Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 47

Дата: 12.05

Тема: Розділові знаки при прямій мові

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Розділові знаки при прямій мові

Спостереження

Ø Прочитайте тексти й виконайте завдання (усно).

Ø Я не ходжу, як мої подруги, у басейн. Чому? По-перше, я мерзлячка, по-друге, мені вистачає тренажерного залу.

Ø - Я не ходжу, як мої подруги, у басейн. -Чому? -По-перше, я мерзлячка, по-друге, мені вистачає тренажерного залу.

Ø Який текст є монологом, а в якому відбувається розмова між двома особами?

Ø Якими засобами передано різницю між монологом і діалогом?

Теоретичний матеріал

Пряма мова — це передане дослівно чуже мовлення. Пряму мову супроводжують слова автора. Слова автора вказують на того, кому належить пряма мова. Вони можуть передавати й обставини, за яких відбувається мовлення. Пряма мова може бути оформ-лена як одним реченням, так і декількома, наприклад: «Цікаво! Вельми цікаво, — гладив він борідку. — Ширина плечей — майже 70 см. Отож, Іване, я чекаю вас завтра на перше тренування» (О. Гаврош).

Пряму мову записують у рядок або з абзацу. Для схематичного зображення речень з прямою мовою використовують такі символи: А (а) — слова автора; П (п) — пряма мова.

«П», — а.	«Світ не без добрих людей», — сказав батько.
«П! (?/ …)» — а.	«О котрій розпочнеться перерва?» — запитав колега.
А: «П».	Диспетчер сказала: «Усі рейси на завтра скасовано».
А: «П! (?/ …)»	Олег прокричав: «Пасуй мені, я відкритий!»
«П, — а, — п».	«Цю дівчину, — сказав син, — я ні з ким не сплутаю».
«П! — а. — П! (? /…)»	«Я знаю його! — вигукнув брат. — Він ходить до мого спортклубу!»
«П». — «П?» — «П…»	«Прошу... намалюй мені баранця». — «Га?» — «Намалюй мені баранця...»
«П, — а: — П».	«Чекатиму тебе надворі, — сказала Ольга й згодом додала: — Не барися».

Зверніть увагу на останню схему в таблиці. Якщо слова автора складаються з двох частин «сказала й додала» («промовив і докинув», «спочатку запитав боязко, а потім уже сміливіше додав» і под.), то після них треба поставити двокрапку й тире, а другу частину прямої мови почати з великої літери.

Знак оклику, знак питання й три крапки беруть разом з прямою мовою в лапки, а крапку й кому виносять за лапки.

Якщо пряма мова починається з абзацу, то її в лапки не беруть, а ставлять перед нею тире, наприклад:

Виступаючи з промовою в розпал Громадянської війни, Авраам Лінкольн говорив про жителів Півдня як про ближніх, як про людей, які помиляються. Літня пані засудила його:

— Як ви можете таке говорити? Адже вони — наші непримиренні вороги, яких треба знищувати!

— Подумайте, мадам, — відповів Лінкольн, — хіба я не знищую своїх ворогів, коли роблю їх своїми друзями? (З книжки «101 притча для навчання й виховання»).

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Перепишіть речення й розставте розділові знаки (лапки збережено).

1.Раз мені казала мати «Можеш мов багато знати кожну мову шанувати та одну із мов усіх щоб у серці ти зберіг» (М. Хоросницька). 2. «Якось та буде» сказала миша в котячих зубах (З нар. казки). 3. «Життя мені всміхалося говорив Іван Франко а діти були тим весняним промінням яке зігрівало моє серце». 4. «Не кидайте хлібом, він святий!» в суворості ласкавій бувало каже дід старий малечі кучерявій (М. Рильський). 5. І гукнуло військо хором «Ми готові йти до бою краще смерть ніж вічний сором!» (Леся Українка). 6. «Мати Божа Царице небесна гукала баба в саме небо голубонько моя святая великомученице побий його невігласа святим твоїм омофором!» (О. Довженко). 7. Іще бліда іще мов крейда біла а наче й усміхалась лебеділа «От бачте мамо все і обійшлося» і цілувала матері волосся (Л. Костенко).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 68

Дата: 12.05

Тема: Узагальнення та систематизація вивченого

Зміст: Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Узагальнення та систематизація вивченого

Вступне слово

Світ художньої літератури різноманітний і майже неосяжний. Але кожна людина, яка прагне бути освіченою, повинна ознайомитися з найвидатнішими письменниками української літератури та їхніми творами. Цього навчального року ми здійснили мандрівку шедеврами від ХІХ до ХХ ст. і, можливо, відкрили для себе, що деякі цінності не змінюються з часом, є цінностями вічними — любов, дружба, честь, порядність, доброта. І якими б різними не були люди, їм хочеться саме цього. Хто ж обирав для себе інші пріоритети — владу, багатство — неодмінно розчаровувався, зазнавав нищівної поразки. Сьогодні ми ще раз повернемося до творів, їхніх героїв, ідей, над якими розмірковували на уроках літератури, та спробуємо осягнути їхнє значення, естетичну привабливість із позицій людини ХХІ століття.

Дайте аргументовану відповідь на запитання:

Чи цікавишся ти поезією і якою саме (класичною, сучасною)?
Чи дослухаєшся ти до слів сучасних популярних пісень і що ти думаєш про їхній зміст?
У чому ти бачиш плюси й мінуси:

а) читання художньої літератури;

б) перегляд кінофільмів за класичними творами?

Чи спонукають тебе переживати, замислитися класичні художні твори, чи допомагають вони тобі в житті?

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 46

Дата: 09.05

Тема: Тире у складному реченні

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Тире у складному реченні

Спостереження

Прочитайте речення й виконайте завдання

Я надіваю шапку … і мама від щастя аж світиться. Я надіваю шапку … і в цей момент мені телефонують.

Ø Поміркуйте, у якому реченні на місці крапок треба поставити кому, а в якому — тире.

Ø Яке речення потрібно читати з інтонацією причини й наслідку, а яке — з інтонацією констатації й перелічування?

Тире можливе між частинами складносурядного й безсполучникового складного речення, іноді й складнопідрядного.

Теоретичний матеріал

Тире в складносурядному реченні

Правило	Приклад
Друга частина виражає наслідок	Сонце пірнуло за небокрай – і все навколо потемніло.
Швидка зміна подій	Несподіваний ривок – і ми відриваємося від землі.

Якщо частини складносурядного речення виражають причиново-наслідкові зв’язки, то перед сполучниками і (й), та (= і) треба ставити кому або тире (вибір знака залежить від автора): Дощ пройшов, і дерева заблищали або Дощ пройшов — і дерева заблищали.

Тире в безсполучниковому складному реченні

Правило	Приклад
Друга частина виражає висновок [ ] - [висновок]	Грім гримить – хліб буде родить.
Частини виражають раптовість, несподіваність, швидку зміну подій [ ] - [раптовість]	Ще мить – усе вибухне.
Частини протиставляються (можна вставити а) [ ] - [протиставлення]	До неї люди говорять –[а] не чує, не слухає.
Друга частина виражає наслідок (у першій може бути умова) [ умова] - [наслідок]	Натиснув на ручку – двері відхилилися.Ти до людей чемний – вони до тебе по-людськи.
Друга частина порівнюється з першою (можна вставити наче, ніби) [ ] - [порівняння]	Ой,вона заговорить – у дзвін задзвонить.Ой, вона заспіває – село розлягає.

Тире в складнопідрядному реченні

Тире іноді ставлять з метою інтонаційного відокремлення головної та підрядної частини. У таких випадках підрядна частина стоїть перед головною: Хоч земля вся вкрита снігами — моє серце в цвіту (В. Сосюра). Найчастіше за допомогою тире відокремлюють підрядні з’ясувальні, часу, умови, мети й допустові.

Перепишіть речення й розставте в них розділові знаки.

1.Зажурилася дівчина красная мамина пісня лунає (С. Гаврилов). 2. Стань національним надбанням і твоя нація стане духовно багатшою (А. Коваль). 3. Блискавка блисне і камінь трісне (Нар. тв.). 4. Та сам я шукав не істини модні розшукую в хаосі власну особу (М. Руденко). 5. Як зараз бачу з-за ріки дві кручі наче маяки (А. Малишко). 6. Білі акації будуть цвісти в місячні ночі жагучі промінь морями заллє золотий річку і верби і кручі (В. Сосюра). 7. Хочеш бути оригіналом стань порядною людиною (А. Коваль). 8. Похвали людину за її спиною і вона повернеться до тебе обличчям (В. Голобородько). 9. Не кожному в руки щастя йде від багатьох воно тікає (Г. Тютюнник). 10. На білу гречку впали роси веселі бджоли одгули замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли (М. Рильський). 11. Я знаю моя Україна воскресне на поклик добра! (Д. Павличко).

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 67

Дата: 04.04

Тема: Контрольна робота. «Літературне «шістдесятництво»» та «Митець і суспільство». Есе - аргументація

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольна робота. «Літературне «шістдесятництво»» та «Митець і суспільство». Есе - аргументація

Теоретичний матеріал

Есе – самостійна творча письмова робота, ознакою якої є особистісний характер сприймання проблеми та її осмислення, невеликий обсяг, вільна композиція, невимушеність та емоційність викладу.

Ознаки: дотримання структури тексту, наявність відповідних компонентів (тези, аргументи, приклади, оцінювальні судження, висновки); обґрунтування (аргументування) тези.

Вимоги до есе

1.Обсяг – 3-3,5 сторінки тексту.

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

4. Необхідно писати стисло і ясно. Есе не повинно містити нічого зайвого, має нести лише інформацію, необхідну для розкриття ідеї есе, власної позиції автора.

5. Есе має відрізнятися чіткою композиційною побудовою, бути логічним за структурою. В есе, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня логіка, що визначається, з одного боку, авторським підходом до обговорюваного питання, а з іншого – самим питанням. Необхідно уникати різких стрибків від однієї ідеї до іншої, думка має розкриватися послідовно.

6.Есе повинно засвідчити, що його автор знає й осмислено застосовує теоретичні поняття, терміни, узагальнення, ідеї.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій.

Висновок – узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині.

Практична робота

Виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи,пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ)

Обирайте власну тему, розкривайте її в есе за творчістю Василя Симоненка, Дмитра Павличка, Івана Драча, Миколи Вінграновського, Григора Тютюнника, Ліни Костенко.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 66

Дата: 03.04

Тема: Р.М. Ідейно-художній аналіз улюбленої поезії Ліни Костенко

Зміст: Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Р.М. Ідейно-художній аналіз улюбленої поезії Ліни Костенко

Зробіть ідейно-художній аналіз однієї поезії вивчених Ліни Костенко «Страшні слова, коли вони мовчать», «Хай буде легко. Дотиком пера…», «Недумано, негадано…», «По сей день Посейдон посідає свій трон…» за такою схемою:

Назва твору.

Автор.

Літературний рід.

Жанр.

Вид лірики (громадянська, інтимна, пейзажна).

Провідний мотив.

Художні засоби.

Власне ставлення до обраної поезії.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 65

Дата: 03.04

Тема: Ліна Костенко. «Недумано, негадано…» - інтимна лірика, що спонукає до роздумів про суть кохання. «По сей день Посейдон посідає свій трон…»: мотив єднання людини зі світом рукотворної краси (мистецтво) і природою.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Ліна Костенко. «Недумано, негадано…» - інтимна лірика, що спонукає до роздумів про суть кохання. «По сей день Посейдон посідає свій трон…»: мотив єднання людини зі світом рукотворної краси (мистецтво) і природою.

Теоретичний матеріал

Вірш «Недумано, негадано…» належить до інтимної лірики (з елементами пейзажної). Лірична героїня не розповідає всієї історії свого кохання, а ділиться почуттями, якими наповнена її душа в цю мить. Любовні емоції ніби вихоплені з життя закоханої, слухові й зорові образи творять імпресіоністичну картину. Справді, пахощі прадавнього лісу («сосни пахнуть ладаном», «вечір пахне м’ятою») п’янять ліричну героїню, спонукаючи освідчитися коханому: «А я тебе, / а я тебе, / а я тебе / люблю!» Закохана не має жодного сумніву, що це почуття навіки, «без вороття», тому щиро ділиться своїм щастям: «Люблю до оніміння, / до стогону, до сліз». Л. Костенко, використовуючи церковну лексику (кадильниці, ладан), ніби натякає на святість тих почуттів, які переживає її лірична героїня. Провідний мотив поезії «Недумано, негадано…» — щастя, що дарує людині любов.

С.Яровий

Березовий гай

2008р.

Емоційний стан ліричної героїні спонукає до роздумів над суттю кохання, адже важко бути байдужим, коли бачиш свято природи, краси, любові, пристрасті, народжені інтимними й ніжними взаєминами між двома людьми.

Читацький практикум

«Недумано, негадано...» (1977)

Недумано, негадано

забігла в глухомань,
де сосни пахнуть ладаном
в кадильницях світань.
Де вечір пахне м'ятою,
аж холодно джмелю.
А я тебе,
а я тебе,
а я тебе
люблю!
Ловлю твоє проміння
крізь музику беріз.
Люблю до оніміння,
до стогону, до сліз.
Без коньяку й шампана,
і вже без вороття, —
я п'яна, п'яна, п'яна

на все своє життя!

Вірш «По сей день Посейдон посідає свій трон...» відсилає читача до світу героїв античної міфології: Посейдона, Фавна, Амура, Юнони, Пегаса. Посей-дон — брат Зевса, володар світових вод, океану, головний бог моря й мореплав-ства. Його зображували подібним до Зевса — кремезним чоловіком з тризубом руці. Саме таким змальовує його й поетеса. Фавн — бог лісів і полів, Амур — бог кохання, Юнона — богиня родючості, Пегас — чарівний крилатий кінь, що символізує натхнення й поетичне мистецтво. Скілла (Сцилла) і Харибда в давньогрецькій міфології — морські чудовиська, які нападали на всіх, хто пропли-вав Сицилійською протокою. Вони символізують серйозні негаразди й загрозу. Ліричний герой вірша прагне спокою, хоче оминути будь-які небезпеки й просто насолоджуватися красою моря. Провідний мотив поезії — єднання людини зі світом рукотворної краси (античним мистецтвом) природою. Справді, перед читачем постає казковий світ морського пейзажу з яскравими персонажами — кремезними богами-чоловіками (Посейдон, Фавн), наділеними силою та владою; романтичним Аму-ром; завжди лютою, неспокійною богинею Юноною; поетичним Пегасом; екзотичними чудовиськами, що можуть будь-якої миті напасти на вас: «В голубій одіссеї реліктових крон / причаїлась і зваба, і згуба». Ця картина заворожує нас своєю красою, динамікою та емоційністю, а також музикальністю, яка досягається завдяки внутрішній римі (Посейдон — трон) та алітерації [с] («По сей день Посейдон посідає свій трон», «І Пегас, як фугас, пролетів і погас...»). Ліричний герой вірша Л. Костенко шукає справжнього, а не оманливого щастя. Поетеса в кінці твору вводить контрастний образ танкера, який будь-якої миті може зіпсувати живу красу чорними плямами мазуту. Тобто світ не досконалий, на кожному кроці на нас може чатувати небезпека. Важли-во зберегти довкілля чистим і красивим, насолоджуватися естетикою живого, справжнього, протистояти дрібному й бачити величне.

Читацький практикум

«По сей день Посейдон посідає свій трон...»

По сей день Посейдон посідає свій трон.
У правиці тримає тризуба.
В голубій одіссеї реліктових крон
причаїлась і зваба, і згуба.

За кущами заліг як не Фавн, то Амур.
А мужчини високі і мужні.
І виходить із піни антична ґламур,
виливаючи море із мушлі.

Понад хмари стоїть величавий Парнас.
На Олімпі лютує Юнона.
І Пегас, як фугас, пролетів і погас,
зачепивши крилом Посейдона.

Просто хочеться моря. Ні Скілл, ні Харибд.
І богиню із піни, невзуту.
Поки танкер якийсь не наскочить на риф
й не розіллє муари мазуту.

1. Напишіть літературний паспорт до однієї з поезій Л.Костенко за такою схемою:

1.Назва твору.

2.Автор.

3.Літературний рід.

4.Жанр.

5.Вид лірики (громадянська, інтимна, пейзажна).

6.Провідний мотив.

7.Художні засоби.

Нагадування !!!

За програмою вам потрібно вивчити напам’ять одну з поезій Ліни Костенко за власним вибором: «Страшні слова, коли вони мовчать», «Хай буде легко. Дотиком пера…», «Недумано, негадано…», «По сей день Посейдон посідає свій трон…». Учіть та знімайте відео й надсилайте.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 64

Дата: 28.03

Тема: Ліна Костенко. Творчий шлях. «Страшні слова, коли вони мовчать», «Хай буде легко. Дотиком пера…» - ліричні роздуми про значення слова в житті людини, суть мистецтва, його роль у суспільстві

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Ліна Костенко. Творчий шлях. «Страшні слова, коли вони мовчать», «Хай буде легко. Дотиком пера…» - ліричні роздуми про значення слова в житті людини, суть мистецтва, його роль у суспільстві

Спостереження

Розглянувши кадр з кінофільму «Титанік» (реж. Дж. Камерон, 1997 р.), виконайте завдання.

Опишіть кадр з кінофільму. Які почуття викликає у вас зображене?

Кому належать слова: «Людина нібито не літає… А крила має. А крила має!»?

Про які крила йдеться?

Чи можна цими словами описати кадр з кінофільму «Титанік»?

Практичний матеріал

Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 р.в м. Ржищеві Київської області в сім’ї вчителів. Коли дівчинці виповнилося шість років, її родина переїхала до Києва. Тут вона закінчила школу, відвідувала літературну студію при журналі «Дніпро», 1946 р. виходять друком перші її вірші. Вступила до Київського педагогічного інституту ім. О.М.Горького (нині НПУ ім.. Драгоманова).

Потім покинула його й, витримавши великий конкурс, стала студенткою Московського літературного інституту ім. О. М. Горького. Це був єдиний у колишньому СРСР вищий навчальний заклад, у якому здобували освіту майбутні майстри художнього слова. У цьому закладі панували творча атмосфера й дух вільнодумства, що мало велике значення для молодої поетеси. Літературний інститут Л. Костенко закінчила на «відмінно». Відомий письменник Вс. Іванов дуже високо оцінив дипломну роботу випускниці — рукописну збірку «Проміння землі»: «Це дуже талановитий поет з великим майбутнім. Вірші Л. Костенко вражають своєю задушевністю, теплотою й дивовижною щирістю, яка розкриває душу людини без дріб’язкового копирсання, надривності, цинізму... Я відчуваю, що її українські вірші досконалі». Під час навчання Л. Костенко познайомилася з польським письменником Є. Пахльовським — майбутнім чоловіком. У них народилася донька Оксана, яка вдалася у своїх талановитих батьків. Нині вона письменниця, культуролог, професор, доктор філологічних наук, лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка (2010).

Через деякий час виходять друком збірки поезій Л. Костенко: «Проміння землі» (1957), «Вітрила» (1958), «Мандри серця» (1961). Книжка «Зоряний інтеграл» (1962) так і не була надрукована, оскільки її не пропустила тодішня цензура. Після цього поезія Л. Костенко була заборонена, тож окремими книжками її твори не видавали майже сімнадцять років. Наступна збірка «Над берегами вічної ріки» вийшла друком 1977 р. Увесь цей час Л. Костенко писала«у шухляду». Щоправда, у діаспорі 1967 р. О. Зенкевич видав велику збірку «Поезії», до якої ввійшли найкращі твори мисткині, написані в цей період. Не дивно, що її поезія була заборонена, адже вона відкрито підтримувала засуджених до ув’язнення шістдесятників.Коли в 1965 р. розпочалися арешти інтелігенції, поетеса підписувала листи протесту, коли у Львові судили В. Чорновола та його друзів, була присутня на судовому процесі.

У 1979 р. виходить друком роман у віршах «Маруся Чурай», а в 1980 р. — збірка «Неповторність». За них Л. Костенко було присуджено Державну премію України імені Т. Шевченка (1987). Її ім’я повноцінно зазвучало в офіційній літературі лише наприкінці 1980-х років, коли розпався СРСР. У цей час були опубліковані збірки «Сад нетанучих скульптур» (1987), «Бузиновий цар» (для дітей) і «Вибране» (1989). 1994 р. Л. Костенко було присуджено Премію Франческа Петрарки за книжку «Інкрустації» (видана італійською мовою). 1999 р. виходить друком роман у віршах «Берестечко». 2010 р. був надрукований прозовий твір Л. Костенко — роман «Записки українського самашедшого», який вона презентувала в різних містах України.

Лірика Л. Костенко. У поетичній творчості Л. Костенко переважають озна-ки декількох стильових течій модернізму — елементи неокласицизму, неоромантизму й імпресіонізму. «Таке поєднання породжує, з одного боку, надзвичайно щиру, сповідальну емоційність, ліризм; дивовижну звукову організацію, мелодику творів (як у вірші “Осінній день, осінній день, осінній!”); громадянсько-публіцистичний пафос, прагнення пробудити байдужі душі, достукатися до їхнього сумління й розуму; а з іншого — інтелектуалізм, філософську заглибленість таїну буття; відстороненість від буденної метушні; увагу до досвіду історії, до здобутків світової культури; самодисципліну й силу духу; афористичність вислову; відточену, вишукану, переважно традиційну форму творів; точність життєвих деталей у ліричних текстах», — зауважує літературознавець В. Пахаренко. Провідними в ліриці Л. Костенко є мотиви рідної землі, історичної пам’яті та духовності.

Чільне місце у творчості поетеси посідають роздуми над значенням слова й суттю поетичного мистецтва. Як іноді важко людині (а особливо митцю) знайти саме те слово й поставити його в те місце, щоб воно заграло свіжими барвами, тонко передало емоцію, адже, як стверджує ліричний герой вірша «Страшні слова, коли вони мовчать...»,(послухайте поезію) «...всі слова були уже чиїмись», а від вас або з вуст поета вони мають прозвучати ніби вперше.

Читацький практикум

«СТРАШНІ СЛОВА, КОЛИ ВОНИ МОВЧАТЬ...» (1977)

Страшні слова, коли вони мовчать,

коли вони зненацька причаїлись,

коли не знаєш, з чого їх почать,

бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучився, болів,

із них почав і ними ж і завершив.

Людей мільярди, і мільярди слів,

а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія — це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі.

Мільйони людей промовляли слова кохання, люблю, мила, дорогий, зіронько... Хтось робив це з болем, а хтось вкладав у них легкість і позитив, а ще хтось — байдужість. Тому ці прекрасні звертання й епітети можуть сприйматися як банальні й затерті частотністю вживання. Але творчий пошук щирі почуття, укладені в слово, здатні по-справжньому зворушити будь-кого: «Поезія —це завжди неповторність, / якийсь безсмертний дотик до душі». Провідний мотив вірша «Страшні слова, коли вони мовчать...» — значення слова в житті людини та у творчості митця. Образність у вірші досягається завдяки антонімам (краса потворність), зокрема й контекстуальним: асфальти (міські дороги) і спориші (стежки в селі); персоніфікації («слова... мовчать, причаїлись»), повторам.

«ХАЙ БУДЕ ЛЕГКО. ДОТИКОМ ПЕРА...» (1989)

Хай буде легко. Дотиком пера.

Хай буде вічно. Спомином пресвітлим.

Цей білий світ — березова кора,

по чорних днях побілена десь звідтам.

Сьогодні сніг іти вже поривавсь.

Сьогодні осінь похлинулась димом.

Хай буде гірко. Спогадом про Вас.

Хай буде світло, спогадом предивним.

Хай не розбудить смутку телефон.

Нехай печаль не зрушиться листами.

Хай буде легко. Це був тільки сон,

що ледь торкнувся пам’яті вустами.

У вірші «Хай буде легко. Дотиком пера...» гармонійно поєднується інтимна лірика з пейзажною. Послухайте пісню на слова Ліни Костенко у виконанні Sofi Fraser «Хай буде легко.»

З початком зими, коли все в природі засинає, лірична героїня згадує про ніжні почуття до коханої людини, з якою не судилося бути разом. Провідний мотив поезії — теплий спогад про колишнє кохання. Героїня називає його пресвітлим. На жаль, наше життя неможливе без труднощів, які, ніби чорні відмітини на білій корі берези, нагадують про нездійсненні мрії, втрати та трагедії. Але лірична героїня оберігає ніжний спомин про колишнє кохання: хоча воно й утрачене, але пресвітле. Потік емоцій та почуттів передано пунктирно й спокійно, ніби дозовано: цього Л. Костенко досягає за допомогою парцеляції — штучного поділу синтаксичної конструкції на прості неповні речення: «Хай буде легко. Дотиком пера. / Хай буде вічно. Спомином пресвітлим». Художні образи поезії творяться не тільки за допомогою епітетів білий світ, чорні дні, спогад предивний, а й анафори; антонімів (білий — чорний), зокрема й контекстуальних (гірко — світло); персоніфікації («осінь похлинулась димом»); алітерації [с] («Сьогодні сніг іти вже поривавсь. / Сьогодні осінь похлинулась димом»).

1. У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Ліни Костенко.

2.Напишіть літературний паспорт до однієї з поезій Ліни Костенко за такою схемою:

1.Назва твору.

2.Автор.

3.Літературний рід.

4.Жанр.

5.Вид лірики (громадянська, інтимна, пейзажна).

6.Провідний мотив.

7.Художні засоби.

Увага!!!

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 63

Дата: 27.03

Тема: Григір Тютюнник. Коротко про письменника і його творчість. Новела «Три зозулі з поклоном»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Григір Тютюнник. Коротко про письменника і його творчість. Новела «Три зозулі з поклоном»

Практичний матеріал

Григір Тютюнник

(1931-1980)

Григір Тютюнник народився 5 грудня 1931 року в селі Шилівці Полтавської області в селянській родині. Батька – теслю, який готувався скласти іспити для вступу до вчительського вишу, репресували 1937 року. Тож виховував малого Григора батьків брат Филимон. Мати ж хлопчика вийшла заміж удруге. Після п’яти класів у школи вступив до Зіньківського ремісничого училища № 7, щоб отримувати одяг і 700 г хліба на день (цей пайок урятував сім’ю 1947 р. від голоду). 1948 р. помирає в засланні батько. 1951 р. Григора призвали на служ-бу на флот (Далекий Схід), де він служив радистом 4 роки. 1957 р. вступив на філологічний факультет Харківського державного університету. Цього ж року батька, як і тисячі інших невинних людей, було посмертно реабілітовано через відсутність складу злочину. 1959 р. Гр. Тютюнник одружується, згодом у нього народжуються двоє синів.

Перша новела «В сумерки» (рос.) виходить друком 1961 р. Писати україн-ською пізніше переконав його старший зведений брат Григорій (ось чому для скорочення імені Григора використовують не ініціальну букву Г., а буквосполуку Гр., щоб розрізняти двох українських письменників-братів — Григора (Гр.) і Григорія (Г.) Тютюнників). Після закінчення університету працює викладачем у школі, у редакціях газет і журналів, у видавництвах. 1963 р. друкує в газеті «Літературна Україна» оповідання «Дивак», яке ви читали в 5 класі. Потім вийшли світ оповідання «Зав’язь», «На згарищі» (1964); збірки «Зав’язь» (1966), «Деревій» (1969), «Батьківські пороги» (1972), «Крайнебо» (1975), «Коріння» (1976); повість «Климко» (1976), яку екранізували 1983 р.; повість «Вогник далеко в степу» (1979). Життя письменника несподівано обірвало самогубство. Це сталося 6 березня 1980 р. Похований у м. Києві на Байковому кладовищі.

Новела «Три зозулі з поклоном». Любові з великої літери Гр. Тютюнник присвятив одну з найдраматичніших своїх новел «Три зозулі з поклоном». Вона справді про любов, про незгасну любов «маленької Марфи» до герояоповідача Михайла, який дуже схожий на батька. Але де ж він? Розповідь про нього в новелі накликала на письменника багато звинувачень, адже «винесено сміття» з радянської хати; письменник зважився оповісти про героя-батька, запротореного аж у «Сибір неісходиму»... На такі теми в радянській літературі було накладено найсуворіше табу. Але як міг скоритися цьому табу Гр. Тютюнник, коли герой Михайло в новелі — це його рідний батько?! Він засланий у Сибір у 1937 р. ...

Свого репресованого батька Гр. Тютюнник згадував дуже рідко, тільки в колі найближчих друзів, але «описати» його довго не зважувався. Бракувало, мабуть, відповідної форми, тонких постмодерних асоціацій. Знайшовши їх, письменник зміг «розмістити» батькове ув’язнення на другому плані твору, а перший віддав значно важливішому в людському бутті — Любові. Є в «Трьох зозулях...» навіть традиційний «любовний трикутник» (Марфа — батько Михайло — мати Софія), але немає традиційних у любовних сюжетах світової літератури таємниць та обманів: у «трикутнику» Гр. Тютюнника всі «кути» про все знають. І ніхто нікого не осуджує, бо Любов сприймають як найвище людське благо та як страждання, що заслуговує лише на співчуття. Виняткова роль у розкритті цього співчуття належить формі листування: мати оповідача дізнається щось про свого ув’язненого чоловіка тільки з його листів; закохана в нього Марфа навчилася безпомилково відчувати, коли саме ті листи мали з’являтися в селі, а її душа в цей час відділялася від тіла й витала десь поблизу коханого Михайла аж над сибірськими соснами... В останньому своєму листі він просить матір Соню сказати Марфі, щоб вона не дорікала йому за мовчання, що він їй, «як співав на ярмарках Зіньківських бандуристочка сліпенький, послав три зозулі з поклоном», але не знає лише, «чи перелетять вони Сибір неісходиму, а чи впадуть від морозу». Важливо, що емоційне напруження новели автор цілковито узгодив з її параболічною структурою: і початок, і фінал новели «віддано» сприйняттю оповідача-сина; він не може збагнути, як вони (Марфа й тато) чули одне одного на будь-яких відстанях і чому, «одне одного чуючи», так і не одружилися. Відповідь на це запитання прозвучала в новелі як заключний акорд у музичному творі: «Тоді не було б тебе...», — шумить велика “татова сосна”» (М. Наєнко).

Гр. Тютюнник — майстер художньої деталі. У 7 класі ви читали повість «Климко», у якій така художня деталь, як «діжурка», не стільки позначала різновид одягу, скільки пахла шахтарським висілком, а отже, батьківщиною хлопчика. Діжурка набула символічного значення й тому стала художньою деталлю.

Теорія літератури

Художня деталь — характерна риса чи подробиця, яка має відносно самостійне значення та використовується для того, щоб емоційніше й глибше змалювати картини чи образ, підкреслити важливість чогось, індивідуальну особливість. Художній деталі властива особлива змістова наповненість, символічність, через неї значною мірою виявляється спосіб художнього мислення письменника, його здатність визначити серед речей чи явищ таке, що лаконічно й емоційно дає змогу висловити авторську ідею твору. У тексті цей спосіб мислення матеріалізується в речових, портретних, пейзажних, нюхових, інтер’єрних чи інших деталях.

У новелі «Три зозулі з поклоном» є такі портретні деталі Марфи, як ворушить губами (тобто говорить боязко, невпевнено, ніби хоче щось приховати від студента-оповідача, а приховувати, як з’ясувалося, є що!); сиве волосся, що колись сяяло золотом (хоча Марфа ще молода, а зміна барви волосся не може приховати страждань і горя, які довелося їй пережити). Новенький дешевий костюмчик як художня речова деталь набирає інформативної місткості після поданого в дужках уточнення: «три вагони цегли розвантажив з хлопцями-однокурсниками, то й купив» — у цій деталі й соціальний статус героя-оповідача (живе скромно), характеристика як справжнього чоловіка й людини (не чекає, доки мама зекономить, недоїдатиме, недосипатиме, щоб заробити на костюм синові, чи позичить гроші, а бере ініціативу у свої руки як справжній самостійний чоловік). Інший автор для опису такого студента-оповідача запланував би главу, а Гр. Тютюннику достатньо художньої деталі, щоб дати героєві інформативно містку характеристику. З коротким змістом новели «Три зозулі з поклоном» ви можете ознайомитися, відкривши відео.

1. У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Григора Тютюнника.

2. Знати зміст новели Григора Тютюнника «Три зозулі з поклоном».

3. Визначте сюжетні елементи новели Гр. Тютюнника «Три зозулі з поклоном»: експозицію, зав’язку, розвиток подій, кульмінацію, розв’язку.

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 62

Дата: 27.03

Тема: Микола Вінграновський. Коротко про поета, прозаїка, кіномитця. Поезія «У синьому небі я висіяв ліс»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Микола Вінграновський. Коротко про поета, прозаїка, кіномитця. Поезія «У синьому небі я висіяв ліс»

Теоретичний матеріал

Микола Вінграновський народився 7 листопада 1937 р. в м. Первомайську Миколаївської області. Батько, заможний селянин, свого часу пережив розкуркулення, мати походила з козацького роду. Саме від батьків і степового сонячного краю хлопець успадкував палку козацьку вдачу.

1955 р., після середньої школи, Микола вступив до Київського інституту театрального мистецтва, але за два тижні від початку занять його талант помітив О. Довженко, який саме набирав групу для навчання у ВДІКу, тож юнак переїздить до Москви. Через рік учителя не стало, але прилучення до його світу позначилося на всій подальшій творчій долі М. Вінграновського. Ще будучи студентом, Микола зіграв роль солдата Орлюка в художньому фільмі «Повість полум’яних літ» (1961), автором якого був О. Довженко. За найкраще виконання чоловічої ролі М. Вінграновський був нагороджений золотою медаллю кінофестивалю в Лос-Анджелесі. З 1960 р. працює режисером Київської кіностудії ім. О. Довженка. У його доробку, окрім згаданої «Повісті полум’яних літ», були художні фільми «Дума про Британку» (1970), «Климко» (1984), докумен-тальні фільми «Слово про Андрія Малишка» (1983), «Довженко. Щоденник 1941– 1945» (1993), «Чигирин — столиця гетьмана Богдана Хмельницького» (1993) та ін.

Вінграновський помер 26 травня 2004 р., похований у м. Києві на Байко-вому кладовищі.

Перші поетичні твори М. Вінграновського виходять друком у 1957–1958 рр. журналах «Дніпро» і «Жовтень». Але по-справжньому поет заявив про себе 1961 р. добіркою віршів у «Літературній газеті». Перша друкована збірка окремою книжкою «Атомні прелюди» (1962) характеризується щирістю почуттів, органічним злиттям громадянського й особистого, минулого і сучасного. М. Вінграновський не зараховував себе до покоління шістдесятників і казав: «Немає шістдесятників, сімдесятників — є таланти, зрілі, освічені люди, яких не можна загнати в перелік». Далі були поетичні збірки «Сто поезій» (1967), «Поезії» (1971), «На срібнім березі» (1978). Автор працює й над дитячими творами: у 1960-х роках виходять друком його оповідання «Бинь-бинь-бинь» і «Чорти», збірки віршів для малят «Андрійко-говорійко». Непересічність поетичного таланту М. Вінграновського засвідчила збірка «Цю жінку я люблю» (1990). У ній уміщено неопубліковані твори 1960–1970-х років і нові поезії. Хоч у збірці і звучить громадянсько-національний пафос, проте її основа — інтимна лірика. У ній «вірші розташовано не за часом написання, а за логікою розвитку почуття — від вічного до злободенного, від найособистішого до суспільного. Тому й розпочинається книжка інтимно-ліричним “Сеньйорито акаціє, добрий вечір...”, а завершується печальною й пристрасною “Осінньою сповіддю Северина Наливайка” — відверто-політичним, гострозлободенним віршем, що був створений 25 років перед тим» (В. Пахаренко).

У своїй літературній творчості М. Вінграновський органічно поєднував різні модерністські стилі — неоромантичну, авангардистську й імпресіоністичну манери. Ось звідки в поезіях «асоціативна ускладненість, метафоричність художньої мови, увага до реалій повсякдення й прагнення розгледіти за ними духовну основу світу... Мета творчості для М. Вінграновського — передати не правильне, а прекрасне, хай навіть нафантазоване, химерне, неправдоподібне. Особливо зачаровує митця краса й глибина, асоціативна мінливість слова» (В. Пахаренко).

Читацький практикум

«У синьому небі я висіяв ліс...» (1965)

У синьому лісі я висіяв ліс,

У синьому небі любов моя люба,

Я висіяв ліс із дубів і беріз,

У синьому небі з берези і дуба.

У синьому морі я висіяв сни,

У синьому морі на синьому глеї

Я висіяв сни із твоєї весни,

У синьому морі з весни із твоєї.

Той ліс зашумить, і ті сни ізійдуть,

І являть тебе вони в небі і в морі,

У синьому небі, у синьому морі…

Тебе вони являть і так і замруть.

Дубовий мій костур, вечірня хода,

І ти біля мене, і птиці, і стебла,

В дорозі і небо над ними із тебе,

І море із тебе… дорога тверда.

Ліричний вірш «У синьому небі я висіяв ліс...», що відкриває збірку «Сто поезій», належить до інтимної лірики. У ньому ліричний герой висіває на небі ліс «із дубів і беріз» і весняні сни коханої. Її він бачить у всьому: у весні, морі, небі. Прекрасне почуття кохання вічне, і воно навколо (провідний мотив твору), адже ліричний герой віддано проносить його в серці через усе життя: навіть з дубовим костуром, коли вже настала вечірня хода (костур і вечірня хода сприймаються як символи поважного віку), він відчуває присутність любові. Вона, одна-єдина любов, перемагає труднощі, долає час і простір. Як і П. Тичина, Вінграновський захоплюється кольоровим звуком (кларнетизм): синій колір неба, ночі, моря символізує кохання. Цю барву органічно вплетено у звукову організацію твору. Вірш заворожує своєю звуковою гармонією. Літературознавець Л. Талалай зауважує: «Звук до звуку йде, слова перекликаються між собою, точно розташовані, стають ближчими, ріднішими. Зримість, пластичність малюнка, багата й ненав’язлива алітерація... Чи не є такі речі квінтесенцією того, що ми називаємо новаторством?» Справді, аліте-рація с – н – м заворожує музикальністю й ніби заколисує читача:

У синьому морі я висіяв сни,

У синьому морі на синьому глеї

Я висіяв сни із твоєї весни,

У синьому морі з весни із твоєї.

1. У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Миколи Вінграновського.

2. Висловте свої думки й відчуття, які навіяв вірш М. Вінграновського «У синьому небі я висіяв ліс...».

Увага!!! Нагадування!!!

За програмою вам потрібно вивчити напам’ять одну поезію шістдесятників за власним вибором: В.Симоненко «Задивляюсь у твої зіниці…», «Я»; Д.Павличко «Два кольори», Я стужився, мила, за тобою…»;І.Драч «Балада про соняшник»; М.Вінграновський «У синьому небі я висіяв ліс…» . Учіть та знімайте відео й надсилайте.

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 61

Дата: 21.03

Тема: Іван Драч. «Балада про соняшник» - поетичний роздум про суть мистецтва, процес творчості

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Іван Драч. «Балада про соняшник» - поетичний роздум про суть мистецтва, процес творчості

Теоретичний матеріал

Іван Драч народився 17 жовтня 1936 року в с. Теліжинцях на Київщині. Його батьки були селянами. Закінчив університет Київського державного університету ім.. Т.Г. Шевченка. На Вищих сценарних курсах у Москві здобув фах кінодраматурга. Працював у газеті «Літературна Україна», журналі «Вітчизна», а також у сценарній майстерні Київської кіностудії ім.. О.Довженка.

Драч – представник покоління шістдесятників, товаришував із І.Дзюбою, але з часом перейшов на офіційні позиції після чого стосунки з владою значно покращилися. До поета приходить визнання, він отримує Державні премії УРСР і СРСР. У часи незалежності України був депутатом Верховної Ради України трьох скликань, обіймав високі державні посади.

Драч помер 19 червня 2018 р., похований на батьківщині, у с. Теліжинцях. Поет продовжував у своїй творчості авангардистську течію української літератури, що була обірвана ще на початку 30-х років ХХ ст. Його сміливі експерименти з різними поетичними формами поєднані з українською фольклорною традицією. Поезія І. Драча наповнена несподіваними асоціаціями та яскравими метафорами. Їй властива гіперболізація думок і почуттів, химерне переплетення космізму та приземленого, серйозного й іронічного. І. Драч дебютував поемою «Ніж у сонці» (1961), яка викликала бурхливу реакцію тодішніх критиків: надто зухвало й незвично, як на ті часи, молодий поет вибудував образну систему. Потім з’явилася збірка «Соняшник» (1962), яку захищали від гніву комуністичних ідеологів Л. Костенко, І. Дзюба, В. Симоненко. Після виходу у світ цієї книжки автора почали називати «сонячним поетом», адже твори митця були наповнені сонячними образами й асоціаціями — «Балада про соняшник», «Сонячний етюд», «Етюд про хліб» та ін. Мотиви сонця звучать і в подальших збірках І. Драча: «Протуберанці сонця» (1965), «Балади буднів» (1967). Після вибуху в Чорно-билі у творчому доробку поета з’являється поема «Чорнобильська мадонна» (1986). Сповнена гуманістичного пафосу, вона оспівує багатогранний збірний образ Матері як земної жертовної жінки, яка, переживаючи муки й страждання, зберігає любов, чим і наближається до Божої Матері. Тематика подальших тво-рів поета вражає своїм багатством — від філософсько-екологічних, політичних до патріотичних мотивів: збірки «Храм сонця» (1988), «Лист до калини» (1990), «Вогонь з попелу» (1995), «Анатомія блискавки» (2002), «Сонце моє» (2010) та ін.

Драч відомий і як творець українського поетичного кіно. Він написав сце-нарій «Криниця для спраглих», за яким режисер Ю. Іллєнко зняв однойменний фільм, що був під забороною 22 роки. Також І. Драчу належить кіноповість «Іду до тебе» (1970) — про духовний світ Лесі Українки та її трагічне кохання до Мержинського. Велику популярність свого часу мав кінофільм «Пропала грамота» (1972), знятий за сценарієм І. Драча, за основу якого взято однойменну повість М. Гоголя.

Як уже було зазначено, сонце — це особливий образ у творчості І. Драча. Воно символізує природне й духовне життя, через нього митець реалізує в українській літературі вітаїстичну ідею. Показовою в цьому плані є «Балада про соняшник» — вершинний твір поета.

Теорія літератури

Балада (латин. ballare — танцювати) — невеликий віршований ліро-епічний твір казково-фантастичного, легендарно-історичного чи героїчного змісту з драматично напруженим сюжетом і співчутливо-сумним звучанням. Баладі властиві такі ознаки:

невелика кількість персонажів;

незвичайність і загадковість подій;

гострота, а часто й трагічність у розв’язанні конфлікту;

похмурий колорит;

ліризм.

Балада про соняшник (1962)

В соняшника були руки і ноги, Що їхало на велосипеді,

Було тіло, шорстке і зелене. Обминаючи хмари на небі...

Він бігав наввипередки з вітром, І застиг він на роки й століття

Він вилазив на грушу, В золотому німому захопленні:

І рвав у пазуху гнилиці, — Дайте покататися, дядьку!

І купався коло млина, і лежав у піску, А ні, то візьміть хоч на раму.

І стріляв горобців з рогатки. Дядьку, хіба вам шкода?!

Він стрибав на одній нозі,

Щоб вилити з вуха воду, Поезіє, сонце моє оранжеве!

І раптом побачив сонце, Щомиті якийсь хлопчисько

Красиве засмагле сонце, — Відкриває тебе для себе,

В золотих переливах кучерів, Щоб стати навіки соняшником.

червоній сорочці навипуск,

У поезії зображено звичайного хлопчика, який вилазить на грушу, стріляє го-робців з рогатки, купається коло млина — і раптом хлопчик бачить сонце, що їде на велосипеді... Він щиро здивований та захоплений золотим дивом: «...в золотих переливах кучерів, / У червоній сорочці навипуск...» Але це була мить, яка застигла в його душі навіки. А далі митець моделює побутову ситуацію: виявляється, то хлопчику назустріч їхав чоловік на велосипеді. Тут спостерігаємо прийом контражуру: коли дивитися на об’єкт проти яскравого сонця, то через засліплення ми той предмет або зовсім не бачимо, або ж сприймаємо монохромно, помічаємо лише нечіткий силует. Хлопчик зумів у буденному, звичайному побачити красу й захопитися нею — у цьому провідний мотив «Балади про соняшник». Побутову ситуацію автор моделює через діалог хлопчика з дядьком:

— Дайте покататися, дядьку! А ні, то візьміть хоч на раму. Дядьку, хіба вам шкода?!

У подальшому, заключному чотирирядковому вірші автор метафорично висловлюється про мистецтво й людей, які вміють бачити красу: щомиті на землі народжується людина, яка стане соняшником, тобто митцем (або тим, хто просто вміє бачити красу «в буденних калюжах» «на перекинутому небі», — сказав би О.Довженко).

Поет сміливо експериментує з жанром балади. Якщо традиційна балада змальовує історичні чи героїчні події (рідше — побутові ситуації) з казковими елементами, духом таємничості, то в І. Драча з’являються побутові реалії, відштовхуючись від яких, поет створює ситуації духовного вибору, унаслідок якого людська душа підноситься або, навпаки, міліє. У такий спосіб поет реформував жанрові можливості балади, залишивши в ній ліро-епічну структуру й напружений сюжет. Автор зберігає метаморфозу як основну ознаку балади: на початку твору соняшник, невід’ємний атрибут українського пейзажу, перетворюється на хлопчика, а в кінці твору він повертається знову до соняшникової подоби. Поетика твору — модерна, баладу написано верлібром, ритмічна свобода якого дала можливість легко передати рух складних картин, думок і почуттів.

У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Івана Драча.

Напишіть літературний паспорт до поезії «Балада про соняшник» за такою схемою:

1.Назва твору.

2.Автор.

3.Літературний рід.

4.Жанр.

5.Вид лірики (громадянська, інтимна, пейзажна).

6.Провідний мотив.

7.Художні засоби.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 60

Дата: 21.03

Тема: Дмитро Павличко. Основні відомості про поета. «Два кольори», «Я стужився, мила, за тобою…»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Дмитро Павличко. Основні відомості про поета. «Два кольори», «Я стужився, мила, за тобою…»

Теоретичний матеріал

Дмитро Павличко народився 28 вересня 1929 р. в с. Стопчатові Яблунівського району на Івано-Франківщині в багатодітній селянській родині.Спочатку навчався в польськомовній школі Яблунові, потім у Коломийській гімназії. Вищу філологічну освіту здобув у Львівському університеті. Працював у журналах «Жовтень» і «Всесвіт». Перша збірка поезій «Любов і ненависть» з’явилась в 1953 році. Пізніше побачили світ поетичні книжки «Моя земля» 1955р., «Чорна нитка» і «Правда кличе» 1958р. «Пальмова віть» 1962 р., «Гранослов» 1968р., «Сонети подільської осені» 1973р., «Спіраль» 1984 р., «Поеми й притчі»

(1986), «Покаянні псалми» 1994 р. та ін. Окрім поетичної творчості, Д. Павличко захоплюється перекладом художніх творів англійської, іспанської, італійської, французької, португальської та багатьох слов’янських літератур; працює на ниві літературознавства; бере активну участь у громадсько-політичному житті держави (організатор Народного Руху України, депутат Верховної Ради України кількох скликань, посол України в Словацькій Республіці та в Республіці Польща). Павличко має також здобутки й в українському кінематографі: він написав сценарії для фільмів «Сон» і «Захар Беркут».

У тематичному й стильовому аспектах Д. Павличко продовжує традиції І. Франка: патетика, пошук гармонії пристрасного почуття, ясного розуму й сильної волі ліричного героя; увага до громадянсько-патріотичної, любовної та філософської проблематики; афористичність, притчевість. Митець велику увагу приділяє сонету. Але найбільше він прославився як поет-пісняр. Багато його віршів, покладених на музику, стали популярними в народі, зокрема «Лелеченьки», «Два кольори», «Впали роси на покоси», «Явір і яворина», «Долиною туман тече», «Я стужився, мила, за тобою...». Найбільше Д. Павличко працював у тандемі з композитором О. Білашем.

«Два кольори» 1964р. — одна з найвідоміших і найпопулярніших поезій Д. Павличка. За символікою барв чисел, філософією життя вона наближається до фольклорної традиції: «Червоне — то любов, а чорне — то журба». Провідним мотивом у творі є дорога. Мати готує свого сина до життєвої подорожі, ніби благословляючи в далеку путь. Звичайно, ця дорога не завжди буде гладенькою (червоний — колір щастя, радощів, любові), кожна людина проходить через труднощі й біди (їх символізує чорний колір на маминій сорочці). Вишита сорочка — ніба часточка маминої душі, тому ліричний герой проніс її через усе життя як оберіг від злих сил, як спогад про рідний дім, стежку й дитинство. Вірш був покладений на музику О. Білашем і став народною піснею. За своїм колоритом і національною символікою він споріднений з «Піснею про рушник» А. Малишка. Пісню «Два кольори» ви можете послухати у виконанні М.Яремчук, відкривши відео.

Віршу «Я стужився, мила, за тобою...» 1998 р. притаманна фольклорна образність. Ліричний герой у ньому постає в образі явора, «паленого журбою», який страждає через нерозділене кохання й узимку, коли «сніг летить колючий», і навесні, коли все пробуджується та цвіте. Автор використав два етапи метаморфози (ліричний герой спочатку постає як явір, а потім як скрипка), щоб утвердити віру в те, що з високої проби почуттів і страждань народжується нова краса — мистецтво (скрипка з її мелодією). Ці трансформації нагадують метаморфози «Лісової пісні» Лесі Українки (Мавка — верба — сопілка). Меланхолійний настрій вірша досягається за допомогою влучних епітетів («сніг колючий», «на веснянім сонці»), інверсії («і згорає від сльози роса»), персоніфікації («яворові сниться яворина»), порівнянь («печаль, як небеса», «сніг летить колючий, ніби трина»). Вірш належить до інтимної лірики. Провідний мотив — туга через нерозділене кохання. Вірш був покладений на музику О. Білашем і став піснею «Явір і яворина».

У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Дмитра Павличка.

Заповніть літературний паспорт до поезій Д. Павличка «Два кольори» та «Я стужився, мила, за тобою...» за такою схемою:

1.Назва твору.

2.Автор.

3.Літературний рід.

4.Жанр.

5.Вид лірики (громадянська, інтимна, пейзажна).

6.Провідний мотив.

7.Художні засоби.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 59

Дата: 20.03

Тема: Василь Симоненко. Коротко про митця. «Задивляюсь у твої зіниці…», «Я».

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Василь Симоненко. Коротко про митця. «Задивляюсь у твої зіниці…», «Я».

Теоретичний матеріал

Василь Симоненко народився 8 січня 1935 р. в с. Біївцях Лубенського району на Полтавщині. Батько покинув родину, тому Василя виховували мати й дід. Середню школу в Тарандинцях закінчив із золотою медаллю (до школи доводилося добиратися, долаючи відстань 9 км... і це тільки в один кінець!). Вищу освіту здобув на факультеті журналістики Київського державного університету ім.. Т.Г. Шевченка. Працював в обласних газетах «Черкаська правда», «Молодь Черкащини», а також кореспондентом «Робітничої газети». Тут він зустрів свою майбутню дружину Люсю. Улітку 1962 р. В. Симоненка жорстоко побили працівники міліції залізничної станції в м. Смілі, після чого здоров’я поета почало суттєво погіршуватися. З огляду на те що влада всіляко боролася з ним, можна припускати, що це побиття було невипадковим.

Симоненко помер 13 грудня 1963 р. через рак нирок. Похований у м. Черкасах.

Хоча творче життя, як і фізичне, у В. Симоненка було коротке, проте він залишив самобутній слід у поетичному літописі України. О. Гончар назвав його «витязем молодої української поезії». За життя поета вийшла друком тільки одна збірка його віршів «Тиша і грім» (1962), вона стала помітним явищем у літературному житті України: «Симоненко вразив читача не запаморочливими формалістичними новаціями, не вишуканим мереживом слів, а осяянням краси власної душі, справжністю почуттів, інтелектуальною високістю й молодечим завзяттям» (О. Мусієнко). Наступну книжку — збірку «Земне тяжіння» (1964) — видали посмертно. Книжка поезій «Берег чекань» (1965) була заборонена до друку опублікована в Мюнхені. В. Симоненко писав і малу прозу, що ввійшла до збірки новел «Вино з троянд» (1965).

Провідними мотивами лірики В. Симоненка стали любов до України, за-судження тоталітаризму, оспівування людей праці, утвердження неповторності особистості, краса материнства, жіноча доля, кохання, краса природи. В. Симоненка називали «поетом національної ідеї» передусім через його шедеври — «Лебеді материнства», «Де зараз ви, кати мого народу?», «Задивляюсь у твої зіниці...» 1962 р.

Первісна назва цієї поезії — «Україні». У вірші ліричний герой переосмислює історію рідної землі. Україну він називає найсвятішим, що є в людини, — матір’ю:

Маю я святе синівське право

З матір’ю побуть на самоті.

Вірш написано у формі монологу ліричного героя, зверненого до України-ма-тері. Її образ має сакральний зміст, він перегукується із системою вірувань українського народу. Послухати поезію ви можете. Відкривши відео: В.Симоненко ««Задивляюсь у твої зіниці…». У фіналі твору звучить передбачення своєї ранньої загибелі: «Я проллюся крапелькою крові / На твоє священне знамено!» Рання смерть поета стала жертвою в ім’я рідної землі. Вірш «Задивляюсь у твої зіниці...» належить до патріотичної лірики. Провідні мотиви — любов до рідної землі, переосмислення її історії. Автор захоплюється своєю дивною й гордою країною, схиляється перед героїзмом і мужністю борців за її національне визволення. Заявити в радянській Україні про синівський обов’язок любити свою Україну над усе на світі та ще й не питати дозволу на це в «старших братів» — америки й росії — було більше, ніж сміливим кроком. За таке митцям «світило» щонайменше забуття, а іноді і фізичне небуття...

Уже давно став хрестоматійним і вірш «Ти знаєш, що ти — людина?..» про неповторність кожної особистості. Цей же мотив прозвучав маніфестом тогочасного молодого покоління й у поезії «Я...» 1962 р. З поезією «Я» ви можете ознайомитися, відкривши відео: В.Симоненко «Я». Ви можете не тільки послухати поезію, а й почути голос самого Василя Симоненка.

Ліричний герой стверджує, що людина — це не гвинтик у великій державній машині, не щось усереднене, а окремий неповторний світ: «Ми — не безліч стандартних “я”, / А безліч всесвітів різних».

Ці «всесвіти різні», об’єднані одним українським берегом, творять націю, що сім’єю вселюдського океану. Тому відкриття самоцінності своєї душі, відчуття власної гідності ведуть людину до відкриття самоцінності нації й національної гідності. Самоствердження людини в складному сучасному світі, її самодостатність, самостійність і неповторність — провідні мотиви поезії «Я...», що належить до філософської лірики.

Поетичні твори В. Симоненка вражають лаконічністю, прозорістю й глиби-ною думки, художньою досконалістю й довершеністю рими.

Сумний факт

Художниця А. Горська разом з В. Симоненком і Л. Танюком були членами урядової комісії щодо розслідування злочинів у селищі Биківня (під Києвом). Власне, створення цієї комісії вони й ініціювали, коли знайшли в Биківнянському лісі сліди злочинів і довели, що їх скоїли працівники НКВС. Розправа над правдошукачами не забарилася: Л. Танюк виїхав до Москви й перебував у внутрішній еміграції не один десяток літ; побиття В. Симоненка представниками влади призвело до саркоми нирок і страшної смерті без знеболювальних препаратів у лікарні. Цього ж року А. Горська несла за труною В. Симоненка оповитий китайкою жмут калини, а на його портреті, написаному нею ж, бризки калини (як авторський підпис).

А.Горська

Портрет В.Симоненка

1963

У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Василя Стефаника.

Заповніть літературний паспорт до віршів В. Симоненка «Задивляюсь у твої зіниці…», «Я...» за таким планом:

1.Назва твору.

2.Автор.

3.Літературний рід.

4.Жанр.

5.Вид лірики (громадянська, інтимна, пейзажна).

6.Провідний мотив.

7.Художні засоби.

8.Зробіть висновок: про що автор спонукав вас замислитися, що нового відкрив твір.

Увага!!!

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 58

Дата: 20.03

Тема: Нова хвиля відродження української літератури на початку 1960-х років. «Шістдесятництво» як явище культурологічне й соціальне.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Нова хвиля відродження української літератури на початку 1960-х років. «Шістдесятництво» як явище культурологічне й соціальне.

Спостереження

Розглянувши вітраж українських художників, прочитайте довідку й виконайте завдання

А Горська, Л.Семикіна,

Г.Севрук, О.Заливаха,

Г.Зубченко.

Вітраж «Шевченко. Мати»

1964р.

Довідка

Вітраж «Шевченко. Мати». 1964 р. група українських художників А. Горська, Семикіна, Г. Севрук, О. Заливаха й Г. Зубченко створила у вестибюлі червоного корпусу Київського університету вітраж «Шевченко. Мати» до 150-річчя з дня народження Великого Кобзаря. На ньому зображений Т. Шевченко, який пригортає скривджену жінку-Україну, і написано: «Возвеличу малих отих рабів німих, я на сторожі коло їх поставлю слово». Спеціальна комісія визнала вітраж «ідейно ворожим» — й адміністрація університету знищила його. А. Горську й Л. Семикіну після цього звільнили зі Спілки художників України

Стисло опишіть зображене на вітражі. Чи помітили ви щось «ідейно вороже» на ньому? Що символізують образи вітража?

Українська література на початку 60-х років ХХ ст.

Якщо перша хвиля духовного відродження розвинулася у 20-і роки ХХ ст., то друга — у 60-і. Після розвінчання на ХХ з’їзді КПРС культу особи Й. Сталіна житті суспільства настала тимчасова «хрущовська відлига». З’явилася можливість читати твори будь-яких, а не тільки «ідеологічно правильних» західних письменників, переглядати фільми світового кінематографа, було послаблено цензуру, почали друкувати твори раніше заборонених П. Куліша, М. Зерова, М. Куліша та ін. Змінилась і творчість художників, кінорежисерів, майстрів слова. Саме в цю епоху заявили про себе багато молодих талановитих письменників: В. Симоненко, Гр. Тютюнник, Л. Костенко, І. Драч, М. Вінграновський, Вал. Шевчук, Б. Олійник, В. Дрозд, Є. Гуцало, І. Жиленко, Д. Павличко, І. Ка-линець та ін. Їх називають шістдесятниками, оскільки розквіт їхньої творчості припав на другу половину 50-х — 60-і роки ХХ ст.

Кожному шістдесятнику властивий неповторний стиль, проте їх об’єднував спільний світогляд та естетичні настанови: культ свободи; людяність; увага не до колективного героя, а до людської особистості; духовний аристократизм; культ моральності як мірила людських вчинків; патріотизм і національна самосвідомість. У творчості шістдесятники поєднували модернізм і традиційність з новаторськими пошуками форм і зображальних засобів. Література стає національно означеною, наповненою українською ментальністю.

У розвиток літературознавства та критики зробили внесок шістдесятни-ки І. Світличний, М. Коцюбинська, І. Дзюба, Є. Сверстюк. Серед художників цього покоління найпомітнішими є А. Горська, О. Заливаха, Л. Семикіна, І. Марчук; серед кінорежисерів — Ю. Іллєнко, С. Параджанов, К. Муратова, Л. Танюк, Осика; з-поміж композиторів — М. Скорик, Л. Грабовський. Збагатили своїм талантом театральну сцену й кінематограф такі актори, як Б. Ступка, Л. Кадирова, І. Миколайчук.

Шістдесятниками були переважно молоді люди, які прагнули духовного та творчого розкріпачення. Їхній консолідації сприяв клуб творчої молоді «Сучасник», що виник у Києві наприкінці 1950-х років. До нього належали талановиті письменники, художники й театральні діячі. Клуб організовував різні зустрічі, диспути та вечори, присвячені Т. Шевченку, І. Франку, Лесі Українці, Л. Курбасу. Під впливом київського «Сучасника» у Львові було створено клуб творчої молоді «Пролісок», до якого належали М. Косів (керівник), брати Горині, подружжя Калинців та ін. Це об’єднання молодих митців було радикальним у своїх намірах, адже пропонувало орієнтуватися на досвід підпілля ОУН. Проте вільнодумному поколінню шістдесятників протистояла інша тенденція, що знищувала національні відмінності й прискорювала русифікацію з метою злиття національних культур. На протести митців влада відповідала погромами, найбільші з яких були в 1965 р. та 1972 р. За ґратами опинилися Є. Сверстюк, С. Параджанов, І. Світличний, І. Калинець, В. Чорновіл та ін. Тож нове відродження захлинулося — і в суспільстві запанувала зневіра. Збулося пророцтво В. Симоненка: «На цвинтарі розстріляних ілюзій уже немає місця для могил».

1. Прочитавши відомості про шістдесятництво, законспектуйте їх.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 45

Дата: 16.03

Тема: Двокрапка у складному реченні. Крапка з комою у складному реченні

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Двокрапка у складному реченні. Крапка з комою у складному реченні

Спостереження

Прочитайте речення й виконайте завдання (усно)

Ø Знаю, що гранат корисний. З’їм один, бо він містить вітаміни.

Ø Знаю: гранат корисний. З’їм один: він містить вітаміни.

Чи відрізняються за змістом речення? На місці яких сполучників треба ставити двокрапку?

Двокрапку ставлять між частинами безсполучникового складного речення в декількох випадках.

Правило	Приклад
Друга частина пояснює, доповнює або розкриває зміст першої (можна вставити *а саме*) [ ]: [конкретизація].	Ідея проста: [а саме] за всіма правилами сучасної науки змоделювати Київ.
Друга частина вказує на причину того, про що йдеться в першій (можна вставити бо) [ ]: [причина].	Ні, не можу заснути: на столику диха чебрець. Я запізнився: [бо] у місті були затори.
У першій частині є слова так, такий, бачити, знати, чути, розуміти, вирішувати й подібні (можна вставити що) [відчуваю ]: [ ].	Ми *відчували:* [що] скоро почнеться штурм.

Крапка з комою у складному реченні

У складному реченні крапку з комою ставлять між поширеними частинами, що в середині мають свої розділові знаки: Усе зраділо, стрічаючи день; і день зрадів — ясний, теплий, погожий (Панас Мирний). Річка мов пояс; лісу смуга; мов повінь, трави піднялись (Б.-І. Антонич). Оскільки не завжди можна відчути, у якому місці автор поставив крапку з комою, то не буде грубою помилкою, якщо на місці цього розділового знака поставити тільки кому.

Перепишіть речення й розставте в них розділові знаки.

1.Он глянь вже лицарі летять народ з неволі визволять (Олександр Олесь). 2. Дивися час великий диригент перегортає ноти на пюпітрі (Л. Костенко). 3. Мова перша зброя в боротьбі виживе мова виживе й Вітчизна (О. Ільченко). 4. Не хватайте озлоблених у тюрми вони самі собі тюрма (П. Тичина). 5. Ще раз про честь мундира краще зберегти честь і втратити мундир аніж навпаки (А. Крижанівський). 6. Біда з такими парубками ще не підріс свині під хвіст а вже біжить за дівками (Нар. тв.). 7. Пам’ятай гуртом добре й батька бити (В. Собко).

2.Перепишіть вислів.

Кістка, кинута собаці(1) не є милосердя(2) милосердя — це кістка(3) поділена із собакою(4) коли ти голодний не менше за неї.

Крапку з комою треба поставити на місці цифри

А1, Б2, В3, Г4

3. Перепишіть речення.

Од зеленого берега ніби повіяло холодком(1) холодок ніби лащився до лиця(2) милував його(3) влив у тіло розкіш життя(4) подарував радісне почування.

Крапку з комою треба поставити на місці цифри

А1, Б2, В3, Г4

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 44

Дата: 16.03

Тема: Кома в складному реченні

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Кома в складному реченні.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Прочитайте речення й виконайте завдання.

Сонце зійшло … навколо стало світло.

Сонце зійшло … подув легкий вітерець.

Ø Подумайте, у якому реченні на місці крапок треба поставити кому, а в якому — тире.

Ø Від чого залежить вибір розділового знака?

Теоретичний матеріал

Кому ставлять між частинами складного речення: У житі синіли волошки та сокирки, білів зіркатий ромен, червоніла квітка польового маку (М. Коцюбинський).

Кома в складносурядному реченні

У складносурядному реченні кому ставлять між частинами, що виражають:

Ø одночасність подій: І сад цвіте, і горличка туркоче, і тихий промінь на покосі спить (Г. Чубач);

Ø послідовність подій: Вересень далеко відлетів легкими вітрами, і починає мжичити (І. Микитенко);

Ø причиново-наслідкові зв’язки: Пройшов дощ, і дерева заясніли під сонцем (У. Самчук);

Ø протиставлення: Згода дім будує, а незгода руйнує (Нар. тв.).

Між частинами, що виражають причиново-наслідкові зв’язки, можна ставити як кому, так і тире — вибір знака в таких реченнях обумовлюється бажанням автора.

Не треба ставити кому перед сполучниками і, й, та (=і), або, чи, якщо частини складносурядного речення мають спільний другорядний член (найчастіше обставини), вставне слово або частки лише, тільки, ще, навіть: Вдалині хиталися дерева і синів задуманий прибій (В. Сосюра). Тільки невсипуще море бухає десь здалеку та зорі тремтять у нічній прохолоді (М. Коцюбинський).

Також не треба ставити кому, якщо сполучники і, й, та (=і), або, чи поєднують два однотипні односкладні речення, а також два питальні, окличні або спонукальні речення: Квітчастий луг і дощик золотистий (П. Тичина). Коли в тебе відпустка і де ти будеш відпочивати? (З розмови).

Кома в безсполучниковому складному реченні

У безсполучниковому складному реченні кому ставлять між частинами, що виражають:

• одночасність подій: Сади стоять, обдмухані вітрами, листки летять, киваючи гіллю (Л. Костенко);

• послідовність подій: Минула осінь, одвіяла, одхурделила зима, настала бентежна пора рясту… (М. Стельмах).

Кома в складнопідрядному реченні

У складнопідрядному реченні кому треба ставити для відокремлення підрядних частин, уведених за допомогою сполучників або сполучних слів, від головних і від інших підрядних: Так тихо сходить місяця підкова, що аж завмерли гори та ліси… (С. Пушик).

Не треба ставити кому між частинами, поєднаними сполучниками і, й, та (=і), або, чи, якщо вони мають спільну головну або іншу підрядну частину: Приємно, коли позіхає дід і коли дзвонять до вечерні літом (О. Довженко).

При складених сполучниках тому що, через те що, для того щоб, незважаючи на те що, після того як, унаслідок того що, замість того щоб кому треба ставити тільки один раз: або перед усім складеним сполученням слів, або перед сполучником що, щоб, як — залежно від змісту й інтонації: Я прийшов, для того щоб тобі допомогти або Я при йшов для того, щоб тобі допомогти.

Коли перед підрядним реченням стоять частки не, і, то підрядна частина не відділяється комою від головної: Мене цікавить не як це сталося, а які можливі наслідки цього факту. Треба бути уважним і коли обставини цьому не сприяють.

При збігові сполучників перед другим з них кому не треба ставити тоді, коли в наступному реченні наявні співвідносні слова то, так: Мені здається, що якби людина була завжди щасливою, то не цікаво було б жити. Порівняйте: Мені здається, що, якби людина була завжди щасливою, не цікаво було б жити.

Якщо при збігові перший сполучник протиставний (а, але), то кому не ставлять: Він прокинувся ввечері, довго пив чай, а коли зовсім стемніло, став збиратися у свою вилазку (Л. Первомайський).

Не треба ставити кому між сурядним і підрядним сполучником на початку речення: як нам жити з правдою такою, що спокою нам не дає? (О. Мелешко).

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Перепишіть речення й виконайте завдання (розділові знаки пропущено).

Коли зграя залетить далеко та в тумані стане тихо я зупиняюся й наслухаю що робиться попереду (Гр. Тютюнник). 2. Чи може щось наплутано віками і атом вручено нам безрозсудно рано? (П. Скунць). 3. Будинок у якому немає книжок подібний до тіла позбавленого душі(Цицерон). 4. В’язниця не для поетів поетам належить проходити крізь стіни (О. Забужко). Життєва драма єдина з драм що відбувається без репетицій (Д. Арсенич). 6. Книг бездонна глибина ми ними в печалі втішаємося вони узда для тіла й душі (Нестор Літописець). 7. Світало та хмарилося. Було затишно й пахло вогкістю (А. Головко). 8. Отут серед цвіту здається що якби людина навчилася мудрості в дерев то не була б ворогом самій собі й природі (Є. Гу-цало). 9. Коли ж одчинили вікно світло впало на ціле море напружених схвильованих облич і крізь вікно в хату влетіла стоока тривога (М. Коцюбинський).

Розставте розділові знаки.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 56

Дата: 14.03

Тема: Олесь Гончар. Коротко про письменника. Мрія і дійсність у новелі «Модри Камень».

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Олесь Гончар. Коротко про письменника. Мрія і дійсність у новелі «Модри Камень».

Теоретичний матеріал

Олесь Гончар народився 3 квітня 1918 р. в с. Ломівці, що в передмісті Катеринослава (нині м. Дніпро), у родині робітників. Батько працював у приміському колгоспі, де загинув від німецької авіабомби; мати віддавала всі свої фізичні сили на заводі металевих виробів, через що й рано пішла з життя, коли синові було лише три роки. Маленького Олександра забрали на виховання бабуся й дідусь по материній лінії, вони проживали в слободі Суха, що на Полтавщині.

Хлопець закінчив семирічну школу. У ній українську мову й літературу викладав досвідчений учитель, що й дав майбутньому письменникові «чисто українське ім’я Олесь». Потім юнак здобував освіту в Харківському технікумі журналістики (1933–1937) і в Харківському університеті на філологічному факультеті (1938–1946), навчання в якому на декілька років перервала Друга світова війна, куди Олесь пішов добровольцем. Перше поранення отримав у боях за Київ, друге — між Полтавою й Харковом. Дорогою війни він пройшов до Праги. Нагороджений декількома орденами й медалями. З 1946 р. О. Гончар мешкав у Києві, навчався в аспірантурі Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН України.

Перші твори (переважно оповідання) О. Гончар почав друкувати 1937 р. в різних періодичних виданнях. 1946 р. в журналі «Україна» виходить друком романтична новела «Модри Камень» про кохання радянського солдата до іноземки — через таку «тематичну недалекоглядність» твір офіційно розкритикували. У 1946–1947 рр. пише романи «Альпи», «Голубий Дунай» і «Злата Прага», які становлять трилогію «Прапороносці». Саме з виходом у світ цього твору до О. Гончара прийшло справжнє визнання. Його приймають до Спілки письменників України, присуджують дві Державні премії СРСР. Один за одним були надруковані нові твори: повість «Земля гуде» (1947), збірка «Новели» (1949), повість «Микита Братусь» (1951) та ін., які були написані в правильному ідейно-тематичному стилі.

У 1960-х роках, коли було розвінчано культ особи Сталіна й послаблено тотальний контроль за мистецтвом, з-під пера Гончара з’являються роман «Людина і зброя» (1961) і роман у новелах «Тронка» (1963). Вони засвідчили про новий етап у творчості митця, друге дихання, «нове цвітіння» прозаїка, ніби написав їх молодий, нічим не обтяжений та вільний у художньому самовираженні автор. 1968 р. виходить друком багатостраждальний роман «Собор», ущент розкритикований тодішньою владою. Щоб «виправитися», О. Гончар одразу пише «ідеологічно правильні» твори: «Циклон» (1970), «Бригантина» (1973), «Берег любові» (1976). У них уже порушено проблеми, що не дратували владу. Найвідоміший твір Гончара-романіста — «Твоя зоря» (1980). Після цього письменник використовує малі епічні форми, з яких і розпочинав свою творчість. Але це вже не романтичні новели й оповідання, а публіцистичні, де митець порушує актуальні суспільні проблеми.

Влада нагороджувала О. Гончара преміями й призначала на високі посади (академік АН УРСР, депутат Верховної Ради УРСР декількох скликань та ін.). Цим намагалася «приручити» письменника, проте він не торгував своєю гідністю й здобув великий авторитет серед колег по перу й читачів, часто захищав своїх побратимів, яких переслідувала влада. 1992 р. О. Гончару присвоєно почесний ступінь доктора Альбертського університету (Канада). 1993 р. Міжнародний біографічний центр у Кембриджі (Англія) визнав українського митця «Всесвітнім інтелектуалом 1992–1993 років».

Гончар помер 16 липня 1995 р., похований у м. Києві на Байковому кладо-вищі.

Новела «Модри Камень».

Новела (італ. novella — новина) — невеликий прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконцентрованою та яскраво відображеною дією. Новелі властиві: лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів, одна сюжетна лінія, наявність переломного моменту в сюжеті, зведення до мінімуму кількості персонажів. Автор концентрує увагу на змалюванні внутрішнього світу героїв, їхніх переживань і настроїв. Новела як жанр з’явилася в ХІV–ХVІ ст. в Італії, хоча її корені сягають давніх літератур Заходу та Сходу. В українській літературі жанр новели розвивали В. Стефаник, М. Коцюбинський, Б. Лепкий, Ю. Липа, Г. Косинка та ін.

Одним з найромантичніших творів О. Гончара є новела «Модри Камень». З кортким змістом та аналізом твору ви можете ознайомитися, відкривши відео: новела О. Гончара «Модри Камінь». Головні герої — радянський солдат і словацька дівчина Тереза, які закохуються під час війни. Події відбуваються в містечку Модри Камень, що в Словаччині. Тема новели — несподіване кохання з першого погляду — типова для творів романтичного спрямування (своєрідно вона зазвучала й у новелі «За мить щастя»). На жаль, війна приносить смерть, вона відбирає життя й у Терези. Її вбивають поліцаї. Проте образ дівчини живе й далі в мареннях коханого. Цей сюжет утверджує силу любові та жит-тя — у цьому головна ідея твору.

Композиційні й жанрові особливості. Подія, зображена у творі, незвичай-на, дія розгортається стрімко. Твір невеликий за обсягом, його поділено на п’ять частин. Несподівана розв’язка приголомшує читача. Герой-оповідач (розповідь ведеться від першої особи) переживає психологічний шок. Він говорить із загиблою дівчиною, наче з живою (п’ята частина). Динамічний сюжет, незвичайна подія, несподівана розв’язка, психологізм — ознаки новели як літературного жанру.

У новелі увагу привертає колористика твору. З перших рядків новели читач потрапляє в полон різнобарв’я: палітра кольорів О. Гончара має символічне значення. На початку твору, коли йде розповідь про піднесений внутрішній стан героя-оповідача, домінують сонячні, трав’янисті й небесні барви: «Дзвенить суха весна, гуде зелений дуб на згір’ях, й облизане каміння сміється до сонця... Високе небо над тобою гуде від вітру, мов блакитний дзвін». Природа буяє, вона персоніфікована, є тлом, на якому автор вимальовує картину душевних вражень та яскравих емоцій закоханої людини. На зміну буянню акварельних барв природи приходять категоричні кольори — чорний, білий та червоний. Це ми спостерігаємо в епізоді про пораненого героя-оповідача, який напросився в дім Терези та її матері: «Ти теж була в білій сукні, і на рукаві чорніла пов’язка... Ти простягла мені свою білу руку. А мої були мокрі, червоні, незграбні, у брудних бинтах». Цікавою є форма оповіді: її веде закоханий солдат, згадуючи попередні події. Він уявляє, ніби зустрічається з Терезою, розмовляє з нею.

О. Гончар у 1940-і роки продовжував сміливі новаторські пошуки Довженка, Яновського, Хвильового. Тому тогочасна критика так насторожено сприйняла новелу, поспішила повернути молодого автора в загальне річище — “писати, як усі”». Але митцю вдалося пройти між краплинками дощу й зберегти своє творче обличчя.

Модри Камень (Словаччина).

Сучасне фото

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Олеся Гончара.

2. Перегляньте буктрейлер на новелу О. Гончара «Модри Камень» (2 хв 19 с), створений юнацьким відділом Новомосковської центральної міської бібліотеки (Дніпропетровська область). Напишіть відгук про нього, зваживши на гру акторів, операторські прийоми, музичний супровід, цитатний матеріал, графіку.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 55

Дата: 13.03

Тема: Історія написання «Зачарованої Десни», автобіографічна основа, сповідальність

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Історія написання «Зачарованої Десни», автобіографічна основа, сповідальність

Теоретичний матеріал

Словникова робота. Теорія літератури

Кіноповість (грецьк. kineo — рухаю) — жанр художнього твору, що поєднує ознаки кіно (фрагментарність і динамізм оповіді, багатство асоціативних моментів і зорових вражень, монументалізм образів) і повісті (епічність і психологізм, метафоричність і потяг до гіперболи, широкі пейзажні картини й авторські відступи). Це повість, створена зі свідомою настановою на певні кінематографічні прийоми оповіді: подрібнення дії на короткі епізоди, лаконічність діалогу й авторських пояснень, монтажний характер епізодів та ін.

Із короткий змістом кіноповісті ви можете ознайомитись, відкривши відео:

Олександр Довженко. Зачарована Десна. Переказ твору.

Кіноповість «Зачарована Десна» О. Довженко писав 14 років. Вона побачила світ 1956 р. на сторінках журналу «Дніпро», а окремою книжкою вийшла друком наступного року, після смерті автора. «Зачарована Десна» — автобіографічна кіноповість. Жанр кіноповісті започаткував О. Довженко.

У «Зачарованій Десні» О. Довженко зобразив своє дитинство й джерела формування себе як митця — це тема кіноповісті. Автор поставив завдання оспівати свій край дитинства, його людей та природу (головна ідея твору) — і з цим завданням він блискуче впорався.

Своєрідністю композиції кіноповісті «Зачарована Десна» є двоплановість сюжету, у якому діють два ліричні герої — малий Сашко та зрілий майстер Олександр Довженко. Основна сюжетна лінія — це ніби окремі новели про дитинство Сашка, його враження, сцени захоплення навколишнім світом. На другому плані — ліричні відступи зрілого митця, у яких він по-філософськи осмислює художню творчість, красу людської праці, природи й людини.

Спогади письменника, у яких «перші радощі, і вболівання, і чари перших захоплень дитячих», визначають сповідально-ліричну тональність повісті. Оповідач згадує найяскравіші моменти дитинства: ворону, що завідувала погодою на селі; діда Семена, який любив кашляти й відкривав йому прекрасний світ; вирвану молоденьку моркву та колоритні прокльони прабаби Марусини; картину Божого суду й лева на берегах благословенної Десни. Власне, у цьому проявляється романтичне світобачення автора: і ворона — ніби казковий персонаж і водночас птах з реального життя, і нафантазований лев біля Десни; яскраві характери сварливої прабаби Марусини й життєлюба діда Семена; неймовірні пейзажі та «зорі на перекинутому небі»... Сприйняття навколишнього світу обома ліричними героями — емоційне, захопливе, піднесене та тонке. За всіма жанровими ознаками твір можна було б назвати ліричною повістю.

У малому Сашкові читач бачить душу дорослого чоловіка й зрілого майстра, вона відкрита для всіх. Як формувався світогляд митця, під впливом яких чинників? Звичайно ж, найбільший вплив мали його рідні й односельці. Діда Семена, який приділяв найбільше уваги хлопчикові, Сашко бачить «у старих срібнофольгових шатах». Це мудрий та добрий чоловік, «він був високий та худий, і чоло в нього високе, хвилясте, довге волосся сиве, а борода біла», «пахнув дід теплою землею й млином» — у цих характеристиках вимальовується образ досвідченого, бувалого чоловіка, людини землі й праці. Крім того, дід Семен постає на сторінках кіноповісті талановитим педагогом, що навчає маленького хлопчика мудрості й любові до світу. Саме дід Семен навчав малого Сашка розуміти й любити природу. Він був одним з тих, хто виховав усесвітньо відомого митця — Олександра Довженка.

Чи не найколоритніший образ кіноповісті — прабаба Марусина. Ця «малесенька й така прудка» жінка з «видющими й гострими очима», що любила прокльони, була зморена тяжким життям біля землі й худоби. Тими прокльонами, що «лилися з її вуст потоком, як вірші з натхненного поета, з найменшого приводу», ця старенька жінка вивільняла негатив, що накопичувався в її душі. Насправді вона не бажала правнукові, «щоб ріс він не вгору, а вниз... та бодай його шашіль поточила». Якби, не дай Боже, прокльони збулися, вона ще більше страждала б і просила Царицю Небесну й Миколая-угодника допомогти хлопчикові. Образ прабаби Марусини автор змальовує емоційно й ніби іронізуючи: «Баба хрестилася в небо з такою пристрастю, аж торохтіла вся від хрестів», «їй можна було по три дні не давати їсти. Але без прокльонів вона не могла прожити й дня. Вони були її духовною їжею».

Своєрідний характер мала Одарка Єрмолаївна — мати Сашка. Вона була малоосвіченою й забобонною людиною. Ця жінка тягнулася до землі: «Нічого у світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли вилізає із землі всяка рослиночка, ото мені радість». Ця радість і любов до землі передалися Сашкові назавжди, адже так поетично оспівувати рідний край без любові не зможе жоден митець. А мати залишилася в спогадах митця класичним образом берегині.

Батько Сашка постає на сторінках кіноповісті талановитою людиною й невтомним трудівником. У ньому поєдналися зовнішня краса та внутрішня культура думок і почуттів. Опис батька став хрестоматійним, його вивчають напам’ять як зразок довершеного пафосу, витонченого стилю й добірної мови.

Чому кінофільми О. Довженка називають поетичним кіно? Передусім через високий ліризм, замилування пейзажами, емоційне сприйняття світу його героями.

З тонким ліризмом і високим пафосом оспівав митець річку (образ Десни), біля якої минуло його босоноге й сонячне дитинство: «Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, що й досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах».

Практичний матеріал (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Знати короткий зміст твору «Зачарована Десна».

Скласти літературний паспорт до кіноповісті за таким планом:

1.Назва твору.

2.Автор.

3.Літературний рід.

4.Жанр.

5.Тема твору.

6.Головна ідея.

7.Головні герої.

8.Художні засоби.

Доведіть, що «Зачарована Десна» за жанром — кіноповість.

Розкажіть про найяскравіші події дитинства, що закарбувалися в пам’яті зрілого майстра. Чому з позицій дорослої людини вони сприймаються як романтичні? У чому полягає двоплановість сюжету кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна»?

Які морально-етичні проблеми порушено в кіноповісті «Зачарована Десна»?

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 54

Дата: 13.03

Тема: Джерело вивчення історії життя Олександра Довженка і трагічної доби – «Щоденник»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Джерело вивчення історії життя Олександра Довженка і трагічної доби – «Щоденник»

Теоретичний матеріал

«Щоденник» (1941–1956). Свій «Щоденник» О. Довженко розпочав 1941 р. вів його до кінця життя. Ці записи відображають внутрішній стан митця — часто несподіваний та суперечливий.

«Щоденник» — своєрідний документ страшної доби тоталітаризму, що дає можливість глибше осягнути літературні процеси цього періоду, драматизм долі багатьох українських митців. З «Щоденника» читач дізнається про десятилітнє мовчання Остапа Вишні (а насправді — ув’язнення): «Схуд, постарів. Було сумно. Трудно, очевидно, йому буде входити знову в життя. Десять років — це ціле життя, ціла ера, складна й велика». Митець часто скаржиться на надумані звинувачення в націоналізмі як колег (зокрема, і Ю. Яновського, який через це страждав і фізично, і морально), так і себе: «Світе мій, чому любов до свого народу є націоналізмом? У чому його злочин? Які нелюди придумали знущання над життям людським? Пишу про воїна-мученика й борця великої та рідної мені ідеї: облагородження нашого народу радянського через сади. Мічурін. Так, отже, ні. Виявляється, що її “уход от действительности, могущий навлечь на себя...” і т. ін. Проте фільм про Мічуріна розказав би радянському (усім!) глядачеві, їй-богу, набагато більше, ніж усі наші камери тортур на екрані, названі фільмами на “военном материале”, з убивством дітей, жінок, і криком, і жахом, і жорстокістю, що їх і так пребагато в нашому житті».

Найбільш помітні в щоденникових записах фальш і людиноненависницька сутність сталінського режиму, тоталітарного державного механізму, наприклад, записі від 26. 11. 1943 р.: «Моя повість “Україна в огні” не сподобалася Сталіну, і він її заборонив для друку та для постановки. Що його робити, ще не знаю. Тяжко на душі й тоскно. І не тому тяжко, що пропало марно більше року роботи... Мені важко від свідомості, що “Україна в огні” — це правда. Прикрита й замкнена моя правда про народ та його лихо. Значить, нікому, отже, вона не потрібна й ніщо, видно, не потрібно, крім панегірика».

«Щоденник» О. Довженка ще раз підтверджує, що історія, написана в радян-ські часи, нічого спільного з історією народу немає. Тож нові покоління читачів мають сьогодні критично сприймати написаний в Російській імперії й у її радянський період літопис Росії, України й інших народів. Кінорежисер і письменник Довженко це добре усвідомлював: «Ніхто не хотів учитися на історичному факультеті. Посилали в примусовому плані. Професорів заарештовували майже щороку, і студенти знали, що таке історія, що історія — це паспорт на загибель» (запис від 14. 04. 1942 р.). Можна тільки здогадуватися, як сталін-ська пропаганда вимучувала в науковців «правильну», ідеологічно вивірену історію...

Надзвичайно проникливі роздуми про свій народ і про його історичну долю залишив О. Довженко на сторінках «Щоденника»: «Усе йде, усе минає. А невмирання наше довге українське, чи є воно життя, чи тільки кволе жалюгідне існування. Нас, кажуть, більше за добру європейську державу. Ми є, і нас немає. Де ми?» (запис від 03. 07. 1942 р.).

«Щоденнику» О. Довженко розмірковує над національними й загально-людськими проблемами, він поєднує особистісне, виражальне начало з публі-цистикою. У багатьох творах митця, зокрема й у кіноповісті «Україна в огні», простежується публіцистичність.

«Щоденнику» автор періодично оперує пропагандистськими кліше (вір ність ідеям радянської влади, дружба народів і под. ), і в них прочитується його щирість: «...тон, повний обурення та гніву, яким зі мною говорили, і ті звинувачення, які мені були пред’явлені Микитою Сергійовичем (Хрущовим. — Авт.), остаточно пригнобили й прибили мене… Я образив Богдана Хмельницького, я наплював на класову боротьбу, я проповідую націоналізм і т. д. Я слухав Микиту Сергійовича й думав: не міг я і ніколи не зможу нічого заподіяти шкідливого Сталіну, уже хоча б через те, що зобов’язаний йому своїм життям… Я вісімнадцять років творив радянське комуністичне мистецтво, і глупо підозрівати мене у ворожих тенденціях» (запис від 28. 11. 1943 р.). Проте під прикриттям таких ідеологічних кліше О. Довженко сміливо порушує актуальні національні проблеми, переймається долею українського народу: «Я знаю: мене обвинувачуватимуть у націоналізмі, у християнстві та всепрощенстві, будуть судити за нехтування класової боротьби й ревізію виховання молоді, яка зараз героїчно б’ється на всіх грізних історичних фронтах... Я заступився за свій народ, що несе тяжкі втрати на війні... Україну знає лише той, хто був на ній, на її пожежах сьогодні, а не по газетах чи салютах обчислює її перемоги, втикаючи паперові прапорці в мертву географічну карту. Смутно мені».

Словникова робота. Теорія літератури

Публіцистичність (латин. publicus — суспільний) — заангажованість творів суспільними, політичними, ідеологічними проблемами, висвітлення в них актуальної проблематики, використання полемічної тенденційності, емоційного пафосу.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Прочитавши матеріал про «Щоденник» О.Довженка, напишіть, яким ви побачили внутрішній світ митця.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 43

Дата: 09.03

Тема: Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених вставними словами

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених вставними словами

СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Розглянувши світлину й прочитавши речення, виконайте завдання.

Мабуть, дощ уже іде.

По-твоєму, дощ уже іде.

Дощ, на радість, уже іде!

Значить, дощ уже іде.

Майте на увазі, дощ уже іде.

Перепрошую, дощ уже іде?

Яке з цих речень відповідає світлині?

Яке слово допомогло вам вибрати потрібне речення?

Теоретичний матеріал

Вставні конструкції (слова, словосполучення та речення) виражають ставлення мовця до сказаного й не несуть нової інформації, а лише певним чином оцінюють або уточнюють основне повідомлення: Мабуть, цього року поїдемо не до моря, а в Карпати. Вставні конструкції не є членами речення. На письмі їх відокремлюють комами, а в усному мовленні виокремлюють інтонаційно — відповідними паузами.

	Група вставних
	конструкцій за	Найуживаніші вставні конструкції		Приклад
	значенням

	упевне ність чи	*безумовно, безперечно, без сумніву,*		Мистецтво — це, можливо,
	невпевне ність	*справді, певна річ, правду кажучи,*		останнє пристанище свободи
		*щоправда, мабуть, може,*		(О. Гончар).
		*певно, очевидно, здається, сподіваюся* та ін.


	емоційна оцінка	*на щастя, на диво, на радість, слава Богу,*		Жахіть війни, на щастя, ви не
	мовця	*нарешті, на жаль, на со-*		знали (О. Гончар).
		*ром, як на зло, як на гріх, соромно*
		*сказати, чого доброго* та ін.

	джерело інфор-	*кажуть, як кажуть, мовляв, чую,*		Українські пісні — це, за словами
	мації	*бачу, по-моєму, на мою думку, на думку … ,*		*Гоголя*, народна істо-
		*за висловом …* та ін.		рія, яскрава, сповнена барв
				(М. Безхутрий).

	зв’язок між дум-	*по-перше, по-друге, з одного боку,*		Я сумніваюся, отже, мислю
	ками, порядок	*з іншого боку, крім того, навпаки,*		(В. Черняк).
	викладу думок	*отже, значить, наприклад, зреш*
		*тою* та ін.
активізація			*бачиш, бач, вірите, знаєш, уявля єш,*		*Знаєш*, є такі речі, які треба
уваги співроз-			*уявіть собі, майте на увазі,*		забувати, щоб не псувати собі
мовників			*зверніть увагу, між нами кажучи,*		життя (Г. Пагутяк).
			*чуєте* та ін.

етикетні форму-			*прошу, перепрошую, будь ласка,*		*Будь ласка*, не забувайте про
ли			*добрий день, на добраніч* та ін.		братів наших молодших (З газети).

Не треба відокремлювати члени речення, співзвучні зі вставними словами. Порівняйте: Не сподівайся на щастя, перебуваючи в рабстві. На щастя, ми маємо вибір.

Слова, що завжди є вставними	Слова, що ніколи не бувають вставними

*отже, мабуть, по-перше, по-друге, що-*	*адже, навіть, принаймні, усе-таки,*
*правда, а втім*	*неначебто, нібито*

Слова однак і проте на початку речення або частини складного речення є протиставними сполучниками, а не вставними конструкціями. Порівняйте: Почався дощ. Проте я маю надію, що він швидко мине. Дощ, однак, не збирався вщухати.

Сполучник а (рідше але) може належати до складу вставної конструкції, якщо нерозривно з нею зв’язаний: І вернеться наша воля, а може, ще й слава (Ю. Федькович). У цьому реченні між сполучником і вставним словом тісний зв’язок: якщо опустити вставне слово, речення перетвориться на набір слів: І вернеться наша воля, а ще й слава.

Комою не відокремлюють вставні слова, що стоять на початку або в кінці відокремленого звороту: Надвечір, мабуть годині о шостій, розпочався дощ. Андрій, очевидно поспішаючи, не повечеряв.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Прочитайте речення й виконайте завдання.

А може, іще Господь зласкавиться над нами, і нас із ним помилують. 2. Орфей, до речі, також був фракієць. Можливо, дак, але, можливо, й гет (Л. Костенко). 3. Очевидно, дуже мало людей керуються розумом — керманичем свого плавання (М. Довгалевський). 4. Страшно, коли така людина жде чиєїсь помилки, як ворон крові, і, зрештою, сама стає вороном (М. Стельмах). 5. Сковорода, як він писав, ціле своє життя піклувався про духовний хліб (В. Шевчук). 6. Чи не вкажете мені яких творів про методи етнографічні, а власне, про способи записування народних пісень? (Леся Українка). 7. А може, усмішка фортуни — це іронія долі? (Ю. Меліхов).

Знайдіть вставні конструкції й визначте, до якої групи за значенням вони належать.

2.Перепишіть речення й розставте в них розділові знаки.

Імовірно кожну людину яка відчуває себе людиною нестримно тягне робити іншим добро… (Е. Андієвська). 2. З роками я зрозумів що немає жодних підстав червоніти з приводу свого сільського походження що навпаки зв’язок із селом моє щастя мій золотий запас (І. Миколайчук). 3. Цікаво що в античній Греції як пише про це професор В. Щербаківський вінок відігравав ту ж саму роль захисника від усього злого як і в Україні (О. Воропай). А може сад дрімає в мені в моїй просвітленій душі (Ю. Сердюк). 5. У небі веселка. А може то стрічка з вінка нареченої літу дарована? (Л. Семко). 6. Життя мабуть це завжди Колізей (Л. Костенко). 7. Можливо прощення це і є правдива помста бо найглибше потрясає душу (Г. Пагутяк).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 53

Дата: 07.03

Тема: Олександр Довженко. Трагічна біографія митця. Відомий у світі кінорежисер, засновник поетичного кіно

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Теоретичний матеріал

Олександр Довженко

(1894–1956)

Олександр Довженко народився 10 вересня 1894 р. в с. В’юнищі (нині с. Сосниця Чернігівської області) у родині селян. Хлопець навчався на «відмінно» у Сосницькому чотирикласному училищі, потім — у Глухівському учительському інституті. 1917 р. О. Довженко переїхав до Києва, тут він вступив на економічний факультет Комерційного інституту.

1921 р. О. Довженко працював завідувачем загального відділу при українському посольстві у Варшаві, наступного року — на посаді секретаря консульського відділу торгового представництва УНР в Німеччині. Тут він здо-бував малярську освіту в Берлінській академічній вищій школі образотворчого мистецтва. 1923 р. О. Довженко повернувся до Харкова й одразу став відомим як художник-ілюстратор «Вістей» та автор політичних карикатур. У цей час свої роботи він підписував псевдонімом Сашко. Митець був членом літературних організацій «Гарт» і ВАПЛІТЕ.

Протягом 1926–1933 рр. працював на Одеській кінофабриці та Київській студії художніх фільмів. Своєю кінострічкою «Земля», знятою 1930 р., О. Довженко вивів український кінематограф на широкі міжнародні обрії. Ця картина принесла митцю світову славу. Цього ж року разом з дружиною Ю. Солнцевою митець виїжджає в тривале закордонне відрядження. З фільмами «Земля», «Звенигора» і «Арсенал» він відвідав Берлін, Гамбург, Прагу, Париж, Лондон. Українським майстром поетичного кіно захоплюється Чарлі Чаплін: «Слов’янство поки що дало світові в кінематографії одного видатного митця, мислителя й поета — Олександра Довженка». 1932 р. він зняв перший звуковий фільм «Іван», після чого митця запросили на кіностудію «Мосфільм». О. Довженко переїздить до Москви. 1935 р. кінорежисера й письменника нагороджують орденом Леніна. Він знімає фільми «Аероград» (1935) і «Щорс» (1939).

У 1940-х роках О. Довженко займається літературною творчістю: створює новели «Ніч перед боєм», «Мати», «Хата», «Воля до життя», «Тризна» та ін. 1943 р.письменник пише повість «Україна в огні», яку за-боронив Сталін. Він викликав кінорежисера до себе, а згодом натравив на нього хижу зграю своїх підлабузників, після чого О. Довженкові не дозволили повернутися в Україну. Той жахливий день письменник назвав своїм «кремлівським розп’яттям». Життя в Москві тепер було рівносильне засланню.

1949 р. за фільм «Мічурін» митець отримав Державну премію, а це означало, що автора «України в огні» було офіційно реабілітовано. Протягом 1949–1956 рр. О. Довженко викладав у Всесоюзному державному інституті кінематографії. 1956 р. опублікував автобіографічну кіноповість «Зачарована Десна»; у цей час була завершена й «Поема про море», яку почали знімати в листопаді. Проте процес створення кінострічки довелося припинити...

Життя митця раптово обірвалося 25 листопада 1956 р Довженка поховали на Новодівичому кладовищі в м. Москві (Росія).

1958 р. на всесвітній виставці в Брюсселі 117 відомих кінознавців і кінокритиків з 20 країн світу визнали «Землю» Довженка одним з 12 найкращих фільмів усіх часів і народів.

1. У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Олександра Довженка.

Для допитливих: перегляньте відеоматеріал про О. Довженка (3 хв 26 с) і виконайте завдання: Новатор, який всім серцем любив Україну - Історія режисера Олександра Довженка

Розкажіть про перше кохання О. Довженка.

Якої інформації про О. Довженка немає в конспекті?

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 52

Дата: 07.03

Тема: Воєнне лихоліття. Участь українських письменників у Другій світовій війні

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Воєнне лихоліття. Участь українських письменників у Другій світовій війні

Спостереження

Савадов. Ілюстрації до повісті Гр. Тютюнника «Климко»

v Які деталі ілюстрації свідчать про те, що зображено людей під час війни?

v Що ви знаєте про Другу світову війну та її наслідки

v Чи актуальні воєнні мотиви в сучасній Україні?

Теоретичний матеріал

Через Другу світову війну, що не оминула своїм чорним крилом Україну, ідеологічний тиск було послаблено, тому літературно-мистецьке життя пожвавилося. Письменники у своїх творах мали можливість більше порушувати національно-патріотичні проблеми з огляду на боротьбу з фашизмом. Частину літераторів було евакуйовано, правління СПУ та деякі редакції періодичних видань переїхали до Уфи (Росія). Понад сто письменників воювали на передовій та в партизанських загонах, працювали співробітниками у фронтових періодичних виданнях. У боях загинув М. Трублаїні, О. Телігу було розстріляно в Бабиному Яру, О. Ольжича закатовано в німецькому концтаборі.

У літературі провідними стають патріотично-визвольні мотиви, зокрема синівські почуття, сповнені любові до свого народу, віри в його перемогу над фашистською навалою; посилюється філософське спрямування: «Клятва» М. Бажана, «Україно моя» А. Малишка, «Я утверждаюсь» і «Похорон друга» П. Тичини, «Жага» і «Слово про рідну матір» М. Рильського, «Земля» Л. Первомайського.

У цей час О. Довженко написав кіноповість «Україна в огні», відтворивши страшний початок війни на українських землях. Цей твір, як і вірш «Любіть Україну» В. Сосюри, роман «Жива вода» Ю. Яновського, був підданий нищівнійкритиці й заборонений. Саме в період війни розквітнув талант О. Довженка. Митець створює лаконічні новели оповідання «Ніч перед боєм», «На колючому дроті», «Мати», «Воля до життя».

У післявоєнні роки розвивається жанр роману з ши-роким описом подій Другої світової війни, виходять друком трилогія «Прапороносці» О. Гончара, «Велика рідня» М. Стельмаха, «Вир» Г. Тютюнника. З’являються романтичні новели «Модри Камень», «Гори співають» О. Гончара, кіноповість «Зачарована Десна» О. Довженка, «Мисливські усмішки» Остапа Вишні. Ці високохудожні твори контрастували на тлі єдиного й панівного методу — соцреалізму, який набирав силу в післявоєнній країні, що розбудовувала соціалізм.

Подивіться відео «Український літературний процес 40-50-х років ХХ ст.»

Прочитайте матеріал, подивіться відео і тезово викладіть в зошиті.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 51

Дата: 06.03

Тема: П.Ч. Сергій Жадан. «Ворошиловград»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: П.Ч. Сергій Жадан. «Ворошиловград»

Теоретичний матеріал

Народився 23 серпня 1974, в м. Старобільськ в україномовній родині, де і пройшло його дитинство. В часи перебудови 1990–1991 років поширював у містечку Рухівські газети та національну символіку. У 1991 році переїхав до Харкова, був одним з організаторів харківського неофутуристського літературного угрупування «Червона Фіра». 1996 – закінчив Харківський Національний Педагогічний Університет ім. Г. С. Сковороди, факультет українсько-німецької філології.

У 1996–1999 рр. навчався в аспірантурі цього ж університету, захистив дисертацію, присвячену українському футуризму: «Філософсько-естетичні погляди Михайля Семенка» (2000 рік) З 2000 року викладач кафедри української та світової літератури університету, Віце-президент Асоціації українських письменників З 2004 — незалежний письменник.

Відомий своїми критичними висловлюваннями і публікаціями проти харківських можновладців — Добкіна та Кернеса. У 2011 провів акцію проти закону «Про захист суспільної моралі». Живе і працює в Харкові. Брав активну участь у харківській помаранчевій революції, Євромайдані. Пише романи, поезії, есе.

Темою творів письменника є пострадянська дійсність в Україні. Для стилю Жадана характерний вжиток розмовної та нецензурної лексики. Роман «Ворошиловград» став книжкою року 2010 за версією «Бі-бі-сі» . Перекладає з німецької, польської, білоруської та російської мов. У 2014 році в рамках фестивалю відеопоезії CYCLOP брав участь в проєкті «розділові».

Відкрийте відео та послухайте: що сам письменник говорить про роман «Ворошиловград»: Сергій ЖАДАН про "Ворошиловград"

Аналіз роману

Молодий чоловік на ім’я Герман, перейнявши бізнес свого невідомо куди зниклого брата, повертається в містечко свого дитинства і зазнає тут пригод, яких і можна було очікувати у Жадановій прозі: вештається степами з сектантами-контрабандистами, товаришує з пастором, ховається від рейдерів, ночує в наметі біженців під прапором Евросоюзу, допомагає захистити від рейдерського загарбання напівпокинутий аеродром і таке інше.

Дивакуваті сюжетні повороти повсюдно оздоблено світлими знаками любові. Просто любові до ближнього і взаємодопомоги, любові до тварин, різної глибини любові між жінкою та чоловіком, любові як дружби, любові як краєвиду. Вона як внутрішнє світло наповнює всі епізоди, навіть попри традиційну насиченість інвективною лексикою чи не надто радісні епізоди й деяких не вельми приємних персонажів.

Один із помітних моментів «Ворошиловграда» – виразніше, ніж зазвичай, артикулювання в суті своїй політичної ідеї суспільної солідарности й опору. Мешканці міста збираються і не дають захопити територію, яку вони вважають громадською. А сам Герман висловлює одному з фахівців із рейдерства просту формулу: люди, які тут виросли і живуть, не захочуть нікому поступатися своїми правами, землею, бізнесом чи пам’яттю. В принципі, цю лінію книжки можна сприймати як художньо сформульовану пропозицію Жадана нинішньому здеморалізованому українському суспільству.

«Ворошиловград» заторкує питання пам’яті, що її трохи парадоксально можна назвати «індивідуально-історичною». Персонажі повсякчас згадують минуле, розглядають старі листівки, фотографії чи обдерті стіни занехаяних піонерських таборів, знаходячи сліди своєї юности, дитинства, молодости. Одним із символів такої пам’яті й виявляється Ворошиловград – радянська назва Луганська. І напевно це не просто так, а радше авторський натяк на те, що пам’ять і приємні спогади багатьох людей неодмінно будуть пов’язані з радянським часом, радянськими реаліями та артефактами, з цим треба змиритися і ставитися до цього спокійно.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Напишіть відгук на роман С.Бажана «Ворошиловград»

2. Укажіть автора й назву твору.

3. Назвіть тему твору.

4. Наведіть короткий зміст твору.

5. Визначте проблеми, які автор порушив у творі.

6. Зробіть висновок: про що автор спонукав вас замислитися, що нового відкрив твір (якщо це екранізація книги, то наскільки творцям фільму вдалося передати її зміст).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 50

Дата: 06.03

Тема: Іван Багряний «Тигролови». Вольовий характер Григорія Многогрішного. Родина Сірків, майор Медвин. Символіка роману, ідея перемоги добра над злом

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Іван Багряний «Тигролови». Вольовий характер Григорія Многогрішного. Родина Сірків, майор Медвин. Символіка роману, ідея перемоги добра над злом

Теоретичний матеріал

І. Багряний — один з небагатьох українських письменників, які здобули широке визнання у світі: роман «Тигролови» був дуже популярним, про це свідчить той факт, що англійською мовою книжку надрукували в США, Англії й Канаді, її переклали, крім англійської, ще й голландською, німецькою й данською мовами, цим твором зацікавилися навіть у Голлівуді.

Основні персонажі

· Григорій Многогрішний,

· родина Сірків (Денис Сірко, Сірчиха, їхні діти Гриць та Наталка),

· майор НКВС Медвин.

Григорій Многогрішний

«Юнак — 25 літ, русявий, атлет, авіатор» (з телеграми про розшук Многогрішного).

У творі немає детальної характеристики зовнішності головного героя. Що ж до його характеру, то це надзвичайно вольова, рішуча, сильна та незламна особистість із величезною жагою до життя, до боротьби за свої ідеали. Ці його риси проявляються протягом усього твору: він не зламався на допитах у радянських катівнях, вистрибнув із потяга, хоча шанс вижити був один зі ста, витримав усі надзвичайні випробування в тайзі.

Кредо героя — «Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи!» Григорій здатний до дуже глибоких почуттів та переживань. Так, надзвичайно зворушливими постають його почуття до родини Сірків, яка його прихистила, ніжна любов до Наталки: він бореться зі своїм почуттям до дівчини, оскільки знає, що може занапастити її, бо є втікачем, якого будь-якої хвилини можуть спіймати.

Крім того, Григорій — справжній патріот України, готовий пожертвувати заради батьківщини власним життям. Григорій є правнуком гетьмана Дем’яна Многогрішного: у такий спосіб автор підкреслює спадкоємність волелюбних ідей українців (Дем’ян Многогрішний — гетьман Лівобережної України (1668-1672), якого російська влада спочатку хотіла стратити, а потім заслала в Сибір).

Родина Сірків

Родина українців, що переселилися на Далекий Схід. Вони пам’ятають історію свого роду, шанують Бога та українські народні традиції, дотримуються звичаїв, за якими жили їхні діди-прадіди. Загалом усі члени цієї родини є втіленням найкращих душевних рис: доброти, щирості, чуйності тощо.

Денис Сірко

«Кремезний, броватий, волохаті груди в пазусі». «Не дід, а вусатий дідуган, дебелий, високий, червоновидий, волохаті груди випинаються з білої пазухи. На ногах ічаги, на голові пропотілий кашкет, ватяні штани на нім, дарма що така спека, при боці мисливський ніж, а коло сідла в переднього коня приторочена гвинтівка».

Старий Сірко відповідально ставився до праці, був небагатослівний, досить стриманий у почуттях. Він — люблячий та дбайливий батько, який робив усе, щоб зберегти добробут та щастя своєї сім’ї. Денис Сірко — мудра, шляхетна та чуйна людина, завжди готова прийти на допомогу, дати гарну пораду, він розуміє близьких людей із півслова.

Сірчиха

«…їй понад п’ятдесят років, а вона виглядає ще молодо й бадьоро. І голос у неї такий, як у дочки, тільки не такий гострий, якийсь тепліший, ближчий».

Це ідеалізований образ доброї, ніжної, турботливої матері-берегині. Її любов до дітей є надзвичайною. І до Григорія вона поставилася як до рідної дитини, турбувалася про нього та підтримувала в усьому.

Гриць

«Високий, як батько, дебелий красень. Молодий — років 25. На ньому військовий, старенький френч. На ногах ічаги, на голові набакир кепка, а з-під неї буйний чуб кучерявиться. При боці — ніж, а за плечем новенький дробовик».

Молодий Сірко — вправний мисливець, дуже сміливий, рішучий і водночас спокійний та врівноважений. Він – гідний син своїх батьків, до яких ставився з великою повагою. Оскільки Сірки жили у відлюдному місці, Грицеві дуже бракувало спілкування. Тому він із величезним задоволенням ділився з Многогрішним усім, що знав про таємниці тайги, різні мисливські премудрості. Він став для тезки справжнім побратимом.

Наталка

«...хороша і бистроока, із стрічкою над чолом, і юна, смаглява від сонця...»

«Якесь дивне поєднання надзвичайної дівочої краси і суворості. Гнучка, як пантера, і така ж метка, мабуть, а строга, як царівна...» «Гнучка, як вуж, граційна, як мавка, вона таїла в собі дивну силу, ця дівчина. Поєднання дівочої краси та чар з дикістю майже первісною, неприступною».

Наталка Сірківна – красуня, яка зросла в умовах дикої природи, що наклало значний відбиток на її характер. Вона надзвичайно смілива, не боїться жодних труднощів, бере участь у полюванні на тигрів нарівні з чоловіками. Наталка дуже наполеглива, коли хоче чогось досягти: «Як що заволоділо її серцем, то вже край».

Вона видається гордою та неприступною, суворою та гонористою:

«Дивна вона, ця дівчина… Вона навіть не розуміла, яка вона чарівна, … така, як ота рослина дивна, що ти її торкнеш рукою, а вона аж повернеться і напустить тонюсіньких колючок у руку. І це дівчина — звіроловка, переможниця страхіть усяких! Як та дика коза, що боїться, щоб її не впіймали, і не дається навіть підступити» (Григорій про Наталку).

Проте за цією неприступністю ховається дуже тонка, палка душа, просто Наталка дуже стримана у вияві своїх почуттів. Вона закохалася в Григорія, проте дуже довгий час приховувала свої почуття до нього. Її кохання до хлопця виявилося настільки сильним, що вона наважилася покинути батьків та ризикнути власним життя заради коханого.

Медвин

Майор НКВС, ворог Григорія Многогрішного.

«...Чорнобривий, з м’ясистим носом, віком понад тридцять літ… смокче бордо і читає-смокче “Правду”, студіює промову вождя… Майор виглядає, як саме втілення могутності, сили і гонору своєї пролетарської держави. В цілім експресі не тримається ніхто так гідно, так незалежно і гордовито, ба навіть трохи презирливо, з таємничою міною і незрівнянним почуттям вищості… Він дисциплінований і точний, і не схильний вдаватись у дрібниці».

Майор Медвин — жахливе породження радянської тоталітарної системи, яка створила не тюрми, а справжні катівні. Медвин постає як справжнє втілення всього злого та ницого в людині, це вкрай жорстока людина, справжній садист, що втішається, принижуючи інших. Але за вдаваною самовпевненістю Медвина ховаються моральна слабкість, боягузтво.

Думка, що Григорій — український націоналіст, якого він катував, — утік та перебуває на свободі, викликає в нього паніку; спогади про людей, яких він катував, отруюють його життя, позбавляють спокою: «Він пригадує ті задушливі безсонні ночі, що тільки йому одному відомі. І маячіння в них… Це в нього, що мав нерви, як мотузки, — і маячіння… Він боявся, нарешті, сам спати — і одружився. А одружившись, утікав геть на люди, боявся ночувати вдома…».

Коли Григорій в кульмінаційній сцені роману знаходить свого ката, той утрачає обличчя: «А Медвин — бравий герой і грізний суддя та володар душ людців і плюгавий злодюжка, порушник закону нетрів, — стояв і тіпався… Так, тіпався. Губа йому тіпалась, а очі… очі гидкого, сопливого боягуза».

У романі також діє ціла низка другорядних персонажів: Морози (родина, яка дружила з Сірками), тунгуз Пятро Дядоров, його дружина Фійона та багато інших.

Тоталітарну систему у творі символізують два світи: один з них — це ешелон смерті, яким перевозять на каторжні роботи ув’язнених, серед них і Многогрішний, котрий на ходу вистрибує з вагона, а другий ешелон — комфортабельний експрес — везе партійну еліту, інженерів, прокурорів, військових, які чинили беззаконня. На такому протиставленні автор вимальовує нелюдський образ радянської імперії.

В образі Григорія І.Багряний утілив ідею перемоги добра над злом. Відважність і нескореність «гордого сокола» протистоять начальникові етапу Медвину, який уособлює тоталітарну систему, що не здатна приборкати волелюбний дух українця. Медвин не може жити й спати спокійно, він не може забути сміливих слів Григорія: «Я тебе переслідуватиму все твоє життя. І всі ми… переслідуватимемо все життя й проводжатимемо тебе до могили – тисячі нас. Замучених, закатованих…Ти матимеш дітей, але не матимеш радості – з дитячих очей дивитимемося ми. І ти втікатимеш од них геть… І ніде від нас не втечеш…»

Вражає фінальна сцена вироку: Многогрішний убиває Медвина й залишає на снігу напис, щоб за його вчинок не постраждали інші: «Судив і присуд виконав я — Григорій Многогрішний. А за що — цей пес сам знає».

Подивіться відео: Буктрейлер до роману «Тигролови» і ви точно захочете прочитати твір.

З’ясуйте, скільки сюжетних ліній має роман І. Багряного «Тигролови».

Чому, на вашу думку, родина Сірків, яка вже так давно покинула Україну, і далі дотримується українських звичаїв та обрядів?

Поміркуйте, чому автор назвав головного героя, якому явно симпатизує читач, Многогрішним.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 49

Дата: 03.03

Тема: Іван Багряний. «Тигролови». Проблема свободи й боротьби за визволення. Жанрові особливості.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Іван Багряний. «Тигролови». Проблема свободи й боротьби за визволення. Жанрові особливості.

Спостереження (розгляньте світлини й виконайте завдання усно)

Коротко опишіть світлини.

Що ви знаєте про тайгу як природну зону зі своєю флорою та фауною?

Чи можна спрогнозувати, що художній твір, події якого розгортаються в тайзі, буде романтичний? Обґрунтуйте свою думку.

Теоретичний матеріал

Пригодницький роман — це роман, сюжет якого насичений незвичайними подіями й характеризується їх несподіваним поворотом, значною динамікою розгортання. Для нього характерні такі мотиви, як: утечі та переслідування, сміливі припущення та розгадування; атмосфера таємничості й загадковості; винятковість та непересічність особистості головного персонажа; чітке розмежування персонажів на позитивних і негативних; романтичне кохання; щасливий фінал.

Із коротким змістом пригодницького роману ви можете ознайомитися тут, відкривши відео: Переказ роману «Тигролови».

Літературний рід твору: епос.

Жанр твору: пригодницький роман

Тематика роману “Тигролови”:

вплив сталінського терору на долю окремої особистості та українського народу загалом; змалювання побуту і традицій українських переселенців Далекого Сходу; романтичне кохання Григорія Многогрішного й Наталки Сірківни.

Головна ідея:

утвердження перемоги добра над злом, свободи та гідності людини як найвищих цінностей, моральних чеснот як запоруки повноцінного життя. Автор переконує, що за будь-яких обставин людина повинна залишатися Людиною.

Історія написання:

Роман ґрунтується на особистих враженнях автора. Іван Багряний, який зазнав переслідувань із боку радянської влади, перебував на Далекому Сході понад п’ять років: спочатку — як висланець, якому заборонили протягом трьох років проживати в Україні, а потім — як каторжанин «БАМЛАГу» (табору Байкало-Амурської магістралі – залізниці, будованої силами ув’язнених). Митець об’їздив ці землі, займався мисливством у тайзі, отримав безліч вражень, які потребували творчого втілення.

Перебуваючи на окупованій німцями території, Іван Багряний подався на Західну Україну, щоб воювати в лавах Української Повстанської Армії. Налагоджуючи відповідні зв’язки, він восени 1943 року деякий час жив у курортному містечку Моршин (неподалік від Львова), де поправляв підірване в сталінських тюрмах здоров’я, лікувався від туберкульозу.

Одного разу Багряному повідомили, що його розшукують гестапівці, які почали справжнє полювання на активістів українського національного руху. Місцеві патріоти сховали його в конспіративній оунівській квартирі. Саме тут він усього за 14 днів написав роман, побудований на далекосхідних враженнях.

Твір І. Багряного вперше побачив світ у 1944 р., його було надруковано в часописі «Вечірня година» під назвою «Звіролови». Авторську назву («Тигролови») без дозволу автора змінив редактор журналу. Після війни, в 1947 р., роман вийшов окремою книгою.

Час дії роману:

30-ті роки XX cт.

Композиція:

Твір складається з двох частин, дванадцяти розділів, які поділяються на підрозділи. Кожен із розділів та підрозділів має свою назву.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Знати короткий зміст роману.

Що таке пригодницький роман? Назвіть його ознаки.

Коли відбуваються події в романі І. Багряного «Тигролови»? Що ви знаєте про цю добу в Україні?

У чому проявляється автобіографізм у творі?

Чому, на вашу думку, І. Багряний назвав роман про Григорія Многогрішного «Тигролови»?

Розкрийте символічне значення в сюжеті роману двох потягів, що прямують на схід.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 48

Дата: 03.03

Тема: Іван Багряний (І. Лозов’ягін). Основні віхи життя й творчості митця, його громадянська позиція.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Іван Багряний (І. Лозов’ягін). Основні віхи життя й творчості митця, його громадянська позиція.

Теоретичний матеріал

Іван Багряний (справжнє прізвище Лозов’ягін) народився 2 жовтня 1907 р. в с. Куземині поблизу м. Охтирки, що на Сумщині, у родині муляра.

Майбутній письменник навчався в Охтирській технічній школі, потім — у Краснопільській художньокерамічній школі. Те, що мистецтво —покликання, юнак усвідомив уже з юних літ, тож мистецька творчість була його «сродною» працею. Молоді роки пройшли в Криму, на Кубані, у Кам’янці-Подільському й Києві. У двадцятирічному віці під псевдонімом Багряний почав друкувати оповідання й поетичні твори.

У 1926 р. вступив до Київського художнього інституту, після закінчення якого не отримав диплома, бо був «політично неблагонадійним». Для митців цієї доби такий ярлик — типове явище. Іван привернув до себе увагу влади «ідеологічно невитриманими» творами й участю в національно зо-рієнтованому угрупованні МАРС.

Віршований роман «Скелька» (1930) з волелюбним і національно-патріотичним пафосом викликав шалену лють у тодішньої влади, унаслідок чого твір було заборонено й конфісковано. Після виходу у світ збірки оповідань «Крокви над табором» І. Багряного заарештували й засудили до трьох років поселень на Далекому Сході. Письменник згадував: «Охотське море. Тайга. Тундра. Звіроловство. Були там поселення давно осілих наших людей з України... Але згодом охопила мене страшна туга за Україною. Непереможна. Отож сів я на поїзд і рушив на захід. У Томську мене перехопила залізнична агентура НКВС. Арешт, суд, вирок: за втечу із заслання — три роки ув’язнення в таборі. Так я потрапив у Бамлаг (Байкало-Амурський лагер)».

Після заслання І. Багряний повернувся до рідної Охтирки, але 1938 р. його заарештували знову, слідство тривало до 1940 р. Усе ж таки митця звільнили через брак доказів і хворобу. Деякі події з життя І. Багряного відображені в романах «Сад Гетсиманський» і «Тигролови».

Під час Другої світової війни І. Багряний співпрацює з Організацією українських націоналістів(ОУН), виступає перед воїнами Української повстанської армії (УПА) і в 1943 р. переїздить з Охтирки до Львова, де друкує свій найвідоміший роман «Звіролови» (1944), згодом перевиданий під назвою «Тигролови» (1946–1947). Після війни в 1945 р. митець переїхав до Німеччини, де заснував газету «Українські вісті» і видавництво, що друкувало заборонені в Радянському Союзі твори українських письменників. Багатьма мовами світу було перекладено памфлет І. Багряного «Чому я не хочу вертатися до СССР?» (1946), у якому висвітлено становище українських емігрантів і засуджено радянську тоталітарну систему. Цікавий факт: памфлет зачитували на засіданні ООН. Від імені українських емігрантів письменник пояснював, що не хоче повертатися до рідного, але окупованого більшовиками краю.

Своє ім’я письменник уславив також романами «Сад Гетсиманський» (1950), «Людина біжить над прірвою» (1957).

І. Багряний помер 25 серпня 1963 р. в Німеччині, де й похований.

У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Івана Багряного.

Творче завдання (за бажанням на високий рівень)

Подивіться відео: Іван Багряний та створіть психологічний портрет письменника за такою схемою:

1.Здібності, нахили.

2. Риси характеру.

3.Естетичні погляди.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 42

Дата: 02.03

Тема: Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених відокремленими обставинами

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених відокремленими обставинами

Спостереження

Прочитайте речення й виконайте завдання.

Дівчина сидить рівно, склавши руки.

Бабуся має час, тож сидить склавши руки.

Поміркуйте, чому в першому реченні сполуку склавши руки відокремлено комою, а в другому - ні.

v Опрацювавши теоретичний матеріал, з’ясуйте, чи правильну ви дали відповідь.

Теоретичний матеріал

ВІДОКРЕМЛЕНІ ОБСТАВИНИ

Відокремлені обставини можуть бути виражені одиничними дієприслівниками, дієприслівниковими зворотами, а також іменниками з прийменниками. Вони є поширеними й непоширеними.

1. Обставини, виражені дієприслівниками й дієприслівниковими зворотами.

Виділяються комами:

а) обставини, виражені дієприслівниковим зворотом, незалежно від його місця в реченні: Жовте листя, тремтячи і коли вкриваючись у повітрі, тихо раз по раз сідало на землю, вкриваючи її пишним золотим покриттям (Б. Грінченко); Заплющивши очі, він піддався сумові, що колисає душу (В. Підмогильний).

Примітка. 1. Два й більше дієприслівникових зворотів, з'єднаних між собою інтонацією або повторюваними сполучниками, на письмі один від одного відділяються комою: Хустину кинувши на плечі, надівши плаття весняне, берізка вибігла надвечір і жде чи вітру, чи мене (С. Будний); Він несподівано з'являвся в степу на шляху, чи вийшовши з-за могили, чи випроставшися з яру, високий, кремезний... (В. Підмогильний).

2. Якщо дієприслівникові зворотом з'єднані між собою неповторюваними єднальними чи розділовими сполучниками, то кома між ними не ставиться: Він устав разом із сонцем, довго кашляв, сидячи в солом яній постелі і туго обіпнувшись рябою плащпалаткою (Г. Тютюнник).

3. Якщо дієприслівниковий зворот стоїть після сполучника, то він відокремлюється комою: Він наближався й, кинувши гострий погляд з-під навислих рудих брів, підносив над землею кийок... (В. Підмо-гильний).

б) обставини, виражені одиничним дієприслівником: Щохвилі творим ми нове, йдучи, співаючи і мислячи (В. Бичко).

Примітка. Якщо одиничний дієприслівник означає спосіб дії і своїм значенням близький до прислівника (найчастіше стоїть після дієслова-присудка), то він не відокремлюється: Людина! Це ж яке слово! Його треба завжди стоячи говорити і кашкета скидати (М. Зарудний).

Не відокремлюється:

а) обставина, виражена дієприслівниковим зворотом фразеологічного типу: Працювати не покладаючи рук; сидіти склавши руки; Бігти не чуючи ніг; Говорити не переводячи духу;

б) обставина, виражена дієприслівниковим зворотом, на початку якого стоїть підсилювальна частка / (й); Можна переказати зміст статті і не перечитуючи її вдруге;

в) дієприслівниковий зворот, що за змістом тісно пов'язаний з дієсловом-присудком: Вона читала лежачи на піску;

г) дієприслівниковий зворот (незалежно від його місця в реченні), що виступає в ролі однорідного з іншим невідокремленим членом речення: Оксана стояла непорушно й незводячи з Андрія очей;

ґ) дієприслівниковий зворот, утворений дієприслівником і сполучним словом який, у складі підрядного речення: Це книга, прочитавши яку одержиш насолоду.

П. Відокремлені обставини, виражені сполученням іменників з прийменниками

1. Завжди відокремлюються обставини допусту, виражені іменником з прийменником незважаючи на: Аліна, незважаючи на свій жвавий веселий характер, читала серйозні книжки (О. Іваненко).

2. Обставини, виражені іменниками з прийменниками у зв 'язку з, залежно від, на відміну від, завдяки, внаслідок, з причин, за браком, згідно з, за згодою, відповідно до, на випадок, можуть відокремлюватися і не відокремлюватися. Відокремлення залежить від того, наскільки зворот поширений, близький за змістом до основної частини речення, яка його стилістична функція, залежно від наміру автора: Усі мовні органи, залежно від їх участі у процесі мовлення, поділяються на активні і пасивні. Залежно від положення язика голосні характеризуються за місцем артикуляції й ступенем підняття язика (3 підручника); Всупереч зовнішній легковажності, Люба напрочуд чесно уміла зберігати таємниці (О. Гончар); Всупереч тим віщуванням проходили грози (М. Рильський).

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Перепишіть речення, уставивши пропущені літери е, и та розставивши розділові знаки.

Істина спалює й нищить усі ст..хії показуючи що вони л..ше її тінь (Г. Сковорода). П..р..ставши бути собою поет втрачає й себе самого (В. Стус). 3. Дізнавшись що місцеві скіфи наз..вають Дніпро Бор..сфеном грецькі мігранти недовго думаючи дали щойно заснованому полісу назву Бор..сфеніда (Дід Свирид). 4. Ми змож..мо вам відповісти л..ше зваж..вши все (З радіопрограми). 5. Там далеко на Вкраїні сяє сон..чко ясне світить людям та в чужині не навідає мене (П. Грабовський). 6. Дуже поволі неквапливо л..стки кружляючи й шарудячи опадають донизу (Є. Гуцало). 7. І хоч Стрибог на поїзд п..р..сів і вже дахи струсились від соломи тут за щитом смарагдових лісів моїх жар-птиць блакитні космодроми (Л. Костенко). Кожна людина п..р..бувши час цвітіння починає зб..рати келих своєї мудрості (В. Винничен-ко). 9. Ідуть дівчата в поле жати та знай співають ідучи (Т. Шевченко).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 41

Дата: 02.03

Тема: Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених відокремленими прикладками

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених відокремленими прикладками

Теоретичний матеріал

Прикладка — різновид означення, тому її й відокремлюють у тих самих випадках, що означення: Солов’ї, ці невтомні співці весни й кохання, заливисто перетьохкуються у вербах (О. Гончар). Ми, переможці, на досягнутому не збираємося зупинятися.

Прикладка, уведена за допомогою слова як, відокремлюється лише тоді, коли має яскраво виражений обставинний відтінок причини: Саме Ольга, як людина з бездоганною дикцією, вела випускний вечір. АЛЕ: Шевченко як поет відомий усьому світу.

Також відокремлюють прикладки, уведені за допомогою слів або, чи, тобто, наприклад, особливо, на ім’я, на прізвище, як-от, а саме: Граматику, або морфологію й синтаксис, вивчають у 6–9 класах.

У середині речення прикладку відокремлюють комами; якщо вона стоїть у кінці речення, то перед нею ставлять тире: Львів’яни, справжні бійці й патріоти, були поміж пікетувальниками. Поміж пікетувальниками були львів’яни — справжні бійці й патріоти.

Не відокремлюють власні назви, що стоять після означуваного слова: Український поет Василь Симоненко подарував світові багато прекрасних поезій. Василь Симоненко, український поет, подарував світові багато прекрасних поезій. Зверніть увагу: імена й прізвища людей вважають означуваними словами (Василь Симоненко), а загальні назви (поет) — прикладками.

ЗАУВАЖТЕ!

Означення перед означуваним словом відокремлюють тоді, коли воно має яскраво виражений обставинний відтінок причини: Знесилений, кінь зупинився. Налякані громом, курчата збилися докупи.

1. Перепишіть речення й розставте в них розділові знаки.

Немає стiльки шкiдникiв серед тварин як є їх серед нас серед людей (Остап Вишня). Людина позбавлена вміння самостійно розрізняти добро і зло стає вівчаркою яка запалюється гнівом тільки з наказу (В. Мороз). 3. У серці кожного українця повинна бути його почуттєва Україна заселена постатями й почуваннями (Ю. Липа). 4. Удосконалення не має меж але час відпущений на нього обмежений (В. Черняк). 5. Згори мені було видно все село велике незграбно розкидане між яругами та спадистими косогорами (Г. Тютюнник). 6. Їжак крізь бур’яни тріскучий шерехатий на спині яблука назбирані несе (Є. Гуцало). 7. Любов до Вітчизни пристрасна й світла жаріє тільки в пристрасних і світлих душах (Л. Силенко). 8. Ідуть мої супутники тополі. Лежать мої сучасники сніги. 9. Ми пілігрими вічності мандрівники стомилися і дуже хочем пить (Л. Костенко).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 40

Дата: 01.03

Тема: Контрольне есе «Ця музика спонукає до думок»

Зміст: Теоретичний матеріал

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольне есе «Ця музика спонукає до думок»

Теоретичний матеріал

Вимоги до есе

1.Обсяг – 3 – 3,5 сторінки тексту.

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Коментар: ви можете написати про класичну або сучасну музику, обираючи той музичний жанр, стиль, напрям, який вам подобається.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 47

Дата: 28.02

Тема: Євген Маланюк. «Напис на книзі віршів…» - ліричний роздум про призначення поезії, важливості місії поета закарбовувати свій час для нащадків

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Євген Маланюк. «Напис на книзі віршів…» - ліричний роздум про призначення поезії, важливості місії поета закарбовувати свій час для нащадків

Теоретичний матеріал

У пролозі до збірки «Земля й залізо» (1930), що має назву «Напис на книзі віршів», автор аргументує, «чому стилетом був мій стилос і стилосом бував стилет». Тут сконцентроване й викристалізоване Маланюкове бачення себе в літературі.

Напис на книзі віршів (1925)

Напружений, незламно-гордий,

Залізних імператор строф –

Веду ці вірші, як когорти,

В обличчя творчих катастроф.

Позаду – збурений Батурин

похмурих загравах облуд, -

Вони ж металом – morituri –

Сурмлять майбутньому салют.

Важкі та мускулясті стопи

Пруживий одбивають ямб –

Це дійсності, а не утопій

Звучить громовий дифірамб.

Ось – блиском – булаву гранчасту

Скеровую лише вперед:

Це ще не лет, вже наступ.

Та він завісу роздере.

Шматками розпадеться морок,

ти, нащадче мій, збагнеш,

як крізь тисячолітній порох

розгорнеться простір без меж.

Збагнеш оце, чим серце билось,

Який цей зір нагледів мет,

Чому стилетом був мій стилос

І стилосом бував стилет.

Після цих рядків Є. Маланюка в літературному світі почали називати «імпе ратором залізних строф». Вірш «Напис на книзі віршів» — це ліричний роздум про призначення поезії, важливість місії поета закарбувати свій час для нащадків. «Поет утверджує в мистецтві монолітну єдність гострого розуму й залізної волі, високої гідності й вояцького азарту. Адже наказовий характер епохи вимагав такого ж категоричного звучання від слова, що прокладало міцні містки між героїчним минулим, напруженою сучасністю та бажаним майбутнім» (І. Немченко). Яке ж призначення поета, на думку Є. Маланюка? Співець модерної доби мусить тонко відчувати пульс часу, бачити перспективу, щоб переконливо й упевнено вести за собою інших: «...булаву гранчасту / Скеровую лише вперед...», «...це ще не лет, але вже наступ». Світ поетових витворів відкритий для нащадків, як і та висока мета, якій Є. Маланюк віддав свій хист. За допомогою повтору дієслова доконаного виду «збагнеш» автор утверджує свій оптимізм щодо сприйняття його ідей співвітчизниками. Історична (тисячолітній порох, імператор, Батурин) і військова атрибутика (когорти, булава, наступ) своєрідно перемежовуються у вірші з літе-ратурознавчими поняттями (строфи, стопи, ямб, утопії, дифірамб). Вдало дібрані епітети («важкі та мускулясті стопи», «громовий дифірамб»), інверсії («залізних імператор строф», «пруживий одбивають ямб»), порівняння («вірші, як когорти») створюють ілюзію військового маршу, переможної й неспинної ходи.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Як ви розумієте самоназву «імператор залізних строф»?

Що символізує стилет, а що — стилос у творах Є. Маланюка? Як ви розумієте останні два рядки «Напису на книзі віршів»?

Який провідний мотив твору «Напис на книзі віршів»?

Творче завдання (за бажанням на високий рівень)

Поміркуйте над назвою поезії «Напис на книзі віршів», яка відіграє роль епілогу в збірці Є. Маланюка «Земля й залізо». Висловте свої роздуми письмово.

Дослідіть художні засоби поезії «Напис на книзі віршів». Доведіть, що строфи Є. Маланюка — «залізні».

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 46

Дата: 27.02

Тема: Євген Маланюк. Коротко про митця. Художнє осмислення героїчної і трагічної історії України, оптимістичний висновок про її майбутнє в поезії «Уривок з поеми»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Євген Маланюк. Коротко про митця. Художнє осмислення героїчної і трагічної історії України, оптимістичний висновок про її майбутнє в поезії «Уривок з поеми»

Теоретичний матеріал

Євген Маланюк народився 2 лютого 1897 р. в селищі Новоархангельську на Херсонщині (нині Кіровоградська об-ласть). Батькові предки чумакували, а сам він був учителем, потім — повіреним у містечковому суді, режисером аматор-ських вистав, співав у церковному хорі, словом, просвітян-ським діячем. Мати була донькою військового. Євген здобував освіту в початковій школі, був звільнений від оплати за неї, бо навчався на «відмінно». 1914 р., після закінчення Єлисаветградської реальної гімназії, юнак вступає до Петербурзького політехнічного інституту.

Але в цей час розпочалася Перша світова війна. Євген навчається Київській військовій школі, а звідти потрапляє на фронт, стає ад’ютантом Го-ловнокомандувача армії Української Народної Республіки. Після падіння УНР разом з іншими емігрував спочатку до Польщі (1922–1933). У таборі для інтернованих Євген змінив зброю воїна («стилет») на перо поета («стилос»). З 1923 р. він — студент Господарської академії в Подєбрадах (Чехословаччина), яку закінчив 1928 р. за фахом інженера.

Починаючи з 1923 р. Є. Маланюк друкує свої твори в еміграційних журналах («ЛНВ», «Ми», «Дажбог», «Дзвони» та ін.). У цей період молодий митець стає лідером «празької поетичної школи», пише збірки «Стилет і стилос» (1925), «Гербарій» (1926). З 1929 р. живе у Варшаві, де працює інженером і бере активну участь у літературному процесі — був одним з фундаторів літературної групи «Танк».

До першого періоду творчості Є. Маланюка належать також збірки «Земля й залізо» (1930), «Земна Мадонна» (1934) і «Перстень Полікрата» (1939).

1944 р. Є. Маланюк емігрував до Західної Німеччини, де працював учителем математики, але й тут брав участь у літературному процесі, зокрема був членом Мистецького українського руху (МУР). 1949 р. поет виїхав до США, де працював інженером, не полишаючи літературної творчості. Другий період творчості поета ознаменувався виходом у світ збірок «Влада» (1951), «Поезії в одному томі» (1954), «Остання весна» (1959) і «Серпень» (1964). Провідною ідеєю цих книжок стало возвеличення рідної землі. Талановитий поет був іще й культурологом, літературним критиком, мистецтвознавцем, знав декілька мов, перекладав з французької, польської та чеської.

Маланюк помер 16 лютого 1968 р. від серцевого нападу в м. Нью-Йорку (США). Ім’я поета було заборонено на батьківщині протягом сімдесяти років, а його книжки лежали в спецфондах.

Провідною темою всієї творчості Є. Маланюка була Україна. Нею поет ма-рив, про неї мріяв, вимушено живучи в еміграції.

Так, Україна для митця була фата-морганою — недосяжним міражем. Мистецькі й суспільні погляди співця-патріота вияскравлюються в багатьох поезіях, що належать до різних книжок і циклів: «Стилет чи стилос?..», «Напис на книзі віршів» та ін. У вірші «Стилет чи стилос?..» (1924) Є. Маланюк порушує проблему ролі митця в житті суспільства. Поетові потрібен стилос (паличка для писання на вкритій воском дощечці) чи стилет (різновид кинджала)? Іншими словами, він має писати про красу як таку, далеку від буденних проблем (стилос), чи своїм полум’яним словом боротися за вдосконалення реального світу й наближення його до ідеалу (стилет)? Хай який складний вибір, проте поет віддає перевагу боротьбі, його захоплює «веселий галас бою», тому й пливе в «безмежжя», яким він зачарований.

Спільною ідейно-стильовою ознакою представників «празької школи» поетів єдина історіософська концепція. В історіософській ліриці серед усіх давніх символів та образів, до яких вдавався Є. Маланюк, найпоширенішими є ті, що пов’язані з козацтвом. Яскравим прикладом «козацької лірики» є вірш «Уривок з поеми» (подивіться відео й послухайте поезію).

«Уривку з поеми» Є. Маланюк художньо осмислює героїчну й трагічну історію України. Уся поезія рясніє алюзіями на історичних персонажів: перед читачем з’являються імена Б. Хмельницького, І. Мазепи, М. Залізняка, І. Ґонти, які малюють в уяві цілу епоху. Ліричний герой сприймає історію України як героїчну поему, тож стає прозорою назва поезії — «Уривок з поеми». І цей уривок — період від часів Б. Хмельницького до сучасників Є. Маланюка. Використавши козацьку тематику, Є. Маланюк провів паралелі до ХХ ст., апелюючи до народної пам’яті, що закарбувала на своїх сторінках славетні звитяги та перемоги українських козаків. «Поет намагався пробудити в читача психологію переможця, згадуючи колишні перемоги прадідів, що: “уміли кинуть п’яний сміх / В скривавлене обличчя — муці”, у жилах котрих “рокоче запорозька кров”. Навіть тоді, коли “держава рухнула”, козаків не опустилися руки: “Вони взяли свячений ніж, / Залізняка майбутні діти!”» (В. Шапіро). Алюзії — «Вставайте! Кайдани порвіте!» і «Не паралітик… народ мій» — відсилають читача до Шевченкового «Заповіту» і Франкового «Мойсея»; цими натяками автор уселяє оптимістичну віру у свій народ та його світле майбуття, що і є провідним мотивом вірша.

У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Євгена Маланюка.

Дайте визначення поняття «алюзія».

Якою бачить долю України літературний герой вірша «Уривок з поеми»?

Прокоментуйте назву вірша «Уривок з поеми».

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 39

Дата: 23.02

Тема: Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених відокремленими означеннями

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених відокремленими означеннями

Спостереження

Прочитайте речення й виконайте завдання.

Анатолій як людина хороший, а як фахівець — не дуже.

Мавпа часто поводить себе, як людина.

У якому реченні виділені слова є порівнянням (обставина), а в якому — ознакою (означення)?

Чому в одному реченні виділені слова відокремлені розділовими знаками, а в іншому ті ж самі слова не відокремлені?

Теоретичний матеріал

Означення відокремлюють комами. Якщо означення стоять у кінці речення, то перед ними зазвичай ставлять тире.

Узгоджене означення

Відокремлюють

поширене означення після означува-	Добріє світ, народжений в любові (Т. Коломієць).
ного слова	АЛЕ: Народжений в любові *світ* добріє.

декілька непоширених означень після	Морозний *сніг*, блискучий та легкий, здається
означуваного слова, перед яким уже є	падає на серце прямо (М. Рильський).
означення
АЛЕ: за бажанням автора відокрем-	*Сніг*, морозний та легкий, падає на серце прямо.
люють такі означення, якщо перед	*Сніг* морозний та легкий падає на серце прямо.
означуваним словом немає означення

як поширене, так і непоширене озна-	Щасливий, я повертаюся додому. Ми, невгамов-
чення, яке стосується особового за-	ні, шукаємо себе у Всесвіті. Невгамовні, шукаємо
йменника або уявного (ніби пропуще-	себе у Всесвіті.
ного) займенника

означення, що стоїть на відстані від	Лукавий, непередбачуваний, ловив нас цей вік.
означуваного слова	*Батько* сидів на кормі — веселий, дужий.

Неузгоджене означення

Відокремлюють

два або більше означень, Аж тут біля неї промайнув виражених іменниками в Кролик – білий,з рожевими непрямих відмінках, що стоять очима. після означуваного слова, особливо якщо перше з них — узгоджене означення

означення, що стосуються особо-	У білих штанях і футболці, із засуканими рукавами,
вого займенника та власної назви	я нагадував масажиста. У солодкому хвилюванні,
(іменника)	з усмішкою, Олександра* вийшла на сцену «Голосу*
	країни».

означення, виражене інфінітивом,	Нам дали складне завдання — виграти в сильні-
якщо перед ним можна вставити а	ших за нас суперників. «Золота молодь» має одну
*саме*	велику слабкість* — розкошувати.*

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Прочитайте текст і виконайте завдання.

Величніше від видовища спокійного чи схвильованого моря, від вигляду гір, укритих пралісом чи заквітчаних вічним снігом, видовище зоряного неба, яке оточує нас з усіх боків, нестримно притягає до себе наш погляд, розповідаючи нам про безмежність і вражаючи нас незбагненною безоднею. Ніщо інше не може такою мірою захоплювати нас, притягувати до себе допитливу людську думку, як небо, тому що воно — сама правда, сама безмежність, вічність, усе...

Знайдіть у всіх релігійних таємницях, у всіх гідних подиву творах мистецтва — у живописі, музиці, драмі, романі — такі глибокі думки, які б справили на нашу душу враження істини, величі та піднесення, яке дарує нам споглядання неба! Щонайменша падаюча зірочка ставить перед нами запитання, чим же ми самі є у Всесвіті. Комета на своїх могутніх і швидких крилах переносить нас у безодні простору; зоря, що палає в глибині небес, указує нам на далеке сонце, оточене невідомими нам світами людських істот...

Дивні, величні, чарівні видовища! Вони притягають до себе своєю неймовірною красою й переносять нас у царину недосяжної величі (К. Фламмаріон).

Випишіть речення з відокремленими означеннями, знайдіть узгоджені й неузгоджені означення.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 45

Дата: 22.02

Тема: Контрольна робота. Модерна драматургія. Перлини західноукраїнської літератури. Есе - аргументація

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольна робота. Модерна драматургія. Перлини західноукраїнської літератури. Есе - аргументація

Теоретичний матеріал

Вимоги до есе

1.Обсяг – 3-3,5 сторінки тексту.

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Практична робота

Обирайте власну тему, розкривайте її в есе за творчістю М. Куліша, Б.-І.Антонича або О. Турянського.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 44

Дата: 22.02

Тема: Осип Турянський. Поема в прозі «Поза межами болю». Загальнолюдські мотиви і гуманістичні цінності

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Осип Турянський. Поема в прозі «Поза межами болю». Загальнолюдські мотиви і гуманістичні цінності

Теоретичний матеріал

Поема в прозі

Поема в прозі (повість-поема) — великий за обсягом ліро-епічний твір, у якому зображено значні події та яскраві характери. Цьому жанру властиві всеохопний пафос і ліризм. Глибше пізнати твір вам допоможе сайт: Підготовка до ЗНО Осип Турянський. Поема у прозі «Поза межами болю».

Поема в прозі «Поза межами болю». Історична основа твору. Твір розкриває антилюдяний, нищівний характер війни. За основу взято реальні події, учасником яких став сам письменник. Як уже згадувалося, він потрапив у сербський полон і його разом з іншими полоненими під час зимового відступу сербів було відправлено через засніжені албанські гори. Цей шлях дістав назву «дорога смерті», адже через холод, голод і знесилення масово гинули як полонені, так і конвоїри. У творі розповідається про шістьох товаришів митця, з якими він відстав від загальної колони. Усі вони загинули, а самого письменника врятував лікар Василь Романишин, якого автор з вдячністю згадує в передмові до твору.

Тема й ідея твору. Тема твору «Поза межами болю» — зображення трагічних подій Першої світової війни й боротьба людини за життя в критичній ситуації. Автор засуджує війну й мілітаризм, утверджує нездоланність людського духу, силу розуму й волі до життя. Він наголошує на тому, що навіть у найскладніших життєвих обставинах потрібно залишатися людиною (головна ідея твору). Увесь твір пронизує гуманістична ідея, яку визначив сам автор: «Любов до життя й до його вищих цінностей переможе смерть».

Жанрове й стильове визначення твору. Існує декілька версій стосовно жанрової форми твору «Поза межами болю»: це й автобіографічна повість, поема в прозі, лірична повість, нарешті повість-поема, як її назвав сам митець. Усі ці визначення мають право на існування, адже у творі — реалістична основа, він написаний ритмізованою прозою, а співіснування ліричного й епічного начал, уведення в текст безпосередньо пісні, драматизація оповіді пояснюють авторське визначення жанру.

Герої твору. Вчинками героїв твору, яким постійно загрожує смерть, керує воля до життя. Єдиним порятунком стає вогонь, який можна розпалити лише одягом когось з товаришів. Їхню суперечку має вирішити танець смерті: багаття запалять з одягу того, хто першим знесилиться й упаде.

Оповідачем є українець Оглядівський, що уособлює самого автора. Читач з його слів переживає фізичний біль і душевні муки, бачить крижаний полон саме його очима. Якщо Оглядівський бодай перед смертю (він ще не знає, що виживе) у хворій уяві мріє про своє родинне щастя — побачити сина на руках у дружини, то його земляк Добровський (колись був балетмейстером) не тужить ні за ким. Він проклинає цілий світ і родичів, які дали йому життя, бо війна «знизила людей до рівня найдикіших звірів».

Поляк Пшилуський, якого зрадила дружина, сумує за своїми дітьми. Він гірко переживає через зруйновану родину. У критичній ситуації (між життям і смертю) чоловік переймається родинними цінностями, найдорожче для нього — діти, його продовження. Найслабший з усіх товаришів — серб Бояні, найбільш схильний до паніки: «Бояні заплакав і почав кликати маму». Коли він, знесилившись, упав, то всі почали його підбадьорювати, щоб приглушити передсмертні страждання. У цю мить він побачив іскру людяності в очах угорця Сабо, почув його теплі слова, «велика ясність засяяла в його очах і на обличчі». Заспокоївшись, він заснув і помер.

Справжнім апофеозом шляхетного й гуманного в людині стала «пісня життя», яку востаннє спромігся заграти на скрипці сліпий австрієць Штранцінгер. Йому лише 24 роки, він уже втратив матір і кохану дівчину, складається враження, що хлопець найбільш байдужий з-поміж товаришів, адже його зовсім не чути. Але саме скрипка в кульмінаційний момент життя стала його голосом та очима. Він — людина мистецтва.

Перемогу духовної волі до життя над біологічними інстинктами символізує вчинок серба Ніколича, який не дає ні собі, ні своїм товаришам стати людоїдами. Коли поруч лежав уже мертвий Бояні, він робить за всіх вибір: «Хай згину, людського тіла не буду їсти, і ніхто з вас не їстиме!» Цей вигук звільнив товаришів від «несамовитого важкого гніту» — і в їхні душі влилася «якась дивно святочна хвиля».

І хоч усі чоловіки різних національностей, проте перед небезпекою смерті всі люди рівні — власне, як і мають бути рівними й у звичайному житті.

Знати зміст повісті-поеми «Поза межами болю»

Чому творчість О. Турянського багато років в Україні була невідомою?

Поясніть, чому повість-поема О. Турянського «Поза межами болю» за родовою ознакою — ліро-епічний твір. Що в ній — ліричне, а що — епічне?

Які відчуття ви пережили під час читання повісті-поеми О. Турянського «Поза межами болю»? Чого навчає цей твір?

Кому О. Турянський присвятив твір «Поза межами болю»? Поміркуйте, чому саме цим людям.

Творче завдання (за бажанням на високий рівень)

Напишіть невеликий роздум на тему «Як я розумію назву твору “Поза межами болю” О. Турянського?». (обсяг: 0,5-1 стор.)

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 38

Дата: 22.02

Тема: Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених однорідними членами речення

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених однорідними членами речення

Спостереження

Прочитайте речення й виконайте завдання.

Піду поплаваю трохи

Походжу, поплаваю трохи.

У якому реченні обидва дієслова є присудками, а в якому перше — присудок, а друге — обставина мети?

Чому в першому реченні немає між дієсловами коми?

Теоретичний матеріал

Однорідні члени речення поєднуються сурядним зв’язком, вони відповідають на однакове питання, стосуються одного члена речення й відіграють однакову синтаксичну роль: Злітаються різні круки, консультанти й політтехнологи (Л. Костенко). Тут однорідні підмети стосуються одного слова — присудка злітаються.

Розділові знаки при однорідних членах речення

Кому ставлять між однорідними членами речення,

поєднаними сполучнико-	0, 0, 0	Здалеку я бачу гори, ліси, річку.
вим, безсполучниковим і
вим, безсполучниковим і	і 0,і 0,і 0	Здалеку я побачив і гори, і ліси, і річку.

змішаним зв’язком	0,0,і 0,і 0	Здалеку я бачу гори, ліси, і річку, і міст.

	0 і 0,0 і 0	Здалеку я бачу гори й ліси, річку й міст.

	0, 0 і/або 0	Здалеку я бачу гори, ліси й річку.

	як 0,такі 0	Здалеку я бачу як гори, так і ліси.

	0, а/але 0	Здалеку я бачу не гори, а ліси.

Тире ставлять між однорідними членами речення,

що протиставляються (між	0 — 0	Насолоджуюся красою гір не здалеку* —*
ними можна вставити сполучник а)		*зблизька*.


Крапку з комою ставлять між однорідними членами речення,

якщо вони поширені й у	0;0;0	Здалеку я бачу гори, укриті снігом; хвойні
середині хоча б одного з		*ліси; річку, закуту кригою***.
них є кома

	Однорідні означення

	Означення однорідні, якщо

характеризують предмет з	Ліс одягнутий у жовті, червоні* й зелені шати*.
одного боку

суто позитивні або суто	Як приємно спекотного дня випити прозорої,* солодкої, прохолодної води*.
негативні за значенням	Дув різкий, пронизливий, холодний* вітер.*

образні (епітети)	*Задумливий, смагляволиций** вечір заворожує своїм спокоєм*.


перше — непоширене,	*Широкий, порослий травою** двір був нам за футбольне*
а друге — поширене	поле. АЛЕ: Порослий травою широкий двір був нам за
	футбольне поле.

друге пояснює перше	Дід розповів іншу, правдиву* історію*.

стоять після означуваного	Будинок, високий, цегляний, звели за півроку.
слова	АЛЕ: *Високий цегляний* будинок звели за півроку.

Узагальнювальні слова при однорідних членах речення Узагальнювальними називають слова, що об’єднують в одну групу всі перелічувані предмети, ознаки, дії тощо. Узагальнювальне слово (словосполучення) відіграє ту саму синтаксичну роль, що й однорідні члени речення. Між узагальнювальними словами (УС) й однорідними членами речення треба ставити двокрапку або тире.

Двокрапка й тире при однорідних членах речення

УС:0,0,0	У моїй уяві змішалося все: гори, ліси, річка.
0,0,0 - УС	Гори, ліси, річка – усе змішалося в моїй уяві.
УС:0,0,0 - … (однорідними членами речення не завершується)	Усе: гори, ліси, річка – змішалося в моїй уяві.

ЗАУВАЖТЕ!

Кома не ставиться між компонентами усталених сполук типу і так і сяк, і туди і сюди, і вдень вночі, ні туди ні сюди, ні сяк ні так, ні вдень ні вночі, ні риба ні м’ясо, а також між однорідними членами речення, що поєднуються повторюваним сполучником та утворюють тісну смислову єдність: Ні вдень ні вночі не стихає клепання коси (О. Довженко). А потім і щастя і горе обірвались так раптом (Леся Українка).

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Перепишіть речення й виконайте завдання (розділові знаки пропущено).

Сиві рожеві блакитні дими кучеряві плинуть з високих мов башти стрімких димарів (М. Рильський). 2. Тобі Україно моя і перший мій подих і подих останній тобі (В. Еллан-Блакитний). 3. На Маковея збирають люди всяку городину а саме мак кріп цибулю часник моркву соняшник редьку (А. Кримський). 4. Живи Україно живи для краси для сили для правди для волі. 5. Мистецтво не підробляє й не замінює реальний світ а пояснює його розширює продовжує. 6. Бринить-співає наша мова чарує тішить і п’янить (Олександр Олесь). 7. Усе і небо і перемелене на труху в глибоких коліях дороги сіно і вогкий гнилуватий повів рік і тривожний крик птиці і невисока росиста отава сповіщало що літо вже здає ключі сумовитій осені (М. Стельмах). 8. Небо було глибоке бездонне залите густою темінню усипане міріадами рухливих мерехтливих зірок (Ю. Збанацький). 9. Ніщо не мертве в вирі світовому ні курява планет ні сталагміт ні мумії прадавніх пірамід ні літери спліснявілого тому (Борис Тен). 10. Не було спочинку ні вдень ні вночі (Панас Мирний). 11. Світло і тьма тління і вічність віра і безчестя складають світ цей і потрібні одне одному (Г. Сковорода).

Підкресліть однорідні члени речення й розставте розділові знаки.

Знайдіть і випишіть антоніми.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 68

Урок: № 100

Дата:07.04

Тема: Осип Турянський. Коротко про письменника

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Осип Турянський. Коротко про письменника

Теоретичний матеріал

Осип Турянський народився 22 лютого 1880 р. в с. Оглядові (нині Радехівський район Львівської області) у багатодітній селянській родині. Спочатку навчався в початковій школі, потім — у Львівській українській гімназії. Вищу освіту здобув, закінчивши філософський факультет Віденського університету.

Як письменник, О. Турянський дебютував 1908 р., опублікувавши у віденському альманасі «Січ» декілька новел. Навесні 1914 р. його мобілізували в австрійську армію й відправили на сербсько-австрійський фронт. О. Турянський потрапив у сербський полон. Його разом з іншимиавстрійськими солдатами було етаповано через гори Албанії. Це був шлях смерті: через голод і холод гинули не тільки полонені, а й сербські конвоїри. Вижило тоді лише 15 тис. полонених, серед них був і О. Турянський. Жахливі спогади про голод і сніговий полон узято за основу твору «Поза межами болю». Фінальна сцена подібна до реальних подій: з-поміж шести замерзлих полонених серби помітили сьомого, який ледь рухався; його повертали до життя занурюванням холодну воду. До речі, цю ідею висунув український лікар В. Романишин. Так було врятовано О. Турянського.

Після повернення з війни письменник викладав право у Віденському університеті. 1921 р. виходить друком повість-поема «Поза межами болю» (написана 1917 р.). Вона мала великий резонанс у тодішньому суспільстві. До Галичини О. Турянський повернувся 1923 р., він займається видавничою діяльністю, викладає латину, німецьку та французьку мови. 1926 р. прозаїк написав книжку «Боротьба за великість» з гумористично-сатиричними оповіданнями. Наступного року — сатиричну комедію «Раби», спрямовану проти «українського рабства», перекладає угорського поета Ш. Петефі, досліджує «Слово про похід Ігорів». 1933 р. з’являється останній твір О. Турянського — роман «Син землі», про сільський страйк у Галичині 1902 р. Однак цей твір не був належно оцінений.

Турянський мав слабке здоров’я через перебування в сербському полоні. Його життя обірвалося 28 березня 1933 р. Похований на Личаківському цвинтарі в м. Львові.

Глибше зрозуміти нелегкий шлях Осипа Турянського вам допоможе розповідь Марка Роберта Стеча: Осип Турянський. Трагічна доля митця.

Складіть хронологічну таблицю життєвого та творчого шляху Осипа Турянського.

У чому полягає трагізм долі митця?

Перекажіть історію створення повісті-поеми «Поза межами болю».

Назвіть відомих експресіоністів - українців та їх твори.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 42

Дата: 21.02

Тема: Богдан – Ігор Антонич. Коротко про митця. «Різдво», «Коляда», «Євангелія».

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Богдан – Ігор Антонич. Коротко про митця. «Різдво», «Коляда», «Євангелія».

Теоретичний матеріал

Богдан-Ігор Антонич народився 5 жовтня 1909 р. в с. Новиці на Лемківщині (тепер територія Польщі) у родині греко-католицького священика. Родина Антоничів покинула рідне село, бо воно було розміщене на шляхах, де проводилися воєнні операції. Через слабке здоров’я Богдан не ходив до початкової школи, до навчання в гімназії готувався, беручи приватні уроки. Учився добре, був музично обдарованим. Середню освіту здобував у польській гімназії. З 1928 по 1933 р. навчався на філологічному факультеті (щоправда, тоді його називали філософським) Львівського університету.

1931 р. виходить друком перша його книжка «Привітання життя», що відразу привернула увагу львівської літературної громадськості. Закінчення університету збіглося з виходом у світ другої збірки «Три перстені» (1933), яка зробила Б.-І. Антонича відомим західноукраїнським письменником.

Після закінчення університету юнак віддав перевагу літературній діяльності, з якої і жив. Він побоювався вчителювання: «Як піду на практику, а потім на посаду, то вже нічого не напишу».

1933 по 1937 р. Б.-І. Антонич написав ще три книжки, але тільки одна з них вийшла друком за його життя — «Книга Лева» (1936). Дві інші — «Зелена Євангелія» і «Ротації» — посмертні видання, датовані 1937 р. У цей час поет працює над оперною драмою «Довбуш», мистецтвознавчими, теоретичними статтями, над романом «На тому березі», який, на жаль, він так і не завершив. Через хворобу Б.-І. Антонич помер зовсім молодим. Це сталося 6 липня 1937 р. Поет похований на Янівському цвинтарі в м. Львові.

Б.-І. Антонич був аполітичним. Напевно, це одна з головних причин того, що поета свідомо «забувала» офіційна критика, ніби такого й ніколи не було в лі-тературному житті України.

Б.-І. Антонич поклоняється законам мистецтва, йому важливе вільне поетич-не самовираження, уміння висловити внутрішнє світовідчуття через художні образи.

На художній манері Б.-І. Антонича позначилися поетика символізму й міфо-логізму; асоціативність і метафоричність.

Мотив поєднання язичницького й християнського є провідним у поезіях «Різдво» і «Коляда».

Різдво (1933)

Народився Бог на санях Ніч у сніговій завії

в лемківськім містечку Дуклі. крутиться довкола стріх.

Прийшли лемки у крисанях У долоні у Марії

і принесли місяць круглий. місяць — золотий горіх.

Богдан-Ігор Антонич «Різдво» (подивіться відео)

Коляда (1933)

Тешуть теслі з срібла сани, Тешуть теслі з срібла сани,

стелиться сніжиста путь. сняться веснянії сни.

На тих санях в синь незнану На тих санях Ясна Пані,

Дитя Боже повезуть. очі наче у сарни.

Ходить сонце у крисані,

спить слов’янськеє Дитя.

Їдуть сани, плаче Пані,

снігом стелиться життя.

Богдан – Ігор Антонич «Коляда» (подивіться відео, поєднано дві поезії)

Зелена Євангелія (1933)

Весна – неначе карусель,

на каруселі білі коні.

Гірське село в садах морель,

і місяць, мов тюльпан, червоний.

Стіл ясеновий, на столі

Слов’янський дзбан, у дзбані сонце.

Ти поклоняйся лиш землі,

землі стобарвній, наче сон цей!

Богдан – Ігор Антонич «Зелена Євангелія» (подивіться відео)

Перегляньте відео: Історична правда з Вахтангом Кіпіані: Богдан-Ігор Антонич і дайте відповідь на запитання:

Як Ю. Андрухович пояснює вибір другого імені Антоничем — Ігор?

Якими були стосунки Б.-І. Антонича з нареченою О. Олійник?

Яку оцінку дав Ю. Андрухович Б.-І. Антоничу?

Зробіть літературний паспорт до однієї з трьох поезії Б-І. Антонича за такою схемою:

1.Назва твору.

2.Автор.

3.Літературний рід.

4.Жанр.

5.Вид лірики (громадянська, інтимна, пейзажна).

6.Провідний мотив.

7.Художні засоби.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 41

Дата: 20.02

Тема: Перлини західноукраїнської літератури. Автономність, відкритість зарубіжним традиціям і новітнім процесам, розвиток української літератури в Західній Україні до 1939р.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Перлини західноукраїнської літератури. Автономність, відкритість зарубіжним традиціям і новітнім процесам, розвиток української літератури в Західній Україні до 1939р.

Теоретичний матеріал

Розвиток літератури в Західній Україні (до 1939 р.)

Історичні обставини. 1919 р. за підтримки Антанти Західна Україна була окупована Польщею, Буковина й Бессарабія — Румунією, а Закарпатська Україна — Чехословаччиною. Цей процес супроводжувався прагненням асимілювати українців. 1924 р. закривають українські школи й ліквідовують кафедри української мови у вишах; для молоді було обмежено доступ до державної служби. Хоч складною була ситуація між двома світовими війнами, проте відкривалися видавництва, виходили друком часописи й книжки. Літературний процес на західноукраїнських землях відбувався дещо автономно від Наддніпрянської (тоді вже радянської) України. Письменники орієнтувалися на західноєвропейську літературу, вони використовували зарубіжні традиції та новітні процеси. Продовжували творити вже знані В. Стефаник, О. Кобилянська, Б. Лепкий. Розвивалися символізм, імпресіонізм, експресіонізм, авангардизм. У цей час на літературному небосхилі з’являються нові імена та мистецькі угруповання.

Угруповання. У Львові 1922 р. виникла група «Митуса» (назва походить від імені галицького літописного співця, який вибрав смерть, не зрікшись своїх переконань). До неї належали Р. Купчинський, О. Бабій, Л. Лепкий та ін. Вони орієнтувалися на українських символістів та європейських модерністів, видавали однойменний літературно-мистецький журнал.

1927 р. з’являється група «Логос», яка об’єднала письменників християнського спрямування (Г. Лужницький, С. Семчук, О. Назарук та ін.). Вони проводили культурницьку роботу, культивували християнську мораль, видавали журнали «Поступ» і «Дзвони». На творчості цих митців позначилася поетика символізму й імпресіонізму.

Чи не найпомітнішою була діяльність модерністів, що належали до об’єднання «Дажбог» (Б.-І. Антонич, Б. Кравців, Є. Пеленський) і «Гроно» (В. Бобинський, С. Тудор та ін.).

Відоме також богемне угруповання наймолодших митців «Дванадцятка» (з 1930 р., Львів), яке зосередило свою увагу на урбаністичних мотивах, опоетизовуючи стихію вулиць, кав’ярень і крамниць Львова з його неповторним колоритом.

Лірика. У ліриці найпотужніше в цей час зазвучало ім’я Б.-І. Антонича. Його поетичні твори характеризувалися гуманістичним пафосом і колоритною образністю, міфологізмом та асоціативністю. З перших же збірок «Привітання життя» і «Три перстені» він став кумиром молоді.

На поетичному полі гучно про себе заявив також С. Гординський — учень відомого художника О. Новаківського. Його збірки «Барви і лінії», «Буруни», «Вітер над полями» рясніють яскравими зоровими й слуховими образами. У них відчувається малярський хист митця.

С.Гординський

Проза. У 20–30-х роках ХХ ст. в Західній Україні розвиваються як малі, таквеликі прозові жанри: від оповідання та новели до повісті й роману. Цей період представлений такими іменами, як Ірина Вільде, О. Турянський, О. Назарук, А. Чайковський, Б. Лепкий та ін. Історичну прозу створюють А. Чайковський та О. Назарук. У модерністському річищі писала свої твори Ірина Вільде (справжні ім’я та прізвище Дарина Макогон). У 30-х роках ХХ ст. виходять друком її повісті «Метелики на шпильках», «Б’є восьма» і «Повнолітні діти», збірка оповідань «Химерне серце». У повістях письменниці відображена духовна місія жіноцтва, сильна жінка, яка культивує сімейні цінності в гаслі «Через родину до могутньої нації!».

Ірина Вільде

Драматургія. Твори для постановки на сцені характеризуються багатством тем, стилів і жанрів. У стилі символізму й неоромантизму написані п’єси «Гетьман Мазепа» Пачовського, «Поєдинок» і «Вербунок» Ю. Липи, «Три-вожні душі» К. Поліщука та ін. Християнськосимволічні й історико-релігійні сценічні форми створювали Гр. Лужницький («Посол до Бога»), Д. Николишин («Ірод Великий», «Самсон») та ін.

Помітним мистецьким явищем у Галичині на початку 1930-х років був львівський театр «Заграва», який очолював актор і режисер В. Блавацький. Він зі своєю трупою поставив на сцені п’єси «Батурин» за трилогією Б. Лепкого, «Вона — земля» і «Моє слово» за новелами В. Стефаника, а також славетного «Тараса Бульбу» за однойменною повістю М.Гоголя.

Відомості про лірику, прозу й драматургію оформте в зошиті як таблицю.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 37

Дата: 16.02

Тема: Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених звертаннями

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених звертанням

Спостереження

Розглянувши світлину й прочитавши речення, виконайте завдання.

1. Людмила Барбір: «Пане Віталію, скільки кілометрів київських доріг відремонтовано цього року?»

2. Людмила Барбір: «Пане Віталіє, скільки кілометрів київських доріг відремонтовано цього року?»

v Яке з цих речень відповідає світлині?

v Чому важливо вміти правильно звертатися до людей?

Теоретичний матеріал

Звертання — слово (або сполучення слів), що називає особу чи предмет, до яких спрямоване мовлення: Зоре моя вечірняя, зійди над горою (Т. Шевченко). Відокремлюють звертання комами або знаком оклику.

	Кома

звертання	приклади

непоширене (одне слово)	Спасибі, предки, за духовний спадок (Л. Костенко).

поширене (словосполучен-	*Старі дуби*, спасибі вам за осінь, за відлітання радості і
ня, зворот, прикладка)	птиць (Л. Костенко).

з вигуками о, ой	*О люба Інно, ніжна Інно*, любові усміх квітне раз ще й
	тлінно (П. Тичина).

	Знак оклику

з окличною інтонацією	*Мої друзі літ моїх дитячих, щирі й незлобні диваки!*
	Ви від кривд людських, недобрих мачух, на луги втікали, на
	річки (М. Рильський).

Звертання, як і вставні слова, не бувають членами речення.

Займенники ти і ви звертаннями не бувають, вони виконують роль підмета: Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі? (П. Тичина).

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Перепишіть речення й розставте в них розділові знаки.

Шуми вітре шуми буйний на ліси на гори... (М. Шашкевич). 2. Радій же серце До останку пий життя людського пінистий напій (М. Рильський). 3. О незвичайна чародійна мово хоч пронеслася молодість громово твій звук у мене в серці не затих (Д. Павличко). 4. Марусино серце пожалій мене візьми моє серце дай мені своє (Нар. тв.). 5. О страднику великий Прометею тобі я заздрю (Леся Українка). 6. І далі ми пішли вже самі товариші генерали хоча ви ніколи не давали нам достатньо зброї не давали боєприпасів необхідних для наступу… (В. Шкляр). 7. Моя маленька дівчинко Якби ти знала як я чекав від тебе хоч якої-небудь вісточки (В. Симоненко). 8. Прийми мене весно рожева слугою твоєї краси візьміть мене братом дерева візьміть мене в прийми ліси (Олександр Олесь). 9. Слов’яни любі й ви усі народи Борітесь стійте за свої свободи (П. Тичина).

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 36

Дата: 16.02

Тема: Пунктуаційна помилка. Тире між підметом і присудком у простому реченні

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Пунктуаційна помилка. Тире між підметом і присудком у простому реченні

Спостереження

Їхати, не можна стояти!

Їхати не можна, стояти!

Яке з цих речень можна використати як коментар до світлини?

Як розділовий знак може впливати на зміст речення?

Пунктуаційна помилка

Пунктуаційна помилка — недотримання правил уживання розділових знаків. У реченні Здалеку виднілася бухта залита сонцем пунктуаційною помилкою є відсутність коми для відокремлення означення, вираженого дієприкметниковим зворотом залита сонцем, що стоїть після означуваного слова. Розділовими знаками є: кома, двокрапка, тире, три крапки (або крапки), дужки, крапка, знак питання, знак оклику, лапки.

Тире між підметом і присудком

Тире ставлять між підметом та іменною частиною складеного присудка (на місці дієслова-зв’язки є): Київ — столиця.

ТРЕБА СТАВИТИ ТИРЕ

підмет	присудок	приклади
Іменник або числівник	Іменник або числівник	Кавун – ягода. Два на три – п’ять.
інфінітив	Іменник або інфінітив	Малювати – моє хобі. Жити – Вітчизні служити.
Будь-яка частина мови	не + інфінітив	Вік прожити – не ниву пройти гомінку(А.Малишко).
Будь-яка частина мови	*це, то, ось, значить*+ будь-яка частина мови	Жити – це лицедіяти: кожен з нас грає якусь роль (В.Дрозд).Лиш боротись – *значить* жить (І.Франко).

НЕ ТРЕБА СТАВИТИ ТИРЕ

підмет	присудок	приклад
Будь – яка частина мови	не + іменник	Мова не полова
займенник	Будь – яка частина мови	Ми оптимісти. Я художник.
будь – яка частина мови	(діє)прикметник або присвійний займенник	Твоя думка слушна. У містах земля одягнена в камінь і залізо. Цей будинок мій.
будь – яка частина мови	*мов, наче, ніби, як* + будь-яка частина мови (порівняння)	На гіллі рясному цвіт *немов* сніжинки (В.Сосюра).

Щоб виокремити присудок, наголосити на ньому, автори іноді ставлять тире в тих випадках, де за правилами цього робити не треба (це так званий авторський знак): Ти знаєш, що ти — людина? Ти знаєш про це чи ні? (В. Симоненко). Кров людська — не водиця (М. Стельмах). Ми — студенти! Уже дерева — як рогаті олені (Л. Костенко).

Частку підкреслюють разом з присудком, оскільки без неї спотворюється зміст. Якщо в реченні Мова не полова підкреслити як присудок тільки іменник полова, то вийде, що мова (підмет) є полова (присудок).

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Перепишіть речення, підкресліть у них граматичні основи й розставте розділові знаки.

У поганого майстра й пилка крива. 2. Життя безумовно добрий учитель який дуже дорого бере за свої уроки (Нар. тв.). 3. Доброта це найбільше досягнення людини найбільш прекрасне та святе (І. Цюпа). 4. Кохати нові землі відкривати (І. Драч). 5. Ми джини в закоркованих пляшках. 6. Марудна справа жити без баталій. 7. Час не наша власність (Л. Костенко). Геній явище ірраціональне і є силою стихійного духу (Є. Маланюк). 9. Творчість завжди мрійна і тривожна (В. Симоненко). 10. Письменник не американська машинка а твори його не полтавські галушки! (М. Хвильовий). 11. Боятися означає визнати над собою владу (З. Ігіна).

2. Перепишіть речення, підкресліть у них граматичні основи й розставте розділові знаки.

Брат ворога не брат козакові (Ю. Липа). 2. Невдача це просто можливість почати знову але вже більш мудро (Г. Форд). 3. Я не окраїна я не руїна я Україна я Україна (Т. Домашенко). Любов то таємниця незбагненна примха безрозсудного серця (Люко Дашвар). 5. Двомовність як роздвоєне жало. 6. Весна дівчисько в ластовинні ще не ціловане в уста (Л. Костенко). Диплом без праці пустенька цяця (Нар. тв.). 8. Найкращий спосіб почати робити перестати говорити й почати робити (У. Дісней). 9. Коли за тобою женуться бігти останнє діло (В. Нестайко). 10. Київ прекрасний за всякої пори (І. Цюпа). 11. Земля хлібодарка і медоносиця зі світанками й ночами горобиними (А. Малишко).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 40

Дата: 14.02

Тема: Позакласне читання. Василь Шкляр. Роман «Маруся»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Позакласне читання. Василь Шкляр. Роман «Маруся»

Теоретичний матеріал

Васи́ль Микола́йович Шкляр (нар. 10 червня 1951, с. Ганжалівка Лисянського району Черкаської області) — український письменник, політичний діяч. Один із найвідоміших і найбільш читаних сучасних українських письменників. Деякі літературні оглядачі називають його «батьком українського бестселера». Роботи Шкляра перекладено англійською, болгарською, вірменською, шведською, словацькою, російською мовами тощо.

Василь Шкляр народився в селі Ганжалівка Лисянського району на Черкащині, де й пішов до початкової школи. Пізніше родина переїхала до міста Звенигородки, де Василь Шкляр закінчив 10-річну школу зі срібною медаллю (1968), а відтак вступив на філологічний факультет Київського університету. На другому році навчання, Шкляра хотіли вигнати з університету за те, що під час трудового семестру в колгоспі, він бавився бомбою, але йому вдалося уникнути відрахування шляхом тимчасового переїзду у Вірменію, куди він поїхав, аби навчатися за студентським обміном в Єреванському університеті. Згодом Шкляр згадає цей випадок зі свого життя у своїй ранній повісті «Стороною дощик іде». У Єреванському університеті Шкляр студіював вірменську мову й літературу аж до 1972 року і, за власним зізнанням, зміг добре вивчити вірменську мову вже за 2 місяці. Після повернення в Україну Шкляр у 1973-му році закінчив навчання у Київському університеті.

Журналістська та літературна кар'єра

Після закінчення університету, Шкляр почав працювати журналістом. Паралельно з журналістською роботою пише свої перші літературні праці, зокрема, у 1970-1980-х роках вийшли друком його перші дорослі збірки повістей та оповідань: «Перший сніг» (1977), «Де твій Остап, Соломіє?» (1979) та «Живиця» (1982).У 1978 році став членом Спілки письменників України. У цей період виходять численні дитячі оповідання та книги Шкляра, зокрема, дитячі збірки «Шовкова нитка» (1976), «Черешня в житі» (1983) та «Шовковий дощик» (1984). Перші романи письменника, що з'явилися у 1986 році («Праліс: Тінь сови») та 1989 році («Ностальгія»), не здобули хоч якогось розголосу та були практично не помічені літературними критиками та звичайними читачами.

У період з 1988 по 1998 роки Шкляр займався політичною журналістикою, бував у «гарячих точках». Цей досвід, зокрема, подробиці операції з врятування дружини Алли та родини генерала Дудаєва після його загибелі, Шкляр згодом відтворив у романі «Елементал» (2001).

Популярність як письменника прийшла лише у 1999 році з виходом роману «Ключ», який зібрав низку нагород та був неодноразово перевиданий у різноманітних українських видавництвах. Це був перший твір автора після тривалої паузи — з початку 1990 років. Сам Шкляр пояснив таку тривалу паузу «зміною епох». Шкляр розпочав написання роману ще 1998 року, перебуваючи у лікарні, куди він потрапив зі смертельним діагнозом на на лептоспіроз.

У 1999 році Шкляр став членом новоствореної Асоціації українських письменників.У 2000-2004 роках Шкляр працює головним редактором видавництва «Дніпро», куди він пішов задля покращення стану видавництва. У 2009 році виходить найвідоміший роман письменника «Залишенець.Чорний ворон». За цей роман у 2011 році Комітет з Національної премії України ім.Т.Шевченка визнав Шкляра лауреатом премії, але письменник відмовився її отримати на знак протесту проти перебування на посаді Міністра освіти України одіозного українофоба Дмитра Табачника.

У 2011 році Шкляр увійшов до складу журі літературного конкурсу «Юне слова» Наприкінці 2011 року Шкляр також створив Міжнародну благодійну організацію «Фонд Василя Шкляра „Холодноярська Республіка“».

Політична кар'єра

У 1991р. Шкляр став членом Проводу та прес-секретарем Української республіканської партії (УРП) і пробув у лавах цієї партії до 1998 року. У березні 1998 р.був кандидатом в народні депутати України від виборчого блоку «Народний фронт» .

У вересні 2015 року Шкляр знову спробував себе в українській політиці, увійшовши до проводу новоствореної партії УКРОП.

Роман «Маруся»

Книги Василя Шкляра вже стали бестселерами, вони читаються дуже легко, бо написані доступною прекрасною українською мовою. І в той же час — вони надзвичайно глибокі, бо зачіпають важливі теми історії, культури, психології. Особливо романи письменника «Чорний Ворон» і «Маруся» сформували багатьох модерних патріотів української нації, які черпають натхнення з його книжок. Ці новітні герої відстоювали незалежність України на Майдані. Історичні постаті творів Шкляра надихають сучасних героїв, які тримають оборону на Донбасі. Василь Шкляр у Золочеві презентував свій роман "Маруся"

У романі «Маруся» висвітлено бурхливі події 1919 року. Над історичною постаттю Олександри Соколовської, отаманші Марусі, Василь Шкляр працював майже шість років. Саме про неї, 16-річну гімназистку, яка взяла до рук зброю після загибелі трьох братів, отаманів української повстанської армії, щоб боротись за свою волю та майбутнє, і йдеться у новій книзі автора. Юна дівчина, отаман Маруся — на чолі тисячного війська. Її сміливість та рішучість переросла в легенду... Буктрейлер на роман Василя Шкляра «Маруся»

1.Написати хронологічну таблицю життєвого та творчого шляху Василя Шкляра.

2.Написати відгук на роман В.Шкляра «Маруся» за таким планом:

ü Укажіть автора й назву твору.

ü Назвіть тему твору.

ü Наведіть короткий зміст твору.

ü Визначте проблеми, які автор порушив у творі.

ü Висловте свою думку про твір: що в ньому особливо сподобалось або не сподобалось, запам’яталося.

ü Зробіть висновок: про що автор спонукав вас замислитися, що нового відкрив твір.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 39

Дата: 14.02

Тема: Комедія «Мина Мазайло» М. Куліша. Сатиричне викриття бездуховності обивателів, що зрікаються своєї мови, культури, родового коріння.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Комедія «Мина Мазайло» М. Куліша. Сатиричне викриття бездуховності обивателів, що зрікаються своєї мови, культури, родового коріння.

Теоретичний матеріал

Сатирична комедія — жанр драматичного твору, для якого характерним є гостре, дошкульне висміювання негативних явищ, поведінки та вчинків. Для втілення авторського задуму якнайширше підпорядковано засоби сатири: іронію, сарказм, гротеск, шарж, карикатуру та ін. Ці засоби використовуються в конфліктних ситуаціях між дійовими особами, виражаються в репліках і ремарках.

У творі «Мина Мазайло»(подивіться відео) на прикладі поведінки, позиції дійових осіб показано, якою мірою українське суспільство готове бути власне українським, наскільки ми є «третім сортом» і чи це усвідомлюємо. Тут автор ставить більше запитань, аніж дає на них відповідей. Як бачимо, ці проблеми актуальні й нині.

У комедії постають виразні характери з індивідуалізованим культурним і національним світоглядом (Мокій — Баронова-Козино; дядько Тарас — тьотя Мотя); дотепні пародійні й карикатурні сцени.

Тема комедії, за висловом самого автора, — «міщанство й українізація». П’єса «Мина Мазайло» — це комедія типів і поз. Репліки між парами (Мина й Мокій, Рина й Уля, тьотя Мотя й дядько Тарас) вибудовують сюжет і конфліктний каркас твору, вони мають комічний характер. Як відомо, комічне поділяють на гумор і сатиру. «Мина Мазайло», за жанровим визначенням літературознавців, — сатирична комедія. Сам же автор визначив жанр п’єси як «філологічний водевіль».

Як відомо, драматичний твір в основі сюжету має конфлікт. У «Мині Мазайлі» він полягає в прагненні одного з головних героїв змінити свій соціальний статус. Для цього службовець Мина Мазайло (типовий малорос) хоче змінити своє прізвище на «благородне» російське Мазєнін. Мина вважає, що через своє українське (для нього — мужицьке) прізвище він не може підніматися кар’єрними щаблями. Усе було б гаразд, якби не його син Мокій — максималіст з романтичною душею. Він, навпаки, шанувальник усього українського, намагається рішуче протистояти батькові. Мокій не тільки протестує проти зміни прізвища, він ще й пропонує додати до нього загублену частинку Квач — Мазайло-Квач. Уже перші ремарки й репліки Рини (коротка форма імені Мокрина) одразу вводять глядача (читача) у поле сюжетного й емоційного напруження — він починає уявляти й домислювати, що ж відбувалося до цього.

Композиційно комедія складається з чотирьох дій, кожна з яких розпочинається розмовою Рини з подругою Улею. Рина виступає в п’єсі стратегом і тактиком, саме вона розробляє «любовний» план, за яким сподівається «погасити» родинний конфлікт. Рина звертається до Улі з проханням закохати в себе брата.

Спершу любовна гра розвивається в тому напрямі, який намітила Рина: їй справді вдалося зацікавити Мокія своєю подругою, вона — маленька авантюристка, адже легко, на ходу, вигадує про любов Улі до українських фільмів, написів та афіш. Без сумніву, Рина — знавець характерів, вона добре знає психологію інтересів і запитів, симпатій та уподoбань свого брата. Отже, у п’єсі Рині належить роль ініціатора однієї з комічних інтриг. Однак інтрига в тому, що запланована любовна гра розвивається за принципом «навпаки». З часом поведінка Улі перестає бути грою й переростає в глибокі інтимні почуття: ідеї Мокія виявляються дієвішими, аніж передбачала Рина. М. Куліш психологічно тонко ускладнює розвиток інтимної колізії: гра (Рина — Уля) переходить в антигру (Уля — Мокій).

Уже на початку другої дії любовний план Рини зазнає краху. На початку третьої дії інтимна інтрига досягає кульмінації, адже в цей момент з’ясовуються справжні стосунки в ланцюжку Уля — Мокій — Рина: Рина дізнається, що її план може провалитися; Уля зізнається в закоханості до Мокія, а внаслідок цього відкривається перспектива загострення ситуації в родині Мазайлів.

Любовна лінія в комедії супроводжується світоглядною. Характер кожного героя розкривається через його бачення України й української мови. Драматург уводить у сюжет твору колоритні постаті тьоті Моті й дядька Тараса. Тьотя Мотя — найколоритніший персонаж у творі, для розкриття її характеру автор використовує засоби комічного — шарж, іронію, сарказм і гротеск.

Розв’язка в комедії настає в той момент, коли Мина Мазайло дізнається з газети про своє звільнення через… опір українізації. Вона, як бачимо, для цього героя трагічна.

Через рік після успішної прем’єри комедії в українських театрах остаточно «заніміла» й українізація в УСРР, а разом з нею було знято з репертуару й «Мину Мазайла». Як і передбачав Мина, з українізацією вийшов «пшик з бульбашкою», збулася й підозра дядька Тараса в підступному плані радянської влади «виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було». А на М. Куліша впала ще одна тінь неблагонадійності…

1.Події в комедії «Мина Мазайло» розгортаються в такій послідовності:

Ø телеграма до Курська — приїзд тьоті Моті — звільнення з посади Мазайла — навчання «правильних проізношеній»

Ø звільнення з посади Мазайла — телеграма до Курська — приїзд тьоті Моті — навчання «правильних проізношеній»

Ø телеграма до Курська — навчання «правильних проізношеній» — приїзд тьоті Моті — звільнення з посади Мазайла

Ø приїзд тьоті Моті — телеграма до Курська — звільнення з посади Мазайла — навчання «правильних проізношеній»

Ø телеграма до Курська — звільнення з посади Мазайла — навчання «правильних проізношеній» — приїзд тьоті Моті

2. Поміркуйте над походженням імен дійових осіб з комедії М. Куліша «Мина Мазайло». Чому саме такими іменами автор наділив своїх літературних героїв?

3. Випишіть яскраві ремарки з комедії М. Куліша «Мина Мазайло». Поясніть їхню роль у характеротворенні дійових осіб.

4. Чи вважаєте ви, що проблеми, порушені в комедії М. Куліша «Мина Мазайло», актуальні й нині в незалежній Україні?

Творче завдання (за бажанням на високий рівень)

Якби вам довелося зіграти роль у комедії «Мина Мазайло», то яку б ви вибрали? Поясніть свій вибір.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 38

Дата: 13.02

Тема: Основне про життєвий і творчий шлях Миколи Куліша. Зв’язок із театром Л. Курбаса. Сатирична комедія «Мина Мазайло».

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Основне про життєвий і творчий шлях Миколи Куліша. Зв’язок із театром Л. Курбаса. Сатирична комедія «Мина Мазайло».

Теоретичний матеріал

Микола Куліш народився 6 грудня 1892 р. в с. Чаплинці Дніпровського повіту Таврійської губернії (нині Херсонська область) у родині батрака-селянина. Дитячі роки минализлигоднях. Змалку працював пастухом, погоничем коней. Рано втратив батьків. Ще в дитинстві хлопчик про-явив себе як яскрава й непересічна особистість, мав добру пам’ять, багато читав. Ці здібності помітили під час навчан-ня в Чаплинській народній школі. Місцева інтелігенція зі-брала кошти, щоб він міг здобути освіту. З вересня 1905 р. талановитий юнак навчається в Олешківському міському училищі, з 1908 р. — у чоловічій гімназії. Якийсь час мешкав у притулку для сиріт, згодом звяла його до себе родина Невелів – олешківських інтелігентів.

1914р. М.Куліш вступив до Новоросійського (Одеського) університету (історико-філологічний факультет), проте навчання змушений був перервати через мобілізацію до царської армії. Чотири місяці провів у казармах, згодом закінчив Одеську школу прапорщиків і був відправлений до Смоленська. До нього приїхала Антоніна, і вони одружилися.1915р. М.Куліша було тяжко поранено. Після повернення з фронту його призначили на службу при штабі полку.

У 1918р. М. Куліш повернувся в Олешки, організував там «Просвіту». У цей час він почав писати роман «Трохим Леміш»,якому прототипом героя був сам. 1917–1919 рр. були сповнені революційних катаклізмів, у цей період наростає національно-визвольний рух. М. Куліш найбільше симпатизував партії соціалістів-революціонерів (есерів), яка відображала інтереси селянства. У 1919 р. він стає членом Дніпровського політвиконкому й завідувачем управління народної освіти. У липні цього ж року виїхав у Херсон у складі Дніпровської організації КП(б)У і сформував Дніпровський селянський полк, з яким брав участь у боях проти денікінців.

Після громадянської війни М. Куліш працює в партійних органах, на освітянській ниві. Проте його дедалі більше цікавить літературна творчість, літературно-мистецьке життя столичного Харкова. На той час його родина (дружина, син Володя, донька Оля) мешкає в Одесі.

Іноді митці стають знаменитими за одну ніч — так сталося й з М. Кулішем, коли Г. Юра 1924 р. поставив його драму «97» на сцені Харківського драматичного театру ім. І. Франка.

1925 р. письменник з родиною переїхав до Харкова, де поринув у літературну творчість: з-під його пера з’являються такі твори, як «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Патетична соната», «Маклена Граса». Спершу був членом «Гарту», згодом — одним з ініціаторів утворення ВАПЛІТЕ, а з листопада 1926 р. став її президентом. Жив у письменницькому будинку «Слово», редагував журнали «Червоний шлях» і «Літературний ярмарок», став членом письменницького об’єднання «Пролітфронт», а також очолив Українське товариство драматургів і композиторів (УТОДІК).

З 1927 по 1933 рр. він уже знаний в Україні драматург. М.Куліш переживає поступове розчарування в новій владі. Письменник бачив, що село живе в злиднях, відбувалося переслідування української інтелігенції. Проте саме в цей час розквітає талант Куліша-драматурга. Цьому сприяла творчя співпраця з режисером Л.Курбасом,який у 1927-1929 рр. ставить на сцені «Березоля» його п’єси «Народний Малахій» і «Мина Мазайло».

1934 р. М. Куліша було звинувачено в буржуазному націоналізмі за п’єси «Народний Малахій», «Мина Мазайло» і «Патетична соната». Цього ж року його виключено з партії, а 7 грудня заарештовано й безпідставно засуджено на десять років ув’язнення, яке він відбував на Соловках. У період з 27 жовтня по 3 листопада 1937 р. драматурга разом з іншими політв’язнями було розстріляно в урочищі Сандармох поблизу Медвеж’єгорська (Карелія).

Лесь Курбас (Олександр-Зенон Курбас) (1887–1937) — український режисер, актор, теоретик театру, перекладач. Народився в м. Самборі, що неподалік Львова, у родині акторів галицького театру. Навчався у Тернопільській гімназії, Віденському та Львівському університетах. Заснував політичний, а потім філософський театр в Україні. Був сміливим експериментатором, поєднував класичні здобутки українського театру з європейськими модерністськими винаходами. Вершина творчих здобутків Л. Курбаса позначена співпрацею з драматургом М. Кулішем і художником В. Меллером. 1933 р. Л. Курбаса було заарештовано, 1937 р. розстріляно в урочищі Сандармох (Карелія). Посмертно реабілітований 1957 р.

Сатирична комедія «Мина Мазайло». Навесні 1929 р. комедію М. Куліша було поставлено в Дніпропетровську (нині Дніпро), Харкові й Києві. Л. Курбас на театральному диспуті оцінив цю п’єсу як «епохальне» явище для української літератури. У 1931 р. «Березіль» успішно ставив її і в Грузії. Однак у 1930 р. п’єсу було знято з репертуарів українських театрів.

У цьому творі на прикладі поведінки, позиції дійових осіб показано, якою мірою українське суспільство готове бути власне українським, наскільки ми є «третім сортом» і чи це усвідомлюємо. Тут автор ставить більше запитань, аніж дає на них відповідей. Як бачимо, ці проблеми актуальні й нині.

1.Прочитайте життєпис М.Куліша, перегляньте відео.

2.Напишіть психологічний портрет драматурга за таким планом:

1.Здібності, нахили.

2. Риси характеру.

3.Естетичні погляди.

3. Прочитати короткий зміст сатиричної комедії «Мина Мазайло».

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 34

Дата: 09.02

Тема: Логічні помилки в складних реченнях

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Логічні помилки в складних реченнях

Спостереження

Птахи в зоопарку якісь сірі, тільки павичі своїм різнобарв’ям тішать око.

Птахи в зоопарку якісь сірі, а павичі тішать око своїм різнобарв’ям.

У якому реченні допущено логічну помилку?

Чи логічно видову назву (павич) протиставляти родовій (птахи) або колір (сірий) — сприйняттю (тішить око)?

Логічні помилки в складному реченні

Приклад	Коментар
Повернули спортсменку до нашої команди, яку* раніше дискваліфікували через порушення правил.*	Виходить, що раніше дискваліфікували не спортсменку, а команду( *команду, яку* раніше дискваліфікували). Отже, сполучне слово, що приєднує до головної частини підрядне означальне речення, має стояти після слова, якого стосується: До нашої команди повернули спортсменку, яку* раніше дискваліфікували через порушення правил.*
*Перше, на чому я хочу наголосити, це на аналізі наших перспектив.*	Якщо опустити підрядну частину й прочитати головну (її виділено), то вийде набір слів: Перше,… це на аналізі наших перспектив. Тобто частини головного речення мають бути граматично пов’язані: Перше,… це аналіз наших перспектив. Отже, складне речення має бути таким: *Перше, на чому я хочу наголосити,- це аналіз наших перспектив.*
Консультантка детально розповіла про якість тканин, і мене це мало цікавило.	Щоб частини цього складносурядного речення були логічно пов’язані, потрібно вжити протиставний сполучник але (проте, однак) на місці єднального і : Консультантка детально розповіла про якість тканин, але* мене це мало цікавило.*
Мені розповіли, де глибокі місця й про отруйних риб.	Частини складного речення мають бути одноплановими за граматичним оформленням, тому не логічно поєднувати підрядну частину де глибокі місця й додаток про отруйних риб. Тут потрібно використати або дві підрядні частини, або два додатки: Мені розповіли, де глибокі місця та які бувають отруйні риби. Мені розповіли про глибокі місця та отруйних риб.
Ми не поїдемо до Одеси. Тому що* погодні умови не дають можливості цього зробити.*	Не можна штучно розривати частини складнопідрядного речення, хоча письменники іноді це роблять з певною стилістичною метою (прийом парцеляції). Отже, наведені два речення треба об’єднати в одне: Ми не поїдемо до Одеси, тому що* погодні умови не дають можливості цього зробити.*

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Знайдіть логічні помилки в будові речень і прокоментуйте їх. Відредагуйте й запишіть речення.

1.Сестра подарувала мені книжку, яка старша за мене на два роки. 2. Я не ставлю жодного запитання своїй тітці. Бо її важко потім зупинити. 3. Ми розглядали питання, як організувати випускний вечір і про підготовку до ЗНО. 4. Батьки поїхали в «Епіцентр», і він не працював. 5.Головне, на чому наполягали вчителі, — це на нашій уважності.

Знайдіть логічні помилки в будові речень і прокоментуйте їх. Відредагуйте й запишіть речення.

На зборах батьки поцікавилися, коли будуть канікули й про випускний вечір. 2. Друзі запрошували на вечірку, і мені не хотілося туди йти. 3. Я поїхав на автомобілі товариша, що розганяється до сотні за сім секунд. 4. Головне, на чому зосередити увагу, — це на рекламі.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 37

Дата: 07.02

Тема: Модерна література. Розвиток національного театру, драматургії 1920-1930 рр.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Модерна література. Розвиток національного театру, драматургії 1920-1930 рр.

Спостереження

Розгляньте зображення й поміркуйте

Який зв’язок між цими зображеннями та драмою?

Чи може драматичний твір бути смішним?

Національний театр і драматургія

На початку 1920-х років в Україні діяло 74 професійні театри, а також чис-ленні самодіяльні колективи, що переважно спеціалізувалися на агітках, під-носячи «високу» місію пролетарства. Професійний театр у 1920–1930-і роки розвивався у двох напрямах: традиційному й експериментальному.

У традиційному руслі працював Харківський драматичний театр ім. І. Франка, що 1926 р. переїхав до Києва. До 1961 р. Київський драматичний театр ім. І. Франка очолював режисер Г. Юра. Цей театр орієнтувався на психологічно-побутові традиції «Театру корифеїв». На його сцені йшли п’єси «Назар Стодоля» Т. Шевченка, «Мартин Боруля» і «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого, «97» М. Куліша та ін.

Театр «Соловцов» (нині Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка). м. Київ. 1910 р.

Театр «Березіль» (нині Харківський український драматичний театр ім. Т. Шевченка)

Представником експериментального напряму був талановитий режиссер Курбас. Саме він створив український модерний театр. Свою режисерську діяльність розпочинав у Києві, де керував «Молодим театром» (1916–1919), «Кий-драмте» (1920–1921), перейменованим 1922 р. на театр «Березіль», а з 1926 р. переведеним до нової столиці — у м. Харків. Київський театр «Березіль» був іще й мистецькою лабораторією, що організувала творчі майстерні в Білій Церкві, Борисполі й Києві, де готували режисерів, акторів, драматургів, критиків, бутафорів та інших театральних працівників. Відмовившись від традицій етнографічно-побутового театру, Л. Курбас почав орієнтуватися на європейський синкретичний театр, у якому драматичне дійство поєднується з пластикою й хоровою декламацією, мімікою та жестами, елементами цирку, балету й навіть кіно. Режисер розпочинав здебільшого з постановок творів української та світової класики («Гайдамаки» Т. Шевченка, «Цар Едіп» Софокла, «Макбет» В. Шекспіра, «Газ» Г. Кайзера та ін.). Уперше герої світової літератури заговорили українською мовою (раніше, як відомо, численні заборони в Російській імперії не дозволяли грати на сцені п’єси зарубіжних драматургів українською мовою). Також Л. Курбас ставив п’єси сучасних українських драматургів: реалістичну драму В. Винниченка «Чорна Пантера і Білий Ведмідь», символістські етюди Олександра Олеся. Уже в Харкові режисер співпрацює з М. Кулішем: ставить його п’єси «Комуна в степах», «Мина Мазайло», «Народний Малахій», «Маклена Граса». Цими постановками Л. Курбас вивів український театр на європейський рівень.

Модернові вистави «Березолю» із захопленням сприймала молодь, а робітничо-селянська публіка, яка звикла до традиційного театру, експерименти Л. Курбаса сприймала прохолодно. 1935 р. «Березіль» було реорганізовано в Харківський драматичний театр ім. Т. Шевченка.

20–30-х роках ХХ ст. драматургія розвивалася швидкими темпами. У цей час з’являються нові п’єси В. Винниченка. Популярність цього митця зростала з кожним днем: його творами цікавляться театри Західної Європи, 1921 р. «Чорну Пантеру й Білого Ведмедя» екранізували в Берліні. На поетиці символізму будували свої п’єси Я. Мамонтов («Республіка на колесах») та І. Кочерга («Алмазне жорно», «Свіччине весілля», «Майстри часу» та ін.). Психологічну драму розробляє І. Дніпровський («Яблуневий полон»). В експресіоністичному плані написав свою найкращу п’єсу «Родина щіткарів» М. Ірчан. Глибоким новаторством позначені драматичні твори М. Куліша.

Прочитавши матеріал про розвиток національного театру й драматургії, складіть за ним тези й запишіть у зошит.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 35

Дата: 06.02

Тема: Оптимізм, любов до природи, людини, м’який гумор як риса індивідуального почерку Остапа Вишні. Твори: «Усмішка», «Сом», «Моя автобіографія».

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Оптимізм, любов до природи, людини, м’який гумор як риса індивідуального почерку Остапа Вишні. Твори: «Усмішка», «Сом», «Моя автобіографія».

Теоретичний матеріал

Теорія літератури (жанри)

Усмішка — лаконічний гумористичний твір, у якому поєднано жанрові особливості гуморески, анекдоту й фейлетону. Цьому жанру властиві ліризм і дотепність, які поєднані з доброзичливим тоном оповіді. В усмішках незримо присутній образ автора: він виникає в ліричних відступах, окремих репліках оповідача. Відомі такі тематичні цикли усмішок Остапа Вишні, як мисливські, київські, кримські, сільські, закордонні та ін.

Фейлетон — невеликий літературно-публіцистичний твір викривального, сатиричного характеру на злободенну тему

У «Мисливських усмішках» найповніше виявилася чиста, щедра й весела душа Остапа Вишні. За лукавим, усміхненим образом оповідача — сам автор, який обожнював полювання. Але він — мисливець тієї рідкісної вдачі, який іде на полювання не метою вбити, а навпаки, — уникнути насильства над природою. «Мисливські усмішки» збагачують читача знаннями про природу, у звичайному кленовому листку «розкривають цілий світ з його радощами й трагізмом, виховують повагу до всього живого на землі, навчають щиро й незрадливо любити свій рідний край з його зелом, птаством і звіриною, з його полями й лісами, з його людьми, добрими душею й чистими помислами» (Ю. Цеков). Автор-оповідач замислюється над проблемами людини та природи, людини й вічності земного буття. Його погляд на світ визначає тонкий та проникливий ліризм, тому усмішки є поезією в прозі. назві збірки автор закарбував винайдений ним літературний жанр. Більшість з 26 усмішок названа на честь головного героя: «Лисиця», «Ведмідь», «Бекас», «Вовк», «Вальдшнеп», «Перепілка», «Дрохва», «Сом» та ін. Майстерність автора виявилася передусім у внесенні ліричного забарвлення в гумористичну розповідь.

Остап Вишня — майстер пейзажних картин. Саме з мальовничого пейзажу розпочинається усмішка «Сом»: «Заплава річки Осколу... заросла густими очеретами, кугою, верболозом і густою,зеленою, соковитою травою. Як увійдеш — картуза не видно! Шумить заплава в травні та в червні...

Поміж очеретами та верболозом сила-силенна невеличких озеречок, покритих густою зеленою ряскою, лататтям з жовтогарячими квітками-горнятами на довжелезних зелених батогах! А скільки там водяних лілій!..» Перед читачем постають мальовничі краєвиди Слобожанщини, в авторських інтонаціях відчувається трепетна любов до цього краю, до його краси й до тих, хто населяє Оскіл та його береги: солов’ї, дикі качки, болотяні курочки, лиски та ін. Автор доповнює цю картину буянням зелені й пташиного торжества, голосами дівчаток з народними піснями «Човник», «Тихо-тихо», «Тихенький вечір на землю спадає», «Тихо, тихо Дунай воду несе» та ін.

Природа — ніби ліричне тло, на якому розгортаються події, а ведуть сюжет розповіді оповідач, дід Панько й рибалка (без імені). У першій історії читачів застерігають від небезпеки, яка чатує на необачних людей: «Трохи ліворуч — велика ковбаня, ціле просто урвище під зверху тихою водою... Там так глибоко, що наша дзвіниця пірне! Їй-бо, правда! Пірне з хрестом! Боже борони там купатися! Утягує, углиб утягує: закрутить тебе, завертить, бульк! — і немає чоловіка!» Але виявляється, що не ковбаня є найбільшою небезпекою на Осколі... а велетенський сом, який живиться гусаком... Але якби тільки гусаком! Як відомо, рибалки й мисливці — майстри перебільшень, і дід Панько — не виняток. Він далі дивує читача історіями, у які важко повірити, проте робить це так переконливо й майстерно, що мимоволі довіряєш йому. «Героїзм» сома не обмежився гусаком: наступною жертвою став панський собака сетер-гордон Джой. На тверде переконання діда Панька, сомові навіть катер з’їсти під силу, щоправда, він цього не робить, бо судно надто голосно торохтить: «А якби тихо плив, могло б і катеру те бути, що тому Джоєві!.. Соми — вони такі!»

З наступної історії, яку розповів уже інший рибалка, читач дізнається, що риба сом — сильна й могутня. Це було на Дніпрі... Рибалка став свідком того, що величезний сом тягнув проти течії на шаленій швидкості човна з дідком, який заплутався за шворку й не міг відчепитися від човна. Рибалка взявся допомогти бідолашному дідусеві. Довго ще тягав їх сом, аж доки не покинули його сили.

Остання частина усмішки більш реалістична й приземлена, вона нагадує інструкцію про те, як ловити сома. І читач ладен уже й повірити, прийняти розповідь за чисту копійку, якби не нові побрехеньки оповідача: «...у сома в череві знаходили різні цікаві речі: копчену ковбасу, вареного рака й пару цілісіньких шпротів» Акварельний пейзаж, майстерний діалог, влучні деталі в репліках героїв, гумор, незрима присутність автора з його захопленням природою — усе це ознаки усмішки як літературного жанру, який ще називають поезією в прозі. М. Хвильовий захоплювався ліризмом цих лаконічних історій: «“Усмішки” Остапа Вишні я полюбив. Полюбив їх за те, що вони запашні, за те, що вони ніжні...»

1.Знати короткий зміст усмішки «Письменники». (у пошуковій системі Google або в електронному підручнику Авраменко О. Українська література (рівень стандарту): підручник для 11 класу закл.заг.серед. освіти.-Київ: Грамота,2019 р.)стор.112-114

2.Яким ви побачили Остапа Вишню в гуморесці «Моя автобіографія»? (дом.завд.минулого уроку)

3.Охарактеризуйте образ оповідача в усмішці «Сом».

4. Яку роль відіграють пейзажі в усмішці «Сом»? Які особливості їхнього зображення?

Творче завдання (за бажанням, достатньо-високий рівень)

Напишіть вільне есе про те, яким ви побачили оповідача усмішки «Письменники». (пишемо вільне есе: довільна форма й стиль викладу, довільна структура, наявність позиції автора).

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 34

Дата: 02.02

Тема: Остап Вишня. Трагічна творча доля українського гумориста, велика популярність і значення його усмішок у 1920-ті роки.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Остап Вишня. Трагічна творча доля українського гумориста, велика популярність і значення його усмішок у 1920-ті роки.

Теоретичний матеріал

Остап Вишня (справжні ім’я та прізвище Павло Губенко) народився 13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва, неподалік містечка Грунь (нині Охтирський район, Сумська область). Батьки були простими селянами, про них письменник так писав у гуморесці «Моя автобіографія»: «А взагалі батьки були нічого собі люди. Підходящі. За двадцять чотири роки спільного їхнього життя, як тоді казали, послав їм Господь усього тільки сімнадцятеро дітей, бо вміли вони молитися Милосердному».

Майбутній письменник навчався в сільській початковій школі, потім — у Зінькові. Заповітною мрією хлопця було стати вчителем, проте на навчання в Глухівській учительській семінарії в родини грошей не було. Усе ж таки батько знайшов можливість: він віддав Павла вчитися до Київської військово-фельдшерської школи, оскільки мав пільгу (як колишній солдат) на безкоштовне навчання сина у військовому закладі. Після закінчення в 1907 р. Павло працював фельдшером1. 1917 р. юнак вступає до Київського університету на історико-філологічний факультет, проте через події гро- мадянської війни змушений був покинути навчання.

Павло поринув у вир київського бурхливого життя: «Як ударила револю-ція — завертівся. Будував Україну. Бігав з Центральної ради в університет,з університету — у Центральну раду. Тоді до Св. Софії, зі Св. Софії — до “Просвіти”, з “Просвіти” — на мітинг, з мітингу — на збори, із зборів — у Центральну раду, з Центральної ради — на з’їзд, із з’їзду — на конференцію, з конференції — у Центральну раду. До того було ніколи, що просто страх... Хотілося, щоб і у війську бути, і в парламенті бути, і по всіх комітетах бути, і на національний фонд збирати, і пісень співати... Державний муж, одне слово».

Коли в Київ увійшли війська армії А. Денікіна, П. Губенко був евакуйований до Кам’янцяПодільського, де завідував медико-санітарною управою Міні стерства шляхів УНР. З 1919 р. на сторінках газет з’являються твори молодого гумориста під псевдонімом Павло Грунський. 1920 р. він повертається до Києва, де його заарештовують за «контрреволюційну діяльність» і відправляють до Хар-кова. Про звільнення молодого митця подбав В. Еллан-Блакитний. П. Губенко починає працювати перекладачем у газеті «Вісті ВУЦВК», згодом редагує журнал «Червоний перець», одночасно виконуючи обов’язки секретаря в редакції газети «Селянська правда». Саме там 1921 р. була надрукована усмішка «Чудака, їй-богу!» під псевдонімом Остап Вишня. Гуморист стає популярним, його твори друкують багато газет і журналів в Україні. Пише нариси, фейлетони, створює новий жанр гумористичної прози — усмішку. Протягом 1920-х років з-під пера Остапа Вишні вийшли 23 книжки, зокрема «Вишневі усмішки» (1924), «Вишневі усмішки кримські» (1925), «Українізуємось» (1926), «Вишневі усмішки театральні» (1928). Твори гумориста друкували стотисячними накладами — ось чому митця називають «королем українського тиражу».

Однак сонце в житті Остапа Вишні почала закривати хмара більшовицького наступу на українську творчу інтелігенцію. Дружба гумориста з М. Хвильовим і М. Кулішем, його симпатії до ВАПЛІТЕ й Пролітфронту, що захищали право української літератури на національну самобутність, не могли бути не поміченими прислужниками тоталітарного режиму. 26 грудня 1933 р., коли розпочалися масові репресії проти українських митців, Остапа Вишню заарештували. Сміхотворця, якого так любив народ, влада оголосила ворогом народу. Спочатку митцю присудили розстріл, але згодом найвищу міру покарання замінили на десять років заслання. Остап Вишня відбував свій термін у селищі Чиб’ю.Письменник видає багато нових творів, працює в журналі «Перець», з 1948 р. веде щоденник, що дістав назву «Думи мої, думи мої...». 1954 р. була опублікована збірка «Мисливські усмішки», що стала однією з найпопулярніших у доробку гумориста. Наступного року письменника було реабілітовано.Остап Вишня помер 28 вересня 1956 р., похований у м. Києві на Байковому кладовищі.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах із зарубіжної літератури та пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Розкажіть про трагічні події в житті Остапа Вишні.

2.Чому письменника називають «королем українського тиражу»?

3.Знати короткий зміст гуморески «Моя автобіографія» та усмішку «Сом».

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 32-33

Дата: 01.02

Тема: Правила побудови складних речень

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Правила побудови складних речень

Теоретичний матеріал

Складне речення

Складне речення має дві частини (або більше частин), що поєднані за смислом та інтонаційно. У складному реченні дві або більше граматичних основ: Настане літо, жовтий цвіт укриє липу до вершини (Я. Щоголів).

Складне речення
сполучникове		безсполучникове	з різними видами зв’язку

Лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть. (Л.Костенко)	Коли в людини є народ, тоді вона уже людина. (Л.Костенко)	Сади стоять, обдмухані вітрами, листки летять, киваючи гіллю. (Л.Костенко)	Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини,і вишні чорноокі стоять до холодів. (Л.Костенко)
[ ], а [ ],	( Коли ), [ ].	[ ], [ ].	[ ], [ ], і [ ],

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Побудуйте структурні схеми до кожного речення й визначте їхній вид.

Поетів ніжних в нас багато, але мислителів ще мало (П. Тичина). 2. Ми підем, де трави похилі, де зорі в ясній далині, і карії очі, і рученьки білі ночами насняться мені (А. Малишко). Не бійтесь заглядати у словник: це пишний яр, а не сумне провалля (М. Рильський). 4. Зерно в землю теж кладуть, щоб воно воскресло в житі (Б. Олійник). 5. Діла добрих оновляться — діла злих загинуть (Т. Шевченко). 6. Думою тугу розвію, щоб був я завжди таким, яким мене мати вродила й благословила в світи (В. Стус). 7. Або не сокіл я, або зломила мені неволя крила (Леся Українка).

Побудуйте схеми до кожного речення й визначте їхній вид.

Ще немає ні людства, ні преси, ні головліту, а цензура вже є (Л. Костенко). 2. Щоб жить — я всі кайдани розірву (П. Тичина). 3. Налагодь струни золоті: весна бенкет справляє (Олександр Олесь). 4. Поки живий, я хочу справді жити, а боротьби життя мені не страх (І. Франко). 5. І досі сниться: під горою між вербами та над водою біленька хаточка (Т. Шев-ченко). 6. Хіба не вірите, що скоро день засвітить, що сонце наше вже з-за обрію встає (Олександр Олесь).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 31

Дата: 01.02

Тема: Прості ускладнені речення (другий урок)

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Прості ускладнені речення (другий урок)

Теоретичний матеріал

Просте ускладнене речення (нагадування)

Ускладнювальний компонент	Приклад
вставні конструкції	Там, кажуть, з гір усю країну видно (Леся Українка).
вставлені конструкції	Годинник бив — що з ним?* — не ту годину* (І. Жиленко).
звертання	*Зоре моя вечірняя*, зійди над горою (Т. Шевченко).
однорідні члени речення	Питай не старого, а бувалого (Нар. тв.).
відокремлені члени речення	*Не знаючи броду*, не лізь у воду (Нар. тв.).

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Перепишіть речення й виконайте завдання (розділові знаки пропущено).

1.Природа час і терпеливість найкращі лікарі. 2. Про дорогу скажеш кума як пройдеш по ній сама. 3. У всьому крім добрих справ знай міру й годину (Нар. тв.). 4. Страданіє як кажуть возвиша (Л. Костенко). 5. Проникаючи в організм йод активно впливає на обмін речовин посилює процеси дисиміляції (З інструкції). 6. Їдете ви компанією тобто колективом так чоловік з п’ять бо дика качка любить іти в каструлю з-під колективної праці (Остап Вишня).

ü Розставте розділові знаки.

ü Підкресліть однією рискою ускладнювальні компоненти.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 33

Дата: 31.01

Тема: Морально – етичні колізії роману В. Підмогильного «Місто». Жіночі образи в ньому

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Морально – етичні колізії роману В. Підмогильного «Місто». Жіночі образи в ньому

Теоретичний матеріал

Жанрові особливості твору. «Місто» — психологічний роман. Образ головного героя неоднозначний. У ньому постійно борються добро і зло. Степан використовує жінок для особистого утвердження. Він неординарна особистість, може скептично й навіть іронічно сприймати себе й навколишній світ. Усе це, без сумніву, — наслідок глибокого освоєння літератури — безпосереднього впливу романів «Батько Горіо» О. де Бальзака, «Любий друг» Гі де Мопассана, «Кандід» Вольтера, які саме в той час перекладав В. Підмогильний. Роман «Місто» дав критикам розуміння, що автор «цікавиться не людством, людиною». З позицій сьогодення ця характеристика роману цілком позитивна, але наприкінці 1920-х років вона звучала негативно, адже в радянській літературі прославляли колективізм, психологізм вважався дрібнобуржуазним, а отже, ворожим панівній ідеології. Тому роман «Місто» критики оцінили як опозиційний до пролетарського мистецтва. Хоча молодь захоплювалася твором, жваво його обговорювала.

Літературознавці визначають жанр «Міста» як урбаністичний роман.

Образ міста. Місто в романі є тлом, на якому розгортаються події, а також своєрідним художнім образом. В. Підмогильний змальовує життя героя саме в Києві (не в провінційній Полтаві чи Вінниці), щоб зобразити буття героїв: мегаполіс, великі можливості, різні інституції, інфраструктура, культурні й мистецькі події (зокрема, літературні вечори), маргінал (селянин), що вливається в міське життя й, зрештою, асимілюється. Тобто Київ — це велике мотиваційне середовище й водночас художній образ зі своєю плоттю, що спочатку лякає Степана Радченка, який вибухає ненавистю до містян. Щоправда, він згодом приходить до думки, що «не ненавидіти треба місто, а здобути» його. Саме такі, як Степан, мають прийти в зрусифіковане українське місто, завоювати його, влити в нього свіжу селянську кров, зробити своїм.

Образи жінок. Кожна з жінок Степана Радченка, з одного боку, — завойований трофей, свідчення успіху, а з іншого — жертва, адже стосунки між ними мали поверховий, споживацький характер. Хлопець діставав бажане й, залишаючи після себе руїну й біль від нездійснених сподівань, переможною твердою ходою крокував уперед. У прозі 1920–1930-х років жінці здебільшого було відведено роль домогосподарки. Обов’язок Надійки й Тамари Василівни — кухня та інші хатні справи. Згадаймо обурливі роздуми Радченка про роль Надійки в її подружньому житті з Борисом: «Гидким злочином уявлялось йому обернути блакитнооку Надійку на куховарку, прибиральницю, на охоронця пісного добробуту молодого міщанина». Але в словах Степана насправді звучить обурення через те, що дівчина дісталася не йому, а Борисові — тут гору взяло його чоловіче его. Дістанься Надійка йому, Степанові, вона так само дбала б про кухню та його добробут...

Уже немолода Тамара Василівна (або «мусінька») додала Степанові впевненості, поділившись своїм інтимним досвідом і пристрастю. А яку роль відіграла Зоська житті Радченка? Так, вона стала черговою сходинкою в кар’єрному зростанні хлопця: «Саме місткість і вабила його в ній, бо стати справжнім городянином було першим завданням його сходу. Він ходитиме з нею скрізь по театрах, кіно та вечірках, дістанеться з нею суто міського товариства, де його, певна річ, приймуть і вшанують». А також дівчині була відведена роль тимчасової забавки: «Зоська! Страшний жаль згнітив його на спогад про дівчину, що була вже вичерпана його чуттям, яку вже покинула його душа у своєму простуванні. Образ її викликав тугу, а не порив, біль за безглуздий лад життя». У кінці твору Степан зустрічається з Ритою — фальшивою й тимчасовою, як і все в місті. Читач сприймає нову пасію як чергову сходинку в підкоренні міста й уже не вірить у світлий фінал. Справді, з часом головний герой хоч і має улюблену роботу, славу, достаток, проте дедалі частіше відчуває свою самотність у місті та фальшивість поведінки багатьох містян. Він періодично згадує село, доля знову зводить його з Надійкою, але на мить, щоб хлопець відчув, що справжнє він давно втратив, а його здобутки — то примарний успіх: «Що більше Степан свою кімнату встатковував, то чужішою вона йому була». Так, Степан став одним з найуспішніших письменників країни, він ніби й підкорив місто (у фінальній сцені місто «покірно лежало внизу»), проте воно не дало йому найголовнішого — душевного комфорту.

Охарактеризуйте процес підкорення міста Степаном Радченком через його стосунки з жінками: Надійка — Тамара Василівна — Зоська — Рита.

З ким з жінок, на вашу думку, Степан Радченко був би найщасливіший, якби зберігав до неї щирі почуття любові й повагу? З ким з них він найбільш сумісний за вдачею та психотипом?

Напишіть розгорнуту відповідь на запитання: «Чи легше людині із села або містечка в епоху інформаційних технологій (соціальні мережі, миттєвий доступ до інформації та ін.) підкорити велике місто?»

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 32

Дата: 31.01

Тема: Р.М. Твір – характеристика «Маргінальний образ українського інтелігента»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Р.М. Твір – характеристика «Маргінальний образ українського інтелігента»

Теоретичний матеріал

Орієнтовний план характеристики художнього образу – персонажа:

Вступ. Місце персонажа в системі образів твору.

Основна частина. Характеристика персонажа як певного соціального типу.

1.Соціальне й матеріальне становище.

2.Зовнішній вигляд.

3.Своєрідність світосприймання й світогляду, коло розумових інтересів, схильностей і звичок:

характер діяльності й основних життєвих поривань;

вплив на навколишніх (основна сфера, види й типи дії);

4.Сфера відчуттів:

тип ставлення до близьких;

особливості внутрішніх переживань;

5. Авторське ставлення до персонажа.

6.Які риси особистості героя проявляються в творі:

за допомогою портрета;

в авторській характеристиці;

через характеристику інших дійових осіб;

за допомогою передісторії або біографії;

через ланцюг вчинків;

у мовній характеристиці;

через навколишнє середовище.

Висновок. Ваше особисте ставлення до персонажа і такого типу людей у житті.

Коментар: даний план є орієнтовним, але обов’язково писати роботу у вигляді зв’язного власного твору, а не відповідей на запитання.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 30

Дата: 30.01

Тема: Валер’ян Підмогильний. Роман «Місто». Образ українського інтелігента Степана Радченка, вихідця із селян

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Валер’ян Підмогильний. Роман «Місто». Образ українського інтелігента Степана Радченка, вихідця із селян

Теоретичний матеріал

Роман «Місто». Критика сприйняла роман «Місто» неоднозначно: одні захоплювались урбаністичним твором, інші — апологети більшовизму — засуджували його через відсутність «змички робітників і селян», а дехто вважав роман автобіографічним і в головному героєві вбачав самого автора, хоча В. Підмогильний у пресі застерігав від такого ототожнення й заперечував автобіографічність.

Словникова робота. Теорія літератури

Урбаністичний роман — роман, у якому, на відміну від традиційної селянської та соціальної тематики, акцент перенесено на міську проблематику, на філософські питання буття людини, її психіку.

З коротким змістом роману ви можете ознайомитися, відкривши відео:

В. Підмогильний. «Місто».

Сюжет і композиція. Степан Радченко, енергійний сільський юнак, їде до Києва для навчання в технічному виші зі сподіваннями колись повернутися з новими знаннями в рідне село. Проте він захоплюється літературним життям починає сам писати, а з часом, ставши відомим письменником, залишає навчання.

Хлопець вирушив завойовувати місто, це, здавалося б, міщанське й воро-же середовище, бо твердо був переконаний: місту потрібна «свіжа кров села, що змінить його вигляд та істоту. І він — один з цієї зміни, що їй від долі призначено перемогти». Проте згодом Степан Радченко змінює своє ставлення до міста, прилаштовується до нього, а думки про повернення в село остаточно зникають. Підсвідомо молодий письменник розуміє, що, пливучи від одного берега, він так і не зможе дістатися до іншого.

Фінал твору відкритий, що є особливістю екзистенціалізму. Хлопець посилає вечірній поцілунок міському пейзажеві, щоб ніби назавжди з ним розпрощатися й повернутися в село. А чи не був це поцілунок нового зближення з містом? Читач сам додумає, як далі складеться доля головного героя.

Роман має два епіграфи та дві частини, поділені на глави. Перший епіграф узято з Талмуда, другий — з роману А. Франса «Таїс». У них висунуто ідею про двоякість людської натури: тілесне начало часто керує вчинками головного героя, але в той же час Степан усвідомлює важливість духовного начала людини. Власне, читач стає свідком того, як у хлопцеві борються янгольське з тваринним, як формується характер молодої людини.

Тема, ідея, проблематика твору. Тема роману — підкорення селянином міста — поширена у світовій літературі: згадаймо Жоржа Дюруа й Ежена де Растіньяка, які захоплювалися Парижем. Події в романі В. Підмогильного розгортаються в Києві в 1920-і роки. Місто стає теж своєрідним образом-героєм, з яким змагається український Растіньяк — Степан Радченко, намагається його підкорити. Отже, у романі потужно звучить і тема міста. Головна ідея — зображення характеру селянина, який підкорює місто. У двобої між молодою амбітною людиною та містом автор порушує філософські проблеми сенсу людського життя, добра і зла, біологічного й духовного в людині.

Образ Степана Радченка. Образ головного героя складний та неоднозначний:ньому поєднано диявольське з янгольським. В. Підмогильний показує героя в розвитку — і читачеві цікаво за ним спостерігати. У внутрішньому світі Степана виникають протиріччя між добром і злом, духовним і тілесним. Марнославний, егоїстичний та самозакоханий, він часто йде на компроміс зі своєю совістю чи навіть на людські жертви (саме він спровокував Зоську покінчити життя самогубством). Проте йому відомі й докори сумління, біль, самотність, внутрішнє роздвоєння й гостре відчуття абсурдності буття. Степан схильний до самоаналізу, до іронічної оцінки світу та свого місця в ньому.

Навколишній урбаністичний світ підштовхує хлопця до пошуків власного «Я», істини й сутності свого буття. Він прагне до впорядкування й раціоналізації свого життя, заперечуючи його хаотичність і неконтрольованість. Степан намагається осягати дійсність не почуттями, а розумом, бо саме ним може захистити душу від жорстокого міста.

Читаючи роман, ми стаємо свідками еволюції сприйняття міста Степаном Радченком — від категоричної ненависті й ворожості до примирення. Віра в неминуче розчинення міської культури в сільській згодом згасла, а сам «заво-йовник», як виявилося, ішов шляхом невідворотної втрати будь-якого зв’язку з малою батьківщиною й уподібнення до киян. Поступово герой подолав страх перед великим містом, засвоїв правила поведінки, явних змін зазнали його зовнішність та естетичні уподобання. Спаливши старий одяг, він звільнився від рідного села та свого минулого. Від колишнього селюка в Степанові нічого не залишилося. Отже, місто поглинуло «завойовника» Радченка.

Внутрішній конфлікт Степана (розум — тіло) виражений у любовних при-годах. Змінюючи своє помешкання, свій зовнішній вигляд, він щоразу здобу-вав кохання нової жінки. «Для Радченка кожна з них — Надійка, Тамара Василівна, Зоська, повія, Рита — це певний етап творчості, це ті щаблі на шляху до ангельської суті в людській особистості, символом якої є можливість творити, творчість», — зазначає літературознавець Т. Тимошенко. Сп’янілий від почуття моральної свободи, яку дало місто, Степан усвідомлює свою чоловічу силу та владу над жінками. Безперечно, його любовні пригоди в Києві пов’язані з процесом завоювання міста, адже всі чотири подруги Степана чітко поділяються на представниць села (Надійка), передмістя (Тамара Василівна), міста (Зоська) і зовсім відкритого стилю життя (Рита).

Перечитайте перші й останні декілька рядків роману. Чи однаково щасливим почував себе Степан Радченко, споглядаючи красу природи й міста?

Які композиційні особливості має роман В. Підмогильного «Місто»? За допомогою чого автору вдалося створити ефект, ніби твір написано від першої особи?

Доведіть, що роман «Місто» — модерний, інтелектуальний, урбаністичний та психологічний.

Творче завдання (за бажанням на високий рівень)

Висловте міркування, чому Степан Радченко вирішив змінити свої плани — не повертатися до рідного села, а залишитися в місті.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 30

Дата: 30.01

Тема: Валер’ян Підмогильний. Життєвий шлях, трагічна загибель. Автор інтелектуально-психологічної прози, перекладач

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Валер’ян Підмогильний. Життєвий шлях, трагічна загибель. Автор інтелектуально-психологічної прози, перекладач

Спостереження

Коротко опишіть світлини.

Чи можна сказати, що краєвиди міста відображають сутність людей, які його

будували?

На якій світлині людина ближче до природи? Чи позначається ця особливість (близькість до природи) на характері людини?

Теоретичний матеріал

Валер’ян Підмогильний

(1901–1937)

Валер’ян Підмогильний народився 2 лютого 1901 р.в с. Чаплі на Катеринославщині (нині околиця м. Дніпра). Батьки Валер’яна були заможними селянами, тому й мали можливість дати синові й дочці добру освіту.

Хлопець закінчив з відзнакою Катеринославське реальне училище, де під час навчання він друкував (під псевдонімом Лорд Лістер) авантюрні оповідання в шкільному журналі. 1918 р. Валер’ян вступив на математичний факультет Катеринославського університету (потім перевівся на правничий факультет), проте навчання довелося покинути через матеріальну скруту.

1920 р. вийшла друком перша книжка оповідань, написаних ще в училищі. Вона мала дуже амбіційну, як для ще зовсім юного письменника, назву — «Твори. Том 1». Збірка засвідчила появу талановитого модерного прозаїка, який майстерно досліджував психологію людської душі. В. Підмогильний переїздить до Києва, де працює бібліографом у Книжковій палаті. Згодом одружується з донькою священика Катериною Червінською — актрисою Театру юного глядача.

1922 р. виходить друком його книжка оповідань «В епідемічному бараці». 1923 р. побачили світ новели з циклу «Повстанці» — їх було надруковано в журналі «Нова Україна», який видавав В. Винниченко в Празі. До речі, саме цей журнал пізніше фігурував у справі В. Підмогильного як речовий доказ його контрреволюційної діяльності. Валер’ян поринає в літературне життя Києва: зближується з неокласиками, організовує літературне угруповання «Ланка» (назву придумав саме В. Підмогильний). Окрім художніх книжок «Військовий літун» (1924), «Третя революція» (1926), «Проблема хліба» (1927), письменник публікує мовознавчі розвідки, зокрема «Фразеологію ділової мови», яку він уклав разом з Є. Плужником (1926–1927). Багато перекладає з французької літератури, зокрема й роман «Таїс» А. Франса. Але дуже популярним став, коли вийшов у світ роман «Місто» (1927). Оскільки цей твір не відповідав вимогам більшовицької ідеології, офіційна критика дала йому негативну оцінку.

1928 р. письменник перебуває в Чехії, тут він налагоджує творчі зв’язки, редагує журнал «Життя й революція». 1929 р. повертається до Харкова й оселяється в письменницькому будинку «Слово». 1930 р. виходить друком роман «Невеличка драма», неоднозначно сприйнятий критикою й читачами; а також цього року в Москві був опублікований роман «Місто», перекладений російською мовою. З 1932 по 1933 р. В. Підмогильний — консультант з іноземної літератури у видавництві «Рух». Митець перекладає твори А. Франса (у 25 т.), О. де Бальзака (у 15 т.), Гі де Мопассана (у 10 т.), Д. Дідро (у 2 т.) та ін.

1933 р. в «Літературній газеті» було надруковано оповідання «З життя будинку», у якому прозвучало трагічне передчуття: «Класовий ворог — це в нас на кожному заводі й у кожній установі ніби штатна посада, яку хтось та повинен займати...» У цей час В. Підмогильний пише свій останній твір «Повість без назви» (1933–1934), але не встиг його завершити.

8 грудня 1934 р. письменника безпідставно заарештували в харківському будинку «Слово», звинувачуючи в контрреволюційній діяльності... 3 листопада 1937 р. його розстріляли в урочищі Сандармох (Карелія). 1956 р. В. Підмогильного було посмертно реабілітовано.

У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Валер’яна Підмогильного.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 30

Дата: 25.01

Тема: Прості ускладнені речення

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Прості ускладнені речення

Теоретичний матеріал

Просте ускладнене речення

Ускладнювальний компонент	Приклад
вставні конструкції	Там, кажуть, з гір усю країну видно (Леся Українка).
вставлені конструкції	Годинник бив — що з ним?* — не ту годину* (І. Жиленко).
звертання	*Зоре моя вечірняя*, зійди над горою (Т. Шевченко).
однорідні члени речення	Питай не старого, а бувалого (Нар. тв.).
відокремлені члени речення	*Не знаючи броду*, не лізь у воду (Нар. тв.).

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Перепишіть речення й виконайте завдання (розділові знаки пропущено).

Без коріння нічого нема на землі крім каміння (Г. Коваль). 2. Дехто виходячи в люди перестає бути людиною (Л. Сухоруков). 3. Полювання як ви потім побачите потребує багато часу (Остап Вишня). 4. Від щастя світлу і заплакану її він носить на руках (В. Кобець). 5. Куди ж мене зовеш брунатна бджілко? (В. Стус). 6. Кожна держава складається та стверджується непорушною цілістю кордонів (П. Орлик). 7. У міфічну старовину були кентаври істоти з головою тулубом людини та кінським крупом на струнких і безвідмовних кінських ногах (Є. Гуцало).

Розставте розділові знаки.

Підкресліть однією рискою ускладнювальні компоненти.

2.Прочитайте речення й виконайте завдання.

По воді-бистрині ніжно-синій день хмарки золоті розіслав (М. Шпак). 2. Вітчизну сонячну свою люблю високою любов’ю. 3. Люблю України коханої небо (В. Сосюра). 4. А земля моя щастя родить (М. Сом). 5. У нічку темну і глуху зросту рясним кущем калини на українському шляху (А. Малишко). 6. Не розстрілюй часу робочого кулеметною чергою слів! (Л. Костенко).

Перепишіть речення й підкресліть у них головні та другорядні члени.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 29

Дата: 25.01

Тема: Порядок слів у реченні. Односкладні речення

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Порядок слів у реченні. Односкладні речення

Теоретичний матеріал

Односкладні речення

В односкладних реченнях є лише один головний член, який може бути як у формі підмета, так і у формі присудка: Тихий вечір. Іду до річки. Другий головний член односкладному реченню не потрібен, тому наведені речення є повними.

1. Означено-особове речення. Головний член у формі присудка називає дію, яку виконує конкретна особа (1-а або 2-а особа — див. таблицю): Чекаєте вже декілька хвилин? Дякую за терплячість.

	Однина	Множина

1-а особа	чекаю, чекатиму	чекаємо, чекатимемо, чекаймо

2-а особа	чекаєш, чекатимеш, чекай	чекаєте, чекатимете, чекаймо

3-я особа	чекає, чекатиме, хай чекає	чекають, чекатимуть, хай чекають

Неозначено-особове речення. Головний член у формі присудка називає дію, яку виконує невизначена особа (3-я особа множини — див. таблицю): У нас довго не чекають. Нарешті ремонтують дорогу.

Узагальнено-особове речення. Головний член у формі присудка називає дію, яка сприймається узагальнено й властива будь-якій особі (1-а, 2-а або 3-я особа): Поживемо — побачимо. Тихіше їдеш — далі будеш. Лежачого не б’ють. Здебільшого це вислови з народної мудрості (приказки, прислів’я, народні прикмети) та афоризми.

Безособове речення. Головний член у формі присудка називає дію, процес або стан, що мисляться незалежно від особи-діяча.

Способи вираження головного члена безособового речення

безособове дієслово	*Кортить* ще поспати. Мене нудить.
особове дієслово в значенні безособового	*Пахне* свіжістю. Потягло сирістю.
безособова форма дієслова на *-но* або *-то*	*Названо* переможців. Конкурс розпочато.
прислівник (з дієсловом-зв’язкою або без нього	Сьогодні сонячно. Учора було холодно.
присудкові слова *треба, потрібно, можна, слід, гріх, сором, жаль* + інфінітив	*Треба* трохи потренуватися. Шкода ви- трачати час на порожні розмови.
інфінітив (неозначена форма дієслова)	Як бути? Може, відпочити?
заперечне слово *нема (немає), а також не було, не буде* + додаток у род. відм.	*Не було* бажання плавати. Для мене немає труднощів.

Називне речення. Головний член — у формі підмета. У таких реченнях стверджується існування предмета чи явища: Чарівне Прикарпаття. Пахощі.

Синтаксичний практикум (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Перепишіть речення й виконайте завдання.

Так шуміть же, гаї неозорі, і, сади, зацвітайте, як дим (В. Сосюра). 2. Не дай мені напитися журби й душі замерзнуть від морозу (О. Довгоп’ят). 3. На ланах співають ще не часто (Л. Талалай). 4. Коней на переправі не міняють (Нар. тв.). 5. Три дні дали на роздуми мені.

Марную день на пошуки незримої німої суті в сутінках понять. 7. Скільки цвіту з мене обтрусили… Скільки з мене яблук продали. 8. Було нам важко, і було нам зле, і західно, і східно. Було безвихідно. Але нам не було негідно. 9. І все на світі треба пережити (Л. Костенко).

Підкресліть граматичні основи.

Визначте й надпишіть види односкладних речень.

2.Перепишіть речення й виконайте завдання.

Нема на світі Заходу і Сходу (О. Пахльовська). 2. Батьків не вибирають (Нар. тв.).

Океан чистоти й сяйва. 4. Багато таких суден тепер списують, ріжуть, вантажать на платформи й відправляють на металургійні заводи (О. Гончар). 5. Ідемо, поете, вперед і пізнаємо все (О. Матушек). 6. Що посієш, те й пожнеш (Нар. тв.). 7. Світало по-березневому рано (З. Тулуб). 8. Далина. Далечінь. Світлодаль (М. Сингаївський). 9. У садку поміж деревами понасипало кучугури (Панас Мирний). 10. Сосни високі. Серпень. Спека (Є. Летюк). 11. У гаю, гаю вітру немає (Т. Шевченко).

Підкресліть граматичні основи.

Визначте й надпишіть види односкладних речень

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 29

Дата: 24.01

Тема: Юрій Яновський. «Майстер корабля». Морально-етичні колізії твору. Національне крізь призму загальнолюдського

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Юрій Яновський. «Майстер корабля». Морально-етичні колізії твору. Національне крізь призму загальнолюдського

Теоретичний матеріал

Твір Ю. Яновського можна вважати першим в українській літе-ратурі мариністичним романом. Ефект «шуму і рокоту» моря тут дуже сильний. Воно дихає гіркою сіллю, морською травою та йодом, кличе в «заобрійну синь», збурюючи ліричну душу Редактора... Воно шле випробування героям роману — Директору (колишньому матросові з крейсера «Ісмет»), Богданові, хазяїну трамбака¹, для якого «батьківщина — море»...

Екзотика «Майстра корабля» — це й далекі краї: острови Ява та Пао, про які розповідають Богдан, хазяїн трамбака, Поля; це озеро Комо, Генуя й Мілан, звідки пише листи Тайах...

А причорноморське місто з його портом, кінофабрикою, пам’ятником Рішельє, завулками, що ведуть на узбережжя...

А мелодія імен: То-Ма-Кі, Сев, Майк, Тайах, Генрі? А поезія корабельної термінології? З яким смаком Професор описує — на зшиткові англійського паперу ХVII століття! — як треба добирати сосну для щогл, як ставити вітрила!..

Герої, піднесені над буднями. Поезією незвичайності в неоромантичній про-зі пронизані не лише обставини, а й герої. Природно, що Сев і Редактор — «дивні люди» (як каже про них Тайах). Це світлі й талановиті романтики, готові по-лицарськи служити своїй Прекрасній Дамі. Культ жіночності, вірної дружби, краси людських взаємин у них надзвичайно сильний. Друзі добре розуміють, що Тайах потребує душевного спочинку й затишку. Полонена світом мистецтва, нерозсудлива натура, вона не раз довірливо й жадібно тяглася до незвичайного, але часто обпалювала крильця, натрапляючи на нещирість, цинізм і розрахунок. Тайах утомилася, її серце вистудилося розчаруванням і зневірою. І ось у таку мить з цією напівіталійкою-напівслов’янкою знайомляться Сев і Редактор. Відчуваючи намагання Тайах позбутися докорів сумління, друзі приймають просте й таке органічне для них рішення: «Ми їй допоможемо в цьому, Севе. Яка це достойна річ — приголубити людину! Людське ставлення піднімає дух, дає силу рукам». У цих словах Редактора — етичне резюме, афористично сформульована мораль тієї історії, учасниками якої стали троє героїв роману. Несподівано для себе в Сева та Редактора виникає особлива сердечна приязнь до балерини. А потім настає момент, коли любов Сева й Редактора до Тайах стає випробуванням для їхньої чоловічої дружби. Суто романтична колізія!..

Тайах — зеленоока красуня, наділена якоюсь незбагненною гріховною привабливістю й демонічністю. Її краса захоплює чоловіків, обіцяючи їм «рай та відчай». Автор усіляко підкреслює винятковість своєї героїні. Тайах називає себе «авантюристкою». Поведінка жінки оповита серпанком таємничості. Уже задовго до її першої появи в Редактора виникає передчуття, що має статися «щось надзвичайне», а після цього присутність Тайах постійно супроводжується атмосферою «чутливого чекання», захвату; Тайах випромінює «якийсь солодкий, тремтячий запах, як звук віоліни¹» .

Вітаїзм. «Майстер корабля» — невимушена й натхненна ода молодості, любові та творчості. Є в цьому творі та сама «романтика вітаїзму», хвала життю, до якої закликав своїми статтями М. Хвильовий. «Життя є молодість, труд і любов», — писав Ю. Яновський у «Байгороді». Ця тріада є й у романі «Майстер корабля» — книжці «легкій та життєжадібній».

Звичайно, автор поетизує творче начало в людині. Задум фільму, за основу якого взято «море, корабель, наші матроси й нудьга за батьківщиною», захоплює друзів Сева й Редактора. Історії, які розповідають Богдан, хазяїн трамбака й дівчата, мимоволі підпорядковуються ідеї майбутнього фільму. Так само стихія творчості захоплює всіх, хто готує хронікальну стрічку про зустріч наркома іноземних справ з турецьким міністром. Оповідь переривається ліричним супроводом: «Така влада творчої роботи над людиною, що забуває вона про втому й про їжу, і десь з’являються подвійні сили, почетверена енергія, повосьмерена жвавість, веселість. Весела робота — це втіха й мета життя. Коли кожне знає, куди докласти рук, як каменяр знає, куди ляже кожний камінець у стіні, — як радісно тоді жити та як жваво зростають людські будівлі». В іншому місці цю ж думку висловлює й Професор: «Людина — натура творча. Людині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити. Тоді людина працюватиме так, як співає».

Дехто з критиків 1920-х років говорив про «елліністичне світовідчування» автора «Майстра корабля». Сторінки роману й справді проміняться хмільним торжеством молодості як свята життя. Швидкоплинність цього свята відчувається у творі так само гостро, як і його яскравість, відкритість до любові та творчості.

Символіка. За один з епіграфів до роману Ю. Яновський узяв слова з «Римської держави» Горація: «О корабле, тебе вже манить хвиля моря?» Горацій про славляв Римську державу, порівнюючи її з кораблем. Ю. Яновський у романі, герої якого споруджують красень-вітрильник, думав про свою Республіку — про Україну...

Якщо корабель у романі — символ держави, то так само символічним є й майстер корабля. Екзотична дерев’яна жіноча фігурка має вести задуманий Севом і Редактором бриг крізь бурі й випробування. Але в ширшому сенсі майстер корабля — це «веселий народ», який творить свою Республіку. Апофеозом йому й завершується роман, цілком у дусі Довженкових фільмів 1920-х років.

Охарактеризуйте образи Редактора, Професора, Тайах, Богдана та Сева.

Що таке майстер корабля та що він символізує в однойменному романі Ю. Яновського?

Якби події роману «Майстер корабля» відбувалися в наш час, то які три епізоди у творі ви сфотографували б і виклали в Instagram? Які б коментарі під ними залишили?

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 28

Дата: 24.01

Тема: Юрій Яновський. «Майстер корабля». Проблеми творення нової української культури, духовності української людини, її самоусвідомлення в новій дійсності, символічність образів.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Юрій Яновський. «Майстер корабля». Проблеми творення нової української культури, духовності української людини, її самоусвідомлення в новій дійсності, символічність образів.

Теоретичний матеріал

Головні теми творчості Ю. Яновського — море, революція й громадянська війна. Яновський — романтик за сутністю художнього мислення. О. Гончар назвав його «поетом людської чистоти». А ще він — поет моря, який тонко передає мариністичний колорит.

Роман «Майстер корабля». «Майстер корабля» — пер-ший роман Ю. Яновського. Він написав його за сім місяців. У цьому автобіографічному творі митець осмислив свій життєвий досвід, пов’язаний з роботою на Одеській кінофабриці.

Тема й проблематика твору. Тема роману — море й кі-номистецтво — значно розширила горизонти української прози. Автор вибрав її свідомо, щоб порушити нові проблеми в новому суспільстві — у тогочасній Україні. Власне, Ю. Яновський вкладає їх в уста оповідача То-Ма-Кі(То-вариш Майстер Кіно), який говорить Директору кіно-фабрики: «Ти, може, думаєш завше одягати наших людей у драні свитки й вишивані сорочки? Страждання, злидні, соловейко й постійні мандри зі своєї землі — на землі інші, каторгу, у ярмо, у перевертні? Ти думаєш, що ми не можемо підняти якір свого корабля й поставити паруси? Що ми не сильні духом і ділами для того, щоб заспівати веселу пісню про далекі краї, про блакитні високості неба, про бадьорі химери оновленого духу?» Слова підняти якір свого корабля й поставити паруси мають символічний зміст: вітрильник, велика праця над його народженням — це поетизація прекрасного в людині, її пориви до гармонії зі світом і собою.

У романі автор акцентує увагу на проблемі творення нової української культури, культури нації, якою переймається То-Ма-Кі: «У мене одна наречена, наречена з колиски, про яку я думав, мабуть, і тоді, коли не вмів ще говорити. Наречена, що для неї жив ціле життя, їй присвятив сталеву шпагу й за неї підставляв під мечі важкий щит... Для неї я був сміливий та впертий, заради неї я хотів бути в першій лаві бійців — бійців за її розквітання. Для неї я полюбив море, поставив на гербі якір, що його приймають усі моря світу, і колишеться над ним могутній корабель. Культура нації — звуть її». З думок героїв читач усвідом-лює: мистецтво окрилює людину, саме у творчості вона здобуває безсмертя.

Із коротким змістом роману ви можете ознайомитися тут, відкривши відео: Роман «Майстер корабля».

Умовність зображення. «Через образ оповідача, що водночає є одним з героїв, сімдесятилітнього То-Ма-Кі, Ю. Яновський розмірковує сам і змушує всіх інших персонажів постійно “мудрувати”, — зауважує дослідниця Р. Мовчан. — Так, Ю. Яновський у художньому тексті згадує своє недавнє минуле, переоцінює тодішній життєвий досвід, пов’язаний з посадою режисера на Одеській кінофабриці. Проте він знову старанно маскує біографічну конкретику твору, “перевдягає” реальні прототипи (О. Довженко, П. Нечеса, Іта Пензо, В. Кричевський, Ю. Яновський), дає їм незвичні, екзотичні або “називні” імена: То-Ма-Кі, Сев, Тайах, Директор, Професор, Богдан, Майк, Генрі». Тобто автор у художньому творі відмовляється від копіювання дійсності: ніяких любовних інтриг Ю. Янов-ського чи О. Довженка з Ітою Пензо — балериною, яка гастролювала в Одеському оперному театрі, у реальності не було. Так, вони захоплювалися нею, але тільки як танцівницею. М. Бажан застерігає читачів від ототожнення життєвих реалій з художнім домислом, зауважуючи: «Знаю, що зображена в романі любов То-Ма-Кі та Сева до Тайах — не протокольно точний запис. Справжні події та почуття підхопив і підніс до баладних висот порив молодого Юриного серця». Отже, автор вдається до умовності зображення, він моделює художню дійсність, руйнуючи правдоподібність. Це проявляється й в умовному часі та просторі. Автор зміщує різні часові й просторові площини: «Композиція — досить вільна, роман розбудовується на очах у читача — автор зумисне демонструє це, залучаючи його до активної співучасті в такому віртуальному творенні нової дійсності» (Р. Мовчан). Уява читача мандрує за подіями, що відбуваються в реальному часі або ж спогадах. То ми в місті (в Одесі), то в Італії, потім переносимося на о. Ява, далі —Румунію. Автор створює для героїв критичні ситуації, випробовує їх, ставить перед вибором.

Образи моря та міста. Море в романі «Майстер корабля» є тлом, на якому розгортаються події, воно допомагає глибше розкрити внутрішній світ героїв. Для Богдана море — природна стихія, про неї він так іронізує: «У мене перетрушені й пересолені вже всі кишки й, коли таке життя продовжиться, я думаю треба піти до лікаря й зробити собі зябра». Для хазяїна судна море — це батьківщина: «За батьківщину ми звикли вважати землю, де нас народила мати, де ми виросли в гніві чи радості, осягли великий світ. У мене ж батьківщина — море, і ви розумієте, як я летів з гір до морського берега — стежками й хащами». Сева й То-Ма-Кі море надихає, біля нього вони відчувають себе сильнішими. Море втілює далеку мрію й нові, незвідані дороги, як і зауважив Ю. Яновський: «Я ніколи не любив ходити по дорогах. Тому я й люблю море, бо на ньому кожна дорога нова й кожне місце — дорога».

Якщо В. Підмогильний створив образ міста на Дніпрі (роман, який ви будете читати далі), то Ю. Яновський зобразив місто біля моря. Узагалі образ міста саме у 20-х роках ХХ ст. відображають в українській літературі повнокровно, це вже не абстрактне поняття, а берег, до якого прагнуть літературні герої. Прига-даймо слова Тайах про усвідомлення рідного міста як основи життя, коли вона перебувала в Італії: «Я йшла східцями нагору й повторювала собі, ніби молитву: “Треба додому повертатися. Треба додому повертатися. Додому повертатися”». Навіть Богдан, який зрісся з морською стихією, відчував тугу за рідною землею, коли потрапив на Балкани й приєднався до полонених, аби тільки повернутися в тихе місто. І хоч Ю. Яновський творить художній простір, у якому розгортається більшість подій у місті біля моря, не згадуючи його конкретної назви, проте читач бачить, як кадри старого документального фільму, у ньому Одесу середини 20-х років минулого століття, яку називали «Голлівудом на березі Чорного моря».

Знати короткий зміст роману.

Яка тема роману «Майстер корабля»? Які проблеми порушено в ньому?

Доведіть на конкретних прикладах, що твір «Майстер корабля» — неоромантичний.

Що таке умовність зображення, художній простір і час? Прокоментуйте ці поняття, аналізуючи роман «Майстер корабля».

Розкрийте особливості сюжету роману «Майстер корабля». У чому виявляється його багатошаровість?

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 27

Дата: 19.01

Тема: Творча біографія Юрія Яновського. Загальна характеристика творчості.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Творча біографія Юрія Яновського. Загальна характеристика творчості.

Теоретичний матеріал

Юрій Яновський народився 27 серпня 1902 р. в с. Майєровому на Єлисаветградщині (нині с. Нечаївка Кіровоградської області) у заможній селянській родині. Освіту хлопець здобував у Єлисаветградському реальному училищі, яке закінчив на «відмінно». Це був один найкращих освітніх закладів міста: у ньому навчалися П. Саксаганський, Г. Юра, Є. Маланюк та інші українські митці. Юність майбутнього письменника пройшла в роки Першої світової та громадянської воєн. Єлисаветград (нині м. Кропивницький) був ареною жорстоких боїв, що вели між собою білі, червоні, Махно, банда Марусі, загони Григор’єва. У пам’яті Юрія закарбувалися озвірілі люди, після яких залишалися кров і голосіння. Це не могло не вплинути на те, що Ю. Яновський дуже рано подорослішав. Він почав писати епічні твори у 22 роки! А проза вимагає зрілості мислення й глибокого знання життя. Перший прозовий твір — оповідання «А потім німці тікали» — вийшов друком 1924 р., потім з-під пера молодого письменника з’являються книжки «Мамутові бивні» (1925), «Кров землі» (1927), роман «Майстер корабля» (1928).

1922 р. Ю. Яновський навчався в Київському політехнічному інституті, який так і не закінчив. Проте саме в цей час він відвідує літературні вечори,

друкує, крім прозових, і поетичні твори під псевдонімом Георгій Ней. Познайомившись М. Семенком, бере участь у футуристично-му русі. Згодом переїздить до Харкова, стає редактором Всеукраїнського фотокіноуправ-ління (ВУФКУ). Саме в цей час в Україні зароджується кіно, яке вабить митців, зокрема й Ю. Яновського. 1926 р. письменник переїздить до Одеси, де працює на посаді головного редактора кінофабрики. Тут він долучається до створення фільмів «Тарас Шевченко», «Тарас Трясило», «Борислав сміється», «Вася-реформатор», «Сумка дипкур’єра»... До нього приходить визнання, його називають «добрим генієм українського кіно». Він повертається до Харкова, друкує повість «Байгород» (1927), книжку поезій «Прекрасна УТ» (УТ — Україна трудова), роман «Майстер корабля», навіяний морем та Одесою. Саме досвід роботи в кіно допоміг створити для цього твору цікавий сюжет, про який детальніше поведемо розмову згодом. У цей час Ю. Яновський знайомиться з актрисою театру «Березіль» Тамарою Жевченко, яка стала єдиною жінкою в його житті.

Романи «Чотири шаблі» (1930) і «Вершники» (1935) — найвідоміші твориЯновського. Було багато захопливих відгуків про них, проте офіційна критика звинуватила автора в «націоналістичній романтиці».

У роки Другої світової війни митець працює в евакуації (м. Уфа, РФ) на посаді головного редактора журналу «Українська література» (з 1946 р. — «Вітчизна»). У цей час він пише роман «Жива вода» (1947), який був підданий нищівній критиці як «ідейно хибний» і «націоналістичний». Ю. Яновський змушений був надрукувати в «Літературній Україні» лист, у якому «визнав» і свою «відірваність від життя», і «формалістичний задум» роману, і «шкідливі деталі в ньому»... Він навіть підготував нову редакцію цього твору, але з назвою «Мир». Роман вийшов друком 1956 р., уже після смерті автора. Навала критики вщухла 1948 р., коли Ю. Яновському було присуджено Сталінську премію. 1954 р. була надрукована п’єса «Дочка прокурора», яка мала великий успіх на театральній сцені.

Через декілька днів після прем’єри цієї п’єси в Київському театрі росій-ської драми ім. Лесі Українки Ю. Яновський помер. Це сталося 25 лютого 1954 р. в м. Києві. Письменник похований на Байковому кладовищі.

У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Юрія Яновського.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 28

Дата: 18.01

Тема: Порядок слів у реченні. Неповні речення

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Порядок слів у реченні. Неповні речення

Спостереження

Прочитайте речення й виконайте завдання.(усно)

Знову тут допускаєш помилку.

Знову тут допущено помилку.

У якому реченні зауваження про помилку звучить м’яко, непрямо?

Поміркуйте, як форма виділених присудків пом’якшує звинувачення в недбальстві.

Теоретичний матеріал

Неповні речення

У неповному реченні пропущено один або декілька необхідних членів речення, які можна встановити з тексту або із ситуації спілкування.

— У якому кабінеті буде урок?

— У сьомому.

У діалозі друге речення неповне, оскільки в ньому пропущено підмет урок, присудок буде й частина обставини місця кабінеті. Ці пропущені члени речення легко встановити завдяки контексту — попередньому реченню. Друге речення (неповне) без попереднього неможливо зрозуміти.

До неповних також належать речення з пропущеним присудком, який легко домислити за мовленнєвою ситуацією: Телефон — у кишені. Помада — у сумочці. Як відомо, обставина може залежати тільки від присудка. Якщо в реченні є обставина, то має бути й присудок, від якого вона залежить: (де?) у кишені, (де?) у сумочці — залежать від пропущеного (уявного) присудка є або лежить. На місці пропущеного члена речення може стояти тире (за бажанням автора). Речення з пропущеним дієсловом-зв’язкою вважається повним: Кохання — ніжне почуття. Воно прекрасне. У цих реченнях пропущено зв’язку є.

Знайдіть неповні речення й визначте спосіб установлення пропущеного члена речення — за контекстом чи за ситуацією мовлення (усно).

Та тобі, скажімо, доводиться п’ять годин сидіти над уроками. А мені — дві (О. Донченко). 2. Усі барви світу в себе увібрала і квітами убралася всіма легка веселка. Та вона не грала. Стояла сумовита і німа (В. Бичко). 3. На душі — дивна тривога (Ю. Бедзик). 4. З чорної кішки білої не зробиш (Нар. тв.). 5. Прислухався. Тиша (В. Собко). 6. Несказанно красива в червні волинська земля (Ю. Збанацький). 7. Надворі ясна холодна ніч (Ірина Вільде). 8. Невеличка степова станція. Тривожна тиша. Безлюддя (М. Шеремет). 9. — Коли повертаються журавлі? — У квітні (М. Стельмах).

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 27

Дата: 18.01

Тема: Синтаксичні конструкції з формою на -но, -то

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Синтаксичні конструкції з формою на -но, -то

Спостереження

Прочитайте речення й виконайте завдання.

Усі інгредієнти придбані.

Рецепт читається учнями уважно.

Після чого страва готується ними вправно.

Усі інгредієнти придбано.

Учні уважно читають рецепт.

Після чого вони вправно готують страву.

1. Речення якої колонки, на вашу думку, звучать більш природно?

2. Перевірте свою інтуїцію, опрацювавши теоретичний матеріал.

Теоретичний матеріал

Синтаксичні конструкції з формами на -но, -то

В українській мові широковживані пасивні конструкції, у яких присудок виражений безособовими формами на -но, -то: Шаблю вибито з рук. Нарешті названо ім’я переможця. У таких реченнях немає вказівки на виконавця, а зосереджено увагу на результаті дії чи її наслідках. Ці синтаксичні конструкції поширені в усіх мовних стилях — від наукового й офіційно-ділового до художнього й розмовно-побутового: Рішення ухвалено одноголосно або:

Ой у полі жито копитами збито,

Під білою березою козаченька вбито.

Ой убито, вбито, затягнено в жито,

Червоною китайкою личенько накрито.

Не потрібно вживати безособові форми на -но, -то, коли за логікою не може бути діяча: Дике поле встелено ромашками. Аж ніяк не встелено, а встелене, бо ніхто не міг застелити дике поле ромашками. У реченні з народної пісні можна домислити виконавця дії: жито збили коні, козаченька вбили вороги і т. д.

Хоча діяча й можна домислити в безособових конструкціях на -но, -то, проте вводити його тут у формі іменника чи займенника в орудному відмінку є грубим порушенням: Іспит складено студентом. Форма орудного відмінка можлива, якщо нею позначено знаряддя дії: Лист написано олівцем.

Уживання пасивних дієприкметників у ролі присудка хоч і не є порушенням, але бажано таких конструкцій уникати. Порівняйте:

НЕ ВЖИВАЄМО	УЖИВАЄМО
Ці слова вимовлені* тихо. Книжка підписана автором.*	Ці слова вимовлено тихо. Книжку підписано.

Саме речення правої колонки звучать природно, по-українськи. Пасивні дієприкметники здебільшого вживають у ролі означення: Вимовлені слова зігріли своїм теплом. Мені подарували книжку, підписану її автором.

Безособові форми на -но, -то вживають замість пасивних дієприкметників, коли треба наголосити не на ознаці, а на дії. Наприклад, у реченні Ухвала прийнята одноголосно дієприкметник потрібно замінити на безособову форму прийнято: Ухвалу прийнято одноголосно. А в реченні Хлопці зморені довгою дорогою таку заміну робити не можна.

Синтаксичний практикум (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови, надсилайте фото або працюйте з Word, надсилайте текстовий документ)

1. Відредагуйте й запишіть речення.

Аналіз проведено доцентом Коваленком. 2. У нашому мікрорайоні будинки зводяться дуже швидко. 3. Ухвала вже прийнята. 4. Озерце вкрито лататтям. 5. У моїй школі викладається французька мова. 6. Нові методики опановано студентами-старшокурсниками. 7. Це питання розглядається педрадою школи. 8. Дикий ліс здавна населено сотнями видів тварин. 9.Від присудка ставиться запитання до обставини й додатка.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 26

Дата: 17.01

Тема: Микола Хвильовий. «Я (Романтика)» - новела про добро і зло в житті та в душі

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Микола Хвильовий. «Я (Романтика)» - новела про добро і зло в житті та в душі

Теоретичний матеріал

Новела «Я (Романтика)». Новела складається зі своєрідного «прологу» (лірико-романтичного зачину), який має ввести читача в складний психоло- гічно-настроєвий світ, і трьох частин. В основі «прологу» — звичайна побутова ситуація: розмова матері із сином напередодні грози. Однак вона ускладнюється незвичними пейзажними деталями, часом загадково символічними (кургани, пустельна скеля, мовчазний степ, таємні вершники, розбійний хрест), особливою спресованістю часу («Але минають ночі, шелестять вечори біля тополь, тополі відходять у шосейну безвість, а за ними — літа, роки й моя буйна юність»).

Наступні три розділи — це життя у фронті соціальної грози. Три частини — три різні ситуації на фронті й три різні душевні стани героя. Їхня динаміка одна та сама: усе рухається до апокаліпсису. Простежмо за цими сюжетними мотивами. Від розділу до розділу ускладнюється становище на фронті. Шалені атаки ворога, паніка, яка охоплює фронт і тил, передчуття поразки, рух до катастрофи. Так само ускладнюється психологічна ситуація. Оповідач невпинно фіксує зміни в настроях чекіста: психологічні перепади, збурення психіки, емоційну екзальтованість, тривогу, надію і безнадію, спроби самовиправдання й істерію.

Прийнято говорити про роздвоєність свідомості героя («розкололось моє власне “Я”»). Та відбувається щось іще страшніше. Відомий філософ М. По-пович стверджував, що персонажі новели (мати, Тагабат, дегенерат, Андрюша, голова чорного трибуналу) — усе це різні «кінці душі» одного й того самого романтичного «Я». І для такого твердження в тексті є підстави: «Тут, у тихій кімнаті, моя мати не фантом, а частина мого власного злочинного “Я”, якому я даю волю».

Кожен персонаж — це втілення певних сил, що формують психологічний світ людини, яка успадкувала первісні інстинкти й водночас здобутки цивілі-зації. Дегенерат уособлює «тваринні» сили, не освітлені ще ніякою думкою. Він нагадує каторжника, персонажа з відділу кримінальної хроніки. Це байдужий виконавець, автомат, якому чужі щонайменші порухи душі.

Боротьба відбувається між нещадним Тагабатом, у якого один присуд — «Розстрілять!», Андрюшею та героєм-оповідачем. Тагабат легко ламає волю нервового, несміливого, сентиментального Андрюші: цей «невеселий комунар» добре усвідомлює, що «так комунари не роблять», що це — «вакханалія», але в підсумку поспішно ставить підпис — «робить свій хвостик під постановою». Тагабат — раціоналіст і все зважує чітким розрахунком, законом революційної доцільності.

Найскладніше в душі головного героя новели — те, що поєднується кодекс чекіста й ще не втрачена людська сутність («Я — чекіст, але я і людина»). Він естетично чутливий, глибоко сприймає світ (досить згадати, як, дивлячись на портрети княжої сім’ї, чекіст уявляє «весь давній світ, усю безсилу грандіозність і красу третьої молодості минулих шляхетних літ»). Але беззастережна відданість революції, революційній доктрині вводить його в «надзвичайний екстаз», порушує намул інстинктів, знезброює в боротьбі з Тагабатом: «Цей доктор з широким лобом і білою лисиною... і з каменем замість серця, це ж він і мій безвихідний хазяїн, мій звірячий інстинкт. І я, главковерх чорного трибуналу комуни, — нікчема в його руках, яка віддалася на волю хижої стихії».

Поставлений перед неминучим вибором між синівським і революційним обо в’язком, герой твору робить фатальний вибір. Власне, він уже втратив себе, став, як і Андрюша, безвольним виконавцем, «гвинтиком» і заручником системи. Убивство чекістом власної матері — Марії (ім’я-символ, утілення безмежної доброти й милосердя Богоматері) — кардинально змінює комунарові шлях до омріяного гармонійного суспільства: другий розділ закінчується трикратним повтором — «Я йшов у нікуди». У третьому розділі з’являється образ «мертвої дороги», яка пролягла серед «мертвого степу».

Так катастрофічно закінчилося протистояння фанатизму й гуманізму. Сліпа віра в абстрактну ідею, беззастережне служіння їй призводять до знищення одвічних загальнолюдських ідеалів, зречення всього людського, руйнування особи. Суспільство, побудоване на численних людських жертвах, замішане на невинній крові, не може бути гуманним і справедливим.

Створіть літературний паспорт до епічного твору за такою схемою:

1.Назва твору.

2.Автор.

3.Літературний рід.

4.Жанр.

5.Тема твору.

6.Головна ідея.

7.Головні герої.

8.Художні засоби.

Перегляньте короткометражний фільм режисера М. Калюжного «Я» (2008), знятий за мотивами новели М. Хвильового «Я (Романтика)» (20 хв 33 с), і виконайте завдання.

Доведіть, що цей фільм знято саме за мотивами твору М. Хвильового «Я (Романтика)», а не є його екранізацією.

Висловте свої враження від фільму: наскільки точно передано атмосферу подій новели М. Хвильового; прийоми, використані оператором; музичний супровід; гра акторів.

Поміркуйте, чому сценаристка Д. Шуляренко ввела до фіналу фільму рядки з передсмертного листа М. Хвильового.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 25

Дата: 17.01

Тема: Життєвий і творчий шлях Миколи Хвильового. Провідна роль у літературно-мистецькому житті 20-х років. Романтичність світобачення. Участь у ВАПЛІТЕ, у дискусії 1925-1928 рр.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Життєвий і творчий шлях Миколи Хвильового. Провідна роль у літературно-мистецькому житті 20-х років. Романтичність світобачення. Участь у ВАПЛІТЕ, у дискусії 1925-1928 рр.

Теоретичний матеріал

Микола Хвильовий (справжнє прізвище Фітільов) на родився 13 грудня 1893 р. в селищі Тростянці, що на Хар ківщині (нині Сумська область) у родині вчителів. Батьки розлучилися, коли Миколі було десять років. Мати, зали-шившись з п’ятьма дітьми, учителювала. Микола успадкував від батька невсипущий потяг до мандрів. Він залишив Богодухівську гімназію (у майбутньому довелося складати іспити екстерном) і почав шукати роботу. Працював писарем у поміщика в економії, мандрував по селах, підробляв на заводах, цегельнях і шахтах Донбасу.

Потім помандрував на південь. Працював і вантажником, і різноробочим, і слюсарем. 1914 р. був мобілізований на фронти Першої світової війни: Галичина, Польща, Буковина, Румунія... М. Хвильовий характеризував цей період як час повного духовного занепаду. У кінці 1917 р., повернувшись після госпіталю додому, брав участь у боротьбі з Білою армією А. Денікіна.

1921 р. М. Хвильовий оселився в Харкові, одружився з Юлією Уманцевою, яка мала дочку Любу від першого шлюбу, прийняв її як рідну й з ніжністю називав Любистком.

Цього ж року з’явилися збірка поезій «Молодість» і поема «В електричний вік», 1922 р. — збірка «Досвітні симфонії». Ці видання ще не були художньо довершеними, тому й не стали помітним явищем у літературі. З часом М. Хвильовий дедалі більше захоплюється прозовими жанрами,

1923 р. виходить у світ збірка новел та оповідань «Сині етюди», яка означи-ла якісно новий етап у розвитку тогочасної української літератури, відкрила для неї нові естетичні горизонти. У новелах М. Хвильового виражальність відчутно переважала над зображальністю, це була проза музична, ритмізова-на, з потужним ліричним струменем. Роль сюжету в ранніх творах була не дуже значною, а композиція — хаотичною, проте вона врівноважувалася ритмічною організацією тексту, уведенням наскрізних лейтмотивів, виразних символічних деталей. Письменник був неперевершеним майстром у відтворенні безпосередніх вражень, миттєвих настроїв через пейзажні деталі й ланцюг асоціацій. Своїм учителем М. Хвильовий вважав М. Коцюбин ського. Справді, у прозовій творчості митця потужно відчувається імпресіоністична манера у творенні художньої дійсності.

1925 М. Хвильовий разом з М. Яловим та Олесем Досвітнім створили літе-ратурну організацію ВАПЛІТЕ. У цей час була опублікована стаття «Про “сатану в бочці”, або Про графоманів, спекулянтів та інших просвітян», якою митець започаткував знамениту літературну дискусію 1925–1928 рр. Талант письменника притягував сучасників: до нього дослухалися, йому вірили. Під керівництвом М. Хвильового видавали часописи «Червоний шлях», «Вапліте». У розпалі літературної дискусії виходять друком цикли памфлетів¹ «Камо грядеши», «Думки проти течії», стаття «Україна чи Малоросія?» та ін. Ці твори були спрямовані проти масовізму й «червоної просвіти» у літературі, проти провінційності й за-силля графоманства. Звичайно ж, влада не могла не відреагувати на таке зухвальство: Й. Сталіну відкритому листі членам політбюро ЦК КП(б)У засудив позицію М. Хвильового й діяльність ваплітян. ВАПЛІТЕ була самоліквідована, і 1928 р. утворено «Пролітфронт».

Голод 1932–1933 рр., масові репресії інтелігенції відкрили митцеві справжні наміри Сталіна та його прислужників. Тому М. Хвильовий висловив свій протест самогубством. Він зібрав у себе друзів, вийшов до сусідньої кімнати — і зробив постріл у скроню... Письменник готувався до цього кроку, про що свідчить його передсмертний лист. М. Хвильовий залишився вірним ідеям комунізму, але не міг змиритися з арештом свого побратима М. Ялового.

Ось зміст листа:

«Арешт ЯЛОВОГО — це розстріл

цілої генерації... За що?

За те, що ми були найщирішими

комуністами? Нічого не розумію.

За генерацію ЯЛОВОГО відповідаю

насамперед я, Микола Хвильовий.

“Отже, — як говорить Семенко, —

ясно...”

Сьогодні прекрасний сонячний день.

Як я люблю життя — ви й не

уявляєте. Сьогодні — 13. Пам’ятаєте,

як я був закоханий у це число?

Страшенно боляче.

Хай живе комунізм!

Хай живе соціалістичне будівництво!

Хай живе комуністична партія!

P. S. Усе, у тому числі й авторські права, передаю Любові УМАНЦЕВІЙ.

Дуже прошу товаришів допомогти їй та моїй матері».

13. V. 1933 р.

Микола Хвильовий

У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Миколи Хвильового.

Знати зміст новели «Я (Романтика)». Повний текст ви можете знайти тут: Я (Романтика). Микола Хвильовий.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 26

Дата: 12.01

Тема: Пасивні конструкції з дієсловами на – ся

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Пасивні конструкції з дієсловами на –ся

Теоретичний матеріал

Пасивні конструкції з дієсловами на -ся

Для зображення природного явища або стану істоти використовують пасивні конструкції з дієсловами на -ся (дієслово на -ся + іменник в орудному відмінку): Очі налилися кров’ю. Криниця заповнилася водою. Небо затяглося хмарами.

Порушенням мовної норми є пасивні конструкції з дієсловами на -ся, у яких назва особи, що виконує дію, має форму орудного відмінка, а назва предмета, на який ця дія спрямована, — називного: Учнями пишуться твори. Депутатами приймаються закони. Присудок підкреслюється двома рисками. Епітети використовуються в художніх текстах. Наведені речення стануть логічними, якщо зробити акцент на ролі діяча: Учні пишуть твори. Депутати приймають закони. Або можна вжити форму без -ся: Присудок підкреслюють двома рисками. Епітети використовують у художніх текстах.

Особливістю української мови є те, що в центрі уваги завжди перебуває особистість, не процес. Якщо російською дело рассматривается, вопрос обсуждается, то українською — розглядають справу, обговорюють питання.

1.Відредагуйте й запишіть речення.

Дані про вибори обробляються комп’ютером. 2. Емоційно-забарвлена лексика використовується в художньому стилі. 3. Нами вживаються заходи по поліпшенню умов проживання. На зборах обговорюється проблема навчання в другу зміну. 5. Ваша справа розглядається в суді. 6. Чому цей комп’ютер використовується не по призначенню? 7. Спочатку проводяться громадські слухання, а потім ухвалюються рішення.

2. Прочитайте вислів британської письменниці та виконайте завдання.

Якщо ви використовуєте свій статус і вплив, щоб розвинути не тільки свої ділові якості, а й ділові якості тих, у кого їх немає; якщо ви вибираєте не лише сильних, а й слабких; якщо ви можете допомогти тим, хто не має нічого, то вами буде пишатися ваша сім’я, а також тисячі та мільйони людей, реальність яких ви можете змінити (Дж. Роулінг).

Напишіть розповідь про вашого знайомого чи знайому або про видатну людину, яка відповідає наведеній характеристиці Дж. Роулінг (п’ять–сім речень).

Використайте в тексті дві-три пасивні конструкції.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 25

Дата: 23.12

Тема: Варіанти граматичного зв’язку підмета й присудка

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Варіанти граматичного зв’язку підмета й присудка

Спостереження

Розгляньте персонажів мультфільму «Симпсони» і виконайте завдання.

Яке з речень побудовано неправильно?

Мама з донькою стоять біля будинку.

Батько із сином стоять біля будинку.

Перевірте свою відповідь, опрацювавши теоретичний матеріал.

Теоретичний матеріал

Форми роду й числа присудка залежать від форм підмета: Львів залишив про себе світлі враження. І підмет, і присудок — одн., ч. р.

Якщо підмет виражений сполученням числівника з іменником, то узгодження залежить від того, на чому зосереджено увагу: а) в однині, якщо треба наголосити на кількості виконавців; б) у множині, якщо звертаємо увагу на дію. Наприклад: Двоє учнів запізнилося. Тут наголос зроблено на кількості тих, хто запізнився. Двоє учнів запізнилися. У цьому реченні зроблено акцент на тому, що учні порушили графік навчання — запізнилися.

Якщо складений підмет виражений сполученням двох іменників або займенників (конструкція «хтось з кимось»), то присудок треба ставити в множині: Хрещатик з Володимирським узвозом зустрічаються на Європейській площі. Батько з дочкою вийшли на балкон. Якщо конструкція «хтось з кимось» поєднана з присудком в однині, то в такому реченні підмет простий: З журбою радість обнялась (Олександр Олесь). Батько з дочкою вийшов на балкон (дочка могла не виходити, а бути в нього на руках, тому вийшов тільки батько). Отже, на ілюстрації з мультфільму стоїть тільки мати, доньку вона тримає на руках, тому речення треба побудувати так: Мати з донькою стоїть біля будинку.

Якщо іменна частина присудка позначає тимчасову ознаку, то її треба поставити у форму орудного відмінка: Вони були щасливими, поки не сталася ця біда. Уранці він був веселим. Якщо ж іменна частина позначає постійну ознаку, то вона набирає форми називного відмінка: Усе життя вони були щасливі. Мій батько був коваль.

___________________ був (була) + наз. відм. (постійна ознака)

___________________ був (була) + ор. відм. (тимчасова ознака)

Присудок у позиції перед однорідними підметами може мати форму як однини, так і множини. Якщо він стоїть в однині, то узгоджується в роді й особі з першим підметом: Чується гармонійний гудок пароплава й пісня (О. Довженко). З обох кінців яру почувся тихий тріск і людські голоси (Г. Тютюнник). Навкруги лунали регіт і жарти (О. Гончар).

Присудок у позиції після однорідних підметів треба ставити у форму множини: Батько й мати навчали мене любити природу й чистоту в ній (І. Коваль).

однина або множина ___________, _________, ___________ .

___________, _________, ___________ множина.

Якщо підмет ужито з прикладкою, то рід присудка треба узгоджувати з родом підмета, а не прикладки: Виставка-продаж вразила нас. Не продаж вразив, а виставка.

Синтаксичний практикум (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови, надсилайте фото або працюйте з Word, надсилайте текстовий документ)

1. Утворіть і запишіть речення.

Книжка була (цікава, цікавою). 2. У дитинстві моя сестра була (світловолоса, світловолосою). 3. Сократ був (мудрий чоловік, мудрим чоловіком). 4. Хризантема й кала довго (стоїть, стоять) у воді. 5. Двоє будівельників не (шліфувало, шліфували) підлогу, а (заливало, заливали) її спеціальним розчином. 6. Не тільки мій брат, а й більшість молодих людей легко (змінює, змінюють) місце роботи. 7. Музей-квартира (прийняв, прийняла) своїх перших відвідувачів. 8. Мама з моїм тримісячним братиком (пішла, пішли) до поліклініки.

2. Перепишіть текст, розкривши дужки. Доберіть заголовок до тексту.

Ранок був (незвичайний, незвичайним). До мене (прийшло, прийшли) троє моїх друзів. Хоч я й не люблю сюрпризів, але привітання з днем народження отримувати, мабуть, усім приємно. Флешка, книжка, шоколадка (лежала, лежали) на столі, ніби ранкові трофеї. Роман-епопея (притягував, притягувала) погляд яскравою обкладинкою, плитка шоколаду була (поламана, поламаною), проте (апетитна, апетитною), а флешка не викликала особливих емоцій. Хай там як, а вона теж стане в пригоді. Я з друзями (пішов, пішли) до вітальні, де на нас чекав торт і чай (О. Травневий).

Творче завдання (за бажанням на достатньо-високий рівень)Доповніть текст роздумами про те, якими мають бути подарунки на день народження ваших ровесників і що приємніше — отримувати їх чи дарувати. (обсяг-до 10 речень).

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 24

Дата: 23.12

Тема: Контрольне есе “Що потрібно робити, щоб здійснилася мрія?”

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольне есе “Що потрібно робити, щоб здійснилася мрія?”

Теоретичний матеріал

Вимоги до есе

1.Обсяг – 2 сторінки тексту ( близько 200 слів).

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 24

Дата: 21.12

Тема: Контрольна робота. Розстріляне відродження. Відповіді на запитання

Зміст: Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольна робота. Розстріляне відродження. Відповіді на запитання

1. Які літературні течії традиційно виділяють в українській поезії 20-х років?

2. Як називається перша збірка П.Тичини?

3. В основі цієї збірки……

4. Як називається творча манера письма Тичини?

5. Яку філософію відбиває назва «Сонячні кларнети»?

6. Свою другу збірку Тичина назвав ……..

7. Трагічні події під Крутами поет відтворив у вірші ……

8. Яка збірка поетичних творів Тичини була заборонена?

9. Хто з відомих поетів сказав про Тичину: «……від кларнету того пофарбована дудка зосталась»?

10. Збірку «Замість сонетів і октав» Тичина присвятив……..

11. До якого угрупування належав М.Зеров?

12. Неокласики у своїй творчості орієнтувалися на ….

13. Ліричний вірш, який складається з 14 рядків п’ятистопного ямба-це …

14. До якої лірики належить вірш М.Зерова «Київ-традиція»?

15. Про який період розвитку української літератури йде мова в останніх шести рядках вірша М.Зерова «Київ – традиція»?

16. «Ми працю любимо, що в творчість перейшла»- це рядок з вірша…..

17. Перша друкована збірка Рильського –

18. У творчому доробку Є.Плужника переважають риси якої модерністської течії або стильовому наряму…

19. Після смерті Плужника була надрукована його збірка …….

20. Плужник належав до літ.угрупування……..

21. Солов’єм української поезії названо ……

22. Якому літературному угрупуванню надавав перевагу Сосюра?

23. Прийняли Сосюру до СПУ?

24. Сосюру було звинувачено в націоналізмі за вірш……

Коментар: кожна відповідь – 0,5 б., відповідайте стисло, одним словом або словосполученням, не переписуйте питання.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 23

Дата: 20.12

Тема: Р.М. Ідейно-художній аналіз улюбленої поезії

Зміст: Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Р.М. Ідейно-художній аналіз улюбленої поезії

Зробіть ідейно-художній аналіз однієї поезії вивчених поетів: П.Тичини ( «Арфами, арфами…», «О панно, Інно…», «Ви знаєте, як липа шелестить…»); Є.Плужника («Вчись у природи творчого спокою…», «Ніч…а човен – як срібний птах!..»); М.Рильського («Солодкий світ!..», «У теплі дні збирання винограду») за такою схемою:

Назва твору.

Автор.

Літературний рід.

Жанр.

Вид лірики (громадянська, інтимна, пейзажна).

Провідний мотив.

Художні засоби.

Власне ставлення до обраної поезії.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 23

Дата: 15.12

Тема: Вживання похідних сполучників

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема:Вживання похідних сполучників

Теоретичний матеріал

Сполучник – це службова незмінна частина мови, яка служить для з’єднання однорідних членів речення та частин складного речення:

Щасливиця, я маю трохи неба і дві сосни в туманному вікні. Мене ізмалку люблять всі дерева, і розуміє бузиновий Пан (Л. Костенко).

Сполучник не буває членом речення.

Непохідні і похідні сполучники

За походженням сполучники поділяються на непохідні і похідні:

сполучники	приклади
Непохідні	але, а, та, бо, і
похідні	що, як, де, якщо, тому що, зате

Непохідні сполучники не співвідносяться з іншими частинами мови. За будовою вони є простими.

Похідні сполучники походять від інших частин мови і тому співвідносні з ними; найчастіше поєднується займенник і прислівник; із частками: щоб= що(займенник)+б (частка); із прийменниками: проте= про (прийменник) + те (займенник).

За будовою такі сполучники є складними, пишуться вони разом.

1.Запишіть речення, розкриваючи дужки. Сполучники підкресліть.

1.Наука в ліс не веде, про (те) з лісу виводить. 2. Не говори багато про (те), що знаєш, але знай, про що говориш.3. Що (б) добре жити, треба працю любити. 4. Що (б) на серці не робилося, то на лиці не втаїться. 5. Як (би) такий до роботи, як до розмови. 6. Як (би) йому сказати, що (б) пішов із хати. 7.Як (би) ти, сину, йшов у таку годину. 8. Коли (б) кожним радісним літом виростала травинкою я, то на луці палаючим цвітом написала б Вітчизні ім’я.9. Як (би) відали ви, які славні були ті суворі, закручені хлопці. 10. То (ж) при тобі, мій друже давній, вірний, пройшло життя дитяче моє.

2. Творча робота. ( за бажанням на достатньо-високий рівень)

Складіть пари речень зі сполучниками та однозвучними самостійними частинами мови із частками:

Щоб - шо б, якби – як би, якщо – як що, зате – за те, проте – про те, теж – те ж.

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 22

Дата: 15.12

Тема: Словосполучення з прийменниками в(у), при, за, із-за.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Словосполучення з прийменниками в(у), при, за, із-за

Теоретичний матеріал

Прийменники з-за, при, за, в, на

Прийменник з-за (із-за) вживають на позначення спрямування руху, дії з протилежного або зворотного боку (вийти з-за хмар), зміни місця перебування (вийти з-за столу). На позначення причини дії треба вживати прийменник через (запізнився через затори, не із-за заторів).

Основне значення прийменника при — близькість предмета чи особи, а також належність до чогось: стоїть при вході в будинок, росте при дорозі; представництво України при ЄС, тримати думки при собі. Проте його часто вживають невиправдано, на місці прийменників за, під час, у разі.

НЕПРАВИЛЬНО	ПРАВИЛЬНО

при умові	за умови

при Мазепі	за часів Мазепи

при підтримці	за підтримки

при сприянні	за сприяння

при необхідності	за потреби, у разі потреби

при написанні твору	під час написання твору, пишучи твір

при виникненні	у разі виникнення

На позначення умови можна використовувати прийменники при та за: при збігові приголосних (і за збігу приголосних) відбувається спрощення. Прийменник при вживають також у таких висловах, як при розумі, при пам’яті, при здоров’ї.

1. Відредагуйте й запишіть словосполучення.

Спеціаліст по електромеханіці, мешкати по адресі, приїхав по справах, жити в Кавказі, пропозиції по поліпшенню звукоізоляції, телефонуйте при виникненні пожежі, по наших підрахунках, конференція по проблемі екології, по технічних причинах, по власній волі, піти за хлібом, зауваження по доповіді, не встиг із-за тебе, при першій необхідності, проводити при підтримці волонтерів, підручник по географії, піти в концерт, жити в Поділлі, комплексувати із-за низького зросту, пройтися по багатьох питаннях.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 21

Дата: 09.12

Тема: Словосполучення з прийменником по

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Словосполучення з прийменником по

Теоретичний матеріал

Прийменник по

Прийменник по вживають на позначення

мети дії	піти по гриби, поїхати по продукти

часу (= після)	по обіді, по смерті когось, по п’яте липня

стосунків спорідненості, близькості	родич по чоловікові, товариш по зброї

дій у просторі	ходити по крамницях, розкидати книжки по хаті


предмета, на який спрямована дія	бити по воротах, ударити по струнах

кількості, розміру, розподілу	дати по яблуку, здати по гривні, заводити по сім осіб


у сполуках *по суті, по правді, по праву, по можливості*	зауваження по суті, жити по правді, належати по праву

Під впливом російської мови прийменник по помилково вживають у не властивих йому контекстах, зокрема на місці прийменників з, за, щодо, для та ін.

Російському прийменнику по відповідають українські

за	записати за алфавітом, діяти за наказом ректора, грати за правилами
на	зробити на моє замовлення, принести на прохання ветеранів, зупинка на вимогу, надіслати на адресу
з	проректор з наукової роботи, іспит з математики, відсутній з поважної причини
*у (в)*	прийти в справі, працювати у вихідні, інспекція в справах неповнолітніх
*для*	заходи для поліпшення умов праці, курси для вивчення іноземної мови
*щодо*	рекомендації щодо поліпшення навчального процесу, завдання щодо місячного виробітку
*без прийменника*	іти вулицею, надсилати поштою, книжка обсягом двісті сторінок, комітет захисту прав споживачів, відділ соцзабезпечення

1. Відредагуйте й запишіть словосполучення.

Ходити по магазинам, інженер по фаху, зошит по математиці, знання по алгебрі, діяти по правилах, відсутній по хворобі, пішов за хлібом, звертайтеся при потребі, при виконанні обов’язків, телефонуйте при виникненні труднощів, перебувати на Україні, переїхати в Одещину, ходили в концерт, пожежа у фабриці, сумувати по матері, приходьте при необхідності, відпустка по хворобі, надіслати по пошті, не піду із-за дощу, звертатися по проханню батьків, на українській мові.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 20

Дата: 09.12

Тема: Уживання прийменників в і на з географічними назвами і просторовими іменниками

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Уживання прийменників в і на з географічними назвами і просторовими іменниками

Спостереження

Прочитайте діалог і виконайте завдання.

Потап: «Ти народилася на Україні?»

Оксана: «Ні, в Україні».

Потап: «Яка різниця? І так, і так правильно».

Оксана: «А ти народився на Росії?»

Потап: «Ні, у Росії».

Оксана: «Та яка різниця? І так, і так правильно…»

v Хто в цій розмові має рацію — Оксана чи Потап?

v До якого прийому вдалася Оксана, щоб бути переконливою?

Теоретичний матеріал

Прийменники в і на з географічними назвами й просторовими іменниками

Прийменник на вживають з назвами

Установ, приміщень, їхніх частин:

кухня, дім, ферма, фабрика, завод,

станція, вокзал, пошта

Піти на пошту, приїхати на вокзал,

зайти на кухню, забігти на станцію

Чітко обмеженого простору:

пасіка, аеродром, пристань, про-

спект, майдан, перон, лиман

зустрітися на пасіці, проникнути на

аеродром, піти на майдан, чекати

на пероні

Адміністративно-територіальних

Одиниць (областей, районів), остро-

Вів та острівних держав:

Буковина, Полтавщина, Капрі, Дон,

Далекий Схід, Куба, Ява і под.

приїхати на Полтавщину, полетіти

на Кубу, попливти на Далекий Схід,

поїхати на Буковину, народитися на

Кубі

Лише зі словами кухня, дім, двір, хутір, село допускається синонімія прийменників у і на: у двір і на двір; у село й на село.

З рештою просторових іменників і географічних назв уживають прийменник в (у) (і до): приїхати в Україну, побувати у Франції; зайти в школу (і до школи), потрапити в Париж (і до Парижа).

Сполука на Україні застаріла, її вживали в ХІХ ст., коли землі нашої країни входили до складу різних імперій. Обидва варіанти — в Україні й на Україні — побутували у творах Шевченка.

Синтаксичний практикум (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови,пишіть розбірливо й каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, надсилайте текстовий документ)

1.Складіть і запишіть 10 речень із будь-якими словосполученнями з теоретичного матеріалу.

Творче завдання (виконується за бажанням на достатньо-високий рівень)

Опишіть одну з картин сучасного американського художника Р. Дункана й дайте їй свою назву (обсяг — одна сторінка). У вступі аргументуйте вибір картини.

Р. Дункан. З ялинкою Р. Дункан. Дівчинка й корови

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 19

Дата: 05.12

Тема: Складні випадки і варіанти синтаксичного керування

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Складні випадки і варіанти синтаксичного керування

Спостереження

Прочитайте діалог і виконайте завдання.

- Юрій: «Чого твій син навчається в університеті?»

- Лілія (з усмішкою): «Щоб майбутня робота була легка, але приносила багато грошей».

- Юрій: «Я питаю не чому він навчається, а чого?»

- Лілія (з роздратуванням): «Так я ж тобі вже сказала чого…»

v Чому Лілія неправильно зрозуміла запитання Юрія?

v Якою мала б бути відповідь Лілії?

Теоретичний матеріал

Керування — синтаксичний зв’язок слів, при якому залежне слово має той відмінок, якого вимагає головне слово: навчатися (чого?) музики, дякувати (кому?) вам. Керування може бути прийменниковим (чекати на друга) і безприйменниковим (вибирати олівці). Порушення норм керування — ознака низької мовної культури.

Складні випадки синтаксичного керування

Модель керування		Приклад

відгук про …		відгук про фільм (не на фільм)

зазнавати (чого?) …		зазнавати збитків (не збитки)

сміятися з …		сміятися з мене (не наді мною)

знущатися з …		знущатися з народу (не над народом)

перетворюватися на …		перетворюватися на щось (не в щось)

враження від …		враження від перегляду (не про перегляд)

командувач (чого?) …		командувач військ (не військами)

завідувач (чого?) …		завідувач кафедри (не кафедрою)

додержувати (чого?) …		додержувати правил (не правила)

запізнитися через …		запізнитися через затори (не із-за заторів)

дякувати (кому?) …		дякувати лікарю (не лікаря)

вибачати (кому?) …		вибачати братові (не брата)

властивий (кому?) …		властивий зайцям (не для зайців)

притаманний (кому?) …		притаманний дівчаткам (не для дівчаток)
	характерний для …		характерний для спортсменів (не спортсменам)

	сповнений (чого?) …		сповнений любові (не любов’ю)

	опановувати (що?) …		опановувати техніку (не технікою)

	зраджувати (кого?) …		зраджувати батьківщину (не батьківщині)

	навчатися (чого?) …		навчатися мови (не мові)

	потребувати (чого?) …		потребувати допомоги (не допомогу)

	набути (чого?) …		набути досвіду (не досвід)

	хворий на …		хворий на грип (не грипом)

	нехтувати (що?) …		нехтувати поради (не порадами)

	ігнорувати (що?) …		ігнорувати попередження (не попередженням)

	легковажити (що?) …		легковажити доручення (не дорученням)

	запобігати (чому?) …		запобігати хворобі (не хворобу)

	робити згідно з …		робити згідно з вимогами (не згідно вимог)

	робити відповідно до …		робити відповідно до вимог (не відповідно вимог)

	чекати близько … (про кількість)		чекати близько години (не біля години)

Іноді можливе варіативне керування:

радіти з … і (чому?) … : радіти з перемоги й радіти перемозі;

багатий на … і (чим?) … : багатий на копалини та багатий копалинами;

чекати на … і (кого?) … : чекати на тебе й чекати тебе.

Якщо дієслово вжито із заперечною часткою не, то здебільшого воно вимагає від залежного слова родового відмінка, а не знахідного: не звертати (чого?) уваги (не увагу), не мати (чого?) права (не право), не знаходити (чого?) слів (не слова).

1.Утворіть словосполучення, знявши дужки.

Не вживати (заходи), дякувати (лікар), зазнавати (удари), завідувач (кафедра), додержувати (вимога), не усвідомлювати (провина), запобігати (перевтома), нехтувати (правило), легковажити (довіра), набути (навичка), потребувати (порятунок), сповнений (надія), вибачати (колега), опановувати (методика), зрадити (подруга).

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 18

Дата: 05.12

Тема: Поняття синтаксичної норми. Складні випадки синтаксичного узгодження

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Поняття синтаксичної норми. Складні випадки синтаксичного узгодження

Спостереження

Прочитайте речення й виконайте завдання.

1. На вулиці Лютеранська , що в центрі міста Києва, знімають фільм.

2. На вулиці Хрещатик, що в центрі міста Київ, цвітуть каштани.

ü У якому з цих речень неправильно узгоджено власну назву із загальною?

ü Перевірте, чи правильну ви дали відповідь, опрацювавши теоретичний матеріал.

Теоретичний матеріал (ознайомлення)

Синтаксичні норми

Синтаксичні норми— це загальноприйняті правила поєднання слів у словосполучення й речення.

До синтаксичних норм належать:

· порядок слів у реченні;

· правильне використання однорідних членів;

· точність у поєднанні слів у словосполучення за допомогою узгодження й керування;

· особливості зв’язку між підметом і присудком;

· уживання дієприкметникових і дієприслівникових зворотів та ін.

Порушення синтаксичної норми називають синтаксичною помилкою. У реченні Сестра любить квіти, троянди, хризантеми й айстри синтаксичною помилкою є вживання іменника квіти як одного з однорідних членів. Іменник квіти випадає з ряду однорідних членів, оскільки є родовою назвою, а троянди, хризантеми й айстри — видовими. У реченні Сходи за хлібом не виправданим є вживання прийменника за, що і є синтаксичною помилкою. Для позначення мети дії в українській мові використовують прийменник по: піти по воду, поїхати по хліб. Однією з поширених синтаксичних помилок є неправильне узгодження загальних і власних назв у словосполученнях.

Складні випадки синтаксичного узгодження

Узгодження — тип підрядного зв’язку в словосполученні, коли форма залежного слова відповідає формі головного, тобто узгоджується з ним у роді, числі й відмінку. Наприклад, у словосполученні чорним шоколадом залежне слово чорним вжито в орудному відмінку однини чоловічого роду, оскільки такі граматичні ознаки має головне слово шоколадом. Коли поєднують у словосполучення власні й загальні назви, то їх узгоджують (хоча й не завжди) у відмінку: місто (с. р.) Київ (ч. р.), у місті Києві, містом Києвом.

Треба узгоджувати відмінкові форми власної та загальної назви в поданих випадках.

фах, посада, звання і под. + відмінюване прізвище	з композитором М. Леонтовичем, у співачки Катерини Бужинської, з міністром Петренком
місто, село, річка + власна географічна назва	у місті Львові, селом Петриківкою, за річкою Дніпром
вулиця + власна назва жіночого роду	будинок на вулиці Каштановій, АЛЕ: на вулиці Хрещатик (бо власна назва чоловічого роду)

Отже, в обох реченнях вправи 1 неправильно узгоджені власні назви із загальними: не на вулиці Лютеранська, а на вулиці Лютеранській; не міста Київ, а міста Києва.

Не треба узгоджувати відмінкові форми власної та загальної назви в поданих випадках.

місто, село, річка + складна власна назва або власна назва в множині	у місті Старий Самбір, біля села Зелений Гай, біля річки Сіверський Донець; у місті Чернівці, за селом Біївці
озеро, канал, бухта, мис, острів, гора, пустеля, порт, станція, аул, кишлак, штат + власна назва	готель біля гори Говерла, на острові Цейлон, адміністрація штату Мічиган, біля озера Світязь, у пустелі Сахара
завод, шахта, газета, повість + умовна власна назва	аварія на шахті «Авангард», прохідна заводу«Маяк», на радіостанції «Промінь», кореспондент газети «Факти»
планета, сузір’я, галактика + власна назва	на планеті Юпітер, у сузір’ї Альтаїр, у галактиці Чумацький Шлях

Лише в географічній літературі (науковий стиль) власні назви населених пунктів і річок зберігають називний відмінок: у місті Дніпро, родом із села Березівка, довжина річки Дністер.

Абревіатури узгоджують з дієсловами, зважаючи на рід стрижневого слова: ООН заборонила (організація), ЄС дозволив (союз).

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Утворіть і запишіть складні словосполучення за зразком.

Зразок. Під’їжджати до (місто Тернопіль) — під’їжджати до міста Тернополя.

Пишаюся (місто Горішні Плавні), засмагати біля (річка Прут), перейти (вулиця Зоологічна), побувати в (місто Мінеральні Води), долетіти до (планета Венера), піднятися на (гора Говерла), на березі (річка Дунай), працювати на (шахта «Антрацит»), під’їжджати до (станція Знам’янка), побувати в (аеропорт «Жуляни»), виробляти на (завод «Запоріжсталь»), запросити (співак Вакарчук), зупинитися біля (село Мала Воля), жити в (місто Луцьк), пишатися (місто Миколаїв), відпочивати на (озеро Байкал), виробляти в (штат Оклахома), зустрітися на (вулиця Хрещатик), кореспондент (газета «Буковина»), побувати в (село Нагуєвичі).

2.Запишіть слова у дві колонки: 1) з апострофом; 2) без апострофа.

В..ячеслав, олів..є, тьм..яний, львів..яни, осв..ячений, над..яскравий, об..єктив, конферанс..є, від..ємний, ад..ютант, моркв..яний, ател..є, кур..йозний, Х..юстон, Аляб..єв.

Творче завдання (за бажанням, оцінюється на достатньо-високому рівні)

Напишіть вільне есе, висловивши в ньому враження від одного з останніх переглянутих вами фільмів. (невеликий обсяг (0,5-1 стор.);вільна форма і стиль викладу; довільна структура; обов’язкова вимога: наявність позиції автора).

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 22

Дата: 28.11

Тема: Різногранний творчий шлях Максима Рильського, рання творчість

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Різногранний творчий шлях Максима Рильського, рання творчість

Теоретичний матеріал

Максим Рильський народився 19 березня 1895 р. в м. Києві. Батько Тадей, відомий етнограф і громадський діяч, товаришував з родинами Лисенків, Старицьких, Антоновичів, Косачів. Дитинство майбутнього поета пройшло в с. Романівці, де Рильські мали будинок. Хлопчик учився спочатку вдома, а потім у приватній гімназії. Вищу освіту здобував у Київському університеті.

Перша збірка віршів «На білих островах» (1910) вийшла друком, коли Мак-симу виповнилося 15 років. 1918 р. була опублікована збірка «Під осінніми зорями», що засвідчила появу видатного поета. Протягом 1919–1929 рр. М. Рильський учителював у сільських школах Житомирщини. 1920-і роки — «неокласичний» період творчості поета, у цей час світ побачили поетичні збірки «Синя далечінь» (1922), «Крізь бурю і сніг» (1925), «Тринадцята весна» (1926). Це був непростий час для талановитих митців.

Поет не реагував у творчості на політичні події, він ізолював себе від радянської дійсності й лише іноді в деяких творах іронічно висловлював обурення проти ідейно-політичної та літературної атмосфери, яка тоді панувала. Це не могло не викликати гострих нападів офіційної критики, тож 1931 р. органи НКВС заарештували М. Рильського. Поет майже рік провів у стінах Лук’янівської тюрми (м. Київ). Тут він був вимушений написати з десяток «свідчень», «засудивши» свої «помилки» і «хитання» у поезіях, створених у 1910–1920-х роках.

1932 р. у творчості митця вже простежується сприйняття більшовицької дійсності, зокрема в збірці «Знак терезів» (1932). Це врятувало поета від сталінських репресій — від того часу М. Рильський уже належав до офіційних радянських поетів.

У роки Другої світової війни поет був евакуйований спочатку до Уфи, а потім до Москви. У цей період він написав збірки «За рідну землю» (1941), «Слово про рідну матір» (1942) та ін. 1943 р. М. Рильського було обрано академіком Академії наук УРСР.

1944 р. й до кінця життя М. Рильський був директором Інституту мистецтво-знавства, фольклору та етнографії Академії наук УРСР. Йому було двічі присуджено Сталінську премію в галузі літератури й мистецтва та Ленінську — за збірки віршів «Троянди й виноград» (1957) і «Далекі небосхили» (1959). Поет багато перекладав з різних мов — англійської, білоруської, німецької, польської, російської, французької та ін.

М. Рильський помер 24 липня 1964 р., похований на Байковому кладовищі в м. Києві.

Поезія «Солодкий світ!..» сповнена вітаїстичності, її ліричний герой насолоджується життям, красою, молодістю, коханням, він дивиться на все, що навколо, з оптимізмом. Для ліричного героя М. Рильського солодкий світ — це гармонія, яка панує в природі, краса барв, свіжості, людських відчуттів від її споглядання. Щирий захват від краси солодкого світу сконденсовано в епітетах (простір блакитно-білий, золотий небесний квіт, дух ширококрилий, спогад нерозумно-милий) і порівняннях (погляд, ніби пролісок несмілий; немов трава, що зеленить граніт; неначе спогад нерозумно-милий). Саме захоплення красою й величчю світу — провідний мотив вірша. У третій строфі ліричний герой ставить риторичне запитання, яким насправді хоче сказати: у житті часто буває так, що людині треба пережити бага-то страждань, багато «безсердечних літ», і тільки тоді вона може прозріти й зро-зуміти «солодкий світ». Зверніть увагу на кількість рядків у строфах: перша й третя строфи — чотирирядкові, а друга — п’ятирядкова (формула 4 + 5 + 4) — це рондель. Неокласики захоплювалися строгими строфічними формами, зокрема й сонетом. М. Рильський вважав звернення до класичних форм не ознакою консерватизму, «а навпаки, — проявом руху вперед, бажанням вигострити, витончити, збагатити українське поетичне слово».

Серед канонічних віршових форм М. Рильський найчастіше послуговувався сонетом, у якому виражені його думки й почуття, пов’язані з такими цінностями, як мистецтво, краса, природа, кохання та життя.

«СОЛОДКИЙ СВІТ!..» (1919)

Сладокъ свът…

Солодкий світ! Простір блакитно білий

сонце — золотий небесний квіт. Благословляє дух ширококрилий Солодкий світ.

Узори надвесняних тонких віт.

Твій погляд, ніби пролісок несмілий,

Немов трава, що зеленить граніт,

Неначе спогад нерозумно милий...

Солодкий світ.

Чи янголи нам свічі засвітили

По довгих муках безсердечних літ,

Чи ми самі прозріли й зрозуміли

Солодкий світ?

Для кращого розуміння творчості поета прослухайте поезію.

Сонет «У теплі дні збирання винограду...» належить до ранньої лірики Рильського (збірка «Синя далечінь»). У ньому виразно відлунює античність, що є для поета джерелом сьогочасних переживань. Дослідниця О. Гальчук за-уважує: «Сюжетна основа вірша — випадкова зустріч дівчини з немолодим чо-ловіком, юності зі зрілістю». На запитання подорожнього: «Яку б найти принаду, / Щоб привернуть тебе до рук моїх?» — дівчина радить щодня світити лампаду богині Афродіті — «Кіпріді добрій». Ліричний герой, усвідомлюючи вікову різницю, не з гіркотою, а із сумним усміхом після зустрічі з чужою молодістю відчуває дитинну радість сприйняття життя. Подорожній — не горе-залицяльник, а людина, яка досягла найвищого рівня духовного розвитку, митець, увесь досвід якого переходить у творчість. У цьому виявляється філософічність поезії М. Рильського.

У теплі дні збирання винограду... (1922)

У теплі дні збирання винограду І він спитав: — Яку б найти принаду,

Її він стрів. На мулах нешвидких Щоб привернуть тебе до рук моїх?

Вона верталась із ясного саду, Вона ж йому: — Світи щодня лампаду

Ясна, як сад, і радісна, як сміх. Кіпріді¹ добрій. — Підняла батіг,

Гукнула свіжо й весело на мулів,

І чутно уші правий з них прищулив,

І знявся пил, немов рожевий дим.

І він потягся, як дитина, радо

І мовив: — Добре бути молодим

У теплі дні збирання винограду.

Для кращого розуміння творчості поета прослухайте сонет.

1.Напишіть визначення жанру сонет.

2.Складіть літературний паспорт до ліричних творів М.Рильського за таким планом:

Назва твору.

Автор.

Літературний рід.

Жанр.

Вид лірики (громадянська, інтимна, пейзажна).

Провідний мотив.

Художні засоби.

Увага!!!

За програмою вам потрібно вивчити напам’ять поезію «Солодкий світ» або «У теплі дні збирання винограду» М.Рильського. Учіть та знімайте відео й надсилайте.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 21

Дата: 28.11

Тема: Група «київських неокласиків». Їхнє творче кредо, орієнтація на традицію, класичну форму вірша

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Група «київських неокласиків». Їхнє творче кредо, орієнтація на традицію, класичну форму вірша.

Спостереження

Розгляньте архітектурні споруди й подумайте:

1. Яка з будівель є зразком класицизму, а яка — стилю рококо?

2. Класицизм зі строгими формами й монументальністю прийшов на зміну рококо з нагромадженням «грайливих» прикрас. Визначте переваги кожного з цих стилів.

Теоретичний матеріал

Неокласицизм

Неокласицизм (грецьк. neos — новий та англ. classicism — класицизм) — літературний стиль.

Основними ознаками неокласицизму є:

v поміркованість у світогляді, гармонія й рівновага;

v використання античних, міфологічних і ренесансних тем, образів і сюжетів;

v переважання вишуканих форм (сонет, рондель, віртуозна ритміка);

v уникання буденних проблем.

У 20-х роках ХХ ст. в Києві декілька молодих поетів що протиставляла себе поетичним експериментам футуристів і пролетарському мистецтву. Це угруповання відоме як «київські неокласики» ( або «п’ятірне гроно»). До нього належали М. Зеров, М. Рильський, П. Филипович, М. Драй- Хмара та Юрій Клен (О. Бурґардт). Пізніше до них приєдналися прозаїки, літературознавці, проте «київських неокласиків» усе ж таки було п’ять, на думку дослідника М. Наєнка, який аргументує свою позицію рядками із сонета М. Драй-Хмари «Лебеді» (1928), що став своєрідним маніфестом неокласиків:

О грон п’ятірне нездоланих співців,

Крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів,

Що розбиває лід одчаю й зневіри.

Неокласики були високоосвіченими людьми свого часу, знали іноземні мови, мали добру літературну освіту. Неокласики Вони дбали про поезію високого стилю, аристократичну за духом, вільну від сентиментів і народницьких мотивів. Під час літературної дискусії 1925–1928 рр. «київські неокласики» висунули гасло «До джерел!», що означало творче переосмислення національної та зарубіжної традицій у контексті нових викликів часу. Вони дбали передусім про загальнолюдські мистецькі цінності, намагаючись уберегти їх від впливу більшовицької ідеології, несмаку й скороминущої буденності.

В українській літературі неокласики започаткували поезію нового типу: якщо до них панівною була фольклорна традиція, то тепер відродилася книжна, тобто ренесансно-барокова. «Любов до слова, до строгої форми, до великої спадщини світової літератури» — естетична концепція неокласиків, сформульована М. Рильським. Її вороже сприймали в тогочасному мистецькому середовищі, яке культивувало оспівування робітника, вождя, нової більшовицької краї-ни й пролетарських ідеалів. Творчість неокласиків критикувала як тоталітарна влада, так і авангардисти. Вона була малозрозумілою й масовому читачеві через невисокий рівень освіти (а й справді, як збагнути пролетарю інтелектуальну поезію неокласиків з її алюзіями, сонетною формою чи ремінісценціями?).

Лідером «київських неокласиків» був М. Зеров, який разом з побратимами П. Филиповичем і М. Драй-Хмарою пішов життя молодим, потрапивши в жорна сталінських репресій. Юрій Клен емігрував до Німеччини, а М. Рильський згодом став офіційним радянським поетом, який, окрім творів на замовлення тодішньої влади («Пісня про Сталіна» і под.), залишив нам багато вишуканих поезій та майстерних перекладів шедеврів зарубіжної літератури.

«Парнас» (фр. Parnasse) — поетичне угруповання у Франції, назва якого походить від гори Парнас у Греції, де, за легендою, жили музи на чолі з Аполлоном. Парнасцями в 70-і роки ХІХ ст. почали називати поетів, які ставили за мету створення «чистого мистецтва», яке оспівувало б не буденне життя з його проблемами, а красу як таку — природу, кохання, вишуканість форм, ліній, барв (Л. де Ліль, Т. Готьє, Ж.-М. де Ередіа).

Дайте відповідь на запитання:

1. Випишіть у зошит ознаки неокласицизму як літературного стилю.

2. Назвіть представників угрупування «київські неокласики».

3. Чому їх твори часто не сприймав масовий читач?

4. Чому твори «київських неокласиків» критикувала влада?

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська література

Група: 62

Урок: № 20

Дата: 23.11

Тема: ЛРК. Поети рідного краю. Віктор Антонович Чабаненко

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: ЛРК. Поети рідного краю. Віктор Антонович Чабаненко

Теоретичний матеріал

Шановні здобувачі освіти, хочу вас познайомити із запорізьким мовознавцем, науковцем, поетом – Віктором Чабаненком. До речі, ця людина викладала курс мовознавства, коли я навчалася в ЗНУ, це мій один із найулюбленіших викладачів!

Віктор Антонович Чабаненко народився 12 вересня 1937 року в селі Єлизаветівці (Балківська сільрада) Василівського району на Запоріжжі, помер 9 лютого 2014 року в місті Запоріжжя. Віктор Чабаненко – український мовознавець, лексикограф, фольклорист; доктор філологічних наук (1987), заслужений діяч науки і техніки України, член Національної спілки письменників України.

Закінчив Запорізький педагогічний інститут (філологічний факультет) у 1959 році, після чого деякий час працював учителем, служив у війську. З 1962 по 1965 рік — аспірант кафедри української мови ЗДПІ, з 1966 року – кандидат наук, а з 1984 року — доктор філологічних наук, із 1987 року — професор. У 1985 - 1996 роках був деканом філологічного факультету, з 1984 року — завідувач кафедри загального і слов'янського мовознавства Запорізького національного університету. Дійсний член Академії наук вищої школи України.

Опублікував понад 500 наукових праць (монографій, словників, статей тощо). Лауреат премій імені Петра Чубинського та Я. Новицького. Упорядкував і видав кілька збірок фольклору Нижньої Наддніпрянщини, зокрема видання «Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини». Член Національної спілки письменників з 1999 року.

Автор поетичних збірок – «Собор душі моєї» (1998), «В гостях у юності твоєї» (1999), «У вічному двобої» (2000), «Оратанія» (2001), збірка поетичних перекладів «Суголосся» (2004), збірка «Січ духовна» (2007). Книги Віктора Чабаненка є навіть у фондах бібліотеки Конгресу США.

Відзнаки

Лауреат премій ім. П. Чубинського (1996), Я. Новицького (1999) та Д. Яворницького (2000). Товариством «Просвіта» ім. Т. Шевченка нагороджений медаллю «Будівничий України» (2000).

Заслужений діяч науки і техніки України з 2002 року. Відмінник освіти України з 1995 року.

Пропоную вам послухати пісню на слова В.А.Чабаненка «На узліссі»

Пропоную вам вірші В.Чабаненка:

Моя ріка

Є ріки, що течуть не серед тихих піль

І не між гір у райському убранні,

А в темних лабіринтах підземель,

Побіля серця вогнедишного планети.

Отак моя печаль і мій вулканний гнів

Течуть Дніпром підземним потаємно,

Десь там гудуть, вирують і шумлять –

Аж біля серця святорідної Вітчизни.

Я знаю, вірую, що прийде день і час,

Коли, здолавши дикі перепони,

Вони із пітьом вирвуться нараз

І лжу затоплять, рознесуть

дев’ятивально!

Папороть розквітне!

Тут луки наші тліють і щити,

Тут шрами віковічної руїни.

Мені здається, Хортице, що ти –

Завмерле серце рідної Вкраїни.

Вампіри кров гарячу попили,

У холод жил пустили трути-гною, -

І ти від мук, розпуки та хули

Суціллю стала дико-кам’яною.

У шрамах цих ще, може, уночі

Колись розквітне папороть. Розквітне!

Гострімо заіржавлені мечі,

Гострім об серце Матері гранітне!

***

Сів на обніжку натомлений день-трудівник,

Скибкою сонця доспілого всмак повечеряв,

Потім підвівся і, хмарою втершись,

Серп на стіні кришталевій край неба повісив;

Вимив тополями-мітлами горниці всесвіту,

Кинув пшениці-зірок цілу жменю під стелю,

Важко зітхнув від натоми-натруги великої

Й ліг ув осоки високі спочити до ранку…

Практична робота (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

v Висловте своє враження від поезій В.Чабаненка. (пишемо вільне есе: довільна форма й стиль викладу, довільна структура, наявність позиції автора, обсяг: 0,5-1 стор.).

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 19

Дата: 26.10

Тема: Євген Плужник – один із провідних поетів «розстріляного відродження». Його творча біографія, трагічна доля

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Євген Плужник – один із провідних поетів «розстріляного відродження». Його творча біографія, трагічна доля

Теоретичний матеріал

Євген Плужник народився 26 грудня 1898 р. в слободі Кантемирівка Воронезької губернії (Росія). Батько, селянин Полтавщини, успішно працював у фірмі, що торгувала сукном і вовняними матеріалами. Мати — з Воронезького краю, її батьки були заможними людьми. Через спадкові сухоти в родині з восьми дітей вижило тільки двоє. Коли Євгенові виповнилося сім років, від сухот померла мати. Батько хотів, щоб діти мали добру освіту, тому віддав Євгена на навчання в гімназію. Хлопчик відвідував навчальний заклад вибірково: нецікаві занятті пропускав, а історією та літературою захоплювався, багато часу проводив у бібліотеках. Батько терпляче спрямовував сина до навчання: коли хлопця відраховували, він переводив його з однієї гімназії до іншої, тож географія здобування шкільної науки була широкою (Воронеж, Богучар, Ростов, Бердянськ…). Зрештою, після десяти років навчання Є. Плужник отримав атестат, він добре орієнтувався у світовій культурі, виробив естетичний смак, почав віршувати.

1918 р. Євген переїздить з родиною на Полтавщину, у с. Велику Багачку. Протягом двох років через сухоти померли батько, брат і сестри. Євген учителює, створює театральний гурток, слава про який гриміла на всю округу. Разом з односельцями тяжко переживає всі жахіття громадянської війни. З 1921 р. Є. Плужник живе в Києві. Спочатку він навчається в Київському ветеринарно-зоотехнічному інституті, а потім, покинувши його, продовжує здобувати вищу освіту в Київському музично-драматичному інституті імені М. Лисенка. Тут він був відзначений як студент із самобутнім сприйняттям мистецтва, проте в Євгена переважає прагнення самостійно творити художній текст. Він раптово покидає навчання в інституті й починає працювати в різних сферах: продає газети, учителює, редагує письменницькі тексти, укладає словник «Фразеологія ділової мови» (разом з В. Підмогильним) і поетичну антологію, перекладає…

Київському музично-драматичному інституті Є. Плужник зустрів своє щастя — Галину Коваленко. Дослідниця життя та творчості поета Г. Токмань зазначає: «Їхні стосунки складалися парадоксально й драматично. Оточена увагою численних шанувальників, які могли стати вигідною партією, Галина закохалася саме в Євгена — гарного, високого, стрункого, чорночубого й такого дивного в словах і вчинках. Був мовчазний або саркастично-іронічний у лаконічних репліках, ніяк не домагався уваги, не упадав, не приховував свого безробіття, безгрошів’я, безхатченства (мешкав у сестри), міг без пояснень зникнути на декілька місяців — і переміг. Драма ж полягала в тому, що парубок знав про своє захворювання на сухоти й відкрито застерігав кохану, її відмовляли й подруги, але вона вирішила: “Помиратимемо разом”. Молоді побралися 1923 р., і це був саме той шлюб, який укладається на небесах».

Галина допомогла своєму чоловікові видати першу поетичну збірку «Дні» (1926). Вона без відома Євгена віднесла вірші досвідченому літературному критикові Ю. Меженку, не назвавши ім’я автора. Літературознавець був у захваті від справжньості й оригінальності віршів ще не відомого в Україні поета Є. Плужника. Уже по телефону він сказав Галині: «Знаєте, що Ви принесли? Ви принесли вірші такого поета, якого ми в житті будемо довго чекати й, дай нам Бог, щоб ми дочекалися».

Підтримали Є. Плужника й неокласики. М. Зеров залучив його до «Аспису», до якого належали всі «непролетарські» митці Києва. У 1924 р. поет приєднався до літературної організації «Ланка» (згодом — МАРС). 1927 р. виходить друком друга збірка поета «Рання осінь», у якій з’являються морські мотиви, мандрівки в просторі поєднано з подорожами в часі, але домінує позачасовий філософський погляд на буття людини, нації та людства.

Є. Плужник пробує себе в прозі й драматургії. Він пише роман «Недуга» (1928) — про внутрішній драматизм кохання, який неможливо подолати повністю. Це історія кохання директора радянського заводу Івана Орловця, пролетаря за соціальним походженням, до оперної актриси, буржуйки Ірини Завадської. Читачі тепло сприйняли твір, проте критика не підтримала прозового дебюту митця. Збереглися три п’єси Є. Плужника: «Професор Сухораб», «У дворі на передмісті», надруковані 1929 р., а віршована трагікомедія «Змова в Києві» побачила світ у 1989 р.

Третя збірка поезій «Рівновага» була завершена 1933 р. (її видали в 1943 р. Західній Європі). У ній митець розвиває вітаїстичні мотиви, що набувають нового сенсу й мистецького втілення. Поет планував написати ще й четверту збірку віршів-портретів, серед яких було б чимало іронічних, і п’яту — про кохання, проте не судилося: тоталітарний режим не дав митцеві здійснити творчі задуми.

Доля Є. Плужника була трагічною. 1934 р., поета було заарештовано й засу-джено до смертної кари за «антирадянську терористичну діяльність», як і багатьох інших талановитих митців-патріотів України. Згодом вирок пом’якшили, замінивши його на 10 років таборів, проте через сухоти й нестерпні умови відбування покарання на Соловках поет помер 2 лютого 1936 р.

Через 20 років Є. Плужника було реабілітовано: Верховний Суд скасував ви-рок і справу було припинено «за відсутністю складу злочину».

Прослухайте лекцію літературознавця Я. Цимбал про життя та творчість Є. Плужника, відкривши відео.

Поезії Є Плужника:

«ВЧИСЬ У ПРИРОДИ ТВОРЧОГО СПОКОЮ...» (1927)

Вчись у природи творчого спокою

дні вересневі. Мудро на землі,

Як від озер, порослих осокою,

Кудись на південь линуть журавлі.

Вір і наслідуй. Учневі негоже

Не шанувати визнаних взірців,

Бо хто ж твоїй науці допоможе

На певний шлях ступити з манівців?

«НІЧ... А ЧОВЕН — ЯК СРІБНИЙ ПТАХ!..» (1933)

Ніч... а човен — як срібний птах!..

(Що слова, коли серце повне!)

...Не спіши, не лети по сяйних світах,

Мій малий ненадійний човне!

І над нами, й під нами горять світи...

І внизу, і вгорі глибини...

О, який же прекрасний ти,

Світе єдиний!

Прочитавши відомості про поета та переглянувши відео, дайте відповідь на запитання:

Як вийшло так, що Є. Плужник народився в Росії, але став українським поетом?

Як офіційна критика аргументувала несприйняття поетичної творчості Є. Плужника?

Яку людину зображав Є. Плужник у своїх поезіях?

Складіть літературний паспорт до поезій Є Плужника за такою схемою:

1.Назва твору.

2.Автор.

3.Літературний рід.

4.Жанр.

5.Вид лірики (громадянська, інтимна, пейзажна).

6.Провідний мотив.

7.Художні засоби.

Увага!!!

За програмою вам потрібно вивчити напам’ять поезію Є.Плужника «Вчись у природи творчого спокою…» або «Ніч…а човен – як срібний птах!..». Учіть та знімайте відео й надсилайте.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 18

Дата: 25.10

Тема: Павло Тичина. Художнє відтворення національно-визвольного пробудження народу, уславлення борців за вільну Україну в поезіях «Одчиняйте двері…», «Пам’яті тридцяти »

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Павло Тичина. Художнє відтворення національно-визвольного пробудження народу, уславлення борців за вільну Україну в поезіях «Одчиняйте двері…», «Пам’яті тридцяти »

Теоретичний матеріал

Революцію, як і весну, П. Тичина бачив в образі прекрасної дівчини. Але чому ж тоді поезія «Одчиняйте двері…» має трагічне звучання, не суголосна з молодістю й красою? Сумний мотив навіяний страшними наслідками захоплення влади більшовиками — жорстокістю й кров’ю. Перша строфа зі світлими символами (наречена — нове життя, національне пробудження українського народу; голуба блакить — мир) протиставляється другій, що має трагічну тональність (горобина ніч — нічна гроза з бурею; кров, тьма, дощ). Цією антитезою увиразнюється контраст між світлими сподіваннями українського народу й страшними, кривавими наслідками революції. Контраст властивий і кольоровій гамі, яку малює уява читача (голуба блакить — шляхи в крові, тьма, дощ). Експресивності додають алітерація [р] (двері, наречена, серце, хорали, горобина ніч, кров, незриданні сльози) та асонанс о (голуба блакить, очі, хорали, горобина ніч, одчинились двері, шляхи в крові, сльози, дощ).

Літературознавець А. Ніковський так писав про цю поезію: «Ефект цього вірша заснований на церковній ремінісценції, на тому моменті, коли наречена входить, люди обертаються до дверей… Тичина скористався тим глибоким ефектом, котрий походить від руйнації звичайної згадки: він ламає звичайну асоціацію й замість ясного образу… дає чорний образ зливи, дикої бурі…» Контраст, напружені переживання, антигуманна дійсність — ознаки експресіонізму. Власне, переплетення символістської та експресіоністичної манер, кольоровий слух і є ознаками синтетичного стилю П. Тичини — кларнетизму.

«ОДЧИНЯЙТЕ ДВЕРІ...» (1918)

Одчиняйте двері —

Наречена йде!

Одчиняйте двері —

Голуба блакить!

Очі, серце і хорали

Стали,

Ждуть...

Одчинились двері —

Горобина ніч!

Одчинились двері —

Всі шляхи в крові!

Незриданними сльозами

Тьмами

Дощ...

Вірш-реквієм «Пам’яті тридцяти» належить до громадянської лірики. П. Тичина присвятив його студентам, які під час бою під Крутами (неподалік Ніжина) січні 1918 р. потрапили в полон до більшовиків. Після страшних знущань їх стратили. Молодих героїв поховали на Аскольдовій могилі в Києві. Поет називає юних захисників «українським цвітом», а ворогів — Каїном (тобто братовбивцями).

Провідний мотив вірша — самопожертва молодих патріотів заради Бать-ківщини. Автор утвердив у ньому ідею патріотизму й гуманізму, засудивши зраду, жорстокість і терор. Світла картина природи («Квітне сонце, грає ві тер / І Дніпро-ріка...») увиразнює неприродність смерті молодих людей — тяжку втрату для України.

Пам’яті тридцяти (1918)

На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів українців,

Славних, молодих…

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! —

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадника рука? —

Квітне сонце, грає вітер

І Дніпро ріка…

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай! —

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

славою святих. — На

Аскольдовій могилі

Поховали їх.

1.Складіть літературний паспорт до кожного вірша за таким планом:

Назва твору.

Автор.

Літературний рід.

Жанр.

Вид лірики (громадянська, інтимна, пейзажна).

Провідний мотив.

Художні засоби.

Увага!!!

За програмою вам потрібно вивчити напам’ять одну з вивчених поезій П.Тичини. Учіть та знімайте відео й надсилайте.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 16-17

Дата: 24.10

Тема: Активні і пасивні дієприкметники

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Активні і пасивні дієприкметники

Спостереження

1. Головуючий на зборах наголосив на тому, що домінуючим у цій справі має бути положення діючого, а не бувшого законодавства.

2. Голова зборів наголосив на тому, що основним у цій справі має бути положення чинного, а не колишнього законодавства

ü У якому реченні вжито неприродні для української мови слова?

ü Якою дієслівною формою вони є?

Теоретичний матеріал

Активні дієприкметники творяться лише від неперехідних дієслів. Активні дієприкметники бувають доконаного і недоконаного виду.

Активні дієприкметники доконаного виду творяться, як і минулий час, від основи неозначеної форми дієслова доконаного виду за допомогою суфікса -л(ий): посиві(ти) — посивілий, підупа(сти) — підупалий. При цьому суфікс основи -ну- в процесі словотворення випадає: зів’я(нути) — зів’ялий.

Увага! Суфікси -ш(ий), -вш(ий), -вш(ийся) в українській мові для творення дієприкметників не використовуються: не “посинівший”, а посинілий; не “висохший”, а висохлий; не “розчервонівшийся”, а розчервонілий.

Активні дієприкметники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу дієслова за допомогою суфікса -уч(ий) для І дієвідміни і -ач(ий) для II дієвідміни. Для цього досить дієслово поставити в 3-й особі множини теперішнього часу (що роблять?) і -ть замінити на -ч(ий): несуть — несучий, радіють — радіючий, лежать — лежачий, скриплять — скриплячий.

Увага! Активні дієприкметники недоконаного виду (на -учий, -ачий) вживаються рідко, і то без залежних слів: Не бійся гостя сидячого, а бійся стоячого (Нар. творчість). Умираючий промінь сонця падає на березу, кривавить білу кору (А.Шиян). Здалеку долітають завмираючі гуки музики (І.Нечуй-Левицький). Нудьгуючими очима дивився він на село (З.Тулуб).

Як неприродні, штучні сприймаються ті самі дієприкметники, коли їх вжито із залежними словами: Не бійся гостя, сидячого за столом. Поволі вмираючий на заході промінь сонця кривавить білу кору берези. Здалеку долітають завмираючі в ранковій тиші гуки музики. Нудьгуючими від пересичення очима дивився він на село. У такому разі їх слід замінити:

а) підрядним означальним реченням: Не бійся гостя, що сидить за столом;

б) дієприслівником: Промінь сонця, поволі вмираючи на заході, кривавить білу кору берези;

в) способовою формою дієслова: Здалеку долітають гуки музики й завмирають у ранковій тиші;

г) пасивним дієприкметником: Знудженими від пересичення очима дивився він на село.

Частіше активні дієприкметники недоконаного виду використовуються в термінологічних словосполученнях: блукаючий нерв, крокуючий екскаватор, несуча поверхня крила, ведуче колесо, резонуюча камера, ріжучий диск, діючий вулкан, тонізуючі речовини. Але й тут їх намагаються по можливості уникнути. Наприклад, замість “оточуюче середовище” тепер кажуть: навколишнє середовище, довкілля, оточення; замість “ріжучий інструмент” — різальний інструмент; замість “спрямовуюча рейка” — напрямна рейка; замість “узагальнююче слово” — узагальнювальне слово; замість “уточнюючий член речення” — уточнювальний член речення тощо.

Пасивні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку хтось виконує над предметом: написаний (сестрою), здійснений (мною), розбитий (вітром). Їх утворюють за допо-могою суфіксів -н-, -ен-, -т-.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Прочитайте словосполучення й виконайте завдання.

Годуюча мама, миючі засоби, комплектуючі деталі, хвилююча зустріч, пануюча ідея, навчаючий комплекс, освіжуючий напій, знеболюючий засіб, плачуча дитина, діючий закон, радіюча дівчина, вимираючий вид, радіючий учень, оточуючі люди, розвиваюча країна, керуючий колективом, створюючий проблеми, завершуючий етап, правлячі кола, слідуюча зупинка.

ü Замініть активні дієприкметники на природні відповідники, скориставшись способами заміни, що викладені в теоретичній частині.

ü З п’ятьма відредагованими словосполученнями складіть і запишіть речення.

1. Від наведених дієслів утворіть пасивні дієприкметники; де це мож-
ливо, похідні від них та паралельні форми з суфіксами -н- (ий), -ен-
(ий), -т- (ий).

Повідомити, попередити, посилити, гоїти, напоїти, жати, дути,
дерти, одягнути, замкнути, молоти, пороти, плутати, клепати, ру-
бати.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 14-15

Дата: 20.10

Тема: Контрольна робота. Морфологічна норма. Тести

Зміст: Тестові завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Морфологічна норма

Тестові завдання

1.Лише прикметники записано в рядку

А шкіряний, левовий, кожний

Б весняний, знаний, бетонний

В лисячий, танцюючий, ветхий

Г кварцовий, дужий, двозонний

2. Помилку у творенні присвійного прикметника допущено в рядку

А бабусин

Б матусин

В Оленин

Г Ольгин

3.Ступені порівняння можна утворити від усіх прикметників рядка

А дорогий, тяжкий, тривожний

Б дешевий, швидкий, хворий

В далекий, милий, лисий

Г тонкий, глибокий, карий

4.Правильно утворено форми ступенів порівняння всіх прикметників рядка

А дешевший, найсвітліший, більш ніжніший

Б вигідніший, скромніший, якнайцікавіший

В більш точний, найбарвистіший, презлий

Г старіший, найпомітніший, самий веселий

5. Лише числівники записано у варіанті

А шостий, двадцять, тридцятеро

Б одинадцять, тридцятий, п’ятірка

В вісімсот, шістнадцятеро, третина

Г дванадцятий, двадцятеро, надвоє

6. Помилку допущено в узгодженні числівника з іменником у варіанті

А троє дівчат

Б четверо воріт

В п’ятеро поросят

Г шестеро директорів

7. Помилку допущено в узгодженні числівника з іменником у варіанті

А півтора місяці

Б півтори паляниці

В дві треті пляшки

Г одна друга каструлі

8.Правильною є відмінкова форма числівника в рядку

А (на) чотиристах двадцятьох

Б дев’яностами дев’ятьома

В восьмидесятьом трьом

Г ста шістдесятьома

9.Правильною є відмінкова форма числівника в рядку

А дев’ятиста сімдесяти одного

Б восьмистам семидесяти трьом

В ста вісімдесятьома шістьома

Г семисот шістдесятьом двум

10.Лише незмінні форми дієслова записано в рядку

А розпочати, надівши, заклопотане

Б закинути, виникаючи, поранено

В оголосити, уздрівши, узгоджую

Г звабити, загортаючи, смажений

11. Лише дієслова доконаного виду записано в рядку

А дати, перемогти, зміцнювати

Б змити, мовити, розмалювати

В сходив, усвідомила, читатиме

Г запасся, увібгає, розмалювала

12. Лише пасивні дієприкметники записано в рядку

А розбуджений, розкритий, знаний

Б прибраний, навислий, затертий

В замерзлий, варений, названий

Г уживаний, потемнілий, битий

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 13

Дата: 18.10

Тема: Складні випадки словозміни дієслів дати, їсти, відповісти, бути

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Складні випадки словозміни дієслів дати, їсти, відповісти, бути

СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Прочитайте уривок з пісні та виконайте завдання.

І я б не боявся, та ти наступаєш,

Та ти наступаєш, ти на абордаж.

Мені би мовчати, але ти все знаєш.

Мені би тікати, але ж ти не даш.

С.Вакарчук

1.Знайдіть граматичну помилку у вживанні дієслова.

2.Цю помилку, на вашу думку, допущено свідомо (з метою римування) чи через незнання морфологічних норм української мови?

Теоретичний матеріал

Особові дієслова змінюються за особами й числами. Особові закінчення залежать від дієвідміни. Є два способи визначення дієвідміни.

І. За формою 3-ї особи множини (вони що (з)роблять?)

І дієвідміна	ІІ дієвідміна

-уть (-ють) → -е- (-є-)	-ать (-ять) → -и- (-ї-)

пишеш, бо пишуть	спимо, бо сплять

Якщо, поставивши дієслово в 3-ю особу множини, ви вагаєтеся щодо закінчення (наприклад, борються чи боряться), то треба перейти до другого способу визначення дієвідміни.

ІІ. За основою інфінітива (що (з)робити?)

Щоб визначити дієвідміну, треба з’ясувати, який суфікс стоїть перед -ти в інфінітиві, також випадає він чи ні в 1-й особі однини. Радимо застосовувати поданий алгоритм.

Який суфікс перед -ти?

	-а- (після шиплячого), -и-, -і-, -ї-
	так	ні


випадає в 1-й ос. одн.	не випадає в 1-й ос. одн.	І дієвідміна
ааа

Так І дієвідміна

ІІ дієвідміна

Наприклад, у слові закінчити перед суфіксом -ти стоїть суфікс -и-, що в 1-й особі однини випадає (закінчую), отже, це дієслово ІІ дієвідміни: закінчиш, закінчать.

Дієслово боротися належить до І дієвідміни, бо перед -ти стоїть -о-, а не один з наведених в алгоритмі суфіксів.

Дієслово шити належить до І дієвідміни, бо перед суфіксом -ти стоїть -и-, що в 1-й особі однини не випадає (шию).

Винятки: І дієвідміна: хотіти, сопіти, гудіти, ревіти, іржати

ІІ дієвідміна: боятися, стояти, бігти, спати

Визначаючи дієвідміну, зважайте на вид дієслова: закінчувати — І дієвідміна, бо суфікс -а- стоїть не після шиплячого (закінчуєш, закінчують); закінчити — ІІ дієвідміна, бо перед -ти стоїть випадне -и- (закінчуєш, закінчують).

Дієслова дати, їсти й …вісти (розповісти, відповісти, доповісти…) не належать до дієвідмін і відмінюються своєрідно.

		Однина			Множина

1-а ос.	дам	їм	відповім	дамо	їмо	відповімо

2-а ос.	даси	їси	відповіси	дасте	їсте	відповісте

3-я ос.	дасть	їсть	відповість	дадуть	їдять	відповідять

Дієслово бути в усіх особах теперішнього часу має форму є.

Дієслова на -вісти без префікса не вживають. У сучасній мові форми доповідять, розповідять, відповідять використовують рідко. Частіше вживають описові форми дадуть відповідь, зроблять доповідь, розкажуть.

1. Визначте дієвідміну дієслів за основою інфінітива й запишіть їх у дві колонки: 1) І дієвідміна; 2) ІІ дієвідміна.

Звати, спати, аналізувати, лікувати, оголити, іржати, мочити, займати, наближати, калічити, ясніти, отруїти, колоти.

2. Перепишіть речення, уставивши пропущені літери.

Що посі..ш, те й пожнеш (Нар. тв.). 2. Куди страшніша ворога байдужість тих, заради кого бор..шся (О. Бондарчук). 3. Ти зна..ш, що ти — людина? (В. Симоненко) 4. Любая, милая, чи засмучена ти ход..ш, чи налита щастям вкрай. 5. Ви зна..те, як липа шелестить?.. (П. Тичина). 6. Бач..ш: між трав зелених, як грудочки, пташата (В. Підпалий). 7. Чого ви гуд..те так грізно? До моря, знаєте, вам зась! (І. Котляревський). 8. Якщо ви хоч..те від серця полюбити, навчіться спершу від душі прощати (протоієрей Роман). 9. Сто..мо, біж..мо, лет..мо — і усе це на місці (Ю. Іздрик). 10. Ми не тон..мо в воді, бо звичайні жолуді (О. Радченко). 11. Не можу забути! Не го..ться рана! (І. Франко).

Підкресліть граматичні основи.

Знайдіть односкладні речення, визначте вид кожного з них, надпишіть його над відповідним реченням.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 12

Дата: 17.10

Тема: Дієслово, дієслівні форми

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Дієслово, дієслівні форми

Спостереження

Прочитайте речення й виконайте завдання (усно)

Світає. Хмариться. Дощить. І знову очікую сонце.

Світанок. Хмарність. Дощ. І знову очікування сонця.

Реченнями якої колонки передано картини природи й стан людини більш динамічно?

Завдяки чому досягнуто такий ефект?

Теоретичний матеріал

Дієслово — самостійна частина мови, що означає дію або стан предмета й відповідає на питання що робити? що робив? що робить? що робитиме? та ін.: жевріти, мусив, підтанцьовує, чавитиме. Найчастіше воно є присудком. Дієслово має п’ять форм: дві змінні (особове дієслово й дієприкметник) і три незмінні (інфінітив, дієприслівник і безособове дієслово).

Форма	Значення			Питання	Приклади
дієслова

інфінітив	дія або стан предмета без			що робити?	виконувати, розбити
(неозначена	вказівки	на особу,	рід,	що зробити?
форма)	число, спосіб і час

особове	дія або стан предмета			що роблю?	виконую, розбивала,
дієслово				що робила?	виконуватимуть
				що робитимуть?

безособове	дія або стан предмета без-			що відбувається?	світає, морозить,
дієслово	відносно до виконавця			що зроблено?	виконано, розбито

дієприкметник	ознака предмета за		його	який? яка? яке?	виконаний, розбитий
	дією або станом			які?

дієприслівник	додаткова	дія або	стан	що роблячи?	виконуючи,
	предмета			що зробивши?	розбивши

Дієслова мають вид — доконаний (що зробити?) і недоконаний (що робити?). Особові дієслова бувають дійсного способу (мають час — теперішній, минулий, майбутній), умовного (їх уживають з частками б і би) і наказового. Вони змінюються за особами (1-а, 2-а, 3-я особи) і числами (однина, множина). У формі однини минулого часу можна визначити рід.

Дієприкметники бувають активні й пасивні, теперішнього й минулого часу. Вони змінюються за родами, числами й відмінками, як прикметники. Розрізняють безособові дієслова й безособові форми на -но, -то. Безособові дієслова позначають стан людини чи природи (нудить, світає), а безособові форми на -но, -то — результат дії або дію без вказівки на виконавця (зруйновано, розбито).

1. Знайдіть дієслова й визначте форму кожного з них.

Читати, читання, прочитавши, читаний, читаю, прочитано; збайдужілий, байдуже, байдужіти, байдужий, байдужітимеш; морозить, морозно, заморозити, мороз, заморожено, заморо-зивши, морожений; дрібний, подрібнено, дрібно, дріботіти, подріботівши, дріботіння; світати, освітлення, світити, освітлено, засвітивши, світиш, світло.

2. Розгляньте світлини, прочитайте коментар і виконайте завдання (завдання за бажанням).

Коментар. На світлинах ви бачите графіті англійського художника Бенксі. Цим зображенням він порушив проблему індустріалізації міст. Коли розглядаємо першу світлину, то складається враження, що хлопчик ловить сніг, який падає з неба. Але якщо зазирнути за ріг (світлина праворуч), то стає зрозуміло, що то попіл від багаття в контейнері. Робота створена індустріальному районі Уельсу, неподалік від одного з найбільших у Європі сталеливарних заводів.

Напишіть вільне есе (0,5 стор.) на екологічну тему, порушену художником Бенксі.

Використайте різні форми дієслів.

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 17

Дата: 14.10

Тема: Павло Тичина. Поєднання тенденцій символізму, неоромантизму, експресіонізму, імпресіонізму в поезіях «О панно Інно…», «Ви знаєте, як липа шелестить…»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Павло Тичина. Поєднання тенденцій символізму, неоромантизму, експресіонізму, імпресіонізму в поезіях «О панно Інно…», «Ви знаєте, як липа шелестить…»

Теоретичний матеріал

Свій стиль і світосприймання П. Тичина якнайповніше втілив у збірці «Соняшні кларнети» (1918 р., вийшла друком 1919 р.). У ній передано переживання молодої людини, яка тонко відчуває ритми природи, сонячні спалахи, сприймає світ природи як оркестр і мріє про світлу любов і щасливе життя. Поет поєднав традиційні прийоми з новаторськими, з багатьох стилів витворив свій, неповторний, відомий у літерату- рознавстві як кларнетизм.

Кларнетизм — термін на позначення стилю ранньої лірики П. Тичини. Кларнетизм виражається за допомогою багатьох поетичних засобів: звукових (асонанс, алітерація, звуконаслідування, анафора, епіфора), зорових (епітет, метафора, індивідуально-авторські слова) і формальних (розміщення строф і рядків). Ознаки кларнетизму:

Ø музикальність і ритмічність строф;

Ø асоціювання — митець не копіює навколишній світ, а передає мінливі асоціативні враження;

Ø символізм поетичної мови — майже кожне слово стає символічним натяком, про що прямо сказати не можна, адже воно неосяжне й невловиме.

Кларнетизм характеризують такі поняття, як «кольоровий слух», «слуховий колір», «аристократичність духу», «поетичний всесвіт», «філософська ідея всеєдності.

Читацька майстерня

«ВИ ЗНАЄТЕ, ЯК ЛИПА ШЕЛЕСТИТЬ...» (1911)

Ви знаєте, як липа шелестить

у місячні весняні ночі?

Кохана спить, кохана спить,

піди збуди, цілуй їй очі.

Кохана спить...

Ви чули ж бо: так липа шелестить.

Ви знаєте, як сплять старі гаї? —

Вони все бачать крізь тумани.

Ось місяць, зорі, солов’ї...

«Я твій», — десь чують дідугани.

А солов’ї!..

Та ви вже знаєте, як сплять гаї!

«О ПАННО ІННО, ПАННО ІННО!..» (1915)

О панно Інно, панно Інно!

Я — сам. Вікно. Сніги...

Сестру я Вашу так любив — Дитинно, злотоцінно.

Любив? — Давно. Цвіли луги...

панно Інно, панно Інно,

Любові усміх квітне раз —

ще й тлінно.

Сніги, сніги, сніги…

Я Ваші очі пам’ятаю,

Як музику, як спів.

Зимовий вечір. Тиша. Ми.

Я Вам чужий — я знаю.

хтось кричить: «Ти рідну стрів!»

І раптом — небо... шепіт гаю…

О ні, то очі Ваші. — Я ридаю.

Сестра чи Ви? — Любив...

Для кращого розуміння поетичної творчості українського поета, Павла Тичини, подивіться відео: ЗНО Українська література П Тичина «Ви знаєте, як липа шелестить», «О панно Інно»

Створіть літературний паспорт до поезій П.Тичини: «О панно Інно…», «Ви знаєте, як липа шелестить…» за таким планом:

1.Назва твору.

2.Автор.

3.Літературний рід.

4.Жанр.

5.Вид лірики (громадянська, інтимна, пейзажна).

6.Провідний мотив.

7.Художні засоби.

Творче завдання (за бажанням на високий рівень)

Напишіть коротке есе (0,5-1.стор.) на тему: «Чому П.Тичина означив свої поетичні кларнети епітетом соняшні?»

Увага!!!

За програмою вам потрібно вивчити напам’ять одну поезію П. Тичини «Арфами, арфами…», «О панно Інно…» або «Ви знаєте, як липа шелестить…». Учіть та знімайте відео й надсилайте.

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 16

Дата: 14.10

Тема: Павло Тичина. Основне з життя і творчості поета. Поезія «Арфами, арфами…»

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Павло Тичина. Основне з життя і творчості поета. Поезія «Арфами, арфами…»

Спостереження

Переглянувши відео Не такий, до якого ми звикли - історія Павла Тичини,

поміркуйте: таким ви уявляли Павла Тичину?

Теоретичний матеріал

Павло Григорович Тичина

(1891-1967) поет-символіст

Поет світового масштабу;

дивний мрійник з очима дитини і розумом філософа;

хліборобський (селянський) Орфей;

бард Центральної Ради.

Народився в с. Піски Чернігівської області в родині дяка. Отримав музичне виховання, грав на флейті, гобої, кларнеті, бандурі, піаніно та ін. Навчався у Чернігівській духовній семінарії, потім – у Київському комерційному університеті, який не закінчив у зв’язку з революцією. Працював в хорі (спочатку солістом, а потім – диригентом). Працював у газеті «Нова рада»(1917), у журналі «Літературний вісник»(1918-1919). Міністр освіти УРСР (1943–1948). Лауреат Сталінської премії (1941). Голова Верховної Ради (1953-1956). Лауреат Шевченківської премії (1962). Герой Соціалістичної Праці (1967). Перший вірш «Блакить мою душу обвіяла» у 1907 р. У 1911 р. після прослухання вірша Тичини «Розкажи, розкажи мені, поле..» Коцюбинський заявив: «Серед нас справжній поет».

Вірші:

1912 р. «Ви знаєте, як липа шелестить»

1914 р. «Арфами, арфами»

1915 р. «О, панно Інно..»

1918 р. «Золотий гомін»

1918 р. «Пам’яті 30» (присвячений бою під Крутами)

1919 р. «Революційний гімн»

1933 р. «Партія веде»

З другої половини 1920-х р. змушений був писати на замовлення партії влади.

Збірки:

1918 р. «Сонячні кларнети»

1920 р. «Плуг»

1920 р. «Замість сонетів і октав»

1921 р. «В космічному оркестрі»

1924 р. «Вітер з України»

Створив унікальний кларнестичний стиль.

Читацька майстерня

«АРФАМИ, АРФАМИ…» (1914)

Арфами, арфами —
золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Думами, думами —
наче море кораблями, переповнилась блакить
Ніжнотонними:
Буде бій
Вогневий!
Сміх буде, плач буде
Перламутровий...
Стану я, гляну я —
скрізь поточки як дзвіночки, жайворон
як золотий
З переливами:
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Любая, милая,-
чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям
вкрай.
Там за нивами:
Ой одкрий
Колос вій!
Сміх буде, плач буде
Перламутровий...

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя й творчість Павла Тичини.

Розкажіть про жінок у житті Павла Тичини. (письмово)

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 10-11

Дата: 11.10

Тема: Числівник. Складні випадки узгодження й відмінювання числівника

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Числівник Складні випадки узгодження й відмінювання числівника

Спостереження

Прочитайте речення, уживши на місці крапок потрібні закінчення.

Ми купили три кілограм.. бананів. Для приготування соку потрібно два з половиною апельсин.. .

Чи виникли у вас труднощі з добором правильних закінчень?

Опрацювавши теоретичний матеріал, перевірте, чи правильно ви дібрали закінчення.

Теоретичний матеріал

Числівник — самостійна частина мови, що означає кількість або порядок предметів при лічбі й відповідає на питання скільки? котрий? Наприклад: сім, двадцять чотири, одна друга, дев’ятий. Числівники змінюються за відмінками, а деякі — за родами й числами.

	Розряди числівників за значенням

кількісні числівники		порядкові числівники

число, кількість — скільки?		порядок при лічбі — котрий?

власне кількісні	чотири	восьмий,
		сорок дев’ятий,
дробові	дві треті	сорок дев’ятий,
		тисяча дев’ятсот сімдесят третій
неозначено-кількісні	кільканадцять

збірні	шестеро

Збірні числівники можуть утворюватися лише від числівників два–двадцять і три дцять: двоє, семеро, п’ятнадцятеро, тридцятеро. Уживають також пестливі форми двійко, трійко.

Узгодження числівника з іменником

Числівник один (одна, одно, одне, одні) узгоджується з іменником у роді, числі й відмінку: одна пісня, одного посібника, одні окуляри.

Числівники два, три, чотири узгоджуються з іменниками у формі називного відмінка множини: два фахівці, три сценарії, чотири вагони, два з половиною абрикоси. Іменники ІV відміни, а також із суфіксом -ин-, що зникає у формах множини, набувають форми родового відмінка однини: два імені, три поросяти; два громадянина, три селянина, чотири киянина. АЛЕ: два грузини, три новини, бо суфікс -ин- не зникає в множині.

Числівники від п’яти й більше узгоджуються з іменниками у формі родового відмінка множини: п’ять озер, сорок будинків, сім з половиною абрикосів.

Іменники після складених числівників узгоджуються з останнім компонентом: тридцять чотири автомобілі, тридцять п’ять автомобілів.

З дробовими числівниками іменники узгоджуються у формі родового відмінка однини: три п’яті години, нуль цілих і шість десятих бідона, півтора яблука, півтори тонни

Чисельник звичайного дробу треба читати тільки в називному відмінку, а знаменник — залежно від значення чисельника. Якщо чисельник від 2 до 4, то знаменник може бути як у називному, так і в родовому відмінках множини:— дві треті або дві третіх; — три сьомі або три сьомих. Якщо чисельник 5 і більше, то знаменник треба читати тільки в родовому відмінку множини:— п’ять сьомих;— дев’ять тринадцятих. У мішаних дробах цілу частину читають у називному відмінку + і + прикметник цілих: 747 — сім цілих і чотири сьомі або сім цілих і чотири сьомих.

Десяткові дроби треба читати за схемою «натуральне число в називному відмінку цілих і дробова частина в називному відмінку + десятих/сотих/тисячних»: 2,3 — дві цілих і три десятих; 7,65 — сім цілих і шістдесят п’ять сотих. Якщо натуральне число й числівник дробової частини виражені одиницею або закінчуються на одиницю, то весь запис треба ставити в називний відмінок: 1,1 — одна ціла й одна сота; 21,31 — двадцять одна ціла й тридцять одна сота.

Збірні числівники вживаються з іменниками, що є:

назвами істот чоловічого роду: двоє друзів, п’ятеро хокеїстів;

назвами тварин середнього роду на -а (-я): троє телят, семеро козенят;

назвами неістот середнього роду: троє вікон, семеро відер;

множинними: троє дверей, четверо штанів.

З іменниками чоловічого й середнього роду можна вживати як кількісні, так і збірні числівники: два хокеїсти і двоє хокеїстів, три теляти і троє телят.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Виправте, де потрібно, помилки в узгодженні числівників з іменниками й випишіть відре даговані словосполучення.

Семеро дівчат, двоє кошенят, трійко каченят, три професора, чотири олівця, півтора дні, двоє ножиць, два друзі, чотири лікарки, три осетина, два громадянина, чотири слобожанини, два племені, три поросяти, п’ятеро артисток, три бригадира, сімдесят чотири учнів, одна друга кімнати, шістдесят три літаки, два чоловіка й три жінки.

2.Напишіть вільне есе про свою заповітну мрію. (пишемо вільне есе: довільна форма й стиль викладу, довільна структура, наявність позиції автора, обсяг: 0,5-1 стор., достатньо-високий рівень).

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 9

Дата: 10.10

Тема: Контрольне есе «Читання робить нас кращими»

Зміст: Теоретичне матеріал

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольне есе «Читання робить нас кращими».

Теоретичний матеріал

Вимоги до есе

1.Обсяг – 2 сторінки тексту ( близько 200 слів).

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

7. Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Практична робота: написання есе на тему «Читання робить нас кращими» Виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи,пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ)

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 8

Дата: 10.10

Тема: Прикметники, що перейшли в іменники

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Прикметники, що перейшли в іменники

Теоретичний матеріал

Перегляньте відео та пригадайте відомості про прикметник: Прикметник як частина мови

Прикметники можуть утрачати здатність виражати ознаки предмета і набувати здатності називати предмети і явища. Такі прикметники переходять в іменники. У мовленні вони вживаються для називання осіб або предметів і можуть мати при собі означення.

ПОРІВНЯЙТЕ: черговий учень — старанний черговий; хворий юнак — слухняний хворий; вихідний день — очікуваний вихідний.

Перехід прикметників в іменники, або їх субстантивація , відбувається тоді, коли прикметники втрачають власні ознаки й виконують функції іменників, виступаючи в реченні в ролі підмета чи додатка.

Субстантивовані прикметники відповідають на питання хто? що?

Субстантивація буває п о в н о ю , коли прикметник постійно вживається в ролі іменника: набережна,лісничий, пальне, їдальня, учительська, колискова, ставши власне іменником прикметникової форми.Сюди належить велика група власних географічних назв і прізвищ:Рівне, Лебедин, Львів, Грозний,Гур’їв, Коцюбинський, Підмогильний. Багряний та ін.

При неповній субстантивації прикметники поряд з власною функцією (означення або іменна частинаскладеного присудка) можуть вживатися й у ролі іменників (підмета або додатка): майбутнє, сучасне, прийдешнє, зовнішнє, вчений, старший, молодий, посівна, військовий, пернаті, диспетчерська, пряма, дотична.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо ,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1. Прочитайте. Визначте слова, які з прикметників перейшли в іменники. Укажіть відмінки цих слів.

1.Не скупий володіє багатством, а воно ним. 2. Потрібний, як лисому гребінь. 3. Це такий, що не уступить ні кінному, ні пішому (Народна творчість). 4. Вперед мерщій, вперед, мій карий (М. Чирський). 5. І для любої розмови мила вийшла на поріг (Б. Сосюра).

6.Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє (О. Довженко). 7.Хіба минає все минуле? (Леся Українка ). 8.Не забувайте незабутнє… І не знецінюйте коштовне. Не загубіться у юрбі. Не проміняйте неповторнена сто ерзаців у собі! (Л. Костенко). 9.Старі правду кажуть: два хитрихмудрого не переважать (Нар. творчість).

Успіхів у навчанні!

Навчальний предмет: українська мова

Група: 61

Урок: № 6-7

Дата: 05.10

Тема: Прислівник. Ступені порівняння

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Прислівник. Ступені порівняння

Теоретичний матеріал

Прислівником називається незмінна самостійна частина мови. Вона виражає:

1. ознаки дії, коли залежить від дієслова або його форми - дієприслівника: злетіти (як?) раптом; повернувшись (куди?) додому. У реченні виступає обставиною;

2. ознаку іншої ознаки, коли залежить від прикметника, дієприкметника або іншого прислівника: надзвичайно цікавий, урочисто проголошений, занадто голосно. У реченні виступає обставиною;

3. ознаку предмета, коли залежить від іменника: вікно (яке?) навпроти; кава (яка?) по-турецьки. Виступає в реченні означенням.

Деякі прислівники простої форми вищого ступеня порівняння можуть утворюватися від різних коренів. Наприклад: добре - краще, погано - гірше, багато - більше.

В окремих прислівниках відбувається чергування приголосних:

1) [г] + [ш] → [жч] (дорого → дорожче);

2) [ж] + [ш] → [жч] (дуже → дужче);

3) [з’] + [ш] → [жч] (вузько → вужче).

Окрім цього, при творен іпростої форми вищого ступеня порівняння в окремих прислівниках випадають суфікси -к-, -ок- перед суфіксом -ш- (швидко → швидше, широко → ширше).

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української мови та пишіть розбірливо,каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Записати текст. Підкреслити прислівники, визначити їх ступені порівняння.

Значно краще людині живеться, коли у неї є друзі. Вони швидко приходять на допомогу, зараджують у біді, найтепліше зустрічають, дають поради і радіють її успіхам. Дружба – безцінний скарб, який потрібно оберігати. Найгірше, коли цей скарб втрачається. І людина, як одиноке зів’яле дерево, залишається сама.

2.Утворити просту і складену форми вищого ступеня порівняння прислівників від слів: гарно, рано, далеко, зручно, часто, швидко, просто, важко.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 15

Дата: 04.10

Тема: Авангардні тенденції в українській літературі 1920-х років. Поет-футурист М. Семенко - сміливий експериментатор

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Авангардні тенденції в українській літературі 1920-х років. Поет-футурист М. Семенко - сміливий експериментатор

Теоретичний матеріал

У цей час нові підходи запропонував авангардизм, що проявився в різних течіях: футуристи культивували урбаністичні мотиви, поклонялися технічним винаходам; найбільшу революцію здійснили кубісти, зображаючи дійсність за допомогою геометричних форм, а довели її до логічного завершення абстракціоністи, відмовившись від ілюзорно-предметного зображення дійсності й використавши кольорові плями, геометричні фігури, лінії та інші засоби.

Сюрреалісти сполучали майже фотографічну натуралістичність мазка з фан-тастичністю, поєднували несумісне. Твори конструктивістів характеризувалися суворістю, геометризмом, лаконічністю форм і зовнішньою монолітністю. Авангардизм в історії українського живопису відтворили О. Архипенко, О. Богомазов, О. Екстер, К. Малевич, І. Падалка, А. Петрицький, В. Татлін та ін.

На жаль, багато видатних художників було репресовано й знищено комуністичним режимом. У тоталітарному суспільстві 1930-х років владою був проголошений соцреалізм — художній метод, який прийшов на зміну «буржуазному» модернізму й базувався на народності, героїзмі трудящих, монументальності й уславленні комуністичних вождів.

Теорія літератури

Український літературний авангард виник як різка реакція на традиційні напрями в літературі.

Авангард (фр. avant — спереду й garde — передовий загін) — літературний напрям, що характеризується радикальним новаторством і схильністю до експериментів. Головна мета — очищення шляху для нового, що має прийти в мистецтво.

Авангардисти заперечували та викривали через висміювання й пародіювання застарілі ідеї та форми, постійно експериментували, оновлюючи погляди на світ і мистецькі засоби. Однак часто створення зовсім нового залишалося недосяжним через свою утопічність.

Авангардизм виявився в різних модерних течіях — в абстракціонізмі, дадаїзмі, конструктивізмі, кубізмі, сюрреалізмі, футуризмі.

Футуризм (фр. futurum — майбутнє) — авангардний напрям, що заперечував класичну спадщину, намагаючись зруйнувати всі традиції та прийоми старого мистецтва, створюючи новий стиль. Футуризм — це мистецтво, яке відображає епоху технічного прогресу. Його спрямування можна визначити трьома м: місто, машина, маса.

Основними ознаками футуризму є:

v урбаністичні мотиви — зображення міста як головного місця подій, естетика машинної індустрії;

v культ надлюдини, яка змінює світ за допомогою техніки;

v епатажність (поведінка, що порушує загальноприйняті норми та правила);

v прагнення створити мистецтво майбутнього.

Футуристи «випускали слова на волю» (М. Семенко), звільняли вірш від збігу фраз і віршованого рядка, легко творили нові слова, уводили в поезію дисонанси, що мало передавати ритм нової доби.

Засновником футуризму вважають італійського письменника Ф. Т. Марінетті, який 1909 р. своїм «Маніфестом футуристів» закликав знищувати панівні мис-тецькі форми ХІХ ст. й культивувати «телеграфний стиль». Футуризм яскраво проявився в російській поезії, зокрема у творчості В. Маяковського, В. Хлєбникова й Б. Ліфшиця. В українській літературі футуризм започаткував М. Семенко. До найпомітніших представників цього літературного руху належать О. Влизько та Ґео Шкурупій.

Український авангард в образотворчому мистецтві представлений творчістю О. Архипенка, О. Богомазова, Д. Бурлюка, О. Екстер, В. Єрмилова, А. Петрицького, В. Татліна та ін.

Михайль Семенко (1892–1937)

Михайль (Михайло) Семенко народився 31 грудня 1892 р. в с. Кибинцях, що на Полтавщині, у родині письменниці та волосного писаря. Навчався в реальних училищах Хорола й Кременчука, вищу освіту здобував у Петербурзькому психоневрологічному інституті, паралельно відвідував клас скрипки в консерваторії. У Петербурзі юнак захопився футуристичними ідеями, саме тут він розпочав свою літературну працю. Перша поетична збірка М. Семенка «Прелюди» вийшла друком 1913 р. за сприяння київського угруповання символістів «Українська хата», 1914 р. були надруковані дві наступні збірки — «Дерзання» і «Кверофутуризм», які й розпочали історію українського футуризму.

Коли 1914 р. розпочалася Перша світова війна, М. Семенка мобілізували на Далекий Схід, у Владивосток, де він служив телеграфістом. Тут поет написав збірки «П’єро здається» і «П’єро кохає», випробувавши себе в імпресіонізмі й символізмі. Зміна мистецьких настроїв пов’язана з романтичною та водночас сумною любовною історією. Грубий та іронічний поет маскує себе в образі ліричного героя П’єро. Михайлю Семенку з молодою дружиною Лідією Горенко довелося пережити громадянську війну, Гетьманщину, Директорію, білогвардійський терор. Коли до влади прийшов Денікін, поета заарештували й кинули до Лук’янівської в’язниці, і тільки дивом М. Семенко уникнув долі розстріляних М. Чумака й Г. Михайличенка, разом з якими очолював літературнохудожній журнал «Мистецтво». У Києві, а потім у Харкові провідний футурист України випускає періодичні видання: «Український журнал», «Фламінго», «Альманах трьох», «Катафалк искусства» (рос.), «Сема-фор у майбутнє». У середині 1920-х років митець працював режисером на Одеській кіностудії.

Семенко створює мистецьку групу «Нова генерація» (1927–1930) й од-нойменний щомісячний часопис. Навколо нього гуртується талановита мо-лодь. Письменник захоплюється деструкцією й претендує на керівну роль у літературному процесі. Проте інші літературні об’єднання (МАРС, ВАПЛІТЕ, «київські неокласики», «Ланка») досягають більших успіхів у модернізації лі-тератури. Засмучений М. Семенко намагається дискредитувати ці літературні угруповання перед комуністичною владою, яка спочатку охоче користується такою «допомогою», а згодом свій гнів скеровує проти поета. У 30-х роках ХХ ст. футуризм було заборонено, як ворожий, а М. Семенко, піддавшись тиску, визнав «помилковість» своїх позицій та перейшов до офіційного соцреалістич-ного стилю. Він прославляє вождів і компартію в збірках «Сучасні вірші» (1931), «З радянського щоденника» (1932), «Міжнародні діла» (1933). Проте це не врятувало поета: його було заарештовано за «контрреволюційну націоналістичну діяльність» і 24 жовтня 1937 р. розстріляно.

Діалог із текстом

Бажання (1914)

Чому не можна перевернути світ?

Щоб поставити все догори ногами?

Це було б краще. По-своєму перетворити,

А то тільки ходиш, розводячи руками.

Але хто мені заперечить перевернути світ?

Місяця стягнуть і дати березової каші,

Зорі віддати дітям — хай граються,

Барви, що кричать весняно, — служниці Маші.

Хай би одягла на себе всі оті розкоші!

Тоді б, певно, Петька покохав її, скільки було сили.

А то ходиш цим балаганом, що звуть — природа,

Й молиш: о, хоч би вже тебе чорти вхопили!

Ліричний герой вірша «Бажання» вражає читача: він хоче перевернути світ, «щоб поставити все догори ногами», збирається «місяця стягнуть і дати березо вої каші», «зорі віддати дітям», а «барви, що кричать весняно, — служниці Маші». Природа ж для нього — «балаган», тому й хоче, щоб «тебе чорти вхопили». Автор руйнує усталену поетичну традицію (деструкція), використовуючи верлібр з довільним римуванням лише декількох рядків. Емоційну піднесеність, властиву поезії, він спрощує до прозаїчного рівня, згадуючи служницю Машу та її парубка Петьку. Поруч з метафорами (барви, що кричать весняно) використовує фразео логізми із зниженим забарвленням: дати березової каші — відшмагати, відлуп цювати; а стійка сполука щоб тебе чорти вхопили маркована словниками як вульгарна й означає побажання смерті. Це і є запереченням поетичних традицій попередніх поколінь, що властиве футуризму.

Запрошення (1914)

Ви знаєте?

Прекрасний краєвид з гори Батиєвої.

Ви, певне, не були там ніколи?

Не гуляли по сніго-білому полю?

Ми вас запрошуємо —

наберіться бажання сміливого

і приходьте до нас.

У нас тут доволі весело.

Звичайно, до нас не заходять

автомобілі —

Але почуваємо ми себе зовсім

добре,справді.

Ах, як тут гарно!

Як тут симпатично й ріжнобарвно!

Люди ми сильні, молоді, сміливі —

не боїмось нікого й бажаємо усім добра.

Коли хочете — ми не заздрим і Батиєві,

бо нам дуже вдячна ця прекрасна гора.

Будьте ж такі добрі,

не дивіться, як на звірів, на нас —

довірливо й доброзичливо,

захопивши «трості», —

самі побачите, як у нас прекрасно, —

приходьте до нас у гості!

Ліричний герой поезії «Запрошення» — це узагальнений образ молодих митців, які з легкою іронією звертаються до старшого покоління, що не розуміє їхніх експериментів. Вони запрошують прийти на Батиєву гору. У той час це була околиця Києва, куди «не заходять автомобілі», де немає інших, звичних для них міських вигод. Сильні, молоді й сміливі протиставлені старшому поколінню передусім за несприйняттям мистецьких переконань. Митці, досвідчені й традиційні у своїй творчості, означені словом «трості» (лапки тут використано не випадково!), а молоді й сміливі — порівнянням «як на звірів». Ліричний герой хоче знайти спільну мову зі старшим поколінням інтелігенції, намагається розкрити йому світ модерної поезії.

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Яке поняття ширше за змістом — «авангардизм» чи «футуризм»?

Визначте ознаки футуризму в поезіях М. Семенка й запишіть їх.

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 14

Дата: 04.10

Тема: «Розстріляне відродження». Українська література ХХ ст. як новий етап в історії національної культури

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: «Розстріляне відродження». Українська література ХХ ст. як новий етап в історії національної культури

Спостереження

Розглянувши репродукції картин, дайте відповіді на запитання. (усно)

М. Бурачек. Зима. А. Мокрицький. Д. Бурлюк.

Алея в саду Портрет дружини Карусель

Визначте, яка картина створена в ХІХ ст.

За якими ознаками ви визначили картину ХІХ ст., а за якими — полотна ХХ ст.?

Використовуючи знання або власну інтуїцію, доберіть до кожної картини відповідний термін: «авангардизм», «імпресіонізм», «романтизм».

Теоретичний матеріал

У ХХ ст. домінували такі стильові напрями: модернізм (наприкінці ХІХ ст. — 1920-і роки), соцреалізм (1930–1980-і роки) і постмодернізм (1980-і — початок ХХІ ст.). У центрі кожного з цих напрямів була людина, щоправда, соцреалізм як панівна ідеологія руйнував особистість, модернізм боровся за неї як за індивідуальність, а постмодернізм зображав зневіру в людині.

20-і роки ХХ ст. розвивається нова хвиля модернізму, що проявився в багатьох індивідуальних стилях, які можна умовно

згрупувати в течії: символізм, імпресіонізм, неоромантизм, експресіонізм та ін. Естетичні засади нового етапу модернізму було спрямовано проти реалістичного мистецтва.

Українську літературу 20-х років ХХ ст. називають «червоним ренесансом», або «розстріляним відродженням».

Теорія літератури

«Розстріляне відродження» — умовна назва літературно-мистецької генерації у 20-х — на початку 30-х років ХХ ст. У цей період було знищено більшість представників українського письменства, інтелігенцію, які розбудовували національну культуру. Серед них: Михайло Драй-Хмара, Микола Зеров, Микола Куліш, Лесь Курбас, Валер’ян Підмогильний, Євген Плужник, Михайль Семенко та ін. — найяскравіші представники української літератури й національної історії загалом.

У 20-х роках ХХ ст. розквітла творчість багатьох талановитих митців різних стильових уподобань і смаків. 1918 р. виникає мистецьке угруповання «Біла студія», до якого належали київські поети П. Тичина, М. Семенко, художник А. Петрицький, режисер та актор Курбас. 1919 р. створено угруповання «Музагет» (об’єднало митців різних напрямів), з якого в 1920 р. утворилася група «Гроно», що культивувала імпресіонізм і футуризм. Гронівці вважали мистецтво інструментом духовного спілкування між людьми.

1921 р. М. Семенко заснував групу «Аспанфут» («Асоціація панфутури стів»), яка у своїй програмі прогнозувала швидке відмирання мистецтва через його традиційність, пропагувала створення «метамистецтва» — поєднання поезії, живопису, скульптури, архітектури й кіно.

1923 р. в Києві було створено групу «Аспис» («Асоціація письменників»), до якої належали митці різних поколінь і світовідчувань: М. Рильський, Є. Плуж-ник, М. Зеров, Г. Косинка, П. Филипович, В. Підмогильний. З «Аспису» вийшли майбутні неокласики. Через рік це угруповання вже було реорганізоване в «Ланку». Воно проголосило об’єднання старої української літератури з новою, оскільки «пролетарська література розривала українські традиції». 1926 р. до «Ланки» приєдналися ще декілька митців — так постало угруповання МАРС (Майстерня революційного слова). Найбільші літературні організації — «Плуг», «Гарт» і ВАПЛІТЕ — були створені в тодішній україн-ській столиці Харкові, саме тут найпотужніше вирувало культурно-мистецьке життя України. Організація «Плуг» (1922–1932) (керівник С. Пилипенко) дотримувалася традицій реалізму, зображувала життя тодішнього села в дусі партійних вимог. 1926 р. Спілка «Гарт» (1923–1925) (керівник В. Еллан-Блакитний) пропагувала поширення комуністичної ідеології, мова творів мала бути українською.

Літературна організація ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури, 1926–1928) (президент М. Хвильовий) виникла в Харкові наприкінці 1925 р. До неї ввійшли колишні члени «Гарту». Вони дбали про престиж української літератури, підтримуючи насамперед талант і новаторство, професійну майстерність. Діяльність ВАПЛІТЕ розвивалася саме тоді, коли відбувалася літературна дискусія 1925–1928 рр. Приводом для дискусії стала стаття М. Хвильового «Про “сатану в бочці”, або Про графоманів, спекулянтів та інших просвітян», яка була спрямована проти низькопробної «червоної графоманії». М. Хвильовий та його однодумці ставили за мету знищити рабський дух у свідомості українського народу, вони дбали про високу художню майстерність і свободу у висловленні свого «Я»; зображали вольову людину фаустівського типу, а ці ознаки були властиві зарубіжній класиці. Дискусія з літературної переросла в політичну: влада змусила ВАПЛІТЕ оголосити про «саморозпуск», а багатьом членам цього угруповання повісили ярлик «ворога народу».

Авангардну українську літературу представляли організації «Нова генерація» (1926–1930), яку очолював М. Семенко, і «Авангард» (1926–1930) з В. Полі-щуком на чолі. Метою цих літературних осередків було створення «ідеологічно витриманої» літератури із залученням «широких робітничих мас».

1930-і роки розпочалися масові репресії, зокрема 1937 р. (пік сталінських репресій!) «на честь 20-ліття Жовтня» в урочищі Сандармох (на півночі Росії) було розстріляно 1111 в’язнів Соловків, серед яких було 130 українських письменників, а саме: М. Зеров, М. Куліш, Л. Курбас, В. Підмогильний та ін. Протягом 1920–1930-х років жертвами масових репресій стало понад 500 укра-їнських митців.

Після революції 1917 р. в образотворчому мистецтві відбувалася боротьба художніх напрямів і течій. Міцні позиції утримували імпресіоністи (М. Бурачек, Мурашко, З. Серебрякова, І. Труш). Вони відображали витончені враження та спостереження миттєвих відчуттів і переживань, природу, намагалися відтворити мінливі ефекти світла.

Практичне завдання

У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про період в українській літературі «розстріляного відродження».

Визначте ознаки літератури «розстріляного відродження».

Успіхів у роботі!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 13

Дата: 03.10

Тема: Контрольна робота. Творчість Лесі Українки, Миколи Вороного, Олександра Олеся

Зміст: Тестові завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Контрольна робота. Творчість Лесі Українки, Миколи Вороного, Олександра Олеся

Тестові завдання

1. Визначте головну думку драми-феєрії „Лісова пісня”:

А одвічна проблема реалізації творчої особистості;

Б перемога вільного високодуховного життя над обивательщиною, буденщиною;

В проблема соціальної нерівності людей;

Г проблема збереження природного середовища.

2. Слова:

Не зневажай душі своєї цвіту,

Бо з нього виросло кохання наше!

Той цвіт від папороті чарівніший —

Він скарби творить, а не відкриває...

адресовані:

А Мавці;

Б Лукашеві;

В Килині;

Г Перелесникові.

3. Домінуючим художнім засобом у творі М. Вороного „Блакитна панна” є:

А метафора;

Б символ;

В тавтологія;

Г епітет.

4. З якого твору Лесі Українки рядки:

Так, я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть, думи сумні!

А „Лісова пісня”;

Б „Мріє, не зрадь.”;

В „Стояла я і слухала весну.”;

Г „Contra spem spero”.

5. Кому належать слова у творі Лесі Українки „Лісова пісня”:

О, не журися за тіло!

Ясним вогнем засвітилось воно,

чистим, палючим, як добре вино,

вільними іскрами вгору злетіло.

А Лукашеві;

Б Мавці;

В Килині;

Г Русалці.

6. М. Вороний працював у театрі...

А М. Садовського;

Б І. Карпенка-Карого;

В М. Кропивницького;

Г П. Саксаганського.

7. „Блавати”, „гротески” трапляються у творі:

А „Чари ночі”;

Б „О слово рідне!.. ”;

В „Мріє, не зрадь”;

Г „Блакитна панна”.

8. У якому творі Леся Українки піднімається проблема людини, природи і мистецтва?

А „Contra spem spero”;

Б „Лісова пісня”;

В „Стояла я і слухала весну”;

Г „Мріє, не зрадь”.

9. У 1903 році Олександр Олесь побував на відкритті пам’ятника

А І. Котляревському

Б Т. Шевченку

В І. Франкові

Г Г. Сковороді

10. Якій поезії Олександра Олеся притаманні мотиви кохання, радості, любові:

А «З журбою радість обнялась…»

Б «О слово рідне! Орле скутий!»

В «Лебединій зграї»

Г «Чари ночі»

11.Ідею про те, що рідне слово має стати духовною зброєю народу втілено в поезії Олександра Олеся:

А «З журбою радість обнялась…»

Б «О слово рідне! Орле скутий!»

В «Лебединій зграї»

Г «Чари ночі»

12. Твір Олександра Олеся «По дорозі в казку» належить до жанру:

А казка-феєрія

Б психологічна повість

В драматичний етюд

Г інтелектуальний роман

Виконуйте контрольну роботу на аркуші, обов’язково оформлена титульна сторінка, тема роботи, пишіть розбірливо, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ)

Навчальний предмет: зарубіжна література

Група: 61

Урок: № 56

Дата: 27.06

Тема: Узагальнення і систематизація навчального матеріалу

Зміст: Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Узагальнення і систематизація навчального матеріалу

Практичне завдання

1.Межі доби Просвітництва?

2.Твір Гете «Фауст» за жанром є…

3.Кому належить вислів із твору «Фауст» Гете: «Я – тої сили часть, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого»…

4.Жанр твору Ф. Кафки «Перевтілення»…

5.З ким насправді відбулося «перетворення» з однойменного твору Ф.Кафки?

6.М.Булгаков – російський письменник, але ж де він народився?

7. Кому належать слова «рукописи не горять» із роману «Майстер і Маргарита» М.Булгакова?

8.Як називаються вірші, записані у формі малюнка? Їх використовував Г.Аполлінер.

9.До якої літературної течії належала російська поетеса А.Ахматова?

10.Який політичний режим засуджував Дж. Орвелл у повісті-притчі «Скотоферма»?

11.З якого твору цитата: «Людину можна знищити, але не можна перемогти» та хто є автором?

12.Яке слово в оповіданні Г. Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» обірване?

Успіхів у роботі! Приємного літнього відпочинку!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 55

Дата: 06.06

Тема: Збірка поезій «На крилах пісень». Поезія «Contra spem spero!» - світоглядна декларація сильної, вольової особистості.

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Збірка поезій «На крилах пісень». Поезія «Contra spem spero!» - світоглядна декларація сильної, вольової особистості.

Теоретичний матеріал

Перша збірка поетичних творів Лесі Українки «На крилах пісень» вийшла друком у Львові на початку 1893 р. У виданні збірки брав безпосередню участь І. Франко. Йому надсилала Леся Українка частинами рукопис збірки, він наглядав за складанням книжки у друкарні Наукового товариства ім. Шевченка. У бібліотеці НТШ збереглася частина набірного примірника рукопису збірки (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 747).

Збірка складається з поетичних творів, написаних у 1880-х роках, та ранніх поем «Самсон» (1888), «Місячна легенда» (1891 – 92), «Русалка» (1885).

«Contra spem spero!» – чи не найвідоміший вірш Лесі Українки. Він утверджує життєвий оптимізм і відкидає тугу у читача. Лірична героїня, яку дослідники часто ототожнюють із авторкою, намагається радіти життю і закликає цінувати кожну мить. Поезію написано 2 травня 1890 року.

Літературний рід: лірика.
Вид лірики: медитативна лірика
Жанр: вірш
Художній напрям, стиль: модернізм, неоромантизм
Провідний мотив: заперечення тужливих настроїв, протиприродних молодості, оптимізм людини за будь-яких життєвих ситуацій.
Тема вірша: роздуми про негаразди у житті та сподівання на краще.
Головна ідея: є підняття духу та надії на те, що після чорної життєвої смуги буде біла. Вона запевняє, що якщо вірити у добро, коли навіть немає віри, світ змінюється на краще і всі негаразди легше пережити, коли знайти останню краплю надії.
Ліричним героєм є сам автор. Головним – людина, яка хоче жити щасливо і намагається закрити очі на усі нещастя, які звалилися їй на плечі. У творі ліричного героя можна утотожнити з Лесею Українкою.
Віршовий розмір: тристопний анапест, перехресне римування
Художні засоби:

епітети: хмари осінні, весна золота, молодії літа, думи сумні, вбогім сумнім перелозі, барвисті квітки, сльози гіркі, кора льодовая, кора міцна, весела весна, гора крута крем’яная, камінь важкий, вага страшна, пісня весела, довга нічка, зірка провідна;

метафори: владарка темних ночей;

звертання: гетьте, думи, ви хмари осінні! ; геть, думи сумні!

Уся поезія побудована на антитезах, причому художні протиставлення звучать як крилаті, афористичні вислови, їх виразність досягається за допомогою метафоричної образності, яка посилює емоційність звучання твору.

Імпульсом до створення вірша стало загострення в авторки хвороби, проте подолання особистої недуги переросло в утвердження героїчної особистості, яка готова всі зусилля віддати боротьбі проти кривди в найширшому соціальному та національно-визвольному аспектах. Леся Українка утверджувала незламність духу людини й оптимістичним мотивом, і всіма художніми засобами, й експресивним художнім звучанням, коли категоричне «Ні!» на початку твору змінилося ще рішучішим «Так!» в останній його строфі.

Contra spem spero!

Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть — і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей —
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!

Для київського видання «На крилах пісень» Леся Українка скоротила твір на дві строфи. Ще до цього, з віршу було видалено ще одну строфу, також для друку, тому ми можемо читати у збірці лише неповну версію. Пропоную вам послухати поезію.

1.Якими рисами наділена лірична героїня поезії «Contra spem spero!»?

2.Що означає образ «сізіфової праці»?

3.Яке символічне значення має образ «зірки провідної»?

Увага!!!

За програмою вам потрібно вивчити напам’ять поезію Лесі Українки «Contra spem spero!». Учіть та знімайте відео й надсилайте.

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 53

Дата: 28.04

Тема: ЛРК. Творчість поетів Запорізького краю. Віктор Антонович Чабаненко

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: ЛРК. Творчість поетів Запорізького краю. Віктор Антонович Чабаненко

Теоретичний матеріал

Віктор Антонович Чабаненко народився 12 вересня 1937 року у Василівському районі, помер 9 лютого 2014 року в м. Запоріжжі — український мовознавець, лексикограф, фольклорист; доктор філологічних наук (1984), професор (1987), заслужений діяч науки і техніки України, член Національної спілки письменників України.

Народився у селі Єлизаветівці (Балківська сільрада) Василівського району на Запоріжжі. У 1959 році закінчив запорізький педагогічний інститут (філологічний факультет), після чого деякий час працював учителем, служив у війську. З 1962 по 1965 рік — аспірант кафедри української мови ЗДПІ, з 1966 — кандидат наук, а з 1984 року — доктор філологічних наук, із 1987 року — професор. У 1985-1996 роках був деканом філологічного факультету, з 1984 р. — завідувач кафедри загального і слов'янського мовознавства Запорізького національного університету. Дійсний член Академії наук вищої школи України.

Автор поетичних збірок – «Собор душі моєї» (1998), «В гостях у юності твоєї» (1999), «У вічному двобої» (2000), «Оратанія» (2001), збірка поетичних перекладів «Суголосся» (2004), збірка «Січ духовна» (2007). Книги Віктора Чабаненка є навіть у фондах бібліотеки Конгресу США.

Відзнаки

Заслужений діяч науки і техніки України (2002). Відмінник освіти України (1995).

Пропоную вам послухати пісню на слова В.А.Чабаненка «На узліссі»

Пропоную вам вірші В.Чабаненка:

Моя ріка

Є ріки, що течуть не серед тихих піль

І не між гір у райському убранні,

А в темних лабіринтах підземель,

Побіля серця вогнедишного планети.

Отак моя печаль і мій вулканний гнів

Течуть Дніпром підземним потаємно,

Десь там гудуть, вирують і шумлять –

Аж біля серця святорідної Вітчизни.

Я знаю, вірую, що прийде день і час,

Коли, здолавши дикі перепони,

Вони із пітьом вирвуться нараз

І лжу затоплять, рознесуть

дев’ятивально!

Папороть розквітне!

Тут луки наші тліють і щити,

Тут шрами віковічної руїни.

Мені здається, Хортице, що ти-

Завмерле серце рідної Вкраїни.

Вампіри кров гарячу попили,

У холод жил пустили труни-гною,-

І ти від мук, розпуки та хули

Суціллю стала дико-кам’яною.

У шрамах цих ще, може, уночі

Колись розквітне папороть. Розквітне!

Гострімо заіржавлені мечі,

Гострім об серце Матері гранітне!

***

Сів на обніжку натомлений день-трудівник,

Скибкою сонця доспілого всмак повечеряв,

Потім підвівся і, хмарою втершись,

Серп на стіні кришталевій край небе повісив;

Вимив тополями-мітлами горниці всесвіту,

Кинув пшениці-зірок цілу жменю під стелю,

Важко зітхнув від натоми-натруги великої

Й ліг ув осоки високі спочити до ранку…

Практична робота (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

Висловте своє враження від поезій В.Чабаненка. (пишемо вільне есе: довільна форма й стиль викладу, довільна структура, наявність позиції автора, обсяг: 0,5-1 стор.).

Бажаю успіхів!

Навчальний предмет: українська література

Група: 61

Урок: № 51

Дата: 19.04

Тема: Поєднання в новелі «Момент» В.Винниченка реалістичного змалювання дійсності та філософського підтексту

Зміст: Теоретичний матеріал

Практичне завдання

Зв’язок із викладачем: cherevkodarina@gmail.com

Тема: Поєднання в новелі «Момент» В.Винниченка реалістичного змалювання дійсності та філософського підтексту

Теоретичний матеріал

Момент щастя — миттєвий: закохані тут же розлучаються навіки, адже щастя, за Винниченком, — це «свободна воля», воля від тягаря й обов’язку, що є наслідком тривалих стосунків.

Із коротким змістом новели «Момент» ви можете ознайомитись, відкривши відео.

Рік написання: 1909.
Літературний рід: епос.
Жанр: новела. Новела – невеликий розповідний художній твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом.
Тема: історія короткої любові між революціонером і панною в ризикованій для життя ситуації.
Головна ідея: оспівування почуття кохання; усвідомлення скороминущості щастя.
Головні герої: революціонер, панночка Муся, контрабандист Семен Пустун.

Літературний напрям: модернізм, імпресіонізм.

Підзаголовок – «Із оповідань тюремної Шехерезади». «Шехерезадою» виявляється чоловік-оповідач, а не жінка, однак, аби зацікавити своїми тюремними оповідями, автор вдається до інтригування читача підзаголовком. Можливо, таким підзаголовком автор натякає на близькість свого твору до казки. Адже новела справді нагадує жанрову модель чарівної казки, сюжет якої побудований на міфологічному мотиві перетинання кордону.

Головні думки:

Ø доведення того, що люди інколи бездумно втрачають мить щастя, підкорюючи свої вчинки суворим приписам моралі, а інколи, намагаючись затримати й продовжити його, гублять своє щастя назавжди;

Ø усе, що від природи, є прекрасним.

Характерні риси новели «Момент»:

· сюжет динамічний і напружений;

· наявність імпресіоністичних засобів: колористика тексту концентрує сонячні барви, лісову зелень, небесну блакить; багатство зорових і слухових образів увиразнює пейзаж, творить тло, на якому розгортаються події в новелі;

· розповідь ведеться від першої особи.

Проблеми:

· любові і щастя людини;

· миті як вічності;

· філософії людського буття;

· життя і смерті;

· гармонії людини й природи;

· природності душевних і тілесних поривань людини.

Композиція

· Шехерезада у в’язниці розповідає історію про момент любові (пролог)

· Шехерезада їде із Семеном Пустуном (експозиція)

· прохає Семена допомогти терміново переправитися через кордон — Семен попереджає, що можуть убити — Шехерезада уявляє себе мертвим, йому смішно — зустріч Шехерезади в повітці з панною (зав’язка)

· у селі облава — панна просить у Шехерезади револьвера — Шехарезада й панна терміново тікають самотужки до кордону — дорога через поле, зближення — рух лісом, відчуття близькості — панна просить Шехерезаду в разі її смерті передати послання «Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять життя”. Більше нічого…» (розвиток дії)

· Шехерезада й панна перебігають через кордон під кулями, страх (кульмінація)

· живі, щасливі — Шехерезада зізнається в любові — панна цілує, просить ніколи її не шукати, бо щастя «ось воно, мить» (розв’язка).

Практичне завдання (усі завдання виконуйте в робочих зошитах з української літератури та пишіть розбірливо, каліграфічно, надсилайте фото або працюйте з Word, відправляйте текстовий документ на вказану вище адресу)

1.Знати зміст новели «Момент» В.Винниченка.

2. Напишіть відгук на художній твір «Момент» за таким планом:

ü Укажіть автора й назву твору.

ü Назвіть тему твору.

ü Наведіть короткий зміст твору.

ü Визначте проблеми, які автор порушив у творі.

ü Висловте свою думку про твір: що в ньому особливо сподобалось або не сподобалось, запам’яталося.

ü Зробіть висновок: про що автор спонукав вас замислитися, що нового відкрив твір.

3.Перегляньте буктрейлер до новели, що створили ваші однолітки, сподіваюся, ви із задоволенням прочитаєте повний текст.

Успіхів у роботі!

Викладач української мови, літератури та зарубіжної літератури Черевко Наталія Іванівна

Страницы

Група 61

Навчальний предмет: українська мова

Немає коментарів:

Дописати коментар