Викладач української мови, літератури та зарубіжної літератури Черевко Наталія Іванівна: Група 21

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 40

Дата: 05.05

Тема: Повторення вивченого за рік

Зміст: Тестові завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Повторення вивченого за рік

Тестові завдання

1.Помилку допущено у варіанті

А правильна відповідь

Б одержати знання

В протягом року

Г брати до увати

2.Помилку допущено у варіанті

А трапляються помилки

Б впадати у вічі

В пам`ятний сувенір

Г розгорнути книжку

3.Помилку допущено у рядку

А відповіді співпадають

Б на ваш розсуд

В завдати шкоди

Г підбивати підсумки

4.Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка

А воюють, сюрприз, якийсь, зозуля

Б будівля, майбутнє, щем, пшениця

В агентство, грядка, зйомка, гайок

Г б`єшся, черешня, пам`ять, рельєф

5.М`який приголосний є у кожному слові рядка

А земля, сідло, місто, вогонь

Б лікар, сесія, чітко, діти

В крамниця, бюро, м`ясо, льон

Г звичай, юрта, таксі, свято

6.Глухий приголосний є в кожному слові рядка

А просьба, легко, книга, фігура

Б світання, міць, боротьба, вогнище

В пальма, юнак, голуб, вочевидь

Г чудо, соловей, вулиця, вокзал

7.Шиплячий приголосний є в кожному слові рядка

А цілий, ячмінний, кожух, шприц

Б заріччя, жолудь, джміль, фіранка

В межа, ходжу, печальний, щастя

Г вуж, шепіт, зачарувати, хвороба

8.Уподібнення глухих звуків до парних дзвінких відбувається в кожному слові рядка

А косьба, каска, вогкість, Великдень

Б отже, мотузка, баскетбол, боротьба

В мерехтіти, вітчим, вести, діхтяр

Г молотьба, футбол, якби, повсякденний

9.На перший склад падає наголос у слові

А вітчим,

Б засуха

В нести

Г решето

Д дочка

10.На третій склад падає наголос у слові

А чорнослив

Б мережа

В завдання

Г черговий

Д феномен

11.Апостроф треба писати на місці пропуску у слові

А рутв...яний

Б духм...яний

В б...юро

Г В...ячеслав

12.Подвоєні літери треба писати у слові

А очікуван...ий

Б скажен...ий

В орлин...ий

Г благословен...ий

13.Букву и треба писати на місці крапок в усіх словах рядка

А пр...чорнілий, пр...вітність, пр...завзятий

Б пр...бічник, пр...землити, пр...хороший

В пр...темнілий, пр...бідний, пр...поганий

Г пр...блуда, пр...кидатися, пр...в`ялий

14.З дефісом треба писати слово

А суспільно/небезпечний

Б суспільно/корисний

В суспільно/політичний

Г суспільно/важливий

15.Подвоєні букви треба писати в обох словах рядка

А барок...о, дол...ар

Б мул...а, буд...изм

В брут...о, піц...а

Г ван...а, рал...і

16.Подвоєні літери треба писати в обох словах рядка

А гол...андець, конфет...і

Б віл...а, хоб...і

В пен...і, марок...анка

Г ал...ея, оперет...а

17.М`який знак на місці пропуску не треба писати в усіх словах рядка

А уман...ський, різ...бяр

Б тон...ший, жмен...ці,

В стеблин...ці, вишен...ці

Г Ул...яна, ремін...чик

18.Закінчення-а(-я) у формі родового відмінка мають усі іменники рядку

А хлопець, свинець, Роман

Б роман, трактор, вівторок

В Буг, коридор, присудок

Г Дністер, квітень, вітер

Д долар, гектар, діаметр

19.Закінчення -ою у формі орудного відмінка однини мають усі іменники в рядку

А Їдальня, повага, легенда

Б геологія, дитина, дорога

В держава, груша, розлука

Г мережа, горошина, карта

Д Ольга, родина, волоцюга

20.Форму кличного відмінка утворено неправильно в рядку

А лицарю, радосте

Б повелителю, вітре

В добродіє, зіронько

Г секретарю, любове

21.Лише в однині вживаються всі іменники рядка

А вазон, прикрість, зелень

Б Крим, молоко, залізо

В Дністер, козацтво, мальва

Г радість, золото, вітер

22.Лише форму множини мають обидва іменники рядка

А оглядини, дерева

Б сутінки, вечори

В хрестини, дрова

Г фінанси, кредити

23.Потребує редагування словосполучення

А навчатися музики

Б чотири студенти

В півтора метри

Г чекати сестру

24.Редагування потребує словосполучення

А гамірна авеню

Б прозорий тюль

В свіжий нехворощ

Г кумедний шимпанзе

Д пінистий шампунь

Коментар: кожна правильна відповідь оцінюється в 0,5 балів

Бажаю приємного літнього відпочинку!!!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 39

Дата: 01.05

Тема: Контрольне есе “Що потрібно робити, щоб здійснилася мрія?”

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольне есе “Що потрібно робити, щоб здійснилася мрія?”

Теоретичний матеріал

Есе – самостійна творча письмова робота, ознакою якої є особистісний характер сприймання проблеми та її осмислення, невеликий обсяг, вільна композиція, невимушеність та емоційність викладу.

Ознаки: дотримання структури тексту, наявність відповідних компонентів (тези, аргументи, приклади, оцінювальні судження, висновки); обґрунтування (аргументування) тези.

Вимоги до есе

1.Обсяг – 2 сторінки тексту ( близько 200 слів).

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

4. Необхідно писати стисло і ясно. Есе не повинно містити нічого зайвого, має нести лише інформацію, необхідну для розкриття ідеї есе, власної позиції автора.

5. Есе має відрізнятися чіткою композиційною побудовою, бути логічним за структурою. В есе, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня логіка, що визначається, з одного боку, авторським підходом до обговорюваного питання, а з іншого – самим питанням. Необхідно уникати різких стрибків від однієї ідеї до іншої, думка має розкриватися послідовно.

6.Есе повинно засвідчити, що його автор знає й осмислено застосовує теоретичні поняття, терміни, узагальнення, ідеї.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій.

Висновок – узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині.

Виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи,пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ)

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 38

Дата: 01.05

Тема: Пасивні конструкції з дієсловами на – ся

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Пасивні конструкції з дієсловами на –ся

Теоретичний матеріал

Пасивні конструкції з дієсловами на -ся

Для зображення природного явища або стану істоти використовують пасивні конструкції з дієсловами на -ся (дієслово на -ся + іменник в орудному відмінку): Очі налилися кров’ю. Криниця заповнилася водою. Небо затяглося хмарами.

Порушенням мовної норми є пасивні конструкції з дієсловами на -ся, у яких назва особи, що виконує дію, має форму орудного відмінка, а назва предмета, на який ця дія спрямована, — називного: Учнями пишуться твори. Депутатами приймаються закони. Присудок підкреслюється двома рисками. Епітети використовуються в художніх текстах. Наведені речення стануть логічними, якщо зробити акцент на ролі діяча: Учні пишуть твори. Депутати приймають закони. Або можна вжити форму без -ся: Присудок підкреслюють двома рисками. Епітети використовують у художніх текстах.

Особливістю української мови є те, що в центрі уваги завжди перебуває особистість, не процес. Якщо російською дело рассматривается, вопрос обсуждается, то українською — розглядають справу, обговорюють питання.

Синтаксичний практикум (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови, надсилайте фото або працюйте з Word, надсилайте текстовий документ)

1.Відредагуйте й запишіть речення.

Дані про вибори обробляються комп’ютером. 2. Емоційно-забарвлена лексика використовується в художньому стилі. 3. Нами вживаються заходи по поліпшенню умов проживання. На зборах обговорюється проблема навчання в другу зміну. 5. Ваша справа розглядається в суді. 6. Чому цей комп’ютер використовується не по призначенню? 7. Спочатку проводяться громадські слухання, а потім ухвалюються рішення.

2. Прочитайте вислів британської письменниці та виконайте завдання.

Якщо ви використовуєте свій статус і вплив, щоб розвинути не тільки свої ділові якості, а й ділові якості тих, у кого їх немає; якщо ви вибираєте не лише сильних, а й слабких; якщо ви можете допомогти тим, хто не має нічого, то вами буде пишатися ваша сім’я, а також тисячі та мільйони людей, реальність яких ви можете змінити (Дж. Роулінг).

Напишіть розповідь про вашого знайомого чи знайому або про видатну людину, яка відповідає наведеній характеристиці Дж. Роулінг (п’ять–сім речень).

Використайте в тексті дві-три пасивні конструкції.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 37

Дата: 28.04

Тема: Варіанти граматичного зв’язку підмета й присудка

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Варіанти граматичного зв’язку підмета й присудка

Спостереження

Розгляньте персонажів мультфільму «Симпсони» і виконайте завдання.

Яке з речень побудовано неправильно?

Мама з донькою стоять біля будинку.

Батько із сином стоять біля будинку.

Перевірте свою відповідь, опрацювавши теоретичний матеріал.

Теоретичний матеріал

Форми роду й числа присудка залежать від форм підмета: Львів залишив про себе світлі враження. І підмет, і присудок — одн., ч. р.

Якщо підмет виражений сполученням числівника з іменником, то узгодження залежить від того, на чому зосереджено увагу: а) в однині, якщо треба наголосити на кількості виконавців; б) у множині, якщо звертаємо увагу на дію. Наприклад: Двоє учнів запізнилося. Тут наголос зроблено на кількості тих, хто запізнився. Двоє учнів запізнилися. У цьому реченні зроблено акцент на тому, що учні порушили графік навчання — запізнилися.

Якщо складений підмет виражений сполученням двох іменників або займенників (конструкція «хтось з кимось»), то присудок треба ставити в множині: Хрещатик з Володимирським узвозом зустрічаються на Європейській площі. Батько з дочкою вийшли на балкон. Якщо конструкція «хтось з кимось» поєднана з присудком в однині, то в такому реченні підмет простий: З журбою радість обнялась (Олександр Олесь). Батько з дочкою вийшов на балкон (дочка могла не виходити, а бути в нього на руках, тому вийшов тільки батько). Отже, на ілюстрації з мультфільму стоїть тільки мати, доньку вона тримає на руках, тому речення треба побудувати так: Мати з донькою стоїть біля будинку.

Якщо іменна частина присудка позначає тимчасову ознаку, то її треба поставити у форму орудного відмінка: Вони були щасливими, поки не сталася ця біда. Уранці він був веселим. Якщо ж іменна частина позначає постійну ознаку, то вона набирає форми називного відмінка: Усе життя вони були щасливі. Мій батько був коваль.

___________________ був (була) + наз. відм. (постійна ознака)

___________________ був (була) + ор. відм. (тимчасова ознака)

Присудок у позиції перед однорідними підметами може мати форму як однини, так і множини. Якщо він стоїть в однині, то узгоджується в роді й особі з першим підметом: Чується гармонійний гудок пароплава й пісня (О. Довженко). З обох кінців яру почувся тихий тріск і людські голоси (Г. Тютюнник). Навкруги лунали регіт і жарти (О. Гончар).

Присудок у позиції після однорідних підметів треба ставити у форму множини: Батько й мати навчали мене любити природу й чистоту в ній (І. Коваль).

однина або множина ___________, _________, ___________ .

___________, _________, ___________ множина.

Якщо підмет ужито з прикладкою, то рід присудка треба узгоджувати з родом підмета, а не прикладки: Виставка-продаж вразила нас. Не продаж вразив, а виставка.

Синтаксичний практикум (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови, надсилайте фото або працюйте з Word, надсилайте текстовий документ)

1. Утворіть і запишіть речення.

Книжка була (цікава, цікавою). 2. У дитинстві моя сестра була (світловолоса, світловолосою). 3. Сократ був (мудрий чоловік, мудрим чоловіком). 4. Хризантема й кала довго (стоїть, стоять) у воді. 5. Двоє будівельників не (шліфувало, шліфували) підлогу, а (заливало, заливали) її спеціальним розчином. 6. Не тільки мій брат, а й більшість молодих людей легко (змінює, змінюють) місце роботи. 7. Музей-квартира (прийняв, прийняла) своїх перших відвідувачів. 8. Мама з моїм тримісячним братиком (пішла, пішли) до поліклініки.

2. Перепишіть текст, розкривши дужки. Доберіть заголовок до тексту.

Ранок був (незвичайний, незвичайним). До мене (прийшло, прийшли) троє моїх друзів. Хоч я й не люблю сюрпризів, але привітання з днем народження отримувати, мабуть, усім приємно. Флешка, книжка, шоколадка (лежала, лежали) на столі, ніби ранкові трофеї. Роман-епопея (притягував, притягувала) погляд яскравою обкладинкою, плитка шоколаду була (поламана, поламаною), проте (апетитна, апетитною), а флешка не викликала особливих емоцій. Хай там як, а вона теж стане в пригоді. Я з друзями (пішов, пішли) до вітальні, де на нас чекав торт і чай (О. Травневий).

Творче завдання (за бажанням на достатньо-високий рівень)Доповніть текст роздумами про те, якими мають бути подарунки на день народження ваших ровесників і що приємніше — отримувати їх чи дарувати. (обсяг-до 10 речень).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 36

Дата: 28.04

Тема: Вживання похідних сполучників

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема:Вживання похідних сполучників

Теоретичний матеріал

Сполучник – це службова незмінна частина мови, яка служить для з’єднання однорідних членів речення та частин складного речення:

· Щасливиця, я маю трохи неба і дві сосни в туманному вікні. Мене ізмалку люблять всі дерева, і розуміє бузиновий Пан (Л. Костенко).

Сполучник не буває членом речення.

Непохідні і похідні сполучники

За походженням сполучники поділяються на непохідні і похідні:

сполучники	приклади
Непохідні	але, а, та, бо, і
похідні	що, як, де, якщо, тому що, зате

Непохідні сполучники не співвідносяться з іншими частинами мови. За будовою вони є простими.

Похідні сполучники походять від інших частин мови і тому співвідносні з ними; найчастіше поєднується займенник і прислівник; із частками: щоб= що(займенник)+б (частка); із прийменниками: проте= про (прийменник) + те (займенник).

За будовою такі сполучники є складними, пишуться вони разом.

1.Запишіть речення, розкриваючи дужки. Сполучники підкресліть.

1.Наука в ліс не веде, про (те) з лісу виводить. 2. Не говори багато про (те), що знаєш, але знай, про що говориш.3. Що (б) добре жити, треба працю любити. 4. Що (б) на серці не робилося, то на лиці не втаїться. 5. Як (би) такий до роботи, як до розмови. 6. Як (би) йому сказати, що (б) пішов із хати. 7.Як (би) ти, сину, йшов у таку годину. 8. Коли (б) кожним радісним літом виростала травинкою я, то на луці палаючим цвітом написала б Вітчизні ім’я.9. Як (би) відали ви, які славні були ті суворі, закручені хлопці. 10. То (ж) при тобі, мій друже давній, вірний, пройшло життя дитяче моє.

2. Творча робота. ( за бажанням на достатньо-високий рівень)

Складіть пари речень зі сполучниками та однозвучними самостійними частинами мови із частками:

Щоб - шо б, якби – як би, якщо – як що, зате – за те, проте – про те, теж – те ж.

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 48

Дата: 24.04

Тема: Узагальнення та систематизація вивченого

Зміст: Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Узагальнення та систематизація вивченого

Практичне завдання

Коментар: кожна правильна відповідь оцінюється в 0,5 балів

1 Установіть відповідність між назвою твору та автором.

1 « Місто» а) С.Жадан

2 « Щоденник» б) Є.Плужник

3 « Солодкий світ!..» в) Б.-І.Антонич

4 « Майстер корабля»» г) П.Тичина

5 «Тигролови » д) В.Підмогильний

6 «Мина Мазайло » е) О.Турянський

7 « Я(романтика)» є) Остап Вишня

8 « Одчиняйте двері…» ж) Є.Маланюк

9 «Зелена Євангелія » з) М.Семенко

10 «Ворошиловград » и) І.Багряний

11«Поза межами болю » і) М.Семенко

12 «Вчись у природи творчого спокою» » к) Остап Вишня

13 «Письменники» л) П.Тичина

14 «Уривок з поеми» м) М.Рильський

15 «У теплі дні збирання винограду» н) Є.Плужник

16 «Коляда» о) Б.-І. Антонич

17 «Арфами, арфами…» п) П.Тичина

18 «Бажання» р) М.Хвильовий

19 «Сом» с)П.Тичина

20 «Пам’яті тридцяти» т) М.Рильський

21 «Запрошення» у) М.Куліш

22 «Ніч…а човен як срібний птах!» ф) Б.-І. Антонич

23 «Різдво» х) Остап Вишня

24 «О панно Інно!..» ц) Ю.Яновський

Література на наступний навчальний рік

Ліна Костенко«Маруся Чурай»

Галина Погутяк. «Потрапити в сад».

В.Діброва «Андріївський узвіз».

Успіхів у роботі! Приємного літнього відпочинку!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 47

Дата: 24.04

Тема: Контрольна робота. Модерна драматургія. Перлини західноукраїнської літератури. Есе - аргументація

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольна робота. Модерна драматургія. Перлини західноукраїнської літератури. Есе - аргументація

Теоретичний матеріал

Вимоги до есе

1.Обсяг – 3-3,5 сторінки тексту.

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій.

Висновок – узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині.

Практична робота

Обирайте власну тему, розкривайте її в есе за творчістю М. Куліша, Б.-І.Антонича або О. Турянського.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 35

Дата: 21.04

Тема: Словосполучення з прийменниками в(у), при, за, із-за.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Словосполучення з прийменниками в(у), при, за, із-за

Теоретичний матеріал

Прийменники з-за, при, за, в, на

Прийменник з-за (із-за) вживають на позначення спрямування руху, дії з протилежного або зворотного боку (вийти з-за хмар), зміни місця перебування (вийти з-за столу). На позначення причини дії треба вживати прийменник через (запізнився через затори, не із-за заторів).

Основне значення прийменника при — близькість предмета чи особи, а також належність до чогось: стоїть при вході в будинок, росте при дорозі; представництво України при ЄС, тримати думки при собі. Проте його часто вживають невиправдано, на місці прийменників за, під час, у разі.

НЕПРАВИЛЬНО	ПРАВИЛЬНО

при умові	за умови

при Мазепі	за часів Мазепи

при підтримці	за підтримки

при сприянні	за сприяння

при необхідності	за потреби, у разі потреби

при написанні твору	під час написання твору, пишучи твір

при виникненні	у разі виникнення

На позначення умови можна використовувати прийменники при та за: при збігові приголосних (і за збігу приголосних) відбувається спрощення. Прийменник при вживають також у таких висловах, як при розумі, при пам’яті, при здоров’ї.

1. Відредагуйте й запишіть словосполучення.

Спеціаліст по електромеханіці, мешкати по адресі, приїхав по справах, жити в Кавказі, пропозиції по поліпшенню звукоізоляції, телефонуйте при виникненні пожежі, по наших підрахунках, конференція по проблемі екології, по технічних причинах, по власній волі, піти за хлібом, зауваження по доповіді, не встиг із-за тебе, при першій необхідності, проводити при підтримці волонтерів, підручник по географії, піти в концерт, жити в Поділлі, комплексувати із-за низького зросту, пройтися по багатьох питаннях.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 34

Дата: 21.04

Тема: Словосполучення з прийменником по

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Словосполучення з прийменником по

Теоретичний матеріал

Прийменник по

Прийменник по вживають на позначення

мети дії	піти по гриби, поїхати по продукти

часу (= після)	по обіді, по смерті когось, по п’яте липня

стосунків спорідненості, близькості	родич по чоловікові, товариш по зброї

дій у просторі	ходити по крамницях, розкидати книжки по хаті


предмета, на який спрямована дія	бити по воротах, ударити по струнах

кількості, розміру, розподілу	дати по яблуку, здати по гривні, заводити по сім осіб


у сполуках *по суті, по правді, по праву, по можливості*	зауваження по суті, жити по правді, належати по праву

Під впливом російської мови прийменник по помилково вживають у не властивих йому контекстах, зокрема на місці прийменників з, за, щодо, для та ін.

Російському прийменнику по відповідають українські

за	записати за алфавітом, діяти за наказом ректора, грати за правилами
на	зробити на моє замовлення, принести на прохання ветеранів, зупинка на вимогу, надіслати на адресу
з	проректор з наукової роботи, іспит з математики, відсутній з поважної причини
*у (в)*	прийти в справі, працювати у вихідні, інспекція в справах неповнолітніх
*для*	заходи для поліпшення умов праці, курси для вивчення іноземної мови
*щодо*	рекомендації щодо поліпшення навчального процесу, завдання щодо місячного виробітку
*без прийменника*	іти вулицею, надсилати поштою, книжка обсягом двісті сторінок, комітет захисту прав споживачів, відділ соцзабезпечення

1. Відредагуйте й запишіть словосполучення.

Ходити по магазинам, інженер по фаху, зошит по математиці, знання по алгебрі, діяти по правилах, відсутній по хворобі, пішов за хлібом, звертайтеся при потребі, при виконанні обов’язків, телефонуйте при виникненні труднощів, перебувати на Україні, переїхати в Одещину, ходили в концерт, пожежа у фабриці, сумувати по матері, приходьте при необхідності, відпустка по хворобі, надіслати по пошті, не піду із-за дощу, звертатися по проханню батьків, на українській мові.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 46

Дата: 17.04

Тема: Євген Маланюк. «Напис на книзі віршів…» - ліричний роздум про призначення поезії, важливості місії поета закарбовувати свій час для нащадків

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Євген Маланюк. «Напис на книзі віршів…» - ліричний роздум про призначення поезії, важливості місії поета закарбовувати свій час для нащадків

Теоретичний матеріал

У пролозі до збірки «Земля й залізо» (1930), що має назву «Напис на книзі віршів», автор аргументує, «чому стилетом був мій стилос і стилосом бував стилет». Тут сконцентроване й викристалізоване Маланюкове бачення себе в літературі.

Напис на книзі віршів (1925)

Напружений, незламно-гордий,

Залізних імператор строф –

Веду ці вірші, як когорти,

В обличчя творчих катастроф.

Позаду – збурений Батурин

похмурих загравах облуд, -

Вони ж металом – morituri –

Сурмлять майбутньому салют.

Важкі та мускулясті стопи

Пруживий одбивають ямб –

Це дійсності, а не утопій

Звучить громовий дифірамб.

Ось – блиском – булаву гранчасту

Скеровую лише вперед:

Це ще не лет, вже наступ.

Та він завісу роздере.

Шматками розпадеться морок,

ти, нащадче мій, збагнеш,

як крізь тисячолітній порох

розгорнеться простір без меж.

Збагнеш оце, чим серце билось,

Який цей зір нагледів мет,

Чому стилетом був мій стилос

І стилосом бував стилет.

Після цих рядків Є. Маланюка в літературному світі почали називати «імпе ратором залізних строф». Вірш «Напис на книзі віршів» — це ліричний роздум про призначення поезії, важливість місії поета закарбувати свій час для нащадків. «Поет утверджує в мистецтві монолітну єдність гострого розуму й залізної волі, високої гідності й вояцького азарту. Адже наказовий характер епохи вимагав такого ж категоричного звучання від слова, що прокладало міцні містки між героїчним минулим, напруженою сучасністю та бажаним майбутнім» (І. Немченко). Яке ж призначення поета, на думку Є. Маланюка? Співець модерної доби мусить тонко відчувати пульс часу, бачити перспективу, щоб переконливо й упевнено вести за собою інших: «...булаву гранчасту / Скеровую лише вперед...», «...це ще не лет, але вже наступ». Світ поетових витворів відкритий для нащадків, як і та висока мета, якій Є. Маланюк віддав свій хист. За допомогою повтору дієслова доконаного виду «збагнеш» автор утверджує свій оптимізм щодо сприйняття його ідей співвітчизниками. Історична (тисячолітній порох, імператор, Батурин) і військова атрибутика (когорти, булава, наступ) своєрідно перемежовуються у вірші з літе-ратурознавчими поняттями (строфи, стопи, ямб, утопії, дифірамб). Вдало дібрані епітети («важкі та мускулясті стопи», «громовий дифірамб»), інверсії («залізних імператор строф», «пруживий одбивають ямб»), порівняння («вірші, як когорти») створюють ілюзію військового маршу, переможної й неспинної ходи.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Як ви розумієте самоназву «імператор залізних строф»?

Що символізує стилет, а що — стилос у творах Є. Маланюка? Як ви розумієте останні два рядки «Напису на книзі віршів»?

Який провідний мотив твору «Напис на книзі віршів»?

Творче завдання (за бажанням на високий рівень)

Поміркуйте над назвою поезії «Напис на книзі віршів», яка відіграє роль епілогу в збірці Є. Маланюка «Земля й залізо». Висловте свої роздуми письмово.

Дослідіть художні засоби поезії «Напис на книзі віршів». Доведіть, що строфи Є. Маланюка — «залізні».

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 45

Дата: 17.04

Тема: Євген Маланюк. Коротко про митця. Художнє осмислення героїчної і трагічної історії України, оптимістичний висновок про її майбутнє в поезії «Уривок з поеми»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Євген Маланюк. Коротко про митця. Художнє осмислення героїчної і трагічної історії України, оптимістичний висновок про її майбутнє в поезії «Уривок з поеми»

Теоретичний матеріал

Євген Маланюк народився 2 лютого 1897 р. в селищі Новоархангельську на Херсонщині (нині Кіровоградська об-ласть). Батькові предки чумакували, а сам він був учителем, потім — повіреним у містечковому суді, режисером аматор-ських вистав, співав у церковному хорі, словом, просвітян-ським діячем. Мати була донькою військового. Євген здобував освіту в початковій школі, був звільнений від оплати за неї, бо навчався на «відмінно». 1914 р., після закінчення Єлисаветградської реальної гімназії, юнак вступає до Петербурзького політехнічного інституту.

Але в цей час розпочалася Перша світова війна. Євген навчається Київській військовій школі, а звідти потрапляє на фронт, стає ад’ютантом Го-ловнокомандувача армії Української Народної Республіки. Після падіння УНР разом з іншими емігрував спочатку до Польщі (1922–1933). У таборі для інтернованих Євген змінив зброю воїна («стилет») на перо поета («стилос»). З 1923 р. він — студент Господарської академії в Подєбрадах (Чехословаччина), яку закінчив 1928 р. за фахом інженера.

Починаючи з 1923 р. Є. Маланюк друкує свої твори в еміграційних журналах («ЛНВ», «Ми», «Дажбог», «Дзвони» та ін.). У цей період молодий митець стає лідером «празької поетичної школи», пише збірки «Стилет і стилос» (1925), «Гербарій» (1926). З 1929 р. живе у Варшаві, де працює інженером і бере активну участь у літературному процесі — був одним з фундаторів літературної групи «Танк».

До першого періоду творчості Є. Маланюка належать також збірки «Земля й залізо» (1930), «Земна Мадонна» (1934) і «Перстень Полікрата» (1939).

1944 р. Є. Маланюк емігрував до Західної Німеччини, де працював учителем математики, але й тут брав участь у літературному процесі, зокрема був членом Мистецького українського руху (МУР). 1949 р. поет виїхав до США, де працював інженером, не полишаючи літературної творчості. Другий період творчості поета ознаменувався виходом у світ збірок «Влада» (1951), «Поезії в одному томі» (1954), «Остання весна» (1959) і «Серпень» (1964). Провідною ідеєю цих книжок стало возвеличення рідної землі. Талановитий поет був іще й культурологом, літературним критиком, мистецтвознавцем, знав декілька мов, перекладав з французької, польської та чеської.

Маланюк помер 16 лютого 1968 р. від серцевого нападу в м. Нью-Йорку (США). Ім’я поета було заборонено на батьківщині протягом сімдесяти років, а його книжки лежали в спецфондах.

Провідною темою всієї творчості Є. Маланюка була Україна. Нею поет ма-рив, про неї мріяв, вимушено живучи в еміграції.

Так, Україна для митця була фата-морганою — недосяжним міражем. Мистецькі й суспільні погляди співця-патріота вияскравлюються в багатьох поезіях, що належать до різних книжок і циклів: «Стилет чи стилос?..», «Напис на книзі віршів» та ін. У вірші «Стилет чи стилос?..» (1924) Є. Маланюк порушує проблему ролі митця в житті суспільства. Поетові потрібен стилос (паличка для писання на вкритій воском дощечці) чи стилет (різновид кинджала)? Іншими словами, він має писати про красу як таку, далеку від буденних проблем (стилос), чи своїм полум’яним словом боротися за вдосконалення реального світу й наближення його до ідеалу (стилет)? Хай який складний вибір, проте поет віддає перевагу боротьбі, його захоплює «веселий галас бою», тому й пливе в «безмежжя», яким він зачарований.

Спільною ідейно-стильовою ознакою представників «празької школи» поетів єдина історіософська концепція. В історіософській ліриці серед усіх давніх символів та образів, до яких вдавався Є. Маланюк, найпоширенішими є ті, що пов’язані з козацтвом. Яскравим прикладом «козацької лірики» є вірш «Уривок з поеми» (подивіться відео й послухайте поезію).

«Уривку з поеми» Є. Маланюк художньо осмислює героїчну й трагічну історію України. Уся поезія рясніє алюзіями на історичних персонажів: перед читачем з’являються імена Б. Хмельницького, І. Мазепи, М. Залізняка, І. Ґонти, які малюють в уяві цілу епоху. Ліричний герой сприймає історію України як героїчну поему, тож стає прозорою назва поезії — «Уривок з поеми». І цей уривок — період від часів Б. Хмельницького до сучасників Є. Маланюка. Використавши козацьку тематику, Є. Маланюк провів паралелі до ХХ ст., апелюючи до народної пам’яті, що закарбувала на своїх сторінках славетні звитяги та перемоги українських козаків. «Поет намагався пробудити в читача психологію переможця, згадуючи колишні перемоги прадідів, що: “уміли кинуть п’яний сміх / В скривавлене обличчя — муці”, у жилах котрих “рокоче запорозька кров”. Навіть тоді, коли “держава рухнула”, козаків не опустилися руки: “Вони взяли свячений ніж, / Залізняка майбутні діти!”» (В. Шапіро). Алюзії — «Вставайте! Кайдани порвіте!» і «Не паралітик… народ мій» — відсилають читача до Шевченкового «Заповіту» і Франкового «Мойсея»; цими натяками автор уселяє оптимістичну віру у свій народ та його світле майбуття, що і є провідним мотивом вірша.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Євгена Маланюка.

Дайте визначення поняття «алюзія».

Якою бачить долю України літературний герой вірша «Уривок з поеми»?

Прокоментуйте назву вірша «Уривок з поеми».

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 33

Дата: 14.04

Тема: Уживання прийменників в і на з географічними назвами і просторовими іменниками

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Уживання прийменників в і на з географічними назвами і просторовими іменниками

Спостереження

Прочитайте діалог і виконайте завдання.

Потап: «Ти народилася на Україні?»

Оксана: «Ні, в Україні».

Потап: «Яка різниця? І так, і так правильно».

Оксана: «А ти народився на Росії?»

Потап: «Ні, у Росії».

Оксана: «Та яка різниця? І так, і так правильно…»

v Хто в цій розмові має рацію — Оксана чи Потап?

v До якого прийому вдалася Оксана, щоб бути переконливою?

Теоретичний матеріал

Прийменники в і на з географічними назвами й просторовими іменниками

Прийменник на вживають з назвами

Установ, приміщень, їхніх частин:

кухня, дім, ферма, фабрика, завод,

станція, вокзал, пошта

Піти на пошту, приїхати на вокзал,

зайти на кухню, забігти на станцію

Чітко обмеженого простору:

пасіка, аеродром, пристань, про-

спект, майдан, перон, лиман

зустрітися на пасіці, проникнути на

аеродром, піти на майдан, чекати

на пероні

Адміністративно-територіальних

Одиниць (областей, районів), остро-

Вів та острівних держав:

Буковина, Полтавщина, Капрі, Дон,

Далекий Схід, Куба, Ява і под.

приїхати на Полтавщину, полетіти

на Кубу, попливти на Далекий Схід,

поїхати на Буковину, народитися на

Кубі

Лише зі словами кухня, дім, двір, хутір, село допускається синонімія прийменників у і на: у двір і на двір; у село й на село.

З рештою просторових іменників і географічних назв уживають прийменник в (у) (і до): приїхати в Україну, побувати у Франції; зайти в школу (і до школи), потрапити в Париж (і до Парижа).

Сполука на Україні застаріла, її вживали в ХІХ ст., коли землі нашої країни входили до складу різних імперій. Обидва варіанти — в Україні й на Україні — побутували у творах Шевченка.

Синтаксичний практикум (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови,пишіть розбірливо й каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, надсилайте текстовий документ)

1.Складіть і запишіть 10 речень із будь-якими словосполученнями з теоретичного матеріалу.

Творче завдання (виконується за бажанням на достатньо-високий рівень)

Опишіть одну з картин сучасного американського художника Р. Дункана й дайте їй свою назву (обсяг — одна сторінка). У вступі аргументуйте вибір картини.

Р. Дункан. З ялинкою Р. Дункан. Дівчинка й корови

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 32

Дата: 14.04

Тема: Складні випадки і варіанти синтаксичного керування

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Складні випадки і варіанти синтаксичного керування

Спостереження

Прочитайте діалог і виконайте завдання.

- Юрій: «Чого твій син навчається в університеті?»

- Лілія (з усмішкою): «Щоб майбутня робота була легка, але приносила багато грошей».

- Юрій: «Я питаю не чому він навчається, а чого?»

- Лілія (з роздратуванням): «Так я ж тобі вже сказала чого…»

v Чому Лілія неправильно зрозуміла запитання Юрія?

v Якою мала б бути відповідь Лілії?

Теоретичний матеріал

Керування — синтаксичний зв’язок слів, при якому залежне слово має той відмінок, якого вимагає головне слово: навчатися (чого?) музики, дякувати (кому?) вам. Керування може бути прийменниковим (чекати на друга) і безприйменниковим (вибирати олівці). Порушення норм керування — ознака низької мовної культури.

Складні випадки синтаксичного керування

Модель керування		Приклад

відгук про …		відгук про фільм (не на фільм)

зазнавати (чого?) …		зазнавати збитків (не збитки)

сміятися з …		сміятися з мене (не наді мною)

знущатися з …		знущатися з народу (не над народом)

перетворюватися на …		перетворюватися на щось (не в щось)

враження від …		враження від перегляду (не про перегляд)

командувач (чого?) …		командувач військ (не військами)

завідувач (чого?) …		завідувач кафедри (не кафедрою)

додержувати (чого?) …		додержувати правил (не правила)

запізнитися через …		запізнитися через затори (не із-за заторів)

дякувати (кому?) …		дякувати лікарю (не лікаря)

вибачати (кому?) …		вибачати братові (не брата)

властивий (кому?) …		властивий зайцям (не для зайців)

притаманний (кому?) …		притаманний дівчаткам (не для дівчаток)
	характерний для …		характерний для спортсменів (не спортсменам)

	сповнений (чого?) …		сповнений любові (не любов’ю)

	опановувати (що?) …		опановувати техніку (не технікою)

	зраджувати (кого?) …		зраджувати батьківщину (не батьківщині)

	навчатися (чого?) …		навчатися мови (не мові)

	потребувати (чого?) …		потребувати допомоги (не допомогу)

	набути (чого?) …		набути досвіду (не досвід)

	хворий на …		хворий на грип (не грипом)

	нехтувати (що?) …		нехтувати поради (не порадами)

	ігнорувати (що?) …		ігнорувати попередження (не попередженням)

	легковажити (що?) …		легковажити доручення (не дорученням)

	запобігати (чому?) …		запобігати хворобі (не хворобу)

	робити згідно з …		робити згідно з вимогами (не згідно вимог)

	робити відповідно до …		робити відповідно до вимог (не відповідно вимог)

	чекати близько … (про кількість)		чекати близько години (не біля години)

Іноді можливе варіативне керування:

радіти з … і (чому?) … : радіти з перемоги й радіти перемозі;

багатий на … і (чим?) … : багатий на копалини та багатий копалинами;

чекати на … і (кого?) … : чекати на тебе й чекати тебе.

Якщо дієслово вжито із заперечною часткою не, то здебільшого воно вимагає від залежного слова родового відмінка, а не знахідного: не звертати (чого?) уваги (не увагу), не мати (чого?) права (не право), не знаходити (чого?) слів (не слова).

1.Утворіть словосполучення, знявши дужки.

Не вживати (заходи), дякувати (лікар), зазнавати (удари), завідувач (кафедра), додержувати (вимога), не усвідомлювати (провина), запобігати (перевтома), нехтувати (правило), легковажити (довіра), набути (навичка), потребувати (порятунок), сповнений (надія), вибачати (колега), опановувати (методика), зрадити (подруга).

Творче завдання (за бажанням)

Прочитайте текст і виконайте завдання.

Нині багато ознак указують на тенденцію занепаду української мови. Українська мова, по суті, не має власного сленгу. Сленг — це той шар лексики, без якого мова не оновлюється. Український мовознавець Микола Горбач, який працював у Мюнхені та досліджував жаргон українських лірників, а також мовознавець Юрій Шевельов висловили переконання, що мова, позбавлена сленгу, урешті-решт, приречена на загибель.

Якщо ви погортаєте словник українського сленгу Лесі Ставицької, то переконаєтеся, що в ньому, по суті, близько 75–80 % слів, запозичених без усякої асиміляції (морфологічної, фонетичної) з російської, тобто росіянізмів. Питомий український сленг просто не можна порівняти ні за якістю, ні за кількістю з багатющим сленгом у таких мовах, як польська, російська, словацька, чеська й англійська. Ми навіть не можемо серйозно стверджувати, що український сленг наявний сьогодні в мові як такий (Ю. Шевчук).

Напишіть вільне есе про важливість (неважливість) сленгу в мові. (невеликий обсяг (0,5-1 стор.);вільна форма і стиль викладу; довільна структура; обов’язкова вимога: наявність позиції автора).

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 31

Дата: 07.04

Тема: Складні випадки синтаксичного узгодження

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Складні випадки синтаксичного узгодження

Спостереження

Прочитайте речення й виконайте завдання.

1. На вулиці Лютеранська , що в центрі міста Києва, знімають фільм.

2. На вулиці Хрещатик, що в центрі міста Київ, цвітуть каштани.

ü У якому з цих речень неправильно узгоджено власну назву із загальною?

ü Перевірте, чи правильну ви дали відповідь, опрацювавши теоретичний матеріал.

Теоретичний матеріал (ознайомлення)

Складні випадки синтаксичного узгодження

Узгодження — тип підрядного зв’язку в словосполученні, коли форма залежного слова відповідає формі головного, тобто узгоджується з ним у роді, числі й відмінку. Наприклад, у словосполученні чорним шоколадом залежне слово чорним вжито в орудному відмінку однини чоловічого роду, оскільки такі граматичні ознаки має головне слово шоколадом. Коли поєднують у словосполучення власні й загальні назви, то їх узгоджують (хоча й не завжди) у відмінку: місто (с. р.) Київ (ч. р.), у місті Києві, містом Києвом.

Треба узгоджувати відмінкові форми власної та загальної назви в поданих випадках.

фах, посада, звання і под. + відмінюване прізвище	з композитором М. Леонтовичем, у співачки Катерини Бужинської, з міністром Петренком
місто, село, річка + власна географічна назва	у місті Львові, селом Петриківкою, за річкою Дніпром
вулиця + власна назва жіночого роду	будинок на вулиці Каштановій, АЛЕ: на вулиці Хрещатик (бо власна назва чоловічого роду)

Отже, в обох реченнях вправи 1 неправильно узгоджені власні назви із загальними: не на вулиці Лютеранська, а на вулиці Лютеранській; не міста Київ, а міста Києва.

Не треба узгоджувати відмінкові форми власної та загальної назви в поданих випадках.

місто, село, річка + складна власна назва або власна назва в множині	у місті Старий Самбір, біля села Зелений Гай, біля річки Сіверський Донець; у місті Чернівці, за селом Біївці
озеро, канал, бухта, мис, острів, гора, пустеля, порт, станція, аул, кишлак, штат + власна назва	готель біля гори Говерла, на острові Цейлон, адміністрація штату Мічиган, біля озера Світязь, у пустелі Сахара
завод, шахта, газета, повість + умовна власна назва	аварія на шахті «Авангард», прохідна заводу«Маяк», на радіостанції «Промінь», кореспондент газети «Факти»
планета, сузір’я, галактика + власна назва	на планеті Юпітер, у сузір’ї Альтаїр, у галактиці Чумацький Шлях

Лише в географічній літературі (науковий стиль) власні назви населених пунктів і річок зберігають називний відмінок: у місті Дніпро, родом із села Березівка, довжина річки Дністер.

Абревіатури узгоджують з дієсловами, зважаючи на рід стрижневого слова: ООН заборонила (організація), ЄС дозволив (союз).

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Утворіть і запишіть складні словосполучення за зразком.

Зразок. Під’їжджати до (місто Тернопіль) — під’їжджати до міста Тернополя.

Пишаюся (місто Горішні Плавні), засмагати біля (річка Прут), перейти (вулиця Зоологічна), побувати в (місто Мінеральні Води), долетіти до (планета Венера), піднятися на (гора Говерла), на березі (річка Дунай), працювати на (шахта «Антрацит»), під’їжджати до (станція Знам’янка), побувати в (аеропорт «Жуляни»), виробляти на (завод «Запоріжсталь»), запросити (співак Вакарчук), зупинитися біля (село Мала Воля), жити в (місто Луцьк), пишатися (місто Миколаїв), відпочивати на (озеро Байкал), виробляти в (штат Оклахома), зустрітися на (вулиця Хрещатик), кореспондент (газета «Буковина»), побувати в (село Нагуєвичі).

2.Запишіть слова у дві колонки: 1) з апострофом; 2) без апострофа.

В..ячеслав, олів..є, тьм..яний, львів..яни, осв..ячений, над..яскравий, об..єктив, конферанс..є, від..ємний, ад..ютант, моркв..яний, ател..є, кур..йозний, Х..юстон, Аляб..єв.

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 44

Дата: 07.04

Тема: П.Ч. Сергій Жадан. «Ворошиловград»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: П.Ч. Сергій Жадан. «Ворошиловград»

Теоретичний матеріал

Народився 23 серпня 1974, в м. Старобільськ в україномовній родині, де і пройшло його дитинство. В часи перебудови 1990–1991 років поширював у містечку Рухівські газети та національну символіку. У 1991 році переїхав до Харкова, був одним з організаторів харківського неофутуристського літературного угрупування «Червона Фіра». 1996 – закінчив Харківський Національний Педагогічний Університет ім. Г. С. Сковороди, факультет українсько-німецької філології.

У 1996–1999 рр. навчався в аспірантурі цього ж університету, захистив дисертацію, присвячену українському футуризму: «Філософсько-естетичні погляди Михайля Семенка» (2000 рік) З 2000 року викладач кафедри української та світової літератури університету, Віце-президент Асоціації українських письменників З 2004 — незалежний письменник.

Відомий своїми критичними висловлюваннями і публікаціями проти харківських можновладців — Добкіна та Кернеса. У 2011 провів акцію проти закону «Про захист суспільної моралі». Живе і працює в Харкові. Брав активну участь у харківській помаранчевій революції, Євромайдані. Пише романи, поезії, есе.

Темою творів письменника є пострадянська дійсність в Україні. Для стилю Жадана характерний вжиток розмовної та нецензурної лексики. Роман «Ворошиловград» став книжкою року 2010 за версією «Бі-бі-сі» . Перекладає з німецької, польської, білоруської та російської мов. У 2014 році в рамках фестивалю відеопоезії CYCLOP брав участь в проєкті «розділові».

Відкрийте відео та послухайте: що сам письменник говорить про роман «Ворошиловград»: Сергій ЖАДАН про "Ворошиловград"

Аналіз роману

Молодий чоловік на ім’я Герман, перейнявши бізнес свого невідомо куди зниклого брата, повертається в містечко свого дитинства і зазнає тут пригод, яких і можна було очікувати у Жадановій прозі: вештається степами з сектантами-контрабандистами, товаришує з пастором, ховається від рейдерів, ночує в наметі біженців під прапором Евросоюзу, допомагає захистити від рейдерського загарбання напівпокинутий аеродром і таке інше.

Дивакуваті сюжетні повороти повсюдно оздоблено світлими знаками любові. Просто любові до ближнього і взаємодопомоги, любові до тварин, різної глибини любові між жінкою та чоловіком, любові як дружби, любові як краєвиду. Вона як внутрішнє світло наповнює всі епізоди, навіть попри традиційну насиченість інвективною лексикою чи не надто радісні епізоди й деяких не вельми приємних персонажів.

Один із помітних моментів «Ворошиловграда» – виразніше, ніж зазвичай, артикулювання в суті своїй політичної ідеї суспільної солідарности й опору. Мешканці міста збираються і не дають захопити територію, яку вони вважають громадською. А сам Герман висловлює одному з фахівців із рейдерства просту формулу: люди, які тут виросли і живуть, не захочуть нікому поступатися своїми правами, землею, бізнесом чи пам’яттю. В принципі, цю лінію книжки можна сприймати як художньо сформульовану пропозицію Жадана нинішньому здеморалізованому українському суспільству.

«Ворошиловград» заторкує питання пам’яті, що її трохи парадоксально можна назвати «індивідуально-історичною». Персонажі повсякчас згадують минуле, розглядають старі листівки, фотографії чи обдерті стіни занехаяних піонерських таборів, знаходячи сліди своєї юности, дитинства, молодости. Одним із символів такої пам’яті й виявляється Ворошиловград – радянська назва Луганська. І напевно це не просто так, а радше авторський натяк на те, що пам’ять і приємні спогади багатьох людей неодмінно будуть пов’язані з радянським часом, радянськими реаліями та артефактами, з цим треба змиритися і ставитися до цього спокійно.

1. Напишіть відгук на роман С.Бажана «Ворошиловград»

2. Укажіть автора й назву твору.

3. Назвіть тему твору.

4. Наведіть короткий зміст твору.

5. Визначте проблеми, які автор порушив у творі.

6. Зробіть висновок: про що автор спонукав вас замислитися, що нового відкрив твір (якщо це екранізація книги, то наскільки творцям фільму вдалося передати її зміст).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 43

Дата: 07.04

Тема: Осип Турянський. Поема в прозі «Поза межами болю». Загальнолюдські мотиви і гуманістичні цінності

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Осип Турянський. Поема в прозі «Поза межами болю». Загальнолюдські мотиви і гуманістичні цінності

Теоретичний матеріал

Поема в прозі

Поема в прозі (повість-поема) — великий за обсягом ліро-епічний твір, у якому зображено значні події та яскраві характери. Цьому жанру властиві всеохопний пафос і ліризм. Глибше пізнати твір вам допоможе сайт: Підготовка до ЗНО Осип Турянський. Поема у прозі «Поза межами болю».

Поема в прозі «Поза межами болю». Історична основа твору. Твір розкриває антилюдяний, нищівний характер війни. За основу взято реальні події, учасником яких став сам письменник. Як уже згадувалося, він потрапив у сербський полон і його разом з іншими полоненими під час зимового відступу сербів було відправлено через засніжені албанські гори. Цей шлях дістав назву «дорога смерті», адже через холод, голод і знесилення масово гинули як полонені, так і конвоїри. У творі розповідається про шістьох товаришів митця, з якими він відстав від загальної колони. Усі вони загинули, а самого письменника врятував лікар Василь Романишин, якого автор з вдячністю згадує в передмові до твору.

Тема й ідея твору. Тема твору «Поза межами болю» — зображення трагічних подій Першої світової війни й боротьба людини за життя в критичній ситуації. Автор засуджує війну й мілітаризм, утверджує нездоланність людського духу, силу розуму й волі до життя. Він наголошує на тому, що навіть у найскладніших життєвих обставинах потрібно залишатися людиною (головна ідея твору). Увесь твір пронизує гуманістична ідея, яку визначив сам автор: «Любов до життя й до його вищих цінностей переможе смерть».

Жанрове й стильове визначення твору. Існує декілька версій стосовно жанрової форми твору «Поза межами болю»: це й автобіографічна повість, поема в прозі, лірична повість, нарешті повість-поема, як її назвав сам митець. Усі ці визначення мають право на існування, адже у творі — реалістична основа, він написаний ритмізованою прозою, а співіснування ліричного й епічного начал, уведення в текст безпосередньо пісні, драматизація оповіді пояснюють авторське визначення жанру.

Герої твору. Вчинками героїв твору, яким постійно загрожує смерть, керує воля до життя. Єдиним порятунком стає вогонь, який можна розпалити лише одягом когось з товаришів. Їхню суперечку має вирішити танець смерті: багаття запалять з одягу того, хто першим знесилиться й упаде.

Оповідачем є українець Оглядівський, що уособлює самого автора. Читач з його слів переживає фізичний біль і душевні муки, бачить крижаний полон саме його очима. Якщо Оглядівський бодай перед смертю (він ще не знає, що виживе) у хворій уяві мріє про своє родинне щастя — побачити сина на руках у дружини, то його земляк Добровський (колись був балетмейстером) не тужить ні за ким. Він проклинає цілий світ і родичів, які дали йому життя, бо війна «знизила людей до рівня найдикіших звірів».

Поляк Пшилуський, якого зрадила дружина, сумує за своїми дітьми. Він гірко переживає через зруйновану родину. У критичній ситуації (між життям і смертю) чоловік переймається родинними цінностями, найдорожче для нього — діти, його продовження. Найслабший з усіх товаришів — серб Бояні, найбільш схильний до паніки: «Бояні заплакав і почав кликати маму». Коли він, знесилившись, упав, то всі почали його підбадьорювати, щоб приглушити передсмертні страждання. У цю мить він побачив іскру людяності в очах угорця Сабо, почув його теплі слова, «велика ясність засяяла в його очах і на обличчі». Заспокоївшись, він заснув і помер.

Справжнім апофеозом шляхетного й гуманного в людині стала «пісня життя», яку востаннє спромігся заграти на скрипці сліпий австрієць Штранцінгер. Йому лише 24 роки, він уже втратив матір і кохану дівчину, складається враження, що хлопець найбільш байдужий з-поміж товаришів, адже його зовсім не чути. Але саме скрипка в кульмінаційний момент життя стала його голосом та очима. Він — людина мистецтва.

Перемогу духовної волі до життя над біологічними інстинктами символізує вчинок серба Ніколича, який не дає ні собі, ні своїм товаришам стати людоїдами. Коли поруч лежав уже мертвий Бояні, він робить за всіх вибір: «Хай згину, людського тіла не буду їсти, і ніхто з вас не їстиме!» Цей вигук звільнив товаришів від «несамовитого важкого гніту» — і в їхні душі влилася «якась дивно святочна хвиля».

І хоч усі чоловіки різних національностей, проте перед небезпекою смерті всі люди рівні — власне, як і мають бути рівними й у звичайному житті.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Знати зміст повісті-поеми «Поза межами болю»

Чому творчість О. Турянського багато років в Україні була невідомою?

Поясніть, чому повість-поема О. Турянського «Поза межами болю» за родовою ознакою — ліро-епічний твір. Що в ній — ліричне, а що — епічне?

Які відчуття ви пережили під час читання повісті-поеми О. Турянського «Поза межами болю»? Чого навчає цей твір?

Кому О. Турянський присвятив твір «Поза межами болю»? Поміркуйте, чому саме цим людям.

Творче завдання (за бажанням на високий рівень)

Напишіть невеликий роздум на тему «Як я розумію назву твору “Поза межами болю” О. Турянського?». (обсяг: 0,5-1 стор.)

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 30

Дата: 31.03

Тема: Поняття синтаксичної норми. Синтаксична помилка

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Поняття синтаксичної норми. Синтаксична помилка

Теоретичний матеріал (ознайомлення)

Синтаксичні норми

Синтаксичні норми— це загальноприйняті правила поєднання слів у словосполучення й речення.

До синтаксичних норм належать:

· порядок слів у реченні;

· правильне використання однорідних членів;

· точність у поєднанні слів у словосполучення за допомогою узгодження й керування;

· особливості зв’язку між підметом і присудком;

· уживання дієприкметникових і дієприслівникових зворотів та ін.

Порушення синтаксичної норми називають синтаксичною помилкою. У реченні Сестра любить квіти, троянди, хризантеми й айстри синтаксичною помилкою є вживання іменника квіти як одного з однорідних членів. Іменник квіти випадає з ряду однорідних членів, оскільки є родовою назвою, а троянди, хризантеми й айстри — видовими. У реченні Сходи за хлібом не виправданим є вживання прийменника за, що і є синтаксичною помилкою. Для позначення мети дії в українській мові використовують прийменник по: піти по воду, поїхати по хліб. Однією з поширених синтаксичних помилок є неправильне узгодження загальних і власних назв у словосполученнях.

1.Відредагуйте й запишіть речення. Визначте тип

1. Більшість присутніх проголосували проти будівництва атомної станції. 2. Учень зробив помилку завдяки неуважності. 3. Ідучи до кінотеатру, почалась злива. 4. І нову вивчили Тетяна пісню Марина сьогодні. 5. Сашко сів на стілець і впав: у нього зламалась ніжка. 6. Інна, як тільки прийшла до мами, вона одразу кинулася їй допомагати. 7. Маринка заходить до квартири та привіталася. 8. Коли Наталка мила посуд. Ненароком розбила тарілку. 9. На городі росли огірки, помідори, кабачки, баклажани, овочі. 10. Наша бібліотека надає не лише різноманітну літературу і проводить зустрічі з письменниками.

Творче завдання (за бажанням, оцінюється на достатньо-високому рівні)

Напишіть вільне есе, висловивши в ньому враження від одного з останніх переглянутих вами фільмів. (невеликий обсяг (0,5-1 стор.);вільна форма і стиль викладу; довільна структура; обов’язкова вимога: наявність позиції автора).

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 42

Дата: 27.03

Тема: Осип Турянський. Коротко про письменника

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Осип Турянський. Коротко про письменника

Теоретичний матеріал

Осип Турянський народився 22 лютого 1880 р. в с. Оглядові (нині Радехівський район Львівської області) у багатодітній селянській родині. Спочатку навчався в початковій школі, потім — у Львівській українській гімназії. Вищу освіту здобув, закінчивши філософський факультет Віденського університету.

Як письменник, О. Турянський дебютував 1908 р., опублікувавши у віденському альманасі «Січ» декілька новел. Навесні 1914 р. його мобілізували в австрійську армію й відправили на сербсько-австрійський фронт. О. Турянський потрапив у сербський полон. Його разом з іншимиавстрійськими солдатами було етаповано через гори Албанії. Це був шлях смерті: через голод і холод гинули не тільки полонені, а й сербські конвоїри. Вижило тоді лише 15 тис. полонених, серед них був і О. Турянський. Жахливі спогади про голод і сніговий полон узято за основу твору «Поза межами болю». Фінальна сцена подібна до реальних подій: з-поміж шести замерзлих полонених серби помітили сьомого, який ледь рухався; його повертали до життя занурюванням холодну воду. До речі, цю ідею висунув український лікар В. Романишин. Так було врятовано О. Турянського.

Після повернення з війни письменник викладав право у Віденському університеті. 1921 р. виходить друком повість-поема «Поза межами болю» (написана 1917 р.). Вона мала великий резонанс у тодішньому суспільстві. До Галичини О. Турянський повернувся 1923 р., він займається видавничою діяльністю, викладає латину, німецьку та французьку мови. 1926 р. прозаїк написав книжку «Боротьба за великість» з гумористично-сатиричними оповіданнями. Наступного року — сатиричну комедію «Раби», спрямовану проти «українського рабства», перекладає угорського поета Ш. Петефі, досліджує «Слово про похід Ігорів». 1933 р. з’являється останній твір О. Турянського — роман «Син землі», про сільський страйк у Галичині 1902 р. Однак цей твір не був належно оцінений.

Турянський мав слабке здоров’я через перебування в сербському полоні. Його життя обірвалося 28 березня 1933 р. Похований на Личаківському цвинтарі в м. Львові.

Глибше зрозуміти нелегкий шлях Осипа Турянського вам допоможе розповідь Марка Роберта Стеча: Осип Турянський. Трагічна доля митця.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Складіть хронологічну таблицю життєвого та творчого шляху Осипа Турянського.

У чому полягає трагізм долі митця?

Перекажіть історію створення повісті-поеми «Поза межами болю».

Назвіть відомих експресіоністів - українців та їх твори.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 41

Дата: 27.03

Тема: Богдан – Ігор Антонич. Коротко про митця. «Різдво», «Коляда», «Євангелія».

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Богдан – Ігор Антонич. Коротко про митця. «Різдво», «Коляда», «Євангелія».

Теоретичний матеріал

Богдан-Ігор Антонич народився 5 жовтня 1909 р. в с. Новиці на Лемківщині (тепер територія Польщі) у родині греко-католицького священика. Родина Антоничів покинула рідне село, бо воно було розміщене на шляхах, де проводилися воєнні операції. Через слабке здоров’я Богдан не ходив до початкової школи, до навчання в гімназії готувався, беручи приватні уроки. Учився добре, був музично обдарованим. Середню освіту здобував у польській гімназії. З 1928 по 1933 р. навчався на філологічному факультеті (щоправда, тоді його називали філософським) Львівського університету.

1931 р. виходить друком перша його книжка «Привітання життя», що відразу привернула увагу львівської літературної громадськості. Закінчення університету збіглося з виходом у світ другої збірки «Три перстені» (1933), яка зробила Б.-І. Антонича відомим західноукраїнським письменником.

Після закінчення університету юнак віддав перевагу літературній діяльності, з якої і жив. Він побоювався вчителювання: «Як піду на практику, а потім на посаду, то вже нічого не напишу».

1933 по 1937 р. Б.-І. Антонич написав ще три книжки, але тільки одна з них вийшла друком за його життя — «Книга Лева» (1936). Дві інші — «Зелена Євангелія» і «Ротації» — посмертні видання, датовані 1937 р. У цей час поет працює над оперною драмою «Довбуш», мистецтвознавчими, теоретичними статтями, над романом «На тому березі», який, на жаль, він так і не завершив. Через хворобу Б.-І. Антонич помер зовсім молодим. Це сталося 6 липня 1937 р. Поет похований на Янівському цвинтарі в м. Львові.

Б.-І. Антонич був аполітичним. Напевно, це одна з головних причин того, що поета свідомо «забувала» офіційна критика, ніби такого й ніколи не було в лі-тературному житті України.

Б.-І. Антонич поклоняється законам мистецтва, йому важливе вільне поетич-не самовираження, уміння висловити внутрішнє світовідчуття через художні образи.

На художній манері Б.-І. Антонича позначилися поетика символізму й міфо-логізму; асоціативність і метафоричність.

Мотив поєднання язичницького й християнського є провідним у поезіях «Різдво» і «Коляда».

Різдво (1933)

Народився Бог на санях Ніч у сніговій завії

в лемківськім містечку Дуклі. крутиться довкола стріх.

Прийшли лемки у крисанях У долоні у Марії

і принесли місяць круглий. місяць — золотий горіх.

Богдан-Ігор Антонич «Різдво» (подивіться відео)

Коляда (1933)

Тешуть теслі з срібла сани, Тешуть теслі з срібла сани,

стелиться сніжиста путь. сняться веснянії сни.

На тих санях в синь незнану На тих санях Ясна Пані,

Дитя Боже повезуть. очі наче у сарни.

Ходить сонце у крисані,

спить слов’янськеє Дитя.

Їдуть сани, плаче Пані,

снігом стелиться життя.

Богдан – Ігор Антонич «Коляда» (подивіться відео, поєднано дві поезії)

Зелена Євангелія (1933)

Весна – неначе карусель,

на каруселі білі коні.

Гірське село в садах морель,

і місяць, мов тюльпан, червоний.

Стіл ясеновий, на столі

Слов’янський дзбан, у дзбані сонце.

Ти поклоняйся лиш землі,

землі стобарвній, наче сон цей!

Богдан – Ігор Антонич «Зелена Євангелія» (подивіться відео)

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Перегляньте відео: Історична правда з Вахтангом Кіпіані: Богдан-Ігор Антонич і дайте відповідь на запитання:

Як Ю. Андрухович пояснює вибір другого імені Антоничем — Ігор?

Якими були стосунки Б.-І. Антонича з нареченою О. Олійник?

Яку оцінку дав Ю. Андрухович Б.-І. Антоничу?

Зробіть літературний паспорт до однієї з трьох поезії Б-І. Антонича за такою схемою:

1.Назва твору.

2.Автор.

3.Літературний рід.

4.Жанр.

5.Вид лірики (громадянська, інтимна, пейзажна).

6.Провідний мотив.

7.Художні засоби.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 40

Дата: 24.03

Тема: Перлини західноукраїнської літератури. Автономність, відкритість зарубіжним традиціям і новітнім процесам, розвиток української літератури в Західній Україні до 1939р.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Перлини західноукраїнської літератури. Автономність, відкритість зарубіжним традиціям і новітнім процесам, розвиток української літератури в Західній Україні до 1939р.

Теоретичний матеріал

Розвиток літератури в Західній Україні (до 1939 р.)

Історичні обставини. 1919 р. за підтримки Антанти Західна Україна була окупована Польщею, Буковина й Бессарабія — Румунією, а Закарпатська Україна — Чехословаччиною. Цей процес супроводжувався прагненням асимілювати українців. 1924 р. закривають українські школи й ліквідовують кафедри української мови у вишах; для молоді було обмежено доступ до державної служби. Хоч складною була ситуація між двома світовими війнами, проте відкривалися видавництва, виходили друком часописи й книжки. Літературний процес на західноукраїнських землях відбувався дещо автономно від Наддніпрянської (тоді вже радянської) України. Письменники орієнтувалися на західноєвропейську літературу, вони використовували зарубіжні традиції та новітні процеси. Продовжували творити вже знані В. Стефаник, О. Кобилянська, Б. Лепкий. Розвивалися символізм, імпресіонізм, експресіонізм, авангардизм. У цей час на літературному небосхилі з’являються нові імена та мистецькі угруповання.

Угруповання. У Львові 1922 р. виникла група «Митуса» (назва походить від імені галицького літописного співця, який вибрав смерть, не зрікшись своїх переконань). До неї належали Р. Купчинський, О. Бабій, Л. Лепкий та ін. Вони орієнтувалися на українських символістів та європейських модерністів, видавали однойменний літературно-мистецький журнал.

1927 р. з’являється група «Логос», яка об’єднала письменників християнського спрямування (Г. Лужницький, С. Семчук, О. Назарук та ін.). Вони проводили культурницьку роботу, культивували християнську мораль, видавали журнали «Поступ» і «Дзвони». На творчості цих митців позначилася поетика символізму й імпресіонізму.

Чи не найпомітнішою була діяльність модерністів, що належали до об’єднання «Дажбог» (Б.-І. Антонич, Б. Кравців, Є. Пеленський) і «Гроно» (В. Бобинський, С. Тудор та ін.).

Відоме також богемне угруповання наймолодших митців «Дванадцятка» (з 1930 р., Львів), яке зосередило свою увагу на урбаністичних мотивах, опоетизовуючи стихію вулиць, кав’ярень і крамниць Львова з його неповторним колоритом.

Лірика. У ліриці найпотужніше в цей час зазвучало ім’я Б.-І. Антонича. Його поетичні твори характеризувалися гуманістичним пафосом і колоритною образністю, міфологізмом та асоціативністю. З перших же збірок «Привітання життя» і «Три перстені» він став кумиром молоді.

На поетичному полі гучно про себе заявив також С. Гординський — учень відомого художника О. Новаківського. Його збірки «Барви і лінії», «Буруни», «Вітер над полями» рясніють яскравими зоровими й слуховими образами. У них відчувається малярський хист митця.

С.Гординський

Проза. У 20–30-х роках ХХ ст. в Західній Україні розвиваються як малі, таквеликі прозові жанри: від оповідання та новели до повісті й роману. Цей період представлений такими іменами, як Ірина Вільде, О. Турянський, О. Назарук, А. Чайковський, Б. Лепкий та ін. Історичну прозу створюють А. Чайковський та О. Назарук. У модерністському річищі писала свої твори Ірина Вільде (справжні ім’я та прізвище Дарина Макогон). У 30-х роках ХХ ст. виходять друком її повісті «Метелики на шпильках», «Б’є восьма» і «Повнолітні діти», збірка оповідань «Химерне серце». У повістях письменниці відображена духовна місія жіноцтва, сильна жінка, яка культивує сімейні цінності в гаслі «Через родину до могутньої нації!».

Ірина Вільде

Драматургія. Твори для постановки на сцені характеризуються багатством тем, стилів і жанрів. У стилі символізму й неоромантизму написані п’єси «Гетьман Мазепа» Пачовського, «Поєдинок» і «Вербунок» Ю. Липи, «Три-вожні душі» К. Поліщука та ін. Християнськосимволічні й історико-релігійні сценічні форми створювали Гр. Лужницький («Посол до Бога»), Д. Николишин («Ірод Великий», «Самсон») та ін.

Помітним мистецьким явищем у Галичині на початку 1930-х років був львівський театр «Заграва», який очолював актор і режисер В. Блавацький. Він зі своєю трупою поставив на сцені п’єси «Батурин» за трилогією Б. Лепкого, «Вона — земля» і «Моє слово» за новелами В. Стефаника, а також славетного «Тараса Бульбу» за однойменною повістю М.Гоголя.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Відомості про лірику, прозу й драматургію оформте в зошиті як таблицю.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 28

Дата: 24.03

Тема: Активні і пасивні дієприкметники

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Активні і пасивні дієприкметники

Спостереження

1. Головуючий на зборах наголосив на тому, що домінуючим у цій справі має бути положення діючого, а не бувшого законодавства.

2. Голова зборів наголосив на тому, що основним у цій справі має бути положення чинного, а не колишнього законодавства

ü У якому реченні вжито неприродні для української мови слова?

ü Якою дієслівною формою вони є?

Теоретичний матеріал

Активні дієприкметники творяться лише від неперехідних дієслів. Активні дієприкметники бувають доконаного і недоконаного виду.

Активні дієприкметники доконаного виду творяться, як і минулий час, від основи неозначеної форми дієслова доконаного виду за допомогою суфікса -л(ий): посиві(ти) — посивілий, підупа(сти) — підупалий. При цьому суфікс основи -ну- в процесі словотворення випадає: зів’я(нути) — зів’ялий.

Увага! Суфікси -ш(ий), -вш(ий), -вш(ийся) в українській мові для творення дієприкметників не використовуються: не “посинівший”, а посинілий; не “висохший”, а висохлий; не “розчервонівшийся”, а розчервонілий.

Активні дієприкметники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу дієслова за допомогою суфікса -уч(ий) для І дієвідміни і -ач(ий) для II дієвідміни. Для цього досить дієслово поставити в 3-й особі множини теперішнього часу (що роблять?) і -ть замінити на -ч(ий): несуть — несучий, радіють — радіючий, лежать — лежачий, скриплять — скриплячий.

Увага! Активні дієприкметники недоконаного виду (на -учий, -ачий) вживаються рідко, і то без залежних слів: Не бійся гостя сидячого, а бійся стоячого (Нар. творчість). Умираючий промінь сонця падає на березу, кривавить білу кору (А.Шиян). Здалеку долітають завмираючі гуки музики (І.Нечуй-Левицький). Нудьгуючими очима дивився він на село (З.Тулуб).

Як неприродні, штучні сприймаються ті самі дієприкметники, коли їх вжито із залежними словами: Не бійся гостя, сидячого за столом. Поволі вмираючий на заході промінь сонця кривавить білу кору берези. Здалеку долітають завмираючі в ранковій тиші гуки музики. Нудьгуючими від пересичення очима дивився він на село. У такому разі їх слід замінити:

а) підрядним означальним реченням: Не бійся гостя, що сидить за столом;

б) дієприслівником: Промінь сонця, поволі вмираючи на заході, кривавить білу кору берези;

в) способовою формою дієслова: Здалеку долітають гуки музики й завмирають у ранковій тиші;

г) пасивним дієприкметником: Знудженими від пересичення очима дивився він на село.

Частіше активні дієприкметники недоконаного виду використовуються в термінологічних словосполученнях: блукаючий нерв, крокуючий екскаватор, несуча поверхня крила, ведуче колесо, резонуюча камера, ріжучий диск, діючий вулкан, тонізуючі речовини. Але й тут їх намагаються по можливості уникнути. Наприклад, замість “оточуюче середовище” тепер кажуть: навколишнє середовище, довкілля, оточення; замість “ріжучий інструмент” — різальний інструмент; замість “спрямовуюча рейка” — напрямна рейка; замість “узагальнююче слово” — узагальнювальне слово; замість “уточнюючий член речення” — уточнювальний член речення тощо.

Пасивні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку хтось виконує над предметом: написаний (сестрою), здійснений (мною), розбитий (вітром). Їх утворюють за допо-могою суфіксів -н-, -ен-, -т-.

Правило	Правило	Правило	Правило
За допомогою суфікса -н- (ий) від інфінітивних дієслівних основ на -а- (я)	За допомогою суфіксів -ен- (ий), -єн- (ий) від інфінітивних дієслівних основ на приголосний та з суфіксом -и-, -і- (-ї-)	За допомогою суфікса -т- (ий) від односкладових дієслівних основ на -и- (і), -а- (я), -у-, -ер- та їх похідних	За допомогою паралельних форм з суфіксами -н- (ий), -ен- (ий), -т- (ий); ці ж форми можуть утворюватися і від дієслів з основою на о
Бажати – бажаний, пиляти – пиляний, купати - купаний	Привезти – привезений, принести – принесений, погризти – погризений, засвоїти – засвоєний	Бити – битий, збитий, розбитий; гріти – грітий, розігрітий	Згорнути – згорнутий, згорнений; колоти – колотий, колений

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Прочитайте словосполучення й виконайте завдання.

Годуюча мама, миючі засоби, комплектуючі деталі, хвилююча зустріч, пануюча ідея, навчаючий комплекс, освіжуючий напій, знеболюючий засіб, плачуча дитина, діючий закон, радіюча дівчина, вимираючий вид, радіючий учень, оточуючі люди, розвиваюча країна, керуючий колективом, створюючий проблеми, завершуючий етап, правлячі кола, слідуюча зупинка.

ü Замініть активні дієприкметники на природні відповідники, скориставшись способами заміни, що викладені в теоретичній частині.

ü З п’ятьма відредагованими словосполученнями складіть і запишіть речення.

1. Від наведених дієслів утворіть пасивні дієприкметники; де це мож-
ливо, похідні від них та паралельні форми з суфіксами -н- (ий), -ен-
(ий), -т- (ий).

Повідомити, попередити, посилити, гоїти, напоїти, жати, дути,
дерти, одягнути, замкнути, молоти, пороти, плутати, клепати, ру-
бати.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 39

Дата: 20.03

Тема: Позакласне читання. Василь Шкляр. Роман «Маруся»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Позакласне читання. Василь Шкляр. Роман «Маруся»

Теоретичний матеріал

Васи́ль Микола́йович Шкляр (нар. 10 червня 1951, с. Ганжалівка Лисянського району Черкаської області) — український письменник, політичний діяч. Один із найвідоміших і найбільш читаних сучасних українських письменників. Деякі літературні оглядачі називають його «батьком українського бестселера». Роботи Шкляра перекладено англійською, болгарською, вірменською, шведською, словацькою, російською мовами тощо.

Василь Шкляр народився в селі Ганжалівка Лисянського району на Черкащині, де й пішов до початкової школи. Пізніше родина переїхала до міста Звенигородки, де Василь Шкляр закінчив 10-річну школу зі срібною медаллю (1968), а відтак вступив на філологічний факультет Київського університету. На другому році навчання, Шкляра хотіли вигнати з університету за те, що під час трудового семестру в колгоспі, він бавився бомбою, але йому вдалося уникнути відрахування шляхом тимчасового переїзду у Вірменію, куди він поїхав, аби навчатися за студентським обміном в Єреванському університеті. Згодом Шкляр згадає цей випадок зі свого життя у своїй ранній повісті «Стороною дощик іде». У Єреванському університеті Шкляр студіював вірменську мову й літературу аж до 1972 року і, за власним зізнанням, зміг добре вивчити вірменську мову вже за 2 місяці. Після повернення в Україну Шкляр у 1973-му році закінчив навчання у Київському університеті.

Журналістська та літературна кар'єра

Після закінчення університету, Шкляр почав працювати журналістом. Паралельно з журналістською роботою пише свої перші літературні праці, зокрема, у 1970-1980-х роках вийшли друком його перші дорослі збірки повістей та оповідань: «Перший сніг» (1977), «Де твій Остап, Соломіє?» (1979) та «Живиця» (1982). У 1978 році став членом Спілки письменників України. У цей період виходять численні дитячі оповідання та книги Шкляра, зокрема, дитячі збірки «Шовкова нитка» (1976), «Черешня в житі» (1983) та «Шовковий дощик» (1984). Перші романи письменника, що з'явилися у 1986 році («Праліс: Тінь сови») та 1989 році («Ностальгія»), не здобули хоч якогось розголосу та були практично не помічені літературними критиками та звичайними читачами.

У період з 1988 по 1998 роки Шкляр займався політичною журналістикою, бував у «гарячих точках». Цей досвід, зокрема, подробиці операції з врятування дружини Алли та родини генерала Дудаєва після його загибелі, Шкляр згодом відтворив у романі «Елементал» (2001).

Популярність як письменника прийшла лише у 1999 році з виходом роману «Ключ», який зібрав низку нагород та був неодноразово перевиданий у різноманітних українських видавництвах. Це був перший твір автора після тривалої паузи — з початку 1990 років. Сам Шкляр пояснив таку тривалу паузу «зміною епох». Шкляр розпочав написання роману ще 1998 року, перебуваючи у лікарні, куди він потрапив зі смертельним діагнозом на на лептоспіроз.

У 1999 році Шкляр став членом новоствореної Асоціації українських письменників. У 2000-2004 роках Шкляр працює головним редактором видавництва «Дніпро», куди він пішов задля покращення стану видавництва. У 2009 році виходить найвідоміший роман письменника «Залишенець». Чорний ворон». За цей роман у 2011 році Комітет з Національної премії України ім.Т.Шевченка визнав Шкляра лауреатом премії, але письменник відмовився її отримати на знак протесту проти перебування на посаді Міністра освіти України одіозного українофоба Дмитра Табачника.

У 2011 році Шкляр увійшов до складу журі літературного конкурсу «Юне слова». Наприкінці 2011 року Шкляр також створив Міжнародну благодійну організацію «Фонд Василя Шкляра „Холодноярська Республіка“».

Політична кар'єра

У 1991р. Шкляр став членом Проводу та прес-секретарем Української республіканської партії (УРП) і пробув у лавах цієї партії до 1998 року. У березні 1998 р.був кандидатом в народні депутати України від виборчого блоку «Народний фронт» .

У вересні 2015 року Шкляр знову спробував себе в українській політиці, увійшовши до проводу новоствореної партії УКРОП.

Роман «Маруся»

Книги Василя Шкляра вже стали бестселерами, вони читаються дуже легко, бо написані доступною прекрасною українською мовою. І в той же час — вони надзвичайно глибокі, бо зачіпають важливі теми історії, культури, психології. Особливо романи письменника «Чорний Ворон» і «Маруся» сформували багатьох модерних патріотів української нації, які черпають натхнення з його книжок. Ці новітні герої відстоювали незалежність України на Майдані. Історичні постаті творів Шкляра надихають сучасних героїв, які тримають оборону на Донбасі. Василь Шкляр у Золочеві презентував свій роман "Маруся"

У романі «Маруся» висвітлено бурхливі події 1919 року. Над історичною постаттю Олександри Соколовської, отаманші Марусі, Василь Шкляр працював майже шість років. Саме про неї, 16-річну гімназистку, яка взяла до рук зброю після загибелі трьох братів, отаманів української повстанської армії, щоб боротись за свою волю та майбутнє, і йдеться у новій книзі автора. Юна дівчина, отаман Маруся — на чолі тисячного війська. Її сміливість та рішучість переросла в легенду... Буктрейлер на роман Василя Шкляра «Маруся»

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Написати хронологічну таблицю життєвого та творчого шляху Василя Шкляра.

2.Написати відгук на роман В.Шкляра «Маруся» за таким планом:

ü Укажіть автора й назву твору.

ü Назвіть тему твору.

ü Наведіть короткий зміст твору.

ü Визначте проблеми, які автор порушив у творі.

ü Висловте свою думку про твір: що в ньому особливо сподобалось або не сподобалось, запам’яталося.

ü Зробіть висновок: про що автор спонукав вас замислитися, що нового відкрив твір.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 38

Дата: 20.03

Тема: Комедія «Мина Мазайло» М. Куліша. Сатиричне викриття бездуховності обивателів, що зрікаються своєї мови, культури, родового коріння.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Комедія «Мина Мазайло» М. Куліша. Сатиричне викриття бездуховності обивателів, що зрікаються своєї мови, культури, родового коріння.

Теоретичний матеріал

Сатирична комедія — жанр драматичного твору, для якого характерним є гостре, дошкульне висміювання негативних явищ, поведінки та вчинків. Для втілення авторського задуму якнайширше підпорядковано засоби сатири: іронію, сарказм, гротеск, шарж, карикатуру та ін. Ці засоби використовуються в конфліктних ситуаціях між дійовими особами, виражаються в репліках і ремарках.

У творі «Мина Мазайло»(подивіться відео) на прикладі поведінки, позиції дійових осіб показано, якою мірою українське суспільство готове бути власне українським, наскільки ми є «третім сортом» і чи це усвідомлюємо. Тут автор ставить більше запитань, аніж дає на них відповідей. Як бачимо, ці проблеми актуальні й нині.

У комедії постають виразні характери з індивідуалізованим культурним і національним світоглядом (Мокій — Баронова-Козино; дядько Тарас — тьотя Мотя); дотепні пародійні й карикатурні сцени.

Тема комедії, за висловом самого автора, — «міщанство й українізація». П’єса «Мина Мазайло» — це комедія типів і поз. Репліки між парами (Мина й Мокій, Рина й Уля, тьотя Мотя й дядько Тарас) вибудовують сюжет і конфліктний каркас твору, вони мають комічний характер. Як відомо, комічне поділяють на гумор і сатиру. «Мина Мазайло», за жанровим визначенням літературознавців, — сатирична комедія. Сам же автор визначив жанр п’єси як «філологічний водевіль».

Як відомо, драматичний твір в основі сюжету має конфлікт. У «Мині Мазайлі» він полягає в прагненні одного з головних героїв змінити свій соціальний статус. Для цього службовець Мина Мазайло (типовий малорос) хоче змінити своє прізвище на «благородне» російське Мазєнін. Мина вважає, що через своє українське (для нього — мужицьке) прізвище він не може підніматися кар’єрними щаблями. Усе було б гаразд, якби не його син Мокій — максималіст з романтичною душею. Він, навпаки, шанувальник усього українського, намагається рішуче протистояти батькові. Мокій не тільки протестує проти зміни прізвища, він ще й пропонує додати до нього загублену частинку Квач — Мазайло-Квач. Уже перші ремарки й репліки Рини (коротка форма імені Мокрина) одразу вводять глядача (читача) у поле сюжетного й емоційного напруження — він починає уявляти й домислювати, що ж відбувалося до цього.

Композиційно комедія складається з чотирьох дій, кожна з яких розпочинається розмовою Рини з подругою Улею. Рина виступає в п’єсі стратегом і тактиком, саме вона розробляє «любовний» план, за яким сподівається «погасити» родинний конфлікт. Рина звертається до Улі з проханням закохати в себе брата.

Спершу любовна гра розвивається в тому напрямі, який намітила Рина: їй справді вдалося зацікавити Мокія своєю подругою, вона — маленька авантюристка, адже легко, на ходу, вигадує про любов Улі до українських фільмів, написів та афіш. Без сумніву, Рина — знавець характерів, вона добре знає психологію інтересів і запитів, симпатій та уподoбань свого брата. Отже, у п’єсі Рині належить роль ініціатора однієї з комічних інтриг. Однак інтрига в тому, що запланована любовна гра розвивається за принципом «навпаки». З часом поведінка Улі перестає бути грою й переростає в глибокі інтимні почуття: ідеї Мокія виявляються дієвішими, аніж передбачала Рина. М. Куліш психологічно тонко ускладнює розвиток інтимної колізії: гра (Рина — Уля) переходить в антигру (Уля — Мокій).

Уже на початку другої дії любовний план Рини зазнає краху. На початку третьої дії інтимна інтрига досягає кульмінації, адже в цей момент з’ясовуються справжні стосунки в ланцюжку Уля — Мокій — Рина: Рина дізнається, що її план може провалитися; Уля зізнається в закоханості до Мокія, а внаслідок цього відкривається перспектива загострення ситуації в родині Мазайлів.

Любовна лінія в комедії супроводжується світоглядною. Характер кожного героя розкривається через його бачення України й української мови. Драматург уводить у сюжет твору колоритні постаті тьоті Моті й дядька Тараса. Тьотя Мотя — найколоритніший персонаж у творі, для розкриття її характеру автор використовує засоби комічного — шарж, іронію, сарказм і гротеск.

Розв’язка в комедії настає в той момент, коли Мина Мазайло дізнається з газети про своє звільнення через… опір українізації. Вона, як бачимо, для цього героя трагічна.

Через рік після успішної прем’єри комедії в українських театрах остаточно «заніміла» й українізація в УСРР, а разом з нею було знято з репертуару й «Мину Мазайла». Як і передбачав Мина, з українізацією вийшов «пшик з бульбашкою», збулася й підозра дядька Тараса в підступному плані радянської влади «виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було». А на М. Куліша впала ще одна тінь неблагонадійності…

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Події в комедії «Мина Мазайло» розгортаються в такій послідовності:

Ø телеграма до Курська — приїзд тьоті Моті — звільнення з посади Мазайла — навчання «правильних проізношеній»

Ø звільнення з посади Мазайла — телеграма до Курська — приїзд тьоті Моті — навчання «правильних проізношеній»

Ø телеграма до Курська — навчання «правильних проізношеній» — приїзд тьоті Моті — звільнення з посади Мазайла

Ø приїзд тьоті Моті — телеграма до Курська — звільнення з посади Мазайла — навчання «правильних проізношеній»

Ø телеграма до Курська — звільнення з посади Мазайла — навчання «правильних проізношеній» — приїзд тьоті Моті

2. Поміркуйте над походженням імен дійових осіб з комедії М. Куліша «Мина Мазайло». Чому саме такими іменами автор наділив своїх літературних героїв?

3. Випишіть яскраві ремарки з комедії М. Куліша «Мина Мазайло». Поясніть їхню роль у характеротворенні дійових осіб.

4. Чи вважаєте ви, що проблеми, порушені в комедії М. Куліша «Мина Мазайло», актуальні й нині в незалежній Україні?

Творче завдання (за бажанням на високий рівень)

Якби вам довелося зіграти роль у комедії «Мина Мазайло», то яку б ви вибрали? Поясніть свій вибір.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 37

Дата: 17.03

Тема: Основне про життєвий і творчий шлях Миколи Куліша. Зв’язок із театром Л. Курбаса. Сатирична комедія «Мина Мазайло».

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Основне про життєвий і творчий шлях Миколи Куліша. Зв’язок із театром Л. Курбаса. Сатирична комедія «Мина Мазайло».

Теоретичний матеріал

Микола Куліш народився 6 грудня 1892 р. в с. Чаплинці Дніпровського повіту Таврійської губернії (нині Херсонська область) у родині батрака-селянина. Дитячі роки минализлигоднях. Змалку працював пастухом, погоничем коней. Рано втратив батьків. Ще в дитинстві хлопчик про-явив себе як яскрава й непересічна особистість, мав добру пам’ять, багато читав. Ці здібності помітили під час навчан-ня в Чаплинській народній школі. Місцева інтелігенція зі-брала кошти, щоб він міг здобути освіту. З вересня 1905 р. талановитий юнак навчається в Олешківському міському училищі, з 1908 р. — у чоловічій гімназії. Якийсь час мешкав у притулку для сиріт, згодом звяла його до себе родина Невелів – олешківських інтелігентів.

1914р. М.Куліш вступив до Новоросійського (Одеського) університету (історико-філологічний факультет), проте навчання змушений був перервати через мобілізацію до царської армії. Чотири місяці провів у казармах, згодом закінчив Одеську школу прапорщиків і був відправлений до Смоленська. До нього приїхала Антоніна, і вони одружилися.1915р. М.Куліша було тяжко поранено. Після повернення з фронту його призначили на службу при штабі полку.

У 1918р. М. Куліш повернувся в Олешки, організував там «Просвіту». У цей час він почав писати роман «Трохим Леміш»,якому прототипом героя був сам. 1917–1919 рр. були сповнені революційних катаклізмів, у цей період наростає національно-визвольний рух. М. Куліш найбільше симпатизував партії соціалістів-революціонерів (есерів), яка відображала інтереси селянства. У 1919 р. він стає членом Дніпровського політвиконкому й завідувачем управління народної освіти. У липні цього ж року виїхав у Херсон у складі Дніпровської організації КП(б)У і сформував Дніпровський селянський полк, з яким брав участь у боях проти денікінців.

Після громадянської війни М. Куліш працює в партійних органах, на освітянській ниві. Проте його дедалі більше цікавить літературна творчість, літературно-мистецьке життя столичного Харкова. На той час його родина (дружина, син Володя, донька Оля) мешкає в Одесі.

Іноді митці стають знаменитими за одну ніч — так сталося й з М. Кулішем, коли Г. Юра 1924 р. поставив його драму «97» на сцені Харківського драматичного театру ім. І. Франка.

1925 р. письменник з родиною переїхав до Харкова, де поринув у літературну творчість: з-під його пера з’являються такі твори, як «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Патетична соната», «Маклена Граса». Спершу був членом «Гарту», згодом — одним з ініціаторів утворення ВАПЛІТЕ, а з листопада 1926 р. став її президентом. Жив у письменницькому будинку «Слово», редагував журнали «Червоний шлях» і «Літературний ярмарок», став членом письменницького об’єднання «Пролітфронт», а також очолив Українське товариство драматургів і композиторів (УТОДІК).

З 1927 по 1933 рр. він уже знаний в Україні драматург. М.Куліш переживає поступове розчарування в новій владі. Письменник бачив, що село живе в злиднях, відбувалося переслідування української інтелігенції. Проте саме в цей час розквітає талант Куліша-драматурга. Цьому сприяла творчя співпраця з режисером Л.Курбасом,який у 1927-1929 рр. ставить на сцені «Березоля» його п’єси «Народний Малахій» і «Мина Мазайло».

1934 р. М. Куліша було звинувачено в буржуазному націоналізмі за п’єси «Народний Малахій», «Мина Мазайло» і «Патетична соната». Цього ж року його виключено з партії, а 7 грудня заарештовано й безпідставно засуджено на десять років ув’язнення, яке він відбував на Соловках. У період з 27 жовтня по 3 листопада 1937 р. драматурга разом з іншими політв’язнями було розстріляно в урочищі Сандармох поблизу Медвеж’єгорська (Карелія).

Лесь Курбас (Олександр-Зенон Курбас) (1887–1937) — український режисер, актор, теоретик театру, перекладач. Народився в м. Самборі, що неподалік Львова, у родині акторів галицького театру. Навчався у Тернопільській гімназії, Віденському та Львівському університетах. Заснував політичний, а потім філософський театр в Україні. Був сміливим експериментатором, поєднував класичні здобутки українського театру з європейськими модерністськими винаходами. Вершина творчих здобутків Л. Курбаса позначена співпрацею з драматургом М. Кулішем і художником В. Меллером. 1933 р. Л. Курбаса було заарештовано, 1937 р. розстріляно в урочищі Сандармох (Карелія). Посмертно реабілітований 1957 р.

Сатирична комедія «Мина Мазайло». Навесні 1929 р. комедію М. Куліша було поставлено в Дніпропетровську (нині Дніпро), Харкові й Києві. Л. Курбас на театральному диспуті оцінив цю п’єсу як «епохальне» явище для української літератури. У 1931 р. «Березіль» успішно ставив її і в Грузії. Однак у 1930 р. п’єсу було знято з репертуарів українських театрів.

У цьому творі на прикладі поведінки, позиції дійових осіб показано, якою мірою українське суспільство готове бути власне українським, наскільки ми є «третім сортом» і чи це усвідомлюємо. Тут автор ставить більше запитань, аніж дає на них відповідей. Як бачимо, ці проблеми актуальні й нині.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Прочитайте життєпис М.Куліша, перегляньте відео.

2.Напишіть психологічний портрет драматурга за таким планом:

1.Здібності, нахили.

2. Риси характеру.

3.Естетичні погляди.

3. Прочитати короткий зміст сатиричної комедії «Мина Мазайло».

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 27

Дата: 17.03

Тема: Паралельні форми вираження наказового способу дієслів 1 та 2 особи множини

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Паралельні форми вираження наказового способу дієслів 1 та 2 особи множини

Теоретичний матеріал

Наказовий спосіб дієслова

За допомогою форм наказового способу дієслів спонукають до дії: просять, наказують, благають, примушують та ін.

Форми наказового способу дієслів мають такі закінчення:

	Однина	Множина

1-а ос.	—	*-мо, -імо:* ріжмо, робімо

2-а ос.	-∅*, -и:* ріж, роби	*-те, -іть* або *-іте: ріжте, робіть* або робіте

3-я ос.	*хай … -е (-є), -ить:*	*хай … -уть (-ють), -ать (-ять):*
	*хай* ріже, хай робить	*хай* ріжуть, хай роблять

Деякі дієслова наказового способу мають паралельні форми: кресли — кресль, визнач — визначи, визначте — визначіть, підтвердьте — підтвердіть.

Для творення дієслів наказового способу 1-ї особи множини використовують також закінчення -ім: ходім, робім. Але ці форми мають розмовний характер, їхнє вживання обмежене усним розмовним стилем.

Від дієслів доконаного виду відповісти, доповісти, переповісти і под. наказовий спосіб не утворюють. Спонукання до дії в такому разі передають формами недоконаного виду: відповідай, доповідай, переповідай і под.

Використання часток давай, давайте для творення форм наказового способу (давай різати, давайте робити) не відповідає літературній нормі.

У формі 2-ї особи множини паралельно із закінченням -іть можна вживати й закінчення -іте (воно хоч і рідше вживане, але нормативне): ходіть — ходіте, несіть — несіте, любіть — любіте, окропіть — окропіте.

Іноді один спосіб дієслова вживають у значенні іншого, наприклад: Чи не допоміг би ти мені виконати завдання? (умовний спосіб у значенні наказового). У значенні наказового способу може бути й інфінітив, наприклад: Стояти струнко!

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Утворіть усі можливі форми наказового способу від поданих слів.

Бачитися, куховарити, підтвердити, повідомити, підсилити, помовчати.

Зразок. Варити.

1-а ос. — варімо;

2-а ос. — вари; варіть, варіте;

3-я ос. — хай варить, хай варять.

2. Знайдіть речення, у яких інфінітив або умовний спосіб дієслова вжито в значенні наказового способу.

Якби мені черевики, то пішла б я на музики (Т. Шевченко). 2. Любов відкрити важче, ніж Америку (Л. Костенко). 3. Писати тільки правду! Не зраджувати її ні за яких обставин (О. Довженко). 4. Кудись у далеч невідому отак злетіла б з журавлями (О. Лятуринська). Назавжди викреслити б війну з життя людини (І. Ле). 6. І все на світі треба пережити (Л. Костенко). 7. Таточку, голубчику, Ви б краще лежали (І. Тобілевич). 8. Стояти! Ні на мить не присідати! (І. Кужіль). 9. Відпросився б ти в командира, прийшов би до мене хоч на часину (О. Гончар).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 26

Дата: 17.03

Тема: Складні випадки словозміни дієслів дати, їсти, відповісти, бути

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Складні випадки словозміни дієслів дати, їсти, відповісти, бути

СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Прочитайте уривок з пісні та виконайте завдання.

І я б не боявся, та ти наступаєш,

Та ти наступаєш, ти на абордаж.

Мені би мовчати, але ти все знаєш.

Мені би тікати, але ж ти не даш.

С.Вакарчук

1.Знайдіть граматичну помилку у вживанні дієслова.

2.Цю помилку, на вашу думку, допущено свідомо (з метою римування) чи через незнання морфологічних норм української мови?

Теоретичний матеріал

Особові дієслова змінюються за особами й числами. Особові закінчення залежать від дієвідміни. Є два способи визначення дієвідміни.

І. За формою 3-ї особи множини (вони що (з)роблять?)

І дієвідміна	ІІ дієвідміна

-уть (-ють) → -е- (-є-)	-ать (-ять) → -и- (-ї-)

пишеш, бо пишуть	спимо, бо сплять

Якщо, поставивши дієслово в 3-ю особу множини, ви вагаєтеся щодо закінчення (наприклад, борються чи боряться), то треба перейти до другого способу визначення дієвідміни.

ІІ. За основою інфінітива (що (з)робити?)

Щоб визначити дієвідміну, треба з’ясувати, який суфікс стоїть перед -ти в інфінітиві, також випадає він чи ні в 1-й особі однини. Радимо застосовувати поданий алгоритм.

Який суфікс перед -ти?

	*-а-* (після шиплячого), *-и-, -і-, -ї-*
	так	ні


випадає в 1-й ос. одн.	не випадає в 1-й ос. одн.	І дієвідміна

Так І дієвідміна

ІІ дієвідміна

Наприклад, у слові закінчити перед суфіксом -ти стоїть суфікс -и-, що в 1-й особі однини випадає (закінчую), отже, це дієслово ІІ дієвідміни: закінчиш, закінчать.

Дієслово боротися належить до І дієвідміни, бо перед -ти стоїть -о-, а не один з наведених в алгоритмі суфіксів.

Дієслово шити належить до І дієвідміни, бо перед суфіксом -ти стоїть -и-, що в 1-й особі однини не випадає (шию).

Винятки:

І дієвідміна: хотіти, сопіти, гудіти, ревіти, іржати

ІІ дієвідміна: боятися, стояти, бігти, спати

Визначаючи дієвідміну, зважайте на вид дієслова: закінчувати — І дієвідміна, бо суфікс -а- стоїть не після шиплячого (закінчуєш, закінчують); закінчити — ІІ дієвідміна, бо перед -ти стоїть випадне -и- (закінчуєш, закінчують).

Дієслова дати, їсти й …вісти (розповісти, відповісти, доповісти…) не належать до дієвідмін і відмінюються своєрідно.

		Однина			Множина

1-а ос.	дам	їм	відповім	дамо	їмо	відповімо

2-а ос.	даси	їси	відповіси	дасте	їсте	відповісте

3-я ос.	дасть	їсть	відповість	дадуть	їдять	відповідять

Дієслово бути в усіх особах теперішнього часу має форму є.

Дієслова на -вісти без префікса не вживають. У сучасній мові форми доповідять, розповідять, відповідять використовують рідко. Частіше вживають описові форми дадуть відповідь, зроблять доповідь, розкажуть.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Визначте дієвідміну дієслів за основою інфінітива й запишіть їх у дві колонки: 1) І дієвідміна; 2) ІІ дієвідміна.

Звати, спати, аналізувати, лікувати, оголити, іржати, мочити, займати, наближати, калічити, ясніти, отруїти, колоти.

2. Перепишіть речення, уставивши пропущені літери.

Що посі..ш, те й пожнеш (Нар. тв.). 2. Куди страшніша ворога байдужість тих, заради кого бор..шся (О. Бондарчук). 3. Ти зна..ш, що ти — людина? (В. Симоненко) 4. Любая, милая, чи засмучена ти ход..ш, чи налита щастям вкрай. 5. Ви зна..те, як липа шелестить?.. (П. Тичина). 6. Бач..ш: між трав зелених, як грудочки, пташата (В. Підпалий). 7. Чого ви гуд..те так грізно? До моря, знаєте, вам зась! (І. Котляревський). 8. Якщо ви хоч..те від серця полюбити, навчіться спершу від душі прощати (протоієрей Роман). 9. Сто..мо, біж..мо, лет..мо — і усе це на місці (Ю. Іздрик). 10. Ми не тон..мо в воді, бо звичайні жолуді (О. Радченко). 11. Не можу забути! Не го..ться рана! (І. Франко).

Підкресліть граматичні основи.

Знайдіть односкладні речення, визначте вид кожного з них, надпишіть його над відповідним реченням.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 36

Дата: 13.03

Тема: Модерна література. Розвиток національного театру, драматургії 1920-1930 рр.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Модерна література. Розвиток національного театру, драматургії 1920-1930 рр.

Спостереження

Розгляньте зображення й поміркуйте

Який зв’язок між цими зображеннями та драмою?

Чи може драматичний твір бути смішним?

Національний театр і драматургія

На початку 1920-х років в Україні діяло 74 професійні театри, а також чис-ленні самодіяльні колективи, що переважно спеціалізувалися на агітках, під-носячи «високу» місію пролетарства. Професійний театр у 1920–1930-і роки розвивався у двох напрямах: традиційному й експериментальному.

У традиційному руслі працював Харківський драматичний театр ім. І. Франка, що 1926 р. переїхав до Києва. До 1961 р. Київський драматичний театр ім. І. Франка очолював режисер Г. Юра. Цей театр орієнтувався на психологічно-побутові традиції «Театру корифеїв». На його сцені йшли п’єси «Назар Стодоля» Т. Шевченка, «Мартин Боруля» і «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого, «97» М. Куліша та ін.

Театр «Соловцов» (нині Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка). м. Київ. 1910 р.

Театр «Березіль» (нині Харківський український драматичний театр ім. Т. Шевченка)

Представником експериментального напряму був талановитий режиссер Курбас. Саме він створив український модерний театр. Свою режисерську діяльність розпочинав у Києві, де керував «Молодим театром» (1916–1919), «Кий-драмте» (1920–1921), перейменованим 1922 р. на театр «Березіль», а з 1926 р. переведеним до нової столиці — у м. Харків. Київський театр «Березіль» був іще й мистецькою лабораторією, що організувала творчі майстерні в Білій Церкві, Борисполі й Києві, де готували режисерів, акторів, драматургів, критиків, бутафорів та інших театральних працівників. Відмовившись від традицій етнографічно-побутового театру, Л. Курбас почав орієнтуватися на європейський синкретичний театр, у якому драматичне дійство поєднується з пластикою й хоровою декламацією, мімікою та жестами, елементами цирку, балету й навіть кіно. Режисер розпочинав здебільшого з постановок творів української та світової класики («Гайдамаки» Т. Шевченка, «Цар Едіп» Софокла, «Макбет» В. Шекспіра, «Газ» Г. Кайзера та ін.). Уперше герої світової літератури заговорили українською мо-вою (раніше, як відомо, численні заборони в Російській імперії не дозволяли грати на сцені п’єси зарубіжних драматургів українською мовою). Також Л. Курбас ставив п’єси сучасних українських драматургів: реалістичну драму В. Винниченка «Чорна Пантера і Білий Ведмідь», символістські етюди Олександра Олеся. Уже в Харкові режисер співпрацює з М. Кулішем: ставить його п’єси «Комуна в степах», «Мина Мазайло», «Народний Малахій», «Маклена Граса». Цими постановками Л. Курбас вивів український театр на європейський рівень.

Модернові вистави «Березолю» із захопленням сприймала молодь, а робітничо-селянська публіка, яка звикла до традиційного театру, експерименти Л. Курбаса сприймала прохолодно. 1935 р. «Березіль» було реорганізовано в Харківський драматичний театр ім. Т. Шевченка.

20–30-х роках ХХ ст. драматургія розвивалася швидкими темпами. У цей час з’являються нові п’єси В. Винниченка. Популярність цього митця зростала з кожним днем: його творами цікавляться театри Західної Європи, 1921 р. «Чорну Пантеру й Білого Ведмедя» екранізували в Берліні. На поетиці символізму будували свої п’єси Я. Мамонтов («Республіка на колесах») та І. Кочерга («Алмазне жорно», «Свіччине весілля», «Майстри часу» та ін.). Психологічну драму розробляє І. Дніпровський («Яблуневий полон»). В експресіоністичному плані написав свою найкращу п’єсу «Родина щіткарів» М. Ірчан. Глибоким новаторством позначені драматичні твори М. Куліша.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Прочитавши матеріал про розвиток національного театру й драматургії, складіть за ним тези й запишіть у зошит.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 34

Дата: 10.03

Тема: Оптимізм, любов до природи, людини, м’який гумор як риса індивідуального почерку Остапа Вишні. Твори: «Усмішка», «Сом», «Моя автобіографія».

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Оптимізм, любов до природи, людини, м’який гумор як риса індивідуального почерку Остапа Вишні. Твори: «Усмішка», «Сом», «Моя автобіографія».

Теоретичний матеріал

Теорія літератури (жанри)

Усмішка — лаконічний гумористичний твір, у якому поєднано жанрові особливості гуморески, анекдоту й фейлетону. Цьому жанру властиві ліризм і дотепність, які поєднані з доброзичливим тоном оповіді. В усмішках незримо присутній образ автора: він виникає в ліричних відступах, окремих репліках оповідача. Відомі такі тематичні цикли усмішок Остапа Вишні, як мисливські, київські, кримські, сільські, закордонні та ін.

Фейлетон — невеликий літературно-публіцистичний твір викривального, сатиричного характеру на злободенну тему

У «Мисливських усмішках» найповніше виявилася чиста, щедра й весела душа Остапа Вишні. За лукавим, усміхненим образом оповідача — сам автор, який обожнював полювання. Але він — мисливець тієї рідкісної вдачі, який іде на полювання не метою вбити, а навпаки, — уникнути насильства над природою. «Мисливські усмішки» збагачують читача знаннями про природу, у звичайному кленовому листку «розкривають цілий світ з його радощами й трагізмом, виховують повагу до всього живого на землі, навчають щиро й незрадливо любити свій рідний край з його зелом, птаством і звіриною, з його полями й лісами, з його людьми, добрими душею й чистими помислами» (Ю. Цеков). Автор-оповідач замислюється над проблемами людини та природи, людини й вічності земного буття. Його погляд на світ визначає тонкий та проникливий ліризм, тому усмішки є поезією в прозі. назві збірки автор закарбував винайдений ним літературний жанр. Більшість з 26 усмішок названа на честь головного героя: «Лисиця», «Ведмідь», «Бекас», «Вовк», «Вальдшнеп», «Перепілка», «Дрохва», «Сом» та ін. Майстерність автора виявилася передусім у внесенні ліричного забарвлення в гумористичну розповідь.

Остап Вишня — майстер пейзажних картин. Саме з мальовничого пейзажу розпочинається усмішка «Сом»: «Заплава річки Осколу... заросла густими очеретами, кугою, верболозом і густою,зеленою, соковитою травою. Як увійдеш — картуза не видно! Шумить заплава в травні та в червні...

Поміж очеретами та верболозом сила-силенна невеличких озеречок, покритих густою зеленою ряскою, лататтям з жовтогарячими квітками-горнятами на довжелезних зелених батогах! А скільки там водяних лілій!..» Перед читачем постають мальовничі краєвиди Слобожанщини, в авторських інтонаціях відчувається трепетна любов до цього краю, до його краси й до тих, хто населяє Оскіл та його береги: солов’ї, дикі качки, болотяні курочки, лиски та ін. Автор доповнює цю картину буянням зелені й пташиного торжества, голосами дівчаток з народними піснями «Човник», «Тихо-тихо», «Тихенький вечір на землю спадає», «Тихо, тихо Дунай воду несе» та ін.

Природа — ніби ліричне тло, на якому розгортаються події, а ведуть сюжет розповіді оповідач, дід Панько й рибалка (без імені). У першій історії читачів застерігають від небезпеки, яка чатує на необачних людей: «Трохи ліворуч — велика ковбаня, ціле просто урвище під зверху тихою водою... Там так глибоко, що наша дзвіниця пірне! Їй-бо, правда! Пірне з хрестом! Боже борони там купатися! Утягує, углиб утягує: закрутить тебе, завертить, бульк! — і немає чоловіка!» Але виявляється, що не ковбаня є найбільшою небезпекою на Осколі... а велетенський сом, який живиться гусаком... Але якби тільки гусаком! Як відомо, рибалки й мисливці — майстри перебільшень, і дід Панько — не виняток. Він далі дивує читача історіями, у які важко повірити, проте робить це так переконливо й майстерно, що мимоволі довіряєш йому. «Героїзм» сома не обмежився гусаком: наступною жертвою став панський собака сетер-гордон Джой. На тверде переконання діда Панька, сомові навіть катер з’їсти під силу, щоправда, він цього не робить, бо судно надто голосно торохтить: «А якби тихо плив, могло б і катеру те бути, що тому Джоєві!.. Соми — вони такі!»

З наступної історії, яку розповів уже інший рибалка, читач дізнається, що риба сом — сильна й могутня. Це було на Дніпрі... Рибалка став свідком того, що величезний сом тягнув проти течії на шаленій швидкості човна з дідком, який заплутався за шворку й не міг відчепитися від човна. Рибалка взявся допомогти бідолашному дідусеві. Довго ще тягав їх сом, аж доки не покинули його сили.

Остання частина усмішки більш реалістична й приземлена, вона нагадує інструкцію про те, як ловити сома. І читач ладен уже й повірити, прийняти розповідь за чисту копійку, якби не нові побрехеньки оповідача: «...у сома в череві знаходили різні цікаві речі: копчену ковбасу, вареного рака й пару цілісіньких шпротів» Акварельний пейзаж, майстерний діалог, влучні деталі в репліках героїв, гумор, незрима присутність автора з його захопленням природою — усе це ознаки усмішки як літературного жанру, який ще називають поезією в прозі. М. Хвильовий захоплювався ліризмом цих лаконічних історій: «“Усмішки” Остапа Вишні я полюбив. Полюбив їх за те, що вони запашні, за те, що вони ніжні...»

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Знати короткий зміст усмішки «Письменники». (у пошуковій системі Google або в електронному підручнику Авраменко О. Українська література (рівень стандарту): підручник для 11 класу закл.заг.серед. освіти.-Київ: Грамота,2019 р.)стор.112-114

2.Яким ви побачили Остапа Вишню в гуморесці «Моя автобіографія»? (дом.завд.минулого уроку)

3.Охарактеризуйте образ оповідача в усмішці «Сом».

4. Яку роль відіграють пейзажі в усмішці «Сом»? Які особливості їхнього зображення?

Творче завдання (за бажанням, достатньо-високий рівень)

Напишіть вільне есе про те, яким ви побачили оповідача усмішки «Письменники». (пишемо вільне есе: довільна форма й стиль викладу, довільна структура, наявність позиції автора).

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 25

Дата: 10.03

Тема: Дієслово, дієслівні форми

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Дієслово, дієслівні форми

Спостереження

Прочитайте речення й виконайте завдання (усно)

Світає. Хмариться. Дощить. І знову очікую сонце.

Світанок. Хмарність. Дощ. І знову очікування сонця.

Реченнями якої колонки передано картини природи й стан людини більш динамічно?

Завдяки чому досягнуто такий ефект?

Дієслово — самостійна частина мови, що означає дію або стан предмета й відповідає на питання що робити? що робив? що робить? що робитиме? та ін.: жевріти, мусив, підтанцьовує, чавитиме. Найчастіше воно є присудком. Дієслово має п’ять форм: дві змінні (особове дієслово й дієприкметник) і три незмінні (інфінітив, дієприслівник і безособове дієслово).

Форма дієслова	Значення	Питання	Приклади
Інфінитів (неозначена форма)	Дія або стан предмета без вказівки на особу, рід, число, спосіб і час	Що робити? Що зробити?	Виконувати, розбити
Особове дієслово	Дія або стан предмета	Що роблю? Що робила? Що робитимуть?	Виконую, розбивала, виконуватимуть
Безособове дієслово	Дія або стан предмета безвідносно до виконавця	Що відбува-ється? Що зроблено?	Світає, морозить, виконано, розбито
Дієприкметник	Ознака предмета за його дією або станом	Який? Яка? Яке? Які?	Виконаний, розбитий
Дієприслівник	Додаткова дія або стан предмета	Що роблячи? Що зробивши?	Виконуючи, розбивши

Дієслова мають вид — доконаний (що зробити?) і недоконаний (що робити?). Особові дієслова бувають дійсного способу (мають час — теперішній, минулий, майбутній), умовного (їх уживають з частками б і би) і наказового. Вони змінюються за особами (1-а, 2-а, 3-я особи) і числами (однина, множина). У формі однини минулого часу можна визначити рід.

Дієприкметники бувають активні й пасивні, теперішнього й минулого часу. Вони змінюються за родами, числами й відмінками, як прикметники. Розрізняють безособові дієслова й безособові форми на -но, -то. Безособові дієслова позначають стан людини чи природи (нудить, світає), а безособові форми на -но, -то — результат дії або дію без вказівки на виконавця (зруйновано, розбито).

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Þ Знайдіть дієслова й визначте форму кожного з них.

Читати, читання, прочитавши, читаний, читаю, прочитано; збайдужілий, байдуже, байдужіти, байдужий, байдужітимеш; морозить, морозно, заморозити, мороз, заморожено, заморозивши, морожений; дрібний, подрібнено, дрібно, дріботіти, подріботівши, дріботіння; світати, освітлення, світити, освітлено, засвітивши, світиш, світло.

Þ Розгляньте світлини, прочитайте коментар і виконайте завдання.

Коментар. На світлинах ви бачите графіті англійського художника Бенксі. Цим зображенням він порушив проблему індустріалізації міст. Коли розглядаємо першу світлину, то складається враження, що хлопчик ловить сніг, який падає з неба. Але якщо зазирнути за ріг (світлина праворуч), то стає зрозуміло, що то попіл від багаття в контейнері. Робота створена індустріальному районі Уельсу, неподалік від одного з найбільших у Європі сталеливарних заводів.

Þ Напишіть вільне есе (0,5 стор.) на екологічну тему, порушену художником Бенксі.

Þ Використайте різні форми дієслів.

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 24

Дата: 10.03

Тема: Числівник. Складні випадки узгодження й відмінювання числівника

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Числівник Складні випадки узгодження й відмінювання числівника

Спостереження

Прочитайте речення, уживши на місці крапок потрібні закінчення.

Ми купили три кілограм.. бананів. Для приготування соку потрібно два з половиною апельсин.. .

Чи виникли у вас труднощі з добором правильних закінчень?

Опрацювавши теоретичний матеріал, перевірте, чи правильно ви дібрали закінчення.

Теоретичний матеріал

Числівник — самостійна частина мови, що означає кількість або порядок предметів при лічбі й відповідає на питання скільки? котрий? Наприклад: сім, двадцять чотири, одна друга, дев’ятий. Числівники змінюються за відмінками, а деякі — за родами й числами.

	Розряди числівників за значенням

кількісні числівники		порядкові числівники

число, кількість — скільки?		порядок при лічбі — котрий?

власне кількісні	чотири	восьмий,
		сорок дев’ятий,
дробові	дві треті	сорок дев’ятий,
		тисяча дев’ятсот сімдесят третій
неозначено-кількісні	кільканадцять

збірні	шестеро

Збірні числівники можуть утворюватися лише від числівників два–двадцять і тридцять: двоє, семеро, п’ятнадцятеро, тридцятеро. Уживають також пестливі форми двійко, трійко.

Узгодження числівника з іменником

Числівник один (одна, одно, одне, одні) узгоджується з іменником у роді, числі й відмінку: одна пісня, одного посібника, одні окуляри.

Числівники два, три, чотири узгоджуються з іменниками у формі називного відмінка множини: два фахівці, три сценарії, чотири вагони, два з половиною абрикоси. Іменники ІV відміни, а також із суфіксом -ин-, що зникає у формах множини, набувають форми родового відмінка однини: два імені, три поросяти; два громадянина, три селянина, чотири киянина. АЛЕ: два грузини, три новини, бо суфікс -ин- не зникає в множині.

Числівники від п’яти й більше узгоджуються з іменниками у формі родового відмінка множини: п’ять озер, сорок будинків, сім з половиною абрикосів.

Іменники після складених числівників узгоджуються з останнім компонентом: тридцять чотири автомобілі, тридцять п’ять автомобілів.

З дробовими числівниками іменники узгоджуються у формі родового відмінка однини: три п’яті години, нуль цілих і шість десятих бідона, півтора яблука, півтори тонни

Чисельник звичайного дробу треба читати тільки в називному відмінку, а знаменник — залежно від значення чисельника. Якщо чисельник від 2 до 4, то знаменник може бути як у називному, так і в родовому відмінках множини:— дві треті або дві третіх; — три сьомі або три сьомих. Якщо чисельник 5 і більше, то знаменник треба читати тільки в родовому відмінку множини:— п’ять сьомих;— дев’ять тринадцятих. У мішаних дробах цілу частину читають у називному відмінку + і + прикметник цілих: 747 — сім цілих і чотири сьомі або сім цілих і чотири сьомих.

Десяткові дроби треба читати за схемою «натуральне число в називному відмінку цілих і дробова частина в називному відмінку + десятих/сотих/тисячних»: 2,3 — дві цілих і три десятих; 7,65 — сім цілих і шістдесят п’ять сотих. Якщо натуральне число й числівник дробової частини виражені одиницею або закінчуються на одиницю, то весь запис треба ставити в називний відмінок: 1,1 — одна ціла й одна сота; 21,31 — двадцять одна ціла й тридцять одна сота.

Збірні числівники вживаються з іменниками, що є:

· назвами істот чоловічого роду: двоє друзів, п’ятеро хокеїстів;

· назвами тварин середнього роду на -а (-я): троє телят, семеро козенят;

· назвами неістот середнього роду: троє вікон, семеро відер;

· множинними: троє дверей, четверо штанів.

З іменниками чоловічого й середнього роду можна вживати як кількісні, так і збірні числівники: два хокеїсти і двоє хокеїстів, три теляти і троє телят.

1.Виправте, де потрібно, помилки в узгодженні числівників з іменниками й випишіть відредаговані словосполучення.

Семеро дівчат, двоє кошенят, трійко каченят, три професора, чотири олівця, півтора дні, двоє ножиць, два друзі, чотири лікарки, три осетина, два громадянина, чотири слобожанини, два племені, три поросяти, п’ятеро артисток, три бригадира, сімдесят чотири учнів, одна друга кімнати, шістдесят три літаки, два чоловіка й три жінки.

2.Напишіть вільне есе про свою заповітну мрію. (пишемо вільне есе: довільна форма й стиль викладу, довільна структура, наявність позиції автора, обсяг: 0,5-1 стор., достатньо-високий рівень).

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 23

Дата: 16.01

Тема: Прикметники, що перейшли в іменники

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Прикметники, що перейшли в іменники

Теоретичний матеріал

Перегляньте відео та пригадайте відомості про прикметник: Прикметник як частина мови

Прикметники можуть утрачати здатність виражати ознаки предмета і набувати здатності називати предмети і явища. Такі прикметники переходять в іменники. У мовленні вони вживаються для називання осіб або предметів і можуть мати при собі означення.

ПОРІВНЯЙТЕ: черговий учень — старанний черговий; хворий юнак — слухняний хворий; вихідний день — очікуваний вихідний.

Перехід прикметників в іменники, або їх субстантивація , відбувається тоді, коли прикметники втрачають власні ознаки й виконують функції іменників, виступаючи в реченні в ролі підмета чи додатка.

Субстантивовані прикметники відповідають на питання хто? що?

Субстантивація буває п о в н о ю , коли прикметник постійно вживається в ролі іменника: набережна,лісничий, пальне, їдальня, учительська, колискова, ставши власне іменником прикметникової форми.Сюди належить велика група власних географічних назв і прізвищ:Рівне, Лебедин, Львів, Грозний,Гур’їв, Коцюбинський, Підмогильний. Багряний та ін.

При неповній субстантивації прикметники поряд з власною функцією (означення або іменна частинаскладеного присудка) можуть вживатися й у ролі іменників (підмета або додатка): майбутнє, сучасне, прийдешнє, зовнішнє, вчений, старший, молодий, посівна, військовий, пернаті, диспетчерська, пряма, дотична.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Прочитайте. Визначте слова, які з прикметників перейшли в іменники. Укажіть відмінки цих слів.

1.Не скупий володіє багатством, а воно ним. 2. Потрібний, як лисому гребінь. 3. Це такий, що не уступить ні кінному, ні пішому (Народна творчість). 4. Вперед мерщій, вперед, мій карий (М. Чирський). 5. І для любої розмови мила вийшла на поріг (Б. Сосюра).

6.Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє (О. Довженко). 7.Хіба минає все минуле? (Леся Українка ). 8.Не забувайте незабутнє… І не знецінюйте коштовне. Не загубіться у юрбі. Не проміняйте неповторнена сто ерзаців у собі! (Л. Костенко). 9.Старі правду кажуть: два хитрихмудрого не переважать (Нар. творчість).

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 22

Дата: 16.01

Тема: Прислівник. Ступені порівняння

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Прислівник. Ступені порівняння

Теоретичний матеріал

Прислівником називається незмінна самостійна частина мови. Вона виражає:

ознаки дії, коли залежить від дієслова або його форми — дієприслівника: злетіти(як?) раптом; повернувшись (куди?) додому. У реченні виступає обставиною;

ознаку іншої ознаки, коли залежить від прикметника, дієприкметника або іншого прислівника: надзвичайно цікавий, урочисто проголошений, занадто голосно. У реченні виступає обставиною;

ознаку предмета, коли залежить від іменника: вікно (яке?) навпроти; кава (яка?) по-турецьки. Виступає в реченні означенням.

Деякі прислівники простої форми вищого ступеня порівняння можуть утворюватися від різних коренів. Наприклад: добре → краще, погано → гірше, багато → більше.

В окремих прислівниках відбувається чергування приголосних:

1) [г] + [ш] → [жч] (дорого → дорожче);

2) [ж] + [ш] → [жч] (дуже → дужче);

3) [з’] + [ш] → [жч] (вузько → вужче).

Окрім цього, при творен іпростої форми вищого ступеня порівняння в окремих прислівниках випадають суфікси -к-, -ок- перед суфіксом -ш- (швидко → швидше, широко → ширше).

1.Записати текст. Підкреслити прислівники, визначити їх ступені порівняння.

Значно краще людині живеться, коли у неї є друзі. Вони швидко приходять на допомогу, зараджують у біді, найтепліше зустрічають, дають поради і радіють її успіхам. Дружба – безцінний скарб, який потрібно оберігати. Найгірше, коли цей скарб втрачається. І людина, як одиноке зів’яле дерево, залишається сама.

2.Утворити просту і складену форми вищого ступеня порівняння прислівників від слів: гарно, рано, далеко, зручно, часто, швидко, просто, важко.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 33

Дата: 12.01

Тема: Остап Вишня. Трагічна творча доля українського гумориста, велика популярність і значення його усмішок у 1920-ті роки.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Остап Вишня. Трагічна творча доля українського гумориста, велика популярність і значення його усмішок у 1920-ті роки.

Теоретичний матеріал

Остап Вишня (справжні ім’я та прізвище Павло Губенко) народився 13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва, неподалік містечка Грунь (нині Охтирський район, Сумська область). Батьки були простими селянами, про них письменник так писав у гуморесці «Моя автобіографія»: «А взагалі батьки були нічого собі люди. Підходящі. За двадцять чотири роки спільного їхнього життя, як тоді казали, послав їм Господь усього тільки сімнадцятеро дітей, бо вміли вони молитися Милосердному».

Майбутній письменник навчався в сільській початковій школі, потім — у Зінькові. Заповітною мрією хлопця було стати вчителем, проте на навчання в Глухівській учительській семінарії в родини грошей не було. Усе ж таки батько знайшов можливість: він віддав Павла вчитися до Київської військово-фельдшерської школи, оскільки мав пільгу (як колишній солдат) на безкоштовне навчання сина у військовому закладі. Після закінчення в 1907 р. Павло працював фельдшером1. 1917 р. юнак вступає до Київського університету на історико-філологічний факультет, проте через події громадянської війни змушений був покинути навчання.

Павло поринув у вир київського бурхливого життя: «Як ударила револю-ція — завертівся. Будував Україну. Бігав з Центральної ради в університет,з університету — у Центральну раду. Тоді до Св. Софії, зі Св. Софії — до “Просвіти”, з “Просвіти” — на мітинг, з мітингу — на збори, із зборів — у Центральну раду, з Центральної ради — на з’їзд, із з’їзду — на конференцію, з конференції — у Центральну раду. До того було ніколи, що просто страх... Хотілося, щоб і у війську бути, і в парламенті бути, і по всіх комітетах бути, і на національний фонд збирати, і пісень співати... Державний муж, одне слово».

Коли в Київ увійшли війська армії А. Денікіна, П. Губенко був евакуйований до Кам’янцяПодільського, де завідував медико-санітарною управою Міні стерства шляхів УНР. З 1919 р. на сторінках газет з’являються твори молодого гумориста під псевдонімом Павло Грунський. 1920 р. він повертається до Києва, де його заарештовують за «контрреволюційну діяльність» і відправляють до Хар-кова. Про звільнення молодого митця подбав В. Еллан-Блакитний. П. Губенко починає працювати перекладачем у газеті «Вісті ВУЦВК», згодом редагує журнал «Червоний перець», одночасно виконуючи обов’язки секретаря в редакції газети «Селянська правда». Саме там 1921 р. була надрукована усмішка «Чудака, їй-богу!» під псевдонімом Остап Вишня. Гуморист стає популярним, його твори друкують багато газет і журналів в Україні. Пише нариси, фейлетони, створює новий жанр гумористичної прози — усмішку. Протягом 1920-х років з-під пера Остапа Вишні вийшли 23 книжки, зокрема «Вишневі усмішки» (1924), «Вишневі усмішки кримські» (1925), «Українізуємось» (1926), «Вишневі усмішки театральні» (1928). Твори гумориста друкували стотисячними накладами — ось чому митця називають «королем українського тиражу».

Однак сонце в житті Остапа Вишні почала закривати хмара більшовицького наступу на українську творчу інтелігенцію. Дружба гумориста з М. Хвильовим і М. Кулішем, його симпатії до ВАПЛІТЕ й Пролітфронту, що захищали право української літератури на національну самобутність, не могли бути не поміченими прислужниками тоталітарного режиму. 26 грудня 1933 р., коли розпочалися масові репресії проти українських митців, Остапа Вишню заарештували. Сміхотворця, якого так любив народ, влада оголосила ворогом народу. Спочатку митцю присудили розстріл, але згодом найвищу міру покарання замінили на десять років заслання. Остап Вишня відбував свій термін у селищі Чиб’ю.Письменник видає багато нових творів, працює в журналі «Перець», з 1948 р. веде щоденник, що дістав назву «Думи мої, думи мої...». 1954 р. була опублікована збірка «Мисливські усмішки», що стала однією з найпопулярніших у доробку гумориста. Наступного року письменника було реабілітовано.Остап Вишня помер 28 вересня 1956 р., похований у м. Києві на Байковому кладовищі.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах із зарубіжної літератури та пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Розкажіть про трагічні події в житті Остапа Вишні.

2.Чому письменника називають «королем українського тиражу»?

3.Знати короткий зміст гуморески «Моя автобіографія» та усмішку «Сом».

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 21

Дата: 12.01

Тема: Синонімічні способи вираження різного ступеня ознаки

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Синонімічні способи вираження різного ступеня ознаки

Теоретичний матеріал

Різний ступінь ознаки прикметника виражають також за допомогою прислівників дуже, вельми, занадто, мало, украй, зовсім, особливо, трохи, дещо, злегка та ін.: дуже цікавий, дещо байдужий, занадто голосний. Але такі сполуки слів не є ступенями порівняння прикметника.

ЗАУВАЖТЕ!

Не можна утворювати форми ступенів порівняння:

за допомогою слова самий: не самий смачний, а найсмачніший;

шляхом додавання слів (най)більш, (най)менш до простої форми вищого ступеня: не більш міцніший, а більш міцний.

Не можна утворювати ступені порівняння прикметників:

з префіксами (архі-, за-, над-, пре-, ультра-) або суфіксами (-ав- (-яв-), -езн-, -енн-, -уват- (-юват-), -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-): зависокий, ультра-сучасний, пресвітлий; білявий, величезний, малесенький;

утворених шляхом складання основ: білосніжний, жовтогарячий, світлоокий;

з абсолютною ознакою: босий, кривий, порожній, сліпий, хворий.

Також не можна утворювати ступені порівняння прикметників, що перейшли з відносних або присвійних у якісні: вовчий (характер), золоті (руки), каштанове (волосся).

Прочитайте тексти й виконайте завдання.

Протягом грудня 2016 року дорослі та малі відвідувачі найбільшої в Україні резиденції Святого Миколая мали змогу долучитися до створення найдовшого листа для Чудотворця. Гості музейного комплексу залишали свої найзаповітніші мрії та побажання на спеціальному сувої завдовжки 32,5 метра та завширшки 53 сантиметри.

ІІ. 14 квітня 2016 року Житомир увійшов до «Книги рекордів України» як найблагодійніше місто, провівши шестигодинну публічну акцію «Рекорд доброти» зі збору коштів на потреби онкохворих дітей та дітей з інвалідністю. Усього вдалося зібрати 228 тис. 131 грн 40 коп.

ІІІ. Найбільше в Україні зібрання подільських народних ікон належить вінницькому художнику, колекціонеру та меценату Володимиру Козюку. «Я об’їздив усе, усіх самих крутих колекціонерів і купив усе саме найкраще. Навіть коли я був голодний, у мене не було грошей, все одно збирав листівки й жодної не продав», — поділився Володимир Козюк. Унікальне зібрання з 250 зразків народного іконопису XVIII–ХХ століть сам автор колекції вважає чи не найбільшим у світі (З «Книги рекордів України»).

Знайдіть прикметники, у яких неправильно утворено форми ступенів порівняння.

Випишіть тільки ті речення, у яких прикметники мають правильні форми ступенів порівняння.

Надпишіть над прикметниками ступінь (вищий, найвищий) і форму (проста, складена).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 20

Дата: 12.01

Тема: Вищий і найвищий ступені порівняння прикметників

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Вищий і найвищий ступені порівняння прикметників

Спостереження

Прочитайте речення й виконайте завдання.

Наші палички найкрабовіші! (З реклами).

Українка Христина Стуй найпершою подолала стометрівку (З журналу).

v Чи свідомо автори реклами утворили найвищий ступінь порівняння від відносного прикметника крабовий? З якою метою це було зроблено?

v Якщо є форма найперша, то її утворено від слова перша; порівняйте: довга – найдовша, перша – найперша. Якою має бути спортсменка, що подолала дистанцію після Христини Стуй, - першою чи другою? Чи можна вважати форму найперша помилковою?

Теоретичний матеріал

Якісні прикметники можуть утворювати вищий та найвищий ступені порівняння.

Ступінь порівняння/	Проста форма	Складена форма
форма	Проста форма	Складена форма
форма

вищий	корінь або основа прикметни-	*більш, менш* + прикметник у початковій
	ка + *-ш-, -іш-: довгий — довший;*	формі: *більш* довгий,
	яскравий — яскравіший	*менш* яскравий

найвищий	*най-* + вищий ступінь порівняння	*найбільш, найменш* + прикметник
	прикметника: *най*дов	у початковій формі: *найбільш*
	ший, найяскравіший	довгий, найменш* яскравий*

Іноді найвищий ступінь порівняння утворюють за допомогою додавання до простої форми вищого ступеня порівняння прикметника слів від усіх, за всіх, над усе: вищий за всіх, дорожчий над усе.

Частки як, що можуть підсилювати форми найвищого ступеня порівняння: щонайсмачніший, якнайстрімкіший.

Форми вищого й найвищого ступенів порівняння прислівників утворюють так само, як і відповідні форми якісних прикметників, від яких вони походять: високо (від високий) — вище, більш високо, найвище, найбільш високо; тихо (від тихий) — тихіше, більш тихо, найтихіше, найбільш тихо.

1.Визначте ступінь порівняння та форму (проста чи складена) прикметників і прислівників (усно).

Найменш заможний, щонайсолодший, миліший над усе, найзапекліший, менш гучно, черствіший, більш скромний, якнайретельніший, найбільш уперто, найменш темний, найнудніший, веселіший за всіх.

2. Прочитайте речення й виконайте завдання.

Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє (О. Довженко). 2. Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі (Л. Костенко). 3. Ситий голодного не розуміє (Нар. тв.). 4. Зорі сяють, серед неба горить білолиций (Т. Шевченко). 5. Ми — не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних (В. Симоненко). 6. Лимонний сік вечірньої зорі у лютому над Києвом розлито (Є. Гуцало). 7. Йде весна запашна, квітами-перлами закосичена (П. Тичина).

Випишіть прикметники, що перейшли в іменники.

Визначте й запишіть відмінок, число, рід (якщо можна визначити), синтаксичну роль і розряд за значенням виписаних прикметників.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 32

Дата: 19.12

Тема: Морально – етичні колізії роману В. Підмогильного «Місто». Жіночі образи в ньому

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Морально – етичні колізії роману В. Підмогильного «Місто». Жіночі образи в ньому

Теоретичний матеріал

Жанрові особливості твору. «Місто» — психологічний роман. Образ головного героя неоднозначний. У ньому постійно борються добро і зло. Степан використовує жінок для особистого утвердження. Він неординарна особистість, може скептично й навіть іронічно сприймати себе й навколишній світ. Усе це, без сумніву, — наслідок глибокого освоєння літератури — безпосереднього впливу романів «Батько Горіо» О. де Бальзака, «Любий друг» Гі де Мопассана, «Кандід» Вольтера, які саме в той час перекладав В. Підмогильний. Роман «Місто» дав критикам розуміння, що автор «цікавиться не людством, людиною». З позицій сьогодення ця характеристика роману цілком позитивна, але наприкінці 1920-х років вона звучала негативно, адже в радянській літературі прославляли колективізм, психологізм вважався дрібнобуржуазним, а отже, ворожим панівній ідеології. Тому роман «Місто» критики оцінили як опозиційний до пролетарського мистецтва. Хоча молодь захоплювалася твором, жваво його обговорювала.

Літературознавці визначають жанр «Міста» як урбаністичний роман.

Образ міста. Місто в романі є тлом, на якому розгортаються події, а також своєрідним художнім образом. В. Підмогильний змальовує життя героя саме в Києві (не в провінційній Полтаві чи Вінниці), щоб зобразити буття героїв: мегаполіс, великі можливості, різні інституції, інфраструктура, культурні й мистецькі події (зокрема, літературні вечори), маргінал (селянин), що вливається в міське життя й, зрештою, асимілюється. Тобто Київ — це велике мотиваційне середовище й водночас художній образ зі своєю плоттю, що спочатку лякає Степана Радченка, який вибухає ненавистю до містян. Щоправда, він згодом приходить до думки, що «не ненавидіти треба місто, а здобути» його. Саме такі, як Степан, мають прийти в зрусифіковане українське місто, завоювати його, влити в нього свіжу селянську кров, зробити своїм.

Образи жінок. Кожна з жінок Степана Радченка, з одного боку, — завойований трофей, свідчення успіху, а з іншого — жертва, адже стосунки між ними мали поверховий, споживацький характер. Хлопець діставав бажане й, залишаючи після себе руїну й біль від нездійснених сподівань, переможною твердою ходою крокував уперед. У прозі 1920–1930-х років жінці здебільшого було відведено роль домогосподарки. Обов’язок Надійки й Тамари Василівни — кухня та інші хатні справи. Згадаймо обурливі роздуми Радченка про роль Надійки в її подружньому житті з Борисом: «Гидким злочином уявлялось йому обернути блакитнооку Надійку на куховарку, прибиральницю, на охоронця пісного добробуту молодого міщанина». Але в словах Степана насправді звучить обурення через те, що дівчина дісталася не йому, а Борисові — тут гору взяло його чоловіче его. Дістанься Надійка йому, Степанові, вона так само дбала б про кухню та його добробут...

Уже немолода Тамара Василівна (або «мусінька») додала Степанові впевненості, поділившись своїм інтимним досвідом і пристрастю. А яку роль відіграла Зоська житті Радченка? Так, вона стала черговою сходинкою в кар’єрному зростанні хлопця: «Саме місткість і вабила його в ній, бо стати справжнім городянином було першим завданням його сходу. Він ходитиме з нею скрізь по театрах, кіно та вечірках, дістанеться з нею суто міського товариства, де його, певна річ, приймуть і вшанують». А також дівчині була відведена роль тимчасової забавки: «Зоська! Страшний жаль згнітив його на спогад про дівчину, що була вже вичерпана його чуттям, яку вже покинула його душа у своєму простуванні. Образ її викликав тугу, а не порив, біль за безглуздий лад життя». У кінці твору Степан зустрічається з Ритою — фальшивою й тимчасовою, як і все в місті. Читач сприймає нову пасію як чергову сходинку в підкоренні міста й уже не вірить у світлий фінал. Справді, з часом головний герой хоч і має улюблену роботу, славу, достаток, проте дедалі частіше відчуває свою самотність у місті та фальшивість поведінки багатьох містян. Він періодично згадує село, доля знову зводить його з Надійкою, але на мить, щоб хлопець відчув, що справжнє він давно втратив, а його здобутки — то примарний успіх: «Що більше Степан свою кімнату встатковував, то чужішою вона йому була». Так, Степан став одним з найуспішніших письменників країни, він ніби й підкорив місто (у фінальній сцені місто «покірно лежало внизу»), проте воно не дало йому найголовнішого — душевного комфорту.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Охарактеризуйте процес підкорення міста Степаном Радченком через його стосунки з жінками: Надійка — Тамара Василівна — Зоська — Рита.

З ким з жінок, на вашу думку, Степан Радченко був би найщасливіший, якби зберігав до неї щирі почуття любові й повагу? З ким з них він найбільш сумісний за вдачею та психотипом?

Напишіть розгорнуту відповідь на запитання: «Чи легше людині із села або містечка в епоху інформаційних технологій (соціальні мережі, миттєвий доступ до інформації та ін.) підкорити велике місто?»

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 31

Дата: 15.12

Тема: Р.М. Твір – характеристика «Маргінальний образ українського інтелігента»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Р.М. Твір – характеристика «Маргінальний образ українського інтелігента»

Теоретичний матеріал

Орієнтовний план характеристики художнього образу – персонажа:

Вступ. Місце персонажа в системі образів твору.

Основна частина. Характеристика персонажа як певного соціального типу.

1.Соціальне й матеріальне становище.

2.Зовнішній вигляд.

3.Своєрідність світосприймання й світогляду, коло розумових інтересів, схильностей і звичок:

характер діяльності й основних життєвих поривань;

вплив на навколишніх (основна сфера, види й типи дії);

4.Сфера відчуттів:

тип ставлення до близьких;

особливості внутрішніх переживань;

5. Авторське ставлення до персонажа.

6.Які риси особистості героя проявляються в творі:

за допомогою портрета;

в авторській характеристиці;

через характеристику інших дійових осіб;

за допомогою передісторії або біографії;

через ланцюг вчинків;

у мовній характеристиці;

через навколишнє середовище.

Висновок. Ваше особисте ставлення до персонажа і такого типу людей у житті.

Коментар: даний план є орієнтовним, але обов’язково писати роботу у вигляді зв’язного власного твору, а не відповідей на запитання.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 30

Дата: 14.12

Тема: Валер’ян Підмогильний. Роман «Місто». Образ українського інтелігента Степана Радченка, вихідця із селян

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Валер’ян Підмогильний. Роман «Місто». Образ українського інтелігента Степана Радченка, вихідця із селян

Теоретичний матеріал

Роман «Місто». Критика сприйняла роман «Місто» неоднозначно: одні захоплювались урбаністичним твором, інші — апологети більшовизму — засуджували його через відсутність «змички робітників і селян», а дехто вважав роман автобіографічним і в головному героєві вбачав самого автора, хоча В. Підмогильний у пресі застерігав від такого ототожнення й заперечував автобіографічність.

Словникова робота. Теорія літератури

Урбаністичний роман — роман, у якому, на відміну від традиційної селянської та соціальної тематики, акцент перенесено на міську проблематику, на філософські питання буття людини, її психіку.

З коротким змістом роману ви можете ознайомитися, відкривши відео:

В. Підмогильний. «Місто».

Сюжет і композиція. Степан Радченко, енергійний сільський юнак, їде до Києва для навчання в технічному виші зі сподіваннями колись повернутися з новими знаннями в рідне село. Проте він захоплюється літературним життям починає сам писати, а з часом, ставши відомим письменником, залишає навчання.

Хлопець вирушив завойовувати місто, це, здавалося б, міщанське й воро-же середовище, бо твердо був переконаний: місту потрібна «свіжа кров села, що змінить його вигляд та істоту. І він — один з цієї зміни, що їй від долі призначено перемогти». Проте згодом Степан Радченко змінює своє ставлення до міста, прилаштовується до нього, а думки про повернення в село остаточно зникають. Підсвідомо молодий письменник розуміє, що, пливучи від одного берега, він так і не зможе дістатися до іншого.

Фінал твору відкритий, що є особливістю екзистенціалізму. Хлопець посилає вечірній поцілунок міському пейзажеві, щоб ніби назавжди з ним розпрощатися й повернутися в село. А чи не був це поцілунок нового зближення з містом? Читач сам додумає, як далі складеться доля головного героя.

Роман має два епіграфи та дві частини, поділені на глави. Перший епіграф узято з Талмуда, другий — з роману А. Франса «Таїс». У них висунуто ідею про двоякість людської натури: тілесне начало часто керує вчинками головного героя, але в той же час Степан усвідомлює важливість духовного начала людини. Власне, читач стає свідком того, як у хлопцеві борються янгольське з тваринним, як формується характер молодої людини.

Тема, ідея, проблематика твору. Тема роману — підкорення селянином міста — поширена у світовій літературі: згадаймо Жоржа Дюруа й Ежена де Растіньяка, які захоплювалися Парижем. Події в романі В. Підмогильного розгортаються в Києві в 1920-і роки. Місто стає теж своєрідним образом-героєм, з яким змагається український Растіньяк — Степан Радченко, намагається його підкорити. Отже, у романі потужно звучить і тема міста. Головна ідея — зображення характеру селянина, який підкорює місто. У двобої між молодою амбітною людиною та містом автор порушує філософські проблеми сенсу людського життя, добра і зла, біологічного й духовного в людині.

Образ Степана Радченка. Образ головного героя складний та неоднозначний:ньому поєднано диявольське з янгольським. В. Підмогильний показує героя в розвитку — і читачеві цікаво за ним спостерігати. У внутрішньому світі Степана виникають протиріччя між добром і злом, духовним і тілесним. Марнославний, егоїстичний та самозакоханий, він часто йде на компроміс зі своєю совістю чи навіть на людські жертви (саме він спровокував Зоську покінчити життя самогубством). Проте йому відомі й докори сумління, біль, самотність, внутрішнє роздвоєння й гостре відчуття абсурдності буття. Степан схильний до самоаналізу, до іронічної оцінки світу та свого місця в ньому.

Навколишній урбаністичний світ підштовхує хлопця до пошуків власного «Я», істини й сутності свого буття. Він прагне до впорядкування й раціоналізації свого життя, заперечуючи його хаотичність і неконтрольованість. Степан намагається осягати дійсність не почуттями, а розумом, бо саме ним може захистити душу від жорстокого міста.

Читаючи роман, ми стаємо свідками еволюції сприйняття міста Степаном Радченком — від категоричної ненависті й ворожості до примирення. Віра в неминуче розчинення міської культури в сільській згодом згасла, а сам «заво-йовник», як виявилося, ішов шляхом невідворотної втрати будь-якого зв’язку з малою батьківщиною й уподібнення до киян. Поступово герой подолав страх перед великим містом, засвоїв правила поведінки, явних змін зазнали його зовнішність та естетичні уподобання. Спаливши старий одяг, він звільнився від рідного села та свого минулого. Від колишнього селюка в Степанові нічого не залишилося. Отже, місто поглинуло «завойовника» Радченка.

Внутрішній конфлікт Степана (розум — тіло) виражений у любовних при-годах. Змінюючи своє помешкання, свій зовнішній вигляд, він щоразу здобу-вав кохання нової жінки. «Для Радченка кожна з них — Надійка, Тамара Василівна, Зоська, повія, Рита — це певний етап творчості, це ті щаблі на шляху до ангельської суті в людській особистості, символом якої є можливість творити, творчість», — зазначає літературознавець Т. Тимошенко. Сп’янілий від почуття моральної свободи, яку дало місто, Степан усвідомлює свою чоловічу силу та владу над жінками. Безперечно, його любовні пригоди в Києві пов’язані з процесом завоювання міста, адже всі чотири подруги Степана чітко поділяються на представниць села (Надійка), передмістя (Тамара Василівна), міста (Зоська) і зовсім відкритого стилю життя (Рита).

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Перечитайте перші й останні декілька рядків роману. Чи однаково щасливим почував себе Степан Радченко, споглядаючи красу природи й міста?

Які композиційні особливості має роман В. Підмогильного «Місто»? За допомогою чого автору вдалося створити ефект, ніби твір написано від першої особи?

Доведіть, що роман «Місто» — модерний, інтелектуальний, урбаністичний та психологічний.

Творче завдання (за бажанням на високий рівень)

Висловте міркування, чому Степан Радченко вирішив змінити свої плани — не повертатися до рідного села, а залишитися в місті.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 29

Дата: 14.12

Тема: Валер’ян Підмогильний. Життєвий шлях, трагічна загибель. Автор інтелектуально-психологічної прози, перекладач

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Валер’ян Підмогильний. Життєвий шлях, трагічна загибель. Автор інтелектуально-психологічної прози, перекладач

Спостереження

Коротко опишіть світлини.

Чи можна сказати, що краєвиди міста відображають сутність людей, які його

будували?

На якій світлині людина ближче до природи? Чи позначається ця особливість (близькість до природи) на характері людини?

Теоретичний матеріал

Валер’ян Підмогильний

(1901–1937)

Валер’ян Підмогильний народився 2 лютого 1901 р.в с. Чаплі на Катеринославщині (нині околиця м. Дніпра). Батьки Валер’яна були заможними селянами, тому й мали можливість дати синові й дочці добру освіту. Хлопець закінчив з відзнакою Катеринославське реальне училище, де під час навчання він друкував (під псевдонімом Лорд Лістер) авантюрні оповідання в шкільному журналі. 1918 р. Валер’ян вступив на математичний факультет Катеринославського університету (потім перевівся на правничий факультет), проте навчання довелося покинути через матеріальну скруту.

1920 р. вийшла друком перша книжка оповідань, написаних ще в училищі. Вона мала дуже амбіційну, як для ще зовсім юного письменника, назву — «Твори. Том 1». Збірка засвідчила появу талановитого модерного прозаїка, який майстерно досліджував психологію людської душі. В. Підмогильний переїздить до Києва, де працює бібліографом у Книжковій палаті. Згодом одружується з донькою священика Катериною Червінською — актрисою Театру юного глядача.

1922 р. виходить друком його книжка оповідань «В епідемічному бараці». 1923 р. побачили світ новели з циклу «Повстанці» — їх було надруковано в журналі «Нова Україна», який видавав В. Винниченко в Празі. До речі, саме цей журнал пізніше фігурував у справі В. Підмогильного як речовий доказ його контрреволюційної діяльності. Валер’ян поринає в літературне життя Києва: зближується з неокласиками, організовує літературне угруповання «Ланка» (назву придумав саме В. Підмогильний). Окрім художніх книжок «Військовий літун» (1924), «Третя революція» (1926), «Проблема хліба» (1927), письменник публікує мовознавчі розвідки, зокрема «Фразеологію ділової мови», яку він уклав разом з Є. Плужником (1926–1927). Багато перекладає з французької літератури, зокрема й роман «Таїс» А. Франса. Але дуже популярним став, коли вийшов у світ роман «Місто» (1927). Оскільки цей твір не відповідав вимогам більшовицької ідеології, офіційна критика дала йому негативну оцінку.

1928 р. письменник перебуває в Чехії, тут він налагоджує творчі зв’язки, редагує журнал «Життя й революція». 1929 р. повертається до Харкова й оселяється в письменницькому будинку «Слово». 1930 р. виходить друком роман «Невеличка драма», неоднозначно сприйнятий критикою й читачами; а також цього року в Москві був опублікований роман «Місто», перекладений російською мовою. З 1932 по 1933 р. В. Підмогильний — консультант з іноземної літератури у видавництві «Рух». Митець перекладає твори А. Франса (у 25 т.), О. де Бальзака (у 15 т.), Гі де Мопассана (у 10 т.), Д. Дідро (у 2 т.) та ін.

1933 р. в «Літературній газеті» було надруковано оповідання «З життя будинку», у якому прозвучало трагічне передчуття: «Класовий ворог — це в нас на кожному заводі й у кожній установі ніби штатна посада, яку хтось та повинен займати...» У цей час В. Підмогильний пише свій останній твір «Повість без назви» (1933–1934), але не встиг його завершити.

8 грудня 1934 р. письменника безпідставно заарештували в харківському будинку «Слово», звинувачуючи в контрреволюційній діяльності... 3 листопада 1937 р. його розстріляли в урочищі Сандармох (Карелія). 1956 р. В. Підмогильного було посмертно реабілітовано.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Валер’яна Підмогильного.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 28

Дата: 08.12

Тема: Юрій Яновський. «Майстер корабля». Морально-етичні колізії твору. Національне крізь призму загальнолюдського

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Юрій Яновський. «Майстер корабля». Морально-етичні колізії твору. Національне крізь призму загальнолюдського

Теоретичний матеріал

Твір Ю. Яновського можна вважати першим в українській літе-ратурі мариністичним романом. Ефект «шуму і рокоту» моря тут дуже сильний. Воно дихає гіркою сіллю, морською травою та йодом, кличе в «заобрійну синь», збурюючи ліричну душу Редактора... Воно шле випробування героям роману — Директору (колишньому матросові з крейсера «Ісмет»), Богданові, хазяїну трамбака¹, для якого «батьківщина — море»...

Екзотика «Майстра корабля» — це й далекі краї: острови Ява та Пао, про які розповідають Богдан, хазяїн трамбака, Поля; це озеро Комо, Генуя й Мілан, звідки пише листи Тайах...

А причорноморське місто з його портом, кінофабрикою, пам’ятником Рішельє, завулками, що ведуть на узбережжя...

А мелодія імен: То-Ма-Кі, Сев, Майк, Тайах, Генрі? А поезія корабельної термінології? З яким смаком Професор описує — на зшиткові англійського паперу ХVII століття! — як треба добирати сосну для щогл, як ставити вітрила!..

Герої, піднесені над буднями. Поезією незвичайності в неоромантичній про-зі пронизані не лише обставини, а й герої. Природно, що Сев і Редактор — «дивні люди» (як каже про них Тайах). Це світлі й талановиті романтики, готові по-лицарськи служити своїй Прекрасній Дамі. Культ жіночності, вірної дружби, краси людських взаємин у них надзвичайно сильний. Друзі добре розуміють, що Тайах потребує душевного спочинку й затишку. Полонена світом мистецтва, нерозсудлива натура, вона не раз довірливо й жадібно тяглася до незвичайного, але часто обпалювала крильця, натрапляючи на нещирість, цинізм і розрахунок. Тайах утомилася, її серце вистудилося розчаруванням і зневірою. І ось у таку мить з цією напівіталійкою-напівслов’янкою знайомляться Сев і Редактор. Відчуваючи намагання Тайах позбутися докорів сумління, друзі приймають просте й таке органічне для них рішення: «Ми їй допоможемо в цьому, Севе. Яка це достойна річ — приголубити людину! Людське ставлення піднімає дух, дає силу рукам». У цих словах Редактора — етичне резюме, афористично сформульована мораль тієї історії, учасниками якої стали троє героїв роману. Несподівано для себе в Сева та Редактора виникає особлива сердечна приязнь до балерини. А потім настає момент, коли любов Сева й Редактора до Тайах стає випробуванням для їхньої чоловічої дружби. Суто романтична колізія!..

Тайах — зеленоока красуня, наділена якоюсь незбагненною гріховною привабливістю й демонічністю. Її краса захоплює чоловіків, обіцяючи їм «рай та відчай». Автор усіляко підкреслює винятковість своєї героїні. Тайах називає себе «авантюристкою». Поведінка жінки оповита серпанком таємничості. Уже задовго до її першої появи в Редактора виникає передчуття, що має статися «щось надзвичайне», а після цього присутність Тайах постійно супроводжується атмосферою «чутливого чекання», захвату; Тайах випромінює «якийсь солодкий, тремтячий запах, як звук віоліни¹» .

Вітаїзм. «Майстер корабля» — невимушена й натхненна ода молодості, любові та творчості. Є в цьому творі та сама «романтика вітаїзму», хвала життю, до якої закликав своїми статтями М. Хвильовий. «Життя є молодість, труд і любов», — писав Ю. Яновський у «Байгороді». Ця тріада є й у романі «Майстер корабля» — книжці «легкій та життєжадібній».

Звичайно, автор поетизує творче начало в людині. Задум фільму, за основу якого взято «море, корабель, наші матроси й нудьга за батьківщиною», захоплює друзів Сева й Редактора. Історії, які розповідають Богдан, хазяїн трамбака й дівчата, мимоволі підпорядковуються ідеї майбутнього фільму. Так само стихія творчості захоплює всіх, хто готує хронікальну стрічку про зустріч наркома іноземних справ з турецьким міністром. Оповідь переривається ліричним супроводом: «Така влада творчої роботи над людиною, що забуває вона про втому й про їжу, і десь з’являються подвійні сили, почетверена енергія, повосьмерена жвавість, веселість. Весела робота — це втіха й мета життя. Коли кожне знає, куди докласти рук, як каменяр знає, куди ляже кожний камінець у стіні, — як радісно тоді жити та як жваво зростають людські будівлі». В іншому місці цю ж думку висловлює й Професор: «Людина — натура творча. Людині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити. Тоді людина працюватиме так, як співає».

Дехто з критиків 1920-х років говорив про «елліністичне світовідчування» автора «Майстра корабля». Сторінки роману й справді проміняться хмільним торжеством молодості як свята життя. Швидкоплинність цього свята відчувається у творі так само гостро, як і його яскравість, відкритість до любові та творчості.

Символіка. За один з епіграфів до роману Ю. Яновський узяв слова з «Римської держави» Горація: «О корабле, тебе вже манить хвиля моря?» Горацій про славляв Римську державу, порівнюючи її з кораблем. Ю. Яновський у романі, герої якого споруджують красень-вітрильник, думав про свою Республіку — про Україну...

Якщо корабель у романі — символ держави, то так само символічним є й майстер корабля. Екзотична дерев’яна жіноча фігурка має вести задуманий Севом і Редактором бриг крізь бурі й випробування. Але в ширшому сенсі майстер корабля — це «веселий народ», який творить свою Республіку. Апофеозом йому й завершується роман, цілком у дусі Довженкових фільмів 1920-х років.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Охарактеризуйте образи Редактора, Професора, Тайах, Богдана та Сева.

Що таке майстер корабля та що він символізує в однойменному романі Ю. Яновського?

Якби події роману «Майстер корабля» відбувалися в наш час, то які три епізоди у творі ви сфотографували б і виклали в Instagram? Які б коментарі під ними залишили?

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 27

Дата: 08.12

Тема: Юрій Яновський. «Майстер корабля». Проблеми творення нової української культури, духовності української людини, її самоусвідомлення в новій дійсності, символічність образів.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Юрій Яновський. «Майстер корабля». Проблеми творення нової української культури, духовності української людини, її самоусвідомлення в новій дійсності, символічність образів.

Теоретичний матеріал

Головні теми творчості Ю. Яновського — море, революція й громадянська війна. Яновський — романтик за сутністю художнього мислення. О. Гончар назвав його «поетом людської чистоти». А ще він — поет моря, який тонко передає мариністичний колорит.

Роман «Майстер корабля». «Майстер корабля» — пер-ший роман Ю. Яновського. Він написав його за сім місяців. У цьому автобіографічному творі митець осмислив свій життєвий досвід, пов’язаний з роботою на Одеській кінофабриці.

Тема й проблематика твору. Тема роману — море й кі-номистецтво — значно розширила горизонти української прози. Автор вибрав її свідомо, щоб порушити нові проблеми в новому суспільстві — у тогочасній Україні. Власне, Ю. Яновський вкладає їх в уста оповідача То-Ма-Кі(То-вариш Майстер Кіно), який говорить Директору кіно-фабрики: «Ти, може, думаєш завше одягати наших людей у драні свитки й вишивані сорочки? Страждання, злидні, соловейко й постійні мандри зі своєї землі — на землі інші, каторгу, у ярмо, у перевертні? Ти думаєш, що ми не можемо підняти якір свого корабля й поставити паруси? Що ми не сильні духом і ділами для того, щоб заспівати веселу пісню про далекі краї, про блакитні високості неба, про бадьорі химери оновленого духу?» Слова підняти якір свого корабля й поставити паруси мають символічний зміст: вітрильник, велика праця над його народженням — це поетизація прекрасного в людині, її пориви до гармонії зі світом і собою.

У романі автор акцентує увагу на проблемі творення нової української культури, культури нації, якою переймається То-Ма-Кі: «У мене одна наречена, наречена з колиски, про яку я думав, мабуть, і тоді, коли не вмів ще говорити. Наречена, що для неї жив ціле життя, їй присвятив сталеву шпагу й за неї підставляв під мечі важкий щит... Для неї я був сміливий та впертий, заради неї я хотів бути в першій лаві бійців — бійців за її розквітання. Для неї я полюбив море, поставив на гербі якір, що його приймають усі моря світу, і колишеться над ним могутній корабель. Культура нації — звуть її». З думок героїв читач усвідом-лює: мистецтво окрилює людину, саме у творчості вона здобуває безсмертя.

Із коротким змістом роману ви можете ознайомитися тут, відкривши відео: Роман «Майстер корабля».

Умовність зображення. «Через образ оповідача, що водночає є одним з героїв, сімдесятилітнього То-Ма-Кі, Ю. Яновський розмірковує сам і змушує всіх інших персонажів постійно “мудрувати”, — зауважує дослідниця Р. Мовчан. — Так, Ю. Яновський у художньому тексті згадує своє недавнє минуле, переоцінює тодішній життєвий досвід, пов’язаний з посадою режисера на Одеській кінофабриці. Проте він знову старанно маскує біографічну конкретику твору, “перевдягає” реальні прототипи (О. Довженко, П. Нечеса, Іта Пензо, В. Кричевський, Ю. Яновський), дає їм незвичні, екзотичні або “називні” імена: То-Ма-Кі, Сев, Тайах, Директор, Професор, Богдан, Майк, Генрі». Тобто автор у художньому творі відмовляється від копіювання дійсності: ніяких любовних інтриг Ю. Янов-ського чи О. Довженка з Ітою Пензо — балериною, яка гастролювала в Одеському оперному театрі, у реальності не було. Так, вони захоплювалися нею, але тільки як танцівницею. М. Бажан застерігає читачів від ототожнення життєвих реалій з художнім домислом, зауважуючи: «Знаю, що зображена в романі любов То-Ма-Кі та Сева до Тайах — не протокольно точний запис. Справжні події та почуття підхопив і підніс до баладних висот порив молодого Юриного серця». Отже, автор вдається до умовності зображення, він моделює художню дійсність, руйнуючи правдоподібність. Це проявляється й в умовному часі та просторі. Автор зміщує різні часові й просторові площини: «Композиція — досить вільна, роман розбудовується на очах у читача — автор зумисне демонструє це, залучаючи його до активної співучасті в такому віртуальному творенні нової дійсності» (Р. Мовчан). Уява читача мандрує за подіями, що відбуваються в реальному часі або ж спогадах. То ми в місті (в Одесі), то в Італії, потім переносимося на о. Ява, далі —Румунію. Автор створює для героїв критичні ситуації, випробовує їх, ставить перед вибором.

Образи моря та міста. Море в романі «Майстер корабля» є тлом, на якому розгортаються події, воно допомагає глибше розкрити внутрішній світ героїв. Для Богдана море — природна стихія, про неї він так іронізує: «У мене перетрушені й пересолені вже всі кишки й, коли таке життя продовжиться, я думаю треба піти до лікаря й зробити собі зябра». Для хазяїна судна море — це батьківщина: «За батьківщину ми звикли вважати землю, де нас народила мати, де ми виросли в гніві чи радості, осягли великий світ. У мене ж батьківщина — море, і ви розумієте, як я летів з гір до морського берега — стежками й хащами». Сева й То-Ма-Кі море надихає, біля нього вони відчувають себе сильнішими. Море втілює далеку мрію й нові, незвідані дороги, як і зауважив Ю. Яновський: «Я ніколи не любив ходити по дорогах. Тому я й люблю море, бо на ньому кожна дорога нова й кожне місце — дорога».

Якщо В. Підмогильний створив образ міста на Дніпрі (роман, який ви будете читати далі), то Ю. Яновський зобразив місто біля моря. Узагалі образ міста саме у 20-х роках ХХ ст. відображають в українській літературі повнокровно, це вже не абстрактне поняття, а берег, до якого прагнуть літературні герої. Прига-даймо слова Тайах про усвідомлення рідного міста як основи життя, коли вона перебувала в Італії: «Я йшла східцями нагору й повторювала собі, ніби молитву: “Треба додому повертатися. Треба додому повертатися. Додому повертатися”». Навіть Богдан, який зрісся з морською стихією, відчував тугу за рідною землею, коли потрапив на Балкани й приєднався до полонених, аби тільки повернутися в тихе місто. І хоч Ю. Яновський творить художній простір, у якому розгортається більшість подій у місті біля моря, не згадуючи його конкретної назви, проте читач бачить, як кадри старого документального фільму, у ньому Одесу середини 20-х років минулого століття, яку називали «Голлівудом на березі Чорного моря».

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Знати короткий зміст роману.

Яка тема роману «Майстер корабля»? Які проблеми порушено в ньому?

Доведіть на конкретних прикладах, що твір «Майстер корабля» — неоромантичний.

Що таке умовність зображення, художній простір і час? Прокоментуйте ці поняття, аналізуючи роман «Майстер корабля».

Розкрийте особливості сюжету роману «Майстер корабля». У чому виявляється його багатошаровість?

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 26

Дата: 07.12

Тема: Творча біографія Юрія Яновського. Загальна характеристика творчості.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Творча біографія Юрія Яновського. Загальна характеристика творчості.

Теоретичний матеріал

Юрій Яновський народився 27 серпня 1902 р. в с. Майєровому на Єлисаветградщині (нині с. Нечаївка Кіровоградської області) у заможній селянській родині. Освіту хлопець здобував у Єлисаветградському реальному училищі, яке закінчив на «відмінно». Це був один найкращих освітніх закладів міста: у ньому навчалися П. Саксаганський, Г. Юра, Є. Маланюк та інші українські митці. Юність майбутнього письменника пройшла в роки Першої світової та громадянської воєн. Єлисаветград (нині м. Кропивницький) був ареною жорстоких боїв, що вели між собою білі, червоні, Махно, банда Марусі, загони Григор’єва. У пам’яті Юрія закарбувалися озвірілі люди, після яких залишалися кров і голосіння. Це не могло не вплинути на те, що Ю. Яновський дуже рано подорослішав. Він почав писати епічні твори у 22 роки! А проза вимагає зрілості мислення й глибокого знання життя. Перший прозовий твір — оповідання «А потім німці тікали» — вийшов друком 1924 р., потім з-під пера молодого письменника з’являються книжки «Мамутові бивні» (1925), «Кров землі» (1927), роман «Майстер корабля» (1928).

1922 р. Ю. Яновський навчався в Київському політехнічному інституті, який так і не закінчив. Проте саме в цей час він відвідує літературні вечори,

друкує, крім прозових, і поетичні твори під псевдонімом Георгій Ней. Познайомившись М. Семенком, бере участь у футуристично-му русі. Згодом переїздить до Харкова, стає редактором Всеукраїнського фотокіноуправ-ління (ВУФКУ). Саме в цей час в Україні зароджується кіно, яке вабить митців, зокрема й Ю. Яновського. 1926 р. письменник переїздить до Одеси, де працює на посаді головного редактора кінофабрики. Тут він долучається до створення фільмів «Тарас Шевченко», «Тарас Трясило», «Борислав сміється», «Вася-реформатор», «Сумка дипкур’єра»... До нього приходить визнання, його називають «добрим генієм українського кіно». Він повертається до Харкова, друкує повість «Байгород» (1927), книжку поезій «Прекрасна УТ» (УТ — Україна трудова), роман «Майстер корабля», навіяний морем та Одесою. Саме досвід роботи в кіно допоміг створити для цього твору цікавий сюжет, про який детальніше поведемо розмову згодом. У цей час Ю. Яновський знайомиться з актрисою театру «Березіль» Тамарою Жевченко, яка стала єдиною жінкою в його житті.

Романи «Чотири шаблі» (1930) і «Вершники» (1935) — найвідоміші твориЯновського. Було багато захопливих відгуків про них, проте офіційна критика звинуватила автора в «націоналістичній романтиці».

У роки Другої світової війни митець працює в евакуації (м. Уфа, РФ) на посаді головного редактора журналу «Українська література» (з 1946 р. — «Вітчизна»). У цей час він пише роман «Жива вода» (1947), який був підданий нищівній критиці як «ідейно хибний» і «націоналістичний». Ю. Яновський змушений був надрукувати в «Літературній Україні» лист, у якому «визнав» і свою «відірваність від життя», і «формалістичний задум» роману, і «шкідливі деталі в ньому»... Він навіть підготував нову редакцію цього твору, але з назвою «Мир». Роман вийшов друком 1956 р., уже після смерті автора. Навала критики вщухла 1948 р., коли Ю. Яновському було присуджено Сталінську премію. 1954 р. була надрукована п’єса «Дочка прокурора», яка мала великий успіх на театральній сцені.

Через декілька днів після прем’єри цієї п’єси в Київському театрі росій-ської драми ім. Лесі Українки Ю. Яновський помер. Це сталося 25 лютого 1954 р. в м. Києві. Письменник похований на Байковому кладовищі.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Юрія Яновського.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 25

Дата: 07.12

Тема: Микола Хвильовий. «Я (Романтика)» - новела про добро і зло в житті та в душі

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Микола Хвильовий. «Я (Романтика)» - новела про добро і зло в житті та в душі

Теоретичний матеріал

Новела «Я (Романтика)». Новела складається зі своєрідного «прологу» (лірико-романтичного зачину), який має ввести читача в складний психоло- гічно-настроєвий світ, і трьох частин. В основі «прологу» — звичайна побутова ситуація: розмова матері із сином напередодні грози. Однак вона ускладнюється незвичними пейзажними деталями, часом загадково символічними (кургани, пустельна скеля, мовчазний степ, таємні вершники, розбійний хрест), особливою спресованістю часу («Але минають ночі, шелестять вечори біля тополь, тополі відходять у шосейну безвість, а за ними — літа, роки й моя буйна юність»).

Наступні три розділи — це життя у фронті соціальної грози. Три частини — три різні ситуації на фронті й три різні душевні стани героя. Їхня динаміка одна та сама: усе рухається до апокаліпсису. Простежмо за цими сюжетними мотивами. Від розділу до розділу ускладнюється становище на фронті. Шалені атаки ворога, паніка, яка охоплює фронт і тил, передчуття поразки, рух до катастрофи. Так само ускладнюється психологічна ситуація. Оповідач невпинно фіксує зміни в настроях чекіста: психологічні перепади, збурення психіки, емоційну екзальтованість, тривогу, надію і безнадію, спроби самовиправдання й істерію.

Прийнято говорити про роздвоєність свідомості героя («розкололось моє власне “Я”»). Та відбувається щось іще страшніше. Відомий філософ М. По-пович стверджував, що персонажі новели (мати, Тагабат, дегенерат, Андрюша, голова чорного трибуналу) — усе це різні «кінці душі» одного й того самого романтичного «Я». І для такого твердження в тексті є підстави: «Тут, у тихій кім наті, моя мати не фантом, а частина мого власного злочинного “Я”, якому я даю волю».

Кожен персонаж — це втілення певних сил, що формують психологічний світ людини, яка успадкувала первісні інстинкти й водночас здобутки цивілі-зації. Дегенерат уособлює «тваринні» сили, не освітлені ще ніякою думкою. Він нагадує каторжника, персонажа з відділу кримінальної хроніки. Це байдужий виконавець, автомат, якому чужі щонайменші порухи душі.

Боротьба відбувається між нещадним Тагабатом, у якого один присуд — «Розстрілять!», Андрюшею та героєм-оповідачем. Тагабат легко ламає волю нервового, несміливого, сентиментального Андрюші: цей «невеселий комунар» добре усвідомлює, що «так комунари не роблять», що це — «вакханалія», але в підсумку поспішно ставить підпис — «робить свій хвостик під постановою». Тагабат — раціоналіст і все зважує чітким розрахунком, законом революційної доцільності.

Найскладніше в душі головного героя новели — те, що поєднується кодекс чекіста й ще не втрачена людська сутність («Я — чекіст, але я і людина»). Він естетично чутливий, глибоко сприймає світ (досить згадати, як, дивлячись на портрети княжої сім’ї, чекіст уявляє «весь давній світ, усю безсилу грандіозність і красу третьої молодості минулих шляхетних літ»). Але беззастережна відданість революції, революційній доктрині вводить його в «надзвичайний екстаз», порушує намул інстинктів, знезброює в боротьбі з Тагабатом: «Цей доктор з широким лобом і білою лисиною... і з каменем замість серця, це ж він і мій безвихідний хазяїн, мій звірячий інстинкт. І я, главковерх чорного трибуналу комуни, — нікчема в його руках, яка віддалася на волю хижої стихії».

Поставлений перед неминучим вибором між синівським і революційним обо в’язком, герой твору робить фатальний вибір. Власне, він уже втратив себе, став, як і Андрюша, безвольним виконавцем, «гвинтиком» і заручником системи. Убивство чекістом власної матері — Марії (ім’я-символ, утілення безмежної доброти й милосердя Богоматері) — кардинально змінює комунарові шлях до омріяного гармонійного суспільства: другий розділ закінчується трикратним повтором — «Я йшов у нікуди». У третьому розділі з’являється образ «мертвої дороги», яка пролягла серед «мертвого степу».

Так катастрофічно закінчилося протистояння фанатизму й гуманізму. Сліпа віра в абстрактну ідею, беззастережне служіння їй призводять до знищення одвічних загальнолюдських ідеалів, зречення всього людського, руйнування особи. Суспільство, побудоване на численних людських жертвах, замішане на невинній крові, не може бути гуманним і справедливим.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Створіть літературний паспорт до епічного твору за такою схемою:

1.Назва твору.

2.Автор.

3.Літературний рід.

4.Жанр.

5.Тема твору.

6.Головна ідея.

7.Головні герої.

8.Художні засоби.

Перегляньте короткометражний фільм режисера М. Калюжного «Я» (2008), знятий за мотивами новели М. Хвильового «Я (Романтика)» (20 хв 33 с), і виконайте завдання.

Доведіть, що цей фільм знято саме за мотивами твору М. Хвильового «Я (Романтика)», а не є його екранізацією.

Висловте свої враження від фільму: наскільки точно передано атмосферу подій новели М. Хвильового; прийоми, використані оператором; музичний супровід; гра акторів.

Поміркуйте, чому сценаристка Д. Шуляренко ввела до фіналу фільму рядки з передсмертного листа М. Хвильового.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 24

Дата: 06.12

Тема: Життєвий і творчий шлях Миколи Хвильового. Провідна роль у літературно-мистецькому житті 20-х років. Романтичність світобачення. Участь у ВАПЛІТЕ, у дискусії 1925-1928 рр.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Життєвий і творчий шлях Миколи Хвильового. Провідна роль у літературно-мистецькому житті 20-х років. Романтичність світобачення. Участь у ВАПЛІТЕ, у дискусії 1925-1928 рр.

Теоретичний матеріал

Микола Хвильовий (справжнє прізвище Фітільов) на родився 13 грудня 1893 р. в селищі Тростянці, що на Хар ківщині (нині Сумська область) у родині вчителів. Батьки розлучилися, коли Миколі було десять років. Мати, зали-шившись з п’ятьма дітьми, учителювала. Микола успадкував від батька невсипущий потяг до мандрів. Він залишив Богодухівську гімназію (у майбутньому довелося складати іспити екстерном) і почав шукати роботу. Працював писарем у поміщика в економії, мандрував по селах, підробляв на заводах, цегельнях і шахтах Донбасу.

Потім помандрував на південь. Працював і вантажником, і різноробочим, і слюсарем. 1914 р. був мобілізований на фронти Першої світової війни: Галичина, Польща, Буковина, Румунія... М. Хвильовий характеризував цей період як час повного духовного занепаду. У кінці 1917 р., повернувшись після госпіталю додому, брав участь у боротьбі з Білою армією А. Денікіна.

1921 р. М. Хвильовий оселився в Харкові, одружився з Юлією Уманцевою, яка мала дочку Любу від першого шлюбу, прийняв її як рідну й з ніжністю називав Любистком.

Цього ж року з’явилися збірка поезій «Молодість» і поема «В електричний вік», 1922 р. — збірка «Досвітні симфонії». Ці видання ще не були художньо довершеними, тому й не стали помітним явищем у літературі. З часом М. Хвильовий дедалі більше захоплюється прозовими жанрами,

1923 р. виходить у світ збірка новел та оповідань «Сині етюди», яка означи-ла якісно новий етап у розвитку тогочасної української літератури, відкрила для неї нові естетичні горизонти. У новелах М. Хвильового виражальність відчутно переважала над зображальністю, це була проза музична, ритмізова-на, з потужним ліричним струменем. Роль сюжету в ранніх творах була не дуже значною, а композиція — хаотичною, проте вона врівноважувалася ритмічною організацією тексту, уведенням наскрізних лейтмотивів, виразних символічних деталей. Письменник був неперевершеним майстром у відтворенні безпосередніх вражень, миттєвих настроїв через пейзажні деталі й ланцюг асоціацій. Своїм учителем М. Хвильовий вважав М. Коцюбин ського. Справді, у прозовій творчості митця потужно відчувається імпресіоністична манера у творенні художньої дійсності.

1925 М. Хвильовий разом з М. Яловим та Олесем Досвітнім створили літе-ратурну організацію ВАПЛІТЕ. У цей час була опублікована стаття «Про “сатану в бочці”, або Про графоманів, спекулянтів та інших просвітян», якою митець започаткував знамениту літературну дискусію 1925–1928 рр. Талант письменника притягував сучасників: до нього дослухалися, йому вірили. Під керівництвом М. Хвильового видавали часописи «Червоний шлях», «Вапліте». У розпалі літературної дискусії виходять друком цикли памфлетів¹ «Камо грядеши», «Думки проти течії», стаття «Україна чи Малоросія?» та ін. Ці твори були спрямовані проти масовізму й «червоної просвіти» у літературі, проти провінційності й за-силля графоманства. Звичайно ж, влада не могла не відреагувати на таке зухвальство: Й. Сталіну відкритому листі членам політбюро ЦК КП(б)У засудив позицію М. Хвильового й діяльність ваплітян. ВАПЛІТЕ була самоліквідована, і 1928 р. утворено «Пролітфронт».

Голод 1932–1933 рр., масові репресії інтелігенції відкрили митцеві справжні наміри Сталіна та його прислужників. Тому М. Хвильовий висловив свій протест самогубством. Він зібрав у себе друзів, вийшов до сусідньої кімнати — і зробив постріл у скроню... Письменник готувався до цього кроку, про що свідчить його передсмертний лист. М. Хвильовий залишився вірним ідеям комунізму, але не міг змиритися з арештом свого побратима М. Ялового.

Ось зміст листа:

«Арешт ЯЛОВОГО — це розстріл

цілої генерації... За що?

За те, що ми були найщирішими

комуністами? Нічого не розумію.

За генерацію ЯЛОВОГО відповідаю

насамперед я, Микола Хвильовий.

“Отже, — як говорить Семенко, —

ясно...”

Сьогодні прекрасний сонячний день.

Як я люблю життя — ви й не

уявляєте. Сьогодні — 13. Пам’ятаєте,

як я був закоханий у це число?

Страшенно боляче.

Хай живе комунізм!

Хай живе соціалістичне будівництво!

Хай живе комуністична партія!

P. S. Усе, у тому числі й авторські права, передаю Любові УМАНЦЕВІЙ.

Дуже прошу товаришів допомогти їй та моїй матері».

13. V. 1933 р.

Микола Хвильовий

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Миколи Хвильового.

Знати зміст новели «Я (Романтика)». Повний текст ви можете знайти тут: Я (Романтика). Микола Хвильовий.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 22

Дата: 02.12

Тема: Р.М. Ідейно-художній аналіз улюбленої поезії

Зміст: Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Р.М. Ідейно-художній аналіз улюбленої поезії

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Зробіть ідейно-художній аналіз однієї поезії вивчених поетів: П. Тичини ( «Арфами, арфами…», «О панно, Інно…», «Ви знаєте, як липа шелестить…»); Є. Плужника («Вчись у природи творчого спокою…», «Ніч…а човен – як срібний птах!..»); М.Рильського («Солодкий світ!..», «У теплі дні збирання винограду») за такою схемою:

Назва твору.

Автор.

Літературний рід.

Жанр.

Вид лірики (громадянська, інтимна, пейзажна).

Провідний мотив.

Художні засоби.

Власне ставлення до обраної поезії.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 21

Дата: 01.12

Тема: Різногранний творчий шлях Максима Рильського, рання творчість

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Різногранний творчий шлях Максима Рильського, рання творчість

Теоретичний матеріал

Максим Рильський народився 19 березня 1895 року в м. Києві. Батько Тадей, відомий етнограф і громадський діяч, товаришував з родинами Лисенків, Старицьких, Антоновичів, Косачів. Дитинство майбутнього поета пройшло в с. Романівці, де Рильські мали будинок.

Хлопчик учився спочатку вдома, а потім у приватній гімназії. Вищу освіту здобував у Київському університеті.

Перша збірка віршів «На білих островах» (1910) вийшла друком, коли Мак-симу виповнилося 15 років. 1918 р. була опублікована збірка «Під осінніми зорями», що засвідчила появу видатного поета. Протягом 1919–1929 рр. М. Рильський учителював у сільських школах Житомирщини. 1920-і роки — «неокласичний» період творчості поета, у цей час світ побачили поетичні збірки «Синя далечінь» (1922), «Крізь бурю і сніг» (1925), «Тринадцята весна» (1926). Це був непростий час для талановитих митців.

Поет не реагував у творчості на політичні події, він ізолював себе від радянської дійсності й лише іноді в деяких творах іронічно висловлював обурення проти ідейно-політичної та літературної атмосфери, яка тоді панувала. Це не могло не викликати гострих нападів офі-ційної критики, тож 1931 р. органи НКВС заарештували М. Рильського. Поет майже рік провів у стінах Лук’янівської тюрми (м. Київ). Тут він був вимушений написати з десяток «свідчень», «засудивши» свої «помилки» і «хитання» у поезіях, створених у 1910–1920-х роках.

1932 р. у творчості митця вже простежується сприйняття більшовицької дійсності, зокрема в збірці «Знак терезів» (1932). Це врятувало поета від сталінських репресій — від того часу М. Рильський уже належав до офіційних радянських поетів.

У роки Другої світової війни поет був евакуйований спочатку до Уфи, а потім до Москви. У цей період він написав збірки «За рідну землю» (1941), «Слово про рідну матір» (1942) та ін. 1943 р. М. Рильського було обрано академіком Академії наук УРСР.

1944 р. й до кінця життя М. Рильський був директором Інституту мистецтво-знавства, фольклору та етнографії Академії наук УРСР. Йому було двічі присуджено Сталінську премію в галузі літератури й мистецтва та Ленінську — за збірки віршів «Троянди й виноград» (1957) і «Далекі небосхили» (1959). Поет багато перекладав з різних мов — англійської, білоруської, німецької, польської, російської, французької та ін.

М. Рильський помер 24 липня 1964 р., похований на Байковому кладовищі в м. Києві.

Поезія «Солодкий світ!..» сповнена вітаїстичності, її ліричний герой насолоджується життям, красою, молодістю, коханням, він дивиться на все, що навколо, з оптимізмом. Для ліричного героя М. Рильського солодкий світ — це гармонія, яка панує в природі, краса барв, свіжості, людських відчуттів від її споглядання. Щирий захват від краси солодкого світу сконденсовано в епітетах (простір блакитно-білий, золотий небесний квіт, дух ширококрилий, спогад нерозумно-милий) і порівняннях (погляд, ніби пролісок несмілий; немов трава, що зеленить граніт; неначе спогад нерозумно-милий). Саме захоплення красою й величчю світу — провідний мотив вірша. У третій строфі ліричний герой ставить риторичне запитання, яким насправді хоче сказати: у житті часто буває так, що людині треба пережити бага-то страждань, багато «безсердечних літ», і тільки тоді вона може прозріти й зро-зуміти «солодкий світ». Зверніть увагу на кількість рядків у строфах: перша й третя строфи — чотирирядкові, а друга — п’ятирядкова (формула 4 + 5 + 4) — це рондель. Неокласики захоплювалися строгими строфічними формами, зокрема й сонетом. М. Рильський вважав звернення до класичних форм не ознакою консерватизму, «а навпаки, — проявом руху вперед, бажанням вигострити, витончити, збагатити українське поетичне слово».

Серед канонічних віршових форм М. Рильський найчастіше послуговувався сонетом, у якому виражені його думки й почуття, пов’язані з такими цінностями, як мистецтво, краса, природа, кохання та життя.

«СОЛОДКИЙ СВІТ!..» (1919)

Сладокъ свът…

Солодкий світ! Простір блакитно білий

сонце — золотий небесний квіт.

Благословляє дух ширококрилий

Солодкий світ.

Узори надвесняних тонких віт.

Твій погляд, ніби пролісок несмілий,

Немов трава, що зеленить граніт,

Неначе спогад нерозумно милий...

Солодкий світ.

Чи янголи нам свічі засвітили

По довгих муках безсердечних літ,

Чи ми самі прозріли й зрозуміли

Солодкий світ?

Для кращого розуміння творчості поета прослухайте поезію «Солодкий світ»

Сонет «У теплі дні збирання винограду...» належить до ранньої лірики Рильського (збірка «Синя далечінь»). У ньому виразно відлунює античність, що є для поета джерелом сьогочасних переживань. Дослідниця О. Гальчук за-уважує: «Сюжетна основа вірша — випадкова зустріч дівчини з немолодим чо-ловіком, юності зі зрілістю». На запитання подорожнього: «Яку б найти принаду, / Щоб привернуть тебе до рук моїх?» — дівчина радить щодня світити лампаду богині Афродіті — «Кіпріді добрій». Ліричний герой, усвідомлюючи вікову різницю, не з гіркотою, а із сумним усміхом після зустрічі з чужою молодістю відчуває ди-тинну радість сприйняття життя. Подорожній — не горе-залицяльник, а людина, яка досягла найвищого рівня духовного розвитку, митець, увесь досвід якого переходить у творчість. У цьому виявляється філософічність поезії М. Рильського.

У теплі дні збирання винограду... (1922)

У теплі дні збирання винограду І він спитав: — Яку б найти принаду,

Її він стрів. На мулах нешвидких Щоб привернуть тебе до рук моїх?

Вона верталась із ясного саду, Вона ж йому: — Світи щодня лампаду

Ясна, як сад, і радісна, як сміх. Кіпріді¹ добрій. — Підняла батіг,

Гукнула свіжо й весело на мулів,

І чутно уші правий з них прищулив,

І знявся пил, немов рожевий дим.

І він потягся, як дитина, радо

І мовив: — Добре бути молодим

У теплі дні збирання винограду.

Для кращого розуміння творчості поета прослухайте сонет «У теплі дні збирання винограду…»

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Напишіть визначення жанру сонет.

2.Складіть літературний паспорт до ліричних творів М.Рильського за таким планом:

Назва твору.

Автор.

Літературний рід.

Жанр.

Вид лірики (громадянська, інтимна, пейзажна).

Провідний мотив.

Художні засоби.

Увага!!!

За програмою вам потрібно вивчити напам’ять поезію «Солодкий світ» або «У теплі дні збирання винограду» М.Рильського. Учіть та знімайте відео й надсилайте.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 20

Дата: 01.12

Тема: Група «київських неокласиків». Їхнє творче кредо, орієнтація на традицію, класичну форму вірша

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Група «київських неокласиків». Їхнє творче кредо, орієнтація на традицію, класичну форму вірша.

Спостереження

Розгляньте архітектурні споруди й подумайте:

1. Яка з будівель є зразком класицизму, а яка — стилю рококо?

2. Класицизм зі строгими формами й монументальністю прийшов на зміну рококо з нагромадженням «грайливих» прикрас. Визначте переваги кожного з цих стилів.

Теоретичний матеріал

Неокласицизм

Неокласицизм (грецьк. neos — новий та англ. classicism — класицизм) — літературний стиль.

Основними ознаками неокласицизму є:

v поміркованість у світогляді, гармонія й рівновага;

v використання античних, міфологічних і ренесансних тем, образів і сюжетів;

v переважання вишуканих форм (сонет, рондель, віртуозна ритміка);

v уникання буденних проблем.

У 20-х роках ХХ ст. в Києві декілька молодих поетів що протиставляла себе поетичним експериментам футуристів і пролетарському мистецтву. Це угруповання відоме як «київські неокласики» ( або «п’ятірне гроно»). До нього належали М. Зеров, М. Рильський, П. Филипович, М. Драй- Хмара та Юрій Клен (О. Бурґардт). Пізніше до них приєдналися прозаїки, літературознавці, проте «київських неокласиків» усе ж таки було п’ять, на думку дослідника М. Наєнка, який аргументує свою позицію рядками із сонета М. Драй-Хмари «Лебеді» (1928), що став своєрідним маніфестом неокласиків:

О грон п’ятірне нездоланих співців,

Крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів,

Що розбиває лід одчаю й зневіри.

Неокласики були високоосвіченими людьми свого часу, знали іноземні мови, мали добру літературну освіту. Неокласики Вони дбали про поезію високого стилю, аристократичну за духом, вільну від сентиментів і народницьких мотивів. Під час літературної дискусії 1925–1928 рр. «київські неокласики» висунули гасло «До джерел!», що означало творче переосмислення національної та зарубіжної традицій у контексті нових викликів часу. Вони дбали передусім про загальнолюдські мистецькі цінності, намагаючись уберегти їх від впливу більшовицької ідеології, несмаку й скороминущої буденності.

В українській літературі неокласики започаткували поезію нового типу: якщо до них панівною була фольклорна традиція, то тепер відродилася книжна, тобто ренесансно-барокова. «Любов до слова, до строгої форми, до великої спадщини світової літератури» — естетична концепція неокласиків, сформульована М. Рильським. Її вороже сприймали в тогочасному мистецькому середовищі, яке культивувало оспівування робітника, вождя, нової більшовицької краї-ни й пролетарських ідеалів. Творчість неокласиків критикувала як тоталітарна влада, так і авангардисти. Вона була малозрозумілою й масовому читачеві через невисокий рівень освіти (а й справді, як збагнути пролетарю інтелектуальну поезію неокласиків з її алюзіями, сонетною формою чи ремінісценціями?).

Лідером «київських неокласиків» був М. Зеров, який разом з побратимами П. Филиповичем і М. Драй-Хмарою пішов життя молодим, потрапивши в жорна сталінських репресій. Юрій Клен емігрував до Німеччини, а М. Рильський згодом став офіційним радянським поетом, який, окрім творів на замовлення тодішньої влади («Пісня про Сталіна» і под.), залишив нам багато вишуканих поезій та майстерних перекладів шедеврів зарубіжної літератури.

«Парнас» (фр. Parnasse) — поетичне угруповання у Франції, назва якого походить від гори Парнас у Греції, де, за легендою, жили музи на чолі з Аполлоном. Парнасцями в 70-і роки ХІХ ст. почали називати поетів, які ставили за мету створення «чистого мистецтва», яке оспівувало б не буденне життя з його проблемами, а красу як таку — природу, кохання, вишуканість форм, ліній, барв (Л. де Ліль, Т. Готьє, Ж.-М. де Ередіа).

Практичний матеріал (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Дайте відповідь на запитання:

1. Випишіть у зошит ознаки неокласицизму як літературного стилю.

2. Назвіть представників угрупування «київські неокласики».

3. Чому їх твори часто не сприймав масовий читач?

4. Чому твори «київських неокласиків» критикувала влада?

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 19

Дата: 30.11

Тема: ЛРК. Поети рідного краю. Віктор Антонович Чабаненко

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: ЛРК. Поети рідного краю. Віктор Антонович Чабаненко

Теоретичний матеріал

Шановні здобувачі освіти, хочу вас познайомити із запорізьким мовознавцем, науковцем, поетом – Віктором Чабаненком. До речі, ця людина викладала курс мовознавства, коли я навчалася в ЗНУ, це мій один із найулюбленіших викладачів!

Віктор Антонович Чабаненко народився 12 вересня 1937 року в селі Єлизаветівці (Балківська сільрада) Василівського району на Запоріжжі, помер 9 лютого 2014 року в місті Запоріжжя. Віктор Чабаненко – український мовознавець, лексикограф, фольклорист; доктор філологічних наук (1987), заслужений діяч науки і техніки України, член Національної спілки письменників України.

Закінчив Запорізький педагогічний інститут (філологічний факультет) у 1959 році, після чого деякий час працював учителем, служив у війську. З 1962 по 1965 рік — аспірант кафедри української мови ЗДПІ, з 1966 року – кандидат наук, а з 1984 року — доктор філологічних наук, із 1987 року — професор. У 1985 - 1996 роках був деканом філологічного факультету, з 1984 року — завідувач кафедри загального і слов'янського мовознавства Запорізького національного університету. Дійсний член Академії наук вищої школи України.

Опублікував понад 500 наукових праць (монографій, словників, статей тощо). Лауреат премій імені Петра Чубинського та Я. Новицького. Упорядкував і видав кілька збірок фольклору Нижньої Наддніпрянщини, зокрема видання «Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини». Член Національної спілки письменників з 1999 року.

Автор поетичних збірок – «Собор душі моєї» (1998), «В гостях у юності твоєї» (1999), «У вічному двобої» (2000), «Оратанія» (2001), збірка поетичних перекладів «Суголосся» (2004), збірка «Січ духовна» (2007). Книги Віктора Чабаненка є навіть у фондах бібліотеки Конгресу США.

Відзнаки

Лауреат премій ім. П. Чубинського (1996), Я. Новицького (1999) та Д. Яворницького (2000). Товариством «Просвіта» ім. Т. Шевченка нагороджений медаллю «Будівничий України» (2000).

Заслужений діяч науки і техніки України з 2002 року. Відмінник освіти України з 1995 року.

Пропоную вам послухати пісню на слова В.А.Чабаненка «На узліссі»

Пропоную вам вірші В.Чабаненка:

Моя ріка

Є ріки, що течуть не серед тихих піль

І не між гір у райському убранні,

А в темних лабіринтах підземель,

Побіля серця вогнедишного планети.

Отак моя печаль і мій вулканний гнів

Течуть Дніпром підземним потаємно,

Десь там гудуть, вирують і шумлять –

Аж біля серця святорідної Вітчизни.

Я знаю, вірую, що прийде день і час,

Коли, здолавши дикі перепони,

Вони із пітьом вирвуться нараз

І лжу затоплять, рознесуть

дев’ятивально!

Папороть розквітне!

Тут луки наші тліють і щити,

Тут шрами віковічної руїни.

Мені здається, Хортице, що ти –

Завмерле серце рідної Вкраїни.

Вампіри кров гарячу попили,

У холод жил пустили трути-гною, -

І ти від мук, розпуки та хули

Суціллю стала дико-кам’яною.

У шрамах цих ще, може, уночі

Колись розквітне папороть. Розквітне!

Гострімо заіржавлені мечі,

Гострім об серце Матері гранітне!

***

Сів на обніжку натомлений день-трудівник,

Скибкою сонця доспілого всмак повечеряв,

Потім підвівся і, хмарою втершись,

Серп на стіні кришталевій край неба повісив;

Вимив тополями-мітлами горниці всесвіту,

Кинув пшениці-зірок цілу жменю під стелю,

Важко зітхнув від натоми-натруги великої

Й ліг ув осоки високі спочити до ранку…

Практична робота (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

v Висловте своє враження від поезій В.Чабаненка. (пишемо вільне есе: довільна форма й стиль викладу, довільна структура, наявність позиції автора, обсяг: 0,5-1 стор.).

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 18

Дата: 30.11

Тема: Євген Плужник – один із провідних поетів «розстріляного відродження». Його творча біографія, трагічна доля

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Євген Плужник – один із провідних поетів «розстріляного відродження». Його творча біографія, трагічна доля

Теоретичний матеріал

Євген Плужник народився 26 грудня 1898 р. в слободі Кантемирівка Воронезької губернії (Росія). Батько, селянин Полтавщини, успішно працював у фірмі, що торгувала сукном і вовняними матеріалами. Мати — з Воронезького краю, її батьки були заможними людьми. Через спадкові сухоти в родині з восьми дітей вижило тільки двоє. Коли Євгенові виповнилося сім років, від сухот померла мати. Батько хотів, щоб діти мали добру освіту, тому віддав Євгена на навчання в гімназію. Хлопчик відвідував навчальний заклад вибірково: нецікаві занятті пропускав, а історією та літературою захоплювався, багато часу проводив у бібліотеках. Батько терпляче спрямовував сина до навчання: коли хлопця відраховували, він переводив його з однієї гімназії до іншої, тож географія здобування шкільної науки була широкою (Воронеж, Богучар, Ростов, Бердянськ…). Зрештою, після десяти років навчання Є. Плужник отримав атестат, він добре орієнтувався у світовій культурі, виробив естетичний смак, почав віршувати.

1918 р. Євген переїздить з родиною на Полтавщину, у с. Велику Багачку. Протягом двох років через сухоти померли батько, брат і сестри. Євген учителює, створює театральний гурток, слава про який гриміла на всю округу. Разом з односельцями тяжко переживає всі жахіття громадянської війни. З 1921 р. Є. Плужник живе в Києві. Спочатку він навчається в Київському ветеринарно-зоотехнічному інституті, а потім, покинувши його, продовжує здобувати вищу освіту в Київському музично-драматичному інституті імені М. Лисенка. Тут він був відзначений як студент із самобутнім сприйняттям мистецтва, проте в Євгена переважає прагнення самостійно творити художній текст. Він раптово покидає навчання в інституті й починає працювати в різних сферах: продає газети, учителює, редагує письменницькі тексти, укладає словник «Фразеологія ділової мови» (разом з В. Підмогильним) і поетичну антологію, перекладає…

Київському музично-драматичному інституті Є. Плужник зустрів своє щастя — Галину Коваленко. Дослідниця життя та творчості поета Г. Токмань зазначає: «Їхні стосунки складалися парадоксально й драматично. Оточена увагою численних шанувальників, які могли стати вигідною партією, Галина закохалася саме в Євгена — гарного, високого, стрункого, чорночубого й такого дивного в словах і вчинках. Був мовчазний або саркастично-іронічний у лаконічних репліках, ніяк не домагався уваги, не упадав, не приховував свого безробіття, безгрошів’я, безхатченства (мешкав у сестри), міг без пояснень зникнути на декілька місяців — і переміг. Драма ж полягала в тому, що парубок знав про своє захворювання на сухоти й відкрито застерігав кохану, її відмовляли й подруги, але вона вирішила: “Помиратимемо разом”. Молоді побралися 1923 р., і це був саме той шлюб, який укладається на небесах».

Галина допомогла своєму чоловікові видати першу поетичну збірку «Дні» (1926). Вона без відома Євгена віднесла вірші досвідченому літературному критикові Ю. Меженку, не назвавши ім’я автора. Літературознавець був у захваті від справжньості й оригінальності віршів ще не відомого в Україні поета Є. Плужника. Уже по телефону він сказав Галині: «Знаєте, що Ви принесли? Ви принесли вірші такого поета, якого ми в житті будемо довго чекати й, дай нам Бог, щоб ми дочекалися».

Підтримали Є. Плужника й неокласики. М. Зеров залучив його до «Аспису», до якого належали всі «непролетарські» митці Києва. У 1924 р. поет приєднався до літературної організації «Ланка» (згодом — МАРС). 1927 р. виходить друком друга збірка поета «Рання осінь», у якій з’являються морські мотиви, мандрівки в просторі поєднано з подорожами в часі, але домінує позачасовий філософський погляд на буття людини, нації та людства.

Є. Плужник пробує себе в прозі й драматургії. Він пише роман «Недуга» (1928) — про внутрішній драматизм кохання, який неможливо подолати повністю. Це історія кохання директора радянського заводу Івана Орловця, пролетаря за соціальним походженням, до оперної актриси, буржуйки Ірини Завадської. Читачі тепло сприйняли твір, проте критика не підтримала прозового дебюту митця. Збереглися три п’єси Є. Плужника: «Професор Сухораб», «У дворі на передмісті», надруковані 1929 р., а віршована трагікомедія «Змова в Києві» побачила світ у 1989 р.

Третя збірка поезій «Рівновага» була завершена 1933 р. (її видали в 1943 р. Західній Європі). У ній митець розвиває вітаїстичні мотиви, що набувають нового сенсу й мистецького втілення. Поет планував написати ще й четверту збірку віршів-портретів, серед яких було б чимало іронічних, і п’яту — про кохання, проте не судилося: тоталітарний режим не дав митцеві здійснити творчі задуми.

Доля Є. Плужника була трагічною. 1934 р., поета було заарештовано й засу-джено до смертної кари за «антирадянську терористичну діяльність», як і багатьох інших талановитих митців-патріотів України. Згодом вирок пом’якшили, замінивши його на 10 років таборів, проте через сухоти й нестерпні умови відбування покарання на Соловках поет помер 2 лютого 1936 р.

Через 20 років Є. Плужника було реабілітовано: Верховний Суд скасував ви-рок і справу було припинено «за відсутністю складу злочину».

Прослухайте лекцію літературознавця Я. Цимбал про життя та творчість Є. Плужника, відкривши відео.

Поезії Є Плужника:

«ВЧИСЬ У ПРИРОДИ ТВОРЧОГО СПОКОЮ...» (1927)

Вчись у природи творчого спокою

дні вересневі. Мудро на землі,

Як від озер, порослих осокою,

Кудись на південь линуть журавлі.

Вір і наслідуй. Учневі негоже

Не шанувати визнаних взірців,

Бо хто ж твоїй науці допоможе

На певний шлях ступити з манівців?

«НІЧ... А ЧОВЕН — ЯК СРІБНИЙ ПТАХ!..» (1933)

Ніч... а човен — як срібний птах!..

(Що слова, коли серце повне!)

...Не спіши, не лети по сяйних світах,

Мій малий ненадійний човне!

І над нами, й під нами горять світи...

І внизу, і вгорі глибини...

О, який же прекрасний ти,

Світе єдиний!

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Прочитавши відомості про поета та переглянувши відео, дайте відповідь на запитання:

Як вийшло так, що Є. Плужник народився в Росії, але став українським поетом?

Як офіційна критика аргументувала несприйняття поетичної творчості Є. Плужника?

Яку людину зображав Є. Плужник у своїх поезіях?

Складіть літературний паспорт до поезій Є Плужника за такою схемою:

1.Назва твору.

2.Автор.

3.Літературний рід.

4.Жанр.

5.Вид лірики (громадянська, інтимна, пейзажна).

6.Провідний мотив.

7.Художні засоби.

Увага!!!

За програмою вам потрібно вивчити напам’ять поезію Є.Плужника «Вчись у природи творчого спокою…» або «Ніч…а човен – як срібний птах!..». Учіть та знімайте відео й надсилайте.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 17

Дата: 25.11

Тема: Павло Тичина. Художнє відтворення національно-визвольного пробудження народу, уславлення борців за вільну Україну в поезіях «Одчиняйте двері…», «Пам’яті тридцяти »

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Павло Тичина. Художнє відтворення національно-визвольного пробудження народу, уславлення борців за вільну Україну в поезіях «Одчиняйте двері…», «Пам’яті тридцяти »

Теоретичний матеріал

Революцію, як і весну, П. Тичина бачив в образі прекрасної дівчини. Але чому ж тоді поезія «Одчиняйте двері…» має трагічне звучання, не суголосна з молодістю й красою? Сумний мотив навіяний страшними наслідками захоплення влади більшовиками — жорстокістю й кров’ю. Перша строфа зі світлими символами (наречена — нове життя, національне пробудження українського народу; голуба блакить — мир) протиставляється другій, що має трагічну тональність (горобина ніч — нічна гроза з бурею; кров, тьма, дощ). Цією антитезою увиразнюється контраст між світлими сподіваннями українського народу й страшними, кривавими наслідками революції. Контраст властивий і кольоровій гамі, яку малює уява читача (голуба блакить — шляхи в крові, тьма, дощ). Експресивності додають алітерація [р] (двері, наречена, серце, хорали, горобина ніч, кров, незриданні сльози) та асонанс о (голуба блакить, очі, хорали, горобина ніч, одчинились двері, шляхи в крові, сльози, дощ).

Літературознавець А. Ніковський так писав про цю поезію: «Ефект цього вірша заснований на церковній ремінісценції, на тому моменті, коли наречена входить, люди обертаються до дверей… Тичина скористався тим глибоким ефектом, котрий походить від руйнації звичайної згадки: він ламає звичайну асоціацію й замість ясного образу… дає чорний образ зливи, дикої бурі…» Контраст, напружені переживання, антигуманна дійсність — ознаки експресіонізму. Власне, переплетення символістської та експресіоністичної манер, кольоровий слух і є ознаками синтетичного стилю П. Тичини — кларнетизму.

«ОДЧИНЯЙТЕ ДВЕРІ...» (1918)

Одчиняйте двері —

Наречена йде!

Одчиняйте двері —

Голуба блакить!

Очі, серце і хорали

Стали,

Ждуть...

Одчинились двері —

Горобина ніч!

Одчинились двері —

Всі шляхи в крові!

Незриданними сльозами

Тьмами

Дощ...

Вірш-реквієм «Пам’яті тридцяти» належить до громадянської лірики. П. Тичина присвятив його студентам, які під час бою під Крутами (неподалік Ніжина) січні 1918 р. потрапили в полон до більшовиків. Після страшних знущань їх стратили. Молодих героїв поховали на Аскольдовій могилі в Києві. Поет називає юних захисників «українським цвітом», а ворогів — Каїном (тобто братовбивцями).

Провідний мотив вірша — самопожертва молодих патріотів заради Бать-ківщини. Автор утвердив у ньому ідею патріотизму й гуманізму, засудивши зраду, жорстокість і терор. Світла картина природи («Квітне сонце, грає ві тер / І Дніпро-ріка...») увиразнює неприродність смерті молодих людей — тяжку втрату для України.

Пам’яті тридцяти (1918)

На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів українців,

Славних, молодих…

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! —

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадника рука? —

Квітне сонце, грає вітер

І Дніпро ріка…

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай! —

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

славою святих. — На

Аскольдовій могилі

Поховали їх.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Складіть літературний паспорт до кожного вірша за таким планом:

Назва твору.

Автор.

Літературний рід.

Жанр.

Вид лірики (громадянська, інтимна, пейзажна).

Провідний мотив.

Художні засоби.

Увага!!!

За програмою вам потрібно вивчити напам’ять одну з вивчених поезій П.Тичини. Учіть та знімайте відео й надсилайте.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 16

Дата: 25.11

Тема: Павло Тичина. Поєднання тенденцій символізму, неоромантизму, експресіонізму, імпресіонізму в поезіях «О панно Інно…», «Ви знаєте, як липа шелестить…»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Павло Тичина. Поєднання тенденцій символізму, неоромантизму, експресіонізму, імпресіонізму в поезіях «О панно Інно…», «Ви знаєте, як липа шелестить…»

Теоретичний матеріал

Свій стиль і світосприймання П. Тичина якнайповніше втілив у збірці «Соняшні кларнети» (1918 р., вийшла друком 1919 р.). У ній передано переживання молодої людини, яка тонко відчуває ритми природи, сонячні спалахи, сприймає світ природи як оркестр і мріє про світлу любов і щасливе життя. Поет поєднав традиційні прийоми з новаторськими, з багатьох стилів витворив свій, неповторний, відомий у літерату- рознавстві як кларнетизм.

Кларнетизм — термін на позначення стилю ранньої лірики П. Тичини. Кларнетизм виражається за допомогою багатьох поетичних засобів: звукових (асонанс, алітерація, звуконаслідування, анафора, епіфора), зорових (епітет, метафора, індивідуально-авторські слова) і формальних (розміщення строф і рядків). Ознаки кларнетизму:

Ø музикальність і ритмічність строф;

Ø асоціювання — митець не копіює навколишній світ, а передає мінливі асоціативні враження;

Ø символізм поетичної мови — майже кожне слово стає символічним натяком, про що прямо сказати не можна, адже воно неосяжне й невловиме.

Кларнетизм характеризують такі поняття, як «кольоровий слух», «слуховий колір», «аристократичність духу», «поетичний всесвіт», «філософська ідея всеєдності.

Читацька майстерня

«ВИ ЗНАЄТЕ, ЯК ЛИПА ШЕЛЕСТИТЬ...» (1911)

Ви знаєте, як липа шелестить

у місячні весняні ночі?

Кохана спить, кохана спить,

піди збуди, цілуй їй очі.

Кохана спить...

Ви чули ж бо: так липа шелестить.

Ви знаєте, як сплять старі гаї? —

Вони все бачать крізь тумани.

Ось місяць, зорі, солов’ї...

«Я твій», — десь чують дідугани.

А солов’ї!..

Та ви вже знаєте, як сплять гаї!

«О ПАННО ІННО, ПАННО ІННО!..» (1915)

О панно Інно, панно Інно!

Я — сам. Вікно. Сніги...

Сестру я Вашу так любив — Дитинно, злотоцінно.

Любив? — Давно. Цвіли луги...

панно Інно, панно Інно,

Любові усміх квітне раз —

ще й тлінно.

Сніги, сніги, сніги…

Я Ваші очі пам’ятаю,

Як музику, як спів.

Зимовий вечір. Тиша. Ми.

Я Вам чужий — я знаю.

хтось кричить: «Ти рідну стрів!»

І раптом — небо... шепіт гаю…

О ні, то очі Ваші. — Я ридаю.

Сестра чи Ви? — Любив...

Для кращого розуміння поетичної творчості українського поета Павла Тичини подивіться відео:

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Створіть літературний паспорт до поезій П.Тичини: «О панно Інно…», «Ви знаєте, як липа шелестить…» за таким планом:

1.Назва твору.

2.Автор.

3.Літературний рід.

4.Жанр.

5.Вид лірики (громадянська, інтимна, пейзажна).

6.Провідний мотив.

7.Художні засоби.

Творче завдання (за бажанням на високий рівень)

Напишіть коротке есе (0,5-1.стор.) на тему: «Чому П.Тичина означив свої поетичні кларнети епітетом соняшні?»

Увага!!!

За програмою вам потрібно вивчити напам’ять одну поезію П. Тичини «Арфами, арфами…», «О панно Інно…» або «Ви знаєте, як липа шелестить…». Учіть та знімайте відео й надсилайте.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 15

Дата: 24.11

Тема: Павло Тичина. Основне з життя і творчості поета. Поезія «Арфами, арфами…»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Павло Тичина. Основне з життя і творчості поета. Поезія «Арфами, арфами…»

Спостереження

Переглянувши відео Не такий, до якого ми звикли - історія Павла Тичини,

поміркуйте: таким ви уявляли Павла Тичину?

Теоретичний матеріал

Павло Григорович Тичина

(1891-1967) поет-символіст

Поет світового масштабу;

дивний мрійник з очима дитини і розумом філософа;

хліборобський (селянський) Орфей;

бард Центральної Ради.

Народився в с. Піски Чернігівської області в родині дяка. Отримав музичне виховання, грав на флейті, гобої, кларнеті, бандурі, піаніно та ін. Навчався у Чернігівській духовній семінарії, потім – у Київському комерційному університеті, який не закінчив у зв’язку з революцією. Працював в хорі (спочатку солістом, а потім – диригентом). Працював у газеті «Нова рада»(1917), у журналі «Літературний вісник»(1918-1919). Міністр освіти УРСР (1943–1948). Лауреат Сталінської премії (1941). Голова Верховної Ради (1953-1956). Лауреат Шевченківської премії (1962). Герой Соціалістичної Праці (1967). Перший вірш «Блакить мою душу обвіяла» у 1907 р. У 1911 р. після прослухання вірша Тичини «Розкажи, розкажи мені, поле..» Коцюбинський заявив: «Серед нас справжній поет».

Вірші:

1912 р. «Ви знаєте, як липа шелестить»

1914 р. «Арфами, арфами»

1915 р. «О, панно Інно..»

1918 р. «Золотий гомін»

1918 р. «Пам’яті 30» (присвячений бою під Крутами)

1919 р. «Революційний гімн»

1933 р. «Партія веде»

З другої половини 1920-х р. змушений був писати на замовлення партії влади.

Збірки:

1918 р. «Сонячні кларнети»

1920 р. «Плуг»

1920 р. «Замість сонетів і октав»

1921 р. «В космічному оркестрі»

1924 р. «Вітер з України»

Створив унікальний кларнестичний стиль.

Читацька майстерня

«АРФАМИ, АРФАМИ…» (1914)

Арфами, арфами —
золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Думами, думами —
наче море кораблями, переповнилась блакить
Ніжнотонними:
Буде бій
Вогневий!
Сміх буде, плач буде
Перламутровий...
Стану я, гляну я —
скрізь поточки як дзвіночки, жайворон
як золотий
З переливами:
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Любая, милая,-
чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям
вкрай.
Там за нивами:
Ой одкрий
Колос вій!
Сміх буде, плач буде
Перламутровий...

У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Павла Тичини.

Розкажіть про жінок у житті Павла Тичини. (письмово)

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 19

Дата: 24.11

Тема: Прикметник. Відмінкові закінчення прикметників

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Прикметник. Відмінкові закінчення прикметників

Спостереження

Прочитайте оголошення й виконайте завдання.

Увага!

Зник непородний дворовий собака. Відгукується на ім’я Барсик. Невисокий, пухнастий, білого кольору. Якщо знайшли, будь ласка, зателефонуйте: (067)767-76-76 (Андрій).

Оголошення

Допоможіть знайти собаку. Кличка – Бім. Зник у мікрорайоні Теремки. На тих, хто знайде нашого улюбленця, чекає винагорода. Тел.(050)767-76-76 (Ольга).

v За яким оголошенням легше знайти собаку?

v Завдяки чому власник першого оголошення має більше шансів знайти тварину?

Теоретичний матеріал

Кожна самостійна частина мови має свої граматичні категорії та ознаки: рід, число, відмінок, особу та ін. Усталені правила вживання роду, числа й відмінка та ін. є морфологічними нормами.

Прикметник — самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета (колір, розмір, запах, матеріал, належність його комусь та ін.) і відповідає на питання який? чий? Наприклад: бадьорий, нижній, сестрин, Сергіїв. У реченні прикметник є означенням або частиною складеного іменного присудка: Ольжина думка слушна. Прикметник змінюється за родами, числами й відмінками. Ці форми залежать від іменника, з яким він пов’язаний: гострий ніж, гострого ножа, гострому ножу, гостре слово, гострі голки і т. д.

Розряди прикметників за значенням

якісні	відносні		присвійні

ознака предмета, що виявляється	ознака предмета	за його	належність предмета кому- небудь
більшою чи	відношенням до	інших
меншою мірою	предметів, дій чи обставин

який?	який?		чий?

смачний — смачніший	учорашній, морський		батьків, Маріїн, вовчий

Присвійні прикметники утворюються так:

іменник чоловічого чи жіночого роду на -а (-я) (І відміна) + суфікс -ин (-їн): сестра — сестрин, Микола — Миколин, Марія — Маріїн (АЛЕ: суддя — суддів, Ілля — Іллів);

іменники чоловічого роду на приголосний та -о + суфікс -ів (-їв): син — синів, синова; Сергій — Сергіїв, Сергієва; коваль — ковалів, ковалева;

назва тварини (птаха) + суфікси -ів, -ин (-їн), -ач (-яч): лев — левів, левова; ластівка — ластівчиний, ластівчина; лис — лисячий, лисяча.

Деякі присвійні прикметники утворюються від назв тварин за допомогою прикметникового закінчення: ведмідь — ведмежий, ведмежа.

Відмінкові закінчення прикметників

До твердої групи належать прикметники на твердий приголосний основи (рудий, Олегів), а до м’якої групи — на м’який приголосний (синій, безкра[йі]й).

Відм.	Чоловічий рід		Жіночий рід		Множина

	тв. гр.	м’як. гр.	тв. гр.	м’як. гр.	тв. гр.	м’як. гр.
	тв. гр.	м’як. гр.	тв. гр.	м’як. гр.	тв. гр.	м’як. гр.

Н.	білий	синій	біла	синя	білі	сині

Р.	білого	синього	білої	синьої	білих	синіх

Д.	білому	синьому	білій	синій	білими	синіми

Зн.	як у Н. або Р. відм.		білу	синю	як у Н. або Р. відм.

Ор.	білим	синім	білою	синьою	білими	синіми

М.	(на) білому,	(на) синьому,	(на) білій	(на) синій	(на) білих	(на) синіх
	-ім	-ім

Прикметники середнього роду мають ті самі закінчення, як і в чоловічому, за винятком лише називного й знахідного відмінків, де в середньому роді мають закінчення -е (-є): біле, синє.

Прикметники чоловічого й середнього роду однини на -лиций в окремих непрямих від-мінках мають м’який кінцевий приголосний основи: білолицього, білолицьому, (на) білолицьому.

У формі місцевого відмінка однини чоловічого та середнього роду треба надавати перевагу закінченню -ому в науковому та діловому стилях: на новому протоколі (не на новім протоколі), у складнопідрядному реченні (не в складнопідряднім реченні). В інших стилях ці закінчення вживають паралельно: Я сьогодні в доброму (в добрім) гуморі.

ЗАУВАЖТЕ!

Дружний — пов’язаний взаємною прихильністю, злагоджений (дружний колектив, дружна сім’я), а дружній — який ґрунтується на дружбі, доброзичливий, прихильний (дружній потиск руки, дружній погляд, дружній візит).

Слів природній та зворотній в українських словниках немає. Отже, уживайте прикметники твердої групи природний та зворотний: природний баланс, природна поведінка; зворотний шлях, зворотна адреса.

1.Утворіть від іменників присвійні прикметники й запишіть їх у дві колонки: 1) із суфіксом -ин (-їн); 2) із суфіксом -ів (-їв).

Микола, Амалія, Римма, Ілля, Валерій, Ірина, Андрій, читачка, Клара, начальник, артистка.

2.Перепишіть прикметники, знявши риску.

Сіро/зелений, жовто/гарячий, кримсько/татарський, лимонно/кислий, зло/ворожий, вагоно/ремонтний, південно/східний, західно/європейський, давньо/римський, п’яти/зір-ковий, червоно/гарячий, блідо/рожевий, м’ясо/молочний, електронно/обчислювальний, народно/поетичний, крохмале/патоковий, мовно/літературний, історико/філологічний, шести/тонний, усесвітньо/історичний, соціально/економічний, івано/франківський, фран-цузько/німецький, кисло/солоний.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 14

Дата: 23.11

Тема: Авангардні тенденції в українській літературі 1920-х років. Поет-футурист М. Семенко - сміливий експериментатор

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Авангардні тенденції в українській літературі 1920-х років. Поет-футурист М. Семенко - сміливий експериментатор

Теоретичний матеріал

У цей час нові підходи запропонував авангардизм, що проявився в різних течіях: футуристи культивували урбаністичні мотиви, поклонялися технічним винаходам; найбільшу революцію здійснили кубісти, зображаючи дійсність за допомогою геометричних форм, а довели її до логічного завершення абстракціоністи, відмовившись від ілюзорно-предметного зображення дійсності й використавши кольорові плями, геометричні фігури, лінії та інші засоби.

Сюрреалісти сполучали майже фотографічну натуралістичність мазка з фан-тастичністю, поєднували несумісне. Твори конструктивістів характеризувалися суворістю, геометризмом, лаконічністю форм і зовнішньою монолітністю. Авангардизм в історії українського живопису відтворили О. Архипенко, О. Богомазов, О. Екстер, К. Малевич, І. Падалка, А. Петрицький, В. Татлін та ін.

На жаль, багато видатних художників було репресовано й знищено комуністичним режимом. У тоталітарному суспільстві 1930-х років владою був проголошений соцреалізм — художній метод, який прийшов на зміну «буржуазному» модернізму й базувався на народності, героїзмі трудящих, монументальності й уславленні комуністичних вождів.

Теорія літератури

Український літературний авангард виник як різка реакція на традиційні напрями в літературі.

Авангард (фр. avant — спереду й garde — передовий загін) — літературний напрям, що характеризується радикальним новаторством і схильністю до експериментів. Головна мета — очищення шляху для нового, що має прийти в мистецтво.

Авангардисти заперечували та викривали через висміювання й пародіювання застарілі ідеї та форми, постійно експериментували, оновлюючи погляди на світ і мистецькі засоби. Однак часто створення зовсім нового залишалося недосяжним через свою утопічність.

Авангардизм виявився в різних модерних течіях — в абстракціонізмі, дадаїзмі, конструктивізмі, кубізмі, сюрреалізмі, футуризмі.

Футуризм (фр. futurum — майбутнє) — авангардний напрям, що заперечував класичну спадщину, намагаючись зруйнувати всі традиції та прийоми старого мистецтва, створюючи новий стиль. Футуризм — це мистецтво, яке відображає епоху технічного прогресу. Його спрямування можна визначити трьома м: місто, машина, маса.

Основними ознаками футуризму є:

v урбаністичні мотиви — зображення міста як головного місця подій, естетика машинної індустрії;

v культ надлюдини, яка змінює світ за допомогою техніки;

v епатажність (поведінка, що порушує загальноприйняті норми та правила);

v прагнення створити мистецтво майбутнього.

Футуристи «випускали слова на волю» (М. Семенко), звільняли вірш від збігу фраз і віршованого рядка, легко творили нові слова, уводили в поезію дисонанси, що мало передавати ритм нової доби.

Засновником футуризму вважають італійського письменника Ф. Т. Марінетті, який 1909 р. своїм «Маніфестом футуристів» закликав знищувати панівні мис-тецькі форми ХІХ ст. й культивувати «телеграфний стиль». Футуризм яскраво проявився в російській поезії, зокрема у творчості В. Маяковського, В. Хлєбникова й Б. Ліфшиця. В українській літературі футуризм започаткував М. Семенко. До найпомітніших представників цього літературного руху належать О. Влизько та Ґео Шкурупій.

Український авангард в образотворчому мистецтві представлений творчістю О. Архипенка, О. Богомазова, Д. Бурлюка, О. Екстер, В. Єрмилова, А. Петрицького, В. Татліна та ін.

Михайль Семенко (1892–1937)

Михайль (Михайло) Семенко народився 31 грудня 1892 р. в с. Кибинцях, що на Полтавщині, у родині письменниці та волосного писаря. Навчався в реальних училищах Хорола й Кременчука, вищу освіту здобував у Петербурзькому психоневрологічному інституті, паралельно відвідував клас скрипки в консерваторії. У Петербурзі юнак захопився футуристичними ідеями, саме тут він розпочав свою літературну працю. Перша поетична збірка М. Семенка «Прелюди» вийшла друком 1913 р. за сприяння київського угруповання символістів «Українська хата», 1914 р. були надруковані дві наступні збірки — «Дерзання» і «Кверофутуризм», які й розпочали історію українського футуризму.

Коли 1914 р. розпочалася Перша світова війна, М. Семенка мобілізували на Далекий Схід, у Владивосток, де він служив телеграфістом. Тут поет написав збірки «П’єро здається» і «П’єро кохає», випробувавши себе в імпресіонізмі й символізмі. Зміна мистецьких настроїв пов’язана з романтичною та водночас сумною любовною історією. Грубий та іронічний поет маскує себе в образі ліричного героя П’єро. Михайлю Семенку з молодою дружиною Лідією Горенко довелося пережити громадянську війну, Гетьманщину, Директорію, білогвардійський терор. Коли до влади прийшов Денікін, поета заарештували й кинули до Лук’янівської в’язниці, і тільки дивом М. Семенко уникнув долі розстріляних М. Чумака й Г. Михайличенка, разом з якими очолював літературнохудожній журнал «Мистецтво». У Києві, а потім у Харкові провідний футурист України випускає періодичні видання: «Український журнал», «Фламінго», «Альманах трьох», «Катафалк искусства» (рос.), «Сема-фор у майбутнє». У середині 1920-х років митець працював режисером на Одеській кіностудії.

Семенко створює мистецьку групу «Нова генерація» (1927–1930) й од-нойменний щомісячний часопис. Навколо нього гуртується талановита мо-лодь. Письменник захоплюється деструкцією й претендує на керівну роль у літературному процесі. Проте інші літературні об’єднання (МАРС, ВАПЛІТЕ, «київські неокласики», «Ланка») досягають більших успіхів у модернізації лі-тератури. Засмучений М. Семенко намагається дискредитувати ці літературні угруповання перед комуністичною владою, яка спочатку охоче користується такою «допомогою», а згодом свій гнів скеровує проти поета. У 30-х роках ХХ ст. футуризм було заборонено, як ворожий, а М. Семенко, піддавшись тиску, визнав «помилковість» своїх позицій та перейшов до офіційного соцреалістич-ного стилю. Він прославляє вождів і компартію в збірках «Сучасні вірші» (1931), «З радянського щоденника» (1932), «Міжнародні діла» (1933). Проте це не врятувало поета: його було заарештовано за «контрреволюційну націоналістичну діяльність» і 24 жовтня 1937 р. розстріляно.

Діалог із текстом

Бажання (1914)

Чому не можна перевернути світ?

Щоб поставити все догори ногами?

Це було б краще. По-своєму перетворити,

А то тільки ходиш, розводячи руками.

Але хто мені заперечить перевернути світ?

Місяця стягнуть і дати березової каші,

Зорі віддати дітям — хай граються,

Барви, що кричать весняно, — служниці Маші.

Хай би одягла на себе всі оті розкоші!

Тоді б, певно, Петька покохав її, скільки було сили.

А то ходиш цим балаганом, що звуть — природа,

Й молиш: о, хоч би вже тебе чорти вхопили!

Ліричний герой вірша «Бажання» вражає читача: він хоче перевернути світ, «щоб поставити все догори ногами», збирається «місяця стягнуть і дати березо вої каші», «зорі віддати дітям», а «барви, що кричать весняно, — служниці Маші». Природа ж для нього — «балаган», тому й хоче, щоб «тебе чорти вхопили». Автор руйнує усталену поетичну традицію (деструкція), використовуючи верлібр з довільним римуванням лише декількох рядків. Емоційну піднесеність, властиву поезії, він спрощує до прозаїчного рівня, згадуючи служницю Машу та її парубка Петьку. Поруч з метафорами (барви, що кричать весняно) використовує фразео логізми із зниженим забарвленням: дати березової каші — відшмагати, відлуп цювати; а стійка сполука щоб тебе чорти вхопили маркована словниками як вульгарна й означає побажання смерті. Це і є запереченням поетичних традицій попередніх поколінь, що властиве футуризму.

Запрошення (1914)

Ви знаєте?

Прекрасний краєвид з гори Батиєвої.

Ви, певне, не були там ніколи?

Не гуляли по сніго-білому полю?

Ми вас запрошуємо —

наберіться бажання сміливого

і приходьте до нас.

У нас тут доволі весело.

Звичайно, до нас не заходять

автомобілі —

Але почуваємо ми себе зовсім

добре,справді.

Ах, як тут гарно!

Як тут симпатично й ріжнобарвно!

Люди ми сильні, молоді, сміливі —

не боїмось нікого й бажаємо усім добра.

Коли хочете — ми не заздрим і Батиєві,

бо нам дуже вдячна ця прекрасна гора.

Будьте ж такі добрі,

не дивіться, як на звірів, на нас —

довірливо й доброзичливо,

захопивши «трості», —

самі побачите, як у нас прекрасно, —

приходьте до нас у гості!

Ліричний герой поезії «Запрошення» — це узагальнений образ молодих митців, які з легкою іронією звертаються до старшого покоління, що не розуміє їхніх експериментів. Вони запрошують прийти на Батиєву гору. У той час це була околиця Києва, куди «не заходять автомобілі», де немає інших, звичних для них міських вигод. Сильні, молоді й сміливі протиставлені старшому поколінню передусім за несприйняттям мистецьких переконань. Митці, досвідчені й традиційні у своїй творчості, означені словом «трості» (лапки тут використано не випадково!), а молоді й сміливі — порівнянням «як на звірів». Ліричний герой хоче знайти спільну мову зі старшим поколінням інтелігенції, намагається розкрити йому світ модерної поезії.

Яке поняття ширше за змістом — «авангардизм» чи «футуризм»?

Визначте ознаки футуризму в поезіях М. Семенка й запишіть їх.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 13

Дата: 23.11

Тема: «Розстріляне відродження». Українська література ХХ ст. як новий етап в історії національної культури

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: «Розстріляне відродження». Українська література ХХ ст. як новий етап в історії національної культури

Спостереження

Розглянувши репродукції картин, дайте відповіді на запитання. (усно)

М. Бурачек. Зима. А. Мокрицький. Д. Бурлюк.

Алея в саду Портрет дружини Карусель

Визначте, яка картина створена в ХІХ ст.

За якими ознаками ви визначили картину ХІХ ст., а за якими — полотна ХХ ст.?

Використовуючи знання або власну інтуїцію, доберіть до кожної картини відповідний термін: «авангардизм», «імпресіонізм», «романтизм».

Теоретичний матеріал

У ХХ ст. домінували такі стильові напрями: модернізм (наприкінці ХІХ ст. — 1920-і роки), соцреалізм (1930–1980-і роки) і постмодернізм (1980-і — початок ХХІ ст.). У центрі кожного з цих напрямів була людина, щоправда, соцреалізм як панівна ідеологія руйнував особистість, модернізм боровся за неї як за індивідуальність, а постмодернізм зображав зневіру в людині.

Українську літературу 20-х років ХХ ст. називають «червоним ренесансом», або «розстріляним відродженням».

Теорія літератури

«Розстріляне відродження» — умовна назва літературно-мистецької генерації у 20-х — на початку 30-х років ХХ ст. У цей період було знищено більшість представників українського письменства, інтелігенцію, які розбудовували національну культуру. Серед них: Михайло Драй-Хмара, Микола Зеров, Микола Куліш, Лесь Курбас, Валер’ян Підмогильний, Євген Плужник, Михайль Семенко та ін. — найяскравіші представники української літератури й національної історії загалом.

У 20-х роках ХХ ст. розквітла творчість багатьох талановитих митців різних стильових уподобань і смаків. 1918 р. виникає мистецьке угруповання «Біла студія», до якого належали київські поети П. Тичина, М. Семенко, художник А. Петрицький, режисер та актор Курбас. 1919 р. створено угруповання «Музагет» (об’єднало митців різних напрямів), з якого в 1920 р. утворилася група «Гроно», що культивувала імпресіонізм і футуризм. Гронівці вважали мистецтво інструментом духовного спілкування між людьми.

1921 р. М. Семенко заснував групу «Аспанфут» («Асоціація панфутури стів»), яка у своїй програмі прогнозувала швидке відмирання мистецтва через його традиційність, пропагувала створення «метамистецтва» — поєднання поезії, живопису, скульптури, архітектури й кіно.

1923 р. в Києві було створено групу «Аспис» («Асоціація письменників»), до якої належали митці різних поколінь і світовідчувань: М. Рильський, Є. Плуж-ник, М. Зеров, Г. Косинка, П. Филипович, В. Підмогильний. З «Аспису» вийшли майбутні неокласики. Через рік це угруповання вже було реорганізоване в «Ланку». Воно проголосило об’єднання старої української літератури з новою, оскільки «пролетарська література розривала українські традиції». 1926 р. до «Ланки» приєдналися ще декілька митців — так постало угруповання МАРС (Майстерня революційного слова). Найбільші літературні організації — «Плуг», «Гарт» і ВАПЛІТЕ — були створені в тодішній україн-ській столиці Харкові, саме тут найпотужніше вирувало культурно-мистецьке життя України. Організація «Плуг» (1922–1932) (керівник С. Пилипенко) дотримувалася традицій реалізму, зображувала життя тодішнього села в дусі партійних вимог. 1926 р. Спілка «Гарт» (1923–1925) (керівник В. Еллан-Блакитний) пропагувала поширення комуністичної ідеології, мова творів мала бути українською.

Літературна організація ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури, 1926–1928) (президент М. Хвильовий) виникла в Харкові наприкінці 1925 р. До неї ввійшли колишні члени «Гарту». Вони дбали про престиж української літератури, підтримуючи насамперед талант і новаторство, професійну майстерність. Діяльність ВАПЛІТЕ розвивалася саме тоді, коли відбувалася літературна дискусія 1925–1928 рр. Приводом для дискусії стала стаття М. Хвильового «Про “сатану в бочці”, або Про графоманів, спекулянтів та інших просвітян», яка була спрямована проти низькопробної «червоної графоманії». М. Хвильовий та його однодумці ставили за мету знищити рабський дух у свідомості українського народу, вони дбали про високу художню майстерність і свободу у висловленні свого «Я»; зображали вольову людину фаустівського типу, а ці ознаки були властиві зарубіжній класиці. Дискусія з літературної переросла в політичну: влада змусила ВАПЛІТЕ оголосити про «саморозпуск», а багатьом членам цього угруповання повісили ярлик «ворога народу».

Авангардну українську літературу представляли організації «Нова генерація» (1926–1930), яку очолював М. Семенко, і «Авангард» (1926–1930) з В. Полі-щуком на чолі. Метою цих літературних осередків було створення «ідеологічно витриманої» літератури із залученням «широких робітничих мас».

1930-і роки розпочалися масові репресії, зокрема 1937 р. (пік сталінських репресій!) «на честь 20-ліття Жовтня» в урочищі Сандармох (на півночі Росії) було розстріляно 1111 в’язнів Соловків, серед яких було 130 українських письменників, а саме: М. Зеров, М. Куліш, Л. Курбас, В. Підмогильний та ін. Протягом 1920–1930-х років жертвами масових репресій стало понад 500 укра-їнських митців.

Після революції 1917 р. в образотворчому мистецтві відбувалася боротьба художніх напрямів і течій. Міцні позиції утримували імпресіоністи (М. Бурачек, Мурашко, З. Серебрякова, І. Труш). Вони відображали витончені враження та спостереження миттєвих відчуттів і переживань, природу, намагалися відтворити мінливі ефекти світла.

І.Труш. Літо 1930-і роки

Практичне завдання

У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про період в українській літературі «розстріляного відродження».

Визначте ознаки літератури «розстріляного відродження».

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 17

Дата: 01.11

Тема: Контрольне есе «Чи кожну людину можна назвати особистістю?»

Зміст: Теоретичний матеріал

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольне есе «Чи кожну людину можна назвати особистістю?»

Теоретичний матеріал

Вимоги до есе

1.Обсяг – 3-3,5 сторінки тексту.

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 10

Дата: 27.10

Тема: Олександр Олесь. «Чари ночі»-перлина інтимної лірики української поезії. Експресивне висловлювання патріотичних почуттів «О слово рідне! Орле скутий!..»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Олександр Олесь. «Чари ночі»-перлина інтимної лірики української поезії. Експресивне висловлювання патріотичних почуттів «О слово рідне! Орле скутий!..»

Теоретичний матеріал

Надзвичайно красива поезія Олександра Олеся “Чари ночі” є прикладом ліричного романсу. Вона настільки мелодійна, що моментами хочеться підспівувати!

Літературний рід: лірика.

Жанр: вірш-романс (популярна народна пісня).

Вид лірики: інтимна.

Провідний мотив: краса життя, краса кохання — над усе.

Віршовий розмір: чотиристопний ямб із пірихієм, що утворює особливу ритміку.

Вид римування: перехресне.

Рима: чергування чоловічої і жіночої рими, що увиразнює звукову тональність вірша.

Поезія стала улюбленою народною піснею «Сміються, плачуть солов’ї…». Вона сприймається як гімн юності, пісня коханню, як уславлення органічної єдності життя людини і природи. Святковий бенкет весни, коли «уся земля тремтить В палких обіймах ночі, Лист квітці рвійно шелестить, Траві струмок Воркоче», природно відтінює «летючу мить життя» людини, нагадує, що життя — тільки «єдина мить».

Поезія сповнена вітаїстичних, тобто життєлюбних мотивів, які прославляють філософію життя ліричного героя, його закоханість у красу буття і людини.

Для вирішення ідейно-художнього задуму автор вибрав кільцеву композицію твору, яка є важливим складником авторської концентрації почуттів, відтворення динаміки розгортання ліричного сюжету. Лірична оповідь у поезії складається з трьох суб’єктів:

ü власне автора;

ü ліричного героя;

ü «ти», тобто адресата, умовного співрозмовника.

Ця поезія — заклик не забувати, що життя — мить, яка так швидко спливає, тому треба насолодитися кожним прожитим днем, кожною хвилиною: Лови летючу мить життя!..

Гори! Життя — єдина мить,

для смерті ж — вічність ціла.

Хвилинка поезії

“Чари ночі”

Сміються, плачуть солов’ї

І б’ють піснями в груди:

“Цілуй, цілуй, цілуй її, —

Знов молодість не буде!

Ти не дивись, що буде там,

Чи забуття, чи зрада:

Весна іде назустріч вам,

Весна в сей час вам рада.

На мент єдиний залиши

Свій сум, думки і горе —

І струмінь власної душі

Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя!

Чаруйсь, хмелій, впивайся

І серед мрій і забуття

В розкошах закохайся.

Поглянь, уся земля тремтить

В палких обіймах ночі,

Лист квітці рвійно шелестить,

Траві струмок воркоче.

Відбились зорі у воді,

Летять до хмар тумани…

Тут ллються пахощі густі,

Там гнуться верби п’яні.

Як іскра ще в тобі горить

І згаснути не вспіла, —

Гори! Життя — єдина мить,

Для смерті ж — вічність ціла.

Чому ж стоїш без руху ти,

Коли ввесь світ співає?

Налагодь струни золоті:

Бенкет весна справляє.

І сміло йди під дзвін чарок

З вогнем, з піснями в гості

На свято радісне квіток,

Кохання, снів і млості.

Загине все без вороття:

Що візьме час, що люди,

Погасне в серці багаття,

І захолонуть груди.

І схочеш ти вернуть собі,

Як Фауст, дні минулі…

Та знай: над нас — боги скупі,

Над нас — глухі й нечулі…”

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Сміються, плачуть солов’ї

І б’ють піснями в груди:

“Цілуй, цілуй, цілуй її —

Знов молодість не буде!” (1904)

Послухати пісню у виконанні Ніни Матвієнко ви можете тут: «Сміються, плачуть солов’ї»

«О слово рідне! Орле скутий!»

Літературний рід: лірика.

Жанр: вірш-медитація.

Поезія-медитація — це вірші-роздуми на філософську та житейську теми. Це поетичні роздуми про швидкоплинність життя, нездійсненність мрій та бажань ліричного героя, невідворотність смерті.

Вид лірики: патріотична.

Провідний мотив: поет щиро захоплюється рідним словом, гнівно картає колонізаторів, які його нищать, та своїх безбатченків, котрі його зневажають.

Віршовий розмір: чотиристопний ямб.

Вид римування: кільцеве.

Рима: чергування чоловічої і жіночої рими, що увиразнює звукову тональність вірша.

Символи у вірші — меч (войовнича грань рідного слова), сонце (миролюбна, окрилена, творча грань рідного слова), слово (усе рідне, найдорожче), Самсон (віра в духовне визволення народу-богатиря).

Олександр Олесь у цій поезії виголосив справжній гімн українському слову, нагадуючи всім, що діти не повинні забувати мову батьків. У будь-якому разі автор переконаний, що мовне, національне відродження України обов’язково стане «дощами судними» для її ворогів.

Ідея вірша висловлена в міфологічно-біблійних символах: О слово! Будь мечем моїм! Поезія вибудована як монолог-звертання ліричного героя до рідного слова. Три частини композиції виконують роль тези, антитези і синтезу.

Хвилинка поезії

«О слово рідне! Орле скутий!»

О слово рідне! Орле скутий!

Чужинцям кинуте на сміх!

Співочий грім батьків моїх,

Дітьми безпам’ятно забутий.

О слово рідне! Шум дерев!

Музика зір блакитнооких,

Шовковий спів степів широких,

Дніпра між ними левій рев…

О слово! Будь мечем моїм!

Ні, сонцем стань! вгорі спинися,

Осяй мій край і розлетися

Дощами судними над ним. (1907)

Послухати реп від проєкту АПОКРИФ ви можете тут: «О слово рідне! Орле скутий!»

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Чому поезія «Чари ночі» стала відомим романсом? Що, на вашу думку, сприяло її популярності?

2.З якими творами відомих українських поетів перегукується вірш «О слово рідне! Орле скутий!..»?

Увага!!!

За програмою вам потрібно вивчити напам’ять поезію Олександра Олеся «Чари ночі» або вірш «О слово рідне! Орле скутий!..» . Учіть та знімайте відео й надсилайте.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 11

Дата: 27.10

Тема: Драматичний етюд О. Олеся «По дорозі в казку». Дорога в казку – символ духовних поривань до кращого життя

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Драматичний етюд О. Олеся «По дорозі в казку». Дорога в казку – символ духовних поривань до кращого життя

Теоретичний матеріал

Аналіз етюду «По дорозі в казку» Олександра Олеся

Паспорт твору

Історія написання:

1914-го року виходить збірка Олександра Олеся «Драматичні етюди». Особливо яскраве враження справляє етюд «По дорозі в Казку», створений письменником ще в 1908 року. Про популярність його свідчить той факт, що твір видавався у 1910, 1914, 1921, 1934 роках. Драматичний етюд Олександра Олеся «По дорозі в Казку» присвячений завжди актуальній проблемі вождя і народу. Поступ, мета завжди досягаються сміливістю одиниць, їхнім подвижництвом, а нерідко й смертю. Образ Казки як символ у цьому творі багатогранний. Це і держава, і мрія, і земля обітована –тобто все те, що манить і тривожить людські уми, спонукає до руху вперед.

Художній напрям: модернізм

Течія: символізм з ознаками романтизму.

Ознаки символізму:

v переконаність героїв у необхідності обрати поводиря;

v віра в невідворотність долі;

v упевненість у марності надій на розгадування таємниць життя.

Ознаки романтизму:

v уславлення сильної особистості, спроможної повести за собою натовп, та її героїзму

v використання алегоричних образів, наприклад, вінок із червоних маків.

Рід літератури: епос.

Жанр: етюд

Драматичний етюд (фр. etude — вивчення, нарис) — невеликий, як правило, одноактний віршовий чи прозовий драматичний твір, у якому представлено епізод чи фрагменти світу, а дійові особи зображуються лаконічно, пунктирно, стаючи образами-символами.

Жанрові ознаки драматичного етюду:

• стислий, динамічний сюжет й одна сюжетна лінія;

• переважно одна-дві картини;

• невелика кількість персонажів;

• гострий конфлікт, що виражається на рівні внутрішнього світу героя й часто

призводить до трагічної розв’язки;

• головний герой наділений суперечливими рисами характеру;

• афористичність мови персонажів.

Драматург, відкидаючи приземленість, створює філософсько-ліричні настроєві «картинки» життя і виявляє в них загальнолюдські цінності. Талановитим представником цього жанру був Олександр Олесь: «Трагедія серця», «Осінь», «При світлі ватри», «На свій шлях», «По дорозі в Казку».

Тема: взаємини героя (індивідуальності) й натовпу (колективу), розбіжність між мрією й дійсністю, ідеалом і реальністю.

Провідна тема твору — зображення пошуку людиною шляху до щастя, обов’язковою умовою якого є розвиток її духовності.

Ідея: засудження матеріальних цінностей, возвеличення духовності, мрії.

Проблематика:

v взаємини лідера і маси, натовпу і героя;

v матеріальне і духовне;

v суперечність між аморальністю і духовністю;

v мрія та реальність;

v шляхи досягнення мети.

Образи людей:

ВІН

Хлопчик.

Дівчина.

Юрба (старі, молоді, жінки, діти).

Автор нікому не дає власних імен, тим самим нівелюючи кожну особистість і спільноту в цілому. Суспільство, яке не вміло мріяти, не бажало змін, просто приречене деградувати до стану стада.

Символічні образи:

Мак – це символ жертовної крові, яку проливає той, хто прагне покращити життя людей.

Терен (терновий вінок) – символ справжнього вождя, який готовий на жертву заради інших.

Людина подібна до горили – символ духовної збіднілості й обмеженності.

Хлопчик у вбілому вбранні, який прийшов із Казки – символ нового покоління, якому належить творити майбутнє.

Квітку папороті (хлопчик мав намір зірвати) – символ щастя і безсмертя народного волелюбного духу.

Дорога в Казку – символ духовних поривань людини до кращого життя.

Час і місце подій: не вказані (ці проблеми можуть бути в будь-якій країні в будьякий час)

Композиція: Етюд на 3 картини

В основі сюжету покладено філософську ідею про два світи, що живуть у людині, —матеріальний і духовний. У центрі зображення — особистість, яка шукає шляхи до духовного удосконалення і прагне змінити оточення. Особливістю композиції твору є зображення наскрізного образу дороги, яка виступає не стільки конкретним шляхом, скільки символічним узагальненням вибору людьми життєвого шляху.

Повний зміст драматичного етюду ви можете прочитати тут: «По дорозі в казку».

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Знати зміст драматичного етюду О.Олеся.

2. Створити порівняльну характеристику головного героя та Юрби.

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 16

Дата: 25.10

Тема: Поняття мовної стійкості. Джерела, що живлять мовну стійкість

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Поняття мовної стійкості. Джерела, що живлять мовну стійкість

Спостереження

Прочитайте діалог і виконайте завдання.

На рецепції в готелі «Чернігів»:

— Добрий день, я забронював номер у вашому готелі на дві доби.

— Здравствуйте. Назовите Вашу фамилию.

— Андрей Веселовский.

— Заполните анкету…

Хто більш мовно стійкий — працівник готелю чи клієнт?

Чи зобов’язаний представник сфери послуг спілкуватися тією мовою, якою послуговується клієнт?

Чи можна, на вашу думку, таку мовну ситуацію вважати проблемною?

Теоретичний матеріал

Українська мова протягом останніх трьохсот років зазнавала утисків та обмежень: указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою (1720), указ Катерини ІІ про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії (1763), Валуєвський циркуляр (1863), Емський указ (1876), постанови радянської влади про переведення українських шкіл на російську мову навчання та ін. З огляду на це й на відсутність державності на українських землях українці почали втрачати свою мовну стійкість, що загрожує українській мові зникненням.

Мовна стійкість — намір і поведінка особистості чи групи людей, спрямовані на послідовне й неухильне користування в щоденному спілкуванні певною мовою, незалежно від того, якою мовою послуговується співрозмовник.

Мовну стійкість живлять чотири головні джерела:

національна традиція (історична пам’ять народу);

національна свідомість і солідарність;

національна культура (духовна та матеріальна);

національний мир і співпраця з іншими етносами, які живуть на території відповідного народу.

Стійкість до вживання української мови називають українськомовною стійкістю.

Рівень українськомовної стійкості досить низький порівняно з російськомовною стійкістю в Україні, про що свідчать наукові дослідження: 83 % молодих киян при звертанні до них українською також відповідають українською, але при звертанні до них російською мовою 90 % починають вживати російську (Бурда Т. Мотивація мовної поведінки білінг-вів // Урок української. — 1999. — № 9–10. — С. 8).

Прочитайте текст і виконайте завдання.

Якось, повертаючись додому із зимової вакації в Карпатах, у купе потяга «Івано-Франківськ–Дніпро» моїми сусідами було троє хлопців з Франківщини, які прямували на схід на роботу. Вони спілкувалися між собою українською, однак лише між собою. Коли повз гурт пробігала молода провідниця, один з хлопців звернувся до неї російською: «Извините, а когда вы откроете туалет, чтобы можно было вымыть руки?» Несподіване вживання російської мови було для нього настільки природним і звичним, що ніхто не звернув на це уваги. Здається, з усіх присутніх тільки мені цей маневр видався позбавленим логіки й необхідності, тож запитав про мотиви вживання російської. «Вона не розуміє української мови», — відказав він спокійно й упевнено.

Те, що наша провідниця розуміла державну мову, я переконався, коли заходив до вагона. Але в цій ситуації не це головне. Важливо те, що ні хлопець, ні його друзі не бачили нічого дивного в тому, що хтось в Україні (надто працівник державної компанії) може не знати української мови. «Якщо провідниця не послуговується на роботі державною мовою, то мала б відповідати українською пасажирові, який нею користується», — зауважив я. Однак почув заперечення: «У нас вільна країна, тож кожен може розмовляти тією мовою, якою захоче» (За С. Стукановим).

Хто з героїв допису С. Стуканова має потужну мовну стійкість? Чи не допускаєте ви, що хлопець, який спілкувався з провідницею, має комплекс меншовартості?

Напишіть вільне есе (0,5–1сторінка), висловивши свої міркування про справжні мотиви мовної поведінки українськомовного хлопця в спілкуванні з провідницею, а також про те, чи типовою є така мовна поведінка в Україні.

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 15

Дата: 25.10

Тема: Мистецтво відповідати на запитання

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Мистецтво відповідати на запитання

Спостереження

Прочитайте текст і виконайте завдання.

Двоє дипломатів заблукало на своєму авто в незнайомому місті. Вони зупинилися на перехресті, й один із них, не виходячи з машини, а лише опустивши бокове скло, запитав перехожого:

— Де ми зараз?

— У машині, — почули у відповідь.

Коли вони від’їхали, старший чоловік зауважив:

— Я б запропонував йому посаду міністра закордонних справ: він уміє так дати відповідь на запитання, що до неї не причепишся, при цьому не повідомивши й краплі нової інформації.

Як мав би дипломат сформулювати запитання, щоб дістати потрібну інформацію?

Як би ви відреагували на відповідь перехожого?

Теоретичний матеріал

Відповідати на запитання впевнено, спокійно й чітко — це мистецтво. Треба пам’ятати, що саме відповіді на запитання характеризують вас як особистість.

Запитання бувають різних видів.

Закритій відкриті. Закриті запитання передбачають два варіанти відповіді: «так» і «ні»:

— Ви перевірили достовірність цих даних?

— Ні.

— А ви плануєте це зробити?

— Так.

Відкриті запитання мають на меті з’ясувати щось нове про події, явища, предмети:

— Коли ви плануєте перевірити достовірність даних?

— 25 серпня.

Закритими запитаннями іноді заганяють опонента в «пастку», бо йому доводиться вибирати тільки так або ні, хоча не завжди відповідь може бути однозначною (так, але…).

Прості та складні. Складні запитання, на відміну від простих, вимагають не менше двох відповідей:

— Де ви плануєте перевірити достовірність даних і чому саме там?

— Перевірку проведемо в Державному архіві, бо тільки в ньому зберігаються оригінали документів, які нам потрібні для справи.

Складні запитання можуть заплутати людину під час дискусії, тому краще використовувати прості.

Коректні й некоректні. Некоректними називають запитання, за основу яких узято помилкові судження. Некоректні запитання збивають людину з пантелику, примушують виправдовуватися, заганяють у неочікувану ситуацію, чинять психологічний тиск. Наприклад, запитання до дівчини: Через які проблеми ти часто сваришся з ровесниками? — некоректне, бо треба спочатку з’ясувати, чи взагалі вона свариться зі своїми ровесниками, а якщо так, то наскільки часто.

Нейтральні, доброзичливі та провокаційні. На нейтральні й доброзичливі запитання треба відповідати спокійно й не дратуватися, якщо вони сформульовані неточно або неграмотно. Іноді запитання ставлять не для того, щоб з’ясувати суть справи, а щоб поставити опонента в складне становище, висловити недовіру до його аргументів, показати свою незгоду з його позицією, тобто здобути перемогу над супротивником. Відповідаючи на провокаційні запитання, треба виявити їхню суть, викрити позицію опонента й дати відкритий бій.

Відповіді бувають правильними й неправильними, позитивними й негативними, короткими й розгорнутими.

Позитивними називають відповіді, у яких мовець прагне з’ясувати істину. Якщо ж відчувається відмова відповідати на запитання, то така відповідь — негативна. Мотивом для відмови може бути недостатня компетентність із порушених проблем, слабкі знання обговорюваного предмета. Отже, негативна відповідь визначає слабкі сторони опонента. Короткі відповіді зазвичай висловлюють одним-двома словами, наприклад:

— Ви бачили свого брата вранці?

— Бачив.

— Біля трамвайної зупинки?

— Так.

— Він говорив по телефону?

— Так.

— Про що він говорив?

— Не знаю.

— Ви не чули?

— Не чув.

Навряд чи обговорення якоїсь проблеми буде продуктивним, якщо використовувати короткі відповіді. А розгорнуті й аргументовані відповіді мають велику силу переконання в публічних суперечках.

Відповідаючи на запитання, дотримуйтеся таких порад:

намагайтеся чітко відповідати на поставлене запитання;

ніколи не кажіть нічого зайвого, бо цим обов’язково скористається ваш опонент;

навчіться визначати пріоритети у своїх відповідях: починайте з головних подій, найбільш переконливих фактів, щоб аудиторія не втратила до вас інтересу, а потім переходьте до другорядних;

щоб ваші відповіді були чітко організованими, використовуйте вставні слова: по-перше, по-друге, по-третє;

подякуйте опонентові за цікаве запитання й тільки після цього переходьте безпосередньо до відповіді;

щоб завоювати прихильність опонента чи аудиторії, використовуйте такі конструкції: «Порушена вами проблема хвилює багатьох із нас…», «Розумію ваші почуття! Зізнаюся, я відчував те саме, поки не усвідомив…», «Мені хотілося б поділитися з вами своїм відкриттям…»;

якщо ви не готові зразу дати відповідь, скористайтеся переадресацією його опонентові або аудиторії: «Цікаве запитання! А як би ви самі на нього відповіли?», «Можливо, хтось із присутніх хотів би висловитися щодо цього запитання?»;

якщо ви відчуваєте, що не можете дати відповідь на запитання, не намагайтеся «ви-кручуватися» із неприємної ситуації, краще скажіть, що ви не готові зараз відповісти й зробите це наступного разу.

У спілкуванні оратор повинен суворо дотримуватися основного принципу: відповідати на запитання лише тоді, коли повністю зрозуміла його суть і він знає правильну відповідь. Інакше можна потрапити в неприємну й навіть анекдотичну ситуацію, подібну до описаної нижче.

Один студент задля жарту ставив запитання: «Що таке “нофелет”?» — усім приїж-джим лекторам. Боячись осоромитися перед аудиторією, кожен намагався відповісти на поставлене запитання по-своєму. Лектор-міжнародник пояснював, що це назва нової незалежної держави на півдні Африки; ботанік говорив про рослину, що росте в середній смузі нашої країни; лікар уважав, що це новий препарат. Ніхто навіть не здогадувався, що це всім відоме слово «телефон», яке студент-жартівник прочитав навпаки, справа наліво.

У полеміці дуже цінується дотепна відповідь. Часто зі скрутного становища допомагає вийти винахідливість оратора: уміння зорієнтуватися в ситуації, знайти найбільш точні слова, швидкість реакції.

Підготуйтеся до інтерв’ю, написавши відповіді на заздалегідь підготовлені для вас запитання. Оберіть дві – три теми.

Чому багато молодих людей, ваших ровесників, знаючи про згубний вплив куріння чи вживання спиртних напоїв, усе одно не відмовляються від цих поганих звичок?

Як ви ставитеся до татуювання?

Охарактеризуйте молоду людину, яка вмовляє батьків (а іноді вимагає в них) купити їй iPhone X, вартість якого становить тримісячний бюджет сім’ї.

Коли востаннє ви йшли на компроміс зі своїм сумлінням? Опишіть цю ситуацію.

Які людські якості ви найбільше цінуєте?

Хто із сучасних українців та іноземців є для вас авторитетом? Чому саме ці люди?

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 9

Дата: 21.10

Тема: Олександр Олесь. Коротко про життя і творчість, світоглядні переконання митця.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Олександр Олесь. Коротко про життя і творчість, світоглядні переконання митця.

Теоретичний матеріал

Олександр Іванович Кандиба (літературний псевдонім — Олександр Олесь) народився 5 грудня 1878 року в містечку Білопілля на Сумщині.

Крім поезії, драматичних творів, у творчій спадщині митця — прозові, публіцистичні твори, переклади з російської, білоруської, польської, сербської, болгарської, німецької, англійської, арабської мов, публіцистичні та літературно-критичні статті.
По батьківський лінії його рід походив з чумаків, по материнській — з кріпаків. Батько, Іван Федорович, працював на рибних промислах в Астрахані, де й утопився у Возлі, коли Сашкові було 11 років. Мати Олександра залишилась сама з трьома дітьми. Виховувала дітей в любові. У чотири роки Сашко уже вмів читати. Незабаром перед ним почала відкриватися чарівна поезія Шевченкового «Кобзаря» .

У рідному містечку навчався в початковій школі, потім у двокласному училищі. У віці 15 років Сашко вступив до хліборобської школи у містечку Дергачі неподалік від Харкова. Під час навчання у хліборобській школі починає видавати рукописний журнал «Комета», в якому друкує свої вірші, написані російською та українською мовами. Після хліборобської школи Олександр не мав права вступати до університету. Розуміючи це, він вивчає болгарську, сербську, польську мови, ще навчаючись у школі. Стає вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, але через матеріальні нестатки залишає його в 1903 році і вступає до Харківського ветеринарного інституту. Визначальним фактором у його житті стала поїздка на відкриття пам’ятника І.П. Котляревському в Полтаві. Тут молодий поет знайомиться з Б. Грінченком , В. Самійленком , М. Коцюбинським , Лесею Українкою. Він передає свої вірші до збірника «Багаття», що виходив в Одесі.

Передреволюційні події 1905 року поет сприймає як необхідний процес оновлення, створює закличні бойові пісні. Його настроями пояснюється зроблені поетами переклади з російської «Марсельєзи» («Над залитою кров’ю землею»), «Варшавянки» ( «Хмари зловіще нависли над нами …»). Спад революції викликав у душі поета розчарування.

1906 року, улітку, поет їде в Крим разом зі свєю майбутньою дружиною, студенткою Бестужівських курсів Вірою Сватською та її сестрою Ольгою. Тут він укладає свою першу книгу «З журбою радість обнялась». Книга мала багато схвальних оцінок. Наприклад М. Зеров писав: «Олесю не довелося завоювати своєї поетичної слави». Перша поетична збірка Олеся представляла його як ніжного лірика і як поета високого громадянського звучання.

Революційне піднесення в 1905 році сприймається поетом як активний спротив силам зла, поневолення, а відтак журби у всезагальному значенні цього слова. В цей час він створює поетичні гімни: «Ми не кинемо зброї своєї», «З військом за волю боролися ми», «Жалібна пісня». Глибоко символічного значення набуває вірш «Айстри» (1905 р.). Якщо розглядати його в контексті суспільно-політичних подій, квіти, як люди , чекали змін , «рожевого ранку», мріяли про «сонячні дні» їм уявлявся прекрасний світ, «де вічна весна». Переживаючи поразку революції, Олесь готує нову збірку, призначення якої фокусується уже в самій назві: «Будь мечем моїм». Він каже, що його слово рідне для ворога має стати гострим, як меч, а для рідного краю — сонцем. Водночас він знаходить у собі сили готувати до друку шосту збірку поезій «На хвилях», що мала побачити світ на початку 1919 року.

Перебуваючи в еміграції, у Відні друкує збірку сатиричних поезій «Перезва» під псевдонімом В. Валентін. У 1919–1922 роках разом з Антоном Крушельницьким та іншими земляками збирає кошти на допомогу голодуючим в Україні. Моторошні події голодомору 1921–1923 років поет зобразив у циклі «Голод». У драмі «Земля обітована» (1935 р) Олесь одним із перших в українській літературі розкриває суть сталінської політики .

Помер Олександр Олесь 22 липня 1944 року в Парижі, де його і поховали на Ольшанському цвинтарі.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Олександра Олеся.

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 8

Дата: 21.10

Тема: Микола Вороний. Єдність краси природи і мистецтва, образотворчі засоби в поезії «Блакитна Панна». Згадка про революцію як данина естетиці доби соціальних перетворень у поезії «Інфанта».

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Теоретичний матеріал

Проаналізуймо поезію “Блакитна Панна” Миколи Вороного. «Блакитна панна» відкриває цикл «Гротески», який складається із десяти поезій. Вороний витворює гімн весняній природі, молодості, натхненню.

Літературний рід: лірика
Жанр: вірш
Вид лірики: пейзажна (весняні настрої)

Художні засоби

епітети: весна запашна, прозорих шатах, вродою святою, неземною чистотою, променистою росою;

метафори: сміючись на пелюстках, на квітках;

порівняння: а вона, як мрія сна чарівна;

гіпербола: сміючись на пелюстках, на квітках;

анафора: має крилами Весна запашна;

окличні речення: ось вона — Блакитна Панна! ЇЇ виспівує: » Осанна!»

інверсія: лине все, крізь блакить майорить, сяє вродою, сміючись на пелюстках.

Провідний мотив: возвеличення краси природи та єдність її з мистецтвом. Блакитна панна — це образ-символ Весни «у серпанках і блаватах», якій уся земля виспівує: «Осанна!» і тривожить душу ліричного героя:

І уже в душі моїй
В сяйві мрій
В’ються хмелем арабески,
І Миготять камеї, фрески,
Гомонять-бринять пісні Голосні
І сплітаються в гротески.

Новаторство Миколи Вороного виявилося в розширенні музичних можливостей українського вірша. «Я писав не так од образу, як од звуку”, — зазначав він. Джерелом його поезії є мелос, мелодія. Звук для символістів — понад усе. Специфічним є розміщення рядків у строфах «Блакитної панни»: вони ніби сходинки, по яких скрапує навесні талий сніг під грою сонячного проміння. Таке розміщення рядків поезії будить особливий темпоритм.

Читацький практикум

Блакитна Панна —
Має крилами Весна
Запашна,
Лине вся в прозорих шатах,
У серпанках і блаватах…
Сяє усміхом примар
З-поза хмар,
Попелястих, пелехатих.

Ось вона вже крізь блакить
Майорить,
Довгожданна, нездоланна…
Ось вона — Блакитна Панна!..
Гори, гай, луги, поля —
Вся земля
Їй виспівує: «Осанна!»

А вона, як мрія сну
Чарівна,
Сяє вродою святою,
Неземною чистотою,
Сміючись на пелюстках,
На квітках
Променистою росою.

І уже в душі моїй
В сяйві мрій
В’ються хмелем арабески,
Миготять камеї, фрески,
Гомонять-бринять пісні
Голосні
І сплітаються в гротески

Послухати поезію ви зможете, відкривши відео: М.Вороний «Блакитна Панна».

Вірш «Інфанта» Вороного – чудовий зразок інтимної лірики, яка поєднується із рясними описами пейзажів. Микола Вороний у цьому вірші показав себе як вправний творець поезій і слів. Багатство художніх засобів робить вірш емоційним і мелодійним. А які образи! З’ясуймо деталі!

У ньому М. Вороний розмірковує над враженням, яке справила на нього старовинна картина під такою ж назвою. Твір починається романтичною пейзажною картиною, у якій багато авторських неологізмів, створених його поетичною уявою («проміннострунними», «мрій-нотканому», «вогнелунними»).

З чуттям «побожної хвали» ліричний герой оспівує жіночу красу, що, виринувши із глибини століть, залишилася вічною й нетлінною. А світ продовжує жити, у ньому є завжди «два мечі» — добро та зло, і це слід сприймати як належне. Червоний колір полотна нагадав поетові червоні заграви революції.

Тема:

Має крилами Весна запашна,
Лине все в прозорих шатах,
У серпанках і блаватах…

Ідея: Довгожданна, нездоланна…
Ось вона – Блакитна Панна!…

Художні тропи:

епітети: весна запашна, прозорих шатах, вродою святою, неземною чистотою, променистою росою;

метафори: сміючись на пелюстках, на квітках;

порівняння: а вона, як мрія сна чарівна;

анафора: має крилами Весна запашна;

окличні речення: ось вона – Блакитна Панна!; Їй виспівує: «Осанна!»

Поряд зі звичними, традиційними у фольклорі та в літературі засобами виразності(весна запашна, чарівна, у прозорих шатах, у серпанках) автор використовує біблійну урочисту лексику («Осанна!»), метафори («в душі моїй, в сяйві мрій в’ються хмелем арабески»), мистецькі терміни (арабески, фрески, гротески). І це надає творові неповторне інтелектуально-мистецьке естетичне забарвлення.

Образи-символи — Революція, червона заграва, меч — повернення до реалій часу, передчуття біди.

Вірш “Інфанта” виразно виявляє вплив на Вороного тенденцій французького та російського символізму. Уже перший рядок наголошує на формі сну – переконує читача в авторському намірі уникнути конкретики значення, вималювати абстрактно-умовний характер, створити узагальнено ідеалізований образ вічної краси. Велична голуба барва – символ безмежності простору – домінує в кольровій гамі вірша і увіразнює силует інфанти, здатної своєю появою викликати в серці ліричного героя чуття побожної хвали.

Сповнена цікавих неологізмів (промінострунними, мрійнотканному, вогнелунними, яснозоряно), наповнена новими лексичними значеннями (дзвінкою чорною сильветою), порівняннями (вуалею стелився), метафоричними епітетами(попелястий жаль), які разом витворюють блискучий взірець модерністської поезії.

Читацький практикум

Різьблю свій сон… От ніби вчора ми
Зійшлись,— і стріча та жива.
На землю тканками прозорими
Лягли осінні дерева.

Акордами проміннострунними
День хвилював і тихо гас.
Над килимами вогнелунними
Венера кинула алмаз.

У завивалі мрійнотканому
Дрімала синя далечинь,—
І от на обрії туманному
Замиготіла ваша тінь.

Дзвінкою чорною сильветою
Вона упала на емаль,
А поза нею вуалетою
Стелився попелястий жаль.

Ви йшли, як сон, як міф укоханий,
Що виринає з тьми століть.
Вітали вас — мій дух сполоханий,
Рум’яне сяйво і блакить.

Бриніли в серці домінантою
Чуття побожної хвали,
Коли величною інфантою
Ви поуз мене перейшли.

Ви усміхнулись яснозоряно
Холодним полиском очей,—
І я схилився упокорено,
Діткнутий лезом двох мечей.

Освячений, в солодкій муці я
Був по той бік добра і зла…
А наді мною Революція
В червоній заграві пливла.

Послухати поезію ви зможете, відкривши відео:М.Вороний «Інфанта»

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Висловте свою думку про поезії: що в них особливо сподобалось або не сподобалось, запам’яталося, про що автор спонукав вас замислитися.

Увага!!!

За програмою вам потрібно вивчити напам’ять поезію М.Вороного «Блакитна Панна» або «Інфанта». Учіть та знімайте відео й надсилайте.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 7

Дата: 19.10

Тема: Микола Вороний. Коротко про життя і творчість, багатогранну діяльність митця

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Микола Вороний. Коротко про життя і творчість, багатогранну діяльність митця

Теоретичний матеріал

Микола Кіндратович Вороний

1871-1938

Микола Вороний мав чимало літературних псевдонімів – був і Арлекіном, і Віщим Олегом, і Микольчиком, і Сіріусом.

Народився Микола Вороний 24 листопада 1871 року на Катеринославщині. Його батько походив з кріпаків, сам був ремісником. Мати ж вела родовід від ректора Києво-Могилянської академії П. Колачинського. Навчався в Харківському і Ростовському реальних училищах, згодом — у гімназії в Ростові-на-Дону.

Ще гімназистом почав писати вірші, захопився творчістю Т. Шевченка, театром М. Кропивницького, політичною літературою. Потрапив у поле зору поліції (арешти, обшуки). М. Вороному заборонили вступати до вищих навчальних закладів Російської імперії, проживати в Петербурзі та університетських містах.

З драгомановцем С. Єрастовим організував у Ростові-на-Дону «Українську громаду». У Харкові перебував під впливом таємного «Братства тарасівців». Мав намір виїхати до Болгарії та вступити до Софійського університету, куди вабила його постать улюбленця революційної молоді М. Драгоманова. Але в день його приїзду до Львова надійшла телеграма, що М. Драгоманов помер.

Навчався у Віденському університеті, потім у Львівському, заприязнився з І. Франком, входив до редколегії журналу «Жите і слово», працював режисером у театрі «Руська бесіда». З 1897 по 1900 рік — актор трупи М. Кропивницького.

Видав збірки віршів «Ліричні поезії» (1911), «В сяйві мрій» (1913), виступав з театрознавчими статтями.

Восени 1917 року став директором і режисером «Національного театру», який відкрив своєю постановкою «Пригвожденних» В. Винниченка.

Змучений і виснажений, поет у 1920 році емігрував до Варшави («їхав з неохотою, з мусу»), де працював «старшим аташе з правами радника» при УНР-івському уряді (для зв’язку з культурними колами Польщі). У Варшаві видав збірку поезій «За Україну» (1921).

Переїхав до Львова, де викладав у консерваторії та в організованій ним драматичній школі, видав театрознавчі книги «Режисер», «Драматична примадонна», мистецтвознавчу — «Пензлем і пером».

Повернувся в Радянську Україну 1926 року. Працював викладачем на кафедрі художнього читання Харківського музично-драматичного інституту. Переїхав до Києва, працював у ВУФКУ, в Укртеатрокіновидаві, писав статті, кіносценарії, перекладав лібрето.

Перу М. Вороного належить низка перекладів зі світової поезії, зокрема «Інтернаціоналу», «Марсельєзи», «Варшав’янки», творів Дайте, Словацького, Пушкіна, Гумильова, Верлена, Метерлінка та ін.

У цей період Вороний не вів ніякої політичної, а тим більше антидержавної діяльності, був уже людиною похилого віку. Однак і його не оминула хвиля репресій. 1934 року було розпочато попереднє слідство у справі М. К. Вороного, якому інкримінувалася «контрреволюційна діяльність». М. Вороний під час допиту рішуче заперечував висунуті проти нього обвинувачення. З нього взяли підписку про невиїзд. Цього разу поет уникнув ув’язнення.

31 березня 1934 року Миколу Кіндратовича було засуджено до заслання у Казахстан. Не маючи надії на повну свободу, хворий поет прохав визначити місце заслання десь ближче. Несподівано над ним зглянулися й замінили трирічне заслання в Казахстан висилкою на той же термін — із забороною проживати в Україні, Білорусії, Московській та Ленінградській областях. Отже, М. Вороний змушений був жити у Воронежі, пізніше у Бежиці.

Улітку 1937 року він з’явився в с. Глиняне Піщанобрідського району на Кіровоградщині (тоді Одеської області), а восени переїхав до міста Новоукраїнка. Тут почав працювати коректором у районній газеті, але невдовзі його було звільнено.

Останній акт трагедії М. Вороного зафіксовано в архівній слідчій справі №3945. Ця справа Одеського УНКВС була групова. Як і всіх його посправників (12 селян Глиняного та інших сіл), М. Воронового було заарештовано «за участь у контрреволюційній військово-повстанській організації». Обвинувачення були вигадані й неконкретні. Усім тринадцяти винесли вирок «розстріляти», який було виконано 7 червня 1938 року о 24.00.

1989 року М. Вороного, за клопотанням Спілки письменників України, було реабілітовано. Після реабілітації М. Вороного вийшли такі його книги: «Вибрані поезії», «Твори», «Театр і драма».

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Миколи Вороного.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 14

Дата: 20.10

Тема: Полемічні прийоми

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Полемічні прийоми

Теоретичний матеріал

Плідно вести дискусію, переконувати аудиторію, вигравати суперечки допомагають полемічні прийоми.

Полемічні прийоми

Гумор, іронія, сарказм. Ці засоби підсилюють полемічний тон мови, її емоційний вплив на слухачів чи опонента; допомагають розрядити напружену атмосферу; створюють хороший настрій під час обговорення певних питань. Зауваження, зроблене в іронічній або жартівливій формі, може збентежити вашого опонента чи навіть зруйнувати його доказ.

Доведення тези опонента до абсурду. Основне завдання цього прийому — показати, що аргументація хибна, оскільки результати та наслідки суперечать дійсності. Для цього оратор ніби ставить себе на місце опонента й, начебто договорюючи за нього, показує, до якої безвиході можуть довести його безпідставні судження.

Відтягування заперечення. Зрозуміло, що треба відразу «бити» по сильних аргументах противника. Заперечення можна, хоча й не бажано, трохи відтягувати, якщо з якихось причин (розгубилися, забули якийсь факт) у цей момент немає сил заперечити й потрібен час, щоб зібратися з думками. Отже, спочатку спростовуйте другорядні докази, потім, зібравшись із силами, спрямуйте удар на головні.

«Заковтування гачка». Суть цього прийому полягає в наведенні доказів на користь противника (з якими він згоден), а потім несподівана демонстрація їхньої непереконливості.

Бумеранг. Прийом бумеранга (або зворотного удару) полягає в тому, що теза чи аргумент повертаються проти тих, хто їх висловив. У таких випадках сила удару збільшується — і поразка противника стає очевидною для всіх присутніх.

Апеляція до публіки. Мета прийому — вплинути на почуття слухачів, їхні думки, інтереси, схилити аудиторію на свою користь. Апеляція до публіки чинить психологічний тиск на опонента й у такий спосіб ослаблює його.

Посилання на авторитети. Іноді зручно посилатися на авторитети або начебто давно сформовану думку народу за допомогою фраз «це вже давно відхилено», «навіть дитині відомо», «це вже пройдений етап». Супротивнику в такому разі доведеться спростовувати авторитет або захищати «давно спростоване», а це невдячна справа.

Атака запитаннями. Мета цього прийому — змусити свого опонента захищатися, поставити його в скрутне становище, створивши сприятливі умови для суперечки. Якщо необхідно розбити аргументацію протилежної сторони, треба задавати багато запитань — хоч одне з них визначить слабке місце супротивника, а якщо ні, то ініціатива все одно буде ваших руках.

Відповідати завжди важче, ніж ставити запитання, тому, щоб стати вправним оратором, треба оволодіти мистецтвом давати відповіді на запитання.

Практичне завдання(усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Підготуйтеся до полеміки на одну з тем:

Театр чи кіно?

Краще жити в місті чи селі?

Фаст-фуд чи домашні страви?

Без любові життя — не повноцінне.

Соціальні мережі — велике благо чи віртуальне щастя?

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 13

Дата: 20.10

Тема: Аргументи й докази

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Аргументи й докази

Спостереження

Прочитайте речення й виконайте завдання

Згадайте, як минулого тижня сусіди поїхали на вокзал купувати квитки, витративши на це дві години, а ми придбали їх через Інтернет за якихось кілька хвилин. За допомогою інтернет-пристроїв ми заощаджуємо багато часу. Погодьтесь: гаджети полегшують життя сучасної людини.

v Розташуйте речення в логічній послідовності.

v Яке з них є тезою, яке – аргументом, яке – прикладом?

Теоретичний матеріал

Будь-яке доведення в промовах, суперечках та інших видах комунікацій складається з тези, аргументів і демонстрації (способів доведення).

ТЕЗА — АРГУМЕНТИ — ДЕМОНСТРАЦІЯ

Теза — думка, істинність якої треба довести. Аргументи — думки, істинність яких уже доведена чи перевірена; твердження, за допомогою яких оратор обґрунтовує тезу. Демонстрація (спосіб доведення) — форма логічного зв’язку між аргументами й тезою. Демонстрація повинна переконливо показувати (демонструвати), що теза доведена аргументами й тому є істинною. У публічному виступі демонстрація повинна бути корот-кою, простою й зрозумілою.

З-поміж двох речень «Парки та сквери — легені Києва» і «У Києві 127 парків і 500 скверів» тезою є тільки перше, оскільки те, що парки та сквери є «легенями» великого міста, треба довести: скільки квадратних метрів зелених насаджень припадає на одного мешканця міста, чи достатня така кількість, щоб уважати їх «легенями». А друге речення містить фактичні дані — його можна використати як доказ під час доведення істинності тези.

Щоб збільшити вплив на аудиторію, переконати її, надихнути, спонукати до дії, треба знати правила аргументації.

Загальні правила аргументації:

способи обґрунтування треба вибирати з урахуванням рівня підготовки аудиторії;

аргументи повинні бути судженнями, істинність яких доведена незалежно від тези;

джерела аргументів мають бути відомими й достовірними;

аргументи не повинні суперечити один одному;

аргументація має бути коректною щодо слухачів;

обґрунтування підсилюють аудіовізуальні матеріали (таблиці, схеми, слайди та ін.);

бажано використовувати не тільки офіційні цифри (статистику), факти, а й особистий досвід, думки авторитетних людей, у тому числі й тих, хто присутній в аудиторії;

не зловживайте іншомовними термінами, які ускладнюють сприйняття.

Щоб довести тезу, оратори вдаються до аргументів і доказів. Як аргументи, використовують доведені твердження: логічні закони, теореми, аксіоми, конкретні факти й статистику; як докази — авторитет, упевненість, сумнів, обіцянку, погрозу й інші суб’єктивні чинники. Отже, за допомогою аргументів здійснюють об’єктивний вплив на аудиторію чи опонента («Факти — уперта річ». Еліот), а за допомогою доказів — суб’єктивний, емоційний. Тобто промовець може переконати в чомусь слухачів, посилаючись на авторитет ученого чи іншої відомої особи (доказ від авторитетів), на свою впевненість чи сумнів, обіцяючи щось чи погрожуючи. Потрапляти «на гачок» таких доказів чи ні — то вже справа слухачів. Окремі науковці на позначення й аргументів, і доказів використовують лише слово аргумент (або аргументація).

Наведемо приклад аргументації тези «Парки та сквери — легені Києва».

Не повірите, але сьогодні Київ прикрашають 127 парків і 500 скверів (згідно з даними науковців Національного університету біоресурсів і природокористування України). Поділюся власним досвідом: гуляючи вулицями Києва, ніколи не відчуваю смороду, та й мої гості з різних регіонів ніколи не нарікали на якість повітря в столиці. А як можна нарікати, якщо на одного киянина припадає 20 кв. м зелених насаджень, а в Парижі ця цифра становить 14 кв. м, у Лондоні — 12 кв. м, у Берліні — 10 кв. м. Отже, що більше зелені в місті, то чистіше його повітря.

У цьому фрагменті аргументи представлено кількісними показниками (кількість парків, скверів і квадратних метрів зелених насаджень у різних столицях Європи) і посиланнями на джерело інформації (науковці Національного університету біоресурсів і природокористування України), докази наведено як схвальну оцінку автора (не відчуваю смороду). Останнє речення — демонстрація, яка цементує логічний зв’язок між аргументацією й тезою.

Залежно від сили впливу на слухача аргументи й докази бувають сильні та слабкі. Сильні аргументи (докази) важко заперечити чи піддати сумніву, адже це аксіоми, закони природи, дані досліджень та ін. Наведені в мікротексті кількісні показники є сильними аргументами, особливо ті, що засвідчують лідерство Києва з-поміж європейських столиць за рівнем озеленення. Звичайно ж, сильний аргумент (доказ) має потужний вплив на слухача. Особиста оцінка оратора про те, що він не відчуває на вулицях Києва смороду, є слабким доказом, оскільки вона суб’єктивна (оратор «не відчуває» смороду, але це не гарантія того, що й інші люди його «не відчувають»). Слабкі аргументи (докази) не мають достатньої сили переконання. Якщо аудиторія вас сприймає прихильно, то слабкі аргументи можуть мати позитивний психологічний вплив на слухачів. Якщо ж ні або в полеміці бере участь опонент, то від слабких аргументів однозначно треба відмовитися.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Прочитайте текст й виконайте завдання.

Жаби

Коли висохло озеро, жаби пострибали шукати собі нове житло. Нарешті всі загукали:

— Ох, яке величезне озеро! Буде воно нам довічним житлом!

І стрибнули в нього.

— А я, — сказала одна з них, — вирішила жити в одному з джерел, що наповнюють ваше озеро. Он бачу зарослий лісом горб, який посилає сюди багато струмків, сподіваюся знайти там для себе джерело.

— А навіщо, тітонько? — спитала молоденька жаба.

— А тому, голубонько моя, що струмочки можуть потекти в інший бік, а ваше озеро може так само висохнути. Джерело ж для мене завжди надійніше від калюжі.

С и л а. Усяка розкіш може зубожіти й висохнути, як озеро, лише чесне ремесло забезпечить спокійне існування... Скільки багатіїв щодня стають жебраками. У цьому єдиним спасінням є ремесло. ...Найбідніші раби нерідко походять від предків, які жили в калюжі великих прибутків (За Г. Сковородою).

Доведіть, що цей твір за жанром — байка.

Знайдіть у цих байках тези й аргументи (докази) (письмово).

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 12

Дата: 18.10

Тема: Правила ведення суперечки

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Правила ведення суперечки

Теоретичний матеріал

Правила ведення суперечки

1.Починайте заперечувати тільки тоді, коли ви впевнені, що думка співрозмовника справді суперечить вашій.

2.Спочатку наводьте сильні аргументи (докази), а слабкі залишіть на потім.

3.Посилайтеся на авторитети, яких визнає ваш опонент.

4.Спростовуйте думку опонента фактами.

5.Наголошуйте на хибності аргументів опонента, якщо висновки, що з них випливають, не відповідають дійсності.

6.Не наполягайте на запереченні доказів опонента, якщо вони ясні й очевидні.

7.Стежте, щоб у ваших міркуваннях не було логічних помилок.

8.Під час суперечки намагайтеся переконати опонента, а не вразити його, пам’ятаючи, що повага до чужих переконань — ознака врівноваженої, розумної особистості.

9.Зберігайте спокій під час суперечки. Роздратованість є ознакою слабкості людини. Отже, працюйте над умінням опановувати себе в складних ситуаціях.

10.Правильно вибирайте тон розмови. Ваша інтонація під час суперечки може бути рішучою, упевненою, м’якою або навіть ніжною, але ніяк не грубою. Не можна підвищувати тон чи кричати.

11.Якщо в процесі виступу опонента вам треба щось уточнити, перервіть його промову, але зробіть це правильно: спочатку попросіть вибачення, потім поставте своє запитання чи озвучте свої докази, після чого нагадайте опонентові, про що він говорив перед тим, як ви його перебили.

12.Під час суперечки не переходьте на особистості, оскільки це вже буде не полеміка двох цивілізованих людей, а примітивна сварка.

13.Якщо в ході суперечки було доведено вашу правоту, поводьте себе гідно: не демонструйте радість від перемоги, не дратуйте опонента фразами: «А я ж казав, що ви не праві!» або: «Я ж казала, що ви помиляєтеся!»

1. Прочитайте теми для суперечок і виконайте завдання.

Ø Реклама — двигун торгівлі чи інструмент формування потреб?

Ø Пробачати зраду — вияв легковажності й слабкості?

Ø Еміграція за кордон — право кожної людини чи зрада батьківщини?

Ø Сучасні інтернет-комунікації стирають кордони між країнами. Отже, національним традиціям і звичаям місце в музеях?

Ø Читати сучасну літературу — марнування часу: лише майбутні покоління об’єктивно визначать, який мистецький твір вартий уваги, а який — ні.

Визначте по одній темі для полеміки або дискусії, або диспуту.

Визначтеся з роллю в суперечці: ви підтримуєте думку чи спростовуєте її. Поміркуйте над аргументами й прикладами (фактами). Напишіть свій виступ.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 11

Дата: 18.10

Тема: Суперечка як вид комунікації. Різновиди суперечки

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Суперечка як вид комунікації. Різновиди суперечки

Спостереження

Прочитайте два діалоги та виконайте завдання

Під час суперечки

1 варіант

— Сонячні ванни корисні для всіх людей: без вітаміну D неможливо прожи-ти.

— Я вам не вірю!

2 варіант

— Сонячні ванни корисні для всіх людей: без вітаміну D неможливо прожити.

— А в мене з цього приводу склалася інша думка.

Який варіант реакції на думку опонента вибрали б ви?

Проаналізуйте свій вибір.

Теоретичний матеріал

Суперечку як вид комунікації вперше почали досліджувати давньогрецькі філософи.

Учення про правила ведення суперечок називають еристикою.

Суперечка як вид комунікації

Суперечка — процес обміну протилежними думками. Цей вид комунікації передбачає зіткнення думок або позицій. Якщо такого зіткнення немає, то це вже інша форма комунікації: промова, лекція, проповідь та ін. Суперечка — це процес пошуку істини, аргументо-ване відстоювання свого погляду на ту чи іншу проблему й спростування протилежних думок.

Учасниками суперечки є пропонент та опонент.

Пропонент — той, хто ініціює обговорення, підтримує й аргументує тезу в дебатах. Без пропонента не може бути суперечки, адже спірні питання має хтось сформулювати й поставити на обговорення.

Опонент — той, хто заперечує, піддає сумніву істинність або слушність тези, яку висунув пропонент. Опонентом може бути як одна людина, так і колектив зі своїми переконаннями, позицією щодо питання, яке обговорюють.

Приводом для суперечки може бути лише неоднозначне за своєю істинністю питання. Ніхто не буде сперечатися з твердженням: «Земля крутиться навколо Сонця» або: «Київ розташований по обидва береги Дніпра». А питання «Доля людини залежить тільки від неї самої» є приводом для суперечки, тому що в кожної людини може бути своя правда, яку вона намагатиметься відстояти.

Різновиди суперечок

Залежно від мети й засобів суперечки поділяють на такі різновиди: дискусія, диспут і полеміка.

Дискусія — обговорення різними людьми певного суперечливого чи складного пи-тання з метою спільного пошуку істини, вирішення проблеми, досягнення згоди між учасниками суперечки.

Диспут — вид публічної суперечки, предметом якої є наукове або суспільно важливе питання. На відміну від дискусії, диспут не тільки з’ясовує підстави, а й виявляє позиції учасників суперечки. Формами диспуту можуть бути обговорення дисертації, публічний захист тез тощо.

Полеміка — різновид суперечки, метою якої є не досягнення згоди, а перемога над супротивником, утвердження власного погляду. Засоби, які використовують у полеміці, не настільки нейтральні, щоб із ними погоджувалися всі учасники. Якщо в дискусії потрібно використовувати лише ті засоби, які визнає й протилежна сторона, то в полеміці кожен вибирає їх сам.

1. Прочитайте текст і виконайте завдання.

Шкільний дрес-код: чи потрібна учням форма?

Є чимало охочих відновити обов’язкову шкільну форму як у конкретному навчальному закладі, так і в межах усієї країни. Але чи варто? Розгляньмо «плюси» і «мінуси».

Головним «плюсом» шкільної форми є те, що вона певною мірою пом’якшує видимі озна-ки соціального розшарування серед дітей та підлітків. У таких містечках, як Новомиргород, де немає приватних навчальних закладів, особливо помітна різниця в матеріальному становищі сімей. Деякі діти, яких батьки одягають у дорогих магазинах, зневажливо ставляться до просто й скромно вбраних учнів, які іноді змушені купувати уживаний одяг.

З іншого боку, приховати цю різницю не зможе ніяка форма. Є ще взуття, косметика, ювелірні прикраси, мобільні телефони та ін. І діти з більш забезпечених сімей завжди знайдуть (самі чи з допомогою батьків) можливість підкреслити свій соціальний статус.

Інший «плюс» шкільної форми полягає в тому, що вона дисциплінує. Який би дизайн не придумали для шкільної форми, у будь-якому разі він буде строгим і діловим, не відволікатиме учнів від основного заняття — вивчення шкільної програми. Упевнена, що новомиргородським учителям доводиться докладати значних зусиль для боротьби з розхристаністю учнів чи поведінкою деяких старшокласниць, які приходять на уроки в занадто відвертому одязі. Хай там як, а в найкращих британських школах, у яких мріють навчатися мільйони підлітків усього світу, форма обов’язкова…

Нарешті, ще один важливий «плюс» шкільної форми полягає в тому, що вона, як і будь-який інший корпоративний одяг, сприяє об’єднанню колективу.

Водночас шкільна форма має й досить вагомі «мінуси». Перший із них — це, звісно ж, утрата індивідуальності. Яким би гарним не був дизайн форми, вона ніколи не буде однаково подобатись усім. А для дітей та підлітків відсутність можливості виразити себе в одязі може бути до-сить відчутним стресом, який заважає повноцінному та гармонійному розвиткові особистості.

Ще один «мінус» стосується не дітей, а їхніх батьків. Додаткові витрати на одяг, який дитина носитиме лише в школі, будуть безболісними не для всіх сімей. Тому значна частина батьків уважає, що краще «хай носить те, що є».

Отже, який з усього цього можна зробити висновок? Потрібна шкільна форма чи ні? Я вважаю, що ідея відновлення єдиної шкільної форми в масштабах країни є абсолютно безперспективною. Не той нині час. А от ідея шкільної форми як корпоративного одягу є більш продуктивною. Однак прийнятна вона лише в тому випадку, коли школа дійсно є корпорацією, тобто якщо її відмінності від усіх інших шкіл більш суттєві, ніж просто особливий одяг учнів (novomirgorod.com).

Дрес-код, -у, ч. Сукупність правил хорошого тону щодо стилю верхнього одягу й аксесуарів.

Якого погляду щодо порушеної в тексті проблеми ви дотримуєтеся?

Які аргументи автора статті, на вашу думку, найбільш переконливі?

Спробуйте відстояти свою позицію в полеміці на тему «Чи потрібна в школі форма?», навівши свої переконливі аргументи (письмово)

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 5

Дата: 14.10

Тема: Почуття кохання Мавки й Лукаша як розквіт творчих сил людини. Художні особливості драми – феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Теоретичний матеріал

Читаючи драму „Лісова пісня”, сприймаємо її як казку для дітей чи дорослих, але це не казка, а драма — феєрія, бо твір містить не прямолінійне протиставлення добра і зла, а дуже своєрідне, непросте художнє відображення складних проблем людського буття.

У драмі оригінально поєдналися різні вікові враження людини: легенди й природа Волині, що запали в душу Лесі ще в дитинстві, і світова культура, і власний досвід життя зрілого драматурга. У цьому творі поєдналися й різні виміри осмислення світу й себе в ньому людством, зокрема українським народом: стародавня міфологія і філософська думка початку ХХ ст.

Паралелями до історії кохання є сезонні зміни в природі, від ранньої весни до завірюхи взимку, і музика — спів сопілки. Природа відображає емоційний стан героїв: її розквіт і завмирання віддзеркалюють щасливий злет почуттів і їхнє згасання, тугу Мавки. Зміна пір року є виразом філософської ідеї повторення, минущого і водночас вічного в житті. Музика є також не тільки супроводом подій, а й символом у п'єсі. З гри Лукаша на сопілці починається кохання, з нею й закінчується. Спів сопілки — це не тільки образ краси душі, кохання, це ще й узагальнений символ мистецтва.

У своїй зворушливій феєричній драмі під назвою “Лісова пісня” видатна українська письменниця Леся Україна розповілаитачам цікаву історію того, як молодий хлопець на ім’я Лукаш покохав дивовижну лісову мешканку – створення природи, дівчину на ім’я Мавка. Лукаш красиво грав на сопілці, за звуком якої його й знайшла Мавка. Вона попросила його не рубати дерево, оскільки воно було її сестрою. Трохи поспілкувавшись один з одним, дві ці істоти полюбили один одного. Бажання Лукаша бути поряд з створінням великої природа, яка містила в собі високу духовність всього навколишнього середовища, дало йому дуже сильне почуття, яким заразилася також і Мавка. Але цим двом не довелося бути разом занадто довго. Мавка не сподобалася матері Лукаша з суто прагматичних міркувань – вона, будучи дитям природи, не може працювати так, як це роблять звичайні дівки. Мавку попереджали інші лісові мешканці, що так може статися, вона їх практично не слухала, але в один день Лукаш охолов до неї, став загравати зі звичайною дівчиною на ім’я Килина. Зрештою, вони так і не змогли бути разом, а Мавка перетворилася на дух.

Варто справедливо визнати, що так, як сталося з Лукашем і Мавкою в творі Лесі Українки “Лісова пісня”, іноді відбувається і в житті. Для цієї драми-феєрії характерний все той же симбіоз високої духовності, а саме прагнення до неї, і буденного прагматизму, що і для звичайного життя. З однієї сторони, люди хочуть жити з чистими почуттями, просто і безкорисливо любити один одного і не замислюватися ні про щось погане. З іншої ж сторони, людина – це істота побутова, вона не позбавлено всіх негативних і пов’язаних з цим якостей. Людина не може просто так любити, їй необхідно забезпечувати свій побут і враховувати багато з інших причин.

У даному творі великої Лесі Українки висока духовність героїв виявлялася в чистій і нескаламученої любові. Головні герої просто любили один одного, насолоджувалися моментом, але, звичайно, колись все це мало закінчитися. Мавка була лісовим створінням, а Лукаш звичайною людиною зі своїми проблемами, тому насправді бути постійно разом вони просто не могли.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Створіть паспорт-характеристику Мавки та Лукаша за таким планом:

Ім’я персонажа

Соціальне становище

Зовнішній вигляд

Своєрідність світогляду

Взаємодія з іншими персонажами твору

Ставлення автора до персонажа, в чому воно виявляється

Значення персонажа для розкриття ідеї та проблематики твору

2.Дати письмову відповідь на запитання: Що єднає образ Мавки з Лесею Українкою?

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 6

Дата: 14.10

Тема: Цитатна характеристика дійових осіб драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Цитатна характеристика дійових осіб драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»

Теоретичний матеріал

Орієнтовний план характеристики художнього образу – персонажа:

Вступ. Місце персонажа в системі образів твору.

Основна частина. Характеристика персонажа як певного соціального типу.

1.Соціальне й матеріальне становище.

2.Зовнішній вигляд.

3.Своєрідність світосприймання й світогляду, коло розумових інтересів, схильностей і звичок:

характер діяльності й основних життєвих поривань;

вплив на навколишніх (основна сфера, види й типи дії);

4.Сфера відчуттів:

тип ставлення до близьких;

особливості внутрішніх переживань;

5. Авторське ставлення до персонажа.

6.Які риси особистості героя проявляються в творі:

за допомогою портрета;

в авторській характеристиці;

через характеристику інших дійових осіб;

за допомогою передісторії або біографії;

через ланцюг вчинків;

у мовній характеристиці;

через навколишнє середовище.

Висновок. Ваше особисте ставлення до персонажа і такого типу людей у житті.

1. Охарактеризуйте два персонажі з драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня" за власним вибором: селяни: Лукаш - головний герой, Лев - дядько Лукаша, мати Лукаша, Килина - молода дівчина; жителі лісового царства: Мавка - головна героїня, Лісовик, Водяник, Перелесник, Русалка.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 10

Дата: 13.10

Тема: Контрольне есе: «Якби тобі випав шанс подорожувати з будь-яким дослідником у світі, хто б це був і чому?

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольне есе: «Якби тобі випав шанс подорожувати з будь-яким дослідником у світі, хто б це був і чому?

Теоретичний матеріал

Вимоги до есе

1.Обсяг – 3 сторінки тексту

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Практичне завдання

Виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи,пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ)

Напишіть есе - аргументацію на задану тему

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 9

Дата: 13.10

Тема: Особливості кличного відмінка. Творення й відмінювання чоловічих та жіночих імен по батькові

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Особливості кличного відмінка. Творення й відмінювання чоловічих та жіночих імен по батькові

Теоретичний матеріал

Кличний відмінок використовують у звертанні до людини (Олю, татку, пане), тварини (вовче, Пірате), рідше — до неістоти (О слово рідне!).

закін-	правило	приклади
чення

	Чоловічий рід

	більшість безсуфіксних іменників	Боже, Богдане, голубе, вовче, Дніпре, Києве,
	*твердої групи*	Олеже (й Олегу), Петре. АЛЕ: діду, сину, тату
-е

	*деякі* іменники на *-ець (-єць)*	хлопче, молодче, шевче, кравче. АЛЕ: Швецю,
		Кравцю

	власні назви *мішаної групи*, а також	Буше, Довбуше, Дороше, пісняре, тесляре,
	загальні з основою на -р і -ж	школяре, стороже

	іменники із суфіксами *-ик-, -ок-,-к*(о)	батьку, будівельнику, критику, хлопчику,
		синку, татку
-у
-у	іншомовні *власні назви* на *г, к, х*	Джеку, Жаку, Людвігу, Рюрику, Фрідріху
	іншомовні *власні назви* на *г, к, х*	Джеку, Жаку, Людвігу, Рюрику, Фрідріху

	іменники *мішаної групи* (крім	викладачу, глядачу, керманичу, товаришу, читачу
	основ на -р і -ж)

	іменники на *-ець (-єць)*	бійцю, добровольцю, знавцю, мудрецю, китайцю,
		українцю
-ю
-ю	іменники *м’якої групи*	Валерію, ведмедю, кобзарю, коню, краю, лосю,
	іменники *м’якої групи*	Валерію, ведмедю, кобзарю, коню, краю, лосю,
		перукарю, Сергію, ясеню

-о	іменники на -а	воєводо, Микито, Миколо, Олексо, старосто

	Жіночий рід

-о	іменники *твердої групи*	Валентино, Галино, дружино, мамо, Одесо, се-
		стро, Україно
-е	іменники м’якої та мішаної груп	Валеріє, воле, круче, Маріє, мріє, Надіє, площе,
(-є)		редакціє, теще

-е	іменники з нульовим закінченням	Любове, ноче, радосте
(-є)
	(ІІІ відміна)

-ю	іменники м’якої групи із значенням	бабусю, доню, Галю, матусю, Надю, Олю,
	пестливості	Олюню. АЛЕ: Насте, Катре, Мотре

У множині форма кличного відмінка збігається з формою називного (сестри, учні), окрім іменника панове (у називному відмінку — пани).

У звертаннях, що складаються з імені та імені по батькові, обидва слова треба ставити у форму кличного відмінка: Арсене Григоровичу, Вікторіє Миколаївно. Так само в кличному відмінку треба писати обидва компоненти в поєднанні: 1) двох загальних назв; 2)загальної та власної назви, окрім прізвищ: пане полковнику, пані лікарко; друже Іване, брате Сергію. АЛЕ: боксере Кличко, професоре Бойчук.

До неістот зазвичай звертаються в поетичних творах як до персоніфікованих образів (у риторичних фігурах) або як до героїв казки, байки чи п’єси: Повій, вітре, на Вкраїну, де покинув я дівчину (С. Руданський); Ну, Хлібе, ця клітка? (М. Метерлінк).

Прикметники й займенники в поширених звертаннях треба вживати у формі називного відмінка: Зоре моя вечірняя, зійди над горою... (Т. Шевченко).

Ім’я по батькові є обов’язковим елементом повного імені, яке вживають в офіційних документах. Утворюють імена по батькові за допомогою суфіксів: -ович (рідше — -ич, -іч), -івн(а).

Імена по батькові	Суфікс	Приклади

чоловічі	*-ович*	Іван + -ович = Іванович
		Сергій + -ович = Сергійович

жіночі	*-івн*(а)	Іван + -івн(а) = Іванівна
		Сергій + -івн(а) = Сергіївна (Сергі[йі]вна)

1. Запам’ятайте творення таких імен по батькові: Григорій — Григорович, Григорівна; Яків — Якович, Яківна; Ілля — Ілліч, Іллівна.

2. Від імен Хома, Лука, Сава, Кузьма й Микола утворюються паралельні форми: Хомич, Хомович; Лукич і Лукович; Савич і Савович; Кузьмич і Кузьмович; Миколович і Микола-йович.

3.Чоловічі імена по батькові мають закінчення іменників ІІ відміни мішаної групи, жіночі імена по батькові — І відміни твердої групи.

Відм.	Чоловічі імена по батькові	Жіночі імена по батькові

Н.	глядач, Петрович	весна, Петрівна

Р.	глядача, Петровича	весни, Петрівни

Д.	глядачу, Петровичу	весні, Петрівні

Зн.	глядача, Петровича	весну, Петрівну

Ор.	глядачем, Петровичем	весною, Петрівною

М.	(на) глядачу, (на) Петровичу	(на) весні, (на) Петрівні

Кл.	глядачу, Петровичу	весно, Петрівно

1.Утворіть звертання за допомогою сполук слів за зразком.

Зразок: пан полковник — Слухаю, пане полковнику!

Брат Сергій, пан професор, пані Світлана, доцент Юрченко, надзвичайний посол, Григорій Ілліч, подруга Галя, товариш лейтенант, друг Денис, колега Семененко, пан Президент.

2. Утворіть жіночі імена по батькові й запишіть їх у дві колонки: 1) з -івн(а); 2) з -ївн(а).

Григорій, Валерій, Леонтій, Анатоль, Федір, Андрій, Ілля, Дорофій, Анатолій, Яків.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 3-4

Дата: 12.10

Тема: Природа і людина у творі «Лісова пісня». Неоромантичне ствердження духовної сутності людини, її творчих можливостей. Конфлікт між буденним життям і високими пориваннями особистості, дійсністю і мрією

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Природа і людина у творі «Лісова пісня». Неоромантичне ствердження духовної сутності людини, її творчих можливостей. Конфлікт між буденним життям і високими пориваннями особистості, дійсністю і мрією

Теоретичний матеріал

Найхарактернішою особливістю композиції є органічне переплетення життя двох світів: природи й людини.

Лісові істоти олюднені, вони живуть і діють, розмовляють, як люди. У них своє розуміння добра і зла, їх наділено певними рисами вдачі за аналогією до людських.

Драма складається з прологу й трьох дій, співвіднесених з різними порами року (весна, літо, осінь), із зародженням, розвитком і згасанням інтимних почуттів і переживань Мавки та Лукаша.

Зав’язка: дитина лісу Мавка, розбуджена голосом сопілки сільського парубка Лукаша, прокидається від зимового сну.

Розвиток дії: з’являється молодиця Килина — втілення бездуховності й моральної обмеженості. Вона в усьому протистоїть Мавці — уособленню любові й краси. Коли Лукаш зраджує кохану і сватає Килину, охоплена відчаєм Мавка втрачає бажання жити й добровільно погоджується покинути цей світ, зникнути «у підземеллі темного Марища» — «Того, що в скалі сидить».

Кульмінація: розлючена Килина хоче зрубати Вербу-Мавку, але Перелесник (дух вогню) запалює Вербу, а з нею згоряє все господарство.

Розв’язка: Мати й Килина повертаються в село, а Лукаш залишається в зимовому лісі разом із привидом Мавки і поступово замерзає з усмішкою на вустах.

Провідні ідеї та проблематика

Основна думка: світ врятує краса. Краса, яка виявляється у високій, світлій духовності людини, у її гармонії з природою, у жертовній любові й здатності прощати. Така краса очищає й відроджує людину та світ.

Проблематика

Людина та природа. Леся Українка розглядає природу як більш гармонійний світ, аніж людський, а отже, саме наближення людини до природи, на погляд авторки, є орієнтиром на шляху до ідеалу, способом самовдосконалення.

Людина й мистецтво. Леся Українка переконує, що справжнє мистецтво може породжувати лише чиста, світла душа; саме спроможність до мистецької творчості є найпевнішою ознакою такої душі. Критерії, сутність, а отже, і мета мистецтва — у його здатності оживляти, вдосконалювати світ і людину, сіяти в людській душі любов.

Пригадаймо: від Лукашевої гри на сопілці розвивається, зеленіє, зацвітає все в лісі, прокидається Мавка, і саме ця мелодія пробуджує в ній кохання.

Шляхи подолання зла. У цьому творі авторка, власне, пропонує єдиний шлях — християнське прощення, відповідь добром на зло. Зазнавши від Лукаша смертельного болю, Мавка все одно милосердна до нього, рятує і дає йому шанс духовного відродження. Мавка зауважує прекрасну, світлу сутність Лукашевого єства, про яку він і сам не здогадується. Саме тому любить його і жаліє тоді, коли він не може «своїм життям до себе дорівнятись».

Сила кохання. Сторінки, де змальовано кохання Мавки й Лукаша, найсвітліші в драмі та й у всій творчості Лесі Українки. Лише покохавши одне одного, герої стають по-справжньому щасливими, власне, тоді починають жити. Зіставляючи два різко протилежні образи Мавки й Килини, авторка наголошує, що не кожен здатен кохати. Кохання — це постійна готовність до самопожертви заради коханої людини, це щонайтонше відчуття її душі, це вбачання сенсу свого життя в її щасті.

Трагедія зради самого себе. Лукаш має чисту, світлу, прекрасну душу — це символізує його білий полотняний одяг у першій дії. Такою приходить у світ кожна людина. Потім хлопець зраджує свою чистоту й перетворюється на вовкулаку. Таким чином, зраджуючи духовне в собі, людина стає моторошною потворою.

Самознищення зла. Нещасними матір Лукаша й Килина роблять самі ж себе. Їхній егоїзм, невситима жадібність і лють отруюють їхнє життя та все довкола. Всі їхні інтереси скеровані на придбання статків. Однак вони не розживаються, а все бідніють, бо багатство для них — не засіб, а мета.

Подивіться відео: Леся Українка «Лісова пісня»

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Створити літературний паспорт до драми – феєрії «Лісова пісня» за такою схемою:

1.Назва твору.

2.Автор.

3.Літературний рід.

4.Жанр.

5.Тема твору.

6.Головна ідея.

7.Головні герої.

8.Художні засоби.

9. Зробіть висновок: про що автор спонукав вас замислитися, що нового відкрив твір.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 8

Дата: 11.10

Тема: Закінчення іменників ІІІ відміни в орудному відмінку. Словозміна іменників ІV відміни

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Закінчення іменників ІІІ відміни в орудному відмінку. Словозміна іменників ІV відміни

Теоретичний матеріал

ІІІ відміна

іменники жіночого роду з кінцевим приголосним основи та слово	честь, розкіш, лють, любов, відповідальність, річ
мати

У формі орудного відмінка однини треба писати подвоєні приголосні, якщо основа закінчується одним приголосним (крім б, п, в, м, ф і р): річ — річчю, розкіш — розкішшю, відповідь — відповіддю, лють — люттю, заполоч — заполоччю.

Якщо основа закінчується сполученням приголосних або на б, п, в, м, ф і р, то подовження приголосних (на письмі — подвоєння букв) не відбувається: честь — честю, жовч — жовчю, любов — любов’ю, кіновар — кіновар’ю, мати — матір’ю.

ІV відміна

іменники середнього роду на *-а, -я* із суфіксами		лоша — лошати, , дівча — дівчати,
відмінків		плем’я — племені
			ягня — ягняти

	Зразки відмінювання іменників ІV відміни

Відмі- нок	Однина		Множина

Н.	лоша, ягня, плем’я		лошата, ягнята, племена

Р.	лошати, ягняти, племені		лошат, ягнят, племен

Д.	лошаті, ягняті, племені		лошатам, ягнятам, племенам

Зн.	лоша, ягня, плем’я		лошат(а), ягнят(а), племена

Ор.	лошам, ягням, плем’ям		лошатами, ягнятами, племенами

М.	на лошаті, на ягняті, на племені		на лошатах, на ягнятах, на племенах

Кл.	лоша, ягня, плем’я		лошата, ягнята, племена

Запишіть іменники в орудному відмінку однини.

Сіль, радість, гладь, кіновар, бязь, кров, міць, мати, задача, відповідальність, Об, нехворощ, Прип’ять, галузь, груша .

Провідміняйте слова: дитятко, мавпеня в усіх відмінках.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 7

Дата: 11.10

Тема: Закінчення іменників чоловічого роду знахідного відмінка, місцевого відмінка однини і множини

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Закінчення іменників чоловічого роду знахідного відмінка, місцевого відмінка однини і множини

Теоретичний матеріал

У формі знахідного відмінка однини іменники чоловічого роду, що позначають істот, мають такі самі закінчення, що й у родовому: будівника, коня, Мороза. Усі інші іменники чоловічого роду, а також іменники середнього роду в знахідному відмінку мають ту саму форму, що й у називному: олівець, будинок, колектив, ячмінь, море, місто, узбіччя. Деякі іменники чоловічого роду (переважно назви побутових предметів) можуть мати паралельні форми, спільні з формами або родового, або називного відмінка: зрізав дуба й дуб; написав листа й лист; узяв ножа й ніж; поклав олівця й олівець; поставив чобота й чобіт.

У формі місцевого відмінка однини паралельні закінчення -ові, еві (-єві) або -у (-ю) мають:

назви істот чоловічого роду: на батькові — на батьку, на вчителеві — на вчителю;

назви істот середнього роду із суфіксом -к-: на теляткові — на телятку, на поросяткові — на поросятку, на хлоп’яткові — на хлоп’ятку;

назви неістот чоловічого та середнього роду із суфіксами -ик-, -ак-, -ок-, -к-, -к(о): у будинку — у будинкові, на літаку — на літакові, на ліжку — на ліжкові, у підрахунку — у підрахункові.

Іменники, що позначають істот (але не осіб), мають у місцевому відмінку однини поряд із закінченнями -ові, -еві (-єві) і закінчення -і (-ї): на коневі — на коні, на ослові — на ослі, на тигрові — на тигрі.

Закінчення -у (-ю) мають іменники чоловічого роду з односкладовою основою, якщо наголос у місцевому відмінку переходить на закінчення: у бою, на льоду, у соку, на шляху.

Закінчення -і (-ї) мають назви неістот:

чоловічого роду (переважно безсуфіксні): в акті, на березі, у ґрунті, у декреті, у дзьобі, у темпі, у центрі;

середнього роду без суфікса -к-: у місті, на селі, на плечі, у прізвищі, у слові.

Деякі безсуфіксні іменники чоловічого роду можуть мати паралельні закінчення -і (-ї) та -у (-ю), що залежить від місця наголосу в слові: у гаї — у гаю, у краї — у краю, на торзі — на торгу.

З прийменником по можуть уживатися паралельні закінчення -у (-ю) та -і (-ї): по Дніпру — по Дніпрі, по місту — по місті, по селу — по селі. АЛЕ: для позначення часу — тільки закінчення -і: по обіді, по закінченні.

Запишіть іменники в знахідному та місцевому відмінках однини і множини.

Робітник, гай, добродій, малятко, ведмідь, поле, дівчатко, сніг, товариш, директор, немовлятко, степ, стиліст, обличчя , бій, дитятко, учитель, режисер, лист, автомобіль, мавпенятко, лід, штаб, працівник, шлях, край, поверх, чоловік .

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 6

Дата: 06.10

Тема: Відмінкові закінчення іменників із конкретним та абстрактним значенням

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Відмінкові закінчення іменників із конкретним та абстрактним значенням

Спостереження

Прочитайте діалог і виконайте завдання.

— Я такого золотого листопада ще не бачила.

— До листопада ще треба дожити: сьогодні тільки 21 жовтня.

— Я маю на увазі не місяць, а процес опадання листя!

— Іменники чоловічого роду, що позначають процес, у родовому відмінку однини мають закінчення -у: ходу, бігу, листопаду. А в назвах днів тижня, місяців — закінчення -а: понеділка, листопада.

— Одна буква — і зовсім інше значення… Це ж треба!

Чому іменники біганина й використання в родовому відмінку мають закінчення -и та -я (біганини, використання), хоч і позначають, як і листопад, процес?

Поміркуйте, з яким значенням іменник телефон у родовому відмінку однини має закінчення -а, а з яким — -у: 1) номер; 2) апарат.

Теоретичний матеріал

Іменники чоловічого роду ІІ відміни в родовому відмінку однини мають закінчення -а (-я) та -у (-ю): чайника, Лондона, заводу, прогресу. У виборі закінчення головну роль відіграє лексичне значення слова, а іноді — наголос.

*Закінчення -а (-я)* на позначення**	*Закінчення -у (-ю)* на позначення**

чітко окреслених предметів (істот і неістот):	нечітко окреслених предметів, понять
хлопця, чоловіка, агронома, вовка, ведмедя,	(ігри, танці, дії, абстрактні поняття, явища
дуба, тюльпана, мотора, підручника,	природи, хвороби): боксу, волейболу,
конверта, ключа, циферблата, автомобіля,	твісту, вальсу, руху, болю, захвату, вітру, морозу,
трамвая, дивана, шлунка. АЛЕ: мозку	кору, грипу. АЛЕ: гопака

власних імен, прізвищ: Олега, Віталія, Ковальчука,	збірних понять: народу, оркестру, тексту, лісу, гурту.
Кличка, Мороза	АЛЕ: ліска, гуртка

мір довжини, ваги, грошей, чисел, часу:	матеріалів, речовин, рідин: піску, мармуру,
метра, грама, долара, мільйона, тижня.	кисню, гіпсу, азоту, бурштину, чаю,
АЛЕ: року, віку	компоту

населених пунктів: Маріуполя, Парижа, Нью-Йорка.	країн: Китаю, Ізраїлю, Пакистану, Гондурасу,
АЛЕ: міста Кривого Рогу, села	Єгипту
Зеленого Гаю (бо два слова)

географічних об’єктів із наголосом на	географічних об’єктів з наголосом на
закінченні: Дніпра, Дністра, Збруча	основі: Криму, Кавказу, Байкалу, Нілу

*Закінчення -а (-я)* на позначення**	*Закінчення -у (-ю)* на позначення**
більшості термінів: атома, інфінітива, синуса, радіуса, трикутника	фізичних і хімічних процесів, а також літературознавчих понять: синтезу, імпульсу, роману, жанру, міфу
	закладів, установ, будівель та їхніх частин: заводу, офісу, університету, будинку,вокзалу, даху, поверху. АЛЕ: хліва, монастиря, гаража (бо наголос на закінченні)
	місця, простору: району, степу, майдану. АЛЕ: хутора, берега

У деяких іменниках закінчення залежить від того:

з яким значенням їх ужито: каменя (шматок гірської породи — чітко окреслений) — каменю (матеріал для будівництва); акта (документ — чітко окреслений) — акту (дія);

з яким наголосом їх ужито: стола та столу, моста та мосту.

Закінчення -у (-ю) треба писати: а) у префіксальних іменниках: винятку, затору; б) у складних безсуфіксних іменниках: літопису, хороводу. АЛЕ: електровоза, пароплав

Запишіть іменники у формі родового відмінка однини.

Ніл, Миргород, поштовх, Дунай, опік, Уран, бузок, Збруч, Світязь, плащ, суходіл, карниз, Урал, тесляр, фільм, кілок, мільйон, Еверест, процент, фітнес, ураган, чисельник, Казахстан, бальзам, Памір, грім, крик, грам, Крит, атлас, Кіпр, Копенгаген, кодекс, суходіл, вівторок, фейлетон.

Складіть і запишіть речення, увівши в них іменники у формі родового відмінка однини за зразком.

Зразок: дзвін (звук, ударний інструмент). Я такого урочистого дзвону ще ніколи не чула.

Підійди до дзвона й прочитай викарбувані на ньому слова.

Рахунок (документ, дія), термін (строк, наукове слово), камінь (гірська порода, окремий шматок), Алжир (місто, країна), детектив (твір, агент), феномен (рідкісне явище, видатна лю-дина), пояс (просторове поняття, предмет).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 5

Дата: 06.10

Тема: Закінчення іменників чоловічого роду ІІ відміни в родовому і давальному відмінках

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Закінчення іменників чоловічого роду ІІ відміни в родовому і давальному відмінках

Теоретичний матеріал

У формі родового відмінка однини іменники чоловічого роду ІІ відміни мають закінчення -а (-я) і -у (-ю): метра, Мелітополя; степу, Китаю. Вибір закінчення залежить від значення слова

У формі родового відмінка множини іменники ІІ відміни мають нульове закінчення або -ів (-їв): бажань, боліт, пальт, озер, питань; батьків, вольтів, грамів, морів, жит-тів, верхів’їв.

Закінчення -ей мають слова гостей, грошей, коней, очей, плечей та зрідка ушей (переважно — вух). Деякі іменники мають паралельні закінчення: ват — ватів, кіловат — кіловатів, тат — татів. Нульове закінчення мають іменники, що втрачають суфікс -ин у множині: болгарин — болгар, громадянин — громадян, селянин — селян, татарин — татар. АЛЕ: грузинів, осетинів.

У формі давального відмінка однини іменники чоловічого роду, а також середнього роду із суфіксом -к- (малі істоти) мають паралельні закінчення -ові, -еві (-єві) або -у (-ю): синові — сину, коневі — коню, краєві — краю, Сергієві — Сергію, поросяткові — поросятку. АЛЕ: коли в тексті трапляється поряд кілька іменників чоловічого роду у формі давального відмінка однини, то для уникнення одноманітних відмінкових закінчень треба спочатку вживати закінчення -ові, -еві (-єві), а потім — -у (-ю): Леонідові Миколайовичу Іваненку (не Леоніду Миколайовичу Іваненку й не Леонідові Миколайовичеві Іваненкові).

Запишіть іменники в родовому (однина, множина) та давальному відмінках.

Товариш, почуття, питання, весілля, кінь, плече, піддашшя, поле, покриття, соловей, грам, метр, міжгір’я, верховіття, болото, кілограм, гість, кіловат, тато, село, плече.

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 2

Дата: 05.10

Тема: Драма – феєрія «Лісова пісня». Мати Лукаша й Килина – антиподи головній героїні Мавці. Симбіоз високої духовності й буденного прагматизму в образі Лукаша.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Драма – феєрія «Лісова пісня». Мати Лукаша й Килина – антиподи головній героїні Мавці. Симбіоз високої духовності й буденного прагматизму в образі Лукаша.

Теоретичний матеріал

Негативні людські персонажі

Леся Українка майстерно створила характери Килини й матері Лукаша. Це досить типові образи жінок, утомлених тяжкою працею по господарству. Лукашевій матері потрібна роботяща невістка, а не мрійлива Мавка, яка сприймає природу як живу істоту.

Мати Лукаша настільки душевно згрубіла, що не помічає навіть Мавчиної вроди, а згадує про її чесноти лише тоді, коли «лукава, як видра, хижа, наче рись» Килина демонструє свою справжню натуру.

Килина – духовний антипод Мавки, занадто меркантильна й приземлена жінка.

Зовнішній вигляд Килини описано детально:

«Молода повновида молодиця, у червоній хустці з торочками, у бурячковій спідниці, дрібно та рівно зафалдованій, так само зафалдований і зелений фартух з нашитими на ньому білими, червоними та білими стяжками… намисто дзвонить дукачами на білій пухкій шиї, міцна крайка тісно перетягає стан і від того кругла, заживна постать здається ще розкішнішою».

Для вульгарної та обмеженої Килини чи не найбільший життєвий скарб — «корова турського заводу» (тобто багатство й добре влаштований побут). Вона в житті так і не зазнала справжнього щастя, так і не збагнула, що духовно не перемогла Мавку.

Лукаш — зовсім молодий хлопець. Його зовнішність та одяг у творі описано детально:

«Дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка випущена… підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки; свити він не має, на голові бриль, на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку».

Він людина, тому й по-людському розуміє любов як потаємне незбагненне почуття. А для Мавки, як і решти лісових створінь, це цілком природний стан.

Проте її любов до Лукаша зовсім не подібна на легкодумні залицяння з Перелесником, які вона знала до цього. Не подібна її любов і на почуття самого Лукаша:

«Л у к а ш Чудна у тебе мова, але якось так добре слухати… Що ж ти мовчиш? Розгнівалась?
М а в к а Я слухаю тебе… твого кохання…
Л у к а ш Нащо так? Аж страшно, як ти очима в душу зазираєш… Я так не можу! Говори, жартуй, питай мене, кажи, що любиш, смійся…»

Звичайний сільський хлопчина й не здогадується, які сили пробудило кохання в лісовій істоті, яке«огнисте диво» оновлення вона пережила. Лукаш не цінує «душі своєї цвіту», не знає, які дива може творити тихий голос його сопілки. Щедрі поклади поезії й краси в його душі вкриті шаром буденщини, черствого житейського практицизму.

Його внутрішнє багатство явилося Мавці весняної місячної ночі, але сам Лукаш і занедбав його під стріхою хати, під впливом меркантильної матері й Килини.

З коротким змістом ви можете ознайомитись, відкривши відео: Леся Українка «Лісова пісня».

Прочитати повний текст драми – феєрії ви зможете за посиланням:https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=508

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Знати зміст драми – феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки.

2.Охарактеризувати образ матері Лукаша або Килини за таким планом: паспорт – характеристика художнього образу – персонажа

Ø Ім’я персонажа

Ø Соціальне становище

Ø Зовнішній вигляд

Ø Своєрідність світогляду

Ø Взаємодія з іншими персонажами твору

Ø Ставлення автора до персонажа, в чому воно виявляється

Ø Значення персонажа для розкриття ідеї та проблематики твору

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 4

Дата: 04.10

Тема: Складні випадки відмінювання іменників. Закінчення іменників І відміни в орудному відмінку

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Складні випадки відмінювання іменників. Закінчення іменників І відміни в орудному відмінку

Спостереження

Прочитайте діалог і виконайте завдання.

Ольга: — Скількох чоловік ти бачиш на світлинах?

Ігор: — Чотирьох.

Ольга: — Ні, ти бачиш сімох чоловік, із яких три жінки й четверо чоловіків.

Через яке слово Ігор помилився?

Яка відмінність між словосполуками сто чоловік і сто чоловіків?

Теоретичний матеріал

Є чотири типи відмінювання іменників за відмінками (І, ІІ, ІІІ й IV відміни). Іменники І та ІІ відмін належать до твердої, м’якої або мішаної групи.

тверда група	м’яка група	мішана група

кінцевий приголосний	кінцевий приголосний	кінцевий приголосний
основи — твердий	основи — м’який	основи — шиплячий

завод, крига	пісня, мрі[йа]	круча, плащ

Від групи залежить закінчення іменника, порівняйте: крига — кригою, але круча — кру-чею. Розглянемо складні випадки відмінювання іменників.

І відміна

іменники чоловічого, жіночого воєвода, Микола, качка, каша,

та спільного роду на -а (-я) Ганна, Надія, сім’я, забіяка

У формі орудного відмінка однини іменники І відміни мають такі закінчення:

• -ою (тверда група): воєводою, Миколою, качкою, Ганною, забіякою;

• -ею (-єю) (м’яка й мішана групи): кашею, задачею, надією, мрією, сім’єю.

У формі місцевого відмінка множини іменники І відміни мають закінчення -ах (-ях): по воротах, по сім’ях (не по воротам і не по сім’ям).

ІІ відміна

іменники чоловічого роду на -о та з нульовим	син, кінь, Київ, дядько, Петро, Дніпро
закінченням

іменники середнього роду на *-о,* *-е, -я*	вікно, поле, волосся

Перепишіть речення, уставивши пропущені літери.

Підкресліть граматичні основи й розставте розділові знаки.

І за вечер..ю й після вечері ми довго розмовляли (Ю. Збанацький). 2. Разом із розповід..ю душу вливалося щось хороше тепле (О. Довженко). 3. Сонце вже зсередини просвічувало насичені памороз..ю сади (М. Стельмах). 4. Тут обелісків ціла рота. Стрижі над круч..ю стрижуть. 5. Я одягаю пурпуровий плащ. Бики вже лют..ю наливають очі (Л. Костенко). 6. Садиба «Під груш..ю» має велику добре озеленену територію (З оголошення). 7. Хлопець підхопив дівчину на руки закрутився раптом вихором з нош..ю своєю на руках і лист осінній золотими бризками зметнувся із землі довкола них (А. Мінченко). 8. Ой під вишн..ю під черешн..ю стояв старий з молодою як із ягодою (Народна творчість). 9. Веслує літо в хмарну обологу по заводя.. просмаленим човном і натомивши у мандрівці ноги лягає день спочити за горбом (Є. Гуцало).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 3

Дата: 04.10

Тема: Іменники, що мають лише форму однини або множини

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Іменники, що мають лише форму однини або множини

Спостереження

Прочитайте тексти й виконайте завдання.

Запрошення

Шановна Юліє Петрівно, запрошуємо Вас на випускний бал Технічного ліцею НТУУ «КПІ», що відбудеться 26 червня 2018р. в Палаці культури НТУУ «КПІ ім. І. Сікорського». Початок о 18.00.

Адміністрація ліцею

Запрошення

Шановні Ірино Олегівно й Іване Юрійовичу, запрошуємо вас 1 вересня 2018р. на посвяту в студенти Новоград-Волинського медичного коледжу вашого сина, Андрія Іллєнка. Місце проведення – Палац культури ім. Лесі Українки. Початок о 10.00

Адміністрація

Ø Поміркуйте, чому в першому запрошенні виділений займенник написано з великої літери, а в другому – з малої.

Ø Що ви знаєте про пошанну множину?

Теоретичний матеріал

Здебільшого іменники мають дві форми — однину й множину: килим — килими, пелюстка — пелюстки, озеро — озера. Проте частина іменників уживається тільки в однині (Київ, молоко, цукор) або тільки в множині (Суми, штани, парфуми).

Іменники, що вживаються тільки в однині

абстрактні іменники	гордість, освіта, право, рух (не можна казати:
	рухи потягів)

збірні іменники, що означають сукупність осіб	волосся, листя, молодь, прокуратура, рідня,
або подібних предметів	студентство

речовинні іменники	азот, асфальт, борошно, вода, золото, маргарин,
	масло, нафта, папір, сніг

власні назви людей, тварин, планет,	Анжела, Віктор, кінотеатр «Київ», Пірат, Сірко,
географічні й інші поняття	Дністер, Юпітер, Тернопіль, Чорне море

Іноді названі іменники утворюють форму множини, але при цьому відбуваються зміни лексичному значенні. Іменники, що вживаються тільки в однині, набувають форми множини, коли вони позначають:

v види, сорти, типи речовин, вироби з речовини, велику кількість чогось або є термінами: сири вищого сорту, технічні масла, мінеральні води, сухі вина, високоякісні сталі;

v різні прояви абстрактних ознак: швидкість — швидкості;

v співвідношення величин за масою, розміром або інтенсивністю вияву: жито — жита, пісок — піски, біль — болі;

v узагальнення на основі характерних ознак, пов’язаних із відповідними власними назвами: Гей, нові Колумби й Магеллани, напнемо вітрила наших мрій! (В. Симоненко)

Іменники, що вживаються тільки в множині

назви будівель та їхніх частин	ворота, двері, сходи

назви знарядь праці й предметів	ваги, вила, граблі, носилки, ночви
домашнього вжитку

назви парних предметів і частин тіла	в’язи, груди, ножиці, окуляри, тиски

назви взуття й одягу	бриджі, бутси, панталони, труси, штани

назви речовини, матеріалу, продуктів	вершки, дрова, консерви, макарони, прянощі

назви відрізків часу, свят, обрядів, дій,	іменини, канікули, обжинки, оглядини, переговори,
що повторюються	перегони, роковини, сутінки

назви ігор, дій та процесів	відвідини, городки, дебати, жмурки, посиденьки,
	пустощі, хвастощі, шахи

назви почуттів, емоцій, станів	гордощі, жалощі, труднощі, ревнощі

власні географічні назви	Альпи, Карпати, Черкаси, Дарданелли

Значення числа в невідмінюваних іменниках виражається тільки синтаксично (за допомогою контексту): В одному купе сиділо кілька дітей. З усіх купе повиходили пасажири.

Морфологічний практикум (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

v Випишіть іменники, які вживаються тільки в однині й тільки в множині. Знайдіть іменники, що вживаються тільки в однині, але вжиті у формі множини, і навпаки. Поясніть, з якою метою автор використав цей прийом.

Ради тебе перли в душу сію, ради тебе мислю і творю — хай мовчать Америки й Росії, коли я з тобою говорю (В. Симоненко). 2. Скрізь біля хати пахощі м’яти (А. Камінчук). 3. В армії ширився снайперський рух, це гріло солдатів, підносило дух (І. Нехода). 4. Моє чоло побила сивина. Куди іти? Земля обітована — вона ж під нами, наша, ось вона! 5. А серце виривається із пастки — у нетрі дум, під небо самоти. 6. Затінок, сутінок, день золотий. 7. Світився дощ крізь сутінки завіс (Л. Костенко).

v Прочитайте текст і виконайте завдання.

Брудна білизна

Одна сімейна пара переїхала жити в нову квартиру.

Зранку, ледве прокинувшись, жінка визирнула у вікно й побачила сусідку, яка розвішувала випрану білизну.

— Поглянь, яка брудна в неї білизна, — сказала вона чоловікові. Але той читав газету й не звернув на це уваги.

— Напевне, у неї погане мило або вона зовсім не вміє прати. Треба було б її повчити.

І так щоранку, коли сусідка розвішувала білизну, жінка дивувалася з того, які ті речі брудні.

Одного чудового ранку, визирнувши у вікно, вона вигукнула:

— О! Сьогодні білизна чиста! Напевне, навчилася прати!

— Та просто я сьогодні встав рано, — сказав чоловік, — і помив вікно.

Так і в нашому житті! Усе залежить від вікна, через яке ми дивимося на світ. І перш ніж критикувати інших, треба переконатися, що наші серця й наміри чисті (Притча).

v Доведіть, що цей твір за жанром — притча. Напишіть письмовий переказ тексту, зберігши пряму мову й діалог. Доповніть свій переказ: а) розповіддю про життєву ситуацію, за якої вікно, крізь яке ви бачите світ, було брудним; б) роздумом про те, що треба робити, щоб наші вікна були чистими (письмово; обсяг — до однієї сторінки).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: зарубіжна література

Група: 21

Урок: № 45

Дата: 24.05

Тема: Контрольна робота. Есе-аргументація за такими темами: «Проблема метафоричного світобачення в оповідання Ф.Кафки «Перевтілення» або «Образ Майстра у романі «Майстер і Маргарита» М.Булгакова»

Зміст: Теоретичний матеріал

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Теоретичний матеріал

Вимоги до есе

1.Обсяг – 3,5 сторінки тексту

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Коментар: виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи,пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ)

Я вам запропонувала дві теми, ви обираєте одну; також можете написати есе-агрументацію за власне обраною темою, але за творами «Перевтілення» Ф. Кафки та «Майстер і Маргарита» М. Булгакова.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: зарубіжна література

Група: 21

Урок: № 42

Дата: 23.05

Тема: Життєвий і творчий шлях Михайла Булгакова. Булгаков і Україна

Зміст: Теоретичний матеріал

Презентація «Булгаков і Київ»

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Життєвий і творчий шлях Михайла Булгакова. Булгаков і Україна

Теоретичний матеріал

Булгаков Михайло

(1891-1940)

Російський письменник, драматург, есеїст, критик, журналіст. Булгаков народився у Києві на Андріївському узвозі, № 13 — тепер тут знаходиться літературний музей його імені.

Тяжіння до літератури було з дитинства, вдома ставили вистави, писали вірші, прозу. Київський університет (медичний факультет) Булгаков закінчив з відзнакою, певний час працював лікарем. З вражень його медичної практики виникає цикл оповідань "Нотатки юного лікаря" (1925—1926).

З 1921 року Булгаков оселяється в Москві, де йому судилися як поневіряння, так і створення шедеврів: "Біла гвардія" (1924—1925), "Дні Турбіних" (1925), "Майстер і Маргарита" (1928—1940), "Життя пана де Мольєра" (1932-33).

Булгаков поєднує у собі талант сатирика, фантаста, реаліста, тому творчість його відносять до школи "магічного реалізму". Проблеми, яких торкається письменник у своїх творах, особливо в романі "Майстер і Маргарита", є "вічними": боротьба добра і зла, питання життя і смерті, життєві цінності людини. Автор ніколи не обходив гострих проблем сучасного йому життя, тому часто ставав об'єктом жорстокої критики, і за життя йому не вдалося опублікувати більшість своїх творів. Твори Булгакова як тоді, так і тепер, викликають інтерес, полеміку і діаметрально протилежні оцінки.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах із зарубіжної літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. У зручній для вас формі (схема, таблиця, конспект, тези) напишіть про життєвий та творчий шлях М.О.Булгакова.

2. Прослідкуйте зв’язок митця з Україною.

3. Творче завдання (для допитливих)

М.О.Булгаков - український письменник чи російський?(напишіть у формі есе-аргументації, доведіть свою думку за допомогою доказів)

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 59

Дата: 23.05

Тема: Узагальнення та систематизація вивченого

Зміст: Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Узагальнення та систематизація вивченого

Вступне слово

Світ художньої літератури різноманітний і майже неосяжний. Але кожна людина, яка прагне бути освіченою, повинна ознайомитися з найвидатнішими письменниками української літератури та їхніми творами. Цього навчального року ми здійснили мандрівку шедеврами від ХІХ до ХХ ст. і, можливо, відкрили для себе, що деякі цінності не змінюються з часом, є цінностями вічними — любов, дружба, честь, порядність, доброта. І якими б різними не були люди, їм хочеться саме цього. Хто ж обирав для себе інші пріоритети — владу, багатство — неодмінно розчаровувався, зазнавав нищівної поразки. Сьогодні ми ще раз повернемося до творів, їхніх героїв, ідей, над якими розмірковували на уроках літератури, та спробуємо осягнути їхнє значення, естетичну привабливість із позицій людини ХХІ століття.

Дайте відповіді на запитання:

1.Він був сином коваля і став володарем у царстві духа.

2.Герої його твору сперечалися за грушу.

3.Першим в історії української літератури написав соціально-психологічний роман.

4.Для неї стали життєвим девізом слова «без надії сподіваюсь».

5. Першим в історії української літератури написав імпресіоністичну новелу.

6.Його справжнє ім’я Іван Тобілевич.

7. Хто є автором/авторкою драми про лісову красуню.

8.У його творі порушується проблема еміграції, лунає ідея нерозривної єдності головного героя з рідною землею.

9.Її суспільна діяльність тісно пов’язана з «Товариством руських жінок на Буковині».

10.Уже першими своїми творами підніс українську літературу до рівня західноєвропейської, утвердив неореалізм.

11.Поет, який у вірші «Блакитна панна» показав поєднання краси мистецтва та природи.

12.Він і поет, і прозаїк, і драматург, і перекладач, і літературний критик.

Коментар: кожна правильна відповідь 0,5 балів.

Дайте аргументовану відповідь на запитання:

Чи цікавишся ти поезією і якою саме (класичною, сучасною)?
Чи дослухаєшся ти до слів сучасних популярних пісень і що ти думаєш про їхній зміст?
У чому ти бачиш плюси й мінуси:

а) читання художньої літератури;

б) перегляд кінофільмів за класичними творами?

Чи спонукають тебе переживати, замислитися класичні художні твори, чи допомагають вони тобі в житті?

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 53

Дата: 19.05

Тема: Контрольне есе «Чи кожну людину можна назвати особистістю?»

Зміст: Теоретичний матеріал

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольне есе «Чи кожну людину можна назвати особистістю?»

Теоретичний матеріал

Вимоги до есе

1.Обсяг – 3-3,5 сторінки тексту.

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 57

Дата: 11.05

Тема: Леся Українка. Відданість своїм мріям, наполегливе прагнення до мети в поезії «Мріє, не зрадь». Зображення людських почуттів у вірш «Стояла я і слухала весну».

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Леся Українка. Відданість своїм мріям, наполегливе прагнення до мети в поезії «Мріє, не зрадь». Зображення людських почуттів у вірш «Стояла я і слухала весну».

Теоретичний матеріал

Вірш “Мріє, не зрадь” Лесі Українки пройнятий оптимізмом. У ньому прославляється подвиг борців за волю. Поетеса стверджувала, що народ – це творець всіх цінностей і багатств, стверджувала безсмерття народу та велич його творчої праці.

Аналіз поезії “Мріє, не зрадь”

рік написання -1905

Жанр: філософська лірика

Тема: зображення сильної волі та віри, самозречення заради високої мети.

Ідея: заклик до боротьби за навколишнім та своїм внутрішнім світом заради досягнення цілей, заради здійснення мрій.

Римування: перехресне

Віршовий розмір: п’ятистопний ямб з пірихієм

Художні засоби: епітети, метафори, риторичні звертання та оклики, анафора, інверсія, гіпербола.

Послухайте поезію «Мріє, не зрадь»

“Стояла я і слухала весну” аналіз вірша

Рік написання – 1895

Збірка «Думи і мрії»,цикл «Мелодії»

Жанр “Стояла я і слухала весну”: Пейзажна лірика

Ідея “Стояла я і слухала весну”: возвеличення почуття кохання,що дає людині радість,мрію,надію;уміння ліричної героїні жити в гармонії зі світом природи .

Тема “Стояла я і слухала весну”: Зображення весняного відродження природи, сподівання ліричної героїні на щастя і сум через його недосяжність, через утому від життєвих змагань.

Віршовий розмір: п’ятистопний ямб Римування: суміжне Рима: чоловіча

Художні засоби “Стояла я і слухала весну”: уособлення, метафора; синтаксичні засоби; інверсія. метафори: слухала весну, Весна мені багато говорила, співали мрії епітети: пісню дзвінку, голосну, таємно-тихо Дієслівний ряд стояла, слухала, говорила, співала, шепотіла передає мінливість світлих почуттів героїні.

Сюжет: Показано гармонію природного оновлення з душевним станом ліричного героя.

Композиція: Восьмивірш,що складається з двох катренів.

Вірш Лесі Українки «Стояла я і слухала весну» (1895) сповнений свіжості й тепла прекрасної пори року. Всього у двох строфах Леся Українка вмістила багату палітру відчуттів, які бентежать душу навесні.

Лірична героїня вміє не просто слухати весну, а ніби спілкується з нею як із персоніфікованим образом Особливо Леся Украïнка любила весну як пору вiдродження, оновлення, надiï. Тому лiрична героïня ïï поезiï стояла i “слухала весну”, яка ïй “багато говорила”, спiвала пiснi про любов, молодiсть, радощi й мрiï. Прекрасна пейзажно-iнтимна поезiя покладена на музику. Ця поезія сповнена виразними інтонаціями через недосяжність щастя, втому від життєвих змагань. Вміння ліричної героїні “слухати весну” дало їй змогу почути дзвінку й голосну пісню, закличну мову і таємний шепіт. Голоси весни оспівують любов, юну красу, радощі – все те, про що колись мріялось.

Читацький практикум

“Стояла я і слухала весну” Леся Українка

Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Які події позначились на переживаннях авторки в поезії «Мріє, не зрадь»?

2.Якими рисами наділена лірична героїня цієї поезії?

3.З якими словами вона звертається до своєї мрії?

4.Якою у творі «Стояла я і слухала весну» постає весна? Як сприймає її лірична героїня?

5.Які емоції охоплюють ліричну героїню?

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 21

Урок: № 56

Дата: 11.05

Тема: Призначення поета й поезії, мужність ліричної героїні, автобіографічні мотиви («Слово, чому ти не твердая криця…»)

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Призначення поета й поезії, мужність ліричної героїні, автобіографічні мотиви («Слово, чому ти не твердая криця…»)

Теоретичний матеріал

У збірці «Думи і мрії» помітне місце посідає цикл «Невільничі пісні». Він з'явився, коли Лесю Українку по-справжньому захопила ідея громадської активності. У 1895 році вона надіслала до журналу «Народ» «Лист до товаришів» (лист не був опублікований через закриття видання). У зверненні поетеса писала: «Скажіть, мої товариші, чому не чутно вашого голосу, тим часом як усяка «темна сила» не боїться здіймати його прилюдно? Невже для нашої країни ще не настав час, щоб виявила себе сила світліша?».

Як протистояння «темної» і «світлої» сил трактує поетеса стан громадського життя, вона ж характеризує своє покоління як молодих ідеалістів, на долю яких випала особлива місія в боротьбі народу за свободу. За таких обставин і настроїв і постав цикл «Невільничі пісні». Його основу склала тема лихоліття, що спіткало Україну.

Поезія «Слово, чому ти не твердая криця...» (1896) завершує й ніби підсумовує весь цикл. У ній переважає піднесено-оптимістична настроєва тональність. Мотив боротьби узгоджується з мотивом творчості, а символічний образ слова-зброї висувається на передній план.

Усвідомлюючи обмежені практичні можливості своєї творчості, героїня готова на все, аби підтримати «невідомих братів» у боротьбі з тиранією. За своїм змістом вірш сприймається як пристрасна декларація.

Натхненне слово — «єдиная зброя» — теж здатне наближати перемогу над поневолювачами: «Месники дужі приймуть мою зброю, / Кинуться з нею одважно до бою... / Зброє моя, послужи воякам / Краще, ніж служиш ти хворим рукам!».

Поетеса була глибоко переконана в прийдешній перемозі «світлої» сили («Брязне клинок об залізо кайданів, / Піде луна по твердинях тиранів...»), вона вірила, що сповнене громадянської енергії поетичне слово є ефективною зброєю в справедливій боротьбі людей за свою свободу.

Критик М. Драй-Хмара дуже високо оцінив вплив громадянської поезії Лесі Українки на читачів: «Це був той огонь, що мав спалити мури великої тюрми народів і разом з тим випекти старі, заіржавлені душі у покірних, затурканих і приголомшених невільників-рабів».

Читацький практикум

* * *

Слово, чому ти не твердая криця,

Що серед бою так ясно іскриться?

Чом ти не гострий, безжалісний меч,

Той, що здійма вражі голови з плеч?

Ти, моя щира, гартована мова,

Я тебе видобуть з піхви готова,

Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,

Вражого ж серця клинком не проб’єш...

Вигострю, виточу зброю іскристу,

Скільки достане снаги мені й хисту,

Потім її почеплю при стіні

Іншим на втіху, на смуток мені.

Слово, моя ти єдиная зброє,

Ми не повинні загинуть обоє!

Може, в руках невідомих братів

Станеш ти кращим мечем на катів.

Брязне клинок об залізо кайданів,

Піде луна по твердинях тиранів,

Стрінеться з брязкотом інших мечей,

З гуком нових, не тюремних речей.

Месники дужі приймуть мою зброю,

Кинуться з нею одважно до бою...

Зброє моя, послужи воякам

Краще, ніж служиш ти хворим рукам!

1896

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Яке враження справила на вас поезія? Які образи поезії вразили найбільше?

2. До якого циклу належить поезія «Слово, чому ти не твердая криця...»?

3. Поясніть, як образи поезії пов'язані з назвою циклу.

4. Поміркуйте, чому поетеса порівнює слово з крицею.

5. Які мотиви поєдналися у творі?

6. Доведіть, що лірична героїня твору вірить у силу слова в боротьбі за свободу.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 50

Дата: 17.05

Тема: Правила графічних скорочень слів.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Правила графічних скорочень слів.

Теоретичний матеріал

Графічні скорочення

На відміну від абревіатур, графічні скорочення вимовляють повністю, а скорочують лише на письмі: м — метр, кг — кілограм, обл. — область. Графічне скорочення треба писати крапкою на місці пропущеної частини слова, при цьому зберігається написання великих і малих літер і дефісів, як і в повних назвах: півн.-сх. (північно-східний), півд.-зах. (південно-західний), Півн. крим. канал (Північнокримський канал), Півд.-Зах. залізниця (Південно-Західна залізниця). До найпоширеніших загально прийнятих скорочень належать такі:

акад. — академік

вид. — видання

гр. — громадянин

див. — дивись

ім. — імені

т.д. — і так далі

т.ін. — і таке інше

под. — і подібне

напр. — наприклад

н. е. — нашої ери

до н.е. — до нашої ери

обл. — область

оз.—озеро

пор—порівняйте

р.—рік

рр. — роки

с. — село стор. – сторінка

ст. — століття

т. — том

У стандартних скороченнях значень метричних мір крапки не ставлять: м — метр, — міліметр, см — сантиметр, год — година, хв — хвилина, га — гектар.

Не можна скорочувати слова на літеру, що позначає голосний звук, якщо він не початковий у слові, і на ь. Наприклад, слово селянський може бути скорочене так: сел., селян. селянськ.

При збігові однакових приголосних скорочення треба робити після першої літери, що позначає цей збіг: ден. норма (не денн. норма).

При збігові двох (і більше) літер, що позначають різні приголосні, скорочення можна робити як після першої, так і після останньої літери цього збігу: власноруч. і власноручн. (власноручний), але тільки власт. (властивий), бо скорочення влас. можна трактувати по-різному: і власний, і властивий.

Якщо пропускають cередню частину слова, то на її місці ставлять дефіс: р-н (район).

Графічний практикум (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Скоротіть слова.

Умовні одиниці, 2 години 30 хвилин, книжковий, до нашої ери, 50 сторінок, родовий відмінок, Львівська область, доктор філологічних наук, у 50-х роках минулого століття, 7 гектарів, видавництво, інститут, сільське господарство, 200 гривень, кінотеатр, цього року, місто Краматорськ.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: зарубіжна література

Група: 21

Урок: № 36

Дата: 16.05

Тема: Просвітництво та його вплив на розвиток Європи. Йоганн Вольфганг Гете. Віхи життя та значення діяльності Й.В. Гете для світової культури. Історія створення трагедії «Фауст»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Просвітництво та його вплив на розвиток Європи. Йоганн Вольфганг Гете. Віхи життя та значення діяльності Й.В. Гете для світової культури. Історія створення трагедії «Фауст»

Теоретичний матеріал

Про виникнення, особливості, ознаки Просвітництва ви можете дізнатися, відкривши посилання на відео.

ҐЕТЕ, Йоганн Во.іьфіаш (Goethe, Johann Wolfgang — 28.08.1749, Франкфурт-на-Майні — 22.03.1832, Веймар) — німецький письменник, філософ, природодослідник і державний діяч. Ґете — син заможного імперського радника Йоганна Каспара Ґете і Катаріни Єлизавети, у дівоцтві Текстор, дочки високого посадовця Франкфурта.

У дитинстві Ґете вивчав мови, зокрема і староєврейську, малювання, займався їздою верхи і фехтуванням. Крім традиційного комплексу гуманітарних знань і фізичних вправ, у домашню освіту Ґете входили і природничі науки — обставина, що відіграла значну роль у майбутньому розвитку його наукових зацікавлень.

У 1765 р. батько відправив Ґете у Лейпцизький університет студіювати правознавство, проте юного студента більше вабило кипуче літературне та театральне життя цього значного торгового та культурного міста Німеччини. Навчання у Лейпцигу було перерване серйозною хворобою, тому наступні півтора року він провів удома. Навесні 1770 р. Ґете переїхав у Страсбург, щоб, за наполяганням батька, закінчити свою університетську освіту. Тут, у Страсбурзі, слухання лекцій із анатомії, хімії та юриспруденції він перемежовував із доволі інтенсивною літературно-культурною діяльністю. На цей період припало його знайомство, а згодом — і дружба з Й.Г. Герде-ром, яке Ґете пізніше назве "найзначнішою подією" у його житті. У Страсбурзі Гете пережив і перше кохання до дочки сільського пастора — 16-річної Фридеріки Бріон, котрій присвятив найкращі ліричні вірші цього періоду.

6 серпня 1771 р. Ґете захистив дисертацію й отримав ступінь ліценціата права. Після повернення додому батько відправив його у Вецлар, що неподалік Фрапкфурта. Тут, в імперській судовій палаті, він повинен був практикуватися, хоча всі його думки були зорієнтовані на літературу. У Вецларі Гете закохався в Шарлотту Буфф, дочку місцевого чиновника, на той час заручену. Нерозділене кохання і спричинило появу роману "Страждання юного Вертера "які цілого ряду ліричних віршів.

Дослідники підрахували, що Гете написав понад 1600 віршів, які народжувалися як відгуки на безпосередні життєві враження та переживання. Він цілковито підпадав під владу нахлинутого відчуття, але водночас Ґете завжди гранично скромний і коректний у передачі ліричних переживань.

У 1775 р. Г. прийняв пропозицію Саксен-Веймарського герцога Карла-Августа і переїхав у Веймар, де взяв на себе цілий ряд державних обов'язків, став першим міністром герцога, отримав титул таємного радника. У творчості Ґ. після повернення з Італії відобразилися нові естетичні погляди, які дослідники називають "веймарським класицизмом". Поет тепер віддавав перевагу класичним формам античного мистецтва, став стриманішим у вираженні своїх ідей. Його позиція вирізняється більшою врівноваженістю. У перше веймарське десятиліття Ґете написав свій другий роман "Театральне покликання Вільгельма Мейстера"

Протягом усього творчого шляху Гете працював над трагедією "Фауст"("Faust"). У 1773-1775 рр. він створив перший начерк "Фауста", де містилися основні сюжетні моменти. Цей, т. зв. "Пра-Фауст" в рукописах Гете не зберігся, але був виявлений у 1887 р. в записі однієї із шанувальниць видатного поета. У 1790 р. був опублікований "Фауст. Фрагмент ", своєрідний скорочений варіант "Пра-Фауста". Його дуже високо оцінив Й.К.Ф. Шиллер, з яким у Ґете склалися тісні дружні стосунки. Шиллер спонукав автора до продовження "Фауста" Особливо інтенсивно робота велася з 1797 по 1801 роки. Були написані "Присвята", обидва "Прологи", сцени "Кабінет Фауста " і "Вальпургієва ніч " Перша частина була завершена у 1806 р., а надрукована — у 1808 р.

Задум другої частини визрів у 1797—1801 рр., а до її написання Ґете звернувся лише через чверть століття за настійними проханнями його секретаря Й. П. Еккермана. Ґете завершив працю над "Фаустом" у 1831 р. Повністю трагедія була видана в 1832 р. в першому томі його "Посмертного видання творів".

Історія створення трагедії «Фауст». Ґете скористався сюжетом німецької народної книги про доктора Фауста. Лікар і алхімік Йоганн (у Ґ. — Генріх) Фауст дійсно жив у першій половині XVI ст. Легенда розповідає про нього як про талановитого мага та чаклуна, якому підвладні потойбічні сили, за що на нього чекала в пеклі відплата. За легендою, його задушив диявол, шо трапилося близько 1540 р. У 1587 р. у Франкфурті-на-Майні друкар Йоганн Шпіс видав книгу. Народна книга була перевидана в 1589 р., а в 1593 р. розповідь доповнена життєписом Вагнера — учня Фауста. Вагнер постає непутящим гультяєм, який опанував таємниці магії, а після смерті Фауста успадкував його багатства. Поступово легенда про доктора Фауста стала настільки популярною, що її розігрували у спектаклях лялькарі. Одну з таких вистав Гете побачив у дитинстві. Так відбулося знайомство поета з Фаустом і Мефістофелем.

Ґете суттєво змінив і доповнив сюжет новими персонажами та подіями. Створюючи образ Фауста, Гете на прикладі його долі в першій частині показав здійснення усіх можливих бажань людини, а в другій частині — безмежні можливості всього людства. Проте, з точки зору Гете, максималістське здійснення незалежної волі спричинює трагедію. У першій частині — гонитва героя за насолодою обертається загибеллю героїні. У другій частині у трагедію переростає прагнення героя вдосконалити природу, внести свої прагматичні корективи у світобудову. За авторським визначенням, "Фауст" створений у жанрі трагедії. Проте в цілому твір не розрахований на сценічне втілення. У "Фаусті" поєднуються епос, лірика, драма. За багатьма жанровими ознаками він близький до поеми.

Творчість Ґете вже на початку XIX ст. була широковідомою в Україні. Він був обраний почесним членом Ради Харківського університету (1827). Т. Шевченко називав геніального німецького поета великим, знав і любив твори, особливо трагедію "Фауст "

Перший переспів з Ґете українською мовою належить П. Гулаку-Артемовському (балада "Рибалка", 1827). Невтомним популяризатором творчості Гете був І. Франко, який переклав багато його поезій, значну частину "Фауста" написав наукову розвідку про цей твір. З переспівами і перекладами творів Ґете виступали П. Бі-лецький-Носенко, Ю. Федькович, П. Грабовський, Б. Грінченко та ін. У XX ст. твори Ґете українською мовою перекладали М. Рильський, М. Бажан, М. Терещенко, Д. Загул, І. Вирган, В. Мисик, С. Голованівський, І. Стешенко, М. Лукаш, Є. Дроб'язко та ін.

Багато тем та образів Ґете увійшли у світову художню культуру, зокрема й українську. У розмовах із друзями, у бесідах і листуванні Гете невтомно повторював, що сюжети, теми й образи він знаходить в літературі минулого, в міфах і легендах.

1. Що ви дізналися про добу Просвітництва? Наскільки, на вашу думку, можна змінити суспільство просвітою, літературою та мистецтвом?

2. Напишіть хронологічну таблицю життя і творчості Й.В.Гете.

3. Хто з українських письменників вивчав творчість Гете?

4. Напишіть історію створення трагедії «Фауст».

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: зарубіжна література

Група: 21

Урок: № 34

Дата: 12.05

Тема: Контрольна робота. Драматургія кінця ХІХ початку ХХ ст. Сучасна література в юнацькому читанні. Есе.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольна робота. Драматургія кінця ХІХ початку ХХ ст. Сучасна література в юнацькому читанні. Есе.

Теоретичний матеріал

Вимоги до есе

1.Обсяг – 2 сторінки тексту ( близько 200 слів).

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Практична робота Виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи,пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ)

Напишіть формальне есе за творчістю Моріса Метерлінка «Синій птах», Ромена Гарі «Повітряні змії», Паоло Коельйо «Алхімік». Тему вам не нав’язую, обираєте самі. Пишіть так, щоб це було власне есе, а не переказ твору обраного письменника.

Успіхів у роботі!

Короткий переказ драми-феєрії Моріса Метерлінка "Синій птах"

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 45

Дата: 27.04

Тема: Контрольна робота за темою «Поняття норми в сучасній українській літературній мові»

Зміст: Тестові завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Поняття норми в сучасній українській літературній мові. Орфографія

1. Визначте рядок слів, у якому немає помилки в чергуванні голосних звуків

А) Чернігів - Чернігова, радість - радості, овес - овса

Б) вісь - осі, слово - слів, папір - папіру

В) юність - юності, виріс - виросла, Василів - Василівого

Г) піст - постувати, воля - вільний, вісім – восьмий

2. Орфографічну помилку в чергуванні голосних звуків допущено в рядку

А)шести - шість, бюлетень - бюлетня, схопити - хапати

Б)день - дня, ворота - воріт, вільний - воленька

В)ріст - зрости, борода - борідка, мести - замітати

Г)летіти - літати, шести - шостий, дорога - дорог

3. Орфографічну помилку в чергуванні голосних допущено в рядку

А)вірність - вірності, жених - жонатий, свій - свого

Б)орел - орла, Михайлів - Михайлового, важіль - важілю

В)збір - збору, ніжність - ніжності, іній - інею

Г)мій - мого, вечір - вечоровий, млість - млості

4. Укажіть рядок, де відбувається чергування приголосних у всіх словах при творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ-

А)Сиваш, Гаага, товариш,Володарка

Б)Виборг, казах, Черкаси,парубок

В)Чорнухи, Мекка, чумак, Гамбург

Г)Запоріжжя, печеніг, Цюрих, Іртиш

5. Відбувається зміна приголосних під час словотворення в усіх словах рядка

А)Рига, тюрк, козак, Одеса

Б)ткач, Нью-Йорк, товариш, француз

В)Париж, юнак, Ірак, Острог

Г)Кременчук, товариш, Лютіж, чех

6. Допущено помилку при чергуванні приголосних у рядку

А)узбецький, кріпацтво, агентство, криворізький

Б)юнацький, товариський, моряцький, волзький

В)гадяцький, черкаський, паризький, чешський

Г)баскський, слуцький, магдебургський, студентський

7.Помилку в чергуванні приголосних при їх збігу допущено в слові

А)прилуцький

Б)Донеччина

В)Галиччина

Г)братський

8. Правильно утворено слово за допомогою суфікса -ин-

А)Воронежчина

Б)Донечина

В) Галиччина

Г)Одесчина

9. Усі слова в назвах пишуться з великої літери в рядку

А) (к)оралові (р)ифи, (п)еревал (с)ен-(б)ернар, (п)алац (с)порту,
(п)ланетарна (т)уманність

Б) (п)івнічна (а)мерика, (с)ейм (п)ольської (р)еспубліки, (с)татут ООН,
(д)ень (п)еремоги

В) (т)ургенєвські (г)ерої, (б)роварський (р)айон, (з)олоті (в)орота,
(д)ев’ята (с)имфонія (б)етховена

Г) (с)вітовий (о)кеан, (г)енеральний (с)екретар ООН, (п)резидент (у)країни,
(г)олова (в)ерховної (р)ади (у)країни

10. З великої літери перше слово в назві пишеться в рядку

А)(м)іжнародна (а)строномічна (с)пілка, (ф)ранкове (с)лово,
(б)алканський (п)івострів, (а)ндріївська (ц)ерква

Б)(с)узір’я (з)олота (р)иба, (г)рупа „(р)анетки”, (г)ордіїв (в)узол,
(б)арон (м)юнхгаузен

В)(б)іла (ц)ерква, (г)раф (м)онте-(к)рісто, (ш)евченківський (с)тиль,
(н)ародний (а)ртист (у)країни

Г)(м)іністр (о)світи (у)країни, (п)осол (р)еспубліки (п)ольща,
(п)резидент (а)кадемії (н)аук (у)країни, (б)ілий (н)алив

11. У якому рядку назви посад, звань, титулів, рангів, чинів, санів пишуться з великої літери

А)(ш)ах Аббас Великий, (г)олова Київської міської державної адміністрації,
(р)имський (і)мператор, (к)анцлер Німеччини

Б)(г)ерцог Ришельє, (п)рем’єр-(м)іністр Великої Британії, (с)тарший (м)енеджер,
(д)ійсний (ч)лен академії наук

В)вулиця (м)аршала Гречка, (п)резидент України, (п)апа Римський,
мис (к)апітана Джеральда

Г)вулиця (г)енерала Ватутіна, (п)рем’єр-(м)іністр Німеччини,
(л)ауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка, (ч)лен-кореспондент

12. У якому рядку всі найменування написано правильно

А) Нестор Літописець, автомобіль „Таврія”, Грінченків словник,
Михайлівський Золотоверхий собор

Б) палата мір і вимірювальних приладів, День незалежності,
станція метро „Контрактова Площа”, Авгієві стайні

В) Петрів батіг, Великий народний хурал республіки Монголія, Перше Вересня, море достатку на місяці

Г)Мала магеланова хмара, республіканське виробниче об’єднання „Поліграфкнига”, течія Гольфстрім, Південно-Західна залізниця

Шановні здобувачі освіти! Із підручника:

Авраменко О.

Українська мова(рівень стандарту): підручник для 10 кл.-К.:Грамота,2018.

Повторіть такі теми: Чергування звуків. Зміни приголосних при додаванні суфіксів (стор.97); Спрощення приголосних ( стор.101); Уживання великої літери (стор.113). Можете працювати у форматі Word або у зошиті, фотографувати та надсилати.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: зарубіжна література

Група: 21

Урок: № 27

Дата: 26.04

Тема: Контрольна робота. Роман ХІХ ст.. Перехід до модернізму. Взаємодія символізму й імпресіонізму в ліриці. Тестові завдання.

Зміст: Тестові завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольна робота. Роман ХІХ ст.. Перехід до модернізму. Взаємодія символізму й імпресіонізму в ліриці. Тестові завдання.

Тестові завдання

1.Федір Достоєвський-представник напряму в літературі:

А реалізму

Б романтизму

В модернізму

2.Головний герой роману «Злочин і кара» Ф.Достоєвського:

А Соня Мармеладова

Б Аркадій Свидригайлов

В Родіон Раскольніков

3. Визначте образ Доріана Грея з однойменного роману О.Вайльда

А символ молодості

Б символ служіння мистецтву

В символ ідей гедонізму

4. «Портрет Доріана Грея за жанром:

А психологічний роман

Б соціальний роман

В інтелектуальний роман

5.Період виникнення модернізму:

А к.ХVІІІ - поч.ХІХ ст..

Б к.ХІХ - поч..ХХст.

В к.ХХ – поч..ХХІ ст..

6.Назва збірки Ш.Бодлера:

А «Листя трави»

Б «Квіти зла»

В «Зів’яле листя»

7.Характерні ознаки стилю П.Верлена:

А акцент на відчуттях, а не на речах

Б бачення краси в простих, буденних речах

В трагедія особистості в суспільстві

8.Яка поезія належить перу А.рембо:

А «Осіння пісня»

Б «Вечорова гармонія»

В «Голосівки»

9. Визначте течії модернізму:

А імпресіонізм, неоромантизм, символізм

Б бароко, рококо, ренесанс

В сентименталізм, романтизм, класицизм

Дайте повну, розгорнуту відповідь.

10.Як особисто ви оцінюєте роман «Портрет Доріана Грея»?Наскільки сучасний цей твір?(1,5б.)

11.У чому полягає новаторство поетів-модерністів? (1,5б.)

Коментар: виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи,пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ)

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 21

Урок: № 43

Дата: 25.04

Тема: Написання складних слів разом, окремо, з дефісом.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Написання складних слів разом, окремо, з дефісом.

Спостереження (поміркуйте)

синьо-жовтий жовтогарячий

червоно-синій червоногарячий

жовто-зелений золотогарячий

У якій колонці слова позначають один колір, а в якій — поєднання двох кольорів?

Сформулюйте правило написання прикметників, за яким їх записано у дві колонки.

Теоретичний матеріал

Написання складних слів

РАЗОМ

Складні іменники	Приклади
зі сполучними *е, о ,є, и* та без них	землекоп, зброєносець, теплохід, спортзал
з іншомовними частинами авіа-, авто-, агро-, біо-, вело-, гідро-, екстра-, кіно-, макро-, мікро-, електро-, мілі-, моно-, мото-, псевдо-, соціо-, супер-, теле-, радіо-, фото- та ін.	*авіасполучення, біоресурси, гідромасаж, макроекономіка, супергерой, радіозв’язок, телемарафон, фото*матеріал.
з *пів-, напів-, полу-* (загальні назви)	*півогірка, напівавтомат, полу*мисок
з числівником або з дієсловом наказового способу	*п’ятиповерхівка, століття, зірвиголова, перекоти*поле
складні прикметники	приклади
утворені від складних іменників, які пишуть разом	газовидобувний (від газовидобування), лісостеповий (від лісостеп)
прикметник + іменник	лівобережний (від лівий берег),
	загальноосвітній (від загальна освіта) АЛЕ: усесвітньо-історичний
прислівник + (діє)прикметник без залежного слова	вищезгаданий, важкохворий АЛЕ: *трохи* вище згаданий
числівник + іменник	п’ятизірковий, семитонний
з кінцевою частиною *-сотий, -тисячний,* *-мільйонний* та под.	стотисячний,* двохсотдвадцятип’ятимільйонний*

З ДЕФІСОМ

Складні іменники	приклади
протилежні або близькі за змістом слова	купівля-продаж, розтяг- стискач; батько- мати, хліб-сіль
прикладки після означуваного іменника й імена казкових персонажів	лікар-еколог, дівчина-красуня;* Братик, Зайчик-Побігайчик* АЛЕ: *красуня* дівчина
складні одиниці виміру й проміжні сторони світу	кіловат-година, людино-день; норд-ост, зюйд-вест
назви рослин	люби-мене, брат-і-сестра, розрив-трава
попередня частина, якщо далі стоїть подібна	*фото-* і відеофайли, мото-* і велоспорт*
з першим словом, що підкреслює особливість, ознаку предмета, названого другим словом	*дівич-вечір, жар-птиця, стоп-кран, козир-*дівка
Складні прикметники	приклади
утворені від рівнозначних слів (їх можна поєднати за допомогою і)	суспільно-політичний (і суспільний, і політичний), німецько-угорський (і німецький, і угорський) АЛЕ: хитромудрий, зловорожий
з першим компонентом на *-ико, - іко*	історико-філологічний, механіко-математичний
поєднання кольорів, смаків, відтінків	синьо-жовтий, кисло-солодкий, темно- червоний АЛЕ: жовтогарячий, червоногарячий, золотогарячий (один колір)
*воєнно-, військово-* + прикметник	*воєнно-стратегічний, військово*-морський АЛЕ: *військово*зобов’язаний (у ролі іменника)

ОКРЕМО

*суспільно* + прикметник, якщо відповідає формулі «2-й компонент — для суспільства»	*суспільно* важливий (важливий для суспільства), *суспільно* корисний (корисний для суспільства)
прислівник + (діє)прикметник, якщо прислівник зберігає логічний наголос	абсолютно сухий, діаметрально протилежний, усесвітньо відомий
прикладки — видові назви, що стоять після пояснювального слова	ріка Дніпро, місто Київ АЛЕ: *Дніпро*-ріка, *Київ*-місто

Орфографічний практикум (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Запишіть слова, знявши риску.

Перекоти/поле, військово/полонений, бета/промені, лимонно/кислий, пів/Одеси, пів/відра, пів/озера, пів/юрби, унтер/офіцер, міні/футбол, екс/чемпіон, кримсько/татарський, навчально/виробничий, плодово/ягідний, тепло/хід, людино/день, жар/птиця, суспільно/необхідний, суспільно/вагомий, суспільно/історичний, західно/український, діамет рально/протилежний, Дністер/ріка, розрив/трава, Лисичка/Сестричка, вагоно/ремонтний, жовто/гарячий, хитро/мудрий, легко/атлетичний, морально/етичний, усесвітньо/відомий.

2. Запишіть слова у дві колонки: 1) разом; 2) з дефісом.

Шести/циліндровий, одно/денний, кисло/солоний, освітньо/виховний, науково/технічний, смагляво/лиций, озерно/болотний, теле/комунікації, корабле/будівник, темно/зелений, обер/майстер, авіа/сполучення, плоско/опуклий.

v З перших букв виписаних слів складіть назви міст Сумської області.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: зарубіжна література

Група: 21

Урок: № 24

Дата: 20.04

Тема: Шарль Бодлер – пізній романтик і зачинатель романтизму. Збірка поезій «Квіти зла» ( «Альбатрос», «Вечорова гармонія»)

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Теоретичний матеріал

Шарль Бодлер народився в Парижі у квітні 1821 року. Батько поета походив із сільської родини у Шампані з войовничим прізвищем ("бодлер" — двосічний ніж), але йому вдалося вибитися в люди, отримати освіту й стати вихователем у шляхетній сім'ї. Він помер, коли Шарлю ледве виповнилося сім років, але встиг прищепити синові бездоганні манери, порядність, шанобливе ставлення до героїчних часів Франції та інтерес до живопису, який стане справжньою пристрастю Бодлера.
Певне, батько був єдиним, хто щиро любив хлопчика. Після його смерті Шарль був приречений на нерозуміння і самотність навіть у колі близьких людей.

Родинна драма болісно вплинула на душу хлопчика: смерть коханого батька, новий шлюб матері, її покірність вітчиму, який завзято намагався "привести до норми" надто різкий, своєрідний характер Шарля,— усе це зробило його вигнанцем у сім'ї і багато в чому визначило формування безрадісного і навіть трагічного світосприйняття.

Навчався Бодлер у закритому колежі у Ліоні, потім у Парижі, а у 1841 році за наполяганням вітчима Бодлера відправляють служити у заокеанські колонії Франції.

Тропічна природа і мандрівка океанами залишили глибокий слід у пам'яті юнака і неодноразово втілювалися в його поезіях ("Краєвид", "До дами-креолки", "Запрошення до подорожі"). Повернувшись до Парижа у 1842 році, Бодлер починає самостійне життя на спадок, що залишився по смерті батька. Він поринає у художній і літературний світ столиці. Вважаючи поезію своїм основним покликанням, Бодлер, однак, пише дуже мало, старанно працюючи над кожним рядком. Саме у цей період поет: інтенсивно студіює Літературу: захоплюється титанами доби Просвітництва і творами сучасників — Стендаля і Бальзака. Водночас Бодлер вивчає живопис.

Саме в той час Бодлер зближується з молодими поетами і художниками романтично-бунтівного напряму — "покоління молодого, серйозного, іронічного й загрозливого", як характеризував його він сам. Ці юні бунтівники висміювали у своїх творах "господарів життя"— ситих і вдоволених буржуа, дріб'язкове та меркантильне буржуазне середовище, гостро відчували драматизм становища мистецтва й художника у буржуазному суспільстві, співчували приниженому й ображеному люду.

У цьому середовищі сформувалася яскраво виражена антибуржуазність — одна з ґрунтовних рис світогляду й творчості Бодлера. Отож для нього було цілком природним узяти участь у Червневій революції 1848 року.

Після 1848 року Бодлер поринув у гостру душевну кризу, яка затяглася майже на десятиліття і збіглася з кризою суспільною. У віршах, написаних між 1852 і 1856 роками, поет доходить висновку, що зло панує у світі і що завдання мистецтва — перемагати зло. І наступний його Твір — збірка "Квіти зла", видана у 1857 році,— стає "динамітною бомбою, яка впала на буржуазне суспільство Другої імперії".

Проти Бодлера, як за півроку до того проти Флобера, була порушена судова справа. Бодлера звинуватили у "грубому реалізмі, який ображає цнотливість". За опублікування "Квітів зла" автор був засуджений до сплати штрафу у розмірі 300: франків. Вирок передбачав також заборону і вилучення зі збірки шести віршів, що фактично означало знищення непроданого накладу і загрожувало поетові банкрутством.

Але Бодлер продовжував працювати. Найважливішим художнім здобутком останнього періоду творчості поета стали 32 нових вірші, які увійшли до другого видання "Квітів зла" (1861) і "Вірші у прозі", видані посмертно.

Останні роки життя Бодлера перетворилися на пекло. Редактори періодичних видань відмовляються брати його статті та художні твори, як "неприйнятні для друку".

У квітні 1864 року поет іде до Бельгії, сподіваючись заробити гроші публічними лекціями. Але поліпшити свої справи йому не вдається —він ще більше заплутався у боргах. Самотній, хворий поет починає збирати матеріал для безжального викривального памфлету проти бельгійського міщанства, в якому мав намір показати завтрашній день Франції.

Наприкінці березня 1866 року Бодлера вразив параліч. Останні місяці життя він провів у клініці доктора Дюваля в Парижі, де 31 серпня 1867 року помер.

Збірка «Квіти зла»

Починаючи з 1857 року — року першого видання, "Квіти зла" постійно доповнювалися. Фактично ця книга створювалася поетом протягом усього життя і увібрала усе найкраще з його поетичного доробку. Цим вона схожа на "Листя трави" В. Вітмена чи "Кобзар" Т. Шевченка.

"Заголовок-каламбур" (так визначав назву збірки сам автор) багатозначний, як і все у "Квітах зла". У віршах збірки втілені і суперечності епохи, і суперечності творчості самого Бодлера. Але назва збірки виражає передовсім основну концепцію поета, яку він формулював як "здобуття краси зі зла".

Антонімічність понять "квіти" і "зло", протиставлення відчаю і пошуків ідеалу стають наскрізними в книзі Бодлера.

Основоположний структурний принцип збірки "Квіти зла" — романтичний. Це визначається контрастним протиставленням поета, який прагне до ідеалу, і жорстокого навколишнього світу. Домінантами, які організовують образно-поетичну структуру збірки, виступають принцип контрасту, характерний для романтизму, і символіка. Як відомо, кожен художній образ тією чи іншою мірою є символом, бо він не тільки щось безпосередньо відображує, а й символізує ширше, істотніше, загальніше.

Збірка "Квіти зла" складається із шести розділів: "Сплін та ідеал", "Паризькі картини", "Вино", "Квіти зла", "Бунт" та "Смерть". Перший, найоб'ємніший розділ збірки — "Сплін та ідеал". Це лірична драма, де ідеалові протиставлена не сама дійсність, а сплін — важкий хворобливий душевний стан поета, якому притаманні скептицизмом, зневіра й туга. Цей душевний стан породжений дійсністю, адже бодлерівський сплін має реальну суспільно-психологічну мотивацію. У вірші, який відкриває розділ "Сплін та ідеал", Бодлер дає своє пояснення цього стану: сплін. — це "найзліше Страховидло", яке "ні повзати не вміє, ні ревти", це "Хандра, що бачить плахи й страти".

Становище поета в тогочасному суспільстві бачиться Бодлеру безправним і трагічним. Поет приречений на нерозуміння. Дивовижне, воістину символічне втілення здобули ці думки у вірші "Альбатрос". Тут — усе символ: і Альбатрос — великий прекрасний сильний птах, і моряки, які спіймали його, щоб посміятися і познущатися з нього. Альбатрос — образ-символ поета. Бодлер називає птаха "королем блакиті". Йому, поетові, він співчуває, бачачи, як "волочаться за ним великі білі крила, як весла по боках розбитого човна". У руках моряків Альбатрос утратив свою силу й могутність: його "ходити по дошках природа не навчила". Але, попри увесь цей трагізм, у голосі автора немає приниженості. Навпаки, в останніх рядках вірша відчувається не лише гордість за поета, але й виклик тим, хто його принижує.

Поетичний практикум

Альбатрос

Щоб їм розважитись, веселий гурт матросів
Серед нестримних вод розбурханих морів
Безпечно ловить птиць, величних альбатросів,
Що люблять пролітать слідами кораблів.

На палубу несуть ясних висот владику.
I сумно тягне він приборкане крило,
Що втратило свою колишню міць велику,
Мов серед буйних вод поламане весло.

Мандрівник зборканий знесилено ступає!
Плавець повітряний незграбний і смішний!
Той тютюновий дим у дзьоб йому пускає,
А цей, дратуючи, кульгає, мов кривий.

Поет подібний теж до владаря блакиті,
Що серед хмар летить, мов блискавка в імлі.
Але, мов у тюрмі, в юрбі несамовитій
Він крила велетня волочить по землі.

Переклад М.Терещенка

«Вечорова гармонія»

Вечірній час прийшов. На кожній стебелині
вже квіти куряться, немов кадильний дим;
і звуки, й пахощі в повітрі голубім;
меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні.

Вже квіти куряться, немов кадильний дим;
ридає скрипка десь, як серце в самотині;
меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні;
сумна краса небес в спокої віковім.

Ридає скрипка десь, як серце в самотині,
зненавидівши те, що чорним звуть нічим;
сумна краса небес в спокої віковім,
пірнуло сонце в кров, що застигає в сині...

Зненавидівши те, що чорним звуть нічим,
шукає серце втіх в минулій світлій днині.
Пірнуло сонце в кров, що застигає в сині,
а слід горить в мені потиром золотим.

Переклад М. Драй-Хмари

"Квіти зла" — це здійснений із рідкісною послідовністю і завершеністю синтез значної епохи європейської поезії — епохи романтизму, й водночас це своєрідний пролог до іншої видатної поетичної епохи кінця XIX — початку XX століття. Тому невипадково Бодлера називають і пізнім романтиком, і поетом епохи імпресіонізму, і предтечею символізму.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах із зарубіжної літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Шарля Бодлера.

2.Що нового приніс Ш. Бодлер в літературу кінця ХІХ ст.?

3.Створити літературний паспорт до однієї з поезій («Вечорова гармонія» або «Альбатрос») за такою схемою:

· Назва твору.

· Автор.

· Літературний рід.

· Жанр.

· Вид лірики (громадянська, інтимна, пейзажна).

· Провідний мотив.

· Художні засоби.

Подивіться експрес-урок: Вірші Шарля Бодлера.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: зарубіжна література

Група: 21

Урок: № 23

Дата: 19.04

Тема: Модернізм як літературно-мистецький напрям кінця ХІХ-початку ХХ ст. Течії раннього модернізму: символізм, імпресіонізм, неоромантизм

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Модернізм як літературно-мистецький напрям кінця ХІХ-початку ХХ ст. Течії раннього модернізму: символізм, імпресіонізм, неоромантизм

Теоретичний матеріал

Межа XIX-XX століть — складна пора в мистецькому житті людства. Німецький філософ Фрідріх Ніцше проголосив: “Померли всі боги, залишилась одна людина!”, і людство опинилося на роздоріжжі думок, моралі, віри. Осягнути сучасність із погляду розуму виявилося неможливим, тому почалися активні пошуки нових форм пізнання дійсності. Мистецтво теж знаходило нові способи відображення змін, що відбулися насамперед у людській свідомості. Складністю та суперечливістю історичної доби зумовлені своєрідність і розмаїття світового літературного процесу. література на межі XIX-XX століть була тісно пов’язана з усіма перипетіями свого часу.

Ми бачимо численні напрями, течії, школи, стилі, простежуємо різноспрямованість руху поезії та прози в багатьох зарубіжних літературах. Їх протиріччя часом доходять до антогонізму, взаємозаперечення, і ні в жодну іншу епоху вони не були так яскраво виражені.

Модернізм (від фр.— новий, сучасний) — загальна назва напрямів мистецтва та літератури останньої третини ХІХ — початку ХХ століття, що відбили кризу культури й розрив із естетикою минулого. Модернізм ґрунтувався на філософських концепціях Ф. Ніцше, А. Берґсона, З. Фройда, К. Ґ. Юнґа та ін.

Уперше слово модерн почали використовувати в кінці І століття для того, щоб розмежувати християнське теперішнє й язичницьке римське минуле. Протягом століть його зміст змінювався. Це випливає і з самого значення слова — приналежність до сучасного. Отже, модернізм є постійним оновленням і не може бути притаманним певному відрізку часу. Модернізм завжди постає з конфлікту, заперечення старого, попереднього, але існує паралельно в часі. Найбільш помітне протистояння на всіх ділянках суспільного та культурного життя почалося наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття.

Підґрунтям для раннього модернізму у мистецтві була творчість романтиків. Модерністський початок прихований у самій природі романтизму, від якого ранні модерністи перейняли неприйняття брудної реальності, протиставлення буденному світу сили духу й мистецтва незалежної особистості, утвердження творчої свободи митця, розвиток символьної природи мистецтва, творення нової художньої дійсності.

Модернізм вимагав від письменників нового слова, яке було б художньо інформативним. На думку модерністів, це повинні бути метафорична мова, лаконічні, рвані речення, запозичений у німого кіно принцип монтажу. Усе це — поетичні засоби, породжені прагненням надати художньому тексту більшої сповненості.

Основні теми модерністської літератури:

• ізольованість особистості, її відчуження й приреченість на самотність;

• знеособлення людини;

• напружене переживання скінченності життя;

• змалювання мертвої механістичності сучасної цивілізації;

• критичне ставлення до історії, зосередження на загальних засадах буття та ін.

Течії раннього модернізму

Символізм (від гр. symbolon — знак, символ, ознака) — одна із течій модернізму, у якій замість художнього образу, що відтворює певне явище, застосовується художній символ, що є знаком мінливого “життя душі” та пошуку “вічної істини”.

Імпресіонізм (від фр. impression — враження) — мистецька течія в живописі, а також в літературі та музиці, котра виникла в 1860-х роках та остаточно сформувалася на початку XX століття у Франції. Основний стильовий прийом імпресіонізму — зображення не самого предмета, а враження від нього. Назва виникла після проведення 1874 року виставки, де була виставлена картина Клода Моне “Враження. Схід сонця”.

Неоромантизм (від гр. vέoς — молодий, новий і фр. romantisme) — течія в мистецтві (перш за все у літературі) на межі XIX-XX століть, що виникла як реакція на реалістичні й натуралістичні тенденції другої половини XIX століття.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах із зарубіжної літератури та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1) Скласти словничок базових термінів та понять (письмово) за темою уроку.

2) Продовжити речення (письмово): “Найбільше враження справили на мене ідейно-естетичні пошуки представників літературно-мистецького напряму...”.

Успіхів у роботі!

Викладач української мови, літератури та зарубіжної літератури Черевко Наталія Іванівна

Страницы

Група 21

Короткий переказ драми-феєрії Моріса Метерлінка "Синій птах"

Немає коментарів:

Дописати коментар