих митців позначилася поетика символізму й імпресіонізму.

   Чи не найпомітнішою була діяльність модерністів, що належали до об’єднання «Дажбог» (Б.-І. Антонич, Б. Кравців, Є. Пеленський) і «Гроно» (В. Бобинський, С. Тудор та ін.).

 

Відоме також богемне угруповання наймолодших митців «Дванадцятка» (з 1930 р., Львів), яке зосередило свою увагу на урбаністичних мотивах, опоетизовуючи стихію вулиць, кав’ярень і крамниць Львова з його неповторним колоритом.

   Лірика. У ліриці найпотужніше в цей час зазвучало ім’я Б.-І. Антонича. Його поетичні твори характеризувалися гуманістичним пафосом і колоритною образністю, міфологізмом та асоціативністю. З перших же збірок «Привітання життя» і «Три перстені» він став кумиром молоді.

  На поетичному полі гучно про себе заявив також С. Гординський — учень відомого художника О. Новаківського. Його збірки «Барви і лінії», «Буруни», «Вітер над полями» рясніють яскравими зоровими й слуховими образами. У них відчувається малярський хист митця.

С.Гординський

 Проза. У 20–30-х роках ХХ ст. в Західній Україні розвиваються як малі, таквеликі прозові жанри: від оповідання та новели до повісті й роману. Цей період представлений такими іменами, як Ірина Вільде, О. Турянський, О. Назарук, А. Чайковський, Б. Лепкий та ін. Історичну прозу створюють А. Чайковський та О. Назарук. У модерністському річищі писала свої твори Ірина Вільде (справжні ім’я та прізвище Дарина Макогон). У 30-х роках ХХ ст. виходять друком її повісті «Метелики на шпильках», «Б’є восьма» і «Повнолітні діти», збірка оповідань «Химерне серце». У повістях письменниці відображена духовна місія жіноцтва, сильна жінка, яка культивує сімейні цінності в гаслі «Через родину до могутньої нації!».

Ірина Вільде

 Драматургія. Твори для постановки на сцені характеризуються багатством тем, стилів і жанрів. У стилі символізму й неоромантизму написані п’єси «Гетьман Мазепа» Пачовського, «Поєдинок» і «Вербунок» Ю. Липи, «Три-вожні душі» К. Поліщука та ін. Християнсько­символічні й історико-релігійні сценічні форми створювали Гр. Лужницький («Посол до Бога»), Д. Николишин («Ірод Великий», «Самсон») та ін.

   Помітним мистецьким явищем у Галичині на початку 1930-х років був львівський театр «Заграва», який очолював актор і режисер В. Блавацький. Він зі своєю трупою поставив на сцені п’єси «Батурин» за трилогією Б. Лепкого, «Вона — земля» і «Моє слово» за новелами В. Стефаника, а також славетного «Тараса Бульбу» за однойменною повістю М.Гоголя.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Відомості про лірику, прозу й драматургію оформте в зошиті як таблицю.

 

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 60

Урок: № 35

Дата: 22.04

Тема: Контрольна робота. Синтаксична норма. Тести

Зміст: Тестові завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольна робота. Синтаксична норма. Тести

Тестові завдання

1.Граматичних помилок немає в реченні

А За молоденьким гаєм ріс більш старезний ліс.

Б Шлях через поле видався їм найбільш коротшим.

В Для гостей чемпіонату приготували найкращі місця.       

Г Цього разу відпочинок здався більш гарнішим.

Д Наступного року очікують холоднуватішого літа.

2.Прочитайте речення.

Фігуристка, [...] хворобу, блискуче виконала складний стрибок.

Замість пропуску можуть стояти всі слова, ОКРІМ

А незважаючи на

Б не дивлячись на

В забувши про

Г подолавши

Д попри 

3.Граматично правильне закінчення речення «Приїхавши до Криму,..»

А мене відразу захопив п’янкий аромат олеандрів.   

Б перед вами раптово розпросториться лазурове море.

В дітлахи швидко засмагли під лагідним сонцем.   

Г згадуються неперевершені поезії Адама Міцкевича. 

Д усіх відпочивальників гостинно зустрічає Сімферополь.

4.Помилково вжито слово в рядку

А зачинити кабінет фізики

Б доводити складну теорему

В складати випускний іспит

Г мішати проводити урок

5.Літеру у на місці всіх пропусків треба писати в рядку

А  ..війшли до комори, переконана ... цьому  

Б... свободу віримо, прочитала ... книзі  

В  зайшла ... зошиті, пішли ... світлицю

Г була ... Львові, дивився ... стелю 

Д приходила ... формі, жити... Фастові

6.НЕПРАВИЛЬНИМ є запропонований у дужках варіант рядка

А відповідно до Конституції (за Конституцією)  

Б багатий кам'яним вугіллям (багатий на кам'яне вугілля) 

В на вимогу прокуратури (по вимозі прокуратури)   

Г берегти на всякий випадок (берегти про всяк випадок) 

Д розумітися в оподаткуванні (розумітися на оподаткуванні)

7.Редагування потребує сполука в рядку

А згадати між іншим, принагідно згадати 

Б упродовж місяця, на протязі місяця 

В дотепер не з’ясовано, досі не з’ясовано  

Г насамперед знати, передусім знати  

Д знайти без зволікань, знайти негайно

8.Граматично правильно утворено словосполучення

А розпочнеться о четвертій годині

Б зустрінемося без десяти дев'ять  

В тренувалися до пів сьомої години

Г прибігти без десяти хвилин третя

Д зателефонуйте після дев'яти

9.Позначте неповне речення, у якому слід поставити тире (розділові знаки опущено).

А Три по три дев’ять.

Б У тітки Василини рушники на стінах. (В. Лісовський)

В Не одежа красить чоловіка, а добрі діла. (Нар. творч.)

Г Надворі дощ, а я без парасольки. (О. Забужко)

10.Установіть відповідність між односкладними простими реченнями і їх типами.

1 узагальнено-особове

2 неозначено-особове

3 безособове

4 означено-особове

 

А Ми їхали тепер від села до села. (Ю. Смолич)

Б Сьогодні пишуть диктант. (М. Стельмах)

В Треба бути щедрим і вимогливим до себе (О. Довженко)

Г Бережіть час — його за гроші не купиш. (Нар. творч)

Д Пливу човником… (О. Копиленко)

11.Утворіть словосполучення, знявши дужки.

 Завдати (біль)

ігнорувати (попередження)

командувач (військо)

стосуватися (ми)

12.Утворіть і запишіть речення.

Частина дітей (гралася, гралися) у схованку.

Більшість бійців (лягла, лягли) спати.

Команда "Динамо" (вийшла, вийшло) до  фіналу  змагань. 

(Пройшло, пройшли) в мовчанні кілька хвилин 

 

Коментар: Виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи,пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ)

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 60

Урок: № 38

Дата: 21.04

Тема: Основне про життєвий і творчий шлях Миколи Куліша. Зв’язок із театром  Л. Курбаса. Сатирична комедія «Мина Мазайло».

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Основне про життєвий і творчий шлях Миколи Куліша. Зв’язок із театром  Л. Курбаса. Сатирична комедія «Мина Мазайло».

Теоретичний матеріал

Микола Куліш народився 6 грудня 1892 р. в с. Чаплинці Дніпровського повіту Таврійської губернії (нині Херсонська область) у родині батрака-селянина. Дитячі роки минализлигоднях. Змалку працював пастухом, погоничем коней. Рано втратив батьків. Ще в дитинстві хлопчик проявив себе як яскрава й непересічна особистість, мав добру пам’ять, багато читав. Ці здібності помітили під час навчан-ня в Чаплинській народній школі. Місцева інтелігенція зібрала кошти, щоб він міг здобути освіту. З вересня 1905 р. талановитий юнак навчається в Олешківському міському училищі, з 1908 р. — у чоловічій гімназії. Якийсь час мешкав у притулку для сиріт, згодом звяла його до себе родина Невелів – олешківських інтелігентів.

1914р. М.Куліш вступив до Новоросійського (Одеського) університету (історико-філологічний факультет), проте навчання змушений був перервати через мобілізацію до царської армії. Чотири місяці провів у казармах, згодом закінчив Одеську школу прапорщиків і був відправлений до Смоленська. До нього приїхала Антоніна, і вони одружилися.1915р. М.Куліша було тяжко поранено. Після повернення з фронту його призначили на службу при штабі полку.

У 1918р. М.Куліш повернувся в Олешки, організував там «Просвіту». У цей час він почав писати роман «Трохим Леміш»,якому прототипом героя був сам. 1917–1919 рр. були сповнені революційних катаклізмів, у цей період наростає національно-визвольний рух. М. Куліш найбільше симпатизував партії соціалістів-революціонерів (есерів), яка відображала інтереси селянства. У 1919 р. він стає членом Дніпровського політвиконкому й завідувачем управління народної освіти. У липні цього ж року виїхав у Херсон у складі Дніпровської організації КП(б)У і сформував Дніпровський­ селянський полк, з яким брав участь у боях проти денікінців.

Після громадянської війни М. Куліш працює в партійних органах, на освітян-ській ниві. Проте його дедалі більше цікавить літературна творчість, літературно-мистецьке життя столичного Харкова. На той час його родина (дружина, син Володя, донька Оля) мешкає в Одесі.

Іноді митці стають знаменитими за одну ніч — так сталося й з М. Кулішем, коли Г. Юра 1924 р. поставив його драму «97» на сцені Харківського драматичного театру ім. І. Франка.

1925 р. письменник з родиною переїхав до Харкова, де поринув у літературну творчість: з-під його пера з’являються такі твори, як «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Патетична соната», «Маклена Граса». Спершу був членом «Гарту», згодом — одним з ініціаторів утворення ВАПЛІТЕ, а з листопада 1926 р. став її президентом. Жив у письменницькому будинку «Слово», редагував журнали «Червоний шлях» і «Літературний ярмарок», став членом письменницького об’єднання «Пролітфронт», а також очолив Українське товариство драматургів і композиторів (УТОДІК).

З 1927 по 1933 рр. він уже знаний в Україні драматург. М.Куліш переживає поступове розчарування в новій владі. Письменник бачив, що село живе в злиднях, відбувалося переслідування української інтелігенції. Проте саме в цей час розквітає талант Куліша-драматурга. Цьому сприяла творчя співпраця з режисером Л.Курбасом,який у 1927-1929 рр. ставить на сцені «Березоля» його п’єси «Народний Малахій» і «Мина Мазайло».

1934 р. М. Куліша було звинувачено в буржуазному націоналізмі за п’єси «Народний Малахій», «Мина Мазайло» і «Патетична соната». Цього ж року його виключено з партії, а 7 грудня заарештовано й безпідставно засуджено на десять років ув’язнення, яке він відбував на Соловках. У період з 27 жовтня по 3 листопада 1937 р. драматурга разом з іншими політв’язнями було розстріляно в урочищі Сандармох поблизу Медвеж’єгорська (Карелія).

Лесь Курбас (Олександр-Зенон Курбас) (1887–1937) — український режисер, актор, теоретик театру, перекладач. Народився в м. Самборі, що неподалік Львова, у родині акторів галицького театру. Навчався у Тернопільській гімназії, Віденському та Львівському університетах. Заснував політичний, а потім філософський театр в Україні. Був сміливим експериментатором, поєднував класичні здобутки українського театру з європейськими модерністськими винаходами. Вершина творчих здобутків Л. Курбаса позначена співпрацею з драматургом М. Кулішем і художником В. Меллером. 1933 р. Л. Курбаса було заарештовано, 1937 р. розстріляно в урочищі Сандармох (Карелія). Посмертно реабілітований 1957 р.

Сатирична комедія «Мина Мазайло». Навесні 1929 р. комедію М. Куліша було поставлено в Дніпропетровську (нині Дніпро), Харкові й Києві. Л. Курбас на театральному диспуті оцінив цю п’єсу як «епохальне» явище для української літератури. У 1931 р. «Березіль» успішно ставив її і в Грузії. Однак у 1930 р. п’єсу було знято з репертуарів українських театрів.

У цьому творі на прикладі поведінки, позиції дійових осіб показано, якою мірою українське суспільство готове бути власне українським, наскільки ми є «третім сортом» і чи це усвідомлюємо. Тут автор ставить більше запитань, аніж дає на них відповідей. Як бачимо, ці проблеми актуальні й нині.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Прочитавши життєпис М.Куліша та переглянувши відео, напишіть психологічний портрет драматурга за таким планом:

1.Здібності, нахили.

2. Риси характеру.

3.Естетичні погляди.

3. Прочитати короткий зміст сатиричної комедії «Мина Мазайло».

 Бажаю успіхів!

 

Микола Куліш. Історія життя і кохання.

Навчальний предмет: українська література

Група: 60

Урок: № 37

Дата: 18.04

Тема: Модерна література. Розвиток національного театру, драматургії 1920-1930 рр.

Зміст: Теоретичний матеріал

            Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Модерна література. Розвиток національного театру, драматургії 1920-1930 рр.

Спостереження

Розгляньте зображення й поміркуйте

 

 Який зв’язок між цими зображеннями та драмою?

Чи може драматичний твір бути смішним?

 

Національний театр і драматургія

 

На початку 1920-х років в Україні діяло 74 професійні театри, а також численні самодіяльні колективи, що переважно спеціалізувалися на агітках, підносячи «високу» місію пролетарства. Професійний театр у 1920–1930-і роки розвивався у двох напрямах: традиційному й експериментальному.

 

 У традиційному руслі працював Харківський драматичний театр ім. І. Франка, що 1926 р. переїхав до Києва. До 1961 р. Київський драматичний театр ім. І. Франка очолював режисер Г. Юра. Цей театр орієнтувався на психологічно-побутові традиції «Театру корифеїв». На його сцені йшли п’єси «Назар Стодоля» Т. Шевченка, «Мартин Боруля» і «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого, «97» М. Куліша та ін.

 

Театр «Соловцов» (нині Національний академічний драматичний  театр ім. І. Франка). м. Київ. 1910 р.

 

Театр «Березіль» (нині Харківський український драматичний театр ім. Т. Шевченка)

Представником експериментального напряму був талановитий режиссер Курбас. Саме він створив український модерний театр. Свою режисерську діяльність розпочинав у Києві, де керував «Молодим театром» (1916–1919), «Кий-драмте» (1920–1921), перейменованим 1922 р. на театр «Березіль», а з 1926 р. переведеним до нової столиці — у м. Харків. Київський театр «Березіль» був іще й мистецькою лабораторією, що організувала творчі майстерні в Білій Церкві, Борисполі й Києві, де готували режисерів, акторів, драматургів, критиків, бутафорів та інших театральних працівників. Відмовившись від традицій етнографічно-побутового театру, Л. Курбас почав орієнтуватися на європейський синкретичний театр, у якому драматичне дійство поєднується з пластикою й хоровою декламацією, мімікою та жестами, елементами цирку, балету й навіть кіно. Режисер розпочинав здебільшого з постановок творів української та світової класики («Гайдамаки» Т. Шевченка, «Цар Едіп» Софокла, «Макбет» В. Шекспіра, «Газ» Г. Кайзера та ін.). Уперше герої світової літератури заговорили українською мо-вою (раніше, як відомо, численні заборони в Російській імперії не дозволяли грати на сцені п’єси зарубіжних драматургів українською мовою). Також Л. Курбас ставив п’єси сучасних українських драматургів: реалістичну драму В. Винниченка «Чорна Пантера і Білий Ведмідь», символістські етюди Олександра Олеся. Уже в Харкові режисер співпрацює з М. Кулішем: ставить його п’єси «Комуна в степах», «Мина Мазайло», «Народний Малахій», «Маклена Граса». Цими постановками Л. Курбас вивів український театр на європейський рівень.

 Модернові вистави «Березолю» із захопленням сприймала молодь, а робітничо-селянська публіка, яка звикла до традиційного театру, експерименти Л. Курбаса сприймала прохолодно. 1935 р. «Березіль» було реорганізовано в Харківський драматичний театр ім. Т. Шевченка.

  20–30-х роках ХХ ст. драматургія розвивалася швидкими темпами. У цей час з’являються нові п’єси В. Винниченка. Популярність цього митця зростала з кожним днем: його творами цікавляться театри Західної Європи, 1921 р. «Чорну Пантеру й Білого Ведмедя» екранізували в Берліні. На поетиці символізму будували свої п’єси Я. Мамонтов («Республіка на колесах») та І. Кочерга («Алмазне жорно», «Свіччине весілля», «Майстри часу» та ін.). Психологічну драму розробляє І. Дніпровський («Яблуневий полон»). В експресіоністичному плані написав свою найкращу п’єсу «Родина щіткарів» М. Ірчан. Глибоким новаторством позначені драматичні твори М. Куліша.

 Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Прочитавши матеріал про розвиток національного театру й драматургії, складіть за ним тези й запишіть у зошит.

 

Бажаю успіхів!